Метод - вказівки - СОЦ ПЕДАГОГ - Калениченко

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ
СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА
Методичні вказівки
Галузь знань: 01 “Освіта”

(шифр і назва)
спеціальність 015 “Професійна освіта”

(шифр і назва спеціальності)
спеціалізації 015.10 “Професійна освіта. Комп’ютерні технології”
015.11 “Професійна освіта. Машинобудування”
(шифр і назва)
Київ 2017
УДК 37.013.42 (075.8)
ББК 74.200 я 73
П 146
Укладач Р.А.Калениченко, кандидат психологічних наук, доцент
Рецензент М.В. Руденко, кандидат педагогічних наук, доцент
Відповідальний за випуск К.І. Почка, кандидат технічних наук,
доцент
Затверджено на засіданні кафедри основ професійного навчання,

протокол № 9 від 18 грудня 2017 року.
Соціальна педагогіка: методичні вказівки до вивчення курсу / уклад.

Р.А.Калениченко. – К.: КНУБА, 2017. – 27 с.
Розглянуто вимоги до підготовки до практичних занять та самостійної

підготовки, змістовні модулі, ключові слова тем, література для самостійної
підготовки, а також вимоги до написання і оформлення індивідуальних робіт
(рефератів).
Призначено для студентів галузі знань: 01 “Освіта”, спеціальністі 015

“Професійна освіта”, спеціалізацій 015.10 “Професійна освіта. Комп’ютерні
технології” та 015.11 “Професійна освіта. Машинобудування” Київського
національного університету будівництва і архітектури
© КНУБА, 2017
2
Передмова
Метою викладання навчальної дисципліни “Соціальна педагогіка” є

формування знань студентів про соціально-виховний потенціал суспільства,
закономірності й механізми становлення і розвитку особистості в процесі
освіти та виховання у різних соціальних інститутах, соціально-педагогічну
взаємодію особистості та середовища.
Основними завданнями вивчення дисципліни є:
– сформувати гуманістично зорієнтований професійний світогляд
майбутнього соціального педагога, який би розумів і сприймав проблеми
людей, котрі потребують допомоги;
– сформувати цілісне і ціннісне відношення до вітчизняного історичного
спадку в сфері соціальної підтримки і захисту особистості в контексті
світового цивілізаційного процесу;
– розкрити актуальну проблематику сучасних моделей організації
соціальної педагогічної роботи, які склалися в Україні і за її межами;
– визначити основи професійної соціально-педагогічної діяльності щодо
педагогізації середовища, встановлення гуманних, морально здорових
відносин у ньому;
– забезпечити оволодіння студентами певною системою теоретичних
знань і практичних умінь та навичок, необхідних соціальному педагогу.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
Знати:
– сутність теорії і практики соціально-педагогічної роботи, виникнення,
становлення і розвитку соціальної педагогіки як галузі інтегрованих знань;
– предмет соціальної педагогіки і її головні функції;
– специфіку соціалізації як соціально-педагогічного явища, особливості
її чинників;
– різні форми соціально-педагогічного впливу на особистість;
– специфіку формування відносин в соціально-виховному середовищі;
– методи, засоби і організаційні форми соціально-педагогічної роботи з
дітьми та молоддю, основи методики соціального виховання;
– основи соціально-педагогічної віктимології; – вітчизняний та світовий
досвід соціально-педагогічної діяльності.
Вміти:
– забезпечувати доцільне соціально-педагогічне втручання в процес
соціалізації дітей, підлітків, молоді; – надавати допомогу сім’ї і традиційним
інститутам виховання, виконуючи роль посередницької ланки між ними та
особистістю;
3
– збирати, аналізувати, систематизувати інформацію про соціальні
проблеми дітей, молоді, прогнозувати напрям їх продуктивної діяльності;
– здійснювати педагогічне керівництво процесом соціального виховання
у сім’ї, за місцем проживання, у виховних організаціях;
– здійснювати корекційний вплив на дітей та молодь, які знаходяться у
кризових станах та конфліктних ситуаціях.
Науково-теоретичними засадами вивчення дисципліни є закони та

закономірності загальної психології, психології особистості, соціальної та
організаційної психології, психології управління, психології професійної
діяльності, психології впливів, прикладної психології, конфліктології.
Вивчення навчального матеріалу передбачає активну самостійну
роботу студентів в тому числі під керівництвом викладача. Її результати
контролюються і оцінюються під час практичних занять.
Під час вивчення навчальної дисципліни застосовуються наступні
форми навчання: лекції, практичні заняття, а також самостійна робота
студентів.
Навчальна програма складається з модулю “ Теоретико-методологічні

основи соціальної педагогіки ” та 2-х змістовних модулів:
Змістовний модуль 1. “Соціальна педагогіка як наука і сфера
практичної діяльності”.
Змістовий модуль 2. “Становлення та розвиток соціальної педагогіки у
XX ст”.
Методичні вказівки складаються з таких розділів:

І. методичні рекомендації щодо підготовки і проведення практичних
занять.
ІІ. Практичні заняття з курсу “Соціальна педагогіка”.
ІІІ. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних робіт
(рефератів).
IV. Тематика рефератів.
V. Перелік типових питань з дисципліни “Соціальна педагогіка”.
VІ. Список літератури до курсу “Соціальна педагогіка”.
Розділ І. Методичні рекомендації щодо підготовки і проведення

практичних занять
Практичне заняття (п. з.) – це форма навчального заняття, при якому
педагог організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних
4
положень навчального предмета й формує в них уміння та навички їх
практичного застосування шляхом індивідуального практичного виконання
відповідно сформульованих завдань. П. з. можуть існувати у виді
спеціальних, технічних і ряду інших. Особливе та надзвичайно важливе місце
серед них посідають спеціальні заняття, які безпосередньо формують,
розвивають і вдосконалюють майстерність. П. з. проводяться із
використанням сучасних інноваційних та інтерактивних методів, а саме:
рольових ігор, педагогічної практики, мозкового штурму, стажування,
лабораторних робіт, тренування, які передбачають глибоку, всебічну і
різноманітну підготовку їх учасників, уміння здійснити складні розумові дії
та вимагають від них значних емоційно-вольових зусиль.
Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично
правильно проведений інструктаж – короткі, лаконічні та чіткі вказівки
науково-педагогічного працівника щодо виконання тих чи інших дій. Він, як
правило, передує проведенню різних вправ, практичних робіт і
характеризується дуже стислою формою викладання вказівок про місце, час і
послідовність виконання певних практичних дій.
Інструктаж є важливою складовою частиною забезпечення високого рівня
проведення заняття. Тому він вимагає відповідної змістовної та методичної
підготовленості. Для якісного проведення інструктажу, виходячи з
передового педагогічного досвіду, можна запропонувати такий алгоритм
дій:
 чітке формулювання теми, мети та послідовності інструктажу;
 визначення правил, методів, прийомів, способів, засобів
проведення даного заняття, всебічне обґрунтування методики його
організації;
 визначення критерії оцінки опанування суб’єктами учіння
відповідних знань, навичок та умінь;
 нагадування теоретичних основ практичних дій: докладне
пояснення запланованих навчальних дій, які буде виконувати суб’єкт учіння,
використовуючи водночас відповідні засоби наочності;
 визначення найбільш ефективних і оптимальних способів та
прийомів реалізації навчальних дій і завдань (бажано демонструвати їх
певними дидактичними прийомами та засобами показу);
 ознайомлення студентів з тими педагогічними ситуаціями та
предметами, які будуть використовуватися під час занять;
 показ моделі певних дій;
 перевірка правильного розуміння мети, сутності й ролі заняття і
моделі та методів їх реалізації;
5
 уточнення питань, які можуть викликати певні труднощі під час
проведення практичних занять;
 перевірка глибини сприйняття і способів виконання основних
елементів дій суб’єктами учіння, зазначення причин і характеру помилок, які
найчастіше мають місце під час проведення цього заняття, та способів їх
уникнення;
 доведення до свідомості студентів заходів безпеки, яких вони
повинні дотримуватися під час заняття;
 надання допомоги студентам у виборі літератури, наочних
матеріалів, матеріальної бази та способів їх використання;
 зазначення місця, змісту, методу та форми самостійної праці над
проблемами майбутнього заняття.
Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань,
умінь і навичок тих, хто навчається, постановку загальної проблеми
викладачем та її обговорення, розв'язування контрольних завдань, їх
перевірку і оцінювання.
Під час проведення практичного заняття навчальна група за
необхідності може ділитися на підгрупи.
Розділ ІІ. Практичні заняття з курсу

“Соціальна педагогіка”
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1.
Соціальна педагогіка: предмет, прикладні завдання, зв’язок з
соціалізацією особистості (2 год.)
Теоретичні питання
1. Соціальна педагогіка, її структура.
2. Процес соціалізації.
3. Функції соціальної педагогіки.
4. Прикладні завдання соціальної педагогіки.
5. Роль та місце соціального педагога у процесі соціалізації людини.
Література:
1. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник – К.:
Кондор, 2005. – 560с.
2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч.
посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. В. Безпалько — К.: Центр учбової
літератури, 2009. — 208 с..
3. Капська А.Й. Соціальна педагогіка: Підручник. 4-те вид. виправ. та
доп. / За ред. проф. А.Й. Капської.– К.: Центр учбової літератури, 2009. –
488 с.
6
4. Калениченко Р.А., Мустафаєв Г.Ю. Особливості соціально-
психологічного супроводу професійного становлення майбутніх фахівців //
Вісник НУОУ. Збірник наук. праць. – К.: НУОУ, 2016. – Вип. 1 (47). – С. 46–
51.
5. Калениченко Р.А. Практична психологія в системі соціальної роботи:
Навч. посіб. — К.: КиМУ, 2005. — 115 с.
6. Калениченко Р.А. Системи служб та функції соціальної роботи: Навч.
посіб. — К.: КиМУ, 2007. — 117 с.
7. Калениченко Р.А. Волонтерство в соціальній роботі: Навч. посіб. — К.:
КиМУ, 2008. — 86 с.
8. Соціальна педагогіка. Пенішкевич Д.І., Тимчук Л.І. Соціальна
педагогіка: Модульна технологія навчального курсу: / Д.І. Пенішкевич,
Л.І. Тимчук. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. – 496 с.
9. І Шакурова М.В. Методика і технологія роботи соціального педагога:
навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що
навчаються за спеціальністю "Соціальна педагогіка" - М.: Академія, 2007 р. -
272 с.
Основні поняття
Соціальна педагогіка, Робота соціального педагога, виховна діяльність,
педагогічний вплив суспільства, соціалізація, адаптація, інтерналізація,
спілкування, діяльність, самосвідомість
Завдання до самопідготовки
1. Опрацюйте теоретичні питання.
2. Розкрийте зміст основних понять з теми:
 Як розглядають соціальну педагогіку її дослідники?
 Структура соціальної педагогіки як науки.
 Поняття про процес соціалізації.
 Назвіть і поясніть функції соціальної педагогіки.
 У чому полягають основні вимоги до системи соціалізації молодого
покоління, яке поступово рухається до формування інформаційного
суспільства?
Методичний практикум
1.Покажіть на прикладах у чому полягають прикладні завдання
соціальної педагогіки (письмово).
2.Покажіть загальну структуру діяльності соціального педагога у ході
соціалізації клієнта на засадах філософських основ соціально-педагогічної
діяльності
3.Подумайте, у якому напрямі необхідно спрямовувати процеси
соціалізації в найближчі два-три десятиліття?
Методичні основи соціальної педагогіки (2 год.)
7
1. Поклієнтами, так і з їх групаминяття соціальної філософії, соціального
виховання та філософії сучасної освіти.
2. Докорінна проблема соціалізації людини у світлі ідей філософії
марксизму, екзистенціалізму, філософії нестабільності та філософії
глобальних проблем людства.
3. Синергетична методологія – вихідна основа для проектування
соціально-педагогічної роботи як з окремими клієнтами, так і з їх
групами.
1. 1. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник – К.:
Кондор, 2005. – 560с.
488 с.
51.
посіб. — К.: КиМУ, 2007. — 117 с.
КиМУ, 2008. — 86 с.
272 с.
Поняття «соціальна робота», «соціально-педагогічна робота»,
«соціально-педагогічна діяльність», професійна діяльність, соціально-
педагогічна діяльність, соціальна філософія, соціальне виховання, проблеми
соціалізації людини, марксизм, екзистенціалізм, філософія нестабільності,
філософія глобальних проблем людства, синергетична методологія.
Завдання для самопідготовки
1. Опрацюйте теоретичні питання.
2. Розкрийте зміст основних понять з теми:
 У чому суть проблем соціальної філософії?
 Чим філософія соціального виховання відрізняється від соціальної
філософії?
8
 Роль філософських принципів субстанціональної єдності та
діалогової згоди у вирішенні проблем філософії сучасної освіти.
 У чому суть докорінної проблеми соціалізації людини?
 Роль марксистських ідей відчуження людини та її руху до свободи в
колі сучасних проблем соціалізації.
 Екзистенціалізм як популярна філософська течія сучасності, її вплив
на характер та спрямованість соціально-педагогічної діяльності.
 Поняття автентичної людини в екзистенціалізмі як мети соціалізації
«стандартизованої» людини.
 Роль ідей філософії нестабільності І.Пригожина для розуміння
процесів розвитку суспільства та цілеспрямування соціально-педагогічної
діяльності соціального педагога.
 Синергетична методологія – як вихідна основа для проектування
соціально-педагогічної роботи з окремим клієнтом чи групою людей.
1. Проаналізуйте, в чому переваги застосування діалектико-
синергетичної методології для вирішення завдань соціальної педагогіки у
світлі вимог філософії глобальних проблем людства?
2. Визначте роль різних філософських напрямів у розв’язанні
докорінної проблеми соціалізації людини.
Соціально-педагогічна робота з сім’єю (4 год.)
1. Соціальні функції сім’ї.
2. Соціальна робота з сім'єю як соціальна проблема
3. Методики соціально-педагогічної роботи з сім'єю.
4. Методика соціального патронажу і нагляду.
5. Методика соціально-педагогічного сімейного консультування.
6. Педагогічний підхід до змісту і технологій соціальної роботи з сім'єю.
7. Робота соціального педагога з різними категоріями сімей.
8. Попередження соціального сирітства.
9. Алгоритм роботи соціального педагога з неблагополучною сім'єю.
10. Технологія «сімейного угоди».
Кондор, 2005. – 560с.
9
488 с.
51.
посіб. — К.: КиМУ, 2007. — 117 с.
КиМУ, 2008. — 86 с.
272 с.
Соціальні функції сім’ї, соціальна проблема, соціальна робота з сім’єю,
соціально-педагогічна робота з сім’єю, соціальний патронаж і нагляд,
соціально-педагогічне сімейне консультування, соціальна робота з сім’єю,
робота соціального педагога з різними категоріями сімей, попередження
соціального сирітства, робота соціального педагога з неблагополучною
сім’єю, «сімейна угода»
Завдання для самопідготовки

1. Для виконання самостійної роботи з даної теми необхідно розкрити
питання заняття з використанням прикладів.
1. Наведіть основні соціальні функції сім’ї.
2. Розкрийте основні методики соціально-педагогічної роботи з сім'єю.
3. Представте алгоритм роботи соціального педагога з неблагополучною
сім'єю.
Соціально-педагогічна підтримка дітей “групи ризику” (4 год.)
1. Поняття діти «групи ризику».
2. Фактори та причини виникнення категорії дітей «групи ризику».
3. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми “групи ризику”.
10
4. Організація соціально-педагогічної взаємодії для забезпечення роботи з
учнями “групи ризику”.
5. Технології роботи з діттьми “групи ризику”.
6. Формування банку даних дітей і підлітків “групи ризику”.
7. Діагностіка проблем особистісного та соціального розвитку дітей та
підлітків.
8. Навчання школярів групи ризику за допомогою урочної системи.
Кондор, 2005. – 560с.
488 с.
51.
посіб. — К.: КиМУ, 2007. — 117 с.
КиМУ, 2008. — 86 с.
272 с.
Діти «групи ризику, виникнення категорії дітей «групи ризику»,
соціально-педагогічна діяльність з дітьми “групи ризику”, соціально-
педагогічна взаємодії, робота з учнями “групи ризику”, технології роботи з
діттьми і підлітками “групи ризику”“групи ризику”, банк даних дітей і
підлітків “групи ризику”, діагностіка проблем особистісного та соціального
розвитку дітей та підлітків, навчання школярів групи ризику за допомогою
урочної системи
1. Опрацюйте теоретичні питання. Розкрийте зміст основних понять
з теми.
2. Поясніть причини виникнення категорії дітей «групи ризику»
(письмово).
3. Проаналізуйте особливості навчання школярів групи ризику за
допомогою урочної системи.
11
1. Розкрийте використовуючи приклади деякі Технології роботи з
діттьми “групи ризику”.
2. Розкрийте, як відбувається діагностіка проблем особистісного та
соціального розвитку дітей та підлітків (письмово, використовуючи
приклади).
Соціально-педагогічна робота в інтернатних закладах (2 год.)
1. Розвиток особистості дитини в умовах інтернатних закладів.

2. Соціально – педагогічна робота з дітьми – сиротами.
3. Методологічні засади оцінювання потреб вихованців інтернатних
закладів.
4. Особливості виховання учнів у школі – інтернаті.
5. Особистісно-зорієнтоване навчання учнів в умовах школи – інтернату.
6. Основи соціально – педагогічної реабілітації вихованців інтернатних
закладів.
Кондор, 2005. – 560с.
488 с.
51.
посіб. — К.: КиМУ, 2007. — 117 с.
КиМУ, 2008. — 86 с.
272 с.
12
Інтернатні заклади, особистостість дитини, соціально – педагогічна
робота з дітьми – сиротами, оцінювання потреб вихованців інтернатних
закладів, виховання учнів у школі – інтернаті, особистісно-зорієнтоване
навчання, навчання учнів в умовах школи – інтернату соціально – педагогічна
реабілітація, соціально – педагогічної реабілітації вихованців інтернатних
закладів.
1. Опрацюйте теоретичні питання. Розкрийте зміст основних понять з
теми.
2. Проаналізуйте особливості виховання учнів у школі – інтернаті.
1. Наведіть приклади проведення соціально – педагогічної
реабілітації вихованців інтернатних закладів.
Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми. Позашкільні
освітньо-виховні заклади та специфіка їх діяльності (4 год.)
1. Поняття, мотиви та процес творчості.

2. Функції соціального педагога, що працює з обдарованими дітьми.
3. Проблеми діагностики обдарованості.
4. Методи вивчення соціальним педагогом творчої дитини.
5. Методи і прийоми роботи з учнями для розвитку творчих здібностей.
6. Основні напрями та зміст позашкільної освіти та виховання.
7. Типологія позашкільних освітньо-виховних закладів та специфіка їх
діяльності.
8. Особливості роботи багатопрофільних закладів типу Палаців та
Будинків творчості.
Кондор, 2005. – 560с.
літератури, 2009. — 208 с.
3. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-хт. Т. 1: Пер. сфранц.-М.:Мир,
1992.-496 с.
488 с.
13
51.
посіб. — К.: КиМУ, 2007. — 117 с.
КиМУ, 2008. — 86 с.
272 с.
Творчість, креатив, поняття, мотиви та процес творчості,
обдаровані діти, діагностика обдарованості, проблеми діагностики
обдарованості, вивчення соціальним педагогом творчої дитини, методи і
прийоми роботи з учнями для розвитку творчих здібностей, позашкільна
освіта та виховання, специфіка діяльності позашкільних освітньо-виховних
закладів, особливості роботи багатопрофільних закладів типу Палаців та
Будинків творчості
1. Опрацюйте теоретичні питання. Розкрийте зміст основних понять з
теми.
2. Поясніть функції діяльності соціального педагога, який працює з
обдарованими дітьми.
3. Поясніть, які існують проблеми діагностики обдарованості.
1. Розробити орієнтовну схему розташування позашкільних виховних
закладів різного типу в регіоні (за місцем проживання студента) та
можливості розвитку на їх основі комплексу позашкільної освіти та
виховання.
2. Ознайомитись з виховною діяльністю різних типів позашкільних
виховних закладів та скласти звіт-розповідь про основні напрямки їх роботи?
3. Розкрити основні причини та закономірності плідного розвитку та
занепаду позашкільних закладів в умовах сучасної держави.
4. Продемонструйте практично роботу з методиками для діагностики
обдарованості на своїх одногрупниках під час практичного заняття.
14
Розділ ІІІ. Методичні рекомендації
щодо виконання індивідуальних робіт (рефератів)
Вимоги до змісту реферату

Під час аналізу змісту реферату кафедра звертає увагу на використання
автором нових досягнень науки, передового інноваційного педагогічного
досвіду, переконливість і достовірність поданих фактів, обґрунтованість
висновків і узагальнень, коректність використання наукової літератури,
науково-практичну цінність роботи. Хоча розробка реферату не передбачає
результату, який є вкладом в науку, проте нові дані, факти, думки, новації,
інновації, своєрідна їх інтерпретація і несхожа на попередні систематизація
повинні в роботі бути.
При виконанні реферату необхідно обґрунтувати актуальність, викласти
історію питання, інтерпретувати дані досліджень, які проводились вченими
(або особисто автором), проаналізувати літературні джерела. Іноді при
розробці теми штучно “притягують” такий матеріал, який має другорядне
значення або і зовсім не потрібен для даної конкретної роботи. Матеріал слід
висвітлювати ґрунтовно, логічно, але уникати зайвих відступів, дрібних, не
характерних фактів.
Робота повинна завершитися чіткими і конкретними висновками. При
цьому потрібно звертати увагу на оформлення роботи згідно з
Держстандартом її грамотність, правильний запис використаної літератури,
цитат і посилань на джерела. Студенті працюють під керівництвом викладача
кафедри.
Вибір теми і складання плану реферату

Першим, дуже відповідальним кроком є вибір студентами теми реферату,
яка повинна відповідати сучасному стану розвитку педагогічної теорії та
практики, відповідати програмі навчальної дисципліни, потребам освітнього
процесу у ВНЗ. Кафедра пропонує студентам тематику рефератів. Слід
виходити також з того, що студенті повинні дати згоду на розробку
запропонованої їм теми. Старости груп складають списки, де вказують:
номер групи, прізвище та ініціали студента, назву теми і подають їх на
кафедру. Студент може просити дозволу на власну тему, яка викликає в нього
інтерес. Недоцільно вибирати теми, які добре і всебічно висвітлені в
літературних джерелах. Їх важко доповнити новими думками, фактами. В
цьому випадку виклад змісту роботи може звестися до звичайного
копіювання (компіляції).
Нова, маловивчена тема відкриває більше можливостей для прояву
самостійності і виявлення творчих здібностей студента. Після вибору і
схвалення теми роботи студент розробляє графік її виконання. Він передбачає
такі етапи:
I) вибір теми реферату, з’ясування ступеня її досліджуваності в літературі;
II)підбір літератури, складання бібліографічного списку;
15
III) вивчення літератури та інших джерел;
IV) написання роботи;
V) подання роботи викладачеві;
VI) захист реферату.
Після ознайомлення із загальною і спеціальною літературою складається
попередній варіант плану роботи. По ходу накопичення матеріалу та його
систематизації план удосконалюється й корегується. Після завершення
підготовчої роботи складається його остаточний варіант.
Структура роботи передбачає такий вигляд: зміст, вступ, основна
частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за
необхідністю).
Після складання графіка, вивчення літературних та інших джерел
рекомендується розробити план роботи, який може обговорюватися із
викладачем.
Форма плану може бути різною. Як правило, він включає вступ, основну
частину, висновки і список використаної літератури. Можна вмістити також і
додатки.
У вступі розкриваються актуальність і важливість теми, висвітлюються
вихідні методологічні положення, які визначають підхід до теми, дається
історіографія і характеристика джерел для того, щоб виявити ступінь
дослідження теми, аспекти, які потребують вивчення.
ступ дає загальне уявлення про роботу й має містити такі основні
моменти:
а) обґрунтування теми;
б) актуальність обраної теми, ступінь її досліджуваності;
в) визначення мети та завдань роботи, виділення кола питань, які слід
розглянути для найповнішого розкриття теми;
г) стислий огляд літератури та інших джерел.
Основна частина роботи присвячується розгортанню центральної ідеї і
розв’язанню означених у виступі завдань.
Змістом реферату можуть бути:
 аналіз актуальних проблем педагогіки вищої школи за спеціальністю
(інформатика, металознавство, тощо), освітніх або психолого-педагогічних
проблем;
 аналіз і характеристика існуючих проблем в педагогіці вищої школи
 аналіз комплексу науково-методичних проблем та явищ теорії та практики
педагогіки вищої школи (власного досвіду, досвіду досвідчених колег).
Основна частина роботи складається з двох-чотирьох параграфів, у свою
чергу розбитих на підрозділи (параграф має включати більше 2–х
підрозділів). Кожний параграф має висвітлювати самостійне питання
поставленої проблеми, підрозділ — окрему частину цього питання.
Надзвичайно важливим є збереження логічного зв’язку між параграфами
(підрозділами в параграфі) і послідовність переходу від одного параграфу до
16
іншого. Зміст параграфів і підрозділів має відповідати їхній назві,
закінчуватися стислими висновками.
Робота завершується загальними висновками. Вони мають бути чіткими,
місткими й короткими за формою. Нових фактичних даних, теоретичних
положень у цій частині подавати не слід, доречно підкреслити перспективу
розвитку проблеми в освітній практиці, а також запропонувати власні
практичні рекомендації. Висновки констатують ступінь реалізації мети і
завдань, які були визначені у вступі, а також теоретичну цінність виконаної
роботи.
Оформлення роботи
Допускається оформлення реферату в рукописному або надрукованому

варіантах. Приблизний обсяг реферату 25-35 сторінок тексту комп’ютерного
друку.
Стандартний лист, набраний на комп’ютері, має до 30 рядків,
надрукованих через 1,5 інтервали на одному боці (розмір шрифту 14 пунктів).
Довжина кожного рядка — 62-66 знаків, новий абзац починається з відступу
не менше 15 мм. Лист має такі поля: верхній — не менше 20 мм, нижній —
20 мм, правий — 15 мм, лівий — 25 мм.
Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули чи умовні
позначення можна пастою, чорнилом лише чорного кольору.
Друкарські помилки, описки, які виявилися після написання реферату,
можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням коректором і
нанесенням правильного тексту. Допускається наявність не більше двох
виправлень на одній сторінці.
Текст основної частини реферату поділяють на параграфи та підрозділи.
Параграф не слід починати з нової сторінки. Заголовки структурних
частин реферату, а саме „Зміст”, „Вступ”, „Основна частина” „Список
використаних джерел”, „Додатки” (за необхідністю), друкуються з нової
сторінки, з вирівнюванням по центру і виділенням жирним шрифтом.
Заголовки параграфів і підрозділів друкуються маленькими літерами
(окрім першої великої) з абзацу, крапку в кінці заголовку не ставлять.
Відстань між заголовком та текстом має становити 2 інтервали.
Не допускається розміщення назви параграфу або підрозділу в нижній
частині сторінки, якщо далі подається лише рядок тексту.
Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами у правому нижньому
куті без крапки. Титульний аркуш вважається за першу сторінку, але
нумерація на ньому не проставляється. Наступні сторінки нумерують
починаючи з другої.
Такі структурні частини проекту як зміст, вступ, основна частина,
висновки, перелік використаних літературних джерел, додатки не мають
порядкового номеру.
Номер параграфу позначають арабською цифрою з крапкою, а після
цього у цьому ж рядку друкують його назву.
17
Підрозділи нумеруються в межах розділу: «1.,1, 1.2, тощо.», тобто
перший та другий підрозділ першого параграфу, причому крапка
проставляється і між цифрами і після останньої, а далі в тому ж рядку
подається назва підрозділу.
Робота відкривається титульним листом, на якому послідовно
вказується: назва університету, факультету, кафедра, тема роботи, прізвище,
ім’я, по батькові студента, спеціальність, номер навчальної групи, посада,
вчений ступінь і вчене звання викладача, місто і рік написання роботи.
За титульним листом розміщується зміст роботи, в якому послідовно
вказується вступ (без номера), назви параграфів і підрозділів (з відповідною
нумерацією), висновки (без номера), список використаних джерел (без
номера), додатки (без номера). Навпроти кожного елементу змісту
зазначаються номери сторінок його розташування у змісті реферату.
Важливу інформаційну роль у тексті роботи відіграє бібліографічний
апарат — посилання на джерела й літературу, а також список джерел.
Кожне висловлювання, положення, статистичний матеріал, які
цитуються, слід обов’язково підтвердити посиланням на джерела.
Для того, щоб грамотно оформити посилання, студентам необхідно
дотримуватися таких положень.
При написанні реферату посилання на джерела дають змогу відшукати
документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа,
дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст,
мову тексту, обсяг. Посилатися бажано на останні видання публікацій.
Посилання в тексті реферату на джерела слід зазначати порядковим
номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками,
наприклад, «... у працях [1-7]...».
Коли в тексті реферату необхідно зробити посилання на складову
частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити
посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його
бібліографічному опису за переліком посилань.
Приклад: цитата в тексті: «... незважаючи на пріоритетне значення
мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна
ігнорувати найбільші канали передачі інформації [6, с. 84]».
Відповідний опис у переліку посилань:
6. Ананьев Б. Г. О человеке как объекте и субъекте воспитания /
Б. Г. Ананьев // Избранные психологические труды / под ред.: А. А.
Бодалева, Б. Ф. Ломова, И. В. Кузьмина. – М., 1980. – Т. 2. – С. 82–90.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором
або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без
пропусків будь-яких елементів, скорочення назв т.ін. (при цьому враховують
відповідність бібліографічного опису вимогам чинного міжнародного
стандарту ГОСТ 7.1-84, за винятком вимог Изм. N8 4 (ІПС №2 2001)).
Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених
відомостей.
18
Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи
посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або
заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно
до вимог міжнародних і державного стандартів з обов'язковим наведенням
назв праць.
Приклади бібліографічного опису та оформлення

посилань, запису джерел у списку використаної літератури
1 Абдугулов М. А. Эстетическое самовоспитание будущих учителей

музыки в системе профессиональной подготовки : дис. ... канд. пед. наук:
13.00.01 / Абдугулов Мусабек Алешаевич ; Киев. ун-т им. Т. Г. Шевченко. – К.
: [Б. и.], 1994. – 173 с.
2 Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка в системе высшего
педагогического образования / О. А. Абдуллина. – М. : Просвещение, 1990. –
141 с.
3 Агрессия и психическое здоровье / под. ред.: Т. Б. Дмитриевой, Б. В.
Шостаковича. – СПб. : Изд-во «Юрид. центр Пресс», 2002. – 464 с.
4 Александров А. А. Типология делинквентного поведения при
психопатиях и акцентуациях характера в подростковом возрасте / А. А.
Александров // Нарушения у детей и подростков. – М., 1981. – С. 51–59
5 Алемаскин М. А. Воспитательная работа с подростками / М. А.
Алемаскин. – М.: Знание, 1979. – 47 с.
6 Ананьев Б. Г. О человеке как объекте и субъекте воспитания / Б. Г.
Ананьев // Избранные психологические труды / под ред.: А. А. Бодалева,
Б. Ф. Ломова, И. В. Кузьмина. – М., 1980. – Т. 2. – С. 82–90.
7 Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания / Б. Г. Ананьев. –
М. : Ин-т практ. психологии : МОДЭК, 1996. – 384 с. – (Серия «Психологи
Отечества»).
8 Андрошок Т. А. Пропедевтична робота з підлітками, схильними до
девіантної поведінки, на уроках трудового навчання у загальноосвітній
школі / Т. А. Андрошок. – Херсон : [Б. в.], 2002. – 256 с.
9 Апетик Н. М. Моральна саморегуляція як умова попередження
девіантної поведінки підлітків : дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Апетик
Наталія Михайлівна; Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці :
[Б. в.], 2001. – 231 с.
10. Пєтухова І.О. Метод тестування у початковій школі (1920–1930) / І.О.
Пєтухова // Гуманізація навчально-виховного процесу : збірник наукових
19
праць / [За заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. – Вип. LII. – Ч. ІІ. – Слов’янськ :
СДПУ, 2010. – С. 170 – 180.
11. Олійник Ю.С. Порівняльний аналіз виникнення та подальшого
розвитку тестування у деяких країнах світу [Електронний ресурс] // Режим
доступу: http://www.rusnauka.com/12_kpsn_2010/Pedagogica/63601.doc.htm –
Заголовок з екрану.
Розділ V. Тематика рефератів

1. Школа - провідний чинник соціального виховання народів світу
(історичний аспект).
2. Історія формування проблем соціального виховання у філософській
думці.
3. Проблеми соціального виховання в літературі і література як засіб
соціального виховання.
4. Проблеми соціального виховання в мистецтві і мистецтво як засіб
соціального виховання.
5. Релігія і церква - важливі фактори соціального виховання з
Середньовіччя, до XX ст.
6. Історія розвитку соціально-педагогічних систем у світі.
7. Розвиток ідей і практики соціального виховання Середньовіччя.
8. Гуманістична ідея соціального виховання епохи Відродження та
практична її реалізація.
9. Ідеї соціального виховання епохи Просвітництва.
10. Становлення та розвиток соціальної педагогіки в Німеччині.
11. Внесок (історична особа) в розвиток ідей та/чи практики соціального
виховання.
12. Особливості соціально-педагогічної діяльності соціального педагога в
загальноосвітній школі.
13. Особливості соціально-педагогічної діяльності соціального педагога у
мікрорайоні.
14. Формування педагогічної культури соціального педагога.
15. Роль та місце соціального педагога у гармонізації сімейних
взаємовідношень.
16. Шляхи гармонізації внутрішньосімейних відносин (психолого-
педагогічні аспекти).
17. Сучасна сім'я та її виховні можливості.
18. Соціальний педагог сімейного типу: фактори роботи.
19. Напрямки роботи сімейного педагога у структурі територіального
центру соціальної допомоги сім'ї та дітям.
20. Самовиховання та сім'я.
21. Соціально-педагогічні умови виховання дітей у однолітній
(багатодітній, неповній, криміногенній) сім'ї.
22. Методой і форми роботи соціального педагога з неповною сім'єю.
23. Особлівості соціально-педагогічної діяльності з прийомною сім'єю.
20
24. Сім'я як об'єкт соціальної роботи.
25. Роль та місце соціального педагога у соціальному захисті сім'ї.
26. Компоненти виховного потенціалу сучасної сім'ї.
27. Історія становлення дошкільного соціального виховання у світі.
28. Історія становлення дошкільного соціального виховання в Україні.
29. Софія Русова - ініціатор і керівник дошкільного соціального виховання
в Україні.
30. Вітчизняний досвід становлення соціально-педагогічної функції школи.
Зарубіжний досвід становлення соціально-педагогічної функції школи.

31. Соціально-педагогічний аспект діяльності навчально-виховних закладів
інтернатного типу (можливо на прикладі діяльності Я.Корчака,
А.С.Макаренка).
Специфіка роботи соціального педагога у дитячому будинку.
32. Особливості роботи соціального педагога у закладах інтернатного типу
для дитей сиріт.
33. Реалізація внутришкільної соціально-педагогічної діяльності.
34. Формування системи соціально-педагогічної діяльності школи.
35. Соціальне становлення особистості у вищих навчальних закладах.
36. Формування соціальне активної особистості в ході навчання у вищих
закладах освіти.
37. Методи і форми роботи соціального педагога в закладах освіти.
38. Форми і методи роботи соціального педагога у закладах додаткової
освіти.
39. Студентське самоврядування як форма соціально-педагогічного
виховання.
40. Зміст та форми соціально-педагогічного виховання у вищих навчальних
закладах.
41. Безробіття серед молоді як соціально-педагогічна проблема.
42. Соціально-педагогічна допомогау професійному самовизначенні
молоді.
43. Напрями соціальної роботи з молоддю за кордоном.
44. Соціально-педагогічна роль студентського руху у суспільному житті.
45. Діяльність молодіжних організацій в Україні.
46. Діяльність молодіжних організацій за кордоном.
47. Соціальна підтримка молодої сім'ї.
48. Роль С.Т.Шацького у становленні мережі позашкільних закладів як
закладів соціального виховання.
49. Соціально-педагогічний аспект діяльності позашкільних закладів.
50. Характеристика основних засобів реалізації соціально-педагогічної
діяльності позашкільного закладу.
51. Особливості діяльності соціального педагога в дозвіллєвих закладах.
52. Особливості роботи соціального педагога в закладах реабілітації дітей з
обмеженими можливостями.
21
53. Неформальні об'єднання як фактор соціально-педагогічного впливу на
особистість дитини та підлітка.
54. Сучасне значення соціально-педагогічної роботи з дітьми та підлітками
за місцем проживання.
55. Роль факторів соціокультурного середовища і характер їх впливу на
поведінку індивіда.
56. Розгортання клубів за інтересами з опорою на традиції народної
мудрості.
57. Обрядовість як засіб підтримання та зміцнення сім'ї.
58. Роль народних свят у зміцненні внутрісімейних стосунків.
59. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми схильними до алкоголізму.
60. Особливості соціально-педагогічної діяльності з дітьми-наркоманами.
61. Бродяжництво та безпритульність дітей як соціально-педагогічна
проблема.
62. Форми і методи роботи соціального педагога в спеціальних закладах
для дітей-правопорушників.
Розділ VI. Перелік типових питань з дисципліни

“Соціальна педагогіка”
1. 3мiст та структура управлiння.
2. Організаційно-управлiнськi та психологiчнi компоненти процесу управлiння.
3. Специфіка управління в різних соціальних сферах (бізнес, виробництво,
освіта, культура, наука тощо).
4. Методи досліджень в психології управління.
5. Психологiчнi особливостi гуманiзацiї управлiння.
6. Психологiчнi умови та шляхи забезпечення гуманiзацiї управлiння.
7. Предмет та основнi завдання психологiї управлiння.
8. Актуальнi завдання добору та пiдготовки менеджерiв в Українi.
9. Роль психологiчної служби в оптимiзацiї управлiння.
10. Основнi принципи та форми взаємодiї керiвникiв організацій та практичних
психологiв при розв'язаннi управлiнських проблем.
11. Змiст та структура психологiчної готовностi керiвникiв до управлiння.
12. Мотиви управлiнської дiяльностi керiвникiв.
13. Знання, умiння та навички, необхiднi сучасному керiвниковi.
14. Вимоги до особистiсних характеристик керiвникiв.
15. Психологiчний аналiз прийняття управлiнських рiшень керiвниками.
16. Вплив об'єктивних та суб'єктивних факторiв на прийняття управлiнських
рiшень керiвниками.
17. Основнi вимоги до прийняття управлiнських рiшень.
18. Колегiальнiсть в прийняттi управлiнських рiшень: позитивні та негативнi
характеристики.
19. Природа та структура стилю керiвництва управлiнського персоналу.
20. Психологiчнi особливостi основних стилів керiвництва.
22
21. Психологічні основи індивiдуального стилю керiвництва.
22. Психологiчний аналiз факторiв, якi впливають на стиль керiвництва.
23. Психологiчнi особливостi соцiальних позицiй та соцiальних ролей
працiвникiв організацій.
24. Посадова iнструкцiя як основний засiб регламентацiї професійно-
функцiональних ролей працiвникiв організацій.
25. Психологiчний аналiз рольової поведiнки працiвникiв організацій.
26. Вплив професійно-функцiональних ролей на професiйне становлення та
особистiсний розвиток працiвникiв організацій.
27. Професiйна деформацiя особистостi працiвникiв організацій: причини
виникнення та умови попередження.
28. Мотивацiя дiяльностi працiвникiв як фактор ефективностi управлiння.
29. Психологiчний аналiз потреб працiвникiв.
30. Основнi стратегiї забезпечення керiвником мотивацiї діяльностi працiвникiв.
31. Психологiчнi умови формування мотивацiї дiяльностi працiвникiв.
32. Змiст та структура психологiчного клiмату в колективах організацій.
33. Види психологiчного клiмату в колективах організацій.
34. Роль психологiчного клiмату в забезпеченнi ефективностi управлiння.
35. Психологiчний аналiз факторiв, якi впливають на формування
психологiчного клiмату в організаціях.
36. Дiяльнiсть менеджерiв по формуванню сприятливого клiмату в організаціях.
37. Змiст та структура комунiкацiї в організаціях.
38. Основнi етапи пiдготовки та здiйснення комунiкацiї в організаціях.
39. Психологiчнi особливостi рiзних видів комунiкацiй в організаціях.
40. Роль "зовнiшнiх" та "внутрiшнiх" комунiкацiй в формуваннi iмiджу
організації.
41. Психологiчний аналiз комунiкативних бар'єрiв в організаціях.
42. Види психологічних впливів, які можна використовувати у різних життєвих
ситуаціях (визначення і засоби впливу).
43. Способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.
44. Особливості професійної діяльністі менеджера.
45. Приховане управління, маніпулювання і захист від них у життєдіяльності
менеджера.
46. Психологічні основи прихованого управління: експлуатація потреб людини.
47. Психологічні основи прихованого управління: використання людських
слабкостей.
48. Психологічні основи прихованого управління: використання особливостей
психіки.
49. Психологічні основи прихованого управління: використання стереотипів.
50. Основи тайм-менеджменту: де взяти час, якого не вистачає.
51. Ефективні правила організованої людини. «Принцип Парето».
52. Методи активізації творчого мислення.
23
53. Загальна характеристика конфлікту.
54. Функції конфліктів.
55. Класифікації конфліктів.
56. Внутрішньоособистісні конфлікти.
57. Міжособистісні конфлікти.
58. Міжгрупові конфлікти.
59. Типи та причини виникнення конфлiктiв в організаціях.
60. Функцiї конфлiктiв в процесi управлiння організаціями.
61. Структура та динамiка конфлiктiв, якi виникають в організаціях.
62. Психологiчна характеристика основних способiв поведiнки особистостi в
конфлiктi.
63. Шляхи попередження конфлiктiв в організаціях.
64. Шляхи "обходу" конфліктів.
65. Основнi способи розв'язання конфлiктiв в організаціях.
66. Психологічні умови розв'язання конфлiктiв в організаціях на основi
спiвробiтництва.
67. Поведінка партнерів у переговорному процесі.
68. Посередництво у розв’язанні конфліктів.
69. Формальне та неформальне посередництво.
70. Співвідношення понять «стратегія переговорного процесу» та « тактики
переговорного процесу».
71. Алгоритм розв'язання конфліктів в організаціях.
Розділ VII. Список літератури до курсу «Методика і практика

викладання фахової дисципліни»
Методичне забезпечення
1. Руденко М.В. Педагогіка вищої школи: методичні вказівки до вивчення

курсу / уклад. М.В. Руденко. – К.: КНУБА, 2016. – 36 с.
2. Руденко М.В., Ніколаєнко С.В., Мороз І.М. Методика професійного
навчання. Дидактичне проектування: навчальний посібник / М. В. Руденко, С.
В. Ніколаєнко, І. М. Мороз. – К.: КНУБА, 2016. – 132 с.
3. Руденко М.В., Мороз І.М. Комунікативні процеси у педагогічній
діяльності. Креативні технології навчання: навчальний посібник / М. В.
Руденко, І. М. Мороз. – К.: КНУБА, 2016. – 204 с.
4. Руденко М.В., Смірнов В.М.; Калениченко Р.А., Гаврилюк В.О.
Психолого-педагогічне забезпечення навчально-виховного процесу: Навч.
посібник / В.М. Смірнов; М.В. Руденко, Р.А. Калениченко, В.О. Гаврилюк. –
24
К.: КНУБА, 2014. – 432 с.
51.
посіб. — К.: КиМУ, 2007. — 117 с.
КиМУ, 2008. — 86 с.
12. Рекомендована література
Базова
1. Закон України „Про освіту” // Освіта. – 1995. – 5-12 березня.

2. Закон України „Про вищу освіту” від 2014 р.
3. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: навч. посіб. [для студ. вищ. навч.
закл.] / О. В. Безпалько — К.: Центр учбової літератури, 2014. — 312с.
літератури, 2009. — 208 с.
5. Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога. – М.,
2001. – 157с.
6. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-хт. Т. 1: Пер. сфранц.-М.:Мир,
1992.-496 с.
7. Іванченко А.В., Сбруєва А.А. Соціально-педагогічна підготовка
вчителя. - Житомир: ЖДПУ, 2000. - 112с.
8. Капська А.Й. Соціальна педагогіка: Підручник. - Київ: Центр
навчальної літератури, 2003. -- 256 с.
488 с.
10. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для
студентов высших пед. уч. Заведений. – 2-е изд., перераб. и доп.. – М.:
Академический проект, 2001. – 416 с.
11. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. – М.: Сфе- ра,
2001. – 412с.
Кондор, 2005. – 560с.
13. Сейко Н.А. Соціальна педагогіка: Курс лекцій. – Житомир: Житомир.
держ. пед. ун-тет, 2002. – 260 с.
25
14. Соціальна педагогіка. Навчально-методичний посібник. \ За заг. ред.
А.Й.Капської. _ : ІЗМН, 1998. - 220 с.
педагогіка: Модульна технологія навчального курсу: рек. М-вом освіти і
науки України як навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / Д.І.
Пенішкевич, Л.І. Тимчук. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. – 496 с.
16. Технології соціально-педагогічної роботи /За заг.ред. проф. Капсь- кої
А.Й. – К., 2000. – 372с.
17. Шакурова М.В. Методика і технологія роботи соціального педагога:
272 с.
Допоміжна
1. Iванова I.Б. Органiзацiя соцiально-педагогiчної та психологiчної

допомоги iнвалiдам в системi соцiальних служб для молодi:Iнвалiд i
суспiльство: проблеми iнтеграцiї.:Зб. теоретичних та методичних матерiалiв
для працiвникiв соцiальних служб для молодi. / Упорядники I.Д.Звєрєва,
I.Б.Iванова. - К.:Видавництво "А.Л.Д.", 1995. - С.28-33.
2. Виховання в сім`ї дітей з особливими потребами / Упорядник
І.Б.Іванова. – К.: УДЦ ССМ, 1998. – 83 с.
КиМУ, 2008. — 86 с.
посіб. — К.: КиМУ, 2007. — 117 с.
6. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології. На-
вчально-методичний посібник. - К, 1998. - 112с.
7. Шанскова Т.І. Соціально-педагогічна підготовка до роботи з бать- ками
учнів: Методичні рекомендації для студентів і викладачів факультетів
підготовкимайбутніх учителів початковихкласів вищих педагогічних навча-
льних закладів. – Житомир: ЖДПУ, 2000. – 100с.
8. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.
13. Інформаційні ресурси

1. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс] / Спосіб доступу:
URL: http www. http://osvita.ua/legislation/law/2231/ – Загол. з екрана.
2. Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс] / Спосіб
доступу: URL: http www. http://osvita.ua/legislation/law/2235/– Загол. з екрана.
26
3. Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її
інтеграції в європейський освітній простір [Електронний ресурс] / Спосіб
доступу:
http://www.mon.gov.ua/main.php?query=laws/education/prof-tech/6/0001 –
Загол. з екрана.
4. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. –

Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/images/files/news/12/05/4455.pdf
9. Указ Президента України № 344/2013 "Про Національну стратегію

розвитку освіти в Україні на період до 2021 року". – Режим доступу:
http://www.president.gov.ua/documents/15828.html
10. http://library.knuba.edu.ua/
11. http://org.knuba.edu.ua/
27
Навчально-методичне видання
Методичні вказівки
до вивчення курсу “Соціальна педагогіка”
для студентів
Галузі знань: 01 “Освіта”
спеціальності 015 “Професійна освіта”
спеціалізації 015.10 “Професійна освіта. Комп’ютерні технології”
……..015.11 “Професійна освіта. Машинобудування”
Укладач КАЛЕНИЧЕНКО Руслан Арсенович
Комп’ютерне верстання
28

Метод - вказівки - СОЦ ПЕДАГОГ - Калениченко

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Метод - вказівки - СОЦ ПЕДАГОГ - Калениченко

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Галузь знань: 01 “Освіта”

спеціальність 015 “Професійна освіта”

спеціалізації 015.10 “Професійна освіта. Комп’ютерні технології”

015.11 “Професійна освіта. Машинобудування”

Затверджено на засіданні кафедри основ професійного навчання,

Соціальна педагогіка: методичні вказівки до вивчення курсу / уклад.

Розглянуто вимоги до підготовки до практичних занять та самостійної

Призначено для студентів галузі знань: 01 “Освіта”, спеціальністі 015

Метою викладання навчальної дисципліни “Соціальна педагогіка” є

Науково-теоретичними засадами вивчення дисципліни є закони та

Навчальна програма складається з модулю “ Теоретико-методологічні

Методичні вказівки складаються з таких розділів:

Розділ І. Методичні рекомендації щодо підготовки і проведення

Розділ ІІ. Практичні заняття з курсу

Завдання для самопідготовки

1. Розвиток особистості дитини в умовах інтернатних закладів.

1. Поняття, мотиви та процес творчості.

Вимоги до змісту реферату

Вибір теми і складання плану реферату

Допускається оформлення реферату в рукописному або надрукованому

Приклади бібліографічного опису та оформлення

1 Абдугулов М. А. Эстетическое самовоспитание будущих учителей

Розділ V. Тематика рефератів

Зарубіжний досвід становлення соціально-педагогічної функції школи.

Розділ VI. Перелік типових питань з дисципліни

Розділ VII. Список літератури до курсу «Методика і практика

1. Руденко М.В. Педагогіка вищої школи: методичні вказівки до вивчення

12. Рекомендована література

1. Закон України „Про освіту” // Освіта. – 1995. – 5-12 березня.

1. Iванова I.Б. Органiзацiя соцiально-педагогiчної та психологiчної

13. Інформаційні ресурси

4. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. –

9. Указ Президента України № 344/2013 "Про Національну стратегію

Галузі знань: 01 “Освіта”

спеціальності 015 “Професійна освіта”

спеціалізації 015.10 “Професійна освіта. Комп’ютерні технології”

……..015.11 “Професійна освіта. Машинобудування”

Укладач КАЛЕНИЧЕНКО Руслан Арсенович

You might also like