СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

ФАКУЛЬТЕТ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

КАФЕДРА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ ТА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

РЕФЕРАТ
З дисципліни «ОСНОВИ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ»

на тему: «Синдром емоційного вигорання», його ознаки та шляхи

попередження.

Здобувача (ки)
__1__ курсу групи ПФР-23зм
_Швецової Лариси Вікторівни
(ПІП, повністю)

Викладач: проф. Завацький Ю.А.

 Історія терміну «синдром емоційного вигорання» починається з 1974
року, коли американський психіатр H.J. Freundenberger вперше звернув
увагу на цей феномен і описав його як «поразку, виснаження або
зношення, що відбувається з людиною внаслідок різко завищених вимог до
власних ресурсів і сил». Термін «професійне вигорання» з´явився у
літературі з психології у 1974 році для характеристики психічного стану
здорових людей, які інтенсивно спілкуються з пацієнтами, клієнтами і
постійно перебувають в емоційно навантаженій атмосфері під час надання
професійної допомоги. Нині цей термін має вже діагностичний статус
«Z 73.0 Вигорання, стан життєвого виснаження» у
Міжнародному статистичному класифікаторі захворювань та проблем,
пов’язаних зі здоров’ям (International Statistical Classification of Diseases and
Related Health Problems 10th Revision (ICD-10)-2015-WHO Version for;
2015).
На даний час не існує однозначної відповіді на запитання про те, що
ж є головним у виникненні професійного вигорання, що є основною
причиною – особистісні характеристики людини чи організаційні.
Синдром вигорання – це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження.
Цей синдром зазвичай розцінюється як стрес-реакція у відповідь
на виробничі й емоційні вимоги, що походять від зайвої відданості людини
своїй роботі із супутньою при цьому зневагою до сімейного життя або
відпочинку. Безперервне або прогресуюче порушення рівноваги неминуче
призводить до «професійного вигорання». «Вигорання» є не просто
результатом стресу, а наслідком некерованого стресу. Цей стан виникає
внаслідок внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної
«розрядки» або «звільнення» від них. По суті – це дистрес або третя стадія
загального адаптаційного синдрому – стадія виснаження (Hans Hugo Bruno
Selye).
Синдром емоційного вигорання - це стан фізичного і емоційного
виснаження, яке є результатом надмірної роботи, високих вимог до самого
себе і постійного стресу. Виявляється як в формі фізичної втоми, так і в
почутті психологічної та емоційної виснаженості.
Результати досліджень показують, що найбільш чутливими до
вигорання, є молоді люди (19-25 років), які при зіткненні з реальною
дійсністю, що не відповідає їх очікуванню, отримують емоційний шок та
люди старшого віку (40-50 років). Досить часто можна спостерігати як у
чоловіків, так і у жінок, професійне вигорання у віці 30 років. Можливо,
причиною є криза 30 років, яку психологи часто називають «проблемою
сенсу життя». Аналізуючи пройдений життєвий шлях, людина бачить, як
при сформованому і зовні благополучному житті все-таки недосконала її
особистість. Відбувається переоцінка цінностей і буває так, що кар’єрні
досягнення в цьому віці втрачають сенс.
В деяких дослідженнях прослідковується, взаємозв’язок сімейного
стану і вигорання. Більш висока схильність до вигорання є у неодружених
осіб (особливо чоловічої статі). Причому, холостяки в більшій мірі схильні
до вигорання навіть у порівнянні з розведеними чоловіками. Доведено, що
чоловіки більш схильні до деперсоналізації, а жінки до емоційного
виснаження. Чоловіки виявилися більш чутливими до впливу таких
стресових ситуацій, як необхідність демонстрації чисто чоловічих якостей
(сила, відвага). Жінки виявилися більш чутливими до стресових ситуацій,
які вимагали від них співпереживання, виховательських навичок, покори.
Жінка, що працює, отримує більш високі робочі навантаження (в
порівнянні з чоловіками) через додаткові домашні та сімейні обов’язки.
Існують дані про зв’язок між рівнем освіти і вигоранням. Люди з
більш високим рівнем освіти висувають до себе завищені вимоги,
вважають, що не можуть реалізувати свої можливості (людина посідає не
ту посаду, на яку вона могла б претендувати, або не ту, на яку вчилася).
Чинників емоційного вигоряння багато і, в основному, вони пов'язані
з виконанням професійних обов'язків: занадто багато роботи без
відпочинку і спілкування з оточуючими, проблеми у взаєминах з
близькими людьми, велика кількість обов'язків, відсутність необхідної
кількості сну. Крім того, сприяти розвитку емоційного вигорання можуть
певні риси характеру. Наприклад, перфекціонізм, песимізм, прагнення
контролювати кожен аспект роботи і свого життя, небажання делегувати
обов'язки.
ВООЗ описує 3 головних симптоми емоційного вигорання:
Відчуття виснаження, що призводить до порушення сну, зниження
імунітету та проблем із концентрацією уваги.
Інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою, що
супроводжується почуттям негативу та цинізму відносно робочих
ситуацій, відірваністю від колективу, відсутністю мотивації та негативним
сприйняттям реальності.
Зниження професійної ефективності, що проявляється в
неспроможності впоратися з робочими обов’язками, внаслідок чого
з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності.
Можна навести іншу класифікацію симптомів:
Психофізичні симптоми:
 відчуття постійної втоми не лише ввечері, а і вранці;
 відчуття емоційного і фізичного виснаження;
 зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами
зовнішнього середовища;
 загальна асенізація (слабкість, зниження активності й
енергійності, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
 частий безпричинний головний біль, постійні розлади шлунково-
кишкового тракту;
 різка втрата або різке збільшення ваги;
 повне або часткове безсоння;
 постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом
усього дня;
  задишка або порушення дихання за фізичного або емоційного
навантаження;
 помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості:
погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх тілесних
відчуттів.
Соціально-психологічні симптоми:
 байдужість, нудьга, пасивність і депресія;
 підвищена дратівливість на незначні події;
 часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або відмова
від спілкування, замкненість у собі);
 постійне переживання негативних емоцій, для яких немає
причин;
 відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності;
 відчуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху;
 загальна негативна установка на життєві і професійні
перспективи.
Поведінкові симптоми:
 відчуття, що робота стає дедалі важчою і що виконувати її дедалі
важче;
 співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або
скорочує час роботи);
 постійно й без необхідності бере роботу додому, але і вдома її не
робить;
 керівникові важко ухвалювати рішення;
 відчуття даремності, зневіра, що справи поліпшаться, зниження
ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів;
 невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на
дрібних деталях;
  дистанційність від співробітників і клієнтів, підвищення
неадекватної критичності;
 зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день
цигарок, вживання наркотичних засобів.
Досить широко тлумачить означений феномен відомий науковець В.
Бойко. Дослідник зазначає, що синдром емоційного вигорання — це
вироблений особистістю механізм психологічного захисту у вигляді
повного чи часткового виключення емоцій (зниження їх енергетики) у
відповідь на певні психотравмуючі впливи та дії, набутий стереотип
емоційного захисту. Автором була запропонована тримірна модель
синдрому емоційного вигорання, структурними компонентами якого є
стадії напруження, резистенція та виснаження.
Згідно з моделлю синдрому «вигорання», яка була запропонована
американськими дослідниками-жінками Christina Maslach та Susan E.
Jackson, «професійне вигорання» тлумачиться як Cиндром емоційного
виснаження, деперсоналізація і редукція особистих досягнень.
Емоційне виснаження розглядається як основна складова
«професійного вигорання» та характеризується зниженим емоційним
фоном, байдужістю або емоційним перенасиченням.
Деперсоналізація проявляється в деформації стосунків з іншими
людьми. В одних випадках це може бути зростання залежності, а в інших
зростання негативізму, цинічності налаштувань і почуттів щодо інших
людей.
Редукція особистих досягнень полягає або в тенденції до
негативного оцінювання себе, своїх професійних досягнень та успіхів,
негативізмі щодо службової гідності і можливостей, або у нівелюванні
особистої гідності, обмеженні своїх можливостей, обов’язків щодо інших,
тощо.
Відповідно до цієї моделі рівень професійного вигорання можна
визначити за наступним опитувальником:
1. Я почуваю себе емоційно виснаженим.
2. Наприкінці робочого дня я почуваю себе як вичавлений лимон.
3. Я почуваю себе втомленим, коли прокидаюся вранці і мушу іти на
роботу.
4. Я добре розумію, що відчувають мої колеги і пацієнти, та
використовую це в інтересах справи.
5. Я спілкуюся зі своїми колегами формально, без зайвих емоцій,
намагаюсь звести спілкування до мінімуму.
6. Я почуваю себе енергійним та емоційно піднесеним.
7. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях.
8. Я відчуваю апатію і пригніченість.
9. Я можу позитивно впливати на продуктивність роботи моїх колег.
10.Останнім часом я став більш черствим, нечутливим у ставленні до
тих з ким працюю.
11.Зазвичай люди, які мене оточують, багато вимагають від мене та
маніпулюють мною. Вони швидше втомлюють, ніж радують мене.
12.У мене багато планів на майбутнє, і я вірю у їх здійснення.
13.У мене дедалі більше життєвих розчарувань.
14.Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багатьох речей, які
радували мене раніше.
15.Іноді мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими моїми
колегами.
16.Мені хочеться усамітнитися та відпочити від усього і усіх.
17.Я можу легко створити атмосферу доброзичливості у процесі
спілкування з колегами і пацієнтами.
18.Я легко спілкуюсь з людьми незалежно від їхнього статусу й
характеру
19.Я багато встигаю зробити.
20.Я почуваю себе на межі можливостей.
21.Я багато чого ще зможу досягти у житті.
 22.Іноді пацієнти й колеги перекладають на мене тягар своїх проблем.
 «Ніколи» – 0 балів.
 «Дуже рідко» – 1 бал.
 «Рідко» – 2 бали.
 «Іноді» – 3 бали.
 «Часто» – 4 бали.
 «Дуже часто» – 5 балів.
 «Завжди» – 6 балів.
 Підраховуються бали за трьома шкалами:
 Емоційне виснаження: 1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16, 20.
 Деперсоналізація: 5, 10, 11, 15, 22.
 Редукція особистих досягнень: 4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21.
Рівні вигорання:

Низький Середній Високий

рівень рівень рівень

Емоційне виснаження 0-16 17-26 27 і більше

Деперсоналізація 0-6 7-12 13 і більше

Редукція особистих 39 і більше 38-32 31-0

досягнень
Етапи емоційного вигорання:
- Фізичне, психічне та емоційне виснаження. Тут все більш-менш
ясно: подібну втому легко помітити.
- Сором і сумніви. Вони виникають внаслідок втрати енергійності і
впевненості в своїх силах. Ви починаєте сумніватися в собі і відчувати
сором за те, що не можете робити те, що раніше робили добре.
- Цинізм і брутальність. Тепер, коли сором пройшов, виникає
вразливість, яку людина хоче приховати за допомогою важкої броні.
 - Відчуття безпорадності. Навіть якщо ви цинічно налаштовані, все
одно виникають моменти, коли ви чітко розумієте - це повна
безпорадність. Впоратися з поганим настроєм ні бажання ні можливості
немає, все валиться з рук, нічого не виходить. Це найбільш критична фаза
емоційного вигорання.
Стратегії подолання емоційного вигорання
Щоб подолати емоційне вигорання, недостатньо змінити щось одне.
Проблема ця комплексна, тому і вирішувати її потрібно відповідно. Коли
ви перебуваєте в стані вигоряння, то відчуваєте себе безпорадним. Але
насправді у вас набагато більше контролю, ніж можна подумати.
Є дії, які ви можете зробити, щоб впоратися з вигоранням і
повернути рівновагу в своє життя. Одна з найкращих стратегій -
соціалізація.
1. Соціалізація
Спілкуватися віч-на-віч з хорошим слухачем - один з найшвидших
способів заспокоїти нервову систему і зняти стрес. У спілкуванні
співрозмовник не повинен «фіксувати» вас на стресорі, він може просто
уважно слухати, не відволікати і не судити. Ймовірно, в житті майже
кожного є така людина, яка готова вислухати.
Соціалізація, втім, це не тільки зустріч з однією людиною. Це, перш
за все, відкриття себе суспільству в усіх відношеннях:
- Більше часу проводите зі своїми родичами і дітьми. Відкладіть ті
самі обов'язки, які призводять до вигорання і сконцентруйтеся на
позитивному.
- Обмежте свої контакти з негативними людьми.
- Станьте частиною будь-якого співтовариства. Знайдіть таке хобі,
яке робить вас щасливим і при цьому спілкуйтеся з тими людьми, які
поділяють ті ж інтереси.
2. Рефрейм
 Можливо, ви ненавидите свою роботу і хочете її кинути, можливо,
любите, але саме зараз вона викликає негативні емоції. У першому випадку
вам потрібно шукати нову зайнятість, але, швидше за все, відразу зробити
це не вийде. Тому проведіть рефрейм: сприймайте стару роботу як
можливість стати краще. А якщо вона все одно залишається неприємною,
тренуйте свою здатність виконувати її, не відчуваючи стрес. Так ви станете
краще, як особистість, а через якийсь час зможете змінити її.
У другому випадку вам потрібно тільки відшукати ту мотивацію, яка
була у вас раніше. Що приваблювало вас у цій роботі? Що викликало
захват? Напевно ви просто забули в повсякденності, що цінували
найбільше.
3.Переоцінка пріоритетів
Вигорання - ознака того, що щось важливе у вашому житті не
працює. Виділіть час на те, щоб подумати про свої надії, цілі та мрії. Ви
нехтуєте тим, що дійсно важливо для вас? Вигорання може бути
можливістю заново відкрити те, що дійсно робить вас щасливим,
допомогти відпочити і зцілитися.
Щоб переоцінити пріоритети, потрібно перш за все:
- Встановити межі: не потрібно працювати понад міру. Виділіть
певний час на роботу і відпочинок.
- Робити перерви в користуванні технологіями: ви багато працюєте, а
в хвилини відпочинку утикані носом в екран, тому не маєте час просто
розслабитися і відпочити. В ідеалі один день в тиждень ви повинні
проводити без технологій.
- Підживлювати творчу сторону: творчість - потужна протиотрута від
вигорання. Спробуйте щось нове.
4. Фізичні вправи
Незважаючи на те, що фізичні вправи - це останнє, чим ви захочете
займатися під час емоційного вигорання, вони є потужними ліками. До
того ж, це те, що можна зробити прямо зараз. Прагніть до того, щоб
займатися спортом 30 хвилин в день: бажано розділіть цю активність на
відрізки по 10 хвилин.
Якщо ви хочете краще справлятися зі стресом, під час занять
думайте тільки про те, як почуває себе ваше тіло, а думки про роботу
викидайте зі своєї голови. Фокусуйтеся на відчуттях, які відчувають ноги,
руки, шия і шкіра.
Шляхи попередження емоційного вигорання:
 Візьміть перерву. Навіть якщо ви обожнюєте роботу та щоранку
прокидаєтеся з думками про неї, пауза потрібна всім. Повноцінна активна
відпустка може врятувати від вигорання та надати сил.
 Піклуйтеся про себе. Приділіть 5 хвилин чашці улюбленого чаю
чи кави, телефонній розмові чи улюбленій музиці, якщо відчуваєте прилив
тривоги чи роздратування.
 Плануйте день. Почніть день із приємної справи, а потім
переходьте до поставлених задач.
 Хваліть себе. Нагадуйте собі про власні досягнення. Виписуйте
найзначніші досягнення дня, якщо вам заважає внутрішній перфекціонізм.
 Чергуйте складні завдання з приємними. Перенапруження під час
роботи не сприяє утриманню ресурсу, тож згодом ви починаєте вигоряти.
Плануйте свій день так, щоб він був збалансованим, приємним і
продуктивним.
 Говоріть про себе лише позитивне. Не допускайте руйнівних
оцінних суджень себе та оточуючих.
 Частіше займайтеся улюбленою справою. Хобі допомагають
уникнути вигорання, головне в цьому процесі – навчитися відновлювати
сили та заряджатися енергією.
 Будьте фізично активними. Фізична активність – ефективний
спосіб позбутися вигорання. Після декількох простих вправ тіло почне
підганяти вас швидше закінчити роботу та займатися спортом.
  Будьте уважні. Якщо людина перебуває у стресовому стані,
головною проблемою є нестача усвідомлення причини. З уважними та
виваженими кроками у вас з'явиться більше часу для роздумів і розв'язання
проблем.
 Зверніться до фахівця. Причини, що лежать в основі емоційного
вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги. Терапія – це
спосіб підтримки здорового духу. Емоційне вигорання не лише є ознакою
стресу на робочому місці, а й може стати причиною нових проблем.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Синдром вигорання. Режим доступу:
https://crupp.org/uk/sindrom-vigorannya/
2. Алла Мудрик, кандидат психологічних наук, старший викладач
кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського
національного університету імені Лесі Українки. Особливості розвитку та
прояву синдрому емоційного вигорання у студентів-психологів //
Український науковий журнал «Освіта регіону» – 2013. - №3. Режим
доступу: https://social-science.uu.edu.ua/article/1134
3. Емоційне вигорання на роботі та вдома — як вчасно розпізнати
та допомогти собі. Режим доступу: https://www.rozmova.me/blog/emotsiyne-
vyhorannya
4. Ефективні поради від емоційного вигорання під час війни.
Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/efektivni-poradi-vid-emocijnogo-
vigorannya-pid-chas-vijni
5. І.В. Олійник, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри
педагогіки та психології Університету імені Альфреда Нобеля (м. Дніпро)
Причина виникнення та профілактика синдрому професійного вигорання у
педагогів // Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія
«Педагогіка та психологія». Педагогічні науки. - 2017. - № 1 (13). Режим
доступу: 20.pdf (duan.edu.ua)