ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ЛІКАРЯ

ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ.

СТРАТЕГІЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ.
ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ПЕРІОДУ ЛІКАРЯ.
 ПЛАН
1. Що включає в себе психологічна готовність лікаря
2. Які складові психологічної готовності має мати лікар в
екстремальних умовах
3. Визначення поняття професійного стресу
4. Стратегії регуляції професійногос тресу
5. Заходи, які проводять для психологічного забезпечення
відновлювального періоду лікаря
6. Мета проведення заходів для психологічного забезпечення
відновлювального періоду лікаря
7. Список використаних джерел
Психологічна готовність включає в себе, з одного боку, запас
професійних знань, умінь і навичок, з іншого – риси самої
особистості: переконання, здібності, інтереси, професійну
пам'ять, тип мислення, увагу, спрямованість думки,
працездатність, емоційність, моральний потенціал – які мають
забезпечити успішне виконання професійних функцій в
екстремальних умовах.
Ядро готовності до діяльності становлять психічні процеси і
властивості. Вони є фундаментом якостей особистості. Якості
і психологічні властивості особистості, психічні особливості,
моральні якості, які є основою установки лікаря на
усвідомлення виконання професійних функцій, професійної
позиції, оптимальних способів діяльності, співвідношення
своїх здібностей і можливостей – ось характеристики
психологічної готовності.
Сенсом психологічної готовності є інтегральні характеристики
особистості, що включають
інтелектуальні, емоційні, вольові властивості, професійно-
моральні переконання, потреби, звички, знання, вміння й
навички, спеціальні здібності.
У структурі психологічної готовності до життєдіяльності в
екстремальних умовах розрізняють такі компоненти:
 мотиваційний;
 орієнтаційний;
 пізнавально-оперативний;
 емоційно-вольовий;
 психофізіологічний;
 оцінюючий.
Підготовку до життєдіяльності в особливих умовах треба розглядати в контексті розвитку
особистості. У зв'язку з цим основу формування готовності до професійної діяльності
розглядають не тільки як розвиток операційно-технічних умінь та навичок, а й як комплексну
здібність – визначальний параметр готовності. Комплексна здібність розглядається як
утворення, що складається з мотиваційної (схильність до певної роботи) та інструментальної
(інтелектуальні й емоційні механізми регуляції) діяльності сторін.
Готовність як інтегральне утворення особистості, що полягає
у вибірковій спрямованості на професійну діяльність, виникає
на ґрунті позитивного ставлення до неї і скеровується
відповідними потребами та мотивами до даної діяльності. Про
сформовану психологічну готовність можна говорити лише за
умов розвинутості в суб'єкта емоційного ставлення, вміння
адаптувати свою поведінку відповідно до ситуацій, що
виникають, вміння будувати процес спілкування – і наявності
таких психологічних здібностей, як мислення, уявлення,
спостережливість, комунікативні вміння й комплекс
професійно значущих властивостей: емоційна стабільність,
самоконтроль, щирість, доброта, наполегливість тощо.
У людини, яка виконує професійну діяльність в екстремальних умовах, можна виділити
такі властивості:
• Особистісні властивості проявляються через знання законів розвитку суспільства й
розуміння механізму дій та форм прояву цих законів у діяльності особистості і
соціальних груп.
• Психологічні властивості розкриваються внаслідок професійної спрямованості
суб'єкта праці через фактори, що їх визначають, – інтереси, мотиви, ціннісні
орієнтації, особистісні установки, воля тощо.
• Психофізіологічні особливості проявляються через закономірності формування і
функціонування психічних процесів (відчуття, сприймання, уваги, пам'яті,
мислення, уяви, емоції, почуття).
• Анатомічні властивості людини – це функціональні можливості організму суб'єкта
праці, які досліджує фізіологія праці і медицина.
• Індивідуально-типологічна своєрідність особистості проявляється в поведінці
людини, особливого ж значення вона набуває в екстремальних умовах.
Професійний стрес - це негативна реакція людини на вимоги, які перевищують її можливості або
очікування в роботі. Професійний стрес може призвести до погіршення здоров'я, продуктивності,
задоволення від роботи та якості життя. Тому важливо знати та застосовувати ефективні стратегії
регуляції професійного стресу.

Стратегії регуляції професійного стресу - це способи, якими людина намагається зменшити або
подолати вплив стресових факторів на своє самопочуття та діяльність. Існує багато різних стратегій
регуляції професійного стресу, які можна класифікувати за різними критеріями. Одним з
найпоширеніших критеріїв є орієнтація стратегії на проблему або на емоції.
Стратегії, орієнтовані на проблему,
спрямовані на зміну або вирішення
ситуації, яка викликає стрес.
Наприклад, такі стратегії можуть
включати:
- планування та організацію роботи;
- встановлення реалістичних цілей та
пріоритетів;
- пошук інформації та допомоги;
- навчання нових навичок або
компетенцій;
- переговори або конструктивний
конфлікт з колегами або керівниками;
- делегування або відмова від
надлишкових обов'язків.
Стратегії, орієнтовані на емоції, спрямовані на
зменшення негативних почуттів, які виникають
внаслідок стресу. Наприклад, такі стратегії
можуть включати:
- релаксацію, медитацію, йогу або дихальні
вправи;
- фізичну активність, хобі, захоплення або
відпочинок;
- позитивне мислення, афірмації, самооцінка або
гумор;
- вираження або відволікання від емоцій,
наприклад, через письмо, мистецтво, музику або
розмову;
- пошук соціальної підтримки, співчуття, поради
або втіхи від родини, друзів, колег або
професіоналів.
Психологічне забезпечення відновлювального періоду лікаря - це
комплекс заходів, спрямованих на підтримку та покращення
психічного та емоційного стану лікарів, які зазнали професійного
стресу, виснаження, травми або вигорання. Ці заходи можуть
включати:

- індивідуальну або групову психотерапію, психологічне

консультування, супервізію;
- психопрофілактику, психогігієну, психоосвіту, психокорекцію;
- релаксаційні, дихальні, медитативні, арт-терапевтичні та інші
вправи;
- соціальну підтримку, співчуття, втіху, визнання, заохочення;
- корекцію режиму праці та відпочинку, збалансованого
харчування, здорового способу життя.
Метою психологічного забезпечення відновлювального періоду лікаря є запобігання або зменшення
негативних наслідків професійного стресу, таких як:

- депресія, тривога, іритація, апатія, відчуження, психосоматичні розлади;

- зниження продуктивності, задоволення від роботи, мотивації, самооцінки, самоконтролю;
- порушення міжособистісних відносин, конфлікти, ізоляція, самотність, відсутність сенсу життя.

Психологічне забезпечення відновлювального періоду лікаря сприяє підвищенню психологічного

благополуччя, професійного зростання, особистісного розвитку, адаптації до змін, ресилієнтності
(психологічної стійкості) лікарів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. http://visnyk.nuou.org.ua/article/download/242998/241216/558458
2. https://pdp.nacs.gov.ua/courses/podolannia-ta-profilaktyka-stresiv-u-profesiinii-
diialnosti-poperedzhennia-profesiinoho-vyhorannia-dlia-katehorii-v?
course_enrollment_id=4392
3.https://stud.com.ua/25479/psihologiya/teoriyi_modeli_profesiynogo_stresu
4. https://orcid.org/0000-0001-7121-3474
5. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2021-62-4-5-16
6.http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/129665/26-Miroshnichenko.pdf?
sequence=1
7. https://mvs.gov.ua/uk/news/mediko-psixologicna-reabilitaciia-strategicnii-napriam-
rozvitku-medsluzbi-mvs
8. https://medicine.ieu.edu.ua/docs/disciplin/3-4.pdf
9. https://health-ua.com/article/5202-medichna-reabltatcya-v-praktitc-lkarv-pervinno-ta-
vtorinno-lanok--medichno-
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!