Практичне заняття № 3

Особливості побудови психокорекційних програм

1.Основні принципи складання психокорекційних програм.
Складаючи різного роду корекційні програми, необхідно спиратися на наступні
принципи:
1. Принцип системності корекційних, профілактичних і розвивальних
завдань. Цей принцип вказує на необхідність присутності в будь-якій
корекційній програмі завдань трьох видів:
 корекційного - виправлення відхилень і порушень розвитку, дозвіл
труднощів розвитку;
 профілактичного - попередження відхилень і труднощів у розвитку;
 розвиваючого - оптимізація, стимулювання, збагачення змісту розвитку.
2. Принцип єдності корекції та діагностики. Цей принцип відображає
цілісність процесу надання психологічної допомоги у розвитку клієнта як
особливого виду діяльності практичного психолога.
3. Принцип пріоритетності корекції каузального типу. Залежно від
спрямованості виділяють два типи корекції: 1)симптоматичну і 2)каузальну
(причинну).
Симптоматична корекція спрямована на подолання зовнішньої сторони
труднощів розвитку, зовнішніх ознак, симптомів цих труднощів.
А корекція каузального типу передбачає усунення і нівелювання причин, що
породжують самі ці проблеми і відхилення у розвитку клієнта.
4. Діяльнісний принцип корекції. Теоретичною основою для формулювання
зазначеного принципу є теорія психічного розвитку дитини, розроблена в
працях А. Н. Леонтьєва, Д. Б. Ельконіна, центральним моментом якої є
положення про роль діяльності в психічному розвитку. Діяльнісний принцип
корекції визначає тактику проведення корекційної роботи, шляхи та способи
реалізації поставлених цілей.
5. Принцип комплексності методів психологічного впливу. Будучи одним з
найбільш прозорих і очевидних принципів побудови корекційно-розвивальних
програм, стверджує необхідність використання всього різноманіття методів,
технік і прийомів з арсеналу практичної психології.
6. Принцип опори на різні рівні організації психічних процесів. При
складанні корекційних програм необхідно спиратися на більш розвинені
психічні процеси і використовувати методи, які їх активізують.
7. Принцип програмованого навчання. Найбільш ефективно працюють
програми, що складаються з ряду послідовних операцій, виконання яких
спочатку з психологом, а потім самостійно призводить до формування
необхідних умінь і дій.
8. Принцип ускладнення. Кожне завдання повинно проходити ряд етапів: від
мінімально простого - до максимально складного. Формальна складність
матеріалу не завжди збігається з його психологічною складністю. Найбільш
ефективна корекція на максимальному рівні труднощі доступна конкретній
людині. Це дозволяє підтримувати інтерес у корекційній роботі і дає
можливість клієнту відчути радість подолання.
9. Облік обсягу і ступеня різноманітності матеріалу. Під час реалізації
корекційної програми необхідно переходити до нового обсягом матеріалу
тільки після відносно сформованого того чи іншого вміння. Збільшувати обсяг
матеріалу і його різноманітність необхідно поступово.
10. Облік емоційної складності матеріалу. Проведені заняття, вправи,
пропонований матеріал повинні створювати сприятливий емоційний
фон, стимулювати позитивні емоції. Коррекційне заняття обов'язково має
завершуватися на позитивному емоційному тлі. Програма корекційної роботи
повинна бути психологічно обгрунтованою.
2. Види корекційних програм.
Для здійснення корекційних дій необхідні створення і реалізація певної моделі
корекції: загальної, типової, індивідуальної.
Загальна модель корекції — це система умов оптимального вікового
розвитку особистості в цілому. Вона припускає розширення, поглиблення,
уточнення уявлень людини про навколишній світ, про людей, суспільні
події, про зв'язки і стосунки між ними; використання різних видів
діяльності для розвитку системності мислення, що аналізує сприйняття,
спостережливість тощо; обережний характер проведення занять, що
враховує стан здоров'я клієнта (особливо у клієнтів, що пережили
посттравматичний стрес, знаходяться в несприятливих соціальних і
фізичних умовах розвитку). Необхідний оптимальний розподіл
навантаження впродовж заняття, дня, тижня, року, контроль і облік стану
клієнта.
Типова модель корекції заснована на організації практичних дій на
різних основах (наприклад, робота над проблемами довільної уваги у
молодшому шкільному віці чи проблеми комунікації); спрямована на
оволодіння різними компонентами дій і поетапне формування різних дій.
Індивідуальна модель корекції включає визначення індивідуальної
характеристики психічного розвитку клієнта, його інтересів, навченості,
типових проблем; виявлення провідних видів діяльності або проблем,
особливостей функціонування окремих сфер в цілому, визначення рівня
розвитку різних дій; складання програми індивідуального розвитку з
опорою на більш сформовані сторони, дії провідної системи для
здійснення перенесення одержаних знань в нові види діяльності і сфери
життя конкретної людини.
3. Основні вимоги до складання психокорекційних програм.
Ефективність психокорекційного процесу в значній мірі залежить від вміння
психолога складати психокорекційну програму. При цьому необхідно
враховувати наступні методичні вимоги:
 · Чітко сформувати основні цілі психокорекційної роботи;
· Виділити коло задач, які повинні конкретизувати основну мету;
· Визначення частоти необхідних зустрічей та тривалості кожного
корекційного заняття.
· Визначити зміст корекційних занять з врахуванням структури дефекту та
індивідуально-психологічних особливостей дитини, розвитку провідного виду
діяльності;
· Визначити форму роботи (групова, сімейна, індивідуальна);
· Відібрати відповідні методи і техніки з врахуванням вікових,
інтелектуальних і фізичних можливостей особистості;
· Запланувати форму участі інших особ в корекційному процесі (членів
родини, керівництва тощо).
· Розробити методи аналізу оцінки динаміки психокорекційного процесу;
· Підготувати приміщення, необхідне обладнання і матеріали.
· Передбачення способів контролю динаміки ходу корекційної роботи,
можливостей внесення доповнень та змін у програму.
4. Оцінка ефективності психокорекційних заходів.
Блок ефективності корекційних впливів, спрямований на аналіз змін
пізнавальних процесів, психічних станів, особистісних реакцій особистості в
результаті психокорекційних впливів. Критерії оцінки ефективності
психологічної корекції вимагають обліку структури дефекту, механізмів його
проявів, аналізу цілей корекції і використовуваних методів психологічного
впливу. Результати корекційної роботи можуть проявлятися в особистості в
процесі роботи з нею, до моменту завершення психокорекційного процесу і
протягом тривалого часу після закінчення занять.
Ефективність корекційної дії може бути оцінена з точки зору:
а) вирішення реальних труднощів розвитку;
б) постановки цілей і задач корекційної програми.
Оцінка ефективності корекції може мінятися залежно від того, хто її оцінює,
оскільки позиція учасника корекційного процесу значною мірою визначає
підсумкову оцінку її успішності.
Наприклад, для клієнта основним критерієм успішності своєї участі в програмі
буде емоційне задоволення від занять і зміна емоційного балансу в цілому на
користь позитивних відчуттів і переживань.
Для психолога, відповідального за організацію і здійснення корекційної
програми, головним критерієм оцінки стане досягнення поставлених в програмі
цілей.
Для осіб з оточення клієнта ефективність програми визначатиметься ступенем
задоволення їх запиту, мотивів, що спонукали звернутися по психологічну
допомогу, а також особливість усвідомлення ними проблем і задач, що стоять
перед ними, безпосередньо пов'язаних з проблемами клієнта.
5. Фактори, що визначають ефективність психокорекції

Ефективність корекційних програм суттєво залежить від часу здійснення

впливу. Чим раніше виявлено відхилення і порушення в розвитку, ніж раніше
розпочато корекційна робота, тим більша ймовірність успішного вирішення
труднощі розвитку.

Фактори, що визначають ефективність психокорекції

1. Очікування клієнта.

2. Значення для клієнта звільнення від наявних проблем.

3. Характер проблем клієнта.

4. Готовність клієнта до співробітництва.

5. Очікування психолога, який здійснює корекційні заходи.

6. Професійний і особистісний досвід психолога.

7. Специфічне вплив конкретних методів психокорекції.