Практичне заняття №1-2.

1.    Визначення поняття «психологічна корекція». Відмінності у

поняттях «психокорекція», «психологічне консультування»,
«психотерапія». Мета і завдання психокорекції.
Психологічна корекція або психокорекція – це система заходів,
спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки
людини з допомогою спеціальних заходів психологічного впливу.
Психологічне консультування — сфера практичної професійної
діяльності психолога, пов'язана з наданням допомоги потребуючим її людям у
вигляді порад, рекомендацій щодо вирішення життєвих психологічних
проблем. Такі рекомендації клієнт отримує на основі особистого спілкування з
ним психолога-консультанта як підсумок аналізу проблеми, вивчення того, як
вона виникла в житті клієнта.
Психотерапі́я, або психологічна терапія (ψυχή — душа, θεραπεία
«зцілення, медичне лікування») — метод впливу лікаря та медичного персоналу
словом на психіку хворого з лікувальною метою. Фахівець у даній галузі —
психотерапевт.
Загальна мета психокорекції – усунення психологічної деформації
особистості або усунення психологічних труднощів, що не дозволяють людині
самоактуалізовуватися на корисному боці життя. Мета психокорекції повинна
бути конкретизована у завданнях.
Завдання – це результати, яких ми повинні досягти в результаті
психологічного впливу на клієнта.
Наприклад,
 Встановлення соціального контролю.
 Оптимізація стосунків з оточуючими.
 Відновлення соціальної контактності.
 Підвищення неадекватно заниженої самооцінки.
Бажано при цьому конкретизувати завдання відповідно до ситуації клієнта.
Якщо мова йде про оптимізацію, то слід розуміти, про які саме стосунки
йдеться: з батьками, друзями, особами протилежної статі, вчителями чи
конкретним учителем
Психотерапія
це метод впливу лікаря та медичного
персоналу словом на психіку хворого
з лікувальною метою (спрямована на
порятунок від певних страхів та
комплексів, переосмислення
негативних дій тощо).
Психотерапії підлягають люди з
певними розладами.
Основна мета - лікування неврозів,
подолання труднощів і перешкод на
життєвому шляху, звільнення від
негативних переживань і душевного
Психокорекція
це система заходів яка спрямована
на корегування недоліків
психологічного розвитку чи
поведінки людини з допомогою
спеціальних заходів психологічного
впливу.
Психокорекції підлягають здорові
люди які мають певні психологічні
труднощі.
Основна мета - усунення
психологічних труднощів
особистості, що не дозволяють
людині самоактуалізовуватися на
болю. корисному боці життя.
Орієнтована на більш повне Орієнтована на незначні зміни.
лікування.
Є довшою за психокорекцію. Орієнтована на середню тривалість
зустрічей.
Об’єктами психокорекції можуть бути особистість, сім’я.
Оцінка ефективності може мінятися залежно від того, хто її оцінює, оскільки
позиція учасника терапевтичного процесу значною мірою визначає
підсумкову оцінку її успішності.

2.   Особливості і відмінності психокорекційного,

психотерапевтичного і виховного впливів.
Термін «корекція» буквально означає «виправлення». Таким чином,
це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психіки чи
поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу.
Психокорекції підлягають недоліки, що не мають органічної основи і не
представляють собою такі стійкі якості, які формуються досить рано і надалі
практично не змінюються.
Психотерапія відрізняється від інших методів лікування, принаймні,
трьома особливостями:
1) при її проведенні застосовуються психологічні засоби зміни особистості,
пов'язані з використанням основ психології;
2) застосовуються ці засоби і методи професійно, тобто підготовленими
фахівцями і персоналом, чинним усвідомлено і цілеспрямовано, який вміє
науково обгрунтовувати свої дії, відтворювати їх у ході психотерапії з різними
пацієнтами і оцінювати їх;
3) за допомогою психотерапії лікують осіб, які страждають розладами психіки
Різниця між психотерапією і психокорекцією полягає і в тому, що
психотерапія має справу з різного роду порушеннями у людей, що страждають
різними видами соматичних або психічних захворювань (розладів).
Виховний вплив — це процес організації сумісної активності вихователя
й вихованців і здійснення їхніх цілеспрямованих дій, які мають на меті зміну
психологічних характеристик об'єктів виховного впливу (їхньої мотивації,
потреб і установок, цінностей та рис характеру), а також перебудову
поведінки останніх з огляду на характерні для певного суспільства уявлення
про соціально зрілу, пристосовану до реальних суспільних умов особистість.
Зміст виховного впливу — це ставлення, погляди, переконання, цілі,
принципи та стиль поведінки, які одна людина — вихователь (педагог або
батьки) — хоче зробити прямо або опосередковано надбанням іншої людини —
вихованця, учня, дитини. Ефективність виховного впливу проявляється,
насамперед, у позитивних зрушеннях у поведінці вихованця, в його
зацікавленості продовжувати спілкування з вихователем, у схваленні дитиною
змісту педагогічного впливу та в переході цього змісту з рівня зовні існуючих
ідей, відносин і вимог, які висуває вихователь, на рівень власних цінностей та
вимог вихованця до самого себе. Такий перехід проявляється передусім у
відстоюванні й творчому розвитку ним тих цінностей, принципів, ідей і
відносин, які складають зміст педагогічного впливу.
3.    Принципи психокорекційної роботи.
1.Принцип єдності діагностики і корекції.
Процес корекції має супроводжувати діагностика. Проте найбільш доцільним
та ефективним є одночасність діагностики і корекції. Ефективність корекційної
роботи залежить від комплексності, ретельності і глибини діагностичної
роботи. Діагностика дозволяє зробити оцінку ефективності корекції.
Крім того, діагностика забезпечує контроль динаміки змін особистості,
поведінки, діяльності, динаміки емоційних станів клієнта, його почуттів і
переживань. Такий контроль допомагає внести певні корективи у корекційний
процес.
2.Принцип нормативного розвитку.
Нормативність розвитку – послідовність зміни вікових особливостей, які
необхідно враховувати в психокорекції. Цей принцип вказує на особливості
соціальної ситуації розвитку, відповідність розвитку віковим нормам за рівнем
провідної діяльності і за рівнем сформованості психологічних новоутворень.
3.Принцип корекції зверху вниз.
Цей принцип вказує на випереджуючий характер психокорекційного впливу,
спрямованість на формування психологічних новоутворень, де задіяна «зона
найближчого розвитку».
4.Принцип корекції знизу вгору.
Цей принцип втілюється у формі тренування, закріплення вже наявних
здібностей, їхнє підкріплення, актуалізацію певних шаблонів поведінки з метою
закріплення соціально-бажаної поведінки і гальмування соціально-небажаної
поведінки.
5.Принцип системності розвитку.
Цей принцип передбачає врахування в корекційній роботі профілактичних і
розвивальних задач. Йдеться про взаємозв’язок різних сторін особистості, їх
взаємообумовленість, профілактику та розвиток (зона найближчого розвитку).
6.Діяльнісний принцип корекції.
Організація активної діяльності клієнта, в ході якої створюються умови для
позитивних зрушень в особистості клієнта. Це цілісна осмислена діяльність, яка
спрямована на стійкі психологічні зміни клієнта. Основним напрямком
колекційної роботи є цілеспрямоване формування узагальнених способів
орієнтування клієнта у різних сферах предметної діяльності, міжособистісної
взаємодії, в кінцевому випадку у соціальній ситуації розвитку. Це цілісна
осмислена діяльність, що органічно вписується в систему повсякденних
життєвих стосунків клієнта.
 4.    Види психокорекції. 
За характером спрямованості:
 симптоматична психокорекція (зняття гострих симптомів відхилень
у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу);
 каузальна психокорекція (усунення причин проблеми; такий вид
корекції триваліший, проте й ефективніший, надійніший).
За змістом:
 пізнавальної сфери;
 особистісної сфери;
 афективно-вольової сфери;
 поведінкових аспектів;
 міжособистісних стосунків;
 внутрішньо групових відносин;
 дитячо-батьківських відносин.
За формою:
 індивідуальна;
 групова.
За наявністю програми:
 програмована;
 імпровізована.
За характером керування:
 директивна;
 не директивна.
За тривалістю:
 короткотривала (кілька годин, діб): актуальні проблеми;
 середньої тривалості (місяці): особистісні проблеми;
 довготривала (роки): несвідомі процеси.
5.    Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції.
Групова психокорекція потребує розуміння особливостей деструкцій
психіки. Якщо розглядати питання з практичної точки зору, то аналізові
підлягає поведінка суб'єкта в групі, яка породжує в нього внутрішній
дискомфорт, напруження й труднощі в стосунках з іншими людьми. В групі
активного соціально-психологічного навчання складаються умови для вивчення
особливостей внутрішньої детермінації поведінки суб'єкта, яка імперативне
позначається на поведінці в будь-якій ситуації спілкування (чи то побутовій, чи
службовій). Вивченню внутрішньої зумовленості поведінки сприяє атмосфера
спонтанності й невимушеності стосунків і поведінки в групі.
Завдяки цьому відкриваються можливості об'єктивування
неконтрольованих внутрішніх настановлень, які активно впливають на характер
і зміст спілкування. Отже, точками уваги професійного психолога є факти
розбіжності між свідомо декларованими устремліннями до дії та самою дією
(поведінкою) суб'єкта. Важливо також розрізняти справжню поведінку, яка
суперечить декларованій меті й зміст якої прихований від суб'єкта, від
навмисної демонстративної поведінки.
Якщо йдеться про глибинну психокорекцію, пов'язану з особистісними
передумовами труднощів у спілкуванні, то вона торкається цілісних явищ
психіки в єдності свідомого з несвідомим. Саме це вимагає від психолога
високого професіоналізму, який би допоміг розуміти труднощі
психокорекційного процесу, пов‘язаного з подоланням опорів суб'єкта,
породжуваних його "захисною системою". З цим завданням не впоратися без
розуміння функційних та індивідуально неповторних захисних процесів,
особливостей їхньої системної організації, яка визначає логіку несвідомого, що
суперечить свідомості.
6.    Етичні проблеми в психокорекції. Вимоги до психолога, що
здійснює психокорекційний вплив.
Неправильне застосування психологічних знань. Слід пам'ятати, що
психологічні знання не можна використовувати для маніпулювання як окремою
людиною, так і групою людей. Психолога слід запобігати або намагатися
зменшити небажані наслідки від своєї професійної діяльності.
Вплив особистих проблем на професійну діяльність. Слід уникати тих
областей у власній діяльності, в яких ці проблеми можуть відбитися особливо
гостро і завдати шкоди включеним в цю діяльність клієнтам.
Внепрофессіоіальние відносини з клієнтами. Не слід надавати професійні
відносини родичам, близьким друзям. Також не рекомендується встановлювати
внепрофессиональной відносини з клієнтами. Необхідно розмежовувати
особисті та професійні відносини. Існує категорична заборона на сексуальні
відносини з клієнтами.
Врахування власної кваліфікації. Психолог повинен віддавати звіт кордонів
своєї кваліфікації, своєму досвіду роботи і відповідально підходити у зв'язку з
цим до вибору своєї діяльності, грунтуючись на власне компетентності.
Неправильне використання результатів роботи психолога. Слід уникати
роботи, яка може призвести до дискримінації окремої людини або групи,
зміцнення контролю (фінансового, соціального чи політичного) однієї людини
(організації) над іншим (іншими).
Фінансова винагорода. Питання оплати вирішуються до початку психологічної
діяльності, не допускається маніпулятивний бартер з клієнтами. Не
допускається застосування маніпуляцій для збільшення фінансової винагороди
або продовження роботи, коли за об'єктивними показниками вона може бути
закінчена.
Використання отриманої інформації в ході професійної діяльності.
Психолог не має права поширювати отриману інформацію в публічних
виступах або публікаціях, не отримавши попередньої згоди осіб, чиї імена або
місця роботи будуть зачеплені.
Здійснення роботи з клієнтами, які курирують інші психологом. Необхідно
з'ясувати, якою мірою потрібне виконання професійної діяльності та чи не
суперечить ця діяльність роботі колег. Не слід жорстко критикувати роботу
колег, повинен бути присутнім професійний такт. Необхідно розуміти, що і
думка психолога не може бути остаточної істиною.
Переривання професійної діяльності. Психолог заздалегідь повідомляє
клієнтів про терміни своїх відпусток або інших причинах припинення роботи.
Якщо мова йде про консультування, то слід запропонувати клієнт продовжити
роботу з кимось із колег.
Рівноправне ставлення із замовниками і клієнтами. У разі рівності позицій з
психологом у професійній діяльності замовник відчуває себе повноправним
партнером і тому активно і продуктивно працює нарівні з психологом, не
перекладаючи відповідальність тільки на психолога або самостійно обираючи
методи, способи роботи (нерівноправне становище). Основне завдання
психолога-консультанта - сформувати почуття відповідальності за свої рішення
у клієнта.
Прагнення давати поради. Психологу слід утримуватися від бажання дати
пораду, так як це буде пряме втручання в життя клієнта, потурання позиції
неприйняття відповідальності за своє життя на себе. Психолог має можливість
коректно висловити свою думку до ситуації, не нав'язуючи свого рішення.
Самоствердження за рахунок замовника або клієнта. Бажання психолога
самоствердитися або "покрасуватися" своїми талантами не тільки не допомагає,
але і всіляко шкодить професійної діяльності, перетворюючись на основну
мету.
Категоричне неприйняття цінностей клієнта. Неможливо продуктивно
працювати, якщо взаємодія із замовником викликає роздратування, агресію у
зв'язку з неприйняттям його способу життя, цінностей.
Участь у суспільно-політичних проектах. Часто суспільно-політичні проекти
безпосередньо пов'язані з маніпуляціями, наприклад при проведенні
передвиборних компаній. Усвідомлення своєї ролі в подібних проектах,
розуміння сумнівності подібної роботи дає можливість психологу прийняти
правильне рішення по продовженню і переривання даної діяльності.
Вимоги:
1.Відповідальність – психолог несе особисту відповідальність за свою роботу.
2.Компетентність – оновлення знань, валідність методів.
3.Захист інтересів клієнта.
4.Конфіденційність.
5.Етичні правила психологічних досліджень.
6.Професійна кооперація.

7.    Основні елементи психокорекційної ситуації.

Корекційна ситуація включає в себе п’ять основних елементів:
1. Клієнт – людина, яка має певні проблеми психологічного характеру і яка
потребує допомоги.
2. Психолог – людина, яка здатна і надає допомогу.
3. Теорія, яка слугує поясненню проблеми. Ця теорія включає психодинаміку,
принципи навчання і інші психічні фактори.
4. Набір певних процедур (технік, методів), що використовуються для
розв’язання проблеми (зв’язок з теорією).
5. Спеціальні соціальні стосунки між клієнтом і психологом, які допомагають
полегшити проблеми клієнта.
8.    Спрямованість психокорекційного впливу.
В психокорекції орієнтуються на теперішнє і майбутнє клієнтів:
 Психокорекція орієнтується на середньо термінову допомогу
(короткотермінова 15 зустрічей при консультуванні. Довготермінова – до
кількох років при психотерапії).
 Психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток
особистості клієнта.
 Психокорекція відрізняється від психологічного розвитку тим, що
психокорекція має справу з вже сформованими якостями особистості чи
видами поведінки і спрямована на їх переробку, в той час як основна
задача розвитку полягає в тому, щоб при недостатньому при
недостатньому розвитку сформувати в людини психологічні якості.