Військовий інститут

київського національного університету

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Військово-гуманітарного лінгвістичний факультет
Кафедра психології

Реферат
З дисципліни: «Практикум Загальної Психолгії»
Тема : «Тривого та її вплив на псигхолгічне здоров’я»

Виконав:
Курсант 211-ПС
групи, 2 курсу
спеціальність
053«Психологія»
Старший солдат
Симоненко Єгор Олегович

Науковий курівник
кандидат
психологічних наук
Юлія Красілова
 План реферату:
1. Вступ
2. Загальне поняття «Тривоги» та її типи
3. Класифікація «Тривожного стану»
4. Причини виникнення Тривожності
5. Загальне про психолгічне здоров’я
6. Психологічне здоров'я людини як психологічна проблема
7. Висновок

Вступ
Проблема впливу тривоги на психологічне здоров'я останнім часом набуває
особливої актуальності у зв'язку з дослідженнями особистісних дисгармоній,
дискусією щодо норм та відхилень психічного здоров'я, поширення різних
психотерапевтичних та психолого-педагогічних практик.

У сучасній педагогічній та віковій психології проблема вивчення

психологічного здоров'я є досить актуальною. Вона зумовлена такими
факторами:

по-перше, становлення людини сучасного українського суспільства

відбувається в умовах постійних соціально-економічних змін і криз;
по-друге, людина як об'єкт модернізації системи вищої освіти перебуває в
ситуації підвищеної стресогенності;
по-третє, в деяких періодах життя характеризується своїми
закономірностями та віковими суперечливостями формування особистості.
Необхідність досліджень психологічного здоров'я визначається наявністю
таких чинників, що впливають на стан їх психологічного здоров'я, як ситуації
пов’язані з війною, періоди соціальної адаптації, необхідність особового
самовизначення в майбутньому професійному середовищі та ін. Емоційні
стани, що переживаються під час цього, і їх наслідки складають серйозну
загрозу психологічному здоров'ю. В умовах сучасного суспільства
психологічне здоров'я є дуже важливим фактором, який визначає успішність
людей у різніх сферах , сприяє їхньому саморозвитку та безконфліктному
спілкуванню.

Особливо це стосується того періоду в житті, коли особові ресурси здаються

невичерпними, а оптимізм по відношенню до власного здоров'я переважає
над турботою. Сильна орієнтація на переживання сьогодення, висока
мотивація досягнень витісняють зі свідомості можливі побоювання, пов'язані
з наслідками тривалих негативних станів.
Одним із основних чинників впливу на психологічне здоров'я являється
тривожність. психологічний тривожність стресогенний
Серед негативних переживань людини тривожність займає особливе місце,
часто вона приводить до зниження працездатності, продуктивності
діяльності, до труднощів в спілкуванні. Людина з підвищеною тривожністю
згодом може зіткнутися з різними соматичними захворюваннями.

Розібратися у феномені тривоги, а також в причинах її виникнення достатньо

складно. В стані тривоги ми, як правило, переживаємо не одну емоцію, а
деяку комбінацію різних емоцій, кожна з яких робить вплив на наші
соціальні взаємостосунки, на наш соматичний стан, на сприйняття, мислення,
поведінку. При цьому слід враховувати, що стан тривоги у різних людей
може викликатися різними емоціями. Ключовою емоцією в суб'єктивному
переживанні тривоги є страх.

Слід розрізняти тривогу як стан і тривожність як властивість особистості.

Тривога - реакція на небезпеку, яка загрожує особистості, реальну або уявну,
емоційний стан дифузного незрозумілого страху, що характеризується
невизначеним відчуттям загрози (на відміну від страху, який є реакцією на
цілком певну небезпеку). Тривожність - індивідуальна особливість, що
полягає в підвищеній схильності відчувати неспокій в різних життєвих
ситуаціях, у тому числі і тих, об'єктивні характеристики яких до цього не
привертають.

Висновки
Отже, необхідно відзначити, що сучасні дослідження тривожності направлені
на відокремлення ситуативної тривожності, пов'язаної з конкретною
зовнішньою ситуацією, і особової тривожності, що є стабільною властивістю
особистості, а також на розробку методів аналізу тривожності, як результату
взаємодії особистості і її оточення.

Тривога - це смутний, неприємний емоційний стан, що характеризується

очікуванням несприятливого розвитку подій, наявністю поганих передчуттів,
страху, напруги і хвилювання. Тривога відрізняється від страху тим, що стан
тривоги зазвичай безпредметний, тоді як страх припускає наявність об'єкту,
що його викликав, людини, події або ситуації.

Тривожність - це схильність людини до переживання стану тривоги. Частіше

за все тривожність людини пов'язана з очікуванням соціальних наслідків її
успіху або невдачі. Тривога і тривожність тісно пов'язані із стресом. З одного
боку, емоції тривожного ряду є симптомами стресу. З другого боку,
початковий рівень тривожності визначає індивідуальну чутливість до стресу.
Якщо розглядати тривогу або тривожність як стан, переживання, або як
більш менш стійку особливість особистості, то неістотно, наскільки вона
адекватна ситуації. Переживання обґрунтованої тривоги, мабуть, не
відрізняється від необґрунтованого переживання. Суб'єктивно ці стани рівні.
Але об'єктивно різниця дуже велика. Переживання тривоги в об'єктивно
тривожності для суб'єкта ситуації - це нормальна, адекватна реакція, реакція,
що свідчить про нормальне адекватне сприйняття світу, хорошу соціалізацію
і правильне формування особистості. Таке переживання не є показником
тривожності суб'єкта. Переживання ж тривоги без достатніх підстав означає,
що сприйняття світу є спотвореним, неадекватним. Адекватні відносини з
світом порушуються. В цьому випадку йдеться про тривожність як особливу
властивість людини, особливий вид неадекватності.

З огляду на це можна зауважити, що поняття "здоров'я", "психічне здоров'я",

"психологічне здоров'я" не можна вважати сьогодні концептуально
визначеними і однозначними.

Здоров'я - це найбільша цінність людини, яка характеризує не лише її стан,

але й стратегію життя. Психологічне здоров'я людини залежить не лише від
способу її життя, стану навколишнього середовища, а також від ставлення
самої особистості до свого здоров'я, медицини і взагалі від усіх факторів, які
впливають на її здоров'я.

Критеріями психологічного здоров'я можна вважати адекватний до віку

рівень зрілості пізнавальної, емоційно-почуттєвої та вольової сфер, здатність
керувати своєю поведінкою, обирати життєві шляхи та планувати їхнє
досягнення; здатність адаптуватися у соціальних відносинах; уміння
отримувати задоволення від діяльності, особистого й суспільного життя;
відповідність суб'єктивних образів об'єктам, що їх відображають, а характеру
реакції - зовнішнім подразникам, відчуття щастя тощо.

Ознаками психологічного здоров'я студентів є їхня активність,

життєрадісність, спостережливість, адаптованість до умов навчальної
діяльності у вищому навчальному закладі, низька тривожність, емоційна
стабільність, здатність сприймати та аналізувати інформацію.

Порушення психологічного здоров'я залежить від того, як сприймає

особистість колектив, у якому вона працює чи навчається, від особистісних
успіхів у тій діяльності, яку виконує. Як наслідок порушення психологічної
рівноваги, що відчувають студенти, викладачі чи співробітники в стресових
ситуаціях є порушення емоційної сфери, тривожність, агресивність, страхи
тощо.

Список літератури:

1. Вітенко І. С. Психологічні основи лікувально-профілактичної діяльності та

підготовки лікаря загальної практики - сімейного лікаря. - Х., 2002

2. Еникеев М.И. Психологический энциклопедический словарь. - М., 2006

3. Загальна психологія. - Вінниця, 2004

4. Краткий словарь по социологии. - М., 1989

5. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л., 1983

6. Панок В.Г. Психологічна служба вищого навчального закладу

(організаційно-методичні аспекти). - К., 2010

7. Поташнюк Р.З. Психогігієна. - Луцьк, 2000

8. Психология. - М., 1990

9. Ребер А. Большой толковый психологический словарь. - М., 2003

10. Саари С. Опосредование стрессовых факторов через внутриличностные

факторы // Психология личности и образ жизни. - М., 1987

11. Слободчиков В.И. Антропологический поход к решению проблемы

психологического здоровья детей / В.И. Слободчиков, А.В. Шувалов //
Вопросы психологии. - 1996. - № 5

12. Словарь психолога-практика. - М., 2001

13. Современный психологический словарь. - М., 2007

14. Урбанович А.А. Психология управления. - Минск, 2001

15. Фармацевтична енциклопедія. - К., 2005

16. Шапарь В.Б. Психологічний тлумачний словник найсучасніших

17. термінів. - Х., 2009

18. Ронгинская Т.И. Профилактика стресса в студенческой среде //

«Ананьевские чтения-2001»

19. Соціальна педагогіка: підручник / За ред. А.Й. Капської. - К.: Центр

навчальної літератури, 2006

20. Хрестоматія / Психологія особистості / Під. ред. Ю.Б. Гіппенрейтер,

А.А. Пузиря. -М.: " Преса " . 1982

21. Прихожан А.М., Дубровіна І.В. Психологія. - М.: АКАДЕМІЯ, 1999

22. Айзенк Х. Психологические теории тревожности // Тревога и

тревожность: Хрестоматия. - СПБ: - Питер,2001.

Загальне про стан «тривоги» та як вона виникає

Тривога – емоція характеризується надмірно сильними реакціями
напруженості і занепокоєння, а також фізичними змінами, такими як
підвищення артеріального тиску.

Знання різниці між нормальним почуттям тривоги і тривожним розладом, що

потребують медичної допомоги, може допомогти людині визначити і
лікувати цей стан.

Ми розглянемо відмінності між тривожністю і тривожним розладом, різними

типами тривоги і доступними варіантами лікування.

ВИДИ:

Види тривожності в психології поділяють на два підтипи: ситуативну та

особистісну.

Ситуативну вважають першою сходинкою. Вона передбачає занепокоєння,

хвилювання, що проявляються в конкретній життєвій ситуації, але не
поширюються на інші сфери життя. Людина може хвилюватися за
публічного виступу, але при цьому комфортно себе почувати при
неформальному спілкуванні.

Особистісна стає частиною характеру індивідуума. Він відчуває почуття

страху, сорому, ніяковості навіть у знайомій обстановці, де немає ніякого
негативного впливу; нервує без видимих на те причин. Приводом до паніки
стає все що завгодно.

Тривога властива дорослим і дітям — вона проявляється в будь-якому віці.

Виявлення симптомів на ранніх стадіях розлади, встановлення медичного
діагнозу з супутнім лікуванням швидко позбавлять від хвороби. Будь-який
психічний розлад виліковне.

Жити з ситуативною тривогою важко, але можна, уникаючи стресові

ситуації. Але психосоматика особистісної тривожності не дає виконувати
навіть найпростіші життєві функції. У тяжких випадках людина відчуває
тривогу, що б він не робив.

РІВНІ

Рівень тривожності визначає сприйняття і реакцію людини на життєві

ситуації. Найпопулярніший спосіб визначення рівня — тест Спілберга-
Ханіна, оцінює ступінь ситуативної й особистої тривоги в конкретних
ситуаціях.
Види та рівні тривожності ніяк не взаємопов’язані: це дві окремих
класифікації одного розлади. Також не встановлено зв’язок між ними і
темпераментом хворого.

У психіатрії виділяються слабкий, середній, підвищений, високий рівні.

СЛАБКИЙ

Слабкий рівень показує, що в людини виникають проблеми з адаптацією до

змін. Він може бути впевнений у гарному ставленні до нього колективу, тоді
як оточуючі намагаються його уникати.

Той, у кого низький рівень тривожності, не думає, як позбутися від тривоги.

Але розслабленість, неувага до деталей, невміння концентруватися, відмова
від сприйняття відмінностей між ситуаціями часто грають злий жарт.

СЕРЕДНІЙ

Середній рівень характерний для людей зі зрілим мисленням. При ньому

людина вловлює зміни, вчасно на них реагує. Такого рівня тривоги
достатньо, щоб приймати оптимальні рішення для конкретної ситуації і при
необхідності змінювати їх.

При цьому труднощі не сприймаються як трагедія — реакція на них помірна.

Якщо проблеми призводять до тимчасового ступору, то трохи згодом,
звикнувши до нових умов, людина все одно мобілізує свої сили.

ПІДВИЩЕНИЙ

Підвищена тривожність проявляється тільки у конкретних ситуаціях.

Емоційний стан людини відносно стабільно, але при деяких обставинах він
відчуває незрозумілу тривогу.

Зазвичай справитися з нападами легко. Вони часто мають компенсується

характер: боячись помилок, людина по кілька разів перевіряє роботу або
виконує задану дію, відточуючи його до досконалості. При правильній
самодопомоги та психотерапії ступінь впливу негативних факторів
поступово зменшиться.

В окремих випадках підвищений рівень переходить у високий.

ВИСОКИЙ

Високий рівень означає невротичний стан, при якому людина заздалегідь

налаштований на невдачу, з-за чого відмовляється братися за щось нове. Він
турбується із-за незначних проблем. Приводом порушення психіки і панічної
атаки стає неусвідомлений тригер.
Звичні методи релаксації при високому рівні тривоги не працюють —
необхідно звертатися до фахівців.

На цьому рівні найбільш яскраво проявляються психічні і фізичні симптоми.

При лікуванні в медицині застосовують:

 лікарські засоби: антидепресанти, седативні, снодійні препарати;

 психотерапія;
 самодопомога.

Найбільш ефективною виявляється комбінація зазначених методів — лікарі

дають сприятливі прогнози, ймовірність рецидивів зведена до мінімуму. Але
спостерігатися у медиків потрібно довго.

Не варто ставити діагнози по вікіпедії, рекомендацій з інтернету, теорій з

онлайн-форумів. Кваліфіковану допомогу ніщо не замінить.

КЛАСИФІКАЦІЯ

Тривога в психології – це індивідуальна психологічна особливість людини,

симптоматика якій у кожного пацієнта проявляється по-різному. Частково
тривожність має генетичну природу, але найчастіше це набута манера
поведінки на сформовані життєві ситуації.

Класифікація поняття тривоги розподіляється за кількома

параметрами:

Види Класифікація
Види тривог по сфері
тривожності тривожності щодо
виникнення
по Фрейду адекватності ситуації
Адекватна реакція на
видимі/реальні
Реальний страх Приватна тривожність, яка
ситуації в житті
як реакція на виникає в певній сфері
людини (втрата
зовнішню (публічний виступ, іспит,
роботи, хвороба,
небезпеку водіння)
загроза в період
виношування дитини)
Загальна – зміна реальності з
підміною об’єктів/життєвих
Неадекватна –
понять. Така тривожність
Невротична показник
носить недовірливий характер,
тривожність неблагополуччя
сила її впливу буде
без видимої особистісного
змінюватися в залежності від
причини розвитку, є симптомом
ступеня складності
психічного розладу.
невротичного поведінки
людини.
Моральна
тривожність як
суперпозиція
совісного Его
Також виділяють

особистісну соціальну

тривожність, коли під

впливом великих мас

людей людина пригнічує

свою волю і адекватне

сприйняття дійсності, в

результаті починає діяти

як більшість, на шкоду

своєму здоров’ю.

ЧОМУ ВИНИКАЄ ТРИВОЖНІСТЬ

На виникнення тривожності впливає широкий спектр різних причин.

Більшість психологів і нейробіологів зійшлися на думці, що часто
вирішальну роль тут відіграє сукупність чинників, а саме поєднання
вроджених особливостей функціонування нервової системи людини з
впливом соціальних і психологічних факторів. Я перерахую лише деякі
причини, що тягнуть за собою підвищення рівня тривожності людини:

 спадковість, особливості (слабкість) нервової системи;

 неправильне виховання, неблагополучна сімейна обстановка,
навколишня людини в дитинстві;
 негативний життєвий досвід, численні стреси, наслідки отриманих
психологічних та фізичних травм;
 соматичні захворювання, тривалий час виявляються у людини;
 хронічна втома;
 занижена самооцінка;
 різні проблеми і конфліктні ситуації в міжособистісних відносинах;
 недостатня кількість (або повна відсутність) фізичних навантажень і
повноцінного відпочинку;
 зловживання алкогольними напоями і т. д.
 Загальне про психолгічне здоров’я

Психологічне здоров’я являє собою сукупність декількох складових. Часто

люди не звертають уваги на те, як вони живуть і від цього неминуче
програють. У якийсь момент їм доводиться переглядати головну життєву
позицію та робити певні висновки. Розглянемо докладніше, на чому
необхідно сконцентруватися.

ОЗНАКИ

Головний критерій психологічного здоров’я особистості– успішна адаптація

до соціуму. Така людина відчуває себе позитивно, має високий рівень
розвитку рефлексії, успішно переживає кризи різних віків, не зазнає
безпідставних страхів. Він не боїться брати на себе відповідальність за свої
вчинки і життя в цілому, не залежний від чужої думки, вільно спілкується з
оточуючими і прагне до саморозвитку.

Психологічне здоров'я людини як психологічна проблема

Здоров'я є однією з фундаментальних загальнолюдських цінностей.

Проблеми здоров'я і здорового способу життя людини та умови їх
оптимізації стали предметом дослідження багатьох науковців. Відомий
англійський філософ Д. Локк говорив, що в здоровому тілі здоровий дух.
Отже, фізичне самопочуття людини та її психологічне здоров'я
взаємопов'язані.

У психологічному словнику за редакцією Б. Мєщєрякова та В. Зінченка

термін "здоров'я" трактується як стан повного фізичного, духовного та
соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних
дефектів.

А. Личко у своїх дослідженнях звертає увагу на те, що здоровою є

працездатна людина, яка оптимально відповідає нормальним рольовим
очікуванням і здатна впоратися з повсякденними вимогами, внаслідок чого
немає сенсу приписувати їй особливу роль хворого. І. Вітенко стверджує, що
здоров'я людей - найважливіший показник стану та розвитку суспільства,
який перш за все визначається організацією медико-профілактичної
допомоги.

У словнику із соціології "здоров'я населення" тлумачиться як - стан повного

фізичного, духовного та соціального благополуччя; природній стан
організму, який характеризує його рівновагу з навколишнім середовищем і
відсутністю будь-яких хворобливих змін; здоров'я окремої людини
характеризується всебічністю й довгочасністю соціальної активності і
гармонійністю розвитку особистості .

Отже, здоров'я є ресурсом організму, використовуючи який людина може

здійснювати будь-яку діяльність. Здорова особистість свідомо контролює
своє життя, усвідомлено виконує свої соціальні ролі, здатна протидіяти
стресу.

Необхідність досліджень психологічного здоров'я студентів визначається

наявністю таких чинників, що впливають на стан їх психологічного здоров'я,
як ситуації іспитів, періоди соціальної адаптації, необхідність особового
самовизначення в майбутньому професійному середовищі та ін.

Емоційні стани, що переживаються під час цього, і їх наслідки складають

серйозну загрозу психологічному здоров'ю.

Особливо це стосується того періоду в їхньому житті, коли особові ресурси

здаються невичерпними, а оптимізм по відношенню до власного здоров'я
переважає над турботою про нього. Сильна орієнтація на переживання
сьогодення, висока мотивація досягнень витісняють зі свідомості людини
можливі побоювання, пов'язані з наслідками тривалих негативних станів.

Численні дослідження в цій області спочатку були сконцентровані на описі

тих "труднощів", які породжують негативні емоційні стани у студентів.

Психологія здоров'я особливу увагу приділяє визначенню "ціни", яку платить

людина в ситуаціях підвищених вимог, психічних навантажень і
перевантажень. Поза сумнівом, студентське середовище належить до таких, в
яких ці перевантаження і вимоги виступають у всьому різноманітті. З іншого
боку, саме в цей період формується майбутній професіонал, стан психічного
здоров'я якого безпосередньо впливає на успішність діяльності та стиль
життя в цілому і, отже, набуває високого суспільного значення. В період
гострих соціально-економічних перетворень зі всією силою виявляється ще
один додатковий чинник ризику по відношенню до збереження
психологічного здоров'я - соціальна та професійна невизначеність
майбутнього фахівця в суспільстві і необхідність пошуку свого місця в житті,
відповідного рівню освіти та підготовки.

Існує значне розходження відносно визначення основних дефініцій

"психічне здоров'я". Термін "психічне здоров'я" було введено Світовою
організацією охорони здоров'я. Цей термін неоднозначний, він за своїм
змістом пов'язує психологію і медицину. В медичній літературі термін
"психічне здоров'я" застосовується досить широко. У психології він з'явився
порівняно недавно. Психологічний аспект психічного здоров'я пропонує
звернути увагу на внутрішній світ особистості, її впевненості чи
невпевненості у собі, своїх силах, відношеннях до навколишнього світу,
подій тощо.

З'ясовуючи зміст поняття "психічне здоров'я", передусім звернемося до

психологічних словників, які відображають певну інтеграцію всіх сучасних
підходів до визначення тих чи тих понять. Так у психологічному
енциклопедичному словнику М. Єникєєв стверджує, що психічне здоров'я
забезпечує адекватну психічну саморегуляцію індивіда (відповідність
суб'єктивних психічних образів дійсності, психічних реакцій зовнішнім
подразникам, їхньому об'єктивному значенню, адаптованість у
міжособистісній взаємодії, здатність до цілеспрямованих дій)

За С. Головіною, психічне здоров'я - це інтегральна характеристика

повноцінності психологічного функціонування індивіда. Розуміння природи і
механізмів підтримки, а також розладів і відновлення психічного здоров'я
становить собою істотне значення, бо воно є тісно пов'язаним із загальним
уявленням про особистість і механізми її розвитку.

У психологічному словнику А. Петровського та М. Ярошевського психічне

здоров'я трактується як стан духовного благополуччя, що характеризується
відсутністю больових психічних ознак і забезпечує адекватну умовам
навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності

У словнику І. Дубровіної наголошується, що психічне здоров'я

характеризується відсутністю хвороби та забезпечує людині адекватну
дійсності регуляцію поведінки.

У колективній праці за редакцією В. Черниха науковці стверджують, що

саме психічне здоров'я є резервом сил людини, завдяки якому вона може
перебороти несподівані стреси чи труднощі, що виникають за виняткових
обставин.

В ряді психологічних робіт психічне здоров'я прирівнюється до переживання

психологічного комфорту і психологічного дискомфорту. Відомий
український психолог С. Максименко зазначає, що психічне здоров'я -
внутрішній психічний стан, який залежить від душевного комфорту, що
забезпечує адекватну реакцію і поведінку.

За А. Ребером, термін "психічне здоров'я" часто використовується саме для

характеристики тієї людини, яка функціонує на високому рівні поведінкового
й емоційного регулювання, а не просто тієї, яка не є психічно хворою.

Дослідник проблем психології управління О. Урбанович звертає увагу на те,

що від психічного здоров'я залежить процес адаптації, соціалізації та
індивідуалізації. На думку Р. Поташнюка, психічне здоров'я - це стан
психічної сфери, основу якого становить стан загального душевного
комфорту, що забезпечує адекватну психоемоційну і поведінкову реакцію.
Такий стан, вважає науковець, зумовлюється як біологічними, так і
соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

Таким чином, психічне здоров'я охоплює шляхи гармонізації людини, її

бажання, амбіції, здібності, ідеали, почуття і свідомість. Воно
характеризується відсутністю будь-яких виражених хворобливих змін чи
станів особистості, тісно пов'язане із її внутрішнім станом організму.
Психічне здоров'я забезпечується на різних рівнях функціонування:
біологічному (відсутність вад особистого розвитку), психічному (здатність
протидіяти стресу) і соціальному (комфортність особистості у соціумі).
Психічне здоров'я забезпечує здатність людини ефективно втілювати в життя
основні принципи психічної саморегуляції.

У своїх дослідженнях науковці також виділяють критерії психічного здоров'я

особистості, а саме: відсутність порушення психічних функцій, причинна
зумовленість і адекватність психічних явищ, почуття сталості та ідентичності
переживань в однакових ситуаціях, максимальна відповідність суб'єктивних
образів реальним об'єктам, узгодженість уявлень про об'єктивну реальність у
даної людини та у більшості людей, а в інших наявні ті чи інші психічні
розлади.

Дослідивши це явище, В. Шапарь до основних критеріїв психічного здоров'я

відносить: відповідність суб'єктивних образів відображуваним об'єктам
дійсності та характеру реакцій - зовнішнім подразникам, значенню життєвих
подій; адекватний віковий рівень зрілості особистісної емоційно-вольової та
пізнавальної сфер; адаптивність у мікросоціальних відносинах; здатність
особистості до самостійного керування поведінкою, розумного планування
життєвих цілей і підтримки активності в їхньому досягненні.

Психологічний аспект психічного здоров'я перш за все звертає увагу на

внутрішній світ особистості, її розуміння власних особливостей та
можливостей. І. Дубровіна стверджує, що психологічне здоров'я - це
розвиток особистісної індивідуальності людини. Воно передбачає інтерес
людини до життя, свободу думки та ініціативу, активність і самостійність,
відповідальність і здатність до ризику, віру в себе і повагу до інших,
здатність до переживань, усвідомлення своєї індивідуальності, творчості у
різних видах діяльності.

В. Слободчиков та О. Шувалов у своїх наукових дослідженнях зазначають,

що психологічне здоров'я визначається особистісно-смисловим конструктом
та характеризується новою якістю смислових ставлень людини. Дослідники
виокремлюють рівень індивідуально-психологічного здоров'я, оцінка якого
залежить від здібностей індивіда будувати адекватні способи реалізації
смислових прагнень.
Слід зазначити, що в сучасній психології в більшості існує досвід
використання терміна "психічне здоров'я". Термін "психологічне здоров'я"
науковці розглядають більше з позиції практичної психології, надання
психологічної допомоги та індивідуального психологічного консультування.

В. Панок та В. Острова у своїх дослідженнях наголошують на тому, що у

юнацькому віці людина у найбільшій мірі потребує психологічної допомоги і
підтримки. Науковець звертає увагу на те, що кардинальні зміни в розвиткові
особистості породжують велику кількість психологічних проблем: проблеми
адаптації, професійного становлення, міжособистісного спілкування, сімейні
проблеми.

Ознаками психологічного здоров'я є активність, життєрадісність,

спостережливість, адаптованість до умов навчальної діяльності у вищому
навчальному закладі, низька тривожність, емоційна стабільність, здатність
сприймати та аналізувати інформацію.

До психологічних чинників належать: нездатність особистості контролювати

власні емоційні стани; низький рівень стійкості до стресових ситуацій;
схильність до конфліктів; невпевненість особистості у собі; занижена
самооцінка; недостатня комунікабельність; недовірливість.

Студентська пора є психологічно небезпечним періодом, існує велика

ймовірність одержання психічної травми. Психічне здоров'я та психологічне
благополуччя ґрунтується на відчутті цінності власного "Я", здатності
досягати узгодженості з найближчим оточенням.

Досліджуючи зміни психічного здоров'я, С. Саарі звертає увагу на той факт,

що воно обумовлене зовнішніми стресовими факторами, а саме: зміною умов
життя та самооцінкою особистості. Науковець стверджує, що самооцінка
відіграє опосередковану роль у відбитті життєвих змін через посилення
почуття компетентності і переживання стресу.

Отже, порушення психологічного здоров'я залежить від того, як сприймає

особистість колектив, у якому вона працює чи навчається, від особистісних
успіхів у тій діяльності, яку виконує. Як наслідок порушення психологічної
рівноваги, що відчувають студенти, викладачі чи співробітники в стресових
ситуаціях є порушення емоційної сфери, тривожність, агресивність, страхи
тощо.