Ольховий Богдан

Практичне заняття 1.5.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Які форми навчання представлено на малюнках? Розкрийте переваги та недоліки

кожної з цих форм.

           1.        2. 3.

1. Індивідуальне навчання

Суть її полягає в тому, що учні виконують завдання індивідуально, вдома у вчителя чи учня.
Допомога вчителя надається або безпосередньо, або опосередковано, тобто надана учню шляхом
вивчення ним підручника, автором якого був сам учитель. Прикладом безпосередніх та
індивідуальних контактів учителя та учня в сучасних умовах є репетиторство.

Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю індивідуалізувати

зміст, методи і темпи навчальної діяльності дитини, спостерігати за кожною її дією й операцією
при розв'язуванні конкретних завдань; стежити за її рухом від незнання до знання, своєчасно
вносити необхідні корекції як в діяльність учня, так і у власну діяльність вчителя, пристосовуючись
до ситуації, яка постійно змінюється, але залишається контрольованою з боку вчителя і з боку
учня. Все це дозволяє учню трудитись економно, в оптимальний для себе час, постійно
контролювати витрати власних сил, досягаючи високих результатів навчання. Зрозуміло,
індивідуальне навчання передбачає наявність учителя з високою педагогічною кваліфікацією.

Поряд з відзначеними перевагами індивідуальне навчання має й ряд недоліків,це його

неекономність, певна обмеженість впливу вчителя, обумовлена переважно доведенням до
свідомості учня завдань навчання і перевірки його виконання; обмеженість співробітництва з
іншими учнями, що негативно впливало на процес соціалізації учня, формування вміння
працювати в колективі.

2. Класно-урочне навчання

Її переваги: чітка організаційна структура, що забезпечує впорядкування всього навчально-

виховного процесу; просте керування ним; можливість взаємодії дітей між собою в процесі
колективного обговорення проблеми, колективного пошуку розв'язання завдань, постійний
емоційний вплив особистості вчителя на учнів, їх виховання в процесі навчання; економність
навчання, оскільки вчитель працює одночасно з достатньо великою групою учнів, створює умови
для привнесення елементу змагання в навчальну діяльність школярів і, разом з тим, забезпечує
систематичність та послідовність набуття знань.
Однак, не можна не бачити в цій системі і суттєвих недоліків, а саме: класно-урочна система
орієнтована переважно на середнього учня, створює непосильні труднощі для слабкого і затримує
розвиток здібності у більшості сильних; створює для вчителя труднощі при врахуванні
індивідуальних особливостей учнів, в організації індивідуальної роботи з ними як за змістом, так і
за темпами і методами навчання; не забезпечує організоване спілкування між старшими і
молодшими учнями тощо.

3. Групове навчання

Розглянемо переваги групової роботи: 1) за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи
набагато більший; 2) висока результативність у засвоєнні знань і формуванні умінь; 3) формується
вміння співпрацювати; 4) формуються мотиви навчання; 4) розвивається навчальна діяльність
(планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

Разом з тим, наводяться і недоліки групової роботи інтерактивними методами: 1) робота в малій
групі, навпаки, може вимагати зайвих витрат часу, поки члени групи знаходять спільну мову; 2)
роботою мікрогруп важче управляти, особливо при великій їх кількості; 3) у такій групі відсутній
стимул особистих амбіцій, бо досягнуті окремим членом групи результати не ставляться йому в
заслугу, а стають загальним надбанням; 4) свою низьку інтелектуальну здатність можна приховати
за спинами інших учасників.

Завдання 2. 

Типологія уроків

 комбіновані (змішані)
 уроки засвоєння нових знань;

 уроки засвоєння навичок і умінь;

 уроки застосування знань, навичок і умінь;

 уроки узагальнення і систематизації знань;

 уроки перевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь

Структура комбінованого уроку.

Комбінований (змішаний) урок має класичну чотириетапну структуру, яка бере свій початок від
Я.А. Коменського і И.Ф. Гербарта. Вона спирається на формальні ступені (рівні) навчання:
підготовку до засвоєння нових знань; засвоєння нових знань, умінь; їх закріплення і
систематизацію; застосування на практиці.

Етапи комбінованого уроку визначаються так:

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння

школярів.

2. Перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь.

3.Відтворення і корекція опорних знань учнів.

4. Сприймання і осмислення, узагальнення і систематизація учнями нових знань.

5. Підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання.

З наведеної структури видно, що комбінований урок має досягти двох або кількох рівнозначних
освітніх цілей. Етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить його
гнучким і придатним для вирішення широкого кола навчально-виховних завдань.

З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі.

Згідно з деякими даними комбіновані уроки займають 75 — 80% від загальної кількості уроків, що
проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах.

Завдання 3. 

„Вимоги до сучасного уроку”.

№
1. Урок повинен передбачати не тільки виклад матеріалу, змісту, а й завдання, що
припускають застосування засвоєння навчальної інформації на практиці.
2. Частина цих знань повинна бути отримана учнями у процесі самостійного пошуку шляхом
рішення пошукових задач наскільки пошук таких знань доступний для учнів відповідного
віку, настільки важливі способи діяльності, які учень опановує у процесі пошуку.
3. Виклад навчального матеріалу на уроці може і повинен бути варіативним за своєю
структурою. В одних випадках викладається готова інформація у формі пояснення та за
допомогою ілюстрацій. В інших випадках матеріал вивчається шляхом постановки вчителем
проблеми та розкриття шляхів її доказового рішення.
Виклад навчальної інформації можливий у формі розповіді, лекцій, читання підручника,
перегляду діафільмів тощо. Характер викладу визначається внутрішньою структурою,
способом побудови цілісного уроку - від пояснювально-ілюстративного до проблемного.
Одна з основних вимог до уроку передбачає його науковість, неодмінною умовою
науковості змісту уроку є ознайомлення учнів із доступними для них методами науки.
4. Жоден урок не може вирішувати всіх задач навчання, розвитку та виховання учнів. Він є
частиною теми, курсу, навчального предмета та взагалі процесу навчання, освіти. Важливо
завжди усвідомлювати, яке місце він займає в системі навчального предмета, які його
дидактичні, виховні та розвивальні цілі. Урок повинен бути логічною одиницею теми,
розділу, курсу. Урок - це педагогічний здобуток, і тому він повинен відрізнятися цілісністю,
внутрішнім взаємозв'язком частин, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя й учнів.
Дотримуючись основних вимог до уроку, учитель вносить як у здійснення цих вимог, так і у
сполучення компонентів уроку своє педагогічне мистецтво, свій методичний почерк, що
залежить як від характеру класу, так і від власних індивідуальних рис.
5. На уроці повинен здійснюватись розвиток навчальних компетентностей учнів за допомогою
відтворення академічних знань учнями, вправ у вміннях і навичках, шляхом виконання
завдань на застосування академічних компетентностей у нестандартній ситуації.
6. Навчальний процес тупиковий без кількоразового повторення змісту академічних знань і
навчальних умінь. Форма повторення може бути різною, у залежності від цілей уроку та
його змісту.
7. На уроках повинно проводиться систематичне та планомірне оцінювання рівня навчальних
досягнень учнів. Головний критерій якості уроку - не застосування тих чи інших видів
роботи учнів чи використаних учителем методик, а навченість учнів, досягнення цілей
уроку. Культура вчителя, його інтелектуальний і моральний рівень є однією з головних умов
ефективності уроку.

Завдання 4. 
Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті
чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки.

Нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру .

Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять.

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони

глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі
сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої
професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, викликають у них творчий
інтерес .

Від середини 70-х років XX ст. у вітчизняній школі починає спостерігатися зниження інтересу учнів
до навчання. На це школа відреагувала нетрадиційними (неординарними) уроками, які ставлять за
мету зацікавити дітей навчальною працею й утримати цей інтерес.

Нетрадиційний, неординарний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну

структуру. Думки педагогів щодо таких уроків різні. Одні вбачають в них прогрес педагогічної
думки, важливий шлях демократизації школи; інші - небезпечне порушення педагогічних
принципів, відступом педагогів під натиском лінивих учнів, які не хочуть і не вміють серйозно
трудитися .

Аналіз педагогічної літератури, практичного досвіду дав змогу виділити кілька десятків різних
типів нетрадиційних уроків:

• уроки - ділові ігри;

• уроки - прес-конференції;

• уроки-змагання;

• уроки на зразок КВК;

• театралізовані уроки;

• уроки-консультації;

• комп’ютерні уроки;

• уроки з груповими формами роботи;

• уроки взаємонавчання учнів;

• уроки творчості;

• уроки-аукціони;

• уроки-заліки;

• уроки-семінари;

• бінарні уроки;

• інтегровані уроки;

• уроки-узагальнення;

• уроки-фантазії;

• уроки-ігри;
• уроки-суди;

• уроки пошуку істини;

• уроки-лекції "Парадокси";

• уроки-концерти;

• уроки-діалоги;

• уроки "Слідство ведуть знавці";

• уроки - рольові ігри;

• уроки-конференції;

• уроки - "кругове тренування";

• міжпредметні уроки;

• уроки-екскурсії;

• уроки-ігри "Поле чудес" тощо.

Нетрадиційні уроки більше подобаються учням, ніж звичайні буденні заняття з установленою
структурою й режимом роботи, тому практикувати такі уроки доцільно кожному вчителю, однак
перетворювати їх на панацею небажано.

До інших, нестандартних, форм організації навчального процесу в межах класно-урочної системи

деякі вчені відносять:

• практикуми;

• лабораторні заняття;

• навчальні екскурсії на природу, в музей, на виставку, підприємство тощо.

• індивідуальні чи групові додаткові заняття за окремими навчальними темами або питаннями;

• факультативи;

• предметні гуртки тощо.