Ольховий Богдан

Практичне заняття 3.4.

МЕТОДИ І  ПРИЙОМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

ЗАВДАННЯ

Завдання 1.   „Методи педагогічної взаємодії”

Метод Сутність Приклад

Прохання звертання вихователя, вчителя, за
допомогою якого можна задовольнити
потреби, побажання вихованців.
Прохання висловлюється за допомогою
спокійної інтонації-
"Прошу вас, зробіть, будь ласка...”, "
Якщо Вам не важко...”, "Я буду Вам
вдячна...”

прохання.

Переконуванн передбачає умисний цілеспрямований «…аргументи, факти, докази і

я вплив на свідомість, волю і почуття
вихованців з метою формування у них
стійких переконань, певних норм
поведінки; педагогічна категорія, яка
вказує на інструмент дієвого впливу на
особистість, а переконання -- це
результат цього впливу.
висновки, покликані показати
позитивні наслідки
рекомендованого спрямування
дій», «На підставі…», «Згідно з …» ,
«… аргументом є… »

Навіювання Вплив на установку, несвідомі мотиви, «Сьогодні ми будемо виконувати

що зумовлюють "виконавчу поведінку". …», «Еврика!...», «Гойда, виконувати
Мета створення установки моральної тренувальні вправи», «Ми все
поведінки зможемо зробити…», "Іди сюди"

Вплив на емоційно-вольову сферу

психіки. Мета самооцінка вчинку, вибір
поведінки. відповідної навіюванню

Навіювання - виклад інформації,

сприйнята без критичної оцінки й що
надає впливом геть протягом нервово -
психічних впливів.

Шляхом навіювання можуть викликати

відчуття, уявлення, емоційні гніву й
вольові спонукання, і навіть
виявляється вплив на вегетативні
функції без активної участі, без
логічного переробки сприйманого.

Заохочення воно сприяє закріпленню позитивних «Якщо допомагати більш старшому

форм поведінки у людини, яка зробила поколінню, то до тебе будуть
добрий вчинок; заохочувані вчинки ставитися як до дорослого», «Якщо
 служать еталоном поведінки для інших. ти закінчиш навчання на «добре»,
Розумне застосування заохочення то будеш мати змогу навчатися у
сприяє розвитку свідомого ставлення ВНЗ як ти і мріяв», «Після того, як
до навчання і праці, налагодження допоможете викладачеві прибрати
правильних взаємин з іншими людьми. аудиторію, побачите опити по
Заохочення викликає відчуття створенню … »
задоволення, радості, гордості,
натхнення, бажання поводитися ще
краще, сприяє розвитку власної
гідності, підвищує авторитет в очах
колективу, є моральною підтримкою,
сприяє зміцненню волі.

Доброта одна з найзагальніших імперативно- "Доброму все добре", "Доброму

оцінювальних категорій етики, що чоловіку продовж, Боже, віку",
виражає позитивне моральне значення "Доброму добра й пам'ять".
явищ суспільного життя в їх
«Не можна завдавати біль …тільки
співвідношенні з ідеалом
за такої умови матимемо
поняття моральної свідомості, непримиренність до зла»
узагальнена характеристика позитивно
Слова В. Сухомлинського: «Моя
стійких моральних рис особистості, у
влада над дитиною - це здатність
якій розкривається діяльна форма
дитини реагувати на моє слово, яке
засвоєння добра, на противагу
може бути теплим і ніжним,
простому знанню принципів, що
ласкавим і тривожним, суворим і
автоматично не робить людину
вимогливим, - і завжди мусить бути
доброчесною і добродійною.
правдивим і доброзичливим… Я
Доброчесність характеризує моральну
твердо вірю в те, що ви ховати
міру поведінки особистості в різних
дитину можна насамперед ласкою,
сферах суспільного життя і відносинах.
до вірою, добром»
її зумовлюють не лише суспільна, а й
особиста практична діяльність,
потреби, мотиви, інтереси, прагнення,
ідеали людини.

Увага вага є інструментом встановлення «Зверніть увагу», «Це важливо»

педагогічного контакту; це
«Візьміть до уваги»
спрямованість психіки (свідомості) на
певні об'єкти, мають для особистості
стійку або ситуативну значущість,
зосередження психіки (свідомості), що
припускає підвищений рівень
сенсорної, інтелектуальної або рухової
активності.

Організація суб'єктивний психологічний стан Це дуже важливо, і в тебе

успіху у задоволення результатом фізичного неодмінно вийде...
 навчанні або морального напруження виконавця
справи, творця явища, досягається тоді,
Саме ти й міг би зробити таку
коли дитина сама визначає цей
справу...
результат як успіх. Успішність теж
тлумачиться як успіх, однак він є Це зовсім не складно. Навіть якщо
зовнішнім, бо оцінюється іншими. не вийде -- нічого страшного...
Усвідомлення ситуації успіху учнем,
розуміння її значимості виникає після Починай же! Я впевнений, ти це
подолання психологічних бар'єрів добре зробиш...
страху бути не таким як усі, труднощів Ось ця деталь вийшла в тебе дуже
незнання, невміння тощо. гарно!
Використання ситуації успіху має
сприяти підвищенню робочого тонусу,
збільшенню продуктивності навчальної
роботи, а також допомогти учням
усвідомити себе повноцінною
особистістю і, відповідно, забезпечити
успіх у навчанні.

Залучення у Така діяльність повинна захопити учня, «Цей процес можна

цікаву нейтралізувати схильність чи потяг до промоделювати. Хто бажає
діяльність недостойних вчинків, збудити допомогти?»
прагнення до корисних справ. Важливо,
«Кожен з вас є розробником
щоб природне прагнення дітей до
окремої частини. Цікаво, що ми
діяльності, бажання виявити себе, дати
отримаємо на завершальній стадії?
вихід своїй енергії мали позитивне
»
спрямування. Тому в школі повинні
працювати різні гуртки (предметні,
спортивні, художні, технічні).

Завдання 2. Як ви думаєте, який зв'язок між проблемами педагогічної взаємодії й наступним

висловленням Д. Карнегі: „Особисто я дуже люблю суницю з вершками, однак, виявив, що з
якихось дивних причин риба віддає перевагу хробакам. Тому, коли вуджу рибу, то думаю не про
те, що люблю я, а про те, що любить риба, і не насаджаю на гачок суницю з вершками”. Яку вимогу
до педагогічної взаємодії можна проілюструвати цими словами? 

При взаємодії поведінка однієї людини майже завжди сприяє змінам у діях і почуттях іншої
людини, тобто справляє на неї певний вплив.. Будь-який вплив здійснюється з метою формування,
закріплення або зміни установок, поглядів, взаємин, почуттів або дій.

У спілкуванні, в тому числі й педагогічному, маємо справу з різними видами впливу. Можна
розглядати індивідуальний вплив двох суб'єктів один на одного, лідера та будь-якого члена групи
на інших, а також спільний вплив групи на підгрупи, лідера та групи разом на окремих її членів.
Індивідуальний вплив має місце, коли є потреба в інформації, роз'ясненні, спільній діяльності.
Важливо, що нерідко рядові члени групи, а не лідер намагаються вплинути на інших своєю
щирістю, зацікавленістю в справі. Психологічна природа різних видів впливу не однакова і кожний
з них використовується з певною метою і за певних умов. Але якщо ви зробили щось для іншої
людини, а потім побачили, що ваша дія мала позитивний вплив на неї, то ви створили для себе
один з найпотужніших мотиваційних факторів.

Кредо Дейла Карнегі звучить так: "Особисто я люблю суниці з вершками. Але риба чомусь віддає
перевагу іншому. Тому, коли я їду на рибалку, я беру для неї не те, що люблю я, а черв'яків і
коників" .

Цей вислов можна розглядати як маніпулювання іншим. Маніпуляція розглядається як

комунікативний вплив, який веде до створення в іншого певних мотиваційних станів (почуттів,
стереотипів), що спонукають його до поведінки, вигідної тому, хто на нього впливає.

Моя особиста думка, що цей вислов розкриває сутність педагогічної взаємодії на базі поваги до
думки і почуттів іншої людини.

На світі один з самих дієвих способів спонукання кого-небудь щось зробити - змусити іншу людину
захотіти це зробити добровільно.

Я вважаю, Карнегі мав на увазі , що єдиний спосіб спонукати до дії, - це дати людині те, що вона
бажає.

Якщо розумно організувати взаємодію, щоб привернути до себе людей, враховуючи їх думку і
бажання, можна отримати відмінний результат.

Завдання 3. Які вид і форма вимоги представлені в наступних педагогічних ситуаціях? У чому
полягають передумови ефективності використання кожної форми? 

Ситуація 1. Старшокласник, захопившись математикою, запустив заняття з гуманітарних

предметів. На прохання класного керівника улюблений учитель юнака (викладач математики)
поговорив з ним про необхідність широкої освіти для вченого будь-якої галузі науки, про
важливість гуманітарних предметів для розвитку мислення й уяви, загальної культури. Доводи
шановного педагога виявилися настільки переконливими, що суттєво змінили ставлення учня до 
"нелюбимого” предмета.

***

Викладач являється авторитетом для старшокласника, тому ситуація для розмови була позитивна,
бесіда базувалася на загальній довірі і повазі. Викладач зумів підібрати слова - переконання, тобто
здійснив умисний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і почуття дитини.

Рекомендація -- аргументований побажання, використовуване у тому випадку, коли необхідно

обґрунтувати для дитини значення тій чи іншій безумовною норми, правила. Для посилення
рекомендаційного впливу часто використовується ілюстрація описового характеру, чи особистий
приклад. Що стосується гостру потребу рекомендація може висловлюватися як нагальна вимога,
не яка допускає жодних сумнівів і що викликає швидке у відповідь дію.

Переконування передбачає умисний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і почуття

вихованців з метою формування у них стійких переконань, певних норм поведінки; педагогічна
категорія, яка вказує на інструмент дієвого впливу на особистість, а переконання -- це результат
цього впливу.

Авторитет -- загальновизнана довіра, пошана.

Довіра -- соціологічна та психологічна категорія для позначення відкритих, позитивних

взаємовідносин між людьми (сторонами довіри), що відображають впевненість у порядності й
доброзичливості іншої сторони, з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах, що
базується на його досвіді. Довіра не має потреби у включенні якоїсь дії, так що ви та протилежна
сторона є взаємно втягнуті в неї. Довіра є всього лише передбачення покладання на якусь дію, яке
базується на тому, що знає одна сторона про іншу. Наприклад, тому, що подія відбувається десь
далеко і не може бути підтвердженою, або подія відбудеться тільки в майбутньому.

Ситуація 2. В одному класі тривалий час були проблеми зі щотижневим прибиранням
приміщення. Якось педагог запропонував провести його за морськими традиціями. З лексикону
зникли звичні слова "підлога”, "мити”, "щітка”, а з'явилися "палуба”, "драїти”, "швабра”. Хлопчики
роздобули десь тільника, прискіпливо вибирали боцмана, підлоги в класі заблищали, а головне -
змінилося ставлення до самообслуговування.

***

Викладач реалізував на практиці метод педагогічної взаємодії - залучення у цікаву діяльність, де

діти мали змогу замінити виконання нецікавої для них роботи щотижневого прибирання
приміщення замінити елементами гри, тобто активізував ії пізнавальну діяльність до морських
традицій та привити зацікавленість до трудових традицій у зручний для дітей формі гри.

Ситуація 3. Один з недисциплінованих учнів класу в поході виявив себе як гарний товариш, умілий
організатор. На чергових класних зборах педагог порекомендували хлопцям обрати його
туристським організатором. З цього моменту почалися поступові, але відчутні зміни в поведінці
хлопчика.

***

Викладач повинен враховувати в індивідуальній роботи з дитиною його прагнення і схильність. В

цьому випадку педагог використовував метод педагогічної взаємодії - організація успіху у
навчанні, тобто не тільки повірив в дитину, заохотив ії до активних змін, але й допоміг дитині
повірити в себе.

Ситуація 4. Йде урок. Учні уважно слухають учителя, але двоє раптом відволіклися. Педагог робить
невелику паузу, строго дивиться на "порушників” - і порядок відновлений.

Інколи виникає необхідність зробити й неприємні для учнів зауваження. Вони спрямовані на те,
щоб раптово відволікти учня від шкідливих дій і повернути його до ділового життя класу. Треба
поставити такого учня в неприємне становище перед товаришами. Зауваження за своїм змістом і
тоном не мають бути спрямовані на образу, скривдження вихованця. В такому випадку
допомагають "підсолоджені" зауваження, виказані у формі жартів. Такі зауваження дають
емоційну розрядку класу і в той же час ставлять конкретного учня-порушника на місце.

Таку ж роль можуть виконувати й жести: упереджувати негативні прояви учнів, гальмувати їх. З
цією метою використовують певні рухи рук, голови чи всього тіла.

В даному випадку , такий сигнал залишається непомітним для інших учнів, не відволікає їх від
роботи. Адже він "адресований" лише порушникам «не заважайте!»

Завдання 4. Назвати види покарання як методу педагогічної взаємодії. Зверніть увагу на те, що
існує принципова різниця між адміністративними покараннями в освітньому середовищі школи та
покаранням як методу саме педагогічної взаємодії. Визначте причини неоднозначного ставлення
до покарання в сімейному середовищі. Чи можна зовсім обійтися без покарань у педагогічній
роботі з дітьми?
Покарання - це гальмування і корекція неправильної поведінки вихованців за допомогою
негативної оцінки їх дій. У вихованні школярів застосовуються такі види покарань, як осуд,
зауваження, догана, обмеження в правах, позбавлення почесних обов'язків, наказ встати біля
парти, видалення з уроку, переведення в інший клас, виключення зі школи. Покарання може
виражатися і в формі наказу усунути наслідки проступку (форма природних наслідків).

Одним з методів педагогічного процесу є покарання - гальмування негативних проявів особистості

за допомогою негативної оцінки її вчинків, породження почуття провини, сорому і каяття. Якщо
після покарання вихованець відчуває образу на вихователя - покарання застосоване
несправедливо або технологічно неправильно.

П.Ф. Лесгафт писав, що сила м'якого, спокійного слова така велика, що з ним не може зрівнятися
жодне покарання.

Дитячий психотерапевт В.Л. Леві щодо цього методу виховання давав такі рекомендації:

· покарання не повинно шкодити здоров'ю - ні фізичному, ні психічному;

· якщо є сумнів, карати чи не карати, не карайте;

· за один раз - одне покарання; покарання - не за рахунок нагороди;

· термін давності: краще не карати, ніж карати запізнилося;

· дитина не повинна боятися покарання (його має утримувати) від проступків прикрість, яка його
поведінка викличе у близьких, вчителів, значущих інших);

· не можна принижувати;

· покараний - прощений: не заважайте починати життя спочатку ні йому ні собі.

Випадки, що виключають покарання: невміння, позитивний мотив, афект, каяття, страх, помилку.

Треба відзначити, що будь-яке покарання має бути допоміжним методом, коли вже не можуть
допомогти ніякі інші способи.

Покарання коректує поведінку дитини, дає йому ясно зрозуміти, де ж ніж він помилився, викликає
почуття незадоволеності, дискомфорту, сорому. Цей стан викликає в школяра потреба змінити
свою поведінку. Але покарання ні в якому разі не повинно завдавати дитині страждання, ні
фізичного, ні морального. У покарання не може бути пригніченості, тільки переживання
відчуженості, але тимчасове і не сильне.

Засобами методу покарання виступають зауваження вчителя, пропозиція встати біля парти, виклик
на педагогічну раду, догану в наказі по школі, переклад в паралельний клас чи в іншу школу,
виключення зі школи і направлення в школу для важковиховуваних. Може застосовуватися і така
форма покарання, як зміна ставлення до вихованця з боку вчителя або класного колективу.

Види і форми покарання. Покарання - це сукупність засобів регулювання відносин, що складають

зміст педагогічної ситуації, у якій ці відносини повинні бути помітно і швидко змінені. Головною
ознакою, за яким вважається доцільним давати класифікацію видів і форм покарання, є спосіб
стимулювання і гальмування діяльності дітей, спосіб внесення змін у їхні стосунки. За цією
ознакою можна виділити наступні види покарання:

1. покарання, пов'язані зі зміною в правах дітей.

2. покарання, пов'язані зі змінами в їхніх обов'язках.

3. покарання, пов'язані з моральними санкціями.

Завдання 5. Що ви відповісте учневі, який заявив у відповідь на ваші заклики добре вчитися: „Так,
я можу одержувати п'ятірки з вашого предмета, але зовсім не зобов'язаний їх одержувати!”? Чи є
частка здорового глузду в таких міркуваннях учня? Запропонуйте свою логіку для продовження
розмови з учнем.

«Оцінка - це не тільки відображення рівня знань по дисципліні, але й показник систематичної

роботи над собою. Оцінки ти отримуєш не з «мого» предмета, а показуєш наскільки ти самостійна
і свідома людина, яке майбутнє може відкритися перед тобою. Необхідність широкої освіти для
сучасної людини, важливість предметів для розвитку мислення й уяви, загальної культури. Твої
батьки і я вірять в твої успіхи. Повір і ти! Якщо тобі не важко, допоможи мені підготувати наступне
заняття, зробити його більш цікавим і різноманітним»

Кожну людину з раннього дитинства готують до того, що треба вчитися. Коли підліток приходить в
школу, його захоплює цікаве життя. Він дізнається ціле море слів, гучний океан мови підхоплює
його за широкими дверима школи. Крізь живі бесіди вчителів, сторінки сотень книг вперше
бачиться йому неосяжно-складний всесвіт

«Важко в навчанні - легко в бою» - говорив А. Суворов. Вчитися важко, але цікаво. У школі ми
отримуємо знання з різних областей життя людини: природи, точних наук, історії, культури.
Знаходимо відповіді на багато питань. А скільки загадок і таємниць зберігає ще в собі природа!
Вчення - це щоденна праця, який в майбутньому дасть свої плоди. Хтось буде лікувати людей,
будувати міста, літати в космос. Кожен займеться улюбленою справою, але щоб досягти цього,
потрібні знання. Ці знання людина отримує в школі, потім в інституті. А багато вчаться все життя!
Якщо ти звик трудитися з дитинства, то в майбутньому світ відкриє тобі всю свою красу і
різноманіття. Ти пізнаєш багато прекрасного і дивовижного! Вчитися необхідно!

Але викладач повинен проявляти педагогічну майстерність і використовувати різні методи

взаємодії для того, щоб учні не тільки з задоволення вивчали предмет, а й намагалися бути
схожими на вас.

Педагогу необхідно намагатися організовувати свій вплив так, щоб він сприймався як вчасна і
ненав'язлива підтримка, викликав довіру учня. Кінцеве призначення, мета педагогічного впливу
комплексне. З одного боку, вона полягає в тому, щоб допомогти учневі оволодіти знаннями,
способами навчальних дій, сприяти розвитку пізнавальної активності особистості. А з іншого -
передбачає досягнення більш високого рівня самостійності, ініціативи, здатності до творчого
мислення.