Завдання 1.

Охарактеризуйте теоретико-методологічні засади психотехнологій

користуючись наступними складовими:
- основні методологічні риси психотехнічної теорії: прагматичні та етичні цінності
психолога у процесі створення та реалізації психотехнологій;

В основі будь-якої психотехнології - психотехнічна теорія:

- основа психологічної практики, що дозволяє відповісти на питання - в чому сенс, цілі і
цінності психологічної практики;
- яка зона проф.компетенціі психолога;
- як досягти потрібних результатів;
- які вони, внутрішні механізми психологічного впливу;
- керівництво до дії і засіб наукового розуміння психологічної практики;
- основа для розвитку технологій через психологічну практику.

Основні методологічні риси психотехнічних теорії:

1. Включеність прагматичних і етичних цінностей;
2. Користувач теорії - практичний психолог;
3. Об'єкт теорії - робота зі свідомістю;
4. Співвідношення предмета та методу - метод впливу одночасно є оптимальним
методом дослідження проблеми і навпаки.

- Володіння фахівцем професійними психологічними знаннями та навичками для

дослідження особистості.
Цей пункт має надзвичайну важливість в стратегії взаємодії у процесі створення та
реалізації психотехнологій. Якщо фахівець не представляє складну внутрішню
архітектоніку матеріалу то це, як правило, призводить до методологічних помилок, втраті
ефективності трансформаційної роботи, іноді до деструктивних змін в особистості клієнта.

- Опора на професійні знання та елементарні наукові уявлення про психічне – робить

якість взаємодії гнучкіше та багатогранніше.

- Професіонал має не тільки теоретичні уявлення про психотехніки, але і володіє ними. У
психоаналізі є закономірність про те, що перш ніж психоаналітик приступає до роботи з
клієнтами, він проходить психоаналіз сам. Перш, ніж фахівець приступить до роботи з
використанням різних психотехнік, він сам повинен їх пройти, випробувати їх у внутрішній
роботі з самим собою. Це висуває вимогу до навчальних програм у вузі і програмами
перепідготовки в їх особливій практичній психотехнічній орієнтованості.

- Фахівць повинен мати час і можливості для отримання зворотнього зв'язку від своїх
клієнтів. У професійному відношенні він зобов'язаний мати навички проведення
рефлексивної, чуйної, відкритої співбесіди з клієнтом.

Психолог сам формує цілі і цінності своєї професійної діяльності, сам здійснює необхідні
дії на людину, що звернулася за допомогою, сам несе відповідальність за результати своєї
роботи. І це різко змінює і його ставлення до людей, яких він обслуговує, і його ставлення
до самого себе і, головне, сам стиль і тип його професійного бачення реальності.
- психотехнології роботи зі свідомістю;
Суть даних психотехнологій відображає принцип когніто (мислення, що пізнає). Це
означає, що якість мислення людини визначає комфортність її існування (люди
переживають не з приводу того, що сталося, а з приводу того, що вони про це думають, як
сприймають події)
У будь-якої людини є автоматичні думки – це думки, що виникають спонтанно, вони є
внутрішніми «висловлюваннями» або думкою людини про саму себе. Це своєрідна
«система координат» цінностей людини, її стиль життя і світогляд. Деякі автоматичні
думки стають неадаптивними (негативними) і зациклюють людину на чомусь
негативному, перетворюючись на «розумову жуйку», викликаючи дискомфорт і
страждання, які супроводжуються хворобливими емоційними реакціями.
Необхідно:
1) виявити неадаптивні автоматичні думки людини, які заважають їй;
2) зробити так, щоб людина відмовилася від своєї руйнівної автоматичної думки;
3) повністю реконструювати поведінку людини.
Для цього розроблені спеціальні психотехніки, які охоплюють:
1) виявлення неадаптивних автоматичних думок;
2) перевірку обґрунтованості неадаптивних автоматичних думок;
3) подальшу когнітивну переробку цих думок

 Психотехніка виявлення неадаптивних автоматичних думок:

Виявити неадаптивні автоматичні думки у людини можна шляхом діалогу-розпитування.
Якщо під час розпитування виникнуть труднощі, що людина не може згадати ці думки,
тоді потрібно шукати негативні візуальні образи.
Покрокове виявлення автоматичних думок таке:
1-й крок: спонукати людину відстежити свої автоматичні думки, які стоять за
хворобливими емоціями і які не усвідомлюються, але керують нею, формуючи поведінку;
2-й крок: виявити автоматичні думки і домогтися, щоб людина «чітко описала» їх вголос;
3-й крок: уважно стежити за людиною і виявляти систематичні помилки, які вона робить і
які відповідальні за її психологічне порушення, що призводить до втрати здатності
пристосовуватися до середовища.
Після виявлення неадаптивних автоматичних думок потрібно знайти відповідь на питання:
«Чи дійсно виявлені автоматичні думки реальні і мають місце в житті людини і саме вони є
«містком» між травматичною ситуацією і емоційною психопатологічною реакцією?».
З’ясовується це шляхом логічного аналізу, або порівнянням думок людини з
поведінковими фактами. Відмова від неадаптивної автоматичні думки може відбутися
тільки в тому випадку, коли людина буде дійсно переконана в її безглуздості і чітко
усвідомить, що вона невірна. Спочатку людина як би дисоціюється від своєї думки,
вигукнувши про себе: «Невже я настільки дурний, що стільки років жив з цим?», а потім
повністю відмовиться від неї.
Для того, щоб людина змогла відмовитися від автоматичних думок, через які страждала,
необхідно використати психотехніки для перевірки обґрунтованості неадаптивності
автоматичної думки та її когнітивної переробки, які підбираються індивідуально для
кожної людини:
 Психотехніка вільних асоціацій (вільні асоціації – уявлення, думки,
спогади, які виникають спонтанно, без напруги і зосередження) дозволяють
співрозмовнику проявити емоції, пов’язані з негативним досвідом минулого.
У ході вільних асоціацій ваше завдання – слухати співрозмовника,
стежити за його мовленням, мімікою та, як правило, мовчати, не займаючи ні
схвальної, ні критикуючої позиції. Свою інтерпретацію подій слід
використовувати лише тоді, коли співрозмовник готовий її прийняти, для
допомоги в усвідомленні джерела проблеми, розуміння її суті.
 Психотехніки роботи з опором.
Є такі психотехніки роботи з опором:
 психотехніка конфронтації (використовується для демонстрації
подвійності поведінки співрозмовника, щоб вказати на те, чого він уникає
(наприклад: «Ви хотіли сказати щось важливе, але говорите про якісь
дрібниці»);
 психотехніка прояснення - полягає у чіткому виділенні значущих
деталей та має на меті сфокусувати увагу співрозмовника на аналізованому
феномені, ретельно відокремивши його від інших, чітко позначити його межі;
 психотехніка інтерпретації (з лат. interpretatio – роз'яснення,
тлумачення) є найважливішою, адже інші психотехніки їй підлеглі: вони або ведуть до неї,
або роблять її більш ефективною; перетворення неусвідомлених деталей і явищ в
усвідомленні);
 психотехніка пропрацювання (проводиться після несподіваного повороту у думках
та почуттях) потребує значних зусиль для подолання опору.
 Психотехніки аналізу переносу.
Таке усвідомлення відбувається поступово: від вироблення ним суб’єктивної оцінки змісту
проблеми – до усвідомлення того, що дозволить не пов’язувати своє життя з будь-якими
зовнішніми посередниками (чи то людьми, чи ідеями, чи обставинами).
Явище переносу по суті є супротивом пригадуванню. Використовуються такі технічні
прийоми:
– для відслідковування зціплених афектів і імпульсів («Коли і у зв’язку з чим було у Вас це
почуття (спонукання?)»);
– для відслідковування об’єктів, що передували переносу («Стосовно кого ви переживали
таке почуття в минулому?»).

- співвідношення предмета і методу - метод впливу одночасно є оптимальним

методом дослідження проблеми і навпаки. (Філософія психологічної практики - це
методологія психотехнічного знання (Л. Виготський).

Роль методу в природничо-науковому пізнанні полягає в тому, щоб перетворити

емпіричний об'єкт вивчення в предмет дослідження.
Так, при вивченні умовних рефлексів у собак в школі І. П. Павлова тварину ставили в такі
умови (обмеження стимуляції, рухів та ін.), Щоб вся його поведінка фактично зводилася
до условнорефлекторних реагувань. Створивши такого роду штучний препарат, метод як-
би відходить в тінь, пропонуючи розглядати цей сфабрикований предмет як натуральний
об'єкт.
У психотехнічному пізнанні відбувається парадоксальний для класичної науки
методологічний переворот: метод тут об'єднує учасників взаємодії (суб'єкта і об'єкт
пізнання, - в неадекватній старій термінології), як би вбирає їх в себе і перетворює в свого
роду «монаду» яка і стає предметом пізнання. Але, як відомо, «монада не має вікон»
(Лейбніц), вона пізнається зсередини. Наприклад, психотехнічна постановка проблеми
переживання горя полягає в дослідженні «розради горюючого», психотехнічна постановка
проблеми несвідомого - в дослідженні «тлумачення несвідомого». І хоч якою би
витонченою не була рефлексія таких досліджень, і хоч би якими самі вони не були
об'єктивно-научними, первинно вони виходять з комфорту і тлумачення, і тільки тут,
всередині тіла цих психотехнічних дій, фахівець зустрічається з горем і несвідомим, з
собою - психологом, та з пацієнтом.
Отже, якщо загальним предметом класичної академічної теорії є фрагмент, виділений
методом з об'єкта, огранований методом, то загальним предметом психотехнічних теорії
є сам метод, який і будує простір психотехнічної роботи-з-об'єктом.

Завдання 2. Здійсніть порівняльний аналіз академічного та психотехнічного підходів.

Порівнюючи теорію психотехніки та теоретичної академічної психології (не позначеної

практичними завданнями), Г. Мюнстерберг підкреслював необхідний науковий характер
психотехніки, її опору на теоретичні знання. Однак, на його думку, предметний зміст цього
знання повинен будуватися не на основі творчості окремих вчених-теоретиків, а згідно з
пізнавальним вимогам практичної завдання.

Аспекти
Академічний підхід Психотехнічний підхід
знання

1 2 3

Філософія Гносеологія: «чисте» знання Філософія практики: знання для

або прикладне знання в практики, через практику, за
різних сферах практики допомогою пізнання себе і клієнта

Цінності Об'єктивна істина (зовнішня Суб'єктивна ціннісна позиція

по відношенню до процесу психолога, етичність, практична
пізнання) користь (внутрішні по відношенню
до процесу пізнання)

Суб`єкт Академічний психолог Практичний психолог

Включеність Нейтральність, Зацікавлена участь, співробітництво

суб'єкта відстороненість з об'єктом

1 2 3

Контакт з об`єктом Мінімізований, Інтенсивний і емоційний, об'єднує

стандартизований, емоційно суб'єкт і об'єкт, обмежений етикою і
нейтральний (позиція технологією контакту (позиція
спостерігача) учасника процесу)

Процес і Жорстко закріплені, незмінні Гнучкі, унікальні і адаптивні,

процедури в межах досвіду, їх спрямовані на пізнання об'єкта і
дослідження порушення - зрив самопізнання (психолога і клієнта)
експерименту

Характер знань Знання психолога про об'єкт - Внутрішнє особистісне знання про
учасник отримує знання себе, своїх відносинах і проблемах,
ззовні, у вигляді резюме через рефлексію (знання
(знання відірване від народжується всередині об'єкта)
 людини)

Предмет і метод Метод штучно виділяє Метод об'єднує учасників процесу і

дослідження предмет з реальності для сам стає предметом дослідження
спостереження ззовні усіма учасниками зсередини
процесу, в природній ситуації

Центральний Об'єкт - основа для підбору Предмет вбудований в ефективний

предмет знання методів дослідження, процес
пізнання організований від
об'єкта до методів
(дослідження горя через
виміри емоційних
параметрів)
практичний метод, який одночасно є
оптимальним для дослідження і
корекції проблеми, процес пізнання
організований від методу до об'єкта
(дослідження горя через
приєднання і розраду)

Завдання 3. Опишіть зміст психологічник технік роботи у класичному ортодоксальному

психоаналізі З. Фрейда.

Техніка інтерпретації сновидінь

Метод тлумачення сновидінь. Сни, на думку З. Фрейда, відкривають доступ

до несвідомого. Клієнт розповідає свої сни, які інтерпретуються консультантом через
присутні в них символи.
Інтерпретація снів – це, за З. Фрейдом, "королівська дорога до пізнання несвідомої
активності мозку", оскільки вони можуть містити деформований зміст події, яка у
реальному житті приховується (чим сильніше заплутаний у сні зміст ситуації – тим більш
важливою вона є для клієнта). Сни можуть відображати певний опір несвідомого клієнта
процесам його усвідомлення з метою збереження цілісності психіки.
У процесі роботи зі снами З. Фрейд рекомендував не розглядати сон у цілому, а піддавати
аналізу окремі фрагменти, використовуючи вище описаний метод вільних асоціацій.
Спонукаючи клієнта говорити все, що спадає на думку, психолог має виокремити ті
словосполучення, речення, які повторюються у поясненнях, гіпотезах клієнта щодо
значення його сновидінь або ж супроводжуються хвилюванням, паузами, незвичними
реакціями. Дитячі сни якісно відрізняються від снів дорослих. Так, дитині може
приснитись зоопарк, до якого вдень їй щось завадило прийти. У дорослих сни, навпаки,
можуть демонструвати витіснені, недозволені бажання, які видозмінюються чи
спотворюються (думка "не хочу йти на роботу" може проявитись у сні, де людина травмує
ногу).
Аналізуючи сни клієнта, консультанту рекомендується дотримуватись ряду
наступних правил:
– не звертати увагу на зовнішній контекст сну, оскільки його зміст не
відповідає сутності витісненого у несвідоме клієнта матеріалу;
– сон клієнта варто розбивати на частини і досліджувати їх окремо;
– психолог має проявити терпіння, очікуючи, поки несвідоме клієнта
проявиться самостійно (це може відбутись несподівано), показуючи
дорогу до його прихованих бажань. Техніка роботи зі снами залежить від досвіду
аналітика та особистісних установок клієнта, має суб'єктивний характер реалізації на
практиці.

Техніка гіпнозу

З.Фрейд передусім досліджував явище істерії і практикував лікування істеричного неврозу

за допомогою гіпнозу. Його внесок у світову практику полягає в тому, що він:
1) встановив зв’язок між істеричною симптоматикою і життєвою історією пацієнта;
2) сформулював механізм виникненні істеричного неврозу як наслідок дисоційованої
психіки, тобто нездатності індивіда до «психічного синтезу» (у сучасній его-психології це
явище має назву «слабкість Я»).
Спочатку Фрейд був активним прихильником гіпнотерапиії. Він «на самому початку
[сеансу] гіпнотизував пацієнтів, натискаючи на їх лоб, щоб допомогти їм сконцентруватися
при спробі відновити (імовірно) пригнічені спогади» , і незабаром він почав акцентувати
увагу на гіпнотичній регресії і абреакції як на терапевтичних методах. У дусі симпатії їм
була написана енциклопедична стаття про гіпноз.
Проте, Фрейд поступово став відмовлятися від гіпнозу на користь психоаналізу,
симпатизуючи вільним асоціаціям та інтерпретаціям несвідомого. Борючись з великими
часовими витратами, необхідними психоаналізом, Фрейд пізніше припустив, що чистий
психоаналіз може бути поєднаний з гіпнотичним навіюванням, щоб прискорити процес
лікування. Однак, на його думку, це може послабити результат.

Техніка вільних асоціацій

Техніка вільних асоціацій грунтується на тому, що:

 - думка завжди слідує у напрямі того, що значимо;

 - опір буде мінімальним в стані розслаблення на кушетці;
 - мотивація пацієнта до успіху терапії стимулює до того, щоб приносити на сесії значимий
матеріал; більш того, коли психодинамический процес запущений, він триває і поза сесій, а
значимий матеріал проявляється на них у своєрідній концентрованій формі.

Опір аналізу виявляється в труднощах продукування вільних асоціацій (зупинках, підборі

потрібних слів, змінах тим і т.д.), так як несвідомі конфлікти і захисні механізми блокують вільний
плин думок. Спостерігаючи особливості мови пацієнта і того, як їм викладаються ті чи інші ідеї і
події, а також фіксуючи невербальної фон поведінки пацієнта, аналітик зіставляє все це зі своїми
знаннями і досвідом і встановлює психоаналітичний діагноз.

Фрейд пропонував розслабитися на кушетці і говорити все, що приходить паціентам в голову, яким
би абсурдним, неприємним або непристойним воно не представлялося з точки зору звичайних
стандартів. Коли це відбувалося, виявлялося, що потужні емоційні потяги несли неконтрольоване
мислення у напрямку до психічного конфлікту. Фрейд стверджує, що перша випадкова думка
містить якраз те, що потрібно, і являє собою забуте продовження спогаду.

Техніка інтерпретацій

Метод інтерпретації (пояснення або конструкції) використовується для з'ясування змісту

несвідомого. Процедура особливо важлива у процесі досягнення інсайту. Матеріалом для
інтерпретації є також вільні асоціації клієнтів, обмовки, сновидіння, переноси (трансфер)
та контрпереноси (контртрансфер). Інтерпретація передбачає перетворення
неусвідомленої значущої події в усвідомлену інформацію. Це уміння подивитись на
ситуацію клієнта по-іншому, поєднуючи теоретичні постулати психоаналізу з фактами
біографії клієнта. У процесі інтерпретації психолог веде активний пошук неусвідомлених
бажань, установок та стереотипів клієнта. "Я вірно зрозумів: інколи Вам хочеться вдарити
Вашого чоловіка, як колись хотілось ударити батька? Це може свідчити про певний
перенос та амбівалентність Ваших почуттів". Під час перших зустрічей доцільно
використовувати нескладні інтерпретації; більш глибокі думки та здогадки варто
обговорювати пізніше, коли між клієнтом та консультантом складуться довірливі стосунки.
Схематично процедура інтерпретування може виглядати так:
– повідомлення клієнта (консультант уважно слухає, концентрується на
вільних асоціаціях, обмовках, повторах, невербальних проявах);
– інтерпретація отриманого матеріалу, озвучення перших висновків,
"здогадок";
– аналіз реакцій клієнта на інтерпретації психолога ("Як Ви думаєте, чи
має це місце?", "Як Ви ставитесь до таких думок?");
– інсайт (здогадка, несподіваний поворот у думках та почуттях клієнта).
Треба зауважити, що інсайт може мати як вербальний, так і невербальний прояв;
важливо обговорити варіанти використання нового досвіду в реальному житті
(як відомо, метод психоаналізу часто критикують за його концентрацію на
минулому досвіді). Досвідчений психоаналітик сприяє тому, щоб клієнт сам
здійснював інтерпретації своїх асоціацій, що відображають його позицію,
ставлення до подій далекого минулого.

Техніка опору

Психологічний опір - упереджене невиконання фундаментальних правил. Подолання

опору – важливий етап психоаналітичного сеансу. Опір може проявлятись, зокрема, у
процесі взаємодії психолога та клієнта (запізнення на сеанс, образи, ухиляння від відповіді
на запитання, несподівана конфронтація тощо).

Відповідно до психоаналітичних розробок, можна говорити про кілька етапів роботи з

опором:

1) фаза розпізнавання (опір помічає поки що лише консультант);

2) фаза демонстрації (консультант, дочекавшись слушної миті, вказує на існування опору,

не аналізуючи його змісту та джерел виникнення);

3) фаза прояснення важливих нюансів виникнення опору (якщо клієнт не хоче визнати
свого опору, можна вдатися до конфронтації).

Істотним моментом є не стільки подолання опору (в багатьох випадках захист є доцільним

і навіть необхідним, так само як закладена в проект опірність мосту є основним його
достоїнством), а саме усвідомлення його психологічного механізму, бо зазвичай він
виникає там, де проявляються слабкості его-захисної функції. Тільки, усвідомлюючи свій
опір, людина зможе долати перешкоди і просуватися далі у своєму розвитку.
Трансфер

Ознаками трансферу в психоаналітичній процедурі є:

1) неадекватність емоції реальної ситуації;
2) повторення минулих переживань і конфліктів;
3) регресія на колишню фазу психосексуального розвитку;
4) переміщення почуттів зі значимої особи з минулого на психоаналітика.

Процес роботи з трансфером проходить етапи, схожі з аналізом опору.

1. Спочатку трансфер демонструється. Наприклад, психоаналітик використовує
конфронтацію: "Ви, здається, злі на мене?" або "Ви боїтеся говорити про свої почуття до
мене".
2. Потім він прояснює ситуацію, розглядаючи деталі, відшукуючи ті слова, дії, які
послужили пусковим механізмом для запуску трансферної реакції.
3. На етапі інтерпретації досліджуються почуття, фантазії клієнта щодо аналітика. Важливо,
щоб клієнт зрозумів, як і чому в певні поведінкові реакції каналізується інстинктивна
енергія, і як виникає захисний бар'єр на її шляху.
4. Опрацювання передбачає відшукування тих людей і ситуацій, щодо яких також
відбуваєтсья воскресіння аналізованих почуттів. Розглядається їх вплив на життя клієнта,
прийняття ним рішення і т.д.
При цьому важливо знайти початковий об'єкт, який визначив даний спосіб реагування. У
цей період реконструкції минулого ведуть до спогадів, за якими слідують зміни.

Слід враховувати, що не всі аспекти ставлення клієнта до аналітика є трансферними.

Наприклад, відчуттєва на початку терапії тривога не обов'язково трансферна, хоча і може
повторювати тривогу з приводу іншої важливої події в житті клієнта.

Розрізняють позитивний і негативний трансфер. Позитивний - проявляється почуттям

симпатії, поваги, любові до аналітика, негативний - у формі антипатії, гніву, ненависті,
презирства. Фрейд використовував також термін невроз перенесення - "сукупність реакцій
перенесення, в якій аналіз і аналітик стають центром емоційного життя пацієнта, і
невротичний конфлікт пацієнта знову оживає в аналітичній ситуації".

Завдання 1. Охарактеризуйте методологію застосування сучасних інтегративних

психотехнологій залежно від :
процесу і процедури дослідження при реалізації психологічних технологій
Гнучкості, унікальності і адаптивності, спрямованих на пізнання об'єкта і самопізнання
(психолога і клієнта).
Характеру знання: знання психолога про об'єкт - учасник отримує знання ззовні, у
вигляді резюме (знання відокремлене від особистості клієнта) внутрішнє знання про
себе, свої стосунки і проблеми, через рефлексію (знання народжується усередині
об'єкта).
Предмета і методу дослідження. Метод штучно виділяє предмет з реальності для
спостереження ззовні. Метод об'єднує учасник процесу і сам стає предметом
дослідження. Учасник зсередини є процес. В природній ситуації центральний предмет
знання про об'єкт - основа для добору методів дослідження.
У сучасній психологічній роботі надзвичайно важливо, щоб клієнти отримали
усвідомлення відповідальності за цілісність своєї свідомості і придбання інтеграційних
навичок. Ці якості свідчать про перехід людини в новий етап - етап зрілості, коли вона
може самостійно і з великою ефективністю для себе і оточуючих пережити кризову
ситуацію.

Всі психотехнології є відображенням певного принципу руху до цілісності і

безконфліктності свідомості. Існує безперервний спектр принципів руху до Реальності;
одним з кінців цього спектру є трансцендентний підхід, інших - інтегративний підхід.

Інтегративний підхід, беручи тотальну реальність нашого світу як об'єктивну, підкреслює

факт того, що ми самі вибираємо включеність в неї. До тих пір, поки цей вибір реалізується
нашою свідомістю, інтегративний підхід пропонує не боротися з матеріальним світом (що
ми завжди в тій чи іншій мірі робимо, породжуючи фрагментарність свідомості), а
прийняти його повністю, тим самим досягаючи цілісності усвідомлення. При досягненні
цілісності внутрішня конфліктність зникає сама по собі, а людина усвідомлює своє
існування в цілісності своєї свідомості.

Інтегративний підхід, реалізуючись на рівні технології, створює інтеграційні інтенсивні

психотехнології. Інтенсивні інтеграційні психотехнології не ведуть людину від
матеріального світу, а підвищують її адаптивність і ефективність в кожній конкретній
ситуації.

Застосування інтеграційних психотехнологій в практичній психології та психотерапії

продиктоване кількома параметрами:

- ущільнення подійної канви життя, інформаційно-енергетичних процесів, те, що ми

можемо позначити як «стиснення часу», вимагає в психологічній роботі використання
психотехнік, які відповідають «духу часу», мають високу ефективність і швидкістю,
обладають швидкістю впливу,

- інтенсивні інтегративні психотехнології мають якість безпеки для психіки і тіла людини;

- інтенсивні інтегративні психотехнології володіють високою мірою свободи клієнта. Будь-

яка людина або мала група, освоїли навички застосування психотехнік в цьому напрямі,
застосовувати їх у своєму житті, діяльності без допомоги фахівця.

- інтенсивні інтегративні психотехнології не відривають людину від реального життя,

повсякденної практики, а сприяють більшій заглибленості в діяльність підвищення
творчого потенціалу людини її особистісної самоактуалізації.

Інтенсивні інтеграційні психотехнології, як правило, використовують різні рівні зміненого

стану свідомості, і для цього є колосальний інструментарій зі зміни станів свідомості.

При роботі з клієнтами, ми в першу чергу зіштовхуємося з такими моментами:

• 1) сам клієнт, хто він? Дитина, дорослий, чоловік, жінка - соціально-демографічний
статус, вік, освіта та ін .;

• 2) проблемне поле, в чому проблема клієнта? Внутрішні психологічні чинники,

порушення психічного здоров'я, соціальна дезадаптація у вигляді конфлікту в сім'ї, на
роботі, різні фобії і ін .;

• 3) проблема вибору психотехнології, яким чином систему людської психіки, яка

знаходиться в дисбалансі, привести в стан гармонії, інтегрувати проблему?

Для того щоб ефективно вибрати стратегію взаємодії з клієнтом і способи впливу на нього,
на початковому етапі потрібно провести поглиблену співбесіду, при необхідності із
застосуванням психодіагностичних методик. Це є перший етап взаємодії з клієнтом для
вибору правильної стратегії, він полягає в більш глибокому проникненні в особистість
клієнта, розширенні уявлень про проблемне поле клієнта.

Для того щоб дозвіл особистісних проблем був ефективним, необхідно дотримуватися
таких умов:

• - налаштованість на стан клієнта;

• - емпатія;

• - позитивна орієнтація,

• - не зациклюватися на проблемному полі клієнта.

При роботі з клієнтом є одна дуже істотна трудність, яка гальмує вирішення проблеми. Ця
трудність пов'язана з тією обставиною, що клієнт вже нормально живе зі своєю
проблемою, він прочитав багато літератури про неї, деякі навіть насолоджуються
свідомістю власної ущербності і, якщо різко вирішити їх дискомфортну ситуацію, то вони
почнуть шукати в собі нову «болячку», щоб зосередити на ній всю свою увагу. Тому тут
багато що залежить від уміння психолога створити привабливий образ життя без цієї
проблеми, змусити клієнта захотіти позбутися цієї проблеми і забути її. При роботі
особливо важливо точно визначити проблемне поле, не шкодувати часу, щоб вникнути в
проблему клієнта, так як від цього залежить психічне і соціальне «одужання» людини.

У той же час, як показує досвід, часто адаптивні можливості особистості до трансформації

Его, зміни ціннісних орієнтацій, спрямованості, мотиваційно-потребних структур
обмежені. Також обмежені можливості соціальної ніші, в якій мешкає клієнт, до
сприйняття і адаптації його трансформації. Ламаються старі стереотипи комунікації,
рольові очікування, що часто призводить до часткової, а іноді повної дезадаптації
особистості. Людина йде з роботи, розлучається з сім'єю тощо.

Все це висуває вимоги до якості взаємодії фахівця з клієнтом. Стратегія цієї взаємодії
повинна мати системний характер і враховувати:

• 1. Особливості особистості клієнта;

• 2. Структуру і зміст матеріалу, який інтегрується особистістю;

• 3. Можливості та обмеження психотехнік, які використовуються в процесі взаємодії;

• 4. Забезпечення зворотного зв'язку;

• 5. Можливості системи підтримки і відстеження в соціумі.

В психотехнологічному забезпеченні психологічної роботи в даний момент більше питань,

ніж відповідей. Існує величезна кількість моделей і підходів. Це показує, що ця тема в
психології є перспективною як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

В такій глобальній системі, якою є психіка людини, завжди є величезний ресурс для
самозцілення, трансформації, зростання, інтеграції. Головне - дозволити «заробити»
внутрішньої мудрості, вивільнити від спотворюючих стекол Его внутрішній радар,
безперечно знаходити актуальну проблему для психіки, точно знаходити ефективний
спосіб вирішення ситуації, що травмує.

Інтенсивні інтеграційні психотехнології збудовані на ідеї усвідомлення і прийняття.

У психотехнічному відношенні в напрямку самоактуалізації використовуються інтенсивні

інтегративні психотехнології в силу наступних причин:

• а) швидкість і ефективність впливу,

• б) безпеку для людини,

• в) можливість самостійного застосування технологій після відповідного навчання,

• г) вплив на різні рівні психіки,

• д) задоволення потреби в «пікових» переживаннях (термінологія А. Маслоу).

Завдання 2. Наведіть приклад застосування можливих психотехнологій через процес

пізнання організований від об'єкта до метода (наприклад, дослідження горя через
виміри емоційних параметрів). Предмет вбудований в ефективний практичний метод,
який одночасно є оптимальним для дослідження і корекції проблеми. Процес пізнання
організований від метода до об’єкта (дослідження горя через приєднання і втіху).
Примітка : (можна скористатися книгою И.Г. Малкина-Пых «Психологическая помощь в
кризисных ситуациях»).

На прикладі суїцидальних клієнтів.

При зверненні суїцидальної клієнта спочатку завдання консультанта зводиться до того,
щоб «відтягнути час» і дочекатися закінчення небезпечного періоду. Якщо суїцидент в
повній мірі залучений в терапевтичний процес, у нього виникає бажання дізнатися, куди
веде його консультант, і він може вирішити «почекати» з виконанням своїх суїцидальних
намірів. Тому необхідно постійно будити і підтримувати у суїцидента інтерес до терапії.
При цьому вкрай важливо дотримуватися принципу безперервності терапії і
забезпечувати спадкоємність змісту сесій.
Щоб перекинути місток від однієї сесії до іншої, терапевт може, наприклад, викликати у
суїцидента якесь питання і відреагувати на нього приблизно так: «Ви торкнулися дуже
цікавої теми. У мене є деякі міркування з цього приводу, але я розповім вам про них на
наступній сесії. Може, і ви коротко запишете, що ви думаєте з цього приводу? » Найбільш
ефективний підхід полягає в тому, щоб спонукати суїцидента до об'єктивного аналізу своїх
суїцидальних бажань і підвести його до усвідомлення того, що ці бажання можуть
виявитися безпідставними; таким чином терапевт може створити у суїцидента мотивацію
до продовження дослідження.

При першій зустрічі терапевт переслідує кілька цілей:

• встановити емпатичний контакт з суїцидентом;
• викликати надію на поліпшення, що, безсумнівно, є вкрай важливим в кризовій
інтервенції;
• отримати від нього таку інформацію, яка дозволила б зробити висновок про ступінь
суїцидального ризику в даний час і в найближчому майбутньому.

На питання про те, чим викликане бажання накласти на себе руки, суїцидальні клієнти
зазвичай дають наступні відповіді.
1. Життя не має сенсу. Мені нема чого чекати від життя.
2. Я не можу більше жити. Я ніколи не буду щасливий.
3. Це єдина можливість покласти край стражданням.
4. Я став тягарем для родини. Їм буде краще без мене.

Всі ці твердження так чи інакше пов'язані з відчуттям безвиході. Людина не бачить виходу
з нестерпної для нього ситуації і вважає, що тільки самогубство звільнить його від вантажу
«нерозв'язних» проблем.

Оцінка ризику самогубства.

Так звана «оцінка ризику самогубства» пропонує психологу / психотерапевту
упорядкований метод оцінки суїцидальної небезпеки, який об'єднує і врівноважує
достовірний клінічний матеріал з анамнезу суїцидента, дані щодо його захворювання і
оцінку психічного стану в даний час. Оцінюючи ступінь суїцидального ризику в даний
момент і в перспективі, необхідно аналізувати інформацію про людину з урахуванням
перерахованих вище факторів і індикаторів. Основою для оцінки суїцидального ризику є
інтерв'ю з клієнтом і подальший аналіз позицій даного інтерв'ю. Зроблений висновок
можна перевірити, скориставшись шкалою оцінки загрози суїциду (таблиця 1.1.),
Розробленої Американською асоціацією превенції суїцидів.
Шкала призначена для експрес-діагностики, тому, по можливості, все ж краще визначати
ступінь суїцидального ризику, використовуючи детальний аналіз стану пацієнта, факторів і
індикаторів суїцидального ризику.
У роботі (Молтсбергер, 2003) пропонує оцінювати ступінь суїцидального ризику на основі
п'яти компонентів
1) попередня спроба суїциду;
2) суїцидальна загроза;
3) оцінки попередніх реакцій суїцидента на стрес, особливо на втрати,
4) оцінки вразливості суїцидента до трьох загрожують життю афектам - самотності,
презирства до себе і люті;
5) оцінки наявності та характеру зовнішніх ресурсів підтримки;
6) оцінки виникнення та емоційної значущості фантазій про смерть;
7) оцінки здатності суїцидента до перевірки своїх суджень реальністю.

Оцінка внутрішніх і зовнішніх ресурсів підтримки (засобів вирішення проблем). Ресурси

суїцидента - це ті «сильні сторони» людини, які служать основою її життєстійкості і
збільшують ймовірність подолати кризу з позитивним балансом. До внутрішніх ресурсів
належать: інстинкт самозбереження, інтелект, соціальний досвід, комунікативний
потенціал, позитивний досвід вирішення проблем. Існує також три класи зовнішніх
ресурсів, які допомагають суициденту в підтримці внутрішнього балансу: значимі інші,
робота і специфічні аспекти Я. Найчастіше суїциденти покладаються на інших людей, щоб
відчувати свою реальність, окремість, відчувати відносний спокій і достатню цінність.
Втрата або загроза втрати підтримує іншого може викликати вибух самотності,
смертоносної люті і презирства до себе. Іноді в забезпеченні внутрішньої рівноваги
суїциданти не залежать від інших людей. У цьому випадку джерелом їх стабільності є
робота.
Наступним компонентом для визначення ризику самогубства є оцінка емоційної
значущості фантазій о смерті. Передбачається, що коли суїцидент каже, що хоче «покласти
всьому кінець», він насправді більше прагне до стану, схожого на глибокий сон. Сон
взагалі не є смертю, а на протязі тисячоліть люди мали схильність до ототожнення цих
станів. На несвідомому рівні втеча в смерть часто рівнозначна еміграції в іншу країну, де
все буде краще. Слід виявити, вивчити й оцінити значення фантазій про подорож і
приєднання до кого-небудь в загробному житті. У разі їхнього маревного характеру чи
сили, властивої маренні, існує небезпека скоєння самогубства. При сильному стресі
суїцидент може настільки переоцінювати ілюзії, що вони знаходять силу марення. Оцінка
спроможності суїцидента до перевірки своїх суджень реальністю. Оцінка здатності до
адекватної перевірки своїх суджень реальністю завершує оцінку суїцидальної небезпеки.
Суїциденти в глибокій депресії іноді не здатні оцінити ступінь любові і турботи оточуючих,
а також своєї цінності. У цих випадках слід не тільки з'ясувати доступність зовнішніх
ресурсів але і здатність розуміння, що вони існують і ними можна скористатися. У
суїцидентів, які страждають параноєю, також може спостерігатися серйозне порушення
перевірки реальністю. Вони переконані, що люли, які їх любляьб насправді є
небезпечними зрадниками, охочими заподіяти їм зло. У подібних випадках неможливо
оцінити реальну доступність допомоги, що оточують.

Завдання 3. Опішіть зміст психотехнологій, что застосовуються в когнітивно-

поведінковому підході.
Група перша
Мета технік першої групи - відстежити і усвідомити власні думки.
Для цього найчастіше використовують такі методи:
Записи власних думок
Пацієнт отримує завдання: викладати на аркуші паперу думки, що виникають перед і під
час будь-які дії. При цьому необхідно фіксувати думки строго в порядку їх черговості. Цей
крок вкаже на значимість тих чи інших мотивів людини при прийнятті ним рішення.
Ведення щоденника думок
Клієнту рекомендують коротко, лаконічно і точно записувати всі виникаючі думки в
щоденник протягом декількох днів. Ця дія дозволить з'ясувати, про що людина найчастіше
розмірковує, скільки часу він витрачає на обдумування цих думок, як сильно його
турбують ті чи інші ідеї.
Віддалення від нефункціональних думок
Суть вправи полягає в тому, що людина повинна виробити об'єктивне ставлення до
власних думок. Для того, щоб стати неупередженим «спостерігачем», йому необхідно
віддалитися від виникаючих ідей.

Група друга
Завдання технік з другої групи - оскаржити існуючі нефункціональні думки.
Для цього пацієнтові пропонують виконати наступні вправи:
Вивчення аргументів «за» і «проти» щодо стереотипних думок
Людина вивчає власну неадаптовану думку і фіксує на папері аргументи «за» і «проти».
Потім пацієнтові рекомендують перечитувати свої записи щодня. При регулярному
виконанні вправи в свідомості людини з часом міцно закріпляться «правильні» аргументи,
а «неправильні» будуть усунені з мислення.
Зважування переваг і недоліків
У цій вправі йде мова не про аналіз власних неконструктивних думок, а про вивчення
існуючих варіантів рішення. Наприклад, жінка проводить порівняння, що для неї
важливіше: зберегти власну безпеку, не вступаючи в контакти з особами протилежної
статі, або допустити в своє життя частку ризику, щоб в результаті створити міцну сім'ю.
Експеримент
Дана вправа передбачає, що людина експериментальним шляхом на особистому досвіді
осягає результат від демонстрації їм тієї чи іншої емоції. Наприклад, якщо суб'єкт не знає,
як суспільство реагує на прояв його гніву, йому дозволяють проявити свою емоцію в повну
силу, направивши її на терапевта.
Повернення в минуле
Суть даного кроку - відверта розмова з неупередженими свідками відбувшихся в
минулому подій, які залишили слід в психіці людини. Цей прийом особливо
результативний при розладах психіки, при яких спотворені спогади. Ця вправа актуально
для тих, у кого виникнені помилки є результатом неправильної інтерпретації мотивів, які
рухають іншими людьми.

Група третя
Третя група технік орієнтована на активізацію сфери уяви особистості. Встановлено, що у
тривожних людей в мисленні переважну позицію займають зовсім не «автоматичні»
думки, а нав'язливі лякаючі образи і виснажливі деструктивні уявлення. Виходячи з цього,
терапевтами були розроблені спеціальні техніки, що діють на корекцію області уяви.
Метод припинення
Коли у клієнта виникає нав'язливий негативний образ, йому рекомендують гучним і
твердим голосом вимовити умовну лаконічну команду, наприклад: «Припинити!». Така
вказівка припиняє дію негативного образу.
Метод повторення
Дана техніка передбачає багаторазове повторення пацієнтом установок, характерних для
продуктивного способу мислення. Тим самим, з часом усувається сформований
негативний стереотип.
Використання метафор
Для активізації сфери уяви пацієнта лікар використовує доречні метафоричні
висловлювання, повчальні притчі, цитати з поезії. Такий підхід робить пояснення більш
барвистим і зрозумілим.
Модифікація образів
Метод модифікаційної уяви передбачає активну роботу клієнта, спрямовану на поступову
заміну деструктивних образів на ідеї нейтрального забарвлення, а потім на позитивні
конструкти.
Позитива уява
Дана техніка передбачає заміну негативного образу позитивними уявленнями, що має
виражений релаксуючий ефект.

Група четверта
Техніки з цієї групи націлені на підвищення ефективності лікувального процесу і
мінімізацію опору, що чинить клієнт.
Цілеспрямоване повторення
Суть цієї техніки - завзяте багаторазове випробування різноманітних позитивних інструкцій
в особистій практиці. Наприклад, після проведення переоцінки власних думок під час
психотерапевтичних сеансів, пацієнту дають завдання: провести самостійно переоцінку
ідей і переживань, які виникають в повсякденності. Цей крок забезпечить стійке
закріплення позитивного досвіду, отриманого в процесі терапії.
Виявлення прихованих мотивів деструктивної поведінки
Цей прийом доречний в тих ситуаціях, коли людина продовжує мислити і діяти нелогічним
чином, незважаючи на те, що всі «правильні» аргументи викладені, він з ними згоден і їх
повністю приймає.

Завдання 1. Охарактеризуйте алгоритм побудови сучасних інтегративних

психотехнологій орієнтуючись на наступні складові:
Методологічні основи програмування сучасних інтегративних психотехнологій; основні
алгоритми програмування психотехнології; етапи програмування сучасних
психотехнологій.
Складові психотехнології: мета та завдання; стратегія; тактики; алгоритми
моделювання. Цілі психотехнології: відповідь на три питання: які проблеми зможуть
вирішити люди по закінченні дії технології? за яких умов (в якому середовищі) вони
впораються з проблемою? Відповідність стандартів навичкам? Сформовані цілі: засіб
валідизації технології (якісна відповідність); засіб оцінки технології (кількісна
відповідність). Засоби для вибору стратегії і тактик технології.

Складові психотехнології:
-ціль та задачі;
-стратегія;
-тактікі;
- алгоритми моделювання.
Сформувати мети психотехнології - означає відповісти на три питання:

1. які проблеми зуміють вирішити люди після закінчення дії технології?

2. за яких умов (в якому середовищі) вони впораються з проблемою?

3. яким стандартам відповідатимуть їх навички?

Добре сформовані цілі:

- засіб валідизації технології (якісна відповідність)

- засіб оцінки технології (кількісна відповідність)

- засіб для вибору стратегії і тактик технології.

Алгоритм визначення мети психотехнології

Умови досягнення Підрівні мети Стандарти Способи перевірки

мети (завдання) досягнення мети досягнення мети

можливості Знання про мінімальний внутрішній

середовища проблему суб'єктивний

повноваження
психолога

мотивація Навики вирішення середній зовнішній

проблеми суб'єктивний

інструментарій Установки по Максимальний зовнішній

відношенню до об'єктивний
ресурси проблеми

Цілепокладання обумовлює вибір стратегії і тактик (прийомів) здійснення психотехнології.

Стратегії:

- психолог-центрована;
- клієнт-центрована;
- комбінована.

Тактики психотехнології можуть включати психологічні прийоми і техніки, що

забезпечують досягнення підрівнів мети на заданому стандарті.

На заключних етапах програмування психотехнології створюється її модель, з урахуванням

часового ресурсу, інших умов проведення, обраної стратегії і тактик, можливих засобів
забезпечення і способів перевірки результатів, що досягаються. Потім дана модель
експертується на відповідність меті, завданням і ресурсів психотехнології.
ПРИКЛАД: Програмування тренінгу як психотехнології.

При наявності Учасник тренінгу Рівень учасника відповідає Рівень оцінюється за

умов: отримає: стандарту: допомогою:

- приміщення 1. Знання про 1. Мінімального (рішення 1. Самооцінка (тести,

проблему простої проблеми) рефлексія)
- техніка
2. Навички 2. Стандартного (рішення 2. Експертна оцінка
- час вирішення комплексної, типовою (тести, чек-листи)
проблеми проблеми) 3. Практика
- регламент 3. Установки по 3. Максимального (рішення (результати
відношенню до будь-якої проблеми в будь- діяльності)
- мотивація проблеми яких умовах)

- забезпечення
- інше

Завдання 2. Опишіть креативні технології в сучасному організаційному та

особистісному консультуванні
Креативні технології на основі пізнання психологічних особливостей середивища,
замовника, ситуації. Сучасні підходи у створенні тренінгу. Тренерський кубізм.
Тренерські підходи та споживчі мости. Спонтанний, асоціативний, технологічний
підходи. Три способи технологічності. Визначення. Технологічна концепція тренінгу.
Клієнтські технології (технології дій для учасників). Тренерські технології (технології
ведення тренінгу). Парадокси технологічного підходу. Алгоритм створення тренінгу.
Визначення планованого результату, виду розвитку та графічної концепції тренінгу.

Існує понад 200 напрямків консультування, більшість моделей якого ґрунтується на

принципах того чи іншого психотерапевтичного підходу, наприклад:
  - Гуманістичний (особистісно-центрированное консультування, гештальт-
консультування, транзактний аналіз, терапія реальністю);
 - Екзистенціальний (екзистенціальне консультування, методи логотерапии);
 - Психоаналіз і психодинамический підхід (его-психологія, структурний
психоаналіз);
 - Когнітивні і когнітивно-поведінкові підходи (раціонально-емотивно-поведінковий
консультування; когнітивне консультування);
 - Афективний і тілесно-орієнтований (емоційно-сфокусоване консультування,
біоенергетика);
 - Системний (системне сімейне та процесуальне консультування);
 - Еклектичні і інтегративні підходи (мультимодальное консультування, еклектична
терапія, консультування з життєвим вмінням).

Технології в сучасному організаційному та особистісному консультуванні

1. Підвищення соціально-психологічної компетентності (семінари, семінари-практикуми з
проблем професійного розвитку, профілактики та подолання психологічних бар'єрів,
проектування альтернативного сценарію професійного жітті).

2. Удосконалення способів діяльності и супровід професійної кар'єри (создания умів для

професійного зростання, підвищення кваліфікації, інноваційна діяльність, індивідуальна
технологічна карта професійного розвитку).
3. Особистісно орієнтована діагностика (визначення психологічних бар'єрів професійного
розвитку).
4. Оптимізація психологічного клімату в организации та міжособістісної взаємодії (кабінет
психологічного розвантаження, оволодіння прийомами емоційної саморегуляції,
корпоративна культура, Спільні заходи)

Загальна класифікація підходів

Існує багато підходів до створення тренінгу, але виділяють 4 основні. Всі вони знаходяться
на осі технологічності та стихійності:
 Кубізм
 Спонтанний підхід
 Асоціативний підхід
 Технологічний підхід

Кубізм – створення тренінгу на вільну тему. Під впливом імпульсу та по натхненню,

продукт непередбачуваний.
Спонтанний підхід – вивільнення з пам’яті, уяви та несвідомого, які включаються у тренінг
у процесі його проведення; продукт різноманітний та непередбачуваний.
Асоціативний підхід – пророблення замовлення за допомогою певних методів,
пробудження ідей (метод випадкових об’єктів).
Технологічний підхід – створення чіткої графічної концепції тренінгу, задач і результатів,
алгоритмів дій для тренера та учасників.
Кубізм (стихійний підхід) – вільне створення того, що створюється, він сам управляє
автором. Кубізм проявляється тоді, коли автор діє під впливом внутрішнього поштовху,
натхнення і вільно робить програму, не думаючи про форми і засоби, наслідки,
можливості реалізації і окупності проекту.
Спонтанний підхід - далекий від планування і наближений до імпровізації, яка
зафіксована темою. Спонтанність може компенсувати недисциплінованість у підготовці та
проведенні тренінгу тим, що допомагають створити технології на місці. Спонтанність та
технологічність прив’язується до буклету тренінгу, він завжди обмежує простір дій
тренера. Якщо в буклеті згадані якісь теми або технології вони обов’язково мають
пророблятись на тренінгу. Тому бажано створювати такий буклет, який би залишив
простір для спонтанності.
Асоціативний підхід – спосіб і дозволяє витягати ідеї коли вони самі не
спадають на думку це допоміжний підхід який потрібний для пробудження
уяви і асоціації з сфери несвідомого. Продукти такого підходу мають бути оброблені
технологіями і використовуються тоді, коли тема занадто загальна або дуже банальна.
Алгоритм асоціативного підходу:
- обговорити або визначити суть явища, об’єкта тренінгу;
-застосувати креативний метод (метод випадкових об’єктів);
- узагальнити виділені характеристики майбутнього тренінгу і створити
концепцію;
- створити тексти, процедури і вправи, що дозволяють реалізувати
концепцію тренінгу.
Не всі образи і властивості які з’явились у процесі асоціативного підходу
використовуються далі, він може надати декілька перспективних ідей, а загальна
концепція вже будується у технологічному підході.
Технологічний підхід – це цілеспрямованість і систематичність у створенні тренінгу його
плану, процедур, інструкцій і алгоритмів. Технологічність є одним із базових запитів і
головним критерієм результативності. Технологічність найбільш підконтрольна тренеру і
його набагато легше передати ніж будь-який інший, тому він є основним для
створення тренінгу.
Технологія – точний словесний опис або графічна схема, послідовності
дій у певній ситуації.
Технологічність – це філософія досягнення корисних результатів або
віра в можливість їх досягнення з допомогою використаня технологій.
У тренінгу існує три види технологій:
- технологічна концепція тренінгу
- технологія дій для учасників
- технологія ведення тренінгу
Технологічний підхід – це систематичне пророблення замовлення,
шляхом сканування пам’яті і досвіду, аналізу літератури, інформації отриманих тз бесід
замовників, опитування потенційних учасників, з метою створення чіткої концепції
тренінгу, визначення його завдань і планованих результатів програми і алгоритмів дій.
Продукт має текстову або графічну форму.
Отже, послідовність створення концепції за технологічним підходом
наступна:
1. створення базової концепції;
2. створення «клієнтських технологій»;
3. створення «тренерських технологій» (формат роботи).
Підхід у якому на першому місці технології тренера, свідчать про тренерський
егоцентризм, страх та його невпевненість. У головному фокусі туваги мають бути клієнтські
технології, а все інше має тільки допомогти їх передачі.
Опис ефектів учасниками на фінальній рефлексії набагато складніший, ніж можливість
відтворювати його через певний період часу.
Технологічний підхід є рецептурним, і тим самим може забезпечувати певний рівень
повторюваності результатів.
Найкращим результатом тренінгу є коли учасники «відчули смак» до використання
технологій і на собі випробували їх ефективність. Високим результатом є також наявність
імпульсу до створення власних технологій. Технологічна концепція тренінгу є моделлю
певної діяльності і системою зберігання отриманих технологій.

Значну частину допомоги в організації з кожним роком все більше становить коуч-
консультування. Коучинг з'явився як окремий вид діяльності у вищих ешелонах бізнес-
середовища. Коучинг відрізняється від усіх видів допомагає діяльності тим, що він
здійснюється з успішними особами. Запитом на коучинг є не наявність проблем, а
постановка нових завдань, для вирішення яких необхідні ті способи і засоби, які раніше не
були освоєні. Нові запити клієнти ставлять і перед психологами. Вони не хочуть мислити
щодо своєї ситуації як проблемною. Їм важливо розвиток їх компетентності, здібностей,
поліпшення якості відносин. Вони хочуть не тільки відмовитися від звинувачень, докорів,
подолання труднощів, не тільки почати мріяти про можливо кращому майбутньому, а й
створювати його. Їм потрібна допомога фахівця але створенню та розвитку успішності -
коуча. Коуч допомагає в постановці мети і досягненні конкретних результатів, які, будучи
впроваджені, принесуть значний позитивний ефект не тільки сотню автору, а й тим
системам, членом яких він є. Екологічність результатів коучингу є ще однією головною
його особливістю.
Клієнтська технологія - це точний словесний опис та графічна схема послідовності дій
(алгоритм дій).
Техніка – це окрема дія або процедура
Технологія – послідовність або система дій
Алгоритми можуть бути: простими і складними.
Складні алгоритми - є розгалуженими і вимагають різних видів
реакцій.

Тренерські технології
Тренерські технології (можуть бути, як свідомо алгоритмізовані або частково не
усвідомлювані). Сучасні моделі тренінгу видозмінюють тренерські технології і виводять на
перше місце письмові інструкції, графічне підведення підсумків, передавання технологій
між учасниками, ринковий обернений
зв’язок. У ринковій схемі тренінгу, тренер цілком представляє певні техніки та технології.
Модель припустима, але може бути не ефективною (модель номедіантна). У моделі
театру учасникам дають можливість програти «сценку» з прикладами технологій.
Учасники не залишаються вільними. Модель «ярмарок» є таким форматом у якому в
учасників є можливість виробляти власні алгоритми або розробити техніки і технології для
відомих алгоритмів і продемонструвати їх групі.

Сучасні підходи у створенні тренінгу

Загальний алгоритм створення тренінгу:
1) визначення запланованих результатів;
2) визначення виду розвитку;
3) створення технологічної концепції (графічна, метафорична);
4) визначення клієнтських технологій;
5) визначення тренерських технологій.
Структура етапів короткого алгоритму тренінгу
1) визначення планованих результатів. На першому етапі проектування, найважливіше
значення мають клієнтські технології або з чим підуть учасники тренінгу, що вони винесуть
корисного? Відповідь дає можливість усвідомити: що реально досяжно, чи можуть такі
досягнення бути визначеними, на скільки відповідають інтересам замовника інтересам
замовника і учасників і т.д. Результат можуть виявляти у 5 принципових можливостях:
1) підвищенняіндивідуальної ефективності;
2) усвідомлення можливостей обмежень;
3)дослідження або новий погляд на явища;
4) створення нових концепцій,підходів і місій;
5) оптимізація комунікацій і взаємодій.
2) розвиток – покращення, удосконалення. Види розвитку поділяють на:
- відрощування – підвищення ступеня вираженості;
- покращення структури;
- покращення текстури, зміна якості явища або процесу (подолання стереотипів);
- вибір напрямку руху, визначення цілей і траєкторії руху до них;
- проходження фаз підвищення ефективності за рахунок чіткого проходження ступенів
процесу;
- встановлення пріоритетів, оптимізація діяльності за рахунок вибудовування задач по їх
важливості;
3) створення графічної концепції – образ технологічної концепції. Будьяка технологічна
концепція є графічною. Графічні концепції можуть бути метафоричними і векторними. У
векторній, крім напрямку, розвивається присутня і необхідна величина приросту. Графічна
концепція має відповідати наступним вимогам:
- зрозумілість і наочність;
- вимірність;
- є «компасом» для руху в тренінгу;
- є сховищем для клієнтських технологій.
4) створення клієнтських технологій;
5) створення тренерських технологій. Мають включати в себе
різноманітні набори процедур. Вправи, які затягують час мають бути виключені
з тренінгу, але тренери-початківці роблять це навпаки.

Створення атмосфери довіри. Знайомство.

Ефективна робота припускає деякий рівень особистісного пророблення, готовність
включатися в тренінгові ситуації, опановувати навичками, кооперуватися з іншими
людьми. По суті справи, людина повинна бути здатна бачити світ вільно, як нову
можливість, а не як відображення своєї проблеми. Перший етап безпосередньої роботи
групи – знайомство учасників Основні завдання, які вирішуються на цьому етапі:
- представлення учасників один одному
- учасники визначаються яким чином до них будуть звертатися в ході
роботи
- налагодження “почуття групи”, тобто створення психологічного
комфорту.
Цей етап присутній у роботі пт-групи завжди, але він має різні форми і
тривалість. Виділимо три типових ситуації:
- учасники не знайомі один з одним;
- учасники знайомі один з одним, але тренер для них — нова людина;
- учасники і тренер знайомі один з одним.
У першому випадку етап знайомства буде досить тривалим, тому що необхідно вирішити
кілька важливих задач:
- дізнавання і запам'ятовування імен один одного,
- взаємопідтримка,
- самопред'явлення учасників.
У ситуації, коли учасники групи знайомі один з одним, задача дізнавання і
запам'ятовування імен стоїть тільки перед ведучим. У цьому випадку не варто вішати
таблички з іменами. Нехай ведучий спирається на свою професійну пам'ять. У допомогу
під час першого кола він може використовувати технологію «сніжної грудки». Ведучий
повинний сказати учасникам, що іноді чиєсь ім'я вилітає з голови, тому він буде
перепитувати. Вся інша процедура знайомства та ж. У випадку, коли усі один з одним
знайомі, задачами цього етапу стають самопред'явлення і взаємопідтримка. Перше коло
можна обмежити питаннями про чекання, побоювання й актуальний стан. Після цього
провести вправу на самопред'явлення типу «Девіз на футболці», «Герб», у якому кожен
учасник позначить себе в ситуації тренінгу: «От я який зараз». Завершити процедуру
можна вправами на групове зімкнення.
Після етапу «Знайомство» логічно і природно вводяться правила роботи,
що підтримуються в групі.

Психологічні прийоми розігріву

Елементи так званої розминки або розігріву включені практично в усі етапи тренінгу - на
початковому етапі вони служать цілям зняття напруги учасників і їхніх внутрішніх бар'єрів,
«розігріву», створення творчої і доброзичливої атмосфери в групі. Далі на наступних
етапах вони будуть виконувати роль психологічного розвантаження, дозволяють подолати
втому,повернути увагу аудиторії, а іноді і просто відволіктися від напруженої роботи і
відпочити. Але крім всіх цих допоміжних функцій, «розігріваючих» вправи вирішують ще й
самостійні завдання: відпрацьовують навички комунікації, вчать передавати і зчитувати
інформацію, взаємодіяти з людьми. Часто розминки містять нетипові дії, які службовці
страхової компанії в звичайному житті не роблять - велике число рухів, доторків один до
одного, ігрових процедур і т.д. Це ще один «бар'єр» опору, який доводиться долати
тренерові (щоб уникнути зайвих психічних зусиль, вправи, що вимагають великої кількості
тактильних контактів або артистичної розкутості, ставлять ближче до кінця тренінгової
програми). Мета вправ на розігрів - запустити потрібний груповий процес. Основні
групові процеси, які можуть бути важливі тренеру в групі на тому чи іншому етапі тренінгу,
це: довіра, енергетика, включеність учасників, креативність, згуртованість або ж, навпаки,
змагальність.
Завдання 2. Які технології роботи з сім’єю, що опинилася у складних життєвих
обставинах Ви можете запропонувати. Відповідь обґрунтуйте
Примітка : кристуйтеся списком літератури з посібника М. Павлюк, М. Шепельова).

Основною технологією соціальної роботи із сім’ями (зокрема,

з тими, в яких існує ризик вилучення дітей) є соціальний супровід таких сімей. Це
оптимальний спосіб для здійснення соціальної підтримки сімей, які перебувають у
складних життєвих обставинах, оскільки передбачає тривалу в часі, професійну, всебічну
допомогу.
У межах технології соціального супроводу сім’ї виділяють:
1) соціальну опіку – представлення працівником соціальної служби інтересів сім’ї (чи її
члена) в органах влади, різних
установах;
2) соціальний патронаж —надання соціальних послуг (переважно за місцем проживання)
індивідуальним клієнтам і групам ризику, який полягає у постійному соціальному нагляді,
регулярному відвідуванні їх житла соціальними та іншими працівниками, надання їм
необхідної економічної, соціально-побутової, лікувально-профілактичної допомоги; 3)
соціальну допомогу сім’ї – передбачає надання соціальними службами, кризовими
центрами, соціальними працівниками соціальних послуг відповідно до Закону України
«Про соціальні послуги».
Однією з ключових технологій соціальної роботи із сім’ями є побудова підтримуючих
мереж . Мережі – це формальні чи неформальні зв’язки людей чи організацій, які можуть
поділяти між собою ресурси, обмінюватися навичками, інформацією, знаннями тощо.
Вони можуть бути позитивними чи негативними відповідно до того, як вони впливають на
особу. Наприклад, людина, яка вживає наркотики, включена в мережу, яка дозволяє
їй знаходити та купувати наркотики, підтримувати стосунки з іншими споживачами
наркотиків тощо. Очевидно, що це приклад негативної мережі, частина якої існує
нелегально. Але коли наркозалежна особа прийме рішення про необхідність лікування та
реабілітації, вона має знайти та налагодити стосунки зі складовими елементами іншої
системи чи мережі, яка зможе допомогти їй у досягненні мети. Це можуть бути родичі чи
друзі, соціальні працівники, лікарі, лікарня чи реабілітаційний центр, програма підтримки
людей, що мали залежність, група самодопомоги тощо.

Ефективність соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах,

багато у чому залежить від правильного вибору форм і методів роботи з ними. Форма
соціально-педагогічної роботи – спосіб організації діяльності соціального працівника з
сім'єю, що опинилася у складних життєвих обставинах. Ознаки форм роботи:
функціональність, структурність, інтегративність.

Великим потенціалом впливу на сім'ю, яка опинилися у складних життєвих обставинах,

володіє соціально-психологічний тренінг як метод активного навчання.
Соціологічні методи – це спостереження, опитування (традиційним методом є
дистанційне (по телефону) чи очне інтерв'ю, анкетування, фокус-група), аналіз документів
(різновидом цього методу є біографічний метод, що полягає у вивченні особистих
документів людини – характеристик, щоденників, листів).

Розрізняють форми та методи індивідуальної, групової та масової роботи.

Основними формами індивідуальної роботи з членами сімей, які опнилися у складних
життєвих обставинах, є: телефонні розмови, сімейні, індивідуальні візити в сім'ю: планові
та без попереджень, зустрічі, інтерв’ювання, тестування, консультація, співбесіда, пере
адресація, доручення. До найбільш розповсюджених групових форм належать: бесіда,
дискусія, диспут, проведення тренінгів, робота групи взаємодопомоги та
взаємопідтримки.
До масових можна віднести проведення свят (День матері, "Тато, мама, я – спортивна
сім’я"), народні свята – Різдво, Новий рік, Дні здоров’я і т. ін.
Фахівець із соціальної роботи повинен володіти всіма необхідними формами та методами
соціального супроводу сімей, які опинися у складних життєвих обставинах, оскільки це
передбачається професійними вимогами до посади соціального працівника. Утім, треба
зазначити, що оволодіння усім розмаїттям форм і методів потребує неабияких вольових
зусиль та зосередженої сумлінної праці. Форми і методи соціального супроводу
відносяться до фундаментальних тем соціальної роботи як науки та навчальної
дисципліни, тому їх класифікація представляє для автора важливе методологічне
значення. А від використання соціальними працівниками набутих на практиці умінь та
навичок залежить життя та здоров’я людей, заради яких систематизуються та
розробляються нові форми та методи соціальної роботи, зокрема з сім’єю, яка опинилася
у складних життєвих обставинах.

Творчі завдання
1. Користуючись довідковими джерелами, випишіть в робочий конспект визначення
понять: знання, навички, установки, експертна оцінка, верифікація, супервізія, брифінг,
дебрифінг, наставництво, дискусія.

ЗНАННЯ – сукупність відомостей, набутих у процесі повсякденного досвіду, навчання та

спеціальних способів дослідження.
Розрізняють З.:
а) повсякденне, здобуте внаслідок повсякден. життєвого досвіду, починаючи з раннього
дитинства;
б) спеціальне, зокрема наук., яке здобувають спец. методами, фіксують за допомогою
спец. мов і засвоюють шляхом навч. як особливого способу діяльності;
в) практичне, яке виявляється в З. та умінні щось робити, належним чином поводитися та
діяти у певній ситуації.

НАВИЧКА - це дія, яку людина може виконувати легко, автоматично, не замислюючись,

зосереджуючись на чомусь іншому, а не на дії.

Установка - ситуативно (баченням) сформована загальна програма (напрямок) поведінки.

Це стан готовності, схильності людини до певної програми поведінки в конкретній
ситуації.

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА - мотивоване експертне судження. Можливі індивідуальні, групові

та колективні експертні оцінки. Індивідуальні оцінки можуть бути отримані за допомогою
ранжирування, бальної та парної оцінок.
ВЕРИФІКАЦІЯ — доказ того, що вірогідний факт або твердження є істинним. Термін
використовується залежно від того, як обґрунтовується істина: базується вона на
приведенні одного доказу або аргументу — чи вона повинна підтверджуватися
можливістю багаторазового відтворювання, тобто перевірятися практикою.

СУПЕРВІЗІЯ - один з методів теоретичного і практичного підвищення кваліфікації фахівців у

сфері психологічного консультування, у формі їх професійного консультування та аналізу
доцільності і якості використовуваних практичних підходів і методів консультування.

БРИФІНГ (до тренінгу) - інформування про майбутній тренінг, настрій і відбір учасників,
з'ясування запиту.

ДЕБРИФІНГ (після тренінгу) - підтвердження значущості тренінгу, його можливостей,

зв'язку з практикою; виявлення учасників, які потребують донавчання; зворотній зв'язок -
для корекції тренінгу.

НАСТАВНИЦТВО — це відносини, в яких досвідченіша чи більш обізнана особа допомагає

менш досвідченій або менш обізнаній засвоїти певні компетенції. Досвід і знання, щодо
яких будуються відносини наставництва, можуть стосуватися як особливої професійної
тематики, так і широкого кола питань особистого розвитку.

ДИСКУСІЯ – групове обговорення під керівництвом тренера.

Складіть перелік 3-5 асоціацій на ці слова і спробуйте на їх основі пояснити вимоги до

сучасних психотехнологій.
Для фахівця важливе володіння професійними психологічними знаннями та навичками
для дослідження особистості.
Обов`язкове знання фахівця про те, як краще спілкуватися зі своїм клієнтом.
Знання про те, як правильно проводити співбесіду з клієнтом та як заохотити його прийти
на наступний сеанс.
Професійні навички психолога - це легкість і впевненість у виконувані професійних дій, які
дозволяють психологу ефективно виконувати роботу. Чим більше досвід, чим більше
професійних навичок набуває фахівець.

Експертну оцінку фахівець надає своєму клієнту після співбесіди або діагностики. Завдяки
експертній оцінці психолог має уявлення про те, як йому діяти далі зі своїм клієнтом.
Супервізія покликана сприяти професійному росту психолога-консультанта і
психотерапевта, розвитку особливих навичок і вмінь, пов'язаних з виробленням
рефлексивного і критичного ставлення до своїх професійних результатів, а також
підвищенню відповідальності фахівців за власний рівень професіоналізму.
На брифінгу бувають найрізноманітніші питання: про те, як ставитися до тих чи інших
ситуацій в житті; про інтерпретацію людських вчинків; про труднощі в ухваленні рішення;
самотність; як подолати стрес, тривогу, хвилювання; проблеми зі спілкуванням і багато
іншого.
Дебрифінг є важливою етичною ланкою, що дозволяє переконатися, що учасники добре
поінформовані і не постраждали в ході експерименту.
Первинною характеристикою наставника повинно бути поєднання в одній особі ролі
батьків і однолітка, він повинен бути свого роду перехідною фігурою в розвитку індивіда.
Наставництво включає в себе коучинг, фасилітацію, консультування та створення мережі
контактів. Наставник повинен піднімати дух і заохочувати учня, ділячись з ним своїм
ентузіазмом по відношенню до своєї роботи .
Великою перевагою дискусії є демонстрація розуміння! Вона забезпечує умови
досягнення розуміння обговорюваної теми; надає можливість перевірити власні судження
й установки, потенційно дискусія передбачає високий рівень залучення учасників.

Основні вимоги до використання психотехнологій:

1. Інтенсивність психотехнології.

Викликано поширеністю кризових станів, ущільненням часу вирішення проблем в кризі,

потребою у високій ефективності виведення з кризового стану.

2. Комплексність, системність і цілісність психотехнології.

Викликане впливом психотехнологій на психофізіологічному, психологічному

(внутреннєрефлексівному) і соціально-психологічному рівнях одночасно.

3. Адаптованість психотехнології в соціальному просторі.

Виявляється через необхідність теоретичного обґрунтування та верифікації в психологічній

практиці.

4. Забезпечення внутрішньої свободи клієнта.

Передбачає екологічність і доцільність обсягу технології, її достатність в формуванні

навичок самостійного вирішення типових проблем.

5. Безпека психотехнології.

Повинна забезпечуватися на психофізіологічному, психологічному, соціально-

психологічному та духовному рівнях (не нашкодь).

2. Скласти порівняльну таблицю психотехнік, вживаних для підвищення

ефективності вербальної та невербальної комунікації.

Техніки вербальної комунікації Техніки невербальної комунікації

Групова робота. Відпрацювання навичок Освоєння змісту способів і прийомів

розуміння та інтерпретації вербальної невербальної комунікації.
інформації.
Вправа «Титанік». Дослідження можливостей підвищення
Мета: направлено розуміння вербальної ефективності використання невербальної
інформації. комунікації.

Вправа «Малювання предмета по Вправа «Дзеркало».

 словесному опису.
Мета: розвиток здатності ефективної
взаємодії з передачі інформації - точно
формулювати думки, ставити змістовні
питання, аналізувати зворотні сигнали.
Мета: відображення невербальної
поведінки партнера.
Вправа «Прочитання невербальних
сигналів».
Мета: набуття досвіду фіксації
невербальних сигналів

2. Скласти таблицю психотехнік, вживаних для підвищення ефективності стилю

керівництва в організації та оптимізації СПК.
Важка Спосіб реагування Конкретне
комунікативна формулювання
ситуація питання
1 2 3
Співрозмовник використовує Визначити значення слова / «Уточніть, будь ласка, який сенс
незнайоме слово або вираз в виразу і контекст його Ви вкладаєте в поняття»
незвичному контексті використання
Співрозмовник робить паузу, Заохотити до висловлення «Ви говорите про те, що
нібито збираючись повідомити задуманого, не надаючи допоможе нам знайти вихід із
щось конфіденційне тиску ситуації, що склалася?»
Співрозмовник ухиляється від Спонукати говорити на «Ви ж хотіли розповісти про
теми відповідну тему способи вирішення цього
питання / ситуації?»
Співрозмовник повторюється, Спонукати рухатися далі «З вашого дозволу, я підсумую
повертаючись до однієї і тієї ж сказане.
теми Ви говорили про те, що 1) ... 2) ...
3). ~ Наші подальші дії можуть
бути ...»

3. Скласти таблицю психотехнік, вживаних для подолання емоційного вигорання.

Корекція синдрому емоційного вигорання - організована система впливів,
спрямованих на зміну емоційного фону, з метою психологічної корекції усунення
недоліків стану особистості, усвідомлення свого власного «я» та зменшення емоційного
напруження у повсякденному житті.
Психологічна корекція емоційного «вигорання» відіграє важливу роль в житті
людини, яка передбачає активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий
й інтелектуальний рівень функціонування людини, що не відповідає гіпотетичній
оптимальній моделі нормального розвитку.

Структура програми психологічної корекції емоційного вигорання

Заняття, тема Мета заняття Зміст заняття
Заняття 1-2 Введення учасників у Повідомлення мети роботи корекційної групи.
Професійне ситуацію роботи Обговорення правил роботи в групі. Гра-
вигорання: міф чи корекційної групи; розминка «Павутинка».
 реальність прийняття правил групової Вправа «Знайди схожого». Експрес-методика
роботи; ідентифікування «Аналіз життя за 10 хвилин». Вправа «Чинники
проблеми, виявлення вигорання».
бар’єрів, що Вправа «Корзина очікувань». Підсумок заняття.
перешкоджають Вправа «Моніторинг емоційного стану
отриманню задоволення учасників групи». Обговорення учасниками
від професії (основних отриманого на занятті досвіду. Домашнє
детермінант), симптомів завдання: вправи «Угода», «Беремо тайм-аут».
професійного вигорання,
визначення потенціалу
особистості та тих сфер
життя, які вимагають змін;
зняття емоційної напруги,
скорочення дистанції у
спілкуванні.
Заняття 3 Осмислення власного Обмін досвідом щодо виконання домашнього
Вигідна інвестиція життя; формування завдання. Вправа «Схема часу». Міні-лекція «Як
внутрішньої рішучості, боротися з проблемами, що поглинають час».
вміння ефективно Мозковий штурм «Як боротися з утомою?»
використовувати особистий Вправа «Висока енергія». Підсумок заняття.
і робочий час, усвідомлено Вправа «Моніторинг емоційного стану
вкладаючи його у значущі учасників групи».
справи; оптимально Обговорення учасниками отриманого на
розподіляти навантаження; занятті досвіду. Домашнє завдання: вправи
підвищення продуктивності «Сенс життя», «Знайди час для себе», ведення
та здатності досягати щоденника.
результатів шляхом кращої
самоорганізації у часі;
підвищення мотивації до
праці та отримання
більшого задоволення від
роботи; розширення
ціннісних орієнтацій та
 оптимізація життєвої
установки.
Заняття 4-5 Створення установки на Обмін досвідом щодо виконання домашнього
Ніщо не робиться реалізацію та прийняття завдання. Вправа «Картинна галерея».
просто так. Просто активної життєвої позиції, Рольова гра «Як ти вчиниш?» Вправа «Тема
нам не завжди інтересу до діяльності; успіху». Вправа «Нестандартна поведінка».
відомі мотиви визначення власних Вправа «Успіх у минулому».
механізмів саморегуляції; Вправа «Уникнення
розвиток адекватного невдач». Вправа «Аналіз своїх виправдань».
емоційного реагування, Вправа «Склади настанову іншим людям».
формування мотивації Вправа-казка «Вірити та старатися». Підсумок
досягнення успіху, зрілих заняття. Вправа «Моніторинг емоційного стану
механізмів психологічного учасників групи».
захисту, розширення Обговорення учасниками отриманого на
репертуару конструктивної занятті досвіду. Домашнє завдання: вправа
копінг-поведінки; «Знайди час для себе» (продовження), ведення
зниження рівня мотивації щоденника.
уникнення невдач.
Заняття 6 Підвищення та формування Обмін досвідом щодо виконання домашнього
Я те, чого ви адекватної самооцінки, завдання. Малюнок «Я такий, який є». Вправа
бажаєте. впевненості у собі; «Чарівне слово так». Вправа «Подивись на
підвищення рівня хорошу людину». Вправа «Запитання». Вправа
аутосимпатії, самоінтересу, «Компліменти». Вправа «Впевнена,
самовпевненості; зниження невпевнена й агресивна поведінка». Вправа
рівня депресії, тривожності, «Вір у себе». Підсумок заняття. Вправа
сором’язливості, «Моніторинг емоційного стану учасників
дратівливості; агресивності; групи». Обговорення учасниками отриманого
вивчення на занятті досвіду. Домашнє завдання: вправа
мотивів власної агресивної «Знайди час для себе» (продовження), ведення
поведінки; визначення щоденника.
життєвих цілей і
пріоритетів; виявлення
професійних цінностей.
 Заняття Формування потреби та Обмін досвідом з приводу виконання
7-8 здатності до самопізнання, домашнього завдання. Мозковий штурм
Тетріс для життя саморозуміння, «Власні способи саморегуляції». Вправа
самореалізації; розвиток «Намалюй своє ім’я».
гнучкості та мобільності, Вправа «Подіум». Вправа «Хто я?» Малюнок
вміння самостійно «Моя біографія». Арт-терапія стресу. Вправа
приймати рішення та «Асоціація з іграшкою». Зняття затисків
вирішувати проблемні (танцювальна терапія). Підсумок заняття.
ситуації; Вправа «Моніторинг емоційного стану
переорієнтовуватися у учасників групи».
ситуації стресу, аналізувати Обговорення учасниками отриманого на
її з боку спостерігача, занятті досвіду. Домашнє завдання: вправа
адекватно оцінювати «Знайди
наявні ресурси; навчання час для себе» (продовження); завдання:
навичкам саморегуляції та написати твір-роздум на тему «Сенс повинен
розслаблення; створення бути знайдений, але не може бути створений»
умов для формування (В.
власної позиції щодо змін, Франкл); ведення щоденника.
які відбуваються, та почуття
власної відповідальності за
вчинки та дії; для
подолання затисків і
безініціативності;
створення позитивного
емоційного стану з
допомогою позитивного
промовляння;
профілактика неврозів.
Заняття Формування позитивного Обмін досвідом щодо виконання домашнього
9-10 образу «Я», позитивного завдання. Вправа «Ода про себе». Вправа «Я-
Вір у себе емоційного стану, подарунок для людства». Вправа «Мої
сприятливого ставлення до недоліки». Вправа медитація «Із вдячністю».
себе Вправа «Хімічна реакція». Вправа
 (з допомогою позитивного «Подарунки». Підсумок заняття. Вправа
промовляння); розвиток «Моніторинг емоційного стану учасників
впевненості у собі; групи».
оволодіння навичками Обговорення учасниками отриманого на
саморегуляції, релаксації та занятті досвіду. Домашнє завдання: вправа
розслаблення, «Список особистої звитяги та слави». Підсумок
технологіями, що роботи корекційної групи. Заповнення анкети
зберігають здоров’я; та написання самозвітів.
профілактика неврозів; Вправа «На біс».
підведення підсумків та
узагальнення результатів
роботи у групі, створення
установки на реалізацію та
прийняття активної
життєвої позиції,
використання отриманого
досвіду в практичній
діяльності й особистому
житті.

4. Підготувати алгоритмічні таблиці для програмування інтегративних

психотехнологій.

Алгоритм проектування психотехнологій і основні етапи проведення тренінгу

Проектування психотехнологій розвитку особистості включає в себе ряд послідовних етапів:

1 2 3 4 5 6 7
Етап Теоретико- Етап Етап Реалізаці Етап Етап корекції.
формулюван методологіч діагностики проектуван я оцінювання Формулюванн
ня мети і ний етап. . Виявлення ня. програми ефективності я висновків і
визначення На цьому реального Складання . розроблених і корекція
конкретних етапі рівня програми впроваджени програми
завдань. визначаютьс розвитку психотехнол х (окремих
На даному я основні або виразу огій психотехноло частин), а
етапі теоретико- тієї чи іншої розвитку гій. також
конкретизуєт методологічн властивості особистості Повторна визначення
ься мета, і положення, і з діагностика і подальших
розробляють на основі визначення урахуванням порівняння з напрямків
ся завдання, яких будуть основних індивідуаль результатами роботи.
за розроблятися напрямків но- первинної
допомогою психотехноло його психологічн діагностики.
яких вона гії. формування их особливо
буде . стей
вирішуватися особистості і
, групи в
визначаютьс цілому, а
я предмет і також
об'єкт, на які можливосте
спрямовані й психолога.
дані
психотехнол
огії.

При розробці і проведенні соціально-психологічного тренінгу можна виділити наступні

фази:

вступна фаза відбувається знайомство учасників один з

одним, з ведучим), цілями, завданнями та
актуальністю пропонованих вправ;

фаза контакту встановлення сприятливого психологічного

клімату в групі, зняття ситуативної тривожності
учасників, формування сприятливої і довірливої
атмосфери, засвоєння групових норм і правил
групової взаємодії;
фаза лабілізації формування інтересу до запропонованої
проблеми, активного робочого настрою,
усвідомлення ролі власної активності і вкладу в
групову діяльність;
фаза навчання оволодіння практичними навичками по
заявленій проблемі та їх відпрацювання,
формування умінь і створення ситуацій, що
сприяють розвитку особистості;
заключна фаза підведення підсумків, резюмування, розвиток
навичок рефлексії

5. Скласти таблицю психотехнологій подолання стресу.

Індивідуальна технологія профілактики та подолання професійного стресу

Т.В.Зайчикової і Л.М. Карамушки, яка складається з двох фаз і системи конкретних
прийомів.
I фаза профілактики вигорання — аналіз професійної ситуації, який полягає в
когнітивній оцінці ситуації (виявлення стрес-факторів, аналіз власної стресової
реактивності чи толерантності тощо) та зниження впливу стресорів. Це передбачає
застосування системи спеціальних прийомів, які є бар`єрами розвитку стресу.
 II фаза профілактики — сприймання професійної ситуації як стресової (такої, що
викликає стурбованість). На даній фазі слід використовувати прийоми, які виступатимуть
бар'єрами на шляху до стресу:
До таких прийомів належить:
1 ФАЗА 2 ФАЗА
1) розпізнавання стресу. З цією метою 1) стратегія вибіркового сприймання;
слід навчитися ідентифікувати деякі
сигнали, які попереджають про стрес;

2) здійснення глибшої когнітивної 2) сприйняття життя як свята;

оцінки ситуації, а саме з'ясування основних
стрес-факторів у професійній ситуації
людини та
здійснення спроб «усунути» їх;
3) ведення «Щоденника стресових 3) використання гумору як буфера між
подій», де збирається інформація за 7 стресовою ситуацією та людиною;
компонентами щоденно (стреси цього дня,
реакції на кожен стресор що з'явився,
способи адаптації до стресора, кращі
способи адаптації, прийоми релаксації, які
використовувалися вами в цей день,
ефективність цих прийомів релаксації,
відчуття, які були в цей день);

4) аналіз того, чи мають місце в 4) визначення типу поведінки в

конкретній ситуації глобальні професійні ситуації стресу, який притаманний для
(життєві) зміни (наприклад, реорганізація людини (тип А чи тип Б);
на роботі; зміна місця проживання та ін.);

5) визначення основних стрес- 5) аналіз впевненості у собі та своїх

факторів, які викликають емоційне рішеннях, оскільки це уможливлює
вигорання, та укладення контракту із самим успішний контроль за власним життям;
собою щодо використання певних прийомів
подолання стресу протягом певного часу та
визначення певної системи винагород або
покарань для самого себе;

6) визначення основних мотивів 6) аналіз локусу контролю в управлінні

здійснення людиною професійної стресом ( локус контролю — це ступінь
діяльності. Для цього необхідно скласти контролю, який дає можливість людині
перелік усіх причин (реальних та керувати подіями її життя);
абстрактних), які спонукають працівника
виконували дану роботу;

7) прийняття рішення про те, чи 7) застосування різних технік

продовжувати працівнику працювати на медитації та аутогенного тренування, а
даному робочому місці; також фізичних вправ, які слід вибирати та
використовувати із врахуванням
індивідуально-психологічних особливостей.

6. Підготувати таблицю психотехнологій з розвитку особистісно-регуляторних

якостей.

Психотехнології розвитку особистості різноманітні за своїм змістом і можуть бути

класифіковані за кількома ознаками:
За формою організації:
За цілями і завданням:
За ступенем впливу:
За теоретичними основами:
По виду впливу:
індивідуальні (консультування, бесіда та ін.)
і групові (тренінги, семінари, ділові ігри та
ін.).
інформаційні, профілактичні, діагностуючі,
розвиваючі, корекційні, релаксаційні,
реабілітаційні та ін.
глибинні (технології, що впливають на
особистість людини і сприяють її
кардинальних змін) і поверхневі (технології,
які сприяють розв'язанню ситуативних
проблем людини без глибокого впливу на її
особистість).
гуманістичні, тілесні, гештальтгехнологіі,
психоаналітичні та ін.
консультування, тренінг, ділова гра,
коллажування, сугестивна техніки,
 арттерапія та ін.

7. Скласти алгоритм психотехнологій розвитку самостійності майбутнього фахівця.

Розвиток самосвідомості особистості

Розвиток особистісного і професійного самовизначення

Вибір моделі професійного розвитку

Розвиток інтегральних характеристик конкурентоспроможної особистості

Розвиток професійної компетентності майбутнього фахівця

Основні компоненти професійної Зміст професійної компетентності

компетентності
- особистісний 1. Розвинені ПВК: інтелектуальність, емпатія,
емоційна стійкість, відповідальність,
цілеспрямованість та ін.
2. Спеціальні здібності.
3. Професійна здатність до навчання:
відкритість до професійного досвіду інших,
прагнення до постійного поповнення знань.
- дослідницький 1. Здатність досліджувати проблему на рівні її
(Сплав аналітичної, діагностичної, наукового осмислення:
проектувальної компетентностей) - аналізувати ситуацію;
- осмислювати і оцінювати результати
дослідницької роботи.
2.Самостійність мислення і наукових
поглядів на проблему, шляхи її вирішення.
3. Володіння технологією дослідницьких
процедур
- соціальний 1. Вибудовувати і реалізувати перспективні
лінії саморозвитку (Самовдосконалення);
2. Інтегрувати знання в процесі придбання та
використовувати їх в процесі вирішення
соціально-професійних завдань;
3. Співпрацювати, керувати людьми і
підкорятися;
- професійний 1. Адекватність виконання профессійної
діяльності
2. Повинен вміти вирішувати професійні
завдання за фахом,
призначенню.

8. Підготувати психотехнології духовного розвитку особистості.

1. Сучасні соціально-психологічні умови духовного зростання особистості пов’язані зі
збільшенням обсягу інформації та залученням людини до інформаційного простору, в
якому високодуховну особистість характеризує здатність вибіркового сприйняття,
знаходження духовних Істин, відокремлення життєво важливої інформації від
другорядної.

2. Духовне зростання сучасної сучасної людини відбувається у період інтеграції духовних

знань, коли духовність з індивідуального рівня трансформується у рівень
загальнолюдський.

3. На сучасному історичному етапі духовний вибір не вимагає від людини негайної

самопожертви. Прагнення до здійснення духовного подвигу може втілюватися, зокрема,
через: постійне самовдосконалення, побудову життя відповідно до загальнолюдських
духовних принципів; духовне виховання власних дітей; допомогу потребуючим;
наповнення інформаційного простору високодуховними ідеями, творами мистецтва;
збільшення порозуміння між людьми різних поглядів, традицій; об’єднання людства
навколо міжнародних проектів, спрямованих на пошук перспектив розвитку.

Прагнення до розвитку духовності в сучасної людини може втілюватися, зокрема, через:

- Постійне самовдосконалення, побудову більш досконалого життя відповідно до

загальнолюдських духовних ідеалів та цінностей.

- Духовне виховання власних дітей. З перших днів життя доцільно знайомити дитину з
героями духовної історії людства, ретельно підбирати розповіді та казки гуманістичного
спрямування.

- Допомогу потребуючим. Ця допомога може бути не тільки матеріальною. Іноді життєво

необхідним для людини є виявлення уваги, турботи про неї.

- Наповнення інформаційного простору високодуховними ідеями, творами мистецтва.

Сальвадор Далі розглядав це завдання як війну проти примітивізму. Духовно спрямовані
відеофільми, пісні та музика сприяють покращенню зовнішнього світу через
перетворення, які вони здійснюють у внутрішньому світі людини.

- Збільшення порозуміння між людьми різних поглядів, традицій. Сприяє цьому

поширення психологічних знань, залучення громадян до гуманістично спрямованих
тренінгів, конференцій і семінарів з метою знаходження та ствердження спільних інтересів
різних верств населення.

- Об’єднання людства навколо міжнародних проектів, орієнтованих на пошук перспектив

спільного розвитку. Ще 30-50 років тому люди вірили, що війни, голод та бідність вони
залишать у ХХ столітті. Ця віра надавала наснаги, життєвих сил. Нині перспективи, що
розкриваються у багатьох відеофільмах, призводять до зневіри, байдужості, до життя
“сьогоднішнім днем”. Глядачі поступово звикають до того, що і через тисячоліття людина
має залишитися з тими ж недоліками, які притаманні для неї зараз. Так, командири
зоряних ескадрилій знищують собі подібних та інопланетян. У характері героїв
майбутнього зображується жадібність, зухвальство та підступність. Замість здорового
способу життя пропагується паління та наркоманія. Зрозуміло, що з такими
характеристиками на людину чекає не процес мирного освоєння космосу, а деградація та
самознищення. Зважаючи на це, особливої актуальності набуває накреслення перспектив
духовного майбуття людства, реалізація міжнародних духовно орієнтованих проектів,
пов’язаних із збереженням екології, створенням у різних країнах умов, що сприятимуть
духовному розвитку людини.

Завдання для індивідуальної роботи

1. Вправи, спрямовані на знайомство учасників.

Вправа «Привітайся ліктями»

Учасники стають в коло, розраховуються на «перший-четвертий»:

кожен «номер перший» складає руки за головою, так, щоб лікті були направлені в різні
боки;

кожен «номер другий» упирається руками в стегна, так, щоб лікті також були спрямовані
вправо і вліво;

кожен «номер третій» кладе ліву руку на ліве стегно, праву руку - на праве коліно, при
цьому руки зігнуті, лікті відведені в сторони; кожен «номер четвертий» тримає складені
хрест-навхрест руки на грудях (лікті дивляться в сторони).

На виконання завдання дається тільки 5 хвилин. За цей час вони повинні познайомитися з
якомога більшою кількістю членів групи, просто назвавши своє ім'я, і торкнувшись один
одного ліктями. Через 5 хвилин учасники зберуться в чотири підгрупи так, щоб разом
виявилися відповідно всі перші, другі, треті і четверті номери і привітають один одного
всередині своєї підгрупи.

Психологічний коментар: після виконання завдання учасники обмінюються враженнями -

з ким сподобалося, з ким не сподобалося вітатися і чому .

Впpaвa «Нeзвичaйнe ім'я».

Вeдyчий пpoпoнyє yчacникaм взяти бeйджики тa флoмacтepи, нa них нaпиcaти cвoє ім'я і
зoбpaзити дo ньoгo мaлюнoк. Пo гoтoвнocті гpyпи кoжeн yчacник poзпoвідaє пpo cвoє ім'я.

Впpaвa "Нaші імeнa" .

Вeдyчий пpoпoнyє вcім yчacникaм гpyпи вcтaти в кoлo. Koжeн пo чepзі poбить кpoк дo
цeнтpy кoлa і вимoвляє cвoє ім'я в тій фopмі, яka йoмy caмoмy дyжe пoдoбaєтьcя. Піcля
цьoгo пo cигнaлy вeдyчoгo вce тeж poблять кpoк дo цeнтpy і пoвтopюють йoгo ім'я. Caм
yчacник нe pyхaєтьcя і moвчки cпocтepігaє зa цим.

Впpaвa «Нeтpaдиційнe вітaння».

Вeдyчий пpoпoнyє yчacникaм пpивітaтиcя, вaм зapaз нeoбхіднo хaoтичнo пepecyвaтиcя пo
кімнaті. Пpи зycтpічі ви вітaє oдин oднoгo в тaкий cпocіб:

пocмішкoю;
кивком голови;
очима;
за допомогою рукостискання;
дотику плеча до плеча;
дотику коліна до коліна;
дотика п`ята до п`яті.

2. Ігри, спрямовані на згуртування групи.

Впpaвa «Пaзли».

метa: poзвитoк кoмyнікaтивних нaвичoк, згypтoвaнocті вcepeдині кoмaнди, вміння

yзгoджyвaти cвoї дії з іншими, і виpішyвaти пocтaвлeні зaвдaння.

Зa дoпoмoгoю вeдyчoгo гpyпa ділитьcя нa кoмaнди і кoжній кomaнді видaєтьcя пo пaзлy.

(Вeдyчий зaздaлeгідь poзpізaє apкyш пaпepy, з якoю-нeбyдь яcкpaвoю вeликoю кapтинкoю нa
чacтини і тaким чинoм вихoдять пaзли для цієї впpaви).
Зaвдaння кoмaнди - пpaвильнo зібpaти кapтинкy.

Рeфлeкcія: Oбгoвopeння в зaгaльнoмy кoлі. Koжнa кoмaндa poзпoвідaє, щo дoпoмaгaлo aбo,

нaвпaки, зaвaжaлo викoнaнню зaвдaння?

Вправа «Правда чи брехня?»

Учасникам пропонується написати три речення, які стосуються особисто до них. З цих
трьох фраз дві повинні бути правдивими, а одна – ні. Кожен учасник зачитує свої фрази,
всі інші намагаються зрозуміти, що зі сказаного відповідає дійсності, а що - ні. При цьому
всі думки мають обґрунтовуватися.
Психологічний коментар: ця вправа сприяє поступовому залученню людей в групову
роботу, формує сприятливий психологічний настрой, групову згуртованість і створює
атмосферу відкритості.

3. Вправи, орієнтовані на зняття напруги.

Вправа «Імпульс»

Учасники сідають у коло із закритими очима і беруться за руки. Кожен один раз стискає
руку свого сусіда праворуч. Ведучий: «Стислі руки - сигнал, який ми будемо
використовувати в грі. Гра починається, коли я потисну руку свого сусіда праворуч. Коли
він відчує потиск, то повинен передати його направо свого сусіда. Так рукостискання
проходить зліва направо по колу, поки не повернеться до мене. У перший раз ми можемо
працювати зовсім повільно і спокійно. Ви можете не поспішати передавати рукостискання
далі ». Від разу до разу темп гри прискорюється. На закінчення учасники повинні сильно
стиснути руки обом своїм сусідам і потім відкрити очі.

Психологічний коментар: вправа сприяє виникненню довіри між учасниками, знижує

емоційну напруженість.
Вправа "Побажання"

Мета: забезпечити психологічне розвантаження.

Хід вправи. Учасникам пропонують сісти в коло.

Інструкція. Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні?. Тоді давайте разом
послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки
вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

 – В Австралії піднявся вітер (ведучий тре долоні).

 – Починає крапати дощ (клацання пальцями).
 – Дощ посилюється (почергове плескання долонями по грудях).
 – Починається справжня злива (плескання по стегнах).
 – А ось град, справжня буря (тупіт ногами).
 – Але що це? Буря стихає (плескання по стегнах).
 – Дощ стихає (плескання долонями по грудях).
 – Рідкі краплі падають на землю (клацання пальцями).
 – Тихий шелест вітру (потирання долонь).
 – Сонце! (руки догори).

Психологічний коментар: забезпечення психологічного розвантаження, позитивної

атмосфери.

Вправа «Телефакс»
Група ділиться на команди по шість-вісім гравців у кожній. Всі сідають один за іншим на
стільці (спинки стільців треба повернути в сторону) або на підлогу. Перший в ряду гравець
отримує чистий аркуш паперу і олівець, останній - картку з нескладним малюнком (більше
її не повинен бачити ніхто). Кожна команда зараз працює, як телефакс. Члени команди
намагаються якомога швидше і точніше переправити повідомлення. Це повідомлення -
просте зображення предмета, що малюється вказівним пальцем на спині тих, хто сидить
спереді. Гравці не повинні перемовлятися між собою. Коли «повідомлення» доходить до
першого члена команди, він зображує на аркуші паперу предмет, який, як йому здається,
малювали на його спині. Після цього можна порівняти його з зображенням на картці.

4. Ігри, спрямовані на організацію дискусій.

Членам групи пропонується уявити, ніби посеред кімнати проведена лінія. Це шкала, за
допомогою якої можна «вимірювати» всі можливі якості, почуття. Один кінець шкали
вказує, що якість пбо почуття дуже сильне, інший - навпаки. Запропонуйте кожному
гравцеві знайти своє місце на шкалі волі. Тепер учасники повинні зайняти місце на уявній
лінії: люди з сильною волею виявляться на одному кінці кімнати, зі слабкою - на іншому.
Коли учасники займуть свої місця, проведіть невелике обговорення: кожен пояснює, чому
він зайняв саме це місце на шкалою, і говорить про те, чи вплинув на нього вибір інших
гравців. Вкінці гри необхідно реалізувати зворотний зв'язок.

Вправа "Дзеркало"
Група учасників розбивається на пари. Ведучий починає повільно виконувати певні рухи,
"дзеркало" намагається їх скопіювати. Потім учасники міняються ролями.

Відбувається групова дискусія: "Якими засобами ми спілкуємось?".

Робиться висновок про те, що спілкування може бути різним, навіть без слів; про
необхідність бути уважним до невербальних елементів спілкування.

Потім ведучий розповідає про культурні відмінності у застосуванні жестів і поз.

Вправа "Гості: День народження!"

Кожному з "гостей" вручається білет, де вказано, як поводитися під час проведення цієї
гри. Зміст білета зберігається в таємниці до кінця гри, і лише потім, під час обговорення,
можна дізнатися, що і кому пропонувалося робити.

Серед усіх ролей є або невпевнена в собі, або агресивно налаштована, або впевнена в собі
людина.

Обговорення вправи: учасники відгадують, які типи поведінки були продемонстровані

усіма членами групи.

Групова дискусія: чи доводилось вам відчувати невпевненість в собі? У яких ситуаціях? що

таке невпевненість в собі?

5.Сюжетно-рольові ігри
Вправа «Рольова гра»
Учасники розбиваються на пари в довільному порядку і грають ситуації, що
характеризуються підвищеною конфліктністю, внутрішньоособистісних конфліктів,
боротьбою мотивів і ін. При необхідності число учасників в мікрогрупах може варіюватися.
Приклади ситуацій: вас намагаються обійти в черзі в магазині; вас критикують; вас просять
посидіти з дитиною, але у вас інші плани; з вами намагаються зав'язати знайомство на
вулиці та ін. Учасники повинні не тільки програти певні моделі поведінки, але і на основі
обговорення в групі і зворотнього зв'язку запропонувати, як повинна вести себе впевнена
людина.
Психологічний коментар: дана гра дозволяє відпрацювати навички ассертивної
поведінки, виділити її плюси і мінуси і необхідність в певних життєвих ситуаціях.

Рольова гра "Цивілізація"

Мета: сформувати навички, необхідні для успішної взаємодії між людьми, які мають
розбіжності в думках і поглядах.

Оснащення: Аркуші А-4, олівці або фломастери, два аркуші А-1.

Хід вправи. Учасники об'єднуються у дві підгрупи, які розміщуються у різних кутках

кімнати

Тренер: Уявіть собі, що кожна з підгруп – це окрема прогресивна цивілізація. Ви – її

представники, що подорожують у космосі. Зараз ви летите на планету Земля на
міжгалактичний фестиваль, і вам потрібно:
  1) Представити свою прогресивну цивілізацію, вигадавши її назву, географічне
положення, природні ресурси, населення (бажано намалювати представника
цивілізації), систему правління й оборони, закони, за якими живе цивілізація, її
культурні особливості (обов'язково це все записати або намалювати! Незаписаного
ке існує!) (15-20 хвилин);
 2) Розподілити в кожній підгрупі ролі парламентарів цивілізації (2-3 особи);
 3) Через парламентарів презентувати свою цивілізацію.

Тренер. Ви уважно слухали своїх нових знайомих. А тепер кожна цивілізація має за 3-5
хвилин знайти найсильніші і найслабші сторони іншої представленої цивілізації і передати
цю інформацію через парламентарів.

 4) 3 цього моменту гри тренер оголошує кризову ситуацію. Увага! На нашу

Галактику здійснено напад вірусами наркоманії. Якщо не вжити термінових
заходів, використовуючи сильні сторони цивілізацій і захищаючи слабкі місця, то
життя на ваших планетах загине.
 5) За 10-15 хвилин потрібно спільно, обома групами створити систему захисту від
вірусів і представити її через парламентарів (знову записати, намалювати).

Після закінчення поаплодуйте один одному і подякуйте за плідну взаємодію під час гри.

Запитання для обговорення. Що відбувалося в команді та в групі в цілому в момент

представлення й аналізу слабких та сильних сторін цивілізацій? Чи змінився настрій під
час створення системи захисту Галактики? Що і яким чином вплинуло на зміну настрою?
Які ваші думки і враження від гри "Цивілізація"? Чому вона вчить?

Психологічний коментар: Гра дає можливість створити справжню команду! При

обговоренні зверніть увагу на взаємодію між учасниками гри, а також на те, що спільними
зусиллями можна вирішити багато проблем.

6. Медитативні техніки.
Під час «медитативної візуалізації» клієнт закриває очі і, слідуючи вказівкам ведучого,
уявляє собі ті чи інші образи, події і свою в них участь. Унікальність даної техніки в тому,
що в процесі в роботу включені одночасно і свідомість і підсвідомість клієнта. Це дає
клієнтові такі можливості:

• зануриться в «сон на яву», побачити внутрішнім поглядом свої фантазії і бажання,

вивчити внутрішній світ,

• внутрішньо розкріпачитися, дозволити собі сміливі образи і уявні дії, а потім

проаналізувати їх і чесно зізнатися собі в своїх потребах і внутрішніх прагненнях.
Усвідомити і прийняти себе.

• розслабитися, відпочити, отримати енергетичну розрядку або, навпаки, підживлення.

Все це в підсумку рухає психотерапевтичний процес до його кінцевої мети -

психологічному одужанню клієнта і його задоволення від спільної роботи з психологом
(психотерапевтом).
Вправа «Водоспад»

«Сядьте зручніше і закрийте очі. 2-3 рази глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що ви
стоїте біля водоспаду. Але це не зовсім звичайний водоспад. Замість води в ньому падає
вниз м'який білий світ. Тепер уявіть себе під цим водоспадом і відчуйте, як цей
прекрасний білий світло струмує по вашій голові. Ви відчуваєте, як розслабляється ваша
голова, як розслабляються м'язи шиї. Білий світ тече по вашим плечам, потилиці і
допомагає їм стати м'якими і розслабленими. Білий світ стікає з вашої спини, і ви
помічаєте, як і в спині зникає напруга, і вона теж стає м'якою і розслабленою. А світло тече
по ваших грудях, по животу. Ви відчуваєте, як вони розслабляються і ви самі собою, без
будь-якого зусилля, можете глибше вдихати і видихати. Це дозволяє вам відчувати себе
дуже розслаблено і приємно. Нехай світло тече також по ваших руках, по долонях, по
пальцях. Ви помічаєте, як руки і долоні стають все м'якше. Світло тече і по ногах,
спускається до ваших ступень. Ви відчуваєте, що і вони розслабляються і стають м'якими.
Цей дивовижний водоспад з білого світла обтікає все ваше тіло. Ви відчуваєте себе
абсолютно спокійно і безтурботно, і з кожним вдихом і видихом ви все глибше
розслабляєтеся і наповнюється свіжими силами ... (30 секунд). Тепер подякуйте цей
водоспад світла за те, що він вас так чудово розслабив.Трохи потягніться, випрямьтеся і
відкрийте очі ».

7. Методи арттерапії.
Ізотерапія
Казкотерапія
Музична терапія
Танцювальна терапія
Пісочна терапія
Кінезіотерапія
Лялькотерапія
Драматерапія

Використання технік арт-терапії в тренінгу базується на припущенні, що внутрішнє Я

відбивається у візуальних формах з того моменту, як тільки людина починає малювати.
Образи художньої творчості відбивають усі види підсвідомих процесів, включаючи страхи,
конфлікти, спогади дитинства. Застосування арт-терапевтичних технік надає великі
можливості для посилення уваги до почуттів і роботи з тими з них, які для вербального
вираження неприйнятні; для вираження агресії в соціальній формі; для усвідомлення
власних бажань; для розрядки відносин в групі і т.д.
Для цього застосовуються підручні матеріали: папір, олівці, фарби, фольга, пластилін,
тісто, глина, вирізки з журналів. Також використовується поєднання арт-методів з іншими
формами самовираження (музикою, рухом, драмою, медитацією).

8. Методи невербальної активності.

Психогімнастика

Проектний малюнок

Музикотерапія

Хореотерапія
9. Вправи поведінкового тренінгу.
Вправа «Поведінкові контракти»

Мета: Ця вправа дає приклад того, що дуже характерно для груп тренінгу умінь -
постановки конкретної мети в роботі над поведінкою, що вимагає від учасників опису їх
проблеми в термінах спостережуваної поведінки.
Дана вправа також дозволяє попрактикуватися в «формуванні» поведінки і отримати
підкріплення.
Необхідний час: 1 година або більше.
Матеріали: Не потрібні.
Підготовка: Керівнику може допомогти досвід поведінкової терапії.
Процедура: Учасники групи вибирають, що в своїй поведінці в групі вони хотіли б змінити.
У поведінці учасників треба вибрати те, що частіше спостерігається в ході природних для
групи процесів. Це може бути (хоча і не обов'язково) одна з навичок впевненої поведінки
(наприклад, вміння починати або переривати розмову, встановлювати зоровий контакт,
виступати з критикою), або, навпаки, це може бути ознака невпевненості (обкушування
нігтів, недоречні посмішки).
Обрана поведінка повинна бути легко спостережуваною, конкретною і не надто складною.
Цілі краще визначати позитивно - як те, до чого треба прийти, а не те, від чого треба
позбутися. Наприклад, придбання вміння слухати буде позитивним визначенням мети,
яка полягає у тому, щоб позбутися звички занадто багато говорити. Крім того, треба, щоб
учасники групи отримали інструкції про форму зворотнього зв'язку. Можливо, учасник
надає перевагу отримувати зворотний зв'язок від конкретних членів групи або в
обумовлений час або певним чином.
На те щоб визначитися з індивідуальними завданнями кожного учасника групи, може піти
близько години. Зворотній зв'язок в процесі подальшої роботи над їх поведінкою може
здійснюватися спонтанно або тільки в спеціально відведений для цього час. Важливо, щоб
в групі знаходили визнання і позитивне підкріплення будь-які успіхи кожного з учасників
на обраних ними шляхах роботи над своєю поведінкою.

10. Психодраматичні вправи.

Вправа 1 «Рольова гра»

Ця вправа використовується для відпрацювання умінь рольової гри. Їм добре починати
групове вивчення психодрами. Розділіть групу навпіл, утворюючи два кола один
всередині іншого. За сигналом керівника групи учасники зовнішнього кола рухаються за
годинниковою стрілкою, а внутрішнього - проти. За сигналом керівника учасники
зупиняються і повертаються обличчям до партнера в іншому колі. Знаходяться в
зовнішньому колі грають ролі поліцейських, що дають інструкції з водіння своїм
партнерам у внутрішньому колі, які грають ролі автомобілістів. Учасники спонтанно
продовжують рольову гру протягом трьох хвилин, потім протягом двох хвилин діляться з
партнерами своїми враженнями. За сигналом керівника група знову починає рух, потім по
сигналу зупиняється і повторює процедуру вибору партнерів. На цей раз учасники у
внутрішньому колі грають ролі продавців, які намагаються продати щось «покупцям» з
зовнішнього кола. Через три хвилини учасники припиняють гру і діляться враженнями.

В кінці вправи залиште час, щоб група обговорила свої враження, поділилася відчуттями і
реакціями на різні ролі. Деякі ролі мають велике емоційне значення для учасників.

Вправа 3. «Уявна соціограма»

Ця вправа досліджує взаємини між членами групи, надає їм зворотний зв'язок щодо
сприйняття в групі їх ролі. Воно також дає практику психодраматних уявлень і демонструє
взаємозв'язок між роллю і розкриваються сторонами самого себе. Інформація, що
отримується з уявної соціограма, може в подальшому послужити основою для
психодрами. У психодрамі соціограма - це наочне зображення особистого ставлення
людини до групи, де відстань зазвичай показує, наскільки близьким відчуває себе людина
з іншими членами групи. Хоча щодо деяких взаємин може спостерігатися згоду і найбільш
популярний член групи виявиться в центрі всіх соціограм, соціограма учасників будуть
відрізнятися одна від одної, тому що вони ґрунтуються на унікальному сприйнятті кожним
учасником взаємовідносин в групі. У психодрамі соціограма здійснюється на сцені шляхом
розміщення членів групи тим способом, який відповідає "силі і значенню взаємин. Коли
розміщені на сцені учасники починають рухатися, соціограма називається діяльної
социограмою. Використання уяви і фантазії членів групи дозволяє отримати уявну
соціограмму.Одін з членів групи добровільно викликається ставити сцену. Якщо ви є цією
людиною, ви - режисер. Додайте членів групи на сцені. Визначте ролі, які найбільше
відповідають вашим уявленням про них. Додайте дійових осіб як в живій картині. Для
повнішої характеристики визначте кожному учаснику основну тему його висловлювань,
які підходять як йому особисто, так і його ролі. Розподіл ролей і визначення тим
висловлювань служить для інших членів групи зворотним зв'язком щодо сприйняття їх
вами як індивідуумів і як членів групи. В заключній фазі вправи, як тільки сцена
організована, позвол ьте вашим персонажам, не виходячи зі своїх ролей, спонтанно
взаємодіяти один з одним. В якості режисера ви можете в будь-який момент зупинити
дію. Після того як сцена підійшла до кінця, кожен учасник повинен розповісти, що він
відчував, граючи роль або виступаючи в якості режисера, і як брав участь і поведінка інших
учасників.

Вправа 4. «Фотографія»
Учасникам пропонується пригадати якусь сімейну фотографію і потім відтворити її,
побудувавши зображення з допоміжних гравців. Ця техніка застосовується на ранніх
стадіях розвитку психодраматичного групи.

11. Вправи на завершення роботи

Вправа "Подарунки" (20 хв.)

  Необхідні матеріали: кожному учасникові тренер роздає папірці у кількості,
на одиницю меншу від загальної кількості учасників; олівець.

 Тренер роздає всім учасникам, заздалегідь підготовлені папірці з іменем

учасника, якому необхідно зробити подарунок. Усі члени групи пишуть назви,
найменування, позначення, характеристики, малюнки й кількість тих речей,
предметів, об'єктів, явищ, які хочеться подарувати саме даному учасникові.
Подарунки не підписуються. Потім ведучий збирає подарунки й складає
окремими наборами, не передаючи адресатам доти, доки не будуть зібрані
подарунки для всіх. Потім тренер зачитує подарункові набори. Якийсь час
учасники вивчають текст записок і намагаються вгадати адресат. Потім
роздаються уявні подарунки.

 Вправа "Лист побажань" (20 хв.)

 Необхідні матеріали: кожний учасник отримує папір.

 Тренер дає інструкцію: внизу аркуша запишіть своє ім’я. Кожен учасник
повинен записати побажання на кожному папері за колом, потім згорнути
його так, щоб не було видно наступним учасникам, які писатимуть далі. В
результаті кожен учасник отримає багато разів складений лист з побажаннями
всіх учасників тренінгу. Якщо учасники захочуть, вони можуть поділитися цими
висловленнями із групою.

Вправа "Комплімент" (20 хв.)

 Необхідні матеріали: м’яч або квітка.

 Варіант 1. Учасники стають у коло. Ведучий кидає м'яч одному з учасників,

кажучи при цьому: "Мені в тобі подобається...", – і називає якість, що
сподобалась (кілька якостей). Учасник, що одержав м'яч, кидає його іншій
людині й називає ті якості, що сподобалися йому. М'яч повинен побувати в усіх
учасників.
Варіант 2. По колу, звертаючись до свого сусіда, продовжити фразу: «Ти
молодець, тому що…»

12. Трансформаційні ігри.

Процес на прикладі коучингової психологічної трансформаційної гри
«Пошук Призначення».
Приклади запитів, з якими можна прийти на таку гру: яке моє призначення; чим мені
варто заробляти, щоб це приносило мені радість; хочу розібратися в стосунках з людиною;
як поліпшити наші взаємини з коханою людиною.
Кількість одночасно граючих гравців - до 10 чоловік. Можливий індивідуальний формат.
Тривалість гри - 2-4 години (в залежності від кількості учасників).
Гра створена на основі: японської філософії щасливого проживання життя (її суть в тому,
«заради чого ви з усмішкою прокидаєтеся вранці»); коучингових технік, спеціально
підібраних питань і завдань; інтерактивного поля, яке відображає взаємний вплив
ситуацій і обставин один на одного; чотирьох колод метафоричних карт. Гра має на увазі
глибокий, але в той же час простий за формою процес і професійну роботу коуча-
ігротехніка. Гравці отримують можливість знайти відповіді на свій запит від свідомого,
підсвідомого і колективної свідомості. Стають видно ресурси, яких вони не помічали або
не надавали їм значимості, і багато іншого. Гра добре поєднується з коучингом з обраної
тематики. Дає результат вже з першого разу. Для більш потужного ефекту стійкої зміни
або якісної відповіді на запит рекомендується від 3 до 10 ігор.
Для повного розкриття особистісних якостей застосовуються різні методи роботи з
літературним текстом: Читання історії чи казки психотерапевтом. Це допомагає
розслабитися, мовчки послухати, звикнути до голосу і манері поведінки психолога. У
перші 10-15 хвилин відбувається налагодження контакту. Обговорення розповіді. Коли
контакт відбувся, клієнту легше включитися в роботу. У цей момент починається поступове
розкриття особистості. Спеціаліст спостерігає за клієнтом, враховує тон голосу, руху рук,
корпусу, міміку. Довірчі відносини – привід дати можливість людині самій скласти
розповідь. Іноді цей момент необхідно перенести на наступний сеанс роботи, дати час
обміркувати ситуацію, перебудувати свідомість. Якщо клієнт соромиться, переживає,
фахівець дає йому можливість визначитися зі ставленням до героям казки у творчості:
намалювати кольоровими олівцями персонажів, зліпити скульптуру. У цьому процесі
відображається настрій людини в даний момент. Іноді в роботі використовуються обидва
прийоми – на початку сеансу і в кінці. Зазвичай після творчого акту негативні емоції
змінюються, тому наступний малюнок буде більш світлий. Твір своєї розповіді дає
можливість фахівцеві визначити можливі проблеми, з якими необхідно буде працювати в
майбутньому. У процесі роботи відбувається налагодження контакту, усуваються бар’єри.

13. Казкотерапія як психотехніка.

Однією із цікавих психокорекційних технік є казкотерапія. Форми казкотерапії, які можна

використовувати при роботі з сім'ями: аналіз відомих казок, створення казки "по колу від
кожного", експромтне інсценування казки, вигадування початку чи кінця казки, створення
авторської казки кожним членом сім'ї тощо. Аналіз казок дозволяє соціальному
працівникові побачити причини життєвої кризи, оцінити рівень зрушень у реабілітації того
чи іншого члена сім'ї та ін.

14. Символогія.
• Символи «німі» або «безмовні» - (пацієнт) не здатний назвати ніяких асоціацій з цими
символами. За словами Фрейда, асоціації сновидіння дуже слабо допомагають у розумінні
символів.
• Символи мають постійні значення. З цього випливає, що не існує «індивідуальних
символів».
• Символи філогенетично успадковуються. Це пояснює їх постійне, універсальне значення.
Знання символічних зв'язків і значень можна придбати при навчанні. Вони є несвідомим,
філогенетично переданим «архаїчним спадщиною», універсальним кодом, який може
бути знайдений уві сні, міфах, фольклорі і т.
Із цих трьох специфічних характеристик, згідно Фрейду, є три наслідки:
по-перше, це неминуче призводить до ламаркізму.
По-друге, символізм стає істотною частиною «мови несвідомого».
По-третє, символ - не результат роботи цензури, а так само не результат роботи зі
сновидіннями. Символи завжди присутні в несвідомому, і тільки використовуються
цензурою. Таким чином, символізація не тільки відділяється від інших механізмів
утворення сновидінь (конденсація, зміщення, графічне представлення), але і являє собою
четвертий вид відносини між явним і прихованим змістом.

15. Міфотворчість.
У міфотворчості виражається процес усвідомлення індивіда і суспільства. У міфах як в
дзеркалі відображено індивідуальна і колективна психологія.
Колись створені міфи здатні видозмінюватися, приймати різноманітні форми, ставати
ідеологією, еталоном, моделлю, програмою, баченням, принципом, заповіддю,
войовничим закликом, гаслом, психологічної теорією, економічним поданням і т. д. На
певні міфи, які керують поведінкою індивіда і колективу, орієнтується людська психіка.
Чітко диференціювати міфи на індивідуальні та колективні досить складно. Індивід, як
правило, живе відповідно до міфу, який він переймає у колективу. Абсолютно
індивідуальні міфи зустрічаються вкрай рідко. Однак міфологія індивіда завжди
пофарбована в його улюблені тона.
16. Наратив у самопроектуванні особистості.
Наративізація підключається на таких етапах самопроектування: побудова життєвого
проекту на основі передбачуваних особистістю життєвих подій та породження сюжету
бажаного життя;моделювання різноманітних варіантів (сюжетів) життєвого проекту;
створення особистісного проекту. Виходячи з викладеного вище, ми розглядаємо
наративізацію як одну з провідних дискурсивних технологій самопроектування
особистості. Оволодіння такими технологіями може стати важливим життєтворчим
ресурсом у процесі становлення зрілої особистості в сучасному непередбачувано
мінливому світі. Дискурсивні технології тлумачаться нами як технології виробництва,
упакування, розшифрування та впровадження смислів. Вони забезпечують зберігання,
репрезентацію і передачу (доставку, транспортування, поширення) ціннісно-смислового
ресурсу, інкорпорованого в певну знаково-символічну форму. Оволодіння даною
технологією передбачає наявність в особистостінаративної компетентності, однією з
характеристик якої є вміння побудувати автонаратив, який відповідав би усім вимогам, що
ставляться до оповідального тексту. Вона має включати такі уміння: вибудувати події у
хронологічній послідовності; включити в особисту історію шаблони культурно-типових
життєвих сценаріїв; відобразити в історії причиннонаслідкові взаємозв’язки подій життя та
патерни «мета – засіб»; уміння організувати історії навколо головної «теми», цінності або
життєвого принципу.

17. Сучасні інноваційні тренінгові психотехнології.

 Тренінг розвитку особистості в міжособистісному просторі
 Тренінг життєвих вмінь
 Тренінг вирішення особистісних проблем. Психодраматичний
 Тренінг вільного самовизначення групи. гуманістичний

підхід
 Теоретико-методологічні основи тренінгової роботи.
 Тренінг самоактуалізації і саморегуляції. Гештальтпідхід.

Нна людину впливає сама участь в тренінгу як особливо організований процес, а також
люди, які є співучасниками цього процесу. Зміни виникають за рахунок взаємодії з
однодумцями, метою яких теж є робота над собою. Крім того, розвиток кожного учасника
і розвиток групи в цілому являють собою взаємну підтримку. Безумовно, рівень взаємодії
з групою, сфера і рівень роботи визначаються кожним учасником індивідуально.
Готовність і бажання брати участь в тій чи іншій процедурі є власним вибором кожної
людини.

Ще однією умовою змін можна назвати особливу атмосферу в групі. Групова психологічна
робота в якості одного з перших умов висуває принципи психологічного комфорту і
безпеки. Для цього ведучий з самого початку роботи тренінгу пропонує кожному учаснику
реалізовувати спеціальні принципи поведінки на групі, що сприяють відчуттю прийняття і
довіри.

У тренінгу ведучий пропонує учасникам включитися у виконання різних технік і вправ.

Основна мета таких процедур - допомогти розібратися у власних переживаннях і набути
навички ефективного подолання труднощів. В процесі роботи тренінгу можливість змін
забезпечується за рахунок психологічних закономірностей, в числі яких отримання
зворотнього зв'язку від ведучого та інших учасників, активізація особистісної рефлексії,
усвідомлення тих особливостей, які раніше не знав. В результаті отримуються базові
психологічні знання і навички, які потім можуть бути активно використані і за межами
ситуації тренінгу.

У тренінгу реалізуються принципи роботи і техніки, які можуть бути віднесені до

гуманістичного напрямку в психології. Йдеться про такі напрями як групи зустрічей,
гештальт-підхід, психодрама, арт-підхід і ін.

Участь у тренінгу завжди передбачає отримання нового досвіду. І це є ще одним

механізмом, що забезпечує зміни. Коли людина відкрила для себе щось нове, його
особистість не може залишатися незмінною.

18. Сугестивні техніки.

Під сугестивними методами розуміють різноманітні психологічні впливи на людину за

допомогою прямого або опосередкованого навіювання, з метою створення певного стану
або спонукання до певних дій. Сугестивний вплив передбачає наявність у людині
особливих якостей психічної діяльності: навіюваності, самонавіюваності, гіпнабільності.

Навіюваність (від лат. suggestion) – це здатність некритично (без участі волі) сприймати

інформацію і легко піддаватися переконанням в поєднанні з підвищеною довірливістю,
наївністю.
Самонавіюваність – це навіювання думок, бажань, образів, відчуттів, певних станів самому
собі.

Гіпнабільність – це психофізіологічна здатність легко входити в гіпнотичний стан,

піддаватися гіпнозу, тобто змінювати рівень свідомості з формуванням перехідних між
бадьорістю і сном фаз.

Феномен навіювання присутній в тій чи іншій мірі при кожній бесіді лікаря з пацієнтом,
при будь-якій їх взаємодії і є невід’ємним елементом психотерапії в поєднанні з
переконанням і роз’ясненням.

Основним засобом навіювання є слово, мова сугестора. Невербальні фактори, такі як

жести, міміка, поза сугестора також впливають на ефективність навіювання

Існує чотири фактори, від яких залежить успіх при застосуванні сугестії:

• особистість людини, яка впливає на іншу;

• схильність до навіювання людини, на яку здійснюється вплив;

• взаємини двох людей;

• спосіб комунікації.

Таким чином, важливо, щоб людина, що піддається впливу, була готова до нього,
довіряла тому, хто вселяє. І важливо, щоб техніка була підібрана правильно.

На сьогоднішній день існує кілька широко використовуваних технік сугестії:

• гіпнотичний вплив;

• психоактивні тести;

• кольоровий метод;

• метод «25» кадру.

Вербальний і невербальний обмін інформацією, емоціями та почуттями відбувається в

результаті психофізичного взаємодії. Тому навіювання завжди буде в житті будь-якої
людини. Але якщо правильно вибирати оточення, джерела інформації, слухати власний
розум і переконання при аналізі інформації, що надходить, можна уникнути негативного
впливу на свідомість. У суспільстві сугестія в більшості випадків є непомітною. Тому
кожному добре б навчитися виявляти приховані наміри людей і виявляти їх спроби
навіювання.

19. Трансгенераційні техніки.

(на прикладі сімейної психотерапії)

Психотерапевт повинен добре знати теоретичні основи трансгенераціонного підходу і

ретельно обстежити батьків пацієнта. Неодмінною умовою успішної роботи є дозвіл
власних сімейних конфліктів, які відбуваються між поколіннями, що дозволяє
психотерапевту виробити свій стиль і метод застосування теорії на практиці. Це означає,
що психотерапевту слід досягти певного рівня диференціації, щоб не бути втягнутим в
емоційний конфлікт між членами своєї сім'ї. Йдеться про справжню диференціації, а не
про оволодіння будь-якої технікою.
Сімейні психотерапевти трансгенераціонного напряму вважають основним методом
оцінки клінічне інтерв'ю.

Клініцист уважно вислуховує розповідь членів сім'ї, намагаючись виявити зв'язок сімейної
проблеми з історичним контекстом. Припустимо, проблема полягає в депресії, тоді
клініцист висуває первинну гіпотезу, грунтуючись на результатах свого спостереження і
теоріях розвитку депресії. Так, психотерапевт може припустити існування у клієнта
внутрішнього критичного голосу (інтерналізації), який вселяє йому, що ні проблему, ні
своє сприйняття цієї проблеми змінити не можна. Психотерапевт задає питання з метою
простежити історію появи цього голосу, обов'язково ідентифікує поточні ситуації, в яких
цей голос звучить.
Що спільного між цими ситуаціями і минулими переживаннями? Хто був залучений в ці
минулі переживання і чому? За допомогою цих питань вдається зробити перші кроки у
вивченні історії емоційних стосунків у сім'ї. Перш ніж психотерапевта вдасться подумки
відтворити складну історичну карту сім'ї, необхідно вивчити і деякі інші аспекти проблеми.

1. Як минуле впливає на сьогодення?

A. Які були ранні об'єктні відносини пацієнта?

Б. Які слої відносин згодом заступили ці ранні стосунки?

B. Як історичні аспекти проявляються в існуючих близьких відносинах?

Г. Який емоційний «борг» в сім'ї?

Д. Які в сім'ї традиції і наскільки виражена лояльність їм?

Е. Наскільки сильно порушена рівновага між поколіннями?

2. Яка історія прояви емоцій і розуму в родині?

A. Який потенціал розумного функціонування, і наскільки члени сім'ї розрізняються за цією

ознакою?

Б. Які основні «трикутники відносин» існують в сім'ї і як вони змінювалися в часі?

B. Наскільки активно сімейний проективний процес протікає в даній сім'ї? Яке значення
він має для клієнта?

Як видно з перерахованих вище питань, процес оцінювання в трансгенераціонной

сімейної психотерапії часто проводиться повільно і методично.

Цілі.
Трансгенераціонная сімейна психотерапія розглядає дану сімейну проблему як результат
взаємодії між поколіннями; отже, цілі психотерапії виходять за рамки пом'якшення
окремої проблеми. Безумовно, сама по собі проблема також важлива, проте симптому не
приділяється такої пильної уваги, як в стратегічній психотерапії.

Цілі трансгенераціонной сімейної психотерапії висуваються, виходячи з теоретичних

конструктів, а потім адаптуються до специфічної нагоди клієнта. На теоретичному рівні
клініцист намагається послабити вплив минулого на сьогодення, одночасно підвищуючи
пріоритет розумного в порівнянні з емоційним підходом до вирішення питань в родині.
Цілі формулюються з урахуванням провідного симптому, динаміки і супутніх обставин, що
визначають хід втручання (наприклад, віддаленості місця проживання, фінансового
становища сім'ї та стану здоров'я її членів). У наступному розділі наводиться опис технік
трансгенераціонной сімейної психотерапії, що дозволяють досягти поставлених цілей.

20.Екзистенційні техніки.
Екзистенційна психологічна допомога — це консультативна модель, в якій основні
внутрішні конфлікти зосереджуються навкруги усвідомлення екзистенційних розладів, що
ведуть до виникнення почуття тривоги.

Головна мета консультування — досягти того, щоб особистість переживала своє

існування як реальне. При цьому враховується протистояння клієнтів внутрішнім
конфліктам і здатність миритись з ними; стратегія захисту і стратегія ухиляння, звільнення
клієнтів від здатності бажати, розвиток здатності проявляти співпереживання, вольові
якості та прагнення самостійно приймати рішення.
Консультативні підходи до переживання людьми почуття тривоги, викликаної ізоляцією:

- протистояння ізоляції;

- визначення механізмів захисту і розвитку міжособистісної патології;

- прогресивність стосунків "консультант — клієнт".

Екзистенційна модель механізмів захисту: усвідомлення максимальної стурбованості (це

здійснюється на певному рівні внутрішнього конфлікту); тривога; механізми захисту (тут
визнаються як звичайні механізми типу проекції, так і специфічні механізми від кожного з
видів тривог).
Практика. Екзистенційне консультування як деякий погляд на людське існування (однак це
не строга система) передбачає неприйняття механічних підходів. Клієнт тут представлений
як індивідуум, який зіткнувся з такою реальністю, в якій є місце внутрішнім конфліктам.
Використання підходу можливе також і в екстремальній ситуації.
Стосунки консультанта і клієнта можна характеризувати як присутність, автентичність,
відданість, відсутність контрпереносів. У процесі консультування характерним є
саморозкриття консультанта.

У ході індивідуального консультування враховують сформова-ність певних видів захистів

(від тривоги, пов'язаної зі смертю, свободою, ізоляцією, в ситуації відсутності смислів).
Підхід використовується і в груповому консультуванні.

Екзистенційна модель механізмів захисту:

 усвідомлення максимальної стурбованості (це здійснюється на певному рівні
внутрішнього конфлікту);
 тривога; механізми захисту (тут визнаються як звичайні механізми типу проекції, так і
специфічні механізми від кожного з видів тривог).
Практика. Екзистенційне консультування як деякий погляд на людське існування (однак це
не строга система) передбачає неприйняття механічних підходів. Клієнт тут представлений
як індивідуум, який зіткнувся з такою реальністю, в якій є місце внутрішнім конфліктам.
Використання підходу можливе також і в екстремальній ситуації [9].

Стосунки консультанта і клієнта можна характеризувати як присутність, автентичність,

відданість, відсутність контрпереносів. У процесі консультування характерним є
саморозкриття консультанта.

У ході індивідуального консультування враховують сформованість певних видів захистів

(від тривоги, пов'язаної зі смертю, свободою, ізоляцією, в ситуації відсутності смислів).
Підхід використовується і в груповому консультуванні.