МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ВАШ ВНЗ

РЕФЕРАТ
На тему:
Поняття психодіагностики. Історія розвитку психодіагностики.

Виконала:

ВАШЕ МІСТО - 2024

 ЗМІСТ

ВСТУП
1. Поняття, предмет та завдання психодіагностики
2. Історія розвитку психодіагностики
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 ВСТУП

В сучасному світі психологія взяла на себе завдання ретельного вивчення

та розуміння людського психічного життя, розкриваючи та аналізуючи його
складові. Однією з ключових галузей в цьому відношенні є психодіагностика,
яка займається визначенням та оцінкою психічних якостей та станів
особистості. Розмаїття психодіагностичних методик, які використовують
сучасні математичні, фізичні та електронні засоби, свідчить про постійний
розвиток цієї галузі.

Сьогодні психодіагностика – це динамічно розвиваюча галузь, яка

постійно оновлюється та вдосконалюється. Вона використовує новітні
технології та методи дослідження, що дозволяє їй бути все більш точною та
ефективною.

Метою даного реферату є висвітлення поняття психодіагностики, а також

ознайомлення з історією її розвитку.
 1. Поняття, предмет та завдання психодіагностики

Для ефективного викладання і виховання, а також для здійснення

успішного управлінського та педагогічного впливу на людей, важливо мати
об'єктивні наукові знання про їхні індивідуальні особливості. Отримання таких
знань стає можливим за допомогою використання методів наукової
психологічної діагностики.

Об'єктивність інформації про індивідуально-психологічні особливості

залежить від того, наскільки об'єктивними і науково обґрунтованими є методи
їх отримання. Наприклад, досвідчений педагог може приблизно визначити
деякі особливості через спостереження в ході щоденної роботи. Однак для
точної фіксації і виміру цих особливостей необхідно використовувати
допоміжні засоби, такі як психолог-діагност.

Вирішення завдань педагогічної соціальної практики потребує від

фахівців (робітників соціальних служб) творчого підходу, наявності
спеціальних знань, професійного і життєвого досвіду, а також володіння
сучасним арсеналом психодіагностичних засобів для вивчення особистості та
розв'язання комплексних завдань психологічної діагностики і консультації.

Більшість дослідників припускають, що психодіагностика, як галузь

психологічного знання, спрямована на розробку методів визначення
індивідуальних психологічних характеристик особистості. При цьому важливо
пам'ятати, що психодіагностика займається не лише тестами, але й якісним
аналізом особистості. Також слід зауважити, що психодіагностика не є
допоміжною, обслуговуючою дисципліною, а повноправною наукою, яка
досліджує природу індивідуальних відмінностей. З урахуванням різних
підходів до трактування терміну "психодіагностика" можна запропонувати таке
визначення.
 Психодіагностика є галуззю психологічної науки, що формулює теорію,
принципи та інструменти для оцінки і виміру індивідуально-психологічних
характеристик особистості.

Протягом розвитку психодіагностики визначилися основні сфери

застосування психологічних методик, які можна розглядати як галузі загальної
психодіагностики. Початковий інтерес до методик дослідження особистості і
інтелекту виявили освіта та медицина, що призвело до створення відповідних
галузей психодіагностики - освітньої і клінічної. Окрім цього, слід відзначити
професійну психодіагностику, яка є необхідною для профорієнтації та
професійного відбору.

Термін "діагностика" (від грецького "діа" і "гнозис") буквально означає

"розрізнення". Сьогодні цей термін активно використовується не лише в
психології, але і в педагогіці, медицині та інших галузях науки. Згідно з
сучасним загальнонауковим розумінням, "діагностика" визначається як
розпізнання стану певного об'єкту чи системи шляхом швидкої реєстрації її
суттєвих параметрів і подальшого віднесення до визначеної діагностичної
категорії для прогнозу поведінки і прийняття рішень щодо необхідних впливів
на цю поведінку в бажаному напрямі. У цьому контексті психодіагностику
можна розглядати як важливий інструмент для забезпечення "зворотного
зв'язку" - інформаційного забезпечення будь-якого впливу, що вказує на
необхідність збору психодіагностичної інформації перед початком впливу та
повторного діагностичного обстеження на завершення впливу.

Психодіагностика охоплює методологічні, теоретичні та конкретні

методичні принципи для створення інструментів та формування висновків
психодіагностики. Вона також включає методи і конкретні методики для
діагностування універсальних аспектів особистості, таких як риси особистості,
здібності, мотиви, свідомість і самосвідомість, а також міжособистісні
взаємини.
 Термін "психодіагностика" став широко вживаним у XX столітті після
публікації роботи Роршаха "Психодіагностика" у 1921 році.

Основні теоретико-методологічні завдання психодіагностики включають

вирішення проблеми співвіднесення отриманих фактів з індивідуально-
особистісними особливостями людини. Це передбачає теоретичне
обґрунтування зв'язку між тестовими результатами та особистісними рисами.

Також важливо визначити предмет діагностування, розглядаючи, що саме

оцінюють методики в процесі обстеження та які аспекти особистості вони
враховують. Психодіагностика також включає в себе визначення принципів, що
стоять в основі діагностування різних властивостей особистості, і
формулювання системи вимог до розробки психодіагностичного
інструментарію для отримання надійних та об'єктивних результатів досліджень.

В практичному плані завдання психодіагностики включають у себе

створення, перевірку та впровадження системи психодіагностичних методик, а
також визначення їхньої валідності, надійності та об'єктивності.

2. Історія розвитку психодіагностики

Історія розвитку сучасної психодіагностики розпочалася у першій чверті

XIX століття, в період клінічного розвитку психологічних знань. Цей етап
відзначався переходом від дослідження філософами і письменниками до
важливої ролі, яку відіграли лікарі у збиранні та аналізі емпіричних
психологічних даних про людину. Головний інтерес лікарів полягав у вивченні
причин поширених душевних захворювань та неврозів.

Лікарі-психіатри активно здійснювали систематичні спостереження за

пацієнтами в клініках Європи, записуючи та аналізуючи результати своїх
досліджень. Зокрема, в цей період були розроблені методи психодіагностики,
такі як спостереження, опитування та аналіз документів. Проте загалом
психодіагностика того часу володіла ще нестійким та відносним характером,
що виявлялося у різних висновках і умовиводах лікарів, які використовували
однакові методи дослідження. Це пов'язано з тим, що методи психодіагностики
того часу були переважно якісними.

Становлення кількісних методів психодіагностики можна відслідковувати

в другій половині XIX століття. В цей період, під керівництвом німецького
психолога Вільгельма Вундта, була заснована перша експериментальна
психологічна лабораторія у світі. Тут, з метою психодіагностики, розпочали
використовувати різноманітні технічні пристрої та прилади. У той же час було
відкрито психофізичний закон, який вказав на кількісний зв'язок між фізичними
та психологічними явищами, сприяючи розвитку засобів кількісної
психодіагностики.

Основний психофізичний закон відкрив можливість вимірювання

психологічних явищ, що призвело до створення суб'єктивних шкал для
вимірювання відчуттів. Згідно з цим законом, основним об'єктом вимірювання
стали відчуття людини, і протягом значного часу, аж до закінчення XIX
століття, практична психодіагностика була обмежена виміром відчуттів.

Формування сучасних методів психодіагностики, які охоплюють основні

психологічні процеси, властивості та стани людини, розпочалося наприкінці
XIX - на початку XX століття. У цей період тісно пов'язано з активним
розвитком теорії ймовірностей і математичної статистики, в якій професійні
психологи грали важливу роль. Саме ці галузі надали наукову основу для
подальшого розвитку кількісної психодіагностики. Початково математичну
статистику використовували в інших галузях науки, таких як біологія,
економіка, медицина та інші.

Пізніше почалося створення спеціальних інструментів для кількісної

психодіагностики психологічних явищ, зокрема, факторний аналіз. Перший раз
він був використаний для вивчення особистісних рис та рівня інтелектуального
розвитку.

Першу психометричну установу заснував визначений англійський

психолог Френсіс Гальтон. У 1884 році він створив антропометричну
лабораторію, однією з мет якої було отримання статистичних даних щодо
людських здібностей. Відвідувачі лабораторії мали можливість вимірювати свої
здібності, і близько 10 000 осіб пройшли цей психометричний експеримент.
Гальтон був піонером в застосуванні статистики в психології і має заслугу у
розвитку статистичних методів.

Один із перших статистично обґрунтованих тестів інтелекту був

розроблений та опублікований французьким вченим Альфонсом Біне в період з
1905 по 1907 роки. Пізніше цей тест був вдосконалений спільно з іншим
французьким ученим Теодором Симоновим і став відомим в історії
психодіагностики як тест Біне - Симонова.

У другій половині 20-х років минулого століття почали з'являтися нові

психологічні тести, включаючи ті, які оцінюють інтелектуальні та особистісні
аспекти, що дозволяють проводити психодіагностику різних процесів та
властивостей особистості. Історично останнім кількісним інструментарієм
серед засобів психодіагностики стали ті, які пов'язані із соціально-
психологічними дослідженнями. До них відноситься соціометричний тест,
розроблений американським психологом Я. Морено, а також численні
вимірювальні методики, створені групою американських соціальних
психологів.

На 50-60-ті роки XX століття припадає основний період розвитку

різноманітних психодіагностичних методик. Це були роки, коли вчені-
психологи проявляли найбільшу активність в області психометрії. Як результат,
психологія швидко збагатилася новими, більш надійними теоріями і стала не
лише поважною академічною наукою, але й корисною в практиці. Відкрилися
обширні можливості для розвитку, основані на використанні психодіагностики
в прикладних галузях знань, таких як психологія праці, психофізіологія,
інженерна та медична психологія, а також педагогічна психологія.

Сучасна галузь психодіагностики виокремилася як окремий напрям

наукових та практичних психологічних знань. Було розроблено значну
кількість психодіагностичних методик, і їхня кількість продовжує стрімко
зростати. Сучасні методи математики і фізики, а також засоби електронної
психодіагностики, такі як електронні обчислювальні машини (ЕОМ), все
ширше використовуються в психодіагностиці.

У деяких країнах, таких як США та Німеччина, проводилися спроби

комплексної систематизації та представлення психодіагностичних методів у
великих наукових та практичних виданнях. Схожі ініціативи з'явилися і в інших
країнах, але поки що без єдиної концепції та належної наукової основи. Під
концепцією в даному випадку мається на увазі існування добре обґрунтованої
та детально розробленої системи, яка може слугувати основою для класифікації
психодіагностичних методик. Під науковим обґрунтуванням розуміється
наявність широкого теоретичного узагальненого досвіду в оцінці ефективності
психодіагностичних методик та їхніх сильних і слабких сторін.
 ВИСНОВОК

Отже, сучасна психодіагностика представляє собою розроблену галузь,

що поєднує наукові та практичні аспекти вивчення психологічних явищ.
Запровадження різноманітних психодіагностичних методик, включаючи
сучасні підходи математики, фізики та електронної технології, визначає
тенденцію розвитку цієї науки. У ряді країн, таких як США та Німеччина,
спостерігається спроба систематизації та структурування психодіагностичних
методів у великих виданнях. Однак, незважаючи на подібні ініціативи, у
багатьох випадках відсутність єдиної концепції та наукової основи ускладнює
цей процес. Для подальшого успішного розвитку психодіагностики важливо
визначити чітку концепцію та забезпечити науково обгрунтований підхід до
класифікації методик, ураховуючи їхні сильні та слабкі сторони.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бурлачук Л.Ф. Основи психотерапії / Бурлачук Л.Ф., Грабська І.А.,

Качарян А.С. – К.:Київ, 2001.- 320 с.

2. Вікова психологія і психодіагностика : підручник / Л. Г. Терецька. Київ :

Слово, 2018. 608 с.

3. Галян І. М. Психодіагностика. Навчальний посібник  І. М. Галян . - К.:

Академвидав. - 2009. - 464 с.

4. Главацька О.Л. Психологія особистості: Навч. посіб. / О.Л. Главацька -

К.: Каравела, 2018.

5. Дуткевич Т.В. Практична психологія: Вступ до спеціальності / Т.В.

Дуткевич, О.В Савицька - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 256 с.

6. Ісаєвич С.І. Психодіагностика. Навчально - методичний комплекс. –

Ужгород, 2017. – 55 с.

7. Копач Л.М. Психодіагностика. Навч. посіб./Л.М. Копач. – К.: Кондор,

2020.

8. Пащенко М.Ю., Красноштан І.В. Психологія розвитку: Підручник./

М.Ю. Пащенко, І.В. Красноштан – К.: Центр навчальної літератури,
2019.

9. Поліщук С.А. Методичний довідник з психодіагностики: навч.-метод.

Посіб / С.А. Поліщук. – Суми : Університетська книга - 2009. – 226 с.

10.Психодіагностика в соціальній роботі: комплекс навчально-методичного

забезпечення навчальної дисципліни. [Електронний ресурс]: навч. посіб.
для студентів спеціальності 231 «Соціальна робота» / КПІ ім. Ігоря
Сікорського; уклад.: Т.П. Руденко, Г.М. Костроміна. – Електронні
текстові дані. – Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. – 80 с