Наукова доповідь

На тему «Психогігієна сімейних відносин »

Виконала студентка

1 курсу Магістратури

Спеціальності 053 Психологія

2 групи

Заочного відділення

Новікова Я.С.
 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….

1. Поняття про психогігієну та психопрофілактику…………………..

2. Психогігієна сімейного життя ……………………………………….
3. Профілактика сімейних конфліктів…………………………………..

ВИСНОВОК………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………

 ВСТУП

Галузь психогігієна розкриває ряд факторів навколишнього середовища, що

впливають на наше психічне здоров’я. Основною складовою галузі є
психогігієна сімейного життя .

Тому розгляд цієї теми є актуальним, адже сім’я є важливим аспектом

життя кожної людини, а здорові відносини у родині сприяють гармонійному
розвитку особистості.

Метою дослідження є вивчення психогігієни сімейного життя та виявлення

попередження сімейних конфліктів.

Об’єктом є сімейні відносини.

Предметом є дослідження психогігієни сімейного життя.

Завдання :

1. Надати визначення поняттям «психогігієна та психопрофілактика»

2. Проаналізувати психогігієну сімейного життя
3. Розглянути профілактику попередження сімейних конфліктів.
1. Поняття про психогігієну та психопрофілактику

Поняття “психічна гігієна” виникла в 19ст. Але початок організованого

психічно-гігієнічного руху було започатковано К.Бірсом, який в 1908р.
випустив книгу “Душа, яка знайшлася знову”. Автор сам тривалий час був
пацієнтом однієї американської лікарні для психічно хворих і після
виписки з неї проаналізував недоліки в поведінці і позиції лікарів та інших
працівників по відношенню до хворих. Після цього Бірс розвинув
діяльність, яка була нправлена на покращення умов життя психічно
хворих в лікарнях і на зміну підходу і відношення суспільства до них
після виписки їх з медичного закладу.

Під час і після закінчення першої світової війни різко виросла кількість
психогенних захворювань, що привернуло до себе увагу і стало причиною
обговорення на двох спеціальних Міжнародних Конференціях – у
Вашінгтоні (1930) та в Парижі (1937). Після другої світової війни відбувся
перший Міжнародний Конгрес Лондон, 1948, який ухвалив створити
Всесвітню організацію з психічного здоров’я.[1].

Психогігієна - галузь медичної психології, яка вивчає вплив факторів і

умов зовнішнього середовища, виховання і самовиховання на психічний
розвиток і психічний стан людини, розробляє рекомендації щодо
збереження і зміцнення психічного здоров’я суспільства і окремих осіб.
Елементи психічної гігієни з’явились в життєвій філософії людини
задовго до того, як почалась наукова систематична розробка принципів
психічної гігієни і розвиток розумово-гігієнічної діяльності.

Психогігієна складається з таких основних розділів: вікова психогігієна,

психогігієна праці і побуту, психогігієна сім’ї і сексуального життя.

Розділ вікової психогігієни включає психогігієнічні дослідження та

рекомендації, що стосуються насамперед до дитячого та літньому віку,
тому що розходження в психіці дитини, підлітка, дорослого і літньої
людини значні. Психогігієна дитячого віку повинна базуватися на
особливостях психіки дитини і забезпечувати гармонію її формування.
Необхідно враховувати, що формується нервова система дитини чуйно
реагує на найменші фізичні і психічні впливу, тому велике значення
правильного і чуйного виховання дитини. Основними умовами виховання
є:

- Розвиток і тренування процесів гальмування,

- Виховання емоцій,

- Навчання подолання труднощів.

Психогігієнічні проблеми мають свою специфіку в літньому і старечому

віці, коли на тлі падіння інтенсивності обміну речовин знижується
загальна працездатність, функції пам'яті та уваги, загострюються
характерологічні риси особистості. Психіка літньої людини стає більш
вразливою для психічних травм, особливо болісно переноситься ломка
стереотипу.

Підтримці психічного здоров'я в літньому віці сприяє дотримання

загальногігієнічних правил і режиму дня, прогулянки на свіжому повітрі,
неутомливим працю.

Психогігієна побуту. Більшу частину часу людина проводить у

спілкуванні з іншими людьми. Добре слово, дружня підтримка та участь
сприяють бадьорості, гарного настрою. І навпаки, грубість, різкий йди
зневажливий тон можуть стати психотравмою, особливо для
недовірливих, чутливих людей.

Дружний і згуртований колектив може створити сприятливий

психологічний клімат. Люди, які «всі приймають дуже близько до серця»,
 надають незаслужене увагу дрібницям, не вміють гальмувати негативні
емоції. Їм слід виховувати в собі правильне ставлення до неминучих у
повсякденному житті труднощів. Для цього необхідно вчитися правильно,
оцінити, що відбувається, управляти своїми емоціями, а коли потрібно, і
придушити їх.

Психогігієна сімейного життя. Сім'я являє собою групу, в якій

закладаються основи особистості, відбувається її початковий розвиток.
Характер взаємин між членами сім'ї істотно впливає на долю людини і
тому володіє величезною життєвою значущістю для кожної особи і для
суспільства в цілому.

Сприятлива атмосфера в сім'ї створюється при наявності взаємної поваги,

любові, дружби, спільності поглядів. Великий вплив на формування
стосунків у сім'ї надають емоційне спілкування, взаєморозуміння,
поступливість. Така обстановка сприяє створенню щасливої родини -
неодмінній умові правильного виховання дітей.

Психогігієна трудової діяльності та навчання. Значну частину часу

людина присвячує трудової діяльності, тому важливе значення має
емоційне ставлення до праці. Вибір професії-відповідальний крок у житті
кожної людини, тому необхідно, щоб. Обрана професія відповідала
інтересам, схильностям і підготовленості особистості. Тільки при цьому
праця може приносити позитивні емоції: радість, моральне задоволення, а
в кінцевому рахунку, і психічне здоров'я.[2].

2. Психогігієна сімейного життя

Сім'я є малою групою, яка відрізняється цілим рядом специфічних

особливостей. Ці особливості обумовлені традиціями, що склалися,
стосунками між старшим і молодшими поколіннями, єдністю житла, побуту і
іншими чинниками

Виховання дітей має бути чітко орієнтоване на статево-рольове

функціонування людини – в хлопчиках заохочується мужність, сміливість, а
у дівчаток – жіночність. Інакше можливі порушення психосексуального
розвитку з формуванням неадекватних еротичних установок із закріпленням
девіантних форм сексуальної поведінки.

Інтерес до психологічних аспектів внутрішньо сімейних стосунків серед

психологів і психіатрів зростає. До сьогодення склалися такі поняття, як
родинна психіатрія і родинна психотерапія. Порушення внутрішньо сімейних
стосунків може бути причиною неврозів, сприяти формуванню
психопатичних рис вдачі у дітей. Обстеження сім'ї і кожного з її членів
завершується постановкою родинного діагнозу. Розпізнавання родинно-
сексуальної дисгармонії виробляється на трьох рівнях: описовому,
генетичному і динамічному. Описовий рівень передбачає виклад симптомів
патології родинних взаємин (сексуальна невідповідність, сварки, алкоголізм,
невротичні розлади, психосоматичні порушення). На генетичному рівні
розглядається еволюція подружніх взаємин, розкриваються причини невдач у
шлюбі (передчасність шлюбу, випадковість, корисливі мотиви та ін.). На
динамічному рівні визначаються сімейні конфлікти, способи їх вирішення,
родинні ролі та їх спотворення.

Психогігієна сім'ї безумовно є найважливішим розділом психогігієни, що

займається розробкою і регламентацією заходів, що упорядковують життя
сім'ї та створюють сприятливі умови для оздоровлення і вдосконалення
психічної індивідуальності кожного її члена. Психогігієна сім'ї, крім
відносин в інтимній сфері, охоплює психологічні нюанси подружніх
відносин, питання гармонійного шлюбу, попередження сімейних конфліктів і
можливого розпаду сім'ї.
Сім'я є осередком суспільства, що має властиві тільки їй особливості. Це
обумовлено багатогранними взаєминами чоловіка і дружини, кровними
спорідненими зв'язками всередині сім'ї, відносинами між батьками і дітьми.
Особливості сім'ї як колективу визначаються також єдністю житла, побуту,
своєрідністю індивідуальної власності на предмети домашнього вжитку та ін.

Статистика свідчить, що в останні десятиліття значно збільшилося число

розлучень, що невдалий шлюб грає велику роль в розвитку алкоголізму,
злочинності. Діти, що виховуються в неповних сім'ях (одним з батьків),
опиняються в складній ситуації, яка часто негативно позначається на їх
психіці. Пограничні форми психічної патології в неповних сім'ях виникають
значно частіше, ніж в повноцінних, благополучних сім'ях.

У зв'язку з цим, виникає нагальна необхідність правильної підготовки до

шлюбу, створення умов для гармонійних шлюбів, розробки системи заходів,
направлених на зміцнення, вдосконалення сімейних відносин.[3].

Сім'я може сприяти розкриттю творчих можливостей людини, стимулювати

його на суспільно корисну діяльність або скувати його ініціативу, підірвати
морально. Брак виявляється щасливим в тих випадках, коли духовна і
фізична близькість складають гармонійну єдність.

Важливість сприятливого психологічного клімату в сім'ї для здоров'я і

соціального функціонування людини, значна частота розлучень, велика
кількість випадків захворювань неврозами і реактивними психозами
внаслідок психічних травм, заподіяних сімейно-сексуальними
дисгармоніями.[4].

Важливе значення має адекватний вибiр партнера за шлюбом. Для

гармонiйного сумiсного життя має велике значення схожiсть поглядiв та
iнтересiв, культурного та iнтелектуального рiвня, певні комбiнацiї характеру
обох. Малоприйнятною є, наприклад, темпераментна вибуховiсть з обох
сторiн, тенденцiя до формування паранойяльних рис (недовiрливiсть,
пiдозрiлiсть, ревнощi) у обох партнерiв, прагнення до пригнiчення iншого,
особливо у комбiнацiї з емоцiйно-вольовою нестiйкiстю та впертiстю.
Органiзовуючи сiмейнi стосунки, слiд пам’ятати, що кожний член сiм’ї:

1. повинен мати свiй життєвий простiр;

2. пам’ятати про необхiднiсть поважати iншого;
3. впливає на оточуючих i сам пiдпадає пiд їхнїй вплив;
4. може опинитися у центрi впливу iнших членiв сiм’ї. Доцiльно не
ухилятися вiд цього впливу, а навчитися керувати ним;
5. виконує кiлька ролей у сiм’ї (жiнка, мати, бабуся та iн.).[6].

3. Профілактика сімейних конфліктів

За певною формулою обчислюють так званий шлюбний потенціал. Якщо

переважаючою є спрямованість шлюбних факторів на зміцнення сім'ї, то
шлюбний потенціал виражається додатною величиною, в іншому випадку
величина виявляється негативною. При негативному шлюбному потенціал (а
це і є справжні сімейно-сексуальні дисгармонії, або дісгаміі) порушуються
сімейні зв'язки і сексуальні взаємини. При первинних особистісних
невідповідності завжди переймається сексуальне життя і розпад сім'ї
відбувається швидше, ніж при первинно сексуальному неузгодженість. При
патології особистості, при психічних захворюваннях одного або обох
подружжя одним з важливих показників тяжкості та глибини розладів є
рівень сімейної адаптації. Виявлено, що для гармонійного розвитку сімейних
взаємин необхідні достатній рівень розвитку особистості, зрілість суджень і
емоційних відносин.

Гармонійно сформована сім'я з плином часу ще більше зміцнюється,

дисгармонійно сформована без лікувальної допомоги розпадається.
Приводом для розпаду може з'явитися природний, біологічно детерміноване
невідповідність жіночої та чоловічої сексуальності. Чоловіча сексуальність в
нормі приблизно до 30 років стабілізується, а потім в пізньому віці
знижується. Сексуальність жінки в дітородному віці може безперервно
підвищуватися, а іноді вперше, пробуджується до його кінця. У емоційно
нестійких особистостей подібна конфліктна ситуація може виявитися
патогенної для психічного стану.

В результаті спеціального вивчення всіх цих питань стало очевидним, що

шлюб, вступ до нього та розвиток сімейних відносин - надзвичайно складний
процес. Необхідно керівництво цим процесом - епізодичне, а в разі дисгамий
- систематичне як компетентними фахівцями (сексологами, психологами,
психіатрами, соціологами), так і самими партнерами по мірі підвищення
рівня їх поінформованості та усвідомлення своїх сімейних проблем.
Найбільш дієвий шлях до профілактики сімейних конфліктів - ретельна
підготовка до шлюбу. Сюди відноситься турбота про стан здоров'я вагітної,
боротьба з патологією пологів, забезпечення правильного психофізичного
розвитку та виховання дітей, спеціальна підготовка осіб, що вступають у
шлюб, діагностична та лікувальна робота у випадках сімейно-сексуальних
дисгамий. Під впливом фізичних травм, інтоксикацій (у тому числі ліками,
алкоголем), соматичних і інфекційних захворювань вагітної може
порушуватися закладка органів і розвиток плоду, що згодом іноді
обертається сексуальної патологією і нездатністю людини до виконання
репродуктивної функції. Багато в здоров'ї майбутньої людини залежить від
того, як протікають пологи. Наслідками родових травм бувають органічні
ураження мозку, інфантилізм, псіхопатізація, ендокринопатії, не сприяють
повноцінному взаємодії у шлюбі.[5].
 ВИСНОВОК

Тож, проаналізувавши важливість психогігієни сімейного життя та

сексуального виховання можна зробити наступні висновки :

 Сімейні відносини займають важливе місце у галузі Психогігієни, адже

вона займається розробкою і регламентацією заходів, що
упорядковують життя сім'ї та створюють сприятливі умови для
оздоровлення і вдосконалення психічної індивідуальності кожного її
члена.
 Статеве виховання дітей у сім’ї має бути спрямоване на статево-
рольове функціонування людини.
 Психогігієна сімейних відносин стосується інтимного та
психологічного зв’язку між подружжям .
 Профілактикою сімейних конфліктів є готовність до шлюбу та
усвідомлення ступеня відповідальності.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Електронний ресурс

https://studfile.net/preview/5375592/

2. Реферат «Психогігієна та психопрофілактика»

Електронний ресурс

https://ua-referat.com/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE
%D0%B3%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%B0

3. Електронний ресурс

http://medmat.pp.ua/39/9086.html

4. Електронний ресурс

https://pidru4niki.com/88750/psihologiya/psihogigiyena_simyi

5. Електронний ресурс

http://medical-enc.com.ua/psychohygiene_sex.htm

6. Електронний ресурс

https://studfile.net/preview/5751544/page:61/