Семінарське заняття №1

ТЕМА: ЗМІСТ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: СУЧАСНІ

ТЕНДЕНЦІЇ

ПЛАН

1. Поняття «зміст навчання». Характеристика змісту: традиційний підхід.

Традиційне навчання — навчання, побудоване за старою парадигмою

освіти, яку називають сцієнтистсько-технократичною (І. А. Зязюн),
тейлорівською фабричною моделлю (Дж. Бонстінгл), науково-
технократичною (І. О. Колеснікова), когнітивною (Є. О. Ямбург),
авторитарно-імперативною (Ш. О. Амонашвілі), авторитарною (Б. Г.
Корнетов). При традиційному методі навчальний процес жорстко
регламентовано: за однією спеціальністю підготовки всі студенти навчаються
за єдиним навчальним планом, який є спільним для всіх навчальних програм
і тематичних планів. Навчання організується у потоках і навчальних групах
лише за розкладом у такій системі: лекція, семінар, лабораторні заняття,
групове завдання та ін. при обмеженому часі на самостійні заняття. Головний
зміст дисципліни викладається на лекційних заняттях і у належно методично-
обрамленому вигляді. Як наслідок, вдається у стиснуті терміни викласти
значний обсяг навчальної інформації. На наступному етапі цей матеріал під
керівництвом викладача доповнюється, конкретизується у інших видах
навчальних занять та у ході самостійної роботи.

2. Зміст навчання іноземних мов: різні точки зору.

Зміст навчання включає такі компоненти:

1. Сфери спілкування, теми, ситуації.
2. Мовний, мовленнєвий, країнознавчий та лінгвокраїнознавчий
навчальний матеріал.
3. Знання, навички та вміння мовлення.
 Ефективне опанування учнями змісту навчання і досягнення цілей
навчання іноземної мови відбувається за умови організації навчального
процесу згідно з певними принципами.

3.Соціокультурний компонент навчання іноземних мов.

Соціокультурний компонент змісту навчання іноземної мови необхідно

розподілити на такі складники:
1)засоби соціокомунікації, тобто сукупність прийомів і засобів усної та
письмової передачі інформації представниками культури чи субкультури.
Термін „соціокультура” означає, що кожна людина залежно від віку, з одного
боку, являє собою певну субкультуру, а з іншого - конкретний результат
культурного становлення особистості, яка зумовлена середовищем,
соціумом, у якому вона жила та формувалась. До особливостей писемної
комунікації ми відносимо правила написання дат, зворотів, адрес, резюме,
ділових листів, звітів та інших. У деяких випадках відсутність знань засобів
соціокомунікації може призвести до непорозумінь або до культурного
конфлікту.
2)національна ментальність, або спосіб мислення представників
певної культури чи субкультури. До загальних характеристик ментальності
належать такі компоненти: знання, поведінка та відносини. Прикладами цих
компонентів будуть свята, традиції, обряди та ритуали носіїв мови. Ці
установки мають особливий вплив на поведінку носіїв мови та їхнє
сприйняття світу. Говорячи про ментальність, необхідно визначити ще один
елемент - культурне самовизначення, який може включати загальні та
ситуативні характеристики.
3)національні здобутки, що включають мистецтво, історію, релігію та
ін. Національні здобутки й досягнення входять до складу соціокультурного
компонента змісту навчання іноземної мови. Мета соціокультурної освіти -
це ознайомлення учнів з засобами іноземної мови, з тією частиною
національного досягнення, яку знає і якою пишається кожен носій мови.
Національне досягнення - це свого роду фон національних соціокультурних
знань, які становлять культурну цінність.

3. Загальнодидактичні та методичні принципи навчання англійської мови.

Загальнодидактичні:
1. Принцип особистісно орієнтованої спрямованості навчання: зміст
цього принципу включає в себе облік індивідуальних особливостей і
здібностей учнів, емоцій та настроїв, особистісного досвіду, інтересів
та потреб кожного учня, а також розвиток усіх цих параметрів.
2. Принцип свідомості: цілеспрямоване сприйняття і осмислення явищ,
що вивчаються, їх творчих переробок, у ході виконання мовних дій.
Осмислення має забезпечуватися через ситуативну обумовленість,
контекст, мовні засоби (синоніми, антоніми тощо), через наочність,
виділення характерних ознак.
3. Принцип діяльнісного характеру. навчання, як принципу активності:
досягнення свідомості учнів пов'язані з їхньої активністю і
самостійністю. Навчання іноземної мови має діяльнісний характер, що
виражається у зовнішніх та внутрішніх активностях учня.
4. Принцип автономності (самостійність): мова йде про здатність
школяра приймати певний ступінь відповідальності за перебіг і
результати іноземної мови, що вивчається.
5. Принцип наочності: наочність – спеціально організований показник
мовного матеріалу та її вживання мови з метою допомоги учню у
розумінні, засвоєнні та використанні.
6. Принцип посильності та доступності: доступність забезпечується як
самим матеріалом, його організацією, так і методикою роботи з ним на
уроці. Посильність передбачає побудову процесу навчання, з
можливостей дітей.
7. Принцип міцності: міцність засвоєння досягається за рахунок
яскравого подання матеріалу, великого тренування матеріалу відразу
після ознайомлення і пізніше, за рахунок самостійного творчого
застосування матеріалу.
8. Принцип творчого характеру навчання: даний принцип мотивує
учнів, звертаючи їхню увагу не так на відмітку, але в якісну оцінку
своїх знань.

Методичні:
1. Принцип комунікативної спрямованості: передбачає залучення учнів
у усну та письмову комунікацію, тобто. спілкування іноземною мовою
під час всього навчання. Цей принцип передбачає добір ситуацій, що
включає кожного учня у спілкування, забезпечення комунікативності
завдань, повторюваності, новизни матеріалу та створення сприятливих
умов спілкування.
2. Принцип диференціального та інтегрованого навчання:
диференціація передбачає свій набір дій на навчання кожного виду
мовної діяльності. Інтеграція проявляється за умови відмінності
аспектів мови, тобто. Умова граматики, фонетики, лексики
відбуваються не окремо, а у взаємозв'язку та взаємодії.
3. Принцип взаємопов'язаного навчання видам мовної діяльності:
відбувається одночасне формування чотирьох видів мовної діяльності:
говоріння, аудіювання, читання, письмо.
4. Аксіоми: будь-яке висловлювання має бути:
1) мотивованим, воно має виходити із внутрішньої потреби учня
висловити свою думку.
2) Ситуативно – обумовленим (підходити для конкретної ситуації)
3) Діалогічним, якщо цього вимагає ситуація.
5. Принцип усного випередження: спілкування між людьми існує
переважно в усній формі, тому і доцільно на початковому етапі
 навчання приділяти увагу говоренню та розумінню мови на слух, що
забезпечить успішне оволодіння навичками письма та читання. Цей
принцип знаходить своє застосування у новітніх навчально-
методичних комплектах (УМК), підручниках. Дотримання названого
принципу забезпечує вміння спілкування мовою вже ранніх стадіях
навчання, що підкріплюється оволодінням навичками письмової
комунікації.

4. Сучасні принципи навчання.  

Принцип аксіологізації. У широкому розумінні навчально-виховний

процес передбачає залучення учасників освітнього процесу до оволодіння
цінностями культури. Саме тому аксіологізація освіти визначає цінності, які
встановлюють направленість навчально-виховного процесу. Так, ціннісні
орієнтації учнів входять у сферу соціальної та освітньої реальності. Принцип
аксіологізації означає розуміння освітніх та духовних цінностей у процесі
навчання.
Принцип прогнозування. З психологічного погляду суб'єкт прогнозує свою
діяльність для упорядкування і відповідно встановлює послідовність дій.
Прогнозування дозволяє особистості, по-перше, з погляду психологічних
можливостей людини зв'язати послідовність завдань за характером
активності, які потрібні на початку діяльності, у кульмінаційний момент і
наприкінці. По-друге, прогнозування дозволяє визначити момент і форму
максимального напруження активності й організувати діяльність відповідно
до індивідуальних особливостей особистості.
Принцип мобільності. Передбачає адаптацію освітнього простору до
впливу соціуму, відповідні зміни в його структурі та включення в неї нових
елементів: нових суб'єктів навчальної діяльності, нових видів діяльності,
нового змісту освіти.
 Принцип толерантності. Принцип толерантності є актуальним у
формуванні соціокультурної компетентності учнів в процесі оволодіння
іноземною мовою. Толерантність розглядають не тільки як якість людини, а
й як структурне новоутворення, спрямоване на максимальну адаптивність
особистості до різних соціокультурних умов. Порушення адаптаційних
процесів призводить до непорозумінь і конфліктів між людьми.
Принцип полісуб'єктності (діалогічності). Принцип полісуб'єктності
передбачає перетворення суперпозиції педагога й субординаційної позиції
учня в особистісно рівноправні позиції взаємодіючих людей. Цей принцип
пов'язаний із зміною ролей та функцій учасників педагогічного процесу.
Таким чином, викладач не вчить та виховує учнів, а актуалізує та стимулює
потяг учнів до саморозвитку, вивчає активність учня, створює умови для
саморозвитку, самоактуалізації школяра. Очевидно, особливе значення
мають професійно-ціннісні орієнтації викладача, що пов'язані з його
ставленням до учнів, до педагогічної діяльності загалом.
Принцип індивідуалізації. Цей принцип сприяє творчому саморозвитку
учнів, безпосередньо мотивації навчальної та інших видів діяльності,
організації самостійного руху в досягненні мети.
Принцип рефлексії. Цей принцип передбачає розуміння та пізнання учнем
самого себе, уміння аналізувати власні думки; усвідомлювати власні
переживання; осмислювати та переосмислювати стереотипи власної
поведінки; прогнозувати власні дії та їх наслідки; планувати навчальну
діяльність; осмислювати й творчо долати проблемні ситуації; усвідомлювати
власні успіхи та невдачі, їхні причини; бути здатним до самоаналізу та
самокритики. Педагогічною умовою розвитку рефлексії в учнів є активація
міжсуб'єктних відносин між учасниками рефлексивної діяльності.

ЗАВДАННЯ
Завдання 1. У чому полягає специфіка змісту: традиційний та
соціокультурний? Складіть таблицю.

Характеристики традиційного змісту Характеристики соціокультурного

навчання іноземної мови навчання іноземної мови

Формування здатності до міжкультурної Формування здатності адаптуватися до

комунікації.
Оволодіння лише невеликою частиною
мовних і мовленнєвих засобів
досліджуваної мови.
Формування автономії учнів у навчальній
діяльності з оволодіння конкретно
іноземною мовою.
соціокультурних ситуацій, до соціо-
культурних особливостей та мовленнєвої
поведінки, до національно-специфічних
форм спілкування як характерному стилю
життя в іншомовній країні.

Завдання 2. У чому полягають відмінності традиційного змісту навчання

іноземної мови та соціокультурного навчання? Висновок подайте у вигляді
таблиці

Критерії порівняння Традиційний зміст Соціокультурний зміст

навчання навчання

Суб'єкт Вчитель та учень Групи, соціальні інститути та

окремі індивіди
Об'єкт Мовлення індивіда Комунікативність
Мета Навчитись спілкуватись Поширити знання про країну,
іноземною мовою мова якої вивчається,
національно-культурних
особливостей соціальної і
мовленнєвої поведінки носіїв
мови, а також здатність
користуватися такими
знаннями у процесі спілкування
з урахуванням звичаїв, правил
поведінки, норм етикету,
соціальних умов і стереотипів
 поведінки носіїв мови.
Методи загальнодидактичний, лінгвосоціокультурний
методичний, сучасний
Результати Оволодіння іноземною Готовність учнів
мовою в інтеграції з використовувати іноземну мову
міжкультурним як засіб
спрямуванням його міжкультурного спілкування;
змісту можливість для учнів
створювати власну
соціальну та культурну
ідентичність шляхом
зіставлення й усвідомлення
культури носіїв мови, що
вивчається, та власної
національної культури;
когнітивний розвиток учнів, що
активізує їхню навчальну
діяльність, адаптує
до європейських стандартів і
створює умови для входження в
сучасний
світовий соціум
Запропонуйте свої
критерії для порівняння

Завдання 3. Заповнити таблицю „Принципи навчання англійської

мови”. Приклад подано стосовно .
Основні принципи навчання англійської мови

№ Найменування Вид принципу Специфіка

п/п принципу (загальнодидактичний,
методичний,
сучасний)

1 Принцип Загальнодидактичні зміст цього принципу включає в

 особистісно себе облік індивідуальних
орієнтованої особливостей і здібностей учнів,
спрямованості емоцій та настроїв, особистісного
навчання досвіду, інтересів та потреб
кожного учня, а також розвиток усіх
цих параметрів.

2 Принцип Загальнодидактичні цілеспрямоване сприйняття і

свідомості осмислення явищ, що вивчаються,
їх творчих переробок, у ході
виконання мовних дій. Осмислення
має забезпечуватися через
ситуативну обумовленість,
контекст, мовні засоби (синоніми,
антоніми тощо), через наочність,
виділення характерних ознак.

3 Принцип Загальнодидактичні мова йде про здатність школяра

автономності приймати певний ступінь
(самостійність) відповідальності за перебіг і
результати іноземної мови, що
вивчається.

4 Принцип Загальнодидактичні наочність – спеціально

наочності організований показник мовного
матеріалу та її вживання мови з
метою допомоги учню у розумінні,
засвоєнні та використанні.
Принцип Загальнодидактичні доступність забезпечується як
посильності та самим матеріалом, його
доступності організацією, так і методикою
роботи з ним на уроці. Посильність
передбачає побудову процесу
навчання, з можливостей дітей.
Принцип міцності Загальнодидактичні міцність засвоєння досягається за
рахунок яскравого подання
матеріалу, великого тренування
матеріалу відразу після
ознайомлення і пізніше, за рахунок
самостійного творчого застосування
матеріалу.

Принцип Загальнодидактичні даний принцип мотивує учнів,

творчого звертаючи їхню увагу не так на
характеру відмітку, але в якісну оцінку своїх
навчання знань.

Принцип Методичні передбачає залучення учнів у усну

комунікативної та письмову комунікацію, тобто.
спрямованості спілкування іноземною мовою під
час всього навчання. Цей принцип
передбачає добір ситуацій, що
включає кожного учня у
спілкування, забезпечення
комунікативності завдань,
повторюваності, новизни матеріалу
та створення сприятливих умов
спілкування.

Принцип Методичні диференціація передбачає свій набір

диференціального дій на навчання кожного виду
та інтегрованого мовної діяльності. Інтеграція
навчання проявляється за умови відмінності
аспектів мови, тобто. Умова
граматики, фонетики, лексики
відбуваються не окремо, а у
взаємозв'язку та взаємодії.
Принцип Методичні відбувається одночасне формування
взаємопов'язаного чотирьох видів мовної діяльності:
навчання видам говоріння, аудіювання, читання,
мовної діяльності письмо.

Аксіоми Методичні будь-яке висловлювання має бути:

1) мотивованим, воно має виходити
із внутрішньої потреби учня
висловити свою думку.
2) Ситуативно – обумовленим
(підходити для конкретної ситуації)
3) Діалогічним, якщо цього вимагає
ситуація.

Принцип усного Методичні спілкування між людьми існує

випередження переважно в усній формі, тому і
доцільно на початковому етапі
навчання приділяти увагу
говоренню та розумінню мови на
слух, що забезпечить успішне
оволодіння навичками письма та
читання. Цей принцип знаходить
своє застосування у новітніх
навчально-методичних комплектах
(УМК), підручниках. Дотримання
названого принципу забезпечує
вміння спілкування мовою вже
ранніх стадіях навчання, що
підкріплюється оволодінням
навичками письмової комунікації.

Принцип Сучасні У широкому розумінні

аксіологізації навчально-виховний процес
передбачає залучення учасників
 освітнього процесу до оволодіння
цінностями культури. Саме тому
аксіологізація освіти визначає
цінності, які встановлюють
направленість навчально-виховного
процесу. Так, ціннісні орієнтації
учнів входять у сферу соціальної та
освітньої реальності. Принцип
аксіологізації означає розуміння
освітніх та духовних цінностей у
процесі навчання.

Принцип Сучасні З психологічного погляду

прогнозування суб'єкт прогнозує свою діяльність
для упорядкування і відповідно
встановлює послідовність дій.
Прогнозування дозволяє
особистості, по-перше, з погляду
психологічних можливостей
людини зв'язати послідовність
завдань за характером активності,
які потрібні на початку діяльності, у
кульмінаційний момент і
наприкінці. По-друге,
прогнозування дозволяє визначити
момент і форму максимального
напруження активності й
організувати діяльність відповідно
до індивідуальних особливостей
особистості.

Принцип Сучасні Передбачає адаптацію

мобільності освітнього простору до впливу
соціуму, відповідні зміни в його
структурі та включення в неї нових
 елементів: нових суб'єктів
навчальної діяльності, нових видів
діяльності, нового змісту освіти.

Принцип Сучасні Принцип толерантності є

толерантності актуальним у формуванні
соціокультурної компетентності
учнів в процесі оволодіння
іноземною мовою. Толерантність
розглядають не тільки як якість
людини, а й як структурне
новоутворення, спрямоване на
максимальну адаптивність
особистості до різних
соціокультурних умов. Порушення
адаптаційних процесів призводить
до непорозумінь і конфліктів між
людьми.
Принцип Сучасні Принцип полісуб'єктності
полісуб'єктності передбачає перетворення
(діалогічності) суперпозиції педагога й
субординаційної позиції учня в
особистісно рівноправні позиції
взаємодіючих людей. Цей принцип
пов'язаний із зміною ролей та
функцій учасників педагогічного
процесу. Таким чином, викладач не
вчить та виховує учнів, а актуалізує
та стимулює потяг учнів до
саморозвитку, вивчає активність
учня, створює умови для
саморозвитку, самоактуалізації
школяра. Очевидно, особливе
значення мають професійно-
ціннісні орієнтації викладача, що
 пов'язані з його ставленням до
учнів, до педагогічної діяльності
загалом.

Принцип Сучасні Цей принцип сприяє творчому

індивідуалізації саморозвитку учнів, безпосередньо
мотивації навчальної та інших видів
діяльності, організації самостійного
руху в досягненні мети.
Принцип Сучасні Цей принцип передбачає
рефлексії розуміння та пізнання учнем самого
себе, уміння аналізувати власні
думки; усвідомлювати власні
переживання; осмислювати та
переосмислювати стереотипи
власної поведінки; прогнозувати
власні дії та їх наслідки; планувати
навчальну діяльність; осмислювати
й творчо долати проблемні ситуації;
усвідомлювати власні успіхи та
невдачі, їхні причини; бути здатним
до самоаналізу та самокритики.
Педагогічною умовою розвитку
рефлексії в учнів є активація
міжсуб'єктних відносин між
учасниками рефлексивної
діяльності.

Рекомендована література:

1.Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних

закладах: Підручник / Кол. Авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. -
К.: Ленвіт, 1999. - 320 с.
2.Ишханян Н.Б. Лингвострановедческие основы формирования в
языковом педагогическом вузе лингвосоциокультурной
компетенции / Н. Б. Ишханян // Іноземні мови.  - 1995. - №3-4. - С.
69 - 73.
3.Кузьменко Ю. В. Вимоги до вправ для формування соціокультурної
компетенції в учнів основної школи у процесі навчання
англійського діалогічного мовлення / Ю. В. Кузьменко // Іноземні
мови. - 2006. - №2. -С. 6 -16.
Додаткова  література:

4.Ніколаєва С. Ю. Цілі навчання іноземних мов в аспекті

компетентнісного підходу / С. Ю. Ніколаєва // Іноземні мови. - 2010.
№2. - С. 11 - 17.
5.Петько Л. В. Формування соціально-комунікативної активності
підлітків у процесі вивчення ними англ. мови / Л. В. Петько //
Іноземні мови. - 2005. - №3. - С. 22 - 23.