КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Факультет психології

«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Заступник декана з навчальної роботи
_________________________________
«_____»_________________20___ року

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«Cоціальна психологія»

галузь знань – 053 Психологія

спеціальність – 053 Психологія
освітній рівень – Бакалавр
вид дисципліни – основна

Форма навчання______денна_____
Навчальний рік _____2017/2018_____
Семестр _____ІІІ-ІV_____
Кількість кредитів ECTS_____8_____
Мова викладання, навчання та оцінювання _____українська_____
Форма заключного контролю: залік (3 семестр); іспит (4 семестр)

Викладач______________Коваленко Алла Борисівна _________________

Пролонговано на 20__/20__ н.р .______________(____________)

«_____»_______________20___ р.
на 20__/20__ н.р. ______________(____________)
«_____»_______________20___ р.

КИЇВ 2020
Розробник: доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної
психології Коваленко Алла Борисівна.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Зав. кафедри соціальної психології
_____________ (Коваленко А. Б.)

Протокол № 1 від «30» серпня 2017 р.

Схвалено науково-методичною комісією факультету психології

Протокол від «30» серпня 2017 року № 1

Голова науково-методичної комісії ______________ (Корольов Д. К.)

«_____» _________________ 20___ року

 1. Мета дисципліни – засвоєння студентами основ соціально-
психологічних знань та отримання навичок їх застосування в професійній
діяльності, формування у студентів соціально-психологічного мислення.
2. Попередні вимоги до опанування або вибору навчальної
дисципліни:
1. Знати:
- основні категорії та поняття соціальної психології;
- підходи до визначення предмету та завдання соціальної
психології;
- методи соціально-психологічного дослідження;
- закономірності спілкування;
- засоби впливу в процесі спілкування;
- класифікацію груп та їх ознаки;
- роль особистості в життєдіяльності суспільства.
2. Вміти:
- аналізувати та пояснювати соціально-психологічні явища;
- адекватно застосовувати методи соціально-психологічних
досліджень;
- виявляти причини конфліктів у організаціях та вести пошук
шляхів їх попередження та розв’язання;
- аналізувати явища лідерства та керівництва;
- аналізувати поведінку особистості в масових скупченнях людей;
- робити психологічний аналіз ситуацій взаємодії «особистість-
суспільство»;
- застосовувати отримані знання в практичній сфері.
3. Володіти елементарними навичками:
- складання анкети для проведення опитування;
- розпізнавання та диференціації конфліктної та конкурентної
поведінки;
- аналізу різних ситуацій, що спричинюють паніку за чіткими
критеріми та визначення можливих шляхів протидії.
3. Анотація навчальної дисципліни:
Розглядаються особливості визначення предмету, завдань, методів
соціально-психологічного дослідження, проблеми спілкування, груп та
особистості в соціальній психології, впливу групи на особистість тощо.
Передбачається розгляд концептуальних питань та прикладних проблем
соціальної психології. Значна увага приділяється аналізу питань та
літератури, які винесені на самостійне вивчення студентами.
Навчальна дисципліна «Соціальна психологія» є однією із складових
комплексної підготовки спеціальності «Психологія».
4. Завданнями (навчальними цілями) є засвоєння студентами:
- головних категорій соціальної психології;
- історії та перспектив розвитку соціальної психології;
- головних теоретичних підходів до аналізу соціально-
психологічних явищ;
- методів соціально-психологічних досліджень;
- психологічних закономірностей та механізмів спілкування;
 - соціально-психологічних особливостей великих груп
(організованих та неорганізованих);
- динамічних процесів у малій групі.
5. Результати навчання за дисципліною:
Результат навчання Методи
(1. знати; 2. Вміти; 3. мати навички) Форми (та/або оцінювання
Відсоток у
методи і та пороговий
підсумковій
технології) критерій
Код Результат навчання оцінці з
викладання і оцінювання
дисципліни
навчання (за
необхідності)
1.1 Основні категорії та поняття соціальної 50%
психології
1.2. Підходи до визначення предмету та
завдання соціальної психології
1.3. Методи соціально-психологічного
дослідження
Лекції,
1.4. Закономірності спілкування
семінарські
1.5. Засоби впливу в процесі спілкування
завдання,
1.6. Соціальні групи, їх класифікацію та ознаки
самостійна
1.7. Роль особистості в життєдіяльності робота
суспільства Виконання
2.1. Аналізувати та пояснювати соціально- 40%
навчальних
психологічні явища завдань,
2.2. Адекватно застосовувати методи соціально- творчих
психологічних досліджень завдань,
2.3. Виявляти причини конфліктів у Семінарські участь у
організаціях та вести пошук шляхів їх завдання груповій та
попередження та розв’язання індивідуальні
2.4. Аналізувати явища лідерства та керівництва Лекції, й роботі,
2.5. Аналізувати поведінку особистості в семінарські складання
масових скупченнях людей завдання, проміжних
2.6. Робити психологічний аналіз ситуацій самостійна форм
взаємодії «особистість-суспільство» робота контролю
2.7. Застосовувати отримані знання в Семінарські (колоквіумів)
практичній сфері завдання,
самостійна
робота
3.1. Складання анкети для проведення Лекції, 10%
опитування семінарські
3.2. Розпізнавання та диференціації конфліктної заняття,
та конкурентної поведінки самостійна
3.3. Аналізу різних ситуацій, що спричинюють робота
паніку за чіткими критеріми та визначення
можливих шляхів протидії
6. Співвідношення результатів навчання дисципліни із
програмними результатами навчання (необов’язково для вибіркових
дисциплін які не входять до блоків спеціалізації)
Результати навчання дисципліни
1.1 1.2 2.1 2.2 3.1
Програмні результати навчання
(з опису освітньої програми) +
 +
+

7. Схема формування оцінки:

7.1. Форми оцінювання студентів:
 Семестрове оцінювання:
Рівень досягнення всіх запланованих результатів навчання
визначається за результатами усних відповідей студентів на семінарських
заняттях, на колоквіумах (модульний контроль), залікової (іспитової) роботи.
 Підсумкове оцінювання: залік (3 семестр); екзамен (4 семестр).
 Умови доступу до підсумкового екзамену (заліку):
рекомендований мінімум для допуску – 25 балів.
7.2. Організація оцінювання:
У курсі передбачено 3 змістових частини. Заняття проводяться у
вигляді лекцій та семінарських занять. У третьому семестрі дисципліна
завершується – заліком, у четвертому семестрі – екзаменом.
Упродовж семестру, після завершення відповідних тем, проводяться
тематичні контрольні роботи (усні колоквіуми).
Умовою отримання позитивної результуючої оцінки з дисципліни є
досягнення не менше як 60% від максимально можливої кількості балів.
Підсумкове оцінювання у 4 семестрі у формі заліку та у 5 семестрі у
формі екзамену: максимальна кількість балів на заліку (екзамені) – 40 балів.

Форми контролю ЗМ1 ЗМ2

Min.–12 балів Max.–30 балів Min.–13 балів Max.–30 балів
Усна відповідь „3”х1 = 3 „3”х5 = 15 „3”х1 = 3 „3”х5 = 15
Доповнення „1”х4 = 4 „2”х3 = 6 „1”х4 = 4 „2”х3 = 6
Групова робота „3”х1 = 3 „3”х1 = 3 „3”х1 = 3 „3”х1 = 3
МКР 1 (колоквіум) „2”х1 = 2 „6”х1 = 6 - -
МКР 2 (колоквіум) - - „2”х1 = 2 „6”х1 = 6
Іспит „40”х1 = 40

7.3. Шкала відповідності оцінок:

Відмінно / Excellent 90-100
Добре / Good 75-89
Задовільно / Satisfactory 60-74
Незадовільно / Fail 0-59
Зараховано / Passed 60-100
Не зараховано / Fail 0-59
 СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЗАНЯТЬ
№ Назва теми Кількість годин
п/п Лекції Семінари Самостійна робота
Частина 1 «Предмет, завдання та методи соціальної психології»
1. Соціальна психологія як наука 2 2 6
2. Становлення та історія розвитку 2 2 6
соціально-психологічних знань
3. Головні напрямки розвитку сучасної 4 4 8
західної соціальної психології
4. Методологія та методи дослідження 4 4 8
соціальної психології
Модульний контроль № 1 2
Частина 2 «Соціально-психологічні закономірності спілкування»
5. Проблема спілкування в соціальній 2 2 6
психології
6. Розвиток спілкування в онтогенезі 2 2 4
7. Спілкування як взаємодія 2 2 6
8. Спілкування як обмін інформацією 4 4 6
9. Спілкування як сприйняття людьми 2 2 6
один одного
10. Психологічні способи впливу в 2 2 8
процесі спілкування
Модульний контроль № 2 2
Всього (І семестр) 28 28 64
Частина 3 «Соціальна психологія груп та особистості»
11. Проблема групи в соціальній 2 2 4
психології
12. Психологічні характеристики великих 4 2 6
соціальних груп
13. Загальні тези психології малих груп 2 2 6
14. Поняття про групову динаміку, її 2 2 4
процеси та механізми.
15. Утворення та розвиток малої групи 2 2 4
16. Нормативна поведінка в групі 2 2 6
Модульний контроль № 3 2
17. Проблема групової згуртованості 4 4 4
18. Лідерство і керівництво в малих 4 4 6
групах
19. Проблема прийняття групового 2 2 4
рішення
20. Особистість як суб’єкт і об’єкт 2 2 8
спілкування
21. Особистість у структурі групових 4 2 8
відносин
Модульний контроль № 4 2
Всього (ІІ семестр) 30 30 60
ВСЬОГО 58 58 124
Всього – 240 год.
З них, лекцій – 58 год.
Семінарських занять – 58 год.
Самостійна робота – 124 год.
 ЧАСТИНА 1
«ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ»

Лекція № 1. Соціальна психологія як наука (2 год.)

Предмет та завдання соціальної психології. Розвиток уявлень про
предмет соціальної психології протягом її історії. Дискусія 20-х та 60-х років
про предмет соціальної психології. Особливості розвитку вітчизняної
соціальної психології. Структура соціальної психології.

Семінар № 1 (2 год.)
1. Предмет соціальної психології.
2. Дискусія 20-х та 60-х років щодо предмета соціальної психології.
3. Завдання соціальної психології.
4. Структура соціальної психології.
5. Міждисциплінарні зв’язки соціальної психології.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Співвідношення предметів загальної психології, соціології та соціальної
психології.
2. Соціальна взаємодія та ціннісне відношення як системо утворюючі
фактори соціальної психології.
3. Розуміння предмета соціальної психології в американській, європейській
та вітчизняній науці.
4. Співвідношення соціальної психології та ідеології.
5. Охарактеризуйте сутність дискусії 20-х років про предмет соціальної
психології.
6. Охарактеризуйте сутність дискусії 60-х років про предмет соціальної
психології.
7. Охарактеризуйте особливості міждисциплінарних зв’язків соціальної
психології.

Контрольні запитання та завдання

1. Як розвивалися уявлення про предмет соціальної психології протягом її
історії.
2. В чому полягає зміст соціально-психологічної реальності?

Рекомендована література: [1, 3, 4, 8, 9, 12, 30, 35].

Лекція № 2. Становлення та історія розвитку соціально-психологічних

знань (2 год.)
Виникнення та становлення соціальної психології як науки.
“Соціоцентричний” та “індивідуалістичний” напрямки. Розвиток соціально-
психологічних уявлень у працях філософів, соціологів, педагогів у ХVII-
ХVIII ст. Теоретичні напрямки: психологія народів (М. Лацарус, Г.
Штейнталь, В. Вундт, О. О. Потебня), психологія мас (Г. Тард, Г. Лебон, С.
Сігеле, З. Фрейд), інстинкти поведінки (В. Мак-Дугалл). Експериментально-
прикладний етап розвитку соціальної психології. Класична теорія організації
(Ф. Тейлор, А. Файоль), головні її тези. Неокласична теорія організації або
теорія людських відносин (Е. Мейо). Хауторнський експеримент (1926-1932
р.р.). Поняття первинної групи. Експериментальний етап у розвитку
соціальної психології (В. М. Бехтерєв, В. Меде, Ф. Олпорт). Соціальна
фасилітація та соціальна інгибіція. Поширення лабораторного експерименту.
Публічний та коакційний ефекти. Ефекти експериментатора та
піддослідного. Школа “групової динаміки” (К. Левін).

Семінар № 2 (2 год.)
1. Соціальна психологія в античний період.
2. Становлення соціальної психології в працях філософів, соціологів та
педагогів 18-19 ст. Напрямки “психологія мас”, “психологія народів” та
“інстинкти поведінки”.
3. Класична та неокласична теорія організації.
4. Експериментальний етап у розвитку соціальної психології. Дослідження
явищ фасилітації та інгибіції.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Особливості «донаукового періоду» у розвитку соціальної психології.
2. Розв’язання проблеми взаємодії соціального та індивідуального в античній
філософії.
3. Німецька класична філософія та проблема взаємодії людини та
суспільства.
4. Марксизм та соціальна психологія: здобутки та втрати.
5. Особливості психологізації та соціологізації суспільних досліджень.
6. Причини припинення соціально-психологічних досліджень у 30-ті рр. в
СРСР.

Контрольні запитання та завдання

1. Які два підходи існували в античній філософії стосовно трактовки
взаємовідносин індивіда і суспільства?
2. Які відмітні риси концепції “психології народів”?
3. Які головні положення концепції “психології мас”?
4. Які головні тези теорії інстинктів соціальної поведінки?
5. Які головні положення класичної теорії організацій?
6. В чому полягали відмінності між теоріями Ф. Тейлора та А. Файоля?
7. В чому полягала сутність досліджень Е. Мейо?
8. Чому концепція Е. Мейо має назву “теорія людських відносин”?
9. Ким були започатковані експериментальні дослідження в соціальній
психології?
10. В чому полягає сутність понять “соціальна фасилітація” та “соціальна
інгибіція”?

Рекомендована література: [1, 3, 4, 8, 9, 12, 30, 35].

Лекція № 3. Головні напрямки розвитку сучасної західної соціальної

психології (4 год.)
 Загальна характеристика напрямків сучасної західної соціальної
психології. Інтеракціоністська орієнтація: символічний інтеракціонізм;
рольові теорії; теорії референтних груп. Необіхевіористська орієнтація: теорії
агресії та наслідування; теорія діадичної взаємодії. Когнітивістська
орієнтація: теорії когнітивнгої відповідності; теорія когнітивного диссонансу
Л. Фестінгера; теорія конгруентності Ч. Осгуда і П. Танненбаума;
когнітивний підхід С. Аша, Д. Креча і Р. Крачфілда. Психоаналітична
орієнтація: динамічна теорія функціонування групи В. Байона; теорія
розвитку групи В. Бенніса і Г. Шепарда; тривимірна теорія інтерперсональної
поведінки В. Шутца.

Семінар № 3 (4 год.)
1. Основні тенденції розвитку сучасної соціальної психології. Американська
та європейська традиції дослідження.
2. Інтеракціонізм як напрямок у соціальній психології. Основні школи
інтеракціонізму:
а) символічний інтеракціонізм;
б) рольові теорії;
в) теорії референтних груп.
3. Психоаналітична орієнтація:
а) динамічна теорія функціонування групи В. Байона;
б) теорія розвитку групи В. Бенніса і Г. Шепарда;
в) тривимірна теорія інтерперсональної поведінки В. Шутца.
4. Необіхевіористська орієнтація:
а) теорії агресії та наслідування
б) теорія діадичної взаємодії.
5. Когнітивістська орієнтація:
а) теорії когнітивнгої відповідності;
б) теорія когнітивного диссонансу Л. Фестінгера;
в) теорія конгруентності Ч. Осгуда і П. Танненбаума;
г) когнітивний підхід С. Аша, Д. Креча і Р. Крачфілда.

Завдання для самостійної роботи (8 год.)

1. Сучасна соціальна психологія: співвідношення теоретичного та
емпіричного знання.
2. Проблема соціальної релевантності у соціальній психології.
3. Аналіз критичних тенденцій в американській соціальній психології.
4. Особливості критичного підходу до розвитку соціальної психології в
європейській науці.
5. Клінічна орієнтація на індивіда у соціальній психології.

Контрольні запитання та завдання

1. Які основні позиції концепції Дж. Міда?
2. Охарактеризуйте «чиказьку» та «азовську» школи символічного
інтеракціонізму?
3. У чому суть поняття «символічна взаємодія (комунікація)»?
4. Яке значення символів та жестів у формуванні людської психіки?
5. Охарактеризуйте структуру особистості за Дж. Мідом?
6. Що спільного та особливого у розгляді соціально-психологічних проблем у
класичному психоаналізі та неофрейдизмі?
7. Як пояснюються соціалізація, агресія та культура із психоаналітичної
позиції?
8. У чому проявляється специфіка соціально-психологічного у динамічній
теорії функціонування групи А. Байона?
9. Які фази розвитку групи виділяють у своїй теорії В. Бенніс та Г. Шепард?
10. Назвіть типи міжособистісної сумісності за В. Шутцем?
11. Які перспективи та недоліки когнітивістської орієнтації у соціальній
психології?

Рекомендована література: [ 5, 9, 10, 14, 36, 38, 45, 46].

Лекція № 4. Методологія та методи дослідження соціальної психології

(4 год.)
Методологічні основи соціально-психологічного дослідження.
Методологія як три рівні наукового підходу. Програма дослідження. Залежні
та незалежні змінні. Генеральна сукупність та вибірка. Метод спостереження.
Види спостереження: включене і невключене, відкрите і приховане. Опис
значущих ситуацій. Переваги та недоліки спостереження. Метод
експерименту. Відмінність експерименту від спостереження. Етапи
проведення експерименту: 1) теоретичний; 2) методичний; 3)
експериментальний: 4) аналітичний. Види експерименту: природний і
лабораторний експеримент. Експериментальна і контрольна групи. Метод
опитування. Види опитування: групове та індивідуальне, очне та заочне, усне
та письмове. Стандартизоване та нестандартизоване інтерв’ю. Усне
опитування: бесіда та інтерв’ю. Анкетування. Форми запитань: відкриті,
закриті, прямі, непрямі. Правила складання анкет. Метод вивчення
документів. Класифікація документів: 1) за способом фіксації інформації; 2)
за мірою персоніфікації; 3) залежно від статусу джерела. Контент-аналіз.
Тестування. Тест семантичного диференціалу. Соціометричний метод (Дж.
Морено). Вивчення особистісних та ділових стосунків. Таблиця результатів
та соціограма.

Семінар № 4 (4 год.)
1. Методологічні основи соціально-психологічного дослідження.
2. Основні методи дослідження:
а) Метод спостереження.
б) Метод експерименту.
3. Додаткові методи дослідження
а) Метод опитування.
б) Метод вивчення документів.
в) Тестування.
4. Соціометричний метод дослідження.

Завдання для самостійної роботи (8 год.)

1. Описати специфіку проведення соціометричного дослідження у різних
вікових групах: молодших школярів, підлітків, старшокласників.
2. Скласти анкету для вивчення особливостей проведення
старшокласниками вільного часу, використовуючи всі види запитань.
3. Описати специфіку проведення соціометричного дослідження у різних
вікових групах: молодших школярів, підлітків, старшокласників.
4. Скласти анкету для вивчення особливостей проведення
старшокласниками вільного часу, використовуючи всі види запитань.
5. Експеримент у соціальній психології: переваги та недоліки.
3. Соціометрія: головний чи додатковий метод соціально-психологічного
дослідження?
4. Взаємодія експериментатора та досліджуваного як специфічна проблема
соціально-психологічного дослідження.
5. Структуроване спостереження у соціально-психологінчих дослідженнях:
особливості та перспективи використання.

Контрольні запитання та завдання

1. Які методологічні основи соціально-психологічного дослідження?
2. Які виділяють рівні наукового підходу?
3. Що включає програма дослідження?
4. Чим характеризується метод спостереження?
5. Які переваги та недоліки спостереження?
6. Чим відрізняється експеримент від спостереження?
7. Які етапи проведення експерименту?
8. Які існують види опитування?
9. Які правила складання анкет?
10. Як класифікуються документи?
11. В чому полягає контент-аналіз?
12. Які соціально-психологічні аспекти вивчаються за допомогою
соціометрії?

Рекомендована література: [1, 2, 3, 4, 5, 10, 31].

Типові завдання до модульного контрою № 1 (колоквіум) – 2 год.

1. Методологічні основи соціально-психологічного дослідження.
2. Співвідношення понять «спілкування» та «комунікація».
3. Функції та структура спілкування.
4. Рівні розвитку потреби у спілкуванні за М. І. Лісіною.
5. Експериментально-псикладний етап розвитку соціальної психології .
 ЧАСТИНА 2
«СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ
СПІЛКУВАННЯ»

Лекція № 5. Проблема спілкування в соціальній психології (2 год.)

Головні підходи до визначення поняття “спілкування”. Проблеми
психічного розвитку дітей з «Синдромом Мауглі». Структура і функції
спілкування. Спілкування як форма вияву активності особистості. Соціальна
детермінація активності особистості. Спілкування як обмін думками,
почуттями, переживаннями (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн); як один з
різновидів людської діяльності (Б. Г. Ананьєв, М. С. Каган, І. С. Кон, О. О.
Леонтьєв); як специфічна соціальна форма інформаційного зв’язку (А. Д.
Урсул, Л. О. Резников). Міжособистісне спілкування. Масове спілкування.
Матеріальне та духовне спілкування.

Семінар № 5 (2 год.)
1. Головні підходи до трактування поняття «спілкування».
2. Структура спілкування за Г. М. Андрєєвою та Б. Д. Паригіним.
3. Спілкування як форма вияву активності особистості.
4. Види спілкування.

Лекція № 6. Розвиток спілкування в онтогенезі (2 год.)

Розвиток спілкування в онтогенезі. Чотири рівні розвитку потреби в
спілкуванні (за М. І. Лісіною): 1) потреба в увазі й доброзичливості; 2)
потреба в співробітництві; 3) потреба в повазі; 4) потреба в розумінні людей.
Спілкування як форма вияву активності особистості. Соціальна детермінація
активності особистості. Виокремлення особистості в спілкуванні. Моральна
спрямованість соціальної активності. Функції спілкування (Г. М. Андреєва,
Б. Ф. Ломов, Б. Д. Паригін, Я. А. Карпенко). Сторони спілкування:
комунікативна (спілкування як обмін інформацією), інтерактивна
(спілкування як взаємодія), перцептивна (спілкування як сприймання та
розуміння людьми один одного).

Семінар № 6 (2 год.)
1. Основні етапи розвитку спілкування в онтогенезі.
2. Функції спілкування.
3. Характеристика видів та форм спілкування, їх розвиток у суспільстві.
4. Спілкування як фактор розвитку психічного життя дитини.
5. Спілкування як фактор розвитку свідомості та самосвідомості людини.

Завдання для самостійної роботи (4 год.)

1. Спілкування як необхідна умова існування людини та суспільства.
2. Спілкування як форма вияву активності особистості.
3. Емоційна основа міжособистісного спілкування.
4. Порівняльний аналіз різних підходів до визначення спілкування (Б.
Ананьєв, О. Бодальов, О. Леонтьєв, Б. Ломов, М. Каган та ін.).
5. Психологічні особливості масового спілкування.
6. Потреба у спілкування: вроджена чи набута.
7. Потреба в оцінці та потреба у спілкуванні: їх взаємозв’язок.
8. Розвиток потреби у спілкуванні у Л. Виготського.

Контрольні запитання та завдання

1. Які існують підходи до визначення поняття «спілкування»?
2. Як співвідносяться поняття «спілкування» та «комунікація»?
3. Які виокремлюють види спілкування?
4. Які рівні розвитку потреби у спілкуванні виокремлює М. І. Лісіна?
5. Як співвідносяться поняття «спілкування» та «активність»?
6. Які існують підходи до виокремлення функцій спілкування?

Рекомендована література: [1, 3, 4, 13, 16, 17, 21, 23, 25, 28, 32, 33, 37, 41].

Лекція № 7 «Спілкування як взаємодія» (2 год.)

Поняття взаємодії. Внутрішній (змістовний) бік взаємодії.
Кон’юнктивні та диз’юнктивні почуття. Зовнішній (формальний) бік
взаємодії. Різновиди взаємодії. Традиційний поділ видів взаємодії. Схема Р.
Бейлза. Використання гри “дилема в’язня” для дослідження діадичної
взаємодії. Позиції партнерів у спілкуванні (трансактний аналіз спілкування)
(Е.Берн). Види транзакцій: додаткові (рівні і нерівні), перетину та приховані.

Семінар № 7 (2 год.)
1. Взаємодія як функція спілкування.
2. Основні підходи до виділення різновидів взаємодії.
3. Позиції партнерів у спілкуванні та їх характеристики.
4. Спілкування та діяльність.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Місце взаємодії у структурі спілкування.
2. Спілкування та діяльність.
3. Вивчення різновидів взаємодії в теорії Г. Келлі.
4. Переваги та недоліки експериментальної схеми взаємодії Р. Бейлза.
Контрольні запитання та завдання
1. Як пояснити змістовний та формальний боки взаємодії?
2. Як традиційно здійснювався поділ видів взаємдії?
3. Які види взаємодії виокремлює Р. Бейлз?
4. Які головні поняття трансактного аналізу Е. Берна?
5. Які позиції партнерів у спілкуванні виокремлює Е. Берн?
6. Що таке «спільний» груповий суб’єкт?
7. Які головні ознаки міжособистісної взаємодії?

Рекомендована література: [1, 3, 4, 14, 15, 21, 25, 26, 28, 32, 33, 37, 41].

Лекція № 8 «Спілкування як обмін інформацією» (4 год.)

 Поняття комунікації. Специфіка людської комунікації. Спонукальна і
констатуюча інформація. Аксіальна і ретіальна комунікація. Одиниці
комунікативного процесу (Г. Лассуел). Засоби комунікації. Вербальна
комунікація. Системи знаків невербальної комунікації: оптико-кінетична,
паралінгвістична, екстралінгвістична, просторово-часова, контакт “очі в очі”,
дотик та ін. Ефективність людської комунікації. Бар’єри спілкування.
Бар’єри в ході передачі та сприймання інформації. Психологічні, соціально-
психологічні та світоглядні бар’єри. Бар’єри нерозуміння (Б. Д. Поршнєв):
уникнення, нерозуміння і авторитет. Подолання бар’єрів у спілкуванні.

Семінар № 8 (4 год.)
1. Комунікація як функція спілкування. Специфічні риси людської
комунікації.
2. Вербальна комунікація.
3. Невербальна комунікація.
4. Психологічні та соціально-психологічні бар’єри спілкування.
5. Подолання бар’єрів спілкування.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Проблема співвідношення інтеракції та комунікації у сучасній
психології.
2. Підхід В. А. Лабунської до трактування невербальної поведінки.
3. Проведіть порівняльний аналіз підходів А. Піза та В. Лабунської до
аналізу невербальної комунікації.
4. Охарактеризуйте особливості верифікації брехні за невербальними
ознаками (за П. Екманом).
5. Запропонуйте по 3 варіанти психологічних компліментів, які можна
використовувати для спілкування з викладачами, керівниками,
батьками.
Контрольні запитання та завдання
1. Як визначається поняття “комунікація”?
2. Дати характеристику понять “тезаурус”, “значення”, “смисл”.
3. Які виокремлюють види інформації?
4. Які одиниці комунікативного процесу виокремлює Г. Лассуел?
5. Які засоби невербальної поведінки виокремлює В. А. Лабунська?
6. Які бар’єри існують в передачі та сприйманні інформації?
7. Які бар’єри нерозуміння виокремлює Б. Д. Поршнєв?
8. Як можна подолати бар’єри нерозуміння?

Рекомендована література: [1, 3, 4, 14, 15, 21, 25, 26, 28, 32, 33, 37, 41].

Лекція № 9 «Спілкування як сприймання людьми один одного» (2 год.)

Трактування терміну “соціальна перцепція” в соціальній психології.
Вплив установки на процес сприймання іншої людини. Поняття каузальної
атрибуції та її помилки. Стереотипізація як механізм сприймання іншої
людини. Ідентифікація, емпатія та рефлексія як механізми взаєморозуміння
та підвищення точності соціальної перцепції. Ефекти сприймання.
Формування першого враження та його помилки. Атракція. Підвищення
точності соціальної перцепції засобами соціально-психологічного тренінгу.

Семінар № 9 (2 год.)
1. Трактування терміну “соціальна перцепція” в історії соціальної психології.
2. Ідентифікація, емпатія та рефлексія як механізми взаєморозуміння.
3. Вплив установки на процес сприймання іншої людини.
4. Поняття каузальної атрибуції та її помилки.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Як Дж. Брунер трактував поняття “соціальна перцепція”?
2. Як О. О. Бодальов розуміє поняття “соціальна перцепція”?
3. Як визначається поняття “взаєморозуміння”?
4. Які існують підходи до трактовки ідентифікації?
5. Чим відрізняється співчуття від співпереживання?
6. Пояснити поняття “каузальна атрибуція”.
7. Які існують помилки каузальної атрибуції?
8. Як виявляється вплив установки на процес сприймання іншої людини?
9. Які помилки виявляються при формуванні першого враження про людину?
10. Як можна вимірювати точність міжособистісної перцепції?
11. Дати загальну характеристику соціально-психологічного тренінгу

Контрольні запитання та завдання

1. Чи можна розвинути перцептивні здібності за допомогою тренінгу?
2. Що таке каузальна атрибуція?
3. В чому полягає фундаментальна помилка каузальної атрибуції?
4. Дайте характеристику стереотипізації.

Рекомендована література: [1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 16, 36, 38, 41, 46].

Лекція № 10. Психологічні способи впливу в процесі спілкування (2 год.)

Поняття способів впливу. Зараження як неусвідомлювана мимовільна
схильність індивіда до певних психічних станів. Механізм зараження. Паніка
як різновид зараження. Передумови виникнення паніки. Феномен 30 жовтня
1938 року. Ситуація прихованої паніки в Україні після аварії на
Чорнобильській АЕС. Умови виникнення паніки та особливості поведінки
людей (В. О. Моляко). Методи попередження та припинення паніки. Поняття
навіювання. Сугестія та контрсугестія в суспільстві. Сугестія як чинник
соціалізації особистості. Поняття наслідування. Мода як поєднання
суперечливих тенденцій. Теорії походження моди. Функції моди. Поняття
чутки. Інформаційна та експресивна характеристики чуток. Види чуток.
Причини виникнення чуток. Засоби протидії чуткам: профілактичні та
активні.

Семінар № 10 (2 год.)
1. Поняття способів впливу.
А) Зараження та паніка як способи впливу.
Б) Навіювання.
В) Наслідування
Г) Мода
Д) Чутки.
2. Охарактеризуйте особливості вияву паніки під час катастрофи (на вибір,
Чорнобильської, землетрусів, Титаніка, пароплава «Адмірал Нахімов» тощо).

Завдання для самостійної роботи (8 год.)

1. Проведіть соціально-психологічний аналіз фільму чи книги, на вибір
(визначте маніпуляційні техніки та механізми впливу, наведіть
приклади їх використання героями).
2. Особливості вияву паніки під час Чорнобильської катастрофи.
3. Історичні традиції в соціальній психології вивчення способів та
механізмів впливу.
4. Особливості ситуації та вибір оптимального чиннику впливу.
5. Специфіка масових форм поведінки.

Контрольні запитання та завдання

1. Як визначається психічний вплив?
2. В чому полягає сутність зараження?
3. Дати характеристику паніки як вияву зараження.
4. Які види паніки виокремлюються?
5. Які головні характеристики навіювання?
6. Чим навіювання відрізняється від зараження?
7. Які існують підходи до пояснення наслідування?
8. Як визначається та в яких сферах виявляється мода?
9. Дати загальну характеристику чутки.
10. Які види чуток виокремлюють?

Рекомендована література: [1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 16, 36, 38, 41, 46].

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Опрацювати статті із запропонованого нижче списку та за
результатами їх аналізу написати ессе (короткий виклад змісту статті із
висвітленням власної думки). Орієнтовний розмір ессе на кожну статтю – пів
сторінки друкованого тексту.
Перелік статей:
1. Моляко В. О. Формування образу екологічної катастрофи на
прикладі чорнобильської атомної аварії (рос.) // Збірник наукових праць
Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України «Актуальні проблеми
психології» у 12 томах / За ред. В. О. Моляко. – Т. 12. – Вип. 12. – Житомир:
Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. С. 284-295.
2. Моляко В. О. Психологічні наслідки чорнобильської катастрофи
(рос.) // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН
України «Актуальні проблеми психології» у 12 томах / За ред. В. О. Моляко.
– Т. 12. – Вип. 12. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. – С. 8-21.
3. Поршнев Б. Ф. Контрсугестия и история // Психология и история.
– М., 1971.
4. Рощин С. К. Психология толпы: анализ прошлых исследований и
проблемы сегодняшнего дня // Психологический журнал. – 1990. – № 5.
5. Данилюк І. В. Психічний склад як компонент структури
психології етнічної спільноти / І. В. Данилюк // Соціальна психологія. – 2009.
– № 2. – С. 3–12.

ЧАСТИНА 3
«СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ГРУП ТА ОСОБИСТОСТІ»

Лекція № 11. Проблема групи в соціальній психології (2 год.)

Проблема групи в соціальній психології. Головні ознаки групи: зміст
та характер спільної діяльності, цілі та завдання діяльності, типи відносин
між членами групи, зовнішня та внутрішня організація, групові норми та
цінності, наявність “ми-почуття”, наявність групових атрибутів.
Класифікація груп. Умовні та реальні групи. Великі та малі групи. Середні
групи. Організовані та неорганізовані.

Семінар № 11 (2 год.)
1. Поняття групи.
2. Головні ознаки групи.
3. Класифікація груп.

Завдання для самостійної роботи (4 год.)

1. Поняття групи в соціальній психології.
2. Проблема групи в соціологічній та соціально-психологічній науці.
3. Психологія організацій.
4. Сумісна діяльність як головний системотвірний чинник групи.
5. Основні відмінності між організованими та неорганізованими групами.

Контрольні запитання та завдання

1. Як визначається група в соціальній психології?
2. Як співвідносяться поняття “група”, “спільнота”, “колектив”?
3. Які головні ознаки групи?
4. Як класифікуються групи?
5. Дати загальну характеристику великих та малих груп.

Рекомендована література: [1, 3, 4, 9, 24, 43, 44, 46].

Лекція № 12«Психологічні характеристики великих соціальних

груп» (4 год.)
 Поняття великої групи. Головні характеристики великих соціальних
груп. Типи соціальних спільностей: глобальний, субглобальний,
соцієтальний, субсоцієтальний, мікрогрупа (Б. А. Грушин). Загальні ознаки
великих організованих спільностей. Ознаки масових спільностей.
Психологічні особливості великих неорганізованих груп. Натовп та масса як
неорганізовані спільності людей. Різновиди натовпу: випадковий, діючий
конвенційний, експресивний. Погляди Г. Тарда, Г. Лебона М. К.
Михайловського, З.Фрейда стосовно психології натовпу. Психологічні
особливості етнічних груп. Поняття етнічної групи. В. Вундт “Психологія
народів”. Психічний склад нації. Національний характер. Феномен
стереотипізації. Ментальність. Поляризованість рис національного
характеру. Психологічні особливості українського національного характеру.
Інтровертованість. Індивідуалізм. Здатність до саморегуляції. Емоційність.
Амбіційність. Недостатня розвиненість соціальної волі. Упертість.

Семінар № 12 (2 год.)
1. Великі соціальні групи, їх особливості та ознаки.
2. Великі неорганізовані групи, їх специфічні особливості.
3. Етнічні групи.
4. Психологічний аналіз української ментальності.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Соціальний контроль та його особливості на рівні великих груп.
2. Психологія поведінки людини в неорганізованій групі.
3. Головні риси українського національного характеру.
4. Національно-культурна специфіка вербальної поведінки.
5. Чинники формування національного менталітету та характеру.

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення поняття “велика група”.
2. Які головні ознаки великих груп?
3. Назвіть типи соціальних спільнот.
4. Які особливості вияву соціального контролю на рівні великих груп?
5. Які головні характеристики неорганізованих груп?
6. Якими рисами характеризується поведінка особистості в неорганізованій
групі?
7. Класифікація натовпу.
8. Які головні характеристики етнічних груп?
9. В чому полягає сутність стереотипізації?
10. Дати визначення поняттю “ментальність”.
11. Які особливості має український національний характер?

Рекомендована література: [1, 3, 4, 12, 18, 30, 38].

Лекція № 13. Загальні тези психології малих груп (2 год.)

Поняття про малу групу. Головні ознаки малої групи. Головні підходи
до визначення малої групи. Межі малої соціальної групи. Історія досліджень
малої соціальної групи. Дослідження Г. Олпорта, Ч. Кулі, К. Левіна,
М. Шеріфа і С. Аша, Е. Мейо. Класифікація малих груп. Лабораторні-
природні групи. Формальні-неформальні групи. Первинні-вторинні групи.
Закриті-відкриті групи. Групи членства-референтні групи. Класифікація
малих соціальних груп за критеріями: 1) тип головної діяльності та головної
функції; 2) соціальна спрямованість; 3) міра організації; 4) тип домінуючої
структури; 5) міра безпосереднього впливу на особистість; 6) міра
відкритості зв’язку з іншими групами; 7) міра міцності й стійкості
внутрішніх зв’язків; 8) тривалість існування. Головні підходи до вивчення
малої соціальної групи. Соціометричний напрямок (Дж. Морено). Групова
динаміка (К. Левін). Психоаналітичний напрямок (З. Фрейд).
Інтеракціоністський напрямок (Дж. Мід). Структура взаємовідносин в малій
групі. Формальна структура групи. Неофіційна структура групи. Головні
потреби, що зумовлюють вступ людини до неформальної групи: потреба в
допомозі, потреба в захисті, потреба в інформації, потреба у тісному
спілкуванні та симпатії. Співвідношення ділової та емоційної структур.
Системи відносин у групах: офіційно-ділові, неофіційно-ділові та
неофіційно-особистісні.

Семінар № 13 (2 год.)
1. Визначення та головні ознаки малої групи.
можна визначити малу соціальну групу як кількісно невелику групу, де люди об'єднані спільною
діяльністю, безпосередньо контактують один із одним, мають спільну мету та інтереси, які визначають
певну організацію, тривалість існування та деяку однорідність поведінки її членів.

При визначенні малої групи більшість дослідників виходить з таких критеріїв:

1) відносно регулярно і тривало контактують "віч-на-віч", на мінімальній дистанції, без посередників;

2) мають спільну мету або цілі, реалізація яких дає змогу задовольнити значущі індивідуальні потреби та
стійкі інтереси;

3) беруть участь в загальній системі розподілу функцій і ролей в спільній життєдіяльності, що передбачає
різною мірою виражену кооперативну взаємозалежність учасників, яка вияв ляється як у кінцевому продукті
спільної активності, так і в самому процесі виробництва;

4) поділяє спільні норми і правила всередині групи та між групами, що сприяє консолідації
внутрішньогрупової активності і координації дій відносно середовища;

5) розцінює переваги від об'єднання як такі, що пере важають втрати, і більші, ніж вони могли б одержати в
інших доступних групах, а тому відчувають почуття солідарності один з одним і визнання у групі;

6) мають чіткі і диференційовані (індивідуалізовані) уявлення один про одного;

7) пов'язані досить стабільними емоційними стосунками;

8) уявляють себе як членів однієї групи і аналогічно сприймаються з боку членів інших груп.

2. Трактовка поняття “мала соціальна група” в історії соціальної

психології.
 Р.Бейлз визначав малу групу як будь-яку кількість осіб, що знаходяться у взаємодії одна з одною у вигляді
однієї безпосередньої зустрічі або низки зустрічей, в яких кожен член групи одержує деяке враження або
сприймання кожного іншого члена.

М.Шоу визначає малу групу як дві і більше особи, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна
особа впливає і відчуває вплив з боку кожної іншої особи.

3. Головні підходи до вивчення малої соціальної групи: соціометричний

напрямок, групова динаміка, психоаналіз, інтеракціонізм.
4. Класифікація малих груп.
Найпоширенішою є класифікація малих груп за дихотомічним принципом із виокремленням таких
різновидів груп:

1. Лабораторні-природні (натуральні). Маються на увазі групи, які спеціально створюються для виконання
експеримен тальних завдань у лабораторних умовах, та групи, що існують у

реальних життєвих ситуаціях, мають певну історію, сформовану структуру, рівень розвитку.

2. Формальні-неформальні, або організовані та спонтанні. У цьому разі йдеться про спосіб утворення груп.
Перші з них завжди є осередком більш широкої соціальної спільноти і їхнє виникнення зумовлене
суспільною потребою досягнення конкретних соціальних цілей, що задає групі певну структуру й визначає
координацію дій, спосіб керівництва.

3. Неформальні групи виникають самочинно, без санкцій суспільства як усередині формальних груп, так і
поза ними. Головним стимулом їхньої діяльності є спільні бажання, інтереси, потреби членів групи у
спілкуванні, взаємні симпатії один до одного.

4. Первинні-вторишй групи. Відрізняються силою впливу на особистість, значущістю для члена групи,
роллю в соціалізації особи. Первинні групи - це кола найближчого оточення (сім'я, шкільний клас,
студентська група). Вторинні - це кола дальшого і ширшого оточення, де спілкування відбувається не так
інтенсивно (школа, факультет, завод).

5. Закриті-відкриті групи. Класифікаційною засадою є міра відкритості, доступності групи до ширшого

соціального середовища. Специфіка діяльності, умов життя підтверджує, що є суттєва різниця в мірі
відкритості-закритості таких груп, як наприклад, цивільний вуз-військовий вуз; група дослідників на полюсі
чи на материку; трудова колонія-колектив заводу.

6. Групи членства-референтні. Виокремлення групи ґрунтується на визнанні того, наскільки вона є

значущою для особи в орієнтації на певні цінності, норми і впливає на поведінку людини.

Дихотомічний поділ груп, як бачимо, базується на такому розумінні малої групи, де головним групотвірним
чинником є міжособистісні стосунки, характер спілкування між членами групи.

1. За типом головної діяльності та головної функції: а) виробничо-трудові; б) соціально-політичні; в)

навчально-ви ховні; г) виконавчо-примусові; д) сімейні; є) військові; є) спор тивні, ігрові; ж) аматорські
(об'єднання у сфері дозвілля, побуту тощо).

2. За соціальною спрямованістю: а) соціально корисні; б)соціально небезпечні.

3. За мірою організації: а) неорганізовані, випадкові групи; б) цільові (зовні організовані; внутрішньо

організовані).

4. За типом домінуючої структури: а)формальні; б)не- формальні.

5. За мірою безпосереднього впливу на особистість: а) первинні-вторинні; б) основні-неосновні; в)

референтні.
6. За мірою відкритості зв 'язку з іншими групами: а)від- криті; б)закриті.

7. За мірою міцності й стійкості внутрішніх зв 'язків: а)згур- товані; б)малозгуртовані; в)роз'єднані.

8. За тривалістю існування: а) короткочасні; б) довготри валі.

У цій класифікації перші три критерії реалізують перший рівень ознак - функціональний, головний; інші
критерії вказуть на рівень структурних і міжособистісних ознак.

5. Мала соціальна група та її структура.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Головні підходи до вивчення малої соціальної групи: соціометричний
напрямок, групова динаміка, психоаналіз, інтеракціонізм.
2. Місце та роль малих соціальних груп у суспільстві.
3. Співвідношення психологічних та соціальних детермінант у розвитку
малої соціальної групи.

Контрольні запитання та завдання

1. Які існують підходи до визначення поняття “мала група”.
2. Які головні ознаки малої групи?
3. Які межі малої групи?
4. Дати короткий аналіз історії досліджень малої соціальної групи.
5. Які існують класифікації малих соціальних груп?
6. Назвати головні підходи до вивчення малої соціальної групи.
7. Яка структура взаємовідносин у малій соціальній групі?

Рекомендована література: [1, 2, 3, 4, 5, 9, 24, 42, 44].

Лекція № 14. Поняття про групову динаміку, її процеси та механізми

(2 год.)
Поняття про групову динаміку. К.Левін та Л.Фестінгер про групову
динаміку. Групові динамічні процеси: розвиток групи, нормоутворення,
феномен групового тиску, групова згуртованість, прийняття групового
рішення, лідерство та керівництво. Механізми групової динаміки.
Розв’язання внутрішньогрупових суперечностей (А. Г. Кирпичник, Ф.
Шамбо). “Ідіосинкразичний кредит” (Е. Холландер). Психологічний обмін
(Д. Тейлор, І. Олтмен).

Семінар № 14 (2 год.)
1. Поняття про групову динаміку
2. Процеси групової динаміки.
3. Розв’язання внутрішньо групових суперечностей, ідіосинкратичний кредит
та психологічний обмін як механізми групової динаміки.

Завдання для самостійної роботи (4 год.)

1. Механізми групової динаміки:
а) розв’язання внутрішньо групових суперечностей;
б) “ідіосинкразичний кредит;
в) психологічний обмін.
2. К. Левін та школа групової динаміки.
3. Структурні та динамічні аспекти малої соціальної групи.

Контрольні запитання та завдання

1. Дати визначення поняттю “групова динаміка”.
2. Які динамічні процеси в групі ви знаєте?
3. Які виокремлюють механізми групової динаміки?
4. Дати характеристику розв’язанню внутнішньогрупових суперечностей як
механізму групової динаміки.
5. В чому полягає сутність “ідіосинкразичного кредиту” як механізму
групової динаміки?
6. Психологічний обмін як механізм групової динаміки.

Рекомендована література: [1, 3, 4, 24, 44].

Лекція № 15. Утворення та розвиток малої групи (2 год.)

Утворення малої групи. Головні детермінанти утворення групи.
Розвиток малої групи. Двовимірні моделі розвитку групи (Б.Такмен). Стадії
розвитку шкільного класу (Г. Стенфорд і А. Роарк). Одновимірна модель
розвитку групи (Е.Мабрі). Моделі колективоутворення. Концепція
поетапного розвитку групи як колективу (Л. І. Уманський). Концепція
діяльнісного опосередкування міжособистіних відносин (А. В. Петровський).

Семінар № 15 (2 год.)
1. Детермінанти утворення малої групи.
2. Двовимірні моделі розвитку групи.
3. Моделі колективо утворення.

Завдання для самостійної роботи (4 год.)

1. Параметрична концепція Л. Уманського.
2. Стратометрична концепція А. В. Петровського.

Контрольні запитання та завдання

1. Які головні детермінанти виникнення групи?
2. Охарактеризувати двовимірні моделі розвитку групи (Б. Такмен). Чому ці
моделі носять назву “двовимірні”?
3. Які стадії розвитку шкільного класу виокремлюють Г. Стенфорд і А.
Роарк?
4. Дати загальну характеристику одновимірних моделей розвитку групи
(Е. Мабрі).
5. Охарактеризувати моделі колективоутворення.
6. Які головні положення концепції поетапного розвитку групи як колективу
(Л. І. Уманський)?
7. Як в концепція Л. І. Уманського описується розвиток групи?
8. Які головні положення концепції діяльнісного опосередкування
міжособистісних відносин (А. В. Петровский)?
9. Як в концепції А. В. Петровського описується розвиток групи?

Рекомендована література: [1, 2, 3, 4, 5, 9, 24, 43, 44].

Лекція № 16. Нормативна поведінка в групі (2 год.)

Групові норми і нормативна поведінка в групі. Поняття “норма”.
Соціальні санкції: позитивні та негативні. Головне призначення дії групових
норм. Дослідження нормативного впливу групової більшості (М. Шеріф, С.
Аш). Феномен групового тиску. Визначення конформізму. Співвідношення
понять “конформізм”, “конформність”, “конформна поведінка”.
Нормативний та інформаційний впливи групи на індивіда (М. Дойч,
Г. Джерард). Два типи конформної поведінки: зовнішнє і внутрішнє
підпорядкування індивіда групі (В. Є. Чудновський). Конформізм як функція
трьох різновидів впливів: інформаційна конформність, нормативна
конформність та нормативна конформність щодо експериментатора.
Передумови вияву конформної поведінки: ситуативні, групові, особливості
завдання, індивідуальні та особистісні характеристики членів групи.
Нонконформізм. Вплив меншості на групу. Поняття меншості. Умови впливу
меншості на групу (С. Московічі, К. Фошо). Головні підходи до вивчення
малої соціальної групи: соціометричний напрямок, групова динаміка,
психоаналіз, інтеракціонізм. Поняття “референтна група”. Теорія
референтних груп Т. Хаймена, Ч. Кулі, В. Джемса. Функції референтних
груп: нормативна та порівняльна. Причини вибору уявної групи як
нормативної (Р. Мертон).

Семінар № 16 (2 год.)
1. Нормативна поведінка в групі та реалізація групових норм.
2. Феномен групового тиску.
3. Поняття “конформізм” та “конформність”.
4. Вплив меншості на групу.
5. Поняття референтної групи особистості.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Соціальний контроль на рівні малої групи.
2. Особливості ефективної поведінки меншості в ситуації конфлікту з
більшістю.
3. Історія та сучасні дослідження референтних груп.
4. Соціальні норми: гальма чи необхідні регулятори соціальної поведінки
особистості та груп.

Контрольні запитання та завдання

1. Як співвідносяться поняття “групова норма” і “нормативна поведінка”?
2. Як визначається соціальний контроль та в чому полягає його сутність?
3. Які форми соціального контролю існують на рівні малої групи?
4. Хто започаткував дослідження нормативного впливу більшості?
5. В чому полягає сутність феномену групового тиску?
6. Як співвідносяться поняття “конформізм”, “конформність” та “конформна
поведінка”?
7. Які види впливу групи на індивіда виокремлюють дослідники?
8. Які передумови виникнення конформної поведінки?
9. Як визначається нонконформізм?
10. Як визначається поняття “групова меншість”?
11. Які умови впливу меншості на групу?
12. Дати визначення поняття “референтна група”.
13. Дати загальну характеристику теорії референтних груп особистості.
14. Які функції референтних груп?
15. Які причини вибору уявної групи як нормативної?

Рекомендована література: [1, 3, 4, 9, 14, 24].

Лекція № 17. Проблема групової згуртованості (4 год.)

Поняття групової згуртованості. Дві утворюючі згуртованості групи:
міра привабливості власної групи, сила тяжіння інших досяжних груп.
Згуртованість як міжособистісна атракція А. Лотт і Б. Лотт). Згуртованість як
результат мотивації групового членства (Д. Картрайт). Згуртованість як
ціннісно-орієнтаційна єдність (А. В. Петровський). Структура групи:
зовнішній рівень групової структури (емоційна єдність), ціннісно-
орієнтаційна єдність, включеність індивіда до спільної діяльності. Техніка
вимірювання групової згуртованості. Взаємозв’язок згуртованості та
продуктивності діяльності. Міжособистісна сумісність. Критерії сумісності.
Типи міжособистісної сумісності (М. Шоу): потребнісна і поведінкова
сумісність. Класифікація сумісності за М. М. Обозовим і А. М. Обозовою:
структурна, функціональна і адаптивна. Сумісність і спрацьованість. Поняття
конфлікту. Складові конфлікту: проблема, конфліктна ситуація, інцидент,
учасники. Підхлоди до аналізу конфліктних ситуацій: мотиваційний,
когнітивний, діяльнісний. Типи конфліктів: конструктивні та деструктивні.
Уявне та реальне розв’язання конфлікту. Способи реагування на конфлікт (за
Томасом): ухилення, зглажування, примус, компроміс, розв’язання.
Алгоритм розв’язання конфлікту.

Семінар № 17 (4 год.)
1. Місце проблеми групової згуртованості в груповій динаміці.
2. Поняття міжособистісної сумісності.
3. Поняття про конфлікт. Формула конфлікту.
4. Способи розв’язання конфліктів.
5. Алгоритм розв’язання конфлікту.

Завдання для самостійної роботи (4 год.)

1. Головні підходи до трактовки згуртованості.
2. Історія вивчення проблеми інгрупового фаворитизму.
3. Міжгруповий та міжособистісний конфлікт: спільне та відмінне.
 Контрольні запитання та завдання
1. Головні підходи до визначення згуртованості.
2. Як вимірюється групова згуртованість?
3. Як взаємозв’язані згуртованість та продуктивність діяльності?
4. Як визначається поняття “Міжособистісна сумісність”?
5. Які існують критерії та типи сумісності?
6. Навести класифікацію сумісності за М. М. Обозовим та А. М. Обозовою.
7. Як співвідносяться поняття “сумісність” і “спрацьованість”?
8. Які складові має конфлікт?
9. Головні підходи до аналізу конфліктних ситуацій.
10. Які існують способи реагування на конфлікт та як їх можна дослідити?
11. Алгоритм розв’язання конфлікту.

Рекомендована література: [1, 3, 4, 21, 24, 25, 33, 44].

Лекція № 18. Лідерство і керівництво в малих групах (4 год.)

Поняття лідерства і керівництва. Головні відмінності між поняттями
“лідерство” і “керівництво”. Теорії походження лідерства і керівництва.
Особистісна теорія лідерства. Харизматичний лідер. Ситуаційна теорія
лідерства. Поведінкова теорія лідерства. Синтетична теорія лідерства.
Поняття стилю лідерства і керівництва. Авторитарний, демократичний і
ліберальний стилі (К. Левін). Типи лідерів за Л. І. Уманським та Б. Д.
Паригіним. Двовимірна модель стилю керівництва Р. Лайкерта. Управлінська
решітка Р. Блейка та Дж. Мутона. Модель керівництва Ф. Фідлера.

Семінар № 18 (4 год.)
1. Поняття про лідерство і керівництво. Спільні та відмінні риси лідерства і
керівництва.
2. Теорії походження лідерства і керівництва
3. Дослідження К. Левіна стосовно впливу стилів лідерства на
продуктивність праці.
4. Стилі лідерства і керівництва за Л. І. Уманським, Б. Д. Паригіним,
Р. Лайкертом, Р. Блейком та Дж. Мутоном, Ф. Фідлером.

Завдання для самостійної роботи (6 год.)

1. Стилі лідерства та керівництва: головні підходи.
2. Пошук критеріїв ефективності діяльності управлінця.
3. Влада, вплив, лідер, керівник: особливості взаємодії феноменів.
4. Особливості управління організацією.

Контрольні запитання та завдання

1. Які відмінності між поняттями “лідер” і “керівник”?
2. В чому полягає сутність особистісної теорії лідерства?
3. Який лідер є харизматичним лідером?
4. Дати загальну характеристику ситуаційній теорії лідерства.
5. Які загальні положення поведінкової теорії лідерства?
6. Які головні положення синтетичної теорії лідерства?
7. Хто започаткував дослідження стилів лідерства?
8. Які стилі лідерства та керівництва виокремлюють Л. І. Уманський та
Б. Д. Паригін?
9. Дати характеристику двовимірній моделі стилю керівництва Р. Лайкерта.
10. В чому сутність управлінської решітки Р. Блейка і Дж. Мутона?
11. Охарактеризувати модель керівництва Ф. Фідлера.

Рекомендована література: [1, 3, 4, 5, 9, 12, 22, 24, 29, 42].

Лекція № 19. Проблема прийняття групового рішення (2 год.)

Індивідуальні та групові рішення. Теорії рішень: теорія прийняття
раціональних рішень та психологічна теорія прийняття рішень. Відмінності
між індивідуальними та груповими рішеннями. Чинники, від яких залежить
раціональність прийнття рішень. Групове завдання. Групове рішення.
Стандартне групове завдання. Побудова типологій групових завдань (Д.
Хакмен і Ч. Морріс, Л. І. Уманський, Д. Макгрет). Діменсіональний аналіз
(М.Шоу). Вплив характеристик завдання на груповий процес. Аналіз якості
групових рішень. Ознаки групового мислення. Групові деформації.
Зменшення впливу групових деформацій. “Зсування до ризику”: гіпотеза
дифузної відповідальності, гіпотеза лідерства, гіпотеза ризику як цінності.
Теорія прагнення до успіху. Групова поляризація. Фактори, що сприяють
успішності переговорів. Етапи прийняття рішення: 1)діагностика проблеми;
2)формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішень; 3)визначення
альтернатив; 4)оцінка альтернатив; 5)прийняття рішення (вибір
альтернативи).

Семінар № 19 (2 год.)
1. Різновиди теорії рішень.
2. Стандартне групове завдання.
3. Аналіз якості групових та індивідуальних рішень.
4. Послідовність етапів прийняття рішення

Завдання для самостійної роботи (4 год.)

1. Теорії прийняття рішень.
2. Аналіз групових деформацій.
3. Форми групових дискусій.
4. Особливості групового завдання та вибір форми групової дискусії.
5. Особливості формування навичок колективної взаємодії.

Контрольні запитання та завдання

1. Які відмінності між індивідуальними та груповими рішеннями?
2. В чому полягає сутність теорії прийняття раціональних рішень?
3. Дати загальну характеристику психологічній теорії прийняття рішень.
4. Від яких чинників залежить раціональність прийняття рішень?
5. Дати характеристику поняттям “групове завдання”, “групове рішення”,
“стандартне групове завдання”.
6. Які існують типології групових завдань?
7. В чому полягає сутність деменсіонального аналізу?
8. Які ознаки має групове мислення?
9. В чому полягають групові деформації? Як зменшити їх вплив?
10. В чому полягає сутність “зсуву до ризику”?
11. Як трактується групова поляризація?
12. Які чинники сприяють успішності переговорів?
13. Які етапи прийняття групового рішення?

Рекомендована література: [1, 3, 5, 8, 9, 24, 44].

Лекція № 20. Особистість як об’єкт і суб’єкт спілкування (2 год.)

Поняття “індивід”, “суб’єкт”, “індивідуальність” в психології. Головні
підходи до трактовки поняття “особистість” (В. М. Мясищев, К. К. Платонов,
Д. М. Узнадзе, І. Т. Бжалава, Л. І. Божович). Проблема соціалізації індивіда.
Поняття соціалізації. Онтогенез та філогенез. Етапи соціалізації (за
Н. В. Андреєнковою): первинна, маргінальна, стійка. Соціалізація як єдиний
процес (Є. В. Соколов): гомінізація, соціальна адаптація, етнокультурація,
інтеграція особистості. Первинна та вторинна соціалізація. Соціально-
психологічна структура особистості. Психологічна структура особистості.
Принципи побудови структури особистості. Соціально-психологічний тип.
Поведінка як суттєвий компонент соціально-психологічної структури
особистості.

Семінар № 20 (2 год.)
1. Поняття “індивід”, “суб’єкт”, “індивідуальність” в психології.
2. Особистість як об’єкт та суб’єкт спілкування.
3. Соціалізація індивіда як присвоєння суспільного досвіду.
4. Етапи, механізми та інститути соціалізації індивіда.
5. Психологічна та соціально-психологічна структура особистості.
Завдання для самостійної роботи (8 год.)
1. Головні підходи до трактовки поняття “особистість”.
2. Сутність соціальної ідентичності особистості.
3. Роль особистості у розвитку суспільства.
4. Особистість як головна категорія соціальної психології.
5. Основні напрями соціологізації та психологізації проблеми особистості.

Контрольні запитання та завдання

1. Як розуміють поняття “індивід”, “суб’єкт”, “індивідуальність” у
психології?
2. Які головні підходи до трактовки поняття “особистість”?
3. Як визначається поняття “соціалізація”?
4. Які виокремлюють етапи соціалізації?
5. Як трактується первинна і вторинна соціалізація?
6. Які існують підходи до виділення структури особистості?
7. Чим соціально-психологічна структура особистості відрізняється від
загальнопсихологічної?
 Рекомендована література: [3, 13, 16, 17, 23, 26].

Лекція № 21. Особистість у структурі групових відносин (4 год.)

Статус особистості як показник становища в групі. Поняття статусу
(Т. Шибутані, С. Н. Тимашов, Г. Хоуменс, В. Б. Ольшанський). Авторитет та
престиж як складові статусу. Різновиди авторитету: моральний,
функціональний, формальний. Позиція як інтегральна система вибіркових
відносин особистості. Поняття “позиція особистості”. Головні підходи до
трактовки позиції. Установка як центральний елемент позиції. Потяття
“соціальна установка”. Функції установки: випереджальна та регулятивна.
Дослідження Р. Лап’єра: взаємозв’язок між аттитюдами та реальною
поведінкою. Типи ситуацій: знеособлена, частково особистий контакт,
безпосередня взаємодія. Типи аттитюдів: “до об’єкта” і “до ситуації” (М.
Рокич). Дослідження аттитюдія Р. Д. Майнерда, Л. Доба та М. Фішбайна.
Установчо-позиційний (диспозиційний) підхід до структури особистості (В.
О. Ядов). Роль як реалізація статусу і позиції особистості. Підходи до
трактовки поняття “роль”. Зразок ролі. Модель ролі. Рольова поведінка.

Семінар № 21 (2 год.)
1. Показники становища в групі.
2. Статус особистості як показник її стану в групі.
3. Позиція особистості як суб’єктивний бік статусу.
4. Інтегральна система вибіркових відносин особистості.
5. Установка як психологічний та соціально-психологічний феномен.
6. Соціальна установки та її основні функції.
7. Особистість як виконавець сукупності суспільних ролей.
8. Роль та рольова поведінка особистості.

Завдання для самостійної роботи (8 год.)

1. Співвідношення понять “статус”, “позиція” і роль”
2. Проблема побудови структури особистості.
3. Соціальна поведінка і соціальна установка: проблема взаємозв’язку.
4. Статусно-рольові характеристики особистості, їх переваги та недоліки в
поясненні соціальної поведінки особистості.
5. Соціально-психологічна структура особистості: реалізація єдності
соціального та індивідувального.

Контрольні запитання та завдання

1. Як визначається статус особистості?
2. Як співвідносяться авторитет та престиж зі статусом особистості?
3. Які виокремлюють різновиди авторитету?
4. Дати визначення поняттю «позиція особистості».
5. Дати характеристику поняття «установка».
6. Які функції має установка?
7. Яка структура установки?
8. В чому полягала сутність дослідження Р. Лап’єра?
9. Які існують підходи до дослідження атитюдів?
10. Дати визначення поняттю “роль”
11. Дати характеристику рольової поведінки особистості.

Рекомендована література: [3, 13, 12, 16, 23, 26, 47].

ЗАВДАННЯ МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 4

(КОЛОКВІУМ)
Теоретичні запитання, які стосуються опрацьованого матеріалу та
практичні завдання.
Приклади практичних завдань:
1. Віднести наведені словосполучення до певного стилю лідерства:
авторитарного, демократичного, ліберального.
Рішення приймаються колегіально, переважає контролююча функція у
взаємостосунках з підлеглими, лідер не дає вказівок, підлеглі не відверті з
керівником, переважають неформальні стосунки у групі, толерантність
щодо підлеглих, переважають формальні стосунки, група сама визначає
головні напрямки своєї життєдіяльності, рішення керівник приймає
самостійно, сприятливий психологічний клімат, не дає повної інформації про
стан справ, високий рівень товариськості, робота чітко планується, сприяє
росту відповідальності та самостійності членів групи.
2. Валентина чекала на повернення чоловіка з острахом. Частіше за все
він повертався у поганому настрої та шукав привід для сварки: то взуття
нерівно стояло у коридорі, то неправильно був накритий стіл, то несмачно
приготовлена страва, то дружина не так на нього подивилася. До приходу
чоловіка Валентина намагалася передбачити всі причіпки і ще раз оглянула,
як стоїть взуття, як накрито стіл та, подивившись на своє відображення у
дзеркалі, постаралася посміхнутися. На душі було важко. Яких стратегій
поведінки в конфліктній ситуації дотримуються члени сім’ї?
3. Дружина Олександра була незадоволена його посадою, зарплатнею
та й життям взагалі. Тому вона часто висловлювала своє невдоволення
чоловіком, порівнюючи його з більш успішними знайомими. У такі хвилини
Олександр швидко одягався і виходив на вулицю. Тільки так він міг
припинити розмови дружини про невдале життя. Яких стратегій поведінки в
конфліктній ситуації дотримуються члени сім’ї?
4. Проблеми в сім’ї виникли тоді, коли Галина пішла працювати після
народження дитини. Сергій не розумів, чому в квартирі відразу стало не так
затишно та чисто, як раніше, кількість страв та їх смак теж змінився не на
краще, а дружина щовечора була стомленою та без настрою. При цьому
Сергій, як і раніше, після роботи читав газети та дивився телевізор. Одного
разу Галина не витримала і попросила Сергія допомагати їй по господарству
та час від часу робити покупки. Вони разом обговорили ту роботу, яку кожен
з них зможе виконувати, і домовилися допомагати один одному. Після цього
ситуація змінилася на краще: стало значно чистіше в квартирі, у дружини
покращився настрій. Яких стратегій поведінки в конфліктній ситуації
дотримуються члени сім’ї?
 5. Сім’я обговорювала свій літній відпочинок. Чоловік хотів поїхати в
гори, а дружина любить відпочивати на морі. Врешті-решт дійшли згоди
поїхати на Кавказ, де є гори і море. Яких стратегій поведінки в конфліктній
ситуації дотримуються члени сім’ї?
6. Ви негативно ставитеся до якоїсь людини і, говорячи з друзями,
висловлюєте думку про те, що не будете спілкуватися з цією людиною. Але
зустрівши цю людину на вулиці, починаєте розмовляти з нею, запитуєте про
життя та не виявляєте свого негативного ставлення. Дія яких соціально-
психологічних феноменів при цьому виявляється?
7. Для нас характерне існування певних образів представників тих чи
інших націй. Зокрема, ми вважаємо, що німці – педанти, англійці –
консерватори тощо. При цьому ми вважаємо, що власна нація має найбільш
позитивні риси порівняно з іншими. Про які явища етнічної психології
йдеться?
8. У 8 класі виникла ситуація неспівпадання думки класу та одного з
учнів. Учень, щоб не створювати конфліктну ситуацію та не протиставляти
себе колективу, погодився з думкою класу. Яке явище соціально-
психологічної взаємодії індивіда і групи має місце у цій ситуації?
9. Хоча Тетяна та Сергій одружилися п’ять років назад, тільки місяць
назад у них народився син. Вони проживають окремо від батьків. Коли їхня
сім’я стала малою групою? Обґрунтувати свою точку зору.
Перелік запитань до комплексного підсумкового модулю (іспиту)
1. Предмет соціальної психології.
2. Динаміка розвитку предмета соціальної психології протягом
історії.
3. Виникнення та становлення соціальної психології як науки.
4. Експериментально-прикладний етап розвитку соціальної
психології.
5. Експериментальний етап розвитку соціальної психології.
6. Дискусія 20-х років про предмет соціальної психології
7. Дискусія 60-х років про предмет соціальної психології
8. Розвиток соціальної психології в колишньому Радянському
Союзі та в Україні.
9. Методологічні засади соціально-психологічного дослідження
10. Загальна характеристика методів соціальної психології.
11. Метод спостереження.
12. Метод соціально-психологічного експерименту.
13. Метод опитування. Різновиди опитування.
14. Анкетування як метод соціально-психологічного дослідження.
15. Соціометричний метод дослідження.
16. Поняття про спілкування. Функції спілкування.
17. Структура та функції спілкування.
18. Розвиток спілкування в онтогенезі.
19. Спілкування як обмін інформацією. Специфічні риси людської
комунікації.
20. Засоби комунікації.
21. Бар’єри спілкування.
22. Поняття про соціальну перцепцію.
23. Механізми взаєморозуміння.
24. Вплив установки на процес сприймання іншої людини.
25. Поняття про каузальну атрибуцію та її помилки.
26. Чинники формування першого враження про людину.
27. Точність міжособистісної перцепції.
28. Спілкування як взаємодія.
29. Види взаємодії. Дослідження міжособистісної взаємодії.
30. Трансактний аналіз спілкування (Е.Барн). Типи трансакцій.
31. Психологічні способи впливу в процесі спілкування
32. Зараження та паніка як способи впливу.
33. Навіювання як спосіб впливу.
34. Наслідування як спосіб впливу.
35. Мода як спосіб впливу.
36. Чутки як спосіб впливу.
37. Поняття про групи. Головні ознаки групи.
38. Класифікація груп.
39. Головні характеристики великих соціальних груп.
40. Форми соціального контролю на рівні великих груп.
41. Психологічні особливості великих неорганізованих груп.
42. Психологічні особливості етнічних груп.
43. Психологічні особливості українського національного характеру.
44. Поняття про малу групу та її ознаки та межі.
45. Історія досліджень малої соціальної групи.
46. Головні підходи до вивчення малої соціальної групи.
47. Класифікація малих груп.
48. Структура взаємовідносин в малій соціальній групі.
49. Поняття про групову динаміку та її процеси.
50. Механізми групової динаміки.
51. Утворення та розвиток малої групи.
52. Моделі групо- та колективоутворення.
53. Групові норми та нормоутворення. Поняття соціального
контролю. Ознаки соціальних норм.
54. Феномен групового тиску. Конформізм та конформність.
55. Чинники конформної поведінки.
56. Вплив меншості на групу
57. Поняття про референтну групу. Концепція референтних груп
особистості.
58. Проблема згуртованості групи. Головні підходи до тлумачення
згуртованості.
59. Феномен міжособистісної сумісності. Сумісність та
спрацьованість.
60. Поняття про конфлікт. Способи реагування на конфлікт.
61. Динаміка розвитку конфлікту.
62. Поняття про лідерство та керівництво.
63. Теорії походження лідерства і керівництва.
64. Стилі лідерства та керівництва.
65. Сучасні підходи до виокремлення стилів лідерства і керівництва
66. Різновиди теорії рішень.
67. Стандартне групове завдання.
68. Аналіз якості групових та індивідуальних рішень. Групові
деформації. Зменшення впливу групових деформацій.
69. Послідовність етапів прийняття рішення.
70. Поняття “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”.
71. Проблема соціалізації індивіда. Поняття ресоціалізації.
72. Соціально-психологічна структура особистості.
73. Статус особистості як показник становища у групі.
74. Позиція як інтегральна система вибіркових відносин особистості.
75. Установка як центральний елемент позиції. Феномен Лап’єра.
76. Роль як реалізація статусу і позиції особистості.
77. Інтеракціонізм як напрямок у соціальній психології. Основні
школи інтеракціонізму: а) символічний інтеракціонізм; б) рольові теорії; в)
теорії референтних груп.
79. Психоаналітична орієнтація: а) динамічна теорія функціонування групи
В. Байона; б) теорія розвитку групи В. Бенніса і Г. Шепарда; в) тривимірна
теорія інтерперсональної поведінки В. Шутца.
80. Необіхевіористська орієнтація: а) теорії агресії та наслідування; б) теорія
діадичної взаємодії.
81. Когнітивістська орієнтація: а) теорії когнітивнгої відповідності; б) теорія
когнітивного диссонансу Л. Фестінгера; в) теорія конгруентності Ч. Осгуда і
П. Танненбаума; г) когнітивний підхід С. Аша, Д. Креча і Р. Крачфілда.
82. Моляко В. О. Формування образу екологічної катастрофи на
прикладі чорнобильської атомної аварії (рос.).
83. Моляко В. О. Психологічні наслідки чорнобильської катастрофи
(рос.).
84. Поршнев Б. Ф. Контрсугестия и история.
85. Рощин С. К. Психология толпы: анализ прошлых исследований и
проблемы сегодняшнего дня.
86. Данилюк І. В. Психічний склад як компонент структури психології
етнічної спільноти.
 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна:
1. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. – М. :
Аспект Пресс, 2001. – 384 с.
2. Андриенко Е. В. Социальная психология / Под ред.
В. А. Сластенина. – М. : Академия, 2001. – 264 с.
3. Коваленко А. Б. Соціальна психологія /А. Б. Коваленко,
М. Н. Корнєв. – К.: Геопринт, 2006. – 400 с.
4. Корнєв М. Н. Соціальна психологія / М. Н. Корнєв,
А. Б. Коваленко. – К., 1995. – 304 с.
5. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб, : Питер,
1997. – 688 с.
6. Социальная психология / Под ред. А. В. Петровского. – М., 1987.
7. Социальная психология / Под ред. П. М. Предвечного,
Ю. М. Щарковина. – М., 1976.
8. Социальная психология / Под ред. А. Н. Сухова, А. А. Деркача. –
М. : Академия, 2001. – 600 с.
9. Социальная психология. Хрестоматия / Сост. Е. П. Белинская,
О. А. Тихомандрицкая. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 475 с.
10. Социальная психология. История. Теория. Эмпирические
исследования / Под ред. Е. С. Кузьмина, В. Е. Семенова. – Л. : ЛГУ, 1979. –
288 с.
11. Социальная психология в трудах отечественных психологов:
Хрестоматия. – М., 2000.
12. Шибутани Т. Социальная психология / Т. Шибутани. – М., 1969.
– 475 с.

Додаткова:

13. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. –

Л. : Из-во Ленингр. ун-т, 1967.
14. Андреева Г. М. Зарубежная социальная психология ХХ столетия:
Теоретические подходы / Г. М. Андреева, Н. Н. Богомолова,
Л. А. Петровская. – М. :  Аспект Пресс, 2001. – 288 с.
15. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в
игры / Э. Берн. – Л. : Лабиринт, 1992. – 400 с.
16. Бодалев А. А. Личность и общение / А. А. Бодалев. – М. :
Международная педагогическая академия, 1983. – 328 с.
17. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте /
Л. И. Божович. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.
18. Гнатенко П. И. Национальный характер / П. И. Гнатенко. –
Днепропетровск, 1992.
19. Головаха Е. И. Психология человеческого взаимопонимания /
Е. И. Головаха, Н. В. Панина. – К. : Политиздат Украина,1989. – 189 с.
20. Горелов И. Н. Невербальные компоненты коммуникации /
И. Н. Горелов. – М. : ЛИБРОКОМ, 1980. – 212 с.
 21. Донченко Е. А. Личность: конфликт, гармония / Е. А. Донченко,
Т. М. Титаренко. – К. : Политиздат Украина, 1989. – 195 с.
22. Казмиренко В. П. Социальная психология организаций /
В. П. Казмиренко. – К., 1993. – 191 с.
23. Кон И. С. Социология личности / И. С. Кон. – М. : Политиздат,
1967. – 383 с.
24. Кричевский Р. Л. Психология малой группы: теоретический и
прикладные аспекты / Р. Л. Кричевский, Е. М. Дубровская. – М. : МГУ, 1991.
25. Крижанская Ю. С. Грамматика общения / Ю. С. Крижанская,
В. П. Третьяков. – М. : Смысл, 1999.
26. Леонтьев А. А. Педагогическое общение / А. А. Леонтьев. – М.,
1979.
27. Межличностное восприятие в группе / Под ред. Г. М. Андреевой,
А. И. Донцова. – М. : МГУ, 1981. – 295 с.
28. Мелибруда Е. Я-Ты-Мы / Е. Мелибруда. – М., 1986. – 256 с.
29. Мескон М. Х. Основы менеджмента / Х. М. Мескон, М. Альберт,
Ф. Хедоури. – М. : Прогресс, 1992.
30. Методологические проблемы социальной психологии. – М. :
Наука, 1975. – 322 с.
31. Методы социальной психологии / Под ред. Е. С. Кузьмина,
В. Е. Семенова. – Л. : ЛГУ, 1977. – 175 с.
32. Моль А. Социодинамика культуры / А. Моль. – М. : Прогресс,
1973. – 407 с.
33. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений /
Н. Н. Обозов. – К. : Лыбидь, 1990. – 192 с.
34. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории / Б. Д.
Парыгин. – М. : Мысль, 1971.
35. Парыгин Б. Д. Социальная психология как наука /
Б. Д. Парыгин. – Л. : ЛГУ, 1965. – 208 с.
36. Поршнев Б. Ф. Социальная психология и история /
Б. Ф. Поршнев. – М. : Наука, 1988. – 232 с.
37. Проблема общения в психологии / Под ред. Б. Ф. Ломова. – М.,
1981. – 276 с.
38. Психология масс. Хрестоматия / Под. ред. Д. Я. Райгородского. –
Самара: Бахрах, 1998. – 591 с.
39. Рубинштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии /
С. Л. Рубинштейн. – М. : Наука, 1959.
40. Самсонов Р. Социальная психика и идеология / Р. Самсонов. –
М., 1978.
41. Семиченко В. А. Психология общения / В. А. Семиченко. – К. :
Веселка, 1998. – 212 с.
42. Совместная деятельность: методология, теория, практика. – М. :
Наука, 1988.
43. Социальная психология в трудах отечественных психологов.
Хрестоматия  / Сост. А. Л. Свенцицкий. СПб. : Питер, 2000.
44. Хрестоматия по социальной психологии / Сост. Т. В. Кутасова. –
М. : Наука, 1994. – 222 с.
 45. Шихирев П. Н. Современная социальная психология в Западной
Европе / П. Н. Шихирев. – М. : Наука, 1985. – С. 100–114.
46. Шихирев П. Н. Современная социальная психология США /
П. Н. Шихирев. – М. : Наука, 1979. – С. 86–104.
47. Узнадзе Д. Н. Экспериментальные основы психологии установки
/ Д. Н. Узнадзе. – Тбилиси:  Изд-во АН Гр. ССР, 1961. – 806 с.