Вступна лекція

Мета: ознайомлення студентів зі специфікою дисципліни, розкриття її

значення і функції в системі знань, роль і місце в житті людини, фахівця,
суспільства в цілому.

Лекція № 1: Предмет, методи і завдання загальної та медичної

психології.

Визначення навчальних цілей і мотивація:

При спілкуванні медичного працівника з хворими виникає складна проблема

взаємовідносин двох людей, двох особистостей, правильне вирішення якої
визначає всю специфіку лікувального процесу. Хворий чекає від медика
допомоги, полегшення своїх страждань, медик, в свою чергу, повинен знайти
шляхи найбільш раціонального надання її. Щоб це спілкування було
продуктивним і виправдовувало очікування хворого, медичний працівник
повинен мати певні знання і навички в області загальної та медичної
психології. Різноманітні захворювання викликають ті чи інші відхилення в
психіці, що проявляються при спілкуванні з хворими. Медичний працівник
повинен пам’ятати про це. Крім того, необхідно враховувати особистісні
особливості хворих і можливі невротичні реакції, привнесені хворобою, що
нерідко ускладнюють взаємовідносини між ними. Окрім захворювань різних
органів і систем, медик перш за все повинен бачити людину з її болем та
тривогою за своє здоров’я. Характер змін в психіці хворої людини може бути
дуже різноманітним – від слабко виражених невротичних та неврозоподібних
до короткочасних психотичних, які суттєво змінюють клінічну картину
хвороби. В психологічних особливостях хворої людини неможливо
розібратись без знань основних питань загальної та медичної психології.

План лекції:

1. Загальна психологія, її розділи та їх характеристика.

2. Медична психологія. Її значення та завдання.
3. Основні методи психологічного дослідження.
 1. Загальна психологія, її розділи та їх характеристика.

Психологія (гр.псюхе – душа, логія – наука) – це наука про закономірності

розвитку і формування психіки як особливої форми життєдіяльності. Це
галузь знань про внутрішній психічний світ людини.

Об’єкт психології – власне психіка людини як унікальне цілісне явище.

Предмет змінювався в різні роки, до 20 ст. являв собою сферу свідомості

людини, зараз це поведінка людини.

Психіка – це існуюча в різних формах властивість високоорганізованих

живих істот та продукт їх життєдіяльності, який забезпечує їх орієнтацію
та діяльність. Це невід’ємна властивість всього живого. Чи стосується це всіх живих
організмів

Завдання психології:

 Психологічне забезпечення охорони здоров’я; Навчання медиків наприклад роботі у

колективі
 Навчання і виховання підростаючого покоління; До якого віку
 Надання допомоги людині, яка має психологічну проблему, або
переживає життєву кризу; Робота з пацієнтами
 Вивчення та опис психічних явищ (психічні процеси, психічні
властивості – темперамент, характер, потреби, психічні стани –
втома, стрес). Навчання медиків роботі з пацієнтами
Психологія тісно пов’язана з багатьма науками, які вивчають
особливості життєдіяльності людини, її існування в соціальному
середовищі, продукти корисної діяльності людини, шляхи оптимізації
трудового процесу, а також з багатьма військовими дисциплінами. В
зв’язку з цим, вона має багате дисциплінарне розгалуження.

Психіатрія:

 Патопсихологія
 Психопатологія
 Медична психологія
 Психологія граничних станів
 Дефектологія

Суспільні науки:

 Соціальна психологія
  Історична психологія
 Юридична психологія
 Психологія мистецтва
 Психологія творчості

Природознавство:

 Зоопсихологія
 Психофізіологія
 Нейропсихологія
 Психофізика

Технічні науки:

 Психологія праці
 Інженерна психологія
 Ергономіка

Гуманітарні науки:

 Педагогічна психологія

Історичні періоди розвитку психології:

1. Донауковий період
а) 7-6 ст. до н.е. – донауковий період, анемізм, тотемізм. Анемізм – віра у
існування душі у різних явищ, предметів. Здійснювались певні рухи, ритуали,
церемонії для впливу на них. Танок перед полюванням існує і нині Тотемізм – віра в тотем,
дух, який охороняє плем’я (тварина, природне явище). Амулети, хрестики, значки, магічні
кристали, уніформа

б) Антична психологія (6-5 ст. до н.е.) – виникнення перших наукових

уявлень про психіку, з’являється поняття душа – джерело активності, яке
Гіппократ, Аристотель) володіє функцією пізнання і регуляції поведінки
(Демокрит, Геракліт,) 5 – 8 ст. до н.е. – розвиток вчення про душу в межах
філософії, медицини Де перебуває душа

г) 14 – 16 ст. - розвиток психології в межах анатомо-фізіологічних знань

(Ібн-Сина (Авіцена), Фома Аквінський, Ібн-Рошд (Авероес).

д) 17 – сер.19 ст. - виділення свідомості як предмету вивчення, формування

теоретичних основ психології.
2. Розвиток психології як самостійної науки

а) 60 рр. – кінець 19 ст. – розвиток психології як науки.

б) 10 - 30 рр. 20 ст. – криза психології, виникнення різних шкіл, у кожної з

яких свій предмет і методи вивчення, поява перших теорій особистості. Зокрема
психоаналіз

в) 20 – 30 рр. 20 ст. – формування «Радянської школи» (Узнадзе,

Л.С. Виготський, Лурія, Леонтьєв).

г) 60 рр. – пошук нових теоретичних підходів в сучасних зарубіжних та

вітчизняних школах (НЛП, гештальтпсихологія).

2. Медична психологія. Її значення та завдання.

Медична психологія – це галузь психології, яка вивчає психологічні аспекти

гігієни, профілактики, діагностики, лікування, експертизи та реабілітації
хворих. Визначає специфіку відносин між медичним працівником і
пацієнтом.

В область дослідження входять:

1. Виникнення і протікання хвороб і вплив на них психологічних факторів.

«Всі хвороби від нервів» мігрень, постійний кашель, гайморит, проблеми із шлунково-кишковим трактом, із зором і слухом,
цукровий діабет, онкологія, гіпертонія; · виразка шлунка і дванадцятипалої кишки; · неспецифічний виразковий коліт; ·
бронхіальна астма; · ревматоїдний артрит.

2. Вплив соматичних захворювань на психіку. Характері психологічні стани пацієнтів різних

відділень

3. Діагностика патологічних станів.

4. Психопрофілактика та психокорекція станів.

5. Забезпечення оптимальних оздоровчих впливів.

6. Характер відносин хворого з мікросоціумом.

7. Вивчення закономірностей психічного впливу медика в ході проведення

діагностичної, лікувальної і профілактичної роботи. Значення білого халата

8. Попередження ятрогеній.
ЯТРОГЕННІ ЗАХВОРЮВАННЯ (ятрогенії) (лат. iatrogenia < грец. iatros — лікар + gennao — породжую) — захворювання або ускладнення
захворювання, викликане тяжкими переживаннями хворого через необережні, необдумані висловлювання або поведінку медичних
працівників, які негативно вплинули на пацієнта, його психіку, а через неї — на весь організм. Я.з. є результатом впливу на другу сигнальну
систему хворого і являють собою окремий випадок психогенних захворювань.

Інформаційна ятрогенія — розлад психіки, викликане емоційним потрясінням після прочитання або прослуховування недостовірної інформації
2 основні області застосування мед.псих-ї:

- Нервово-психічні захворювання;

- Соматичні захворювання;

Розділи медичної психології

Клінічна психологія:

 Патопсихологія
Патопсихологія — галузь психології, яка займається вивченням змін психічної діяльності при патологічних станах головного мозку, які
пов'язані з психічними розладами

 Нейропсихологія
Нейропсихологія — галузь психологічної науки на межі психології, медицини (нейрохірургії та неврології) і фізіології, що вивчає мозкові
механізми вищих психічних функцій на матеріалі локальних уражень головного мозку.

 Соматопсихологія
Соматипология - это типирование людей по преобладающему гормону в организме. Наше строение тела и характер

Психокорекційна робота:

 Психогігієна
 Психофармакологія
 Психотерапія
 Психічна реабілітація
Патопсихологія – (гр. патос-хвороба, страждання) галузь психологічної
науки, що вивчає зміни психічної діяльності в наслідок психічних чи
соматичних захворювань.

3. Основні методи психологічного дослідження.

Не експериментальні:

 Спостереження
 Самоспостереження (рефлексія)
 Бесіда
 Анкетування
 Аналіз продуктів діяльності (щоденники, архіви)
 Проективні методики (ТАТ, плями Роршаха)
Експериментальні:

 Природний експеримент
 Лабораторний експеримент
 Тести