УДК 159.83 Реуцький М.В.

ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА МЕТАФОРА У СУЧАСНОМУ

КІНЕМАТОГРАФІ (З ДОСВІДУ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ
«ПСИХОДРАМАТИЧНИЙ КІНОСЕМІНАР»).

У статті розглядаються актуальні питання підготовки фахівців-

психологів у галузі консультативної роботи, психокорекції та
психотерапевтичної допомоги особистості. Найбільшу увагу приділено
значенню особистих переживань та індивідуальних психологічних проблем
консультанта-психолога для успішності процесу надання професійної
психологічної допомоги особистості; використанню засобів арт-терапії
для досягнення цього ефекту.
Ключові слова: психотерапевтична метафора, психологічна допомога,
психологічне консультування, психокорекція, психотерапія, арт-терапія,
психодрама, емоційний резонанс, емпатія, супервізія.
Постановка проблеми: велике значення у підготовці фахівця-
психолога мають дисципліни, які спрямовані на вироблення навичок
надання професійної психологічної допомоги особистості – основи
психологічного консультування, основи психокорекції, основи психотерапії
та ін. На жаль, навіть за умов якісного викладання та ефективного
засвоєння знань студентами, ми не можемо з упевненістю вести мову про
вироблення фахових навичок з консультування або психотерапевтичної
допомоги – проблема полягає у психоемоційній неготовністі консультанта
до професійної діяльності через відсутність достатнього практичного
досвіду та невідпрацьованість у ході індивідуальної чи групової психотерапії
власних психологічних проблем та невротичних реакцій. Відповідно, з
метою досягнення бажаного ефекту вже не перший рік у циклі підготовки
студентів-психологів використовується навчальна програма з елементами
метафоро- та арт-терапії «Психодраматичний кіносемінар».
 Тривалість реалізації навчального курсу – 5-6 місяців. Планом семінару
передбачено 23 заняття, періодичністю не менш одного разу на тиждень.
Форма роботи – групи зустрічей. Кількість учасників – від 10 осіб. Тривалість
одного заняття (сесії) – 4 академічні години. У ході заняття учасники
переглядають художній фільм, далі у формі психотерапевтичної групи клієнт-
центрованого напряму відбувається рефлексія учасниками групи своїх
переживань з приводу побаченого і вербалізація почуттєвого досвіду
переживання, на завершення ведучий дає розгорнений коментар щодо
особливостей поведінки головних героїв: психологічних проблем, які
спостерігаються у ході їх міжособистісного, професійного або сімейного
спілкування; наслідки психологічної або психосексуальної травматизації, що
виявляються в їх взаєминах з оточуючими та ставленні до себе.
Завершальний професійний коментар дає фахівець одного з
представлених в регіоні практичних підходів сучасної психотерапії та
психокорекції, а саме: індивідуальний і груповий психоаналіз, клієнт-
центрована психотерапія, піскова юнгіанька психотерапія, ериксоніанский
гіпноз, системна сімейна, позитивна і тілесно-орієнтована психотерапія,
гештальттерапія, психодрама. Також у роботі окремих сесій кіносемінару
беруть участь лікарі-невропатологи, психотерапевти та психіатри.
Тематично кіносемінар розподілено на чотири змістові блоки:
І. АНАЛІТИЧНИЙ ЦИКЛ
1. «Сабіна» ( Драма. Германія, Італія, Франція, 2003 рік., режисер – Роберто
Фаенца) - проблема етики взаємин консультанта і клієнта (еротичне
перенесення, механізми психологічного захисту особистості); глибина
«проникнення» психолога в життя людини, вплив на саморозвиток
особистості клієнта; метод вільних асоціацій З. Фрейда; аналітична
психологія К.Г. Юнга – архетипічні мотиви та образи; психологічна
допомога дітям на фоні посттравматичного стресового розладу;
залежність від інтимних стосунків та сексуальне маніпулювання.
Коментує юнгіанський пісковий психотерапевт.
 2. «Ванільне небо» ( Драма. США, 2001 рік – режисер Камерон Кроу) –
пошук сенсу життя; страх встановлення довготривалих інтимно-
міжособистісних відносин та прийняття відповідальності за них;
мінімальна мозкова дисфункція; змінені стани свідомості; конфлікт між
частинами особистості (Id, Ego, Super-Ego). Коментує психотерапевт
аналітичного напряму.
3. «Колір ночі» ( Трилер. Детектив. США, 1994 рік – режисер Річард Раш) -
проблема взаємин клієнта і консультанта; сексуальна маніпуляція,
поведінка психолога з психотиком і виділення його в психотерапевтичній
групі, професійна безпека психолога, супервізування роботи фахівця;
емоційно-психологічне вигоряння фахівця; професійна деформація
психотерапевта; явище сенсорної депривації як наслідок психотравми;
психосексуальна травматизація як чинник розвитку шизофренічного
розладу, «роздвоєння» особистості. Коментують лікар-психіатр та
груповий аналітичний психотерапевт.
4. «Вбити Фрейда» (Детектив. Іспанія, 2004 рік – режисер Хоакін
Орістрель) – ятрогенія у професійній діяльності фахівця; феномен
«втечі від професії», як прояв професійного страху у професійного
психотерапевта; вивільнення підсвідомого матеріалу у свідому діяльність
внаслідок непрофесійного використання психоаналізу; несприйняття та
заперечення власної сексуальності через соціальні та культуральні
чинники. Коментує психотерапевт аналітичного спрямування.
5. «Управління гнівом» ( Комедія. США, 2003 рік – режисер Пітер Сігал) -
поняття інтровертованої агресії як наслідок психологічної травми в
ранньому віці; відпрацювання психотравмуючих переживань за
допомогою техніки психодраматичної реконструкції. Коментує терапевт
психодраматичного напряму.
ІІ. ГУМАНІСТИЧНИЙ ЦИКЛ
1. «Розумник Уілл Хантінг» ( Драма. США, 1997 рік – режисер Гас Ван
Сент) – соціопатична (делінквентна та девіантна) поведінка як наслідок
 психотравмуючого родинного виховання; проблема довіри між клієнтом
та консультантом; порушення прив’язаності та його психокорекція;
робота зі складним клієнтом, який вже має досвід особистої психотерапії
та теоретичну підготовку; конгруентність та інконгруентність у
взаєминах «терапевт – клієнт»; внутрішні конфлікти в особистості
психотерапевта. Коментує психотерапевт клієнт-центрованого
напряму.
2. «Талановитий містер Ріплі» ( Драма, детектив. США, 1999 рік – режисер
Ентоні Мінгелла) – пошук сенсу існування, «паразитування» на чужому
житті, чужих проблемах; бажання «виправити» життя іншої людини
шляхом зауважень і рекомендацій; схильність до моралізаторства,
гіперкритичність до вчинків інших як наслідок невпевненості в собі.
Коментує психотерапевт клієнт-центрованого напряму.
3. «Весна, літо, осінь, зима… та знову весна» ( Драма. Південна Корея,
Німеччина, 2003 рік – Кім Кі Дук) – проблема дорослішання в ізоляції від
спілкування у колективі; усвідомлення цінності власного почуттєвого та
життєвого досвіду; прийняття відповідальності за свої вчинки; наставник
та його гіпервідповідальність за своїх учнів; вибір власного життєвого
шляху; прийняття невідворотності та циклічності буття. Коментує
позитивний психотерапевт.
4. «Король-рибалка» ( Драма. США, 2003 рік – режисер Террі Гілліам) –
встановлення контакту та ведення клієнта з психотравмою втрати та
переживанням гострого смутку; метафоротерапія та казкотерапія як засіб
допомоги клієнтові у пошуках сенсу життя; феномен емоційного
вигоряння та наслідки його для терапевта та клієнтів Коментує
юнгіанський пісковий психотерапевт.
5. «Як я з’їв собаку» ( Телеспектакль. Росія, 2003 рік – режисер Євген
Гришковець) – рефлексія саморозвитку і самоактуалізації, зміни
ціннісних орієнтацій індивіда в процесі соціалізації у новому колективі;
рефлексія власних переживань, дитячих страхів та спогадів та їх вплив на
 становлення «Я-концепції»; явище конгруентності у стосунках
«психотерапевт-клієнт» - налаштування на хвилю клієнта; «підключення»
до клієнта через систему спільних переживань та архетипів колективного
несвідомого. Коментує юнгіанський пісковий психотерапевт.
6. «Куди приводять мрії» ( Драма. США, 1998 рік – режисер Вінсент Уорд) -
робота з втратою і пов'язаним з нею відчуттям «незавершеності» взаємин,
«непрощеності»; примирення індивіда з собою, позбавлення від почуття
провини, пошук сенсу життя. Коментує психотерапевт клієнт-
центрованого напряму.
7. «ОдноВрєменно» (Телеспектакль. Росія, 2004 рік – режисер Євген
Гришковець) - проблема самосвідомості і самоприйняття в процесі
особистісного розвитку; усвідомлення себе як цілісності якостей і
властивостей особистості; рефлексія внутрішніх переживань індивіда в
процесі соціальної взаємодії і самопізнання. «Тіньова» і «золота» сторони
особистості. Коментує гештальттерапевт.
8. «Ефект метелика» ( Драма, містика. США, 2004 рік – режисер Ерік Бресс,
Дж. Мекі Грубер) – робота з нав'язливими тенденціями клієнта все
виправити, «переписати» життя, змінити об’єктивну реальність, близьку
людину; навчання умінню «відпускати» ситуацію, людину, спогад.
Коментує психотерапевт клієнт-центрованого напряму.
9. «Траса 60» ( Комедія. США, 2002 рік – режисер Боб Гейл) – прийняття
відповідальності за власні вчинки та життя, власний життєвий вибір;
пошук сенсу та мети власного життя; пошук гармонії у міжособистісних
стосунках; проблеми та вагання з прийняттям рішень; виділення та
диференціація інтроектів у складі особистості; конфлуенція як
порушення ефективної взаємодії індивіда та середовища. Коментує
психотерапевт клієнт-центрованого напряму.
ІІІ. МІЖОСОБИСТІСНІ ТА РОДИННІ СТОСУНКИ
1. «Планета» ( Телеспектакль. Росія, 2005 рік – режисер Євген Гришковець)
- проблема відносин між чоловіками і жінками; страх встановлення
 довготривалих взаємин, пошук сенсу в них; прийняття відповідальності
за довіру близької людини. Коментує юнгіанський пісковий
психотерапевт.
2. «Дредноути» (Телеспектакль. Росія, 2006 рік – режисер Євген
Гришковець) – проблема традиційних гендерних стереотипів про
«чоловіче» і «жіноче». Ламка міфів і установок життєвої і популярної
психології про чоловічу поведінку. Коментує психотерапевт клієнт-
центрованого напряму.
3. «Історія про нас» (Комедія. США, 1999 рік – режисер Роб Райнер) -
функціонування сімейної системи – розвиток, основні кризи: криза
середнього віку і пов'язаний з ним феномен «втоми» один від одного;
пошук «якірних» спогадів, що зближують родину; неефективність та
психотравматична дія міфу про дружню родину. Коментує системний
сімейний психотерапевт.
4. «Слухач» ( Комедія. Росія, 2004 рік – режисер Володимир Зайкін) -
репрезентація міфу про «дружну сім'ю» системної сімейної психотерапії;
приклад явища перенесення агресії на безпечний об'єкт; відсутність
комунікації у конфліктному спілкуванні у «дружної» сім'ї; конфлікти,
механізм заперечення конфліктних взаємин; психотерапевт як
посередник у конфліктному спілкуванні між членами родини. Коментує
системний сімейний психотерапевт.
ІV. ПСИХІАТРИЧНО-ПРОПЕДЕВТИЧНИЙ ЦИКЛ
1. «Ігри розуму» ( Драма. США, 2002 рік – режисер Рон Ховард) – клінічна
картина шизофренічного процесу (істинні галюцинації, надціннісні ідеї
месіанства, порятунку світу, маніакальна поведінка); індивідуальна
критичність особи як чинник ефективної допомоги у випадку
психологічних проблем та психічних розладів. Коментує лікар-психіатр.
2. «Реквієм за мрєю» (Драма. США, 2001 рік – режисер Дарен Аронофскі) -
виправдання непристойної поведінки або вчинків благими намірами
(матеріальне благополуччя, самоактуалізація особистості); проблема
 хімічних залежностей і пов'язаної з ними девіантної поведінки;
кримінально-психологічні аспекти хімічної залежності; деградація
ціннісної і потребної сфери у залежної людини. Коментує психіатр-
нарколог, психотерапевт клієнт-центрованого напряму.
3. «Незайманки-самогубці» (Драма. США, 1999 рік – режисер Софія
Коппола) – феномен групового підліткового суїциду; суїцидальна
поведінка підлітка як наслідок сімейного виховання і протестної
поведінки; родина як обмежуючий фактор соціалізації особистості;
феномен «боротьби з наслідками, а не причинами» як особливість міфу
«дружної родини». Коментує психіатр та системний сімейний
психотерапевт.
4. «Пробудження» ( Драма, США, 1990 рік – режисер Пенні Маршал) -
клініка органічно обумовлених психоневрологічних розладів, уражень
центральної нервової системи; проблема цінності психічного здоров'я
індивіда; відновлення сенсу життя у боротьбі із хворобою, сприйняття та
переживання власної неповноцінності; проблема готовності клієнта до
життя із змінами внаслідок терапії. Коментує лікар-невропатолог,
психотерапевт позитивного напряму.
5. «По ПО» (Телеспектакль. Росія, 2007 рік – режисер Євген Гришковець) –
робота терапевта з маніакальним клієнтом, фобічні страхи та маніакальні
стани, робота зі страхом смерті (механізми уникнення та раціоналізації).
Коментує психіатр, психотерапевт клієнт-центрованого напряму.

Висновки: на сьогодні навчальна програма «Психодраматичний

кіносемінар» має практично безмежні можливості розвитку та
вдосконалення з метою адаптації до конкретних вимог підготовки фахівців,
виконуючи цілий ряд навчально- практичних функцій:
- вироблення у фахівця, який починає практичну консультативну
діяльність, системи базових терапевтичних метафор для роботи з
клієнтом;
 - формування уявлень про можливі варіанти розвитку життєвих
сценаріїв та поведінки індивіда;
- використання спостереження та біографічного методу (генограми)
для розуміння причин розвитку в індивіда певної дисфункції чи
патологічної поведінки;
- розвиток емпатії та навичок сприйняття психоемоційного стану
персонажа, співпереживаня та вміння входити у емоційний резонанс
з потенційним клієнтом;
- підкріплення наявних теоретичних знань про невротичні розлади
особистості, психічні захворювання та відхилення у поведінці індивіда
шляхом ілюстрацій типової поведінки.

В статье рассматриваются актуальные вопросы подготовки

специалистов-психологов в отрасли консультативной работы,
психокоррекции и психотерапевтической помощи личности. Наибольшее
внимание уделено значению личных переживаний и индивидуальных
психологических проблем консультанта-психолога для успеваемости
процесса предоставления профессиональной психологической помощи
личности; использованию средств арт-терапии для достижения этого
эффекта.

In the article the actual questions of preparation of specialists-psychologists

are examined in industry of сounselling work, psychocorrection and psychotherapy
help personality. Most attention is spared the value of the personal experiencing
and individual psychological problems of consultant-psychologist for progress of
process of grant a professional psychological help personality; to the use of
facilities of art-therapy for achieving this effect.