СУЧАСНІ

ТЕХНОЛОГІЇ
НАВЧАННЯ ТА ЇХ
ВИКОРИСТАННЯ
НА УРОЦІ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
 2
ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ І.
СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА УРОЦІ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

1.1. «Навчання у співробітництві»

1.2. «Метод проектів»
1.3. «Ігрові технології»
1.4. «Портфоліо учня»
1.5. «Технологія проблемного навчання»
1.6. «Інтерактивні технології»

Висновки
Використана література
 3
ВСТУП

Найбільшою цінністю для освіти є особистість кожного учня. Основне

завдання сфери освіти полягає у створенні умов для розвитку та становлення
кожної людини як особистості. Відомий російський науковець у царині
викладання іноземних мов Ю. І. Пассов визначає сучасний підхід до навчальної
діяльності як концепцію розвитку індивідуальності в діалозі культур.
У зв'язку із вищезазначеним виникає необхідність пошуку найбільш
ефективних сучасних технологій навчання іншомовного спілкування учнів
загальноосвітніх навчальних закладів, і це зумовлює актуальність даної теми
дослідження.
Об’єктом дослідження є процес використання сучасних технологій
навчання у навчанні іноземних мов у середній загальноосвітній школі.
Предмет дослідження: види сучасних технологій навчання у навчанні
іноземних мов.
Мета дослідження: підтвердити необхідність використання сучасних
технологій навчання на уроці англійської мови.
Гіпотеза дослідження: належне використання сучасних технологій
навчання на уроці англійської мови є необхідним, адже воно підсилює мотивацію
учнів до вивчення мови, сприяє формуванню комунікативної, соціокультурної,
інтелектуальної, мовної та мовленнєвої компетенцій.
Для реалізації поставленої мети і перевірки гіпотези дослідження необхідно
було вирішити такі завдання:
1) вивчити стан даної проблеми у методиці навчання іноземних мов на
основі критичного аналізу теоретичних джерел;
2) проаналізувати особливості сучасних технологій у навчанні іноземної
мови в середніх навчальних закладах;
3) відібрати змістовий матеріал по темі дослідження.
Сформульовані завдання розв’язувались за допомогою таких методів
дослідження:
 4
1) критичний аналіз психологічної, лінгвістичної та методичної літератури
з проблеми дослідження;
2) наукове спостереження за навчальним процесом з іноземної мови в
Стовпинському НВК «Школа – ДНЗ» Корецького р-ну Рівненської обл.;
3) вивчення та узагальнення досвіду використання сучасних технологій
навчання на уроках іноземної мови вчителями Стовпинської НВК
«Школа – ДНЗ».
Новизна даного дослідження полягає в обгрунтуванні ефективності
використання запропонованих технологій навчання іноземних мов у сучасній
школі.
Цією проблемою займалося чимало фахівців (Е. Г. Арванітопуло, Л. Я. Зеня,
А. В. Конишева, В. В. Копилова, Є. С. Полат, К. В. Фокіна та ін.), однак вимоги
часу ставлять завдання щодо визначення та застосування на уроках іноземної
мови таких технологій, які б сприяли індивідуальному інтелектуальному розвитку
кожного учня в умовах колективного навчання. Тому, до таких технологій можна
віднести: навчання у співробітництві, метод проектів, ігрову діяльність та
портфоліо учня.
 5
РОЗДІЛ І. СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ТА ЇХ
ВИКОРИСТАННЯ НА УРОЦІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Дослідники називають технології навчання сукупністю прийомів, дій учнів,

виконуються у певній послідовності та допомагають реалізувати той чи інший
метод навчання, або навіть більш широко - сукупність методів навчання, які
забезпечують реалізацію певного підходу до навчання (Є. С. Полат). Розглянемо
вказані вище технології.

1.1. «Навчання у співробітництві»

Навчання у співробітництві визначається науковцями як найбільш успішна

альтернатива традиційним методам (Є. С. Полат). Саме таке навчання допомагає
реалізувати особистісно - орієнтований підхід у ньому.
Метою технології навчання у співробітництві є оволодіння навичками та
вміннями кожним учнем на тому рівні, який відповідає його індивідуальним
здібностям, формування комунікативних умінь, які забезпечують кожному
можливість здійснювати іншомовне спілкування на відповідному рівні.
Ця мета досягається завдяки основній ідеї навчання у співробітництві -
навчання у колективі, виконання особистого завдання, коли учень працює в групі
на спільний результат, який залежить від внеску кожного.
Назвемо форми, в яких здійснюється навчання у співробітництві:
«Навчання в команді», «Ажурна пилка», «Круглий стіл», «Інтерв'ю», «Навчаємось
разом», «Дослідницька робота», «Кейс - метод». Яким чином організовується
навчання за вказаними формами?
«Навчання в команді».
Для виконання завдання учні поділяються на невеликі групи або команди,
кожна з яких працює над окремим питанням загальної для всіх теми. Кожний член
команди має своє особисте завдання, виконання якого впливає на успіх усієї
 6
групи. Необхідно зауважити, що така форма організації навчання має свої
особливості, а саме:
- відсутність змагального характеру навчання між окремими групами, так як
групи мають різні завдання;
- наявність індивідуальної відповідальності кожного за успішне виконання
завдання всією групою;
- покращання кожним учнем своїх власних навчальних досягнень у процесі
виконання завдання, порівняння цих досягнень із своїми попередніми, а не з
досягненнями інших.
«Ажурна пилка». При організації роботи за цією формою учні об'єднуються
у невеликі групи і працюють над однією темою, яка поділена на смислові блоки.
Кожний член групи має знайти певну інформацію до тієї частини матеріалу,
що визначена для нього. Потім ті учні окремих груп, які працювали над одним і
тим же питанням, обмінюються інформацією.
Наступним кроком буде повернення кожного до своєї робочої групи і
повідомлення всім її членам доповненої інформації із вивченого питання. Потім
кожна команда доповідає про виконану роботу.
На заключному етапі вчитель може викликати будь - якого учня і
попросити дати відповідь на будь - яке запитання до опрацьованої теми.
Технологія «Круглий стіл» передбачає ведення бесіди, в якій беруть участь
усі учні навчальної групи. Учитель повідомляє певну проблему, учасники
«круглого столу» обговорюють її, збирають необхідну інформацію, аналізують,
узагальнюють, шукають оптимальні шляхи її вирішення. Завдання кожного учня -
зробити свій власний внесок у вирішення зазначеної проблеми.
«Інтерв'ю» як сучасна технологія навчання також може широко
використовуватись на уроках іноземної мови. Для організації навчання за
вказаною технологією обираються «інтерв'юери» («журналісти») та «відомі
особистості». «Інтерв'юери» готують запитання для опитування, а «відомі люди»
мають придумати біографії, творчий шлях, особливості професійної діяльності.
 7
Після проведення «інтерв'ю» учасники повідомляють про отриману
інформацію.
«Навчаємось разом». За такої форми навчання передбачається визначення
невеликих груп за різним рівнем мовної та мовленнєвої підготовки. Кожна група
отримує одне завдання, яке є підтемою певної широкої теми, над якою працює
весь клас.
У результаті спільної роботи окремих груп над частинами навчального
матеріалу досягається засвоєння всієї теми. В самих групах учні самостійно
визначають ролі кожного для виконання спільного завдання.
Учні в процесі взаємодії досягають не лише певних пізнавальних, творчих
цілей, але й навчаються спільній творчій діяльності в колективі.
«Дослідницька робота». Ця форма організації навчальної діяльності учнів
характеризується самостійною спрямованістю виконання завдання.
Учні самі вибирають підтему загальної теми та працюють індивідуально.
Потім учні кожної групи готують доповідь за обраною темою та презентують її.
Така технологія навчання як «Кейс - метод» являє собою колективну
роботу над певною ситуацією, що задається вчителем у письмовій формі.
Цю ситуацію учні повинні проаналізувати, для вирішення проблеми мають
бути запропоновані декілька варіантів.
Дана технологія передбачає колективний пошук найбільш ефективної
пропозиції. Робота учнів за кейс - методом організовується в декілька етапів, а
саме:
1) введення у кейс (сприйняття вступного слова учителя, відповіді на
запитання, уточнення інформації, пошук додаткової інформації);
2) аналіз ситуації (пред'явлення учнями власних варіантів вирішення
проблеми в групах, вибір доповідача від групи, виготовлення схем,
плакатів, іншого унаочнення);
3) презентація (виступ, представлення аналізу кейсу, відповіді на запитання,
відстоювання власної точки зору, фіксація суті кожного виступу);
4) дискусія (обговорення виступів, визначення найкращого рішення кейса);
 8
5) підбиття підсумків (слухання заключного слова вчителя).
Таким чином, можна дійти висновку, що вищезазначені сучасні технології
навчання у співробітництві створюють однакові можливості кожному учневі для
вдосконалення власних навчальних досягнень.
Однак, учитель має зважати на такі особливості роботи учнів за цими
технологіями у порівнянні з іншими формами групової роботи:
- взаємозалежність членів групи при виконанні завдань;
- відповідальність кожного члена групи як за свої власні навчальні
досягнення, так і за досягнення інших;
- здійснення спільної навчально - пізнавальної, творчої діяльності в групі;
- соціалізація учнів у процесі виконання діяльності в групі;
- оцінювання роботи всієї групи.
 9

1.2. «Метод проектів»

Наступною технологією є «Метод проектів», яка набула широкого

розповсюдження в практиці навчання іноземних мов в умовах шкільної та вищої
освіти. Існує ряд наукових досліджень, в яких підтверджена ефективність
використання цієї технології (Е. Г. Арванітопуло, В. В. Копилова, Є. С. Полат та
ін.).
Звернемось до визначення поняття «метод проектів».
Науковець Є. С. Полат називає цю технологію дослідницькою, пошуковою
діяльністю учнів, яка передбачає не лише досягнення певного результату, але й
організацію процесу досягнення його.
Як зазначають фахівці в області методики навчання іноземних мов, проект є
самостійною роботою учнів, в якій мовленнєве спілкування органічно вплітається
в емоційно інтелектуальний контекст іншої діяльності (гри, анкетування, випуску
журналу тощо).
Робота над проектом є творчою діяльністю. Учні активно взаємодіють один
з одним, здійснюють пошукову діяльність із особистісно значущої проблеми. Така
робота вимагає від них самостійного переносу знань, навичок та вмінь в новий
контекст діяльності.
Таким чином, в учнів розвивається творча компетенція, яка пов'язана із
інтелектуальними здібностями. Виконуючи творчі завдання, кожний учень має
можливість проявити власну ініціативу, фантазію, креативність, активність та
самостійність у вирішенні проблеми.
В методичній літературі визначають такі типи проектів, які
використовуються з навчальною метою:
1) виробничі проекти (діяльність учасників такого проекту орієнтована на
соціальні інтереси самих учасників і має конкретні практичні результати у
формі письмових документів або виготовлених учнями матеріалів:
письмових звітів, виставок, відеоматеріалів, стіннівок);
 10
2) інформаційно - дослідницькі проекти (учні, працюючи самостійно або у
невеликих групах, повинні відшукати необхідну інформацію; результати
пошуку необхідно викласти у формі письмових звітів, виставок, усних
презентацій);
3) проекти - огляди (учні готують питання анкети, роздають її певній
кількості людей і потім збирають анкети та аналізують результати);
4) організаційно - ігрові проекти (учасники беруть на себе різні ролі,
зумовлені характером і змістом певного проекту - літературних персонажів,
вигаданих героїв або реальних учасників справжніх подій (Е. Г.
Арванітопуло).
Організація проектної роботи потребує ретельної підготовки. Тому вчителю
необхідно звернути увагу на такі вимоги до вказаної діяльності, а саме:
- наявність значимої для дослідження проблеми, що вимагає самостійного пошуку
її вирішення;
- визначення практичної, теоретичної, пізнавальної значущості передбачуваних
результатів;
- самостійність діяльності учнів: індивідуально, в парах, в групах на уроці та поза
уроком;
- структурування змістової частини проекту із вказівкою на результати його
етапів та розподіл ролей;
- використання дослідницьких методів: визначення проблеми, завдань та гіпотези
дослідження; обговорення методів дослідження, оформлення результатів, аналіз
отриманих даних, підбиття підсумків, корекція та висновки (В. В. Копилова).
Слід також зазначити, що проектна робота має поетапний характер.
Проектна діяльність, як правило, складається із таких етапів:
1) вибір проблеми та формулювання конкретної теми проекту;
2) визначення груп та ролей учасників;
3) збір та обробка інформації;
4) підбиття підсумків та презентація готового проекту.
 11
Форми проведення кожного етапу залежать від креативності вчителя, а
результат - від його вміння організувати роботу таким чином, щоб у центрі уваги
була діяльність учнів, щоб вони мали можливість проявити свій творчий
потенціал та вдосконалити свої досягнення.
 12
1.3. «Ігрові технології»

Актуальним також залишається використання ігрових видів роботи на уроці

іноземної мови.
«Ігрова діяльність» визначається в методиці викладання іноземних мов як
одна із сучасних технологій навчання. Хоча вчителям прийоми цієї діяльності
давно відомі, своєї привабливості та актуальності вона не лише не втрачає, а
навпаки, розширює можливості вдосконалення процесу оволодіння учнями
іншомовною комунікативною компетенцією.
Гра, як складна та захоплююча діяльність, вимагає великої концентрації
уваги, тренує пам'ять, розвиває мислення та мовлення, сприяє процесу соціалізації
особистості. Гра захоплює навіть пасивних учнів та учнів з низьким рівнем
підготовки, завдяки чому їхні навчальні досягнення значно покращуються.
Дослідники проблеми використання ігор у процесі оволодіння учнями
іншомовним спілкуванням визначають ряд їхніх функцій, які реалізуються в
навчальній діяльності. Назвемо їх:
- навчаюча функція (формування мовних та мовленнєвих навичок, розвиток
мовленнєвих умінь);
- комунікативна функція (створення атмосфери іншомовного спілкування,
об'єднання колективу учнів, установлення нових емоційно-комунікативних
відносин);
- розвивальна функція (розвиток пам'яті, уваги, сприйняття інформації, розвиток
загальнонавчальних навичок та вмінь, загострення мисленнєвої діяльності, вміння
приймати рішення);
- виховна функція (виховання уважного, толерантного ставлення до партнера по
грі, почуття взаємодопомоги та взаємопідтримки, виховання ввічливості);
- психологічна функція (психотренінг та психокорекція різних якостей
особистості, які проявляються в ігрових моделях, що наближаються до життєвих
ситуацій);
 13
- релаксаційна функція (зняття емоційного напруження, психологічного бар'єра,
який виникає при вивченні іноземної мови).
Гра завжди передбачає певне напруження емоційних та розумових дій,
уміння прийняти рішення, стимулює мисленнєву діяльність, наповнює процес
навчання для учнів більш глибоким змістом. Значення використання гри в
навчальному процесі важко переоцінити завдяки таким її якостям (за А. В.
Конишевою):
- гра активізує пізнавальну діяльність кожного учня, є ефективним засобом
управління навчальним процесом;
- навчання у грі здійснюється завдяки особистій діяльності учнів, при цьому
засвоюється до 90% інформації;
- гра дає можливість вибору, самовираження, саморозвитку; - гра має певний
результат та стимулює учнів до досягнення цілей та усвідомлення шляхів
досягнення цих цілей;
- процес навчання набуває особистісного значення для кожного учня;
- гра займає особливе місце в системі активного навчання: вона є одночасно і
методом, і формою організації навчального процесу.
Отже, ми можемо дійти висновку, що ігрова діяльність сприяє
комунікативній спрямованості навчального процесу, активізації мисленнєвих дій
учнів при опануванні іноземною мовою як засобом спілкування, підвищенню
мотивації учіння, індивідуалізації навчання.
 14

1.4. «Портфоліо учня»

Серед сучасних технологій навчання визначають також «Портфоліо учня».

У педагогічній літературі «Портфоліо учня» розглядається як інструмент
самооцінки власної пізнавальної, творчої праці учня, рефлексії його власної
діяльності, як комплект документів, самостійних робіт учня, як спосіб фіксування,
накопичення та ранжування індивідуальних об'єктивних успіхів (Л. Я. Зеня, Є. С.
Полат та ін.).
Розрізняють дві групи різновидів портфоліо:
- портфоліо зовнішніх досягнень
- портфоліо особистісного розвитку.
До портфоліо зовнішніх досягнень належать: портфоліо документів (папка
із інформацією про успішність навчальної та пізнавальної діяльності учня),
портфоліо творчих робіт (містить виконані учнем реферати, конкурсні роботи,
твори, авторські матеріали, які супроводжуються коментарем автора) та
рейтингове портфоліо (колекція контрольних робіт та діагностичних зрізів з
навчальних предметів, рейтингова таблиця для фіксації досягнень учня).
Портфоліо особистісного розвитку являє собою набір соціально значущих
характеристик, якостей, зміна яких досліджується в динаміці розвитку та
становлення кожного учня як особистості.
Призначенням цього портфоліо є пізнання учнем своїх особистісних
якостей з метою їх удосконалення в певному напрямку, задля корекції та
планування власних досягнень.
 15

1.5. «Технологія проблемного навчання»

Важливим компонентом проблемного навчання с проблемна ситуація -

ситуація, для розв'язання якої учень або колектив мають знайти й застосувати нові
для себе знання, способи дій.
У створенні проблемних ситуацій використовують такі способи:
а) зіткнення учнів з життєвими явищами, фактами, які потребують
теоретичного обґрунтування. Зіткнення із зовнішніми невідповідностями між
явищами спонукає до пояснення їх, активного засвоєння нових знань;
б) використання навчальних і життєвих ситуацій. Такі ситуації виникають
під час виконання учнями практичних завдань у школі, вдома, в навчальній
майстерні, на пришкільній ділянці, під час спостереження за природою та ін. У
цих випадках учні самостійно доходять висновків, які пробуджують у них інтерес
до теоретичного обґрунтування виконаних практичних завдань;
в) постановка дослідницьких завдань учням. Цей спосіб використовують,
наприклад, під час дослідної роботи учнів у лабораторії, на пришкільній ділянці,
на уроках з гуманітарних дисциплін;
г) спонукання учнів до аналізу фактів і явищ дійсності зіткненнями їх із
життєвими уявленнями і науковими поняттями про ці факти. Наприклад, діти
змалку знають, що сонце "сходить" і "заходить", тобто "ходить" навколо Землі, У
школі їм розповідають, що не Сонце обертається навколо Землі, а навпаки, -
Земля навколо Сонця і навколо своєї осі. У свідомості дітей виникає явна
суперечність між "життєвими" і науковими знаннями, що потребує з'ясування;
ґ) висунення гіпотез і організація їх дослідження. Наприклад, на уроках
фізики досліджують, чи можна одержати електричний струм магнітним впливом
на провідник;
 16
д) спонукання учнів до порівняння, зіставлення, протиставлення фактів,
явищ, правил, дій, внаслідок яких виникають проблемні ситуації;
е) ознайомлення учнів з фактами, які, на перший погляд, не мають
пояснення, що в історії науки зумовило формулювання наукових проблем.
Вивчаючи закони заломлення світла, можна використати описані факти про
міражі в пустелях, а явища мутації - проілюструвати фактами народження тварин
та дітей зі значними відхиленнями від ознак свого природного виду.
Вдало створена проблемна ситуація є важливою ланкою наступного
засвоєння учнями знань проблемним шляхом, що складається з таких етапів:
1) створення проблемної ситуації. Створивши проблемну ситуацію, вчитель
повідомляє готові висновки науки, не розкриваючи шляхів розв'язання
проблеми. Активність учнів стимулюється створенням проблемних
ситуацій. Виявляють вони і самостійні дії щодо пошуку шляхів вирішення
поставленої проблеми. Однак ця активність не формує навичок вирішення
проблеми, оскільки не передбачає самостійної діяльності;
2) аналіз інформування проблеми. Цей вид проблемного викладу є досить
ефективним, оскільки, створюючи проблемну ситуацію, вчитель дає учням
фактичний матеріал для аналізу, порівняння, зіставлення, розкриває логіку
вирішення проблеми в історії науки. Розповідаючи, як учені здобували нові
знання, проникали в суть явищ і формулювали висновки, він формулює
проблему, вказує напрям пошуку шляхів її розв'язання, що свідчить про
значну його роль;
3) висунення гіпотез. Завдяки цьому стимулюється розвиток пізнавальної
активності та самостійності учнів, адже формулювання проблемних питань,
пізнавальних завдань передбачає створення учням умов для самостійного
осмислення проблеми, пошуку шляхів її розв'язання через висунення
гіпотез, вирішення проблеми і перевірки його правильності.

Кожному етапу проблемного навчання відповідає певний метод:

 17
першому - проблемний виклад знань (учитель розробляє, за словами О.
Герцена, "ембріологію істини" конкретної науки, демонструє еталон проблемного
мислення);
другому - частково-пошуковий, або евристичний (вчитель створює
проблемну ситуацію, сам формулює проблему та залучає школярів до її
розв'язання); пошуковий (вчитель створює проблемну ситуацію, формулює
проблему, а учні розв'язують її самостійно);
третьому - дослідницький (учні самі визначають проблему, формулюють і
вирішують її).
Проблемне навчання є важливим засобом розвитку розумових сил учнів, їх
самостійності та активності, творчого мислення. Воно забезпечує міцне засвоєння
знань, робить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати
труднощі.
Однак воно потребує тривалого часу на вивчення навчального матеріалу, є
недостатньо ефективним щодо формування практичних умінь і навичок, дає
невисокий результат при засвоєнні нового матеріалу, коли самостійний пошук
недоступний учням.
 18
1.6. «Інтерактивні технології»

Змістовна основа масової комп’ютеризації в освіті, безумовно, зв’язана з

тим, що сучасний комп’ютер являє собою ефективний засіб оптимізації умов
розумової праці взагалі, у будь-якому його прояві. Р. Вільямс і К. Маклі у своїй
статті „Комп’ютери в школі” пишуть: “Є одна особливість комп’ютера, що
розкривається при використанні його як пристрою для навчання інших, і як
помічника в придбанні знань, це його бездушність. Машина може “дружелюбно”
спілкуватися з користувачем і в якісь моменти “підтримувати” його, однак вона
ніколи не виявить ознак дратівливості і не дасть відчути, що їй стало нудно. У
цьому змісті застосування комп’ютерів є, можливо, найбільш корисним при
індивідуалізації визначених аспектів викладання ”.
Форми роботи з комп’ютерними навчальними програмами на уроках
іноземної мови включають:
- вивчення лексики;
- відпрацьовування вимови;
- навчання діалогічної і монологічної мови;
- відпрацьовування граматичних явищ.
На уроках англійської мови за допомогою комп’ютера можна вирішувати
цілий ряд дидактичних задач: формувати навички й уміння читання,
використовуючи матеріали глобальної мережі; удосконалювати уміння письмової
мови школярів; поповнювати словниковий запас учнів; формувати в школярів
стійку мотивацію до вивчення мови.
 19
ВИСНОВКИ

Вищезазначене дає змогу дійти такого висновку: використання

інноваційних технологій навчання в оволодінні іноземною мовою сприятиме як
удосконаленню процесу формування іншомовної комунікативної компетенції
учнів, так і розвитку їхніх інтелектуальних здібностей, набуття особистісно
значущих для кожного знань та вмінь.
Ефективне навчання іноземних мов потребує від викладача досконалого
володіння мовою, а також професійної майстерності в організації навчальної
діяльності студентів з оволодіння іншомовною діяльністю. Процес навчання
реалізується завдяки зусиллям двох його учасників – викладача і студента. Щодо
керування цим процесом, визначення його стратегії і тактики, тут головна роль
належить вчителеві.
Специфіка навчання іноземної мови, на відміну від інших предметів,
полягає в тому, що викладачеві потрібно сформувати у студента новий стереотип
мовленнєвого спілкування додатково до рідномовного, який вже є.

Таким чином, аналізуючи сучасні технології навчання іноземних мов, варто

сказати, що робота над проектом є творчою діяльністю. Учні активно взаємодіють
один з одним, здійснюють пошукову діяльність із особистісно значущої
проблеми.
«Портфоліо учня» розглядається як інструмент самооцінки власної
пізнавальної, творчої праці учня.
Проблемне навчання є важливим засобом розвитку розумових сил учнів, їх
самостійності та активності, творчого мислення. Воно забезпечує міцне засвоєння
знань, робить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати
труднощі.
Використання ігрових елементів створює сприятливий психологічний
клімат на уроці, наближає процес навчання до реальних умов спілкування,
допомагає учням розкрити свій інтелектуальний потенціал.
 20
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Активні методи навчання у викладанні іноземної мови: Посібник для

викладачів іноземних мов / Під ред. Бельтюковой .- Томськ : У
Томського ун-та,1999.- 158с.
2. Ариян М.А. Варіанти ситуативних ролей для середньої школи // Іноземні
мови в школі.-1986.-№6.-С.17-20
3. Бочарова Л.Н. Ігри на уроках англійської мови на початковому і
середньому ступенях навчання // Іноземні мови в школі .- 1996.- № 3. -
С.50-55
4. Бутз М. Робота в групах: Вибрані статті.-Варшава,1994.-20с.
5. Виготський Л.С. Педагогічна психологія.- М.: Педагогіка,1991.-480с.
6. Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови: Посібник
для вчителів.- К.: Радянська школа,1989.- 224с.
7. Гапонова С.В. Сучасні методи викладання іноземних мов( англ. мова) //
Іноземні мови .- 1998.- № 1.-C.24-31
8. Гаркуша В.В. Формування навичок спілкування і комунікативних
здібностей у процесі особистісно-орієнтованого навчання усного
іноземного мовлення. - НДІ психології України -К.,1992
9. Застосування інтерактивних технологій у навчанні молодших школярів.
Методичний посібник. За ред. доктора педагогічних наук, професора О.І.
Пометун. Тернопіль. Навчальна книга - Богдан, - 2011. Кириллова Е.
П. Хрестоматия по методике преподавания английского языка: Статьи,
выдержки, извлечения.. - М. : Просвещение, 1981. - 207 с.
10. Коммуникативность обучения - в практику школы : Из опыта работы:
Кн. для учителя: - М. : Просвещение, 1985. - 126 с.
11. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах:
Підручник для студ. вищих закл. освіти. - К. : Ленвіт, 2002. - 327 с.
12. Єрмоленко Л.П. Комунікативний підхід до навчання англійської мови
в середній школі // Іноземні мови . – 2002. - № 3. – C. 11
21