Семинар №1Семінарське заняття №1(1год)

Тема: Медична психологія як наука: основні поняття

Теоретичні питання:
1.Визначення, предмет і задачі медичної психології.: визначення, предмет, об’єкт,
завдання (поняття «хвороба», «здоров’я», «норма», «патологія»; патопсихологія,
психопатологія, психіатрія).
2.Теоретичний аспект підготовки медичного психолога
3.Практичний аспект підготовки медичного психолога.

Основні поняття теми: Медична психологія. Задачі медичної психології. Предмет медичної
психологі. Експериментально-психологічне дослідження. Клініко-психологічне інтерв’ю.
Норма. Здоров’я. Хвороба.

1. Визначення, предмет і задачі медичної психології.: визначення, предмет,

об’єкт, завдання (поняття «хвороба», «здоров’я», «норма», «патологія»; патопсихологія,
психопатологія, психіатрія).

Медична психологія – наука, що вивчає психологічні особливості людей з різними

захворюваннями, методи і способи діагностики психічних відхилень, диференціації
психологічних феноменів і психопатологічних симптомів і синдромів, психологію взаємин
пацієнта і медичного працівника, психопрофілактичні, психокорекційні і психотерапевтичні
способи допомоги пацієнтам, а також теоретичні аспекти психосоматичних і
соматопсихічних взаємовпливів.
Предметом вивчення медичної психології є:
 особистість хворої людини у широкому розумінні цього слова;
 особистість медичного працівника, в першу чергу – лікаря;
 взаємини хворого і медичного працівника на різних етапах їхньої взаємодії. Медична
психологія одночасно виступає як медична і як психологічна наука. Згідно з проблемами,
що стоять перед нею і завданнями, які вона покликана розв’язувати, медична психологія
– медична наука, а згідно з теоретичними передумовами і методами дослідження –
психологічна.
Завданням медичної психології є вивчення психіки хворої людини у різних умовах.
Задачі медичної психології:
 вивчення психічних факторів, що впливають на розвиток хвороби, її профілактику і
лікування: вивчення впливу певних захворювань на психіку;
 вивчення різних виявів психіки особистості у їх динаміці;
 вивчення порушень розвитку психіки (в т.ч. й у соматичних хворих);
 вивчення характеру взаємин хворої людини з медичним персоналом і мікросередовищем
оточення;
 розробка принципів і методів психологічного дослідження особистості в клініці;
 створення і вивчення психологічних методів впливу на психіку особистості з
лікувальною і профілактичною метою.
Розділи медичної психології:
 патопсихологія. Предметом вивчення патопсихології є патологічні порушення психічної
діяльності, вона розробляє методи психологічної діагностики цих порушень.
 нейропсихологія. Завдання нейропсихології полягає в тому, щоб психологічними
методами досліджувати органічні ураження центральної нервової системи.
 психосоматика. Психосоматика вивчає взаємозв’язки між психічними та соматичними
процесами в організмі та вплив цих взаємозв’язків на виникнення та перебіг різних
захворювань.
 деонтологія, традиційно вважався як наука про належну поведінку лікарів та іншого
медичного персоналу щодо пацієнтів. Для деонтології мають значення всі форми
 міжособистісних комунікацій: не лише між медичним персоналом і пацієнтами, а й між
лікарями та іншим медперсоналом, а також взаємодія лікарів один з одним і пацієнтів
між собою.
 психологія девіантної поведінки. Девіантна поведінка – це форма поведінки, яка
відхиляється від загальноприйнятих соціальних норм, хоча при цьому вона не
обов’язково пов’язана з психічною патологією.
 психологія аномального розвитку – ще один розділ медичної психології, що вивчає
відхилення в психічному формуванні дітей і підлітків, а також розробляє методи
психологічної діагностики та корекції цих відхилень.
 психогігієна – розділ медичної психології, що вивчає шляхи збереження та зміцнення
психічного здоров’я людини.
 конкретна медична психологія, що вивчає психічні особливості хворих різними
захворюваннями і розробляє рекомендації з побудови лікарського контакту і
терапевтичних відносин із пацієнтами, які страждають на те чи інше захворювання.

Медична психологія – галузь загальної психології, яка використовує знання

психологічних закономірностей в медичній практиці: діагностиці, лікуванні та профілактиці
захворювань. З чого випливає те, що медична психологія вивчає психологічні проблеми
хворих людей на різних етапах їх життя і хвороби.
Хвороба – це специфічний біологічний процес, що виникає в організмі людини в
результаті її взаємодії з навколишнім середовищем і призводить до порушення або повного
припинення її життєдіяльності.
На сьогодні існує декілька визначень поняття «психічного здоров’я», найбільш вживаним
з яких є визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), яка визначає психічне
здоров’я, як стан благополуччя, в якому індивід реалізовує свої власні здібності, може
впоратися із звичайними життєвиміи стресовими ситуаціями, може продуктивно та плідно
працювати, а також здатний зробити свій внесок у громаду (спільноту), в якій він функціонує
Сучасне розуміння поняття «психічного здоров’я» також є набагато ширшим, ніж просто
відсутність психічного захворювання. Основними детермінантами психічного здоров’я є не
лише можливість людини керувати власними емоціями, думками та поведінкою, взаємодіяти
та будувати стосунки з іншими людьми, але й різноманіття біологічних, соціальних,
культурних, економічних, політичних та середовищних факторів. Таким чином розуміння
поняття «психічне здоров’я» повинно відбуватися в трьох напрямках та передбачати:
відсутність психічного захворювання; стан організму, який дозволяє повною мірою
виконувати всі його функції; стан балансу в собі, а також між собою та своїм соціальним
оточенням.
До основних критеріїв психічного здоров’я відносять:
1. Усвідомлення та відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного
та психічного «Я».
2. Відчуття сталості та ідентичності переживань в однотипних життєвих ситуаціях.
3. Критичність до себе та своєї власної психічної діяльності, а також її результатів.
4. Відповідність психічних реакцій силі та частоті впливів різноманітних чинників
середовища, соціальним обставинам та ситуаціям;
5. Здатність самостійно керувати своєю поведінкою відповідно до соціальних норм,
правил та законів.
6. Здатність планувати власну життєву діяльність та реалізовувати заплановане.
7. Психологічна гнучкість, яка полягає у можливості змінювати свою поведінку в
залежності від зміни життєвих ситуацій та обставин.
Психопатологія – розділ психіатрії та клінічної психології, що вивчає психічні розлади з
точки зору медицини й психології. Основні методи – клінічний нагляд і бесіда . Є синонімом
терміну психіатрія.
Предметом психопатології (психіатрії) є психічні розлади, які описуються на медичній
мові, тобто розглядувані з точки зору етиології, патогенезу (мозкові механізми, а не
психологічні), клінічних проявів та лікування. На відміну від патопсихології, предметом якої
є психологічні механізми розладів, які описуються з опорою на загальнопсихологічні теорії,
які зіставляються із механізмами розвитку психічних функцій (зіставлення розвитку
психічної функці та її розпаду). Таким чином, об'єкт психопатології та патопсихології є
однаковим - психічні розлади, однак предмети є різними.

2.Теоретичний та практичний аспект підготовки медичного психолога.

В Україні лікар (лікар-психолог) за спеціальністю «Медична психологія» належить до

однієї з лікарських спеціальностей, а серед його завдань та обов'язків є здійснення
психопрофілактики серед людей груп ризику, психодіагностика та лікування хворих
соматичного і психічного профілю спільно з відповідними лікарями-спеціалістами,
психологічна реабілітація із застосуванням спеціальних методик.
Кваліфікаційна характеристика лікаря-психолога визначає надання психологічної
допомоги особам різного віку, неспроможним справитися з несприятливими умовами, що
склалися в їхньому житті. Лікар-психолог має розширені психологічні компетенції в
порівнянні з психологом (має базову підготовку в медицині, а не в психології; має підготовку
в психофармакології та може призначати пацієнтам певні групи препаратів; має глибшу
підготовку в галузях, що стосуються психічних розладів; суміщає в своєму навчанні
біомедичну та психосоціальну моделі; навчаються спеціально для роботи в закладах охорони
здоров’я.)
Професійна підготовка психолога має включати:
– первинний відбір професійно придатних кандидатів;
– побудову теоретичної моделі спеціаліста: розробку стандартів (норм і нормативів),
вимог до особистості і професійної діяльності психолога;
– розробку змісту навчання і розвитку особистості психолога;
– розв’язання проблеми професійної ідентифікації фахівців.
Професійна підготовка медичного психолога включає в себе, крім обов'язкової для
будь-якого психолога загальноосвітньої наукової підготовки (до неї входить мінімум
наукових знань, необхідних професійного психолога будь-якого профілю), також і освоєння
ряду розділів психології, що припускають спеціалізацію у відповідній професійній області, в
даному випадку - в галузі психологічного консультування. Ці спеціальні напрямки
професійної підготовки психолога-консультанта наступні.
1. Вивчення підготовчого етапу психологічного консультування.
2. Освоєння інформації про зміст роботи психолога-консультанта.
3. Оволодіння методами роботи психолога-консультанта з клієнтом.
4. Ознайомлення з особливостями проведення психологічного консультування в
наступних спеціальних областях: сімейне консультування, ділове консультування,
психолого-педагогічне консультування, інтимно-особистісне консультування.
5. Робота психолога-консультанта під керівництвом більш досвідченого психолога-
консультанта - супервізора.
Вивчення процесу підготовки роботи психологічної консультації включає в себе
уважне ознайомлення з комплексом організаційних питань, включаючи вибір області
консультування, початку роботи консультації тощо
Серед тих конкретних завдань, які в практичному плані повинен вміти вирішувати
медичний психолог, можуть бути названі наступні:
• Визначення кола потенційних клієнтів - відвідувачів психологічної консультації, їх
можливих проблем в залежності від змісту роботи психологічної консультації і від тих
професійних вимог, які можуть бути пред'явлені до працюючих в консультації психологам.
• Підбір кадрів психологів та обслуговуючого персоналу для роботи в психологічній
консультації. Проведення з кадрами спеціальної підготовчої роботи по ознайомленню з
умовами роботи і обов'язками, з організацією взаємодії один з одним, з правилами роботи
консультації.
 • Підготовка матеріальної бази та документації для початку практичної роботи
консультації.
• Підготовка та розповсюдження інформації про роботу консультації серед
потенційних клієнтів.
Знайомство з організацією роботи психологічної консультації включає в себе також
освоєння того, як створюється психологічна консультація, що входить в мінімум необхідного
для ніс обладнання, який оптимальний режим роботи психологічної консультації та
психолога-консультанта, якою має бути обстановка в психологічній консультації під час її
роботи і ряд інших питань.
Знайомство початківця фахівця зі змістом роботи психолога-консультанта в свою
чергу передбачає наступне. По-перше, ознайомлення з тим, що являє собою психологічне
консультування, в чому полягає його відмінність від інших видів практичної діяльності
психолога. По-друге, з'ясування того, що повинен знати і вміти робити медичного психолога,
щоб на досить високому рівні справлятися зі своїми професійними обов'язками. По-третє,
ознайомлення з основними видами психологічного консультування, з головними вимогами,
що пред'являються до них. По-четверте, знання умов роботи психолога-консультанта.
Освоєння методів роботи медичного психолога передбачає оволодіння починаючим
медичним психолом прийомами спілкування з клієнтами, методами психодіагностики,
використовуваними в практиці психологічного консультування. Ці прийоми і методи
повинні бути освоєні майбутнім медичним психолом практично, в ході відповідних
спеціальних занять. У число таких прийомів і методів входять, зокрема, методи прямого
психотерапевтичного впливу психолога-консультанта на клієнта.
Необхідність вивчення особливостей проведення психологічного консультування в
різних областях пов'язана з тим що, по-перше, інтимно-особистісне, сімейне, ділове і
психолого-педагогічне консультування - це різні речі, по-друге, медичного психолога не в
однаковій мірі займається даними видами консультування і, звертаючись до них час від часу,
повинен, тим не менш, зберігати свою професійну кваліфікацію у всіх зазначених областях.
До того ж у цих сферах психологічного консультування існує безліч приватних, досить
тонких і складних специфічних питань, пізнання яких вимагає довгого часу, а успішне
практичне рішення – твердих умінь і навичок.
Робота в ролі практикуючого психолога-консультанта під керівництвом більш
досвідченого фахівця необхідна психолога-консультанта для набуття професійного досвіду і
оволодіння на практиці необхідними вміннями та навичками. Цьому всьому набагато легше
навчитися на досвіді інших, ніж в результаті прослуховування лекцій і читання книг. Крім
того, в практичній роботі психолога-консультанта нерідко виникає безліч несподіваних
питань, які неможливо заздалегідь передбачити і в ході навчальної діяльності отримати на
них задовільні відповіді. Вміння виробляються практично в ході наслідування професійній
роботі інших, це ж зводить до мінімуму можливі помилки, які в своїй роботі може допустити
початківець медичний психолог. Функція супервізора, яку виконує більш досвідчений
медичний психолог, в даному випадку полягає в тому, щоб не тільки підготувати
малодосвідченого психолога до самостійної роботи, а й кваліфіковано оцінити ступінь його
готовності до такої роботи.