Семінарське заняття №2

ТЕМА: ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ

МОВИ
ПЛАН
1. Диференціація сутності понятть «підхід» та «стратегія» в сучасній
методиці навчання англійскої мови.
Підхід - будь-яка позиція, точка зору, що зумовлює дослідження,
організацію певного явища чи процесу. Підхід у навчанні спирається: а)
на відповідну теорію мови (лінгвістичні основи навчання) і б) теорію
навчання або освіти (дидактичні основи навчання). Науковці
дотримуються думки, що підхід виступає як специфічна основа освітньої
парадигми, фундамент її концепції, вказує на спроби побудови тієї чи
іншої освітньої системи.
2. Підходи до навчання іноземної мови з позицій психології.
М. Ляховицький вказує на чотири загальні підходи до навчання іноземних
мов: 
1.Біхевіористський підхід, що ставить основною задачею формування
навичок шляхом багатократного повторення мовного й мовленнєвого
матеріалу.
2. Індуктивно-свідомий підхід, який передбачає володіння мовними та
мовленнєвими правилами шляхом інтенсивної роботи над численними
прикладами.
3.Пізнавальний (когнітивний) підхід, на основі якого здійснюється
передусім засвоєння теорії мови, яку вивчають у вигляді фонетичних і
граматичних правил та правил слововживання. Цей підхід передбачає
конструювання висловлювань іноземною мовою.
4. Інтегрований підхід передбачає нерозривне поєднання в ході занять і
свідомих, і підсвідомих компонентів процесу навчання, що виявляється в
одночасному оволодінні знаннями й мовленнєвими навичками й уміннями.

3. Підходи до навчання іноземної мови з позицій об'єкта навчання.

Прямий (інтуїтивний) підхід передбачає оволодіння іноземною мовою

засобом аудіювання та інтуїтивного засвоєння одиниць мови, при цьому
потрібно обов'язкове вилучення рідної мови з системи навчання. Цей підхід
до навчання базується на біхевіористській теорії навчання і довгі роки
вважався визначальним напрямком у психології.
 Свідомий (когнітивний) підхід до навчання базується на теорії
поступового розвитку навичок і умінь. Ця теорія вміщує чотири стадії
засвоєння матеріалу: ознайомлення - тренування - застосування - контроль.
Такий підхід передбачає виконання різних видів вправ, спрямованих на
формування мовленнєвих навичок, розвиток мовних умінь, контроль рівня
володіння мовою. Цей підхід отримав підтримку в межах свідомо-
практичного методу навчання.
Діяльнісний підхід. Зазначений підхід навчання іноземної мови носить
діяльнісний характер, тобто реальне іншомовне спілкування на заняттях
здійснюється за допомогою „мовленнєвої діяльності”. При цьому учасники
спілкування прагнуть вирішувати реальні та уявні завдання за допомогою
засобів мови, що вивчається.
У зарубіжній науці одній з інтерпретацій особистісно-діяльнісного
підходу є зосередження цього підходу на особистості учня. Сутність такого
підходу полягає в наданні максимальної самостійної ініціативи учнів на
заняттях. Очевидно, що центр навчання зміщується з визначальної ролі
вчителя до головної діяльності самого учня. Завдання учителя при цьому
полягає в розкритті особистісних потенційних можливостей учня, у допомозі
йому у виборі стратегії оволодіння іноземною мовою, яка найбільшою мірою
відповідає індивідуальним особливостям учня.

4. Культурологічні підходи до викладання іноземних мов.

В основі культурологічного підходу лежить орієнтація системи навчання

учнів іноземній мові на діалог з культурою людини як її творця і, водночас, її
суб'єкта, здатного до саморозвитку.
Особливо важливі компоненти змісту педагогічної освіти з позицій
культурологічного підходу, що можуть увійти до його базової основи,
зокрема: аксіологічний, який ставить за мету залучення учнів до світу
універсальних цінностей базової (педагогічної) культури та надання
допомоги у виборі особистісно-значущої системи ціннісних орієнтацій;
когнітивний, що забезпечує науковими знаннями про людину, культуру,
освіту з акцентуацією на умовах розвитку людини, культури в освітніх
процесах; діяльнісно-творчий, який сприяє формуванню й розвитку творчих
способів діяльності, творчих умінь з метою ефективної самореалізації
особистості в різних видах життєдіяльності; особистісний, що забезпечує
розвиток здатності учнів до подальшого міжкультурного саморозвитку, до
середнього, а потім вищого рівня полікультурної особистості.
В основі лінгвокраїнознавчого підходу (Є. Верещагін, В. Костомаров) було
розвинуто й обґрунтовано ідею про необхідність одночасного вивчення
національної культури народу та його мови. Однією з переваг
лінгвокраїнознавчого підходу стало уточнення в нових умовах одного з
головних загальнодидактичних принципів - взаємозв'язок рідної та іноземної
мови. Лінгвокраїнознавчий підхід передбачає тільки вивчення національно-
специфічного матеріалу крізь засвоєння лексичних одиниць і не враховує
важливі екстралінгвальні параметри.
Комунікативно-етнографічний підхід знайшов свій розвиток у сучасній
зарубіжній науці з навчання іноземних мов (М. Байрам (M. Byram), Р. Ладо
(R. Lado), К. Крамш (Cl. Kramsh)). Прихильники цього підходу
погоджуються з прихильниками лінгвокраїнознавчого підходу, що навчання
іноземної мови - це, насамперед, навчання мови та культури. Майбутні
фахівці повинні отримувати інформацію самостійно, тобто в реальних
життєвих обставинах досліджувати іншомовну культуру, інтерпретувати її,
сприймати та оцінювати з точки зору сторонньої людини.
Лінгвокультурологічний. Сам термін з'явився в останнє десятиліття у
зв'язку з роботами Ю. Степанова, А. Арутюнової, В. Воробйова, В. Маслової,
В. Телія та ін. Специфіка цього підходу та лінгвокультурології як науки
полягає у вивченні засобів, за допомогою яких мова втілює у своїх одиницях,
зберігає та транслює культуру. Сучасна лінгвокультурологія вивчає
культурну семантику мовних знаків, що формуються у процесі взаємодії двох
різних кодів - мови та культури, тому що кожна мовна особистість одночасно
є і культурною особистістю. Соціолінгвістика охоплює питання, пов'язані з
соціальною природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу
соціальних чинників на мову та тією роллю, яку мова відіграє в житті
суспільства та окремої людини, зокрема і її світоглядну роль. Досліджує
матеріал сьогоднішній, що стосується лінгвокультурологічного напрямку, він
досліджує й історичні, і сучасні мовні факти крізь призму духовної культури.

Завдання 1. Заповнити таблицю „Педагогічні підходи до навчання

англійської мови”. Приклад подано стосовно особистісно
зорієнтованого підходу.
Педагогічні підходи до навчання англійської мови
№ Найменування Системоутворюючий Специфіка
п/п підходу елемент
1. Особистісно Особистість Орієнтація на цінність
зорієнтований особистості зумовлює
спрямованість навчання
іноземної мови, розробку
відповідних методик
навчання та технологій
вирішення проблем
навчання. Недолік - наявність
декларативності, відсутність
технологічності.
2. Біхевіористський Повторення Ставить основною задачею
 формування навичок шляхом
багатократного повторення
мовного й мовленнєвого
матеріалу.

3. Індуктивно-свідомий Свідомість Передбачає володіння

мовними та мовленнєвими
правилами шляхом
інтенсивної роботи над
численними прикладами.

4. Пізнавальний Знання На його основі здійснюється

(когнітивний) передусім засвоєння теорії
мови, яку вивчають у вигляді
фонетичних і граматичних
правил та правил
слововживання. Цей підхід
передбачає конструювання
висловлювань іноземною
мовою.

5. Інтегрований Середа Передбачає нерозривне

поєднання в ході занять і
свідомих, і підсвідомих
компонентів процесу
навчання, що виявляється в
одночасному оволодінні
знаннями й мовленнєвими
навичками й уміннями.
6. Лінгвокраїнознавчий Світогляд Необхідність одночасного
вивчення національної
культури народу та його
мови. Передбачає тільки
вивчення національно-
специфічного матеріалу крізь
засвоєння лексичних
одиниць і не враховує
важливі екстралінгвальні
параметри.
7. Комунікативно- Комунікація Навчання іноземної мови -
етнографічний це, насамперед, навчання
мови та культури. майбутні
фахівці повинні отримувати
інформацію самостійно,
тобто в реальних життєвих
обставинах досліджувати
іншомовну культуру,
інтерпретувати її, сприймати
та оцінювати з точки зору
сторонньої людини.
 8. Лінгвокультурологічни Мотиваційно-ціннісний Специфіка цього підходу та
й компонент лінгвокультурології як науки
полягає у вивченні засобів, за
допомогою яких мова втілює
у своїх одиницях, зберігає та
транслює культуру.
Досліджує матеріал
сьогоднішній, що стосується
лінгвокультурологічного
напрямку, він досліджує й
історичні, і сучасні мовні
факти крізь призму духовної
культури.

9.  Соціокультурний Культура, соціальні Соціокультурна компетенція

відносини включає знання, навички та
вміння критично
орієнтуватися в основних
відмінностях, особливостях,
перевагах та досягненнях
культур країн, мова яких
вивчається як іноземна,
висловлювати свою
обґрунтовану думку щодо
нової культури і
порівнюваних культур у
цілому, розуміти реалії
культури, що вивчається,
толерантно, з повагою
ставитися до інших культур.
Завдання 2. Які  вимоги висуває соціокультурний підхід до навчання
англійської мови?

Соціокультурний підхід орієнтує на навчання міжкультурного

іншомовного спілкування у контексті соціально-педагогічних домінант
педагогіки, акумулюючи ідеї глобалізму, гуманізації, культурознавчої
соціалізації. Сучасна концепція вивчення іноземної мови має базуватись на
інтегрованому навчанні мови та культури, або навчанні мови через культуру.
Розвиток соціокультурної компетенції студентів вищої школи передбачає
наступні завдання: засвоєння значень поняття “культура” як єдності
продуктів культури – літератури, фольклору, музики; ідей – релігії,
цінностей; культури поведінки – традиції, звичаї, навчання, відпочинок та
інше. Слід сформувати чітке усвідомлення того факту, що поведінка людини
зумовлена її культурною приналежністю та підготувати студентів до
розуміння того, що такі фактори, як вік, стать, соціальне положення, місце
проживання також впливають на мову людини.
 Соціокультурний компонент змісту навчання іноземної мови передбачає
ознайомлення студентів з культурно-побутовими особливостями, манерою
спілкування, нормами комунікативної поведінки та етикету носіїв мови.

Формування соціокультурної компетенції буде успішним при

систематичному виконанні вправ, які передбачають розвиток таких умінь як:

 проводити паралелі між двома культурами;

 вибирати соціокультурні явища згідно завдання вчителя;
 оцінювати соціокультурні події та відмінності;
 висловлювати власну думку;
 формувати асоціативні уміння та естетичні почуття;
 висловлювати своє відношення до історичних подій іншомовної
культури;
 формувати позитивне відношення до культури мови, що вивчається;
 інтерпретувати соціокультурну інформацію для формування вмінь
критичного мислення;
 коментувати іншомовний матеріал соціокультурного змісту;
 вирішувати соціокультурні завдання в умовних комунікативних
ситуаціях.

Завдання 3. Який раціональний смисл ви можете реконструювати з

наступного висловлювання В. Никифорова „Для того, щоб розуміти, що не
розумієш, вже щось слід розуміти. Якщо нічого не розумієш, то не розумієш
і того, що не розумієш” (????!!!!). Яке значення має зазначена позиція для
успішності навчання іноземної мови? Напишіть 1-2 сторінки.

Я хотів написано про це у двох строчках але тут написано, що треба у

двох сторінках. Що ж я розумію з цього висловлювання? Нічого. Тому що я
нічого не розумію? Авжеж ні, я можу писати це, наприклад, і це доводить що
я щось все ж таки розумію. Виходить я зрозумів нічого. Що таке нічого? Це
пустота. Припустимо що це нуль. А тепер забудемо про нуль. Як можна
зрозуміти нічого, тобто пустоту? Ми не можемо її побачити а отже її не
існує? Це не так. Коли ми дивимось на дерево, наприклад, і перед деревом
нічого немає, наш зір нічого не перекриває, перед ним дійсно нічого немає
або ми просто не розуміємо, що саме це нічого? Вчені називають це нічого
темною матерією, вона заполоняє простір навколо нас, вона заполоняє
космос. Ми її не бачимо але вона існує, та називається темною тому, що ми
фізично не можемо її побачити. Це може здатися дивиною, але не всі люди
чули про темну матерію. Такі люди взагалі ніяк не сприймають пустий
простір навколо себе. Вони встають рано вранці, умиваються, чистять зубки,
йдуть на роботу та просто не помічають це нічого навколо. Це означає що
треба над цим пустим простором міркувати? Гадаю ні. Але якщо людина
хоче дізнатись що воно таке та якщо їй сказати, що є таке поняття як темна
матерія, вона буде її бачити? Можливо, але в такому випадку цій людині
треба звернутися до спеціаліста. Переважна більшість будуть знати про таке
поняття та зможуть описати пустоту вже іншим словом. Пустота стає вже не
нічим а конкретним фізичним явищем. Але всеодно, чорні діри мають саме
це нічого, тому що ми навіть не можемо уявити, що ж там усередені неї. Так і
з мовою. Йдеш ти собі по Бордо та якийсь дід біля тебе йде та безперестанно
вимовляє: «Лєзуазо, лєзуазо, лєзуазо…». А ти звернув увагу тільки тому що
він це вимовляє безперестанно. Але коли тобі сказати як вимовляється слово
«les oiseaux» то для тебе це вже буде якесь красиве слово, а не просто набір
звуків від діда з Франції. «Опа, круто», - подумаєш ти. Будеш ходити потім у
своєму селі та розповідати, що ти почав вчити французьку. Найголовніше те,
що для тебе це вже не нічого. Можливо я не правий та дійсно нічого не
зрозумів, але якщо я щось не напишу, то тут замість відповіді буде нічого. Я
би міг писати так безкінечно, але я все ж зупинюсь.
Що ж я хотів написати у двох строчках? Те, що якщо ми дійсно щось
не розуміємо, для нас цього взагалі не існує, поки хтось нам цього не скаже.

Рекомендована література:
1.Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних
закладах: Підручник / Кол. Авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. -
К.: Ленвіт, 1999. - 320 с.
2.Починюк Т.В. Формирование социокультурной компетенции как
основы межкультурного общения / Т.В. Починюк // Иностр. Языки в
школе. - 2007. -№7. - С. 2 - 6.
3.Сысоев П.В. Язык и культура: в поисках нового направления в
преподавании культуры страны изучаемого языка / П.В. Сысоев //
Иностр. язык в школе. - 2001.-№4. - С. 12 -18.
4.Сысоев П.В. Феномен американской ментальности // Иностр. Языки в
школе.- 1999.-№5.- С. 68 - 73.
Додаткова  література:
1.Ярмолюк А. В. Формування соціокультурної компетенції
старшокласників на уроках української мови / А. В. Ярмолюк //
Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. -
2011. - №5. - С. 134 -136.
2.Hymes D. On Communicative Competence // Sociolinguistics: selected
Readings / J.B. Pride, J. Homes (eds.). - Harmondsworth, U.K.: Penguin,
1972. - P. 269 - 293.
3.Lado Robert. Teaching English across cultures. - New York, 1998. - P. 1 -10.
4.Larsen-FreemanD., LongM. An introduction tosecond language acquisition
research. Lonman, L-n, n-Y., 1991, p. 39.