ВСТУП

Актуальність проблеми дослідження. Емоційне вигорання на роботі

– це симптом нашого часу. Це стан виснаження, який призводить до повної
або часткової втрати сил, почуттів і супроводжується втратою радості та
задоволення від життям. Нерідко емоційне вигорання приводить людей якщо
не в кабінет лікаря, то на прийом до психолога.
Цей стан наступає в тих, чия робота пов'язана з постійним
спілкуванням, це - лікарі, педагоги, психологи, менеджери, робітники
соціальних служб, оператори, та інші особи, які працюють у сфері «людина-
людина».
Проявляється цей стан в першу чергу посиленням байдужості до своїх
обов'язків та всього, що відбувається на роботі, дегуманізації у формі чимраз
більшого негативізму як до пацієнтів або клієнтів, так і до співпрацівників.
Особи відчуває власну професійну нездатність, незадоволеність роботою,
деперсоналізацію, а в кінцевому підсумку різко погіршується якість її життя.
В подальшому можуть розвиватись невротичні розлади й психосоматичні
захворювання.
Розвиток даного стану зумовлює робота в напруженому ритмі, з
великим емоційним навантаженням та з важким контингентом. Разом з цим
розвиткові синдрому сприяє відсутність належної винагороди (в тому числі
не тільки матеріальної, але й психологічної похвали) за виконану роботу, що
змушує людину думати, ніби її робота не має жодної цінності для
суспільства.
Подібний стан розвивається у схильних до співчуття людей, тих, хто
ідеалістично ставиться до роботи, і разом з тим у неврівноважених, які
схильні до мрійливості і які мають нав'язливі ідеї. У цьому випадку синдром
емоційного вигорання може представляти собою механізм психологічного
захисту у формі часткового, або ж повного вимикання емоцій у відповідь на
шкідливі для психіки впливи.
 Дослідження проблеми емоційного вигорання знайшла своє
відображення у роботах багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених (В.В.
Бойко, Н.Є. Водоп’янова, Т. В. Зайчикова, Л. М. Карамушки, С. Д.
Максименка, О. С. Старченкова, К. Маслач, С. Джексона та інших) [4; 7; 15].
Слід зазначити, що деякі автори розрізняють поняття професійне та емоційне
вигорання, хоча обидва ці симптоми взаємопов’язані причинами їх
виникнення, проявом та наслідками дії на людину. На думку деяких вчених
емоційне вигорання є основною складовою та причиною професійного
вигорання. Саме це зумовило вибір теми даного дослідження.
Об’єкт дослідження – емоційне вигорання.
Предмет дослідження – синдром емоційного вигорання осіб з різними
настановленнями в професійній мотивації.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити
особливості проявів синдрому емоційного вигорання у осіб, що керуються
різними настановленнями у професійній мотивації, а також дослідити вплив
настановлень в професійній мотивації на прояв синдрому емоційного
вигорання.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати психологічні підходи до розуміння емоційного
вигорання, його причин та стадій розвитку.
2. Висвітлити специфіку потреб, мотивів та настановлень у професійній
діяльності людини.
3. Дослідити та проаналізувати прояви емоційного вигорання у
досліджуваних з різними професійними настановленнями.
4. Розглянути профілактичні методи та способи боротьби з синдромом
емоційного вигорання в професійній діяльності.
Гіпотези дослідження:
1. В осіб з різними настановленнями в професійній мотивації рівень
емоційного вигорання буде різним.
2. В осіб із професійними настановленнями на владу і гроші показники
 емоційного вигорання взаємопов’язані із орієнтацією на виклик та на
служіння, і обернено пов’язані із творчою активністю.
3. В осіб із професійними настановленнями на працю і свободу
показники емоційного вигорання взаємопов’язані із орієнтацією на
владу та на управління, і обернено взаємопов’язані із прагненням
належного соціального статусу.
Методи дослідження:
Теоретичні: для формулювання концептуальних положень
бакалаврської роботи використано теоретичний аналіз, зіставлення й
узагальнення, інтерпретація сучасних теоретико-емпіричних досліджень у
вітчизняній і зарубіжній літературі.
У дослідженні були використані наступні психодіагностичні методики:
1. Опитувальник «Діагностика соціально-психологічних установок
особистості у сфері мотивацій і потреб» (О.Ф. Потьомкіної) (Додаток
А1).
2. Тест «Діагностика мотиваційної структури особистості» (В.Е.
Мільмана) (Додаток А2).
3. Тест-опитувальник «Діагностики рівня емоційного вигорання»
(В.В. Бойка) (Додаток А3).
4. Тест-опитувальник «Визначення психічного «вигорання»»
(О.О. Рукавішнікова) (Додаток А4).
5. Тест-опитувальник «Якір кар’єри» (І.В. Головньової) (Додаток А5).
Для опрацювання результатів використано такі методи статистичного
аналізу: кластерний, порівняльний, кореляційний і факторний аналіз.
Група досліджуваних: Емпіричне дослідження проводилося з
особами, що працюють у сфері «людина-людина», зокрема, з юристами та
психологами. Загалом опитувана група в кількості 60 людей, віком 25-47
років. Розподіл за статтю: 19 чоловіків і 41 жінка.