Самостійна робота Корибут Ірини

2. Методи психодіагностики.
Доповідь.
Психодіагностика визначається як науково-практична діяльність,
спрямована на вивчення, вимірювання та аналіз психічних явищ та процесів з
метою розуміння особистісних особливостей та визначення можливостей
адаптації особистості до оточуючого світу.
Щоб здійснити ефективний аналіз психіки людини, вчені та практики
використовують різноманітні методи психодіагностики. Однією з
найпоширеніших та важливих є тестування. Тести дозволяють оцінити різні
аспекти психічного стану, такі як інтелект, емоційний стан, особистісні
характеристики та інші. Сучасні тести можуть бути стандізованими або
індивідуалізованими, враховуючи специфічні потреби дослідження.
Ще одним важливим методом є анкетування. Анкети надають
можливість отримати інформацію від самого суб'єкта дослідження щодо його
переживань, переконань, та поглядів на різні аспекти життя. Цей метод
дозволяє враховувати індивідуальні особливості та контекст дослідження.
Також важливими є методи спостереження та інтерв'ю. Спостереження
дозволяє фіксувати поведінкові реакції та виокремлювати особливості
взаємодії з оточуючим середовищем. Інтерв'ю надає можливість докладніше
вивчити психічний стан та особистісні риси, здійснюючи прямий контакт із
суб'єктом.
Загалом, методи психодіагностики грають ключову роль у розумінні та
оцінці психіки людини. Їх використання дозволяє виявити не лише проблеми,
але й потенціал особистості, що є важливим для розробки індивідуальних та
колективних стратегій розвитку.
 1. Визначення поняття «психодіагностика»
Психодіагностика – це важлива галузь психології, яка займається
визначенням, вимірюванням та інтерпретацією психічних явищ, станів та
властивостей особистості. Метою психодіагностики є отримання об'єктивних
та надійних даних про психічні процеси та властивості індивіда.
2. Загальна характеристика і класифікація методів психодіагностики
Основними методами психодіагностики є тестування, анкетування,
спостереження, інтерв’ю та проективні методи.
Тестування передбачає використання стандартизованих тестів для
вимірювання різних аспектів психічного функціонування.
Різновиди тестів:
Інтелектуальні тести - визначають рівень інтелекту та когнітивних
здібностей.
Особистісні тести - дозволяють оцінити особистісні характеристики,
такі як емоційна стабільність, впевненість у собі тощо.
Професійні тести - використовуються для визначення відповідності
індивіда певній професії чи спеціалізації.
Перевагиами тестування є об'єктивність - результати можна кількісно
виміряти та порівнювати, та ефективність - здатність швидко та однаково
оцінювати велику кількість осіб
Області використання тестування:
освітній сектор: для визначення рівня інтелекту та навчальних
можливостей.
клінічна психологія для діагностики розладів та визначення психічного
здоров'я.
професійний відбір - визначення відповідності кандидата вимогам
певної посади.
Із недоліків тестування можна визначити стресовий вплив (деякі
суб'єкти можуть відчувати стрес під час тестування, що впливає на
результати) та недостатня контекстуалізація (тестові завдання можуть не
враховувати контекст реального життя)
Анкетування – це метод психодіагностики, що ґрунтується на
використанні структурованих запитань, на які суб'єкт надає письмові або усні
відповіді. Цей метод дозволяє отримати інформацію про психічні, емоційні,
та особистісні характеристики індивіда.
Анкети мають чітко сформульовані та стандартизовані запитання, що
дозволяє проводити об'єктивне порівняння результатів. Анкети можуть бути
короткими або довгими, а також покривати широкий спектр питань – від
особистісних рис до думок щодо конкретних ситуацій. Відповіді
отримуються безпосередньо від суб'єкта, що може впливати на рівень
суб'єктивності та вірогідність відповідей. Анкети можуть містити як відкриті
питання (де суб'єкт може відповісти вільно), так і закриті (де надається
обмежений набір варіантів відповідей). Анкети можуть використовуватися
для дослідницьких, клінічних або прикладних цілей, залежно від задачі
дослідження.
Перевагами анкетування є ефективність, анонімність та об’єктивність.
Серед недоліків можна відзначити суб'єктивність відповідей (залежно від
суб'єкта, може бути велика ступінь суб'єктивності) та втрата контексту (у
намаганні скоротити анкету, може бути втрачено контекст та глибина
відповідей).
Спостереження є одним з ключових методів в психодіагностиці, що
полягає в систематичному, об'єктивному та неперервному вивченні
поведінки, взаємодії та вираження емоцій особистості в різних ситуаціях.
Спостереження проводиться без перерв, що дозволяє отримати повний
обсяг інформації про поведінку та реакції. Здійснюється об'єктивне
фіксування фактів без втручання суб'єкта дослідження. Спостереження
проводиться за певними категоріями або аспектами, що дозволяє
систематизувати отриману інформацію. Спостереження зазвичай
проводиться в реальних умовах життя або діяльності суб'єкта.
 Психолог спостерігає за особистістю без будь-яких втручань чи впливу
– пряме спостереження. Психолог спостерігає, не повідомляючи суб'єкту
про факт спостереження, щоб уникнути впливу на його поведінку –
приховане спостереження. Психолог може брати участь у діяльності суб'єкта
для отримання більш повної картини його поведінки.
Області застосування спостереження в психодіагностиці це дитяча
психологія, клінічна психологія та освітній сектор.
Спостереження має перевагу у забезпеченні об'єктивної інформації про
поведінку, проте існує можливість спотворень внаслідок усвідомленого
впливу. Постереження дозволяє вивчати поведінку в реальних умовах, але
може обмежувати доступу до контексту у певних ситуаціях.
Інтерв'ю у психодіагностиці – це структуроване або неструктуроване
спілкування між психологом та суб'єктом з метою збору інформації про
психічні характеристики, ставлення, переживання та інші аспекти
особистості.
Структуроване інтерв'ю – спеціально розроблені запитання
заздалегідь. Застосувується для однозначного збору конкретної інформації.
Неструктуроване інтерв'ю – це відкрите спілкування без жорсткої
структури. Дозволяє долучити особисті переживання та думки суб'єкта.
Півструктуроване інтерв'ю - комбінація структурованих та вільних
запитань. Забезпечує баланс між конкретністю та гнучкістю.
Перевагами є глибина розуміння. Інтерв’ю дозволяє отримати глибше
розуміння особистості через висловлені думки та переживання.
Наступною перевагою відзначимо ситуаційну адаптованість. Психолог
може адаптувати спосіб постановки питань під конкретну ситуацію.
Серед недоліків варто відзначити суб'єктивність (відповіді можуть бути
суб'єктивно впливованими) та соціально-бажані відповіді (індивід може
намагатися представити себе у більш прийнятному світлі)
 Застосовується у клінічній психології для діагностики та розуміння
психічних розладів та у кадровому підборі для оцінки професійних навичок
та особистісних рис працівників.
Проектні методи в психодіагностиці є важливим інструментом для
вивчення та розуміння психічних явищ та властивостей особистості. Ці
методи дозволяють звертати увагу на творчий та самовиражальний аспект
особистості та виявляти її потенціал та ресурси
Основні проектні методи:
Проект «Життєвий сценарій». Суб'єкт створює свій життєвий сценарій,
ілюструючи важливі етапи, події та взаємодії. Аналіз цього проекту дозволяє
розкрити індивідуальні цінності та прагнення.
Проект «Моє ідеальне середовище». Учасник створює проект
ідеального середовища, враховуючи різні фактори, такі як люди, об'єкти та
атмосфера. Аналіз проекту вказує на особисті переваги та ставлення до
навколишнього середовища.
Проект «Моє творче вираження». Суб'єкт створює художній або
творчий проект, використовуючи різні матеріали та техніки. Даний проект
дозволяє вивчити та розкрити творчий потенціал та індивідуальний стиль.
Проект «Моя ідеальна робота». Учасник створює проект своєї ідеальної
роботи, враховуючи фактори, такі як обов'язки, оточення та комунікація. Цей
проект допомагає визначити особистісні інтереси та професійні мотивації.
Перевагами проектних методів у психодіагностиці відзначимо
індивідуалізація та аутентичність, творчий підхід, ширший огляд
особистості.
Проектні методи в психодіагностиці доповнюють традиційні підходи,
надаючи можливість глибше розуміти індивіда. Творчість та
індивідуальність, виявлені через проекти, роблять їх ефективним
інструментом для розвитку та підтримки особистісного зростання.
3. В яких трьох основних діагностичних підходах конкретизується.
психодіагностичний метод?
 Психодіагностичний метод конкретизується в основних діагностичних
підходах наступним чином:
Психометричний підхід – цей підхід зосереджений на вимірюванні
психічних явищ і властивостей за допомогою стандартизованих тестів і
анкет. Метою є об'єктивне вимірювання та кількісна оцінка різних аспектів
психічного стану особистості, таких як інтелект, особистісні характеристики,
та інші.
Клінічний підхід – цей підхід орієнтований на детальний клінічний
аналіз та інтерпретацію психічних розладів та відхилень. Психодіагностичні
інструменти, такі як інтерв'ю, спостереження та проективні тести,
використовуються для збору квалітативної інформації про стан пацієнта.
Розвивальний (Розвиваючий) підхід – цей підхід акцентує на
індивідуальному розвитку та підтримці потенціалу особистості. Методи
психодіагностики використовуються для визначення потреб, інтересів та
можливостей особистості для подальшого планування індивідуальної
програми розвитку.
Ці підходи можуть використовуватися поєднано для отримання
комплексного розуміння психічного стану та характеристик особистості.

4. Наведіть приклади відкритих, закритих, прямих і непрямих запитань.

Використання різних типів запитань у психодіагностиці дозволяє
отримати різноманітну та глибоку інформацію про психічний стан та
особистісні характеристики індивіда.
Відкриті запитання:
1. Як ви оцінюєте своє власне емоційне становище в останній час?
2. Що саме вас турбує у ваших відносинах з оточуючими?
3. Які цілі ви ставите перед собою на майбутнє?
Закриті запитання:
1. Чи відчуваєте ви тривожність на роботі?
2. Чи були ви коли-небудь в подібній ситуації раніше?
 3. Чи характеризуєте ви свої стосунки з батьками як позитивні?
Прямі запитання:
1. Як ви оцінюєте свій рівень стресу на роботі?
2. Чи відчуваєте ви нестачу підтримки в сім'ї?
3. Як часто ви відчуваєте себе задоволеним своєю роботою?
Непрямі запитання:
1. Як ви відчуваєте себе, коли опиняєтеся у складних ситуаціях?
2. Як ви думаєте, ваші емоції впливають на вашу продуктивність?
3. Як ви реагуєте на стрес, і чи впливає це на ваше здоров'я?
5. Які критерії класифікації психодіагностичних методів?
Психодіагностичні методи можна класифікувати за різними критеріями.
Основні критерії класифікації психодіагностичних методів включають:
1. Форма застосування:
- індивідуальні – застосовуються для дослідження окремих осіб.
- групові – використовуються для вивчення групових динамік і
характеристик.
2. Метод збору інформації:
- тестові – вимірюють конкретні психічні характеристики за
допомогою стандартизованих тестів.
- неструктуровані – засновані на вільному спілкуванні, наприклад,
інтерв'ю чи проективні тести.
3. Мета використання:
- діагностичні – прямовані на визначення психічних характеристик
та виявлення розладів.
- розвивальні – використовуються для визначення потенціалу та
розвитку особистості.
4. Методи аналізу даних:
- кількісні – інформація аналізується за допомогою числових
даних.
 - якісні – зосереджені на глибинному розумінні особистості через
аналіз якісних даних.
5. Спосіб взаємодії з об'єктом дослідження:
- прямий – отримання інформації від особи безпосередньо.
- непрямий – збір інформації через посередників або непрямі
методи.
6. Тривалість застосування:
- короткотермінові – застосовуються для отримання миттєвих
результатів
- довготермінові – використовуються для вивчення динаміки
психічних процесів з часом
7. Область вимірювань:
- інтелектуальні – спрямовані на вимірювання інтелектуальних
здібностей.
- особистісні – оцінюють характерологічні та емоційні аспекти.
Ці критерії не вичерпують всіх можливих способів класифікації, але
надають загальну картину різноманітності психодіагностичних методів.
6. Які є групи проективних методик?
Н.І. Шевандрін виділяє декілька груп проективних методик
дослідження особистості:
1. Конститутивні – методики, які пред'являють певний
неупорядкований матеріал (наприклад плям Роршаха), якому потрібно
надати суб'єктивний зміст (навіть за віддаленими асоціаціями).
2. Конструктивні (конструювання) – методики, пред'являють окремі
деталі, з яких можна скласти різні цілісні картинки (залежно від власних
особливостей: смаку, досвіду, інтересів, уподобань), а також розповідіописи
за окремими фрагментами або після заслуховування звуків, шумів
(наприклад, тест “Образ Світу”).
 3. Інтерпретативні – методики (наприклад ТАТ і ін.), де необхідно
тлумачити будь-які події, що зображені на картинках (передбачається, що
кожний пояснює їх, згідно зі своїм ставленням до них).
4. Катарсичні – реалізуються в ігровій, спеціальним чином
организованій діяльності (наприклад психодрама).
5. Експресивні – рисуночні методики на вільну або задану тему
(наприклад тест «Дім-дерево-людина»).
6. Імпресивні – засновані на перевазі тих або інших стимулів
(наприклад тест кольорових вибірок Люшера).
7. Аддитивні – реалізація припускає завершення якої-небудь розповіді,
пропозиції (вважається, що при цьому можуть виражатися приховані мотиви,
ставлення до події, факту, що хвилює досліджуваного, наприклад методики
завершення речень, розповідей тощо)
Є й інші проективні методики, методи й класифікації. Сам термін
«проективні методики» введено американським психологом Л. Франком в
1939 р.
Найтиповішими з них є: тест Роршаха, тест кольорових вибірок
Люшера, тест базових потреб Сонди, тест на фрустрацію Розенцвейга, тест
(ТАТ) тематичної апперцепції, «Рисунок сім’ї», «Неіснуюча тварина» тощо.

Надайте класифікацію психодіагностичних процедур.

Психодіагностичні процедури можна класифікувати за різними
критеріями. Основні класифікації включають:
1. За ціллю:
- діагностичні процедури – здійснюються з метою встановлення
діагнозу або визначення психічного стану особи.
- розвивальні процедури – спрямовані на розвиток певних
аспектів особистості чи психічних функцій.
2. За формою збору інформації:
 - стандартизовані тести – мають чіткі правила проведення та
оцінки, дозволяють порівнювати результати.
- нестандартизовані методи – включають інтерв'ю,
спостереження, анкетування, що дають більше гнучкість у
зборі інформації.
3. За способом застосування:
- індивідуальні процедури – здійснюються для окремих осіб.
- групові процедури – використовуються для дослідження груп
або колективів.
4. За часовим виміром:
- короткотермінові – здійснюються для отримання миттєвих
результатів.
- довготермінові – спрямовані на вивчення динаміки психічних
процесів з часом.
5. За характером завдань:
- тести відкритої форми – задачі , на які відповідає особа,
можуть бути різними.
- тести закритої форми – завдання мають чіткі правила та
стандартні відповіді.
6. За областю дослідження:
- інтелектуальна діагностика – вимірює рівень інтелекту та
когнітивні функції.
- особистісна діагностика – оцінює особистісні риси, мотивацію
та емоційний стан.
7. За використовуваними методами:
- тестові методи – включають тестування з використанням
стандартизованих тестів.
- методи спостереження – засновані на систематичному
спостереженні поведінки особи.
Ця класифікація може варіюватися в залежності від контексту та
дослідження.
 Психодинамічний підхід. Аналіз кейсу. Аналіз
відеоматеріалів.
Доповідь.
Розглянемо один із ключових психологічних підходів -
психодинамічний підхід, і проведемо його аналіз на прикладі конкретного
кейсу, включаючи використання відеоматеріалів для кращого розуміння
динаміки.
Психодинамічний підхід базується на ідеях Зигмунда Фрейда та інших
психоаналітиків, враховуючи вплив підсвідомого на поведінку та психічний
стан людини. Цей підхід акцентує на внутрішніх конфліктах, несвідомих
детермінантах та оборонних механізмах.
Аналіз кейсу:
Розглянемо кейс пацієнта, що виявив симптоми тривожності та панічних
атак. Використовуючи психодинамічний підхід, ми звернемо увагу на
можливі несвідомі конфлікти та трауми, що можуть бути корінням його
проблем.
Важливо провести глибокий аналіз сновидінь, асоціацій, та дитячих
спогадів. Можливо, пацієнт має несвідомий конфлікт із дитинства, який
впливає на його доросле життя. Також, розглянемо використання оборонних
механізмів, таких як раціоналізація чи відділення, які можуть ускладнювати
розкриття коренів проблем.
Аналіз відеоматеріалів:
Використання відеоматеріалів може стати важливим інструментом в
психодинамічному аналізі. Спостереження за поведінкою пацієнта, його
мімікою, тілесною мовою та голосом може розкрити несвідомі аспекти та
допомогти в ідентифікації емоційного стану.
Наприклад, ми можемо виявити певні оборонні механізми пацієнта,
спостерігаючи за його реакцією на певні ситуації. Ідентифікація цих
механізмів допоможе нам зрозуміти, як вони взаємодіють із несвідомими
конфліктами та які стратегії можна використовувати для подолання цих
проблем.
Завершуючи, психодинамічний підхід та аналіз відеоматеріалів можуть
об'єднатися для глибшого розуміння психічних проблем та пошуку
ефективних стратегій психотерапії. Інтеграція цих методів в практику
дозволяє покращити результати та забезпечити більш ефективну допомогу
клієнтам.

1. Визначить психологічні механізми, явища, закономірності,

гіпотези до ситуацій:
А. «Він зовсім не цікавиться хлопячими справами, у нього немає друзів серед
хлопчиків, він увесь час проводить з дівчатами, навіть шиє з ними (про
хлопчика 6 років).
Ситуація, в якій хлопчик 6 років не цікавиться хлопчачими справами,
не має друзів серед хлопчиків і проводить більше часу з дівчатами, може
бути пояснена різними психологічними механізмами та факторами:
- соціальна ідентифікація – хлопчик може виявляти схильність до
ідентифікації з ролью чи стильовими особливостями, які сприймаються
як більш природні для дівчат.
- соціальні взаємини та розвиток. В ранньому віці діти часто
обирають компанію в залежності від інтересів та спільних активностей.
Якщо хлопчик знаходить зацікавленість у тих справах, які спільні з
дівчатами, це може бути його спосіб розвиватися та взаємодіяти.
- розвиток особистості. Кожна дитина унікальна, і її
індивідуальний розвиток може виявлятися в різних формах. Це може
включати в себе вибір друзів, з якими вони відчувають себе комфортно
та впізнавано.
- статева ідентичність. В ранньому віці діти можуть переживати
формування своєї статевої ідентичності. Це може включати в себе
 експерименти з різними ролями та стильовими виявами, які не завжди
відповідають стереотипам їхньої статі.
- сприйняття оточення. Вплив сім'ї, оточення та соціального
середовища може визначати, як дитина обирає свої друзі та як вона
проводить свій час.
Гіпотези, які можна висунути на основі цієї ситуації, можуть включати
елементи соціальної адаптації, пошуку ідентичності та взаємодії з оточенням.
Однак для більш точного розуміння потрібно більше інформації про контекст
та індивідуальні особливості хлопчика.

В. «Він на нас взагалі не звертає уваги» (про хлопчика 5 років).

Ситуація, коли хлопчик 5 років не звертає уваги на оточення, може
бути пов'язана з різними психологічними аспектами. Нижче наведено кілька
можливих варіантів пояснення:
Індивідуальні особливості. Інтровертність або бажання бути в
одиночку можуть бути частиною індивідуальних особливостей характеру
дитини. Він може віддалятися, щоб зосередитися на власних думках або
іграшках.
Стан емоцій. Деякі діти можуть ізолюватися від оточення, якщо вони
переживають стрес, страх чи невпевненість. Неврівноважені емоції можуть
впливати на здатність взаємодії з іншими.
Розвиток соціальних навичок. Деякі діти можуть потребувати більше
часу для розвитку соціальних навичок і комунікації. У віці 5 років соціальний
розвиток може бути на різних етапах для різних дітей.
Сенсорна чутливість. Деякі діти можуть реагувати на зовнішні
подразники більш чутливо, що може впливати на їх бажання взаємодіяти з
іншими.
Відсутність інтересу. Дитина може не звертати уваги на оточення через
відсутність цікавості чи стимулів, які б привертали її увагу.
 Для більш точного розуміння ситуації важливо спостерігати за
поведінкою хлопчика у різних контекстах та консультуватися з педагогами
чи психологами для аналізу його розвитку та потреб.

С. «Вона неможлива дитина. Нікого не слухається» (про дівчинку 5

років).
Ситуація, коли про дівчинку 5 років говорять, що вона "неможлива" та
"нікого не слухається", може мати кілька можливих пояснень:
1. Формування характеру:
 У віці 5 років діти можуть проходити через стадію формування
характеру, де вони намагаються встановити свою самостійність
та незалежність. Це може призвести до вираження власної волі та
непокори.
2. Емоційний стан:
 Дитина може переживати емоційні труднощі, і це може впливати
на її здатність слухати та співпрацювати. Зовнішні фактори, такі
як стрес чи невпевненість, можуть впливати на поведінку.
3. Взаємодія з оточенням:
 Деякі діти можуть реагувати на оточення непокорою, якщо вони
не відчувають підтримки чи розуміння. Важливо розглянути, як
взаємодіє дитина з оточенням.
4. Потреба в увазі:
 Деякі діти можуть виявляти "негативну" поведінку для того, щоб
привернути увагу до себе, особливо якщо вони відчувають
відсутність уваги чи зайнятість батьків чи доглядачів.
5. Соціальний вплив:
 Взаємодія з іншими дітьми або вплив оточення може впливати на
поведінку. Негативний вплив або конфлікти з іншими дітьми
можуть мати відображення на її поведінці.
 Важливо проводити спостереження за дитиною, враховуючи контекст
та взаємодію з оточенням, і, при необхідності, звертатися за педагогічною
або психологічною підтримкою для аналізу та вирішення проблем.

Опишіть проблемну ситуацію, психологічну сесію у діалозі

«психологклієнт». Надайте аналіз

Ситуація: Батьки 6-річної дівчинки звернулися до психолога із

заявою, що їхня дитина демонструє агресивну поведінку у школі та вдома.
Вчителька також висловила занепокоєння щодо взаємодії дівчинки з
однолітками та її негативного впливу на колектив.
Діалог "психолог-клієнт":
Психолог:
- Доброго дня. Я вдячний вам, що прийшли. Розкажіть мені
трошки більше про те, що вас турбує.
Батьки:
- Ми помітили, що наша донька веде себе дуже агресивно. У
школі вчителька скаржиться на її конфліктність і схильність
до фізичного конфлікту з однолітками. Вдома вона теж часто
позначає свою невдоволеність через крик і неврівноваженість.
Психолог:
- Розумію. Як ви оцінюєте її стосунки з іншими дітьми та
дорослими?
Батьки:
- Вона важко знаходить спільну мову з однолітками, часто
обирає самотність, а коли вона втомиться від ситуації, вибухає
агресією.
Психолог:
- Розкажіть мені, яким ви бачите її домашнє середовище та чи є
тут які-небудь фактори, які можуть впливати на її поведінку.
Батьки:
- Ми стараємося створити для неї підтримуюче середовище, але
останнім часом у нас були сімейні труднощі, і, можливо, це
вплинуло на неї.
Психолог:
- Розумію. На основі того, що ви розповіли, можна спробувати
розібратися в причинах її поведінки. Можливо, вона відчуває
стрес або непрожиті емоції, які вона виражає через агресію.
Важливо буде розглянути, як вона сприймає своє оточення та
як можна покращити її соціальну адаптацію.
Батьки:
- Ми готові співпрацювати і зробити все можливе для
підтримки нашої доньки.
Психолог:
- Дуже добре. Почнемо з подальшого аналізу та розробки
стратегії для вирішення цієї ситуації.