1

«Психологічна корекція тривожності методами арт-терапії»

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОРЕКЦІЇ ТРИВОЖНОСТІ

МЕТОДАМИ АРТ-ТЕРАПІЇ..................................................................................7

1.1. Психолого-педагогічна характеристика осіб, які мають тривожні

розлади у методичній літературі
...........................................................................................................................
7

1.2. Використання методів арт-терапії в психологічній корекції

тривожності
.........................................................................................................................
11

Висновок до 1 розділу...........................................................................................18

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

ПО КОРЕКЦІЇ ТРИВОЖНОСТІ МЕТОДАМИ АРТ-ТЕРАПІЇ...................19

2.1. Психолого-діагностичний комплекс вивчення тривожності..................19

2.2. Програма корекції тривожності дорослих осіб.........................................25

Висновок до розділу 2...........................................................................................31

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................................................................32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................34

ДОДАТКИ................................................................................................................36
 2

ВСТУП
Проблема тривожності є однією з найбільш актуальних проблем в сучасній
психології. Останнім часом інтерес психологів до вивчення тривожності значно
посилився, що пов'язано з різкими змінами у житті суспільства, які породжують
невизначеність та непередбачуваність і, отже, переживання емоційної
напруженості, тривоги.
Високий рівень тривожності несприятливо позначається як на соціальному
функціонування особистості, так і негативно впливає здоров'я, поведінці і
продуктивності діяльності.
Спочатку COVID-19, потім війна внесли свої корективи у повсякденне
життя людей і, як би прикро не прозвучало, ці зміни відобразилися на
емоційному стані і дітей, і дорослих, що вплинуло на збільшення кількості осіб
з тривожними розладами за ці останні три роки.
Варто зауважити, що тривога має яскраво виражену вікову специфіку, що
виявляється в її джерелах, змісті, формах прояву компенсації та захисту.
Вирішення проблеми тривожності належить до гострих та актуальних
завдань психології і ставить дослідників перед необхідністю якомога більш
ранньої діагностики рівня тривожності.
Відомо, що при розвитку та прогресуванні тривожності середовище відіграє
визначальну роль, сприяючи утворенню системи відносин, центром яких є
самооцінка, ціннісні орієнтації та спрямованість інтересів та переваг.
Реакції тривоги та тривожності виявляються одночасно на трьох рівнях:
біологічному, психологічному та соціально-поведінковому.
Ч.Д. Спілбергер виділяє два види тривожності – ситуативну (реактивну) та
особистісну [3; 9].
А.М. Прихожан виділяє види тривожності на основі ситуацій, пов'язаних:
- із процесом навчання/працевлаштування – навчальна (робоча) тривожність;
- із уявленнями про себе - самооцінна тривожність;
 3

- із спілкуванням – міжособистісна тривожність.

Аналіз літературних джерел дозволяє виділити зовнішні об'єктивні та
суб'єктивні фактори виникнення тривожності. До об'єктивних факторів
відносять: несприятливий соціально-психологічний клімат колективу,
перевантаження, низький соціальний статус, понаднормовий та незручний час
роботи, непотрібні ритуали та процедури, невизначеність, одноманітність,
безпорадність.
Як суб'єктивні фактори дослідники виділяють: високий рівень нейротизму,
низький рівень сформованості індивідуальної системи усвідомленої
саморегуляції емоцій та поведінки, наявність розбіжностей у ціннісній сфері.
Арт-терапія є методикою лікування за допомогою художньої творчості.
Сьогодні вона вважається одним із найбільш м'яких, але ефективних методів,
які використовуються в роботі психологами та психотерапевтами [2; 6; 15].
Великий вплив на розвиток арт-терапії зробили психоаналітичні теорії.
Художня творчість, вважав 3ігмунд Фрейд, має подібність із сновидіннями і
фантазіями тому, що аналогічно їм вона виконує компенсаторну функцію,
знижуючи психічну напругу, яка виникає при фрустрації інстинктивних потреб.
На думку Едварда Кріста «несвідомі процеси з їхніми руйнівними ефектами
перетворяться на високоефективний інструмент створення нових зв'язків і
форм, прогресивних концепцій і образів. Свідомість і несвідоме не тільки
взаємозалежні, можна говорити і про те, що мислення цілком розчиняється в
первинних психічних процесах».
Емма Крамер акцентує увагу на інших факторах лікувального впливу
арт-терапії. Основними в досягненні позитивних ефектів арт-терапії вона
вважає необмежені можливості самого процесу художньої творчості, що дає
можливість виражати і повторно переживати внутрішні конфлікти.
Основна мета арт-терапії полягає у гармонізації розвитку особистості через
розвиток здатності самовираження та самопізнання. Виділяють два основні
механізми психологічного корекційного впливу арт-терапії [4]:
 4

1) мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати

конфліктну ситуацію, що травмує, і знайти її рішення через переконструювання
цієї ситуації на основі креативних здібностей суб'єкта;
2) природа естетичної реакції, що дозволяє змінити дію «афекту від
болісного до такого, що приносить насолоду».
Провідними функціями арт-терапії є:
- катарсична (очищаюча, звільняюча від негативних станів);
- регулятивна (знімає нервово-психологічне напруження, моделює
позитивний психоемоційний стан);
- комунікативно-рефлексивна (корекція міжособистісної взаємодії
індивіда, забезпечення адекватного спілкування з іншими).
Виділяють такі види арт-терапії: ізотерапію, піскову терапію,
музикотерапію, бібліотерапію, драматерапію, танцювально-рухову терапію,
паркотерапію, лялькотерапію, казкотерапію та ігрову терапію.
Відмітимо, що арт-терапія – це взагалі метод, спрямований на гармонізацію
психічного стану шляхом розвитку здатності самовираження та самопізнання.
У повсякденному житті ми всі обмежені строгими рамками, діємо по будь-
якому заданому плану. І часом нам важко буває розібратися в самих собі,
зрозуміти, що відбувається всередині нас, чим викликаний той чи інший стан,
наприклад, тієї самої тривоги. Але варто нам спробувати метод арт-терапії, як
відразу все розкладається по поличках. Ми даємо волю нашому несвідомому,
волю нашим почуттям та діям, що у свою чергу приводить нас у
стан гармонії та заспокоєння. В такі моменти вже людина здатна поглянути
на свою проблему з іншого боку і зрозуміти, що вирішення та подолання даної
проблеми їй під силу. Актуальність даної проблеми та її значимість для
психологічної теорії і практики обґрунтували вибір теми нашого дослідження
«Психологічна корекція
тривожності методами арт-терапії».
Мета дослідження: з’ясувати вплив корекційних занять на основі методу
арт-терапії на тривожність особистості.
Об’єкт дослідження: тривожність як психологічний феномен.
 5

Предмет дослідження: корекція тривожності в рамках арт-терапевтичного

підходу.
На основі побудованої мети, ми визначили наступні завдання дослідження:
- проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми дослідження
тривожності особистості та її корекції методом арт-терапії.;
- з’ясувати особливості прояву тривоги дорослих людей, зокрема жінок;
- розробити та апробувати арт-терапевтичний комплекс вправ щодо
подолання проявів тривоги у дорослих;
- проаналізувати динаміку зміни рівня тривоги після психологічної
корекції методом арт-терапії.
Гіпотезою дослідження є те, що розроблена корекційна програма у руслі
арт-терапевтичного підходу призведе до зниження тривожності особистості.
Методи дослідження, які ми використали при проведенні даного
дослідження: метод аналізу теоретичних джерел; «Шкала самооцінки рівня
тривожності» (Ч. Д. Спілбергер); Тест на тривожність за Беком (BAI).
Дослідження було проведено на основі психологічної корекції
тривожності методом арт-терапії клієнтки, яка звернулася за допомогою до
фахівця (жінка, 40 років).
Структура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів,
висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і
додатків.
 6

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОРЕКЦІЇ ТРИВОЖНОСТІ

МЕТОДАМИ АРТ-ТЕРАПІЇ
1.1. Психолого-педагогічна характеристика осіб, які
мають тривожні розлади у методичній літературі
Тривога – це природна реакція на загрозливі ситуації і є своєрідною
функцією виживання. Тривога може відчуватися різною мірою інтенсивності,
від неясного занепокоєння до сильних тілесних симптомів або панічних атак,
коли виникає відчуття, що ви можете втратити свідомість. Епізод тривожності
завжди минає, але може повернутися.
Тривожність проявляється по-різному в різних людей і може бути більш
менш інтенсивною. У більш легкій формі тривожність може відчуватися як
хвилювання, занепокоєння чи почуття нереальності, начебто ви перебуваєте у
«бульбашці». Сильна тривожність може відчуватись фізично. Може виникнути
відчуття, що важко дихати, може бути відчуття тиску у грудях або може
з'явитися прискорене серцебиття. Якщо тривожність виникає швидко, і людина
не готова до такого розвитку подій, вона називається панічною тривогою, а
стан, що виникає при цьому, називається панічною атакою.
Л.І. Божович визначила тривогу, як усвідомлювану, що мала місце в
минулому досвіді, інтенсивну хворобу або передбачення хвороби.
Я. Л. Коломенський, Є. А. Панько, у своїх роботах вважають, що прояви
тривожності у різних ситуаціях не однакові. В одних випадках люди схильні
поводитися тривожно завжди і скрізь, в інших вони виявляють свою
тривожність лише час від часу, залежно від обставин, що складаються.
У психологічної літературі можна зустріти різні визначення цього поняття,
хоча більшість досліджень сходяться у визнанні необхідності розглядати його
диференційовано – як ситуативне явище та як особистісну характеристику з
урахуванням перехідного стану та його динаміку [17].
Так, А. М. Прихожан вказує, що тривожність – це переживання емоційного
дискомфорту, пов'язане з очікуванням неблагополуччя, з передчуттям загрози.
Розрізняють тривожність як емоційний стан та як стійку властивість, рису
 7

особистості або темпераменту. На його думку, тривожність – стійке

особистісне утворення, що зберігається протягом досить тривалого часу.
На думку Р. С. Нємова, тривожність визначається, як властивість людини в
стані підвищеного занепокоєння, відчувати страх і тривогу в специфічних
соціальних ситуаціях.
В. В. Давидов трактує тривожність як індивідуальну психологічну
особливість, що полягає у підвищеній схильності особистості відчувати
занепокоєння у найрізноманітніших життєвих ситуаціях, зокрема й таких
суспільних характеристиках, які до цього не припускають.
С. Саллівен розглядає тривожність не лише як одну з основних властивостей
особистості, а і як фактор, що визначає її розвиток. Виникнувши у ранньому
віці, внаслідок зіткнення з несприятливим соціальним середовищем,
тривожність постійно і незмінно присутня протягом усього життя людини.
Еріх Фромм вважає, що в епоху середньовічного суспільства, з його
способом виробництва та класовою структурою, людина не була вільна, але
вона не була ізольована і самотня, не відчувала себе в такій небезпеці, і не
відчувала таких тривог, тому що вона не була «відчуженою від речей, від
природи, від людей». Людина була пов’язана зі світом первинними узами, які
Еріх Фромм називає природними соціальними зв'язками, що у первісному
суспільстві. З розвитком суспільства розриваються первинні узи, з'являється
вільний індивід, відірваний від природи, від людей, у результаті він відчуває
глибоке почуття невпевненості, безсилля, сумніви, самотності та тривоги. Щоб
позбутися тривожності, породженої «негативною свободою», людина прагне
позбутися самої цієї свободи. Єдиний вихід він бачить у втечі від волі, тобто
втечу від себе, у прагненні забутися і цим придушити у собі стан тривоги.
За визначенням С.С. Степанова «тривожність – переживання емоційного
неблагополуччя, що пов’язане з передчуттям небезпеки чи невдачі».
С. Саллівен вважає, що людина має початкове занепокоєння, тривогу, яка є
продуктом міжособистісних відносин, спочатку вона передається від матері до
дитини і згодом пов'язана із загрозою власній безпеці. Для того щоб уникнути
тривоги (актуальної чи потенційної) або звести її до мінімуму, люди
 8

використовують різні способи захисту та контролювання своєї поведінки. Такі

заходи безпеки формують «Я» - систему, що санкціонує одні форми поведінки
(«Я – добрий») і забороняє інші («Я – поганий»). «Я» захищає людину від
тривоги, вона підтримується на високому рівні самоповаги та захищена від
критики.
Тривожність сприймається як стан доцільного підготовчого підвищення
сенсорного уваги і моторної напруги у ситуації можливої небезпеки, що
забезпечує відповідну реакцію на страх [1; 5].
За визначенням А. У. Петровського, тривожність це схильність індивіда до
переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення
реакції тривоги; один із основних параметрів індивідуальних відмінностей.
Тривожність зазвичай підвищена при нервово-психічних і тяжких соматичних
захворюваннях, а також у здорових людей, які переживають наслідки
психотравми.
У повному сенсі, під тривожністю у психології розуміють схильність
людини переживати тривогу, тобто емоційний стан, що виникає у ситуаціях
невизначеної небезпеки і що виявляється в очікуванні неблагополучного
розвитку подій.
Таким чином, поняттям «тривожність» у психології позначають, як стан
людини, що характеризується підвищеною схильністю до переживань,
побоювань та занепокоєння, що має негативне емоційне забарвлення.
Підвищенню в особистості рівня тривожності можуть сприяти такі чинники,
як завищені вимоги з боку соціуму (родина, друзі, робота), оскільки вони
спричиняють ситуацію хронічної неуспішності. Зіткнувшись з постійними
розбіжностями між своїми реальними можливостями і тим високим рівнем
досягнень, на який чекають від неї інші, людина відчуває занепокоєння, яке
легко переростає в тривожність. Ще один фактор, що сприяє формуванню
тривожності, – часті претензії/дорікання, що викликають почуття провини. У
цьому випадку людина постійно пригнічена, не здатна до самореалізації,
виявитися винною перед іншими, не виправдати якісь очікування.
 9

Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє зробити

такі висновки:
1. Поняттям «тривожність» у психології позначають стан людини, що
характеризується підвищеною схильністю до переживань, побоювань і
занепокоєння, має негативне емоційне забарвлення, перестав бути стійкою
рисою характеру, зворотний під час проведення відповідних заходів. Ознаками
тривожності є: невпевненість у собі, боязкість, несамостійність, агресія
спрямована на інших, самотність, замкнутість, пасивність, інертність, фантазії,
що відходять від реальності.
2. Основними причинами виникнення тривожності є завищені вимоги з боку
соціуму, часті дорікання, відкрита активна агресія та погрози від близького
оточення, недовіра, відсутність прихильності всередині сім'ї. Також на
підвищення рівня тривожності може впливати смерть близької людини, болісне
розлучення, втрата роботи, житла тощо. Як ми вже зазначали раніше, наразі
здебільшого тривожність підвищується через війну у нашій країні. Постійний
стрес, переживання, моральна втома, почуття фрустрації неабияк впливають на
емоційний стан людей. І в певний момент людині просто стає важко самотужки
боротися зі своїми внутрішніми страхами, саме тоді і настає момент, коли
організм людини посилає сигнали, що йому необхідна допомога.
Отже, підсумовуючи вищесказане, можемо сказати, що тривожність може
істотно проводити самооцінку, світогляд, поведінкові реакції, взаємовідносини
з іншими людьми. Тривожність характеризується як стан, у якому людина
завжди чекає неприємностей, несприятливого результату подій. З одного боку,
це оберігає її від необдуманих вчинків, запобігає багатьом ризикам. З іншого
боку, це може бути причиною нерішучості, не готовності до активних дій.
Високий рівень тривожності негативно відображається на всіх видах
діяльності, істотно знижує мотивацію. За високого рівня тривожності людина
переключається з мотивації досягнення успіху на мотивацію уникнення невдач.
Також варто відзначити, що тривожність може бути ситуативною та
особистісною. Ситуативна тривожність сприймається як тимчасовий стан,
що виникає за
 10

певних обставин. Тоді як особистісне вже закріплюється

як індивідуально-психологічна якість людини.

1.2. Використання методів арт-терапії в психологічній

корекції тривожності
Поява арт-терапії (термін А. Хілла) як галузі теоретичного та практичного
знання на стику мистецтва та наук відносять приблизно до 30-х років минулого
століття. Еволюція поняття «арт-терапія» відбиває процеси відокремлення
трьох самостійних напрямів: медичного, соціального, педагогічного. Об'єднує
названі напрямки застосування мистецької творчої діяльності як лікувальний,
відволікаючий або гармонізуючий фактор.
Проте ще задовго до появи цього терміну відомі філософи Сократ, Платон,
Піфагор говорили про цілющу силу мистецтва, до наших днів дійшли
висловлювання цих античних мудреців про терапевтичний вплив мистецтва на
організм людини. Мистецтво надає позитивний вплив не тільки на фізіологічні
та психологічні механізми життєдіяльності, а й на діяльність людини загалом.
В Іудеї, Індії, Стародавній Греції, Китаї робилися спроби вивчення кольору та
застосування його в діагностиці хвороб, а також зміни психологічних станів
засобами піснеспіву та молитов. Безліч вітчизняних та зарубіжних психологів,
соціологів, філософів проводили свої дослідження щодо вивчення ступеня
впливу мистецтва на людину. Історія взаємин людини та мистецтва налічує
багато століть [3; 12].
Можливості психології образотворчого мистецтва в цілому, та арттерапії,
терапії світлом та кольором, зокрема, вивчали такі родоначальники психології,
як 3. Фрейд, Р. Арнхейм, Р. Рід, Еге. Крамер, Е. Кріс, К. Юнг, М. Люшер та ін.
У своїх роботах вони намагалися знайти шляхи психічного оздоровлення
людини методами мистецтва. Широкого поширення набули погляди 3. Фрейда
на природу образотворчого мистецтва. М. Люшер удосконалив використання
кольору в психологічній діагностиці. Теорію, наскільки відповідають кольорам
 11

певні психічні функції людини, розвивали К.Г. Юнг, І. Якобі. Інший дослідник,
М. Наумбург, зазначала, що у образах виявляються найактуальніші
переживання людини, найважливіші її думки.
Можливості використання образотворчого мистецтва як засобу
саморозвитку особистості в галузі педагогіки образотворчого мистецтва
широку популярність здобули погляди Т. Кампанелли, Я.А. Коменського, Ж.Ж.
Руссо, І.Г. Песталоцці. Т. Кампанеллі, Я. А. Коменському належить велика роль
розробці законів виховної діяльності, підвищення ролі мистецтва у розвитку та
вихованні. Вони вивчали процеси самопізнання, саморозвитку мистецтвом.
Наскільки важливим є розвиток чуттєвого досвіду пізнання, природних
здібностей особистості, творчого потенціалу, інтуїції, мислення, наголошували
у своїх роботах Ж. Ж. Руссо та І. Г. Песталоцці [3].
Спочатку словосполученням «арт-терапія» позначали різні методи
використання всіх видів мистецтва та творчої діяльності з терапевтичними
цілями. Поступово склалися такі різновиди: терапія відволікаючими
враженнями, терапія зайнятістю (з метою навчання хворих та відволікання їх
від переживань, пов'язаних із хворобою), трудова терапія та соціальна
реабілітація (трудотерапія на основі виробничої діяльності осіб, які проходять
лікування та реабілітацію). Останній різновид має й інші назви: індустріальна
терапія чи терапія трудовою діяльністю.
Арт-терапію іноді розглядають як окремий випадок трудової терапії, якщо
основним змістом роботи учасників стають ремесла та інші види художньої
творчості. Проте сучасні арт-терапевти цієї думки не поділяють. Отже,
зазначені вище сфери застосування мистецької діяльності та творчості у роботі
з людьми, які мають проблеми зі здоров'ям, утворили так званий соціальний
напрямок. Воно розвивалося професіоналами в галузі прикладного мистецтва,
які не мали спеціальної медичної та психологічної підготовки.
С. Скейфі говорив, що займаючись візуальним мистецтвом, люди реалізують
свою здатність до оригінальної дії та творчості.
Копитін А.І. та Свистовська Є.Є. зазначають, що, «незважаючи на тісний
зв'язок з лікувальною практикою, арт-терапія у багатьох випадках має
 12

переважно психопрофілактичну, соціалізуючу та розвиваючу спрямованість,

що може мати велике значення у діяльності освітніх установ, реабілітаційних
проектах та у соціальній роботі».
В даний час пропонується величезний спектр різноманітних форм, видів та
методів арттерапії в сучасній психології, і він продовжує рости, разом із
зростанням числа методів художнього самовираження. Найбільш відомими та
ефективними прийнято вважати такі види арт-терапії, як власне арттерапія
(малюнкова терапія, заснована на образотворчому мистецтві), музична терапія,
бібліотерапія, танцювальна терапія, терапія кіномистецтвом. Якщо говорити
про арт-терапію як метод психокорекційного впливу, то можна сказати, що він
заснований на формуванні двох основних складових психологічних здібностей
людини: на символічній функції мислення та уяви, а також націлений на
розвиток спрямованості особистості на пошук нових, креативних рішень
проблем, що виникають [1; 11].
Розглянемо детальніше основні методи арт-терапії, що застосовуються під
час роботи з людьми, які мають підвищений рівень тривожності.
Одним із основних напрямків арттерапії є ізотерапія, яка є сеансами
ліплення або малювання, що проходять або як групове заняття, або як окремий
індивідуальний сеанс. При цьому як робочий матеріал застосовуються фарби,
глина, пластилін. Такий метод знаходить основне застосування під час роботи з
випадками емоційної депривації, а також для вирішення проблем, пов'язаних з
міжособистісними конфліктами. За допомогою цього досягають корекції
взаємовідносин. Метод дозволяє подолати почуття самотності, безпорадності,
страху, тривожності. Також це один із методів корекції заниженої самооцінки,
метод корекції та профілактики різних типів особистісних відносин.
Другий важливий метод, який широко застосовується під час роботи над
корекцією тривожності – метод музикотерапії. За допомогою цього можна
досягти корекції емоційних, психічних порушень. Крім того, музикотерапія є
ефективним засобом корекції неврологічних, психосоматичних захворювань,
неврозів, психозів, посттравматичних розладів, депресій. Широко
застосовується у разі порушення поведінки, нездатності до комунікації, коригує
 13

різні відхилення у поведінці. Також вона виступає засобом тілесно-

орієнтованої терапії, що передбачає можливість корекції тілесних станів,
м'язових затискачів, нервово-психічних станів, дозволяє позбутися
мовленнєвих та рухових дефектів.
Існує кілька форм музикотерапії. Насамперед, варто підрозділяти її на
активну та пасивну форму впливу. Так, за активної форми впливу вдається
досягти через рухи, танці, активне відчуття проживання музики. При пасивній
формі музикотерапії основного ефекту досягаємо через пасивне розслаблююче
прослуховування окремих музичних творів, композицій. Це може бути
класична музика, авторські музичні твори, вибірка музики різної тональності,
гучності, ритму. Позитивного ефекту вдається досягти під час прослуховування
звуків природи, голосів тварин, співу птахів. Заспокійливо впливає звук води,
що ллється, краплі дощу, шум мокрого листя.
У кожного формується свій відгук музику, і, відповідно, своя емоційна
реакція. Проте, виділяють низку загальних ефектів, яких вдається досягти під
час проходження сеансів музикотерапії. Так, насамперед людина отримує
емоційну розрядку, або, так званий, катарсис. У цьому відбувається регуляція
стану організму, стан людини значно полегшується. Людина відчуває
полегшення, звільнення від переживань та проблем, конфронтацію емоцій,
життєвих проблем. Істотно підвищується соціальна активність людини, її
залучення до системи комунікації. Людина знаходить нові методи
самовираження, нові засоби експресії, змінюється світогляд, основні цінності,
легше формуються соціальні контакти, установки, значно полегшується
комунікація.
Ще один досить ефективний прийом арт-терапії – бібліотерапія. Під цим
методом мають на увазі специфічний спосіб корекційного впливу на організм
людини через прочитання спеціально підібраної літератури. Література
підбирається таким чином, щоб забезпечити корекційний вплив, допомогти
людині впоратися з особистісними проблемами та переживаннями, емоційним
навантаженням, дисбалансом. Цей метод підходить однаковою мірою, як
 14

дорослим, так і дітям. Є можливість застосовувати цей метод як індивідуально,

так і як груповий засіб.
Читання розглядається як послідовність певних дій, які допомагають людині
вирішити її психологічну проблему, вийти із кризи, утруднення. Вирізняють 5
основних етапів такого читання.
На першому етапі людина знаходить героя, до якого відчуває симпатію, і
ототожнює себе з ним. У процесі простежується наявність подібних якостей,
подібних особистісних ситуацій. Як правило, у процесі читання, всі без винятку
люди ототожнюють себе з улюбленим героєм. Тільки одні це роблять
усвідомлено, інші не усвідомлюють.
На другому етапі розвивається співпереживання. Особливо важливо це для
тих типів особистості, які схильні до емпатії, яскравого переживання подій.
Вони яскраво та барвисто переживають кожен епізод, часто переносять і
порівнюють із реальним життям. Це допомагає багатьом людям проживати свої
переживання у паралельному житті, боротися, переживати, радіти разом із
героєм, разом із ним робити відкриття, знаходити нові варіанти, шляхи
вирішення проблеми.
На третьому етапі відбувається емоційна розрядка. Після тривалої напруги,
переживання, людина, разом із героєм, знаходить вирішення проблеми, вона
уникає чергових проблем, вирішує якусь складну ситуацію, конфлікт. Як
правило, людина багато усвідомлює, переглядає інакше свої погляди, цінності,
переосмислює поведінку. Разом з цим, настає відчуття задоволення,
внутрішньої розрядки та розслабленості, психологічного комфорту.
Четвертий етап супроводжується адекватною оцінкою ситуації та
формуванням адекватної самооцінки. При цьому відбувається психологічне
полегшення, при якому людина припиняє зіставляти себе з героєм, і інакше
дивиться на свою проблему, переосмислює її. При цьому повернення в
реальність стає більш ясним і усвідомленим, людина вже здатна бачити
альтернативи, шляхи вирішення проблеми, може впоратися з ситуацією.
На п’ятому етапі повністю змінюється ставлення людини до початквої
ситуації, змінюється поведінка.
 15

Казкотерапія є методом, у якому терапевтичного ефекту вдається досягти у

вигляді прочитання казок, і подальшої роботи з казкою. Так, у процесі роботи з
казками використовують такі методи, як використання окремих метафор, цитат.
Можна малювати за мотивами казки, обговорювати ситуації, поведінку та
мотиви персонажів, програвати окремі епізоди казки. Часто казку
використовують як притчу, мораль. Досить часто застосовують різні творчі
методи, наприклад, дописування казки, переписування.
На нашу думку, інтерес до арт-терапевтичних методів відображає потребу
сучасної людини у більш природних, комплексних способах лікування та
гармонізації, в яких рівну роль відіграють розум і почуття, тіло і дух, чоловічі та
жіночі якості, здатність до інстраспекції та активної дії.
Арт-терапія є засобом переважно невербального спілкування. Цей фактор
найбільш значущий для осіб, які уникають активного спілкування, мають
проблеми мовленнєвого розвитку, насилу підбирають слова для опису свого
стану, відчувають проблеми самопрезентації, проблеми вербального
спілкування, а також виявляють різні типи тривожних реакцій.
Символічна мова дозволяє людині точніше висловити свої переживання,
актуалізувати власні почуття, допомагає по-новому поглянути на ситуацію та
життєві проблеми, по-новому поглянути на ситуації і знайти нові шляхи
вирішення проблем, що виникають.
У арт-терапевтичній роботі може брати участь кожен, хто потребує такої
допомоги, оскільки арт-терапія не вимагає від нього будь-яких здібностей до
образотворчої діяльності чи художніх навичок.
Продукти образотворчої діяльності є об'єктивним свідченням настроїв та
думок людини, що дозволяє використовувати їх для ретроспективної,
динамічної оцінки стану, проведення відповідних досліджень та зіставлень. У
більшості випадків, прийоми та методи арт-терапії, викликають у людей
яскраві, позитивні емоції, вони допомагають подолати апатію та
безініціативність, а також сформувати більш активну життєву позицію [5].
Образотворча діяльність є потужним засобом зближення людей,
налагодження контактів, зняття емоційної напруги. З погляду З. Фрейда,
 16

образотворче мистецтво має багато спільного з фантазіями і сновидіннями, що

виникають у індивіда, тому що є компенсаторним механізмом особистості та
здатне знімати психологічну напругу, що виникає при фрустрації
інстинктивних потреб.
 17

Висновок до 1 розділу
Отже, арт-терапія – це метод психотерапії, заснований на використанні
мистецтва як символічної діяльності за одночасної активації креативних
процесів. В даний час пропонується величезний спектр різноманітних форм,
видів та методів арттерапії в сучасній психології, і він продовжує рости, разом
із зростанням числа методів художнього самовираження.
Арт-терапія є засобом переважно невербального спілкування. Цей фактор
найбільш значущий для осіб, які уникають активного спілкування, мають
проблеми мовленнєвого розвитку, насилу підбирають слова для опису свого
стану, відчувають проблеми самопрезентації, проблеми вербального
спілкування, а також виявляють різні типи тривожних реакцій.
Символічна мова дозволяє людині точніше висловити свої переживання,
актуалізувати власні почуття, допомагає по-новому поглянути на ситуацію та
життєві проблеми, по-новому поглянути на ситуації і знайти нові шляхи
вирішення проблем, що виникають.
В даний час пропонується величезний спектр різноманітних форм, видів та
методів арттерапії в сучасній психології, що використовуються при
психологічній корекції тривожного стану особистості. Найбільш відомими та
ефективними прийнято вважати такі види арт-терапії, як власне арттерапія
(малюнкова терапія, заснована на образотворчому мистецтві), музична терапія,
бібліотерапія, танцювальна терапія, терапія кіномистецтвом.
Арт-терапія особливо показана тривожним людям, яких лякають нові
контакти, вони уникають спілкування, відчувають дискомфорт при
необхідності вступати в контакт, за винятком вузького кола близьких людей,
вони не впевнені у собі, у своїх силах, важко налагоджують міжособистісні
взаємини, відчувають різноманітні страхи та побоювання, здебільшого
невиправдані.
 18

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ПО

КОРЕКЦІЇ ТРИВОЖНОСТІ МЕТОДАМИ АРТ-ТЕРАПІЇ
2.1. Психолого-діагностичний комплекс вивчення тривожності
Метою емпіричного дослідження є зниження показників особистісної
тривожності у процесі проведення психологічної корекції методами арт-терапії.
Гіпотеза – методи арт-терапії є ефективним способом зниження
тривожності в дорослих людей.
Для досягнення мети дослідження та підтвердження гіпотези були
висунуто такі завдання:
- підібрати психодіагностичні методики відповідно до мети та завдань
дослідження;
- відібрати та апробувати психодіагностичний інструментарій;
- розробити програму психологічної корекції, спрямовану на зниження
рівня прояву тривожності нашої клієнтки (жінка, 40 років);
- провести емпіричне дослідження та відстежити динаміку показників
тривожності після проведення циклу корекційних занять.
1. «Шкала самооцінки тривожності» (Ч. Д. Спілбергер) [18]
Шкала тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, STAI) є
інформативним способом самооцінки рівня тривожності в даний момент
(реактивна тривожність як стан) та особистісної тривожності (як стійка
характеристика людини). Методика була розроблена у 1970 році.
Шкала Спілбергера через свою відносну простоту та ефективність
широко застосовується в клінічній практиці з різними цілями – для
визначення вираженості тривожних переживань, оцінки стану пацієнта в
динаміці тощо.
Більшість з відомих методів оцінки рівня тривожності дозволяє оцінити
лише особистісну тривожність, або поточний стан тривожності, або більш
специфічні реакції. Єдиним способом, що дозволяє диференційовано
оцінити тривожність як особистісну властивість, і як стан, є методика,
запропонована Спілбергером.
 19

Вимірювання тривожності як властивості особистості має важливе

значення – адже ця властивість багато в чому зумовлює поведінку людини.
Певний рівень тривожності – природна та обов'язкова особливість активної
діяльної особистості. У індивідуума існує свій оптимальний або бажаний
рівень тривожності – так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого
стану щодо цього є йому істотним компонентом самоконтролю.
В рамках цього тесту створено 2 підшкали. Перша шкала стану
тривожності (ситуативної тривожності) оцінює поточний стан тривоги,
вимірюючи, як респонденти почуваються «наразі», використовуючи
суб'єктивні почуття страху, напруги, нервозності, занепокоєння і порушення
вегетативної нервової системи.
Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується
емоціями, що суб'єктивно переживаються: напругою, занепокоєнням,
заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на
стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічності в
часі.
Друга шкала особистої тривожності оцінює стабільні аспекти особистості,
її схильність до занепокоєння, оцінює почуття стану спокою, впевненості та
безпеки.
Під особистісною тривожністю мається на увазі стійка індивідуальна
характеристика, що відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає
наявність у нього тенденції сприймати досить широке «віяло» ситуацій як
загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією.
Особистісна тривожність є конституційною межею, що обумовлює
схильність сприймати загрозу в широкому діапазоні ситуацій. При високій
особистісній тривожності кожна з цих ситуацій може ставати стресом для
індивіда і викликати у нього виражену тривогу.
Як властивість, особиста тривожність активізується при сприйнятті
певних стимулів, які людиною розцінюють як небезпечні (в т.ч. для
самооцінки, самоповаги). Особи, які відносяться до категорії
високотривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці та
 20

життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій та реагувати дуже вираженим

станом тривожності.

Якщо STAI показує у респондента високий показник особистісної

тривожності, це дає підстави припускати виникнення стану тривожності в
різних рядових ситуаціях. Дуже висока особистісна тривожність прямо
корелює з емоційними та невротичними зривами та психосоматичними
захворюваннями. Твердження та бланки для заповнення подані у Додатку 1.
Обробка результатів включає такі етапи:
1. Визначення показників ситуативної та особистісної тривожності
за допомогою ключа.
2. За підсумками оцінки рівня тривожності складання рекомендацій для
корекції поведінки респондента.
3. Обчислення середнього показника ситуативної тривожності (СТ)
та особистісної тривожності (ЛТ) та їх порівняльний аналіз.
При аналізі результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний
підсумковий показник по кожній підшкалі може перебувати в діапазоні від 20 до
80 балів. Чим вищий підсумковий показник, тим вищий рівень тривожності
(ситуативної чи особистісної).
За загальної інтерпретації показників можна використовувати такі орієнтовні
оцінки тривожності:
до 30 балів – низька
31-44 бали –
помірна 45 і більше
– висока
Зіставлення результатів з обох підшкал дає можливість оцінити
індивідуальну значущість стресової ситуації для респондента.
Особам із високою оцінкою тривожності слід формувати почуття
впевненості та успіху. Їм необхідно зміщувати акцент із зовнішньої
вимогливості, категоричності, високої значущості у постановці завдань на
змістовне осмислення діяльності та конкретне планування щодо підзавдань.
 21

Низькотривожним особам, навпаки, потрібно пробудження активності,

підкреслення мотиваційних компонентів діяльності, збудження зацікавленості,
висвічування почуття відповідальності у вирішенні тих чи інших завдань.
Стан реактивної (ситуаційної) тривоги виникає при потраплянні в стресову
ситуацію та характеризується суб'єктивним дискомфортом, напруженістю,
занепокоєнням та вегетативним збудженням. Звичайно, цей стан мінливий і
відрізняється різною інтенсивністю. Таким чином, значення підсумкового
показника по даній підшкалі дозволяє оцінити як рівень актуальної тривоги
випробуваного, а й визначити, чи перебуває він під впливом стресу, і якою
інтенсивність цього впливу.
На рисунку 2.1. можемо побачити Коло Айзенка, в якому позначено якості
характеру особистості і відповідні типи темпераменту, що дає змогу зрозуміти,
людина якого типу темпераменту і з якими якостями характеру більш схильна
що підвищеної тривожності.
 22

Рис. 2.1. «Коло Айзенка»

2. Тест на тривожність за Беком (BAI) [18]
Шкала тривоги Бека – клінічна тестова методика, призначена для скринінгу
тривоги та оцінки ступеня її виразності.
Опитувальник складається з 21 пункту, складений аналогічно BDI. Кожен
пункт включає один з типових симптомів тривоги, тілесних або психічних.
Кожен пункт повинен бути оцінений респондентом від 0 (симптом не турбував)
до 3 (симптом турбував дуже сильно).
Шкала являє собою простий, зручний інструмент для попередньої оцінки
ступеня вираженості тривожних розладів у широкого кола осіб: молодих людей
від 14 років, зрілих та літніх, контингету психіатричної клініки та скринінгових
дослідженнях.
Заповнення шкали займає трохи більше 10 хвилин, як правило, це можна
довірити самому респонденту. Особи, що отримали високі бали за шкалою,
мають бути спрямовані на консультацію до фахівця.
Зазвичай шкалу використовують при профоглядах, коли потрібно виділити
контингент, який потребує більш докладного обстеження та консультації
спеціаліста, у клінічній практиці, коли є підозра, що соматичний розлад
коморбідний із тривогою (у тому числі взаємообумовлений).
Підрахунок проводиться простим підсумовуванням балів за всіма
пунктами шкали.
Значення до 21 балу включно свідчить про незначний рівень тривоги.
Значення від 22 до 35 балів означає середню тривогу.
Значення вище 36 балів (при максимумі 63 бали) свідчить про
дуже високій тривозі.
Опитувальник складається із 21 питань.
Орієнтовний час тестування 0-10 хвилин. Твердження і бланки до
опитувальника подано у Додатку 2.

Ми запропонували ці дві методики нашій клієнтці щоб розуміти рівень

тривожності на початковому етапі, до проведення психологічної корекції.
 23

1. «Шкала самооцінки тривожності» (Ч. Д. Спілбергер)

При інтерпретації даного опитувальника було визначено уже висока
тривожність, що прямо може бути пов'язана з наявністю невротичного
конфлікту, емоційними зривами та з психосоматичними захворюваннями.
Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна
характеристика, що відбиває схильність людини до тривозі і передбачає
наявність у неї тенденції сприймати досить широкий спектр ситуацій як
загрозливі, відповідаючи кожну їх певної реакцією. Як схильність, особиста
тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, які людиною
розцінюють як небезпечні для самооцінки, самоповаги.
Особи, що відносяться до категорії високотривожних, схильні сприймати
загрозу своїй самооцінці та життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій та
реагувати на них вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест
виявляє у випробуваного високий показник особистісної тривожності, це дає
підстави припускати в нього поява стану тривожності у різноманітних
ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції і престижу.
Особам із високою оцінкою тривожності слід формувати почуття
впевненості та успіху. Їм необхідно зміщувати акцент із зовнішньої
вимогливості, категоричності, високої значущості у постановці завдань на
змістовне осмислення діяльності та навчитися розбивати великі завдання на
дрібніші
Для людей з низьким рівнем тривожності, навпаки, потрібно пробудження
активності, підкреслення мотиваційних компонентів діяльності, збудження
зацікавленості, формування почуття відповідальності у вирішенні тих чи інших
завдань.
Детальніше розглянемо результати даного опитувальника на рисунку 2.2.
 24

Як ми бачимо, у нашої клієнтки доволі високі показники як реактивної, так і

особистісної тривожності, що може свідчити про довготривалий вплив стресу
на її організм, затяжну депресію, почуття фрустрації, непотрібності,
неможливості знайти місця у житті, відсутність внутрішньої мотивації. Якщо
говорити простими словами, то жінка пустила все «плисти за течією».

2. Тест на тривожність за Беком (BAI)

Клієнтка набрала 39 балів із 63 можливих. Це теж свідчить про високий
рівень тривожності. Це потенційно небезпечний рівень занепокоєння та
тривоги.

2.2. Програма корекції тривожності дорослих осіб

На основі результатів дослідження, ми склали програму корекційних занять
для нашої клієнтки, вправи в яких мають допомогти подолати або принаймні
знизити рівень тривожності.
 25

Принципи проведення занять

- єдність діагностики та корекції;
- діяльнісний принцип корекції;
- облік індивідуальних особливостей;
- принцип комплексності методів психологічного впливу;
- заняття проводяться у приміщенні, де достатньо місця для пересування;
- для проведення рухливих вправ необхідний вільний простір.
Умови проведення програми
Заняття проводяться з клієнткою індивідуально. Програма розрахована на 3
зустрічі – 3 заняття по 90 хвилин.
Корекційна робота проводиться за 2 напрямками:
- навчання методів контролю тривожності;
- навчання прийомів саморегуляції та навичок розслаблення у тривожних
ситуаціях.
Структура занять: кожне заняття включає обов'язковий ритуал привітання,
розминку та основну частину. Наприкінці кожного заняття обов'язково
проводиться зворотний зв'язок.
Структура програми
Психокорекційна робота включає 2 блоки, відбитих у завданнях програми та
підбиття підсумків.
Етапи корекції
1 блок. Навчання прийнятним способам контролю
тривожності. Завдання:
• сприяти виникненню довіри між клієнтом і фахівцем;
• навчити невербальним методам спілкування;
• навчити методам самоконтролю;
• навчити виражати тривожність, страх у прийнятній формі;
• зняти емоційну, м'язову напругу та тривожність;
2 блок. Навчання прийомам саморегуляції та навичкам розслаблення
у тривожних ситуаціях.
Завдання:
 26

• розвинути вміння володіти м'язами обличчя, рук, ніг;

• зняти зайву емоційну та м'язову напругу;
• розвиток навичок поведінки у ситуації спілкування;
• розвиток навичок контролю тривожності у різних
ситуаціях. 3 блок. Закріплення навичок.
Завдання:
• підбиття підсумків;
• розвиток самоконтролю та розслабленості;
• розвиток навичок поведінки у ситуації тривожності та стресу.

Таблиця 2.1. Комплекс занять для

психологічної корекції тривожності
№ п/п Дата Тема заняття Мета Вправи
проведення

Заняття «Тривожність – - формування 1) малювання

№1 наш враг, усвідомлення власного страху,
якого можна власних тривоги;
перетворити в емоцій, а 2) вигадування
друга» також історій, які
почуттів розкривають
інших людей причину
- розвиток емоційного стану
емпатії; (бажано розкрити
- розвиток кілька причин);
позитивної 3) арт-терапія
самооцінки; (малювання на
- корекційна склі: техніка для
робота, розслаблення і
спрямована на саморефлексії);
навчання 4) усвідомлення
клієнта свого страху,
реагуванню на тривоги через
свою сенсорні канали (на
тривожність у що схожий твій
прийнятний страх? який він на
спосіб, а колір, на слух, на
також на смак, на дотик?).
відреагування
 27

всієї ситуації в
цілому.
Заняття «Саморегуляція Корекційна 1) релаксаційна
№2 та контроль – робота, техніка: глибоке
запорука спрямована на дихання, візуальні
щасливого навчання образи, м'язова
життя» управлінню релаксація,
своїм страхом, вільний рух під
тривожністю, музику, елементи
набуття хатха-йоги;
контролю над 2) робота зі
власними страхами;
емоціями 3) твір оповідання
від імені свого
страху та
тривожності з
наступним
відображенням
цього почуття у
рухах;
4) усвідомлення
своєї тривожності
через тілесні
відчуття
(скорочення м'язів
обличчя, шиї, рук,
грудної клітки,
живота, які
можуть
спричинити біль);
5) арт-терапія
(музикотерапія:
релаксація під
звуки природи).
Заняття «Перемога над Корекція, 1) ведення
№3 собою» спрямована на клієнткою
розширення блокнотика з
спектру метою навчання
поведінкових самоспостереженн
реакцій у я та контролю за
тривожній поведінкою;
ситуації та 2) арт-терапія
зняття (усунення
деструктивних тривожності,
елементів у майбутня взаємодія
поведінці у колективі,
 28

дотримання певних
правил).

Детальний опис кожного заняття поданий у Додатку 3.

Після проведення короткого курсу психологічної корекції ми вирішили

провести контрольний експеримент і з’ясувати наскільки змінився рівень
тривожності нашої клієнтки.
1. «Шкала самооцінки тривожності» (Ч. Д. Спілбергер)
Результати повторного дослідження продемонстровані на рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Результати повторного дослідження

Як ми бачимо, знизився рівень реактивної (ситуативної) тривожності,

тобто клієнтка стала більш спокійною, впевненішою у власних силах і стала
менше звертати увагу на зовнішні подразники, які можуть викликати
негативні емоції.
 29

2. Тест на тривожність за Беком (BAI)

Цього разу клієнтка набрала 18 балів із 63 можливих. Це свідчить про
середній рівень тривожності. Тобто тривожність повністю не зникла, але її
рівень значно знизився. Можемо зробити висновок і на основі даного
контрольного дослідження, що програма психологічної корекції методом
арт-терапії є дієвою. Але, на нашу думку, так як тривожність не була
подолана повністю, а лише знизилася, і прогрес, варто провести ще декілька
занять із даною клієнткою. Ми вважаємо, що це дасть більш позитивні
результати.
 30

Висновок до 2 розділу
Таким чином, можемо зробити висновок, що дібрані нами методи можуть
широко застосовуватися під час роботи з людьми, які мають високий рівень
тривожності. Дані методи дозволяють успішно коригувати страхи, тривожні
стани, запобігати стану безпорадності. При роботі з особами з високим
рівнем тривожності, важливо дотримуватись певних принципів роботи.
Потрібно використовувати заохочення, позитивне підкріплення результатів.
У жодному разі не можна акцентувати увагу на невдачах, провалах, не
можна допускати агресії. Методи арт-терапії в даному випадку особливо
актуальні, оскільки за продуктами діяльності, творчим результатом можна,
поряд з корекцією, проводити і діагностику, що дозволяє відстежувати стан
динаміки.
Контрольний експеримент продемонстрував нам, що складена нами
програма є ефективною та дієвою. Після комплексу занять рівен6ь
тривожності клієнтки значно зменшився. Вона стала краще почуватися
морально, менше звертати увагу на різні зовнішні подразники, які могли б
стати причиною негативних емоцій.
Отже, програма корекційних занять методами арт-терапії – це досить
гарний спосіб роботи з клієнтами, які мають підвищену тривожність.
 31

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Отже, на основі проробленої роботи та проведеного нами дослідження,
ми можемо зробити наступні висновки.
Арт-терапія є одним з ефективних засобів корекції тривожності, що
дозволяє включити окремі елементи арт-терапії в комплексну програму
психологічної корекції, та застосовувати її при роботі з особами, які
страждають на підвищену тривожність.
Арт-терапія поділяється на безліч видів. Певний інтерес становлять такі
техніки, як ізотерапія, казкотерапія, фільмотерапія, лялькотерапія,
бібліотерапія та інші методи.
Одним з основних напрямків арт-терапії є ізотерапія, яка є сеансами
ліплення або малювання, що проходять або як групове заняття, або як
окремий індивідуальний сеанс.
Другий важливий метод, який широко застосовується при роботі з
особами, які страждають на тривожність – метод музикотерапії. Існує кілька
форм музикотерапії. Насамперед, варто підрозділяти її на активну та
пасивну форму впливу. Так, при активній формі терапевтичного впливу
вдається досягти через рухи, танці, активне відчуття проживання музики.
При пасивній формі музикотерапії основного ефекту досягаємо через
пасивне розслаблююче прослуховування окремих музичних творів,
композицій. У кожного формується свій відгук музику, і, відповідно, своя
емоційна реакція. Проте, виділяють низку загальних ефектів, яких вдається
досягти під час проходження сеансів музикотерапії. Так, перш за все,
людина отримує емоційну розрядку, або так званий катарсис.
Ще один досить ефективний прийом арт-терапії – бібліотерапія. Під цим
методом мають на увазі специфічний спосіб корекційного на організм
пацієнта через прочитання спеціально підібраної літератури. У першому
етапі людина знаходить героя, до якого відчуває симпатію, і ототожнює себе
з нею. На другому етапі розвивається співпереживання. На третьому етапі
відбувається емоційна розрядка. Після тривалої напруги, переживання,
 32

людина, разом із героєм, знаходить вирішення проблеми, вона уникає

чергових проблем, вирішує якусь складну ситуацію, конфлікт. Четвертий
етап супроводжується адекватною оцінкою ситуації та формуванням
адекватної самооцінки. На п’ятому етапі повністю змінюється ставлення
людини до початкової ситуації, змінюється поведінка.
Всі ці методи можуть широко застосовуватися під час роботи з людьми,
які мають високий рівень тривожності. Дані методи дозволяють успішно
коригувати страхи, тривожні стани, запобігати стану безпорадності. При
роботі з особами з високим рівнем тривожності, важливо дотримуватися
певних принципів роботи. Потрібно використати заохочення, позитивне
підкріплення результатів. У жодному разі не можна акцентувати увагу на
невдачах, провалах, не можна допускати агресії. Крім того, потрібно в
процесі заняття знаходити підхід для того щоб клієн6т краще розкрився,
терпляче пояснювати завдання, підтримувати та підбадьорювати. Методи
арт-терапії в даному випадку особливо актуальні, оскільки за продуктами
діяльності, творчим результатом можна, поряд з корекцією, проводити і
діагностику, що дозволяє відстежувати стан динаміки. Тривалість одного
заняття не повинна перевищувати 1,5 години.
Ми провели короткий комплекс психологічної корекції для нашої
клієнтки і після цього з’ясували, що програма є дієвою. Рівень тривожності
значно зменшився. Клієнтка стала більш відкритою, спокійно відноситься до
незначних труднощів, почала вести більш активний спосіб життя, знайшла
свою внутрішню мотивацію рухатися тільки вперед. Тобто людина вийшла
зі свого, так званого, «кокону» і повернулася у соціум.
Таким чином, завдання курсової роботи виконано, мета досягнута,
гіпотеза підтверджена.
 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вікова психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.
В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 448 с.
2. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник [Текст]: О. В.
Скрипченко, А. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін., - К.: Просвіта,
2001. – 416 с.
3. Віннічук Ю., Опанасюк Г. Хто «Я»? Корекційно-розвивальна
програма з використанням методів арт-терапії / Ю. Віннічук, Г. Опанасюк
// Психолог довкілля. – 2001. - №1. – С. 42 – 52.
4. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навчальний посібник. – К.:
Либідь, 2005. – 400 с.
5. Галецька І., Сосновський Т. Психологія здоров’я: теорія і
практика. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 338
с.
6. Головінський І.З. Особистість: розвиток, теорії та виміри. [Текст]: К.:
Аконіт, 2005. - 128 с.
7. Данильченко Т. В. Феномен гендерної ідентичності в психології.
Вісник Чернігівського нац. педагогічного університету. Сер. :
Психологічні науки. 2013. Вип. 114. С. 57–63.
8. Емоційна компетентність як глибинна характеристика культури та
реального успіху особистості / Культура й розвиток особистості: міфи та
реалії в психології й педагогіці: матеріали Міжнародної наук. – практ.
конф. (Луцьк, 24 – 25 черв. 2009 р.) / за ред. І. Ю. Філіппової. — Луцьк. :
Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, — 2009. — С. 136 – 144.
9. Загальна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко,
Л.В.Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2002. – 416
с.
10. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів / За
загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Либідь, 2002.- 318 с.
11. Карпенко Н. Профілактика дитячих страхів / Н. Карпенко
// Дошкільне виховання. – 2003. - № 9. – С. 14-15
 34

12. Кочерга О.М., Васильєв О.А. Дитячі страхи, неврози, темперамент /О.
Кочерга, О. Васильєв // Психолог. – 2002. - № 12. – С. 2-5.
13. Максименко С. Д. Психологія особистості / Максименко С. Д.,
Максименко К. С., Папуча М. В. — К.: Видавництво ТОВ «КММ», 2007.
— 296 с.
14. Ніколаєва І. С. Методологічні та методичні основи побудови тренінгу
корекції деструктивної агресивності / І. С. Ніколаєва // Проблеми
загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім.
Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2003. – Т.5,
Ч.3. – С. 231-238.
15. Осадько О. Страх як прояв особистісних самообмежень /О. Осадько
//Психолог. – 2004. - №7. – С. 25-30
16. Панченко С.А. Мені страшно ... Я боюся / С. Панченко // Шкільний
психолог.- 2002.- № 14. –С. 8-9
17. Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія [Текст]:
Навчально-методичний посібник. Суми: ВТД «Університетська книга»,
2007. – 330 с.
18. Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник/ М.В.
Лемак, В.Ю. Петрище. – Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші,
2011. – 616 с.
19. Савчин М., Василенко Л. Вікова психологія. Навчальний посібник .—
Дрогобич, 2004. — 287 с.
 35

ДОДАТКИ

Додаток 1
«Шкала самооцінки тривожності» (Ч. Д. Спілбергер)
Опитувальник призначений для оцінки реактивної та особистісної тривожності.
Особистісна тривожність розглядається авторами як відносно стійка індивідуальна
якість особистості, яка характеризує ступінь її занепокоєння, турботи, емоційної
напруги внаслідок дії стресових факторів.
Реактивна тривожність - це стан спеціаліста, який характеризує ступінь його
занепокоєння, турботи, емоційної напруги та розвивається за конкретною стресовою
ситуацією. Якщо особистісна тривожність є стійкою індивідуальною
характеристикою, то стан реактивної тривожності може бути достатньо динамічним і
за часом, і за ступенем вираженості.
Опитувальник Ч. Спілбергера складається з 40 питань-суджень, з котрих 1-20
призначені для оцінки реактивної тривожності (шкала "Як ви себе почуваєте в даний
момент?") та 21-40 - для визначення особистісної тривожності (шкала "Як Ви себе
почуваєте звичайно?"). На кожне запитання можливі 4 відповіді за ступенем
інтенсивності (зовсім ні, мабуть так, вірно, цілком вірно) - для шкали реактивної
тривожності, та 4 відповіді за частотою (майже ніколи, іноді, часто, майже завжди) -
для шкали особистісної тривожності.
Одні питання-судження в опитувальнику Ч. Спілбергера сформульовані так, що
відповідь (1) означає відсутність чи легку ступінь тривожності. Це в шкалі реактивної
тривожності так звані прямі запитання: № 3, 4, 6, 77, 9, 12, 13, 14, 17, 19, а в шкалі
особистісної тривожності - № 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40. В інших,
так званих зворотних запитаннях відповідь (1) означає високий ступінь тривожності,
а відповідь (4) - низьку тривожність: № 1, 2, 5, 8, 10, 11, 15, 16, 19, 20 - в
шкалі
реактивної тривожності; № 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39 - в шкалі особистісної
тривожності. Обробка проводиться у такий спосіб. Спочатку окремо складаються
результати за зворотними та прямими запитаннями, потім із сум прямих віднімається
сума зворотних запитань і до одержаного числа додається постійне число 50 для
шкали реактивної тривожності та 35 - для шкали особистісної тривожності.
Показник результату за кожною шкалою може знаходитись в діапазоні від 20 до 80
балів. Чим він більший, тим вищий рівень тривожності (реактивної або особистісної).
 36

Оцінка рівнів реактивної та особистісної тривожності за результатами показників

здійснюється в таких межах: до 30 балів - низький рівень тривожності, від 31-45 балів
- середній, більше 45 балів - високий рівень тривожності.
Шкала самооцінки ситуативної тривожності (Спілбергера-Ханіна)
Інструкція. Прочитайте уважно кожне з приведених запитань і закресліть ту цифру
справа, в залежності від того як Ви себе почуваєте в даний момент. Над запитанням
довго не задумуйтесь, оскільки правильних або неправильних відповідей немає.
1. Я спокійний.
2. Мені нічого не загрожує.
3. Я напружений.
4. Я відчуваю співчуття.
5. Я відчуваю себе вільно.
6. Я прикро вражений.
7. Мене хвилюють можливі негаразди.
8. Я відчуваю себе відпочившим.
9. Я насторожений.
10. Я відчуваю внутрішнє задоволення.
11. Я впевнений у собі.
12. Я нервую.
13. Я не знаходжу собі місця.
14. Я напружений (накручений в собі).
15. Я не відчуваю напруги і скованості.
16. Я задоволений.
17. Я заклопотаний.
18. Я занадто збуджений і мені ніяково.
19. Мені радісно.
20. Мені приємно.
21. Я відчуваю задоволення.
22. Я швидко втомлююсь.
23. Я легко можу заплакати.
24. Я хотів би бути таким же щасливим, як і інші.
25. Буває, що я програю через те, що недостатньо швидко приймаю рішення.
26. Я почуваю себе бадьорим.
27. Я спокійний, холоднокровний і зібраний.
28. Очікувані труднощі дуже непокоять мене.
 37
29. Я занадто переживаю через дрібниці.
30. Я буваю повністю щасливий.
31. Я приймаю все занадто близько до серця.
32. Мені не дістає впевненості у собі.
33. Я почуваю себе в безпеці.
34. Я стараюсь обходити критичні ситуації і труднощі.
35. У мене буває хандра.
36. Я задоволений.
37. Всякі дрібниці відволікають та хвилюють мене.
38. Я так сильно переживаю свої розчарування, що потім довго не можу про них забути.
39. Я врівноважена людина.
40. Мене охоплює сильне занепокоєння, коли я думаю про свої справи та турботи.
Додаток 2
Тест на тривожність за Беком (BAI)
1. Відчуття оніміння та поколювання в тілі
2. Відчуття жару
3.Тремтіння в
ногах
4.Неможливість розслабитись
5.Страх, що станеться
найгірше 6.Головокружіння
7.Прискорене серцебиття
8.Нестійкість, нестабільність
9.Відчуття жаху, це
кінець 10.Дратівливість
11.Тремтіння в руках
12.Відчуття задухи
13.Нерівна хода
14.Страх втрати
контролю 15.Труднощі з
диханням
16.Страх
смерті
 38
17.Переляк
18.Шлунково-кишкові розлади
 39

19.Непритомність
20.Прилив крові до
обличчя
21.Посилене потовиділення (не пов’язане зі спекою)

Респондент має вказати: 0.Зовсім не турбує 1.Злегка турбує 2.Середньо турбує

3. Дуже турбує

Додаток 3
Програма психологічної корекції
Заняття №1.
Тема: Тривога – наш ворог, з якого можна поміняти в друга
Мета: Формування усвідомлення власних емоцій, і навіть почуттів інших людей.
- Розвиток емпатії;
- Розвиток позитивної самооцінки;
- корекційна робота, спрямовану навчання підлітка відреагуванню свого страху і
тривожності прийнятним способом, і навіть відреагування всієї ситуації загалом.
Вступна частина.
Знайомство. Вітання. Створення сприятливого психологічного клімату. Свічка
запалюється і ставиться в центрі.
Психолог вітається, вимовляє вітальне слово. У вільній формі розповідає про себе,
свої почуття, проблеми, настрої. Потім передає слово клієнту, пропонує зробити
те саме.
Основна частина
1. Вправа «Малювання власної тривожності, страху»
Примітка: під час цієї вправи важливо не заважати людині,
дозволити висловлюватися.
Обладнання: листи паперу для малювання, кольорові крейди, фломастери
(пластилін, глина).
 40

1. «Будь ласка, подумай про ту ситуацію (людину), яка викликає в тебе дуже
сильне почуття страху, тривожності».
2. «Прислухайся до себе та відзнач, у яких частинах тіла ти максимально
відчуваєш свій страх, тривожність».
3. Коли людина розповідатиме про свої відчуття, можна поставити запитання: «На
що схожий твій страх? Чи можеш ти зобразити його у вигляді малюнка чи зліпити
свою тривожність із пластиліну?»
2. Вправа «Історія моєї тривожності».
Людину просять вигадати історію від імені тривожності, розкривши в ній одну або
кілька причин, які викликали напад тривоги, страху.
Обговорення малюнка:
- Що зображено малюнку?
- Що відчував, коли малював свою тривожність?
- Чи можеш ти поговорити від свого малюнку? (Для виявлення прихованих
мотивів та переживань)
- Чи змінилося твоє становище, коли ти повністю промалював свій малюнок?
3. Арт-терапія.
Клієнту видають яскраві та темні (сірі) фарби, фломастери. Просять розфарбувати
малюнок так, як хочеться.
Що тобі хочеться зробити з цим малюнком?
Деякі люди мнуть, рвуть малюнок. Але багато хто висловлює бажання намалювати
ще один варіант малюнка, коли він змінився.
Обговорення нового малюнка:
– Що ти відчуваєш, коли малюєш новий варіант?
- Поговори, будь ласка, від імені нового малюнка.
- Яким став твій стан тепер?
4. Вправа «Усвідомлення тривожності через сенсорні канали (на що схожий твій
страх? Який він на колір, на слух, на дотик, на смак, на запах?)»
Примітка: можна працювати з різними словами: тривога, тривожність, страх.
1. «Висловіться, будь ласка, на тему – що таке
страх? Як виникає страх? тривожність?
Страх і тривожність – одне й те саме?
 41

Чи був у вашому житті хоч один раз, коли причин для тривожності не було, а ви
відчували тривожність і страх?
Що вам подобається у тривожності?
Що не подобається в тривожності?
2. «Скажіть, будь ласка, якби тривожність мала колір, то якого кольору вона
була?».
3. "А яка тривожність на смак?"
4. «А якщо помацати тривожність, то яка вона?»
5. "А яка тривожність на слух?"
6. «Намалюйте, будь ласка, ситуацію, коли ви відчуваєте тривожність, страх».
7. Як виправити ситуацію? Як
заспокоїтесь? Заключна частина
Вправа «Тратака». Для її виконання потрібно взяти запалену свічку, поставити на
рівні очей. Приблизно на відстані від метра від очей. Потім потрібно сісти в
зручне положення і розслабитися. Вдивляємося в полум'я свічки, намагаючись при
цьому дивитися прямо в центр вогника. Намагаємося очима не моргати, або
моргати як можна рідше.

Заняття №2.
Тема: «Саморегуляція та контроль – запорука щасливого життя»
Мета - навчання клієнта управлінню своєю тривожністю, набуття контролю над
власними емоціями
Вступна частина
Вітання. Створення сприятливого емоційного фону, стану розслабленості.
Під час виконання вправи потрібно постаратися максимально розслабитися всім
тілом, розслабити очі. Для цього можна створити відповідну обстановку:
включити аромолампу, додати в неї розслаблюючі ефірні олії. Можна
застосовувати пахощі, ароматичні палички, трави, включити заспокійливу музику.
Найбільш сприятливо впливають на нервову систему звуки природи, класична
музика.
Основна частина
1. Вправа «Релаксаційна техніка: глибоке дихання, візуальні образи, м'язова
релаксація, вільний рух під музику, елементи хатха-йоги» Сурья-Намаскар –
 42

розминальний комплекс із системи хатха-йоги, що складається з 12 позицій.

Кожна з них може бути окремою, самостійною позою (асаною).
Виконується комплекс колами. Перше коло починати виконувати з правої ноги,
наступне – з лівої. Потім виконується друге коло (навпаки).
Виконуючи комплекс, пам'ятайте, що потрібно розслаблювати м'язи. При роботі
мають бути задіяні сухожилля, кістки. Уявляйте, як ваші м'язи розслабляються,
стікають кістки вниз. Намагайтеся насолодитися кожною асаною, виконуйте рухи
не поспішаючи.
До складу Сурья-Намаскар входять такі 12 асан:
1. Пранамасана – молитовна поза
2. Ардха-Чакрасана - поза половини колеса
3. Падахастасана - поза лелеки, або нахил до ніг
4. Ашва – Санчаланасана – поза наїзника
5. Адхо Мукха Шванасана - "собака мордою вниз"
6. Аштанга-намаскар - опора на 8 точок, або зигзаг
7. Урдхва Мукха Шванасана - "собака мордою вгору"
8. Адхо Мукха Шванасана - "собака мордою вниз"
9. Ашва – Санчаланасана – поза наїзника
10. Падахастасана - поза лелеки, або нахил до ніг
11. Ардха-Чакрасана - поза половини колеса
12. Пранамасана – молитовна поза
Перше коло виконується у прямому порядку, другий – у зворотному (все ті ж
асани, тільки у зворотній послідовності).
Починається та закінчується комплекс Пранамасаної – молитовною позою.
Встаньте прямо, по можливості обличчям до сонця або вікна. З'єднайте ноги
разом. Тіло випряміть по одній лінії. Тягніться від верхівки до п'ят, намагайтеся
тримати спину максимально рівно.
Підніміть руки вгору. Поперек розслаблена, лопатки разом, опущені вниз. Це
дасть вам можливість опустити та розслабити плечі. Не піднімаючи і не
опускаючи плечей, повільно опускайте перед собою руки, з'єднавши долоні.
 43

Потім розташуйте руки перед грудьми, на відстані великого пальця. З'єднайте

долоні разом. Руки (передпліччя) тримайте паралельно підлозі, плечі не
піднімайте. Голова рівно, лопатки з'єднайте.
Намагайтеся максимально розслабитись. Уявіть собі сонце. Відчуйте тепло,
відчуйте сонячне світло. Відпустіть усі думки, негативні емоції. Усміхніться собі,
сонцю, що настав день. Збережіть цю посмішку у серці.
2. Вправа «Листи тривожності». Робота зі страхами
1. «Будь ласка, подумай про ту людину, яка викликає в тебе тривожність,
занепокоєння, страх, а також про ті ситуації, пов'язані з цією людиною, де ці
почуття виявлялися особливо сильно та гостро».
2. «Напиши, будь ласка, лист до цієї людини. Розкажи чесно та щиро про свої
переживання, про те, що тобі хочеться зробити».
Важливо, щоб клієнт повністю висловив свої почуття, звільняючись від них
(підліток має бути попереджений, що, крім нього, цього листа ніхто ніколи не
побачить і не прочитає).
3. «Ти написав листа. Скажи, що тобі хочеться зробити з ним?
4. Рефлексія:
- Тобі важко було писати листа?
- Чи все ти висловив, чи лишилося щось не висловленим?
- Чи змінилося твоє становище після написання листа?
3. Вправа «Усвідомлення своєї тривожності через тілесні відчуття (скорочення
м'язів обличчя, шиї, рук, грудної клітки, живота, які можуть спричинити біль)».
Клієнта просять сісти, спертися спиною на стіну, ноги схрестити. Закрити очі і
уявляти собі емоції. Кожну емоцію слід відчути тілом. Після цього плавно
переходимо до наступного етапу
Заключний
етап Релаксація
Для максимального розслаблення рекомендується спочатку полежати
в розслаблюючій позі «Шавасана» не менше 20-30 хвилин.
Для цього рекомендується лягти в положення «лежачи на спині», руки і ноги
трохи розвести в сторони. Після цього рекомендується витягнути хребет, шию і
поперек максимально притиснути до підлоги. Починаємо розслаблятися,
відпускати від
 44

себе всі думки і хвилювання. Відчуйте, як розслабляються ноги. Відчуйте

розслаблення кожного пальця на ногі, плюсни, передплюсни, всієї стопи.
Відчуйте, як розслаблення повільно піднімається вгору по брами, охоплює колінну
область. Колінна чашечка опускається, повільно розслаблюється. Розслаблення
ковзає вздовж стегнової м'язи, охоплює стегно, ягодицю. Сідниці розслабляються.
Потім розслаблення переходить на тазову область, зону промежини. Промежину
розслаблюється, опускається. Низ живота розслаблений, весь живот м'який,
розслаблений. Поступово розслаблення піднімається вгору по передній стороні
черевної стінки. Одночасно хвиля розслаблення охоплює бокову поверхню, задню
сторону. Розслабляється спина, м'язи вздовж хребта, власне хребет. Відчуйте
кожен хребець, його легкість і рухливість.
Відчуйте розслаблення грудної клітини, міжреберних м'язів, ключиць, лопаток
шиї. Особливу увагу варто звернути на обличчя. Відчуйте розслаблення кожної
мімічної м'язи. Зверніть увагу на те, як розслабляється лоб, ніс, щоки, щелепу.
Розтисніть щелепи, для їх більш повного розслаблення рекомендується злегка
відкрити рот, відпустити щелепу.
Особливу увагу приділяємо очам. Прикриті очі розслаблюємо: спочатку ділянки
навколо очей, потім сам очі, століття. Намагаємось бачити перед очима лише
темряву.

Заняття №3.
Тема: Перемога над собою
Мета: корекція, спрямована на розширення спектру поведінкових реакцій у
проблемній ситуації та зняття деструктивних елементів у поведінці.
Вступна
частина Вітання
Фахівець і клієнт лягають на підлозі на килимку, виконують вправу «Шавасана»,
намагаючись максимально розслабитися. Час процедури – 15 хвилин.
Після цього повільно піднімаються з закритими очима, сідаємо на коліна.
Розтираємо руки в долонях, накриваємо ними очі. Складіть руки так, щоб світло
не проникав крізь пальці. Відкриваємо очі в складені таким чином руки. Можна
опуститися вниз, поклавши голову на підлогу. Після цього повільно піднімаємося,
 45

опускаємо руки, відкриваємо очі. Тепер, зберігаючи розслаблений стан, можна

переходити до практики «Тратаки». Час виконання Витрати індивідуально. Можна
почати з 5 хвилин на день, поступово збільшуючи тривалість тренування до 30-40
хвилин.
Основна частина
1. Вправа «Дружнє чаювання»
Респонденту пропонують не втрачати стану розслабленості. Пропонують, сидячи,
випити чашку чаю з печивом. При цьому клієнт розповідає, які відчуття були у
нього після попереднього заняття, які зміни відбулися в організмі.
Потім обговорюють, які плани у них на найближче майбутнє, що їм хотілося б ще
поміняти в собі.
2. Ведення клієнтом блокнотика з метою навчання самоспостереження та
контролю за поведінкою.
Психолог розповідає про те, як вести такий блокнот, записуючи туди всі свої
відчуття, перемоги та поразки.
3. Арт-терапія
Респондент малює себе, потім обговорює, як важко малювати
себе. Заключна частина
Вправа "Колобок". Учасники тренінгу, стоячи ногами на підлозі, замішують тісто
з борошна, 1 яйце, 1 пачка маргарину. Тісто повністю замішується стопами без
допомоги руки. У результаті має вийти колобок. Під час активної роботи ногами з
тестом перемикаються регістри уваги, людина
«відключає» негативні думки і концентрується на процесі активної діяльності. У
процесі вправи активізуються, зокрема, біологічно активні точки, що знаходяться
на стопі.
Вправа сприяє формуванню досвіду перенесення фокусу уваги з негативу на
позитив.
Вправа завершує тренінг «Я». Виконується також, стопами, без допомоги рук.
Кожен учасник тренінгу на підлозі викладає стопами з намистин різної величини
своє ім'я, а поряд – слово, що несе позитивне забарвлення та характеризує людину.
Наприклад: Ганна – щаслива!
 46

Зворотній зв'язок.