Безлуцька Валерія Вадимівна 9303

Тема 1. Предмет та завдання психіатрії та наркології, історія розвитку. Організація

допомоги хворим із психічними порушеннями. Особливості структури психіатричної
лікарні й диспансеру. Принципи догляду за психічно хворим. Етіологія та патогенез
психічних захворювань.

1. Вкажіть визначення психіатрії як науки, її мету, предмет і завдання. Опишіть спільне і

відмінне (можливо, у вигляді таблиці) функції психолога, медичного психолога,
психотерапевта, лікаря-психіатра.
Психіатрія – медична дисципліна, що займається вивченням діагностики, лікування, етіології,
патогенезу, розповсюдження психічних хвороб і організації психіатричної допомоги.
Предмет – хвора людина з патологією психічної діяльності – психічне захворювання.
Завдання психіатрії:
 Вивчення розповсюдження, умов виникнення, нозологічної структури і клінічних
особливостей психічних захворювань.
 Вивчення етіології і патогенезу психічних захворювань.
 Лікування та профілактика психічних захворювань.
 Соціально-трудова реабілітація хворих.
 Трудова, судова і військово-лікарська експертиза.
 Проведення санітарно-просвітніх, психоосвітніх і психогігієнічних заходів.

Психолог Медичний Психотерапевт Лікар-психіатр

психолог
Людина, яка В Україні лікар це психіатр або Психіатр – це лікар з вищою
отримала вищу (лікар-психолог) за психолог, який медичною освітою, який
освіту за спеціальністю отримав додаткову отримав спеціальну
спеціальністю «Медична післядипломну освіту підготовку з психіатрії.
«психологія», психологія» і є спеціалістом в
але не є належить до однієї одному з обраних ним
медичним з лікарських напрямків:
фахівцем. спеціальностей психоаналіз,
гештальт, психодрама,
арттерапія, клієнт-
центрована чи
позитивна
психотерапія тощо.
Психолог не має Медичний Психотерапевти- Психіатри мають право
компетенції психолог не має психіатри можуть встановлювати діагнози та
призначати права призначати ліки, але призначати медпрепарати.
лікарські встановлювати основний їхній
препарати чи діагноз та лікарські інструмент впливу на
ставити препарати пацієнта —
діагнози. словесний, тож
лікарські засоби не
бувають
сильнодіючими й
чинять здебільшого
коригувальний ефект.
Водночас
психотерапевти
немедичної школи, які
сформувалися з-поміж
психологів, взагалі не
мають права
проводити
медикаментозне
лікування своїх
клієнтів.
Напрямки Серед його завдань Психотерапевтична Психіатри лікують хронічні
роботи та обов'язків є допомога спрямована психічні захворювання, всі
практичного здійснення на зміну особистості, види депресій, невротичні
психолога: психопрофілактики вирішення розлади, страхи, фобії,
особистісні серед людей груп усвідомлених та тривожні стани, сексуальні
проблеми ризику, неусвідомлених порушення, епілепсію,
клієнта, вікові психодіагностика внутрішніх безсоння, суїцидальні
зміни, виховання та лікування конфліктів, загального спроби та нав’язливі думки;
дітей, подружні хворих поліпшення якості усуває складнощі з
та дитячо- соматичного і життя та стосунків з концентрацією уваги тощо.
батьківські психічного людьми. Психіатри лікують також
стосунки і будь- профілю спільно з Психотерапія порушення мозкової
що, що відповідними передбачає діяльності та психічні
стосується лікарями- систематичну тривалу розлади, що виникли
емоцій, спеціалістами, роботу з клієнтом та внаслідок інсульту та
переживань, психологічна постійні регулярні черепно-мозкової травми, а
відносин з реабілітація із зустрічі. також органічних уражень
оточуючими, застосуванням головного мозку (деменція,
реакцій клієнта спеціальних хвороба Альцгеймера
на події. методик. тощо). У психіатрів часто
Психолог вчить лікуються цілком нормальні
вмінню адекватні люди з
розслаблятися незначними тимчасовими
чи проблемами, які легко
мобілізуватися, піддаються
долати стрес, медикаментозній терапії.
керувати гнівом,
позитивно
ставитись до
життя. Психолог
також може
надавати сімейні
консультації та
вести групи
підтримки.
2. Вкажіть показання для недобровільної госпіталізації пацієнта згідно Закону про
психіатричну допомогу. Що таке презумпція психічного здоров’я? Чому вона важлива?
Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання
психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її
законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних
умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню
небезпеку для неї чи оточуючих
 неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який
забезпечує її життєдіяльність
Презумпція психічного здоров'я полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має
психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено

3. Опишіть сутність амбулаторної психіатричної допомоги у психіатрії. Вкажіть алгоритм

Ваших дій як лікаря загальної практики при підозрі на наявність психічного розладу у
пацієнта.
Амбулаторна психіатрична допомога - це психіатрична допомога, що включає в себе
обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених Законом
України "Про психіатричну допомогу", профілактику, діагностику психічних розладів,
лікування, нагляд, догляд, медико - соціальну реабілітацію осіб, які страждають психічними
розладами, в амбулаторних умова.
Амбулаторна психіатрична допомога виявляється лікарем-психіатром на прохання або за
усвідомленою згодою особи.
 щодо неповнолітнього віком до 15 років - на прохання або за згодою її батьків чи іншого
законного представника
 щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або
за згодою її опікуна.
В разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи іншого законного представника
амбулаторна психіатрична допомога неповнолітньому здійснюється за рішенням (згодою)
органів опіки та піклування, яке може бути оскаржене до суду.
Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися також і без усвідомленої згоди у разі
встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди
своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної
допомоги амбулаторна психіатрична допомога особі надається лікарем-психіатром в
примусовому порядку за рішенням суду за місцем проживання особи.
( Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, повинна
оглядатися лікарем-психіатром не рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів -
не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про продовження або припинення
надання їй такої допомоги)
При необхідності продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в
примусовому порядку понад 6 місяців лікар-психіатр повинен направити до суду за місцем
проживання заяву про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в
примусовому порядку .Надалі продовження надання особі амбулаторної психіатричної
допомоги в примусовому порядку проводиться кожного разу на термін, який не може
перевищувати 6 місяців.
Лікар первинної медичної допомоги повинен направити пацієнта на консультацію до психіатра
для проведення повної діагностики, встановлення діагнозу та одержання рекомендацій або
підтвердження алгоритму лікування психічного порушення.
 Огляд неповнолітніх віком до 15 років проводять на прохання чи за згодою його батьків
або іншого законного представника. Також варто враховувати, що ретельне психіатричне
обстеження займає багато часу і його проведення не завжди можливе в умовах звичайної
медичної практики
 Потрібно приготувати пацієнта до рекомендації консультації психіатра, адже в
суспільстві існує високий опір до даної галузі і багато стереотипів, тому найкраще,
проінформувати перед початком діагностичних дій, що його скарги вимагають
диференційної діагностики з психічними розладами. У такому випадку пацієнт бачить,
що лікар сприймає психічні захворювання, подібно як і інші хвороби. Отже, поступово
він може приготуватись до сприйняття, що має хворобу, яка є сферою психіатрії. Такі дії
полегшують отримання згоди пацієнта.
 Направлення на психіатричну консультацію повинно містити: прізвище, ім’я, по батькові
пацієнта, вік, місце роботи, професія, адреса і адреса особи, яка може здійснювати опіку
над пацієнтом і надати допоміжну інформацію; коротку інформацію про соматичний
статус (наявні хвороби) з зазначенням ЛЗ, що використовуються; обґрунтування причини
направлення на консультацію, з переліком виявлених симптомів і обставин, при яких
вони проявляються
4. Порівняйте психотичні та непсихотичні розлади.
Психотичні розлади Непсихотичні розлади
Характеризуються: Характеризуються:

 грубою дезінтеграцією психіки -  адекватністю психічних реакцій

неадекватністю психічних реакцій та
відбивної діяльності процесам,
явищам, подіям, ситуаціям; найбільш
грубій дезінтеграції психічної
діяльності відповідає ряд симптомів -
так звані формальні ознаки психозу:
галюцинації, марення, проте поділ на
психотичні та непсихотичні рівні
переважно має чітку синдромальну
орієнтацію - параноїдний, онейроїдний
та інші синдроми;
реальності за змістом, н часто не
адекватною загостреністю за силою і
частотою у зв'язку з тим, що різко
змінюється чутливість, реактивність і
приводом для реакції стають незначні
або малозначущі за силою, частотою і
т.д. подразники та ситуації
 збереженням критичності (але нерідко,
проте, перебільшеної, сенситивно
загостреної);

 зникненням критики (некритичністю) -  обмеженням здатності регулювати

неможливістю осмислення того, що свою поведінку відповідно до законів
відбувається, реальної ситуації та психології, суспільства та природи,
 свого місця в ній, прогнозування ситуаційної залежності
особливостей її розвитку, у тому числі психопатологічних проявів.
у зв'язку з власними діями; хворий не
усвідомлює свої психічні (болючі)
помилки, схильності, невідповідності;

 зникненням здатності довільно

керувати собою, своїми діями,
пам'яттю, увагою, мисленням,
поведінкою виходячи з особистісних
реальних потреб, бажань, мотивів,
оцінки ситуацій, своєї моралі,
життєвих цінностей, спрямованості
особистості; виникає неадекватна
реакція на події, факти, ситуації,
предмети, людей, а також на самого
себе.

До них відносяться: До них відносяться:

- позитивні синдроми: психотичні варіанти - позитивні синдроми: емоційно-

маніакальних та депресивних синдромів,
синдроми - паранояльні та вербальні
галюцинації, кататонічні, парафренні,
галюцинаторно-параноїдні (синдром
Кандинського), затьмарення
свідомості ,парамнезії, судомні та
психоорганічні.
гіперестетичні, афективні (депресивні та
маніакальні), невротичні (нав'язливі,
істеричні, деперсоналізаційні, сенестопатичні,
іпохондричні);
- Негативні синдроми: дебільність, синдроми
набутого психічного дефекту.

- Негативні синдроми: імбецильність та

ідіотія, синдроми психічного дефекту при
зниженні рівня та регресу особистості,
психічний маразм.

5. На чому ґрунтується класифікація розладів психіки і поведінки в МКХ-10?

Перспективи впровадження МКХ-11 у практику
З допомогою МКХ-10 можуть бути класифіковані не тільки захворювання, які мають чітко
сформульований діагноз, але й інші чинники, що пов’язані зі здоров'ям, іншими змінними
показниками, такими, як умови та обставини життя осіб, які страждають на певні хвороби. МКХ
передбачає можливість широкого розмаїття ознак, симптомів, відхилень, виявлених в процесі
дослідження, скарг та соціальних обставин, які можуть бути вписані на місці діагнозу в
медичній документації. Також МКХ дає можливість діагностувати у однієї особи кілька
захворювань одночасно. При кодуванні кількох розладів спочатку визначається основний, а
потім додаткові діагнози. Основним вважається діагноз, який найбільшою мірою відповідає
цілям поточного дослідження та (або) лікування, тобто є причиною даного звернення по
допомогу до психіатра.
До особливостей розділу «психічні та поведінкові розлади» МКХ–10 відносяться:
  Поняття «хвороба» змінено на поняття «розлад»;
 Відсутнє поняття «психогенний»;
 Поняття «психоз» використовується для станів, що значно порушують психічне
функціонування та адаптацію і проявляються, як правило, маячінням, галюцинаціями і
тяжкими помітними відхиленнями у поведінці (через збудження, психомоторну
загальмованість, розлади свідомості та ін.);
 Терміни «невроз» та «психоз» не використовується, проте використовується поняття
«невротичний» для розладів, пов’язаних зі стресом і психологічними чинниками.
У МКХ-10 багато чого запозичено з DSM, зокрема щодо концепції систематизації та порядку її
побудови. Під час розроблення DSM IV перегляду чимало основних категорій було взято з
МКХ-10. В обох класифікаціях наведено схоже описання груп синдромів, форм, варіантів
психічних розладів.
У DSM-IV наведено такі основні категорії:
 розлади малюкового, дитячого та підліткового віку
 делірій, деменція, зумовлені соматичними або неврологічними захворюваннями, що
раніше не були класифіковані
 розлади, пов'язані із вживанням психоактивних речовин
 шизофренія та інші психотичні розлади;розлади настрою;тривожні стани
 соматоформні розлади
 імітовані розлади
 дисоційований розлад
 сексуальні дисфункції та розлади статевої ідентифікації
 розлади харчової поведінки
 розлади сну
 розлади імпульсивного контролю, що раніше не були класифіковані
 розлади адаптації
 розлади особистості
 інші стани, що можуть мати клінічні симптоми

Адаптація та впровадження багатовісьової версії діагностики психічних та поведінкових

розладів у пацієнтів, згідно рекомендацій робочої групи ВООЗ, є своєчасним, перспективним
напрямком розвитку оцінки психічних розладів, вдосконалення діагностичних, експертних
стандартів та надання кваліфікованої, комплексної реабілітаційно-профілактичної психіатричної
уточнені специфічні симптоми для діагностування посттравматичного стресового розладу та
додано комплексний посттравматичний стресовий розлад.
20 травня 2019 року ВООЗ видала МКХ-11 перегляду. Це найбільш повний та систематизований
перелік відомих і визнаних доказовою медициною хвороб та станів. Ним користуються медики,
страхові компанії та застосовують у системі охорони здоров'я для прийняття рішень по всьому
світу. У новому виданні МКХ-11 вперше ігрова залежність класифікується як психічний розлад.
Такий розлад характеризують як поведінкову залежність від азартних ігор — онлайн і офлайн.
Діагностувати його зможуть у разі виявлення порушення в особистій, сімейній, соціальній
поведінці, що спостерігається щонайменше 12 міс
6. Показання для проведення судово-психіатричної експертизи.
Експертиза призначається і проводиться за наявності відповідних юридичних та фактичних
підстав. Фактичними підставами для призначення експертизи є конкретні документовані дані
про психічний стан особи, що викликають сумніви у його психічній повноцінності або
осудності. Найчастіше судово-психіатрична експертиза призначається у зв’язку з сумнівами
щодо психічної повноцінності обвинуваченого, підозрюваного (ст. 76 КПК), свідка, потерпілого,
цивільного позивача і відповідача, а також особи, стосовно якої вирішується питання про її
цивільну недієздатність. Сумніви щодо стану психічного здоров'я можуть викликати лише
обґрунтовані припущення про наявність у особи психічного розладу, який здатен вплинути на
юридичну значущу поведінку.
Формальними підставами для призначення судово-психіатричної експертизи є:
 хвороблива, незвичайна, недоречна, поведінка обвинуваченого в слідчого або на суді,
коли він неспроможний правильно осмислити питання, перестає відповідати на
запитання або відповідає невпопад, бурхливо реагує на окремі зауваження або запитання
і т. ін.
 наявність у справі документів, що свідчать про психічні порушення в минулому,
перебування на лікуванні у психіатричній лікарні або на обліку в психоневрологічному
диспансері або кабінеті
 відсутність достатніх, психологічно зрозумілих підстав і мотивів злочину – при так
званих “безмотивних злочинах”
 неправильна, безглузда або дивна поведінка правопорушника під час вчинення злочину
чи під час затримання
 особлива жорстокість і тяжкість злочину, якщо виникає сумнів у психічному здоров’ї
особи, яка його скоїла
 наявність даних про перенесені в минулому захворювання головного мозку (енцефаліти,
менінгоенцефаліти) чи травми черепу (струс, стиснення, забій головного мозку)
 наявність даних про інвалідність або звільнення від строкової військової служби через
психічне захворювання
 безглузді показання обвинуваченого, свідка та потерпілого, що мають характер обмов і
само обмов
 затримка психічного розвитку і навчання в допоміжній школі
 підозра в симуляції і дисимуляції психічної хвороби
 дані про велику частоту психічних захворювань у близьких родичів
Тема 2 . Методи психіатричного дослідження. Класифікація психічних розладів, поняття
психопатологічного симптому, синдрому та хвороби, регістри психічних розладів.
Загальні принципи лікування, реабілітації та експертизи психічних захворювань і
розладів .
1.Основні та додаткові методи обстеження.
 Основним методом обстеження психічно хворих є клініко-психопатологічний, що
грунтується на бесіді з хворим, спостереженні за виразом його обличчя і поведінкою.
Бесіда з пацієнтом дає найбільш важливу інформацію для постановки діагнозу.
 Отримані під час обстеження дані вносяться в історію хвороби пацієнта, при чому
психіатрична історія хвороби може бути не лише медичним, але і юридичним
документом. Вона дещо відрізняється від історій хвороби інших пацієнтів.
 Лабораторні тести.
Традиційне лабораторне обстеження крові і сечі дозволяє оцінити загальний соматичний
стан хворого, визначити ознаки побічної дії ліків (наприклад, лейкопенію і
агранулоцитоз), проте вони малоінформативні для встановлення власне психіатричного
діагнозу. Лише при деяких захворюваннях високо специфічні методики можуть істотним
чином допомогти в діагностиці.
 Нейрофізіологічні методи.
До нейрофізіологічних методів відносять ряд неінвазивних методик, що не мають
протипоказань і дозволяють оцінити функціональний стан мозку і судин, що живлять
його.
Метод ЕЕГ
РЕГ або допплерографії
Дослідження структури мозку. Комп'ютерна томографія (КТ)
МРТ (дає можливість без спеціального контрастування аналізувати структуру мозку в
різних режимах з високою роздільною здатністю)
ПЕТ (дозволяє досліджувати не лише структуру, але і особливості функціонування
різних відділів мозку, причому з великою роздільною здатністю)
 Психологічні методи. Найчастіше психологічний аналіз проводять для оцінки міри і
характеру розладів пам'яті і інтелекту, виявлення патологічних особливостей мислення
хворого, характеристики особи.

2.Патопсихологічне обстеження.
Патопсихологічні дослідження – це дослідження психіки людини психологічними
інструментами, тобто, тестами. Це дослідження дозволяє отримати об’єктивну картину
наявності або відсутності психічних розладів
Основним методом патопсихологічних досліджень є експеримент, а в якості додаткових
використовуються спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, аналіз історії життя
хворого людини (аналіз анамнестичних відомостей), зіставлення експериментальних даних з
історією життя.
Патопсихологічне дослідження проводиться в клініках.
Дослідження включає в себе:
- бесіду з хворим;
- тестування;
- вивчення історії хвороби;
- спостереження за поведінкою;
- аналіз отриманих результатів;
- оформлення висновку.
В основному досліджуються порушення в розвитку особистості:
- Розлад сприйняття,уваги, пам'яті, мислення ,розумова працездатність.
 - Дослідження і вивчення історії життя людини.
Патопсихологічне обстеження завжди є науковим дослідженням, так як, по-перше, воно являє
собою процес пізнання, по-друге, побудовано на строго наукових принципах, і по-третє,
результати обстеження виявляють факти, з яких випливають формулювання загально
психологічних законів, закономірностей і механізмів.
3. Методики дослідження психічних функцій (сприйняття, уваги, пам'яті,
мислення(розумових операцій), інтелекту, емоцій, особистості).
Дослідження порушень сприйняття
При дослідженні сприйняття виявляються приховані розлади. У пробі Ашафенбурга
пропонується розмовляти по телефону, який попередньо відключений від мережі. У спробі
Рейхардта обстежуваному пред'являється чистий аркуш паперу і пропонується розглянути, що у
ньому намальовано. У спробі Ліпмана після натискання на віки обстежуваного пропонується
сказати, що він бачить. Ці проби спрямовані виявлення галюцинаторних чи ілюзорних образів.
При аналізі проб не можна виключати можливе навіювання галюцинаторних феноменів.
Дослідження порушень мислення
 Основними методами дослідження мислення є тести на класифікацію, виняток, виділення
суттєвих ознак, аналогії, узагальнення, асоціативний експеримент, проблема Евер'є,
піктограма. Методика «Виділення суттєвих ознак» виявляє розуміння обстежуваним
головних та другорядних ознак предметів та явищ. Характер виділення ознак свідчить
переважання абстрактного чи конкретного стилю мислення.
 "Асоціативний експеримент" використовується для оцінки якісної специфіки мислення.
Дослідження порушень інтелекту
Інтелект оцінюється опосередковано щодо мислення,розуміння переносного сенсу прислів'їв і
приказок, загальної поінформованості.
Дослідження пам’яті
 "Запам'ятовування 10 слів". Методика використовується для вивчення безпосереднього
короткочасного, довготривалого, довільного та мимовільного запам'ятовування.
 Проба на асоціативну пам'ять.
 «Піктограма» (опосередковане запам'ятовування) — методика спрямовано дослідження
особливостей опосередкованого запам'ятовування.
4.Експертизи в психіатрії.
Психіатрична експертиза – це дослідження, обумовлене необхідністю встановлення
хворобливого, психічного стану громадянина, коли норми матеріального права пов'язують із
цією обставиною настання цілком конкретних юридичних наслідків.
Психіатричну експертизу проводять за призначенням суду або слідства щодо підсудних,
обвинувачених, позивачів, відповідачів, потерпілих або свідків, якщо виникає сумнів у
осудності людини, здатність захищати свої права без сторонньої допомоги, а також здатність
адекватно сприймати та передавати події, важливі для кримінальної справи.
За складом експертів, які проводять психіатричну експертизу, розрізняють такі види
дослідження:
 психіатричну експертизу;
 психолого-психіатричну експертизу;
 сексолого-психіатричну експертизу;
 нарколого-психіатричну експертизу;
 психолого-сексолого-психіатричну експертизу
Існує кілька видів судово-психіатричної експертизи:

 амбулаторна судово-психіатрична експертиза,

 стаціонарна судово-психіатрична експертиза,
 судово-психіатрична експертиза в рамках судового засідання,
 судово-психіатрична експертиза в кабінеті слідчого,
 заочна/посмертна судово-психіатрична експертиза.
