Міністерство освіти і науки України

Фаховий коледж економіки та бізнесу

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

ВИКОРИСТАННЯ КЕЙС – МЕТОДІВ

НА ЗАНЯТТЯХ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Методична розробка з дисципліни «Історія України»

Дніпро
2021 рік
1
 Укладач:
Вікторія ПАВЛОВА – викладач соціально – гуманітарних дисциплін
Фахового коледжу економіки та бізнесу Дніпровського національного
університету імені Олеся Гончара

Рецензенти:
Микола КУЧЕРЯВИЙ – викладач соціально – гуманітарних дисциплін
Фахового коледжу економіки та бізнесу Дніпровського національного
університету імені Олеся Гончара

Лариса ЄГОРОВА – голова циклової комісії соціально – гуманітарних

дисциплін Фахового коледжу економіки та бізнесу Дніпровського
національного університету імені Олеся Гончара

Використання кейс – методів на заняттях з історії України.

Методична розробка . – Дніпро, 2021. – 26 с.

Анотація: методична розробка розкриває методичні аспекти застосування

інтерактивних педагогічних прийомів кейс-методів, з метою розвитку
критичного мислення та аксіологічної компетентності на заняттях з
дисципліни «Історія України» у студентів закладів передвищої освіти.

Розглянуто і схвалено на засіданні Ухвалено на засіданні методичної ради

циклової комісії соціально - Фахового коледжу економіки та бізнесу
гуманітарних дисциплін Дніпровського національного
Фахового коледжу економіки Університету імені Олеся Гончара
та бізнесу Дніпровського
національного університету
імені Олеся Гончара
Протокол № 3 від 17.11.2021 р. Протокол № 3 від 18.11.2021 р.
Голова циклової комісії Голова методичної ради
____________ Лариса ЄГОРОВА _____________ Віктор КОЛЕСОВ

2
 ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………….……………… 3
Зміст кейсу……………………. ……. . ……………………………………8
Висновки …………………………………………………………………..16
Список використаної літератури. …………………………………….... 18
Додатки. ………………………………………………………………….. 19

3
 Вступ
Модернізація української освіти спрямована не тільки на зміну підходів до
методики навчання; розширення арсеналу методичних прийомів; активізацію
самостійної діяльності здобувачів освіти, не на засвоєння ними певного набору
інформації, а на формування навичок пошуку, критичного осмислення та
практичного використання необхідної інформації, формування ціннісних
орієнтирів.
За останній час викладацька спільнота ознайомилась зі стандартами нового
покоління, що орієнтують викладача на посилення інформатизації освітнього
процесу, створення форм і методів роботи щодо засвоєння студентами
навчального історичного матеріалу, що пропонують будувати педагогічний
процес на основі підвищення ступеню активної самостійної діяльності
студентів.
Для вирішення зазначених проблем доцільно застосування методів
інтерактивного навчання у викладанні суспільних дисциплін. Я докладніше
зупинюся на такого різновиду інтерактивного методу, як кейс - метод. Кейс -
метод не просто методичне нововведення , поширення методу безпосередньо
пов'язане зі змінами в сучасній освіті. Кейс- метод може бути названий методом
аналізу конкретних ситуацій. Суть методу досить проста: для організації
навчання використовується опис конкретної ситуації, випадку (від англійського
«case» - випадок).
Батьківщиною методу case-study (від англ. case-study – «вивчення
ситуації») є США, а саме школа бізнесу Гарвардського університету.
Назва технології походить від латинського терміна «casus», під яким
розуміють нестандартну, важковирішувану ситуацію.
Метод відомий у вітчизняній освіті як кейс-метод або метод ситуації.
Найбільш широко використовується у вивченні економіки та бізнес-наук.
Також здобув поширення у педагогіці, медицині, юриспруденції, математиці,
культурології та політології.
4
 В Україні вперше метод представлено у 1992 році фахівцями Школи
Державного управління ім. Дж. Кеннеді Гарвардського університету в
Національній академії державного управління при Президентові України.
Кейс – метод є групою методів і прийомів навчання, заснованих на
вирішенні конкретних проблем, завдань. Їх відносять до
інтерактивних методів навчання, вони дозволяють взаємодіяти усім особам, що
навчаються, включаючи педагога.
Кейс – метод навчання - це навчання дією. Сутність кейс – методу
полягає в тому, що засвоєння знань і формування умінь є результатом активної
самостійної діяльності здобувачів освіти у розв'язанні суперечностей, в
результаті чого і відбувається творче оволодіння професійними знаннями,
навичками, вміннями і розвиток розумових здібностей.
Метод модерації (кейс-метод) зацікавив мене,оскільки має за мету навчити
студентів працювати в одній команді і швидко приймати рішення в умовах
обмеженої інформації та недостатньої кількості часу, а прийняття рішень в
групі базується на інформації кейсів, при цьому можуть використовуватись такі
методи дослідження
• експертні дослідження – базуються на знаннях, інтуїції, досвіді,
здоровому глузді тих, хто бере участь в обговоренні проблеми;
•аналітичні дослідження – використання аналітичного (математичного)
апарату для аналізу проблеми;
•експерименти з конкретних проблем – передбачають проведення
наукового експерименту, що в аудиторних умовах майже неможливо.
У ході ознайомлення з методом кейсів я з'ясувала, що кейси можуть бути
представлені у паперовому вигляді (надруковані: можуть містити графіки,
таблиці, ілюстрації тощо), мультимедіа-кейс та відео-кейс (може містити фільм,
відео- чи аудіо матеріали).
Опрацювання методичної літератури дало мені можливість застосовувати
такі види кейсів за структурою:
5
 1. Структурований кейс. Містить мінімум інформації. Завжди має
оптимальне рішення, для рішення необхідно знати визначену формулу.
Структуровані кейси включають стислий і точний виклад ситуації з
конкретними даними.
2. «Нариси». Містить кілька сторінок тексту і додаток. Містить у собі
ключові поняття, при рішенні його необхідно спиратися на свої знання.
3. Великі неструктуровані кейси. Звичайно досить великі (40-50 сторінок
тексту). Містить багато докладної інформації, при чому іноді зайвої. Вони
призначені для оцінки швидкості мислення, уміння відокремлювати головне.
4. Кейси-«першовідкривачі». При роботі з ними викладач повинен
запропонувати яке-небудь нове рішення: спостереження за рішенням такого
кейса дає викладачеві можливість побачити, чи здатний студент мислити
нестандартно, скільки креативних ідей може видати за одиницю часу.
Для заняття із застосуванням методу кейсів обираю таку структуру:
1. Підготовчий етап.
Готую ситуацію, додаткові інформаційні матеріали, визначаю місце
заняття в системі дисципліни, завдання заняття.
2. Ознайомлювальний етап.
Залучаю здобувачів освіти до живого обговорення реальної ситуації.
Вводжу в ситуацію. Описую ситуацію. Студенти виконують індивідуальні
завдання. Шукають необхідний інформаційний матеріал.
3. Основний (аналітичний) етап.
Усвідомлюємо і формулюємо проблеми на основі інтерпретації ситуації.
Виявляємо причини виникнення даної проблеми.
Виробляємо різні способи дії (варіантів вирішення проблеми) в даній
ситуації – альтернатив.
Обираємо краще рішення (альтернативи) з опорою на аналіз позитивних і
негативних наслідків кожного, а також на аналіз необхідних ресурсів для їх
здійснення.
6
 Складаємо програми діяльності з орієнтацією на первинні цілі і реальності
їх реалізації (з визначенням конкретних кроків і наповненням їх вмісту).
Вирішення кейсів рекомендую проводити в 5 етапів:
Перший етап — знайомство з ситуацією, її особливостями.
Другий етап — виділення основної проблеми (основних проблем),
виділення чинників і персоналій, які можуть реально впливати.
Третій етап — пропозиція концепцій або «мозковий штурм».
Четвер-тий етап – аналіз наслідків ухвалення того або іншого рішення.
П'ятий етап — вирішення кейса — пропозиція одного або декількох варіантів
(послідовності дій), вказівка на можливе виникнення проблем, механізми їх
запобігання і рішення.
Використовуючи метод кейсів на заняттях історії України, я прийшла до
висновку, що якісні результати у роботі з ним можливі за дотримання таких
вимог:
* навчальна проблема має бути пов'язана з матеріалом, що вивчається;
* проблеми повинні представляти пізнавальну значущість;
* проблемні питання повинні спиратися на досвід і знання студентів;
* основним своїм змістом проблема повинна давати напрям пізнавальному
пошуку, вказувати напрям до його рішення;
*при підготовці до заняття кейси можна скласти як в письмовій формі, так
і в електронному вигляді;
*на занятті продемонструвати студентам або роздати для самостійного
вивчення;
*кейси становлять основу бесіди аудиторії (групи, якщо це частина
дистанційного заняття) під керівництвом викладача;
*знайомство з кейсом може проходити власне на занятті або заздалегідь
(як домашнє завдання).

7
 Розподіл функцій між студентами та викладачем
Фаза роботи Дії викладача Дії студента
До заняття 1. Підбирає кейс 1. Отримує кейс і список
2. Визначає основні та рекомендованої
допоміжні матеріали літератури
для підготовки 2. Індивідуально
студентів готується до заняття
3. Розробляє сценарій
заняття
Під час заняття 1. Організовує 1. Ставить запитання, що
попереднє поглиблюють
обговорення кейса розуміння кейса і
2. Ділить групу на проблеми
підгрупи 2. Розробляє варіанти
3. Керує обговоренням рішень, бере до уваги
кейсу в підгрупах, думки інших
забезпечує студентів 3. Приймає рішення або
додатковими бере участь у його
відомостями прийнятті
Після заняття 1. Оцінює роботу 1. Складає письмовий звіт
студента про заняття за заданою
2. Оцінює прийняті формою
рішення та
поставлені питання

8
 Зміст кейсу
Пропоную кейс з теми Українсько-московський договір 1654 року
Даний кейс розроблений для:
Спеціальність 075 «Маркетинг»
Курс навчання ІІ
Рівень підготовки Фаховий молодший бакалавр
Заклади освіти України ЗПВО
Тривалість вирішення кейсу До 180 хв
Теми дисципліни, якими потрібно «Національно-Визвольна війна
володіти для вирішення кейсу українського народу середини XVII
століття»
Терміни, якими потрібно володіти Переяславська Рада, протекторат,
для вирішення кейсу федерація, автономія, «Березневі
статті».
Кейс допомагає розвинути Аналіз ситуації з точки зору
компетентності історичного минулого.
Вміння використовувати та
застосовувати історичні джерела,
карти.
Вміння розвивати аналітичне та
стратегічне мислення, комунікативні
навички та навички роботи в команді.

Методика проведення кейсу (необхідні інструменти, матеріали тощо)

Режим виконання кейсу Офлайн/онлайн (Zoom, MS Teams)
(Додаток №1)
Формат виконання кейсу Індивідуально/Груповий (макс. 5)
Презентація кейсу Студент/команда самостійно ознайомлюються з

9
 текстом або викладач озвучує і пояснює за 10 хв.
Матеріали, які необхідні Фліпчарт, маркери, аркуші чистого паперу,
для виконання кейсу джерела, шаблони карток для роботи
(Додаток №2)
Описати формат Усні відповіді + заповнені належним чином
представлення рішення картки для роботи

Вихідна інформація
Аналіз даних
Викладач. Перебіг війни з Польщею, незважаючи на значні успіхи і
перемоги українського війська, усе більше переконував Б. Хмельницького і
старшину в тому, що самим їм не звільнитися від польського панування. Великі
людські та матеріальні втрати знесилювали український народ. Але припинити
боротьбу українські козаки не збирались, тому Б. Хмельницький шукав сильних
союзників. Претенденти були, але як вибрати того, хто дійсно буде опорою
українському народу?
На попередньому занятті викладач поділив навчальну групу на підгрупи,
використовуючи жеребкування. Кожна підгрупа обрала лідера і отримала
кейс, над яким працювала вдома. В результаті роботи, підгрупи
представляють під час заняття свої аргументи: яка ж країна могла б стати
союзником Гетьманщини.
Основна частина кейсу
Викладач. Шість років тривала Національно-Визвольна боротьба
українського народу проти польського панування. Розпочавши цю війну,
великий гетьман України – Богдан Хмельницький розумів, що без доброго
союзника Україна не могла перемогти остаточно. Козацька держава, створена
під час війни, могла в один момент втратити усі елементи державності, здобуті
в ході війни: адміністративний поділ, судову систему, військо і кордони... Як
ми з вами з’ясували Крим, у свою чергу, був ненадійним і тимчасовим
10
союзником, зі своїми корисливими інтересами, а саме: ослабити обидві держави
і мати змогу й надалі грабувати українське населення. Інші зайняли
вичікувальну позицію. Що ж тоді залишалося для Хмельницького? Який
союзник? Природним було його прагнення налагодити дипломатичні стосунки
з Московією. Ці дві держави поєднувала православна віра. Більше того, Москва
мала власні рахунки з Польщею. Ще на початку війни Хмельницький
намагається зав’язати з Московією стосунки. Після блискучих перемог на
Жовтих Водах і під Корсунем, Хмельницький у грудні 1648 року звільнив
Київ. І саме тут, на раді з представниками православного духовенства, приймає
рішення про необхідність звернення до Москви за військовою та
дипломатичною допомогою. Саме тоді до царя відрядили полковника
Мужиловського. Але Московія не дала Україні ні військової, ні дипломатичної
підтримки. Країни постійно обмінювалися делегаціями, посольствами, вели
переговори, але 1651року Земський собор не дав згоди на союз з Україною.
Тоді Б.Хмельницький пригрозив Москві союзом з Туреччиною.
1 жовтня 1653 р. Земський Собор у Москві прийняв рішення, щоб
«гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорізьке з містами і землями
взяти під государеву руку». 31 грудня 1653 р. Москва оголосила війну Польщі,
а московські посли прибули до Переяслава.
8 січня 1654 р. в Переяславі відбулася генеральна військова рада, на яку
прибули представники від полків та різних верств населення України (міщани,
селяни, духовенство). На раді були присутніми 12 полковників та 5 генеральних
старшин на чолі з гетьманом. Не прибули 5 полковників та митрополит С.Косів.
Не було на раді представників від Белзького, Волинського, Подільського і
Руського воєводств, в яких проживало більше третини населення тогочасної
України. Учасниками ради були близько 300 осіб.
Б. Хмельницький запропонував, щоб вони обрали собі одного государя з
чотирьох: турецького султана, кримського хана, польського короля або
московського царя, тобто його пропозиція не була безальтернативною.
11
Охарактеризувавши кожного, Б. Хмельницький висловився за московського
царя, зазначивши, що він однієї віри з українцями. Учасники ради підтримали
думку Хмельницького.
Так закінчилась Велика (Чорна) Рада. Потім гетьман зі старшиною поїхав
до «заїзжого двору», де розміщувалося російське посольство. Там Бутурлін
передав Хмельницькому царську грамоту і розповів про хід переговорів з
Польщею, зв´язки Москви з Військом Запорозьким і рішення царя прийняти під
свою руку гетьмана Хмельницького і все Військо Запорозьке з містами і
землями, а також про допомогу їм військами у боротьбі з Польщею.
Звісно, що усна угода не могла задовольнити гетьмана. Він не був
упевнений у вірності царя(російська сторона присяги не склала). 14 березня
1654 року українські посли подали письмовий текст проекту договору з 23
статей, які базувався на усних Переяславських домовленостях і Зборівському
українсько-польському договорі. Але не всі пункти задовольнили царя.
Російська сторона скоротила кількість статей до 11, хоча загалом їх зміст не
зазнав змін. Царська жалувана грамота від 27 березня 1654 року називає
гетьмана і Військо Запорізьке «підданими московського царя», але при цьому
зазначає: Україні «бить под нашою, царского величества, рукою, по своим
прежним правам и привилеям и по всем статьям, которые писали выше сего»,
що власне передбачає не підданство, а протекцію царя над Україною.
Студенти, які вже поділені на підгрупи, отримують кейс, над яким
працюють і представляють свої результати.
Завадання 1.
У 1650 - 1651 рр. йшли переговори про можливий перехід України під
протекторат до турецького султана, але турки у війну втручатись не хотіли і
надали це право татарам, які були ненадійним союзником. До того ж великим
бар'єром була релігійна несумісність і давня ворожнеча.
Католицькі держави - Австрія, Іспанія, Франція підтримували Річ
Посполиту.
12
 Протестантські держави - Англія, Швеція, Голландія підтримували
боротьбу України проти Речі Посполитої бажаючі її ослаблення.
Московська держава неоднозначно відносилась до протистояння України і
Речі Посполитої. Їй не хотілось мати сильних сусідів, але і втручатися також не
хотіли і тому вибрали вичікувальну позицію. Хоча допомога Україні була
геополітично вигідна Москві: вона давала вихід до Чорного моря, ослаблювала
давніх суперників - Кримське ханство, Литву та Польщу. Московський уряд
погодився взяти Україну "під свою руку" тільки тоді, коли вона сама
звільниться від польського панування.
Запитання
1. Робота з картою на повторення подій Національно-Визвольної війни
1648-1653 років. Студентам пропонується велика контурна карта періоду XVIІ
століття. В ході повторення студенти маркерами на карту наносять місця битв
1648-1653 років, даючи їм коротку характеристику.
2. Коли була утворена Гетьманщина і яку територію вона займала?
3. Як і у зв'язку з чим змінювалась територія Гетьманщини за період 1648-
1653 років?
4. Які існували держави – сусіди Гетьманщини?
5. Якими були відносини із сусідами?
6. Як європейські держави відносились до появи Гетьманщини?
Завдання 2.
Остаточний текст українсько-московського договору було ухвалено у
Москві в березні 1654 pоку, звідси і його назва — «Березневі статті» (їх
оригінали не збереглися). Приблизний текст:
 Збір податків на користь царської скарбниці доручалося вести українським
урядовцям.
 Установлювалася платня у розмірі:
 військовому писарю та підпискам — 1000 польських злотих;
 військовим суддям — 300 польських злотих;
13
 судовим писарям — 100 польських злотих;
 польським писарям та хорунжим — 50 польських злотих;
 сотенним хорунжим — 30 польських злотих;
 гетьманському бунчужному — 50 злотих.
 козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, усім полковникам і
військовим та полковим осавулам надавалися у володіння млини;
 Установлювалася платня генеральному обозному у розмірі 400 злотих і
генеральному хорунжому — 50 злотих;
 Заборонялися дипломатичні відносини гетьмана з турецьким султаном та
польським королем;
 Підтверджувалося право київського митрополита й усього духовенства на
маєтності, якими вони володіли;
 Московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Польщею навесні 1654
року;
 Передбачалося утримання російських військ на кордонах України з Річчю
Посполитою;
 Гетьманський уряд просив установити платню:
 полковим у розмірі 100 єфимків талерів;
 полковим осавулам — 200 польських злотих;
 військовим осавулам — 300 польських злотих;
 сотникам — 100 польських злотих;
 кожному козакові у розмірі 30 польських злотих.
Однак, це прохання було відкладене до перепису всіх прибутків, які мали
надходити до царської скарбниці з України, а також до укладення реєстру, що
мав охопити 60 тисяч козаків;
 у випадку татарських нападів на Україну передбачалося організовувати
проти них спільні походи як з боку України, так і Московської держави;

14
 Гетьманський уряд просив установити утримання для козацької залоги
кількістю 400 осіб у фортеці Кодак та для запорожців, виконання цього
прохання також було відкладене до окремого рішення. Тут же містилася вимога
до гетьмана негайно почати укладення реєстру, що мав охопити 60 тисяч
козаків, і після , і після завершення роботи треба було надіслати його
до Москви.
Запитання:
1. Яка форма правління зберігалась в українській державі?
2. Що залишалось незмінним в адміністративно-територіальному устрої?
3. Яку незалежність отримала Україна?
4. Яке правильне рішення можна було прийняти в тій ситуації?
5. Які способи вирішення проблеми ви можете запропонувати?
Кожна група в ході діалогу або дискусії дає свою оцінку події.
Висновок: Отже, ставлення сторін до договору 1654 року знайдено. Ми
розуміємо, що на сьогоднішній день дуже важко віднайти адекватне розуміння
його суті, яке б не залишало місця для політичних спекуляцій та
маніпулювання громадською думкою. Абсолютно очевидно, що українсько-
російських договір 1654 року був продуктом політичного розвитку двох сторін
у конкретний історичний час. Він ніс у собі як шляхетні помисли щодо спільної
боротьби двох православних народів, так і намагання кожної зі сторін щось із
своїх стратегічних задумів приховати, щось здобути для себе коштом іншого.
Таким було реальне політичне життя. Таким нехай залишиться і пам’ять про
нього — без фанфар і урочистих салютів, але й без посипання голови попелом і
запізнілого прозріння.
Домашнє завдання.
1. Ознайомитись з матеріалом підручника.
2. Написати есе на тему: «Ураїнсько-московський договір – погляд
сучасності».

15
 ВИСНОВКИ
Отже, застосування кейс-методу дозволяє сформувати високу мотивацію
до навчання. Він призначений для розвитку у студентів умінь самостійно
приймати рішення і знаходити правильні та оригінальні відповіді на проблемні
питання.
Технологія кейс-стаді робить основний акцент на самостійне мислення,
здатність доносити свої думки до аудиторії і конструктивно відповідати на
критику своїх опонентів. Учасники освітнього процесу не отримують готових
знань, а вчаться їх добувати самостійно, прийняті рішення в життєвій ситуації
швидше запам’ятовуються. Процес вирішення проблеми, викладеної в кейсі –
це творчий процес пізнання, колективний характер пізнавальної діяльності. Під
час заняття студенти не нудьгуватимуть, а будуть думати, аналізувати,
розвивати навички ведення дискусії. Основна мета використання технології –
формування життєвих компетенцій студента.
Можемо підвести підсумок. Ситуація-кейс допомагає студентам:
 глибше зрозуміти тему, розвинути уяву;
 отримати базу для перевірки теорії;
 пробудити інтерес, заохотити до дискусії;
 набути навичок презентації та проведення прес-конференцій;
 отримати додаткову інформацію, поглибити знання, навчитися
оперувати термінами;
 розвивати аналітичне та стратегічне мислення, комунікативні
навички та навички роботи в команді, вміння розв’язувати
проблему та робити висновки, формулювати питання й
аргументувати відповіді;
 поєднати теоретичні знання з реаліями життя, перетворити
абстрактні знання на цінності та вміння.
Використання даної технології розвиває і активізує студентів. На заняттях
вони не просто «вивчають» історичні факти і явища, як щось не пов'язане з
16
ними і з сучасним життям, а стають повноправними учасниками історії і навіть
її творцями. Кейс-технології створюють умови для того, щоб студенти могли
уявити те, чого в їхньому безпосередньому досвіді не було, озброюють
студентів доступними для них способами відтворення історичної дійсності.
Я як сучасний педагог у своїй професії поставлена в жорсткі рамки,
повинна не тільки стежити за розвитком історичної науки, а й постійно вчитися
викладати свій предмет, відстежувати і випробувати нові методичні прийоми. В
умовах сучасного суспільства до викладача пред'являються вищі вимоги -
підвищення рівня освітньої компетенції. Вже недостатньо використовувати
традиційні способи навчання, тому шукаю нові ефективні форми і методи
викладання, які відповідають усім вимогам державного стандарту. Освоєння і
використання нових освітніх підходів і методів дозволяє розвиватися в
професійному відношенні і залишатися на високому рівні компетенції в умовах
мінливого освітнього середовища.

17
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:
1.Використання методу case study у навчальному процесі при викладанні
історії як один із способів реалізації компетентнісного підходу//
allreferat.com.ua/uk/pedagogika_metoduka_vukladanny
2.Метод портал http://metodportal.com/node.
3. Основи кейс-технологій в освітньому процесі/ www.pedrada.com.ua
/article/1203-qqq-17-m2-08-02-2020-osnovi-keys-tehnology-v-osvtnomu-protses
shkoli
4.Петриченко Павло. Метод кейсів: найбільші переваги й недоліки
http://osvita.ua/add-education/mba-ukraine/36530/.
2.Ситуаційна методика навчання: теорія і практика / Упор. О. Сидоренко,
В. Чуба. – К.:Центр інновацій та розвитку, 2011.
3.Сурмін Ю. П. Метод аналізу ситуацій (Case study) та його навчальні
можливості. Глобалізація і Болонський процес: проблеми і технології:Кол.
моногр. – К.: МАУП, 2015.
5. Сучасні методи навчання /dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/
123456789/8754/1/NP-43.
6. https://uk.wikipedia.org

18
 Додатки
Додаток 1.

19
 Додаток 2.
Картки для підгруп
Тема «Українсько-московський договір 1654 року»
Завдання №1.
Запитання Відповіді
1. Робота з картою на повторення подій
Національно-Визвольної війни 1648-1653
років. Студентам пропонується велика
контурна карта періоду XVIІ століття. В
ході повторення студенти маркерами на
карту наносять місця битв 1648-1653 років,
даючи їм коротку характеристику.
2. Коли була утворена Гетьманщина і яку
територію вона займала?
3. Як і у зв'язку з чим змінювалась
територія Гетьманщини за період 1648-1653
років?
4. Які існували держави – сусіди
Гетьманщини?
5. Якими були відносини із сусідами?

6. Як європейські держави відносились до

появи Гетьманщини?

Тема «Українсько-московський договір 1654 року»

Завдання №2
Запитання Відповіді
1. Яка форма правління зберігалась в
українській державі?

2. Що залишалось незмінним в
адміністративно-територіальному устрої?

3. Яку незалежність отримала Україна?

4. Яке правильне рішення можна було

прийняти в тій ситуації?

5. Які способи вирішення проблеми ви

можете запропонувати?

20
Додаток №3
Зміст «Березневих статей»
Московський текст
Бьютъ челомъ великому государю царю и
великому князю Алексѣю Михайловичу, всеа
Великія и Малыя Росіи самодержцу, и многихъ
государствъ государю и обладателю, его
царскаго величества подданные Богданъ
Хмельницкой, гетманъ войска Запорожского и
весь міръ христіянскій російскій, чтобъ его
царское величество пожаловалъ ихъ тѣмъ, о
чемъ посланники ихъ бити челомъ учнутъ, а они
его царскому величеству во всякихъ его
государскихъ повелѣньяхъ служити будутъ во
вѣки.
1. Чтобъ въ городѣхъ урядники были изъ ихъ
людей обираны къ тому достойные, которые,
должны будуть поддаными царского величества
урежати и доходы всякіе, въ правду, въ казну
царскаго величества отдавати, для того, что
царского бъ величества воевода пріѣхавъ учалъ
права ихъ ломать и уставы какіе чинить, и то бъ
имъ было въ великую досаду; а какъ тутошніе
ихъ люди гдѣ будуть старшіе, то они противъ
правъ своих учнуть исправлятца.
И сей статьѣ царское величество пожадовалъ-
велѣлъ быть по ихъ челобитью. А быти бъ
урядникомъ, въ городѣхъ: войтамъ,
бурмистромъ, райцамъ, лавникомъ, и доходы
всякіе денежные и хлѣбные сбирать на царское
величество и отдавать въ его государеву казну
тѣмъ людемъ, которыхъ царское величество
пришлетъ; да тѣмъ же прислаинымъ людемъ,
кого для тоѣ сборные казны царское величество
пришлетъ, и надъ тѣми сборщиками смотрить,
чтобъ дѣлали правду.
2. Писарю войсковому чтобъ по милости
царского величества 1000 золотыхъ полскихъ
для подписковъ давать, а на судей войсковыхъ
по 300 золотыхъ полскихъ, а на писаря
судейского по 100 золотыхъ полскихъ, на писаря
да на хоружего полкового по 50 золотыхъ, на
хоружего сотницкого 30 золотыхъ, на
бунчюжного гетманского 50 золотыхъ.
21
Український текст
Бють чолом великому государеві цареві і
великому князеві Олексію Михайловичу, всеї
Великої і Малої Росії самодержцеві і многих
держав государеві й обладателеві піддані його
царського величества Богдан
Хмельницький гетьман Війська Запорозького і
весь мир християнський руський, аби його
царське величество пожалував їх тим (дав їм
те), про що битимуть чолом (проситимуть)
посланики їх, а вони його царському величеству
служитимуть во-віки в усім що їм государ
повелить.
1. Щоб по містах урядники були обирані з людей
того гідних, будуть вони повинні підданими
царського величества правити, і всякі доходи по
правді віддавати до казни. А то тому, що
воєвода царського величества, приїхавши,
почав би права їх ламати і якісь устави
заводити, і то було б (Українцям) прикро; а як
будуть старшини місцеві, свої люди, то вони
будуть поводитися згідно з місцевими правами.
Що до сеї статті царське величество пожалував-
велів бути по їх прошенню. Мають по містах бути
урядниками війти, бурмистри, райці, лавники, і
доходи всякі грошеві і хлібні збирати на царське
величество й віддавати до государевого скарбу
тим людям, которих пришле царське
величество. І ті прислані люде, котрих царське
величество пришле до того збору грошей, мають
доглядати зборщиків, щоб робили по правді.
2. Писареві військовому по милости царського
величества щоб давано 1000 золотих польських
на підписків (канцеляристів). на судей військових
по 300 золотих польських, на писаря
судейського по 100 зол. польських, на писаря й
хорунжого по 50 зол., на хорунжого сотенного по
30 зол., на бунчужного гетьманського 50 зол.
 Московський текст
Царское величество пожаловалъ, велѣлъ быть
по ихъ челобитью; а давать тѣ деньги изъ
тамошнихъ доходовъ.
3. На писаря и на судей войсковыхъ, на 2
человѣка, и на всякого полковника и на
ясауловъ войсковыхъ и полковыхъ чтобъ по
мельницѣ было, для прокормленья, что расходъ
имѣютъ великой.
Царское величество пожаловалъ, велѣлъ быть
по ихъ челобитью.
4. На подѣлку наряду войскового и на пушкарей царське величество зволив вчинити милостиву
и на всѣхъ работныхъ людей, которые у наряду ласку на зимове прогодованнє і пристановище;
бываютъ, чтобъ царское величество пожаловать також на арматного обозного 400 зол., а на
изволилъ учинить свое царское милостивое
призрѣнье, какъ въ зиму, такъ и о станахъ,
такожде на обозного арматного 400 золотыхъ, а Царское величество пожаловалъ, велЂлъ
на хоружего арматного 50 золотыхъ.
5. Послы которые издавна къ войску
Запорожскому приходять изъ чюжихъ краевъ,
чтобъ гетману и войску Запорожскому которые
къ добру были, волно приняти; а только что бъ
имѣло быть противно царского величества, то
должны они царскому величеству извѣщати.
По сей статьѣ царское величество указалъ:
пословъ о добрыхъ делѣхъ принимать и
отпускать; а о какихъ дѣлехъ приходили и съ
чѣмъ отпущены будуть, о томъ писать къ
царскому величеству подлинно и вскорѣ. А
которые послы присланы отъ кого будутъ
царскому величеству съ противнымъ дѣломъ, и
тѣхъ пословъ и посланниковъ задерживать въ
войскѣ и писать объ нихъ о указѣ къ царскому
величеству вскорѣ жъ, а безъ указу царского
величества назадъ ихъ не отпускать. А съ
турскимъ салтаномъ и съ полскимъ королемъ
безъ указу царского величества не ссылатца.
6. О митрополитѣ кіевскомъ посланникомъ
изустной наказъ данъ. А въ рѣчахъ посланники
били челомъ, чтобъ царское величество
Український текст
Царське величество пожалував, велів бути по їх
проханню; а давати ті гроші з тамошніх доходів.
3. На писаря і на судей військових, на 2 чоловіка,
і на всякого полковника, осаулів військових і
полкових щоб було по млину, для прогодовання,
тому що несуть великі видатки.
Царське величество пожалував, велів буть по їх
проханню.
4. На роботи військової армати, на пушкарів і
всіх робочих людей що бувають при арматі, аби
хорунжого 50 зол.
давать изъ тамошнихъ доходовъ. Царське
величество пожалував, велів дати з тамошніх
доходів.
5. Послів, котрі здавна приходять з чужих країв
до Війська Запорозького аби було вільно
приймати, а коли б було щось противне
царському величеству (в сих посольствах),
мусять вони (козаки) сповіщати царське
величество.
До сеї статі царське величество велів: послів з
добрими ділами приймати і відправляти, і писати
царському величеству вірно і скоро, за чим вони
приходили і з чим їх одправлено. А котрі посли
будуть присилатися з справами противними
царському величеству, тих послів і посланників
затримувати в війську та писати про них зараз
же до царського величества, а без дозволу
царського назад їх не відправляти. А з
турецьким султаном і з польським королем без
волі царського величества не мати зносин.
6. Про митрополита київського дано послам
устний наказ. А в розмовах посли били челом,
щоб царське величество велів дати свою
22
 Московський текст
пожаловалъ, велѣлъ дать на его маетности
свою государскую жалованую грамоту.
Царское величество пожаловалъ: митрополиту и
всѣмъ духовного чину людемъ на маетности
ихъ, которыми они нынѣ владѣютъ, свою
государскую жалованую грамоту дать велѣлъ.
7. Чтобъ царское величество изволилъ рать
свою вскорѣ прямо къ Смоленску послать, не
отсрочивая ничего, чтобъ непріятель не могъ
исправитца и съ иными совокупитися, для того
что войска нынѣ принужены, чтобъ никакой ихъ
лести не вѣрили, естли бъ они имѣли въ чемъ
дѣлать.
Царское величество изволилъ на непріятеля
своего, на полского короля, итти самъ и бояръ и
воеводъ послать со многими ратми по просухѣ,
какъ конскіе кормы учнуть быть.
8. Чтобы наемного люду здѣ по рубежу отъ
Ляховъ, для всякого безстрашія, съ 3000, или
какъ воля царскаго величества будетъ хотя и
болши.
Царского величества ратные люди всегда на
рубежѣ для Украйны обереганья есть и впередъ
стоять учнутъ.
9. Обычай тотъ бывалъ, что всегда войску
Запорожскому платили. Бьютъ челомъ и нынѣ
царскому величеству, чтобъ на полковника по
100 ефимковъ, на ясауловъ полковыхъ по 200
золотыхъ, на ясауловъ войсковыхъ по 400
золотыхъ, на сотниковъ по 100 золотыхъ, на
казаковъ по 30 золотыхъ полскихъ давать.
И въ прошлыхъ годѣхъ присылалъ къ царскому
величеству гетманъ Богданъ Хмельницкій и все
войско Запорожское и били челомъ многажды,
чтобъ его царское величество ихъ пожаловалъ,
для православные христіянскіе вѣры и святыхъ
божіихъ церквей, за нихъ вступился и принялъ
ихъ подъ свою государеву высокую руку и на
непріятелей ихъ учинилъ имъ помочь. И
великому государю нашему, его царскому
величеству, въ то время подъ свою государеву
высокую руку приняти было васъ не мочно,
потому что у его царского величества съ короли
полскими и великими князи либовскими было
вѣчное докончанье. А что съ ихъ королевскіе
стороны царского величества отцу, блажевные
памяти великому государю и великому
князю Михаилу Федоровичю, всеа Русіи
самодержцу, и многихъ государствъ и
обладателю, и дѣду его государеву, блаженные
23
Український текст
государську жалувану грамоту на його
маєтности.
Царське величество пожалував: митрополитові і
всім людям духовного чину велів дати свою
государську жалувану грамоту на маєтности,
которими вони тепер володіють.
7. Аби царське величество зволив післати своє
військо під Смоленськ не гаючися ні трохи, аби
неприятель не міг собі ради дати і сполучитися з
иншими (військами), бо тепер війська (польські)
потомлені-нехай не вірять ніякому лукавству
(Поляків), коли б почали що вимишляти.
Царське величество постановив на неприятеля
свого польського короля йти самому і бояр та
воєводів післати з великим військом, як
просохне і почне бути паша.
8. Аби наємного війська тут на польськім
пограничу, для безпечности було з 3000 або
скільки буде воля царського величества-хоч і
більше.
Військові люди царського величества на
пограничу для охорони України завсіди були і
надалі будуть стояти.
9. Завсіди був такий звичай, що Війську
Запорозькому плачено. Бють чолом і тепер
царському величеству, аби давано на
полковника 100 єфимків, на осаулів по 200
золотих, на осаулів військових по 400 зол., на
сотників по 100 зол., на козаків по 30 золотих
польських.
Попередніх літ присилав до царського
величества гетьман Богдан Хмельницький і
все Військо Запорозьке і били чолом, щоб його
царське величество їх пожалував, уступився за
них задля Православної Християнської Віри і
святих Божих церков, прийняв їх під свою високу
руку і дав поміч на неприятелів. Великому
государеві нашому в тім часі не можна було вас
прийняти під свою государську високу руку, тому
що у його царського величества була вічна згода
з королями польськими і великими князями
литовським. А хоч з королівської сторони
батькові цар. величества святої памяти
великому государеві Михайлові Федоровичеві і
дідові його, святійшому патріярхові Філаретові
Никитичови, і великому государеві
нашому Олексієві Михайловичу сталося нечести
і ганьби, то в тім згідно з королівськими
грамотами і соймовими постановами царське
 Московський текст
памяти великому государю святѣйшему
патріарху Филаренту Никитичю, московскому и
всеа Русіи, и великому государю нашему царю и
великому князю Алексѣю Михайловичю, всеа
Русіи самодержцу, его царскому величеству,
учинились многія безчестья и укоризны, и о
томъ, по королевскимъ грамотамъ и по
соймовому уложенію и по констытуціи и по
посолскимъ договорамъ царское величество
ожидалъ исправленія. А гетмана Богдана
Хмельницкого и все войско Запорожское хотѣлъ
съ королемъ полскимь помирить, черезъ своихъ
государевыхъ великихъ пословъ, тѣмъ
способомъ: буде Янъ-Казимеръ король учинить
съ ними миръ по Зборовскому договору и на
православную христіянскую вѣру гоненія чинить
не учнетъ и уніятовъ всѣхъ выведетъ, и царское
величество виннымъ людемъ, которые за его
государскую честь довелись смертные казни,
вины ихъ хотѣлъ отдать. И о томъ посылалъ къ
Яну-Казимеру королю своихъ государевыхъ
великихъ и полномочныхъ пословъ, боярина и
намѣстника великопермского князя Бориса
Александровича Репнина-Оболенского съ
товарищи. И тѣ царского величества великіе и
полномочные послы о томъ миру и поступкахъ
королю и паномъ радѣ говорили всякими
мѣрами, и Янъ Казимеръ король и паны рада ни
на которую мѣру не сошли, и то великое дѣло
поставили ни во что, и тѣхъ царского величества
великихъ и полномочныхъ пословъ отпустили
безъ дѣла. И великій государь нашъ, его
царское величество, видя такіе съ королевскіе
стороны многіе неисправленья и грубости и
неправды, и хотя православную христіянскую
вѣру и всѣхъ православныхъ христіянъ отъ
гонителей и хотящихъ церкви божіи разорити и
вѣру христіянкую искоренити отъ Латынъ
оборонити, подъ свою государеву высокую руку
васъ принялъ. А для вашіе обороны собралъ
рускіе и нѣметцкіе и татарскіе рати многіе, идетъ
самъ великій государь нашъ, его царское
величество, на непріятелей христіянскихъ, и
бояръ своихъ и воеводъ шлетъ со многими
ратми; и на тотъ ратной строй, по его государеву
указу, роздана его государева казна многая.
И нынѣ имъ посланникомъ о жалованьѣ на
войско Запорожское говорить, видя такую
царскаго величества милость и къ нимъ
оборону, не довелось. А какъ былъ у гетмана у
Богдана Хмельницкого государевъ ближней
бояринъ и намѣстникъ тверской Василей
Васильевичъ Бутурлинъ съ товарищи, и гетманъ
24
Український текст
величество чекав поправи. А гетьмана Богдана
Хмельницького і все Військо Запорозьке хотів
помирити з королем польським тим способом:
аби кроль Казимир учинив з ними згоду на
підставі Зборівському трактату: проти
Православної Віри християнської не верещав,
уніятів усіх викорінив, — зате царське
величество хотів вибачити вину всім винним
людям, котрим за образу його государської
чести належала кара смертна. Про се посилав
він до кроля Казимира своїх великих і
уповноважених послів: боярина і намісника
великопермського Бориса Олександровича
Репнина-Оболенского з товаришами. І ті великі і
уповноважені посли царського величества про
ту згоду і про вчинки королеві і панам — раді
говорили на всякі способи. Але Казммир з
ляхами ніяк не пристали, і сю велику справу
взяли за ніщо, а тих великих і уповноважених
послів царського величества відправили з нічим.
Тоді великий государ наш, видівши так богато
несправности з королівської сторони, грубости і
неправди, і бажаючи оборонити Православну
Християнську Віру і всіх православних християн
від отступникiв латинян (папистів), що хочуть
церкви Божі знищити і Віру Християнську
викорінити, прийняв вас під свою високу руку. А
для оборони вашої зібрав много руського
німецького і татарського війська — сам великий
государ наш іде на неприятелів і посилає бояр
своїх і воєводів з великим військом, і на те
зібраннє війська, за государевим наказом,
роздано великі гроші.
Тому їм, послам, тепер, бачучи таку ласку до них
царського величества й оборону, говорити про
плату Запорозькому війську не годиться. Як був
у гетьмана Богдана Хмельницького государів
ближній боярин і намісник тверський Василь
Василевич Бутурлин з товаришами, гетьман в
розмовах з ними про число Запорозького війська
 Московський текст
говорилъ съ ними въ разговорехъ о числѣ
войска Запорожского, чтобы учинить 60.000; а
хотя бъ де того числа было и больше, и
государю де въ томъ убытка не будетъ, потому
что они жалованья у государя просить не
учнутъ. Да и имъ, Самойлу и Павлу, и инымъ
людемъ, которые въ то время при гетманѣ
были, про то вѣдомо жъ. А что въ Малой Росіи
въ городѣхъ и мѣстѣхъ какихъ доходовъ, и про
то царскому величеству не вѣдомо; и великій
государь нашь, его царское величество,
посылаетъ доходы описать дворянъ. А какъ тѣ
царского величества дворяны доходы всякіе
опишутъ и смѣтять, и въ то время о жалованьѣ
на войско Запорожское по разсмотрѣнью
царского величества и указъ будетъ. А нынѣ
царское величество, жалуя гетмана и все войско
Запорожское, хочетъ послать своего государева
жалованья по давнымъ обычаямъ предковъ
своихъ, великихъ государей царей и великихъ
князей російскихъ, гетману и всему войску
Запорожскому золотыми.
10. Крымская орда если бы имѣла вкинутися,
тогда отъ Астрахани и отъ Казани надобно на
нихъ наступити. Такожде и Донскимъ казакомъ
готовымъ быть. А нынѣ ещо въ братствѣ, дать
сроку и ихъ не задирать.
Царского величества указъ и повелѣніе на Донъ
къ казакомъ послано: буде Крымскіе люди
задору никакова не учинятъ, и на нихъ ходить и
задору чинить не велѣно. А будетъ Крымцы
задоръ учинять, и въ то время царское
величество укажетъ надъ ними промыслъ
чинить.
11. Кодакъ городъ на рубежѣ отъ Крыму, въ
которомъ гетманъ всегда по 400 человѣкъ
держить и кормы всякіе имъ даетъ; чтобъ и
нынѣ царское величество пожаловалъ кормами
и порохомъ къ наряду изволилъ построити.
Также и на тѣхъ, которые за порогами коша
берегутъ, чтобъ царское величество милость
свою изволилъ показать: понеже нелзя его
самого безъ людей оставляти.
О той статьѣ царского величества милостивой
указъ будетъ впередъ, какъ про то вѣдомо
будетъ, по скольку какихъ запасовъ въ тѣ мѣста
посылывано и сколько будетъ доходовъ въ
сборѣ на царское величество.
А что въ письмѣ жъ вашемъ написано: какъ
великій государь нашъ, его царское величество,
гетмана Богдана Хмельницкого и все войско
25
Український текст
говорив, щоб зробити 60 тисяч, а коли б і більше
того числа було, государеві в тім шкоди не буде,
бо вони прости плати у государя не будуть. Про
се відомо їм, Самійлу і Павлу, й иншим людям,
які тоді були при гетьмані. Які доходи в Малій
Росії по городах і містах, про се царському
величестві не відомо, і великий государ посилає
дворян, щоб списали доходи. Як ті дворяни
царського величества опишуть всякі доходи і
обрахують, тоді, по обміркуванню царським
величеством, буде наказ про плату
Запорозькому війську. А тепер царське
величество, жалуючи гетьмана і все Запорозьке
військо, давнім звичаєм предків своїх, великих
государів, хоче післати гетьманові і всьому
війську Запорозькому своє государське
жалуваннє золотими.
10. Коли б мала напасти кримська орда, тоді
треба на неї наступити від Астрахани й Казани,
також і Донським козакам бути готовими. А тепер
вона (орда) ще в брацтві (з козаками), треба
дати час і її не зачіпати.
Наказ і повеліннє до козаків на Дін післано: коли
Кримські люди не будуть зачіпати, то й на них іти
не велено. А коли Кримці зачіплять, то царське
величество велить на них іти походом.
11. Кодак город на границі з Кримом, там
гетьман завсіди по 400 чоловіка держить і харч
усякий їм дає — тепер нехай би царське
величество пожалував, зволив наділити харчом і
порохом для армати. Також і тим, що за
Порогами коша стережуть, аби царське
величество зволив показати свою ласку, бо його
неможна самого без людей лишати.
До сеї статті буде милостивий указ царського
величества, коли буде відомо, скільки якого
припасу туди посилали, і скільки доходу буде
зібрано на царське величество.
А що в вашім письмі написано: як великий
государ наш гетьмана Богдана Хмельницького і
все Військо Запорозьке пожалує, свої грамоти
 Московський текст
Запорожское пожалуетъ, свои государскіе
грамоты на волности ваши дать велить, тогда
вы смотръ межъ собой учините: кто будетъ
казакъ, или мужикъ, а чтобъ число войска
Запорожского было 60.000. И великій государь
нашъ, его царское величество, на то изволилъ
имъ-числу списковымъ казакомъ быть велѣлъ. И
какъ вы посланники будете у гетмана у Богдана
Хмелницкого, и вы бъ ему сказали, чтобъ онъ
велѣлъ казаковъ разобрать вскорѣ и списокъ
имъ учинилъ, да тотъ списокъ за своею рукою,
прислалъ къ царскому величеству вскорѣ.
За https://uk.wikipedia.org/wiki
*
26
Український текст
государські на ваші вольности велить дати, тоді
ви ж між собою розбір зробите: хто буде козак, а
хто мужик, і щоб війська Запорозького було
60.000. — То великий государ наш на те
позволив: велів бути такому числу реєстрових
козаків. То ж як ви, посли будете у гетьмана
Богдана Хмельницького, скажіть йому, щоб він
велів скоро козаків розібрати, реєстр їм зробити,
і той реєстр за підписсю прислав негайно
царському величеству