Тема 2. Вимірювання в психології.

Вимірювання і шкали
1. Проблема вимірювання у психології.
2. Поняття про вимірювання. Змінні
3. Види вимірювальних шкал
4. Поняття про шкалювання

1. Проблема вимірювання у психології.

У свої роботі психолог достатньо часто стикається з вимірюванням

індивідуально-особистісних особливостей, наприклад, тривожності, агресивності,
самооцінки, креативності, властивостей нервової системи тощо. Для цього в
психодіагностиці розроблені спеціальні процедури – психодіагностичні методики,
тести. У процесі такого дослідження характеристики, які вивчаються, набувають
кількісного представлення. Саме ці кількісні дані використовуються для
статистичної обробки.
Вперше думку про можливість виміру психічних явищ, процесів та станів
висловив німецький філософ Густав Теодор Фехнер (1801–1887). У своїй
фундаментальній роботі «Елементи психофізики» він писав так: «...важко
заперечити проти того, що духовне взагалі підпорядковане кількісним
відносинам. Адже можна говорити не тільки про більшу чи меншу силу відчуття,
а й про різну силу потягів, про те, що існує більший чи менший ступінь уваги,
жвавості спогадів чи образів фантазії, ясності свідомості загалом, а також
інтенсивності окремих думок... Отже, вище духовне не меншою мірою, ніж
чуттєве...може бути охарактеризовано кількісно» (Fechner, 1966).
Незважаючи на тривалу полеміку з приводу можливості кількісного опису
психічних явищ, процесів і станів, що розгорнулася після виходу у світ книги
Фехнера, на сьогоднішній день важко уявити психологічну науку без виміру.
Психофізика, психофізіологія, психометрика, психодіагностика – ось далеко не
повний перелік психологічних дисциплін, у яких вимір є важливим інструментом.
 Іноді кажуть, що вимір психічних величин, часто заснований на
суб'єктивних звітах досліджуваних, не вселяє довіри лише тому, що він
суб'єктивний. Не вдаючись у філософський бік проблеми, можна сказати, що
психологічні виміри так само надійні і валідні, як і виміри фізичні, але мають свої
особливості. Основні властивості психологічного виміру – це його
багатофакторність та варіативність.
Багатофакторність виміру в психології полягає в тому, що на
психологічні величини впливає безліч різних факторів, одні з яких (релевантні)
безпосередньо пов'язані з ознакою, що вимірюється, інші (іррелевантні) не
пов'язані з ним або пов'язані побічно.
Вплив усіх іррелевантних факторів врахувати неможливий. Проте чим
більша їх кількість буде врахована, тим більш дієва дана методика, більш валідна
та чи інша математична модель, точніший той чи інший психологічний прогноз.
Існує найбільш оптимальний спосіб подолання труднощів, пов'язаних із
багатофакторністю психологічних вимірів. Так, якщо на вимірювану
психологічну ознаку діє велика кількість різноманітних факторів, то апріорно
приймається точка зору, що всі ці різноманітні та різноспрямовані фактори в
кінцевому рахунку врівноважують один одного, і досліджувана ознака варіює
випадковим чином.
Саме базуючись на принципі випадковості бере свій розвиток ціла галузь
математичної науки – теорія ймовірностей. Тому багато математичних методів,
що застосовуються в психології, засновані саме на ймовірнісній теорії та
випадкових процесах.
Більше того, існують спеціальні методи та прийоми, що дозволяють
визначити, чи змінюється досліджувана ознака випадковим чином чи
невипадково. Якщо психологічна властивість (ознака) – випадкова величина, то
щодо неї застосовні основні статистичні критерії; якщо ознака змінюється
невипадково, слід виявити і наскільки можна усунути (чи мінімізувати) той
чинник, який вносить систематичну помилку. Якщо це неможливо, слід
 використовувати так звані непараметричні методи статистичної обробки
отриманих результатів.
Варіабельність (варіативність) психологічних вимірів полягає у тому, що
психологічні величини (ознаки, змінні) найчастіше набувають значення, які дуже
відмінні одне від одного. Тому, поряд із заходами центральної тенденції (мода,
медіана, середнє значення), у психології завжди доводиться враховувати і
варіабельність (мінливість) вимірюваної ознаки. Підтверджено, що варіабельність
змінних як така є дуже інформативним показником. Розроблено велику кількість
статистичних методів, заснованих саме на аналізі варіабельності – дисперсійний,
кореляційний, факторний аналіз та ін.
У різних предметних галузях і розділах психології вимір має власну
специфіку. Так, психофізичні виміри передбачають, як правило, використання
двох шкал: перша - це шкала фізичних одиниць (сила світла, звуку, просторові,
часові параметри сигналу і т. д.), друга - суб'єктивна (шкала суджень, оцінок
тощо), яка може бути виражена у термінах номінальної, порядкової, інтервальної
шкали чи шкали відносин. У випадках неметричного шкалювання, як правило,
оперує лише суб'єктивними шкалами.
Подвійна метрика передбачається й у психофізіологічних дослідженнях.
Фізіологічні процеси в організмі людини вимірюються спеціальними приладами і
виражаються в загальноприйнятих фізичних одиницях - секундах, герцах, мікро- і
мілівольтах і т. п. У той же час психічні процеси, що супроводжують фізіологічні
зміни в організмі, вимірюються в термінах суб'єктивного самозвіту піддослідних.
Особливе місце займають вимірювання в психодіагностиці, оскільки вони
включають, з одного боку, систему суб'єктивних звітів або невербальних операцій
суб'єкта, з іншого – систему умовних прийомів та методів оцінки психологічних
показників.

2. Поняття про вимірювання.

Вимірювання у найбільш широкому розумінні визначається як приписування
чисел об’єктам або подіям, яке здійснюється за певними правилами. Такі правила
встановлюють відповідність між деякими властивостями об’єктів, що вивчаються, з
однієї сторони, та ряду чисел – з іншої.
Дані в статистиці - це основні елементи, що підлягають аналізу. Даними
можуть бути якісь кількісні результати, властивості, властиві певним членам
популяції, місце в тій чи іншій послідовності - будь-яка інформація, яка може бути
класифікована або розбита на категорії з метою обробки.
Вимірювання – це процедура, за допомогою якої об’єкт, що вимірюється,
порівнюється з певним еталоном і отримує чисельне вираження у певному
масштабі або шкалі. Тобто, це процес приписування чисел об'єктам або подіям,
яке здійснюється за певними правилами. Ці правила повинні встановлювати
відповідність між деякими властивостями об'єктів, що розглядаються, з одного
боку, і ряду чисел – з іншою. У кожному конкретному випадку вимірювання є
операцією, за допомогою якої експериментальним даним надається форма
зв'язного числового повідомлення. Саме закодована в числовій формі інформація
дозволяє використовувати математичні методи та виявляти те, що без звернення
до числової інтерпретації могло б залишитися прихованим. Числове
представлення об’єктів або явищ дозволяє оперувати складними поняттями у
більш скороченій формі. У цілому науково-дослідну роботу психолога можна
проілюструвати схемою:
Дослідник (психолог) → предмет дослідження (психічні властивості,
процеси, функції) → піддослідні → дані дослідження (числові коди) →
статистична обробка даних → результати статистичної обробки даних
(числові коди) → інтерпретація отриманих результатів → висновки (звіт,
стаття, диплом) → отримувач наукової інформації (науковий керівник,
замовник, читач).
Вивчаючи психіку людини вимірюють не її саму, а її певні психологічні
особливості: риси особистості, інтелект, характеристики пізнавальної сфери тощо.
Всі особливості, які можна виміряти називають змінними.
Змінна – властивість, яка може змінювати своє значення. Отже всі
показники тестів у психології є змінними. Фактично, змінні – це все, що можна
вимірювати, контролювати або змінювати у дослідженнях. Змінною може бути
рівень особистісної тривожності, інтелект, рівень агресії, мотивація досягнення,
тип темпераменту тощо. Що буде змінною у Вашому дослідженні і скільки буде
цих змінних, залежить від його теми, мети, гіпотези, методів, завдань та
структури. Навіть у дослідженнях, які виконані на одну тему, змінні можуть бути
різними, оскільки відрізнятимуться гіпотези чи використані для дослідження
методики
Основні задачі психології, що вирішуються за допомогою математичних
методів.
Першою задачею є пошук зв’язку між явищами (змінними). Дійсно, чи
пов’язані між собою вік та інтелект? Чи є зв’язок між мотивацією досягнення
дітей та їх агресивною поведінкою в іграх? Чи зв’язані активність підлітків та їх
статус у групі? Ці та багато інших питань пов’язані із задачею пошуку зв’язку.
Другою базовою задачею є виявлення впливу. Що на що впливає –
мотивація досягнення на рівень агресії чи агресія на мотивацію досягнення? Чи
призводить підвищена активність підлітків до зростання їх статусу у групі, чи
навпаки, підвищення статусу впливає на зростання рівня активності? Це і є типові
задачі, пов’язані з виявлення напрямку та форми впливу явищ одне на одне.
У цьому випадку необхідно розрізнення двох типів змінних: незалежних та
залежних.
Незалежна змінна – явище, яке знаходиться під контролем
експериментатора, і яке він може змінювати відповідно до наперед визначеної
експериментальної процедури.
Залежна змінна – явище, яке змінюється під впливом незалежної змінної.

3. Види вимірювальних шкал.

Першим етапом аналізу будь-яких даних зазвичай є визначення їх типу.
Основною є класифікація даних за шкалами їх вимірювання. Будь-який різновид
вимірювання передбачає наявність одиниць вимірювання. Одиниця вимірювання –
це та «вимірювальна паличка», як говорив С. Стівенс, яка є умовним еталоном
для здійснення тих або інших вимірювальних процедур. У природничих науках і
техніці існують стандартні одиниці вимірювання, наприклад, градус, метр, ампер і
т.д.
Психологічні змінні за одиничними виключеннями не мають власних
вимірювальних одиниць. Тому в більшості випадків значення психологічної
ознаки визначається за допомогою спеціальних вимірювальних шкал.
Вимірювальна шкала – основне поняття, введене в психологію в 1950 р. С.
Стівенсом; його трактування шкали і сьогодні використовується в науковій
літературі.
Важливо розуміти, що приписування чисел об'єктам за певними
принципами і правилами визначає тип шкали.
Розрізнюють декілька типів шкал. Операції, а саме способи вимірювання
об'єктів задають тип шкали. Шкала, в свою чергу, характеризується видом
перетворень, які можуть бути віднесені до результатів вимірювання. Якщо не
дотримуватися цього правила, то структура шкали порушиться, а дані
вимірювання не можна буде осмислено інтерпретувати.
Тип шкали однозначно визначає сукупність статистичних методів, які
можуть бути застосовані для обробки даних вимірювання.
Шкала (лати. scala – сходи) – інструмент для вимірювання безперервних
властивостей об'єкта; являє собою числову систему, де відносини між різними
властивостями об'єктів виражені властивостями числового ряду.
Згідно класифікації С. Стівенса існує чотири типи вимірювальних шкал:
1) номінативна (номінальна, шкала найменувань);
2) порядкова (ординарна, рангова шкала);
3) інтервальна (шкала рівних інтервалів);
4) шкала відношень (пропорційна).
Перші дві шкали отримали назву неметричних, дві інші – метричних.
Відповідно до цього в психології говорять і про два підходи до психологічних
вимірювань: метричний (більш точний) і неметричний (менш точний).
 Неметричні шкали – шкали, значення яких виражені в умовних одиницях,
одиниці вимірювання не можуть бути встановлені.
Метричні шкали – шкали, значення яких виражені в абсолютних числах,
такі шкали мають нульовий елемент і одиниці вимірювання.
З кожною шкалою пов’язаний визначений діапазон допустимих
математико-статистичних перетворень. Вихід з межі цього діапазону призводить
до того, що отримані результати позбавляються сенсу. Наприклад, до даних
виражених у шкалі найменувань неможна застосовувати методи, допустимі для
шкал відношень та інтервалів.
Номінальна шкала.
Номінальні ознаки (ознаки з невпорядкованими станами, класифікаційні
ознаки) – це дані, що вимірюють в номінальній шкалі (класифікаційній, шкалі
найменувань). Найменування класів можуть бути виражені за допомогою чисел,
але ці числа можуть використовуватися лише для відповіді на питання: належать
два об’єкти до одного класу чи ні. Прикладами номінальних ознак є назви
біологічних видів, назви навчальних дисциплін, кольори тощо. З погляду
автоматизації аналізу даних і застосування стандартних алгоритмів доцільно
обирати такі позначення класів: 0, 1, 2, ... Але з цими числами не можливо
виконувати будь-які дії, крім перевірки їх рівності або нерівності.
Порядкова шкала
Порядкові ознаки (ознаки з упорядкованими станами, ординальні ознаки) –
це дані, що вимірюють в порядкових шкалах. Ці дані можуть порівнюватися між
собою у певному відношенні: “більше – менше”, “легше – важче”, “правіше –
лівіше” тощо. Якщо значення порядкової ознаки є числами, то вони можуть
застосовуватися і для порівняння ступеня вияву класифікаційної ознаки, але
відстані між класами при цьому будуть невизначені. Побудова шкали порядку –
процедура більш складна, ніж створення шкали найменувань. Вона дозволяє
зафіксувати ранг, або місце, кожного значення змінної по відношенню до інших
значень. Цей ранг може бути результатом встановлення порядку між якимись
стимулами або їх атрибутами самим випробуваним (первинний показник методик
ранжування, або рейтингових процедур), але може і встановлюватися
експериментатором як повторний показник (наприклад, при ранжуванні частот
позитивних відповідей випробуваних на питання, що відносяться до різних тем).
Шкали порядку широко використовуються в психології пізнавальних
процесів, експериментальній психосемантиці, соціальної психології: ранжування,
оцінювання, в тому числі педагогічне, дають порядкові шкали. Класичним
прикладом використання порядкових шкал є тестування особистісних рис, а
також здібностей. ця шкала дозволяє ввести лінійну впорядкованість об'єктів на
деякій осі ознаки. Тим самим вводиться найважливіше поняття – властивість, що
вимірюється, або лінійна властивість, тоді як шкала найменувань використовує
«вироджений» варіант інтерпретації поняття «властивість»: «точкова» властивість
(властивість є – властивості немає).
У порядковій (ранговой) шкалі повинно бути не менше трьох класів (груп):
наприклад, відповіді на питальник: «так», «не знаю», «немає»; або – низький,
середній, високий; і т.п., з тим розрахунком, щоб можна було розставити виміряні
ознаки по порядку. Саме тому ця шкала і називається порядковою, або ранговою,
шкалою.
Від класів просто перейти до чисел, якщо вважати, що нижчий клас отримує
ранг (код або цифру) 1, середній – 2, вищий – 3 (або навпаки). Чим більше число
класів, на які розбита вся експериментальна сукупність, тим ширші можливості
статистичної обробки отриманих даних і перевірки статистичних гіпотез.
При кодуванні порядкових змінних їм можна приписувати будь-які цифри
(коди), але в цих кодах (цифрах) обов'язково повинен зберігатися порядок, або,
інакше говорячи, кожна подальша цифра повинна бути більше (або менше)
попередньої.
Для інтерпретації даних, отриманих за допомогою порядкової шкали,
можна використати більш широкий спектр статистичних засобів (в доповнення до
тих, які допустимі для шкали найменувань).
 Як характеристику центральної тенденції можна використати медіану, а як
характеристику варіації – процентилі. Для встановлення зв'язку двох вимірювань
допустима порядкова кореляція (т-Кендела і р-Спірмена).
Числові значення порядкової шкали не можна додавати, віднімати, ділити і
множити
Кількісні (числові, варіаційні) ознаки – це ознаки, які вимірюють у
кількісних (інтервальних, відносних, циклічних та абсолютних) шкалах
вимірювань. Дії, що можуть виконуватися з числовими характеристиками даних,
залежать від шкали вимірювань.
Як характеристики вибірки можна використовувати точкові та інтервальні
оцінки. Точковими оцінками параметрів вибірки називають такі оцінки, що
визначаються одним числом. Прикладами таких оцінок є середні арифметичні й
медіани вибірок. При малих обсягах вибірок, а також при їх значному відхиленні
від нормального закону розподілу точкові оцінки можуть істотно відхилятися від
істинних значень оцінюваних параметрів. Тому поряд з ними використовують
інтервальні оцінки параметрів. Інтервальні оцінки визначаються двома числами –
межами інтервалу, до якого із заданою ймовірністю потрапляє оцінюваний
параметр.
Інтервальна шкала
У шкалі інтервалів кожне із можливих значень виміряних величин
розташовується від найближчого на рівній відстані. Головне поняття цієї шкали –
інтервал, який можна визначити як долю або частину виміряної властивості між
двома сусідніми позиціями на шкалі. Дана шкала дозволяє точно визначити
відмінності між категоріями або значеннями. Для інтервального вимірювання
встановлюють одиницю вимірювання (градус за Цельсієм, бал досягнень, грам і
т.д.). Важливою особистістю інтервальних вимірювань є те, що властивість
об’єкта не зникає, якщо в результаті вимірювання змінна набуває нульового
значення. Для інтервальної шкали розташування нульової точки довільне.
Інтервальні змінні завжди вимірюють в одиницях, які мають рівні інтервали.
Наприклад: температура, календар, шкали з від’ємними значеннями.
 Шкала відношень
Дана шкала має початок відліку – 0. Нульове значення вказує на відсутність
ознаки, яку вимірюють. Для відносних змінних завжди можна визначити не
тільки, на скільки змінні відрізняються між собою, а й встановити у скільки разів.
Шкала відношень є найбільш інформативною шкалою, до якої можна застосувати
більшість математичних і статистичних методів. У шкалі відношень можні
вимірювати, наприклад, кількість балів, дохід, вагу, зріст, швидкість реакції. Саме
ця шкала застосовується для вимірювань у точних науках.
Інші шкали. Дихотомічна класифікація часто розглядається як варіант
шкали найменувань. Це вірно, за винятком одного випадку, коли ми вимірюємо
властивість, що має усього лише два рівні вираженості: «є-немає», так звана
«точкова» властивість. Прикладів таких властивостей багато: наявність або
відсутність у випробуваного якої-небудь спадкової хвороби (дальтонізм, хвороба
Дауна, гемофілія і інш.), абсолютного слуху і інш. У цьому випадку дослідник має
право провести «відцифровку» даних, приписуючи кожному з типів цифру «1»
або «0», і працювати з ними, як зі значеннями шкали інтервалів.
Шкала різниць, на відміну від шкали відношень, не має природного нуля,
але має природну масштабну одиницю вимірювання. Їй відповідає аддитивна
група дійсних чисел. Класичним прикладом цієї шкали є історична хронологія.
Вона схожа зі шкалою інтервалів. Різниця лише в тому, що значення цієї шкали не
можна множити (ділити) на константу. Тому вважається, що шкала різниць –
єдина з точністю до зсуву. У психології шкала різниць використовується в
методиках парних порівнянь.
Абсолютна шкала є розвитком шкали відношень і відрізняється від неї тим,
що володіє природною одиницею вимірювання. У цьому її схожість зі шкалою
різниць. Число вирішених задач («сирий» бал), якщо задачі еквівалентні, – один з
виявів абсолютної шкали.
У психології абсолютні шкали не використовуються. Дані, отримані за
допомогою абсолютної шкали, не перетворюються, шкала тотожна сама собі.
Будь-які статистичні заходи допустимі.
 У літературі, присвяченій проблемам психологічних вимірювань,
згадуються і інші типи шкал: ординальна (порядкова) з природним початком,
логінтервальна, впорядкована метрична і інш.

4. Поняття про шкалювання

Шкалювання – метод моделювання реальних процесів за допомогою
числових систем. У науках соціальних – антропології, соціології, психології та ін.
шкалювання є одним з найважливіших інструментів аналізу математичного
явища, що вивчається, а також способом організації емпіричних даних, що
отримуються за допомогою спостереження, вивчення документів, опитування,
анкетування, експерименту або тестування. До основних процедур шкалювання
відносяться:
1) парне порівняння об'єктів;
2) віднесення об'єктів до категорій і т.д.
Більшість соціальних і психологічних об'єктів неможливо суворо фіксувати
відносно місця і часу їх існування, через що вони не піддаються прямому
вимірюванню. Тому виникає питання про специфіку числової системи, що може
співвіднестися з емпіричними даними такого роду. Різні методи шкалювання
якраз служать особливими прийомами трансформації якісних характеристик в
деяку числову змінну.
Загальний процес шкалювання складається з конструювання за певними
правилами самої шкали і включає два етапи:
1) на етапі збору даних, від методів якого залежить вигляд соціально-
психологічної інформації, створюється емпірична система досліджуваних об'єктів
і фіксуються типи відношень між ними;
2) на етапі аналізу даних, від методів якого залежить обсяг інформації,
будується числова система, що моделює відношення емпіричної системи об'єктів;
іноді цей етап означається як вибір і реалізація методу шкалювання.
Є два типи задач, що вирішуються за допомогою шкалювання:
 1) числове відображення сукупності об'єктів за допомогою їх усередненої
групової оцінки; в цьому випадку відображення здійснюється за допомогою
шкали оцінок;
2) числове відображення внутрішніх характеристик індивідів за допомогою
фіксації їх відношення до деякого соціально-психологічного явища; в цьому
випадку відображення здійснюється за допомогою шкали установок.
Отже, підсумовуючи все вище викладене, зазначимо, що шкали
розрізнюються не тільки за математичними властивостями, але і різними
способами збору інформації. У кожній шкалі застосовуються певні методи аналізу
даних. В залежності від типу задач, що вирішуються з допомогою шкалювання,
будуються або шкали оцінок, або шкали для вимірювання соціальних установок.
У практиці психологічних досліджень кожна шкала – незалежно від рівня
вимірювання – має спеціальну назву, пов'язану з найменуванням властивості
об'єкта, що вивчається.
Шкала оцінок – методичний прийом, що дозволяє розподілити сукупність
об'єктів, що вивчаються, по мірі вираженості загальної для них властивості. Такий
розподіл засновується на суб'єктивних оцінках даної властивості, усереднених по
групі експертів.
У психології шкали оцінок стали застосовуватися одними з перших.
Найпростіший приклад такої шкали – звичайна шкільна система балів.
Шкала установок – прийом, що дозволяє порівнювати індивідів по
величині, інтенсивності і стійкості їх відношення до явища, що вивчається.
У соціальній психології шкала установок застосовується як один з головних
засобів аналізу, бо тут об'єкт вимірювання, передусім, – особистісні якості.
Побудова шкали установок пов'язана з підбором таких думок, що виражають весь
спектр можливих відношень суб'єкта до певного соціально-психологічного явища.
За шкалою оцінок кожна думка оцінюється групою експертів і отримує свій
усереднений бал.
 Вимірювання – це процедура, за допомогою якої об'єкт, що вимірюється,
порівнюється з деяким еталоном і отримує чисельне вираження в певному
масштабі або шкалі.
Дискретна шкала – числова шкала, для кожного значення якої можна
вказати його найближчi сусiднi значення.
Дихотомiчна шкала – номiнальна шкала, яка складається лише з двох
значень.
Кількісні ознаки – ознаки, що реєструються числом. Групувальна ознака
може бути виражена числами по-різному. Одні ознаки виражаються тільки цілими
числами. Така ознака зветься дискретною, або перервною. Інші ознаки можуть
позначатися цілими і дробовими числами. Ці зміни ознаки називають
безперервними.
Iнтервальна шкала – числова шкала з вiдносним нулем.
Нелінійний зв'язок – статистичний зв'язок між психологічними явищами,
аналітично виражений рівнянням кривої лінії (параболи, гіперболи і т. ін.).
Неперервна шкала – числова шкала з властивiстю, що мiж будь-якими
двома її значеннями знайдеться iнше значення шкали. Сукупностi з неперервною
шкалою можуть моделюватися неперервними розподiлами.
Номiнальна шкала – шкала, усi можливi значення якої суть деякi назви,
iмена. Усi значення номiнальної шкали рiвноправнi.
Одиниця вимірювання – мінімальна кількісна міра вираженості певної
ознаки або властивості.
Ознака – загальна властивість, характерна риса чи інша особливість
одиниць сукупності, за якими можна вести статистичне спостереження або
виміряти їх. Основна відмітна риса, особливість досліджуваного явища чи
процесу.
Порядкова шкала – шкала, значення якої можна впорядкувати за
вiдношенням «менше – більше».
Пропорцiйна шкала – числова шкала, нульове значення якої абсолютне.
Пропорцiя – вiдсоток елементiв сукупностi з певною властивiстю.
Ранжування – процедура, яка допомагає оцифрувати (тобто перетворити на
числову) порядкову шкалу. При цьому кожне значення порядкової шкали отримує
певний ранг.
Рiвномiрна шкала – спецiальна числова шкала з властивiстю, що вiдстань
мiж будь-якими двома її сусiднiми значеннями є однією i тiєю ж. На практицi
рiвномiрнi шкали майже не зустрiчаються. Проте є спецiальнi процедури
рiвномiризацiї нерiвномiрних шкал. Найчастiше рiвномiрнi шкали застосовують у
психологiї.
Стохастичний зв'язок – зв'язок, при якому кожному значенню ознаки
відповідає певна множина значень ознаки «у», які утворюють так званий умовний
розподіл. Якщо умовні розподіли замінюють одним параметром – середнім
значенням ys, то такий зв'язок називають кореляційним.
Числова шкала – шкала, значення якої є числами.
 Функціональний зв'язок – зв'язок, при якому кожному значенню
факторної ознаки (аргументу), що характеризує певне явище, в усіх випадках
відповідає одне або кілька значень результативної ознаки (функції).
Шкала (лати. scala – сходи) – інструмент для вимірювання безперервних
властивостей об'єкта; являє собою числову систему, де відносини між різними
властивостями об'єктів виражені властивостями числового ряду.
Шкала ознаки – список усiх можливих значень ознаки. Найуживанiшi типи
шкал: номiнальна, порядкова та числова.
Шкала оцінок – методичний прийом, що дозволяє розподілити сукупність
об'єктів, що вивчаються, по мірі вираженості загальної для них властивості. Такий
розподіл засновується на суб'єктивних оцінках даної властивості, усереднених по
групі експертів.
Шкала установок – прийом, що дозволяє порівнювати індивідів за
величиною, інтенсивністю та стійкістю їх відношення до явища, що вивчається.
Шкалювання – метод моделювання реальних процесів за допомогою
числових систем.
Якiсна ознака – ознака, для якої неприродно застосовувати операцiю
додавання значень елементiв сукупностi. Наприклад, неприродно казати про
сумарний зрiст iндивiдуумiв сукупностi