Методи дослідження в клінічній психології поділяють на три групи:

1) Клінічне інтерв’ювання– це метод отримання інформації про індивідуально – психологічні властивості

особистості, психологічні феномени і психопатологічні симптоми і синдроми, внутрішню картину хвороби
пацієнта і структуру проблеми клієнта, а також спосіб психологічного впливу на людину, що відбувається на
основі особистого контакту психолога і клієнта.
Функціями інтерв’ю в клінічній психології є: діагностична і терапевтична. Вони повинні здійснюватись
паралельно, оскільки тільки їхнє поєднання може привести до бажаного, для психолога, результату –
виздоровлення та реабілітацію пацієнта. В процесі клінічного інтерв’ю потрібно враховувати такі складові
історико-культурних баз психолога (лікаря) і клієнта (пацієнта) як: стать, вік, релігійне переконання і
віросповідання, расові особливості (в сучасних умовах – національність), сексуальна орієнтація.

Спостереження може бути навмисним, планомірним сприйняттям, котрі з якоюсь певною метою.
Спостереження - це вивчення об'єкта дослідження, безпосереднє сприйняття предметів і явищ з допомогою
органів почуттів з метою формування правильних уявлень і понять, умінь і навичок.

Психофізіологія - галузь на стику психології, фізіології та математики, що вивчає об'єктивно реєстровані

зрушення фізіологічних функцій, що супроводжують психічні процеси сприйняття,
запам'ятовування, мислення, емоцій і т. п.

Біографічні методи в психології (ново - життєпис від життя, пишу) - способи дослідження, діагностики,
корекції і проектування життєвого шляху особистості. Біографічні методи почали розроблятися в першій
чверті XX століття (Н. А. Рибніков, Ш. Бюлер). Сучасні біографічні методи засновані на вивченні особистості в
контексті історії та перспектив розвитку її індивідуального буття. Використання біографічних методів
передбачає отримання інформації, джерелом якої є автобіографічні методики (опитувальники, інтерв'ю,
спонтанні і спровоковані автобіографії), свідоцтва очевидців, контент-аналіз щоденників, листів і т. п.
У двадцятому столітті ленінградський учений і психолог Б. Р. Ананьєв поклав початок розвитку біографічного
методу в сучасній психологічній науці.

Анамнестичний метод (збір відомостей про лікування, перебігу та причини розладу)

Експериментально-психологічний метод (стандартизовані і нестандартизированные методики)

2. Клінічне інтерв’ювання– це метод отримання інформації про індивідуально

– психологічні властивості особистості, психологічні феномени і
психопатологічні симптоми і синдроми, внутрішню картину хвороби пацієнта
і структуру проблеми клієнта, а також спосіб психологічного впливу на
людину, що відбувається на основі особистого контакту психолога і клієнта.

Функціями інтерв’ю в клінічній психології є: діагностична і терапевтична.

Вони повинні здійснюватись паралельно, оскільки тільки їхнє поєднання
може привести до бажаного, для психолога, результату – виздоровлення та
реабілітацію пацієнта. В процесі клінічного інтерв’ю потрібно враховувати
такі складові історико-культурних баз психолога (лікаря) і клієнта (пацієнта)
як: стать, вік, релігійне переконання і віросповідання, расові особливості (в
сучасних умовах – національність), сексуальна орієнтація. Ефективність
інтерв’ю залежить від того, як психолог і пацієнт з різними переконаннями і
особливостями знайдуть спільну мову, який стиль спілкування запропонує
діагност для створення атмосфери довіри.

Існують різні методологічні підходи до проведення інтерв’ю. Вважається, що

за тривалістю перше інтерв’ю повинно бути близько 50 хв.

Модель клінічного інтерв’ю:

 I. Етап – встановлення « дистанції довіри». Ситуативна підтримка, надання
гарантії конфіденційності; визначення домінуючих мотивів проведення
інтерв’ю.

II. Етап – виявлення скарг, оцінка внутрішньої картини – концепції хвороби;

структурування проблеми

III. Етап – оцінка бажаного результату інтерв’ю і терапії; визначення

суб’єктивної моделі здоров'я пацієнта

IV. Етап – оцінка антиципаційних здібностей пацієнта; обговорення

можливих варіантів вирішення захворювання (при виявленні) і терапії;
антиципаційий тренінг

Патопсихологічні методи дослідження

Основними завданнями є виявлення змін функціонування окремих психічних

функцій і виявлення патопсихологічних синдромів. До патопсихологічних
синдромів відносять сукупність поведінкових, мотиваційних і пізнавальних
особливостей психічної діяльності хворих. Вважається, що в
патопсихологічному синдромі відображаються порушення різних рівнів
функціонування центральної нервової системи.

Основні методи патопсихологічної діагностики при порушеннях тих чи інших

сфер психічної діяльності

Сфери
психічної
діяльності, Патопсихологічні методики
в якій є
порушення

Таблиця Шульте, коректурна проба,

Розлади
рахунок по Крепеліну, методика
уваги
Мюнстенберга

Розлади
тест десяти слів, піктограма
пам'яті

Розлади Сенсорна збудливість проби

сприйняття Ашафенбурга, Рейхардта, Липмана
 тести на класифікацію, виключення,
силогізми, аналогію, узагальнення;
Розлади
асоціативний експеримент,
мислення
проблема Єверьє,піктограма, тест
дискримінації властивостей понять

Розлади тест Спілберга, метод кольорового

емоцій вибору Люшера

Розлади
тест Равена, тест Векслера
інтелекту