Рєгіна Попова

13 ЗМГПС

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВНЗ

Змістовний модуль 1
Тема 1
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

1. Мета та завдання викладання психологічних дисциплін у ВНЗ

Навчити розуміти людину закономірності особистого життя та розвитку особистості, вікові
та індивідуальні особливості, навчити гармонійно взаємодіяти з іншими, використовувати закони
психології у власній життєдіяльності. А також метою є не лише викладання, а і більш якісна
практика психологічної діяльності.

2. Мета та предмет курсу МВПД

Загальна мета викладання психології реалізується в системі цілей та завдань конкретної
дисципліни. Предметом є навчання психології, що розуміється як процес управління, що
здійснюється викладачем та який використовує ряд допоміжних засобів.

3. Основні поняття курсу:

Викладання - діяльність, спрямована на передачу інформації та організацію надання
допомоги, стимулювання інтересу, самостійності та творчості, оцінювання навчальних
досягнень.
Методика - система методів і прийомів викладання, які можуть бути словесні, практичні,
наочні.
Технологія - система методів, технік, умов, ресурсів, засобів, спрямованих на досягнення
мети викладання; це чіткий алгоритм дій викладача, який забезпечує процес викладання.
Включає в себе сукупність всіх компонентів.
Метод - це спосіб, інструмент викладання психологічних дисциплін.
Техніки - це процедура або навичка виконання конкретного завдання.

4. Специфіка мети та завдань викладання загальної, вікової, педагогічної психології.

Метою загальної психології є формування у студентів загальних знань особливості
психологічних явищ, процесів, властивостей та станів, а також розуміння таких понять як
характер, темперамент, психологія особистості, яку можна використовувати у взаємодії з
іншими людьми, краще розуміти власні психічні процеси та використовувати закони психології у
власному житті.
Мета та завдання вікової психології є формування знань, уявлень та практичних навичок
щодо вікових особливостей психічного розвитку особистості на різних етапах онтогенезу та
формує відповідні вміння та навички встановлювати вікову норму, робити діагностику та
відповідну розвивально-корекційну роботу.
Мета та завдання педагогічної психології виявляти та описувати різні психологічні явища,
закономірності розвитку людини під час її навчання та виховання.
Мета та завдання конфліктології - це виявляти і пояснювати механізми, які керують
соціальними процесами, що пов'язані з конфліктами та їх динамікою.

5. Принципи викладання психологічних дисциплін у ВНЗ. Класифікації принципів.

Загально - наукові принципи викладання психології як науки. Сучасні принципи
викладання психологічних дисциплін.
 Треба розрізняти принципи на традиційні та сучасні. Традиційні мають орієнтованість на
вимірювання, тобто на імперичне, а сучасні орієнтовані на використання теоретичного творчого
мислення та сприяють розвитку рефлексії.
Можна говорити про дидактичні, виховні та психологічні принципи, які визначають та
врегульовують підготовку викладання.
Якщо конкретизувати, то це принцип системності, принцип оптимального визначення
змісту, цілей і завдань навчання, принцип наукової достовірності презентованого знання,
принцип наочності, принцип посилення активності студентів в навчанні, принцип авторитету й
пріоритету викладача, принцип створення комфортних психологічних умов навчання та багато
інших.

6. Успішність втілення принципів викладання психології.

Принципи тісно взаємозв’язані, тобто є цінними не кожний сам по собі, а в системному їх
застосуванні. Критерієм успішності є регламентація і нормування процесу навчання. Принципи
викладання і навчання є рекомендаціями, які, спираючись на відомі закони і закономірності,
спрямовують педагогічний процес на досягнення педагогічних цілей.

Тема 2
З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЇ

1. Етапи становлення МВПД. Початок становлення методики викладання психології у

кінці 19 ст.
Виділяється три етапи становлення. В кінці ХІХ століття відбулося відокремлення від
філософії. До того моменту були передумови створення та подальшого розвитку в
філософському матеріалі. Тобто вчені до того часу описували свої роздуми щодо психологічних
явищ у рамках філософії. І лише наприкінці ХІХ ст. психологія позначилася як окрема наука.
Відповідно до цього з’явилася методика викладання. Спочатку це відбулося в духовних
семінаріях, деяких академіях та університетах.
Перші робочі програми виникли завдяки Грот Миколи Яковича (Ніжин). Тобто саме у цей
час виникла методологія. Грот М.Я. запровадив семінари, де було занурення у практичне
використання психології. Саме це сприяло становленню методики викладання психології у той
час.

2. Розвиток методики викладання психології на рубежі 19-20 ст. Розквіт методики

викладання психології у 20 ст.
У ХХ столітті, після 1905 року, викладання збільшилося по дисциплінам та галузям.
Позначилося виховання, семінари, лекції, практичні заняття (де були дослідження та ставили
досліди). Яскравим прикладом цього етапу є діяльність Ланге Миколи Миколайовича, який був
психологом-експерементатором. Наразі можна подивитися в Одесі (Дворянська, 2) у музеї, як
саме виглядає обладнання, яким вимірювали реакції та інші психологічні прояви.
В 1936 році психологію (на той час вона називалася педологією) заборонили. Причиною
стали помилки у тестах, які використовували при прийоміі у дитячі заклади.
Після 1945 року відбувся прорив розвитку методології, завдяки Григорію Силовичу
Костюку. Він створив Інститут психології. Також у той час також було створено програми
викладання психології в Університеті ім.Шевченко та в університеті ім. Драгоманова. Але в цей
радянський час методика та зміст дуже контролювалася під відповідність партійній ідеології.

3. Персональний внесок вчених-психологів у розвиток МВПД.

Дуже значним внеском, на той час, було те, що Костюк Г.С. відстоював індивідуальний
підхід в методиках викладання. Перший його підручник з психології дуже актуальний та якісний
дотепер.
Також вагомий внесок у розвиток методології викладання психології зробив Чамата
Павло Романович. Це відбувалося у процесі заснування ним в Україні наукової школи з проблем
самосвідомості. Він приділяв велику увагу саме розвиток самосвідомості у дітей.
Відокремлював таке поняття як психологічна готовність, який став вагомим фактором під час
розробки методики викладання.
Діяльність Проколієнко Людмили Микитівни значно поглибило розвиток методик
викладання психологічних дисциплін, а також нею був привнесений психологічний фактор при
розробці методик викладання інших дисциплін. Вона змогла забезпечити таке поглиблення за
рахунок того, що зробила якісне осмислення діяльності своїх попередників, особливо діяльність
Костюка Г.С. та з’єднала це осмислення з особистим баченням та станом педагогіки та
психології на той час. Окрім того Проколієнко Л.М. змогла закріпити цю якість за рахунок того,
що приділяла багато уваги підготовці науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, які
розповсюджували, в свою чергу, надалі її здобутки.

4. Сучасні вітчизняні вчені - викладачі психології. Сучасні дослідження у галузі МВПД.

Сучасні тенденції у викладанні психології. Розробити опис внеску у методику викладання
психології 1 викладача психології.
Сучасні вчені - викладачі психології продовжують вітчизняні традиції щодо методологій
викладання. Вшановуючи спадщину та збагачуючи досвідом інших країн, привносять тенденція
закордонних методик. Можна побачити тенденцію до виникнення авторських методик, а також
з’являються дослідження та освідомлюється процес про привнесення особистої творчості
викладача у методики навчання.
Сучасний технічний прогрес також не оминає розвиток методик викладання психології. А
виклик карантину 2020 року прискорив ці процеси. На наших очах вчені-викладачі роблять
вагомий внесок у сучасні методики успішно переходячи на онлайн-формат, розкриваючи у
цьому свою творчість та компетентність. Власним прикладом демонструють повагу до традицій
та здатність адаптуватися до змін світу. Вони творчо підходять до вирішення складних питань.
Продовжують самі навчатися та з легкістю передають суть багаторічного особистого досвіду та
розвитку галузі МВПД.
Горностай Павло Петрович досліджує проблеми педагогічної творчості та психологічної
готовності особистості до педагогічної діяльності. Він описує методи дії не тільки в навчанні, але
і в супервізії психологів-консультантів. Важко переоцінити його власний вклад у розвиток
практики через методи дії, до яких відноситься рольова гра, психодрама, соціодрама,
інтерактивний аналіз ситуацій та споріднені з ними.
Мене особисто дуже вразив цей вчений. Його батько - викладач психології, його донька -
режисер. Крім блискучої наукової діяльності, в нього дуже багато проектів, тренінгів, які
направленні на психологію групи та роботу з українським суспільством.
П. П. Горностай - автор понад 240 наукових публікацій.
У своїх наукових роботах обґрунтовує доцільність використання
драматургічно-рольового підходу в практиці соціальних та освітніх реформ. Він демонструє, що
вітчизняна сучасна наука готова надати психологічне наукове забезпечення трансформаційним
процесам в суспільстві і освіті. Закликає до прийняти та забезпечення цього від держави та
політичних практик, і не лише у передвиборчі кампанії, коли треба забезпечити перемогу на
виборах, а й на всіх етапах і в усіх ланках державного будівництва.
 Тема 3
СВОЄРІДНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ПСИХОЛОГІЇ.
СТРУКТУРА ТА ЕТАПИ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1. Поняття про діяльність викладача психології. Багатокомпонентний зміст діяльності

викладача психології (навчальна, наукова, методична, організаційна робота). Здібності та
якості, необхідні викладачу психології.
Діяльність викладача психології ґрунтується на глибокому знанні психології та методики
викладання; на вмінні правильно організувати педагогічний процес; на готовності до
позитивно-емоційного реагування до висловлювань та суджень студентів; на володінні
різноманітними методами та прийомами для гнучкості в учбових ситуаціях. Згідно із Законом
України “Про вищу освіту” покладаються й відповідальні обов’язки. Такі як постійно підвищувати
професійний рівень і наукову кваліфікацію, забезпечувати високий рівень викладання,
додержуватися норм педагогічної етикі, прищеплювати любов до України та додержуватися
законів України.
Виділяють окремі групи компетенцій викладача: соціально-особистісні, інструментальні,
професійно-педагогічні, загальнонаукові. Показниками компетентності є вміння викладача
психологічно осмислювати й вирішувати педагогічні ситуації, його активність в інноваційній
діяльності, емпатійність, рефлексивність, мотивованість, схильність до професійної самоосвіти.
Проявом психологічної компетентності викладача психології є педагогічна увага, яка
виражається у передбаченні ним наслідків своїх педагогічних дій, у проектуванні особистісного
розвитку студентів. Викладач високого рівня може розподіляти увагу між декількома об’єктами
або видами діяльності.
Педагогічні здібності умовно поділяються на три групи: особистісні (є якостями,
властивостями особистості), дидактичні (пов’язані з передачею інформацією іншим),
організаційно-комунікативні (пов’язані з організаторською функцією та спілкуванням).
Діяльність викладача повинна бути спрямована як безпосередньо на викладання, так і на
підвищення наукової кваліфікації. А також має бути місце і практичної діяльності безпосередньо
психологом.
Діяльність викладача психології складається з розвитку та поліпшення власних
особистісних якостей, прагнення до оволодіння новими професійними можливостями,
поповнення викладацького арсеналу сучасними методами, прийомами, вправами, формами
роботи, застосування свого досвіду в інших умовах.
Професіоналізм передбачає оптимальне поєднання суто педагогічної діяльності з
науково-дослідною та навчально-методичною роботою, а також включає й організаційну роботу.

2. Етапи діяльності: планування, реалізація плану, регулювання, корекція плану,

контроль та аналіз результатів. Зміст та характеристика кожного етапу діяльності
викладача педагогічної психології.
В етапах діяльності треба дотримуватися послідовності, системності у підготовці,
досягнення визначеної мети, вирішення навчальних та виховних завдань.
Діяльність викладача психології складається з таких основних етапів, як:
1) Підготовка до навчального процесу та планування.
На цьому етапі відбувається підбір організаційних форм, методів та прийомів, які б
створювали сприятливі умови для навчання. Враховуються вікові особливості студентів, їх
здібності, мотивованість, досвід, тощо.
Передбачається знання цілей та завдань освітнього процесу; вивчення індивідуальних
особливостей студентів; визначення місця кожного заняття в загальному курсі; формулювання
теми та мети кожного заняття; визначення науково обгрунтованого змісту до кожної теми; вибір
форм організації та методів навчання; підбір матеріально-технічного облаштування; підготовку
демонстраційного та роздаткового матеріалу; складання робочого плану заняття, конспекту тез;
забезпечення сприятливих умов до навчання.
2) Реалізація.
На цьому етапі застосовуються певні організаційні форми, забезпечуються обрані методи
та прийоми навчальної діяльності, що дозволить встановити взаємозв’язки, співпрацю та
взаєморозуміння. Особистісно орієнтоване викладання психології значною мірою передбачає
готовність до імпровізації, експромту, до емоційно-позитивного реагування на учбові ситуації.
Передбачається створення позитивної та сприятливої атмосфери; спільне вироблення
завдань, інструкцій, правил роботи; створення системи мотивації до виконання завдань через
роз’яснення практичної значущості; розподіл задач і функцій між суб’єктами навчального
процесу; гармонійне поєднання з самостійною практичною діяльністю студентів; встановлення
зворотних зв’язків; узагальнення, інтеграція та умовисновки.
3) Регулювання та корекція запланованного.
На цьому етапі відбувається видозміна змісту, змінюється насиченість теоретичного
викладу та системи прикладів, організаційних форм роботи та інше. Ця робота базується на
поточному встановленні зворотних зв’язків, аналізі відгуків, а також на основі аналізу та оцінки
обраних викладачем форм роботи, методів та прийомів.
Передбачається спрямованість на вдосконалення педагогічної діяльності; варіювання
методів; внесення змін залежно від індивідуальних особливостей студентів; застосування
методів стимулювання до активності, наукового пошуку та взаємодії.
4) Контроль та аналіз результатів.
На цьому етапі контроль за успішністю навчального процесу здійснюється за критеріями
емоційно-позитивного ставлення студентів до навчання. Такий контроль здійснюється постійно,
шляхом .
Передбачає порівняння отриманих результатів із запланованими; аналіз досягнення
визначених цілей та завдань; аналіз причин недоліків педагогічного процесу ті пошук методів
для усунення або попередження.

3. Документація викладача психології. Навчальний план підготовки спеціаліста.

Індивідуальний план роботи викладача психології. Типова та робоча програми, зміст та
порядок розробки. Журнал обліку виконання навчальної роботи.
Протягом навчального року викладач психології складає документацію, яку відносять до
навчально-методичних матеріалів, а також таку документацію, яка містить матеріали
особистісного розвитку.
До навчально-методичних матеріалів відносяться: навчально-тематичний план,
навчальна програма, робоча навчальна програма, опорні конспекти лекцій,
навчально-методичний посібник, тестові та контрольні завдання для тематичного (модульного)
оцінювання навчальних досягнень студентів, засоби підсумкового контролю, завдання для
ректорського контролю знань студентів, журнал обліку виконання навчальної роботи.
До документації, яка містить матеріали особистісного розвитку відноситься
індивідуальний план викладача, звіт та відомості про роботу, портфоліо досягнень і здобутків,
листки взаємовідвідування.
Навчальний план (або програма) є, з одного боку, офіційним документом, що
зберігається на кафедрі і свідчить про те, наскільки в дисципліни відображаються вимоги
державного освітнього стандарту. А з іншого боку, є робочим документом, на основі якого
викладач будує процес навчання. Навчальний план підготовки спеціаліста дає викладачу змогу
підготувати аудиторний матеріал та завдання для самостійної роботи, заздалегідь оголосити
свої вимоги до студентів, означити терміни звітності, дати необхідні консультації тощо.
Навчальний план спеціальності є одним з основних нормативних документів ВНЗ, який
складається на підставі державних стандартів (освітньо-професійної програми та
освітньо-кваліфікаційної характеристики) і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових
навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних
занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми та засоби проведення поточного і
підсумкового контролю.
Індивідуальний план роботи є основним документом, який визначає організацію праці
викладача. Обсяг різних видів роботи, яка виконується кожним викладачем, встановлюється у
залежності від характеру контингенту, який навчається (студенти, аспіранти, іноземні студенти,
слухачі підготовчого відділення, факультету післядипломної освіти тощо), виникаючої
необхідності більш інтенсивної участі викладача у методичній, науковій та організаційній роботі,
а також з урахуванням індивідуальних можливостей, з метою найбільш ефективного
використання праці і знань. Індивідуальне навчальне навантаження викладачів ВНЗ
встановлюється, виходячи з норм часу, затверджених МОН України; методична, наукова та
організаційна робота планується у відповідності до переліку основних видів роботи, також
затверджених МОН України, та на основі норм часу, які встановлюються ВНЗ.
Індивідуальний розподіл навчального навантаження проводиться на кафедрах на основі
затвердженого загального навантаження професорсько-викладацького складу, виходячи з
фахової підготовки, підвищення кваліфікації і творчих можливостей викладачів та з урахуванням
діючих граничних норм навчального навантаження.
Типова навчальна програма, як носій навчального змісту - це нормативний документ, в
якому окреслюється коло основних знань: система базових наукових понять, світоглядних ідей,
наукових проблем, навичок, умінь, а також найзагальніші рекомендації методичного характеру з
означенням специфічних необхідних і достатніх засобів і прийомів навчання. В цьому документі
міститься перелік тем, рекомендації щодо норм часу на кожну тему, норми часу, необхідні на
опанування всього курсу.
Робочі навчальні програми використовуються частіше. В них відбивається
національно-регіональний компонент, локальний або університетський, враховуються
можливості методичного потенціалу викладачів, а також інформаційного, технічного
забезпечення, рівень підготовленості студентів. Такі робочі програми відрізняються логікою
побудови курсу, глибиною питань, що піднімаються в них, теорій, і характером їх освітлення
автором програми. Робочі програми рецензуються і затверджуються за Вченою радою закладу
освіти. Робоча програма складається з таких основних блоків, як пояснювальна записка (вступ),
навчальний зміст програми та методичні вказівки.
Журнал обліку роботи викладачів – це обов'язковий документ, в якому фіксуються
результати навчальних досягнень студентів, відвідування ними занять, виконання навчальних
програм тощо.

4. Методичні розробки лекції, практичного, семінару із психології. Написати 1 методичну

розробку семінару з будь якої дисципліни, теми.
Лекції, практичні, семінари, як вид викладання психології у ВНЗ, виконують різні функції в
формуванні знань. При формуванні методичних розробок таких занять, треба притримуватися
критерія науковості та включати інформаційний, смисловий, логічний та структурний
компоненти.
Лекція є основною формою учбових занять і має на меті зорієнтувати студента у виборі
найбільш раціональних шляхів організації власної самостійної роботи по грунтовному
оволодінні знаннями.
Алгоритм підготовки лекції: ознайомлення із змістом навчальної програми; ознайомлення
із змістом викладу теми в підручниках; опрацювання літератури та збір інформації; визначення
навчальної мети лекції; по-можливості забезпечення опори на попередні знання; по-можливості
структурування нового знання на рівні курсу в цілому; визначення прийомів активізації
мислительної діяльності студентів на лекції; забезпечення наочність; написання конспекту
лекції.
Практичне заняття повинне закріплювати теоретичні знання на практиці; сприяти
набуттю навиків дослідницької роботи; навчити застосовувати теоретичні знання для вирішення
практичних завдань; розвивати інтелектуальні уміння до аналізу та проектування діяльності.
Структура практичного заняття орієнтовно включає в себе: повідомлення мети
практичного заняття; інструктування по проведенню роботи (інструментарій, методики,
технологія); виконання практичного завдання; обговорення результатів роботи; оформлення
звіту про виконану роботу; оцінка викладачем якості виконання завдання.
Семінарське заняття повинне поглиблювати знання; розширювати знання;розвивати
вміння самостійної роботи; стимулювати інтелектуальну діяльність; формувати вміння логічно
висловлювати та аргументувати свої думки.
На семінарському занятті повинне бути чітке формулювання пізнавальної мети заняття;
визначення переліку літератури; завдання по письмовій звітності про роботу . Питання, що
виносяться на заняття, повинні бути проблемного характеру та орієнтувати на продуктивне
мислення.
При проведенні семінарського заняття викладач формулює питання та надає слово
виступаючому, який відповідає на нього самостійно ті повністю в межах своєї компетентності в
ньому. Після завершення відповіді не втручаючись в неї і не коментуючи її, викладач
рекомендує присутнім висловити свою думку з приводу достатності і правильності висвітлення
питання, а в разі потреби, акцентує увагу на нез’ясовані аспекти проблеми. Процедура
обговорення повинна носити груповий, а при необхідності дискусійний характер. Функція
викладача при цьому полягає в спрямуванні процесу обговорення питань та підведенні
підсумків роботи.

Розробка семінару:
Дисц. Вікова психологія
Тема. Юнацький вік. Характеристика розвитку.

Питання до обговорення:
1. Новоутворення в юнацькому віці.
2. Розвиток ідентичності.
3. Розвиток світогляду.
4. Формування цінностей.

I Визначити місце цієї теми в структурі дисципліни:

Ця тема розглядається після вивчення психологічних характеристик підліткового віку. Після
даної теми розглядається психологія зрілого віку.
II Визначити Мету та завдання семінару:
Мета: заглибитися в пізнанні психологічних явищ характерних для юнацького віку.
Завдання: обговорити та освiдомити як період юнацького віку впливає на стан ідентичності та
світогляду у подальшому житті.
ІІІ Визначити вимоги щодо доповідей та формату семінарського заняття.
Передбачає, що викладач ставить проблему, дає слово кільком бажаючим виступити, а на
останньому питанні організовує обговорення, виявляє існуючі точки зору та моделює власними
запитаннями зіткнення між ними. При цьому слідкує за екологічністю взаємодії між
виступаючими. Колективне обговорення створити навкруги питання: Чи можливий розвиток
світогляду після юнацького віку? Якщо припустити, що так, то що буде з вже сформованою
ідентичністю?
ІV Озвучити критерій оцінки:
Оцінки будуть залежати від якості підготовки матеріалу, використання додаткових джерел
літератури, а також від рівня сприйняття протилежної точки зору під час дискусій, та здібності
аргументувати власну точку зору.
V Донести студентам заздалегідь до семінару план питань, формат, часові показники (що
не більше 7 хвилин на один виступ, що по кожному питанню буде кілька виступів, озвучити
дискусійне питання).
VI Надати студентам список літератури:
Бех І. Д. Виховання особистості: Підручник
Булах І. С. Викладач-студент: психологія міжособистісних взаємодій: навчально-методичний
посібник, НПУ імені М. П. Драгоманова
Лук’яненко В. В. Психологічні особливості становлення здатності до самоефективності в
юнацькому віці : дис. ... доктора психол. наук : 19.00.07 / Валентина Володимирівна Лук’яненко.
– Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова
Маслоу А. Мотивация и личность. 3-е изд. / Абрахам Маслоу. – СПб. : Питер, 2003
Кен Уилбер Интегральная медитация, 2018, МИиФ.
VI Зробити аналіз ходу семінарського заняття після проведення. Позначити необхідні
поправки на наступний раз.

Змістовний модуль 2
Тема 4
МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

1. Класифікації методів викладання психології. Словесні, практичні та наочні методи

викладання.
Методи викладання психології класифікуються за джерелом інформації (словесні,
практичні та наочні), за логікою передачі та сприймання навчальної інформації (індуктивні,
дедуктивні, аналітичні, синтетичні), за ступенем самостійності мислення (репродуктивні,
пошукові, дослідницькі), за ступенем керування навчальною діяльністю (під керівництвом
викладача, самостійна робота, виконання індивідуальних навчальних проектів.
До словесних методів відносять традиційні та проблемні лекції, лекції із застосуванням
презентацій, семінари, пояснення, розповіді, бесіди. До наочних методів викладання відносять
спостереження, ілюстрації, демонстрації. До практичних методів відносять вправи та тренінги.
Класифікація методів навчання, яка розроблена відомим радянським педагогом Ю. К.
Бабанським:
І. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності:
1) на основі джерела надання і сприйняття навчальної інформації (перцептивні методи) –
словесні: лекції, пояснення, розповіді, бесіди тощо; наочні: досліди, демонстрації, ілюстрації;
практичні: вправи, рішення задач тощо;
2) на основі логіки надання і сприйняття навчальної інформації (логічні методи) – індуктивні,
дедуктивні, аналітичні, синтетичні;
3) за ступенем самостійності мислення студентів при усвідомленні знань (гностичні методи) –
репродуктивні, пошукові, частково-пошукові, дослідницькі;
4) за ступенем управління навчальною діяльністю (методи управління навчанням) – самостійна
робота студентів (робота з першоджерелами, письмова робота, лабораторна робота, виконання
завдань.
ІІ. Методи стимулювання й мотивації навчання:
1) методи стимулювання інтересу до навчання – пізнавальні ігри, навчальні дискусії, створення
різних навчальних ситуацій: новизни, цікавості, емоційного переживання;
2) методи стимулювання відповідальності у навчанні – переконання значущості навчання,
пред’явлення вимог, вправи по виконанню вимог, заохочення та осудження недоліків у навчанні.
ІІІ. Методи контролю і самоконтролю в навчанні:
1) методи усного контролю – індивідуальне і фронтальне опитування, заліки, іспити,
програмоване опитування;
2) методи письмового контролю – контрольні письмові роботи, письмові заліки та іспити,
програмовані письмові роботи;
3) методи лабораторно-практичного контролю – контрольні лабораторні роботи.

2. Словесні методи викладання. Значення словесних методів у викладанні психології.

Види словесних методів: усні та письмові, монологічні та діалогічні. Переваги та
недоліки словесних методів викладання.
Словесні методи викладання дозволяють за короткий час повідомити студентам значний
обсяг інформації, поставити перед ними проблему і вказати шляхи її розв'язання. За допомогою
словесного методу можна створювати в свідомості студентів картини і образи, тому що слово
активізує уяву, пам'ять, почуття.
Словесні методи поділяються на усні та письмові, а також ці різновиди можуть бути
монологічні та діалогічні.
Перевагою цього методу є те, що він сприяє творчому та критичному розвитку. Недоліком
можна назвати те, що потребує достатньо багато часу для передачі інформації.

3. Практичні методи викладання. Роль та види практичних методів у викладанні

психології. Роль практичних методів у формуванні професійної готовності майбутнього
спеціаліста. Переваги та недоліки практичних методів викладання.
Практичні методи викладання використовують для безпосереднього пізнання та
поглиблення знань. Цими методами формують практичні уміння і навички.
У викладанні психології до таких методів належать: лабораторні роботи, психологічні
тести, психологічні завдання, вправи, групова дискусія, психологічні ігри.
Під час формування професійної готовності майбутнього спеціаліста, така робота
сприяє поєднанню теорії з практикою, виробленню вмінь працювати з приладдям,
опрацьовувати, аналізувати результати вимірювань і науково обґрунтовано оцінювати їх.
Перевагою є те, що навчання за допомогою практичних методів є найбільш наближеним
до дійсності, дозволяє відчути і отримати знання через проживання та власний досвід.
Недоліком є те, що такими методами слід користуватися після засвоєння теорії, з прив'язкою до
теми.

4. Наочні методи викладання. Значення наочності. Види наочності: предметна,

зображувальна, словесна. Вплив наочності на успішність засвоєння психологічних
дисциплін. Переваги та недоліки наочних методів викладання. Вимоги до використання
наочності.
Наочні методи викладання характеризуються використанням зображень об'єктів і явищ,
конкретних образів, які безпосередньо сприймають студенти.
Наочність вводиться на заняттях поступово, в відповідний момент, по мірі необхідності.
Серед способів демонстрації наочності варто відзначити типові дошку з крейдою, слайди на
екрані, плакати, але можуть бути і багато інших варіантів, узгодження зі змістом матеріалу.
 Серед наочних методів виділяють предметний (демонстрація реальних предметів, явищ і
процесів), образотворчий (демонстрація зображень, явищ, процесів і теорії про них) і словесний
(опис образів в мовній формі). Образотворчий метод також ділиться на художній, символічний
(схематичний) і текстовий.
Перевагою наочних методів викладання є те, що вони створюють образ викладеного,
допомагають краще запам'ятовувати матеріал. Недоліком цих методів є те, що зорові, слухові і
тактильні образи можуть лише поглиблювати та доповнювати загальні широкі теоретичні
знання, а також вони створюють додаткове навантаження викладачу, та можуть займати певний
час на організацію під час роботи.
Також, серед умов використання наочності, є те, що слід ретельно продумувати
пояснення, що даються в ході демонстрації; необхідно чітко виділяти лише головне та істотне;
наочність має бути організована так, щоб всі студенти мали якісний доступ до цього.

5. Сучасні методи викладання психології. Методи активного викладання психології.

Значення методів активного викладання. Вплив методів активного навчання на розвиток
особистості студента. Правила застосування методів активного викладання. Ігрові
методи викладання. Методи інтерактивного викладання.
Сучасні методи викладання психології спрямовані на активізацію інтересу до навчання, а
також на стимулювання мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Активізують інтерес до
навчання: навчальні дискусії, створення ситуації пізнавальної новизни, створення ситуації
зацікавленості (метод цікавих аналогій) тощо.
Методи активного викладання психології - це ті, які реалізують установку на високу
активність суб'єкта в навчальному процесі. Серед сучасних активних методів навчання
виділяють метод програмованого навчання; метод проблемного навчання; метод інтерактивного
(комунікативного) навчання.
Використання активних методів у навчанні психології має таке значення, що дозволяє
підвищити ступінь активності студентів у процесі засвоєння знань.
Методи активного навчання впливають на розвиток особистості студенту, активізуючи
діяльність самого студента, перш за все розумову, і служить розумовому розвитку його
особистості. У разі активного застосування цих методів студенти «вміють вчитися» (вміють
опрацьовувати першоджерела, аналізувати наукові проблеми, мають високу культуру навчання і
т.д.). Для них характерна висока динаміка розумового розвитку у процесі навчання.
Правилами застосування методів активного викладання є те, що чим активніше
пізнавальна діяльність студента, тим вище ефективність засвоєння; активність студентів –
головна умова успішного навчання. Це особлива форма організації пізнавальної діяльності
студентів.
Сутність гри та ігрових методів полягає в тому, що це – засіб імітації (наслідування,
зображення, відображення) різних професійних і життєвих ситуації за певними – заданими
ззовні або виробленими учасниками гри – правилами. Застосовуючи гру, її скоріше розглядають
як метод навчання мистецтву викладання, а не як метод прийняття конкретних рішень. Гра – це
відома, звична і улюблена форма діяльності людини будь-якого віку; один з найефективніших
засобів активізації всіх учасників ситуації; ефективний засіб активації емоційного і фізичного
напруження; ефективний засіб подолання психологічних бар’єрів і розв’язання проблемних
психолого-педагогічних ситуацій; засіб активації творчої уяви; природний засіб мотивації;
природний і ефективний засіб комунікації тощо.
Ігрові методи, на відміну від традиційних методів навчання, дозволяють повніше
відтворювати практичну діяльність, виявляти проблеми і причини їх появи, розробляти варіанти
вирішення проблем, оцінювати кожен із варіантів вирішення проблеми, приймати рішення і
визначати механізм його реалізації. Гра практично нівелює кінцевий результат у традиційному
його розумінні. Результат гри сприймається учасниками крізь призму загального успіху, успіху
групи, команди. Крім того, учасників гри значно більше цікавлять процес і моральна
(заохочення, подяка, схвалення, публічне оголошення результатів тощо) та психологічна
(самоствердження, підвищення самооцінки і т.ін.) нагорода. У процесі навчання застосовуються
різні модифікації ділових ігор: імітаційні, операційні, рольові, діловий театр та інші.
Методи інтерактивного викладання впливають на процес засвоєння знань за допомогою
організації людських взаємодій і відносин. Навчання розглядається як соціальний, колективний
процес. Інтерактивне навчання реалізуються у відповідних технологіях, методах, організаційних
і комунікативних формах, серед яких найбільш поширені – діалог, дискусія, дебати.

Тема 5
СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН.
ТЕХНОЛОГІЯ РОЗРОБКИ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ З ПСИХОЛОГІЇ

1. Сучасні технології викладання (проектне навчання, активне, інтерактивне, дистанційне та ін.).

Модульно-рейтингова система навчання та особливості її запровадження при вивченні
психології.
Модульне навчання. Це така технологія навчання, сутність якої полягає в тому, щоб той,
хто навчається, міг самостійно працюва­ти із запропонованими йому індивідуальними
програмами, що містять банк інформації та методичні рекомендації щодо виконання завдань.
Модульне навчання є одним із видів особистісно-орієнтованого навчання та відрізняється від
традиційної системи навчання цілями й завданнями, програмно-методичним забезпеченням,
організаційними формами та ін.
Мета модульного навчання - така зміна організаційних основ педагогічного процесу у
вищій школі, яка забезпечує суттєву його демократизацію, створює умови для реальної зміни
ролі і місця студента, перетворює його з об'єкта на суб'єкт процесу навчання, надає
педагогічному процесу необхідної гнучкості для того, щоб реалізувати принцип індивідуалізації
навчання.
Завдання модульного навчання:
1. Створення змісту навчання, здатного гнучко реагувати на конкретні умови навчання, потреби
практики.
2. Стимулювання самостійності та відповідальності студентів.
3. Реалізація творчого потенціалу педагога, звільнення його від рутинних обов'язків.
4. Забезпечення індивідуалізації навчання щодо темпу, рівня допомоги та диференціації змісту
навчання.
5. Здійснення якісного процесу навчання, у результаті якого досконало володіють знаннями,
уміннями та навичками всі студенти або переважна більшість.
Принципи технології модульного навчання: модульність, виокремлення із змісту навчання
певних елементів, динамічність, дієвість та оперативність знань і їх системи, гнучкість,
усвідомлення перспективи, різнобічність методичного консультування, паритетність.
В рамках модульної технології доцільно застосовувати поєднані методи (залежно від
конкретної мети модуля), а саме: інформаційно-рецептивний, пояснювально-ілюстративний, м.
проблемного навчання, дослідницький. Велике значення має комплекс використання різних
засобів навчання.

2. Методичні особливості викладання загальної, вікової, педагогічної, історії психології,

дисципліни за вибором. Змістові пріоритети курсу. Модулі курсу, тематика лекцій.
 Методичні особливості викладання описують методичну специфіку, тобто описується
використання методів, які передбачені у викладанні тій чи іншій дисципліні. Тобто це
найважливіше, що має бути засвоєно у ході вивчення дисципліни.
Методичні особливості викладання загальної психології передбачають поєднання
теоретичного та практичного курсу (практичні, лабораторні, вправи, завдання, тести на
самооцінку з загальної характеристики розвитку психіки).
Методичні особливості викладання вікової психології передбачають засвоєння законів
вікового психічного розвитку людини. Специфіка полягає в поєднанні з педагогічною
психологією або в виділенні вікової психології, а також в оволодінні студентами інструментарієм
для діагностики вікової норми, і виділення випередження і відставання від вікових нормативів.
Методична специфіка викладання історії психології передбачає конспектування
першоджерел, вивчення біографії вчених, передбачає наочність у вигляді портретів та факти з
життя, які дають інформацію про особистість людини. Історія психології передбачає розклад
змісту на етапи розвитку історичної науки.
Змістові пріоритети курсу - це фактично модулі, частини навчальної дисципліни. Змістови
пріоритети крім цього формулюються в темах лекцій, які викладаються. У наші дні є
різноманіття підручників та розробок, тому під час встановлення змістових пріоритетів курсу
треба проаналізувати існуючий стан дисципліни, а саме розділи підручників та теми лекцій,
Потім проявити творчість щоб обробити цю інформацію та сформувати на цій основі оновлені,
більш всеохоплюючі пріоритети, з урахування виділеної кількості годин.

3. Технологія розробки навчального курсу з психології: визначення актуальності, мети,

завдань, навчально-тематичного плану, розподіл годин, орієнтовного змісту, питань для
семінару, завдань для практичного заняття, питань для заліку, тестових завдань для
рубіжного контролю, списку літератури.
Розробка технології передбачає декілька етапів роботи. На начальному етапі
визначається дисципліна. Далі, на основі навчального плану ВНЗ, з’ясовуються основні
орієнтири: кількість годин для лекцій, кількість семінарських занять, форма індивідуальної
роботи та форма контролю засвоєння.
На наступному етапі відбувається розробка робочої програми курсу дисципліни:
1. Визначається актуальність даної дисципліни для підготовки студентів.
2. Визначається мета вивчення даної дисципліни.
3. Визначаються завдання.
4. Робиться розподіл годин.
5. Складається навчально-тематичний план (таблиця з годинами, темами та варіантами їх
розгляду).
6. Складається орієнтовний зміст дисципліни (модулі, теми, тези кожної теми).
7. Визначаються питання для семінарських, практичних занять, для заліків, розробляються
тести для рубіжного контролю та список літератури.

Тема 6
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ У ВИКЛАДАННІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

1. Організація та проведення аудиторної роботи. Методика організації та проведення

лекцій з психології. Методика організації та проведення практичних занять із психології.
Методика організації та проведення семінарських занять із психології. Методика
організації та проведення лабораторних занять з психології.
 Основними видами аудиторних занять є лекції, семінарські та практичні заняття. Кожен
вид занять виконує специфічну навчальну функцію в формуванні повноцінних і якісних знань.
Критерієм якості засвоєних знань є їх науковість.
Методика організації та проведення лекцій з психології:
А: Ознайомлення із змістом навчальної програми, ознайомлення із змістом викладу теми в
рекомендованих підручниках.
Б: Опрацювання літератури та збір інформації; визначення навчальної мети лекції.
В: Забезпечення опори на попередні знання; структурування нового знання на рівні курсу в
цілому.
Г: Визначення прийомів активізації мислительної діяльності студентів на лекції; забезпечення
наочність.
Д: Написання конспекту лекції.
Практичне заняття повинне закріплювати теоретичні знання на практиці; сприяти
набуттю навиків дослідницької роботи; навчити застосовувати теоретичні знання для вирішення
практичних завдань; розвивати інтелектуальні уміння до аналізу та проектування діяльності.
Структура практичного заняття орієнтовно включає в себе: повідомлення мети практичного
заняття; інструктування по проведенню роботи (інструментарій, методики, технологія);
виконання практичного завдання; обговорення результатів роботи; оформлення звіту про
виконану роботу; оцінка викладачем якості виконання завдання.
Семінарське заняття повинне поглиблювати знання; розширювати знання; розвивати
вміння самостійної роботи; стимулювати інтелектуальну діяльність; формувати вміння логічно
висловлювати та аргументувати свої думки. На семінарському занятті повинне бути чітке
формулювання пізнавальної мети заняття; визначення переліку літератури; завдання по
письмовій звітності про роботу . Питання, що виносяться на заняття, повинні бути проблемного
характеру та орієнтувати на продуктивне мислення.
Лабораторне заняття - форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом
викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою
практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни,
набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням,
обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних
досліджень.

2. Методика організації та проведення індивідуальної роботи із психології. Методика

організації та проведення тренінгу з психології. Організація позааудиторної роботи.
Індивідуальні роботи з психології сприяють поглибленому вивченню студентом
теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використати знання для вирішення відповідних
практичних завдань. Види: виконання дослідницьких і навчально-методичних проектів,
реферати, розрахунково-графічні роботи, контрольні роботи, аналіз практичних, проблемних
ситуацій, підготовка результатів власних досліджень до виступу на конференції, участь в
олімпіадах, робота з кейсами тощо.
Види індивідуальних робіт з певних навчальних дисциплін визначаються робочою
навчальною програмою дисципліни. Терміни видачі, виконання і захисту індивідуальних завдань
визначаються графіком, що розробляється випускною кафедрою на кожний семестр.
Індивідуальні роботи виконуються студентами самостійно із забезпеченням необхідних
консультацій з боку викладача.
Психологічний тренінг - інтерактивна форма навчальної діяльності студентів, яка
реалізується через спеціально створені групи (з 5-15 осіб) і націлена на навчання через ефект
групової взаємодії; визначення і вирішення психологічних проблем студентів; практичне
оволодіння навичками конструктивної взаємодії; розвиток професійної самосвідомості. У
процесі тренінгу в студентів формується ряд професійно-значимих умінь і навичок, зростає
творчий потенціал, зміцнюються теоретичні знання. Методика організації тренінгу: врахування
базових знань і навичок; має орієнтуватися на розв’язання конкретної проблеми організації;
результати, отримані в тренінгу, повинні бути використані; тренінг повинен враховувати
соціально-психологічні особливості колективу; тренінг потребує адміністративної підтримки для
забезпечення успіху в найближчій перспективі.
Позааудиторна робота складається із декількох типологічно відмінних видів робіт:
читання і конспектування навчальних і наукових текстів, виконання навчальних завдань, в
межах яких відпрацьовується та перевіряється якість засвоєння прочитаного (домашні та
контрольні роботи), продуктивні види робіт (доповідь, курсові та дипломні), самостійна робота
при підготовці до заліків та іспитів.
Важлива частина позааудиторного навчання - читання підручника, який традиційно
вважається провідним видом навчальної літератури. У ньому систематично викладається
матеріал на сучасному рівні досягнень даної науки і на доступній студенту мові.
Ефективним засобом у самостійній роботі студентів із навчальною та науковою
літературою є семантичний конспект. Він корисний і для викладача, тому що його можна
активно застосовувати у процесі викладання. Робота над конспектом дає нові, більш глибокі
уявлення про навчальний предмет.

3. Самостійна робота: значення, види, методика організації.

Самостійна робота - це така навчальна діяльність, яка виконується студентом без участі
викладача, але за його завданням. Більша частина запитань і задач для самостійної роботи з
психології має бути присвячена психологічному аналізу людських взаємин, вчинків і поведінки
людей, їхніх особистісних властивостей і рис, особливостей різних видів діяльності, що
оточують студента й у який він має взаємовідносини.
Для самостійної роботи викладач розробляє теми рефератів і усних доповідей, практичні
завдання для виконання у позаудиторний час, формує орієнтовний список тем для написання
курсових і дипломних робіт, підготовлює основну та додаткову літературу за такими темами,
запитання для екзаменів і заліків з предмету викладання.
Методика управління самостійною діяльністю:
А. Самостійне вивчення літератури з обов’язковим зіставленням теорії з реальними
психологічними явищами, які констатуються через самоспостереження.
Б. Формування та підтримка інтересу до пізнання та творчої діяльності.
В. Максимум задач і питань на міркування над проблемами психічної діяльності та мінімум
підказок, повна самостійність творчості і ніякого формального проходження по готовому тексту
та його завчання.
Г. Створення умов для плюралізму.
Д. Використання завдань на мікродослідження (аналіз факту або явища з позиції відомої теорії).

4. Методика організації психологічної практики.

Методика організації психологічної практики включає декілька важливих етапів:
1. Визначення критеріїв оцінювання згідно вимог
2. Підготовка до психологічної практики (підготовка, планування, реалізація плану, регулювання
та корекція плану, контроль і аналіз результатів)
3. Спостереження та аналіз психологічної практики.
Проходження психологічної практики передбачає, що відбудеться ознайомлення з
особливостями роботи психолога; буде здобуватися досвід психологічної діяльності,
вироблятимуться вміння та навички, необхідні для вирішення професійних завдань, буде
оволодіння формами і методами діагностичної, корекційно-розвивальної, просвітницької,
дослідницької і навчально-виховної роботи; відбудеться рефлексія якості і рівень практичної
підготовленості до майбутньої професійної діяльності.
Терміни та програма практики визначаються навчальним планом.

5. Методика організації контролю знань студентів. Види та форми контролю. Оцінювання

та його роль у розвиткові особистості студента.
Контроль є важливою складовою керування процесом засвоєння знань. Необхідність
контролю як навчальної процедури зумовлена об’єктивними і суб’єктивними факторами. До
об’єктивних можна віднести складність навчального матеріалу, труднощі в організації
необхідних умов для продуктивного навчання, недосконалість механізмів керування
самостійною навчальною діяльністю студента. До суб’єктивних - несформованість професійних
потреб в знаннях, що будуть необхідні в майбутній діяльності фахівця, несформованість
професійної свідомості, відсутніх вмінь ефективного самоконтролю за результатами навчання,
несформованість вмінь вчитися.
Види контролю: вибірковий (перевіряється певний вид роботи педагога у певних групах);
комплексний (плановий систематичний контроль за організацією всіх напрямів
навчально-виховної роботи); моніторинговий (комплекс динамічних спостережень для
аналітичної оцінки прогнозу стану цілісної навчально-виховної системи); оперативний (без
попередження); порівняльний (контроль за організацією всіх напрямів навчально-виховної
роботи в різних групах студентів); поточний (постійне відстежування навчального процесу та
аналіз результатів); самоконтроль (систематичні самостійні спостереження за своєю
педагогічною діяльністю з метою попередження помилок); тематичний (поглиблений контроль за
організацією одного з напрямів навчально-виховної роботи).
Форми контролю: попередній контроль (діагностика перед вивченням нового матеріалу);
поточний (повсякденна форма, диференцює студентів за успішністю засвоєння, мотивує);
періодичний або тематичний (оцінка за модуть або тему); межовий (перевірка перед початком
вивчення наступної частини матеріалу, який неможливо засвоїти без попередньої); підсумковий
(виявлення здатності до подальшого навчання, а аткож залік, екзамен, оцінка за практику);
заключний (державні екзамени, захист наукової роботи, присудження кваліфікації).
Оцінювання відіграє важливу роль у розвиткові особистості студента, виконуючи декілька
відповідних функцій: діагностичну (виявляє реальний рівень знань студента); розвивальну
(інформує про причини, що зумовили помилки та надання рекомендацій щодо самоконтролю);
спонукальну (усвідомлення необхідності звітування).