Ольховий Богдан

Практичне заняття 1.1.

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОЦЕС

Завдання 1. 

Чинники розвитку особистості

 Спадковість

Спадковість. Основу утворюють природжені природні особливості людини, які називаються

“спадковістю”. Спадковість – це передача від батьків до дітей певних якостей і особливостей. Носії
спадковості – гени. Сучасна наука довела, що властивості організму зашифровані у своєрідному
генному коді, який зберігає і передає інформацію про властивості організму. Генетика
розшифрувала спадкову програму розвитку людини.

 Середовище

Середовище. Крім спадковості, на розвиток людини суттєво впливає середовище – реальна

дійсність, в умовах якої відбувається розвиток. Це зовнішні умови, у тому числі географічні,
соціальні, шкільні, сімейні. Одні з них стосуються всіх дітей даного регіону (географічні фактори),
інші відображають особливості місця проживання (напр., місто чи село), треті мають значення
тільки для дітей тієї чи іншої соціальної групи, четверті пов'язані із загальним добробутом народу.

 Виховання

Виховання. Вплив спадковості і середовища корегує виховання. Виховання – головна сила, здатна
“підправити” недоліки природи і негативний вплив середовища. Саме виховання може дати
суспільству повноцінну особистість. Ефективність виховання у цілеспрямованому, систематичному
і кваліфікованому керівництві. Слабкість виховання у тому, що воно грунтується на свідомості
людини і вимагає її участі, тоді як спадковість і середовище діють несвідомо і підсвідомо. Цим
визначається роль, місце, можливості виховання. Вихованням можна домогтися багато чого, але
повністю змінити людину не можна. У долі людей виховання робить різний внесок – від
найнезначнішого до максимально можливого.

 активність, діяльність.

Надзвичайно важливий фактор розвитку особистості – діяльність  особистості.  Мається на увазі

вся різноманітність занять людини, все, що вона робить. Існує прямий зв'язок результатів розвитку
і інтенсивності діяльності. Ще одна закономірність розвитку – чим більше учень працює у певній
області, тим вище рівень його розвитку у даній області. Звичайно, кордони дії цієї
закономірності не безмежні, а визначаються здібностями, віком, інтенсивністю і організацією
самої діяльності.

В процесі діяльності відбувається всебічний і цілісний розвиток особистості людини, формується її

ставлення до оточуючого світу. Щоб діяльність привела до формування особистості, діяльність
треба організувати і спрямувати. Основні види діяльності дітей і підлітків – гра, навчання,
праця.  За спрямованістю виділяють пізнавальну, суспільну, спортивну, художню, технічну  та ін.
діяльність.

Активність самої людини – умова розвитку її здібностей і обдарувань, досягнення успіху. Які б
чудові вихователі не опікали учня, без його власної праці він мало чого досягне. Відповідно, за
умови правильного виховання школяр не стільки об'єкт  педагогічного впливу, скільки суб'єкт  ,
активний учасник власного виховання.

Активність особистості, як і діяльність, має вибірковий характер. Розвиток особистості відбувається

від впливом не будь-яких впливів, а здебільшого тих із них, які виражають потреби самої людини.

Активність особистості не тільки умова, а й результат розвитку. Виховання досягає мети, коли
вдається сформувати суспільно активну, ініціативну, творчу особистість. Ставити школярів у такі
умови, де б вони могли діяти, забезпечувати їх способами діяльності, надавати можливість
активного прикладення сил, вивчати їх особистісну своєрідність, розкривати їх потенційні
можливості – такі функції вихователя, який розумно спрямовує розвиток особистості.

Таким чином, маючи певні потенційні можливості розвитку (спадковість), дитина

формується під впливом середовища, виховання, виявляючи активність у самореалізації.

Завдання 2.  

Цілеспрямований і систематичний вплив вихователів сприяє утворенню нових, заздалегідь

запрограмованих умовно-рефлекторних зв'язків, які ніякими іншими шляхами не можуть бути
створені. Одне з найважливіших завдань правильно організованого виховання – виявлення
нахилів і обдарувань, розвиток у відповідності з індивідуальними особливостями людини, її
можливостями і здібностями.

Впливаючи на розвиток людини, виховання саме залежить від розвитку, адже воно постійно
орієнтується на досягнутий рівень розвитку. Ефективність виховання визначається рівнем
підготовки людини до сприйняття виховного впливу. Люди піддаються вихованню неоднаково,
діапазон дуже широкий - від повного неприйняття виховних вимог до абсолютного підкорення
волі вихователів.

Ефективність виховного впливу залежить від ряду умов і обставин. Відомий російський педагог і
психолог Л.С.Виготський (1896 - 1934) обґрунтував закономірність, згідно з якою мета і методи
виховання мають відповідати не тільки досягнутому дитиною рівню розвитку, а й "зоні її
найближчого розвитку". Він виділив два рівні розумового розвитку:

1) актуальність розвитку;

2) зона найближчого розвитку.

На першому рівні дитина виконує завдання самостійно. На другому рівні вона не може з ними
впоратись і тому вирішує проблеми за допомогою дорослих. Те, що сьогодні дитина робила з
допомогою дорослих, завтра вона робитиме самостійно, те, що входило в зону найближчого
розвитку, в процесі навчання переходить на рівень актуального розвитку.

Тільки те виховання плідне, яке випереджає розвиток. Завдання виховання полягає в тому, щоб
створити "зону найближчого розвитку", яка в подальшому перейшла б у "зону актуального
розвитку". Виховання сприяє формуванню особистості, якщо воно передує розвитку і орієнтується
на процеси, які ще не зовсім визріли, але перебувають у стадії становлення й визрівання

Завдання 3. Чи успадковуються моральні й соціальні якості? Аргументувати свою точку зору.

Педагогічний аспект досліджень закономірностей людського розвитку охоплює вивчення трьох

основних проблем – успадкування інтелектуальних, спеціальних і моральних якостей. За
свідченнями психологів, вродженими у людини є не готові здібності, а тільки потенційні
можливості для їх розвитку – задатки. Вони впливають на швидкість виникнення умовних
рефлексів, вироблення навичок, форм поведінки, але самі по собі не зумовлюють особливостей
особистості. Якщо немає сприятливих суспільних умов, чи людина не займається відповідною
діяльністю, вони взагалі можуть не виявлятися. Дитина з багатими інтелектуальними чи
спеціальними (музичними, художніми) задатками може народитися в будь-якій сім’ї. А те, якою
мірою ці задатки буде реалізовано, якого рівня здібності буде сформовано на їх основі, залежить
від культурно-педагогічних факторів (першим цю тезу обґрунтував англ. психолог ХІХ ст. Френсіс
Гальтон). Отже, щоб стати талановитим, потрібно не тільки природні дані, але й певні умови
суспільного життя (наприклад, родина Бахів, у якій було шість поколінь видатних композиторів і
музикантів. Їх музичні здібності зумовлені домінантним геном та соціальними умовами – раннім
музичним вихованням). Спадково передаються і інтелектуальні задатки, однак інтелектуальний
розвиток відбувається лише за активної розумової діяльності. За результатами досліджень, фактор
спадковості щодо інтелектуального розвитку коливається в межах від 20 до 80 %. Спадковість
може бути причиною не лише ранньої обдарованості, а й розумового відставання. Ось деякі
наукові висновки:  дослідження родин, близнюків і прийомних дітей показують, що внесок
спадковості в їхню схильність до здійснення злочинів складає від 0 до більше ніж 50 %;  внесок
спадковості у виникнення алкогольної залежності складає від 0 до 60 %.  шизофренія має
спадкове походження у 40 - 90 %, а маніакальнодепресивний психоз – у 60 – 80 %. Однак це не
означає, що «біологія – це доля». Фактори середовища визначають варіативність людських
якостей і здібностей загалом такою ж мірою, як і гени. Практично не залежить від спадковості
засвоєння соціальних цінностей і норм поведінки, а також розвиток таких якостей особистості, як
моральність, працьовитість, дисциплінованість тощо. Вони формуються в процесі соціалізації
індивіда, що відбувається в сім’ї, школі, трудовому колективі та ін. соціальних групах.

Крім спадковості на формування особистості впливає і середовище – реальна дійсність, під

впливом якої людина соціалізується.

Завдання 4. 

Спільне Відмінне

Розвиток особистості - це ...  Це процес становлення та Розвиток особистості залежить

формування особистості,
внаслідок впливу середовища
та виховання.
від спадковості, це процес
становлення особистості,
вдосконалення її фізичних та
духовних сил під впливом
зовнішніх і внутрішніх,
керованих і некерованих
чинників, серед яких
найважливішими є
цілеспрямоване виховання й
навчання.

Формування особистості - Формування особистості

це ... відбувається також у процесі
розвитку її інтересів, потреб,
це процес соціального
розвитку молодої людини,
становлення її як суб'єкта
діяльності, члена суспільства,
громадянина.
Завдання 5.

Закономірність розвитку людини Сутність закономірності

Розвиток людини - внутрішньо Людина не народжується особистістю, а стає

детермінований процес.        нею в процесі розвитку.

Розвиток людини зумовлений соціальним В процесі взаємодії із зовнішнім середовищем

середовищем.     змінюється внутрішня сутність людини,
формуються нові взаємовідносини, що, в свою
чергу, обумовлюють чергові зміни.

Розвиток людини зумовлений мірою її  власної Основною властивістю активності є належність
активності   її людині, суб'єкту, поза яким вона не може
існувати.

Розвиток людини детермінований типом її  Оскільки людина є біосоціальною істотою, її

провідної діяльності.       розвиток зумовлений багатьма чинниками.
Залежно від часу та ситуації розвиток кожного
індивіда має специфічні особливості.

Розвиток людини залежить від змісту і мотивів Успішний розвиток дитини великою мірою
її діяльності залежить від змісту, спрямованості мотивів,
якими вона керується у навчанні та праці.