МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ПСИХІАТРІЇ, НАРКОЛОГІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ДЛЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ
для лікарів-інтернів за фахом «Психіатрія»
(очна частина інтернатури, 1 рік навчання)

РОЗДІЛ 8: Психічні розлади при ендокринних захворюваннях

ТЕМА: Особливості психічних порушень при окремих ендокринних

захворюваннях, лікування та експертиза

Полтава - 2017
Затверджено
на засіданні кафедри психіатрії,
наркології та медичної психології
«30» серпня 2017 р. Протокол № 1
Зав. кафедри психіатрії, наркології та медичної психології
професор_____________А.М. Скрипніков

Тривалість заняття: 6 години.

Мета заняття: виходячи з сучасного уявлення про інтегративний характер людського

організму, не існує суто психічних, соматичних, неврологічних т. ін. захворювань. Будь-
яка хвороба знаходить своє відображення на різних рівнях функціонування хворої
людини: від молекулярного до популяційно-середовищного. ХХІ століття є віком
психосоматичної медицини, яка, на відміну від традиційної, розглядає патологічний
процес в соматичних системах у тісному зв’язку з психікою на рівні виникнення,
патогенезу, клініки та подальшого розвитку. В даному занятті буде розглянуто окремі
психічні порушення, що можуть виникнути на різних етапах перебігу ендокринної
патології. Тема є актуальною, передусім, для майбутніх сімейних лікарів, терапевтів,
ендокринологів, психіатрів.
Навчальні цілі:
Ознайомитись з основами сучасної психосоматичної медицини, історією її розвитку,
основними групами психічних розладів при ендокринних захворюваннях, питаннями
експертизи при психічних розладах при ендокринних захворюваннях (α-І).
Знати класифікацію психічних розладів внаслідок ендокринних хвороб, клінічні прояви
непсихотичних, психотичних та дефектно-органічних форм психічних порушень при
хворобах ендокринної систем, принципи їх лікування та профілактики (α-ІІ).
Вміти за даними скарг, анамнезу захворювання, сомато-неврологічного та психічного
статусу пацієнта визначити попередній діагноз психічного розладу при хворобах
ендокринної систем, скласти план обстеження хворого, інтерпретувати дані медико-
психологічного дослідження, провести диференційну діагностику з іншими
захворюваннями, встановити клінічний діагноз, визначити план лікування хворого (α=3).
Виховна мета: розкриваються причинно-наслідкові взаємовідносини у категорії "ціле і
частка" відносно до обговореної концепції Бонгефера, а також обговорюється дія закону
переходу кількості у якість під час вивчення інтенсивності впливу екзогенних
шкідливостей.
Наголошується, що у сучасних умовах екзогенні психози при ендокринних захворюваннях
виникають, насамперед, внаслідок недостатньої кваліфікації лікаря або його поверхового,
халатного ставлення до лікування хворого.
Об’єм повторної інформації:

Дисципліни  Знати  Вміти  

1. Попередні (забезпечуючі)
дисципліни: 
     -     нормальна фізіологія  - фізіологія основних
орга-нів і систем. 
     -     патологічна фізіологія   - патофізіологія основних
органів і систем. 
 медична психологія  - визначення основних - встановити психо-
сфер психіки людини та їх логічний контакт з
 класифікацію;  психічно хворим; 
- етичні та деонтологічні - за допомогою пато-
аспекти спілкування з психологічних методів
психічно хворим;  дослідження визначити
- основи психосоматичної стан основних психіч-них
медицини.      функцій.       
- пропедевтика внутрішніх    - збирати анамнестичні
хвороб   відомості про хворого; 
- провести об'єктивне
обстеження пацієнта.    
2. Наступні дисципліни (ті, що
забезпечуються): 
- внутрішні хвороби  - клініку хвороб серцево- - діагностувати та ліку-
судинної системи, ШКТ, вати хвороби серцево-
дихальної системи т. ін.  судинної системи, ди-
хальної системи, ШКТ т.
ін. 
- ендокринологія  - клініку основних ендо- - діагностувати та лі-
кринних хвороб.  кувати   основні ендо-
кринні хвороби. 
- онкологія  - клініку онкологічних -  діагностувати та лі-
хво-роб.  кувати онкологічні хво-
роби.    
3. Внутрішньопредметна
інтеграція (між темами даної
дисципліни):  - види порушення сприй- - виявити розлади
- симптоматика розладів сприй- няття, мислення, пам’яті, сприйняття, мислення,
няття, мислення, пам’яті, інтелекту, емоційно- пам’яті, інтелекту, емо-
інтелекту, емоційно-вольової вольо-вої сфери, ційно-вольової сфери,
сфери, свідомос-ті.     свідомості.     свідомості під час ку-рації
хворого; 
- інтерпретувати ре-
зультати патопсихоло-
гічних методів дослід-
ження.  
- оцінювати психічний
- оцінка психічного стану - схему написання пси- стан пацієнта, визнача-ти
пацієнта хічного статусу на його підставі син-
пацієнта.     дромологічний діагноз.

Об’єм нової інформації:

1. Класифікація психопатологічних порушень.
2. Етіологія та патогенез психічних розладів при ендокринній патології.
3. Психопатологічні порушення при цукровому діабеті.
4. Психопатологічні порушення при панкреатиті.
5. Психічні розлади при хворобі Іценко-Кушинга.
6. Лікування психічних розладів при ендокринних захворюваннях.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

Код № п/п Назва навчальних питань Час

елементу
 1. Вступне слово викладача. 10 хв
2. Визначити обсяг теоретичних знань: 2 год
3. Прийом хворих (самостійна робота під керівництвом 2 год 20 хв
викладача – 50%).
4. Проведення самоконтролю. Рішення ситуаційних задач. 1 год 20 хв

5. Підведення підсумків заняття. 10 хв

УМОВИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

1. Апаратура.
2. Лікарські засоби.
3. Тематичні хворі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

Зміни психіки характерні для клінічної картини багатьох ендокринних захворювань, вони
різноманітні, однак є певні закономірності їх перебігу. На ранніх стадіях і при нетяжкому
перебігу захворювання розвивається ендокринний психосиндром (по М. Bleuler), і з
прогресуванням захворювання цей синдром поступово переходить в психоорганічний. На
тлі вказаних синдромів, у зв’язку з наростанням важкості ендокринного захворювання,
можуть розвиватися гострі чи затяжні психози. Своєрідність психічних порушень при
різних захворюваннях визначається головним чином переважанням тих чи інших розладів
в структурі синдрому. Ендокринні захворювання часто супроводжуються розвитком
неспецифічних психоемоційних розладів і астенії.

Для ендокринного психосиндрому характерно зниження психічної активності, зміну

потягів, інстинктів, настрою. Ці зміни можуть бути різного рівня висловлення.

Порушення настрою різноманітні, афективні порушення при ендокринних порушеннях

змішані: депресивно–дисфоричні, депресивно–апатичні, спостерігаються стани тривоги та
страху, можливий також розвиток реактивних депресій. При довготривалому та тяжкому
розвитку ендокринного захворювання розвивається психоорганічний синдром, який
характеризується порушеннями з боку емоцій, інтелекту та пам’яті. В найбільш тяжких
випадках розвивається деменція.

Представляє інтерес взаємозв’язок психічних змін та патології ендокринних залоз, ролі

гормонів в патогенезі психічних розладів. У другій половині ХХ віці з’явився термін
“психоендокринологія”.

На практиці клініцисти –ендокринологи мають справу з хворими, психіка яких змінена у

відповідності з перебігом конкретного ендокринного захворювання.

При захворюваннях ендокринної системи, як правило, спостерігається неспецифічний

психосиндром Манфреда-Блейлера: порушення потягів, зниження настрою з
дисфоричним відтінком, у ряді випадків – психози.
Але кожне ендокринне захворювання має свою психопатологічну картину.

 Хвороба Іценко-Кушинга характеризується астенодинамічним (основний, упродовж

усієї хвороби), депресивним, епілептиформним, іпохондричним і сенестопатичним
синдромами.
 При акромегалії спостерігають астенічний синдром, афективні порушення у
вигляді депресії зі страхом і тривогою.
 У разі адипозогенітальної дистрофії розвивається астенічний синдром у
початковій стадії захворювання, апатико-абулічний синдром і деменція – при
несприятливому перебігу.
 При тиреотоксикозі найчастіше виникають астеноневротичні і тривожно-
депресивні стани, рідше – психотичні розлади.
 У разі цукрового діабету спостерігаються афективно-вольові порушення, астенія,
елементарні галюцинації, епілептиформний синдром.
 Психічні порушення при хворобі Аддисона виявляються астенічним, невротичним і
апатико-адинамічним синдромами.

Класифікація психопатологічних синдромів:

Непсихотичні синдроми здебільшого зустрічаються на початкових, а також маніфестних
та пізніх (кінцевих) стадіях соматичних захворювань:
-астено-невротичний (неврастено-істероїдний і т. ін.);
-нівелірування або загострення характерологічних рис особистості (психопатоподібний
синдром);
-іпохондричний розвиток особистості.
Психотичні синдроми переважно на маніфестній стадії соматичного захворювання:
-синдроми порушеної свідомості (деліріозний, онейроїдний, аментивний, присмеркові
стани);
-депресивний;
-маніакальний;
-параноїдний (іпохондричний і т. ін.) або галюцинаторно-параноїдний;
-ступорозний.
Синдроми, що зустрічаються переважно на пізніх стадіях:
-амнестичний;
-епілептиформний;
-синдром недоумства.
Захворювання ендокринної системи (тиреотоксикоз, мікседема, ураження гіпофіза,
хвороба Іценко-Кушинга і т. ін.) – прояви психічного інфантилізму, астено-невротичні,
депресивні, депресивно-параноїдні стани. На висоті токсикозу – деліріозний, аментивний
та галюцинаторно-параноїдний синдроми. Соматична симптоматика соматогенних
психозів визначається ендокринними розладами.
Цукровий діабет. Ця недуга зазвичай супроводжується вираженою соматогенною
астенією з псевдоневрастенічним або субдепресивним синдромами. По мірі наростання
тяжкості власне діабетичного процесу спостерігається поступовий прогредієнтний перехід
астенії в адинамію і навіть апатію, за "фасадом" яких виявляється інтелектуально-
мнестичне зниження. При тяжкому тривалому діабеті з повторними діабетичними та
гіпоглікемічними комами можливі судомні та амнестичні синдроми, а також деліріозні та
аментивні затьмарення свідомості.
Цукровий діабет – ендокринне захворювання, обумовлене абсолютною або відносною
інсуліновою недостатністю, що призводить до порушення всіх видів обміну речовин,
перш за все вуглеводного, ураження судин, нервової системи, а також інших органів і
тканин.
Цукровий діабет – розповсюджень хронічне захворювання, що викликається
недостатньою кількістю ендогенного інсуліну або його зниженою ефективністю. Існують
дві основні форми захворювання. Цукровий діабет 1-го типу часто називають
інсулінозалежними. Він звичайно розвивається в дитячому або підлітковому віці,
починається гостро з появи виражених ознак нездужання, стомлюваності, втрати маси
тіла, спраги, а іноді й коми. Цукровий діабет 2-го типу називають інсулінонезалежним.
Він має тенденцію розвиватися в осіб з надлишковою масою тіла й людей похилого віку,
часто протікає безсимптомно й виявляється при звичайному дослідженні сечі. у той час як
особи з даним захворюванням звертаються за допомогою із приводу якого-небудь
захворювання.
Причинами виникнення цукрового діабету можуть бути порушення центральної нервової
регуляції, психотравми, спадковість, інфекційні захворювання підшлункової залози,
надмірне споживання вуглеводів.
Основні ознаки захворювання: велике вживання води, тому що відчувається постійна
спрага й сильне сечовиділення; ненаситний апетит; м'язова слабкість; свербіж шкіри.
Виокремлюють наступні форми цукрового діабету:
– легка (порушення вуглеводного обміну лі кується за рахунок дієти малим вмістом
вуглеводів і жирів, раі цональної оргаї і ізації праці й відпочинку, зниженням маси тіла до
нормальних показників):
– середня (у лікуванні використовують інсулін у великій кількості або антидіабетичні
препарати);
– важка (сувора дієта, високі дози інсуліну, лікують у стаціонарі, працездатність істотно
порушена, багатьох переводять на інвалідність).
На відміну від дорослих цукровий діабет у дітей протікає важко. Ці особливості
обумовленні інтенсивністю тих обмінних процесів, які властиві дитинству. Потреба в
гормонах, що мають анаболітичну дію, у дітей дуже велика. Інсуліну властива
анаболітична дія, тому і потреба дітей в інсуліні більша, ніж у дорослих. Захворювання у
дітей характеризується бурхливим його початком. У початковому періоді у дитини
відмічається загальна слабкість, схуднення при гарному апетиті, дратівливість, зниження
успішності в школі, нудота, блювання, іноді нічне нетримання сечі, що вказує на
декомпенсацію цукрового діабету
У підлітків велике значення має емоційний чинник, що впливає на перебіг захворювання.
На жаль, батьки не завжди можуть створити дитині сприятливу соціально-психологічну
атмосферу вдома. Це підсилює у хворого відчуття своєї неповноцінності в порівнянні з
однолітками. Подолати ці проблеми допомагають розроблені програми з навчання хворих
і їх родичів, консультування з психологом.
Підбір адекватної дози інсуліну представляє певні труднощі, тому можливе завищення
дози й розвиток хронічного передозування інсуліну або синдрому Сомоджи. У дітей з
синдромом Сомоджи відзначають погане самопочуття як наслідок частих нападів
слабкості, головного болю, запаморочення, порушеного сну, "розбитості" і сонливості
протягом дня. Сон стає поверхневим, тривожним, часті кошмарні сновидіння. У ві сні діти
плачуть, кричать, а при пробудженні у них з'являються сплутана свідомість і амнезія.
Після таких ночей хворі протягом усього дня залишаються млявими, капризними,
дратівливими, похмурими і апатичними. Нерідко у дітей спостерігають несподівані,
невмотивовані зміни настрою і поведінки. Іноді на тлі гострого відчуття голоду хворі
проявляють нез'ясований негативізм до їжі і наполегливо відмовляються від неї. У
багатьох хворих спостерігаються раптові порушення зору у вигляді мигтіння яскравих
крапок, "мурашок", появи "туману", "пелени" перед очима або двоїння.
У осіб середнього віку і людей похилого віку перебіг цукрового діабету сприятливіший,
ніж у молодих. Частіше цукровий діабет виникає поступово і поволі прогресує впродовж
декількох років. У цій групі переважають хворі, схильні до ожиріння. У чоловіків може
швидко знижуватися статева активність. У жінок в клімактеричний період нерідко
виникає декомпенсація цукрового діабету, що обумовлено надзвичайною лабільністю
нервової системи.
Дозоване фізичне навантаження сприяє поліпшенню кровообігу, збільшується
споживання кисню і інтенсивніше виводяться з організму проміжні продукти обміну
речовин. Режим фізичної активності спричиняє позитивний вплив на хворих цукровим
діабетом. Чинники, які обумовлюють сприятливу дію фізичного навантаження, є: часткове
засвоєння глюкози без інсуліну в працюючих м'язах; підвищення захоплення інсуліну
еритроцитами; зниження рівня глікемії; зменшення потреби в інсуліні; значне збільшення
утилізації жирних кислот і кетонових тіл в працюючих м'язах; підвищення толерантності
до вуглеводів. Протипоказані всі види важкої атлетики, силові види спорту, особливо при
діабетичній ретинопатії, альпінізм, марафонський біг. Не рекомендується участь в
спортивних змаганнях, оскільки вони супроводжуються великими фізичними і
психоемоційними навантаженнями.
Хворим на цукровий діабет притаманні виражені емоційні реакції і розлади поведінки
неспецифічного характеру. Часто розвивається депресія і агресивність, у тому числі і
спрямована на самого себе. У разі гіперглікемічних діабетичних і гіпоглікемічних ком
спостерігаються сновидні і фантастичні переживання. Повторні коматозні стани, а також
часті і різкі коливання вмісту глюкози в крові (як гіпер,- так і гіпоглікемія) завжди
погіршують психічний статус хворих. У таких випадках можуть розвиватися стійкі зміни
особистості (психоендокринний синдром), а в подальшому – психоорганічний синдром з
більш або менш вираженою деменцією.
Діабет у дорослих нерідко супроводжується астенічною симптоматикою у вигляді
підвищеної стомлюваності, зниження працездатності, порушень сну, головного болю,
емоційної лабільності. Характерна підвищена збудливість і виснажуваність нервових
процесів, ослаблення активної уваги, зниження пам'яті на поточні події, підвищена
лабільність вегетативної нервової системи, нав'язливі сумніви, нав'язливі спогади,
нав'язливий страх, дратівливість, що переходить у пригніченість і тривожність із
фіксацією на дрібних образах. Поєднання деякої егоцентричності й підвищеної
самооцінки з великою емоційністю у ряда хворих було досить суттєвою основою багатьох
психотравмуючих переживань. Хворі на цукровий діабет мають також схильність
застрявати на різних емоційних конфліктах, мають підвищену тривожність і боязкість,
некритичність, норовливість, упертість, деяку інтелектуальну негнучкість. Нерідко
відзначають млявість, зниження настрою із пригніченістю.
Як зазначав Д.Н.Ісаев: "Майже у всіх хворих спостерігається астенічний стан різної
вираженості: втома, зниження працездатності, послаблення уваги, головні болі після
навантаження, дисомнія і т. д. Прояви астенії стійкі, втома у них викликається
мінімальною напругою, супроводжується головними болями, сонливістю,
загальмованістю, явною дратівливістю чи слізливістю".
З 1986 р. використовується термін "діабетична особистість". їй властиві емоційна
нестійкість, невротичні реакції, залежність, байдужість, лабільність настрою, тривожність.
Реакція на хворобу в осіб, що страждають на цукровий діабет, можлива наступна:
1) реакція ігнорування хвороби;
2) невротичний тип реакції із трнвожно-фобічним відношенням до хвороби;
3) емоційний тип реакції, при якому відношення до хвороби завуальовано переважно
дратівливістю, емоційною лабільністю.
Психічні розлади при цукровому діабеті зустрічаються в 17,4- 18,4% хворих. У патогенезі
цих розладів надасться значення наступним факторам: гіпоглікемія, інтоксикація
внаслідок порушення функцій печінки та нирок, безпосереднє ураження тканин мозку.
Крім первинних розладів функції нервової системи, при цукровому діабеті мають
значення соціально-психологічні фактори (зниження працездатності, щоденні ін'єкції,
порушення статевої функції), особливості характеру індивіда (тривожно-недовірливі риси
в поєднанні з прямолінійністю, обов'язковістю, принциповістю й ригідністю психіки),
несприятливі зовнішні впливи у формі перенапруги й психічних потрясінь, вплив
тривалого медикаментозного лікування.
Депресивні розлади із тривогою або без неї – найпоширеніші психологічні порушення у
хворих на цукровий діабет. Багато вчених звертають увагу на наявність у осіб з цукровим
діабетом депресій. Так, М.Ю. Дробижев та Т.А. Захарчук відмічають у пацієнтів із цим
ендокринним захворюванням легкі депресії. Багато авторів згадують про те, що вони
спостерігають депресивні стани переважно в дебюті захворювання. Причому
підкреслюється, що ці депресії звичайно діагностуються протягом місяця після
встановлення діагнозу ендокринного захворювання. У літературі можна зустріти окремі
описи депресії у хворих цукровим діабетом, що виникають при важкому плині
ендокринного захворювання, яке супроводжується частими комами. Так А.К.
Добржанською (1973) описані депресивні стани, що протікають з емоційною лабільністю,
плаксивістю у хворих, які перенесли діабетичні коми. У дослідженні, проведеному М.М.
Жаріковим, описані хворі цукровим діабетом, у яких депресивні стани протікають зі
скаргами на почуття нудьги, безрадісністю.
Деякі науковці виділяють відмінності в профілі особистості залежно від статі: так, при
цукровому діабеті середньої важкості в чоловіків має місце наростання тривоги про
здоров'я й потребу в сторонній допомозі, у жінок – аутизація, відчуження, ригідність. При
цукровому діабеті важкої форми в чоловіків спостерігається іпохондрія, наростання
депресії, надмірне занепокоєння, внутрішня напруженість, тривога, у жінок – ригідність
поведінки, мислення.
Підшлункова залоза (інсулома). Внаслідок гіперфункції острівців Лангенгарса гостро
розвивається гіпоглікемічний стан, який може супроводжуватись сутінками,
епілептиформними нападами, а також оглушеністю, сопором чи комою. Збудження з
агресивністю імовірне переважно в сутінковому стані.
Хвороба Іценко-Кушинга - гіперфункція базофільної порції передньої долі гіпофіза
призводить до порушення нормальної діяльності наднирників, підшлункової залози та
статевих залоз. Це зумовлює широку розповсюдженість психічних розладів при цій
патології (до 94% випадків).
Центральним симптомом є виразна психофізична астенія з надмірною виснажуваністю,
безініціативністю та адинамією, яка може дебютувати ще до виявлення соматичної
патології (ініціальна астенія). Хоча такі хворі мають байдужий вираз обличчя, але вони
переживають певні емоційні переживання. Іноді у них виникають імпульсивні гнівливо-
дратівливі реакції. Безсоння чергується з періодами сомнолентності. На стадії
розгорнутого процесу спостерігаються депресії з дисфоричними та параноїдними
включеннями, але без ідей самозвинувачення і моторної загальмованості.
Сенестопатично-іпохондричні мотиви надають загальній психопатологічній картині
нігілістичного відтінку. Іноді депресії набувають значної глибини, з появою суїцидальних
думок, що не реалізуються через адинамію. Можливе виникнення своєрідних
маніакальних епізодів з гіпертимією на фоні адинамії, які можуть чергуватись з епізодами
депресії.
Психози тривають від декількох тижнів до декількох місяців. Деменція може бути
наслідком рано виникаючого атеросклерозу судин головного мозку.
Принципи терапії:
-Лікування основного захворювання.
-Седативні та нейролептичні засоби у залежності від психопатологічної симптоматики.
-Когнітивно-поведінкова психотерапія, міжособистісна психотерапія.
ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВТА СТУПІНЬ
ОПАНУВАННЯ НИМИ

№ Назва практичних навичок Ступінь засвоєння

п/п
ознайо оволодів засвоїв
мився
1. Проведення інформаційного пошуку. +++
2. Складання та проведення доповіді. +++
3. Складання та розв’’язання ситуаційних задач. +++
4. Збирання скарг, анамнезу. +++
5. Складання плану обстеження. +++
6. Складання плану лікування на етапі попереднього +++
діагнозу
7. Проведення диференційної діагностики +++
8. Формулювання клінічного діагнозу +++
9. Призначення лікування на етапі клінічного діагнозу +++

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ОПАНУВАННЯ

ПРАКТИЧНИМИ НАВИЧКАМИ
1. Перевірка базових знань за темою (опитування, тестовий контроль).
2. Контроль викладача за діями лікаря-курсанта при клінічному обстеженні
хворого.
3. Перевірка вибору методу та обсягу лікування (на етапах проведення заняття)
4. Самоконтроль.
5. Перевірка викладачем якості виконання маніпуляцій.
6. Перевірка викладачем якості заповнення документації.
7. Комп`ютерний (тестовий) контроль.

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Типовий навчальний план.
2. Календарний план.
3. Методична розробка практичного заняття.
4. Журнал обліку відвідувань занять та успішності.
5. Амбулаторна картка хвороби.
6. Ситуаційні завдання та тести з теми заняття.

Питання І рівня:
1. Що таке ендокринний психосиндром?
2. Тріада Вальтер-Бюеля при психоорганічному синдромі.
3. Основні групи та види психічних порушень при ендокринних захворюваннях.

Питання ІІ рівня:
1. При яких захворюваннях внутрішніх органів найчастіше спостерігаються
психопатологічні синдроми?
2. Непсихотичні синдроми, що зустрічаються при ендокринних захворюваннях.
3. Психотичні синдроми, що зустрічаються при ендокринних захворюваннях.
4. Клініка соматопсихічних розладів при ендокринній патології.
5. Перебіг та завершення соматогенних психозів.
6. Основні принципи лікування соматогенних психозів.
7. Профілактика психічних розладів при ендокринній патології.
8. Особливості організації допомоги хворим із психічними розладами, що виникають
при ендокринній патології.

Тести ІІ рівня:
1. Для астено-депресивних станів при цукровому діабеті характерно:
 настрій з тенденцією до пригнічення;
 параноїдне марення;
 зорові галюцинації;
 вегетативні розлади;
 дратівливість, емоційна лабільність;
 дисфорії;
 порушення сну;
 деліріозні епізоди;
 іпохондричність;
 фізична слабкість, втомлюваність;
 саморуйнівні тенденції;
 зниження фізичної та розумової працездатності.

2. Перерахуйте психопатологічні синдроми, що зустрічаються переважно на пізніх

стадіях ендокринних захворювань: а); б); в).
Еталон відповіді: амнестичний; епілептиформний; синдром недоумства.

3. Пацієнт Л, 39 років. Півроку тому хворів на туберкульоз легень. Останній місяць

відчував різку слабкість яке серйозне зниження працездатності, знизився настрій,
 з’явились думки депресивного змісту. Об’єктивно: шкіра бронзового кольору, худий,
ІМТ дещо нижче норми. Ваш попередній діагноз:

А) *Хвороба Адісона;
Б) Хвороба Альцгеймера;
В) Хвороба Маньера;
Г) Депрессія;
Д) Проста форма шизофренії.

Задачі ІІ рівня: 
Пацієнтка К, 1998 року народження. Метушлива, легко афектується, гнівлива, в той же
час, може в розмові може почати плакати, мовлення прискорене, екзофтальм, постійно
розчухує шкіру, в деяких місцях рани від розчухів. Скаржиться на сонливість, в той же час
і безсоння, так як заснути не може, головний біль, нездатність до нормальної концентрації
уваги, її все відволікає, постійно потіє, п’є великі кількості води, відчуває сильну
слабкість в м’язах. Зізнається, що останнім часом часто відчувала що у неї знижений
настрій. Встановлено діагноз тиреотоксикоз. Які психопатологічні стани розвинулись у
даної хворої?
Еталон відповіді: Дисфорія, депресія.

ХАРАКТЕР І ОБСЯГ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ

ПОЗА СІТКОЮ РОЗКЛАДУ З ДАНОЇ ТЕМИ
1. Вивчення літератури за темою заняття.
2. Написання доповідей, статей, презентацій.
3. Підготовка до клінічного розбору по темі заняття.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ:

1. Баричева Е.М., Долуда С.М., Козідубова В.М. Обсяги профілактичної,
діагностичної та загальної практики - сімейного лікаря з розділу "Психіатрія":
Навч.посіб.для лікарів інтернів і лікарів-слухачів курсів підвищення кваліфікації
закладів. - X.: Прапор, 2005. - 416 с.
2. Антидепресанти, транквілізатори та психостимулятори. Принципи ви-користання в
психіатричній практиці Козідубова В.М., Долуда С.М., Баричева Е.М. , Брагин Р.Б.,
Гончаров В.Є., Шейніна Т.Л., Гурницкий О.В. Навчальний посібник. Харків:
ХМАПО, 2015 р. 33 С.
3. Гончаров В.Е. Возможности использования данных клинических шкал при
разграничении психических расстройств различного генеза / В.Е. Гончаров //
Журнал психиатрии и медицинской психологии. – 2011. - № 1 (26). – С. 38-41.
4. Психіатрія і наркологія : підручник / В. Л. Гавенко, В. С. Бітенський, В. А. Абрамов
[та ін.] ; за ред. : В. Л. Гавенка, В. С. Бітенського. – Вид. 2-ге, перероблене і
доповнене. – Київ : Медицина , 2015. – 511 с.
5. Психіатрія і наркологія : підручник / Г. Т. Сонник, О. К. Напрєєнко,
А. М. Скрипніков [та ін.] ; за ред. О. К. Напрєєнка. – 2-ге вид., перероблене і
доповнене. – Київ : Медицина , 2015. – 422 с.
6. Психіатрія особливого періоду : навчальний посібник / Ю. В. Рум'янцев,
О. Г. Сиропятов, Г. В. Осьодло [та ін.]. ; Військово-медичний департамент
МО України, Українська військово-медична академія. – 2-е вид. перероблене і
доповнене. – Київ : "МП Леся", 2015. – 226 с. : табл. Шифр книги в ННМБУ : Б-
95263 ...
7. Психіатрія/ під ред. В.М.Козідубової, В.М. Кузнєцова, В.А. Вербенко, Л.М.
Юр’євої, О.О. Фільца, І.О. Бабюка.. – Харків: Оберіг, 2013 р. 1164 с.
 8. Рекомендації з психосоціальної реабілітації хворих на психічні розлади. «Нейро
News: психоневрология и нейропсихиатрия». Рекомендации. № 6(51) 2013 р.
http://neuronews.com.ua/page/rekomendacii

Підпис автора методичної розробки: _____________________

Дата складання розробки «___» ___________20__ року.

Методична розробка переглянута, доповнення та зміни внесені

протокол №____ від «___» ____________ 20___ року
Методична розробка переглянута, доповнення та зміни внесені
протокол №____ від «___» ____________ 20___ року
Методична розробка переглянута, доповнення та зміни внесені
протокол №____ від «___» ____________ 20___ року
Методична розробка переглянута, доповнення та зміни внесені
протокол №____ від «___» ____________ 20___ року
Методична розробка переглянута, доповнення та зміни внесені
протокол №____ від «___» ____________ 20___ року