Ольховий Богдан

Практичне заняття 3.1.

КУЛЬТУРА САМОРЕГУЛЯЦІЇ ВЧИТЕЛЯ

ЗАВДАННЯ

Завдання 1. 

Психологічна культура вчителя немислима без культури почуттів, без емоційно-вольової сфери
його особистості. Остання передбачає здатність любити, свідомо керувати своїми емоціями,
регулювати свої дії і поведінку, володіти собою, створювати позитивний емоційний настрій та
сприятливий психологічний клімат, розуміти почуття учня тощо.

Професіоналізм педагога – це сукупність психофізіологічних, психічних та особистісних змін, які

відбуваються в людині у процесі оволодіння знаннями та довготривалої діяльності, що
забезпечують якісно новий, вищий рівень вирішення складних професійних завдань. При вивченні
різних аспектів педагогічної та навчальної діяльності майбутніх вчителів феномен саморегуляції
розглядається як важлива складова професійно-педагогічної компетентності та як значущий
фактор успішності учбової й педагогічної діяльності. Саморегуляцію особистості розглядають як
процес ініціації, підтримки та управління різними видами і формами зовнішньої та внутрішньої
активності, спрямованої на досягнення поставлених суб’єктом цілей .

Саморегуляція - здатність людини керувати собою на основі акта своєї поведінки та власних
психічних реакціях.

Формування вміння саморегулювання:

1. вміння усвідомлювати особливості своїх реакцій.

2. формування вміння керувати своєю міміки.

3. самовоспитание, емоційних і вольових станів і якостей.

4. вміння керувати темпами своїх психічних процесів.

Основні способи саморегуляції: Спосіб відключення; Переключення; Відволікання; Аутогенне

тренування - психо-терапевтичний метод сознательной психічної саморегуляції людини, який
полягає в оволодінні системою прийомів концентрації уваги, м'язової релаксації та самонавіяння.

5. спосіб децентрізаціі - зняття центру ситуації і перенесення його на який небудь предмет або
навколишню обстановку ситуації.

Завдання 2. 

Методи саморегуляції Сутність Умови та обмеження Типові ситуації

використання педагогічної
діяльності

I. Способи, пов’язані з Управління дихання –

управлінням дихання це ефективний засіб
впливу на тонус м’язів
і емоційні центри
мозку. Повільне і
глибоке дихання (за
 участю м’язів живота)
знижує збудливість
нервових центрів,
сприяє м’язовому
розслабленню, тобто
релаксації. Часте
(грудне) дихання,
навпаки, забезпечує
високий рівень
активності організму,
підтримує нервово-
психічну
напруженість.

II. Способи, пов’язані з Під впливом

управлінням тонусом психічних
м’язів, рухом навантажень виникає
м’язове напруження.
Уміння його
розслабляти дозволяє
зняти нервово-
психічне напруження,
швидко відновити
сили.

III. Способи, пов’язані з Словесний вплив

впливом слова задіє свідомий
механізм
самонавіювання, йде
безпосередній вплив
на психофізіологічні
функції організму.
Формулювання
самонавіювання
будуються у вигляді
простих і коротких
тверджень, з
позитивною
спрямованістю (без
частки «не»).

IV. Способи, пов’язані з Використання образів

використанням пов’язано з активним
мислеобразів впливом на
центральну нервову
систему почуттів і
уявлень. Безліч наших
позитивних відчуттів,
спостережень,
вражень ми не
запам’ятовуємо, але
 якщо пробудити
спогади і образи, з
ними пов’язані, то
можна пережити їх
знову і навіть
посилити. І якщо
словом ми впливаємо
в основному на
свідомість, то образи,
уява відкривають нам
доступ до потужних
підсвідомих резервів
психіки.

Завдання 3.

Вправи на м'язову релаксацію

1. Вправи релаксації

Релаксаційна техніка «розслаблення-напруга-розслаблення» - це найкращий спосіб навчитись

розпізнавати існуючу у м'язах напругу й позбуватись її. Щораз, відчуваючи напругу чи
занепокоєння, яке ви не можете перебороти, використовуйте техніку «розслаблення-напруга-
розслаблення» доти, доки не знайдете та не знімете всю напругу в кожній групі м'язів.

На жаль, багато хто з нас майже все життя несуть у собі марну, але часом досить значну напругу.
Ми ходимо, стоїмо, сидимо, жуємо, багато працюємо, використовуємо різні групи м'язів, але не
надаємо цьому ніякого значення. А тим часом у них закріплюється зайва напруга, накопичуючись
почуттям утоми. Довго перебуваючи «сидячи», нахиляючись уперед у робочому кабінеті, під час
споживання їжі тощо, ми фіксуємо у м'язах шиї та плечового пояса залишкову напругу. Коли ми
ходимо чи стоїмо, те ж саме відбувається з м'язами живота та спини. У деяких людей існує звичка
в моменти особливої концентрації мимоволі стискати губи, напружувати язик або зводити
стискати, інші мають тенденцію скошувати очі при читанні тощо. Усе це створює неусвідомлену
напругу, що впливає на тонус м'язів. Тому навіть якщо ви ще не усвідомлюєте втоми, не варто
казати собі: «Я зовсім не стомився і почуваюсь добре!». Замість цього застосуйте метод глибокої
м'язової релаксації та відчуйте різницю між звичайним станом «працездатності» та почуттям
дійсної бадьорості й сили після сеансу глибокої релаксації.

2. Вправа «Зняття напруги у дванадцятьох точках» (або короткий варіант сценарію сеансу
релаксації за технікою «напруга-розслаблення»)

Ця вправа виділяється своєю ефективністю, тому що призводить до зняття напруги в усіх основних
точках тіла. Кілька разів на день повторюйте весь комплекс у запропонованій послідовності (кожну
вправу повторити три рази):

Очі: здійснити плавне обертання в одному, а потім в іншому напрямку.

Погляд: зафіксувати увагу на віддаленому предметі, а потім повільно переводити погляд на

ближчий предмет.

Брови: насупитись, напружуючи м'язи біля очей, а потім повільно розслабити м'язи.

Щелепи: широко й із задоволенням позіхнути.

Шия: покачати головою назад, вправо-вліво, потім здійснити обертові рухи (спочатку - за ходом
руху годинникової стрілки, потім - проти її руху).

Плечі: підняти їх до рівня вух і потім повільно опустити.

Руки: розслабити зап'ястя та зробити кругові рухи (спочатку - за ходом руху годинникової стрілки,
потім - проти її руху).

Кулаки: стиснути щосили та повільно розтиснути.

Торс: повільний глибокий вдих, затримка дихання, повільний видих. Потім прогинання у хребті
(спочатку - назад, потім - вліво-вправо).

Сідниці й ікри: напружити й розслабити.

Ступні: поперемінно зробити кругові рухи (спочатку - за ходом руху годинникової стрілки, потім -
проти її руху).

Пальці ніг: стиснути їх, а потім витягнути й зігнути ступню.

3. Вправи візуалізації

Образи пам'яті або штучно створювані уявою людини по-різному впливають на її психічний стан.
Чим більш приємним є викликаний образ, тим більш позитивний емоційний стан він породжує.
Психологами виявлений так званий «ефект Пігмаліона» - людина поводиться так чи інакше,
керуючись тим, якою вона себе уявляє. Уявляє себе людина спокійною, упевненою, повною сил та
енергії, і поведінка її набуває аналогічних рис.

4. Вправа «Генератор енергії»

Уявіть перед собою фантастичний генератор енергії та «включіть» його. Якомога найяскравіше
уявіть собі та відчуйте, як енергія впливає на передню частину вашого тіла, наповнює груди, м'язи.
Вдихайте її, потім послідовно подумки переміщайте «генератор» за спину, праворуч і ліворуч від
себе, над головою та під ногами. Відчуйте хвилі енергії на спині, на правій і лівій стороні тіла, на
голові, на ногах. Наприкінці вправи відчуйте наявність енергії в кожній ділянці тіла, вашу готовність
вирішувати найскладніші завдання. Вправу рекомендується виконувати тоді, коли з'являються
перші ознаки втоми.

Завдання 4. Педагогічна задача. Кілька хвилин тому у Вас відбулася неприємна розмова з матір'ю
учня, який постійно порушує дисципліну в класі, прогулює уроки, зухвало поводить себе з
учителями. У бесіді з нею ви вели розмову про виховання сина в сім'ї, про необхідність
регулярного контролю за виконанням домашнього завдання, підкреслювали важливість
вимогливості до дитини. Несподівано для вас мати виказала повне неприйняття ваших
педагогічних рекомендацій, аргументуючи це нестачею часу, роботою та тим, що "виховувати
повинні в школі”. У відповідь на це ви не стрималися, і ваша настанова на спокійну, конструктивну
бесіду порушилася. Як зняти неприємне відчуття після такої розмови?

Відповідь: На перерві сісти в учительській, взяти кольорові олівці чи крейди та чистий аркуш
паперу.Розслаблено, лівою рукою намалюйте лінії, барвисті плями, фігури. Спробуйте уявити собі,
що ви переносите на папір ваш тривожний настрій, як би матеріалізуючи його. Важливо при цьому
вибрати колір у повній відповідності з вашим настроєм. А тепер переверніть папір і на іншому боці
аркуша напишіть 5-7 слів, які відбивають ваш настрій. Довго не думайте, необхідно, щоби слова
виникали спонтанно, без спеціального контролю з вашої сторони.Після цього ще раз подивіться на
свій малюнок, як би заново проживаючи свій стан, перечитайте слова та із задоволенням,
емоційно розірвіть листок, викинете в урну.Ваш емоційно неприємний стан зникне, він перейде в
малюнок і буде знищений вами.

Завдання 5. Як ви розумієте слова М. Монтеня: „Поки я знімав із себе зліпок, мені довелося не раз
і не два виміряти себе в пошуках правильних співвідношень, унаслідок чого й самий зразок
придбав більшу чіткість і деяким чином удосконалився”?

Відповідь: М.Монтеня мав на увазі що не варто робити необдуманих речей ,треба сто разів
подумати перед тим як щось зробити.