МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Кваліфікаційна наукова праця

на правах рукопису

БІЛЕЦЬКИЙ ПАВЛО СТЕПАНОВИЧ

УДК 316.62:378

ДИСЕРТАЦІЯ

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ

ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________/ П.С. Білецький

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор

Завацька Наталія Євгенівна

Сєвєродонецьк – 2020
 2

АНОТАЦІЯ

Білецький П.С. Соціально-психологічні чинники збереження професійного

здоров’я фахівців медичної галузі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної
роботи. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира
Даля МОН України. – Сєвєродонецьк, 2020.
Дисертаційне дослідження присвячене визначенню соціально-
психологічних чинників збереження професійного здоров’я фахівців медичної
галузі.
Теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми дослідження
показав, що наразі надзвичайно актуальними є питання професійного
здоровʼя фахівців медичної галузі, яке розглядається як здатність зберігати й
активізувати необхідні компенсаторні, захисні, регуляторні механізми, що
відповідають вимогам професійної діяльності і забезпечують професійну
надійність, високу працездатність, ефективність і розвиток особистості
фахівця медичної сфери в усіх умовах протікання його професійної
діяльності. Показано, що у контексті вивчення професійного здоровʼя
зазначена професійна група фахівців є особливо вразливою з точки зору
підвищених вимог до їх професійної компетенції і до самовіддачі;
відповідальності за життя і здоровʼя інших людей, і, як наслідок, високої
ймовірності виникнення синдрому професійного вигорання. Наголошується,
що важливою у контексті дослідження є концепція психологічного
забезпечення професійної діяльності фахівців медичної галузі, що базується
на комплексному підході до вивчення їх професійного здоровʼя на його
фізичному, психологічному та соціальному рівнях, а також соціально-
психологічний супровід фахівців-медиків на різних етапах їх
професіоналізації.
 3

Розкрито структурні складові професійного здоровʼя фахівців медичної

галузі та їх змістовно-критеріальне наповнення. Показано, що серед
складових, які визначають високу працездатність та інші характеристики
професійного здоровʼя фахівців медичної галузі на різних його рівнях,
провідну роль відіграють: стресостійкість, що впливає на фізіологічні
показники здоровʼя та сприяє соціально-психологічній адаптації фахівця;
показники життєвої та часової перспективи, що повʼязані зі ставленням до
здоровʼя, та визначають адекватність оцінки фахівцем власного фізичного і
психічного стану; особистісно-ситуативна і часова антиципаційна
спроможність, які впливають на психологічний і соціальний рівні
професійного здоровʼя фахівця-медика, зокрема, через відповідність
реальності очікуванням; застосування стратегій проактивної копінг-
поведінки у складних ситуаціях професійної взаємодії, що можуть
попереджати появу синдрому професійного вигорання і повʼязані з
психологічним рівнем професійного здоровʼя медичних фахівців, які частіше
за фахівців інших професій схильні до формування зазначеного синдрому.
Враховуючи складові професійного здоровʼя фахівців медичної галузі:
емоційно-вольову (показники стресостійкості, самооцінки психічних станів,
рівнів особистісної та ситуативної тривожності; професійного (емоційного)
вигорання); когнітивно-оцінну (параметри життєвих смислів і цінностей
особистості фахівця, його життєстійкості; часової перспективи та часової
перспективи трансцендентного майбутнього, циклічності та семантичного
диференціалу часу); компетентнісно-поведінкову (показники прогностичної
компетентності; професійно важливих норм соціальної регуляції поведінки;
проактивних стратегій копінг-поведінки у ситуаціях професійної взаємодії)
було виокремлено ступені сформованості (високий, середній, низький)
професійного здоров’я фахівців медичної галузі відповідно до особливостей
функціонування його складових та рівнів (фізичного, психологічного,
соціального) і проведено диференціацію вибірки.
 4

Визначено соціально-психологічні чинники збереження професійного

здоров’я фахівців медичної галузі на різних його рівнях: фрустраційна
толерантність; емоційна стійкість, вольова регуляція; адекватність самооцінки,
соціальна ергічність; життєстійкість, здатність витримувати соціальний стрес та
стійкість до синдрому професійного (емоційного) вигорання; ясність і
впорядкованість уявлень про майбутнє, прогнозованість і несуперечливість
намічених цілей, соціальна сміливість, винахідливість, відповідальність у
поєднанні з високою аналітичністю та професійною компетентністю;
конструктивні механізми і стратегії проактивної опанувальної поведінки;
наявність інструментальної та емоційної соціальної підтримки.
Розроблено інтегровану соціально-психологічну програму збереження
професійного здоров’я фахівців медичної галузі, реалізовану з позицій
системного, субʼєктно-діяльнісного, особистісно-компетентнісного та
інтегративного підходів із задіянням емоційно-оцінної, інструментальної та
інформаційної соціальної підтримки і комплексу інноваційних соціально-
психологічних технологій особистісної та міжособистісної спрямованості,
впроваджену у блоках системної інтеграції особистості; емоційної
саморегуляції; розвитку навичок саморегуляції; соціальної адаптації та
ефективної комунікації; розширення проактивних поведінкових стратегій.
Ефективність запропонованої програми доведена підвищенням показників
стресостійкості, емоційної та вольової регуляції, життєстійкості, параметрів
самоактуалізації; зниженням показників фрустрованості, особистісної та
ситуативної тривожності, професійного (емоційного) вигорання; збільшенням
показників соціальної егрічності, здатності до антиципування, поліваріантності
прогнозування та планування перебігу подій; використанням проактивних
стратегій опанувальної поведінки, що сприяло підвищенню показників
професійного здоровʼя фахівців медичної галузі та покращенню їх соціального
функціонування в цілому.
Ключові слова: фахівці медичної галузі, професійне здоровʼя, збереження
професійного здоровʼя, психопрофілактика, психокорекція.
 5

Biletskyі P.S. Socio-psychological factors of medical professionals’ occupational

health maintanance. – Qualification scholarly work published as manuscript.
The dissertation for the scientific degree of the Candidate of Psychological
Sciences, speciality 19.00.05 – Social Psychology, Psychology of Social Work. –
Volodymyr Dahl East-Ukrainian National University Ministry of Education of
Ukraine. – Sieverodonetsk, 2020.
The dissertation presents a theoretical generalization and a new solution to the
problem of determining the social and psychological factors of the medical
professionals’ occupational health maintainance and draws the following
conclusions.
The theoretical and methodological analysis of the approaches to the research
problem showed that currently the issues of the medical professionals’
occupational health is extremely urgent. It is considered as the ability to maintain
and activate the necessary compensatory, protective, regulatory mechanisms that
meet the requirements of professional activity and provide professional reliability,
high performance, efficiency and personal development of the medical
professionals in all conditions during professional activity. It has been shown that
in the context of occupational health studies, this professional group of specialists
is particularly vulnerable in terms of increased requirements for their professional
competence and dedication; responsibility for the lives and health of other people
and, as a consequence, a high likelihood of occupational burnout. It is emphasized
that the concept of psychological support for the professional activity of medical
professionals based on a comprehensive approach to the study of their occupational
health at its physical, psychological and social levels, as well as the social and
psychological support of medical professionals at different stages of their
professionalization is important in the context of the study.
The structural components of the occupational health of medical professionals
and their substantive and criterion content are revealed. It is shown that among the
components that determine the high efficiency and other characteristics of the
medical professionals’ occupational health at its various levels, the leading role is
 6

played by: stress resistance, which affects the physiological health indicators and
promotes social and psychological adaptation of the specialist; indicators of life
and time perspective related to health and determine the adequacy of a
professional's own physical and mental state assessment; personality-situational
and temporal anticipation capacity that influence the psychological and social
levels of the medical professional’s occupational health. In particular it happens
through the correspondence of reality to expectations; application of the proactive
coping behavior strategies in difficult situations of professional interaction, which
can prevent the emergence of the professional burnout syndrome and are
associated with the psychological level of medical professionals’ occupational
health, who are more likely than other professions to form this syndrome.
Considering the components of medical professionals’ occupational health:
emotional and volitional (indicators of stress resistance, mental states self-esteem,
levels of personal and situational anxiety; professional (emotional) burnout);
cognitive-evaluative (parameters of vital meanings and values of the medical
professionals’ personality, his\her vitality; temporal perspective and temporal
perspective of the transcendental future, cyclical and semantic differential of time);
competency-behavioral (indicators of anticipation ability (prognostic competence);
professionally important norms of social regulation of behavior; proactive coping
strategies in professional engagement situations. The grade (high, medium, low) of
the medical professionals’ occupational health development was identified in
accordance with the features of its components functioning and levels
(physiological, psychological, social) and the sample was differentiated.
Socio-psychological factors of medical professionals’ occupational health
maintenance has been determined: frustration tolerance; emotional stability,
volitional regulation; self-esteem adequacy, social ergonomics; viability, ability to
withstand social stress; clarity and orderliness of ideas about the future,
predictability and consistency of the set goals, social courage, ingenuity,
responsibility in combination with high analytical and professional competence;
 7

constructive mechanisms and strategies for proactive coping behavior; the availability
of instrumental and emotional social support.
An integrated socio-psychological program has been developed to maintain the
medical professionals’ occupational health. It has been implemented from the
perspective of a systemic, subjective-active, personality-competency-based and
integrative approaches. Involving emotional, evaluative, instrumental and
informational social support and a set of innovative socio-psychological technologies
of a personal and interpersonal focus; and introduced in the blocks of systemic
personality integration; emotional self-regulation; development of self-regulation
skills; social adaptation and effective communication; expansion of proactive
behavioral strategies.
The effectiveness of the proposed program has been proven by increasing
indicators of stress resistance, emotional and volitional regulation, vitality, and
parameters of self-actualization. As well as with a decrease in frustration, personal
and situational anxiety, professional (emotional) burnout; an increase in indicators of
social rigidity, ability to anticipate, forecasting and planning events variety; using
proactive coping behavioral strategies that enhance the medical professionals’
occupational health indicators and improve their overall social functioning.
Key words: medical professionals, occupational health, occupational health
maintainance, psychoprophylaxis, psychocorrection.
 8

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографії:
1.1. Білецький П.С. Соціально-психологічні проблеми професійного
здоров’язбереження в сучасному соціуму / П.С. Білецький // Адаптаційний
потенціал особистості: медико-соціальний вимір : [монографія] /
Н.Є. Завацька, І.В. Ващенко, П.С. Білецький, О.В. Кованда та ін. – К. : ПВТП
«LAT&K», 2020. – С. 25 – 35. (Доробок автора полягає у визначенні
соціально-психологічних чинників професійного здоров’язбереження
особистості в умовах сучасного соціуму).
2. Статті у наукових фахових виданнях:
2.1. Biletskyі P.S. Рsychological components of professional health care of
medical industry professionals in the system of medical interaction / P.S. Biletskyі
// Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук. праць
Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. –
Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2016. – № 1 (39). – Т. 2. – С. 29 –
39.
2.2. Biletskyі P.S. Egocentric personality of the person in the professional
health system / P.S. Biletskyі // Теоретичні і прикладні проблеми психології :
зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені
Володимира Даля. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2017. – № 1
(42). – Т. 2. – С. 24 – 32.
2.3. Білецький П.С. Управління освітніми медико-соціальними
технологіями в умовах модернізації сучасного соціуму / П.С. Білецький //
Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології імені
Г.С. Костюка НАПН України. – Т. ІХ, Вип. 12. – К. ; Ніжин : ПП Лисенко,
2019. – С. 352 – 360.
2.4. Biletskyі P.S. The problem of personal destruction and professional
health care in the modern society / P.S. Biletskyі, N.Е. Zavatska,
Yu.O. Bokhonkova, O.V. Fedorova // Теоретичні і прикладні проблеми
 9

психології : зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2019. –
№ 3 (50). – Т. 1. – С. 107 – 114. (Доробок автора полягає у визначенні
соціально-психологічних чинників особистісних деструкцій та збереження
професійного здоровʼя фахівця-медика).
2.5. Білецький П.С. Соціально-психологічні програми профілактики та
корекції психосоматозів особистості / П.С. Білецький, Є.В. Каширіна,
О.О. Біліченко та ін. // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук.
праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира
Даля. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2019. – № 3 (50). – Т. 2. –
С. 76 – 84. (Доробок автора полягає у зʼясуванні соціально-психологічної
специфіки психопрофілактичних та психокорекційних заходів у збереженні
психосоматичного здоровʼя фахівця медичної галузі).
2.6. Biletskyі P.S. Socio-psychological conditions of saving professional health
of medical industry professionals / P.S. Biletskyі // Virtus : Scientific Journal. –
Series : Philosophy. Psychology. Pedagogy. – Issue 39. – Canada : Center of
modern pedagogy «Learning without Frontiers», 2019. – С. 36 – 40.
3. Статті у матеріалах науково-практичних конференцій:
3.1. Білецький П.С. Аналіз світового досвіду збереження професійного
здоров’я фахівців-медиків / П.С. Білецький // Матеріали IХ Міжнар. наук.-
практ. конф. «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і
українська реальність», 18-19 верес. 2014 р., м. Мелітополь / за заг. ред.
А.А. Ткача, М.М. Радєвої. – Мелітополь : МІДМУ «КПУ», 2014. – С. 123 –
126.
3.2. Білецький П.С. Актуальні проблеми збереження професійного
здоров’я фахівців медичної сфери / П.С. Білецький // Матеріали ІІІ Міжнар.
наук.-практ. конф. «Актуальні питання соціальної та практичної психології у
координатах сучасних парадигм», 23-24 січн. 2015 р., м. Сєвєродонецьк. –
Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2015. – С. 67 – 69.
 10

3.3. Білецький П.С. Соціально-психологічні засади здоров’язбереження

фахівців медичної галузі / П.С. Білецький // Матеріали ХХІІІ Міжнар. наук.
конф. студентів і молодих учених «Наука і вища освіта», 23 квіт. 2015 р.,
м. Запоріжжя. – Запоріжжя : КПУ, 2015. – С. 54 – 55.
3.4. Білецький П.С. Соціально-психологічний ракурс проблеми
професійного здоров’я медичних фахівців / П.С. Білецький // Матеріали V
Міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасні проблеми гуманітарної науки і
практики: філософський, психологічний та соціальний виміри», 24-25 лист.
2016 р., м. Київ ; м. Сєвєродонецьк. – Сєвєродонецьк : Вид-во
Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, 2016. – С. 91 –
93.
3.5. Білецький П.С. Освітні технології збереження професійного
здоров’я фахівців соціономічної сфери / П.С. Білецький // Матеріали V
Всеукр. наук.-практ. конф. «Інноваційна діяльність та дослідно-
експериментальна робота в сучасній освіті», 20 жовт. 2017 р., м. Чернівці. –
Чернівці : ІППОЧО, 2017. – С. 82 – 84.
3.6. Білецький П.С. Соціально-психологічні особливості збереження
професійного здоров’я фахівців-медиків в умовах сучасних реалій /
П.С. Білецький // Матеріали XІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська
реальність», 14 верес. 2018 р., м. Мелітополь. – Мелітополь : ТОВ «Колор
Принт», 2018. – С. 62 – 64.
3.7. Білецький П.С. Професійні деструкції особистості при втраті
працездатності / П.С. Білецький // Матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф.
«Актуальні питання здоров’язбереження у координатах сучасних парадигм»,
28-29 лист. 2019 р., м. Сєвєродонецьк. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ
ім. В. Даля, 2019. – С. 11 – 13.
3.8. Білецький П.С. Засоби психопрофілактики в системі збереження
професійного здоров’я особистості / П.С. Білецький // Матеріали VIІ
 11

Міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасні проблеми гуманітарної науки і

практики: філософський, психологічний та соціальний вимір», 5-6 груд.
2019 р., м. Сєвєродонецьк. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2019. –
С. 21 – 23.
 12

ЗМІСТ

ВСТУП 13
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ
ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ
ГАЛУЗІ 21
1.1. Аналіз підходів до вивчення феномену професійного здоровʼя та
його оцінки у науковому просторі 21
1.2. Соціально-психологічна сутність професійної діяльності фахівців
медичної галузі 27
1.3. Cтруктурні складові професійного здоров’я фахівців медичної
галузі 36
Висновки до розділу 48
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-
ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я
ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ 52
2.1. Діагностика емоційно-вольової складової професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі 52
2.2. Визначення особливостей когнітивно-оцінної складової
професійного здоровʼя фахівців медичної галузі 88
2.3. Дослідження компетентнісно-поведінкової складової
професійного здоровʼя фахівців медичної галузі 116
Висновки до розділу 132
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ
ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВʼЯ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ 139
3.1. Концептуальні засади та зміст інтегрованої соціально-
психологічної програми професійного здоровʼя фахівців 139
медичної галузі
3.2. Психологічний та статистичний аналіз результатів формувального
етапу дослідження 170
Висновки до розділу 188
ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
ДОДАТКИ 214
 13

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах стрімких трансформаційних

змін у всіх сферах життєдіяльності особистості особливо актуальною є
проблема її здоровʼя та його збереження. Наразі вивчаються особливості,
характеристики, різні аспекти і способи збереження здоровʼя, зокрема
професійного. Наголошується, що значно ефективніше займатися
профілактикою здоровʼя, ніж відновлювати його та лікувати вже наявні
захворювання. У звʼязку з цим особливу роль у психології професійного
здоровʼя займають дослідження предикторів, чинників, характеристик, що
обумовлюють високі показники на всіх його рівнях: фізичному,
психологічному і соціальному.
Важливий напрямок означеної проблеми повʼязаний з вивченням
професійного здоровʼя у фахівців медичної галузі. Це обумовлене,
насамперед, тим, що саме ці фахівці схильні до ризику професійного
вигорання, а чинники збереження їх професійного здоровʼя особливо важливі
у соціальному та суспільному аспектах.
Констатовано, що проблема професійного здоров’я є предметом
багатьох наукових досліджень, що зумовлює наявність значної кількості
підходів до трактування даного феномена. Зокрема, розкрито окремі питання
здоров’я фахівців різних галузей виробництва в сучасних умовах (В. Берзінь,
І. Бурлакова, О. Дубогай, Л. Духовний, М. Каніболоцька, В. Ковалько,
Т. Комар, Л. Омельченко, О. Савченко та ін.), висвітлено проблеми
професійного здоровʼя фахівців соціономічних професій (вчителів,
психологів, соціальних працівників, менеджерів) (Г. Захарова, Є. Каширіна,
Н. Максименко, В. Марініна, М. Міщенко, Г. Никифоров, О. Савчук,
О. Самкова, Н. Семенюк, С. Шингаєв та ін.), зокрема рівень емоційної
компетентності як чинник професійного здоровʼя викладачів (Р. Березовська,
А. Кирилова, Л. Мітіна, А. Шаболтас та ін.); стратегії формування здорового
способу життя (О. Блинова, Ю. Бохонкова, А. Борисюк, В. Бочелюк,
 14

Н. Завацька, В. Клименко, З. Ковальчук, М. Корольчук, В. Крайнюк,

В. Осьодло, Л. Пілецька, О. Шевяков та ін.), різні аспекти
психотерапевтичного і корекційно-розвивального впливу на фахівця з метою
його здоровʼязбереження (Л. Бурлачук, Л. Гримак, О. Кочарян,
К. Максименко, С. Рувінський, Л. Спицька та ін.).
При цьому відзначається гостра нестача досліджень, присвячених
соціально-психологічним чинникам професійного здоров’я фахівців
медичної галузі, що негативно впливає на ефективність їх професійної
діяльності та здоровʼязбереження населення в цілому.
Отже, наразі існують невирішені проблеми у сфері професійного
здоровʼя фахівців медичної сфери діяльності та необхідність висвітлення
соціально-психологічних чинників його збереження під впливом глобальних
змін сучасного суспільства і розбудови держави.
Актуальність означеної проблеми, її недостатня дослідженість у
науковому психологічному просторі, а також соціальна значущість
визначили вибір теми дисертаційної роботи: «Соціально-психологічні чинники
збереження професійного здоров’я фахівців медичної галузі».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексних науково-
дослідних тем кафедри практичної психології та соціальної роботи
Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля
«Соціокультурні та психологічні аспекти адаптації особистості в сучасному
соціумі», «Соціально-психологічні основи розвитку адаптаційного
потенціалу особистості засобами інноваційних психотехнологій в умовах
трансформаційних змін сучасного суспільства». Тему дисертаційного
дослідження затверджено Вченою радою Східноукраїнського національного
університету імені Володимира Даля (протокол № 4 від 02 лютого 2015 р.) та
узгоджено з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з
педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 27 жовтня
2015 р.).
 15

Об’єкт дослідження – професійне здоров’я фахівців медичної галузі.

Предмет дослідження – соціально-психологічні чинники збереження
професійного здоров’я фахівців медичної галузі.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично визначити
соціально-психологічні чинники збереження професійного здоров’я фахівців
медичної галузі.
Завдання дослідження:
1. Провести теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми
вивчення професійного здоров’я фахівців медичної галузі у науковій
літературі.
2. Розкрити структурні складові професійного здоров’я фахівців медичної
галузі та їх змістовно-критеріальне наповнення.
3. Виокремити емпіричні показники ступенів сформованості складових
професійного здоров’я відповідно до особливостей їх функціонування у
фахівців-медиків.
4. Визначити соціально-психологічні чинники збереження професійного
здоров’я фахівців медичної галузі на різних його рівнях.
5. Розробити інтегровану соціально-психологічну програму збереження
професійного здоров’я фахівців медичної галузі та оцінити її ефективність.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали: принципи
системного (Б. Ананьєв, В. Ганзен, І. Данилюк, А. Коваленко, Б. Ломов,
В. Мерлін, Г. Щедровицький та ін.); суб’єктно-діяльнісного (К. Абульханова-
Славська, А. Брушлинський, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Максименко,
В. Роменець, С. Рубінштейн та ін.); особистісно-компетентнісного
(С. Гарькавець, І. Зязюн, О. Киричук, В. Моляко, В. Рибалка та ін.);
інтегративного (Є. Гейко, В. Козлов, В. Турбан, К. Уілбер та ін.) підходів;
концепції розвитку особистості як активного суб’єкта життєдіяльності
(Л. Виготський, Д. Ельконін, С. Кузікова, С. Максименко, А. Петровський та
ін.); концептуальні положення про розвиток особистості в процесі
професійної діяльності (З. Ковальчук, А. Кононенко, Л. Пілецька, Л. Снігур,
Д. Фельдштейн, О. Шевяков та ін.); дослідницькі положення щодо
 16

відповідності особистісних якостей вимогам професії (О. Блинова,

А. Борисюк, В. Бочелюк, Ж. Вірна, М. Савчин, В. Скребець, М. Тоба,
Б. Федоришин та ін.); визначення морфологічних, психоемоційних і
соціально-економічних констант професійного здоров’я (Р. Березовська,
І. Бурлакова, М. Корольчук, В. Крайнюк, Г. Никифоров, В. Осьодло,
О. Старченкова, С. Шингаєв та ін.); положення і принципи активних
соціально-психологічних форм і методів роботи (О. Бондарчук,
Ю. Бохонкова, І. Ващенко, Н. Завацька, Л. Карамушка, Л. Петровська,
І. Сняданко, Л. Спицька, М. Ткалич, Т. Ткач та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів
дослідження:
 теоретичні: аналіз і узагальнення наукових даних з проблеми
збереження професійного здоров’я фахівців медичної галузі, системно-
структурний аналіз, синтез, порівняння, моделювання, узагальнення;
 емпіричні: спостереження; бесіда; анкетування; контент-аналіз; аналіз
біографічних даних; психологічне тестування; констатувальний та
формувальний експерименти.
 статистичні: результати емпіричного дослідження опрацьовувалися з
використанням методів математичної статистики з їх подальшою якісною
інтерпретацією та змістовним узагальненням. Статистична обробка даних і
графічна презентація результатів дослідження здійснювалася за допомогою
пакета статистичних програм SPSS (версія 20.0).
Організація і база дослідження. Дослідження проводилося впродовж
2015-2019 років у три етапи, кожен з яких мав свою мету і завдання.
На першому етапі (2015-2016 рр.) здійснено теоретичний аналіз феномену
професійного здоровʼя та його рівнів; розроблено методологічний апарат
дослідження, виокремлено змістовні складові професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі.
На другому етапі (2016-2017 рр.) обгрунтовано та складено програму
дослідження і проведено констатувальний його етап щодо виявлення
соціально-психологічних особливостей професійного здоровʼя фахівців
 17

медичної галузі за виокремленими складовими та визначення соціально-

психологічних чинників його збереження.
На третьому етапі (2017-2018 рр.) проведено формувальний етап
дослідження, спрямований на впровадження інтегрованої соціально-
психологічної програми збереження професійного здоров’я фахівців медичної
галузі та здійснено оцінку її ефективності.
Вибірку дослідження склали 256 фахівців медичної галузі (139 (54,3%)
жінок та 117 (45,7%) чоловіків) – керівників медичних закладів та завідувачів
відділеннями, лікарів різних спеціальностей, середнього медичного
персоналу. Вік респодентів від 28 до 54 років. Вибірка формувалася методом
репрезентативного моделювання.
Надійність і вірогідність результатів дослідження та сформульованих
висновків забезпечено методологічною обгрунтованістю теоретичних
положень дослідження; відповідністю методів дослідження його меті та
завданням; репрезентативністю вибірки; коректним застосуванням методів
математико-статистичної обробки та оцінки експериментальних даних. Про
надійність отриманих даних свідчать також стійкість і повторюваність
результатів.
Наукова новизна результатів полягає у тому, що:
– вперше: на основі системного теоретико-емпіричного дослідження
визначено соціально-психологічний зміст феномену професійного здоров’я
фахівців медичної галузі; розкрито структурні складові (емоційно-вольова,
когнітивно-оцінна, компетентнісно-поведінкова) професійного здоров’я
фахівців медичної галузі та їх змістовно-критеріальне наповнення;
виокремлено емпіричні показники ступенів сформованості (високого,
середнього, низького) складових професійного здоров’я відповідно до
особливостей їх функціонування у фахівців-медиків та визначено соціально-
психологічні чинники збереження професійного здоров’я фахівців медичної
галузі на різних його рівнях;
– розроблено та доведено ефективність інтегрованої соціально-
психологічної програми збереження професійного здоров’я фахівців
 18

медичної галузі, реалізованої з позицій системного, субʼєктно-діяльнісного,

особистісно-компетентнісного та інтегративного підходів із задіянням
емоційно-оцінної, інструментальної, інформаційної соціальної підтримки і
комплексу інноваційних соціально-психологічних технологій особистісної та
міжособистісної спрямованості;
– поглиблено та уточнено: уявлення про соціально-психологічну
обумовленість функціонування структурних складових професійного
здоров’я фахівців медичної галузі на різних його рівнях;
– набули подальшого розвитку: погляди на змістовні особливості
професійного здоров’я фахівців медичної галузі на його фізичному,
психологічному та соціальному рівнях; підходи до засобів і технологій
здоровʼязбереження фахівців-медиків.
Теоретичне значення дослідження полягає: у застосуванні методології
системного, суб’єктно-діяльнісного, особистісно-компетентнісного та
інтегративного підходів для визначення структурних складових
професійного здоров’я фахівців медичної галузі; зʼясуванні ступенів
сформованості та особливостей функціонування емоційно-вольової,
когнітивно-оцінної, компетентнісно-поведінкової складових професійного
здоров’я медичних фахівців; розкритті соціально-психологічних чинників
збереження професійного здоров’я фахівців медичної галузі; науковому та
методичному обгрунтуванні інтегрованої соціально-психологічної програми
збереження професійного здоров’я фахівців-медиків.
Практичне значення дослідження полягає: у можливості застосування
методичного інструментарію для вивчення соціально-психологічних засад
професійного здоров’я фахівців медичної галузі; у розробці та апробації
інтегрованої соціально-психологічної програми збереження професійного
здоров’я фахівців-медиків, яка реалізується у блоках системної інтеграції
особистості; емоційної саморегуляції; розвитку навичок саморегуляції;
соціальної адаптації та ефективної комунікації; розширення проактивних
поведінкових стратегій.
 19

Результати дослідження впроваджено в роботу науково-практичного

Центру медико-соціальних та психотехнологій (м. Сєвєродонецьк) (довідка
№ 1039/15.17 від 06.09.2019 р.), Українського Північно-Східного Інституту
прикладної та клінічної медицини (м. Суми) (довідка № 32 від 06.05.2019 р.),
Міжнародного Інституту соціального та психологічного здоровʼя (м. Дніпро)
(довідка № 83 від 21.10.2019 р.), Центру психічного здоровʼя (м. Рубіжне)
(довідка № 12/11-28 від 21.01.2019 р.), European Accreditation Council for
Continuing Medical Education (certificate 30.11.2019); у навчально-науковий
процес Східноукраїнського національного університету імені Володимира
Даля (довідка № 586/15.18 від 17.05.2019 р.), Луганського державного
медичного університету (довідка № 01.02-03/176 від 27.01.2020 р.),
Буковинського державного медичного університету (№ 13/4-17-04 від
12.02.2019 р.), Сумського державного університету (акт від 15.01.2020 р.) та
використовуються у процесі викладання професійно-орієнтованих дисциплін
та спецкурсів, зокрема «Соціальна психологія», «Психодіагностика»,
«Психологія праці», «Психологічне консультування», «Психологічна
корекція», «Психотерапія».
Особистий внесок автора. Розроблені наукові положення та отримані
емпіричні дані є самостійним внеском автора у розробку проблеми визначення
соціально-психологічних чинників збереження професійного здоров’я
фахівців медичної галузі. В опублікованих зі співавторами працях доробок
автора становить 60%. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації
не використовуються.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні
положення дисертаційної роботи було представлено на науково-практичних
конференціях різного рівня, зокрема на міжнародних: IХ, XІІІ науково-
практичних конференціях «Інституціональні перетворення в суспільстві:
світовий досвід і українська реальність» (Мелітополь, 2014 р., 2018 р.),
ІІІ науково-практичній конференції «Актуальні питання соціальної та
практичної психології у координатах сучасних парадигм» (Сєвєродонецьк,
2015 р.), ХХІІІ науково-практичній конференції студентів і молодих учених
 20

«Наука і вища освіта» (Запоріжжя, 2015 р.), V-VІІ науково-практичних

конференціях «Сучасні проблеми гуманітарної науки і практики:
філософський, психологічний та соціальний виміри» (Київ, Сєвєродонецьк,
2016-2017 рр.; Сєвєродонецьк, 2019 р.), VI науково-практичній конференції
«Актуальні питання здоров’язбереження у координатах сучасних парадигм»
(Сєвєродонецьк, 2019 р.), XVIIІ науково-практичній конференції
«Nierówności społeczne a wzrost gospodarczy – nauka, wiedza, capital ludzki na
rzecz lepszej jakości źycia» (Rzeszów, Poland, 2019), V науково-практичній
конференції «Особистість у кризових умовах та критичних ситуаціях життя»
(Суми, 2019 р.); з міжнародною участю: ХІІІ науково-практичній
конференції «Соціально-психологічні проблеми гендерної стратифікації
суспільства» (Сєвєродонецьк, 2017 р.); всеукраїнській: V науково-практичній
конференції «Інноваційна діяльність та дослідно-експериментальна робота в
сучасній освіті» (Чернівці, 2017 р.); доповідалися та обговорювалися на
розширених засіданнях кафедри практичної психології та соціальної роботи
Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля
(2015-2019 рр.).
Публікації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи
представлено у 15 публікаціях автора, з яких 1 розділ колективної монографії,
6 статей – у наукових фахових виданнях із психології (з них 2 статті – у
наукометричних виданнях, 1 стаття – у міжнародному періодичному виданні),
8 публікацій – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних
джерел із 255 найменувань (з них 31 – іноземними мовами), 13 додатків на 89
сторінках. Загальний обсяг дисертації викладено на 302 сторінках, із них 185
сторінок основного тексту. Робота містить 23 таблиці на 9 сторінках, 5
рисунків на 2 сторінках.
 21

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

1.1. Аналіз підходів до вивчення феномену професійного здоровʼя

та його оцінки у науковому просторі

Констатовано, що в якості основних напрямків досліджень в сучасній

психології здоровʼя (А. Борисюк, І. Бурлакова, Л. Бурлачук, О. Доценко,
А. Журба, Г. Захарова, М. Каніболоцька, Т. Комар, О. Кочарян,
С. Максименко, В. Марініна, Н. Семенюк, В. Снєтков, Р. Шевченко,
О. Шевяков та ін.) виступають: оцінка здоровʼя на фізичному, психічному і
соціальному рівнях; психічні стани і здоровʼя; особистісні аспекти здоровʼя;
спосіб та якість життя; підтримання здоровʼя за допомогою методів психічної
саморегуляції; психологічне забезпечення здоровʼя у професійній діяльності
[9; 38-40; 43; 44; 73; 77-79; 86; 98; 112; 120; 121; 144; 145; 146; 190; 192; 213
та ін.]. В рамках проведеного дослідження ми торкаємося теми психології
професійного здоровʼя.
Витоки цієї проблематики йдуть зі Стародавньої Греції. Ще Гіппократ
згадував про те, що на здоровʼя людини, крім інших факторів, впливає його
трудова діяльність [86; 148; 165; 222 та ін.].
Цей напрямок став популярним порівняно недавно, проте активно
розвивається [17; 18; 43; 86; 115; 116; 163; 164; 165; 214; 215 та ін.].
У сучасній психології вивчення професійного здоровʼя грунтується на
таких принципах: оскільки неможливо повністю виключити вплив
негативних чинників на здоровʼя працюючої людини, необхідно мінімізувати
 22

втрати, знижуючи негативний вплив професійного середовища на здоровʼя

фахівця; при підборі і відборі персоналу важливо враховувати стан здоровʼя і
наявні протипоказання до певних видів діяльності і професій у конкретних
кандидатів; збільшення можливостей організму для подолання негативних
чинників професійного середовища; посилення сильних сторін особистості
працівника неминуче вступає у протиборство з постійно зростаючою
інтенсивністю згаданих негативних факторів [86; 165; 218 та ін.].
Слід відзначити, що безліч досліджень присвячено питанням
профілактики професійних захворювань, в той час як спостерігається значно
менша кількість теоретичних і практичних напрацювань, спрямованих не на
відновлення здоровʼя, а на його підтримку і зміцнення [50; 51; 86; 214].
Науковці наголошують, що практичне застосування знань з області
психології професійного здоровʼя можливе на етапі підбору і відбору
персоналу (при прийнятті нового персоналу, а також при пересуваннях
усередині організації), а також при проведенні профорієнтаційної
консультації (на етапі первинного вибору або зміни професійного
спрямування); при розробці і проведенні профілактичних програм і заходів,
організації професійного середовища (з урахуванням шкідливих чинників
конкретного професійного середовища і повʼязаних з певною діяльністю);
при наданні допомоги і лікуванні захворювань, що виникли у звʼязку з
професійною діяльністю і під впливом професійного середовища; при
розробці і проведенні профілактичних програм і заходів, повʼязаних з
попередженням виникнення або розвитку захворювань, що виникли у звʼязку
з професійною діяльністю і під впливом професійного середовища.
Психологічний словник надає таке визначення терміну «здоровʼя (від
англ. health)» – «здоровʼя – це стан повного фізичного, душевного і
соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних
дефектів» [35, с. 209]. Невідʼємною складовою загального здоровʼя є
психологічне здоровʼя.
Фахівці описують професійне здоровʼя як властивість організму
 23

зберігати необхідні компенсаторні і захисні механізми, що забезпечують

професійну надійність і працездатність у всіх умовах професійної діяльності
[43; 86; 166 та ін.].
А. Маклаков вважає, що професійне здоровʼя – це певний рівень
характеристик здоровʼя фахівця, який відповідає вимогам професійної
діяльності і забезпечує її високу ефективність [142; 143].
Наразі одним з найбільш поширених є визначення Л. Мітіної, яка
пропонує розуміти професійне здоровʼя як здатність організму зберігати й
активізувати компенсаторні, захисні, регуляторні механізми, що
забезпечують працездатність, ефективність і розвиток особистості у будь-
яких умовах протікання професійної діяльності [155]. З цим визначенням
згодні такі психологи як Р. Березовська, І. Бурлакова, Н. Лікстанова, Г.
Никифоров, С. Шингаєв та інші дослідники [17; 18; 43; 86; 135; 162-166; 214;
215 та ін.].
Зʼясовано, що важливими в аспекті професійного здоровʼязбереження є
особливості ставлення до нього, яке визначають як систему індивідуальних,
вибіркових звʼязків фахівця з різними явищами навколишньої дійсності, що
сприяють або, навпаки, загрожують його здоровʼю, а також визначають
оцінку свого фізичного і психічного стану (Р. Березовська, І. Бурлакова,
Г. Захарова, Г. Никифоров, Н. Семенюк та ін.) [17; 18; 43; 86; 163-165; 190].
Показано, що дослідження проблематики професійного здоровʼя має
базуватися на концепції психологічного забезпечення професійної діяльності
(Г. Никифоров), в основі якої покладена ідея її наскрізного соціально-
психологічного забезпечення від «входу» у професію і до «виходу» з неї,
тобто передбачається необхідність формування у практичній психології
цілісного і збалансованого знання про субʼєкт діяльності і про особливості
безпосередньо професійної діяльності протягом усього професійного шляху
[162-166].
Першим етапом на цьому шляху є вибір субʼєктом його майбутньої
професії. Адекватна і сформована мотивація вибору професійної діяльності
 24

має суттєвий вплив на успішність професійного навчання і на продуктивність

діяльності [64; 86 та ін.]. Надзвичайно важливо, щоб цей вибір не був
помилковим, адже фахівець проводить на роботі в середньому третину свого
дня. Та й в цілому, специфіка роботи багато в чому визначає спосіб життя,
задоволеність собою і своїм життям, рівень здоровʼя тощо. Отже, важливо
своєчасно і якісно проводити профорієнтаційні тестування та консультації
[64; 164; 165 та ін.].
Другим етапом є етап професійної підготовки – оволодіння
необхідними знаннями, вміннями, навичками та компетенціями. В рамках
даного етапу необхідно враховувати вікові та особистісні особливості
здобувачів освіти, реалізовувати необхідні загальні психолого-педагогічні
принципи [64; 80; 81; 150; 165; 217; 219 та ін.].
У подальшому йде етап професійної адаптації – процесу становлення
(відновлення) і підтримки динамічної рівноваги в системі субʼєкт праці –
професійне середовище [163]. Адаптація буває первинною (при первинному
входженні у професійну діяльність) і вторинною (при радикальній зміні
професії чи місця роботи). Існує кілька напрямків адаптації: умови діяльності
(обстановка, робоче місце); професійні завдання (обовʼязки і види
діяльності); керівництво (стиль керівництва в конкретній організації,
взаємовідносини з керівником); соціальні чинники професійного середовища
(міжособистісні відносини з колегами, ставлення до організації і колективу).
У цій ситуації соціальні психологи можуть надати фахову допомогу в
організації робочого простору і облаштуванні робочого місця; у постановці
чітких, ясних і здійснюваних завдань і створенні посадових інструкцій; в
індивідуальній роботі з керівниками; у вирішенні міжособистісних
конфліктів і складних ситуацій; сприяти формуванню необхідних соціально-
психологічних особливостей колективу або команди [86; 119; 164; 199 та ін.].
Наступним етапом виступає надійне виконання професійної діяльності.
Тобто безпомилкове виконання фахівцем покладених на нього професійних
обовʼязків (функцій) протягом необхідного часу і при заданих умовах
 25

діяльності [164]. На цій стадії психологам необхідно регулярно спостерігати і

спілкуватися з субʼєктами професійної діяльності з метою виявлення
невідповідностей їх особистісних особливостей або часових станів
виконуваній роботі, а також створювати і підтримувати мотивацію
співробітників до професійної діяльності [119; 164].
Одним з найбільш важливих аспектів психологічного забезпечення
професійної діяльності є забезпечення безпеки праці. Очевидно, що
причинами нещасних випадків можуть бути не тільки техногенні або
природні фактори, але й недоробки в організації професійної діяльності, а
часто нещасні випадки трапляються з вини субʼєкта діяльності (у звʼязку з
особливостями його психічних процесів, станів, властивостей). Психологи зі
свого боку можуть брати участь у забезпеченні безпеки праці, здійснюючи
професійний підбір і відбір персоналу; виявлення груп ризику; організацію
професійного навчання, повʼязаного з формуванням безпечного стилю
діяльності та мотивації до безпечної роботи; виявлення та усунення
несприятливих і небезпечних умов праці; оптимальну організацію режиму
праці та відпочинку; забезпечення мотивації співробітників, їх індивідуальну
та групову профілактику безпечної поведінки (проведення тренінгів,
інструктажів тощо) [164].
Існують різні методи, спрямовані на оцінку фізичного, психологічного
та соціального рівня здоровʼя фахівця. Стан фізичного здоровʼя зазвичай
оцінюють за обʼєктивними показниками (індекс маси тіла, тиск, пульс та ін.).
Психічне і соціальне здоровʼя – за допомогою субʼєктивних оцінок самих
респондентів або сторонніх спостерігачів (наприклад, психолога). Проте, у
дослідженні представляють інтерес методики, спрямовані на визначення
рівня саме професійного здоровʼя фахівців.
С. Шингаєв пропонує з цією метою застосовувати методику визначення
стану психічного здоровʼя персоналу (для керівників) та зазначає, що
«важливо встановити доброзичливий контакт і атмосферу довіри. Одним з
методів вивчення психічного здоровʼя персоналу служить бесіда» [214, с.
 26

281]. Дослідник описує теми, яких слід торкнутися в ході розмови (сімʼя,
навчання і трудовий шлях, відносини з колегами, захоплення, порушення
поведінки і найбільш неприємні події в минулому, а також реакція на них,
перенесені захворювання і травми, особливості характеру, ставлення до
роботи в організації), а також деталі, на які варто звернути особливу увагу
[214].
В якості методу самооцінки пропонують застосовувати анкету
самооцінки стану фахівця. Респондентам пропонується оцінити свій стан в
даний момент часу. На початку анкети розташовуються 7 пар протилежних
характеристик (наприклад, «бадьорість – втома») з семибальною шкалою: від
«+3» – значне підвищення до «-3» – значне зниження. Далі респондентам
пропонується оцінити 19 типів скарг (наприклад, «запаморочення»,
«пітливість» тощо) за шкалою «так – ні». Оцінка стану відбувається
комплексно. Наприклад, низькі показники у поєднанні з великою кількістю
скарг свідчать про незадовільне субʼєктивне самопочуття і є показанням до
відвідування фахівця і надання відпочинку [142].
Існують методики, які використовують з метою своєчасного
передбачення різних захворювань і зривів, виявлення незадоволеності або
слабких сторін фахівців. Так, для оцінки рівня розвитку адаптаційних
здібностей фахівців (які також важливі в рамках концепції психологічного
забезпечення професійної діяльності) використовується багаторівневий
особистісний опитувальник «Адаптивність». З його допомогою оцінюють
деякі психофізіологічні і соціально-психологічні характеристики, які надають
розуміння про інтеграційні особливості психічного та соціального розвитку
респондента. Опитувальник містить 165 запитань зі шкалою відповідей: «так
– ні». У тесті присутня шкала «достовірність», а також три змістовні шкали:
«поведінкова регуляція і нервово-психічна стійкість» (низькі показники
свідчать про схильність до нервово-психічних зривів, неадекватний рівень
самооцінки і сприйняття дійсності, а високі – про стійкість, поведінкову
регуляцію, адекватність самооцінки і сприйняття дійсності);
 27

«комунікативний потенціал» (оцінює рівень комунікативних здібностей,

здатність встановлювати контакти з оточуючими, конфліктність,
агресивність); «морально-етична нормативність» (характеризує рівень
соціалізації особистості, адекватність оцінки своєї ролі в колективі,
орієнтацію на дотримання або неприйняття загальноприйнятих норм) [72;
86; 142 та ін.].
Також часто застосовують методику оцінки рівня ситуаційної
тривожності Ч. Спілбергера. Вона містить 20 суджень (10 з них
характеризують наявність емоційної напруги, тривожності, а решта 10 – її
відсутність). Результати даного тесту можуть виявити фахівців, яким
необхідно надання комплексної психологічної допомоги [206].
Поширеним останнім роками є застосування анкети для вивчення
особливостей професійного здоровʼя фахівців, розробленої Г. Никифоровим
зі співавторами для комплексної оцінки професійного здоровʼя на трьох його
рівнях: фізичному, психологічному та соціальному [162].

1.2. Соціально-психологічна сутність професійної діяльності

фахівців медичної галузі

Термін «професія» походить від латинського «profiteri» і означає

публічно оголошувати своєю справою, називати своєю спеціальністю,
визнавати своїм заняттям [35]. Є. Клімов відзначає, що в сучасній психології
слово «професія» використовується принаймні в чотирьох різних значеннях:
«область докладання зусиль фахівця» (в якій він здійснює свої трудові
функції); «спільність фахівців» (які виконують трудові функції певного
роду); «підготовленість» (кваліфікація фахівця, що дозволяє йому
виконувати певні професійні функції); власне «діяльність, робота
професіонала» (тобто сам процес реалізації професійних функцій) [107; 108].
На думку дослідника, предмет, предметна область праці – система
 28

властивостей і взаємовідносин обʼєктів, явищ, процесів, якими фахівець має

подумки або практично оперувати у професійній діяльності [107]. Засобом
праці можна вважати (в психології) будь-яку реальність, що надає
можливість людині взаємодіяти з предметом праці [91; 107].
Є. Клімов виокремлює пʼять типів професій на підставі відмінностей
предмета праці: людина – жива природа (П): діяльність повʼязана «з
рослинними і тваринними організмами, мікроорганізмами і умовами їх
існування» [107, с. 160]; людина – техніка і нежива природа (Т): діяльність
повʼязана «з неживими, технічними обʼєктами праці» [107, с. 160]; людина –
людина (Л): «предметом інтересу, розпізнання, обслуговування,
перетворення тут є соціальні системи, спільноти, групи населення, люди
різного віку» [107, с. 160]; людина – знакова система (З): діяльність повʼязана
з умовними знаками, символами, цифрами, формулами; людина – художній
образ (Х): діяльність повʼязана з явищами, фактами художнього
відображення дійсності [108].
Соціономічними (а також комунікативними або соціальними) в
сучасній психології називають професії типу «людина – людина» за
Є. Клімовим. Тобто професії, в рамках яких у професійній діяльності
переважають ситуації міжперсонального ділового спілкування. Як приклади
дослідник наводить такі професії: вихователь дошкільних установ, вчитель,
лікар, секретар установи, продавець непродовольчих товарів, провідник
пасажирського вагона далекого прямування, менеджер, медична сестра,
евакуатор служби швидкої медичної допомоги, філософ-релігієзнавець і
багато інших [56; 108].
У сучасному світі дуже актуально вивчення психологічних
особливостей та складових соціономічних професій. Зокрема, у звʼязку з
високим рівнем показників синдрому професійного вигорання у фахівців
комунікативних професій: результати численних проведених досліджень
показали, що «практично у всіх групах працівників «соціальних» професій є
досить велика кількість осіб з високим і середнім рівнями професійного
 29

вигорання» [56, с. 109].

Зазначається, що особливої уваги потребують фахівці соціономічних
(комунікативних чи соціальних) типів професій (Є. Клімов), до яких
належить медична сфера діяльності. Специфічними і стресогенними для
фахівців медичної галузі є висока насиченість робочого дня, обумовлена
інтенсивним спілкуванням; велика кількість різних за смисловим і емоційним
змістом контактів; високий рівень відповідальності за результат діяльності;
необхідність розуміння індивідуальних особливостей, домагань і експектацій
осіб, які звернулися за допомогою; наявність конфліктних і напружених
ситуацій (А. Борисюк, Н. Водопʼянова, В. Марініна, Л. Спицька,
О. Старченкова та ін.) [38-40; 53-56; 146; 193; 194-198 та ін.].
Також автори виділяють психологічні стрес-чинники, характерні для
окремих професійних груп фахівців соціономічних професій [56].
Так для медичного персоналу стресовими є такі особливості діяльності:
«велика кількість контактів з хворими людьми та їхніми родичами, постійне
зіткнення з чужими проблемами і чужим болем, з негативними емоціями, які
несуть негативну енергію» [56, с. 114]; підвищені вимоги до професійної
компетенції лікаря і до його самовіддачі; відповідальність за чуже життя і
здоровʼя; «робоче середовище з новими факторами соціального ризику,
такими як злочинність, наркоманія, безпритульність та ін.» [56, с. 114].
Вчені відзначають, що робота, яка передбачає інтенсивне і тривале
спілкування по телефону, неминуче призведе до розвитку у фахівця
синдрому вигорання в першу чергу у звʼязку з відсутністю зорового
контакту, можливістю поганої чутності або спотворення тембру голосу
співрозмовника, тимчасовими обмеженнями при високому ступені
відповідальності за якість і достовірність інформації. Автори виділяють й
такі характеристики професійно важких ситуацій такого спілкування:
складну або некоректну поведінку; невиразну мову (погана дикція, тиха
мова); ситуації «затягування»; агресія з боку співрозмовника (звинувачення,
конфліктна поведінка).
 30

Як фактори ризику вигорання фахівців були виділені: високі

інтелектуальні навантаження; автономність і високий рівень
відповідальності; велика кількість контактів); різноманіття і відмінності в
індивідуально-психологічних особливостях співрозмовників; необхідність
високого рівня комунікативної компетентності і навичок сугестії, впливу на
інших тощо [56].
Схильність фахівців медичної галузі до професійного вигорання
обумовлена такими стрес-факторами як: щоденне психічне перевантаження;
самовідданість, висока відповідальність; чинник соціальної несправедливості
(дисбаланс витрат і морально-матеріальної винагороди); низький соціальний
статус і низька оплата праці [56]. Крім того, велика кількість контактів з
хворими людьми та їхніми родичами, постійне зіткнення з чужими
проблемами і чужим болем, з негативними емоціями, які несуть негативну
енергію; підвищені вимоги до професійної компетенції фахівця-медика і до
його самовіддачі; відповідальність за життя і здоровʼя іншої людини;
специфічне професійне середовище з певними чинниками соціального
ризику (такими як злочинність, наркоманія, безпритульність тощо) сприяють
зниженню показників професійного здоровʼя, а також високому рівню
синдрому професійного вигорання медичних працівників.
Надзвичайно багатоплановий характер носить управлінська діяльність
керівників медичних закладів, висуваючи високі вимоги до технологічної і
комунікативної компетенції керівника. Висока інтенсивність діяльності,
насиченість дій, часті втручання зовнішніх чинників, необхідність вести
комунікації з широким колом людей, переважання усного спілкування з
оточуючими, різні економічні, організаційні та соціально-психологічні
стреси – це ключові фактори ризику професійного вигорання фахівців
медичної галузі, які займають керівні позиції.
Велика увага у сучасній психології приділяється особистісним якостям
фахівців-медиків, що впливають на їх професійну діяльність. Всі
дослідження свідчать про напруженість, стресогенність даної діяльності,
 31

кожен із структурних компонентів якої предʼявляє високі вимоги до

стресостійкості медичних працівників. Особливої актуальності дослідження
стресостійкості набуває при вивченні і вирішенні завдань
здоровʼязбереження фахівців медичної галузі та підвищення ефективності
медичної діяльності. В умовах реорганізації медичних установ, працюючі
там фахівці потрапили, окрім універсальних стресорів, властивих медичному
закладу будь-якого рівня і типу, ще й під вплив стресорів, обумовлених
унікальністю медичних реформ.
Констатовано, що дослідження стресостійкості фахівців медичної галузі
у звʼязку з проблемою їх професійного здоровʼязбереження може
здійснюватися на двох основних рівнях – загальному «фахівець-медик як
людина» і особливому – «медик як професіонал». На першому з цих рівнів
можуть бути виділені, за Б. Ананьєвим [5], підрівні фахівця як індивіда,
особистості, субʼєкта діяльності та індивідуальності. На другому рівні –
медичного працівника як професіонала. Ці підрівні набувають особливі
форму свого прояву безпосередньо у медичній діяльності.
Аналіз зарубіжних досліджень дозволяє охарактеризувати стресостійкість
фахівця-медика з точки зору різних теорій і моделей стресу. Стресостійкість
з позиції біологічного підходу (модель загального адаптаційного синдрому
Г. Сельє, генетична конституціональна модель J. Fuller, W. Thompson, модель
схильності до стресу P. Parsons [189; 234; 248]) можна характеризувати як
генотипічно і фенотипічно обумовлені захисні стратегії функціонування
організму, резерви його адаптаційних можливостей, повʼязані з механізмами
гомеостатичного і поведінкового реагування у відповідь на стресові впливи
професійного середовища; стресостійкість з позиції інтеграційних підходів
(системна модель N. Wiener, інтеграційна модель R. Scott, A. Howard [238;
252]) можна розглянути як прагнення до комфортного рівня функціонування,
тобто як здатність до саморегуляції, відновлення оптимального стану і рівня
діяльності в умовах, що змінилися (зовнішніх професійних або внутрішніх
умовах); стресостійкість з позиції психодинамічного підходу
 32

(психоаналітична модель 3. Фрейда, модель психосоматичного

симптомоутворення F. Alexander, психосоматично-психоаналітична модель
R. Grinker, J. Spligel, моделі І. Janis, H. Wolff та ін. [205; 225; 235; 240; 253 та
ін.]) можна повʼязати зі спадковою обумовленістю оптимального рівня
стресу і представити як емоційні і когнітивні можливості переживання
травматичних подій, фізіологічні захисні реакції організму, що сприяють
запобіганню розвитку захворювань, механізми психологічного захисту, що
дозволяють сприймати стресові стимули не як загрозливі, а такі, що
вимагають розвʼязання, тобто як інтеграцію фізіологічних і психологічних
механізмів, що забезпечують захисну поведінку у стресових ситуаціях, які
виникають у медичній діяльності; стресостійкість з позиції різних варіантів
психологічного підходу (умовно-рефлекторна модель Дж. Уотсона,
когнітивна модель Р. Лазаруса, міждисциплінарна модель H. Вasowitz,
ресурсна модель S. Hobfoll [126; 226; 237; 241; 251]) буде являти собою
ставлення до чинників зовнішнього середовища, реакцію тривоги на загрозу
незадоволення основних потреб, випереджальну реакцію і субʼєктивну
пізнавальну оцінку загрози, вироблення стратегії уникнення стресового
впливу, уміння керувати емоціями, зберігати і швидко відновлювати
витрачені ресурси, опановувати обставинами медичної діяльності, які
викликають тривогу; стресостійкість з позиції соціального підходу
(B. Dohrenwend, J. Ivanovich, M. Matteson, D. Mechanik та ін. [233; 239; 247 та
ін.]) можна розглянути як використання особистих, соціальних і культурних
засобів і способів боротьби зі стресовою ситуацією і викликаними нею
почуттями, як психологічні і фізіологічні здатності організму протистояти
соціальним чинникам; стресостійкість з точки зору теорій професійного
стресу (М. Девідсон, С. Касл, К. Купер, Л. Леві, Т. Мейман та ін. [97; 102;
125; 128 та ін.]) може бути охарактеризована як поведінкові і особистісні
властивості і здатності до вибору ефективної стратегії адаптації в
професійних ситуаціях і конфліктах внутрішнього або зовнішнього
 33

походження, що забезпечує можливість протистояти факторам, які є

джерелами професійного медичного стресу.
В цілому, в різних концепціях стресу і стресостійкості зачіпаються
механізми життєдіяльності, які можуть бути впорядковані таким чином:
механізми базальної життєдіяльності; механізми руху; адаптаційно-захисні
(емоційні) механізми; аналізаторно-відображувальні (сенсорно-перцептивні і
когнітивні) механізми; операційно-відображувальні і операційно-
перетворювальні (зовнішні, соціокультурні та інтеріоризовані) механізми
[61]. Індивідуальні особливості функціонування кожного з різновидів
механізмів мають свій внесок у стресостійкість як системну якість фахівця-
медика в напрямку збереження его професійного здоровʼя.
У сучасній психології дослідження стресостійкості фахівців присвячені
роботи О. Баранова, Г. Заремби, Л. Мітіної, С. Суботіна та ін. [12; 83; 155;
201 та ін.]. Так, А. Баранов показав, що особливості стресостійкості
впливають на рівень професійної майстерності у професійній діяльності.
Аналіз представлених в літературі поглядів дозволяє зробити висновок, що
на стресостійкість в професійній діяльності впливають властивості нервової
системи, властивості темпераменту, здібності, система мотивів, характер і
самооцінка фахівця [12].
Дослідження вчених [12; 93; 94; 95; 117; 155; 201 та ін] свідчать про те, що
властивості темпераменту і нервової системи фахівця, виступаючи істотним
чинником як вибору професії, так і закріплення в ній певних стереотипів,
формування індивідуального стилю діяльності, можуть позначатися на
ступені його стійкості до стресу в професії. Наукові напрацювання свідчать
про те, що більш стійким до впливу стресогенних чинників професійного
середовища фахівця робить наявність спеціальних здібностей [155; 178]. За
даними О. Баранова успішна протидія стрес-факторам залежить від
превалювання внутрішньої мотивації над зовнішньою [12]. Система
домінуючих мотивів у професійній діяльності утворює спрямованість, яка, на
думку А. Маркової, проявляється у прагненні стати, бути і залишатися
 34

фахівцем, допомагає долати перешкоди і труднощі в професійній діяльності,

підвищуючи, таким чином, професійну стресостійкість фахівця [147].
На думку А. Реана і С. Суботіна, такі риси характеру, як терпимість,
інтернальність, позитивне ставлення до професійної діяльності та її
учасників, а також до себе, як до субʼєкта такої діяльності, можуть позитивно
впливати на стресостійкість фахівця. Фахівець, що володіє адекватною
самооцінкою, вважає себе здатним справлятися з різними професійними
ситуаціями і проблемами, тоді як при низькій професійній самооцінці він
відчуває почуття незахищеності перед стрес-факторами, негативно сприймає
навколишній світ через призму своїх переживань і тривог, нерідко
звертається до авторитарного стилю як засобу психологічного захисту, що
негативно позначається як на його емоційній сфері, так і на ефективності
професійної діяльності [178; 201].
О. Захаров зазначає, що фахівці з низькою самооцінкою відрізняються
схильністю до психологічної ізоляції, соціальною пасивністю і
неадаптивністю. Їх невпевненість продукує виражену безініціативність у
поведінці, що породжуються прагненням уникнути можливої невдачі [85].
Фахівець, що володіє адекватною самооцінкою, переконаний, що
зіткнувшись з труднощами, здолає їх, не втрачаючи самовладання, він не
схильний сприймати себе як невдаху; він відчуває, що потрібен іншим
людям. У фахівців, які позитивно сприймають себе, підвищується
упевненість, задоволеність професією і ефективність професійної діяльності
в цілому; вони прагнуть до самореалізації. Розуміння слабких сторін своєї
праці, намір їх виправити не руйнує загальної позитивної самооцінки, а отже
підвищує рівень стресостійкості [12].
Стресостійкість фахівця медичної галузі як субʼєкта діяльності може
розглядатися у двох аспектах: як загальна стресостійкість, повʼязана із
здійсненням ним процесуальних і функціональних компонентів будь-якої
діяльності; як професійна стресостійкість, що виявляється в особливостях
реалізації процесуальних і функціональних компонентів професійної (в
 35

даному випадку, медичної) діяльності. В останньому випадку стресостійкість

необхідно аналізувати у контексті різних підходів до розгляду структури
медичної діяльності: функціонального (А. Маркова та ін. [147 та ін.]),
процесуального (стадіального) (В. Якунін [223]), розвивального (В. Давидов,
Д. Ельконін, Г. Цукерман [69; 207; 221]).
З точки зору функціонального підходу стресостійкість у професійній
діяльності проявляється в механізмах здійснення таких її компонентів, як
проектувальний, гностичний, конструктивний, організаторський,
комунікативний, аналітико-результативний. З позиції процесуального
(стадіального) підходу стресостійкість впливає на ефективність проходження
етапів цілепокладання, прогнозування, інформаційного етапу, етапу
прийняття рішень, організації і виконання, спілкування і комунікації,
контролю і корекції. Представляється можливим також розглядати медичну
діяльність, використовуючи ідеї теорії розвивального навчання. Це дозволяє
в процесі навчання та тренінгової роботи, спрямованої на підвищення
стресостійкост фахівця-медика, формувати механізми планування, аналізу,
моделювання і рефлексії, які в подальшому можуть бути перенесені в
медичну діяльність.
Дослідники розглядають стресостійкість в аспекті професійного
здоровʼязбереження як багатокомпонентну якість, що визначається
структурою інтегральної індивідуальності, яка є ознакою гармонійності,
збалансованості даної структури, тобто як індивідуальну психічну здатність,
що полягає у специфічному взаємозвʼязку різнорівневих властивостей
інтегральної індивідуальності, яка впливає на успішність професійної
діяльності [183].
Стресостійкість в медичній діяльності може бути описана як інтегральна
характеристика, що включає психічний, біохімічний, електрофізіологічний,
поведінковий та інші рівні, як здатність організму до захисту за допомогою
єдиних нейрогуморальних і внутрішньоклітинних механізмів регуляції, тобто
як створення нового рівня адаптації у відповідь на зміну умов діяльності
 36

[103; 106; 118; 183]. Рівневий підхід до вивчення індивідуальності

реалізується також в роботах Г. Амінєва, Б. Ананьєва, О. Асмолова,
В. Мерліна та ін. [4; 5; 8; 154 та ін.].
У науковій школі Г. Амінєва виокремлюють такі рівні індивідуальності,
як соціально-психологічний, особистісний, психодинамічний,
нейродинамічний, психоенергетичний, рівень метаболізму, психогенетичний
рівні [4].
На основі розглянутих вище ідей може бути побудована модель
стресостійкості фахівця медичної галузі в аспекті його професійного
здоровʼязбереження, що враховує її взаємозвʼязкок з узагальненими
механізмами жізнедеятельності фахівця як індивіда; різними інтегральними
якостями як особистості; механізмами здійснення основних компонентів
медичної діяльності, наявними у фахівця-медика як субʼєкта такої діяльності;
властивостями різних рівнів індивідуальності фахівця-медика.

1.3. Структурні складові професійного здоров’я фахівців медичної

галузі

Як показав попередній аналіз, у сучасних умовах на перше місце виступає

проблема соціальної цінності фахівця; при цьому професійне здоровʼя є
однією з важливих обʼєктивних умов життєдіяльності. Серед безлічі чинників,
що визначають працездатність та інші характеристики професійного здоровʼя,
велику роль відіграє психічна стійкість до стресових ситуацій. Високий рівень
психічної стійкості до стресів є запорукою збереження, розвитку і зміцнення
професійного здоровʼя фахівця медичної галузі і його професійного
довголіття.
Формування стресостійкості є запорукою психічного здоровʼя і
неодмінною умовою соціальної стабільності, прогнозованості процесів, що
відбуваються у суспільстві. Наростаючі навантаження, в тому числі психічні,
 37

на нервову систему і психіку сучасного фахівця-медика призводять до

формування емоційної напруги, яка виступає одним із головних чинників
розвитку різних захворювань. Наразі на передній план виходить турбота про
збереження психічного здоровʼя та формуванні стресостійкості фахівця
медичної галузі. Шлях до професійного здоровʼя – це шлях до інтегральної
особистості, яка не підвладна конфліктам мотивів, сумнівів, невпевненості в
собі. На цьому шляху фахівцю важливо пізнавати особливості своєї психіки,
що дозволить не тільки попереджати виникнення хвороб, зміцнювати
професійне здоровʼя, але й удосконалювати себе.
Соціальні взаємини можуть сприяти психологічній, соціальній адаптації,
засвоєнню форм здорової поведінки і відновленню, якщо вони носять
підтримуючий характер, а також впливати на фізіологічні показники
професійного здоровʼя фахівця медичної галузі.
Професійна взаємодія є основною складовою професійної діяльності
фахівця медичної галузі. Виявлено, що для успішного функціонування
медичному працівнику необхідно володіти не тільки низкою соціально-
психологічних характеристик і професійно значущих якостей (С. Мадді,
О. Обознов та ін.) [141; 168; 243 та ін.], а й навичками планування своєї
діяльності, повʼязаними з характеристикою, що містить професійно важливі
норми соціальної регуляції поведінки – життєвою перспективою, як простору
значущих для фахівця звʼязків і відносин, пронизаних життєвими смислами і
цінностями, а саме соціально-психологічного простору у формі життєвого
сценарію, що має соціальну природу і включає конкретні життєві стратегії)
(К. Багратіоні, О. Сємєнєня та ін.) [10; 188 та ін.].
Життєвій перспективі відводиться роль точки відліку при вивченні
характеру впливу майбутнього на наявну соціальну ідентичність особистості
(Н. Marcus, Р. Nurius) [244; 245; 246]. Актуальним стає вивчення сприйняття і
переживання простору «можливого» (Т. Березіна) [16]: майбутніх соціальних
ролей, оцінюваних як можливих (М. Cinnerella) [232] – «проспективних
ідентичностей», що розуміються як можливі образи «Я в майбутньому» в
 38

соціальному оточенні (М. Cinnerella, Н. Marcus, Р. Nurius, М. Rosenberg [232;

244-246; 249]). Низкою зарубіжних авторів недостатньо вивченим визнається
тимчасовий аспект індивідуальних і групових уявлень про можливості
придбання нових соціальних і групових ідентичностей або поліпшення
існуючих, що розглядаються, як в рамках моделі реакції на негативні соціальні
ідентичності (Н. Tajfel, J. Turner) [250], так і в рамках вивчення простору
«можливого» – вимірювання багатовимірної психічної реальності, утвореної
нереалізованими у минулому варіантами взаємодії з соціумом, які можуть
здійснитися у майбутньому (Т. Березіна) [16].
Незважаючи на очевидну увагу до життєвої перспективи в рамках
сучасної психології, дослідження, які розглядають життєву перспективу як
наукову проблему соціальної психології особистості фахівця медичної галузі в
аспекті його професійного здоровʼязбереження, практично не представлені.
Конкретизація соціально-психологічного змісту життєвих перспектив фахівця
медичної галузі – актуальна проблема як для самих медичних працівників, так
і для соціальної психології особистості в цілому.
В умовах спільної діяльності, як інтегрального системоутворюючого
чинника професійних інтеракцій (А. Журавльов) [75], планування фахівцями
професійної взаємодії, як і планування спільної діяльності в цілому
(О. Лебедєв) [127], повʼязане з характеристикою, що містить професійно
важливі норми соціальної регуляції поведінки – життєвої перспективою.
Традиційно життєва перспектива розглядалася як когнітивне
утворення. На думку Б. Ломова, когнітивні процеси спрямовані не тільки на
відображення дійсності, а й на можливість адаптації психічних процесів,
властивостей і станів фахівця до того, з чим він може зіткнутися протягом
всього свого життя; їх слід розглядати не тільки як процеси психічного
відображення людського світу, але і як процеси, що спрямовують його
діяльність на майбутні зміни, тобто здійснювані за механізмом антиципації
[137]. Б. Ломов неодноразово вказував на взаємозвʼязок когнітивних і
соціально-психологічних компонентів, що визначають характер спілкування і
 39

взаємодії: діяльність, пізнання і спілкування розвиваються в нерозривній

єдності [148]. Однією з функцій спілкування в рамках спільного вирішення
завдань є обмін результатами пізнавальної діяльності та формування на цій
основі спільності групи. Обгрунтовуючи необхідність розгляду психічних
процесів і характеристик у взаємозвʼязку з цілями і цінностями
досліджуваних субʼєктів, Б. Ломов підкреслював, що включаючись у
спілкування з іншими індивідами і виконуючи спільно з ними певну
діяльність, індивід набуває деякі нові властивості [138]. Виходячи з положень
Б. Ломова, доцільним стає виділення і категоризація, поряд із когнітивним,
соціально-психологічного змісту в життєвій перспективі за допомогою
вивчення її взаємозвʼязку з соціально-психологічними характеристиками
особистості фахівця-медика.
В межах концептуального підходу К. Багратіоні [10] життєва
перспектива розглядається як сконкретизований простір значущих для
фахівця звʼязків і відносин, пронизаних його життєвими смислами і
цінностями – тобто як соціально-психологічний простір у формі життєвого
сценарію, який має соціальну природу і включає конкретні життєві стратегії.
Типологічний підхід до проблеми життєвої перспективи може надати
наукове приріст в рамках соціально-психологічної парадигми про соціальну
детермінацію характеристик особистості фахівця: конкретність типів
життєвих перспектив обумовлена неоднорідністю соціальних умов [1].
У контексті вивчення структурних складових професійного здоровʼя
фахівця медичної галузі слід зауважити, що час – наша найцінніша
власність. Згідно з принципами класичної економіки, «чим рідше
зустрічається ресурс і чим частіше його можна використовувати, тим він
цінніший» [89, с.18].
Вивченням теми часу займалися ще В. Вундт, У. Джеймс, К. Левін і
кількість її дослідників постійно зростає, але тим не менш, проблема
психологічного часу залишається недостатньо вивченою і теоретично
невизначеною: більшість психологів по-своєму визначають час та вимірюють
 40

його [71; 86; 89; 129; 148; 222].

Найбільш конструктивними часто називають підходи до вивчення
даної проблеми, повʼязані з поняттям часової перспективи. Категорії
минулого, сьогодення і майбутнього найбільш адекватні особливостям
життєвого шляху фахівця як специфічного тимчасового процесу, і не тільки
тому, що в них розкривається незворотність людського часу, але і тому, що
вони відносні до особистості, яка постійно переміщується у часі [86; 89; 131;
167].
Часову перспективу розуміють як «знання про деякі інші частини
потоку, минулого чи майбутнього, близького чи віддаленого, і це знання
завжди перетинаються з нашим знанням про сьогодення» [89, с.57].
К. Левін вважав, що часова перспектива – це сукупність поглядів
людини на її психологічний майбутнє і її психологічне минуле, які існують в
даний момент часу [131].
У сучасній психології не має єдиного розуміння терміну «часова
перспектива»: різні вчені при вивченні цього феномена роблять акцент на
один із трьох аспектів [167].
Перший аспект – це часова перспектива у власному значенні цього
терміну, що характеризується, насамперед, протяжністю, глибиною,
насиченістю, ступенем структурованості і рівнем реалістичності [167]. Цієї
точки зору дотримується Ж. Нюттен. Він вважає, що поведінкові акти
очевидно відбуваються в сьогоденні під впливом поточних обставин. Однак
не варто забувати про те, що поведінка детермінується також подіями
минулого та майбутнього часу. Про вплив минулого часу (навчання, досвід)
психологи говорять постійно, однак іноді ігнорують значення подій
майбутнього (очікування, передбачення, антиципація). Існують суперечки
про те, що очікування і передбачення так чи інакше ґрунтуються на
попередньому досвіді субʼєкта. Ж. Нюттен в своїй концепції робить акцент
на тому, що минуле не має ніякого значення в орієнтації на майбутнє. «Сама
орієнтація на майбутнє – це новий і своєрідний феномен, що виникає при
 41

наявності мотиваційного або потребностного стану» [167, с. 358]. У людини,

як істоти, яка володіє вищими когнітивними функціями і когнітивною
трансформацією потреб в цільові обʼєкти, передбачення віддаляється від
поточної ситуації, утворюючи все більш поглиблену часову перспективу.
В описі часової перспективи він підкреслює її матеріальний (обʼєктивний)
компонент – обʼєкти минулого і майбутнього, що становлять її зміст [167].
Другий аспект – часова установка, тобто більш-менш позитивна або
негативна налаштованість субʼєкта по відношенню до минулого,
теперішнього або майбутнього [167]. Дослідженнями в цій області
займаються Є. Навроцька, О. Проконич, О. Ширяєва та ін. [176; 216 та ін.].
Основна ідея даного підходу в тому, що на ставлення субʼєкта до часової
перспективи минулого, теперішнього або майбутнього часу впливають його
особистісні характеристики, а також досвід взаємодії з різними обʼєктами в
різних ситуаціях, що впливає на його оцінку середовища життєдіяльності в
цілому і окремих її аспектів.
Третій аспект – часова орієнтація, що характеризує поведінку субʼєкта
і, отже, мислиться як переважна, домінуюча спрямованість цієї поведінки на
обʼєкти і події минулого, теперішнього або майбутнього. Наприклад,
прийнято вважати, що молоді люди в більшій мірі орієнтовані на майбутнє, а
люди старшого віку на минуле [167]. Г. Захарова та В. Василенко дослідили
особливості часової перспективи і структуру її взаємозвʼязків з показниками
саморегуляції поведінки у людей в різні періоди дорослості [86; 242].
Дослідженнями на цю тему також займається О. Стрижицька [200]. Вона
вважає, що необхідно розуміти, що різні часові перспективи мають різне
значення в різні вікові періоди. Так, наприклад, в період пізньої дорослості і
пізнього віку майбутнє невизначене і включає в себе страх змін на гірше і
наближення смерті. Щодо минулого часу, можна відзначити, що для зрілості
характерний відлік з моменту дитинства, а у літньому віці ця точка вже
перебуває на початку професійної діяльності [236; 200; 242].
Приваблює також один із найбільш сучасних поглядів на часову
 42

перспективу особистості Ф. Зімбардо і Дж. Бойд. Вони визначають часову

перспективу особистості, як часто неусвідомлене ставлення до часу і
процесу, за допомогою якого тривалий потік існування обʼєднується в часові
категорії, що допомагає впорядкувати життя, структурувати його і надати
йому сенс [89].
Ця концепція цікава з точки зору поєднання в ній другого і третього
аспектів поняття часової перспективи: виокремлені типи часової перспективи
чітко відображають позитивне або негативне ставлення до найбільш
значимого для людини: минулого, теперішнього або майбутнього часу; а
також опис типів часових перспектив уявляється безпосередньо через опис
поведінки людини.
Важливо відзначити, що ставлення до професійного здоровʼя дуже
тісно повʼязане з часовим аспектом: воно змінюється в залежності від віку
фахівця, його життєвого досвіду. Цікаво, що Ф. Зімбардо і Дж. Бойд в рамках
своєї концепції часової перспективи при описі шести типів осіб з різною
часової перспективою також згадують про їхнє ставлення до власного
здоровʼя [17; 18; 86; 89; 254; 255].
Автори вважають, що часова перспектива особистості відображає її
цінності, установки і переконання, повʼязані з часом. Також вони зазначають,
що певні аспекти середовища, зокрема – постійно прискорюваний (у великих
містах) або навпаки – неквапливий (в провінціях) темп життя,
інтеріоризуються і впливають на думки і поведінку людини, поширюючись в
суспільстві. Вони також припускають, що ставлення людей до часу, будучи
навіяним зовнішніми факторами, часто неусвідомлене і субʼєктивне [89].
Ф. Зімбардо і Дж. Бойд виділили шість найбільш поширених часових
перспектив: негативне минуле, позитивне минуле, фаталістичне сьогодення,
гедоністичне сучасне, майбутнє і трансцендентне майбутнє. Зокрема, автори
згадують про особливу форму орієнтації на сьогодення, яку вони називають
«холістичне сьогодення», проте його компоненти поки чітко не визначені і
вивчення триває [89].
 43

Вчені вважають, що часова перспектива – досить мінлива

характеристика, з якою можна працювати, і пропонують використовувати це
у прсихокорекції та психотерапії [242; 254; 255].
З фізіологічними та соціально-психологічними характеристиками
фахівця тісно повʼязана антиципаційна спроможність (І. Батраченко,
В. Завацький, В. Менделевич та ін.) [13; 82; 110; 113; 151-153; 175 та ін.]. На
її звʼязок з професійним здоровʼям медичних працівників вказує те, що у
контексті прогностичної компетентності вивчається так звана моторна
спритність, яка впливає на показники фізичного рівня здоровʼя, а також
особистісно-ситуативна і часова антиципаційна спроможність, які впливають
на психологічний і соціальний рівні професійного здоровʼя, наприклад, через
відповідність реальності очікуванням (В. Менделевич, Н. Ничипоренко,
С. Соловйова та ін.) [151-153; 166 та ін.]. Крім того, прямо повʼязаними з
психологічним рівнем професійного здоровʼя фахівців-медиків, які частіше
за інших бувають схильні до вигорання, є адаптивні стратегії копінг-
поведінки (Н. Водопʼянова, Г. Захарова, Г. Никифоров, О. Полуніна,
О. Старченкова та ін.) [53-56; 86; 162-166; 174; 194-198 та ін.].
Деякі психологи змішують поняття часової перспективи і антиципації.
Тим не менш, важливо розуміти, що це різні терміни.
Психологічний словник надає таке визначення: «антиципація (від лат.
аnticipatio) – уявлення предмета, явища, результату дії тощо у свідомості
людини ще до того, як вони будуть реально сприйняті або здійснені» [35,
с. 40]. Анатомо-фізіологічною основою антиципації є механізм акцептора дії,
описаний П. Анохіним в теорії функціональних систем [6].
П. Анохін не називав терміну антиципації, описуючи феномен
випереджаючого відображення як «здатність мозку забігати вперед, в
майбутнє, у відповідь на стимул, що діє тільки в теперішньому» [6, с. 41].
Б. Ломов та Є. Сурков визначають антиципацію як «здатність (у
широкому сенсі) діяти і приймати ті чи інші рішення з певним часово-
просторовим випередженням щодо очікуваних майбутніх подій» [137, с. 5], і
 44

говорять про те, що вона відіграє істотну роль в будь-якій діяльності людини.
У психологічному плані антиципація, що базується на випереджальній роботі
мозку, являє собою прояв пізнавальної активності субʼєкта діяльності, що
дозволяє у відповідь на стимули, які діють в цьому, передбачати майбутні
події, використовуючи накопичений досвід [137].
Одним з найбільш відомих сучасних поглядів на антиципацію є
концепція В. Менделевича [153], який наголошує, що поняття «антиципація»
і «антиціпаційні здібності» є синонімічні, погоджуючись з визначенням
Б. Ломова та Є. Суркова [137]. Однак він виділяє окремий термін
«антиціпаційної спроможності (прогностичної компетентності)», який
характеризує як показник рівня розвитку антиципаційних здібностей і
визначає як «здатність особистості з високою ймовірністю передбачати хід
подій, прогнозувати розвиток ситуацій і власні реакції на них, діяти з часово-
просторовим випередженням» [151, с. 99].
Автор акцентує увагу на таких особливостях антиципаційної
спроможності: це властивість, стійка характеристика особистості, що
демонструє рівень розвитку антиципаційних здібностей; це здатність до
ефективного здійснення, прогнозування щодо обʼєктивних і субʼєктивних
явищ; вона включає в себе сформовану систему знань і дій, що сприяють
ефективному прогнозуванню; це «система, перш за все, внутрішніх засобів
побудови та регуляції прогностичної активності» [153, с. 51]; вона визначає
«стан» і описує систему внутрішніх ресурсів особистості, що сприяють
ефективності прогностичної діяльності (властивості нервової системи,
темперамент, когнітивні процеси, інтелект, афективні, вольові та поведінкові
характеристики особистості) [151; 153].
Існує також неясність у відмінностях понять антиципації і інтуїції.
Однак ці поняття істотно відрізняються. Великий психологічний словник дає
таке визначення: «інтуїція (англ. іntuition від лат. іntueri – пильно, уважно
дивитися) – розумовий процес, що складається у знаходженні вирішення
задачі на основі орієнтирів пошуку, не повʼязаних логічно чи недостатніх для
 45

отримання логічного висновку. Для інтуїції характерна швидкість (іноді

моментальність) формулювання гіпотез і прийняття рішення, а також
недостатня усвідомленість його логічних підстав» [35, с. 251]. Основною
відмінною рисою інтуїції є те, що «людина не усвідомлює, як і звідки
зʼявляється у неї певні знання» [100, с. 26].
В. Менделевич і Н. Ничипоренко розглядають звʼязок поняття
антиципаційної спроможності з загальнопсихологічними категоріями у таких
аспектах: той факт, що найближчою родової категорією є «здатність», дає
підставу вважати антиципаційну спроможність стійкою індивідуально-
психологічною якістю особистості, яка формується на базі задатків і визначає
успішність прогностичної діяльності; антиципаційна спроможність
проявляється і як психічний процес; у цьому сенсі найбільш вдало
процесуальну сутність антиципації охоплює категорія імовірнісного
прогнозування [76; 153]; антиципаційна спроможність має також статус
діяльності, відповідно, можливо розглядати її з точки зору опису мотивів,
цілей, завдань і дій [153]; неясність розмежування понять антиципації і
установки (в обох поняттях згадується готовність до певних подій)
призводить до того, що для дослідження антиципації часто застосовуються
методи, традиційні для вивчення установок; оскільки завдяки антиципаційній
спроможності у людини формується певне ставлення до подій майбутнього,
то її можна охарактеризувати як форму пізнання майбутнього. В. Мясищев
визначає психологічні відносини людини як «цілісну систему індивідуальних
виборчих, свідомих звʼязків особистості з різними сторонами дійсності, що
мають величезне значення для розвитку здібностей людини» [158, с. 15]. У
звʼязку з цим, необхідно аналізувати антиципаційні здатності людини в
звʼязку з її потребами, мотивами і особистісними якостями [153].
Психологічний словник визначає опанування у такий спосіб: «(англ.
сoping) – психічні процеси і поведінка, спрямовані на подолання і
переживання стресових (кризових) ситуацій, особливо психосоціального
характеру» [35, с. 624].
 46

У будь-якій соціальній організації причиною стресу є невідповідність

того, що вимагає конкретна ситуація, і того, що може зробити в даній
ситуації фахівець, який має певний рівень здібностей, умінь і навичок» [41, с.
461]. М. Борневассер виділяє 6 типів можливої невідповідності між
необхідним і можливим: фізичні, соціальні, особистісні, особливості
завдання, структурні і рольові [41].
У звʼязку з тривалими стресами може виникнути синдром
професійного вигорання, як відповідна реакція на них у міжособистісних
комунікаціях (це не просто результат, а наслідок некерованого стресу).
Синдром професійного вигорання – це несприятлива реакція на професійні
стреси, що включає в себе психологічні, психофізіологічні і поведінкові
компоненти [56].
О. Старченкова наголошує, що з метою профілактики синдрому
вигорання можливо проводити навчання конструктивній копінг-поведінці
(наприклад, у формі психологічних тренінгів) [196].
У сучасній психології актуальною для вивчення є тема проактивної
копінг-поведінки. Найбільше число робіт на дану тематику знайдено у
Т. Крюкової і О. Старченкової [122; 194]. Копінг-поведінку визначають як
особливу форму реалізації активності особистості, в якій виявляються її
загальні, специфічні і індивідуальні характеристики у важких життєвих
ситуаціях [195]. О. Старченкова виділяє чотири рівні копінг-поведінки:
реактивна («взаємодія зі стресовими подіями, які вже відбулися в минулому,
з метою компенсації втрат або шкоди» [197, с. 34]); антиципаторно-
превентивна (як людина опановує потенційну стресову подію; підготовка до
невизначеності, зниження ймовірності настання стресових подій і їх
наслідків); проактивна (постановка і досягнення особистісно значущих цілей
у віддаленому майбутньому, а також передбачення можливих перешкод на
шляху до них) [122; 194].
Проактивне опанування має такі відмінні риси: інтеграція планування
та превентивних стратегій з проактивною саморегуляцією досягнення цілей;
 47

інтеграція проактивного досягнення цілей з ідентифікацією та

використанням соціальних ресурсів; використання проактивного емоційного
опанування для саморегуляції в процесі досягнення цілей [185; 195].
Говорячи про фактори, що впливають на вибір стратегій копінг-
поведінки фахівцем при боротьбі зі стресами, у важких життєвих ситуаціях
слід розуміти, що дослідники копінг-поведінки встановили значимість як
особливостей ситуації і рівня сприйманого контролю над нею, так і
особистісних особливостей фахівця [197].
Проактивне опанування відносять до конструктивної поведінки:
стресори виявляються на ранній стадії, в наслідок чого на боротьбу з ними
витрачається значно менша кількість ресурсів, які також можуть бути
спрямовані на інші види діяльності [194].
Таким чином, у запропонованому дослідженні пропонується структура
професійного здоров’я фахівців медичної галузі, представлена такими
складовими: емоційно-вольовою (особливості стресостійкості, самооцінки
психічних станів, рівнів особистісної та ситуативної тривожності; параметри
професійного (емоційного) вигорання); когнітивно-оцінною (специфіка
життєвих смислів і цінностей особистості фахівця, життєстійкості; часової
перспективи, зокрема трансцендентного майбутнього; семантичного
диференціалу та циклічності часу); компетентнісно-поведінковою
(прогностична компетентність; професійно важливі норми соціальної
регуляції поведінки; проактивні стратегії опанувальної поведінки у
ситуаціях професійної взаємодії).
Проведений теоретико-методологічний аналіз актуалізує необхідність
визначення емпіричних показників ступенів сформованості складових
професійного здоров’я фахівців медичної галузі відповідно до особливостей
їх функціонування з метою з’ясування соціально-психологічних чинників
збереження професійного здоров’я фахівців-медиків.
 48

Висновки до розділу

У розділі представлено аналіз підходів до вивчення феномену

професійного здоровʼя та його оцінки у науковому просторі; визначена
соціально-психологічна сутність професійної діяльності фахівців медичної
галузі; розкрито структурні складові професійного здоров’я фахівців
медичної галузі.
Констатовано, що в якості основних напрямків досліджень в сучасній
психології здоровʼя (А. Борисюк, І. Бурлакова, Л. Бурлачук, О. Доценко,
А. Журба, Г. Захарова, М. Каніболоцька, Т. Комар, О. Кочарян,
С. Максименко, В. Марініна, Н. Семенюк, В. Снєтков, Р. Шевченко,
О. Шевяков та ін.) виступають: оцінка здоровʼя на фізичному, психічному і
соціальному рівнях; психічні стани і здоровʼя; особистісні аспекти здоровʼя;
якість життя; підтримка здоровʼя за допомогою методів психічної
саморегуляції; психологічне забезпечення здоровʼя у професійній діяльності.
Показано, що професійне здоровʼя розглядається науковцями як
властивість організму зберігати необхідні компенсаторні і захисні механізми,
що забезпечують професійну надійність і працездатність в умовах
професійної діяльності (В. Пономаренко); як певний рівень характеристик
здоровʼя фахівця, який відповідає вимогам професійної діяльності і
забезпечує її високу ефективність (А. Маклаков); як здатність організму
зберігати й активізувати регуляторні механізми, що забезпечують високу
працездатність, ефективність і розвиток особистості професіонала в усіх
умовах протікання професійної діяльності (І. Бурлакова, В. Завацький,
Л. Мітіна, Г. Никифоров, С. Шингаєв та ін.).
Зʼясовано, що важливими в аспекті професійного здоровʼязбереження є
особливості ставлення до нього, яке визначають як систему індивідуальних,
вибіркових звʼязків фахівця з різними явищами навколишньої дійсності, що
сприяють або, навпаки, загрожують його здоровʼю, а також визначають
оцінку фізичного і психічного стану (Р. Березовська, І. Бурлакова,
 49

Г. Захарова, Г. Никифоров, Н. Семенюк та ін.).

Зазначається, що особливої уваги потребують фахівці соціономічних
(комунікативних чи соціальних) типів професій (Є. Клімов), до яких
належить медична сфера діяльності. Специфічними і стресогенними для
фахівців медичної галузі є висока насиченість робочого дня, обумовлена
інтенсивним спілкуванням; велика кількість різних за смисловим і емоційним
змістом контактів; високий рівень відповідальності за результат діяльності;
необхідність розуміння індивідуальних особливостей, домагань і експектацій
осіб, які звернулися за допомогою; наявність конфліктних і напружених
ситуацій (А. Борисюк, Н. Водопʼянова, В. Марініна, Л. Спицька,
О. Старченкова та ін.). Крім того, велика кількість контактів з хворими
людьми та їхніми родичами, постійне зіткнення з чужими проблемами і
чужим болем, з негативними емоціями, які несуть негативну енергію;
підвищені вимоги до професійної компетенції фахівця-медика і до його
самовіддачі; відповідальність за життя і здоровʼя іншої людини; специфічне
професійне середовище з певними чинниками соціального ризику (такими як
злочинність, наркоманія, безпритульність тощо) сприяють зниженню
показників професійного здоровʼя та обумовлюють високий рівень синдрому
професійного вигорання медичних працівників.
Показано, що дослідження проблематики професійного здоровʼя має
базуватися на концепції психологічного забезпечення професійної діяльності
(Г. Никифоров), в основі якої покладена ідея її наскрізного соціально-
психологічного забезпечення від «входу» у професію і до «виходу» з неї,
тобто передбачається необхідність формування у практичній психології
цілісного і збалансованого знання про субʼєкт діяльності і про особливості
безпосередньо професійної діяльності протягом усього професійного шляху.
Узагальнено структурні складові професійного здоров’я фахівців
медичної галузі та розкрито їх змістовно-критеріальне наповнення. Показано,
що серед провідних складових, які визначають працездатність та інші
характеристики здоровʼя фахівців медичної галузі, велику роль відіграють
 50

психічна стійкість до стресових ситуацій, високий рівень якої є запорукою

збереження, розвитку і зміцнення здоровʼя і професійного довголіття
фахівця-медика. Виявлено, що для успішного функціонування медичному
працівнику необхідно володіти не тільки низкою соціально-психологічних
характеристик і професійно значущих якостей (С. Мадді, О. Обознов та ін.), а
й навичками планування своєї діяльності, повʼязаними з характеристикою,
що містить професійно важливі норми соціальної регуляції поведінки –
життєвою перспективою, як простору значущих для фахівця звʼязків і
відносин, пронизаних життєвими смислами і цінностями, а саме соціально-
психологічного простору у формі життєвого сценарію, що має соціальну
природу і включає конкретні життєві стратегії (К. Багратіоні, О. Сємєнєня на
ін.). Не менш значущою складовою виступає часова перспектива особистості
фахівця, адже ставлення до здоровʼя тісно повʼязане зі ставленням і
сприйняттям часу (Г. Абрамова, Дж. Бойд, Є. Головаха, Н. Гришина,
Ф. Зімбардо, О. Кронік та ін.). З фізіологічними та соціально-психологічними
характеристиками фахівця тісно повʼязана антиципаційна спроможність
(І. Батраченко, В. Завацький, В. Менделевич та ін.). На її звʼязок з
професійним здоровʼям медичних працівників вказує те, що у контексті
прогностичної компетентності вивчається так звана моторна спритність, яка
впливає на показники фізичного рівня здоровʼя, а також особистісно-
ситуативна і часова антиципаційна спроможність, які впливають на
психологічний і соціальний рівні професійного здоровʼя, наприклад, через
відповідність реальності очікуванням (В. Менделевич, Н. Ничипоренко,
С. Соловйова та ін.). Крім того, прямо повʼязаними з психологічним рівнем
професійного здоровʼя фахівців-медиків, які частіше за інших бувають
схильні до вигорання, є адаптивні стратегії копінг-поведінки (Н. Водопʼянова,
Г. Захарова, Н. Ланіна, Г. Никифоров, О. Полуніна, О. Старченкова та ін.)
Отже, у нашому дослідженні структура професійного здоров’я фахівців
медичної галузі була представлена такими складовими: емоційно-вольовою
(особливості стресостійкості, самооцінки психічних станів, рівнів особистісної
 51

та ситуативної тривожності; параметри професійного (емоційного) вигорання);

когнітивно-оцінною (специфіка життєвих смислів і цінностей особистості
фахівця, життєстійкості; часової перспективи, зокрема трансцендентного
майбутнього; семантичного диференціалу та циклічності часу);
компетентнісно-поведінковою (прогностична компетентність; професійно
важливі норми соціальної регуляції поведінки; проактивні стратегії
опанувальної поведінки у ситуаціях професійної взаємодії).
Зазначене актуалізує необхідність визначення емпіричних показників
ступенів сформованості складових професійного здоров’я фахівців медичної
галузі відповідно до особливостей їх функціонування з метою з’ясування
соціально-психологічних чинників збереження професійного здоров’я
фахівців-медиків.

Основні наукові результати розділу опубліковані у таких публікаціях

автора: [19; 20; 24; 25; 229].
 52

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ

ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я ФАХІВЦІВ
МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

2.1. Діагностика емоційно-вольової складової професійного

здоровʼя фахівців медичної галузі

На першому етапі дослідження визначено сукупність емпіричних

показників, що відповідають виокремленим складовим професійого здоровʼя
фахівців медичної галузі.
Добираючи комплекс методик для дослідження особливостей професійого
здоровʼя фахівців медичної галузі ми спиралися на два підходи
психодіагностичного методу: об’єктивний та суб’єктивний. Були враховані
також основні принципи відбору психодіагностичних методик, як-то:
застосування особистісних опитувальників, які пройшли психометричну
апробацію; адекватна інтерпретація тесту, враховуючи теоретичну концепцію,
на якій він базується; відповідність діагностичних цілей призначенню теста;
використання тесту в певній області, для якої він призначений; дотримання
структурних вимог до психологічних тестів, в тому числі психометричні
характеристики та регламентація процедури дослідження з метою збереження
точності вимірювань [44; 115; 116; 177]. При складанні комплексу методик ми
враховували можливості і обмеження кожної методики, у першу чергу за
точністю і надійністю вимірювання досліджуваних параметрів. При цьому
методики добиралися таким чином, щоб складові професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі в отриманих даних були представлені в якісних і
 53

кількісних характеристиках, у співставленні актуального статусу і загальних

тенденцій змін та розвитку, в поєднанні даних самоспостереження,
суб’єктивних оцінок і об’єктивних даних.
Для вивчення емоційно-вольової складової професійого здоровʼя фахівців
медичної галузі було використано анкету для вивчення особливостей
професійного здоровʼя (Г. Никифоров); методики діагностики:
стресостійкості (С. Суботін), самооцінки психічних станів (Г. Айзенк), рівнів
особистісної і ситуативної тривожності (Ч. Спілбергер, в адаптації
Ю. Ханіна); особистісний опитувальник 16-PF Р. Кеттелла, опитувальники
структури темпераменту (В. Русалов) та особистісних орієнтацій
(Е. Шостром); методика діагностики рівня емоційного вигорання (В. Бойко),
опитувальник «Професійне (емоційне) вигорання» (К. Маслач, С. Джексон, в
адаптації Н. Водопʼянової).
Анкета для вивчення особливостей професійного здоровʼя була
створена Г. Никифоровим із співавторами в рамках розробки комплексного
підходу до психологічного забезпечення професійного здоровʼя фахівців
соціономічного профілю [163].
Анкета складається з 46 питань, відповіді на які необхідно дати
відповідно до запропонованої 7-ми бальної шкали (для різних запитань
значення шкали відповідей відрізняються. Наприклад, для оцінки стану свого
фізичного здоровʼя в цілому респондентам пропонується шкала від «1» –
погане (втома, постійна напруга) до «7» – відмінне (відчуваю себе повним
сил); а для запитання «Чи турбує Вас послаблення памʼяті?» – шкала від «1»
– турбує дуже сильно до «7» – зовсім не турбує [163].
При підрахунку балів показники здоровʼя було розподілено на 3 групи,
відповідно до трьох рівнів професійного здоровʼя: 1) фізичного (включає в
себе такі характеристики, як самопочуття, активність, наявність і частота
хронічних і простудних захворювань); психологічного (грунтується на таких
показниках, як увага, памʼять, емоційне благополуччя, стресостійкість,
поведінка, спрямована на зміцнення здоровʼя, відсутність ознак професійного
 54

вигорання: емоційного виснаження, деперсоналізації і редукції особистих

досягнень); соціального (виражається в наявності мотивації професійної
діяльності, задоволеності працею, спрямованості на професійний розвиток,
соціально-психологічної адаптованості до професійного середовища).
Бланк анкети представлений у Додатку А.
При діагностиці емоційно-вольової складової професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі ставилися такі завдання: визначити стресостійкість
фахівців медичної галузі і виявити відмінності між високостресостійкими
(ВС) і низькостресостійкими (НС) респондентами.
Стресостійкість, на думку А. Міхеєвої, це інтеграційна властивість
особистості, що характеризується такою взаємодією емоційних, вольових,
інтелектуальних та мотиваційних компонентів психічної діяльності, яка в
складній емотивній обстановці забезпечує здатність керувати своїми
емоціями, зберігати високу професійну працездатність, адекватне
функціонування і певну спрямованість своїх дій [156].
Багато дослідників вкладають багатокомпонентність у визначення
поняття стресостійкості. Так, Н. Бережна [14] розглядає стресостійкість як
якість особистості, що складається з сукупності таких компонентів:
психофізіологічного (тип, властивості нервової системи); мотиваційного;
емоційного досвіду особистості, накопиченого в процесі подолання
негативних впливів екстремальних ситуацій; вольового, який виражається в
свідомій саморегуляції дій, приведення їх у відповідність до вимог ситуації;
професійної підготовленості, інформованості та готовності особистості до
виконання тих чи інших завдань; інтелектуального – оцінка вимог ситуації,
прогноз її можливої зміни, прийняття рішень про способи дій.
П. Зільберман перераховує емоційні, вольові, інтелектуальні та
мотиваційні компоненти стресостійкості [88].
A. Реаном і А. Барановим було визначено, що стресостійкість
визначається трудовою мотивацією, соціально-психологічною
 55

толерантністю, високим рівнем внутрішнього локус-контролю і самооцінки,

а також адаптацією конструктивного типу [12; 178].
Інші дослідники вкладають у стресостійкість такі компоненти, як
здатність бути емоційно стабільним або психічно стійким (П. Зільберман,
Н. Левітов, А. Маклаков, В. Марищук, В. Норакідзе, К. Платонов,
Я. Рейковський), надситуативну активність (В. Петровський), пошукову
активність (В. Аршавський, В. Ротенберг), опірність (A. Antonovsky,
C. Carver), творчу поведінку, не повʼязану з біологічними чинниками
(Ф. Василюк, В. Кабрін, A. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс), витривалість
(життєстійкість) (С. Мадді, S. Kobasa, M. Pucetti) [45; 88; 142; 143; 149; 169;
172; 173; 179 та ін.].
Таким чином, стійкість до стресів є комплексним явищем, яке має
низку структурних компонентів (А. Міхеєва) [156].
Поряд із діагностикою стресостійкості за С. Суботіним [201], при
оцінці емоційно-вольової складової професійного здоровʼя фахівців медичної
галузі ми скористалися методикою діагностики психічних станів за
Г. Айзенком [3].
У методиці пропонується опис різних психічних станів (тривожність,
фрустрація, агресивність, ригідність). Якщо цей стан часто спостерігається,
то ставиться 2 бали, якщо цей стан буває, але зрідка, то ставиться 1 бал, якщо
зовсім не зустрічається – 0 балів.
Більш детально аналіз показників відбувається у такий спосіб: за
шкалою тривожності: 0-7 балів – тривожність висока; 8-14 балів –
тривожність середня, допустимого рівня; 15-20 балів – висока тривожність.
За шкалою фрустрації (фрустрованості): 0-7 балів – респондент не має
високої самооцінки, стійкий до невдач, не боїться труднощів; 8-14 балів –
середній рівень, фрустрація має місце; 15-20 балів – низька самооцінка,
прагнення до уникнення труднощів, невдач, фрустрованість.
 56

За шкалою агресивності: 0-7 балів – спокійність, витриманість; 8-14

балів – середній рівень агресивності; 15-20 балів – агресивність, відсутність
витримки, труднощі при спілкуванні і роботі з людьми.
За шкалою ригідності: 0-7 балів – ригідності не має, легкість
переключення, 8-14 балів – середній рівень; 15-20 балів – сильно виражена
ригідність, незмінність поведінки, переконань, поглядів, навіть якщо вони не
відповідають реальній обстановці; протипоказані зміна роботи, зміни в сімʼї.
Інструкція, опис станів за Г. Айзенком та ключі до обробки даних
наведено у Додатку Б.
Шкали ситуативної та особистісної тривожності (Ч. Спілбергер,
адаптація Ю. Ханіна) дозволяли визначити певний рівень тривожності, як
природної і обовʼязкової особливості активної діяльної особистості. Як
відомо, у кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень
тривожності – це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого
стану в цьому відношенні є для неї істотним компонентом самоконтролю і
самовиховання [95; 206].
Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна
характеристика, яка відображає схильність субʼєкта до тривоги і передбачає
наявність у нього тенденції сприймати досить широкий спектр ситуацій як
загрозливих, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність,
особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що
розцінюються людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги.
Ситуативна або реактивна тривожність, як стан, характеризується
субʼєктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням,
заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на
стресову ситуацію і може бути різною за інтенсивністю та динамічністю в
часі. Цей опитувальник дозволяв диференційовано вимірювати тривожність
фахівців медичної галузі як особистісну властивість і як стан [95].
Інструкції, групи тверджень, ключі до обробки даних і аналізу
результатів наведено у Додатку В.
 57

Ми розділяємо думку Ф. Березіна, який вказував на можливості

використання 16-факторного опитувальника Р. Кеттелла при визначенні
професійних деформацій, повʼязаних із процесом адаптації (в дослідженні
нами використовувалася форма С цього тесту). Одним із показників
соціальної адаптованості особистості є фактор С (емоційна стійкість) 16-PF
Р. Кеттелла, який використовувався нами як показник стійкості поведінки.
Високі показники за цим фактором характерні для осіб зі стабільною,
стійкою, реалістично орієнтованою поведінкою, з урахуванням вимог
соціального середовища. Низькі – для осіб із нестабільною і погано
інтегрованою поведінкою [15].
В якості показника фрустраційної напруженості нами
використовувався фактор Q4 методики Р. Кеттелла, високі значення якого
характерні для фрустрованих і напружених респондентів, а низькі – для
нефрустрованих і спокійних, що позначається відповідно як висока і низька
ергічна напруга [15].
Для оцінки темпераменту і його властивостей розроблено чимало
діагностичних інструментів. Існують лабораторні методи діагностики, що
надають досить обʼєктивну інформацію про загальну активність, швидкість
виникнення психічних процесів, їх інтенсивність та стійкість, темп і ритм
діяльності та поведінки людини. Але ці методи складно, а іноді і просто
неможливо (в силу багатьох причин) використовувати в роботі. Проте є
можливість застосовувати опитувальники для визначення темпераменту, які
позбавлені цих недоліків. Один з них – «Опитувальник структури
темпераменту» (В. Русалов) (ОСТ).
Існують дві форми цього опитувальника: розрахована на дорослих від
18 до 55 років (Д-ОСТ) і підлітків від 13 до 17 років (П-ОСТ). Ми
використовували форму Д-ОСТ. Діагностика може проводитися як на
індивідуальній, так і на груповій основі. Психометрична перевірка показала,
що опитувальник темпераменту В. Русалова має високу ретестову надійність
і валідність.
 58

Опитувальник структури темпераменту використовувався для

діагностики властивостей «предметно-діяльнісного» і «комунікативного»
аспектів темпераменту. Опитувальник структури темпераменту має 105
питань, допускає індивідуальне та групове застосування, без обмеження часу.
Високі значення (ВЗ) від 9 до 12 балів.
Середні значення (СЗ) від 4 до 8 балів.
Низькі значення (НЗ) від 0 до 3 балів.
Опитувальник структури темпераменту містить нижченаведені шкали.
Предметна ергічність – у найзагальнішому вигляді відображає
активність респондента, а саме вираженість потреби в освоєнні предметного
світу, наявність або відсутність прагнення до діяльності, до напруженої
розумової і фізичної праці, а також рівень тонусу і залученості у процес
діяльності.
Високі значення: респондент має високу активність, працездатний,
сповнений енергії. Віддає перевагу діяльності, що вимагає повної напруги
сил і здібностей. Ініціативний у пошуках сфер застосування своєї енергії.
Здатний довго і продуктивно займатися справою, не відчуваючи втоми.
Зберігає працездатність і після тривалої діяльності. Жага діяльності
підштовхує до роботи навіть під час відпочинку. Наполегливий в досягненні
мети і в пошуках шляхів подолання перешкод.
Низькі значення: означають пасивність, загальний життєвий тонус –
низький. Прагнення до напруженої фізичної і розумової діяльності виражено
слабко. Сфери діяльності, яким надається перевага, вельми обмежені. Низькі
результати нерідко повʼязані з нездатністю швидко включатися у роботу і
довго зберігати її високий темп. У важких умовах надійність роботи
знижується. При появі перешкод може відмовитися як від їх подолання, так і
від досягнення поставленої мети. Повільно відновлює працездатність після
тривалої і напруженої праці.
Середні значення: респондент вибірковий у проявах активності, не
уникає напруженої роботи, проте власна ініціатива в пошуках сфер
 59

докладання своїх здібностей недостатньо висока. Може відносно довго

зберігати працездатність, особливо у тих випадках, коли зачіпаються
особисті інтереси. Після виснажливої, монотонної роботи потрібен досить
тривалий відпочинок для відновлення сил і енергії.
Соціальна ергічність – повʼязана з потребою у соціальному контакті, з
бажанням дослідити соціальні форми діяльності, з прагненням до лідерства,
спілкування, до придбання високого рангу при освоєнні світу через
комунікацію.
Високі значення: респондент часто відчуває потребу в людях. Має
широке коло спілкування. Ініціативний, швидко і легко встановлює контакти
з різними людьми. Зберігає звичайний стиль спілкування в колі незнайомих
людей. Спокійний, упевнений в собі при спілкуванні з авторитетними
людьми, великою аудиторією, а також з особами протилежної статі. Любить
бувати в компаніях, прагне зайняти лідируючу позицію в групі. Високо цінує
власну точку зору. Критичні зауваження не заважають її відстоювати.
Соціально активний, часто бере участь в громадських заходах, охоче
виступає на зборах, бере участь в дискусіях. Ефективно працює в колективі;
менш ефективний, якщо доводиться працювати індивідуально. Легко
спрацьовується з партнерами по спільній роботі.
Низькі значення: респондент відчуває великі труднощі в спілкуванні.
Особливої напруги вимагають контакти з малознайомими і авторитетними
людьми, а також з особами протилежної статі. Тривога, занепокоєння
виникають при спілкуванні з великою аудиторією. Коло спілкування
обмежене. У нього переважно входять люди, близькі за інтересами та
ціннісними орієнтаціями. Ранимий, чутливий до критичних зауважень.
Жарти на свою адресу нерідко сприймає як образу. Загальна соціальна
активність низька. Сумує, занурюється у власні переживання під час
громадських заходів. Уникає публічних виступів, ситуацій, що вимагають
лідерських рішень.
 60

Середні значення: респондент вибірковий у встановленні контактів.

Легко знаходить спільну мову з тими, хто добре знайомий, близький по духу,
інтересам. Спілкування з малознайомими людьми вимагає подолання
напруги, збентеження, невпевненості. Критичні зауваження, жарти можуть
викликати короткочасне роздратування. Лідерські якості проявляє в добре
знайомих ситуаціях. У незнайомій обстановці за краще залишатися в тіні.
Пластичність – виражається в швидкості перемикання з одного виду
діяльності на інший, переходу від одних форм мислення до інших, в
прагненні до різноманітності або одноманітності форм предметної
діяльності.
Високі значення – легкість перемикання з одного виду діяльності на
інший, швидкий перехід з одних форм мислення на інші, прагнення до
різноманітності форм предметної діяльності.
Низькі значення – схильність до монотонної роботи, острах і
уникнення різноманітних форм поведінки, вʼязкість, консервативні форми
діяльності.
Соціальна пластичність – містить питання, спрямовані на зʼясування
ступеня легкості або труднощі перемикання в процесі спілкування від однієї
людини до іншої, схильності до різноманітності комунікативних програм.
Високі значення – широкий набір комунікативних програм,
автоматичне включення в соціальні звʼязки, легкість вступу в соціальні
контакти, легкість перемикання в процесі спілкування, наявність великої
кількості комунікативних заготовок, комунікативна імпульсивність.
Низькі значення – труднощі у підборі форм соціальної взаємодії,
низький рівень готовності до вступу в соціальні контакти, прагнення до
підтримки монотонних контактів.
Темп або швидкість – включає питання про швидкість моторно-
рухових актів при виконанні предметної діяльності.
 61

Високі значення – високий темп поведінки, висока швидкість

виконання операцій при здійсненні предметної діяльності, моторно-рухова
швидкість, висока психічна швидкість при виконанні конкретних завдань.
Низькі значення – сповільненість дій, низька швидкість моторно-
рухових операцій.
Соціальний темп – включає питання, створені задля виявлення
швидкісних характеристик мовленево-рухових актів в процесі спілкування.
Високі значення – мовленево-рухова швидкість, швидкість говоріння,
високі можливості мовленнєвого апарату.
Низькі значення – слабко розвинена мовленево-рухова система, мовна
повільність, повільна вербалізація.
Емоційність – включає в себе питання, що оцінюють емоційність,
чутливість, чутливість до невдач у роботі.
Високі значення – висока чутливість до розбіжності між задуманим і
очікуваним, планованим і результатами реальної дії; відчуття невпевненості,
тривоги, неповноцінності; високе занепокоєння з приводу роботи, чутливість
до невдач, до розбіжностей між задуманим, очікуваним, планованим і
результатами реальної дії.
Низькі значення – незначне емоційне реагування при невдачах,
нечутливість до неуспіху справи, спокій, впевненість в собі.
Соціальна емоційність – включає запитання, що стосуються емоційної
чутливості в комунікативній сфері.
Високі значення – висока емоційність у комунікативній сфері, висока
чутливість до невдач у спілкуванні.
Низькі значення – низька емоційність у комунікативній сфері,
нечутливість до оцінок оточуючих, відсутність чутливості до невдач у
спілкуванні, впевненість в собі і ситуаціях спілкування.
«К» – контрольна шкала (шкала соціальної бажаності відповідей)
включає запитання на відвертість і щирість висловлювань [161].
 62

Високі значення – неадекватна оцінка своєї поведінки, бажання

виглядати краще, ніж є насправді.
Низькі значення – адекватне сприйняття своєї поведінки.
Обробка даних проводилася шляхом порівняння відповідей
респондента з ключем. Кожний збіг відповіді з ключем оцінюється в 1 бал.
Кількість балів підсумовується за кожною шкалою.
Результати респондентів, які отримали високий бал (7 і більше) за
шкалою «К» (контрольні запитання на соціальну бажаність), не підлягали
розгляду [177].
Інструкція, текст опитувальника, ключі до обробки даних наведено у
Додатку Г.
Опитувальник особистісних орієнтацій, створений Е. Шостром,
спирається на концепцію самоактуалізації особистості А. Маслоу.
Самоактуалізація визначається в цій концепції як прагнення, процес
реалізації і результат генетичних і особистісних можливостей людини,
найбільш повне і позитивне використання нею своїх можливостей, втілення
потенціалу внутрішньої природи людини. Це процес повноцінного розвитку,
саморозвитку, самопізнання, самовдосконалення, високий рівень психічного
здоровʼя, збалансоване і гармонійне розкриття всіх аспектів особистості,
цілеспрямоване прагнення до цілісності. Результатом самоактуалізації є
відчуття задоволеності собою, прожитим життям, задоволеність взагалі.
Труднощі вивчення самоактуалізації повʼязані з тим, що вона являє
собою складне, комплексне утворення, яке включає низку взаємоповʼязаних
особистісних властивостей.
Пункти опитувальника складені за підсумками опитувань респондентів в
різних психотерапевтичних школах гуманістичного спрямування, а також на
основі ціннісних суджень респондентів.
Сам опитувальник складається з переліку, що містить 126 пунктів, кожен з
яких включає два альтернативних судження ціннісного чи поведінкового
характеру, що описують різні установки і особливості ставлення респондента
 63

до світу, інших людей і до самого себе. Завдання респондента полягає в тому,

щоб обрати з двох суджень те, яке більшою мірою відповідає його уявленням
або звичному для нього способу поведінки [177].
Шкали опитувальника:
1) компетентність у часі;
2) підтримка;
3) ціннісні орієнтації;
4) гнучкість поведінки;
5) сензитивність;
6) спонтанність;
7) самоповага;
8) самоприйняття;
9) уявлення про природу людини;
10) синергічність;
11) прийняття агресії;
12) контактність;
13) пізнавальні потреби;
14) креативність.
В результаті обстеження кожен респондент отримує 14 показників
особистісної зрілості. Ці показники заносяться у спеціальний бланк, де вони
зіставляються один з одним за допомогою масштабної сітки. Вважається, що
субʼєкт досяг оптимального рівня особистісної зрілості, якщо його дані за
шкалами потрапляють в зону масштабної сітки, розташованої в діапазоні 55-
66%.
Значення вище 70% свідчать про фактор соціальної бажаності у
відповідях респондента і відображають його прагнення здаватися краще.
Значення нижче 40% масштабної сітки свідчать про недорозвинення
особистості респондента, про деформації його установок і ставлення до
різних сторін реальності.
 64

Ця методика на практиці може використовуватися для оцінки

результатів тренінгів, впливу методів навчання і виховання, різних умов
соціального середовища на рівень особистісного розвитку індивідів [99].
Інструкція, текст опитувальника, ключі до обробки даних наведено у
Додатку Д.
Методика «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. Бойка є
найбільш комплексною і надає можливість системно проаналізувати міру
вираженості симптомів синдрому вигорання, враховуючи компоненти, до
яких вони належать. Суттєвим є те, до якої фази формування емоційного
вигорання належать домінуючі симптоми і в якій фазі їх найбільша кількість.
Відповідно до ключа проводяться такі підрахунки: визначається сума балів
для кожного з 12 симптомів вигорання; підраховується сума показників
симптомів для кожної з трьох фаз формування вигорання; встановлюється
підсумковий показник синдрому емоційного вигорання [177].
Дані за опитувальником В. Бойка є найбільш дискретними, ніж за
іншими методиками діагностики вигорання, які ми застосовували. В той же
час, окремі симптоми чітко групуються, що зручно для компактного розгляду
результатів, але можуть бути за необхідності розгорнуті. Враховуючи якісні і
кількісні показники, які обчислюються за даними методики для різних
компонентів синдрому вигорання, ми мали змогу надати досить змістовну
характеристику щодо проявів синдрому у фахівців медичної галузі, а також
визначити заходи профілактики і збереження професійного здоровʼя фахівців
медичної галузі.
Емоційне вигорання (за В. Бойко) – це механізм психологічного захисту,
вироблений особистістю, який має форму повного або часткового
виключення емоцій у відповідь на окремі психотравмуючі впливи. Емоційне
вигорання є надбаним стереотипом емоційної, частіше професійної,
поведінки. Вигорання є частково функціональним стереотипом, оскільки
надає змогу людині дозувати та економно витрачати енергетичні ресурси.
Водночас можуть виникнути його дисфункційні наслідки, коли вигорання
 65

спричиняє негативний вплив на професійну діяльність та стосунки з

партнерами [33].
В. Бойко розглядає емоційне вигорання як професійну деформацію
особистості, яка виникає під впливом низки чинників – зовнішніх та
внутрішніх. Зовнішні чинники: хронічно напружена психоемоційна
діяльність (це відбувається у тих випадках, коли професіоналу, який працює
з людьми, доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти
діяльності); дестабілізуюча організація діяльності (дестабілізуючі обставини
діяльності позначаються не тільки на самому фахівці, але і на суб’єктові
спілкування – пацієнтах, колегах по роботі); підвищена відповідальність при
виконанні функцій та операцій; несприятлива психологічна атмосфера
професійної діяльності (вона визначається двома основними обставинами:
конфліктністю «за вертикаллю» і конфліктністю «за горизонталлю».
Внутрішні чинники: схильність до емоційної ригідності (емоційне вигорання
частіше виникає у тих, хто менш реактивний і виразний, та більш емоційно
стриманий; у осіб імпульсивних з рухомими нервовими процесами
формування синдрому вигорання відбувається повільніше, а підвищена
вразливість і чутливість можуть повністю блокувати механізм
психологічного захисту); інтенсивна інтеріоризація (у осіб з підвищеною
відповідальністю більше шансів піддатися синдрому; але нерідко
трапляється, що в роботі фахівця чергуються періоди інтенсивної
інтеріоризації та психологічного захисту); слабка мотивація емоційної
віддачі у професійній діяльності (в цьому випадку вірогідні два варіанти:
професіонал не вважає для себе необхідним або з якоїсь причини не
зацікавлений виявляти співпереживання до об’єкту діяльності; фахівець не
звик, не вміє заохочувати себе до співпереживання і співучасті до суб’єктів
діяльності); етичні дефекти і дезорієнтація особистості [34].
Запропонована методика надає докладну картину синдрому емоційного
вигорання як динамічного процесу, що виникає поетапно у повній
відповідності до механізму розвитку стресу, коли присутні три його фази.
 66

Рівень емоційного вигорання оцінюється за 12 шкалами, які відповідають

трьом фазам:
- фаза «Тривожна напруга»: передвісник і «пусковий механізм» у
формуванні емоційного вигорання. Напруга має динамічний характер, що
зумовлене постійністю або посиленням дії психотравмуючих чинників;
- фаза «Резистенція»: опір наростаючому стресу;
- фаза «Виснаження»: характеризується більш або менш вираженим
падінням енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи.
Фаза «Тривожна напруга». Нервова напруга – це пусковий механізм, що
проявляється чотирма симптомами: переживання психотравмуючих обставин
(в усвідомленні посилення психотравмуючих чинників професійної
діяльності; незадоволеність собою: проявляється відчуттям незадоволеності
собою, обраною професією, посадою, розвивається при неможливості
конструктивного вирішення ситуації; «загнаність до клітки»: проявляється
відчуттям безвихідності, гостро переживається, коли психотравмуючі
обставини дуже тиснуть і усунути їх неможливо. Розвивається при марних
спробах усунути натиск психотравмуючих обставин. Це стан інтелектуально-
емоційного затору, тривога і депресія, які проявляються тривожно-
депресивною симптоматикою, що стосується професійної діяльності в
особливо ускладнених обставинах. Відчуття незадоволеності діяльністю і
собою породжує велику напругу у формі переживання ситуативної або
особистісної тривоги.
Фаза «Резистенція». Формування захисту на даній фазі проявляється
такими симптомами вигорання: неадекватне вибіркове емоційне реагування:
спостерігається у випадках, коли професіонал перестає усвідомлювати
різницю між двома явищами, що принципово відрізняються: економним
проявом емоцій і неадекватним вибірковим емоційним реагуванням. Тобто,
фахівець починає неадекватно «економити» на емоціях, обмежує емоційну
віддачу за рахунок вибіркового реагування на ситуації суб’єктів діяльності;
емоційний контакт встановлюється не зі всіма суб’єктами, а за принципом
 67

«хочу – не хочу» – неадекватним або вибірковим чином; емоційно-етична

дезорієнтація: виявляється в тому, що у фахівця емоції не спонукають або не
достатньо стимулюють етичні відчуття. Не проявляючи належного
емоційного ставлення, він захищає свою стратегію: виправдовується перед
собою за допущену грубість або відсутність уваги, раціоналізує свої вчинки
або проектує провину на суб’єкта взаємодії, замість того, щоб адекватно
визнати свою провину. У емоційно складних ситуаціях використовуються
думки («Це не той випадок, щоб переживати», «Таким людям не можна
співчувати»); розширення сфери економії емоцій: проявляється поза
професійною діяльністю – вдома, під час спілкуванні з приятелями і
знайомими. На роботі фахівець так втомлюється від контактів, розмов,
відповідей на запитання, що йому не хочеться спілкуватися навіть з
близькими; редукція професійних обов’язків виявляється в спробах
полегшити або скоротити обов’язки, які вимагають емоційних витрат.
Фаза «Виснаження» характеризується більш або менш вираженим
падінням загального тонусу і ослабленням нервової системи. Емоційний
захист стає невід’ємним атрибутом фахівця. Дана фаза також проявляється
низкою симптомів: емоційний дефіцит (проявляє себе відчуттям, що
емоційно фахівець вже не може допомогти суб’єктам своєї діяльності);
емоційна відчуженість (фахівець майже повністю виключає емоції зі сфери
своєї професійної діяльності; його майже ніщо не хвилює, не викликає
емоційного відгуку: ні позитивні, ні негативні обставини); особисте
відсторонення або деперсоналізація (проявляється широким діапазоном
зміни настрою та вчинків фахівця у сфері спілкування; відчувається повна
або часткова втрата інтересу до суб’єкта професійної діяльності);
психосоматичні та психовегетативні порушення (виявляються на рівні
психічного і фізичного самопочуття).
Фази та прояви емоційного вигорання у професійній діяльності (за
В. Бойко) наведено у табл. 2.1.
 68

Таблиця 2.1
Фази та прояви емоційного вигорання в професійній діяльності
(за В. Бойко)
Фаза емоційного Прояви емоційного
вигорання вигорання
Тривожна напруга Переживання психотравмуючих обставин
Незадоволеність собою
Відчуття «Загнаності в клітку»
Тривога і депресія
Резистенція Неадекватне (виборче) емоційне реагування
Емоційно-етична дезорієнтація
Економія емоцій
Редукція професійних обов’язків
Виснаження Емоційний дефіцит
Емоційна відчуженість
Деперсоналізація
Психосоматичні і психофізіологічні порушення

Відповідно до ключа визначалася сума балів окремо для кожного з

симптомів вигорання. Показник вираженості емоцій коливається в межах від
0 до 30 балів (симптом не склався – 9 і менше білів, симптом у стадії
формування – 10-15 балів, симптом склався – 16 балів і вище). Подальший
крок в інтерпретації результатів опитування – підрахунок суми показників
симптомів, який здійснюється для кожної з трьох фаз формування вигорання.
Для кожної фази оцінка може бути від нуля до 120 балів (фаза не
сформувалася – 36 і менше балів, фаза у стадії формування – 37-60 балів,
фаза сформувалася 61 і більше балів). За кількісними показниками можна
оцінити те, яка фаза сформувалася більшою чи меншою мірою.
Інструкція, стимульний матеріал, ключі до обробки даних наведено у
Додатку Ж.
 69

Методика діагностики професійного вигорання (К. Маслач,

С. Джексон, адаптована Н. Водоп’яновою) (MBI) дозволяла визначити
ступінь вираженості професійного вигорання фахівців медичної галузі за
трьома шкалами: емоційне виснаження, деперсоналізація та редукція
професійних досягнень.
«Емоційне виснаження» проявляється в переживаннях зниженого
емоційного тонусу, підвищеній психічній виснаженості і афективній
лабільності, втраті інтересу і позитивних почуттів до оточуючих, відчутті
«перенасиченості» роботою, незадоволеності життям в цілому. В контексті
синдрому вигорання «деперсоналізація» передбачає формування особливих,
деструктивних взаємин з оточуючими.
«Деперсоналізація» проявляється в емоційному відстороненні і
байдужості, формальному виконанні професійних обовʼязків без особистої
включеності і співпереживання, а в окремих випадках – в негативізмі і
цинічному ставленні. На поведінковому рівні «деперсоналізація»
проявляється в зарозумілій поведінці, використанні професійного сленгу,
гумору, ярликів.
«Редукція професійних досягнень» відображає ступінь задоволеності
фахівця собою як особистістю і як професіоналом. Незадовільне значення
цього показника відображає тенденцію до негативної оцінки своєї
компетентності і продуктивності і, як наслідок, – зниження професійної
мотивації, зростання негативізму стосовно професійних обовʼязків,
тенденцію до зняття з себе відповідальності, до ізоляції від оточуючих,
відстороненість, уникнення роботи спочатку психологічно, а потім фізично
[177].
Був запропонований спосіб визначення системного індексу синдрому
вигорання на підставі математичної моделі визначення відстані між точками
в багатовимірному просторі. Даний метод дозволяв отримати єдиний
кількісний показник на основі параметрів синдрому вигорання, отриманий за
допомогою тесту MBI. Отримання системного показника дозволяло надати
 70

більш точну оцінку поширеності синдрому вигорання. При цьому «початком

координат» вважається 0 балів. Крім того, вважається, що кожна шкала
вносить рівний внесок у формування синдрому «професійне вигорання», але
кожна шкала має різну кількість пунктів, внаслідок чого значення за шкалою
приводиться до нормативу.
Опитувальник складається з 22 пунктів. Відповіді оцінюються за 7-
бальною шкалою вимірювань і варіюються від «ніколи» (0 балів) до
«завжди» (6 балів). Чим більше сума балів за кожною шкалою окремо, тим
більше у працівника виражені різні сторони «вигорання» [177].
Інструкція, бланк методики, ключі до обробки даних наведено у
Додатку З.
Аналіз особливостей професійного здоровʼя різних професійних груп
фахівців медичної галузі (лікарів різних спеціальностей, середнього
медичного персоналу та керівного складу медичних закладів) та
професійного здоровʼя фахівців-медиків у гендерному вимірі за даними
анкетування наведено у табл. 2.2-2.5.
Таблиця 2.2
Показники фізичного рівня професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі
Параметри фізичного рівня
Професійні групи
професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі
С А З
М 4,96 4,64 5,39
Загальна вибірка (N=256)
ẟ 1,02 1,18 1,03
Середній медичний персонал М 4,88 4,77 4,95
(N=126) ẟ 0,67 0,94 1,45
М 4,82 4,58 5,58
Лікарі (N=98)
ẟ 1,09 1,21 1,01
Керівний склад медичних М 5,32 4,81 5,33
закладів (N=32) ẟ 0,96 1,15 0,86
Примітка: С – самопочуття, А – активність, З – захворювання.
 71

Аналіз даних анкетування показав, що в основному показники

фізичного рівня професійного здоровʼя у фахівців медичної галузі
перебувають на середньому рівні або вище середнього. Тобто вибірку можна
охарактеризувати як в цілому фізично здорову.
Виявлено значущі відмінності (p≤0,05) між представниками
професійних груп лікарів і керівного складу медичних закладів за
показником самопочуття: він вище у керівників. Тобто для респондентів, які
займають керівні позиції, в більшій мірі, ніж для лікарів, властиво оцінювати
стан свого фізичного здоровʼя як відмінний, відчувати себе повними сил, а
також їм менш властиво вважати, що їх стан погіршився у порівнянні з
минулим роком.
Визначено значущі відмінності (p≤0,05) між групами лікарів і
середнього медичного персоналу за шкалою захворювання, що відбиває
частоту і наявність або відсутність хронічних захворювань (шкала зворотна –
фактично оцінюється стан здоровʼя): бали вище у респондентів-лікарів.
Тобто для представників даної професійної групи в меншій мірі характерна
наявність хронічних захворювань, а також вони рідше хворіють на простудні
захворювання.
Таблиця 2.3
Показники психологічного рівня професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі
Параметри психологічного рівня професійного
Професійні групи здоровʼя
Е П Пм У С В Ев Д Р
Загальна вибірка М 4,84 4,93 5,33 5,34 4,23 2,46 2,06 1,93 3,66
(N=256) ẟ 0,82 1,19 1,26 1,15 0,87 0,67 0,83 1,08 0,63
Середній медичний М 4,54 4,86 4,72 5,01 4,06 2,78 2,32 2,32 3,76
персонал (N=126) ẟ 1,01 0,94 1,37 1,31 0,75 0,71 0,95 1,18 0,83
Лікарі (N=98) М 4,86 4,76 5,40 5,58 4,36 2,46 1,97 1,96 3,58
 72

Продовж. табл. 2.3

ẟ 0,67 1,22 1,19 1,05 0,98 0,66 0,84 1,09 0,72
Керівний склад М 5,22 5,33 5,70 5,19 4,03 2,32 1,95 1,52 3,65
медичних закладів
ẟ 0,69 1,14 1,22 1,15 0,83 0,42 0,66 0,71 0,45
(N=32)

Примітка: Е – емоційне благополуччя, П – поведінка, спрямована на

укріплення здоровʼя, Пм – памʼять, У – увага, С – стресостійкість, В –
вигорання, Ев – емоційне виснаження, Д – деперсоналізація, Р – редукція
особистісних досягнень.

Аналіз отриманих результатів показав, що по вибірці показники

психологічного рівня професійного здоровʼя у фахівців медичної галузі
знаходяться на середньому рівні або вище середнього. Тобто вибірку можна
охарактеризувати як в цілому здорову на психологічному рівні.
Встановлено значущі відмінності між представниками професійних
груп середнього медичного персоналу і керівниками медичних закладів
(p≤0,01), а також між лікарями і керівниками (p≤0,05) за показником
емоційного благополуччя: в обох випадках вони вище у керівників. Тобто
керівники більш схильні відчувати бадьорість, енергійність, спокій і
оцінювати свою емоційну стійкість як високу, ніж інші професійні групи
фахівців медичної галузі.
Виявлено відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,01) між
групами лікарів і керівників медичними закладами за шкалою поведінки,
спрямованої на зміцнення здоровʼя: бали вище у керівників. Тобто для
керівників, більш характерний спосіб життя, спрямований на зміцнення
власного здоровʼя.
Крім цього, визначено значущі відмінності (p≤0,05) між
представниками професійних груп середнього медичного персоналу і
керівників, а також відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,01) між
 73

групами лікарів і керівників за показником памʼяті: в обох випадках він

нижчий у середнього медичного персоналу. Тобто для представників даної
професійної групи більш характерно оцінювати рівень своєї памʼяті як
низький, ніж для решти фахівців-медиків.
Визначено значущі відмінності (p≤0,05) за показником
деперсоналізації і відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,01) за
шкалою вигорання між групами середнього медичного персоналу і
керівниками: вони вище у представників першої професійної групи, для яких
більш характерна відстороненість в робочих комунікаціях, а також почуття
емоційного спаду на роботі.
Таблиця 2.4
Показники соціального рівня професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі
Параметри соціального рівня професійного
Професійні групи здоровʼя
З Рп Пс Пз Пк Па Сс У Оп
Загальна вибірка М 4,33 4,65 5,05 3,36 3,33 5,22 4,02 5,06 4,12
(N=256) ẟ 0,72 1,29 1,34 1,83 0,81 1,19 0,96 1,44 1,74
Середній М 4,26 4,51 4,92 3,72 3,35 4,83 4,03 4,93 3,75
медичний
ẟ 0,73 1,42 0,91 1,53 0,93 1,31 1,23 1,73 1,69
персонал (N=126)
М 4,27 4,54 4,95 3,56 3,27 5,16 4,05 5,04 3,86
Лікарі (N=98)
ẟ 0,82 1,31 1,51 1,85 0,92 1,17 1,09 1,43 1,75
Керівний склад М 4,43 4,91 5,52 2,62 3,53 5,62 4,04 5,31 4,88
медичних закладів
ẟ 0,47 0,97 1,26 1,83 0,55 0,97 0,45 1,23 1,44
(N=32)

Примітка: Зп – задоволеність працею, Рп – реалізація професійного

потенціалу, Пс – професійна самореалізація, Пз – професійна
 74

затребуваності, Пк – професійна компетентність, Па – професійний

авторитет, Сс – самоставлення, У – умови праці, Оп – оплата праці.

Аналіз отриманих даних показав, що по вибірці показники соціального

рівня професійного здоровʼя у фахівців медичної галузі перебувають на
середньому рівні або вище середнього. Тобто вибірку можна
охарактеризувати як в цілому здорову на соціальному рівні.
Встановлено значущі відмінності між представниками професійних
груп середнього медичного персоналу і керівників (p≤0,05), а також
відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,01) між групами лікарів і
керівників медичними закладами за показником переживання професійної
затребуваності: в обох випадках він нижчий у керівників. Тобто керівники
медичними закладами, на відміну від представників двох інших професійних
груп, рідше схильні вважати свою роботу і діяльність незатребуваною, а
також переживати неможливість максимальної самореалізації у межах своєї
професії.
Виявлено відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,01) між
групами середнього медичного персоналу і керівниками медичними
закладами за шкалою професійного авторитету: бали вище у керівників, для
яких більш характерно вважати, що їх досвід корисний їх колегам, до них
часто звертаються за професійною консультацією, порадою.
Крім цього, виявлено значущі відмінності (p≤0,05) між представниками
професійних груп середнього медичного персоналу і керівниками, а також
відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,01) між групами лікарів і
керівним складом медичних закладів за показником оплати праці: в обох
випадках він вище у керівників. Тобто керівники медичними закладами
частіше задоволені своєю заробітною платою, ніж представники інших
професійних груп.
 75

Таблиця 2.5
Показники професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі у гендерному вимірі
Чоловіки- Жінки-
медики медики Р
Параметри
(N=117) (N=139)
М δ М δ F
С 5,34 0,96 4,65 0,88 7,18 0,005
А 5,17 0,94 4,21 1,17 13,75 0,004
З 5,18 0,99 5,63 1,17 5,24 0,022
Е 5,31 0,73 4,47 0,68 44,47 0,002
Пз 5,04 0,84 4,80 1,42 - -
Пм 5,46 1,28 5,16 1,25 - -
У 5,69 1,03 5,06 1,17 6,24 0,02
С 4,15 0,84 4,28 0,95 - -
В 2,43 0,51 2,56 0,73 - -
Ев 1,89 0,73 2,14 0,95 - -
Д 1,76 0,91 2,01 1,15 6,67 0,02
Р 3,73 0,57 3,58 0,73 - -
Зп 4,52 0,74 4,12 0,69 5,17 0,023
Рп 4,93 1,23 4,43 1,31 3,26 0,074
Пс 5,24 1,42 4,90 1,32 - -
Пз 3,83 2,03 2,97 1,56 2,91 0,095
Пк 3,31 0,91 3,35 0,79 - -
Па 5,61 1,14 4,84 1,14 7,35 0,007
Сс 4,17 0,92 3,95 1,00 - -
У 5,06 1,37 5,06 1,51 - -
Оп 4,25 1,52 3,94 1,87 - -
 76

Примітка: С – самопочуття, А – активність, З – захворювання, Е –

емоційне благополуччя, П – поведінка, спрямована на укріплення здоровʼя, Пм
– памʼять, У – увага, С – стресостійкість, В – вигорання, Ев – емоційне
виснаження, Д – деперсоналізація, Р – редукція особистісних досягнень, Зп –
задоволеність працею, Рп – реалізація професійного потенціалу, Пс –
професійна самореалізація, Пз – професійна затребуваності, Пк –
професійна компетентність, Па – професійний авторитет, Сс –
самоставлення, У – умови праці, Оп – оплата праці.

З табл. 2.5 видно, що у гендерному вимірі більшість характеристик

професійного здоровʼя фахівців медичної галузі можна оцінити як виражені
на середньому рівні або вище середнього, крім показників переживання
професійної затребуваності, професійного авторитету, а також показника
самоставлення у жінок-медиків: вони знаходяться на середньому рівні і
нижче середнього.
Дисперсійний аналіз виявив значущі відмінності між чоловіками-
медиками і жінками-медиками за показниками фізичного рівня професійного
здоровʼя: самопочуття і активність вище у чоловіків-медиків (p≤0,01), а за
шкалою захворювання (відбиває частоту і наявність або відсутність
хронічних захворювань) бали вище у жінок-медиків (p≤0,05). Тобто,
чоловіки-медики більш схильні оцінювати рівень свого фізичного здоровʼя
як відмінний і краще, ніж рік тому; однак жінки-медики в меншій мірі, ніж
чоловіки-медики схильні до хронічних і простудних захворювань.
Що стосується показників психологічного рівня професійного здоровʼя,
то у чоловіків-медиків спостерігаються більш високі показники за шкалами:
емоційного благополуччя (p≤0,01) і уваги (p≤0,05), а у жінок-медиків більш
виражений такий аспект вигорання як деперсоналізація (p≤0,05). Тобто
чоловіки-медики, на відміну від жінок-медиків, вважають себе більш
бадьорими, енергійними, спокійними і емоційно стійкими, а також вище
оцінюють рівень своєї уваги. У той час як жінки-медики частіше, ніж
 77

чоловіки-медики, вважають, що останнім часом вони схильні до

формалізованого спілкування.
Говорячи про характеристики соціального рівня професійного
здоровʼя, відзначимо, що дисперсійний аналіз виявив значущі відмінності за
шкалами задоволеності працею (p≤0,05) і професійного авторитету (p≤0,01), а
також відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,01) за шкалами
задоволеності реалізацією професійного потенціалу і переживання
професійної затребуваності: всі ці аспекти більш виражені у чоловіків-
медиків. Тобто чоловіки-медики більшою мірою, ніж жінки-медики
задоволені своєю працею в цілому, і зокрема частіше вважають умови своєї
роботи доброчинними для професійної реалізації, мають значимість і
важливість власного досвіду для своїх колег і підлеглих. В той же час
чоловіки-медики більшою мірою, ніж жінки-медики переживають через
відчуття незатребуваності результатів власної професійної діяльності для
оточуючих.
Таким чином, в цілому чоловіки-медики володіють більш високими
показниками на всіх трьох рівнях професійного здоровʼя: фізичному,
психологічному та соціальному; жінки-медики рідше схильні до захворювань
і рідше переживають через незатребуваність власної професії.
Проаналізувавши обрані методики діагностики психічного стану
особистості з характеристиками їх показників, було виокремлено ті
показники, які є структурними компонентами стресостійкості, а саме:
реактивна тривожність (РТ) і особистісна тривожність (ОТ) за
опитувальником Спілбергера-Ханіна; предметна ергічність (Пе), соціальна
ергічність (Се), пластичність (Пл), соціальна пластичність (Спл), емоційність
(Ем), соціальна емоційність (См) за опитувальником структури темпераменту
В. Русалова; Tc (компетентність у часі), I (підтримка), SAV (ціннісні
орієнтації), Ех (гнучкість поведінки), Fr (сензитивність до себе), S
(спонтанність), Sr (самоповага), Sa (самоприйняття), Nc (уявлення про
 78

природу людини), Sy (синергія), А (прийняття агресії), C (контактність), Cog

(пізнавальні потреби) і Сг (креативність) (за Е. Шостром).
Далі визначався ступінь кореляції кожного з відібраних показників з
показником стресостійкості за опитувальником В. Суботіна методом
обчислення коефіцієнта кореляції Пірсона (r) (індекс в інтервалі від (-1,0) до
(+1,0) включно, який відображає ступінь лінійної залежності між двома
множинами даних. Значення r=0 означає відсутність лінійного звʼязку між
змінними. Позитивні значення коефіцієнта (r>0) свідчать про прямий
лінійний звʼязок, негативні значення коефіцієнта (r<0) свідчать про
зворотний лінійний звʼязок). Загальна класифікація кореляційних звʼязків:
сильна, або тісна при абсолютному значенні коефіцієнта кореляції r>0,70;
середня при 0,50<r<0,69; помірна при 0,30<r<0,49; слабка при 0,20<r<0,29;
дуже слабка при r<0,19 [92].
На соціально-психологічному рівні оцінювалися професійні стресори
фахівців медичної галузі.
За даними анкетування встановлено, що представники групи лікарів
різних спеціальностей менше схильні до хронічних і простудних
захворювань, а показники шкал «самопочуття» і «поведінка, спрямована на
зміцнення здоровʼя» вище, ніж у середнього медичного персоналу (φ=2,22;
р≤0,01). У гендерному вимірі чоловіки-медики мають більш високі показники
на всіх трьох рівнях професійного здоровʼя, ніж жінки-медики, крім
показника стану здоровʼя (за ступенем схильності до захворювань).
Статистична обробка отриманих результатів з використанням
коефіцієнту кореляції Пірсона (р≤0,05) дозволила виявити кореляційні
звʼязки стресостійкості-стресонестійкості (за методикою В. Суботіна) з
низкою показників, що належать до різних рівнів індивідуальності. На
особистісному рівні стресонестійкість фахівців медичної галузі статистично
позитивно корелює з тривожністю (r=0,56), фрустрацією (r=0,43),
агресивністю (r=0,21), ригідністю (r=0,27) (за Г. Айзенком); реактивною
(r=0,32) і особистісною тривожністю (r=0,54) (за шкалами Спілбергера-
 79

Ханіна); негативно корелює з факторами С «емоційна нестійкість-стійкість»

(r=-0,36), G «слабкість «понад-Я» – сила «понад-Я» (r=-0,25), H «боязкість-
сміливість» (r=-0,24) (за Р. Кеттеллом). На психодинамічному рівні
стресонестійкість негативно корелює з предметною (r=-0,28) і соціальною
(r=-0,26) пластичністю і позитивно – з предметною (0,44) та соціальною
емоційністю (0,45) і зі шкалою щирості (r=-0,41) (за B. Русаловим). Крім
того, стресонестійкість позитивно корелює з меланхолічним темпераментом
(r=0,24) і негативно – з холеричним (r=-0,26).
Отримані за методикою С. Суботіна показники дозволили провести
диференціацію вибірки досліджуваних на: високостресостійких (ВС) (1-25
балів), середньостресостійких (СС) (26-52 бала) і низькостресостійких (НС)
(53-77 балів). Порівняльний аналіз двох груп фахівців (НС і ВС) на різних
рівнях індивідуальності дозволив виявити такі закономірності. Особистісний
рівень НС фахівців медичної галузі характеризується статистично вищою
реактивною тривожністю, більш високою особистісною тривожністю,
більшою схильністю до фрустрації, ніж у ВС фахівців (φ=1,92; p≤0,05). За
результатами тесту Р. Кеттелла НС фахівці медичної галузі відрізняються
нижчим рівнем емоційної стійкості, а ВС фахівці є емоційно більш зрілими,
краще пристосовуються до вимог професійної діяльності, менш схильні до
коливань настрою (φ=2,25; p≤0,01). На психодинамічному рівні НС фахівці-
медики достовірно відрізняються більш високим рівнем предметної
емоційності (як високої чутливості до невдач в роботі) (М (НС)=54,6;
М (ВС)=44,3); і більш високим рівнем соціальної емоційності (як високої
чутливості до невдач у спілкуванні) (М (НС)=52,7; М (ВС)=41,9). Отже, ВС
фахівці більш адекватно реагують на невдачі, характеризуються упевненістю
в собі в ситуаціях професійного спілкування та професійної діяльності
(φ=1,96; p≤0,05). НС фахівці відрізняються більшою відвертістю при
відповідях на питання, що свідчить про більш виражену тенденцію підносити
себе з соціально бажаного боку (М (НС)=50,7; М (ВС)=65,4). У той же час
НС фахівці-медики частіше відзначають у себе такі ознаки, як дратівливість,
 80

страхи, запаморочення, ніж середньостресостійкі респонденти (М(НС)=67,2,

М(СС)=57,3). З цієї точки зору можливо, що НС респонденти ставляться до
себе, до своєї зовнішності, здоровʼя та поведінкових реакцій більш критично,
ніж ВС та СС респонденти. Це свідчить про особливу роль самооцінки в
детермінації рівня стресостійкості фахівців медичної галузі.
Проведення факторного аналізу показників індивідуальних
властивостей стресостійких респондентів показав, що у І фактор увійшли з
позитивним знаком сміливість, стриманість, висока сумлінність; з
негативним – збудливість, пригніченість, нейротизм. Цей симптомокомплекс
забезпечує рівну поведінку та емоційний стан і може бути охарактеризований
як стриманий. II фактор включає у себе з позитивним знаком –
доброзичливість, сердечність, безпечність; з негативним – незалежність,
екстраверсію. Цей фактор можна охарактеризувати як емотивний.
Показники індивідуальних властивостей стресонестійких респондентів
також утворюють два фактора. У I фактор увійшли з позитивним знаком –
напруженість, нейротизм, збудливість; з негативним – сумлінність,
безтурботність, екстраверсія. Цей симптомокомплекс визначає підвищену
чутливість, занепокоєння, тривожність і може характеризуватися як
тривожний. У ІІ фактор входять з позитивними знаками показники емоційної
стабільності, безтурботності, екстраверсії.
Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що стресостійкість
лежить в основі успішності медичної діяльності і є інтегральною якістю
медичного працівника. Стресостійкість необхідна для ефективного
здійснення будь-якого компонента медичної діяльності, і навпаки,
оволодіння фахівцем-медиком спеціальними вміннями, зумовленими
специфікою різних компонентів медичної діяльності, підвищує рівень його
стресостійкості. Між високостресостійкими (ВС) і низькостресостійкими
(НС) респондентами існують відмінності на різних рівнях індивідуальності,
що обумовлює їх неоднозначну сприйнятливість щодо стресорів медичної
діяльності.
 81

Для чоловіків-медиків з високим рівнем стресостійкості характерні:

хороші навички самоконтролю; здатність витримувати психофізичні
навантаження та переносити стреси помірної інтенсивності без шкоди для
організму і психіки; терпимість до невизначеності; спокійне сприйняття
критики і зовнішньої агресії; прагнення до конструктивної поведінки в
конфліктних ситуаціях; дисциплінованість і відповідальність. Серед
індивідуально-особистісних предикторів спостерігається така закономірність:
показники реактивної тривожності перебувають на низькому рівні, а
особистісної тривожності – на середньому; серед властивостей темпераменту
соціальна ергічність і пластичність знаходяться на високому рівні, а
ергічність і соціальна пластичність – на межі середнього і високого рівнів
прояву; темп, соціальний темп і соціальна емоційність відповідають
середньому рівню, а емоційність зафіксована на низькому рівні. Ці дані
дозволяють охарактеризувати підгрупу чоловіків-медиків з високою
стресостійкістю. Вони активні в освоєнні предметного світу, мають виражене
прагнення до діяльності, напруженої розумової і фізичної праці, їх відрізняє
високий рівень тонусу і залученості у процес діяльності. Ці респонденти
відчувають виражену потребу в соціальних контактах, повʼязану з бажанням
дослідити соціальні форми діяльності, з прагненням до лідерства,
спілкування та освоєння світу через комунікацію. Вони здатні на швидке
переключення з одного виду діяльності на інший. При цьому для них
характерна середня психічна швидкість при виконанні конкретних завдань.
При невдачах вони зберігають спокій і впевненість у собі, відрізняючись
незначним емоційним реагуванням на проблеми в діловій і комунікативній
сферах.
У підгрупі стресостійких чоловіків-медиків відзначається високий
рівень самоактуалізації; найбільш виражені показники за такими шкалами, як
самоповага, гнучкість поведінки, самоприйняття і спонтанність. Найменш
виражені сензитивність до себе, підтримка і контактність. Стресостійкі
чоловіки-медики цінують свої переваги, приймають себе цілком, з усіма
 82

своїми особливостями, включаючи і недоліки. Взаємодія з оточуючими для

них комфортна, адже вони здатні до саморозкриття, не схильні вдаватися до
фальші і маніпуляцій, будучи впевненими в тому, що вони цікаві
співрозмовнику і спілкування з ними може приносити задоволення. Завдяки
впевненості у собі, вони не бояться вільно висловлювати свої почуття,
одночасно орієнтуючись «зсередини» у виборі стратегії і тактики своєї
поведінки і зберігаючи відносну незалежність в своїх вчинках, спираючись в
житті на власні принципи і переконання і при цьому не вступаючи в конфлікт
з оточуючими і з соціальними нормами.
Протилежні дані отримано у вираженості індивідуально-особистісних
предикторів, що спостерігаються у чоловіків-медиків з низьким рівнем
стресостійкості. Для даної групи респондентів характерні високий рівень
дратівливості при появі перешкоди; невміння знімати емоційне збудження і
напругу фізичними навантаженнями; слабкі навички самоконтролю;
невміння витримувати помірні психофізичні навантаження та переносити
стреси помірної інтенсивності без шкоди для організму і психіки;
нетерпимість і боязнь невизначеності; прагнення слідувати чітким,
усталеним поглядам на речі, справи, вчинки; невпевненість в собі і своїх
здібностях; незнання своїх бажань і можливостей; гостре, хворобливе
сприйняття критики; відсутність навичок конструктивної поведінки в
конфліктних ситуаціях; невміння вирішувати виникаючі у комунікації
проблеми; прояви вираженої агресії. У цих респондентів відзначаються
високі показники за параметрами реактивної і особистісної тривожності і
середні значення – за вираженістю властивостей темпераменту, що вказує на
їх помірну активність в освоєнні навколишнього світу за допомогою
інтелектуальної роботи і комунікації. Вони мають обмежений діапазоном
форм поведінки, діяльності і соціальної взаємодії. Особливості їх
самоактуалізації проявляються в тому, що вони складно усвідомлюють свої
почуття, бажання, потреби, слабко рефлексують процеси, що відбуваються в
їх внутрішньому світі. Їм досить складно встановлювати відносини з
 83

оточуючими і підтримувати їх тривалий час. Вони відчувають залежність від

чужої думки, від чужої оцінки себе і своїх вчинків, що заважає їм природно і
вільно виражати себе, знижує їхню самооцінку, самоповагу і самоприйняття.
На наступному етапі кількісної обробки результатів емпіричного
дослідження було застосовано t-критерій Стьюдента між респондентами
чоловічої статі з високим і низьким рівнями стресостійкості.
Як показали результати аналізу, у стресостійких чоловіків-медиків на
статистично значущому рівні нижче показники тривожності, але значно
сильніше виявляються такі індивідуально-особистісні предиктори, як
ергічність, соціальна ергічність, пластичність, соціальна пластичність, темп,
соціальний темп, емоційність, підтримка, гнучкість поведінки, сензитивність
до себе, спонтанність, самоповага, самосприйняття і контактність. Схожа
картина вираженості показників стресостійкості і індивідуально-
особистісних предикторів спостерігається у жінок-медиків з різними рівнями
прояву стресостійкості.
Жінки-медики з високим рівнем стресостійкості відрізнялися
емоційною стійкістю і фрустраційною толерантністю; терпимістю до
невизначеності; умінням знімати емоційне збудження і напругу за
допомогою помірних фізичних навантажень, спілкування з близькими
людьми; розумінням кордонів своїх можливостей; прагненням до
конструктивної поведінки у конфліктних ситуаціях з можливістю вирішення
проблем для всіх учасників. У жінок-медиків середні значення показників
реактивної та особистісної тривожності перебувають на середньому рівні. Це
означає, що вони досить врівноважені і мають середній рівень чутливості до
різних стресових агентів. У цій підгрупі більш виражені показники
соціальної ергічності, ергічності, пластичності і соціальної пластичності.
Найбільш слабко проявляються показники темпу, емоційності, соціальної
емоційності і соціального темпу. Відмінною особливістю їх самоактуалізації
виступає середній рівень вираженості показників підтримки, самоприйняття,
контактності, гнучкості поведінки і спонтанності. Сензитивність до себе і
 84

самоповага перебувають на високому рівні, що свідчить про достатній рівень

самоактуалізації жінок-медиків.
Проаналізовано вираженість середніх значення показників
самоактуалізації у жінок-медиків з високою і низькою стресостійкістю.
Зʼясовано, що жінки-медики з високою стресостійкістю характеризуються
відкритістю для спілкування і легкістю встановлення соціальних звʼязків,
вони відчувають природну симпатію і довіру до оточуючих, поважають себе і
інших; вважають, що в цілому природа людини позитивна, що більшість
людей, як і вони самі, поділяють загальнолюдські цінності і з опорою на них
будують своє життя. Відрізняючись прагненням до придбання знань про
навколишній світ і творчою спрямованістю, стресостійкі жінки-медики
прагнуть до різноманітності форм предметної діяльності і докладають значні
зусилля для досягнення результатів у професійній самореалізації та творчому
самовираженні – при цьому спокійно реагують на стресогенну ситуацію, на
розбіжність між реальним і бажаним результатом, на невдачу у спілкуванні,
вони легко переключаються між видами діяльності.
Для жінок-медиків з низькими показниками стресостійкості характерні
високий рівень дратівливості; слабкі навички саморегуляції; висока
сприйнятливість до емоційних і психофізичних навантажень; нетерпимість і
боязнь невизначеності; прагнення слідувати звичним поглядам на речі і
насторожене ставлення до всього нового; невпевненість в собі і своїх
здібностях; незнання своїх бажань і можливостей; ригідність поведінки і
невміння підлаштовуватися під ситуацію; відсутність навичок
конструктивної поведінки у складних комунікативних процесах. Характер
вираженості індивідуально-особистісних предикторів в цій групі свідчить
про те, то у них фіксується високий рівень реактивної та особистісної
тривожності. Респонденти уразливі до дії різних стресорів, мають схильність
часто необґрунтовано сприймати велике коло ситуацій як загрозливих і
реагувати на такі ситуації станом тривоги, і на момент дослідження вони
відчували напругу, занепокоєння і нервозність. Серед властивостей
 85

темпераменту найбільш яскраво проявляються соціальна емоційність,

емоційність, пластичність і соціальна ергічність. Найменш виражені такі
якості, як соціальна пластичність, соціальний темп, ергічність і темп. Іншими
словами, цим респондентам властиве високе занепокоєння з приводу всього,
що порушує їх звичний спосіб життя. Вони дуже сприйнятливі до будь-яких
змін і нестандартних ситуацій.
Серед показників самоактуалізації домінуючі позиції займали
підтримка, гнучкість поведінки, самоповага і самоприйняття. Найменш
виражені спонтанність, сензитивність до себе і контактність. Причому всі ці
показники відповідають середньому рівню або нижче середнього. Це
свідчить про те, що жінки-медики, як і чоловіки-медики з низькою
стресостійкістю відчувають певні труднощі в процесі самоактуалізації.
Основними перешкодами їх повноцінного самовираження виступають
страхи, тривога, неконтрольовані емоції, ригідність у поведінці і спілкуванні.
Результати порівняльного аналізу, проведеного за допомогою t-критерію
Стьюдента, показали статистично значущі відмінності як за рівнями
стресостійкості, так і за індивідуально-особистісними предикторами; виняток
становила шкала темпу, що належить до властивостей темпераменту, де
відмінності не досягали рівня статистичної значущості.
Таблиця 2.6
Порівняльний аналіз індивідуально-особистісних предикторів у
стресостійких фахівців медичної галузі
Параметри Чоловіки- Жінки- T P
медики медики
Реактивна 27,43 33,12 -2,167* 0,034
тривожність
Особистісна 41,66 42,12 -0,193 0,847
тривожність
Ергічність 8,93 8,27 1,232 0,226
 86

Продовж. табл. 2.6

Соціальна 10,04 9,23 1,505 0,142
ергічність
Пластичність 9,26 8,22 1,734 0,089
Соціальна 8,03 8,14 -0,296 0,771
пластичність
Темп 7,76 5,33 2,387 * 0,014
Соціальний 7,43 7,93 -0,926 0,361
темп
Емоційність 2,57 5,82 -2,658 * 0,015
Соціальна 6,21 6,41 -0,397 0,689
емоційність

На наступному етапі дослідження проводився порівняльний аналіз

індивідуально-особистісних предикторів стресостійкості у гендерному вимірі
в групах фахівців-медиків з високим і низьким рівнями стресостійкості.
Як показав статистичний аналіз даних, чоловіки-медики мають більш
низький рівень реактивної тривожності, як серед респондентів з високим
рівнем стресостійкості, так і серед досліджуваних з низькою стресостійкістю.
При зіставленні показників властивостей темпераменту було встановлено, що
у стресостійких чоловіків-медиків більш високі значення темпу реакцій, а у
жінок-медиків домінують показники емоційності. У свою чергу, серед
респондентів з низькою стресостійкістю у чоловіків-медиків нижче
показники емоційності і соціальної емоційності.
Таблиця 2.7
Порівняльний аналіз показників самоактуалізації
у стресостійких фахівців медичної галузі
Параметри Чоловіки- Жінки- t р
медики медики
Підтримка 51,11 50,85 0,101 0,828
 87

Продовж. табл. 2.7

Гнучкість 15,55 13,81 1,761 0,088
поведінки
Сензитивність 6,14 8,24 -3,439 0,006
до себе
Спонтанність 8,53 7,39 1,471 0,085
Самоповага 13,03 10,86 2,822 0,006
Самоприйняття 13,02 11,03 2,326 0,024
Контактність 11,35 10,81 0,671 0,531

Резюмуючи аналіз показників вираженості якостей самоактуалізації,

приходимо до висновку, що чоловіки-медики з високою стресостійкістю
достовірно відрізняються від жінок-медиків з високою стресостійкістю більш
високими показниками самоповаги і самоприйняття і більш низькими
показниками сензитивності до себе. Чоловіки-медики і жінки-медики з
низькою стресостійкістю не мають значних відмінностей.
Результати діагностики синдрому емоційного вигорання фахівців-медиків,
отримані за методиками діагностики рівня емоційного вигорання В. Бойка та
професійного (емоційного) вигорання (MBI) виявилися порівнянні і не
виявили протиріч. За першою методикою підтверджено сприятливий
психоемоційний клімат у медичних колективах, що в цілому сприяє
запобіганню формування симптомів професійного вигорання (p≤0,05). За MBI
високий рівень емоційного вигоряння був виявлений у 19,1% респондентів і
проявився за фактором деперсоналізації (34,8%), тобто емоційної «сухості»,
відстороненості від субʼєкта професійної комунікації. Домінуючими
симптомами емоційного вигорання у НС респондентів на фазі «напруга»
виступили: переживання психотравмуючих обставин, тривога і депресія
(φ=1,61; p≤0,01). На фазі «резистенція» домінували неадекватне вибіркове
емоційне реагування і емоційно-моральна дезорієнтація (φ=1,96; p≤0,05).
Симптоми емоційного дефіциту, емоційної і особистісної відстороненості
 88

були домінуючими на фазі «виснаження» (φ=1,64; р≤0,01). Встановлено, що

група середнього медичного персоналу більш схильна до професійного
вигорання, ніж інші респонденти (φ=1,75; р≤0,04).
У середньостресостійких респондентів всі перераховані вище
симптоми характеризуються дедалі більшим усвідомленням
психотравмуючих чинників, а також винятком емоцій з професійної
діяльності (обмежують емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування
в ході професійних контактів). При цьому може появлятися потреба у
самовиправданні, розчарування в собі, обраній професії або місці роботи, що
породжує енергетичну напругу у формі переживання ситуативної та
особистісної тривожності. Розподіл симптомів емоційного вигорання має такі
напрямки: на фазі «напруга» домінує симптом незадоволеності собою, на
фазі «резистенція» – симптоми розширення сфери економії емоцій і редукція
професійних обовʼязків, на фазі «виснаження» – симптом психосоматичних
та психовегетативних порушень (р≤0,01). Перераховані вище симптоми
проявляються на рівні фізичного і психічного самопочуття. Дослідження
показало, що синдром емоційного вигорання перебуває на високому рівні, в
кожній фазі виявлені домінуючі симптоми (зі значенням більше 20 балів).
Кожна фаза емоційного вигорання знаходиться на стадії формування або вже
сформована. Респонденті скорочують обовʼязки, які вимагають емоційних
витрат, намагаються економно витрачати свої емоції і реагують на різні
ситуації вибірково.

2.2. Визначення особливостей когнітивно-оцінної складової

професійного здоровʼя фахівців медичної галузі

З метою визначення особливостей когнітивно-оцінної складової

професійного здоровʼя фахівців медичної галузі ми скористалися
опитувальником 16-PF Р. Кеттелла, методиками діагностики цінностей
 89

особистості (Ш. Шварц, у модифікації В. Карандашева), семантичного

диференціалу часу (СДВ) (Л. Вассерман, О. Трифонова, К. Червінська);
тестом життєстійкості (С. Мадді, в адаптації Д. Леонтьєва); методикою
діагностики часової перспективи (Ф. Зімбардо) (ZTPI) та часової перспективи
трансцендентного майбутнього (TFTPI).
Опитувальник Р. Кеттелла використовувався як для визначення
психологічної своєрідності основних підструктур темпераменту і характеру
фахівців медичної галузі, так і для вивчення соціально-психологічних
характеристик їх особистості. О. Рукавишников, М. Соколова,
Д. Райгородський пропонують аналізувати сукупність факторів за 16-PF в їх
взаємозвʼязку в таких блоках, як інтелектуальні особливості (фактори B, M,
Q1); емоційно-вольові особливості (фактори С, G, I, О, Q3, Q4);
комунікативні властивості і особливості міжособистісної взаємодії (фактори
А, Н, F, E, Q2, N, L) [177; 181].
Слідом за цими вченими до соціально-психологічних характеристик
особистості медичного фахівця були віднесені фактори: А, Н, F, E, Q2, N, L.
Також до соціально-психологічних характеристик був віднесений фактор G,
повʼязаний як з інтересом до суспільних стандартів, так і з зусиллями для
виконання суспільних норм і вимог. Результати застосування даної методики
дозволяли визначити психологічну своєрідність основних підструктур
темпераменту і характеру фахівців медичної галузі. Причому кожен фактор
містив не тільки якісну і кількісну оцінку внутрішньої природи особистості, а
й включав в себе її характеристику з боку міжособистісних відносин. Таким
чином, були виявлені соціально обумовлені характеристики особистості
фахівців-медиків.
Методика Ш. Шварца використовувалася для вивчення цінностей
респондентів-медиків, для яких характерна певна специфіка вираженості
низки мотиваційних типів цінностей. Здатність рефлексувати свої ціннісні
орієнтації свідчить про їх усвідомлення, а отже про ступінь зрілості
особистості. Л. Божович підкреслювала, що факт виникнення мотивів –
 90

цілей, повʼязаних з віддаленою орієнтацією, свідчить про перехід на більш

високий рівень розвитку особистості з більш складною організацією її
мотиваційної сфери [32].
Відповідно до завдань дослідження метод Ш. Шварца застосовувався
для вивчення ціннісних орієнтацій, які виступають в якості соціально-
психологічного змістовного наповнення життєвої перспективи фахівців-
медіків.
Інструкція, списки цінностей, ключ до обробки даних за
опитувальником наведено у Додатку К.
Семантичний диференціал часу – спосіб, що дозволяє визначати
особливості субʼєктивного сприйняття часу, які відображають домінуючі, в
тому числі малоусвідомлювані, тенденції в актуальному психічному стані і
ставлення особистості до дійсності [46]. Як відзначають Л. Вассерман,
О. Трифонова, К. Червінська перевага методу полягає у його простоті і
доступності, можливості використання при експрес-діагностиці, а також у
стійкості до мотиваційних спотворень.
Методологічні передумови виникнення психосемантичного напрямку у
вивченні смислової організації свідомості були закладені засновниками
психологічної школи. А. Лурія вказував, що завдяки слову, яке має функцію
предметної віднесеності, людина має подвійний світ, в який входить і світ
безпосередньо сприйманих предметів, і світ образів, обʼєктів, відносин й
якостей, які позначаються словами [139]. Спираючись на ці фундаментальні
методологічні основи [30; 48; 49; 51; 57; 58; 59; 67; 70; 90; 96; 101; 109; 111;
130; 132; 159; 203; 208; 209; 210; 211 та ін.], широко використовуються
емпіричні психосемантичні методи, що дозволяють глибоко проникати у
свідомість людини і вибудовувати ієрархічну структуру її смислових і
ціннісних уявлень. Семантичний диференціал часу, як метод в рамках
психосемантичного підходу, дозволяє виявляти особливості когнітивного,
емоційного і поведінкового аспектів ставлення особистості до подій і явищ, а
 91

саме дозволяє вивчати когнітивні й емоційні компоненти в субʼєктивному

сприйнятті особистістю індивідуального психологічного часу.
Психосемантична парадигма конструювання та використання
психодіагностичних методик за своєю суттю відрізняється від традиційної.
Якщо в рамках традиційної психометричної парадигми передбачається
залучення групи досліджуваних або вибірки для статистичного аналізу
отриманих групових даних, то психосемантична парадигма розглядає
кожного респондента, як носія субʼєктивного досвіду, індивідуальної
системи цінностей і смислів. Таким чином, окремий респондент – це носій
внутрішньої системи координат. Відповідно, у психосемантичних
дослідженнях реалізується субʼєктний, а не обʼєктний підхід, адже
респондент розглядається як субʼєкт, носій індивідуального простору значень
і смислів. До переваг психосемантичних методик, здатних істотно доповнити
психометричні і проективні методики, можна віднести їх портативність,
гнучкість в дослідженні особистості, можливість формулювання і перевірки
гіпотези в ході експерименту без залучення групових статистичних норм або
громіздких систем тлумачення, а також можливість оцінки одержуваних
даних за критерієм «усвідомлення-неусвідомлення» [46; 186].
Методика складається з трьох однакових бланків (з відповідними
інструкціями для теперішнього, минулого і майбутнього часу), на кожному з
яких респонденту пропонуються 25 пар полярних метафоричних
характеристик часу, за допомогою яких він має можливість висловити свої
переживання у звʼязку з часом, субʼєктивними уявленнями про своє минуле,
сьогодення і майбутнє [46]. З кожної пари прикметників респонденту слід
вибрати одну, найбільш відповідну його субʼєктивному сприйняттю часу в
даний момент. Так, «1» співвідноситься з незначною, «2» з помірною, а «3»
зі значною вираженістю цієї якості часу для респондента [46].
На основі згаданих вище 25 пар прикметників авторами методики було
виділено 5 факторів: активність часу; емоційне забарвлення часу; величина
часу; структура часу; відчуття часу.
 92

Також автори пропонують підраховувати середню величину оцінки

(СВО) кожного часу (минулого, теперішнього і майбутнього) [46].
Обробка проводиться для кожного бланку окремо. На першому етапі за
допомогою ключа підраховуються бали за кожним з факторів відповідно за
пʼятью шкалами (факторами) і їх полярною оцінкою. Далі пропонується
обчислити середню оцінку для кожного часу шляхом додавання балів за
всіма пʼятьма шкалами і діленням цієї суми на 5. Показники за кожною з
пʼяти шкал, а також показники середньої оцінки знаходяться в діапазоні від -
15 до 15 балів [46].
На репрезентативній нормативній вибірці респондентів у віці від 19 до
56 років, автори методики виявили середнє (M), а також стандартне
відхилення (SD) для кожної шкали. Оцінити рівень вираженості тієї чи іншої
характеристики можна за такими градаціями: «Істотно знижений рівень»
(показники респондента нижче значення (M-SD)), «Знижений рівень»
(діапазон значень між (M-SD) і середнім), «Підвищений рівень» (діапазон
значень між середнім і (M + SD)) і «Істотно підвищений рівень» (показники
респондента вище значення (M + SD)) [46].
У табл. 2.8 і 2.9 наведені значення середнього (M) і стандартного
відхилення (SD) для нормативної вибірки [46].
Таблиця 2.8
Принципи градації показників семантичного
диференціалу часу в співвідношенні
з показниками нормативної вибірки
Параметри Значно Знижений Підвищений Значно
знижений рівень рівень підвищений
рівень (M–SD) (M+SD) рівень
Теперішнє
Середня [-15; 0,8) [0,8; 3,5) [3,5; 6,2] (6,2; 15]
оцінка
 93

Продовж. табл. 2.8

Активність [-15; 1,0) [1,0; 6) [6; 10] (10; 15]
часу
Емоційне [-15; -3) [-3; 2) [2; 8] (8; 15]
забарвлення
часу
Величина [-15; -1) [-1; 3) [3; 7] (7; 15]
часу
Структура [-15; -1) [-1; 2) [2; 6] (6; 15]
часу
Відчуття часу [-15; 0) [0; 5) [5; 9] (9; 15]
Минуле
Середня [-15; -2) [-2; 1,7) [1,7; 5,4] (5,4; 15]
оцінка
Активність [-15; -1) [-1; 4) [4; 9] (9; 15]
часу
Емоційне [-15; -5) [-5; 2) [2; 8] (8; 15]
забарвлення
часу
Величина [-15; -4) [-4; 2) [2; 7] (7; 15]
часу
Структура [-15; -4) [-4; 0) [-0; 4] (4; 15]
часу
Відчуття часу [-15; -4) [-4; 2) [2; 7] (7; 15]
Майбутнє
Середня [-15; 1,9) [1,9; 5,1) [5,1; 8,3] (8,3; 15]
оцінка
Активність [-15; 2) [2; 5) [5; 8] (8; 15]
часу
 94

Продовж. табл. 2.8

Емоційне [-15; 1) [1; 5) [5; 10] (10; 15]
забарвлення
часу
Величина [-15; 1) [1; 5) [5; 10] (10; 15]
часу
Структура [-15; -1) [-1; 2) [2; 6] (6; 15]
часу
Відчуття часу [-15; 1) [1; 5) [5; 10] (10; 15]
Таблиця 2.9
Семантичний диференціал часу в нормативній вибірці
№ Фактори Середня оцінка
(M±SD)
Теперішнє
1. Активність часу 5,49±4,54
2. Емоційне забарвлення часу 2,08±5,38
3. Величина часу 2,92±4,24
4. Структура часу 2,14±3,56
5. Відчуття часу 4,65±4,50
Середня оцінка факторів 3,52±2,72
Майбутнє
1. Активність часу 5,05±3,24
2. Емоційне забарвлення часу 5,45±4,60
3. Величина часу 5,40±4,45
4. Структура часу 2,34±3,64
5. Відчуття часу 5,10±4,57
Середня оцінка факторів 4,68±2,42
Минуле
1. Активність часу 3,81±5,01
 95

Продовж. табл. 2.9

2. Емоційне забарвлення часу 1,59±6,21
3. Величина часу 1,48±5,35
4. Структура часу -0,02±3,95
5. Відчуття часу 1,49±5,75
Середня оцінка факторів 1,70±3,74

Метод семантичного диференціалу часу використовувався для

вивчення когнітивних компонентів життєвої перспективи фахівців медичної
галузі.
Інструкція та стимульний матеріал до методики наведено у Додатку Л.
Виходячи з мети і завдань дослідження, тест життєстійкості
застосовувався для вивчення взаємозвʼязку типів життєвих перспектив
фахівців медичної галузі з рівнем їх життєстійкості, що виступало як міра
здатності особистості витримувати соціальний стрес [133], а, отже, і як
соціально-психологічна характеристика особистості.
Життєстійкі переконання, як підкреслює Д. Леонтьєв, з одного боку,
впливають на оцінку ситуації – завдяки готовності активно діяти і
впевненості в можливість впливати на ситуацію, вона сприймається як менш
травматична. З іншого боку, життєстійкість сприяє активному подоланню
труднощів. Вона стимулює турботу про власне здоровʼя і благополуччя
(наприклад, щоденна зарядка, дотримання дієти тощо), за рахунок чого
напруга і стрес, які відчуваються людиною, не переростають у хронічні
захворювання і не призводять до психосоматичних захворювань [133].
Інструкція, стимульний матеріал, ключі до обробки даних наведено у
Додатку М.
Опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо (Zimbardo Time
Perspective Inventory) і опитувальник часової перспективи трансцендентного
майбутнього (Transcendental-future Time Perspective Inventory) складаються з
56 і 10 пунктів відповідно і спрямовані на виявлення таких часових
 96

перспектив особистості, які Ф. Зімбардо позначив як негативне минуле;

позитивне минуле; фаталістичне теперішнє; гедоністичне теперішнє;
майбутнє; трансцендентне майбутнє. Питання, повʼязані з першими пʼятьма
позиціями містить перший опитувальник, а другий – позиції, повʼязані з
останньою часової перспективою. Шкали опитувальників відповідають тим
часовим перспективам особистості, на виявлення яких вони спрямовані [89].
Кожне твердження респондентам пропонується оцінити за
пʼятибальною шкалою, де «1» відповідає «Зовсім не вірно», «2» – «Не вірно»,
«3» – «Нейтрально», «4» – «Мабуть», а «5» – «Абсолютно вірно». За кожну
відповідь нараховуються відповідні бали від 1 до 5 залежно від конкретного
запитання і його формулювання. Після цього бали за кожною шкалою
підсумовуються і діляться на кількість запитань, повʼязаних з даною часової
перспективою. Таким чином, за кожною часовою перспективою
вираховується «середній бал» в діапазоні від 1 до 5 [89]. У звʼязку з цим
можна оцінити вираженість тієї чи іншої часової перспективи у респондента:
при показниках від 1 до 2,5 балів можна говорити про те, що дана часова
перспектива у респондента скоріше не виражена; бали від 2,5 до 3,75 свідчать
про середній ступінь вираженості тієї чи іншої часової перспективи, а бали
від 3,75 до 5 вказують на той факт, що дана часова перспектива швидше
виражена, і частіше за все є провідною у респондента [202].
Бланки опитувальників представлені у Додатку Н.
З метою операціоналізації поняття життєвої перспективи
К. Багратіоні [10] був здійснений переклад вихідного концептуального
підходу до її визначення в показники методичного інструментарію. Життєва
перспектива розглядається вченим як цілісна картина майбутнього в
складному суперечливому взаємозвʼязку програмованих і очікуваних подій, з
якими людина повʼязує соціальну цінність та індивідуальний сенс свого
життя [62; 63]. На думку К. Багратіоні [10], життєвій перспективі, як частині
часової перспективи, іманентно властивий когнітивний компонент: так,
К. Левін підкреслював, що психологічне минуле, сьогодення і майбутнє є
 97

частинами психологічного поля в сьогоденні – часова перспектива це

включення майбутнього і минулого, сьогодення й ідеального плану життя в
план на даний момент [129]; ситуація на даний момент, в свою чергу, є не
ситуацією поза протягом часу – вона включає минуле і майбутнє. К. Левін
стверджував, що необхідно враховувати субʼєктивний момент сприйняття
теперішньої та майбутньої ситуації, що очікування впливає на поведінку
[129]. З іншого боку, життєвій перспективі притаманний і соціально-
психологічний компонент: вивчення особистісного аспекту сприйняття йде
також по лінії дослідження впливу соціальних цінностей на характер і зміст
сприйняття [87; 231].
Соціально-психологічними характеристиками особистості, ціннісним
орієнтаціям прийнято відводити значну роль у визначенні змісту життєвої
перспективи: намічаючи конкретні події – плани і цілі, людина виходить,
перш за все, з певної ієрархії цінностей. Орієнтуючись в широкому спектрі
цінностей, індивід вибирає ті з них, які найбільш тісно повʼязані з його
домінуючими потребами. Ці цінності, будучи усвідомленими особистістю,
стають провідними життєвими цінностями. Вибіркова спрямованість на ці
цінності відбивається в ієрархії ціннісних орієнтацій особистості. Узгоджена
несуперечлива система ціннісних орієнтацій є найважливішою передумовою
успішної самореалізації людини в майбутньому, а також лежить в основі
формування змістовно і хронологічно узгоджених життєвих цілей і планів
[62; 63].
Для виділення типів життєвої перспективи використовувався
кластерний аналіз, що дозволяв впорядковувати обʼєкти в порівняно
однорідні класи на підставі попарного порівняння цих обʼєктів за заздалегідь
визначеними і виміряними критеріям [160]. У дослідженні був використаний
ієрархічний кластерний аналіз для визначення оптимальної кількості класів
та кластерний аналіз K-means для групування досліджуваних в типи на
підставі відмінностей в показниках життєвої перспективи. Необхідність
застосування кластерного аналізу, як методу статистичної обробки, була
 98

продиктована його потенціалом до виявлення груп респондентів зі

статистично значимо схожими результатами.
В результаті застосування ієрархічного кластерного аналізу була
отримана таблиця послідовності агломерації. Оптимальне число типів в
вибірці визначалося за принципом: чисельність обʼєктів мінус номер кроку,
на якому стався самий різкий стрибок відстані, на якому кластери
обʼєдналися. Був зроблений висновок про необхідність виділення чотирьох
типів показників життєвої перспективи.
Дисперсійний аналіз показав високу значимість всіх змінних як
типоутворювальних характеристик. Середні значення кожного типу життєвої
перспективи за кожним її показником представлені у табл. 2.10.
Таблиця 2.10
Порівняльний аналіз вираженості показників за типами
життєвої перспективи фахівців медичної галузі
Параметри Типи життєвої перспективи
І ІІ ІІІ ІV
Активність 4,041 4,45 1,69 10,56
характеристики

Емоційне забарвлення 8,762 11,09 11,45 12,62

Когнітивні

Величина часу 2,560 4,56 1,21 11,06

Структура часу 1,961 3,36 1,31 8,89
Відчуття часу
6,42 3,66 4,30 10,89

Це дозволило перейти до опису життєвих перспектив фахівців

медичної галузі через їх типоутворювальні показники: когнітивні
характеристики (активність, емоційне забарвлення, величину, структуру,
відчуття).
Розглянемо когнітивні характеристики життєвої перспективи фахівців
медичної галузі.
 99

«Активність майбутнього часу» – фактор, який свідчить про ступінь

енергетичної наповненості майбутнього часу, яскравих уявлень і емоційної
напруги, повʼязаних з переживанням майбутнього. Респонденти IV типу
життєвої перспективи постійно відчувають брак часу для реалізації всіх
намічених цілей, в той час як для респондентів життєвої перспективи III типу
характерна недостатність тонусу, недолік сил і енергії. Респонденти I і II
типів життєвої перспективи також, як і респонденти IV типу, прогнозують
безліч цілей, проте, на відміну від останніх, не відчувають психічної напруги,
повʼязаної з високим темпом протікання розумових процесів.
«Емоційне забарвлення майбутнього часу» – фактор, що відображає
переважно афективні характеристики майбутнього психологічного часу. Для
респондентів II, III і IV типів життєвих перспектив характерне переважання в
структурі переживань позитивних емоцій і почуттів – задоволення, радості,
наснаги тощо. У той же час, це може свідчити про деяку нереалістичність їх
уявлень про майбутнє. Фахівці медичної галузі I типу життєвої перспективи
схильні до більш похмурого бачення майбутнього, схильні до більшої
незадоволеності, як наявної ситуації, так і можливим майбутнім.
«Величина майбутнього часу» – фактор, що відображає ступінь
смислової наповненості майбутнього. Фахівці медичної галузі IV, ІІ і, в
меншій мірі, респонденти I і III типів життєвої перспективи схильні
сприймати майбутнє у відсутності факторів, здатних блокувати або
фруструвати задоволення їх актуальних потреб (характерна «широка»
життєва перспектива). Однак, відчуття внутрішньої свободи не властиве
фахівцям-медикам з І та ІІІ типами життєвої перспективи, більш схильним до
втрати смислової наповненості і особистісної значущості очікуваних в
майбутньому подій (характерне «звуження» життєвої перспективи).
«Структура майбутнього часу» – фактор, який свідчить про ступінь
ясності і впорядкованості уявлень субʼєкта про майбутнє. У фахівців
медичної галузі IV та ІІ типів життєвої перспективи переважає відчуття
прогнозованості, структурованості і підконтрольності подій, що, в свою
 100

чергу, визначає сприйняття ними подій майбутнього, як логічно струнких,

зрозумілих і взаємоповʼязаних. Респондентам ІІІ і І типів життєвої
перспективи більш характерна відсутність чітких уявлень про майбутнє, про
закономірності очікуваних подій. Майбутнє сприймається ними як
суперечливе, що обумовлює ймовірність інтрапсихічних конфліктів,
труднощі у поясненні мотивів вибору тих чи інших цілей.
«Відчуття майбутнього часу» – фактор, що відображає ступінь
психологічного звʼязку респондента з майбутнім часом. Фахівці медичної
галузі IV і I типів життєвої перспективи інтелектуально і емоційно залучені в
планування майбутніх подій, при цьому відчуваючи себе активними
учасниками побудови свого майбутнього. Фахівці медичної галузі II і III
типів навпаки, схильні зберігати позицію спостерігача за власним життям. Це
проявляється у внутрішній відстороненості, у недостатній їх участі, у
порівнянні з респондентами I і IV типів життєвої перспективи, у побудові
свого майбутнього.
Для дослідження впливу соціально-психологічних характеристик на
показники життєвої перспективи фахівців медичної галузі використовувався
множинний регресійний аналіз як аналог багатовимірного дисперсійного
аналізу MANOVA (Multivariate Analysis Of Variance).
Найбільший вплив на показник життєвої перспективи «Активність»
здійснив рівень життєстійкості (p≤0,01), а також соціально-психологічні
фактори Q2 (p≤0,05), A (p≤0,01) і L (p≤0, 05) з особистісного опитувальником
Р. Кеттелла. Це може бути обумовлено необхідністю часткової зневаги щодо
додержання дій і мотивів, які не відповідають соціальним очікуванням, як
умови для досягнення намічених цілей у майбутньому. Самостійність
мислення і діяльності, конфліктність, емоційна холодність, настороженість і
упередження по відношенню до оточуючих (що виражається в скептичному
ставленні до моральних мотивів поведінки оточуючих) з одного боку
повʼязані з прогнозуванням активності у майбутньому, з усвідомленням
необхідності активної участі в досягненні своїх цілей. З іншого боку, такі
 101

якості особистості можуть обумовлювати наявність психічного напруження,

енергійності, стенічності і відчуття нестачі часу для виконання всіх
намічених завдань, характерних для фахівців-медиків з високими
показниками активності майбутнього часу [46]; життєстійкість відіграє
найважливішу роль у здатності досягати своїх цілей ефективно керуючи
своєю енергією за рахунок уміння планувати своє життя. Таким чином, саме
таке поєднання соціально-психологічних характеристик забезпечує виражену
енергетичну наповненість майбутнього життя в поєднанні з постійним
відчуттям нестачі часу для реалізації всіх намічених цілей, емоційною
напругою і активною позицією по відношенню до майбутньої взаємодії в
цілому.
Показник життєвої перспективи «емоційне забарвлення» відчуває на
собі найбільший вплив соціально-психологічних факторів H (p≤0,01) і G
(p≤0,05) з особистісного опитувальника Р. Кеттелла, а також мотиваційних
типів цінностей «універсалізм» (p≤0,05) і «самостійність» (p≤0,05) за
методикою Ш. Шварца.
Соціальна сміливість, що виражається в нечутливості до погроз,
рішучості, тязі до ризику і гострих відчуттів обумовлює оптимістичне
бачення майбутнього, проектування яскравих, позитивних переживань і
почуттів на майбутній чаc [46] – такі респонденти не губляться при зіткненні
з несподіваними ситуаціями і швидко забувають про невдачі. З іншого боку,
наполегливе прагнення до дотримання порядку і моральних вимог, у
поєднанні з відсутністю виражених інтеракційних потреб в автономності і
незалежності можуть свідчити про прагнення розподілу можливих ризиків в
майбутньому з колективом, що зменшує негативні емоційні стани
напруженості, повʼязані з індивідуальною, особистою відповідальністю. Цілі
універсалізму також відіграють важливу роль для позитивної оцінки
майбутнього вступу особистості в контакт з будь-ким поза свого середовища
або при розширенні первинної групи [99].
Найбільший вплив на показник життєвої перспективи «величина часу»
(фактор величина майбутнього часу за семантичним диференціалом часу)
 102

надає рівень життєстійкості (p≤0,05), а також соціально-психологічні

чинники E (p≤0,01), Q2 (p≤0,05), L (p≤0,05), G (p≤0,01), A, F (p≤0,01) з
особистісного опитувальника Р. Кеттелла, а також мотиваційні типи
цінностей «досягнення» (p≤0,05) і «безпека» (p≤0,05) за методикою
Ш. Шварца. Значна смислова наповненість майбутнього часу, насиченість
повʼязаних з ним переживань, відчуття внутрішньої свободи по відношенню
до майбутнього і відсутність зовнішніх факторів, здатних блокувати
задоволення актуальних потреб [46], стають можливими при певному
ігноруванні вимог стримування схильностей, що мають негативні соціальні
наслідки у поєднанні з самостійністю мислення і діяльності [99] і
вираженому прагненні до самоствердження. Здатність витримувати
соціальний стрес, підозрілість, емоційна холодність, нечутливість, в
поєднанні з розумінням моральних вимог суспільства і соціальною
бажаністю поведінки, впливають на наявність відчуття простору для
самореалізації за допомогою успішної соціальної взаємодії у майбутньому,
відчуття можливості обійти всі потенційні зовнішні перешкоди [46].
Показник життєвої перспективи «структура часу» (фактор структура
майбутнього часу за семантичним диференціалом часу) відчуває на собі
найбільший вплив соціально-психологічних факторів E (p≤0,01) і L (p≤0,05) з
особистісного опитувальником Р. Кеттелла, мотиваційних типів цінностей
«універсалізм» (p≤0,05) і «традиції» (p≤0,05) за методикою Ш. Шварца, а
також рівня життєстійкості (p≤0,01).
Ясність і впорядкованість уявлень про майбутнє, прогнозованість і
несуперечливість намічених цілей, а також сприйняття майбутнього відносно
стабільним і безпечним властиві фахівцям медичної галузі, які прагнуть до
самоствердження, самостійності та незалежності, агресивно відстоюють свої
права на самостійність, в міру недовірливим [181], але при цьому готовим до
взаємодії і розширення первинної групи.
Найбільший вплив на показник життєвої перспективи «відчуття часу»
(фактор величини майбутнього часу за семантичним диференціалом часу)
надає рівень життєстійкості (p≤0,05), соціально-психологічні фактори A
 103

(p≤0,05) і Q2 (p≤0,05 ) з особистісного опитувальника Р. Кеттелла, а також

мотиваційний тип цінностей «самостійність» (p≤0,01) за методикою
Ш. Шварца. Потреба в самостійності і автономності, життєстійкість,
товариськість і незалежність є необхідною умовою відчуття себе активним
учасником побудови свого майбутнього, що зумовлює високу емоційну та
інтелектуальну залученість в прогнозування майбутніх подій, їх особистісну
значущість [46].
Таким чином, були вивчені соціально-психологічні характеристики
фахівців медичної галузі, які в найбільшій мірі (р≤0,05) впливають на
показники життєвої перспективи. Виявлено, що рівень життєстійкості і
фактори Q2, -A, L за тестом Р. Кеттелла впливають на показник життєвої
перспективи «активність»; фактори H, G і мотиваційні типи цінностей
«універсалізм» і «самостійність» за методикою Ш. Шварца – на показник
«емоційне забарвлення»; рівень життєстійкості, фактори E, Q2, L, G, A, F і
мотиваційні типи цінностей «досягнення» і «безпека» – на показник
«величина»; рівень життєстійкості, фактори E, L і мотиваційні типи
цінностей «універсалізм» і «традиції» – на показник «структура»; рівень
життєстійкості, фактори A, Q2 і мотиваційний тип цінностей «самостійність»
– на показник «відчуття».
Соціально-психологічні характеристики фахівців медичної галузі, що
впливають на показники їх життєвої перспективи (р≤0,05) наведено у табл.
2.11.
Таблиця 2.11
Соціально-психологічні характеристики фахівців медичної галузі,
що впливають на показники їх життєвої перспективи
(р≤0,05)
Соціально-психологічні Показники життєвої
характеристики перспективи
Життєстійкість, Q2, A, L Активність
H, G, універсалізм, самостійність Емоційне забарвлення
 104

Продовж. табл. 2.11

Життєстійкість, E, Q2, L, G, -A, F, досягнення, безпечність Величина
Життєстійкість, E, L, універсалізм, традиції Структура
Життєстійкість, А, Q2, самостійність Відчуття

Аналіз незалежних вкладів кожної змінної в загальну дискримінацію

між типами життєвих перспектив фахівців медичної галузі показав, що
соціально-психологічні характеристики особистості G, H, A, F, мотиваційні
типи цінностей «досягнення», «універсалізм» і «самостійність» і рівень
життєстійкості вносять найбільший внесок у загальну дискримінацію.
Соціально-психологічні характеристики фахівців медичної галузі Q2 і N, а
також мотиваційний тип цінностей «влада» також вносять вклад в загальну
дискримінацію між типами життєвої перспективи фахівців-медиків.
Середні значення фахівців медичної галузі кожного типу життєвої
перспективи за соціально-психологічними характеристиками представлені в
табл. 2.12.
Таблиця 2.12
Порівняльний аналіз вираженості показників за типами
життєвої перспективи фахівців медичної галузі
Соціально-психологічні Тип І Тип ІІ Тип ІІІ Тип IV
характеристики
A 4,31 6,47 6,16 5,49
F 5,07 6,83 6,83 5,71
G 3,73 4,32 5,40 8,28
H 5,49 7,46 7,49 6,56
N 4,07 5,31 5,35 5,45
Q2 4,89 3,86 3,49 4,78
Життєстійкість 86,19 89,56 87,42 101,82
Досягнення 26,26 25,03 20,85 22,32
 105

Продовж. табл. 2.12

Універсалізм 37,11 31,52 37,02 37,06
Самостійність 31,73 27,18 29,28 27,56
Влада 16,19 17,45 13,52 13,56

В результаті визначення статистичної значущості розрізнення типів

життєвих перспектив фахівців медичної галузі було виявлено, що фактори
комунікативного блоку H, A, F, Q2, N і фактор G (за Р. Кеттелом), а також
мотиваційні типи цінностей досягнення, універсалізму, самостійності і рівень
життєстійкості є найбільш суттєвими для життєвої перспективи (р≤0,05), що
підтверджує взаємозвʼязок соціально-психологічних характеристик,
показників життєвої перспективи і професійного здоровʼя фахівців-медиків
(χ²=11,63; ρ≤0,01).
Результати порівняльного аналізу життєстійкості представників
професійних груп лікарів і керівників медичних закладів та середнього
медичного персоналу наведено у табл. 2.13.
Таблиця 2.13
Порівняльного аналізу життєстійкості представників професійних груп
фіхівців медичної галузі
Професійні групи
U-
Лікарі і
Параметри Середній критерій
керівники Р
медичний Манна-
медичних
персонал Уїтні
закладів
Залученість 32,8 40,7 672 0,001
Контроль 27,4 28,5 1170,7 0,585
Прийняття ризику 17,7 14,6 685 0,001
Життєстійкість 78,2 83,8 1022,7 0,120
 106

Аналіз даних, наведених у табл. 2.13, дозволяє зробити висновки, що

показники за шкалою «залученість» в групі лікарів і керівників медичних
закладів статистично значимо вище, ніж в групі середнього медичного
персоналу. Це означає, що лікарі і керівники медичних закладів, в порівнянні
з середнім медичним персоналом, характеризуються більш високою
залученістю в те, що відбувається, вони більшою мірою отримують
задоволення від власної діяльність. У той же час середній медичний персонал
більшою мірою переживає почуття недостатньої залученості в те, що
відбувається; в той же час лікарі і керівники медичних закладів в значній мірі
вкорінені в життя, що дозволяє їм бути на більш високому рівні залученості.
На наступному етапі дослідження був проведений аналіз особливостей
часових перспектив у представників різних професійних груп фахівців
медичної галузі (табл. 2.14), зокрема за гендерним розподілом (табл. 2.15).
Таблиця 2.14
Показники часових перспектив в різних професійних групах
фахівців медичної галузі
Професійні групи Показники
фахівців медичної галузі
Г Ф М (+) М (-) Мб Мбт

Загальна вибірка М 3,21 2,39 3,72 2,41 3,69 3,49

(N=256) ẟ 0,44 0,52 0,48 0,49 0,44 0,72
Середній медичний М 3,09 2,45 3,80 2,56 3,93 3,36
персонал (N=126) ẟ 0,33 0,55 0,48 0,55 0,49 0,79
М 3,23 2,41 3,71 2,46 3,63 3,54
Лікарі (N=98)
ẟ 0,51 0,61 0,48 0,45 0,46 0,75
Керівний склад М 3,29 2,27 3,67 2,16 3,62 3,59
медичних закладів
ẟ 0,35 0,34 0,46 0,48 0,38 0,56
(N=32)

Примітка: Г – гедоністичне теперішнє; Ф – фаталістичне теперішнє;

 107

М (+) – позитивне минуле; М (-) – негативне минуле; Мб – майбутнє; Мбт –

трансцендентне майбутнє.

Констатовано, шо конфліктність, емоційна холодність, настороженість

можуть обумовлювати наявність психічного напруження, стенічності і
відчуття нестачі часу для виконання поставлених завдань. При цьому
життєстійкість відіграє важливу роль у здатності досягати своїх цілей
ефективно керуючи своєю енергією за рахунок уміння планувати своє життя;
здатність витримувати соціальний стрес впливає на наявність відчуття
простору для самореалізації за допомогою успішної соціальної взаємодії у
майбутньому, відчуття здатності подолати потенційні зовнішні перешкоди;
схильність до афективних переживань, емоційна лабільність взаємоповʼязані
з кількістю прогнозованих подій.
Проведене дослідження виявило, що показники часових перспектив у
фахівців медичної галузі знаходяться в діапазоні середніх значень. Однак
можна відзначити, що найбільш високі бали спостерігаються за шкалами
часових перспектив позитивного минулого і майбутнього часу, а найнижчі –
за шкалами теперішнього фаталістичного і негативного минулого часу.
У професійній групі середнього медичного персоналу найбільш
виражені часові орієнтації на майбутнє, позитивне минуле і трансцендентне
майбутнє. У професійних групах лікарів і керівників медичних закладів на
першому місці виявлено орієнтація на позитивне минуле, а також найбільш
виражені майбутнє і трансцендентне майбутнє. Таким чином, за структурою
часових перспектив професійні групи не мають виражених відмінностей.
Виявлено значущі відмінності (p≤0,05) між представниками
професійних груп середнього медичного персоналу і керівників, а також
лікарів і керівників медичних закладів за показниками шкали негативного
минулого: в обох випадках вони нижче у керівників. Тобто респонденти, які
займають керівні посади рідше, ніж медичні працівники інших професійних
груп, песимістично оцінюють своє минуле.
 108

Встановлено значущі відмінності (p≤0,05) між представниками

професійних груп середнього медичного персоналу і лікарів, а також лікарів і
керівників медичних закладів за показниками шкали майбутнього: вони
вище у професійній групі лікарів. Тобто представники даної професійної
групи частіше схильні до планування свого майбутнього, ніж представники
двох інших груп.
Таблиця 2.15
Показники часових перспектив фахівців медичної галузі
у гендерному вимірі
Чоловіки- Жінки-
медики медики Значущість
Показники
(N=117) (N=139)
М δ М δ F Р
Г 3,26 0,43 3,15 0,46 - -
Ф 2,31 0,55 2,48 0,49 - -
М (+) 3,62 0,51 3,81 0,42 - -
М (-) 2,38 0,43 2,45 0,55 - -
Мб 3,81 0,41 3,56 0,43 7,68 0,008
Мбт 3,25 0,77 3,74 0,57 11,65 0,002

Примітка: Г – гедоністичне теперішнє; Ф – фаталістичне теперішнє;

М (+) – позитивне минуле; М (-) – негативне минуле; Мб – майбутнє; Мбт –
трансцендентне майбутнє.

Дисперсійний аналіз виявив значущі відмінності (p≤0,01) між

чоловіками-медиками і жінками-медиками за шкалами: «майбутнє» (більш
виражено у чоловіків-медиків) і «трансцендентні майбутнє» (більш виражено
у жінок-медиків). Тобто, чоловіки-медики більш схильні до ретельного
планування свого майбутнього, до постановки цілей і планів по їх
досягненню, ніж жінки-медики. У той же час жінки-медики частіше релігійні.
 109

Аналіз особливостей субʼєктивного сприйняття часу у представників

різних професійних груп фахівців медичної галузі наведено у табл. 2.16-2.18,
за гендерним виміром у табл. 2.19.
Таблиця 2.16
Показники субʼєктивного сприйняття минулого часу в різних
професійних групах фахівців медичної галузі
Професійні групи фахівців Показники
медичної галузі
Мв Ма Ме Мс Мвв Мо

Загальна вибірка М 6,34 3,86 7,69 1,43 1,69 4,22

(N=256) ẟ 5,26 5,28 5,10 5,10 4,80 3,76
Середній медичний М 5,40 3,86 7,93 1,69 0,92 3,97
персонал (N=126) ẟ 5,85 6,07 3,08 4,73 4,29 3,05
М 5,62 2,93 6,64 0,95 1,88 3,59
Лікарі (N=98)
ẟ 5,31 5,53 5,16 4,72 4,70 3,80
Керівний склад М 8,76 5,97 9,91 2,30 1,95 5,78
медичних закладів
ẟ 3,81 3,08 5,68 6,12 5,54 3,82
(N=32)

Примітка: Мв – величина минулого часу, Ма – активність минулого

часу, Ме – емоційне забарвлення минулого часу, Мс – структура минулого
часу, Мвв – відчуття минулого часу, Мо – середня оцінка факторів минулого
часу.

Проведене дослідження показало, що по вибірці фахівців медичної

галузі показники субʼєктивного сприйняття минулого часу знаходяться в
межах діапазону, характерного для нормативної вибірки, наближаючись до
його верхньої межі. З табл. 2.16 видно, що в цілому по вибірці
спостерігаються найбільш високі бали за шкалами: «емоційне забарвлення
минулого часу» і «величина минулого часу», а найбільш низькі – за шкалами
 110

«структура минулого часу» і «відчуття минулого часу».

Аналогічна тенденція спостерігається і в кожній професійній групі
фахівців медичної галузі окремо.
Визначено значущі відмінності (p≤0,05) між представниками
професійних груп лікарів і керівного складу медичних закладів, а також
середнього медичного персоналу і керівників за показниками шкали
«величина минулого часу»: в обох випадках вони вище у керівників. Тобто
вони частіше за інших оцінюють своє минуле як наповнене сенсом, і
переживаннями (переважно позитивного характеру), що надає простір для
самореалізації.
Встановлено значущі відмінності (p≤0,05) між представниками
професійних груп лікарів і керівного складу медичних закладів за
показниками шкал «активність минулого часу», «емоційне забарвлення
минулого часу», а також за середньою оцінкою чинників минулого часу:
вони вище у керівників, які схильні сприймати своє минуле як енергетично
наповнене, можливо, повʼязане з деяким емоційним напруженням і високим
темпом протікання подій, а також оцінювати свої емоції в минулому як
позитивні (бути задоволеними актуальною життєвої ситуацією в минулому).
Таблиця 2.17
Показники субʼєктивного сприйняття теперішнього часу
в різних професійних групах
фахівців медичної галузі
Професійні групи фахівців Показники
медичної галузі
Тв Та Те Тс Твв То

Загальна вибірка М 7,74 5,79 8,03 4,90 4,61 6,21

(N=256) δ 4,68 4,55 4,75 4,88 3,81 3,02
Середній медичний М 6,01 3,82 5,38 5,40 2,44 4,59
персонал (N=126) δ 7,21 4,56 5,52 5,80 3,70 3,57
 111

Продовж. табл. 2.17

М 8,01 5,62 8,33 4,35 4,86 6,25
Лікарі (N=98)
δ 3,69 4,82 4,32 4,79 3,91 2,89
Керівний склад М 8,65 7,81 9,56 5,70 5,83 7,50
медичних закладів
δ 3,79 3,01 4,25 4,15 3,01 2,20
(N=32)

Примітка: Тв – величина теперішнього часу, Та – активність

теперішнього часу, Те – емоційне забарвлення теперішнього часу, Тс –
структура теперішнього часу, Твв – відчуття теперішнього часу, То –
середня оцінка факторів теперішнього часу.

Проведене дослідження показало, що по вибірці фахівців медичної

галузі показники субʼєктивного сприйняття теперішнього часу знаходяться в
межах діапазону норми, наближаючись до її верхньої межі, крім показника
«емоційне забарвлення теперішнього часу»: за даною шкалою бали завищені.
В цілому по вибірці спостерігаються найбільш високі бали за шкалами:
«емоційне забарвлення теперішнього часу» і «величина теперішнього часу»,
а також найбільш низькі бали за шкалами: «відчуття теперішнього часу» і
«структура теперішнього часу». Аналогічна тенденція спостерігається і в
групах лікарів і керівного складу медичних закладів. Однак в групі
середнього медичного персоналу на перше місце виходить «величина
теперішнього часу», а найнижчі бали спостерігаються за шкалами «відчуття
теперішнього часу» і «активність теперішнього часу».
Встановлено значущі відмінності (p≤0,05) між представниками
професійних груп середнього медичного персоналу і керівного складу
медичних закладів, а також відмінності на рівні статистичної тенденції
(p≤0,1) між групами лікарів і керівного складу медичних закладів за
показниками шкали «активність теперішнього часу»: в обох випадках вони
вище у керівників. Тобто керівники більшою мірою схильні вважати своє
 112

теперішнє енергетично наповненим, з високим темпом протікання подій.

Виявлено значущі відмінності (p≤0,05) між представниками
професійних груп середнього медичного персоналу і лікарів, значущі
відмінності (p≤0,01) між групами середнього медичного персоналу і
керівного складу медичних закладів за показниками шкал: «емоційне
забарвлення теперішнього часу» і «відчуття теперішнього часу», а також
відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,1) між групами середнього
медичного персоналу і лікарів і значущі відмінності (p≤0,01) між групами
середнього медичного персоналу і керівного складу медичних закладів за
показником середньої оцінки факторів теперішнього часу: всі ці показники
нижче у середнього медичного персоналу. Тобто вони в меншій мірі, ніж
інші фахівці-медики, схильні оцінювати свою актуальну життєву ситуацію як
приємну для них, відчувати яскраві переживання, емоції і почуття щодо
свого сьогодення; відчувати власну емоційну залученість в події свого життя;
відчувати себе активним учасником того, що відбувається.
Таблиця 2.18
Показники суб'єктивного сприйняття майбутнього часу в різних
професійних групах фахівців медичної галузі
Професійні групи фахівців Показники
медичної галузі Мбв Мба Мбе Мбс Мбвв Мбо
Загальна вибірка М 10,80 4,88 11,69 6,18 4,72 7,64
(N=256) ẟ 3,49 3,85 2,55 5,42 5,20 2,59
Середній медичний М 11,51 5,75 11,27 7,01 5,25 8,13
персонал (N=126) ẟ 3,02 4,29 2,29 4,45 4,53 2,35
М 10,31 5,22 12,01 5,31 5,09 7,60
Лікарі (N=98)
ẟ 3,30 3,63 2,55 6,20 5,40 2,75
Керівний склад М 11,29 3,45 11,31 7,42 3,49 7,39
медичних закладів
ẟ 2,80 3,66 2,75 3,89 5,19 2,42
(N=32)
 113

Примітка: Мбв – величина майбутнього часу, Мба – активність

майбутнього часу, Мбе – емоційне забарвлення майбутнього часу, Мбс –
структура майбутнього часу, Мбвв – відчуття майбутнього часу, Мбо –
середня оцінка факторів майбутнього часу.

Проведене дослідження показало, що по вибірці фахівців медичної

галузі показники субʼєктивного сприйняття майбутнього часу знаходяться в
межах нормативного діапазону, наближаючись до його верхньої межі, крім
показників «емоційне забарвлення майбутнього часу», «величина
майбутнього часу» і середньої оцінки факторів майбутнього часу: бали цих
характеристик завищені. В цілому по вибірці фахівців медичної галузі
спостерігаються найбільш високі бали за шкалами: «емоційне забарвлення
майбутнього часу» і «величина майбутнього часу», а також найбільш низькі
бали за шкалами: «відчуття майбутнього часу» і «активність майбутнього
часу». Аналогічна тенденція спостерігається в усіх професійних групах
фахівців медичної галузі окремо.
Виявлено відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,1) між
представниками професійних груп лікарів і керівного складу медичних
закладів за показниками шкали «активність майбутнього часу»: він вище у
перших. Тобто вони в більшій мірі, ніж керівники, схильні сприймати своє
майбутнє як енергетично наповнене, з високим темпом протікання і
насиченістю подіями.
Таблиця 2.19
Показники субʼєктивного сприйняття часу фахівців медичної галузі
у гендерному вимірі
Чоловіки- Жінки-
медики медики Значущість
Показники
(N=117) (N=139)
М δ М Δ F р
Тв 7,71 4,72 7,77 4,68 - -
 114

Продовж. табл. 2.19

Та 4,92 4,37 6,59 4,61 - -
Те 7,86 4,89 8,21 4,70 - -
Тс 5,44 4,74 4,39 4,95 3,31 0,072
Твв 3,39 3,59 5,69 3,73 7,55 0,006
То 5,85 2,98 6,52 3,05 - -
Мв 5,59 5,67 7,02 4,79 - -
Ма 3,69 4,69 4,01 5,77 - -
Ме 8,22 4,37 7,24 5,67 - -
Мс 0,80 5,19 1,99 5,01 - -
Мвв 1,88 3,93 1,54 5,52 - -
Мо 4,02 3,49 4,38 4,01 - -
Мбв 10,37 3,50 11,19 3,49 - -
Мба 4,52 4,42 5,21 3,26 - -
Мбе 11,12 2,34 12,19 2,65 - -
Мбс 5,46 5,85 6,81 5,03 - -
Мбвв 5,67 4,60 3,89 5,59 4,11 0,044
Мбо 7,43 2,72 7,85 2,48 - -

Примітка: Тв – величина теперішнього часу, Та – активність

теперішнього часу, Те – емоційне забарвлення теперішнього часу, Тс –
структура теперішнього часу, Твв – відчуття теперішнього часу, То –
середня оцінка факторів теперішнього часу, Мв – величина минулого часу,
Ма – активність минулого часу, Ме – емоційне забарвлення минулого часу,
Мс – структура минулого часу, Мвв – відчуття минулого часу, Мо – середня
оцінка факторів минулого часу, Мбв – величина майбутнього часу, Мба –
активність майбутнього часу, Мбе – емоційне забарвлення майбутнього
часу, Мбс – структура майбутнього часу, Мбвв – відчуття майбутнього
часу, Мбо – середня оцінка факторів майбутнього часу.
 115

У табл. 2.19 відображені результати дисперсійного аналізу: були

виявлені значущі відмінності (p≤0,01) між чоловіками-медиками і жінками-
медиками за шкалою: «відчуття теперішнього часу» (більш виражена у
жінок-медиків); значущі відмінності (p≤0,05) за шкалою «відчуття
майбутнього часу» (більш виражена у чоловіків-медиків); і відмінності на
рівні статистичної тенденції (p≤0,1) за показником «структура теперішнього
часу» (більш виражена у чоловіків-медиків). Тобто, жінки-медики більш
схильні до відчуття власної емоційної та інтелектуальної залученості в події
теперішнього часу, ніж чоловіки-медики. У той же час чоловіки-медики
більшою мірою, ніж жінки-медики схильні представляти себе активними
учасниками подій майбутнього часу, відчувати власну значущість для
майбутніх подій; а також частіше оцінюють свій теперішній час як
структурований, прогнозований і зрозумілий для них.
Отже, у керівного складу медичних закладів спостерігаються більш
високі, ніж у інших респондентів, показники професійного здоровʼя на
фізичному, психологічному та соціальному рівнях, вони вище за інших
оцінюють своє емоційне благополуччя та більше орієнтовані на минуле і
сьогодення (натомість середній медичний персонал здебільшого
орієнтований на майбутнє) (φ=2,09; р≤0,01); мають найнижчі показники за
шкалою переживання професійної затребуваності (φ=1,57; р≤0,05).
Чоловіки-медики рідше переживають через незатребуваність своєї
професії (φ=2,14; р≤0,01). У чоловіків-медиків більшою мірою виражена
часова спрямованість на майбутнє, а у жінок-медиків – на трансцендентне
майбутнє (φ=1,82; р≤0,03); у жінок-медиків більш виражена схильність до
емоційного занурення у події сьогодення, а у чоловіків-медиків – до
структурування поточних подій і планування подій майбутнього (φ=1,56;
р≤0,05).
Розглянемо дані кореляційного аналізу між показниками часових
перспектив фахівців медичної галузі, виявленими за допомогою методик
Ф. Зімбардо і показниками субʼєктивного сприйняття часу, виявленими за
 116

допомогою методики семантичного диференціалу часу з показниками

професійного здоровʼя фахівців медичної галузі, виявленими за допомогою
анкети для вивчення особливостей професійного здоровʼя Г. Никифорова.
Найбільша кількість взаємозвʼязків в кореляційній плеяді
взаємозвʼязків часових перспектив і показників фізичного рівня
професійного здоровʼя спостерігається у показників «активність» і «частота
захворювань (стан здоровʼя)».
Виявлено, що по вибірці показники професійного здоровʼя негативно
корелюють (р≤0,05) з часовими напрямками негативного минулого (r=-0,29) і
фаталістичного теперішнього (r=-0,32); показники соціального рівня
професійного здоровʼя позитивно корелюють з часовими орієнтаціями на
майбутнє (r=0,44) і трансцендентне майбутнє (r=0,39). Показники
професійного здоровʼя позитивно корелюють з показниками субʼєктивного
сприйняття теперішнього часу (r=0,27), негативно – з показниками
субʼєктивного сприйняття минулого і майбутнього (r=-0,41).
Виявлено, що показники субʼєктивного сприйняття минулого у більшій
мірі (р≤0,01) негативно корелюють з показниками фізичного (r=-0,28) і
соціального (r=-0,30) рівнів професійного здоровʼя, крім задоволеності
оплатою праці; але позитивно – з показниками психологічного (r=0,33) рівня.
Показники субʼєктивного сприйняття майбутнього часу в основному
негативно взаємоповʼязані з показниками всіх трьох рівнів професійного
здоровʼя, крім повʼязаних з власною професійною компетентністю і її
значимістю для оточуючих людей і суспільства в цілому (р≤0,05).

2.3. Дослідження компетентнісно-поведінкової складової

професійного здоровʼя фахівців медичної галузі

Для дослідження компетентнісно-поведінкової складової професійного

здоровʼя фахівців медичної галузі використано тест антиципаційної
 117

спроможності (прогностичної компетентності) (В. Менделевич);

опитувальник «Проактивна опанувальна поведінка» (Е. Грінгласс,
Р. Шварцер, С. Тауберт, в адаптації О. Старченкової).
Методика антиципаційної спроможності (прогностичної компетентності)
розроблена В. Менделевичем на основі його концепції неврозогенезу. Вона
складається з 81 твердження, які респондентам пропонується оцінити за 5-ти
бальною шкалою: «1» – абсолютно не згоден (зовсім не так); «2» – скоріше
не згоден (скоріше не так); «3» – ні те, ні інше (і так, і не так); «4» – скоріше
згоден (швидше за так); «5» – абсолютно згоден (саме так). Опитувальник
містить 44 прямих пункти і 37 «зворотних» твердження.
Твердження розподілені за трьома шкалами, відповідно до трьох
складових антиципаційної спроможності (прогностичної компетентності): 1)
особистісно-ситуативна (містить 55 тверджень) – демонструє
комунікативний рівень антиципації людини; 2) просторова (складається з 14
тверджень) – відображає рівень власної моторної спритності людини, а також
її здатності до передбачення руху навколишніх предметів в просторі і
координації власних рухів у звʼязку з цим; 3) часова (налічує 12 тверджень) –
показує хроноритмологічні особливості людини, її здатність до
прогнозування перебігу та адекватного розподілу часу. Також можливо
підрахувати загальну антиципаційну спроможність (прогностичну
компетентність), підсумувавши показники за всіма трьома шкалами [152].
Кордони норм:
- особистісно-ситуативна антиципаційна спроможність: спроможність
> 166 балів, неспроможність <166 балів;
- просторова антиципаційна спроможність: моторна спритність (рухова
антиципаційна спроможність) > 52 балів, моторна незручність (рухова
антиципаційна неспроможність) < 52 балів;
- часова антиципаційна спроможність: хроноритмологічна
антиципаційна спроможність > 42 балів, хроноритмологічна неспроможність
< 42 балів;
 118

- загальна антиципаційна спроможність: спроможність > 241 бали,

неспроможність < 241 бали.
Інстукція, стимульний матеріал, ключі до обробки даних представлено у
Додатку О.
Опитувальник «Проактивна опанувальна поведінка» був розроблений
Е. Грінгласс, Р. Шварцером, С. Тауберт та адаптований О. Старченковою.
Методика містить 55 тверджень, розділених на 6 шкал: проактивне
подолання, рефлексивне подолання, стратегічне планування, превентивне
подолання, пошук інструментальної підтримки, пошук емоційної підтримки.
Проактивне співоволодіння є процесом визначення мети й саморегуляції
по досягненню поставлених важливих особистісних цілей. Основний сенс
проактивної поведінки полягає у застосуванні зусиль по формуванню
загальних ресурсів, що полегшують дані процеси і сприяють особистісному
зростанню.
Рефлексивне подолання включає в себе уявлення і роздуми про можливі
варіанти поведінки; порівняння їх передбачуваної ефективності; оцінку
ймовірних стресорів, а також наявних ресурсів; планування дій: прогноз
результатів і вибір способів дії.
Стратегічне планування має на увазі процес створення чіткого і
цілеспрямованого плану з розподілом більших цілей на підцілі.
Превентивне співоволодіння – це процес передбачення ймовірних
стресорів, а також нейтралізації або мінімізації негативних наслідків.
Пошук інструментальної підтримки полягає в зборі інформації,
досвіду, порад і зворотного звʼязку від оточуючих у важких ситуаціях.
Пошук емоційної підтримки – це прагнення розділити почуття з
іншими за допомогою спілкування і пошуку співчуття у оточуючих.
Дозволяє регулювати емоційний дистрес.
Шкала відповідей містить 4 варіанти: «Абсолютно не згоден»,
«Частково згоден», «Швидше згоден, ніж не згоден», «Повністю згоден»,
яким при обробці присвоюються 1, 2, 3 або 4 бали відповідно (крім трьох
 119

«зворотних» тверджень, де відповіді «Абсолютно не згоден» відповідає 4

бали, а «Повністю згоден» –1 бал). Таким чином, максимальна кількість балів
за шкалами коливається від 16 до 56.
При необхідності проведення експрес-діагностики О. Страченкова
рекомендує використовувати першу шкалу «Проактивне подолання» [194].
Інструкція, стимульний матеріал представлено у Додатку П.
Аналіз особливостей антиципаційної спроможності у представників
різних професійних груп фахівців медичної галузі, а також в залежності від
статі респондентів, за методикою «Тест антиципаційної спроможності
(прогностичної компетентності)» представлено у табл. 2.20 і табл. 2.21.
Таблиця 2.20
Показники антиципаційної спроможності (прогностичної
компетентності) в різних професійних групах фахівців медичної галузі
Професійні групи фахівців Показники
медичної галузі
ОС ПР ЧС

Загальна вибірка М 170,40 49,61 40,66

(N=256) ẟ 12,44 8,70 6,20
Середній медичний М 172,11 49,92 42,49
персонал (N=126) ẟ 16,68 9,44 7,86
М 172,14 49,93 40,45
Лікарі (N=98)
ẟ 10,79 9,05 5,49
Керівний склад М 165,15 48,70 39,63
медичних закладів
ẟ 10,65 7,49 5,97
(N=32)

Примітка: ОС – особистісно-ситуативна прогностична

компетентність, ПР – просторова прогностична компетентність, ЧС –
часова прогностична компетентність.
 120

Проведене дослідження показало, що по вибірці фахівців медичної

галузі вище середнього виражена «особистісно-ситуативна» антиципаційна
спроможність (крім групи керівників: у них показник нижче середнього і
означає певні труднощі в даному аспекті). Відзначимо, що показники за
шкалами «просторова» і «часова» антиципаційна спроможність цілому по
вибірці нижче середнього.
Виявлено значущі відмінності (p≤0,05) між представниками
професійних груп лікарів і керівного складу медичних закладів за
показниками шкали «особистісно-ситуативна» антиципаційна спроможність:
він вище у лікарів. Тобто у них в більшій мірі, ніж у керівників, виражений
комунікативний рівень антиципації, вони краще здатні передбачати реакції
людей на різні дії оточуючих і зміни середовища.
Таблиця 2.21
Показники антиципаційної спроможності (прогностичної
компетентності) в різних професійних групах фахівців медичної галузі
у гендерному вимірі
Чоловіки- Жінки-
медики медики Значущість
Параметри
(N=117) (N=139)
М δ М δ F р
ОС 171,14 9,88 169,78 14,38 - -
ПР 55,42 6,50 44,49 7,04 68,35 0,003
ЧС 41,80 5,80 39,66 6,39 3,67 0,059

Примітка: ОС – особистісно-ситуативна прогностична

компетентність, ПР – просторова прогностична компетентність, ЧС –
часова прогностична компетентність.

З табл. 2.21 видно, що у гендерному вимірі такий аспект

антиципаційної спроможності як «особистісно-ситуативна» виражений вище
 121

середнього, і означає особистісно-ситуативну антиципаційну спроможність

членів вибірки. Показники за шкалою «просторова антиципаційна
спроможність» у чоловіків-медиків вище середнього (моторна спритність,
рухова прогностична компетентність), а у жінок-медиків – нижче середнього.
Показники за шкалою «часова прогностична компетентність» у
представників обох статей нижче середнього (хроноритмологічна
неспроможність, часова антиципаційна неспроможність), однак у чоловіків-
медиків середній показник близький до середнього значення шкали.
Дисперсійний аналіз виявив значущі відмінності (p≤0,01) між
чоловіками-медиками і жінками-медиками за шкалою «просторова
антиципаційна спроможність» і відмінності на рівні статистичної тенденції
(p≤0,01) за шкалою «часова антиципаційна спроможність»: більш виражені у
чоловіків-медиків. Тобто, чоловіки-медики більш здатні до передбачення
руху обʼєктів у просторі і прояву моторної спритності, а також до більш
точного розподілу часу, ніж жінки-медики.
В цілому можна відзначити такі особливості антиципаційної
спроможності в різних професійних групах фахівців медичної галузі: в
цілому по вибірці спостерігаються високі показники за шкалою
«особистісно-ситуативна антиципаційна спроможність», проте варто
зазначити, що представники професійної групи лікарів в даному аспекті
більш підковані, ніж керівники.
Встановлено, що у вибірці фахівців медичної галузі спостерігається
високий рівень особистісно-ситуативної антиципаційної спроможності,
особливо у респондентів-лікарів (φ=1,68; р≤0,04). У чоловіків-медиків
більшою мірою виражені просторова й часова антиципаційна спроможність,
ніж у жінок-медичних працівників (φ=1,58; р≤0,05).
Аналіз особливостей проактивної копінг-поведінки у представників
різних професійних груп фахівців медичної галузі, а також у гендерному
вимірі за методикою в адаптації О. Старченкової наведено у табл. 2.22- 2.23).
 122

Таблиця 2.22
Показники проактивної копінг-поведінки в різних професійних групах
фахівців медичної галузі
Професійні групи фахівців Показники
медичної галузі ПРП РП СП ПП ПІП ПЕП
Загальна вибірка М 42,16 29,62 10,94 28,06 18,38 12,94
(N=256) ẟ 5,12 5,10 2,74 4,42 4,53 3,25
Середній медичний М 41,75 29,90 11,92 29,01 20,14 14,66
персонал (N=126) ẟ 3,97 6,28 2,65 3,94 4,49 2,87
М 43,20 30,48 10,85 27,93 17,80 12,38
Лікарі (N=98)
ẟ 5,87 5,06 2,83 4,81 5,07 3,43
Керівний склад М 40,19 27,47 10,33 27,53 18,30 12,83
медичних закладів
ẟ 3,38 3,36 2,41 3,86 2,63 2,79
(N=32)

Примітка: ПРП – проактивне подолання, РП – рефлексивне

подолання, СП – стратегічне планування, ПП – превентивне подолання, ПІП
– пошук інструментальної підтримки, ПЕП – пошук емоційної підтримки.

Проведене дослідження показало, що в основному вираженість різних

проактивних копінг-стратегій у представників фахівців медичної галузі
відповідає нормі [194]. У даному випадку неможливо виділити найбільш і
найменш виражені показники, адже кожна шкала має різні діапазони
допустимих значень.
Визначено значущі відмінності між представниками професійних груп
лікарів і керівників медичними закладами за показниками шкал «проактивне
подолання» (p≤0,05) і «рефлексивне подолання» (РП) (p≤0,01): вони вище у
лікарів. Тобто вони частіше, ніж керівники, схильні до цілепокладання,
формування ресурсів, що полегшують досягнення цілей, опанування
труднощів шляхом оцінки можливих стресорів, роздумів про альтернативи,
 123

порівняння їх потенційної ефективності.

Виявлено відмінності на рівні статистичної тенденції (p≤0,1) між
групами середнього медичного персоналу і керівників за шкалою
«стратегічне планування»: бали вище у керівників. Тобто для представників
даної професійної групи в більшій мірі характерно подолання життєвих
труднощів, план дій з ієрархічними цілями.
Виявлено значущі відмінності (p≤0,05) між професійними групами
середнього медичного персоналу і лікарями за шкалою «пошук емоційної
підтримки»: у середнього медичного персоналу бали вище. Тобто для них
більшою мірою характерне подолання стресових ситуацій через розподіл
почуттів з іншими, пошук співчуття.
Таблиця 2.23
Показники проактивної копінг-поведінки фахівців медичної галузі
у гендерному вимірі
Чоловіки- Жінки-
медики медики Значущість
Параметри
(N=117) (N=139)
М δ М δ F Р
ПРП 43,22 5,22 41,19 4,86 - -
РП 32,20 4,31 27,31 4,60 35,69 0,002
СП 11,97 2,45 10,01 2,63 8,97 0,004
ПП 30,59 2,87 25,79 4,35 28,46 0,004
ПІП 18,20 3,70 18,58 5,10 - -
ПЕП 12,57 2,75 13,28 3,65 - -

Примітка: ПРП – проактивне подолання, РП – рефлексивне подолання,

СП – стратегічне планування, ПП – превентивне подолання, ПІП – пошук
інструментальної підтримки, ПЕП – пошук емоційної підтримки.

Дисперсійний аналіз виявив значущі відмінності (p≤0,01) між

 124

чоловіками-медиками і жінками-медиками за шкалами «рефлексивне

подолання», «стратегічне планування» і «превентивне подолання»: всі вони
більш виражені у чоловіків-медиків. Тобто, чоловіки-медики більш схильні
до побудови чіткого продуманого плану з ієрархією цілей, оцінки можливих
стресорів і потенційних проблем, з прогнозом можливого результату і
підготовки дій щодо нейтралізації цих стресорів і проблем, ніж жінки-
медики.
В цілому можна відзначити такі особливості проактивної копінг-
поведінки в різних професійних групах фахівців медичної галузі: у
представників групи керівників більшою мірою, ніж у середнього медичного
персоналу виражений показник шкали «стратегічне планування», у
середнього медичного персоналу більшою мірою, ніж у представників групи
лікарів виражений показник «пошук емоційної підтримки»; у групи лікарів
більшою мірою, ніж у керівників, виражені показники шкал «проактивне
подолання» і «рефлексивне подолання».
Отже, зʼясовано, що представники професійної групи керівників
більшою мірою схильні до стратегічного планування; середній медичний
персонал – до пошуку емоційної підтримки у важких ситуаціях; а лікарі – до
проактивного і рефлексивного подолання (р≤0,05).
Що стосується гендерних відмінностей, можна відзначити, що чоловіки-
медики більшою мірою мають схильність до стратегічного планування,
рефлексії та превентивного подолання, ніж жінки-медики (φ=2,07; р≤0,01).
Були проаналізовані дані кореляційного аналізу між показниками
антиципаційної спроможності, виявленими за допомогою методики
В. Менделевича, і показниками професійного здоровʼя фахівців медичної
галузі, виявленими за допомогою анкети для вивчення особливостей
професійного здоровʼя.
Найбільше число взаємозвʼязків спостерігається у показника
«просторова антиципаційна спроможність»: він позитивно корелює з
показниками «активність» (p≤0,01) і «самопочуття» (p≤0,05). Тобто
 125

респонденти схильні до передбачення руху оточуючих їх обʼєктів в просторі,

до моторної спритності, при цьому схильні відчувати себе активними і
енергетично наповненими, а також відчувати себе добре.
«Особистісно-ситуативна антиципаційна спроможність» позитивно
взаємоповʼязана (p≤0,01) з показником стану здоровʼя, повʼязаним з оцінкою
частоти захворювань. Тобто респонденти, які здатні передбачити реакцію
оточуючих на певні ситуації або зміни середовища, рідше піддаються
простудним і хронічних захворювань.
У ній представлений всього один показник антиципаційної
спроможності – «просторова антиципаційна спроможність», який позитивно
взаємоповʼязаний з «емоційним благополуччям» і «увагою» (p≤0,01), а також
з «памʼяттю» (p≤0,05). Тобто респонденти добре орієнтуються в просторі і
серед інших обʼєктів, мають високий рівень уваги і памʼяті, а також схильні
відчувати себе бадьорими, енергійними і емоційно стійкими.
Показник «особистісно-ситуативна антиципаційна спроможність»
позитивно корелює з показником «задоволеність працею» (p≤0,05), а також з
показниками «переживання професійної затребуваності» і «самоставлення»
(p≤0,01). Тобто фахівці медичної галузі здатні передбачати вчинки інших
людей, частіше задоволені своєю роботою, схильні відчувати корисність
своєї діяльності для оточуючих, але переживають незатребуваність їх
професії в суспільстві.
«Часова антиципаційна спроможність» теж позитивно взаємоповʼязана
з показниками «переживання професійної затребуваності» і «самоставлення»
(p≤0,01), а також негативно (p≤0,05) – з показником «оплата праці». Тобто
респонденти здатні до адекватного розподілу свого часу, також відчувають
корисність своєї роботи для оточуючих, але переживають з приводу
можливої незатребуваності їх професії в суспільстві і часто не задоволені
рівнем своєї заробітної плати.
Показник «просторова антиципаційна спроможність» позитивно
корелює з показниками «переживання професійної затребуваності» і
 126

«самоставлення» (p≤0,05). Тобто респонденти здатні передбачати рух

навколишніх обʼєктів і зміни в просторі, аналогічно схильні відчувати
корисність своєї діяльності для оточуючих, але переживають через
незатребуваність своєї професії.
Розглянемо дані кореляційного аналізу між показниками проактивної
копінг-поведінки, виявленими за допомогою відповідної методики в
адаптації О. Старченкової, і показниками професійного здоровʼя фахівців
медичної галузі, виявленими за допомогою анкети для вивчення
особливостей професійного здоровʼя.
Показник «самопочуття» має найбільшу кількість взаємозвʼязків. Він
позитивно корелює з показниками «превентивне подолання» (p≤0,01) і
«стратегічне планування» (p≤0,05), а також негативно взаємоповʼязаний
(p≤0,05) з показником «пошук інструментальної підтримки». Тобто
респонденти з хорошим самопочуттям здатні передбачати можливі стресори і
проблеми на їхньому шляху і вживати заходів щодо мінімізації їх негативних
впливів; здатні вибудувати чіткий продуманий план дій з ієрархією цілей, але
при цьому не схильні шукати додаткову інформацію та поради від
оточуючих.
Показник «активність» також позитивно корелює (p≤0,01) з
показниками «превентивне подолання» і «стратегічне планування». Тобто, ті,
хто відчуває свою активність і енергетичний потенціал, також здатні
передбачати можливі стресори і проблеми на їхньому шляху і вживати
заходів щодо мінімізації їх негативних впливів; здатні вибудувати чіткий
продуманий план дій з ієрархією цілей.
Найбільше число взаємозвʼязків спостерігається у показника «пошук
інструментальної підтримки». Він негативно корелює з показниками «увага»,
«памʼять» і «стресостійкість» (p≤0,01), а також з «емоційним благополуччям»
(p≤0,05 ); і позитивно корелює з «поведінкою, спрямованою на зміцнення
здоровʼя» (p≤0,01), а також з показниками «вигорання» і «редукція особистих
досягнень» (p≤0,05). Тобто респонденти, які схильні у важких ситуаціях
 127

шукати поради у оточуючих і збирати корисну інформацію, оцінюють рівень

своєї памʼяті, уваги, стресостійкості, бадьорості й енергійності як низький,
схильні до вигорання і зокрема – приниження значущості власних
результатів, однак займаються профілактикою захворювань і зміцненням
здоровʼя.
Показник «пошук емоційної підтримки» позитивно взаємоповʼязаний з
показниками «вигорання» (p≤0,01), «деперсоналізація», «редукція особистих
досягнень» і «поведінка, спрямована на зміцнення здоровʼя» (p≤0,05), а
також негативно з показником «стресостійкість» (p≤0,05). Тобто
респонденти схильні у стресових ситуаціях до пошуку емоційної підтримки з
боку оточуючих, оцінюють свою стресостійкість як низьку, частіше бувають
схильні до вигорання, зокрема приниження власних успіхів і відстороненого
спілкуватися з колегами, але при цьому займаються профілактичними
заходами для збереження здоровʼя.
Показник «превентивне подолання» позитивно корелює з показниками
«кмоційне благополуччя», «увага», «поведінка, спрямована на зміцнення
здоровʼя» (p≤0,01), а також – з «редукція особистих досягнень» (p≤0,05).
Тобто респонденти здатні заздалегідь передбачати можливі стресори і
вживати заходів щодо їх мінімізації або усунення завчасно; уважні, бадьорі,
енергійні, емоційно стійкі і займаються своїм здоровʼям, однак схильні до
мінімізації значущості власних досягнень.
«Проактивне подолання» теж позитивно корелює з «поведінкою,
спрямованою на зміцнення здоровʼя» і «редукцією особистих досягнень»
(p≤0,05), а також негативно з «емоційним виснаженням» (p≤0,01). Тобто
фахівці медичної галузі схильні до цілепокладання і саморегуляції в процесі
досягнення особисто важливих цілей, займаються зміцненням свого здоровʼя,
рідше відчувають себе емоційно виснаженими, але схильні принижувати
значимість своїх досягнень.
Показник «Рефлексивне подолання» позитивно взаємоповʼязаний з
«емоційним благополуччям» (p≤0,01) і «увагою» (p ≤0,05), а також негативно
 128

з «емоційним виснаженням» (p≤0,05). Тобто респонденти схильні

роздумувати про можливі варіанти подолання важких ситуацій, оцінки їх
потенційної ефективності та планування власних дій, вважають себе
бадьорими, енергійними, емоційно стійкими, уважними, але схильні до
відчуття емоційного виснаження.
«Стратегічне планування» позитивно корелює з «увагою» (p≤0,01) і
негативно з «емоційним виснаженням» (p≤0,05). Тобто респонденти здатні
до створення чіткого продуманого плану подолання стресових ситуацій,
уважні, але схильні відчувати себе емоційно спустошеними і виснаженими.
Так найбільшу кількість кореляцій виявлено у показника «стратегічне
планування»: з «задоволеністю працею», «задоволеністю реалізацією
професійного потенціалу», «приналежністю до професійного
співтовариства», «переживанням професійної затребуваності», «професійним
авторитетом», «самоставленням», «умовами роботи» (p≤0,01). Дані
взаємозвʼязку в різному ступені повторюються у таких показників як
«проактивне подолання», «рефлексивне подолання», «превентивне
подолання» і «пошук емоційної підтримки». Тобто в цілому респонденти,
схильні до проактивного подолання в різних його проявах: до передбачення
можливих стресорів і своєчасної мінімізації шкоди від них, ретельного
планування своїх дій, планування і збору необхідних ресурсів, саморегуляції
і прогнозування результатів; частіше бувають задоволені своєю роботою, і
зокрема такими її аспектами, як загальні умови, можливість самореалізації,
відчуття власної корисності для професійного співтовариства, суспільства і
близьких людей, проте вони також переживають через можливу
незатребуваність власної професії з боку суспільства.
«Пошук інструментальної підтримки» позитивно корелює
(p≤0,01) з показником «оплата праці». Тобто респонденти, які схильні
збирати інформацію і шукати поради у оточуючих по вирішенню важкої
ситуації; частіше задоволені рівнем своєї заробітної плати.
 129

При аналізі взаємозвʼязків між показниками часової перспективи,

антиципаційною спроможністю і проактивною копінг-поведінкою з
показниками професійного здоровʼя відзначено такі тенденції: показники
стратегій проактивної копінг-поведінки у більшому ступені позитивно
(р≤0,05) корелюють з показниками всіх трьох рівнів професійного здоровʼя,
крім показників пошуку інструментальної підтримки (r=-0,47) і пошуку
емоційної підтримки (r=-0,38); показники професійного здоровʼя по більшій
мірі негативно корелюють з часовими напрямками на «негативне минуле»,
«теперішнє фаталістичне», а також «позитивне минуле» і «трансцендентне
майбутнє» (крім показника стану здоровʼя за ступенем схильності до
захворювань: він позитивно взаємоповʼязаний з цими двома часовими
перспективами); часові орієнтації «майбутнє» і «трансцендентні майбутнє»
позитивно корелюють з різними показниками соціального рівня
професійного здоровʼя; показники професійного здоровʼя позитивно
корелюють з показниками субʼєктивного сприйняття теперішнього часу, а
показники вигорання і переживанням професійної незатребуваності –
негативно; показники субʼєктивного сприйняття минулого по більшій мірі
негативно корелюють з показниками фізичного і соціального рівнів
професійного здоровʼя, крім задоволеності оплатою праці; але позитивно – з
показниками психологічного рівня професійного здоровʼя; показники
субʼєктивного сприйняття майбутнього часу в основному негативно
взаємоповʼязані з показниками всіх трьох рівнів професійного здоровʼя, крім
повʼязаних з власною професійною компетентністю і її значимістю для
оточуючих людей і суспільства в цілому.
Виявлено, що для професійно здорових на всіх рівнях респондентів
характерні високі показники всіх складових антиципаційної спроможності
(прогностичної компетентності), крім часової складової, яка негативно
корелює з задоволеністю рівнем заробітної плати (r=-0,29; р≤0,05).
Отже, враховуючи складові професійого здоровʼя фахівців медичної
галузі: емоційно-вольову (показники стресостійкості, самооцінки психічних
 130

станів, рівнів особистісної та ситуативної тривожності; професійного

(емоційного) вигорання); когнітивно-оцінну (параметри життєвих смислів і
цінностей особистості фахівця, його життєстійкості; часової перспективи та
часової перспективи трансцендентного майбутнього, циклічності та
семантичного диференціалу часу); компетентнісно-поведінкову (показники
прогностичної компетентності; професійно важливих норм соціальної
регуляції поведінки; проактивних стратегій копінг-поведінки у ситуаціях
професійної взаємодії) було виокремлено ступені сформованості (високий,
середній, низький) професійного здоров’я фахівців медичної галузі
відповідно до особливостей функціонування його складових та рівнів
(фізичного, психологічного, соціального) і проведено диференціацію
вибірки.
На другому етапі дослідження з урахуванням отриманих даних за
допомогою дисперсійного і кластерного аналізів було виокремлено ступені
сформованості складових професійного здоровʼя фахівців медичної галузі та
проведено диференціацію вибірки. Виокремлено 3 групи респондентів із
високим – І група (24,6% осіб), середнім – ІІ група (55,9 осіб) і низьким – ІІІ
група (19,5% осіб) ступенями сформованості складових їх професійного
здоровʼя.
У цілому, результати констатувального етапу дослідження виявили низку
проблем у ступенях сформованості емоційно-вольової, когнітивно-оцінної та
компетентнісно-поведінкової складових професійного здоровʼя фахівців
медичної галузі, а також необхідність визначення соціально-психологічних
чинників його збереження.
Для проведення факторного аналізу з метою співставлення соціально-
психологічних чинників, які вплинули на складові професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі за допомогою візуального методу «кам’яний осип»
були відібрані респонденти з полярними проявами показників.
Враховувалася нерівномірність характеру розподілу респондентів у І та ІІІ
групах та диференціація респондентів ІІ групи з середнім ступенем
 131

сформованості складових їх професійного здоровʼя.

Загальний аналіз факторної матриці дозволив визначити дескриптори,
що надали можливість виокремити соціально-психологічні чинники, які
сприяють збереженню професійного здоровʼя фахівців медичної галузі:
фрустраційна толерантність; емоційна стійкість, вольова регуляція;
адекватність самооцінки, соціальна ергічність; життєстійкість, здатність
витримувати соціальний стрес; ясність і впорядкованість уявлень про
майбутнє, прогнозованість і несуперечливість намічених цілей, соціальна
сміливість, винахідливість, відповідальність у поєднанні з високою
аналітичністю та професійною компетентністю; конструктивні механізми і
стратегії проактивної опанувальної поведінки; наявність інструментальної та
емоційної соціальної підтримки.
Дані, отримані на констатувальному етапі дослідження, були
застосовані при розробці інтегрованої соціально-психологічної програми
збереження професійного здоровʼя фахівців медичної галузі.
 132

Висновки до розділу

У розділі обґрунтовано вибір методичного інструментарію; наведено

загальну схему емпіричного дослідження; проаналізовано та узагальнено його
основні результати.
На першому етапі дослідження визначено сукупність емпіричних
показників, що відповідають виокремленим складовим професійого здоровʼя
фахівців медичної галузі.
Для вивчення емоційно-вольової складової професійого здоровʼя фахівців
медичної галузі було використано анкету для вивчення особливостей
професійного здоровʼя (Г. Никифоров); методики діагностики:
стресостійкості (С. Суботін), самооцінки психічних станів (Г. Айзенк), рівнів
особистісної і ситуативної тривожності (Ч. Спілбергер, в адаптації
Ю. Ханіна); особистісний опитувальник 16-PF Р. Кеттелла, опитувальники
структури темпераменту (В. Русалов) та особистісних орієнтацій
(Е. Шостром); методика діагностики рівня емоційного вигорання (В. Бойко),
опитувальник «Професійне (емоційне) вигорання» (К. Маслач, С. Джексон, в
адаптації Н. Водопʼянової).
За даними анкетування встановлено, що представники групи керівників
медичними закладами та лікарів різних спеціальностей менше схильні до
хронічних і простудних захворювань, а показники шкал «самопочуття» і
«поведінка, спрямована на зміцнення здоровʼя» вище, ніж у середнього
медичного персоналу (φ=2,22; р≤0,01). У гендерному вимірі чоловіки-медики
мають більш високі показники на всіх трьох рівнях професійного здоровʼя,
ніж жінки-медики, крім показника стану здоровʼя (за ступенем схильності до
захворювань).
Статистична обробка отриманих результатів з використанням
коефіцієнту кореляції Пірсона (р≤0,05) дозволила виявити кореляційні
звʼязки стресостійкості-стресонестійкості (за методикою В. Суботіна) з
низкою показників, що належать до різних рівнів індивідуальності. На
 133

особистісному рівні стресонестійкість фахівців медичної галузі статистично

позитивно корелює з тривожністю (r=0,56), фрустрацією (r=0,43),
агресивністю (r=0,21), ригідністю (r=0,27) (за Г. Айзенком); реактивною
(r=0,32) і особистісною тривожністю (r=0,54) (за шкалами Спілбергера-
Ханіна); негативно корелює з факторами С «емоційна нестійкість-стійкість»
(r=-0,36), G «слабкість «понад-Я» – сила «понад-Я» (r=-0,25), H «боязкість-
сміливість» (r=-0,24) (за Р. Кеттеллом). На психодинамічному рівні
стресонестійкість негативно корелює з предметною (r=-0,28) і соціальною
(r=-0,26) пластичністю і позитивно – з предметною (0,44) та соціальною
емоційністю (0,45) і зі шкалою щирості (r=-0,41) (за В. Русаловим). Крім
того, стресонестійкість позитивно корелює з меланхолічним темпераментом
(r=0,24) і негативно – з холеричним (r=-0,26).
Отримані за методикою С. Суботіна показники дозволили провести
диференціацію вибірки досліджуваних на: високостресостійких (ВС) (1-25
балів), середньостресостійких (СС) (26-52 бала) і низькостресостійких (НС)
(53-77 балів). Порівняльний аналіз двох крайніх груп фахівців (НС і ВС) на
різних рівнях індивідуальності дозволив виявити такі закономірності.
Особистісний рівень НС фахівців медичної галузі характеризується
статистично вищою реактивною тривожністю, більш високою особистісною
тривожністю, більшою схильністю до фрустрації, ніж у ВС фахівців (φ=1,92;
p≤0,05). За результатами тесту Р. Кеттелла НС фахівці медичної галузі
відрізняються нижчим рівнем емоційної стійкості, а ВС фахівці є емоційно
більш зрілими, краще пристосовуються до вимог професійної діяльності,
менш схильні до коливань настрою (φ=2,25; p≤0,01). На психодинамічному
рівні НС фахівці-медики достовірно відрізняються більш високим рівнем
предметної емоційності (як високої чутливості до невдач в роботі)
(М (НС)=54,6; М (ВС)=44,3); і більш високим рівнем соціальної емоційності
(як високої чутливості до невдач у спілкуванні) (М (НС)=52,7; М (ВС)=41,9).
Отже, ВС фахівці більш адекватно реагують на невдачі, характеризуються
упевненістю в собі в ситуаціях професійного спілкування та професійної
 134

діяльності в цілому (φ=1,96; p≤0,05). НС фахівці відрізняються більшою

відвертістю при відповідях на питання, що може свідчити про більш
виражену тенденцію підносити себе з соціально бажаного боку
(М (НС)=50,7; М (ВС)=65,4). У той же час НС фахівці-медики частіше
відзначають у себе такі ознаки, як дратівливість, страхи, запаморочення, ніж
середньостресостійкі респонденти (М(НС)=67,2, М(СС)=57,3). З цієї точки
зору можливо, що НС респонденти ставляться до себе, до своєї зовнішності,
здоровʼя та поведінкових реакцій більш критично, ніж ВС та СС
респонденти. Це свідчить про особливу роль самооцінки в детермінації рівня
стресостійкості фахівців медичної галузі.
Результати діагностики синдрому емоційного вигорання фахівців-медиків,
отримані за методиками діагностики рівня емоційного вигорання В. Бойка та
професійного (емоційного) вигорання (MBI) виявилися порівнянні і не
виявили протиріч. Високий рівень емоційного вигоряння був виявлений у
19,1% респондентів і проявився за фактором деперсоналізації (34,8%), тобто
емоційної «сухості», відстороненості від субʼєкта професійної комунікації.
Домінуючими симптомами емоційного вигорання у
НС респондентів на фазі «напруга» виступили: переживання
психотравмуючих обставин, тривога і депресія (φ=1,61; p≤0,01). На фазі
«резистенція» домінували неадекватне вибіркове емоційне реагування і
емоційно-моральна дезорієнтація (φ=1,96; p≤0,05). Симптоми емоційного
дефіциту, емоційної і особистісної відстороненості були домінуючими на фазі
«виснаження» (φ=1,64; р≤0,01). Встановлено, що група середнього медичного
персоналу більш схильна до професійного вигорання, ніж інші респонденти
(φ=1,75; р≤0,04).
З метою визначення особливостей когнітивно-оцінної складової
професійного здоровʼя фахівців медичної галузі ми скористалися
опитувальником 16-PF Р. Кеттелла, методиками діагностики цінностей
особистості (Ш. Шварц, у модифікації В. Карандашева), семантичного
диференціалу часу (СДВ) (Л. Вассерман, О. Трифонова, К. Червінська);
 135

тестом життєстійкості (С. Мадді, в адаптації Д. Леонтьєва); методикою

діагностики часової перспективи (Ф. Зімбардо) (ZTPI) та часової перспективи
трансцендентного майбутнього (TFTPI).
В результаті визначення статистичної значущості розрізнення типів
життєвих перспектив фахівців медичної галузі було виявлено, що фактори
комунікативного блоку H, A, F, Q2, N і фактор G (за Р. Кеттеллом), а також
мотиваційні типи цінностей досягнення, універсалізму, самостійності і рівень
життєстійкості є найбільш суттєвими для життєвої перспективи (р≤0,05), що
підтверджує взаємозвʼязок соціально-психологічних характеристик,
показників життєвої перспективи і професійного здоровʼя респондентів
(χ²=11,63; ρ≤0,01).
Констатовано, шо конфліктність, емоційна холодність, настороженість
можуть обумовлювати наявність психічного напруження, стенічності і
відчуття нестачі часу для виконання поставлених завдань. При цьому
життєстійкість відіграє важливу роль у здатності досягати своїх цілей
ефективно керуючи своєю енергією за рахунок уміння планувати своє життя;
здатність витримувати соціальний стрес впливає на наявність відчуття
простору для самореалізації за допомогою успішної соціальної взаємодії у
майбутньому, відчуття здатності подолати потенційні зовнішні перешкоди;
схильність до афективних переживань, емоційна лабільність взаємоповʼязані
з кількістю прогнозованих подій.
Зʼясовано, що у керівного складу медичних закладів спостерігаються
більш високі, ніж у інших респондентів, показники професійного здоровʼя на
фізичному, психологічному та соціальному рівнях, вони вище за інших
оцінюють своє емоційне благополуччя та більше орієнтовані на минуле і
сьогодення (натомість середній медичний персонал здебільшого
орієнтований на майбутнє) (φ=2,09; р≤0,01)); мають найнижчі показники за
шкалою переживання професійної затребуваності (φ=1,57; р≤0,05).
Визначено, що чоловіки-медики рідше переживають через
незатребуваність своєї професії (φ=2,14; р≤0,01). У чоловіків-медиків
 136

більшою мірою виражена часова спрямованість на майбутнє, а у жінок-

медиків – на трансцендентне майбутнє (φ=1,82; р≤0,03); у жінок-медиків
більш виражена схильність до емоційного занурення у події сьогодення, а у
чоловіків – до структурування поточних подій і планування подій
майбутнього (φ=1,56; р≤0,05).
Виявлено, що по вибірці показники професійного здоровʼя негативно
корелюють (р≤0,05) з часовими напрямками негативного минулого (r=-0,29) і
фаталістичного сьогодення (r=-0,32); показники соціального рівня
професійного здоровʼя позитивно корелюють з часовими орієнтаціями на
майбутнє (r=0,44) і трансцендентне майбутнє (r=0,39). Показники
професійного здоровʼя позитивно корелюють з показниками субʼєктивного
сприйняття теперішнього часу (r=0,27), негативно – з показниками
субʼєктивного сприйняття минулого і майбутнього (r=-0,41).
Встановлено, що показники субʼєктивного сприйняття минулого у
більшій мірі (р≤0,01) негативно корелюють з показниками фізичного (r=-
0,28) і соціального (r=-0,30) рівнів професійного здоровʼя, крім задоволеності
оплатою праці; але позитивно – з показниками психологічного (r=0,33) рівня.
Показники субʼєктивного сприйняття майбутнього часу в основному
негативно взаємоповʼязані з показниками всіх трьох рівнів професійного
здоровʼя, крім повʼязаних з власною професійною компетентністю і її
значимістю для оточуючих людей і суспільства в цілому (р≤0,05).
Для дослідження компетентнісно-поведінкової складової професійого
здоровʼя фахівців медичної галузі використано тест антиципаційної
спроможності (прогностичної компетентності) (В. Менделевич);
опитувальник «Проактивна опанувальна поведінка» (Е. Грінгласс,
Р. Шварцер, С. Тауберт, в адаптації О. Старченкової).
Виявлено, що у вибірці фахівців медичної галузі спостерігається високий
рівень особистісно-ситуативної антиципаційної спроможності, особливо у
респондентів-лікарів (φ=1,68; р≤0,04). У чоловіків-медиків більшою мірою
 137

виражені просторова й часова антиципаційна спроможність, ніж у жінок-

медичних працівників (φ=1,58; р≤0,05).
Визначено, що для професійно здорових на всіх рівнях респондентів
характерні високі показники всіх складових антиципаційної спроможності
(прогностичної компетентності), крім часової складової, яка негативно
корелює з задоволеністю рівнем заробітної плати (r=-0,29; р≤0,05).
Показники стратегій проактивної копінг-поведінки у більшому ступені
позитивно (р≤0,05) корелюють з показниками всіх трьох рівнів професійного
здоровʼя, крім показників пошуку інструментальної підтримки (r=-0,47) і
пошуку емоційної підтримки (r=-0,38).
Зʼясовано, що представники професійної групи керівників більшою
мірою схильні до стратегічного планування; середній медичний персонал –
до пошуку емоційної підтримки у важких ситуаціях; а лікарі – до
проактивного і рефлексивного подолання (р≤0,05). Чоловіки-медики
більшою мірою мають схильність до стратегічного планування, рефлексії та
превентивного подолання, ніж жінки-медики (φ=2,07; р≤0,01).
На другому етапі дослідження з урахуванням отриманих даних за
допомогою дисперсійного і кластерного аналізів було виокремлено ступені
сформованості складових професійного здоровʼя фахівців медичної галузі та
проведено диференціацію вибірки. Виокремлено 3 групи респондентів із
високим – І група (24,6% осіб), середнім – ІІ група (55,9 осіб) і низьким – ІІІ
група (19,5% осіб) ступенями сформованості складових їх професійного
здоровʼя.
У цілому, результати констатувального етапу дослідження виявили низку
проблем у ступенях сформованості емоційно-вольової, когнітивно-оцінної та
компетентнісно-поведінкової складових професійного здоровʼя фахівців
медичної галузі, а також необхідність визначення соціально-психологічних
чинників його збереження.
Для проведення факторного аналізу з метою співставлення соціально-
психологічних чинників, які вплинули на складові професійного здоровʼя
 138

фахівців медичної галузі за допомогою візуального методу «кам’яний осип»

були відібрані респонденти з полярними проявами показників.
Враховувалася нерівномірність характеру розподілу респондентів у І та ІІІ
групах та диференціація респондентів ІІ групи з середнім ступенем
сформованості складових їх професійного здоровʼя.
Загальний аналіз факторної матриці дозволив визначити дескриптори, що
надали можливість виокремити соціально-психологічні чинники, які
сприяють збереженню професійного здоровʼя фахівців медичної галузі.
Дані, отримані на констатувальному етапі дослідження, були
застосовані при розробці інтегрованої соціально-психологічної програми
збереження професійного здоровʼя фахівців медичної галузі.

Основні наукові результати розділу опубліковані у таких публікаціях

автора: [23; 26; 27; 227; 228].
 139

РОЗДІЛ 3

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ

ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВʼЯ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

3.1. Концептуальні засади та зміст інтегрованої соціально-

психологічної програми професійного здоровʼя фахівців медичної галузі

Інтегрована соціально-психологічна програма збереження професійного

здоровʼя фахівців медичної галузі була побудована на основі принципів:
- комплексності у застосуванні методів корекції;
- індивідуалізації у підборі заходів формувального впливу і умов їх
застосування з урахуванням особливостей функціонування емоційно-
вольової, когнітивно-оцінної і компетентнісно-поведінкової складових
професійного здоровʼя фахівців-медиків;
- діалогізації взаємодії та зворотного звʼязку;
- самодіагностики, саморозкриття учасників, усвідомлення і
формування ними завдань в напрямку професійного здоровʼязбереження.
Програма реалізовувалася з позицій системного, субʼєктно-діяльнісного,
особистісно-компетентнісного та інтегративного підходів із задіянням
емоційно-оцінної, інструментальної та інформаційної соціальної підтримки,
психологічний супровід якої передбачав встановлення довіри; дослідження
причин непродуктивності у стресі; диференціацію і узгодження конфліктних
прагнень у сфері внутрішньоособистісного простору; диференціації і
узгодження конфліктних мотивів, прагнень в міжособистісному просторі; зміну
звичних неконструктивних стереотипів взаємодії.
 140

Алгоритм застосування соціально-психологічних психотехнологій був

представлений особистісно-орієнтованими, емоційно-орієнтованими, тілесно-
орієнтованими, проблемно-орієнтованими, когнітивно-поведінковими
методами, реалізованими у блоках системної інтеграції особистості; емоційної
саморегуляції; розвитку навичок саморегуляції; соціальної адаптації та
ефективної комунікації; розширення проактивних поведінкових стратегій.
Наголошується, що у збереженні професійного здоровʼя фахівців
медичної галузі виокремлюють напрямки: оптимізації системи праці,
психологічний, соціально-психологічний супровід. Останній напрям отримав
найбільше поширення у звʼязку з тим, що дієвість такої роботи, зокрема
щодо психопрофілактики стресів у малій групі набагато ефективніше
(К. Левін) [120]. Цей напрямок представлено різними формами групового
соціально-психологічного тренінгу. Крім того, з метою розвитку стійкості до
стресу у фахівців медичної галузі використовують тренінги, спрямовані на
розвиток навичок саморегуляції (нервово-мʼязова релаксація, аутогенне
тренування, медитація), комунікативні тренінги (групові варіанти
поведінкового і соціально-психологічного тренінгу), тренінгові підходи, що
стимулюють особистісне зростання (розвиток окремих сторін особистості
учасників тренінгу), навчальні тренінги (вдосконалення навичок, необхідних
для професій, де визначальним фактором є ефективність спілкування).
З цією ж метою використовують методи і техніки, які визначаються
видом стресових впливів: емоційно-орієнтовані (техніки глибокого дихання,
тренінг прогресуючої мʼязової релаксації і техніки візуалізації); проблемно-
орієнтовані методи (тренінг впевненості в собі, управління часом, тренінг
соціальних навичок); когнітивні стратегії (техніки зміни неадекватних
суджень і небажаних думок, тренінг інокуляції стресу) (С. Ауербах,
С. Гремлінг) [68].
Інший соціально-психологічний напрям розвитку стресостійкості
фахівців медичної галузі базується на параметричній концепції формування
малої групи. Тут основою розвитку емоційної стійкості є входження фахівця
 141

в малу групу і формування почуття єднання субʼєкта з групою. Це

досягається залученням фахівців в організації типу «соціального оазису»
[7; 204; 212 та ін.]. Важлива роль у вирішенні поставленої проблеми
відводиться й нормалізації проявів стресостійкості у фахівців [31; 36; 37; 42;
47; 60; 104; 105; 134; 140; 170 та ін.].
Велику роль при побудові інтегрованої соціально-психологічної
програми збереження професійного здоровʼя фахівців медичної галузі було
відведено зʼясуванню впливу психологічних механізмів на зменшення
стресового стану особистості. Проведено аналіз і узагальнення технологій
психокорекції та розроблена класифікація технологій формування стресових
станів фахівців медичної галузі з включеною соціальною підтримкою
(особистісно-орієнтовані, емоційно-орієнтовані, тілесно-орієнтовані,
проблемно-орієнтовані, когнітивно-поведінкові методи).
Показано, що соціальні відносини відіграють важливу роль в житті
особистості та впливають на її психологічне благополуччя. Особистісні
чинники та особистісні переваги впливають на те, наскільки особистість
активно включається в мережі соціальних звʼязків, на якість її відносин з
іншими людьми, на те, як вона використовує соціальну підтримку і як ця
підтримка нею сприймається. Групова соціальна підтримка, яка включена в
технології професійного здоровʼязбереження, призводить до підвищення
стресостійкості, а також до самоактуалізації особистості фахівця-медика та
інших особистісних параметрів. Посилення якостей самоактуалізації за
допомогою соціально-психологічної підтримки, в свою чергу, робить
сприйняття більш адекватним, що в цілому підвищує стійкість до стресів.
Соціальна підтримка благотворно впливає як в звичайному повсякденному
житті, так і під час дії стресогенних чинників. Дія соціальної підтримки
потенційно може включатися в двох випадках: в ході оцінки стресора і
подолання стресу. По-перше, вона може спрацьовувати на стадії оцінювання
стресора. По-друге, соціальна підтримка може включатися на стадії
 142

подолання стресу і спрацьовувати за допомогою редукування впливу стресу

на особистість фахівця.
Мета алгоритму застосування технологій здоровʼязбереження фахівців
медичної галузі – це формування якостей стресостійкості за допомогою
поєднання різних видів тренінгу, як форм активного соціально-
психологічного впливу в процесі інтенсивного спілкування у груповому
контексті. Основними завданнями алгорітмизованого тренінгу були:
активізація соціальної позиції учасників групи, реструктуризація і
гармонізація їх мотиваційної сфери, корекція несприятливих станів, а також
розвиток процесів соціальної перцепції, освоєння конкретних прийомів і
методів ефективного вирішення проблем в ситуаціях професійної взаємодії.
При реалізації інтегрованої соціально-психологічної програми
збереження професійного здоровʼя фахівців медичної галузі ми
дотримувалися певних правил роботи. Основним засобом соціально-
психологічної підтримки було звернення до індивідуального досвіду фахівця
щодо опанування з життєвими труднощами, до сформованих у цьому досвіді
навичкок саморегуляції поведінки в стресових ситуаціях, стратегій поведінки
в них, що є зверненням до внутрішнього ресурсу фахівця. Важливим
аспектом в роботі щодо формування стресостійкості була активізація
особистісної саморегуляції: надання допомоги у виявленні нових і
відновленні колишніх цінностей, які несуть в собі позитивне, змістовне
навантаження. Робота в групі була зорієнтована на оптимізацію діяльнісного
рівня саморегуляції, для чого здійснювалося покрокове відпрацювання
послідовних функцій саморегуляції в стресовій ситуації. Відпрацювання
умінь саморегуляції проводилося при постійному зверненні до конкретних
ситуацій індивідуального досвіду. Важливим етапом в роботі був
діагностичний. Діагностичні процедури, які використовувалися в рамках
тренінгової роботи, не тільки діагностували індивідуальні особливості, але і
запускали процеси рефлексії, допомагаючи більш ясно усвідомлювати
особистісні можливості вирішення стресових ситуацій. Використання
 143

результатів діагностики компонентів субʼєктивного досвіду і регуляторних

умінь дозволило зорієнтувати тренінгові техніки на конкретних учасників
групи, тим самим соціально-психологічна допомога формувалася відповідно
до особливостей учасників, з урахуванням їх індивідуально-своєрідного
життєвого досвіду, в якому закріпилися певні особистісні смислові установки
по відношенню до себе, оточуючих, своїх досягнень і невдач. При проведенні
тренінгової роботи з різними групами фахівців медичної галузі програма
зазнавала деяких змін, які визначалися особливостями професійних груп в
цілому і індивідуальними відмінностями окремих учасників групи
своєрідністю їх ситуації, життєвих колізій тощо.
Психологічна допомога і соціальна підтримка учасників виявлялася
переважно в групі, поєднуючись з окремими формами індивідуальної роботи.
Нижче наведено зміст основних тренінгових занять інтегрованої
соціально-психологічної програми збереження професійного здоровʼя
фахівців медичної галузі.
Заняття 1. Діагностичний етап.
Мета: виявити фахівців медичної галузі, які більш схильні до дії
стресогенних чинників.
Хід заняття.
1. Знайомство з ведучим.
2. Вхідна діагностика.
Заняття 2.
Мета: знайомство з цілями інтегрованої соціально-психологічної
програми збереження професійного здоровʼя фахівців медичної галузі.
Хід заняття.
Ведучий представляється і знайомить учасників з цілями програми.
Питання для обговорення: Чи все Вам зрозуміло? Ви згодні з цілями?
Ритуал початку заняття: «Подаруй свою посмішку».
Ведучий пропонує на кожній зустрічі реалізовувати ритуал початку
заняття: «Твоя чарівна посмішка».
 144

Мета: створення доброзичливої робочої обстановки.

Хід вправи.
Учасники за годинниковою стрілкою по колу дарують сусідові зліва
посмішку. Причому, обдаровуючи посмішкою, потрібно подивитися в очі
партнеру.
Вправа «Вироблення правил поведінки на заняттях».
Мета: прийняття правил роботи в групі.
Інструкція: «Для плідної роботи і створення довірчої обстановки я
пропоную прийняти правила, за якими житиме група. Ми рівні в можливості
висловлюватися. Ми вільні у виборі своєї точки зору. Ми поважаємо думку
іншого і його право на свій вибір. Ми ніколи нікого не принизимо. Ми не
будемо розповідати про особисті таємниці за межами групи. Ми не
перенесемо ігрові ситуації на наше життя поза групою. Ми поважаємо думку
ведучого і вважаємо його членом своєї групи».
Хід вправи: ведучий пропонує учасникам самим виробити свої правила,
що додасть їм цінність, і учасники будуть виконувати їх просто тому, що самі
запропонували.
Рефлексія: Чи всіх влаштовують дані правила?
Вправа «Говорити і чути».
Мета: розвиток навичок слухання в ситуації, коли говорять інші, вміння
тримати паузу.
Інструкція: «Розділіться на пари. Правила гри: спочатку партнерам
протягом двох хвилин необхідно мовчати і дивитися один одному в очі.
Важливо утримувати увагу без розмов і дотримуватися дистанції. Наступні
дві хвилини – говорити про щось, обговорювати що-небудь (можна
застосувати скоромовки, прислівʼя, будь-які вірші, афоризми, все, що можна
сказати, не ображаючи партнера і не зачіпаючи його особисто).
Хід вправи.
Учасники діляться на пари, дві хвилини мовчать, дві хвилини говорять.
 145

Рефлексія: Як Ви себе почували в ситуації мовчання і як, коли Вас не

слухали, а говорили? Що Вам більше сподобалося, що здалося важким?
Вправа «Дистанція».
Мета вправи: визначення особистої відстані в іграх і вправах.
Інструкція: «У кожної людини існує своя індивідуальна безпечна
відстань, на якій вона відчуває себе з іншими людьми найбільш комфортно.
Зазвичай вона обирається несвідомо, і при цьому значущими виявляються
особисті взаємини з партнером по спілкуванню. У тундрі і пустелі чужі люди
можуть спілкуватися на відстані багатьох метрів, в той час як в місті, де
людей багато, приватна відстань скорочується. Зараз кожен учасник по черзі
стає у центр кола. До нього один за іншим підходять всі члени групи. Кожен
рухається до тих пір, поки той, хто стоїть в центрі не скаже «Стоп!», тобто
коли він почне відчувати дискомфорт. Всі учасники повинні запамʼятати, на
яку відстань до кого можна наближатися. Не слід ображатися, якщо хтось не
допускає Вас на близьку відстань, – просто людині зручніше спілкуватися
саме так».
Хід вправи.
По черзі кожен учасник встає в центр кола. До нього один за іншим
підходять всі члени групи. Кожен рухається до тих пір, поки той, хто стоїть в
центрі не скаже «Стоп!», тобто коли він почне відчувати дискомфорт. Всі
учасники повинні запамʼятати, на яку відстань до кого можна наближатися.
Рефлексія: Чи були труднощі у визначенні відстані?
Вправа «Дружба».
Мета вправи: формування довірчої атмосфери в групі.
Інструкція: «Зараз Ви всі сідаєте спинами в колі, закриваєте очі.
Потрібно підійти і покласти руки на плечі тому, кому захочеться, хто більше
всіх подобається. Я підійду до учасників і підніму того, хто буде класти руки,
так, щоб інші не знали, хто до них підходить. Завдання: не відкривати очі.
Важливе терпіння».
Хід вправи.
 146

Всі учасники сідають спинами у колі, закривають очі. Потрібно підійти і

покласти руки на плечі тому, кому захочеться, хто більше всіх подобається.
Тренер підходить до учасників і піднімає того, хто буде класти руки, так,
щоб інші не знали, хто до них підходить.
Рефлексія: Чи важко було не відкривати очі? Ви підглядали чи ні? Чи
були терплячими? Приємно або неприємно було відчувати чужі руки у себе
на плечах?
Вправа «Міст через річку».
Мета вправи: розвиток навичок розуміння і вміння поступатися іншим
людям у скрутних ситуаціях.
Інструкція: «Я поклав на підлогу дві планки на деякій відстані одна від
одної, позначивши таким чином «міст». Вибираються два учасники, які йдуть
назустріч один одному з різних боків мосту. Вони поспішають. Ви повинні
самі обрати спосіб проходження мосту.
Хід вправи.
Тренер кладе дві планки на деякій відстані одна від одної, позначаючи
таким чином «міст». Обираються два учасники, які йдуть назустріч один
одному з різних боків мосту. Тренер звертає увагу учасників, що вони
повинні самі обрати спосіб проходження мосту.
Рефлексія: Чи зуміли Ви ввічливо розійтися або зіштовхнули один
одного? Про кого Ви думали в першу чергу, коли потрібно було зробити
вибір: про себе або про партнера?
Вправа «Емоційна розрядка».
Мета вправи: прищеплення навичок чути команду, знаходити спосіб
для емоційної розрядки.
Інструкція: «За моєю командою Ви повинні доторкнутися до залізного,
деревʼяного, холодного, скляного, прозорого, червоного кольору, живого,
блідого і т.д.».
Хід вправи.
 147

По команді ведучого учасники повинні доторкнутися до залізного,

деревʼяного, холодного, скляного, прозорого, червоного кольору, живого,
блідого і т.д.
Рефлексія: Як Ви відчуваєте себе після цієї вправи? Піднявся настрій?
Вправа «Чесна гра».
Мета вправи: розвиток навичок зберігати контакт з партнером під час
суперечки.
Інструкція: «Цю гру придумали данці, нудьгуючи довгими зимовими
вечорами. Ви ділитеся на пари на відстані витягнутої руки. Потім рука
притискається до руки партнера так, щоб мізинець був притиснутий до
мізинця, безіменний – до безіменного і т.д. Учасникам необхідно стояти так,
немов вони привʼязані один до одного. Вісім пальців притиснуті, а великі
пальці вступають в бій. Потрібно, щоб великий палець виявився зверху
пальця партнера, а інші залишалися притиснутими. Можна провести кілька
раундів. Після закінчення Ви повинні подякувати один одному за чесну гру».
Хід вправи.
Учасники розбиваються на пари на відстані витягнутої руки. Потім рука
притискається до руки партнера так, щоб мізинець був притиснутий до
мізинця, безіменний – до безіменного і т.д. Учасникам необхідно стояти так,
немов вони привʼязані один до одного. Вісім пальців притиснуті, а великі
пальці вступають в бій. Потрібно, щоб великий палець виявився зверху
пальця партнера, а інші залишалися притиснутими. Можна провести кілька
раундів.
Рефлексія: Чи вдавалося тримати руки разом в процесі змагання?
Вправа «Безоцінне прийняття».
Мета вправи: розвиток навичок безоцінного прийняття інших людей.
Інструкція: «Ви сідаєте в коло, спостерігаєте за поведінкою інших
учасників і по черзі говорите, що Ви бачите, розглядаючи будь-якого з
учасників. Я буду стежити за тим, щоб не використовувалися оціночні
 148

судження і умовиводи. Важливо тільки говорити про те, що постає погляду, а

не те, які реакції виникають у відповідь на це».
Хід вправи.
Сидячи в колі, учасники спостерігають за поведінкою інших учасників і
по черзі говорять, що вони бачать, розглядаючи будь-якого з учасників.
Тренер стежить за тим, щоб не використовувалися оціночні судження і
умовиводи.
Рефлексія: Чи часто хотілося дати власну оцінку дій інших учасників
або їх особистісних якостей? Чи було складно втриматися від застосування
оціночних категорій? Що Ви відчували, коли говорили про Вас, і коли Вам
доводилося говорити про інших?
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід вправи. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм
сподобалося, а що ні.
Ритуал закінчення заняття.
Учасники стають в коло тримаючись за руки. Потім вони різко не
розчіплюючи рук піднімають їх вгору до центру і вимовляють емоційно
слово «Ура!».
Заняття 3.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Мета: зняття психологічних барʼєрів спілкування; створення
сприятливої психологічної атмосфери; подальше пізнання себе і один одного;
вміння знаходити факти позитивного ставлення.
Хід заняття.
Вправа «Я радий тебе бачити, адже ...».
Мета вправи: сприяти позитивному настрою.
Інструкція: «Кожен по колу починає говорити з фрази «Я радий тебе
бачити, адже ...» і далі закінчує сам».
Рефлексія: обмін враженнями учасників.
 149

Вправа «Взаємодія».
Мета вправи: розвивати вміння встановлювати і підтримувати
ефективну міжособистісну взаємодію.
Хід заняття. Ведучий пропонує учасникам розіграти деякі ситуації.
Зразкові ситуації: «Перед Вами людина, яку Ви бачите перший раз, але вона
Вам дуже сподобалася і викликала бажання з нею познайомитися. Деякий час
Ви роздумуєте, а потім звертаєтеся до неї. Час на встановлення контакту,
вітання та проведення бесіди – 2-3 хвилини». Потім за сигналом ведучого
учасники повинні протягом 1 хвилини закінчити розпочату розмову,
попрощатися і перейти вправо до нового учасника. Ці правила поширюються
і на нижченаведені ситуації: «У вагоні метро Ви випадково опинилися поруч
з досить відомим кіноактором. Ви обожнюєте його, і, звичайно, хотіли б з
ним поговорити. Адже це така удача». Роль актора грають учасники, які
сидять у внутрішньому колі. «Вам потрібна досить велика сума грошей.
Потрібно поговорити з чоловіком (дружиною). І ось Ви підійшли до чоловіка
(дружини)». «Ви дізналися, що один з Ваших колег погано відгукувався про
Вас у неформальній обстановці. Треба з ним поговорити. Звичайно, це не
дуже приємно, але краще відразу все зʼясувати, чим будувати здогади і
переживати з цього приводу. Випадок представився: Ви одні, нікого поруч
немає».
Вправа «Фломастери».
Мета вправи: засвоєння навичок взаємодії, уміння свівпрацювати в
парах і в групі.
Інструкція: «Сутність вправи полягає в утриманні закритих ковпачків
фломастерів, затиснутих між пальцями учасників, які стоять поруч. Спочатку
виконується підготовче завдання: розбитися на пари. Партнери в парі
розташовуються один напроти одного на відстані витягнутої руки і
намагаються утримати фломастер, притиснувши його кінці подушечками
вказівних пальців. Дається завдання: не випускаючи фломастер, рухати
руками вгору-вниз, назад-вперед. Після виконання підготовчого завдання
 150

група встає у вільне коло (відстань між учасниками – витягнуті руки),

фломастери затискаються між подушечками вказівних пальців сусідів.
Група, не відпускаючи олівців, синхронно виконує завдання:
- Підняти руки, опустити їх і повернути в початкове положення.
- Витягнути руки вперед, відвести назад.
- Зробити крок вперед, два кроки назад, крок вперед, крок назад.
- Нахилитися вперед, назад, випрямитися.
- Присісти, встати.
- Зробити крок вперед, підняти руки.
- Тримати олівець безіменними пальцями.
- Тримати олівець мізинцями.
- Виконати вправу з закритими очима.
Рефлексія: Які дії повинен виконувати кожен з учасників, щоб
фломастери не випадали? На що орієнтуватися при виконанні цих дій? Як
встановити необхідне взаєморозуміння?
Вправа «Прикметники».
Мета вправи: познайомитися один з одним, розрядити обстановку.
Хід вправи.
Учасники по черзі називають своє імʼя разом з яким-небудь
прикметником, що починається на першу букву імені. Наступний учасник по
колу повинен назвати попередніх учасників, а потім себе. Таким чином, чим
далі по колу, тим більше доведеться називати імен з прикметниками. Це
полегшить запамʼятовування і розрядить обстановку. Приклад: 1. Сашко
строгий. 2. Сашко строгий, Сергій старанний. 3. Сашко строгий, Сергій
старанний, Надія незалежна і т.д. 4.
Вправа «Пізнання».
Мета вправи: розширення сенсорного пізнання і розвиток
міжособистісної довіри.
Інструкція: «Розділіться на пари, обравши собі в якості партнера
найменш знайомого учасника. Один учасник у кожній парі стає ведучим,
 151

інший – ведомим, йому одягається повʼязка на очі. Через півгодини слід

помінятися ролями. Вправа виконується невербально. Якщо Ви в ролі
ведучого, візьміть Вашого партнера за руку або за талію і проведіть його для
сенсорного дослідження простору. Мовчки керуєте ним. Приводьте Вашого
партнера в контакт з фактурою, яка його зацікавить, наприклад з листям і
квітами, фіранками і килимами. Намагайтеся змусити партнера відчути
сонячне тепло або холод кондиціонера, почути птахів або віддалені розмови,
ходити і бігати. Через 20- 30 хвилин зупиніться і зніміть повʼязку з очей
партнера. Потім поділіться своїми почуттями, що стосуються керівництва та
відповідальності за благополуччя іншого. В якості ведомого зверніть увагу на
те, як Ви себе почуваєте, коли змушені повністю довіряти іншій людині, що
бере на себе відповідальність за Ваше благополуччя. Відчуйте кожне нове
почуття. Набувши досвіду перебування ведомим, поділіться своїми
почуттями з партнером».
Вправа «Бесіда».
Мета вправи: знайомство учасників групи.
Інструкція: «Учасники розбиваються на пари. Завдання –
познайомитися один з одним, по черзі виконуючи роль інтервʼюєра. Ви
можете питати один у одного про те, що вважаєте за можливе, цікаве і
необхідне для знайомства. Протягом 10 хвилин інтервʼю бере одна людина,
потім учасники змінюються ролями. Приблизний перелік питань може бути
таким: 1. Твоє імʼя? 2. Улюблений колір? 3. Улюблена пора року? 4.
Улюблене імʼя: чоловіче, жіноче? 5. Що ти найбільше цінуєш / не цінуєш в
інших людях? 6. Чого ти найбільше боїшся? 7. Чим тебе легко засмутити? 8.
Чим тебе найлегше порадувати? 9. Чим ти любиш займатися, коли
залишаєшся один?».
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід вправи. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм
сподобалося, а що ні.
 152

Ритуал закінчення заняття. Учасники стають в коло тримаючись за

руки. Потім вони різко, не розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і
вимовляють емоційно слово «Ура!».
Заняття 4.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Мета: подальший розвиток згуртованості групи; розвиток здатності
відчувати і розуміти один одного; створення сприятливого емоційного фону.
Хід заняття:
Вправа «Краплинки».
Мета вправи: згуртування учасників.
Інструкція: «Ви – самотні краплинки. Починається хаотичний
броунівський рух, при цьому можливі легкі зіткнення один з одним. Будьте
обережні. За моєю командою Ви зʼєднуєтеся, число краплинок я назву».
Через деякий час після початку ведучий говорить цифру, наприклад, «пʼять».
Учасники складають групи по пʼять осіб. Ті, хто не увійшов до жодної з
групи, вибувають з гри. Потім, інша кількість краплинок обʼєднується і т.д.,
але не більше 4-5 разів. В результаті гри група розбивається на дві підгрупи:
тих, хто вибули і тих, хто залишився на майданчику.
Рефлексія: Чому не всі увійшли? Чим відрізняються ті, хто залишився
поза грою?
Вправа: «Відвертість».
Мета вправи: можливість краще дізнатися один про одного; розвивати
вміння розпізнавати невербальні сигнали людини.
Інструкція: «Вам зараз на своїх листах необхідно написати три
пропозиції, дві з яких будуть правдивими, а одна хибна. Завданням групи
буде в ході дискусії визначити помилкове судження. Після чого автор
пропозицій дасть розгорнуту відповідь».
Рефлексія: Чи легко було вигадувати пропозиції? Чи легко було
вгадувати інших? Чи багато Ви вгадували? Про що це може говорити?
Вправа «Барʼєри».
 153

Мета вправи: обʼєднання, «ломка» просторових барʼєрів між

учасниками, тренування впевненої поведінки в ситуації вимушеного
фізичного зближення, необхідності вирішити нетривіальну задачу в
міжособистісній взаємодії.
Інструкція: «Учасники стоять пліч-о-пліч на смузі шириною 20-25 см.
Гра проходить цікавіше, якщо ця смуга являє собою не просто лінію на
підлозі, а невелике піднесення: наприклад, гімнастичну лаву, бордюрний
камінь на узбіччі дороги або колоду на лісовій галявині. Кожен учасник по
черзі переправляється з одного кінця шеренги на інший. Ні йому, ні тим, хто
стоїть в шерензі, не можна торкатися нічого за межами тієї смуги, на якій
стоять учасники».
Рефлексія: Які психологічні якості учасників проявилися при виконанні
цієї вправи? Якщо вправа викликала дискомфорт, то з чим конкретно він
повʼязаний, як його можна було б подолати?
Вправа: «Ролі».
Мета вправи: сприяти розвитку навичок координації дії; вміння
розподіляти ролі, взаємодіяти в команді.
Інструкція: «Ділимося на 4 підгрупи. Потім кожній підгрупі надається
завдання. Це завдання на Вашу фантазію, вміння передавати впізнавані
образи, настрій. Необхідно буде зобразити сімейну фотографію. (Наприклад:
артистів, спортсменів, моряків і т.п.). Потім ми всі разом будемо вгадувати,
що кожна мікрогрупа хотіла зобразити».
Вправа «Обʼєднання».
Мета вправи: обʼєднання групи через знаходження подібностей у її
учасників.
Інструкція: «Кожна команда повинна написати на аркуші риси
подібності (перша команда) і риси відмінності (друга команда) у своїй групі.
Виграє та команда, яка більше напише подібностей або відмінностей за
певний час. Враховується кількість названих подібностей і їх якість».
 154

Рефлексія: Спробувати підвести учасників до думки, що, хоча вони всі

такі різні, подібності між ними набагато більше, ніж може здатися на перший
погляд.
Вправа «Подібність».
Мета вправи: навчання вмінню розподіляти ролі в команді, порівнювати
себе з іншим учасником за схожими ознаками.
Інструкція: «Тепер ми подивимося, наскільки Ваші загальні риси
проявляються у кожного з Вас окремо!». Завдання учасників – побудуватися
в одну лінію по зростанню. При цьому не можна розмовляти. Потім завдання
ускладнюється – їм потрібно вишикуватися за датою і місяцем народження,
по довжині волосся, по віддаленості місця проживання від місця роботи, за
кольорами веселки в їхньому одязі.
Рефлексія: Чи важко Вам було виконувати цю вправу? Чому? Яку роль
Ви обрали для себе? Яка стратегія виконання була найбільш ефективна?
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід вправи. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм
сподобалося, а що ні.
Ритуал закінчення заняття.
Учасники стають в коло, тримаючись за руки. Потім вони різко, не
розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і вимовляють емоційно
слово «Ура!».
Заняття 5.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Мета: провести лекцію на тему «стрес і стресостійкість».
Хід заняття.
Лекція на тему «Стрес і стресостійкість».
Вправа «Стрес у моєму житті».
Мета вправи: допомога учасникам в усвідомленні і вербалізації своїх
уявлень про стрес, визначенні свого ставлення до даного феномену.
 155

Виявлення субʼєктивних труднощів, пережитих членами групи зараз, і

особистих ресурсів протистояння стресовим ситуаціям.
Зміст. Тренер готує заздалегідь папір формату А4 (по числу учасників),
кольорові фломастери. Учасники тренінгу розташовуються комфортно (в
колі або за колом). Ведучий попереджає їх про те, що вправа носить
конфіденційний характер, тому в ході проведення вправи не варто задавати
один одному ніяких питань.
Інструкція: «Намалюйте, будь ласка, малюнок «Стрес у моєму житті».
Він може бути виконаний в будь-якій формі – реалістичній, абстрактній,
символічній, художній. Більше значення має Ваш ступінь щирості, тобто
бажання зобразити свої думки, почуття, образи, які прийшли Вам в голову
відразу після того, як Ви почули тему. Цей малюнок зможе стати тим
ключем, який протягом всього тренінгу буде допомагати Вам усвідомлювати
труднощі, знаходити вже наявні ресурси, виробляти нові успішні стратегії
управління стресом. При необхідності можна скористатися кольоровими
фломастерами. Ви маєте повне право не показувати Ваш малюнок в групі,
якщо Ви цього захочете».
Учасники малюють протягом 4-5 хвилин. Потім тренер починає
ставити запитання, на які учасники відповідають самостійно (подумки), без
запису відповіді на папері, не промовляючи їх вголос. Після кожного питання
тренер дає учасникам від 15 до 40 секунд для внесення змін і доповнень в
малюнок.
Питання, які може задати ведучий:
1. Чи використано у Вашому малюнку колір? Подивіться, які кольори
(або який колір) переважає в малюнку. Що для Вас означає саме цей колір?
2. Де Ви зобразили себе? Позначте себе буквою.
3. Як ви зобразили стрес? У вигляді живої істоти, абстрактної фігури,
конкретної людини?
4. Подивіться, скільки місця займає на аркуші Ваше зображення і
скільки – стрес. Чому?
 156

5. При зображенні себе і стресу чи використовували Ви схожі кольори?

Які?
6. Подумки розділіть аркуш навпіл горизонтальною і вертикальною
рисами. Де виявилася Ваша фігура?
7. Чи є на малюнку будь-який барʼєр між Вами і стресом? Може бути,
Ви тримаєте в руках шаблю, парасольку або щось ще? Якщо Ви відчули
необхідність, намалюйте ще що-небудь, що може захистити Вас від стресу.
8. Чи є у Вас грунт під ногами, на що Ви спираєтеся? Або Ви висите в
повітрі? А в житті на кого Ви можете покластися? Якщо такі люди існують у
Вашому реальному житті, але їх чомусь немає на малюнку – домалюйте їх.
9. Які свої сильні сторони у взаємодії зі стресовою ситуацією Ви могли
б відзначити? Постарайтеся знайти не менше трьох позицій, за якими Ви
відчуваєте себе впевнено. Які особистісні якості допомагають Вам досягати
успіху?
10. Що б Вам хотілося змінити або як би Вам хотілося поліпшити свій
стан в стресовій ситуації? Які особистісні якості та / або інші чинники
заважають Вам поліпшити його?
11. Які ще Ваші ресурси Ви бачите в цьому малюнку або хочете додати
в нього? Намалюйте їх, будь ласка.
Після того як учасники дадуть відповідь на останнє запитання, ведучий
просить їх обʼєднатися в підгрупи по 4-5 учасників. Як правило,
створюються групи за принципом збігу будь-яких позицій, що стосуються
сприйняття поняття «стрес», стратегій і ресурсів, які проявилися в малюнках.
У кожній сформованій групі бажаючі можуть висловитися з приводу своїх
відчуттів, думок, що виникли в процесі малювання. При цьому інші
слухають, доповнюють, висловлюють свою точку зору, задають питання, але
не критикують. Говорячи про те, що допомагає і що заважає ефективно діяти
в ситуації стресу, можна висловлюватися як з приводу свого особистого
досвіду, так і ґрунтуючись на спостереженнях за поведінкою людей, які
вміють долати стреси. Потім кожна підгрупа формулює кілька основних
 157

позицій, за якими вони хотіли б щось змінити в своїх реакціях на стресори.

Всі учасники повертаються в коло. Тренер пропонує бажаючим висловитися
з приводу виконаної роботи або з приводу своїх відчуттів.
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм сподобалося, а
що ні.
Ритуал закінчення заняття. Учасники стають в коло, тримаючись за
руки. Потім вони різко, не розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і
вимовляють емоційно слово «Ура!».
Заняття 6.
Мета: сприяти позитивному настрою один до одного і взаємодопомога
при виникненні стресу.
Ритуал початку заняття: «Подаруй свою посмішку».
Хід заняття.
Вправа. Гра «Стратегії подолання стресу».
Мета вправи: зняття емоційної напруги, продовження знайомства
учасників групи, виявлення стратегій поведінки в стресовій ситуації
(необхідності швидко відреагувати на ситуацію, швидко прийняти рішення,
діяти спокійно).
Інструкція: «Учасники, сидячи в колі, називають себе по імені. Якщо є
однакові імена або якщо хтось хоче взяти ігровий псевдонім, можна
придумати будь-яке імʼя (це може бути зменшене імʼя або назва квітки,
предмета тощо). Ведучий встає зі свого місця, а той, у кого справа утворився
порожній стілець, кладе праву руку на нього і каже: «Тут сидить ...» і називає
імʼя будь-якого учасника. Той, хто був названий, спокійно йде до порожнього
стільця і займає його. Сидячий праворуч від викликаного гравця кладе праву
руку на порожній стілець і повторює фразу «Тут сидить ...». Завдання –
встигнути зайняти вільний стілець до того, як буде виголошена фраза «Тут
 158

сидить ...» і назване імʼя. Якщо імʼя ще не назване, ведучий займає вільний
стілець.
Рефлексія. Обговорення вражень.
Вправа «Викинути однакову кількість пальців».
Мета вправи: концентрація уваги; вміння відчути іншого.
Інструкція: «Вам зараз необхідно не домовляючись викинути однакову
кількість пальців».
Рефлексія: Чи вдавалося викинути відразу однакову кількість? Як
довго це не виходило?
Вправа «Товариськість».
Мета вправи: розвиток уявлень про якості, необхідні для ефективного
спілкування.
Інструкція: «Серед безлічі якостей, які характеризують людину в усіх її
проявах, є такі, які належать до якостей, вкрай необхідних і важливих для
ефективного спілкування, зокрема професійного. На першому етапі (5
хвилин) Ви повинні самостійно і індивідуально скласти список якостей,
важливих для спілкування. Чим більше їх Ви включите в цей список, тим
цікавіше буде працювати на другому етапі. При складанні списку
постарайтеся уявити собі товариську людину. Якою вона повинна бути? Чим
вона відрізняється від інших людей? Одним словом, намалювати Ваш образ
товариської людини. Згадайте літературних героїв, своїх знайомих і т.д.
Може бути, це допоможе скласти перелік якостей, важливих для приємного і
продуктивного спілкування. На другому етапі ми проведемо дискусію,
основна мета якої – виробити загальний список якостей, важливих для
спілкування. При цьому будь-хто може висловити свою думку, зрозуміло,
аргументуючи її, наводячи приклади, що ілюструють, як і коли ці якості
допомагали подолати ту чи іншу перешкоду, поліпшити відносини з
оточуючими. Названі якості включаються в загальний список більшістю
голосів, який оформлюється на дошці (табло) або великому аркуші паперу.
 159

На третьому етапі кожен учасник записує в свій листок щойно складений

загальний список якостей, важливих для спілкування.
Наприклад, цей список може виглядати так:
уміння слухати;
тактовність;
уміння переконувати;
інтуїція;
спостережливість;
душевність;
енергійність;
відкритість.
Потім кожен з учасників за 10-бальною шкалою оцінює наявність у себе
перерахованих якостей.
Рефлексія: Хто хоче висловитися з приводу зазначених якостей?
Вправа «Моя мрія».
Мета вправи: формування у групі довірчих відносин, професійної
взаємодії.
Інструкція: «Кожному учаснику пропонується протягом трьох хвилин
написати на анонімній картці, ким він хотів бути в дитинстві і чому. Потім
картки здаються ведучому, який їх перемішує і роздає учасникам в
довільному порядку. Кожен повинен «вжитися» в образ невідомого автора,
зачитати написане, припустити, чи змінилося це бажання зараз і якщо
змінилося, то чому? Решта учасників уважно слухають, задають питання».
Рефлексія: Хто хоче висловитися з приводу вправи?
Вправа «Гадалка».
Мета вправи: знадобиться для розминки в процесі групового тренінгу,
що триває кілька днів (починаючи з третього, четвертого дня). Вона дозволяє
налаштувати учасників на подальшу роботу, активізувати знання один про
одного, отримані в попередні дні, створити атмосферу доброзичливості та
взаємної зацікавленості.
 160

Інструкція: «У жартівливому ключі ведучий пропонує учасникам

«помірятися інтуїтивними здібностями». Для цього кожен учасник по черзі
повинен: розслабитися, відкинувшись у своєму кріслі або на своєму стільці;
закрити очі; порахувати про себе до семи; під час рахунку спробувати
викликати образ кого-небудь з учасників і вгадати його стан; після
закінчення рахунку оголосити своє судження, не називаючи імен і не
вказуючи на когось конкретно. Ведучий робить розʼяснення, повідомляючи,
що судження можуть бути про все: про психологічний стан когось з
присутніх, про його думки, настрій, бажання щось зробити або не зробити.
Ведучий першим показує приклад. Він закриває очі, рахує про себе до семи,
потім відкриває очі і говорить щось на кшталт такого: - Мені здалося, що у
когось з учасників зараз сильно болить зуб. - Мені було бачення, що відразу
двоє учасників тренінгу не виспалися, їм дуже хочеться позіхнути. - Як мені
здається, комусь зараз дуже хочеться курити. - Я думаю, у одного з нас вдома
залишився голодний пес, і він про це переживає».
Рефлексія: Хто хоче висловитися з приводу вправи?
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм сподобалося, а
що ні.
Ритуал закінчення заняття.
Учасники стають в коло, тримаючись за руки. Потім вони різко, не
розчіплюючи, рук піднімають їх вгору до центру і вимовляють емоційно
слово «Ура!».
Заняття 7.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Мета: навчитися знімати стрес.
Хід заняття.
Семінар на тему: «Стрес і його профілактика». Для наступної роботи
розділіться на 2 групи. 1 група перераховує всі можливі стресові ситуації
 161

Наприклад, великі професійні навантаження, біль іншої людини – все це

стресові ситуації. 2 група допомагає протистояти стресу. Будь-яку тривогу
потрібно перевести в моторний компонент. Тривожно на душі – не треба їсти
тістечка. Краще вийти на вулицю, подихати свіжим повітрям, порухатися.
Тривога – найдавніше відчуття, яке виникає при небезпеці. В давнину
людина тікала від небезпеки. Ось і нам треба перевести тривожні відчуття в
мʼязові рухи.
Вправа «Самооцінка».
Мета вправи: зняття мʼязового та емоційного напруження і підняття
самооцінки, віри в свою унікальність.
Хід вправи. «Душа кожної людини схожа на море. То воно світле і
спокійне, сонячні відблиски світяться на його поверхні, радуючи оточуючих.
То налетить шторм, хвилі клекочуть, трощать і змітають все, що зустрілося
на їхньому шляху. У ці моменти навколишні можуть боятися моря і уникати
його. Але яка б не була погода, на дні моря все інакше. Давайте спробуємо
опуститися в прозору бірюзову товщу води. Бачите, повз нас пропливають
зграйкою маленькі блискучі рибки? А ось морська зірка. Пливемо ще
глибше. Там, на самому дні моря, лежить справжній скарб Вашої душі. Це
перлина. Тільки Ви можеш взяти її в руки. Підпливемо ближче і розглянемо
її. Яке вона випромінює світло? Які у неї розміри? На чому вона лежить?
Візьміть її акуратно в руки. Такі перлини є в душі і у інших людей, але ніде
немає навіть двох однакових. Чуєте звуки? Напевно, вона хоче сказати щось
важливе! Послухайте її уважно, адже вона знає, що Ви унікальний, хороший,
особливий. Ви добре розчули, що вона повідала? Якщо так, то дбайливо
опустіть перлину знову на дно своєї душі. Подякуйте їй за те, що можете
відчувати себе щасливим. Що ж, пора плисти назад. Коли я порахую до
десяти, Ви підпливете до поверхні моря, виринете і відкриєте очі».
Рефлексія: Поділіться своїми відчуттям, які виникли під час вправи.
Вправа «Хвиля».
Мета вправи: зняття стресового стану.
 162

Інструкція: «Сядьте рівно або встаньте досить стійко. Зробіть повільний

глибокий вдих на 3 рахунки. (Вдих повинен починатися з живота, куди
заходить перша порція повітря, а живіт кілька випинається вперед. Потім
розширюється і піднімається грудна клітка. Таким чином, виходить
хвилеподібний рух знизу вгору). Зробіть повільний видих на 5 рахунків.
(Видих проводиться в зворотному порядку – спочатку втягується живіт, а
потім опускається грудна клітка). Пауза на видиху – 2-4 рахунки, в
залежності від Ваших можливостей. Таким чином, малюнок дихання при
виконанні цієї вправи буде виглядати так: Вдих (2-3 сек) – Видих (5 сек) –
Пауза (5-7 сек). Повторюємо так 5-10 разів. Якщо голова паморочиться –
подовжуємо паузи після видиху».
Рефлексія: Обговорення вправи.
Вправа «Сприйняття».
Мета вправи: навчитися спокійно ставитися до стресових ситуацій.
Хід вправи. «Способів дисоційованого сприйняття кілька. Наприклад,
Ви можете уявити свою стресову ситуацію у вигляді фільму, який Ви
спостерігаєте на екрані телевізора. Уявіть, що неприємна ситуація знята на
плівку, і Ви переглядаєте цей запис, як сторонній спостерігач. Як це
виглядало зі сторони, де Ви були, що наробили, як рухалися тощо.
Спробували? Добре. Тепер зробіть зображення чорно-білим, і подумки
передивіться плівку ще раз. Відчуваєте, як згасають Ваші емоції? Зменшить
звук і зменшить зображення, і Ваші неприємні переживання теж потьмяніють
і виявляться далеко від Вас. Другий прийом дисоціації повʼязаний зі зміною
масштабу події. Вас зачепив за живе колега по роботі, який приписав собі
розвʼязання певної проблеми, в той час як ідея прийшла першою Вам? Ви у
нестямі від люті і праведного гніву? Чудово. А тепер уявіть, як ця ситуація
виглядає з борту Міжнародної космічної станції? А з поверхні Марса? Якісь
маленькі червʼячки кипʼятяться незрозуміло через що. Чи змінився не
просторовий, а часовий масштаб. Подумайте, як Ви будете думати про свій
емоційний порив через місяць? Напевно, він здасться дрібною сутичкою з
 163

забутого приводу. А через рік Ви будете памʼятати, через що у Вас сьогодні

підскочив тиск? Навряд чи. А через пʼятдесят років? А Вашу поведінку
можна назвати дуже розумною? Втім, ми вирішили обходитися без оцінок
...». Третій прийом дисоціації може підійти для учасників, яким важко при
створенні зорових образів – ігрове перевтілення. В цьому випадку Ви можете
взяти кілька дрібних предметів (скріпок, гудзиків, шахових фігурок) і
змоделювати стрес, зобразивши себе і інших учасників стресової ситуації в
ігровій формі. Погляд з боку і своє перетворення в маленьку фішку зіграють
свою позитивну справу, і Ви зможете набагато спокійніше подивитися на все,
що відбувається.
Рефлексія: Обговорення вправи.
Вправа «Зупинка».
Мета вправи: позбутися від негативних думок.
Інструкція: «Зосередьтеся на думках, що заповнюють Вашу свідомість.
Потім переведіть увагу на зовнішнє середовище (обстановку квартири або
робочий кабінет, пейзаж за вікном – на будь-який зовнішній обʼєкт).
Повільно переміщаючи фокус уваги з одного предмета на інший, про себе
потрібно описувати свої відчуття, намагаючись дотримуватися максимальної
обʼєктивності і уникаючи будь-яких оцінок. Досліджуючи променем Вашої
уваги обʼєкти зовнішнього світу, використовуйте всі можливі модальності
(зорову, слухову тощо)».
Рефлексія: Враження про вправу.
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм сподобалося, а
що ні.
Ритуал закінчення заняття.
Учасники стають в коло, тримаючись за руки. Потім вони різко, не
розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і вимовляють емоційно
слово «Ура!».
 164

Заняття 8.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Цілі: навчити позбуватися від психо-мʼязової напруги.
Хід заняття.
За допомогою регулярних медитативних технік можна досягти
підвищення стійкості до стресів, знизити частоту серцебиття і дихання, а
також артеріальний тиск, полегшити головний біль і зняти мʼязову напругу.
Техніка «Релаксація».
Процес релаксації розроблений на основі циклу «концентрація –
напруга мʼязів – затримка напруги – зняття напруги – розслаблення» для
кожної групи мʼязів в наступному порядку: 1-а група – права рука, ліва рука і
обличчя; 2-а група – шия і горло; 3-тя група – груди і плечі; 4-а група –
живіт; 5-а група – ліва нога і стопа; 6-а група – права нога і стопа. Інший
варіант – одночасна мʼязова релаксація, коли напружуються відразу всі
мʼязи, напруга утримуються деякий час, потім знімається, і мʼязи
розслаблюються.
Вправа «Проблемні ситуації».
Інструкція: «Освоївши мистецтво мʼязової релаксації, переходите до
наступного етапу: розподіліть проблемні ситуації за рівнями стану
тривожності, які вони у Вас викликають, на зразок сходів. Місце кожної
ситуації визначайте за тим хвилюванням, яке Ви відчуваєте, згадуючи про
неї. Коли ми думаємо про будь-яку загрозу, наші мʼязи автоматично
напружуються, оскільки природною реакцією організму на стрес є готовність
до бою або втеча. Сутність методу в тому, щоб «навчити» свої мʼязи в такі
моменти не напружуватися, а, навпаки, розслаблятися. Тому так важливо
вміти розслаблятися «за власним бажанням». Ідея методу така: обрати
спочатку ситуацію, яка викликає найменшу тривогу, подумки уявити себе в
цій ситуації, а потім свідомо розслабити мʼязи. Коли Ви взагалі перестанете
відчувати хвилювання на даному рівні, можна переходити до наступної
 165

сходинки. Таким чином Ви поступово привчаєтеся по-новому реагувати на

хвилюючі ситуації».
Рефлексія заняття.
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм сподобалося, а
що ні.
Ритуал закінчення заняття. Учасники стають в коло, тримаючись за
руки. Потім вони різко, не розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і
вимовляють емоційно слово «Ура!».
Заняття 9.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Мета: навчитися знімати стрес за допомогою фізичних навантажень.
Хід заняття.
«Вправа для тіла».
Інструкція: «Встаньте прямо і покладіть руки на плечі. У той момент,
коли Ви робите вдих, піднімайте лікті рук, як можна вище і перекиньте
голову назад. На видиху поверніться у вихідне положення. Повторіть цю
вправу кілька разів, щоб зняти напругу в шиї, плечах і спині.
Дотягнутися до зірок. Встаньте прямо, ноги на ширині плечей. Під час
вдиху витягніть руки вгору і потягніться так, як ніби Ви намагаєтеся
дотягнутися до зірок. На видиху відпустіть і струсіть руки, прийміть вихідне
положення. Повторити 5 разів. Для більшого ефекту від вправи намагайтеся
дихати дуже глибоко і розчеплюйте пальці рук в той момент, коли Ви
тягнитеся до верху.
Обхват ніг. Сядьте прямо на стілець. Притисніть ноги до себе так, щоб
пальці ніг знаходилися на краю стільця, а підборіддя знаходилося між
колінами. Обхопіть руками ноги і дуже сильно притисніть до себе. У такому
положенні потрібно пробути близько десяти секунд, а потім різко послабити
хватку. Повторіть цю вправу 5 разів. Така вправа дозволить розслабити мʼязи
 166

спини і плечей. Вправу рекомендується робити вранці після важкої ночі або
тривожного сну, якщо Ви відчуваєте слабкість у мʼязах.
Поза дитини. Сядьте на пʼяти і трохи розведіть коліна в сторони. Під
час глибокого вдиху підніміть руки вгору і трохи потягніться. Далі вже на
видиху покладіть руки спочатку на коліна, а потім на підлогу перед собою
якомога далі і затримайтеся в такому положенні секунд 30. Намагайтеся
дихати в такій позі глибоко і рівно. Поверніться у вихідне положення,
повторіть цю вправу 5 разів.
«Дихальні вправи». Повільні вдих і видих. Для початку зробіть
повільний вдих, рахуючи при цьому до 4, потім коли Ви долічите до 4-х,
затримайте дихання секунд на 5-6 і повільно видихніть. Повторіть дану
вправу 5-6 разів. Вправу Ви можете робити перед сном для того, щоб потім
було легше заснути.
«Подих» животом. Перше, що потрібно зробити – це сісти в зручне для
Вас положення. Випрямити спину і підняти підборіддя трохи вгору. Зробіть
повільний повний вдих через ніс так, щоб спочатку наповнити повітрям
живіт, а потім грудну клітку. Ненадовго затримайте своє дихання. Далі вже
на видиху спочатку розслаблюйте і опускайте груди, а потім вже злегка
втягуйте живіт. Виконайте 10-15 циклів, намагаючись при цьому зробити
якомога глибше вдих.
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм сподобалося, а
що ні.
Ритуал закінчення заняття. Учасники стають в коло, тримаючись за
руки. Потім вони різко, не розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і
вимовляють емоційно слово «Ура!».
Заняття 10.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Мета: обговорити психопрофілактику професійного стресу.
 167

Хід заняття: Кожному учаснику було надано домашнє завдання, як і за

допомогою яких методів він опановує професійні стреси. Учасник коротко
розповідає свої методи, потім група обговорює їх і так кожен учасник.
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм сподобалося, а
що ні.
Ритуал закінчення заняття.
Учасники стають в коло, тримаючись за руки. Потім вони різко, не
розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і вимовляють емоційно
слово «Ура!».
Заняття 11.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Мета: навчитися контролювати свої емоції.
Хід заняття.
Вправа «Все під контролем».
Вправа «Стресостійкість».
Вправа «Відповідальні рішення».
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм сподобалося, а
що ні.
Ритуал закінчення заняття.
Учасники стають в коло, тримаючись за руки. Потім вони різко, не
розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і вимовляють емоційно
слово «Ура!».
Заняття 12.
Мета: обговорення програми, враження кожного.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Хід заняття.
 168

Вправа «Копінг-поведінка».
Мета вправи: обговорення інформації, отриманої протягом дня.
Інструкція: «Етап 1. Кожен учасник записує дві особисті якості, які
допомагають йому справлятися зі стресом. Етап 2. Група ділиться на
підгрупи, в яких складається портрет стресостійкої людини. Обовʼязкова
умова: в списку особистісних якостей, складеному групою, має бути дві
якості від кожного її учасника. Етап 3. Після складання списку підгрупи
складають резюме для участі в саміті «Найуспішніший і стресостійкий
фахівець року». Учасники, сидячи в загальному колі, розповідають, що
нового і/або корисного вони дізналися в процесі заняття, що вони спробують
використати у своїй роботі і в особистому житті.
Вправа «Теплота».
Мета вправи: зняття напруги, створення теплої, дружньої обстановки,
заснованої на довірі і розумінні оточуючими.
Інструкція: «Кожен на цій галявині знайде свою квітку. А тепер візьміть
папір, олівці або фломастери і намалюйте квітку, яку представили в своїй
уяві. Напишіть на ньому побажання групі, розфарбуйте, виріжте цю квітку і
приклейте на сонячну галявину. Поділіться своїм настроєм, відчуттями».
Рефлексія: Враження кожного учасника.
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм сподобалося, а
що ні.
Ритуал закінчення заняття.
Учасники стають в коло, тримаючись за руки. Потім вони різко, не
розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і вимовляють емоційно
слово «Ура!».
Заняття 13.
Ритуал початку заняття: «Твоя чарівна посмішка».
Мета: підведення підсумків.
 169

Хід заняття.
Обговорення проведеної програми, враження учасників, перевг і
недоліків, арт-малюнок «Портрет».
Мета вправи: намалювати себе і уявити, яким став учасник програми.
Інструкція: «Зайняти будь-яке комфортне місце в просторі, зобразити
себе настільки, наскільки можливо відобразити кращі свої якості,
використовуючи будь-які запропоновані матеріали. По колу пустити всі
роботи: навколо портрета кожен з учасників пише якості-побажання автору
роботи. Обмін думками: як виконувалася робота, чому обрана така техніка,
що замислювалося для зображення, чи сподобалися побажання учасників, що
хочеться додати після, які якості Ви в собі відкрили?»
Прощання.
Мета: попрощатися з групою.
Хід. Ведучий дякує всім за результативну роботу і бажає успіхів у
досягненні важливих професійних цілей, сили волі у подоланні перешкод і
близьких, які зможуть прийти на допомогу.
Обговорення заняття в цілому.
Мета: отримання зворотного звʼязку.
Хід. Учасники діляться враженнями про заняття, що їм сподобалося, а
що ні.
Ритуал закінчення заняття.
Учасники стають в коло, тримаючись за руки. Потім вони різко, не
розчіплюючи рук, піднімають їх вгору до центру і вимовляють емоційно
слово «Ура!».
Проведення повторних діагностичних методик.
 170

3.2. Психологічний та статистичний аналіз результатів

формувального етапу дослідження

У психокорекційній роботі взяли участь 102 учасника (53 жінки і 49

чоловіків) із середнім та низьким ступенями сформованості складових їх
професійного здоровʼя.
З них експериментальну групу склали 52 респондента (29 жінок і 23
чоловіка); контрольну групу склали 50 респондентів (24 жінки та 26
чоловіків), процедура психокорекції з якими не проводилася. Відбір
учасників у групи відбувався за принципом добровільності.
Обсяг запропонованої програми складав 96 годин, з яких на формувальну
частину відводилося 84 години (38 годин на основні тренінгові сесії (по 2
години на кожну з них), по 4 години на ознайомчу та заключну роботу); 12
годин – на творчі домашні завдання і ведення щоденника
самоспостереження.
Було проведено дослідження чотирьох тренінгових груп.
Група 1. Проходила курс занять переважно за особистісно-
орієнтованими технологіями професійного здоровʼязбереження фахівців
медичної галузі.
Група 2. Проходила заняття переважно за тілесно-орієнтованими
технологіями професійного здоровʼязбереження фахівців медичної галузі.
Група 3. Проходила заняття переважно за когнітивно-поведінковими
технологіями професійного здоровʼязбереження фахівців медичної галузі.
Група 4. Проходила заняття переважно за емоційно-проблемними
технологіями професійного здоровʼязбереження фахівців медичної галузі.
Розглянемо вплив технологій професійного здоровʼязбереження
фахівців медичної галузі на особистісні параметри кожної з чотирьох груп
учасників.
На рис. 3.1 представлені зміни в особистісних характеристиках
учасників 1-ї групи.
 171

70
60
50
40
30
20
10
0
Tc I Sav Ex Fr S Sr Sa Nc Sy A C Cp
результат до результат після

Рис. 3.1. Порівняння параметрів досліджуваних групи 1 до і після

корекції за показниками особистісних орієнтацій

Середні значення особистісних параметрів учасників 1-ї групи зросли

за показниками самоактуалізації.
Залишилися без змін параметри прийняття себе (Sа), але цей
параметр у фоновому вимірі був найвищим.
Найбільше підвищилася конструктивність поглядів на природу
людини (Nс) – на 15,4%, потім в порядку убування розташувалися
показники за шкалами – цінності принципів самоактуалізації (Sav) – на
13,5%, синергія (Sу) і опора на себе (I) – на 11,5%. В середньому всі
параметри підвищилися на 7,7%.
Найнижчий в цій групі показник за шкалою самоповаги (Sr)
збільшився в середньому на 5,8%.
На рис. 3.2 представлені зміни в особистісних характеристиках
учасників 2-ї групи.
 172

80
70
60
50
40
30
20
10
0
Tc I Sav Ex Fr S Sr Sa Nc Sy A C Cp

результат до результат після

Рис. 3.2. Порівняння параметрів досліджуваних групи 2 до і після

корекції за показниками особистісних орієнтацій

Група 2 мала високі фонові показники (за винятком контрастно

низького показника самоповаги (Sr)), що знівелювало величину їх приросту.
Відсоток приросту середніх показників у порядку убування виглядає
так:
- опора на себе (I) і самоповага – на 17,3%;
- спонтанність (S), синергія (Sу);
- здатність до близьких контактів (С) – на 13,5%;
- екзистенціальність (Ех) і прийняття агресії (А) – на 11,5%;
- компетентність у часі (Тс) – на 9,6%;
- реактивна чутливість (Fr) – на 7,7%;
- прийняття себе (Sа) і конструктивність погляду на природу людини
(Nс) – на 5,7%;
- цінність принципів самоактуалізації (Sav) – на 3,8%.
На рис. 3.3 представлені зміни в особистісних характеристиках
учасників 3-ї групи.
 173

80
70
60
50
40
30
20
10
0
Tc I Sav Ex Fr S Sr Sa Nc Sy A C Cp

результат до результат после

Рис. 3.3. Порівняння параметрів досліджуваних групи 3 до і після

корекції за показниками особистісних орієнтацій

На рис. 3.3 простежується значний приріст параметрів. У відсотках

збільшення параметрів виражається таким чином:
- опора на себе (I) на 23,1%;
- реактивна чутливість (Fr) на 21,2%;
- здатність до близьких соціальних контактів (C) на 19,2%;
- синергія (Sy) на 17,3%;
- цінність принципів самоактуалізації (Sav) і прийняття себе на 15,4%.
У цій групі максимальний приріст виявився найбільшим.
Досліджуючи наведені гістограми на пріоритет величини приросту
показників, можна відзначити, що перші місця займають здатність до близьких
соціальних контактів (C) і опора на себе (I).

На рис. 3.4 представлені зміни в особистісних характеристиках учасників

4-ї групи.
 174

80
70
60
50
40
30
20
10
0
Tc I Sav Ex Fr S Sr Sa Nc Sy A C Cp
резальтат до результат после

Рис. 3.4. Порівняння параметрів досліджуваних групи 4 до і після

корекції за показниками особистісних орієнтацій

У четвертій групі найбільше зросла опора на себе (I) на 25,0% і далі в

порядку убування: спонтанність на 23,1%, реактивна чутливість (Fr) на 21,2%,
здатність до близьких соціальних контактів (C) і самоповага (Sr) на 17,3%,
цінність принципів самоактуалізації (Sav) на 15,3%, компетентність у часі (Tc) і
синергія (Sy) на 15,3%, екзистенціальність (Ex) і прийняття агресії (A) на
13,3%, конструктивність погляду на природу людини (Nc) на 9,6%, прийняття
себе (Sa) на 7,7%. Найбільші абсолютні показники фону Сі, Sa.
Розглянемо гістограму, яка ілюструє різницю особистісних параметрів
експериментальної групи і параметрів контрольної групи, складеної з
показників опитувальника особистісних орієнтацій Е. Шостром після
проходження програми.
Порівняння показників особистісних орієнтацій досліджуваних
експериментальної та контрольної груп до і після корекції наведено на
рис. 3.5.
 175

70

60

50

40

30

20

10

0
Tc I Sav Ex Fr S Sr Sa Nc Sy A C Cp

КГ ЕГ

Рис. 3.5. Порівняння показників особистісних орієнтацій

досліджуваних експериментальної та контрольної груп
до і після корекції

Різниця параметрів перевірялася на достовірність за допомогою t-

критерію Стьюдента, що показало високу значимість відмінностей
(р≤0,01).
На заключному етапі емпіричного дослідження в межах інтегрованої
соціально-психологічної програми збереження професійного здоровʼя фахівців
медичної галузі був розроблений і реалізований корекційно-розвивальний
тренінг стресостійкості учасників експериментальної групи з низьким рівнем
даної якості. Після чого було проведено порівняльний аналіз стресостійкості до
експерименту і після нього в контрольній та експериментальній групах.
До реалізації корекційно-розвивальної програми у учасників
контрольної та експериментальної груп було проведено порівняльний аналіз
стресостійкості і індивідуально-особистісних предикторів за допомогою t-
критерію Стьюдента.
 176

Як показали результати дослідження, експериментальна і контрольна

(чоловічі і жіночі підгрупи) не мають значних відмінностей за вищевказаними
параметрами. Після реалізації корекційно-розвивальної програми були
повторно вивчені особливості стресостійкості, тривожності, властивостей
темпераменту і якостей самоактуалізації. Результати були зіставлені між собою
за допомогою Т-критерію Вілкоксона для залежних вибірок.
Аналіз даних показав, що як у чоловіків-медиків, так і у жінок-медиків
експериментальних підгруп стресостійкість значно підвищилася. Зниження
зафіксовано за показниками реактивної і особистісної тривожності на
статистично значущому рівні. У контрольних підгрупах дані показники
залишилися на початковому рівні.
Слід зазначити, що робота учасників в ході тренінгу є певний вид
діяльності, в процесі якої учасник не тільки розвиває механізми свого
функціонування як особистості, а й освоює такі компоненти діяльності, як
планування, аналіз, моделювання та рефлексію, які, поряд зі зміненими
особистісними властивостями, мають важливе значення для здійснення його
власної професійної діяльності.
Механізми планування, аналізу, моделювання, рефлексії (розвиваючі
компоненти діяльності) учасник може в подальшому використовувати для
підвищення ефективності функціональних і процесуальних (стадіальних)
компонентів своєї професійної діяльності.
У звʼязку з цим на різних етапах апробації програми діяльність
учасників будувалася таким чином, щоб дані механізми, а також
функціональні і процесуальні (стадіальні) компоненти діяльності ставали
предметом усвідомлення і відпрацювання, що необхідно для перенесення
сформованих механізмів в реальну професійну діяльність.
Реалізація даної програми продемонструвала, що на рівні самооцінки
найбільш піддаються корекції такі якості, як особистісна тривожність,
предметна і соціальна емоційність, заниження самооцінки, ригідність
поведінки і мислення.
 177

Це було підтверджено результатами анкетування учасників програми,

які оцінювали за семибальною системою відповідні показники, спочатку до, а
потім після впровадження програми, а також контент-аналізом їх письмових
відгуків. У той же час ускладненою виявилася корекція реактивної
тривожності, емоційної стійкості, схильності до фрустрації, хоча статистично
значуще зниження їх рівнів підтвердилося.
Використання інтегрованої соціально-психологічної програми
збереження професійного здоровʼя учасників призвело також до зростання
ефективності здійснення різних компонентів їх професійної діяльності.
Зазначене учасниками підвищення ефективності виконання
функціональних компонентів професійної діяльності можна пояснити
перенесенням в реальну діяльність процесів планування, аналізу,
моделювання, рефлексії, засвоєних в ході впровадження програми.
Поряд із зазначеними вище позитивними змінами за низкою
особистісних якостей і ефективності здійснення функціональних
компонентів професійної діяльності, виявлено також підвищення рівня
стресостійкості учасників за методикою C. Суботіна, яка повторно була
запропонована учасникам через 6 месяцев після завершення програми.
Відмінності середніх значень за показником стійкості до стресу до і через
шість місяців після впровадження програми статистично достовірні за t-
критерієм Стьюдента і за Т-критерієм Вілкоксона.
Проведений аналіз дозволив визначити істотний вплив окремих
особистісних складових фахівців медичної галузі (цінність принципів
самоактуалізації, опора на себе, екзистенціальність, здатність до близьких
соціальних контактів та ін.) на показники стресостійкості під дією технологій
професійного здоровʼязбереження досліджуваних. Крім того, після реалізації
програми були повторно діагностовані параметри тривожності, властивостей
темпераменту, особистісних орієнтацій, соціальної поведінки та ін.
Результати були зіставлені між собою за допомогою Т-критерію Вілкоксона
для залежних вибірок. Аналіз даних показав, що як у чоловіків-медиків
 178

(Т=672; р≤0,035), так і у жінок-медиків (Т=776; р≤0,031) експериментальної

групи стресостійкість значно підвищилася. Зниження зафіксовано за
показниками реактивної і особистісної тривожності на статистично
значущому рівні (Т=1183; р≤0,028 та Т=1098; р≤0,034 відповідно). Відбулося
зменшення показників за симптомами емоційного вигорання на фазі
«напруга» (переживання психотравмуючих обставин, тривога і депресія); на
фазі «резистенція» (вибіркове емоційне реагування і емоційно-моральна
дезорієнтація); на фазі «виснаження» (емоційний дефіцит, емоційна і
особистісна відстороненість) (р≤0,01).
Зафіксоване збільшення показника соціальної егрічності (Т=494; р≤0,01), що
відповідає за активність особистості в соціумі, та відзначено зниження
показників емоційності (Т=562; р≤0,005) і соціальної емоційності (Т=621;
р≤0,029) у чоловіків-медиків. У жінок-медиків також встановлено зниження
підвищеної емоційності і соціальної емоційності (р≤0,05).
Статистично значимі відмінності в експериментальній групі після
корекційної програми встановлені за показниками самоактуалізації. Так, у
чоловіків-медиків відбулося збільшення гнучкості поведінки (Т=107; р≤0,001) і
відзначено підвищення самоповаги (Т=724; р≤0,023), самоприйняття (Т=440;
р≤0,005) і контактності (Т=109; р≤0,001). У жінок-медиків на статистично
значущому рівні зафіксовано збільшення за показниками сензитивність до себе
(Т=609; р≤0,036) і спонтанність (Т=670; р≤0,034).
Ефективність запропонованої програми доведена також підвищенням в
експериментальній групі показників емоційної та вольової регуляції
(Gкрит=29; ρ≤0,05), життєстійкості (Gкрит=11; ρ≤0,05); зниженням показників
фрустрованості (Gкрит=26; ρ≤0,05), збільшенням здатності до антиципування
(Gкрит=15; ρ≤0,05) та поліваріантності прогнозування й планування перебігу
подій; використанням проактивних стратегій опанувальної поведінки
(Gкрит=19; ρ≤0,05).
 179

У досліджуваних контрольної групи за результатами діагностичних зрізів до

та після формувального впливу статистично значущих відмінностей не
зафіксовано.
Апробація інтегрованої соціально-психологічної програми збереження
професійного здоровʼя фахівців медичної галузі, що включає соціально-
психологічний тренінг, спрямований на корекцію виявлених в експерименті
відмінних ознак низької стресостійкості учасників і побудований з
урахуванням основних розвивальних, функціональних і процесуальних
(стадіальних) компонентів професійної діяльності, продемонстрував свою
ефективність і можливість практичного використання.
Отже, розроблено інтегровану соціально-психологічну програму
збереження професійного здоров’я фахівців медичної галузі, реалізовану з
позицій системного, субʼєктно-діяльнісного, особистісно-компетентнісного та
інтегративного підходів із задіянням емоційно-оцінної, інструментальної та
інформаційної соціальної підтримки і комплексу інноваційних соціально-
психологічних технологій особистісної та міжособистісної спрямованості,
впроваджену у блоках системної інтеграції особистості; емоційної
саморегуляції; розвитку навичок саморегуляції; соціальної адаптації та
ефективної комунікації; розширення проактивних поведінкових стратегій.
Ефективність запропонованої програми доведена підвищенням показників
стресостійкості, емоційної та вольової регуляції, життєстійкості, параметрів
самоактуалізації; зниженням показників фрустрованості, особистісної та
ситуативної тривожності, професійного (емоційного) вигорання; збільшенням
показників соціальної егрічності, здатності до антиципування, поліваріантності
прогнозування та планування перебігу подій; використанням проактивних
стратегій опанувальної поведінки, що сприяло підвищенню показників
професійного здоровʼя фахівців медичної галузі та покращенню їх соціального
функціонування в цілому.
 180

Таким чином, аналіз емпіричних даних показав, що розроблена і

реалізована інтегрована соціально-психологічна програма збереження
професійного здоровʼя фахівців медичної галузі довела свою ефективність.

Висновки до розділу

У розділі запропоновано інтегровану соціально-психологічну програму

збереження професійного здоровʼя фахівців медичної галузі та наведено
результати оцінки її ефективності.
У психокорекційній роботі взяли участь 102 учасника (53 жінки і 49
чоловіків) із середнім та низьким ступенями сформованості складових їх
професійного здоровʼя. З них експериментальну групу склали 52 респондента
(29 жінок і 23 чоловіка); контрольну групу – 50 респондентів (24 жінки та 26
чоловіків), процедура психокорекції з якими не проводилася. Відбір
учасників у групи відбувався за принципом добровільності.
Обсяг запропонованої програми складав 96 годин, з яких на формувальну
частину відводилося 84 години (38 годин на основні тренінгові сесії (по 2
години на кожну з них), по 4 години на ознайомчу та заключну роботу); 12
годин – на творчі домашні завдання і ведення щоденника
самоспостереження.
Інтегрована соціально-психологічна програма збереження професійного
здоровʼя фахівців медичної галузі була побудована на основі принципів
комплексності у застосуванні методів корекції; індивідуалізації у підборі
заходів формувального впливу і умов їх застосування з урахуванням
особливостей функціонування емоційно-вольової, когнітивно-оцінної і
компетентнісно-поведінкової складових професійного здоровʼя фахівців-
медиків; діалогізації взаємодії та зворотного звʼязку; самодіагностики,
саморозкриття учасників, усвідомлення і формування ними завдань в
напрямку професійного здоровʼязбереження.
 181

Програма реалізовувалася з позицій системного, субʼєктно-діяльнісного,

особистісно-компетентнісного та інтегративного підходів із задіянням
емоційно-оцінної, інструментальної та інформаційної соціальної підтримки,
психологічний супровід якої передбачав встановлення довіри; дослідження
причин непродуктивності у стресі; диференціацію і узгодження конфліктних
прагнень у сфері внутрішньоособистісного простору; диференціацію і
узгодження конфліктних мотивів, прагнень в міжособистісному просторі; зміну
звичних неконструктивних стереотипів взаємодії.
Алгоритм застосування соціально-психологічних психотехнологій був
представлений особистісно-, емоційно-, тілесно- та проблемно-орієнтованими, а
також когнітивно-поведінковими методами, реалізованими у блоках системної
інтеграції особистості; емоційної саморегуляції; розвитку навичок
саморегуляції; соціальної адаптації та ефективної комунікації; розширенні
проактивних поведінкових стратегій.
Проведений аналіз дозволив визначити істотний вплив окремих
особистісних складових фахівців медичної галузі (цінність принципів
самоактуалізації, опора на себе, екзистенціальність, здатність до близьких
соціальних контактів та ін.) на показники стресостійкості під дією технологій
професійного здоровʼязбереження досліджуваних. Крім того, після реалізації
програми були повторно діагностовані параметри тривожності, властивостей
темпераменту, особистісних орієнтацій, соціальної поведінки та ін.
Результати були зіставлені між собою за допомогою критерію Вілкоксона для
залежних вибірок. Аналіз даних показав, що як у чоловіків-медиків (Т=672;
р≤0,035), так і у жінок-медиків (Т=776; р≤0,031) експериментальної групи
стресостійкість значно підвищилася. Зниження зафіксовано за показниками
реактивної і особистісної тривожності на статистично значущому рівні
(Т=1183; р≤0,028 та Т=1098; р≤0,034 відповідно). Відбулося зменшення
показників за симптомами емоційного вигорання на фазі «напруга»
(переживання психотравмуючих обставин, тривога і депресія); на фазі
«резистенція» (вибіркове емоційне реагування і емоційно-моральна
 182

дезорієнтація); на фазі «виснаження» (емоційний дефіцит, емоційна і

особистісна відстороненість) (р≤0,01).
Зафіксоване збільшення показника соціальної егрічності (Т=494; р≤0,01), що
відповідає за активність особистості в соціумі, та відзначено зниження
показників емоційності (Т=562; р≤0,005) і соціальної емоційності (Т=621;
р≤0,029).
Статистично значимі відмінності в експериментальній групі після
корекційної програми встановлені за показниками самоактуалізації. Так, у
чоловіків-медиків відбулося збільшення гнучкості поведінки (Т=107; р≤0,001) і
відзначено підвищення самоповаги (Т=724; р≤0,023), самоприйняття (Т=440;
р≤0,005) і контактності (Т=109; р≤0,001). У жінок-медиків на статистично
значущому рівні зафіксовано збільшення за показниками сензитивність до себе
(Т=609; р≤0,036) і спонтанність (Т=670; р≤0,034).
Ефективність запропонованої програми доведена також підвищенням в
експериментальній групі показників емоційної та вольової регуляції
(Gкрит=29; ρ≤0,05), життєстійкості (Gкрит=11; ρ≤0,05); зниженням показників
фрустрованості (Gкрит=26; ρ≤0,05), збільшенням здатності до антиципування
(Gкрит=15; ρ≤0,05) та поліваріантності прогнозування й планування перебігу
подій; використанням проактивних стратегій опанувальної поведінки
(Gкрит=19; ρ≤0,05).
У досліджуваних контрольної групи за результатами діагностичних зрізів до
та після формувального впливу статистично значущих відмінностей не
зафіксовано.
Отже, аналіз результатів формувального етапу дослідження показав, що
запропонована інтегрована соціально-психологічна програма сприяє
відповідальному ставленню до професійного здоровʼя фахівців медичної галузі
та його збереженню.

Основні наукові результати розділу опубліковані у таких публікаціях

автора: [21; 22; 28; 29; 230].
 183

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення

проблеми визначення соціально-психологічних чинників збереження
професійного здоров’я фахівців медичної галузі та зроблено такі висновки.
1. Теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми дослідження
показав, що наразі надзвичайно актуальними є питання професійного
здоровʼя фахівців медичної галузі, яке розглядається як здатність зберігати й
активізувати необхідні компенсаторні, захисні, регуляторні механізми, що
відповідають вимогам професійної діяльності і забезпечують професійну
надійність, високу працездатність, ефективність і розвиток особистості
фахівця медичної сфери в усіх умовах протікання його професійної
діяльності. Показано, що у контексті вивчення професійного здоровʼя
зазначена професійна група фахівців є особливо вразливою з точки зору
підвищених вимог до їх професійної компетенції і до самовіддачі;
відповідальності за життя і здоровʼя інших людей, і, як наслідок, високої
ймовірності виникнення синдрому професійного вигорання. Наголошується,
що важливою у контексті дослідження є концепція психологічного
забезпечення професійної діяльності фахівців медичної галузі, що базується
на комплексному підході до вивчення їх професійного здоровʼя на його
фізичному, психологічному та соціальному рівнях, а також соціально-
психологічний супровід фахівців-медиків на різних етапах їх
професіоналізації.
2. Розкрито структурні складові професійного здоровʼя фахівців
медичної галузі та їх змістовно-критеріальне наповнення. Показано, що серед
складових, які визначають високу працездатність та інші характеристики
 184

професійного здоровʼя фахівців медичної галузі на різних його рівнях,

провідну роль відіграють: стресостійкість, що впливає на фізіологічні
показники здоровʼя та сприяє соціально-психологічній адаптації фахівця;
показники життєвої та часової перспективи, що повʼязані зі ставленням до
здоровʼя, та визначають адекватність оцінки фахівцем власного фізичного і
психічного стану; особистісно-ситуативна і часова антиципаційна
спроможність, які впливають на психологічний і соціальний рівні
професійного здоровʼя фахівця-медика, зокрема, через відповідність
реальності очікуванням; застосування стратегій проактивної копінг-
поведінки у складних ситуаціях професійної взаємодії, що можуть
попереджати появу синдрому професійного вигорання і повʼязані з
психологічним рівнем професійного здоровʼя медичних фахівців, які частіше
за фахівців інших професій схильні до формування зазначеного синдрому.
3. Враховуючи складові професійного здоровʼя фахівців медичної галузі:
емоційно-вольову (показники стресостійкості, самооцінки психічних станів,
рівнів особистісної та ситуативної тривожності; професійного (емоційного)
вигорання); когнітивно-оцінну (параметри життєвих смислів і цінностей
особистості фахівця, його життєстійкості; часової перспективи та часової
перспективи трансцендентного майбутнього, циклічності та семантичного
диференціалу часу); компетентнісно-поведінкову (показники прогностичної
компетентності; професійно важливих норм соціальної регуляції поведінки;
проактивних стратегій копінг-поведінки у ситуаціях професійної взаємодії)
було виокремлено ступені сформованості (високий, середній, низький)
професійного здоров’я фахівців медичної галузі відповідно до особливостей
функціонування його складових та рівнів (фізичного, психологічного,
соціального) і проведено диференціацію вибірки.
4. Визначено соціально-психологічні чинники збереження
професійного здоров’я фахівців медичної галузі на різних його рівнях:
фрустраційна толерантність; емоційна стійкість, вольова регуляція;
адекватність самооцінки, соціальна ергічність; життєстійкість, здатність
 185

витримувати соціальний стрес та стійкість до синдрому професійного

(емоційного) вигорання; ясність і впорядкованість уявлень про майбутнє,
прогнозованість і несуперечливість намічених цілей, соціальна сміливість,
винахідливість, відповідальність у поєднанні з високою аналітичністю та
професійною компетентністю; конструктивні механізми і стратегії проактивної
опанувальної поведінки; наявність інструментальної та емоційної соціальної
підтримки.
5. Розроблено інтегровану соціально-психологічну програму збереження
професійного здоров’я фахівців медичної галузі, реалізовану з позицій
системного, субʼєктно-діяльнісного, особистісно-компетентнісного та
інтегративного підходів із задіянням емоційно-оцінної, інструментальної та
інформаційної соціальної підтримки і комплексу інноваційних соціально-
психологічних технологій особистісної та міжособистісної спрямованості,
впроваджену у блоках системної інтеграції особистості; емоційної
саморегуляції; розвитку навичок саморегуляції; соціальної адаптації та
ефективної комунікації; розширення проактивних поведінкових стратегій.
Ефективність запропонованої програми доведена підвищенням показників
стресостійкості, емоційної та вольової регуляції, життєстійкості, параметрів
самоактуалізації; зниженням показників фрустрованості, особистісної та
ситуативної тривожності, професійного (емоційного) вигорання; збільшенням
показників соціальної егрічності, здатності до антиципування, поліваріантності
прогнозування та планування перебігу подій; використанням проактивних
стратегій опанувальної поведінки, що сприяло підвищенню показників
професійного здоровʼя фахівців медичної галузі та покращенню їх соціального
функціонування в цілому.
Перспективи подальшого дослідження. Перспективи дослідження
заявленої проблеми повʼязані з завданнями подальшого вивчення динаміки,
соціально-психологічних механізмів і чинників збереження професійного
здоров’я фахівців медичної галузі на різних етапах їх професіоналізації.
Важливою вбачається також необхідність розробки медико-соціальних та
 186

психотехнологій оптимізації процесу професійного здоровʼязбереження

фахівців медичної галузі відповідно до їх вікових особливостей та різновиду
професійної специфікації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А. Абульханова-

Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
2. Адаптаційний потенціал особистості: медико-соціальний вимір :
[монографія] / Н.Є. Завацька, І.В. Ващенко, П.С. Білецький, О.В. Кованда
та ін. – К. : ПВТП «LAT&K», 2019. – 239 с.
3. Айзенк Г.Ю. Структура личности / Г.Ю. Айзенк ; [пер. с англ.
О. Исаковой, И. Авидон, О. Шеховцова, А. Шишко]. – М. : КПС+; СПб. :
Ювента, 1999. – 463 с.
4. Аминев Г.А. Образование: гибкие технологии / Г.А. Аминев. – Уфа :
БГМУ, 1997. – 180 с.
5. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды : в 2 т. / Б.Г. Ананьев. –
М. : Педагогика, 1980. – Т. 1. – 232 с.
6. Анохин П.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности /
П.К. Анохин. – М. : Наука, 1979. – 454 с.
7. Антопольская Т.А. Социально-психологические факторы
детерминации генезиса малой группы: автореф. дисс. …канд. психол. наук
: 19.00.05 / Татьяна Аникеевна Антопольская. – Курск, 1995. – 20 с.
8. Асмолов А.Г. По ту сторону сознания. Методологические проблемы
неклассической психологии / А.Г. Асмолов. – М. : Смысл, 2002. – 480 с.
9. Бабатенко О.В. Перспективи досліджень соціальної підтримки
життєдіяльності особистості в умовах трудової діяльності / О.В. Шевяков,
І.А. Шрамко, О.В. Бабатенко // Матеріали ХІІI Міжнар наук.-практ. конф.
«Perspectives of world science and eduсation», 22 листоп. 2019 р., м. Нью-
 187

Йорк, США. – Нью-Йорк : Центр наукових досліджень «Slovo/Word»,

2019. – С. 131 – 142.
10.Багратиони К.А. Взаимосвязь социально-психологических характеристик
и жизненной перспективы личности: дисс. …д-ра психол. наук : 19.00.05 /
Константин Амиранович Багратиони. – М., 2013. – 176 с.
11.Балл Г.О. Життєстійкість як внутрішній ресурс оволодіння складними
ситуаціями / Г.О. Балл // Матеріали І міжнар. наук.-практ. конф.
«Особистість у кризових умовах та критичних ситуаціях життя», 19-20
лют. 2015 р., м. Суми. – Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка,
2015. – С. 9 – 13.
12. Баранов A.A. Психология стрессоустойчивости педагога:
теоретические и практические аспекты: дисс. …д-ра психол. наук :
19.00.07 / Александр Аркадьевич Баранов. – СПб., 2002. – 405 с.
13.Батраченко І.Г. Психологічні закономірності розвитку антиципації
людини: автореф. дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.01 / Іван Георгійович
Батраченко. – Одеса, 2010. – 40 c.
14.Бережная Н.И. Психофизиологические и психологические факторы
профессиональной успешности оперативных сотрудников: дисс. ... канд.
психол. наук : 19.00.02 / Наталья Игоревна Бережная. – Р.н/Д., 2005. –
163 с.
15.Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека /
Ф.Б. Березин. – Л. : Медицина, 1988. – 268 с.
16.Березина Т.Н. Время как вероятность / Т.Н. Березина // Мир психологии. –
2011. – №3. – C. 30 – 43.
17.Березовская Р.А. Отношение к здоровью / Р.А. Березовская // Практикум
по психологии здоровья / Под ред. Г.С. Никифорова. – СПб. : Питер,
2005. – С. 100 – 110.
18.Березовская Р.А. Уровень эмоциональной компетентности как фактор
профессионального здоровья / Р.А. Березовская, А.А. Кириллова. – СПб. :
СПбГУ, 2013. – С. 109 – 114.
 188

19.Білецький П.С. Актуальні проблеми збереження професійного здоров’я

фахівців медичної сфери / П.С. Білецький // Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-
практ. конф. «Актуальні питання соціальної та практичної психології у
координатах сучасних парадигм», 23-24 січн. 2015 р., м. Сєвєродонецьк. –
Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2015. – С. 67 – 69.
20.Білецький П.С. Аналіз світового досвіду збереження професійного
здоров’я фахівців-медиків / П.С. Білецький // Матеріали IХ Міжнар.
наук.-практ. конф. «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий
досвід і українська реальність», 18-19 верес. 2014 р., м. Мелітополь / за
заг. ред. А.А. Ткача, М.М. Радєвої. – Мелітополь : МІДМУ «КПУ», 2014. –
С. 123 – 126.
21.Білецький П.С. Засоби психопрофілактики в системі збереження
професійного здоров’я особистості / П.С. Білецький // Матеріали VIІ
Міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасні проблеми гуманітарної науки і
практики: філософський, психологічний та соціальний вимір», 5-6 груд.
2019 р., м. Сєвєродонецьк. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля,
2019. – С. 21 – 23.
22.Білецький П.С. Освітні технології збереження професійного здоров’я
фахівців соціономічної сфери / П.С. Білецький // Матеріали V Всеукр.
наук.-практ. конф. «Інноваційна діяльність та дослідно-експериментальна
робота в сучасній освіті», 20 жовт. 2017 р., м. Чернівці. – Чернівці :
ІППОЧО, 2017. – С. 82 – 84.
23.Білецький П.С. Професійні деструкції особистості при втраті
працездатності / П.С. Білецький // Матеріали VI Міжнар. наук.-практ.
конф. «Актуальні питання здоров’язбереження у координатах сучасних
парадигм», 28-29 лист. 2019 р., м. Сєвєродонецьк. – Сєвєродонецьк : Вид-
во СНУ ім. В. Даля, 2019. – С. 11 – 13.
24.Білецький П.С. Соціально-психологічний ракурс проблеми професійного
здоров’я медичних фахівців / П.С. Білецький // Матеріали V Міжнар.
наук.-практ. конф. «Сучасні проблеми гуманітарної науки і практики:
 189

філософський, психологічний та соціальний виміри», 24-25 лист. 2016 р.,

м. Київ ; м. Сєвєродонецьк. – Сєвєродонецьк : Вид-во Східноукраїнського
національного університету ім. В. Даля, 2016. – С. 91 – 93.
25.Білецький П.С. Соціально-психологічні засади здоров’язбереження
фахівців медичної галузі / П.С. Білецький // Матеріали ХХІІІ Міжнар.
наук. конф. студентів і молодих учених «Наука і вища освіта», 23 квіт.
2015 р., м. Запоріжжя. – Запоріжжя : КПУ, 2015. – С. 54 – 55.
26.Білецький П.С. Соціально-психологічні особливості збереження
професійного здоров’я фахівців-медиків в умовах сучасних реалій /
П.С. Білецький // Матеріали XІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська
реальність», 14 верес. 2018 р., м. Мелітополь. – Мелітополь : ТОВ «Колор
Принт», 2018. – С. 62 – 64.
27.Білецький П.С. Соціально-психологічні проблеми професійного
здоров’язбереження в сучасному соціуму / П.С. Білецький // Адаптаційний
потенціал особистості: медико-соціальний вимір : [монографія] /
Н.Є. Завацька, І.В. Ващенко, П.С. Білецький, О.В. Кованда та ін. – К. :
ПВТП «LAT&K», 2019. – С. 25 – 35.
28.Білецький П.С. Соціально-психологічні програми профілактики та
корекції психосоматозів особистості / П.С. Білецький, Є.В. Каширіна,
О.О. Біліченко та ін. // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб.
наук. праць Східноукраїнського національного університету імені
Володимира Даля. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2019. – №
3 (50). – Т. 2. – С. 76 – 84.
29.Білецький П.С. Управління освітніми медико-соціальними технологіями в
умовах модернізації сучасного соціуму / П.С. Білецький // Актуальні
проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології імені
Г.С. Костюка НАПН України. – Т. ІХ, Вип. 12. – К. ; Ніжин : ПП Лисенко,
2019. – С. 352 – 360.
 190

30.Блинова О.Є. Соціокультурні та психологічні вектори становлення

особистості : монографія [Текст] / від. ред. О.Є. Блинова. – Херсон : Вид-
во ФОП Вишемирський, 2018. – С. 6 – 29.
31.Богданович Н.В. К вопросу обоснования модели профессиональной
деятельности / Н.В. Богданович, В.В. Делибалт, А.В. Дегтярев //
Психологическая наука и образование. – 2012. – № 2. – [Электронный
ресурс]. – Режим доступа : URL: http://psyjournals. ru/psyedu_ru/ 2012/n2/
53517.shtml
32.Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе /
Л.И. Божович // Вопросы психологии. – 1978. – № 4. – С. 23 – 35.
33.Бойко В.В. Синдром «эмоционального выгорания» в профессиональном
общении / В.В. Бойко. – СПб. : Питер, 1999. – 105 с.
34.Бойко В.В. Энергия эмоций в общении / В.В. Бойко. – СПб. : Питер, 2004.
– 474 с.
35.Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б.Г. Мещеряков,
В.П. Зинченко. – 4-е изд., расширен. – М. : АСТ ; СПб. : Прайм-
ЕВРОЗНАК, 2009. – 811, [5] с.
36.Бондаренко О.Ф. Метапсихологічний контекст психологічної допомоги /
О.Ф. Бондаренко // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 4. – С. 4 – 12.
37.Бондарчук О.І. Субʼєктивне благополуччя як індикатор успішного
життєвого шляху / О.І. Бондарчук // Теоретичні і прикладні проблеми
психології : зб. наук. праць Східноукраїнського національного
університету ім. В. Даля. – № 3(47). – Т. 3. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ
ім. В. Даля, 2018. – С. 37 – 47.
38.Борисюк А.С. Особливості криз професійного становлення майбутнього
медичного психолога / А.С. Борисюк // Особистість як суб’єкт подолання
кризових ситуацій: психологічна теорія і практика : монографія / за ред.
С.Д. Максименка, С.Б. Кузікової, В.Л. Зливкова. – Суми : Вид-во СумДПУ
імені А.С. Макаренка, 2017. – С. 357 – 377.
 191

39.Борисюк А.С. Причини виникнення та особливості перебігу

внутрішньоособистісного конфлікту у медиків / А.С. Борисюк,
М.П. Тимофієва, О.І. Павлюк, А.О. Міхєєв // Актуальні проблеми
психології : зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка
НАПН України. – Т. XIV. – Вип. 1. – К. ; Ніжин : Вид-во «ПП
Лисенко М.М.», 2018. – С. 54 – 66.
40.Борисюк А.С. Психологічні умови збереження здоров’я майбутніх
фахівців медичної галузі / А.С. Борисюк // Психологічні передумови й
чинники особистісного та професійного розвитку студентів-медиків :
монографія / відп. ред. А.С. Борисюк. – Чернівці : Технодрук, 2016. –
С. 122 – 146.
41.Борневассер М. Стресс в условиях труда / М. Борневассер //
Психические состояния / Сост. и общ. ред. Л.В. Куликова. – СПб. : Питер,
2000. – С. 454 – 469.
42.Бочелюк В.Й. Соціально-психологічні особливості самореалізації
особистості в сучасному суспільстві : монографія / Під ред.
В.Й. Бочелюка. – [2-е вид. перероб. і доп.]. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ
ім. В. Даля, 2016. – 280 с.
43.Бурлакова І.А. Соціально-психологічні основи професійного здоровʼя
фахівців економічної сфери: дис. …д-ра психол. наук : 19.00.05 / Ірина
Анатоліївна Бурлакова. – Сєвєродонецьк, 2018. – 435 с.
44.Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика / Л.Ф. Бурлачук, Е.П. Савченко. – К. :
АЛД, 1995. – 112 с.
45.Василюк Ф.Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ
критических ситуаций / Ф.Е. Василюк // Психол. журн. – 1995. – Т.16,
№ 3. – С. 90 – 101.
46.Вассерман Л.И. Семантический дифференциал времени: экспертная
психодиагностическая система в медицинской психологии. Пособие для
врачей и медицинских психологов / Л.И. Вассерман, Е.А. Трифонова,
К.Р. Червинская. – СПб. : НИПНИ имени В.М. Бехтерева, 2009. – 44 с.
 192

47.Васьківська С.В. Основи психологічного консультування /

С.В. Васьківська. – К. : Ніка-центр, 2011. – 424 с.
48.Васютинський В.О. Інтеракційні виміри особистісного і соцієтального
буття / В.О. Васютинський // Соціальна психологія. – 2005. – № 3 (11). –
С. 8 – 19.
49.Ващенко І.В. Досвід міждисциплінарного дослідження розвитку цілісної
особистості в контексті соціально-економічних криз / І.В. Ващенко,
О.І. Власова, І.В. Данилюк, В.Л. Щербина // Психологія і особистість. –
2016. – № 2 (10). – Ч. 1. – С. 116 – 127.
50.Ващенко І.В. Психологічні технології професійного самозбереження
особистості та її соціальної підтримки в епоху суспільних трансформацій /
І.В. Ващенко, Н.Є. Завацька // Розвиток особистості в різних умовах
соціалізації : монографія / за наук. ред. Л.О. Калмикової, Г.О. Хомич. –
ТК. : Видавничий Дім «Слово», 2016. – С. 405 – 421.
51.Верещагина Л.А. Психология персонала. Потребности, мотивация и
ценности / Л.А. Верещагина. – Х. : Гуманитарный Центр, 2012. – 212 с.
52.Вірна Ж.П. Формування особистісного простору: оцінка, тенденції і
закономірності / Ж.П. Вірна, В.В. Коширець // Теоретичні і прикладні
проблеми психології : зб. наук. праць Східноукраїнського національного
університету ім. В. Даля. – № 1(36). – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ
ім. В. Даля, 2015. – С. 75 – 94.
53.Водопьянова Н.Е. Активная жизненная позиция личности и
профессиональная адаптация в условиях социально-экономического
кризиса / Н.Е. Водопьянова // Психологические проблемы самореализации
личности / Под ред. А.А. Реана, Л.А. Коростылевой. – СПб. : СПбГУ,
1998. – Вып. 2. – С. 144 – 153.
54.Водопьянова Н.Е. Копинг-стратегии как фактор профессиональной
адаптации / Н.Е. Водопьянова, Е.В. Жукина // Психологические проблемы
самореализации личности / Под ред. Л.А. Коростылевой. – СПб. : СПбГУ,
2004. – Вып. 8. – С. 242 – 254.
 193

55.Водопьянова Н.Е. Психодиагностика стресса / Н.Е. Водопьянова. – СПб. :

Питер, 2009. – 336 с.
56.Водопьянова Н.Е. Синдром выгорания: диагностика и профилактика /
Н.Е. Водопьянова, Е.С. Старченкова. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2009. –
336 с.
57.Выготский Л.С. Психология развития человека / Л.С. Выготский. – М. :
Смысл ; Эксмо, 2005. – 1136 с.
58.Гарькавець С.О. Проблема соціальних конфліктів, психологічні наслідки
та шляхи подолання / С.О. Гарькавець, К.О. Полуектова // Теоретичні і
прикладні проблеми психології : зб. наук. праць Східноукраїнського
національного університету імені Володимира Даля. – Сєвєродонецьк :
Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2018. – № 3 (47). – Т.1. – С. 110 – 118.
59.Гейко Є.В. Соціально-психологічні особливості корекції полісистемної
цілісності особистості / Є.В. Гейко // Теоретичні і прикладні проблеми
психології : зб. наук. праць Східноукраїнського національного
університету імені Володимира Даля. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ
ім. В. Даля, 2016. – № 3 (41). – С. 6 – 15.
60.Глотова Г.А. Стрессоустойчивость педагога / Г.А. Глотова,
Л.В. Карапетян // Психологический вестник УГУ. – Екатеринбург : Банк
культурной информации, 2000. – С. 102 – 115.
61.Глотова Г.А. Человек и знак: семиотико-психологические аспекты
онтогенеза человека / Г.А. Глотова. – Свердловск : Изд-во Урал. гос. ун-
та, 1990. – 256 с.
62.Головаха Е.И. Психологический возраст личности / Е.И. Головаха //
Психология зрелости : хрестоматия. – Самара : БАХРАХ-М, 2003. –
С. 119 – 144.
63.Головаха Е.И. Психологическое время личности / Е.И. Головаха,
А.А. Кроник. – 2-е изд., испр. и дополн. – М. : Смысл, 2008. – 267 с.
64.Головей Л. А. Психология профессионального развития / Л.А. Головей. –
СПб. : СПбГУ, 2009. – 119 с.
 194

65.Гордієнко Н.В. Особливості розвитку психологічної компетентності /

Н.В. Гордієнко // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук.
праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. –
№ 3(47). – Т. 3. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2018. – С. 47
– 56.
66.Горностай П.П. Личность и роль: ролевой подход в социальной
психологии личности / П.П. Горностай. – К. : Интерпресс ; ЛТД, 2007. –
312 с.
67.Гошовський Я.О. Психологічна реінтеграція особистості в умовах
глобальних трансформацій: засадничі положення / Я.О. Гошовський,
Д.Т. Гошовська // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук.
праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира
Даля. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2015. – № 3(38). – С. 134
– 142.
68.Гремлинг С. Практикум по управлению стрессом / С. Гремлинг,
С. Ауэбах. – СПб. : Питер, 2002. – 234 с.
69.Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения / В.В. Давыдов. – М. :
Педагогика, 1986. – 240 с.
70.Данилюк І.В. Психологічні технології самодетермінації розвитку
особистості : монографія / І.В. Данилюк та ін. – К. : Інститут психології
імені Г.С. Костюка НАПН України, 2018. – 192 с.
71.Джеймс У. Психология / У. Джеймс / Под ред. Л.А. Петровской. – М. :
Педагогика, 1991. – 368 с.
72.Доминяк В.И. Возможность реализации мотивов профессиональной
деятельности в организации / В.И. Доминяк // Психология менеджмента:
практикум / Под. ред. Г.С. Никифорова. – СПб. : Речь, 2010. – С. 179 –
183.
73.Доценко О.Н. Эмоциональная направленность как личностная
детерминанта выгорания у представителей социономических профессий /
О.Н. Доценко // Актуальные проблемы психологии труда, инженерной
 195

психологии и эргономики / Под ред. В.А. Бодрова, А.Л. Журавлева. – М. :

Институт психологии, 2009. – Вып. 1. – С. 509 – 533.
74.Євдокимова Н.О. Дорога змін: ефективне спілкування у кризових умовах
життя / Н.О. Євдокимова, В.Л. Зливков, С.О. Лукомська. – Миколаїв :
Іліон, 2016. – 180 с.
75.Журавлев А.Л. Социально-психологическое пространство личности /
А.Л. Журавлев, А.Б. Купрейченко. – М. : Институт психологии, 2012. –
496 с.
76.Журавлев Г.Е. О вероятностном прогнозировании / Г.Е. Журавлев,
И.М. Фейгенберг // Вероятностное прогнозирование в деятельности
человека / Под ред. И.М. Фейгенберга, Г.Е. Журавлева. – М. : Наука,
1977. – С. 3 – 8.
77.Журба А.М. Аналіз категорій професійного здоров’я та професійних криз
особистості у науковому просторі / А.М. Журба та ін. // Теоретичні і
практичні проблеми психології : зб. наук. праць, 2018. – № 1 (45). – C. 19 –
25.
78.Журба А.М. Психологічні складові розвитку асертивності та збереження
здоровʼя особистості в сучасному соціумі / А.М. Журба та ін. //
Теоретичні і практичні проблеми психології : зб. наук. праць, 2017. – № 1
(42). – Т. 2. – C. 51 – 61.
79.Журба А.М. Психологічні чинники здоровʼязбереження фахівців
соціономічних професій / А.М. Журба // Психологічні засади подолання
особистісних деструкцій в умовах тимчасової втрати працездатності:
монографія / А.М. Журба. – Тернопіль : ТНЕУ, 2016. – С. 7 – 43.
80.Завалишина Д.Н. Практическое мышление: Специфика и проблемы
развития / Д.Н. Завалишина. – М. : Институт психологии, 2005. – 376 с.
81.Завацька Н.Є. Психологічні основи соціальної реадаптації особистості
зрілого віку: дис. …д-ра психол. наук : 19.00.05 / Наталія Євгенівна
Завацька. – К., 2010. – 455 с.
 196

82.Завацький В.Ю. Соціально-психологічні основи розвитку антиципації

особистості : [монографія] / В.Ю. Завацький. – Сєвєродонецьк : Вид-во
СНУ ім. В. Даля, 2018. – 292 с.
83. Заремба Г.Ф. Фрустрация в профессиональной деятельности учителя
начальной школы и условия ее преодоления: автореф. дисс. ...канд.
психол. наук : 19.00.07 / Г.Ф. Заремба. – М., 1982. – 20 с.
84.Засєкіна Л.В. Психолінгвістична діагностика / Л.В. Засєкіна,
С.В. Засєкін. – Луцьк : Вежа, 2008. – 188 с.
85.Захаров А.И. Генезис некоторых образований личности у студентов /
А.И. Захаров // Современные психолого-педагогические проблемы
высшей школы. – Вып. 3. – М. : Наука, 1976. – С. 16 – 26.
86.Захарова А.А. Психологическое время и саморегуляция поведения
личности в разные периоды взрослости / А.А. Захарова, В.Е. Василенко. –
СПб. : СПбГУ, 2015. – Т. 3. – С. 91 – 96.
87.Зейгарник Б.В. Психология личности: норма и патология: избранные
психологические труды / Б.В. Зейгарник ; Под ред М.Р. Гинзбурга. – М. :
МПСИ, 2007. – 416 с.
88. Зильберман П.Б. Эмоциональная устойчивость оператора /
П.Б. Зильберман // Очерки психологии труда оператора. – М. :
Наука, 1974. – С. 138 – 172.
89.Зимбардо Ф. Парадокс времени. Новая психология времени, которая
улучшит вашу жизнь / Ф. Зимбардо, Дж. Бойд. – [пер. с англ.
О. Гатановой]. – СПб. : Речь, 2010. – 352 с.
90.Зінченко С. До питання професіоналізму в державній службі / С. Зінченко
// Вісн. держ. служби України. – 2006. – №1. – С. 17 – 20.
91.Иванова Е.М. Теоретические основы стратегии психологического
изучения деятельности и развития субъекта труда / Е.М. Иванова //
Актуальные проблемы психологии труда, инженерной психологии и
эргономики / Под ред. В.А. Бодрова, А.Л. Журавлева. – М. : Институт
психологии, 2009. – Вып. 1. – С. 190 – 215.
 197

92. Ивантер Э.В. Основы биометрии: Введение в статистический анализ

биологических явлений и процессов / Э.В. Ивантер, А.В. Коросов. –
Петрозаводск : Изд-во Петрозаводского гос. ун-та, 1992. – 164 с.
93. Изюмова С.Α. О физиологической природе связей между эмоциональной
устойчивостью и свойствами нервной системы человека / С.А. Изюмова,
Н.А. Аминов // Вопр. психологии. – 1987. – № 5. – С. 29 – 38.
94.Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. – СПб. : Питер, 2000. –
512 с.
95.Исследование тревожности (Ч.Д. Спилбергер, адаптация Ю.Л. Ханина) /
Диагностика эмоционально-нравственного развития. – [ред. и сост.
Дерманова И.Б.]. – СПб. : Речь, 2002. – С. 124 – 126.
96.Казмиренко В.П. Засади когнітивної психології спілкування /
В.П. Казмиренко // Наукові студії із соціальної та політичної психології :
зб. ст. Інституту соціальної та політичної психології АПН України ; за ред.
С.Д. Максименка, М.М. Слюсаревського [та ін.]. – К. : Міленіум, 2009. –
Вип. 23 (26). – С. 140 – 164.
97. Калимо Р. Психологические и поведенческие реакции на стресс в
условиях работы / Р. Калимо, Т. Мейман // Психосоциальные факторы на
работе и охрана здоровья. – М. ; Женева : ВОЗ, 1989. – С. 59 – 78.
98. Каніболоцька М.С. Соціально-психологічні особливості ставлення до
здоровʼя молоді з різним економічним статусом: дис. …канд. психол.
наук : 19.00.05 / Марія Сергіївна Каніболоцька. – К., 2014. – 184 с.
99.Карандашев В.Н. Методика Шварца для изучения ценностей личности:
концепция и методическое руководство / В.Н. Карандашев. – СПб. : Речь,
2004. – 70 с.
100. Кармин А.С. Типология интуиции / А.С. Кармин. – СПб. : СПбГУ,
2007. – С. 25 – 27.
101. Карпенко З.С. Аксіологічна психологія особистості / З.С. Карпенко. –
Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2009. – 512 с.
 198

102. Касл C.B. Эпидемиологичекий подход к изучению стресса в труде /

С.В. Касл // Психология труда и организационная психология:
современное состояние и перспективы развития : хрестоматия / Под ред.
А.Б. Леоновой, О.Н. Чернышевой. – М. : Радикс, 1995. – С. 52 – 103.
103. Кассиль Г.И. Внутренняя среда организма / Г.И. Кассиль. – М. :
Наука, 1983. – 227 c.
104. Каширіна Є.В. Соціально-психологічні чинники професійних
деформацій у фахівців соціономічного профілю: дис. …канд психол. наук
: 19.00.05 / Євгенія Володимирівна Каширіна. – Сєвєродонецьк, 2017. –
302 с.
105. Кедярова Е.А. Психологическое консультирование : хрестоматия /
Е.А. Кедярова. – Иркутск : Изд -во ИГУ, 2012. – 195 с.
106. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса / Л.А. Китаев-Смык. – М. :
Наука, 1983. – С. 368.
107. Климов Е.А. Психология профессионала / Е.А. Климов. – М. : Институт
практической психологии ; Воронеж: НПО «МОДЕК», 1996. – 400 с.
108. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения /
Е.А. Климов. – М. : Академия, 2004. – 304 с.
109. Коваленко А.Б. Проблема розуміння в працях українських психологів /
А.Б. Коваленко // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук.
праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. –
№ 1(36). – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2015. – С. 190 – 199.
110. Ковальчук З.Я. Психологія безпеки: технології конструктивного
самозбереження особистості : монографія / З.Я. Ковальчук та ін. – Луцьк :
Вежа-Друк, 2015. – 588 с.
111. Кокун О.М. Аналіз поняття адаптаційних можливостей людини /
О.М. Кокун // Проблеми заг. та пед. психол. : зб. наук. праць Інституту
психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К.
: Гнозіс, 2002. – Т. ІV. – Ч. 5. – С. 137 – 140.
 199

112. Комар Т.В. Соціально-психологічні основи професійної зрілості

фахівців соціономічного профілю: дис. …д-ра психол. наук : 19.00.05 /
Таїсія Василівна Комар. – Сєвєродонецьк, 2018. – 451 с.
113. Кононенко А.О. Соціально-психологічні особливості самореалізації
особистості в сучасному суспільстві : монографія / А.О. Кононенко та ін. –
Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2016. – 435 с.
114. Кононенко О.І. Соціально-психологічні основи розвитку
перфекціонізму особистості: дис. …д-ра психол. наук : 19.00.05 / Оксана
Іванівна Кононенко. – Сєвєродонецьк, 2017. – 464 с.
115. Корольчук М.С. Психодіагностика здоров’я / М.С. Корольчук,
В.І. Осьодло. – К. : Ніка-Центр, 2010. – 412 с.
116. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного
здоров’я / М.С Корольчук, В.М. Крайнюк, А.Ф. Косенко, Т.І. Кочергіна /
Заг. ред. М.С. Корольчука. – К. : Фірма «ІНКОС», 2002. – 272 с.
117. Коротаев A.A. Влияние эмоционального стресса на трудовую
деятельность в зависимости от типологических свойств нервной системы /
А.А. Коротаев // Проблемы экспериментальной психологии личности. –
Пермь : ПГПИ, 1986. – Вып. 5. – С. 211 – 233.
118. Космолинский Ф.П. Эмоциональный стресс при работе в
экстремальных условиях / Ф.П. Космолинский. – М. : Медицина, 1976. –
348 с.
119. Костин А.Н. Методологические основания комплексного анализа
сложной профессиональной деятельности / А.Н. Костин, Ю.Я. Голиков //
Актуальные проблемы психологии труда, инженерной психологии и
эргономики / Под ред. В.А. Бодрова, А.Л. Журавлева. – М. : Изд-во
Институт психологии, 2009. – Вып. 1. – С. 171 – 189.
120. Кочарян А.С. Переживание как мишень клиент-центрированной
психотерапии / А.С. Кочарян // Психологічне консультування і
психотерапія. – 2014. – № 1-2. – С. 24 – 36.
 200

121. Кочарян А.С. Психотерапевтический контекст переживания /

А.С. Кочарян, А.М. Лисеная // Вісник Харківського національного
університету імені В.Н. Каразіна. – Серія : Психологія. – 2010. – Вип. 44. –
С. 71 – 74.
122. Крюкова Т.Л. Психология совладающего поведения: современное
состояние, проблемы и перспективы / Т.Л. Крюкова // Вестник КГУ. –
Серия : Педагогика. Психология. Социальная работа. Ювенология.
Социокинетика. – 2008. – №4. – С. 147 – 153.
123. Кузікова С.Б. Основи психокорекції / С.Б. Кузікова. – К. : Академвидав,
2012. – 320 с.
124. Кузікова С.Б. Стагнація самозмінювання як механізм кризоутворення
на життєвому шляху особистості / С.Б. Кузікова // Матеріали ІІ міжнар.
наук.-практ. конф. «Особистість у кризових умовах та критичних
ситуаціях життя», 18-19 лют. 2016 р., м. Суми. – Суми : Вид-во СумДПУ
імені А.С. Макаренка, 2016. – С. 58 – 63.
125. Купер К.Л. Источники стресса на работе и их связь со стрессорами вне
ее / К.Л. Купер, М. Дэвидсон // Психосоциальные факторы на работе и
охрана здоровья / Под ред. Р. Калимо, М.А. Эль-Батави, К.Л. Купера. – М.
: Медицина, 1989. – С. 97 – 107.
126. Лазарус Р.С. Индивидуальная чувствительность и устойчивость к
психологическому стрессу / Р.С. Лазарус // Психологические факторы на
работе и охрана здоровья. – М. ; Женева : ВОЗ, 1989. – 127 с.
127. Лебедев А.Н. Групповое планирование совместной деятельности /
А.Н. Лебедев // Организационная психология / Сост. Л.В. Винокуров,
И.И. Скрипюк. – СПб. : Питер, 2000. – С. 161 – 169.
128. Леви Л. Психосоматические заболевания как следствие
профессионального стресса / Л. Леви // Психосоциальные факторы на
работе и охрана здоровья. – Женева : Изд-во ВОЗ, 1989. – 102 с.
129. Левин К. Теория поля в социальных науках / К. Левин. – СПб. :
Сенсор, 2000. – 368 с.
 201

130. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения : в 2 т. /

А.Н. Леонтьев. – Т.1. – М. : Педагогика, 1983. – 391 с.
131. Леонтьев Д.А. О времени: иллюзия ответов / Д.А. Леонтьев //
Экзистенциальная традиция: философия, психология, психотерапия. –
2004. – № 1(4). – С. 113 – 118.
132. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика
смысловой реальности / Д.А. Леонтьев. – М. : Смысл, 1999. – 487 с.
133. Леонтьев Д.А. Тест жизнестойкости / Д.А. Леонтьев, Е.И. Рассказова. –
М. : Смысл, 2006. – 63 с.
134. Ли К.Х. Социально-психологические технологии формирования
стрессоустойчивости человека: автореф. дис. …канд. психол. наук :
19.00.05 / Канг Хи Ли. – М., 2005. – 20 с.
135. Ликстанова Н.В. Психологические факторы профессионального
здоровья врачей / Н.В. Ликстанова. – СПб. : СПбГУ, 2011. – С. 193 – 195.
136. Литвиненко О.Д. Соціально-психологічні засади розвитку
адаптаційного потенціалу молоді в умовах сучасного соціуму: дис. …д-ра
психол. наук : 19.00.05 / Ольга Дмитрівна Литвиненко. – Сєвєродонецьк,
2019. – 447 с.
137. Ломов Б.Ф. Антиципация в структуре деятельности / Б.Ф. Ломов, Е.Н.
Сурков. – М. : Наука, 1980. – 280 с.
138. Ломов Б.Ф. Системность в психологии / Б.Ф. Ломов. – М. : Институт
практической психологии ; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – С. 115 –
150
139. Лурия А.Р. Лекции по общей психологии / А.Р. Лурия. – СПб. : Питер,
2006. – 320 с.
140. Лушин П.В. Психологія особистісного змінювання: дис. …д-ра психол.
наук : 19.00.01 / Павло Володимирович Лушин. – К., 2003. – 383 с.
141. Мадди С. Смыслообразование в процессах принятия решения /
С. Мадди // Психол. журн. – 2005. – Т. 26, № 6. – С. 87 – 101.
 202

142. Маклаков А.Г. Личностный адаптационный потенциал: его

мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях /
А.Г. Маклаков // Психол. журн. – 2001. – Т. 22, № 1. – С. 16 – 24.
143. Маклаков А.Г. Общие принципы, методы и направления работы
психолога при оказании психологической помощи в экстремальных
условиях деятельности / А.Г. Маклаков // Практикум по психологии
здоровья / Под ред. Г.С. Никифорова. – СПб. : Питер, 2005. – С. 292 – 331.
144. Максименко С.Д. Ґенеза здійснення особистості / С.Д. Максименко. –
К. : Вид-во ТОВ «КММ», 2006. – 240 с.
145. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [в 2-х т.] /
С.Д. Максименко. – К. : Форум, 2002. – Т. 2. : Моделювання
психологічних новоутворень: генетичний аспект. – К. : Форум, 2002. –
335 с.
146. Марініна В.М. Структурні особливості індивідуального стилю
діяльності лікаря-терапевта: дис. …канд. психол. наук : 19.00.01 / Марія
Сергіївна Каніболоцька. – К., 2014. – 160 с.
147. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. – М. :
Знание, 1996. – 306 с.
148. Марцинковская Т.Д. История возрастной психологии /
Т.Д. Марцинковская. – М. : Академический Проект ; Трикста, 2010. –
312 с.
149. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики / А. Маслоу ; пер. с
англ. А.М. Татлыбаевой. – СПб. : Евразия, 1999. – 432 с.
150. Массен П. Развитие личности в среднем возрасте / П. Массен,
Д. Конгер, Д. Каган, Д. Гивитц // Психология зрелости : хрестоматия. –
Самара : БАХРАХ-М, 2003. – С. 238 – 243.
151. Менделевич В.Д. Неврозология и психосоматическая медицина /
В.Д. Менделевич, С.Л. Соловьева. – М. : МЕДпресс-информ, 2002. –
607 с.
 203

152. Менделевич В.Д. Тест антиципационной состоятельности

(прогностической компетентности) – экспериментально-психологическая
методика для оценки готовности к невротическим расстройствам /
В.Д. Менделевич // Социальная и клиническая психиатрия. – 2003. – №1. –
С. 35 – 40.
153. Менделевич В.Д. Феномен антиципационных способностей как
предмет психологического исследования / В.Д. Менделевич,
Н.П. Ничипоренко // Психологический журнал. – Т. 27. – № 5. – 2006. –
С. 50 – 59.
154. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности /
В.С. Мерлин. – М. : Педагогика, 1986. – 254 с.
155. Митина Л.М. Профессиональное здоровье учителя: стратегия,
концепция, технология / Л.М. Митина // Народное образование. – №9-10.
– 1998. – С. 166 – 170.
156. Михеева А.В. Социально-психологические предикторы
стрессоустойчивости у мужчин и женщин: автореф. дисс. …канд. психол.
наук : 19.00.01 / Анастасия Валерьевна Михеева. – М., 2017. – 20 с.
157. Мілютіна К.Л. Траєкторії життєвого шляху особистості у динамічному
середовищі : монографія / К.Л. Мілютіна. – Ніжин : ТОВ Аспектполіграф,
2012. – 298 с.
158. Мясищев В.Н. Психология отношений / В.Н. Мясищев. – М. ; Воронеж
: НПО МОДЭК, 1995. – 356 с.
159. Найдьонова Л.А. Медіапсихологія: основи рефлексивного підходу /
Л.А. Найдьонова ; Національна академія педагогічних наук України ;
Інститут соціальної та політичної психології. – Кіровоград : Імекс-ЛТД,
2013. – 244 с.
160. Наследов А.Д. Математические методы психологического
исследования. Анализ и интерпретация данных / А.Д. Наследов. – СПб. :
Речь, 2006. – С. 241.
 204

161. Настольная книга практического психолога / Сост. С.Т. Посохова,

С.Л. Соловьева. – М. : АСТ ; СПб. : Сова, 2008. – 671 с.
162. Никифоров Г.С. Практикум по психологии здоровья /
Г.С. Никифоров. – СПб. : Питер, 2005. – 351 с.
163. Никифоров Г.С. Представления о критериях здоровья человека /
Г.С. Никифоров, Л.И. Августова // Вестник СПбГУ. – Серия 16. – Вып. 4.
– 2013. – С. 4 – 13.
164. Никифоров Г.С. Проблема профессионального здоровья /
Г.С. Никифоров // Психология профессионального здоровья / Под ред.
проф. Г.С. Никифорова. – СПб. : Речь, 2006. – С. 9 – 39.
165. Никифоров Г.С. Психология профессионального здоровья как
актуальное научное направление / Г.С. Никифоров, С.М. Шингаев //
Психологический журнал. – 2015. – Т. 36, Вып. №2. – С. 44 – 54.
166. Ничипоренко Н.П. Феномен антиципационных способностей как
предмет психологического исследования / Н.П. Ничипоренко,
В.Д. Менделевич // Психол. журн. – 2006. – Т. 27, № 5. – С. 50 – 59.
167. Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущего / Ж. Нюттен /
Под ред. Д.А. Леонтьева. – М. : Смысл, 2004. – 608 с.
168. Обознов А.А. Инженерная психология / А.А. Обознов. – М. : Институт
молодежи, 1998. – 88 с.
169. Олпорт Г. Становление личности : избр. труды / Г. Олпорт. – М. :
Смысл, 2002. – 462 с.
170. Основи соціальної психології / О.А. Донченко, М.М. Слюсаревський,
В.О. Татенко та ін. ; за ред. М.М. Слюсаревського. – К. : Міленіум, 2008. –
495 с.
171. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания / В.Ф. Петренко. – М. :
МГУ, 1988. – 205 c.
172. Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъектности /
В.А. Петровский. – Р.н/Д. : Феникс, 1996. – 512 с.
 205

173. Платонов К.К. Структура и развитие личности: психология личности /

К.К. Платонов, А.Д. Глоточкин. – М. : Наука, 1986. – 256 с.
174. Полунина О.Н. Взаимосвязь профессионального выгорания и
увлечённости работой / О.Н. Полунина // Актуальные проблемы
психологии труда, инженерной психологии и эргономики / Под ред.
В.А. Бодрова, А.Л. Журавлева. – М. : Институт психологии 2009. – Вып. 1.
– С. 561 – 577.
175. Попович І.С. Психологічні виміри соціальних очікувань особистості :
монографія / І.С. Попович. – Херсон : ПАТ «ХМД», 2017. – 504 с.
176. Проконич О.А. Взаимосвязь характеристик временной перспективы
личности со смысловыми аспектами отношения к процессу обучения /
О.А. Проконич // Вестник КемГУ. – №4 (60). – Т.3. – 2014. – С. 117 – 122.
177. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты
/ Д.Я.Райгородский. – Самара : Бахрах, 1998. – 672 с.
178. Реан А.А. Факторы стрессоустойчивости учителей / А.А. Реан,
А.А. Баранов // Вопросы психологии. – 1997. – № 1. – С. 88 – 99.
179. Роджерс К. Становление личности. Взгляд на психотерапию /
К. Роджерс ; [пер. с англ. М. Злотник]. – М. : ЭКСМО-Пресс, 2001. –
416 с.
180. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. –
М. : Педагогика, 1973. – С. 220 – 235.
181. Рукавишников А.А. Факторный личностный опросник Р. Кеттелла:
Методическое руководство / А.А. Рукавишников, М.В. Соколова. – СПб. :
ИМАТОН, 2002. – 56 с.
182. Русаков А.А. Методы математической статистики и анализ данных
психолого-педагогических исследований / А.А. Русаков, Ю.И. Богатырева.
– Тула : Изд-во ТулГУ, 2013. – 96 с.
183. Русалова М.Н. Экспериментальные исследования эмоциональных
реакций человека / М.Н. Русалова. – М. : Наука, 1979. – 170 с.
 206

184. Савчук О.А. Соціально-психологічне забезпечення професійного

самовизначення фахівців соціальної сфери: дис. …канд. психол. наук :
19.00.05 / Олександр Анатолійович Савчук. – Сєвєродонецьк, 2018. –
284 с.
185. Салихова Н.Р. Жизненный путь в контексте проблемы субъектной
регуляции жизни / Н.Р. Салихова // Психология жизненного пути
личности: методологические, теоретические, методические и прикладные
проблемы : сб. науч. ст. / Под ред. Н.А. Логиновой, К.В. Карпинского. –
Гродно : ГрГУ, 2012. – С. 101 – 118.
186. Сапогова Е.Е. Особенности восприятия времени жизни в разных
возрастах / Е.Е. Сапогова, М.В. Дмитриева // Психология жизненного
пути личности: методологические, теоретические, методические и
прикладные проблемы : сб. науч. ст. / Под ред. Н.А. Логиновой,
К.В. Карпинского. – Гродно : ГрГУ, 2012. – С. 274 – 300.
187. Сборник психологических тестов / Сост. Е.Е. Миронова – Мн. :
ЭНВИЛА, 2005. – Ч. I. – 155 с.
188. Сємєнєня О.І. Часова перспектива як складова конструкту життєвих
прагнень особистості: дис. …канд. психол. наук : 19.00.01 / Олексій
Ігорович Сємєнєня. – Одеса, 2018. – 185 с.
189. Селье Г. Что такое стресс. Оптимальный уровень стресса / Г. Селье //
Психические состояния / Сост. и общ. ред. Л.В. Куликова. – СПб. : Питер,
2000. – С. 424 – 430.
190. Семенюк Н.С. Психологічні особливості життєвих орієнтацій
особистості (на прикладі медичних працівників офтальмологічного
профілю): дис. …канд. психол. наук : 19.00.01 / Надія Сергіївна Семенюк.
– Одеса, 2018. – 203 с.
191. Слюсаревський М.М. Соціальна ситуація в Україні: спроба оцінки з
погляду формування та прояву суб’єктного потенціалу особистості /
М.М. Слюсаревський // Наукові студії із соціальної та політичної
психології : зб. статей. – К. : Міленіум, 2007. – Вип. 16 (19). – С. 109 – 127.
 207

192. Снетков В.М. Оценка удовлетворённости и привлекательности труда в

организации / В.М. Снетков // Психология менеджмента: практикум / Под.
ред. Г.С. Никифорова. – СПб. : Речь, 2010. – С. 165 – 178.
193. Спицька Л.В. Соціально-психологічні основи корекції афективних
розладів в кризові періоди життя особистості зрілого віку: дис. …д-ра
психол. наук : 19.00.05 / Ліана Вікторівна Спицька. – Сєвєродонецьк,
2019. – 507 с.
194. Старченкова Е.С. Изучение проактивного совладающего поведения /
Е.С. Старченкова // Психология менеджмента: практикум / Под. ред.
Г.С. Никифорова. – СПб. : Речь, 2010. – С. 376 – 384.
195. Старченкова Е.С. Концепция проактивного совладающего поведения /
Е.С. Старченкова // Вестник СПбГУ. – Серия 12. – Вып. 2. – Ч. I. – 2009. –
С. 198 – 205.
196. Старченкова Е.С. Отношение к работе как фактор риска
профессионального выгорания / Е.С. Старченкова // Психология
менеджмента: практикум / Под. ред. Г.С. Никифорова. – СПб. : Речь, 2010.
– С. 432 – 441.
197. Старченкова Е.С. Проактивное совладающее поведение в построении
жизненных стратегий личности / Е.С. Старченкова // Психологические
проблемы самореализации личности / Под ред. Л.А. Коростылевой. – СПб.
: СПбГУ, 2008. – Вып. 12. – С. 29 – 45.
198. Старченкова Е.С. Роль неконструктивного совладающего поведения в
развитии синдрома выгорания / Е.С. Старченкова // Современные
проблемы исследования синдрома выгорания у специалистов
коммуникативных профессий : коллективная монография / Под ред.
В.В. Лукьянова, Н.Е. Водопьяновой, В.Е. Орла, С.А. Подсадного,
Л.Н. Юрьевой, С.А. Игумнова. – Курск : Курск. гос. ун-т, 2008. – С. 81 –
98.
199. Столярчук Е.А. Оценка социально-психологической адаптации и
адаптированности сотрудников организации / Е.А. Столярчук //
 208

Психология менеджмента: практикум / Под. ред. Г.С. Никифорова. – СПб.

: Речь, 2010. – С. 461 – 473.
200. Стрижицкая О.Ю. Субъективное переживание временной перспективы
как основа формирования картины жизненного пути / О.Ю. Стрижицкая //
Психология жизненного пути личности: методологические,
теоретические, методические и прикладные проблемы : сб. науч. ст. / Под
ред. Н.А. Логиновой, К.В. Карпинского. – Гродно : ГрГУ, 2012. – С. 118 –
130.
201. Субботин C.B. Устойчивость к психическому стрессу как
характеристика метаиндивидуальности учителя: автореф. дисс. ... канд.
психол. наук : 19.00.01 / Сергей Васильевич Субботин. – Пермь, 1992. –
20 с.
202. Сырцова А. Методика Ф. Зимбардо по временной перспективе /
А. Сырцова, Е.Т. Соколова, О.В. Митина // Психологическая диагностика.
– №1. – 2007. – С. 85 – 105.
203. Титаренко Т.М. Вікова динаміка особистісної дисгармонії /
Т.М. Титаренко // Практична психологія і соціальна робота. – 2004. –
№ 9. – С. 67 – 75.
204. Уманский Л.И. Поэтапное развитие группы как коллектива /
Л.И. Уманский // Коллектив и личность / Под ред. Е.В. Шороховой [и др.].
– М. : Наука, 1975. – С. 77 – 87.
205. Фрейд З. Введение в психоанализ : лекции / З. Фрейд ; [пер. с нем.
Г.В. Барышниковой] / Сост. М.Г. Ярошевский. – [2-е изд., стер]. – М. :
Наука, 1991. – 455 с.
206. Ханин Ю.Л. Краткое руководство к шкале реактивной и личностной
тревожности Ч.Д. Спилбергера / Ю.Л. Ханин. – Л. : ЛНИИФК, 1976. –
18 с.
207. Цукерман Г.Α. Психология саморазвития / Г.А. Цукерман,
Б.М. Мастеров. – М. : ИнтерПракс, 1995. – 288 с.
 209

208. Чепелєва Н.В. Проблеми психологічної герменевтики : монографія /

Н.В. Чепелєва (ред.). – К. : Міленіум, 2004. – 276 с.
209. Чернобровкін В.М. Розвиток особистісної свободи як цільовий вектор
діяльності психолога у сфері психологічної допомоги /
В.М. Чернобровкін, В.А. Чернобровкіна // Науковий часопис
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. –
Серія 12 : Психологічні науки : научное издание. – К. : НПУ, 2009. – Вип.
26 (50), Ч. 1. – С. 142 – 148.
210. Чернобровкіна В.А. Автономність особистості у контексті проблеми
співвідношення внутрішніх і зовнішніх умов психічного розвитку /
В.А. Чернобровкіна // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб.
наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України ; за ред.
С.Д. Максименка. – К., 2003. – Т. 5, Ч. 5. – С. 314 – 318.
211. Чернобровкіна В.А. Психологія особистісної свободи у дорослому віці:
дис. …д-ра психол. наук : 19.00.07 / Віра Андріївна Чернобровкіна. – К.,
2012. – 425 с.
212. Чернышев А.С. Группа как субъект общения / А.С. Чернышев //
Психология общения : энциклопед. словарь / Под общ. ред.
А.А. Бодалева. – М. : Когито-Центр, 2011. – С. 201.
213. Шевченко Р.П. Система соціально-психологічного супроводу
військовослужбовців в умовах трансформаційних змін соціуму: дис. …д-
ра психол. наук : 19.00.05 / Росіна Петрівна Шевченко. – Сєвєродонецьк,
2019. – 376 с.
214. Шингаев С.М. Методика работы руководителя по обеспечнию
психического здоровья персонала / С.М. Шингаев // Практикум по
психологии здоровья / Под ред. Г.С. Никифорова. – СПб. : Питер, 2005. –
С. 280 – 291.
215. Шингаев С.М. Психологические факторы профессионального здоровья
менеджеров / С.М. Шингаев // Вестник СПбГУ. – Серия 12. – Вып. 4. –
2011. – С. 242 – 250.
 210

216. Ширяева О.С. Временная перспектива личности при разных типах

оценки среды жизнедеятельности / О.С. Ширяева, Е.А. Навроцкая //
Вестник КРАУНЦ. – Серия «Гуманитарные науки». – №2 (18). – 2011. –
С. 108 – 118.
217. Шостя І.В. Компетентність медичних працівників у професійному
спілкуванні / І.В. Шостя // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
«Психологічні науки: проблеми та перспективи», 24-25 берез. 2017 р.,
м. Запоріжжя. – Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2017. –
С. 87 – 91.
218. Шостя І.В. Рівень сформованості соціально-психологічної
компетентності в професійному спілкуванні медичних працівників /
І.В. Шостя, О.Г. Лосієвська // Materials International scientific-practical conf.
«Personality, family and society: issue of pedagogy, psychology, politology and
sociology», 16-17 june 2017 r., Shumen, Bulgaria. – Shumen : Konstantin
Preslavsky University of Shumen, 2017. – S. 220 – 222.
219. Шостя І.В. Соціально-психологічні засади формування комунікативної
компетентності медиків / І.В. Шостя // Науковий вісник Херсонського
державного університету. – Вип. 6. – Т. 2. – Херсон : Гельветика, 2017. –
С. 191 – 195. (Серія «Психологічні науки»).
220. Щербатых Ю.В. Психология стресса и методы коррекции /
Ю.В. Щербатых. – СПб : Питер, 2006. – 256 с.
221. Эльконин Д.Б. Психическое развитие в детских возрастах /
Д.Б. Эльконин. – М. : Модэк, 2001. – 417 с.
222. Якунин В.А. История психологии / В.А. Якунин. – СПб. : Изд-во
Михайлова В.А., 1998. – 376 с.
223. Якунин В.А. Обучение как процесс управления / В.А. Якунин. – Л. :
ЛГУ, 1988. – 160 с.
224. Яценко Т.С. Активне соціально-психологічне навчання: теорія, процес,
практика / Т.С. Яценко. – Хмельницький : Вид-во НАПВУ, 2002. –
792 с.
 211

225. Alexander F.G. Psyhosomatic Medicine: Its Principles and Applications /

F.G. Alexander. – N.-Y. : Menton, 1968. – 352 р.
226. Basowits H. Anxiet y and stress / Н. Basowits, Н. Perskv, Sh. Korchin,
R. Grinker // Interdisciplinary Stady of a Life Situation. – N.-Y. : McGraw –
Hill, 1995. – 284 р.
227. Biletskyі P.S. Egocentric personality of the person in the professional health
system / P.S. Biletskyі // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб.
наук. праць Східноукраїнського національного університету імені
Володимира Даля. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2017. –
№ 1 (42). – Т. 2. – С. 24 – 32.
228. Biletskyі P.S. Рsychological components of professional health care of
medical industry professionals in the system of medical interaction /
P.S. Biletskyі // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук.
праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира
Даля. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2016. – № 1 (39). – Т. 2.
– С. 29 – 39.
229. Biletskyі P.S. Socio-psychological conditions of saving professional health
of medical industry professionals / P.S. Biletskyі // Virtus : Scientific Journal.
– Series : Philosophy. Psychology. Pedagogy. – Issue 39. – Canada : Center of
modern pedagogy «Learning without Frontiers», 2019. – С. 36 – 40.
230. Biletskyі P.S. The problem of personal destruction and professional health
care in the modern society / P.S. Biletskyі, N.Е. Zavatska, Yu.O. Bokhonkova,
O.V. Fedorova // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук.
праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира
Даля. – Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2019. – № 3 (50). – Т. 1.
– С. 107 – 114.
231. Bruner J.S. A Study of Thinking / J.S. Bruner, J.J. Goodnow, G.A. Austin. –
N.-Y. : John Wiley. – 1956. – 304 р.
232. Cinnirella M. Exploring temporal aspects of social identity / М. Cinnirella //
European Journal of Social Psychology. –1998. – № 28. – Р. 227 – 248.
 212

233. Dohrenwend B.P. The Social Psychological Nature of stress: A Framework

for Causal Inquiry / В.Р. Dohrenwend // Journal Abnormal Social Psychology.
– 1966. – Vol. 62. – Р. 29 – 34.
234. Fuller J.L. Foundation of behavior genetics / J.L. Fuller, W.R. Thompson. –
St. Louis ; МО : С. V. Mosby, 1978. – 404 р.
235. Grinker R.R. Men under Stress / R.R. Grinker, J.P. Spiegel. – Philadelphia :
The Blakiston Co., 1945. – Vol. XIII. – Р. 132 – 144.
236. Handbook of adult development / J. Demick, C. Andreoletti. – N.-Y. :
Kluwer Academic ; Plenum Publishers, 2003. – 302 р.
237. Hobfoll S. Conservation of resources: A new attempt at conceptualizing
stress / S. Hobfoll // American Psychologist. – 1988. – Vol. 44. – Р. 163 – 182.
238. Howard Α. A Proposed Framework for the Analisis of stress in Human
Organism / А. Howard, R.A. Scott // Behavioral Sciences. – 1965. – Vol. 10.
– Р. 196 – 205.
239. Ivanovich J.M. Stress and work: A Managerial Perspective / J.M. Ivanovich,
Μ.T. Mattenson. – London : Glenview, 1980. – 360 р.
240. Janis I.L. Psychological Stress: Psychoanalytical and Behavioral Studies of
Surgical Patients / I.L. Janis. – N.-Y. : Academic Press, 1974. – Vol. XIV. – Р.
172 – 189.
241. Lazarus R.S. Stress, appraisal, and coping / R.S. Lazarus, S. Folkman. – N.-
Y. : Springer Publishing Company, 1984. – 456 р.
242. Lebedeva A. Psychological time of personality and behavioral self-
regulation in the different periods of adulthood / А. Lebedeva, V. Vasilenko //
17th European Conference on Developmental Psychology, 8-12 September
2015, Braga, Portugal. – Р. 353 – 354.
243. Maddi S.R. Hardiness: An operationalization of existential courage /
S.R. Maddi // Journal of Humanistic Psychology. – 2004. – Vol. 44. – P. 279 –
298.
244. Marcus H. Possible selves / Н. Marcus, Р. Nurius // American Psychologist.
– 1986. – Vol. 41. – № 3. – Р. 206 – 217.
 213

245. Marcus H. Possible Selves: The Interface between Motivation and the Self-
Concept / Н. Marcus, Р. Nurius // Self and Identity: Psychosocial Perspectives /
К. Yardley, Т. Honess (Eds). – Wiley, 1987. – Р. 294 – 312.
246. Markus H. Self-understanding and self-regulation in middle childhood /
Н. Marcus, Р. Nurius // Development during middle childhood: The years from
six to twelve / W.A. Collins (Ed.). – 1984. – Р. 147 – 183.
247. Mechanic D. Students under Stress / D. Mechanic. – N.-Y. : Free Press,
1962. – 368 р.
248. Parsons P.A. Behavior, stress and variability / Р.А. Parsons. – Behavior
Genetics, 1988. – 212 р.
249. Rosenberg M. The Heart of Social Change: How to Make a Difference in
Your World / М. Rosenberg. – PuddleDancer Press, 2004. – 48 р.
250. Tajfel H. The social identity theory of inter-group behavior / Н. Tajfel,
J. Turner // Psychology of Intergroup Relations / S. Worchel, L.W. Austin
(Eds.). – Chicago : Nelson-Hall. – 1986. – 306 р.
251. Watson J.В. Conditioned emotional reactions / J.В. Watson, R. Rayner //
Journal of Experimental Psychology. – 1920. – Vol. 3. – Р. 421 – 428.
252. Wiener N. Stress and Health / N. Wiener. – California : Brooks ; Cole
Publishing Company, 1992. – 228 р.
253. Wolff H.G. Correlation of conscious and unconscious conflicts with changes
in gastric function and structure / H.G. Wolff, G.B. Glass // Life stress and
bodilydisease / H.G. Wolff, S. Wolf et al. (Eds.). – 1968. – Р. 17 – 35.
254. Zimbardo P.G. A New Perspective on Psychological Time: Theory,
Research and Assessment of Individual Differences in Temporal Perspective /
P.G. Zimbardo // Psychology of Time / G. Mucciarelli, R. Brigati. – Part 2. –
Special Issues, Theory & Models. – 1998. – № 3. – Р. 344 – 359.
255. Zimbardo P.G. Putting time in perspective: a valid, reliable individual
differences metric / P.G. Zimbardo, J.N. Boyd // Journal of Presonality and
Social Psychology. – 1999. – Р. 1271 – 1288.
 214

Додаток А

Анкета для вивчення особливостей професійного здоровʼя

(Г. Никифоров)

Інструкція: «Будь ласка, прочитайте всі запропоновані пункти

опитувальника і як можна більш чесно відповідайте на запитання:
«Наскільки це характерно або вірно щодо Вас?». Відмітьте свою відповідь у
відповідній клітинці, використовуючи шкалу. Будь ласка, дайте відповідь на
всі запитання».
1. В цілому Ви б оцінили стан Вашого фізичного здоровʼя, як (оберіть
одну цифру):
1 2 3 4 5 6 7
Погане Відмінне
(втома, (відчуваю
постійна себе повним
напруга) сил)

2. Як би Ви в цілому оцінили своє фізичне здоров'я зараз в

порівнянні з тим, що було рік тому (оберіть одну цифру):
1 2 3 4 5 6 7
 215

Набагато Значно
гірше, ніж рік краще, ніж
тому рік тому

3. В цілому Ви б оцінили свою повсякденну фізичну активність як

(оберіть одну цифру):
1 2 3 4 5 6 7
Низька і Висока і
нестійка стійка

4. Чи є у Вас хронічні захворювання?

Ні Так

5. Якщо немає хронічних захворювань, то, як часто Ви хворієте

сезонними (простудними) захворюваннями?
Надзвичайно Дуже Часто 3-4 рази Рідко (2 Дуже Дуже рідко
часто (кожен часто (5-6 на рік рази на рідко
місяць) (7-8 разів рік) (1 раз
разів на в рік)
на рік)
рік)

6. Якщо так, то, як часто у Вас бувають загострення захворювань?

Надзвичайно Дуже Часто 3-4 рази Рідко (2 Дуже Дуже рідко
часто (кожен часто (5-6 на рік рази на рідко
місяць) (7-8 разів рік) (1 раз
разів на в рік)
на рік)
рік)
 216

Нижче наведені ознаки, що описують настрій людини.

Інструкція: «Оцініть, будь ласка, за запропонованою нижче шкалою,
наскільки ці ознаки притаманні Вам останнім часом. Свою згоду висловіть за
допомогою 7-бальної шкали, де 1-2 повністю не властиві або властиві в
малому ступені, 6-7 властиві завжди або майже завжди».
7. Бадьорість (підвищений, бадьорий настрій; життєрадісність;
переважає гарний настрій, виражене бажання діяти):
1 2 3 4 5 6 7
Ніколи Завжди
не відчуваю
відчуваю

8. Енергійність (відчуття внутрішньої зібраності, запасу сил, енергії,

активності; сильна потреба в дії; підвищена готовність до роботи, в
тому числі тривалої; рішучість, наполегливість)
1 2 3 4 5 6 7
Ніколи Завжди
не відчуваю
відчуваю

9. Спокій (безтурботний, урівноважений стан, відсутність тривоги,

сумнівів, хвилювань, відчуття повного благополуччя)
1 2 3 4 5 6 7
Ніколи Завжди
не відчуваю
відчуваю
 217

10.Емоційна стійкість
1 2 3 4 5 6 7
Низька Висока

Оцініть ступінь своєї згоди з наведеними нижче твердженнями.

11. Неважливо, що відбувається, але якщо мені судилося захворіти,
я захворію.
1 2 3 4 5 6 7
Повністю Повністю
не згоден згоден

12.Регулярно відвідуючи лікарів, я зможу уникнути розвитку того чи

іншого захворювання.
1 2 3 4 5 6 7
Повністю Повністю
не згоден згоден

13.Найбільше на моє здоровʼя впливають мої вчинки...

1 2 3 4 5 6 7
Повністю Повністю
не згоден згоден

14. Будь ласка, оцініть Ваші зусилля, спрямовані на зміцнення власного

здоровʼя (оберіть відповідну цифру).
Активно цікавитеся і регулярно займаєтеся профілактичними і
зміцнюючими здоровʼя практиками (не маєте шкідливих
7
звичок, регулярно займаєтеся фітнесом і зміцненням імунітету,
загартовуванням, стежите за повноцінним харчуванням і
 218

здоровим способом життя, дотримуєтеся певної системи

оздоровлення та ін.)
Цікавитесь і регулярно займаєтеся зміцнюючими здоровʼя
засобами (не маєте шкідливих звичок, регулярно займаєтеся
6
фітнесом, загартовуванням, стежите за повноцінним
харчуванням та ін.)
Цікавитесь і епізодично займаєтеся зміцненням здоровʼя
(боретеся зі шкідливими звичками, регулярно займаєтеся
5
фітнесом, загартовуванням, стежите за повноцінним
харчуванням та ін.)
Епізодично цікавитеся і займаєтеся зміцненням здоровʼя в разі
виникаючих хвороб (маєте і не боретеся зі шкідливими
4
звичками, іноді займаєтеся оздоровчими процедурами,
фітнесом)
Епізодично цікавитеся і не займаєтеся профілактикою легких
або серйозних захворювань (маєте і не боретеся зі шкідливими
3
звичками, іноді займаєтеся оздоровчими процедурами,
фітнесом)
Не цікавитеся і не займаєтеся (маєте і не боретеся зі
шкідливими звичками, іноді займаєтеся оздоровчими 2
процедурами, фітнесом)
Не цікавитеся і не займаєтеся зміцненням здоровʼя (маєте і не
боретеся зі шкідливими звичками, не вірите чи не витрачаєте
1
час на оздоровлення, покладаєтеся на природні потенціали
життєдіяльності)
15. Будь ласка, оцініть стан Вашої фізичної витривалості
(працездатності) (оберіть відповідну цифру).
На дуже високому рівні, 100% працездатності 7
На високому рівні, відповідному 70% бажаної працездатності 6
 219

На середньому рівні, відповідному 50% бажаної працездатності 5

На зниженому рівні, відповідному 40% бажаної працездатності 4
На низькому рівні, що відповідає 30% бажаної працездатності 3
На дуже низькому рівні, відповідному 20% бажаної 2
працездатності
На вкрай низькому рівні, відповідному 10% бажаної 1
працездатності

16. Будь ласка, оцініть стан Вашої розумової працездатності

(оберіть відповідну цифру).
На дуже високому рівні, 100% працездатності 7
На високому рівні, відповідному 70% бажаної працездатності 6
На середньому рівні, відповідному 50% бажаної працездатності 5
На зниженому рівні, відповідному 40% бажаної працездатності 4
На низький рівень, що відповідає 30% бажаної працездатності 3
На дуже низькому рівні, відповідному 20% бажаної працездатності 2
На вкрай низькому рівні, відповідному 10% бажаної працездатності 1

17. Я відзначаю, що останнім часом моя памʼять при вирішенні

професійних завдань вже не працює так надійно (безпомилково), як
раніше.
1 2 3 4 5 6 7
Це Мені це
трапляється не
дуже часто властиво

18. Чи турбує Вас послаблення памʼяті.

1 2 3 4 5 6 7
Турбує дуже Зовсім не
 220

сильно турбує

19. Я відзначаю, що зараз зосереджувати увагу на виконуваній

діяльності мені стало важче, ніж в минулі роки.
1 2 3 4 5 6 7
Це Мені це
трапляється не
дуже часто властиво

20. Свою здатність зосереджувати увагу і утримувати її протягом

необхідного часу при виконанні своїх професійних функцій я оцінюю:
1 2 3 4 5 6 7
У мене з Дуже
цим високо
проблеми

21. Мене дуже легко вивести з себе.

1 2 3 4 5 6 7
Повністю не Повністю
згоден згоден

22. Незважаючи на відволікаючі фактори (шум, розмови, особисті

проблеми і т.п.), я здатний повністю концентруватися на виконанні
своєї роботи без зниження її якості.
1 2 3 4 5 6 7
Повністю не Повністю
згоден згоден
 221

Інструкція: «Будь ласка, прочитайте уважно кожне твердження і

вкажіть як часто Ви відчуваєте дані переживання або думки. Позиція 0
означає – ніколи, позиція 6 – щодня».
Запитання

Кожен день
Дуже часто
Дуже рідко
Ніколи

Часто
Рідко
Іноді
23. Останнім часом я став (а) більш 0 1 2 3 4 5 6
відстороненим (ною) і жорстким (ою) по
відношенню до пацієнтів і колег
24. Я не можу бути уважним (ною) і 0 1 2 3 4 5 6
співчутливим (ою) до всіх пацієнтів та колег,
витрачати свої сили на пасивних людей, які не
прагнуть до одужання
25. Я спілкуюся з пацієнтами чисто формально, 0 1 2 3 4 5 6
без зайвих емоцій, і прагну звести спілкування з
ними до мінімуму
26. Результати моєї роботи не варті тих зусиль – 0 1 2 3 4 5 6
намагань, часу, енергії, які я витрачаю
27. Я задоволений (на) моїми життєвими і 0 1 2 3 4 5 6
професійними успіхами
28. Я працюю із задоволенням, у мене багато 0 1 2 3 4 5 6
планів, повʼязаних з моїм професійним
розвитком. Я вірю в їх здійснення
29. Я відчуваю емоційний спад на роботі 0 1 2 3 4 5 6

30. Я відчуваю себе на межі можливостей 0 1 2 3 4 5 6

31. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до 0 1 2 3 4 5 6

 222

того, що радувало мене раніше

32. Я відчуваю в собі великий заряд бадьорості, 0 1 2 3 4 5 6
емоційної і творчої енергії на роботі і після неї *
33. У мене є чітко визначені цілі для різних сфер
свого життя.
34. Я вмію ефективно планувати своє життя і
домагатися того, що заплановано.
35. Я завжди думаю про всі можливі труднощі і
перешкоди і заздалегідь готуюся до їх
подолання в майбутньому.
36. Я завжди знаходжу способи розкласти
складну проблему на окремі, більш зрозумілі
складові і вирішую їх послідовно.
37. Я розумно розпоряджаюся своїми ресурсами
(грошима, звʼязками та ін.), щоб не було
проблем у майбутньому.
38. При зіткненні з труднощами я намагаюся
знайти позитивні сторони в тому, що
відбувається.
39. У періоди стресу я завжди намагаюся
відволіктися від того, що відбувається, адже є
проблеми і гірше.
40. Я завжди направляю свої зусилля на
вирішення проблемної ситуації.
41. Я планомірно, крок за кроком, вирішую
важку проблему, що виникла.
42. Я вірю, що життєві проблеми вирішаться
самі собою.
43. У важкій ситуації я відкладаю вирішення
 223

проблеми в надії, що вона вирішиться сама.

44. Якщо у мене труднощі, я знаю, хто може
мене емоційно підтримати.
45. Я звертаюся за інформацією, порадами та
практичною допомогою у вирішенні складної
ситуації до різних людей.

46. Будь ласка, прочитайте уважно кожне твердження і вкажіть ступінь

Вашої згоди з ними (1 – повністю не згоден, 7 – повністю згоден).
Запитання

3
4
5

7
1. Я задоволений ступенем реалізації мого
професійного потенціалу.
2. Умови моєї роботи завжди давали мені
можливість професійної самореалізації.
3. Я задоволений (а) тим, що колеги і
керівництво часто покладаються на мою
думку при прийнятті відповідального
рішення.
4. Незважаючи на нерозуміння з боку
деяких людей, я задоволений (а) тим, що
моя діяльність приносить користь
суспільству.
5. Я болісно переживаю те, що не можу
максимально реалізувати себе в
професійній діяльності.
6. Я болісно переживаю незатребуваність,
непотрібність результатів моєї професійної
діяльності для інших.
7. Я сумніваюся, що зміг (ла) знайти
 224

застосування своїм професійним

здібностям.
8. Я задоволений (а) досягнутим рівнем
професійної компетентності.
9. Колеги часто звертаються до мене за
допомогою, порадою і підтримкою.
10. Мій професійний досвід цікавий і
корисний для інших.
11. Своєю працею я приношу користь моїм
близьким.
12. Я сумніваюся, що моя професійна
діяльність може сприяти підвищенню
добробуту близьких людей.
13. Я задоволений (на) умовами праці,
робочим місцем.
14. Я задоволений (на) оплатою моєї праці.

Дякую за участь!
 225

Додаток Б

Методика діагностики самооцінки психічних станів (Г. Айзенк)

Інструкція: «Уважно прочитайте опис різних психічних станів.

Якщо цей опис збігається з Вашим станом і стан виникає часто, то
необхідно оцінити його в 2 бали. Якщо цей стан виникає зрідка, то
ставиться 1 бал. Якщо не збігається з Вашим станом – 0 балів».
Опис станів.
Блок 1
1.Не почуваю впевненості в собі.
2.Часто через дрібниці червонію.
3.Мій сон не спокійний.
4.Легко впадаю в зневіру.
5.Турбуюся тільки про уявлювані неприємності.
6.Мене лякають труднощі.
7.Люблю копатися у своїх недоліках.
8.Мене легко переконати.
9.Я недовірливий.
10.Я важко переношу час очікування.
Блок 2
11.Нерідко мені здаються безвихідними ситуації, з яких усе-таки
можна знайти вихід.
 226

12.Неприємності мене сильно засмучують.

13.Під час великих неприємностей я схильний без достатніх підстав
звинувачувати себе.
14.Нещастя і невдачі нічому мене не вчать.
15.Я часто відмовляюся від боротьби, вважаючи її марною.
16.Я нерідко почуваюсь беззахисним.
17.Іноді в мене буває стан розпачу.
18.Я почуваю розгубленість перед труднощами.
19.У важкі хвилини життя іноді поводжуся як дитина, хочу щоб
пожаліли.
20.Вважаю недоліки свого характеру непоправними.
Блок 3
21.Залишаю за собою останнє слово.
22.Нерідко в розмові перебиваю співрозмовника.
23.Мене легко розсердити.
24.Люблю робити зауваження іншим.
25.Хочу бути авторитетом для інших.
26.Не задовольняюся малим, хочу найбільшого.
27.Коли розгніваюся, погано себе стримую.
28.Волію краще керувати, ніж підкорятися.
29.У мене різка, грубувата жестикуляція.
30.Я мстивий.
Блок 4
31.Мені важко змінювати звички.
32.Нелегко переключати увагу.
33.Дуже насторожено ставлюся до всього нового.
34.Мене важко переконати.
35.Нерідко в мене не виходить з голови думка, якої слід було б
позбутися.
36.Нелегко зближуюся з людьми.
 227

37.Мене засмучують навіть незначні порушення плану.

38.Нерідко я виявляю впертість.
39.Неохоче йду на ризик.
40.Різко переживаю відхилення від прийнятого мною режиму дня.

Підраховується сума балів за кожною групою запитань:

- з 1 по 10 запитання – шкала тривожності.
- з 11 по 20 запитання – шкала фрустрації.
- з 21 по 30 запитання – шкала агресивності.
- з 31 по 40 запитання – шкала ригідності.
Шкала тривожності:
0-7 балів – низький рівень тривоги і тривожності.
8-14 балів – середній рівень тривоги і тривожності.
15-20 балів – високий рівень тривоги і тривожності.
Шкала фрустрації:
0-7 балів – низький рівень фрустрації і фрустрованості.
8-14 балів – середній рівень фрустрації і фрустрованості.
15-20 балів – високий рівень фрустрації і фрустрованості.
Шкала агресивності:
0-7 балів – низький рівень агресії й аагресивності.
8-14 балів – середній рівень агресії й аагресивності.
15-20 балів – високий рівень агресії й аагресивності.
Шкала ригідності:
0-7 балів – низький рівень ригідності.
8-14 балів – середній рівень ригідності.
15-20 балів – високий рівень ригідності.
 228

Додаток В

Шкали ситуативної і особистісної тривожності

(Ч. Спілбергер, адаптація Ю. Ханіна)

Інструкція: «Залежно від самопочуття в даний момент, вкажіть цифру,

яка найбільш підходить для Вас: «1» – ні, це зовсім не так; «2» – мабуть так;
«3» – вірно; «4» – абсолютно вірно».
Ні, це
Мабуть Абсолютно
№ Судження СТ зовсім Вірно
так вірно
не так
1 Ви спокійні 1 2 3 4
2 Вам ніщо не загрожує 1 2 3 4
3 Ви знаходитесь в напрузі 1 2 3 4
4 Ви відчуваєте співчуття 1 2 3 4
5 Ви відчуваєте себе вільно 1 2 3 4
6 Ви засмучені 1 2 3 4
7 Вас хвилюють можливі невдачі 1 2 3 4
Ви відчуваєте себе відпочившою
8 1 2 3 4
людиною
9 Ви стривожені 1 2 3 4
10 Ви відчуваєте почуття внутрішнього 1 2 3 4
 229

задоволення
11 Ви впевнені в собі 1 2 3 4
12 Ви нервуєте 1 2 3 4
13 Ви не знаходите собі місця 1 2 3 4
14 Ви напружені 1 2 3 4
15 Ви не відчуваєте скутості і напруги 1 2 3 4
16 Ви задоволені 1 2 3 4
17 Ви стурбовані 1 2 3 4
18 Ви дуже збуджені і Вам не по собі 1 2 3 4
19 Вам радісно 1 2 3 4
20 Вам приємно 1 2 3 4

Інструкція (до другої групи суджень про самопочуття): «Прочитайте

(прослухайте) уважно кожне з наведених нижче тверджень і закресліть
(запишіть) цифру справа, що підходить для Вас, залежно від того, як Ви себе
почуваєте звичайно: цифри справа означають «1» – майже ніколи; «2» –
іноді; «3» – часто; «4» – майже завжди.
Майже Майже
№ Судження ОТ Іноді Часто
ніколи завжди
1 Ви відчуваєте задоволення 1 2 3 4
2 Ви швидко втомлюєтеся 1 2 3 4
3 Ви легко можете заплакати 1 2 3 4
Ви хотіли б бути такою ж щасливою
4 1 2 3 4
людиною, як і інші
Буває, що Ви програєте через те, що
5 недостатньо швидко приймаєте 1 2 3 4
рішення
6 Ви відчуваєте себе бадьорим чоловіком 1 2 3 4
7 Ви спокійні, холоднокровні і зібрані 1 2 3 4
 230

8 Очікування труднощів дуже турбує Вас 1 2 3 4

9 Ви занадто переживаєте через дрібниці 1 2 3 4
10 Ви буваєте цілком щасливі 1 2 3 4
Ви приймаєте все занадто близько до
11 1 2 3 4
серця
12 Вам не вистачає впевненості в собі 1 2 3 4
13 Ви відчуваєте себе в безпеці 1 2 3 4
Ви намагаєтеся уникати критичних
14 1 2 3 4
ситуацій і труднощів
15 У Вас буває нудьга, туга 1 2 3 4
16 Ви буваєте задоволені 1 2 3 4
Будь-які дрібниці відволікають і
17 1 2 3 4
хвилюють Вас
Ви так сильно переживаєте своє
18 розчарування, що потім довго не 1 2 3 4
можете про них забути
19 Ви врівноважена людина 1 2 3 4
Вас охоплює сильне занепокоєння,
20 коли Ви думаєте про свої справи і 1 2 3 4
турботи

Ситуативна тривожність визначається за ключем:

СТ = (3,4,6,7,9,12,13,14,17,18) – (1,2,5,8,10,11,15,16,19,20) + 50 =
Особистісна тривожність визначається за ключем:
ОТ = (2,3,4,5,8,9,11,12,14,15,17,18,20) – (1,6,7,10,13,16, 19) + 35 =

Обробка та аналіз результатів тесту.

При аналізі результатів самооцінки тривожності треба мати на увазі,
що загальний підсумковий показник за кожною з підшкал може перебувати
 231

в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вище підсумковий показник,

тим вищий рівень тривожності (ситуативної або особистісної).
При інтерпретації показників можна використовувати такі орієнтовні
оцінки тривожності:
• до 30 балів – низька,
• 31-44 бали – помірна;
• 45 і більше – висока.
Додаток Г

Опитувальник структури темпераменту (В. Русалов)

Інструкція: «Вам пропонується відповісти на 105 питань. Питання

спрямовані на зʼясування Вашої звичайної поведінки. Постарайтеся уявити
типові ситуації і дати першу природну відповідь, яка приходить Вам в
голову. Відповідайте швидко, не замислюючись, не пропускаючи жодного
питання. Памʼятайте, немає «хороших» або «поганих» відповідей. Якщо Ви
обрали відповідь «так», поставте хрестик (галочку). Ваші відповіді не будуть
нікому демонструватися».
Текст опитувальника (наведений мовою оригіналу)
1. Подвижный ли Вы человек?
2. Всегда ли Вы готовы с ходу, не раздумывая, включиться в разговор?
3. Предпочитаете ли Вы уединение большой компании?
4. Испытываете ли Вы постоянную жажду деятельности?
5. Ваша речь обычно медленна и нетороплива?
6. Ранимый ли Вы человек?
7. Часто ли Вам не спится из-за того, что Вы поссорились с друзьями?
8. В свободное время Вам всегда хочется заняться чем-либо?
9. В разговоре с другими людьми Ваша речь часто опережает Вашу
мысль?
10.Раздражает ли Вас быстрая речь собеседника?
 232

11.Чувствовали бы Вы себя несчастным человеком, если бы на длительное

время были лишены возможности общения с людьми?
12.Вы когда-нибудь опаздывали на свидание или на работу?
13.Нравится ли Вам быстро бегать?
14.Сильно ли Вы переживаете неполадки в своей работе?
15.Легко ли Вам выполнять работу, требующую длительного внимания и
большой сосредоточенности?
16.Трудно ли Вам говорить очень быстро?
17.Часто ли вы испытываете тревогу, что выполнили работу не так, как
нужно?
18.Часто ли Ваши мысли перескакивают с одной на другую во время
разговора?
19.Нравятся ли Вам игры, требующие быстроты и ловкости?
20.Легко ли Вы можете найти другие варианты решения известной
задачи?
21.Испытываете ли Вы чувство беспокойства, что Вас неправильно
поняли в разговоре?
22.Охотно ли Вы выполняете сложную ответственную работу?
23.Бывает ли, что Вы говорите о вещах, в которых не разбираетесь?
24.Легко ли Вы воспринимаете быструю речь?
25.Легко ли Вам делать одновременно очень много дел?
26.Возникают ли у Вас конфликты с вашими друзьями из-за того, что Вы
сказали им что-то, не подумав заранее?
27.Вы обычно предпочитаете делать несложные дела, не требующие от
Вас большой энергии?
28.Легко ли Вы расстраиваетесь, когда обнаруживаете незначительные
недостатки в своей работе?
29.Любите ли Вы сидячую работу?
30.Легко ли Вам общаться с разными людьми?
 233

31.Вы обычно предпочитаете подумать, взвесить и лишь потом

высказаться?
32.Все ли Ваши привычки хороши, желательны?
33.Быстры ли у Вас движения рук?
34.Вы обычно молчите и не вступаете в контакты, когда находитесь в
обществе малознакомых людей?
35.Легко ли Вам переключаться от одного варианта решения задачи на
другой?
36.Склонны ли Вы преувеличивать в своём воображении негативное
отношение близких людей?
37.Разговорчивый ли Вы человек?
38.Вам обычно легко выполнять дело, требующее мгновенных реакций?
39.Вы обычно говорите свободно, без запинок?
40.Беспокоят ли Вас страхи, что Вы не справитесь с работой?
41.Легко ли Вы обижаетесь, когда близкие Вам люди указывают на Ваши
недостатки?
42.Испытываете ли Вы тягу к напряжённой ответственной деятельности?
43.Считаете ли Вы свои движения медленными и неторопливыми?
44.Бывают ли у Вас мысли, которые Вы хотели бы скрыть от других?
45.Можете ли Вы без долгих раздумий задать щекотливый вопрос
другому человеку?
46.Доставляют ли Вам удовольствие быстрые движения?
47.Легко ли Вы "генерируете" новые идеи, связанные с работой?
48.Сосёт ли у Вас "под ложечкой" перед ответственным разговором?
49.Можно ли сказать, что Вы быстро выполняете порученное Вам дело?
50.Любите ли Вы браться за большие дела самостоятельно?
51.Богатая ли у Вас мимика в разговоре?
52.Если Вы обещали что-то сделать, всегда ли Вы выполняете своё
обещание независимо от того, удобно вам это или нет?
 234

53.Испытываете ли Вы чувство обиды от того, что окружающие Вас люди

обходятся с Вами хуже, чем следовало бы?
54.Вы обычно предпочитаете выполнять одновременно только одну
операцию?
55.Любите ли Вы игры в быстром темпе?
56.Много ли в Вашей речи длительных пауз?
57.Легко ли Вам внести оживление в компанию?
58.Вы обычно чувствуете в себе избыток сил и Вам хочется заняться
каким-нибудь делом?
59.Обычно Вам трудно переключить внимание с одного дела на другое?
60.Бывает ли, что у Вас надолго портится настроение от того, что
сорвалось запланированное дело?
61.Часто ли Вам не спится из-за того, что не ладятся дела, связанные
непосредственно с работой?
62.Любите ли Вы бывать в большой компании?
63.Волнуетесь ли Вы выясняя отношения с друзьями?
64.Испытываете ли Вы потребность в работе, требующей полной отдачи
сил?
65.Выходите ли Вы иногда из себя, злитесь?
66.Склонны ли Вы решать много задач одновременно?
67.Держитесь ли Вы свободно в большой компании?
68.Часто ли Вы высказываете своё первое впечатление, не подумав?
69.Беспокоит ли Вас чувство неуверенности в процессе выполнения
работы?
70.Медленны ли Ваши движения, когда Вы что-то мастерите?
71.Легко ли Вы переключаетесь с одной работы на другую?
72.Быстро ли Вы читаете вслух?
73.Вы иногда сплетничаете?
74.Молчаливы ли Вы, находясь в кругу друзей?
75.Нуждаетесь ли Вы в людях, которые бы Вас ободрили и утешили?
 235

76.Охотно ли Вы выполняете множество различных поручений

одновременно?
77.Охотно ли Вы выполняете работу в быстром темпе?
78.В свободное время Вас обычно тянет пообщаться с людьми?
79.Часто ли у Вас бывает бессонница при неудачах на работе?
80.Дрожат ли у Вас иногда руки во время ссоры?
81.Долго ли Вы мысленно готовитесь перед тем, как высказать своё
мнение?
82.Есть ли среди Ваших знакомых люди, которые Вам явно не нравятся?
83.Обычно вы предпочитаете лёгкую работу?
84.Легко ли Вас обидеть в разговоре по пустякам?
85.Обычно Вы первым в компании решаетесь начать разговор?
86.Испытываете ли Вы тягу к людям?
87.Склонны ли Вы вначале поразмыслить, а потом говорить?
88.Часто ли Вы волнуетесь по поводу своей работы?
89.Всегда ли Вы платили бы за провоз багажа на транспорте, если бы не
опасались проверки?
90.Держитесь ли Вы обычно обособленно на вечеринках или в
компаниях?
91.Склонны ли вы преувеличивать в своём воображении неудачи,
связанные с работой?
92.Нравится ли Вам быстро говорить?
93.Легко ли Вам удержаться от высказывания неожиданно возникшей
идеи?
94.Предпочитаете ли Вы работать медленно?
95.Переживаете ли Вы из-за малейших неполадок на работе?
96.Вы предпочитаете медленный, спокойный разговор?
97.Часто ли Вы волнуетесь из-за ошибок в работе, которые были Вами
допущены?
98.Способны ли Вы успешно выполнять длительную, трудоёмкую работу?
 236

99.Можете ли Вы, не долго думая, обратиться с просьбой к другому

человеку?
100. Часто ли Вас беспокоит чувство неуверенности в себе при общении с
людьми?
101. Легко ли Вы берётесь за выполнение новых заданий?
102. Устаёте ли Вы, когда Вам приходится говорить долго?
103. Вы предпочитаете работать с прохладцей, без особого напряжения?
104. Нравится ли Вам разнообразная работа, требующая переключения
внимания?
105. Любите ли Вы подолгу бывать наедине с собой?
Ключі до опитувальника:
1. Шкала ергічність
«Так» – питання 4, 8, 15, 22, 42, 50, 58, 64, 96.
«Ні» – питання 27, 83, 103.
2. Шкала соціальна ергічнічність
«Так» – 11, 30, 57, 62, 67, 78, 86.
«Ні» – 3, 34, 74, 90, 105.
3. Шкала пластичність
«Так» – 20, 25, 35, 38, 47, 66, 71, 76, 101, 104.
«Ні» – 54, 59.
4. Шкала соціальна пластичність
«Так» – 2, 9, 18, 26, 45, 68, 85, 99.
«Ні» – 31, 81, 87, 93.
5. Шкала темп
«Так» – 1, 13, 19, 33, 46, 49, 55, 77.
«Ні» – 29, 43, 70, 94,
6. Шкала соціальний темп
«Так» – 24, 37, 39, 51, 72, 92.
«Ні» – 5, 10, 16, 56, 96, 102.
7. Шкала емоційність
 237

«Так» – 14, 17, 28, 40, 60, 61, 69, 79, 88, 91, 95, 97.
8. Шкала соціальна емоційність
«Так» – 6, 7, 21, 36, 41, 48, 53, 63, 75, 80, 84, 100.
9. Шкала «К»
«Так» – 32, 52, 89.
«Ні» – 12, 23, 44, 65, 73, 82.

Додаток Д

Опитувальник особистісних орієнтацій (Е. Шостром)

Інструкція: «Вам пропонується тест-опитувальник, кожен пункт якого

містить два висловлювання, позначені літерами а і б. Уважно прочитайте
кожну пару і позначте на реєстраційному бланку навпроти номера
відповідного питання те з них, яке в більшій мірі відповідає Вашій точці
зору».
Текст опитувальника.
1. а. Я вірю в себе тільки тоді, коли відчуваю, що можу впоратися з
усіма завданнями, що стоять переді мною.
б. Я вірю в себе навіть тоді, коли відчуваю, що не можу впоратися з
усіма завданнями, що стоять переді мною.
2. а. Я часто внутрішньо ніяковію, коли мені говорять компліменти.
б. Я рідко внутрішньо ніяковію, коли мені говорять компліменти.
3. а. Мені здається, що людина може прожити своє життя так, як їй
хочеться.
б. Мені здається, що в людини мало шансів прожити своє життя так, як
їй хочеться.
4. а. Я завжди відчуваю в собі сили для подолання життєвих негараздів.
 238

б. Я далеко не завжди відчуваю в собі сили для подолання життєвих

негараздів.
5. а. Я відчуваю докори сумління, коли серджуся на тих, кого люблю.
б. Я не відчуваю докорів сумління, коли серджуся на тих, кого люблю.
6. а. У складних ситуаціях треба діяти вже випробуваними способами,
оскільки це гарантує успіх.
б. У складних ситуаціях треба завжди шукати принципово нові
рішення.
7. а. Для мене важливо, чи поділяють інші мою точку зору.
б. Для мене не дуже важливо, щоб інші поділяли мою точку зору.
8. а. Мені здається, що людина має спокійно ставитися до того
неприємного, що вона може почути про себе від інших.
б. Мені зрозуміло, коли люди ображаються, почувши щось неприємне
про себе.
9. а. Я можу без жодних докорів сумління відкласти до завтра те, що я
повинен зробити сьогодні.
б. Мене мучать докори сумління, якщо я відкладаю до завтра те, що я
повинен зробити сьогодні.
10. а. Іноді я буваю таким злим, що мені хочеться «кидатися» на людей.
б. Я ніколи не буваю настільки злим, щоб мені хотілося «кидатися» на
людей.
11. а. Мені здається, що в майбутньому мене чекає багато хорошого.
б. Мені здається, що моє майбутнє обіцяє мені мало хорошого.
12. а. Чоловік повинен залишатися чесним у всьому і завжди.
б. Бувають ситуації, коли людина має право бути нечесною.
13. а. Дорослі ніколи не повинні стримувати допитливість дитини,
навіть якщо її задоволення може мати негативні наслідки.
б. Не варто заохочувати зайву цікавість дитини, коли вона може
привести до поганих наслідків.
 239

14. а. У мене часто виникає потреба знайти обґрунтування тим своїм

діям, які я здійснюю просто тому, що мені цього хочеться.
б. У мене майже ніколи не виникає потреби знайти обґрунтування своїх
дій, які я здійснюю просто тому, що мені цього хочеться.
15. а. Я всіляко намагаюся уникати прикростей.
б. Я не прагну завжди уникати прикростей.
16.а. Я часто відчуваю почуття занепокоєння, думаючи про майбутнє.
б. Я рідко відчуваю почуття занепокоєння, думаючи про майбутнє.
17. а. Я не хотів би відступати від своїх принципів, навіть заради того,
щоб зробити щось, за що люди були б мені вдячні.
б. Я хотів би зробити щось, за що люди були б вдячні мені, навіть якщо
заради цього треба було б трохи відійти від своїх принципів.
18. а. Мені здається, що більшу частину часу я не живу, а як ніби
готуюся до того, щоб по-справжньому почати жити в майбутньому.
б. Мені здається, що більшу частину часу я не готуюся до майбутнього
справжнього життя, а живу по-справжньому вже зараз.
19. а. Зазвичай я висловлюю і роблю те, що вважаю за потрібне, навіть
якщо це загрожує ускладненнями у відносинах з оточуючими.
б. Я намагаюся не говорити і не робити такого, що може загрожувати
ускладненнями у відносинах з оточуючими.
20. а. Люди, які проявляють підвищений інтерес до всього на світі,
іноді мене дратують.
б. Люди, які проявляють підвищений інтерес до всього на світі, завжди
викликають у мене симпатію.
21. а. Мені не подобається, коли люди проводять багато часу в марних
мріях.
б. Мені здається, що немає нічого поганого в тому, що люди
витрачають багато часу на безплідні мрії.
22. а. Я часто замислююся про те, чи відповідає моя поведінка ситуації.
б. Я рідко думаю про те, чи відповідає моя поведінка ситуації.
 240

23. а. Мені здається, що будь-яка людина за своєю природою здатна

долати ті труднощі, які ставить перед нею життя.
б. Я не думаю, що будь-яка людина за своєю природою здатна долати
ті труднощі, які ставить перед нею життя.
24. а. Головне в нашому житті – це створювати щось нове.
б. Головне в нашому житті – приносити людям користь.
25. а. Мені здається, що було б краще, якщо б у більшості чоловіків
переважали традиційно чоловічі риси характеру, а у жінок – традиційно
жіночі.
б. Мені здається, що було б краще, якби чоловіки і жінки поєднували в
собі і традиційно чоловічі, і традиційно жіночі риси характеру.
26. а. Дві людини краще всього ладнають між собою, якщо кожна з них
намагається насамперед доставити задоволення іншій на противагу вільному
вираженню своїх почуттів.
б. Дві людини краще всього ладнають між собою, якщо кожна з них
намагається насамперед висловити свої почуття в противагу прагненню
зробити приємність іншій.
27. а. Жорстокі і егоїстичні вчинки, які роблять люди, є природними
проявами їх людської природи.
б. Жорстокі і егоїстичні вчинки, які роблять люди, не є проявами їх
людської природи.
28. а. Здійснення моїх планів у майбутньому багато в чому залежить від
того, чи будуть у мене друзі.
б. Здійснення моїх планів у майбутньому лише незначною мірою
залежить від того, чи будуть у мене друзі.
29. а. Я впевнений у собі.
б. Я не впевнений у собі.
30. а. Мені здається, що найціннішим для людини є улюблена робота.
б. Мені здається, що найціннішим для людини є щасливе сімейне
життя.
 241

31. а. Я ніколи не брешу.

б. Іноді мені подобається брехати.
32. а. Я мирюся з протиріччями в самому собі.
б. Я не можу миритися з протиріччями в самому собі.
33. а. Якщо незнайома людина зробить мені послугу, то я відчуваю себе
зобовʼязаним їй.
б. Якщо незнайома людина зробить мені послугу, то я не відчуваю себе
зобовʼязаним їй.
34. а. Іноді мені важко бути щирим навіть тоді, коли мені цього
хочеться.
б. Мені завжди вдається бути щирим, коли мені цього хочеться.
35. а. Мене рідко турбує почуття провини.
б. Мене часто турбує почуття провини.
36. а. Я постійно відчуваю себе зобовʼязаним робити все від мене
залежне, щоб у тих, з ким я спілкуюся, був гарний настрій.
б. Я не відчуваю себе зобовʼязаним робити все від мене залежне, щоб у
тих, з ким я спілкуюся, був гарний настрій.
37. а. Мені здається, що кожна людина повинна мати уявлення про
основні закони фізики.
б. Мені здається, що багато людей можуть обійтися без знання законів
фізики.
38. а. Я вважаю необхідним слідувати правилу «не витрачай часу
дарма».
б. Я не вважаю необхідним слідувати правилу «не витрачай часу
дарма».
39. а. Критичні зауваження на мою адресу знижують мою самооцінку.
б. Критичні зауваження на мою адресу не знижують мою самооцінку.
40. а. Я часто переживаю через те, що в даний момент не роблю нічого
значного.
 242

б. Я рідко переживаю через те, що в даний момент не роблю нічого

значного.
41. а. Я волію залишати приємне на потім.
б. Я не залишаю приємне на потім.
42. а. Я часто приймаю спонтанні рішення.
б. Я рідко приймаю спонтанні рішення.
43. а. Я прагну відкрито виражати свої почуття, навіть якщо це може
привести до яких-небудь неприємностей.
б. Я намагаюся не виявляти відкрито своїх почуттів у тих випадках,
коли це може привести до яких-небудь неприємностей.
44. а. Я не можу сказати, що я собі подобаюся.
б. Я можу сказати, що я собі подобаюся.
45. а. Я часто згадую про неприємні для мене речі.
б. Я рідко згадую про неприємні для мене речі.
46. а. Мені здається, що люди повинні відкрито виявляти в спілкуванні
з іншими своє невдоволення ними.
б. Мені здається, що в спілкуванні з іншими люди повинні приховувати
своє невдоволення ними.
47. а. Мені здається, що я можу судити про те, як повинні поводитися
інші люди.
б. Мені здається, що я не можу судити про те, як повинні поводитися
інші люди.
48. а. Мені здається, що поглиблення в вузьку спеціалізацію є
необхідним для справжнього вченого.
б. Мені здається, що поглиблення в вузьку спеціалізацію робить
людину обмеженою.
49. При визначенні того, що добре, а що погано, для мене важлива
думка інших людей.
б. Я намагаюся сам визначити, що добре, а що погано.
 243

50. а. Мені буває важко відрізнити кохання від простого сексуального

потягу.
б. Я легко відрізняю кохання від простого сексуального потягу.
51. а. Мене постійно хвилює проблема самовдосконалення.
б. Мене мало хвилює проблема самовдосконалення.
52. а. Досягнення щастя не може бути метою людських відносин.
б. Досягнення щастя – це головна мета людських відносин.
53. а. Мені здається, я можу цілком довіряти своїм власним оцінкам.
б. Мені здається, я не можу довіряти повною мірою своїм власним
оцінкам.
54. а. При необхідності людина може досить легко позбутися від своїх
звичок.
б. Людині вкрай важко позбутися від своїх звичок.
55. а. Мої почуття іноді дивують мене самого.
б. Мої почуття ніколи не вганяють мене в подив.
56. а. У деяких випадках я вважаю себе вправі дати людині зрозуміти,
що вона мені здається дурною і нецікавою.
б. Я ніколи не вважаю себе вправі дати людині зрозуміти, що вона мені
здається дурною і нецікавою
57. а. Можна судити з боку, наскільки щасливо складаються стосунки
між людьми.
б. Спостерігаючи з боку, не можна сказати, наскільки вдало
складаються стосунки між людьми.
58. а. Я часто перечитую книги, які сподобалися мені, по кілька разів.
б. Я думаю, що краще прочитати яку-небудь нову книгу, ніж
повертатися до вже прочитаного.
59. а. Я дуже захоплений своєю роботою.
б. Я не можу сказати, що захоплений своєю роботою.
60. а. Я незадоволений своїм минулим.
б. Я задоволений своїм минулим.
 244

61. а. Я відчуваю себе зобовʼязаним завжди говорити правду.

б. Я не відчуваю себе зобовʼязаним завжди говорити правду.
62. а. Існує дуже мало ситуацій, коли я можу дозволити собі
байдикувати.
б. Існує безліч ситуацій, коли я можу дозволити собі байдикувати.
63. а. Прагнучи розібратися в характері і почуттях оточуючих, люди
часто бувають надмірно бестактними.
б. Прагнення розібратися в характері і почуттях оточуючих природно
для людини і тому може виправдати нетактовність.
64. а. Зазвичай я засмучуюсь через втрати або поломки речей, які
подобаються мені.
б. Зазвичай я не засмучуюсь через втрати або поломки речей, які
подобаються мені.
65. а. Я відчуваю себе зобовʼязаним діяти так, як від мене очікують
оточуючі.
б. Я не відчуваю себе зобовʼязаним діяти так, як від мене очікують
оточуючі.
66. а. Інтерес до самого себе завжди необхідний для людини.
б. Зайве самокопання іноді має погані наслідки.
67. а. Іноді я боюсь бути самим собою.
б. Я ніколи не боюсь бути самим собою.
68. а. Велика частина того, що мені доводиться робити, приносить мені
задоволення.
б. Лише небагато з того, що я роблю, приносить мені задоволення.
69. а. Лише гонорові люди думають про свої переваги і не думають про
недоліки.
б. Не тільки гонорові люди думають про свої переваги.
70. а. Я можу робити що-небудь для інших, не вимагаючи, щоб вони це
оцінили.
 245

б. Я вправі очікувати від інших, щоб вони оцінили те, що я роблю для
них.
71. а. Людина повинна каятися у своїх вчинках.
б. Людина зовсім не обовʼязково повинна каятися у своїх вчинках.
72. а. Мені необхідні обґрунтування для прийняття моїх почуттів.
б. Зазвичай мені не потрібні ніякі обґрунтування для прийняття моїх
почуттів.
73. а. У більшості ситуацій я перш за все хочу зрозуміти, чого хочу я
сам.
б. У більшості ситуацій я насамперед намагаюся зрозуміти, чого хочуть
оточуючі.
74. а. Я намагаюся ніколи не бути «білою вороною».
б. Я дозволяю собі бути «білою вороною».
75. а. Коли я подобаюся собі, мені здається, що я подобаюся всім
оточуючим.
б. Навіть коли я подобаюся сам собі, я розумію, що є люди, яким я
неприємний.
76. а. Моє минуле в значній мірі визначає моє майбутнє.
б. Моє минуле дуже слабо визначає моє майбутнє.
77. а. Часто буває так, що висловити свої почуття важливіше, ніж
обмірковувати ситуацію.
б. Досить рідко буває так, що висловити свої почуття важливіше, ніж
обмірковувати ситуацію.
78. а. Ті зусилля і витрати, яких вимагає пізнання істини, виправдані,
оскільки вони приносять користь людям.
б. Ті зусилля і витрати, яких вимагає пізнання істини, виправдані хоча б
тим, що вони доставляють людині емоційне задоволення.
79. а. Мені завжди необхідно, щоб інші схвалювали те, що я роблю.
б. Мені не завжди необхідно, щоб інші схвалювали те, що я роблю.
80. а. Я довіряю тим рішенням, які я приймаю спонтанно.
 246

б. Я не довіряю тим рішенням, які я приймаю спонтанно.

81. а. Мабуть, я можу сказати, що я живу з відчуттям щастя.
б. Мабуть, я не можу сказати, що я живу з відчуттям щастя.
82. а. Досить часто мені буває нудно.
б. Мені ніколи не буває нудно.
83. а. Я часто проявляю своє ставлення до людини, незалежно від того,
чи взаємне воно.
б. Я рідко проявляю своє ставлення до людини, не будучи впевненим,
що воно взаємне.
84. а. Я легко приймаю ризиковані рішення.
б. Зазвичай мені буває важко приймати ризиковані рішення.
85. а. Я намагаюся в усьому і завжди поступати чесно.
б. Іноді я вважаю можливим шахраювати.
86. а. Я готовий примиритися зі своїми помилками.
б. Мені важко примиритися зі своїми помилками.
87. а. Зазвичай я відчуваю себе винуватим, коли поступаю егоїстично.
б. Зазвичай я не відчуваю себе винуватим, коли поступаю егоїстично.
88. а. Діти повинні розуміти, що у них немає тих прав і привілеїв, що у
дорослих.
б. Дітям не обовʼязково усвідомлювати, що у них немає тих прав і
привілеїв, що у дорослих.
89. а. Я добре знаю, які почуття я здатний відчувати, а які ні.
б. Я ще не зрозумів до кінця, які почуття я здатний відчувати, а які ні.
90. а. Я думаю, що більшості людей можна довіряти.
б. Я думаю, що без крайньої необхідності людям довіряти не варто.
91. а. Минуле, сьогодення і майбутнє уявляються мені як єдине ціле.
б. Моє справжнє видається мені слабо повʼязаним з минулим і
майбутнім.
92. а. Я віддаю перевагу проводити відпустку подорожуючи, навіть
якщо це повʼязане з великими незручностями.
 247

б. Я віддаю перевагу проводити відпустку спокійно, в

комфортабельних умовах.
93. а. Буває, що мені подобаються люди, чию поведінку я не схвалюю.
б. Мені майже ніколи не подобаються люди, чию поведінку я не
схвалюю.
94. а. Людям від природи властиво розуміти одна одну.
б. За своєю природою людині властиво піклуватися про свої власні
інтереси.
95. а. Мені ніколи не подобаються сальні жарти.
б. Мені іноді подобаються сальні жарти.
96. а. Мене люблять тому, що я сам здатний любити.
б. Мене люблять тому, що я намагаюся заслужити любов оточуючих.
97. а. Мені здається, що емоційне і раціональне в людині не суперечать
одне одному.
б. Мені здається, що емоційне і раціональне в людині суперечать одне
одному.
98. а. Я відчуваю себе впевненим у відносинах з іншими людьми.
б. Я відчуваю себе невпевненим у відносинах з іншими людьми.
99. а. Захищаючи власні інтереси, люди часто ігнорують інтереси
оточуючих.
б. Захищаючи власні інтереси, люди зазвичай не забувають інтереси
оточуючих.
100. а. Я завжди можу покластися на свої здібності орієнтуватися в
ситуації.
б. Я далеко не завжди можу покластися на свої здібності орієнтуватися
в ситуації.
101. а. Я вважаю, що здатність до творчості – природна властивість
людини.
б. Я вважаю, що далеко не всі люди обдаровані природою здатністю до
творчості.
 248

102. а. Зазвичай я не засмучуюся, якщо мені не вдається домогтися

досконалості в чому-небудь.
б. Я часто засмучуюся, якщо мені не вдається домогтися досконалості в
чому-небудь.
103. а. Іноді я боюся здатися занадто ніжним.
б. Я ніколи не боюся здатися занадто ніжним.
104. а. Мені легко змиритися зі своїми слабкостями.
б. Мені важко змиритися зі своїми слабкостями.
105. а. Мені здається, що я повинен домагатися досконалості в усьому,
що я роблю.
б. Мені не здається, що я повинен домагатися досконалості в усьому,
що я роблю.
106. а. Мені часто доводиться виправдовуватися перед самим собою за
свої вчинки.
б. Мені рідко доводиться виправдовуватися перед самим собою за свої
вчинки.
107. а. Вибираючи для себе яке-небудь заняття, людина повинна
рахуватися з тим, наскільки це необхідно.
б. Людина завжди повинна займатися тільки тим, що їй цікаво.
108. а. Я можу сказати, що мені подобається більшість людей, яких я
знаю.
б. Я не можу сказати, що мені подобається більшість людей, яких я
знаю.
109. а. Іноді я не проти того, щоб мною командували.
б. Мені ніколи не подобається, коли мною командують.
110. а. Я не соромлюся виявляти свої слабкості перед друзями.
б. Мені не легко виявляти свої слабкості навіть перед друзями.
111. а. Я часто боюся зробити яку-небудь помилку.
б. Я не боюся зробити яку-небудь помилку.
 249

112. а. Найбільше задоволення людина отримує, коли досягає бажаного

результату в роботі.
б. Найбільше задоволення людина отримує в самому процесі роботи.
113. а. Про людину ніколи з упевненістю не можна сказати, добра вона
чи зла.
б. Зазвичай про людину можна сказати, добра вона чи зла.
114. а. Я майже завжди відчуваю в собі сили чинити так, як я вважаю за
потрібне, незважаючи на наслідки.
б. Я далеко не завжди відчуваю в собі сили чинити так, як я вважаю за
потрібне, незважаючи на наслідки.
115. а. Люди часто дратують мене.
б. Рідко люди дратують мене.
116. а. Моє почуття самоповаги багато в чому залежить від того, чого я
досяг.
б. Моє почуття самоповаги в невеликій мірі залежить від того, чого я
досяг.
117. а. Зріла людина завжди повинна усвідомлювати причини кожного
свого вчинку.
б. Зріла людина зовсім не обовʼязково повинна усвідомлювати причини
кожного свого вчинку.
118. а. Я сприймаю себе таким, яким бачать мене оточуючі.
б. Я бачу себе не зовсім таким, яким бачать мене оточуючі.
119. а. Буває, що я соромлюся своїх почуттів.
б. Я ніколи не соромлюся своїх почуттів.
120. а. Мені подобається брати участь у палких суперечках.
б. Мені не подобається брати участь в палких суперечках.
121. а. У мене не вистачає часу на те, щоб стежити за новинками в світі
мистецтва та літератури.
б. Я постійно стежу за новинками в світі мистецтва та літератури.
 250

122. а. Мені завжди вдається керуватися в житті власними почуттями і

бажаннями.
б. Мені не часто вдається керуватися в житті власними почуттями і
бажаннями.
123. а. Я часто керуюся загальноприйнятими уявленнями у вирішенні
моїх особистих проблем.
б. Я рідко керуюся у вирішенні моїх особистих проблем
загальноприйнятими уявленнями.
124. а. Мені здається, що для того, щоб займатися творчою діяльністю,
людина повинна володіти певними знаннями в цій області.
б. Мені здається, що для того, щоб займатися творчою діяльністю,
людині не обовʼязково володіти певними знаннями в цій області.
125. а. Я боюся невдач.
б. Я не боюся невдач.
126. а. Мене часто турбує питання про те, що станеться в майбутньому.
б. Мене рідко турбує питання про те, що станеться в майбутньому.

Ключі до опитувальника.
Шкала орієнтації в часі: 11а, 16б, 18б, 21а, 28б, 38б, 40б, 41б, 45б, 60б,
64б, 71б, 76б, 82б, 91б, 106б, 126б
Шкала підтримки: 1б, 2б, 3б, 4а, 5б, 7б, 8a, 9a, 10a, 12б, 14б, 15б,
17а,19а, 22б, 23а, 25б, 26б, 27б, 29а, 31б, 32а,33б, 34а, 35б, 36б, 39б, 42а, 43а,
446; 46а, 47б, 49б, 50б, 51б, 52а, 53а, 55а, 56а, 57б, 59а, 61б, 62б, 65б, 66а,
67б, б8а, 69б,70а, 72б, 73а, 74б, 75б, 77а, 79б, 80а, 81а, 83а, 856, 8ба, 87б, 88б,
89б, 90а, 93а, 94а, 95б, 96а, 97а, 98а, 99б, 100а, 102а, 103б, 104а, 105б, 108б,
109а, 110а, 1116, 113а, 114а, 115а, 116б, 117б, 118а, 119б, 120а, 122а, 123б,
125б.
Шкала ціннісних орієнтацій: 17а, 29а, 42а, 49б, 506, 53а, 56а, 59а, 67б,
68а, 69б, 80а, 81а, 90а, 93а, 97а, 99б, 113а, 114а, 122а.
 251

Шкала гнучкості поведінки: 3а, 9a, 12б, 33б, 36б, 38б, 40б, 47б, 50б,
51б, 61б, 62б, 65б, 68а, 70а, 746, 82б, 85б, 95б, 97а, 99б, 102а, 105б, 123б.
Шкала сензитивності: 2б, 5б, 10a, 43а, 46а, 55а, 73а, 77а, 83а, 89б, 103б,
119б, 122а.
Шкала спонтанності: 5б, 14б, 15б, 26б, 42а, 62б, 67б, 74б, 77а, 80а, 81а,
83а, 95б, 114а.
Шкала самоповаги: 2б, 3а, 7б, 23а, 29а, 44б, 53а, 66а, 69б, 98а, 100а,
102а, 106б, 114а, 122а.
Шкала самоприйняття: 1б, 8a, 14б, 22б,31б, 32а, 34а, 39б, 53а, 61б, 71б,
75б, 86а, 876, 104а, 105б, 106б,110а, 111б, 116б,125б.
Шкала уявлень про природу людини: 23а, 25б, 27б, 50б, 66а, 90а, 94а,
97а, 99б, 113а.
Шкала синергії: 50б, 68а, 91б, 93а, 97а, 99б, 113а.
Шкала прийняття агресії: 5б, 8a, 10a, 15б, 19а, 29а, 39б, 43а, 46а, 56а,
57б, 67б, 85б, 93а, 94а, 115а.
Шкала контактності: 5б, 7б, 17а, 26б, 33б, 36б, 46а, 65б, 70а, 73а, 74б,
75б, 79б, 96а, 99б, 103б, 108б, 109а, 120а, 123б. 113
Шкала пізнавальних потреб: 13а, 20б, 37а, 48а, 63б, 66а, 78б, 82б,
92а,107б, 121б.
Шкала креативності: 6б, 24а, 30а, 42а, 54а, 58а, 59а, 68а, 84а, 101а,
105б,112б,123б, 124б.
 252

Додаток Ж

Методика діагностики рівня емоційного вигорання (В. Бойко)

Інструкція: «Якщо Ви професіонал у будь якій галузі спілкування з

людьми, то для Вашої діяльності важливо, в якій мірі у Вас сформований
психологічний захист у формі «емоційного вигорання». Прочитайте
твердження та дайте відповідь «так» або «ні». Там, де у запропонованих
твердженнях опитувальника йдеться про «партнерів», маються на увазі
суб’єкти Вашої професійної діяльності – клієнти та інші люди, з якими Ви
щоденно співпрацюєте».

Стимульний матеріал.
1. Організаційні недоліки на роботі постійно примушують нервувати,
переживати, напружуватися.
2. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку
кар’єри.
3. Я помилився(лася) у виборі професії або профілю діяльності.
4. Мене непокоїть те, що я став(ла) гірше працювати (менш продуктивно,
менш якісно, повільніше).
5. Теплота взаємодії з партнерами залежить від мого настрою.
6. Від мене, як від професіонала, мало залежить добробут партнерів.
7. Коли я приходжу з роботи додому, то деякий час (2 – 3 години) мені
хочеться побути на самоті, щоб зі мною ніхто не спілкувався.
 253

8. Коли я відчуваю втому чи напруження, то намагаюся якомога швидше

вирішити проблеми партнера (згорнути взаємодію).
9. Мені здається, що емоційно я не можу надати партнеру те, чого
вимагає професійний обов’язок.
10.Моя робота не дає виражатися моїм емоціям.
11.Я відверто втомився(лася) від людських проблем, із якими доводиться
мати справу на роботі.
12.Буває, я погано засинаю (сплю) через хвилювання, пов’язані з роботою.
13.Взаємодія з партнерами потребує від мене великого напруження.
14.Робота з людьми приносить все менше задоволення.
15.Я б змінив(ла) місце роботи, якби була така можливість.
16.Мене часто засмучує те, що я не можу належними чином надати
партнерові професійну підтримку, допомогу.
17.Мені завжди вдається запобігти впливу поганого настрою на ділові
контакти.
18.Мене дуже засмучує, якщо щось негаразд у стосунках із діловими
партнерами.
19.Я настільки втомлююсь на роботі, що дома намагаюсь спілкуватися
якомога менше.
20.Через брак часу, втомленість або напруження, часто приділяю
партнерові менше уваги, ніж належить.
21.Інколи звичайні ситуації спілкування на роботі викликають у мене
роздратування.
22.Я спокійно приймаю обґрунтовані претензії партнерів.
23.Спілкування з партнерами спонукає мене триматися осторонь від
людей.
24.Коли згадую деяких колег по роботі чи партнерів, у мене псується
настрій.
25.Конфлікти чи розбіжність поглядів із колегами забирають багато сил і
емоцій.
 254

26.Мені все складніше встановлювати або підтримувати контакти з

діловими партнерами.
27.Обставини на роботі здаються мені дуже складними.
28.У мене часто виникають тривожні очікування, пов’язані з роботою:
щось повинно статися, як би не припуститися помилки, чи зможу
зробити все, як належить, чи не скоротять мене тощо.
29.Якщо партнер мені неприємний, я намагаюсь обмежити час
спілкування з ним або менше приділяти йому уваги.
30.На роботі під час спілкування я дотримуюсь принципу: «Не роби
людям добра, не отримаєш лиха».
31.Я охоче вдома розповідаю про свою роботу.
32.Бувають дні, коли мій емоційний стан негативно впливає на результати
роботи (менше виконую, знижується якість, трапляються конфлікти).
33.Інколи я відчуваю, що треба виявити до партнера емоційну чуйність,
але не можу.
34.Я дуже переживаю за свою роботу.
35.Партнерам по роботі віддаєш уваги та турботи більше, ніж отримуєш.
36.Коли думаю про роботу, мені стає не по собі: починає колоти в ділянці
серця, підвищується тиск, з’являється головний біль.
37.У мене добрі стосунки з керівником.
38.Я часто радію, коли бачу, що моя робота йде на користь людям.
39.Останнім часом мене переслідують невдачі в роботі.
40.Деякі сторони моєї роботи викликають глибоке розчарування.
41.Бувають дні, коли контакти з партнерами складаються гірше, ніж
звичайно.
42.Я враховую особливості ділових партнерів гірше ніж раніше.
43.Стомленість від роботи призводить до того, що я прагну скоротити
спілкування з друзями та знайомими.
44.Я зазвичай виявляю інтерес до особистості партнера, окрім того, що
стосується справи.
 255

45.Зазвичай я приходжу на роботу відпочивши, зі свіжими силами, у

гарному настрої.
46.Я інколи ловлю себе на тому, що працюю з партнерами автоматично,
без натхнення, запалу, ентузіазму.
47.По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, що мимоволі
бажаєш їм чогось поганого.
48.Після спілкування з неприємними партнерами, у мене буває
погіршення фізичного або психічного самопочуття.
49.На роботі я маю постійні фізичні або психологічні перевантаження.
50.Успіхи в роботі наповнюють мене натхненням.
51.Ситуація на роботі, у якій я опинився(лася), здається безвихідною.
52.Я втратив(ла) спокій через роботу.
53.Упродовж останнього року була скарга (скарги) на мою роботу з боку
партнера (партнерів).
54.Мені вдається берегти нерви завдяки тому, що я не сприймаю близько
до серця те, що відбувається з партнером.
55.Я часто приношу з роботи додому негативні емоції.
56.Я часто працюю понад силу.
57.Раніше я був(ла) більш чуйним(ною) і уважним(ною) до партнерів, ніж
зараз.
58.У роботі з людьми керуюся принципом: не втрачай нерви, бережи
здоров’я.
59.Інколи я йду на роботу з важким відчуттям: як усе набридло, нікого б
не бачити і не чути.
60.Після напруженого робочого дня я почуваюся трохи недобре.
61.Контингент партнерів, із якими я працюю, дуже важкий.
62.Інколи мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль,
які я втрачаю.
63.Якби мені поталанило з роботою, я був(ла) би(б) щасливішим(ою).
64.Я у відчаї через те, що на роботі у мене серйозні проблеми.
 256

65.Інколи я поводжуся зі своїми партнерами так, як не хотів(ла) би(б) щоб

поводилися зі мною.
66.Я засуджую партнерів, які розраховують на пільги, поблажливість,
увагу.
67.Найчастіше після робочого дня у мене немає сил робити хатні справи.
68.Я постійно підганяю час: скоріше б робочий день закінчився.
69.Стан, прохання, потреби партнерів мене щиро турбують.
70.Працюючи з людьми, я ніби ставлю екран, який захищає мене від
чужих страждань та негативних емоцій.
71.Робота з людьми (партнерами) дуже розчарувала мене.
72.Щоб відновити сили, часто вживаю ліки.
73.Як правило, мій робочий день проходить спокійно і легко.
74.Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те, чого я досягаю в силу
обставин.
75.Моя кар’єра склалася вдало.
76.Я дуже нервую через все, що пов’язано з роботою.
77.Деяких із своїх постійних партнерів я не хотів(ла) би(б) бачити і чути.
78.Я схвалюю колег, які присвячують себе людям (партнерам), забуваючи
про власні інтереси.
79.Моя втомленість на роботі мало впливає або зовсім не впливає на
спілкування з домашніми та друзями.
80.Якщо випадає нагода, я приділяю партнерові менше уваги, але так, щоб
він цього не помітив.
81.Мене часто підводять нерви у спілкуванні з людьми на роботі.
82.До всього, що відбувається на роботі, я втратив(ла) цікавість.
83.Робота з людьми спричинила поганий вплив на мене, як на
професіонала, зробила злим(лою), нервовим(ою), беземоційним(ою).
84.Робота з людьми підриває моє здоров’я.
 257

Ключ

«Напруження»

1.Переживання +1(2), +13(3), +25(2), -37(3), +49(10),

психотравмуючих обставин +61(5), -73(5)

2. Незадоволеність собою -2(3), +14(2), +26(2), -38(10), -50(5),

+62(5), +74(5)

3. «Загнаність у клітку» +3(10), +15(5), +27(2), +39(2), +51(5),

+63(1), -75(5)

4. Тривога і депресія +4(2), +16(3), +28(5), +40(5), +52(10),

+64(2), +76(3)

Разом за фазою «Напруження»

«Резистенція»

1. Неадекватне вибіркове +5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2),

емоційне реагування +65(3), +77(5)
 258

2. Емоційно-моральна +6(10), -18(3), +30(3), +42(5), +54(2),

дезорієнтація +66(2), -78(5)

3. Розширення сфери +7(2), +19(10), -31(2), +43(5), +55(3),

економії емоцій +67(3), -79(5)

4. Редукція професійних +8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3),

обов’язків +68(3), +80(10)

Разом за фазою «Резистенція»

«Виснаження»

1. Емоційний дефіцит +9(3), +21(2), +33(33), -45(5), +57(3), -

69(10), +81(2)

2. Емоційна відчуженість +10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5),

+70(5), +82(10)

3. Деперсоналізація +11(5), +23(3), +35(3), +47(5), +59(5),

+71(2), +83(10)

4. Психосоматичні та +12(3), +24(2), +36(5), +48(3), +60(2),

психоемоційні порушення +72(10), +84(5)
 259

Разом за фазою «Виснаження»

Додаток З

Опитувальник «Професійне (емоційне) вигорання»

(К. Маслач, С. Джексон, в адаптації Н. Водопʼянової)

Інструкція: «Вам пропонується 22 твердження про почуття та

переживання, повʼязані з роботою. Будь ласка, прочитайте уважно кожне
твердження і вирішить, чи відчуваєте Ви себе таким чином на Вашій роботі.
Якщо у Вас ніколи не було такого відчуття, в листі для відповідей відзначте
позицію 0 – «ніколи». Якщо у Вас було таке відчуття, вкажіть, як часто Ви
його відчували, позиція 6 – «щодня». Для цього закресліть або обведіть
кружечком бал, відповідний частоті переживань того чи іншого почуття».
Відповіді досліджуваного оцінюються таким чином:
0 балів – «Ніколи»;
1 бал – «Дуже рідко»;
2 бали – «Рідко»
3 бали – «Іноді»;
4 бали – «Часто»;
5 балів – «Дуже часто»;
6 балів – «Кожен день».
Пункти в
Пункти в прямих Максимальна
Шкала зворотних
значеннях сума балів
значеннях

Емоційне 1, 2, 3, 8, 13, 14, 16,

6 54
виснаження 20

Деперсоналізація 5, 10, 11, 15, 22 30

 260

Редукція 4, 7, 9, 12, 17, 18, 19,

48
професіоналізму 21
Оцінка рівнів вигорания
Низький Середній Високий
Субшкала рівень рівень рівень
L M H

Емоційне виснаження
0-15 16-24 25 і більше
(середнє - 19,73)

Деперсоналізація
0-5 6-10 11 і більше
(середнє - 7,78)

Редукція професіоналізму
37 і більше 31-36 30 і менше
(середнє - 32,93)
Бланк методики (твердження наведені мовою оригіналу).
Дуже Дуже Кожен
Твердження Ніколи Рідко Ніколи Часто
рідко часто день

1. Я чувствую
себя
эмоционально
опустошенным.

2. После работы я
чувствую себя
как «выжатый
лимон».

3. Утром я
чувствую
усталость и
нежелание идти
 261

на работу.

4. Я хорошо
понимаю, что
чувствуют мои
подчиненные и
коллеги, и
стараюсь
учитывать это в
интересах дела.

5. Я чувствую,
что общаюсь с
некоторыми
подчиненными и
коллегами как с
предметами (без
теплоты и
расположения к
ним).

6. После работы
на некоторое
время хочется
уединиться от
всех и всего.

7. Я умею
находить
правильное
решение в
конфликтных
 262

ситуациях,
возникающих при
общении с
коллегами.

8. Я чувствую
угнетенность и
апатию.

9. Я уверен, что
моя работа нужна
людям.

10. В последнее
время я стал
более «черствым»
по отношению к
тем, с кем
работаю.

11. Я замечаю,
что моя работа
ожесточает меня.

12. У меня много

планов на
будущее, и я
верю в их
осуществление.

13. Моя работа

все больше меня
разочаровывает.

14. Мне кажется,

 263

что я слишком
много работаю.

15. Бывает, что

мне
действительно
безразлично то,
что происходит c
некоторыми
моими
подчиненными и
коллегами.

16. Мне хочется

уединиться и
отдохнуть от
всего и всех.

17. Я легко могу

создать
атмосферу
доброжелательно
сти и
сотрудничества в
коллективе.

18. Во время
работы я
чувствую
приятное
оживление.

19. Благодаря
 264

своей работе я
уже сделал в
жизни много
действительно
ценного.

20. Я чувствую
равнодушие и
потерю интереса
ко многому, что
радовало меня в
моей работе.

21. На работе я
спокойно
справляюсь с
эмоциональными
проблемами.

22. В последнее
время мне
кажется, что
коллеги и
подчиненные все
чаще
перекладывают
на меня груз
своих проблем и
обязанностей.
 265

Додаток К

Методика діагностики цінностей особистості

(Ш. Шварц, у модифікації В. Карандашева)

Інструкція: «У цьому опитувальнику Вам потрібно відповісти на

питання: «Які цінності важливі для мене як керівні принципи мого життя і
які цінності менш важливі для мене?». Далі на наступних сторінках наведені
два списки цінностей, взятих з різних культур. У дужках наведено пояснення
кожної цінності. Ваше завдання полягає в тому, щоб оцінити ступінь
важливості кожної цінності як керівного принципу у Вашому житті.
Використовуйте оцінну шкалу оцінок від -1 до 7. Чим вище номер (-1, 0, 1, 2,
3, 4, 5, 6, 7), тим важливішою дана цінність є для Вас як керівний принцип
Вашого життя. При цьому приблизно орієнтуйтеся на наступні значення
відміток: відмітка «-1» характеризує цінності, протилежні Вашим
принципам, відмітка «0» означає, що цінність абсолютно не має значення, не
є керівним принципом у Вашому житті, відмітка «3» означає, що цінність
важлива, відмітка «6» означає, що цінність дуже важлива, відмітка «7»
характеризує цінності вищої значущості, зазвичай таких цінностей не
повинно бути більше двох».

Список цінностей 1
Для початку перегляньте цінності зі Списку 1, оберіть одну з них, яка є
найважливішою для Вас, і оціните її значимість (відмітка «7»). Далі виберіть
цінність, яка найбільш суперечить Вашим принципам, і оціните її (відмітка -
1). Якщо немає такої цінності, виберіть цінність, найменш важливу для Вас, і
оціните її відміткою «0» або «1», відповідно до її значимості. Потім оцініть
всі інші цінності зі списку. Перед кожною цінністю в списку проставте
 266

відмітку, яка вказує на важливість цієї цінності як керівного принципу

Вашого життя. Намагайтеся розрізняти цінності наскільки це можливо,
орієнтуючись на наведену нижче шкалу і використовуючи всі номери від -1
до 7 (-1,0, 1, 2, 3,4, 5, 6, 7).
Як керівний принцип мого життя ця цінність є:

Протилежною моїм Не Дуже Вищої

Важливою
принципам важливою важливою значущості

–1 0 1 2 3 4 5 6 7

1 РІВНІСТЬ (рівні можливості для всіх)

2 ВНУТРІШНЯ ГАРМОНІЯ (бути в злагоді з самим собою)
3 СОЦІАЛЬНА СИЛА (контроль над іншими, домінантність)
4 ЗАДОВОЛЕННЯ (задоволення бажань)
5 СВОБОДА (свобода думок і дій)
6 ДУХОВНЕ ЖИТТЯ (акцент на духовних, а не матеріальних питаннях)
7 ПОЧУТТЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ (відчуття, що я не самотній)
8 СОЦІАЛЬНИЙ ПОРЯДОК (стабільність суспільства)
9 ЖИТТЯ, ПОВНЕ ВРАЖЕНЬ (прагнення до новизни)
10 СЕНС ЖИТТЯ (цілі в житті)
11 ВЕЖЛИВОСТЬ (любʼязність, хороші манери)
12 БАГАТСТВО (матеріальна власність, гроші)
13 НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА (захищеність своєї батьківщини від ворогів)
14 САМОПОВАГА (віра у власну цінність)
15 ПОВАГА ДУМКИ ІНШИХ (врахування інтересів інших людей,
уникнення конфронтації)
16 КРЕАТИВНІСТЬ (унікальність, багата уява)
17 МИР У ВСЬОМУ СВІТІ (свобода від воєн і конфліктів)
18 ПОВАГА ТРАДИЦІЙ (збереження визнаних традицій, звичаїв)
 267

19 ЗРІЛА ЛЮБОВ (глибока емоційна і духовна близькість)

20 САМОДИСЦИПЛІНА (самообмеження, стійкість до спокус)
21 ПРАВО НА УСАМІТНЕННЯ (право на особистий простір)
22 БЕЗПЕКА СІМʼЇ (безпека для близьких)
23 СОЦІАЛЬНЕ ВИЗНАННЯ (схвалення, повага інших)
24 ЄДНІСТЬ З ПРИРОДОЮ (злиття з природою)
25 МІНЛИВЕ ЖИТТЯ (життя, наповнене новизною і змінами)
26 МУДРІСТЬ (зріле розуміння світу)
27 АВТОРИТЕТ (право бути лідером або командувати)
28 ІСТИННА ДРУЖБА (близькі друзі)
29 МИР КРАСИ (краса природи і мистецтва)
30 СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ (виправлення несправедливості,
турбота про слабких)

Список цінностей 2
Тепер оцініть, наскільки важлива кожна з наступних цінностей як
керівний принцип у Вашому житті. Ці цінності виражені в способах дії, які
можуть бути більш-менш важливими для Вас. Спробуйте розрізнити
цінності, наскільки це можливо, використовуючи всі номери. Для початку
прочитайте цінності у списку 2, виберіть ті, що для Вас найбільш важливі,
оцініть на шкалі (відмітка 7). Потім виберіть цінність, що суперечить Вашим
принципам (відмітка -1). Якщо такої цінності немає, виберіть цінність
найменш важливу для Вас і оцініть її відмітками 0 або 1, відповідно до її
значимості. Потім оцініть інші цінності.
Як керівний принцип мого життя, ця цінність є:

Не
Протилежною моїм Дуже Вищої
важливою Важливою
принципам важливою значущості
 268

–1 0 1 2 3 4 5 6 7

31 САМОСТІЙНИЙ (хто має надію на себе, самодостатній)

32 СТРИМАНИЙ (уникає крайностей в почуттях і діях)
33 ВІРНИЙ (відданий друзям, групі)
34 ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ (працьовитий, натхненний)
35 ВІДКРИТИЙ ДО ЧУЖИХ ДУМОК (терпимий до різних ідей і вірувань)
36 СКРОМНИЙ (простий, що не прагне привернути до себе увагу)
37 СМІЛИВИЙ (який шукає пригод, ризикує)
38 ЗАХИЩАЄ ДОВКІЛЛЯ (зберігає природу)
39 ВПЛИВОВИЙ (має вплив на людей і події)
40 ШАНУЄ БАТЬКИ І СТАРШИХ (виявляє повагу)
41 ОБИРАЄ ВЛАСНІ ЦІЛІ (обирає власні наміри)
42 ЗДОРОВИЙ (не хворіє фізично або душевно)
43 ЗДАТНИЙ (компетентний, здатний ефективно діяти)
44 ПРИЙМАЄ ЖИТТЯ (підпорядковується життєвим обставинам)
45 ЧЕСНИЙ (відвертий, щирий)
46 ЗБЕРІГАЄ СВІЙ ІМІДЖ (захист свого «обличчя»)
47 ВИКОНАВЧИЙ (слухняний, що підкоряється правилам)
48 РОЗУМНИЙ (логічний, мислячий)
49 КОРИСНИЙ (який працює на благо інших)
50 НАСОЛОДЖУЄТЬСЯ ЖИТТЯМ (насолода їжею, сексом, розвагами та
ін.)
51 БЛАГОЧЕСТИВИЙ (дотримується релігійної віри і переконань)
52 ВІДПОВІДАЛЬНИЙ (надійний, заслуговує на довіру)
53 ДОПИТЛИВИЙ (цікавиться всім, допитливий)
54 СХИЛЬНИЙ ПРОЩАТИ (прагне прощати іншого)
55 УСПІШНИЙ (досягає мети)
56 ОХАЙНИЙ (охайний, акуратний)
 269

57 ПОТУРАЄ СВОЇМ БАЖАННЯМ (займається тим, що приносить

задоволення).

Ключі для опитувальника

Тип цінностей Пункти опитувальника

ОГЛЯД ЦІННОСТЕЙ ПРОФІЛЬ

(Рівень нормативних ОСОБИСТОСТІ
ідеалів) – списки 1 і 2 (Рівень
індивідуальних
пріоритетів)

Конформність 11,20,40,47 7, 16, 28, 36

Conformity

Традиції Tradition 18,32,36,44,51 9, 20, 25, 38

Доброта Benevolence 33,45,49,52,54 12, 18,27,33

Універсалізм 1,17,24,26,29,30,35,38 3, 8, 19, 23, 29, 40

Universalism

Самостійність 5, 16,31,41,53 1, 11,22,34

Self-Direction

Стимуляція Stimulation 9, 25, 37 6, 15, 30

Гедонізм Hedonism 4, 50, 57 10, 26, 37

Досягнення Achievement 34, 39, 43, 55 4, 13, 24, 32

Влада Power 3, 12, 27, 46 2, 17, 39

Безпека Security 8, 13, 15,22,56 5, 14,21,31,35

 270

Додаток Л

Методика діагностики семантичного диференціалу часу (СДВ)

(Л. Вассерман, О. Трифонова, К. Червінська)

Інструкція: «Цей опитувальник призначений для того, щоб краще

зрозуміти особливості Вашого емоційного стану і світосприйняття. Вам
будуть запропоновані 25 пар протилежних за змістом прикметників,
наприклад, «біле - чорне». Проаналізувавши кожну пару, визначте, який з
двох прикметників точніше описує Ваше теперішнє, то, як Ви його
інтуїтивно сприймаєте. Враховуйте, будь ласка, те, що пропоновані
прикметники, безумовно, не є обʼєктивними характеристиками часу або
навколишнього світу. Намагайтеся обирати тий чи інший прикметник у
кожній з пар, спираючись не на логіку і здоровий глузд, а на інтуїцію і уяву.
Обравши один з прикметників, відзначте за 3-бальною шкалою, наскільки
точно він характеризує Ваше теперішнє. Чим ближче показник до «3», тим
точніше, з Вашої точки зору, прикметник описує Ваше теперішнє.
Намагайтеся довго не замислюватися над питаннями, оскільки правильних чи
неправильних відповідей немає».
Довготривале 3 2 1 1 2 3 Миттєве
Активне Пасивне
Напружене Розслаблене
Радісне Сумне
Стрімке Застигле
Щільне Порожнє
Яскраве Тьмяне
 271

Зрозуміле Незрозуміле
Велике Маленьке
Нероздільне Делиме
Тривожне Спокійне
Кольорове Сіре
Обʼємне Плоске
Широке Вузьке
Далеке Близьке
Безперервне Перериване
Реальне Вдаване
Приватне Загальне
Постійне Мінливе
Глибоке Дрібне
Відчутне Не відчутне
Світле Темне
Замкнуте Відкрите
Зворотне Незворотне
Ритмічне Неритмічне

Тепер проаналізуйте кожну з 25 пар протилежних за змістом

прикметників, визначте, які з них найбільш точно описують Ваше минуле і
наскільки. Знову намагайтеся обирати тий чи інший прикметник в кожній з
пар, спираючись не на логіку і здоровий глузд, а на інтуїцію і уяву.
Довготривале 3 2 1 1 2 3 Миттєве
Активне Пасивне
Напружене Розслаблене
Радісне Сумне
Стрімке Застигле
Щільне Порожнє
 272

Яскраве Тьмяне
Зрозуміле Незрозуміле
Велике Маленьке
Нероздільне Делиме
Тривожне Спокійне
Кольорове Сіре
Обʼємне Плоске
Широке Вузьке
Далеке Близьке
Безперервне Перериване
Реальне Вдаване
Приватне Загальне
Постійне Мінливе
Глибоке Дрібне
Відчутне Не відчутне
Світле Темне
Замкнуте Відкрите
Зворотне Незворотне
Ритмічне Неритмічне

Тепер проаналізуйте кожну з 25 пар протилежних за змістом

прикметників, визначте, які з них найбільш точно описують Ваше майбутнє і
наскільки. Знову намагайтеся обирати тий чи інший прикметник в кожній з
пар, спираючись не на логіку і здоровий глузд, а на інтуїцію і уяву.
Довготривале 3 2 1 1 2 3 Миттєве
Активне Пасивне
Напружене Розслаблене
Радісне Сумне
Стрімке Застигле
 273

Щільне Порожнє
Яскраве Тьмяне
Зрозуміле Незрозуміле
Велике Маленьке
Нероздільне Делиме
Тривожне Спокійне
Кольорове Сіре
Обʼємне Плоске
Широке Вузьке
Далеке Близьке
Безперервне Перериване
Реальне Вдаване
Приватне Загальне
Постійне Мінливе
Глибоке Дрібне
Відчутне Не відчутне
Світле Темне
Замкнуте Відкрите
Зворотне Незворотне
Ритмічне Неритмічне
 274

Додаток М

Тест життєстійкості (С. Мадді, в адаптації Д. Леонтьєва)

Інструкція: «Дайте відповідь, будь ласка, на наступні запитання,

відзначаючи ту відповідь, яка найкращим чином відображає Вашу думку».

Скоріше Скоріше Так

№ Питання Ні
ні, ніж так так, ніж ні
Я часто не уверен в собственных
1.
решениях

2. Иногда мне кажется, что никому нет до

меня дела
Часто, даже хорошо выспавшись, я с
3.
трудом заставляю себя встать с постели
4. Я постоянно занят и мне это нравится

Часто я предпочитаю «плыть» по

5.
течению

6. Я меняю свои планы в зависимости от

обстоятельств
Меня раздражают события, из-за
7. которых я вынужден менять свой
распорядок дня
Непредвиденные трудности порой
8.
сильно утомляют меня
Я всегда контролирую ситуацию
9.
настолько, насколько это необходимо
10. Порой я так устаю, что уже ничто не
 275

может меня заинтересовать

Порой все, что я делаю, кажется мне
11.
бесполезным
Я стараюсь быть в курсе всего
12.
происходящего вокруг меня
Лучше синица в руках, чем журавль в
13.
небе
Вечером я часто чувствую себя
14.
совершенно разбитым
Я предпочитаю ставить перед собой
15. труднодостижимые цели и добиваться

их
16. Иногда меня пугают мысли о будущем

Я всегда уверен, что смогу воплотить в

17.
жизнь все, что задумал
Мне кажется, я не живу полной
18.
жизнью, а только играю роль
Мне кажется, что если бы в прошлом у
меня было меньше разочарований и
19.
невзгод, мне было бы сейчас легче
жить на свете
Возникающие проблемы часто кажутся
20.
мне неразрешимыми
Испытав поражение, я буду пытаться
21.
взять реванш
Я люблю знакомиться с новыми
22.
людьми
 276

Когда кто-нибудь жалуется, что жизнь

23. скучна, это значит, он просто не умеет

видеть интересное
24. Мне всегда есть чем заняться

Я всегда могу повлиять на результат

25.
того, что происходит вокруг
Я часто сожалею о том, что уже
26.
сделано
Если проблема требует больших
27. усилий, я предпочитаю отложить ее до

лучших времен
Мне трудно сближаться с другими
28.
людьми
Как правило, окружающие слушают
29.
меня внимательно
Если бы я мог, я бы многое изменил бы
30.
в прошлом
Я довольно часто откладываю на завтра
31. то, что трудно осуществимо, или то, в

чем я не уверен
Мне кажется, жизнь проходит мимо
32.
меня
33. Мои мечты редко сбываются

Неожиданности дарят мне интерес к

34.
жизни
Порой мне кажется, что все мои усилия
35.
тщетны
 277

Порой я мечтаю о спокойной

36.
размеренной жизни
Мне не хватает упорства закончит
37.
начатое
Бывает, жизнь кажется мне скучной и
38.
бесцветной
У меня нет возможности влиять на
39.
неожиданные проблемы
40. Окружающие меня недооценивают

Как правило, я работаю с

41.
удовольствием
Иногда я чувствую себя лишним даже в
42.
кругу друзей
Бывает, на меня наваливается столько
43.
проблем, что просто руки опускаются
Друзья уважают меня за упорство и
44.
непреклонность
45. Я охотно берусь воплощать новые идеи

Ключі шкал тесту.

Для підрахунку балів відповідям на прямі пункти присвоюються бали від 0
до 3:
«Ні» - 0 балів, «скоріше ні, ніж так» -1 бал, «скоріше так, ніж ні» - 2 бали,
«так» - 3 бали.
Відповідям на зворотні пункти присвоюються бали від 3 до 0:
«Ні» - 3 бали, ... «так» - 0 балів.
Потім бали за окремою субшкалою (залученості, контролю і прийняття
ризику) за прямими і зворотними пунктам підсумовуються. Далі обчислюється
загальний бал життєстійкості.
 278

Додаток Н

Методики діагностики часової перспективи (Ф. Зімбардо) (ZTPI) та

часової перспективи трансцендентного майбутнього (TFTPI)

Інструкція: «Будь ласка, прочитайте всі запропоновані пункти

опитувальника і як можна більш чесно відповідайте на питання: «Наскільки
це характерно або вірно щодо Вас?» Відмітьте свою відповідь у відповідній
клітинці, використовуючи шкалу: 1 – Цілком не вірно; 2 – Не вірно; 3 –
Нейтрально; 4 – Вірно; 5 – Цілком вірно». Будь ласка, дайте відповідь на всі
питання».
№ Твердження 1 2 3 4 5
1 Я считаю, что весело проводить
время со своими друзьями – одно
из важных удовольствий в жизни.
2 Знакомые с детства картины,
звуки, запахи часто приносят с
собой поток замечательных
воспоминаний.
3 Судьба многое определяет в моей
жизни.
4 Я часто думаю о том, что я
должен(на) был(а) сделать в своей
жизни иначе.
5 На мои решения в основном
влияют окружающие меня вещи и
люди.
6 Я считаю, что каждое утро
человек должен планировать свой
 279

день.
7 Мне приятно думать о своём
прошлом.
8 Я действую импульсивно.
9 Я не беспокоюсь, если мне что-то
не удаётся сделать вовремя.
10 Если я хочу достичь чего-то, я
ставлю перед собой цели и
размышляю над тем, какими
средствами их достичь.
11 Вообще говоря, в моих
воспоминаниях о прошлом
гораздо больше хорошего, чем
плохого.
12 Слушая свою любимую музыку, я
часто забываю про время.
13 Если завтра необходимо
закончить (сдать) работу и
предстоят другие важные дела, то
сегодня я думаю о них, а не о
развлечениях сегодняшнего
вечера.
14 Если то, чему суждено случиться,
то от моих действий это не
зависит.
15 Мне нравятся рассказы о том, как
всё было в старые добрые
времена.
16 Болезненные переживания
 280

прошлого продолжают занимать

мои мысли.
17 Я стараюсь жить полной жизнью
каждый день, насколько это
возможно.

18 Я расстраиваюсь, когда
опаздываю на заранее
назначенные встречи.
19 В идеале, я бы проживал(а)
каждый свой день так, словно он
последний.
20 Счастливые воспоминания о
хороших временах с лёгкостью
приходят в голову.
21 Я вовремя выполняю свои
обязательства перед друзьями и
начальством.
22 В прошлом мне досталась своя
доля плохого обращения и
отвержения.
23 Я принимаю решения под
влиянием момента.
24 Я принимаю каждый день, каков
он есть, не пытаясь планировать
его заранее.
25 В прошлом слишком много
неприятных воспоминаний, я
предпочитаю не думать о них.
 281

26 Важно, чтобы в моей жизни были

волнующие моменты.
27 В прошлом я совершил(а)
ошибки, которые хотел(а) бы
исправить.
28 Я чувствую, что гораздо важнее
получать удовольствие от
процесса работы, чем выполнить
её в срок.
29 Я скучаю по детству.
30 Прежде чем принять решение, я
взвешиваю, что я затрачу, и что
получу.
31 Риск позволяет мне избежать
скуки в жизни.
32 Для меня важнее получать
удовольствие от самого
путешествия по жизни, чем быть
сосредоточенным(ной) только на
цели этого путешествия.
33 Редко получается так, как я
ожидаю.
34 Мне трудно забыть неприятные
картины из моей юности.
35 Процесс деятельности перестаёт
приносить мне удовольствие, если
приходится думать о цели,
последствиях и практических
результатах.
 282

36 Даже когда я получаю

удовольствие от настоящего, я всё
равно сравниваю его с чем-то
похожим из своего прошлого.

37 Ты реально не можешь
планировать своё будущее,
потому что всё слишком
изменчиво.
38 Мой жизненный путь
контролируется силами, на
которые я не могу повлиять.
39 Нет смысла беспокоиться о
будущем, так как я всё равно
ничего не могу сделать.
40 Я выполняю намеченное вовремя,
постепенно продвигаясь вперёд.
41 Я замечаю, что теряю интерес к
разговору, когда члены моей
семьи начинают вспоминать
былое.
42 Я рискую, чтобы придать моей
жизни остроты и возбуждения.
43 Я составляю список того, что мне
надо сделать.
44 Я чаще следую порывам сердца,
чем доводам разума.
45 Я способен(на) удержаться от
соблазнов, если знаю, что меня
 283

ждёт работа, которую нужно

сделать.
46 Волнующие моменты часто
захватывают меня.
47 Сегодняшняя жизнь слишком
сложна, я бы предпочёл(ла) более
простое прошлое.
48 Я предпочитаю таких друзей,
которые спонтанны и раскованы, а
не очень предсказуемы.
49 Мне нравятся семейные традиции,
которые постоянно соблюдаются.
50 Я думаю о том плохом, что
произошло со мной в прошлом.
51 Я продолжаю работу над
трудными и неинтересными
заданиями, если это поможет мне
продвинуться вперёд.
52 Лучше потратить заработанные
деньги на удовольствия
сегодняшнего дня, чем отложить
их на чёрный день.
53 Часто удача даёт больше, чем
упорная работа.
54 Я часто думаю о том хорошем,
что упустил(а) в своей жизни.
55 Мне нравится, когда мои близкие
отношения исполнены страсти.
56 Придерживаюсь мнения, что
 284

«работа не волк, в лес не убежит».

1 Умереть может только моё

физическое тело.
2 Моё тело – это только временное
пристанище моей души.
3 Смерть – это просто новое начало.
4 Я верю, что чудеса случаются.
5 Теория эволюции полностью
объясняет, как появились люди.
6 У людей есть душа.
7 Наука не может объяснить всего.
8 После смерти я буду призван(а) к
ответственности за все поступки,
совершённые мной при жизни.
9 Существуют божественные
законы, по которым люди должны
жить.
10 Я верю в духов.
 285

Додаток О

Тест «антиципаційної спроможності (прогностичної

компетентності)» (В. Менделевич)

Інструкція: «Користуючись цією шкалою, вкажіть, в якій мірі Ви

згодні або не згодні з кожним з наступних тверджень, ставлячи Х у
відповідному місці. Надавайте тільки одну відповідь на кожне твердження: 1
– абсолютно не згоден (зовсім не так); 2 – скоріше не згоден (скоріше не так);
3 – ні те, ні інше (і так, і не так); 4 – скоріше згоден (швидше за так); 5 –
абсолютно згоден (саме так)».
Бланк методики (твердження наведені мовою оригіналу).
№ Твердження 1 2 3 4 5
Я склонен разочаровываться в
1
людях
Мне нравится (или нравилось)
2 участвовать в играх, требующих
ловкости движений
Часто бывает, что я обижаюсь на
3
близких и знакомых мне людей
Нередко я опаздываю на работу
(учебу), деловые или личные
4
встречи из-за непредвиденных
случайностей в пути
Для меня типично появление
чувства удивления по отношение
5
к происходящим событиям в
жизни
6 Я легко жонглирую (жонглировал
 286

ранее) различными предметами,

побрасывая и ловя их
В своей жизни я часто
сталкиваюсь (сталкивался) с
7
невообразимым стечением
неблагоприятных обстоятельств
Я легко могу предугадать, как
8 поступит мой знакомый в той или
иной ситуации
Я люблю планировать свое время
9 до мелочей и с точностью до
минут
Я склонен обращаться к врачам
10
только тогда, когда уже невмоготу
Часто я сам от себя не ожидаю
11 какого-либо поступка или реакции
на ситуацию
Я, как правило, ставлю будильник
так, чтобы не только все успеть
12
сделать до ухода из дома, но и
иметь несколько минут в запасе
С детства для меня было типично
13 оступаться и спотыкаться при
ходьбе или беге
Я веду запись своих дел на день
(неделю, месяц), планируя
14
сколько времени займет то или
иное дело
15 Прежде, чем что-либо
 287

предпринять, я стараюсь
предусмотреть все опасности,
которые ожидают меня
Со мной нередко происходят
16 «несчастные случаи» и случаются
всяческие происшествия
Я живу и поступаю в соответствии
17 с поговоркой: «надейся на лучшее,
но готовься к худшему»
Измену супруга (супруги)
18
предвидеть невозможно
Как правило, я прихожу на вокзал
19
задолго до отправления поезда
Неизвестность для меня очень
20
тягостна
Для меня типично ударяться и
21 ушибаться о расположенные на
моем пути предметы
Мне не нравится, когда кто-то
22
опаздывает на встречу со мной
Нередко бывает, что мои успехи
23
не оцениваются по заслугам
Я всегда могу точно определить,
24 перепрыгну ли я лужу (ручей,
яму) или нет
25 Меня нередко обманывают
Я хорошо ориентируюсь во
26 времени и могу с точностью до
минут определить «который
 288

сейчас час»
Я склонен анализировать свое
прошлое, искать причины
случившихся несчастий и
27 многократно проигрывать в
воображении, как следовало бы
поступать ранее, чтобы их
избежать
Бывало, что я не мог точно
рассчитать расстояние до
окружающих предметов и либо не
28
дотягивался до них, либо
промахивался, ставя предметы
мимо
Мне не составляет труда
распланировать свой путь и
29
успеть прийти в назначенное
место вовремя
Считаю, что пословица: «знал бы,
30 где упасть – соломку бы
постелил» правильна
В поездку я беру с собой
лекарства с избытком на случай,
31
если они понадобятся кому-
нибудь из моих попутчиков
Если кто-либо бросает мне ключи
32 (или иной мелкий предмет), я с
легкостью их ловлю
33 Я люблю помечтать о том, на что
 289

я потрачу возможный будущий

выигрыш в лотерее, как поступлю
с обещанным подарком
Я умело и точно могу (мог ранее)
34 издалека забрасывать мяч в
корзину или бумажки в урну
Я обычно склонен думать только
о хорошем, а не о плохом исходе
35 предстоящих событий для того,
чтобы все в действительности
сложилось удачно и благоприятно
Мне достаточно один раз пройти
по маршруту (в городе, лесу,
36 здании), чтобы хорошо
ориентироваться в этом месте в
дальнейшем
Я склонен жить, стараясь не
отягощать себя раздумьями о том,
37
что может произойти со мной в
будущем
Я согласен с выражением: «не
38 думай ни о чем, что может
кончиться плохо»
Окружающие люди нередко
39 бывают по отношению ко мне
несправедливыми
Я легко ориентируюсь по карте в
40
чужом, незнакомом городе
41 Я выполняю чьи-либо поручения
 290

не сразу, а лишь через некоторое

время, потому что характер
поручения могут внезапно
изменить
Я часто ношу в сумке «на всякий
пожарный случай» множество
42
вещей, которые могут мне и не
пригодиться
Я легко могу «подбить» муху
43
мухобойкой или газетой
44 Меня трудно застать врасплох
Я часто бываю неуклюжим и
45
неловким
Меня считают наивным
46 человеком, поскольку мне часто
случается попадать впросак
Даже, если люди мне что-либо
47
обещают, я не верю им до конца
Я легко умею распределять
равномерно полученную зарплату
48
на весь месяц, чтобы не брать
потом взаймы
Меня отличает от многих
49
пунктуальность
Для меня характерно путать
50 название правой и левой стороны
тела, рук или ног
Я часто не могу точно рассчитать,
51
успею ли я перейти дорогу перед
 291

движущейся в мою сторону

машиной или нет
Меня часто озадачивает
52 поведение и поступки людей,
которых я давно знаю
Была бы моя воля, я бы обязал
окружающих застраховаться от
нанесения ущерба здоровью или
53 имуществу соседям, знакомым,
попутчикам и пр., поскольку
многие люди безалаберны и
неосторожны
Близкие нередко преподносят мне
54 сюрпризы своим поведением и
высказываниями
Бывает, что мне не нужны
наручные часы, поскольку я могу
55 довольно точно определить,
сколько времени я занят делом и
когда я должен его завершить
Я склонен лучше помнить реально
происшедшие со мной
56 неприятные события, чем
собственные прогнозы по поводу
возможности их появления
Я часто волнуюсь по поводу того,
что может произойти что-то
57
трагическое со мной или моими
близкими
 292

Представляя, что с моим

припозднившимся родственником
случилось несчастье, я рисую в
58
воображении множество
трагических или кровавых
ситуаций
При прогнозировании будущего я
59 чаще склонен ожидать худшего,
чем лучшего исхода
Мне трудно распределять
равномерно по дням имеющуюся
у меня пищу, и я часто к концу
60
недели (или месяца) вынужден
обходится минимумом
оставшейся еды
Я всегда точно могу сказать,
61 сколько денег я потратил и
сколько у меня осталось
Мне часто казалось, что у меня
еще «уйма времени», чтобы
62 успеть придти вовремя на работу
(учебу, встречу), но я, несмотря на
свои прогнозы, опаздывал
Своему супругу (супруге) или
другу я доверяю полностью и
63
убежден, что он (она) меня
никогда не обманет и не предаст
Я нередко думаю о том, что буду
64
делать, если меня вдруг уволят с
 293

работы (отчислят из института

или мой бизнес рухнет)
Если уж страховать свое
имущество (квартиру, дачу, дом),
то страховать от всего (включая,
65
стихийные бедствия – ураган,
землетрясение, молнию), а не
только от пожара или затопления
Я не люблю, когда люди «делят
66
шкуру не убитого медведя»
Я редко продумываю заранее
«отходные варианты», редко
67
готовлю «запасной аэродром»,
поскольку рассчитываю на успех
Я бы предпочел сделать
необходимую хирургическую
68
операцию заранее, до того, как
болезнь обострится
Уезжая из дома, я всегда беру с
собой в дорогу набор лекарств на
69
случай непредвиденных
обстоятельств
Мое имущество, как правило,
70 застраховано и я слежу, чтобы
страховка не была просрочена
У меня, как правило, имеется дома
запас продуктов на случай, если
72
они вдруг окажутся в дефиците
или неожиданно «нагрянут гости»
 294

Я нередко просыпаюсь утром за

72 несколько секунд или минут до
звонка будильника
Знакомые считают меня
73
прозорливым человеком
Считаю, что страховать себя от
74 внезапной смерти или болезни –
пустая трата денег
Анекдоты для меня редко бывают
75 смешными по причине того, что я
заранее предполагаю развязку
Нередко я оказываюсь в
выигрышном положении по
сравнению с другими, потому что
76
раньше их догадываюсь, что
может произойти и упреждаю
события
Я понимаю правильность
поговорки «скупой платит
77 дважды», но, как правило, не могу
сразу расстаться с большой
суммой денег
Я умею быть предупредительным,
оказывать близким знаки
78 внимания и выполнять их желания
до того, как они успевают их
выказать
Я вполне доверяю предсказаниям
79
гороскопов и следую
 295

содержащимся в них
рекомендациям
У меня так много дел, что я часто
80
не успеваю все их сделать
Прогнозировать будущее –
81
бесполезное дело

Обробка даних.
Прямі запитання (бали підраховуються прямо – «5» – 5, «4» – 4, «3» –
3, «2» – 2, «1» – 1): 2, 6, 8, 9, 12, 14, 15, 17, 19, 20, 22, 24, 26, 29, 31, 32, 34, 36,
40, 41, 42, 43, 44, 47, 48, 49, 53, 55, 57, 58, 59, 61, 64, 65, 66, 68, 69, 70, 71, 72,
73, 75, 76, 78.
Прямі 44 затвердження.
Зворотні запитання (бали підраховуються навпаки – «5» – 1, «4» – 2,
«3» – 3, «2» – 4, «1» – 5): 1, 3, 4, 5, 7, 10, 11, 13, 16, 18, 21, 23, 25, 27, 28, 30,
33, 35, 37, 38, 39, 45, 46, 50, 51, 52, 54, 56, 60, 62, 63, 67, 74, 77, 79, 80, 81.
Зворотні 37 тверджень.
Складові антиципаційної спроможності:
- особистісно-ситуативна (1, 3, 5, 7, 8, 10, 11, 15, 16, 17, 18, 20, 23, 25,
27, 30, 31, 33, 35, 37, 38, 39, 41 , 42, 44, 46, 47, 48, 52, 53, 54, 56, 57, 58, 59, 60,
61, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 73, 74 , 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81).
55 тверджень. Max: 275 балів.
- просторова (2, 6, 13, 21, 24, 28, 32, 34, 36, 40, 43, 45, 50, 51)
14 тверджень. Max: 70 балів
- часова (4, 9, 12, 14, 19, 22, 26, 29, 49, 55, 62, 72)
12 тверджень. Max: 60 балів
Максимальний бал: 405.
Складові антиципаційної спроможності:
 296

1) Особистісно-ситуативна – відображає комунікативний рівень

антиципації.
2) Просторова – демонструє здатність передбачати рух предметів в
просторі, упереджувати його, координувати власні рухи, проявляючи
моторну спритність.
3) Часова – презентує хроноритмологічні особливості респондента,
здатність прогнозувати перебіг і точно розподіляти час.
4) Загальна антиципаційна спроможність (підраховується як сума балів
за трьома складовими).
 297

Додаток П

Опитувальник «Проактивна опанувальна поведінка» (Е. Грінгласс,

Р. Шварцер, С. Тауберт, в адаптації О. Старченкової)

Інструкція: «Наступні твердження стосуються Ваших реакцій на

різні життєві ситуації. Відзначте, наскільки Ви згодні з кожним з цих
тверджень, поставивши галочку у відповідній клітинці».
Скоріше
Абсолютно Частково згоден Повністю
Питання
не згоден згоден ніж не згоден
згоден
Шкала 1
1. Я человек – ответственный.
2. Я предпочитаю, чтобы дела
шли сами собой. *
3. После достижения одной цели,
я ищу другую, более сложную.
4. Я люблю рисковать и
преодолевать трудности.
5. Я стараюсь реализовывать свои
мечты.
6. Не смотря на возникающие
неудачи, я обычно добиваюсь
своего.
7. Я стараюсь понять, что мне
необходимо для достижения цели.
8. Я всегда стараюсь находить
обходные пути в сложных
ситуациях, и меня ничто не
 298

остановит.
9. Поскольку у меня часто
случались неудачи, мои ожидания
не очень-то велики. *
10. Когда я претендую на что-то, я
всегда представляю, как я буду
вести себя, когда получу это.
11. Я воспринимаю трудности как
позитивный опыт.
12. Если кто-то скажет мне, что я
не способен сделать что-то, то я
наверняка сделаю это.
13. Если у меня есть проблемы, я
активно их решаю.
14. Если я сталкиваюсь с трудной
проблемой, мне кажется, что я не
смогу с ней справиться. *
Шкала 2
1. Порой я представляю себя
решающим сложные задачи и
проблемы.
2. Я обычно обдумываю
несколько путей решения
проблем, а не действую
импульсивно, по первому
побуждению.
3. Мысленно я обычно
прокручиваю несколько сценариев
развития событий, чтобы быть
 299

готовым к разным последствиям.

4. Решая проблему, я стараюсь
объективно смотреть на
обстоятельства.
5. Когда у меня есть проблемы с
коллегами, друзьями или семьей,
прежде чем действовать, я
представляю, как я со всем удачно
справлюсь.
6. Прежде чем браться за трудное
задание, я продумываю различные
пути достижения успеха.
7. Я приступаю к действиям
только после тщательного
обдумывания.

8. Я часто представляю, как

решаю сложные проблемы перед
тем, как действительно за них
возьмусь.
9. Я смотрю на проблему под
различными углами, чтобы найти
правильное решение
10. Когда есть серьезное
недопонимание (недоразумение)
между мной и друзьями или
семьей, я вначале мысленно
представляю, как я буду
справляться с ним.
 300

11. Я думаю о возможных

последствиях перед тем, как
взяться решение проблемы
Шкала 3
1. Я всегда нахожу способы
разложить сложную проблему на
отдельные, более понятные
составляющие.
2. Я обычно составляю план и
следую ему.
3. Я разбиваю проблему на части
и решаю каждую по отдельности в
свое время.
4. Я составляю список того, что
надо сделать и стараюсь вначале
сфокусироваться на важных
пунктах.
Шкала 4
1. В моих планах я стараюсь
учесть различные случайности.
2. Я предпочитаю откладывать
деньги, а не тратить все сразу.
3. Я стараюсь быть готовым ко
всему.
4. До того, как происходит какое-
нибудь несчастье, я хорошо
подготовлен к его последствиям.
5. Прежде чем действовать, я
обдумываю свою стратегию.
 301

6. Я стараюсь совершенствоваться
в профессиональном плане, чтобы
не оказаться безработным.
7. Я стараюсь заботиться о своей
семье, чтобы оградить ее от
возможных неприятностей в
будущем.
8. Я думаю на шаг вперед, чтобы
предотвратить опасные
последствия.
9. Я планирую способы
достижения того результата,
который мне нужен.
10. Я стараюсь разумно
распоряжаться своими деньгами,
чтобы не было проблем в
будущем.
Шкала 5
1. Советы других людей могут
помочь в решении моих проблем.
2. Я стараюсь обсуждать свои
проблемы с друзьями, чтобы
получить от них поддержку.

3. Информация, которую я
получал от других людей, всегда
помогала мне решить мои
проблемы.
4. Я легко могу найти людей,
 302

способных помочь мне принять

правильное решение.
5. Я часто спрашиваю других, что
бы они сделали в моей ситуации.
6. Обсуждение с другими своих
проблем может дать новый взгляд
на ситуацию.
7. До того, как моя проблема меня
поглотит, я звоню другу, чтобы
получить совет.
8. Когда у меня неприятности, я
справляюсь с ними обычно при
помощи других.
Шкала 6
1. Если я подавлен, я знаю, кто
именно может помочь мне
почувствовать себя лучше.
2. Другие люди помогают мне
почувствовать себя окруженным
заботой.
3. Я знаю, на кого я могу
рассчитывать, когда мне очень
плохо.
4. Когда нахожусь в плохом
настроении, я говорю об этом с
другими.
5. Я доверяю свои чувства другим
людям, чтобы построить или
укрепить близкие отношения.