Практичне заняття №3. Правильність мовлення.

Норми сучасної української

літературної мови та найбільш поширені відхилення від них

Питання  заняття

1.Визначення категорії правильності.

2.Взаємозв'язок понять "правило" і "норма".

3.Нормативне мовлення.

4.Мовна норма і норма мовлення.

5.Типи норм.

         

Контрольно-тренувальні вправи.

1.Визначення категорії правильності.

Більшість дослідників проблем мовленнєвої культури  (Бабич Н., Пилинський Н., Пономарів
О., Головін Б. та ін.) вважають, що головною ознакою культури мовлення є правильність
мовлення. Правильним мовленням називається те, в якому дотримуються норми сучасної
літературної мови. Бабич Н. стверджує: "... основними комунікативними ознаками культури
мовлення є правильність, точність, логічність, багатство (різноманітність), чистота,
доречність, ясність, виразність, емоційність.  Звичайно, всі ці ознаки підпорядковуються
одній глобальній - правильності, бо залежать від того, порушені чи не порушені в мовленні
правила: організації мовної системи, логіки чи психології, естетики чи етики”.

За тлумаченням сучасних словників правильний:

1. Який відповідає дійсності; істинний, вірний, непомильний. 2. Який відповідає встановленим

правилам, нормам. 3. Безпомилковий. Критерій правильності - мовна дійсність конкретної
епохи, а її еталон - сувора відповідність діючим правилам, за допомогою яких сформульовано
норми. Сучасні дослідники проблем мовленнєвої комунікації Гойхман О., Надеїна Т.
визначають правильність як дотримання мовних норм. Правильним, на їх думку, вважається
мовлення, що узгоджується з нормами мови - вимовними, граматичними, стилістичними
тощо. 

2.Взаємозв'язок понять "правило" і "норма".

Норма i правило взаємопов’язані: вони коригують мовну систему i одночасно визначають

рівень культури мовлення, є критеріем такого визначення. Норма— це не сукупність правил:
правила, або регламентації, кодифікації, відбивають у нашій свідомості реальні мовні норми.
Правила можуть i не відбивати літературних норм, нерідко навітъ суперечити їм (напр.,
правила правопису чи орфоепічні норми). Правила не можуть охопити всі норми — доказом
цього е численні винятки з правил, які подають словники, правопис. Правила змінюються
частіше, ніж норми — закономірне прагнення зробити правило ближчим до реальної мовної
дійсності, врахувати її різноманітність, варіантність (паралельність).
Норми, властиві літературній мові, обслуговують певне людське суспільство з усіма сферами
його суспільної (виробничої, законодавчої, ocвітньої, духовної) діяльності. У межах норм
літературної мови (літературна мова — це сукупність норм) можуть виділятися: хронологічні,
регіональні, стилістичні норми (є норми й у кожному діалекті національної
мови). Літературна норма — одне з основних понять культури мовлення i
стилістики. Головними її знаками є: відповідність системі мови, стабільність, обов’язковість
(норм вимови, лексичних, словотворчих, відмінювання, дієвідмінювання, синтаксичних норм).
Засвоєння норм утруднюється сьогодні вживанням двох, а часом і більше мов у практиці
спілкування. Тому засвоєння норм літературної мови буде полегшуватись за умови
поступового розмивання територіальних чи й соціальних діалектів внаслідок поширення
літературного мовлення, насамперед усної його форми. Але тоді втрачатиметься ґрунт для
варіантів норми, отже, і для різноманітності мовлення як однієї із комунікативних його ознак.

Норми бувають єдино можливими або мають варіанти. Якщо варіант норми передає додаткові
відтінки значення або емоційності, то він стає нормою літературної мови — позиційною,
контекстуальною або функціонально-стилістичною. Норма — це зразок, яким необхідно
користуватись.

3.Нормативне мовлення.

 1) Відповідає системі мови, не суперечить її законам;

2) В якому варіант норми володіє новими семантико-стилістичними можливостями,

увиразнює, уточнює контекст, дає додаткову й вичерпну інформацію;

3) В якому не допущено стилістичного (і стильового) дисонансу;

4) В якому правомірно застосовано норми з іншого стилю;

5) В якому не допущено зміщування норм різних мов під впливом білінгвальної мовленнєвої
практики мовця.

4.Мовна норма і норма мовлення.

Мовна норма (від лат. norma – правило, взірець) – це сукупність мовних засобів, які в

конкретному мовному колективі на певному історичному етапі вважаються правильними й
зразковими.
Мовна норма забезпечує людям можливість взаєморозуміння. Норма може
бути діалектною (нижча форма мови) й літературною (вища форма). Літературна
мова реалізується в усній і писемній  формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному
мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має й свої особливості,
що пояснюються специфікою функціонування літературної мови в кожній із форм. Писемна
форма літературної мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської,
наукової та культурної діяльності.  Усна форма  літературної мови обслуговує
безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства..

5.Типи норм.

Нормативність мови виявляється на різних її рівнях.

Класифікація типів мовних норм за мовними рівнями

1. 1,Норми вимови (орфоепічні) регулюють вимову звуків і звукосполучень.

Наприклад, такими нормами є тверда вимова шиплячих [час], губних, вживання
фрикативного г [голос] та проривного ґ [ґрунт], у дієсловах – ться – цця,
напр., дивиться – цця. В рос. мові иітої – что? і т. і.
2. Норми наголошування (акцентуаційні) регулюють вибір варіантів розташування і
переміщення наголошеного складу серед ненаголошених (напр., можна байдуже-
байдуже; не можна довільно замок і замок – це різні слова-омографи;
треба феномен, текстовий, фаховий, одинадцять).
3. Норми словотворення регулюють вибір морфем при словотворенні, їх
розташування і сполучення у складі нового слова (напр., можна спостерігач – не
можна спостерігальник, спостережувач).
4. Норми морфологічні регулюють вибір варіантів морфем при словозміні і варіантів її
поєднання з іншими словами, наприклад, вибір правильного закінчення (можна
грошей, не можна ношей (треба нош), можна – у мові фольклору та художньому
стилі літературної мови – зелен, дрібен, не можна молод, стар).
5. Норми синтаксичні регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень
(напр., не можна "Іхтіандр врятував дівчину від акули, з якою потім познайомився",
можна "Іхтіандр врятував від акули дівчину, з якою потім познайомився").
6. Норми словотворення, морфологічні і синтаксичні іноді об'єднують в одну групу
– граматичні норми.
7. Норми лексичні регулюють вживання слів у властивому їм значенні, закономірності
лексичної сполучуваності (напр., нормативним є словосполучення грудна клітка, а
не грудна клітина).
8. Норми стилістичні регулюють вибір мовних засобів відповідно до їх стилістичного
забарвлення й умов спілкування (наприклад, слова серце, серденько;
очі, оченята, баньки, балухи вживаються у розмовному стилі, а в науковому –
тільки серце, очі).
9. Норми орфографічні регулюють написання слів (це різні види орфограм).
10. Норми пунктуаційні регулюють вживання розділових знаків, з допомогою яких
позначають інтонаційне членування тексту.

Контрольно-тренувальні вправи.

1.        Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть основні правила вимови

голосних і приголосних звуків.
джміль [ǯ м'іл'] виряджати [виер’а ǯа́тие] пшеничний [пшеини́чний]

відживати [в’і ǯиева́тие] ґанок [ґа́нок] ґрати [ґра́тие]

гастролі [гастро́л`і] музичний [м у з и ч н и й] селянський [сеил`а́нс`кий]

смієшся [с м і й е с’: а] у книжці [уᴮ кни́з`ц`і] плащ [п л а ш ч]

молотьба [молод`ба́] кожух [коужу́х] зозуленька [зоузу́леин`ка]

хвалимо [хвал`і́мо] веде [ве́деи] лічба [л`і ǯба́]

м'ята [мйа́та]

2. Поясніть, які орфоепічні норми та орфографічні правила порушені в наведених прикладах.

Виправте помилки.

У Криму закінчується оксамитовий сезон. Уже настала осінь. Ідуть дощі. Вітер буяє в степу.
Листя пожовкло в саду. Дощі йдуть часто. Соломія й Остап. З’їзд екологів проходив у Криму.
Мале суденце довго плавало в океані. Ніхто вже не міг і відрадити. Виступати в складі
команди. Ніхто й не думав потіснитися. Надати допомогу в цьому місяці.

Милозвучність української мови досягається різними мовними засобами, у тому числі

фонетичними, а саме: розподілом голосних і приголосних звуків у потоці мовлення.
Українській мові не властиве поєднання кількох голосних або приголосних звуків, важких для
вимови. Для забезпечення милозвучності мовлення відбувається чергування
прийменників у – в та сполучників і – й.
Прийменник і префікс в та сполучник й уживаються для того, щоб уникнути збігу голосних.
1) між голосними звуками;
2) після голосного перед приголосним (крім в, ф, хв, льв, тв, св);
3) на початку речення перед голосним;
Прийменник і префікс у та сполучник і уживаються для уникнення збігу приголосних:
1) між приголосними звуками;
2) після голосного перед приголосним;
3) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, хв, льв, тв, св;
4) на початку речення перед приголосним;
5) після паузи (на письмі — коми, крапки з комою, тире, двокрапки тощо);
3.   Поставте знак наголосу в словах. Перевірте правильність відповіді за словником.

О́лень, до́гові́р, по́друга, ки́дати, ви́падок, руко́пис, гурто́житок, за́гадка, нездола́нний,

сти́снення, ди́хання, чергови́й, значу́щий, дефі́с, диспансе́р, нена́висть, сто́ляр, фено́мен,
кіломе́тр, апо́стро́ф, а́тлас, атла́с, весня́ни́й, вида́ння, дочка́, до́шка, кварта́л, сти́ха, зви́со́ка,
тимча́сом, дарма́, да́рма.

4.        Поясніть значення наведених слів, кожне слово введіть в контекст (речення,
словосполучення), який найбільш виразно розкриє їх лексичне значення.

Блюдо(посуд) – страва(те,що їдять) - Першу страву мені принесли на порцеляновому блюді.

Фарба (речовина для малювання)– барва(забарвлення,колір) - Синя фарба, барви осені.

Вагання(роздумування) – коливання(дія руху) - Без вагань погодився стрибнути з

парашутом. Коливання маятника.
Виняток(відхилення від правила) – виключення(дія зі значенням виключити) - Усі люблять
море,і я не – виняток. Виключення з інституту чи зі спілки.

Відміняти(змінювати,робити інакшим) – скасовувати(анулювати) - Лекції сьогодні

скасували. Відміняти  іменники за відмінками.

Останні(кінцеві,ті,що закінчують собою ряд однорідних предметів,явищ)– інші (які

відрізняються) - Останній екзамен вступниця складає вісімнадцятого серпня.
Всі інші вийшли.

Заступник(офіційна особа,яка відає певними ділянками роботи) – замісник (тимчасово

виконує роботу) - Катерина Згуладзе — перший заступник міністра внутрішніх справ. Торік
у школі працювали два вчителі-замісники.

Висвітлювати(робити відомим) – освітлювати (робити видним) - Журналісти висвітлюють

події сьогодення. Сонячне світло освітлювало всю кімнату.

Дрібний(малий розміром) – мілкий(має невелику глибину) - Берег був усіяний дрібними

камінчиками. Калоші були йому мілкі.

Заважати(перешкоджати) – мішати(перегортати, збовтувати, перемішувати) - Галас заважає

працювати. Мішати ложкою гарячий борщ.

Любити(відчувати відданість до кого-, чого-небудь) – кохати(виявляти прихильність до особи

іншої статі) - Любити матусю. Кохати чуйну жінку.

Протягом(позначення часу існування) - на протязі(струмінь повітря) - Виконати роботу

протягом тижня. Стояли на протязі.

5.        Поясніть відмінність лексичних значень слів-паронімів. Доберіть самостійно 5

паронімічних пар і  створіть для  них контекст.

Пароніми - це слова (пари слів), які мають подібність у морфологічній будові (близькі за
фонетичним складом), але розрізняються за значенням. Вони переважно належать до однієї
частини мови, мають однакові граматичні ознаки.

Мовознавці виділяють такі групи паронімів:

  повні пароніми (мають різні значення);

  неповні пароніми (є синонімами в окремих значеннях);
  пароніми, які є синонімами в усіх значеннях.

Паронімами в українській мові можуть бути як різнокореневі слова: військовий – воєнний –

воїнський, їда – їжа, так і однокореневі: будівельник – будівник – будівничий, припускати –
допускати.

Пам'ятка(предмет культури минулого, який зберігся) - Пам'ятник(споруда в пам’ять про

когось або щось);

Гривня(грошова одиниця України) -Гривна(металева прикраса у вигляді обруча, яку носили

на шиї);
Завдання( політичне,відповідальне,секретне) - Задача(математична, геометрична,логічна);

Кампанія(воєнна, посівна) – компанія(товариство, група людей, якi разом проводять час) ;

Людний(де багато людей) – людяний (доброзичливий, чуйний) ;

Особовий(стосується особи; відкритий на окрему особу) – особистий(є власністю окремої

особи, безперечно належить їй);

Музичний(інструмент, освіта, школа) – музикальний(слух,голос,вірш);

Знання(означає сукупність відомостей про щось: «І жадібно знання вона пила») –

знаття( звичайно заступає дієслово знати: «Якби знаття, що в кума пиття, то б і дітей
забрав»).

Чисельний(який стосується числа; числовий,кількісний) – численний (складається з великої

кількості когось, чогось);

Запитання( звертання до когось, яке потребує відповіді) – питання(вживається переважно тоді,

коли йдеться про якусь проблему, справу, котрі потребують розв’язання, обговорення,
вивчення ).

Дружний(одностайний, той, що має спільні інтереси з іншими) – дружній(приязний,

народжений дружбою, або той, що належить другові)

6.        Нижче подано зразки творення українських відносних прикметників від іменників
іншомовного походження. Знайдіть пари слів, у яких порушено словотвірні норми. Доберіть
власні приклади.

Емоція - емоційний; конструкція - конструкційний; біблія – біблейський (біблійний); поліція -

поліційний; міліція – міліцейський(міліційний); релігія - релігійний; тенденція - тенденційний.

Коаліція-коаліційний, армія-армійський, циліндр — циліндричний, алгоритм —

алгоритмічний.

7.        У поданих нижче реченнях знайдіть відхилення від морфологічних норм. Поясніть
причину та відредагуйте їх.

Здебільшого такі відхилення від морфологічних норм обумовлені паралельним

функціонуванням російської і української мови. Норма російської мови переноситься на
україномовний  ґрунт і таким чином спричинює помилку в українському мовленні.

Вони пояснюються як недостатньою мовною компетенцією мовців, низьким рівнем знання

граматичних засобів, так і складністю відповідних норм, що перешкоджає їх успішному
засвоєнню та застосуванню.

1. Біль цієї втрати надихнув на серйозний жанр. 2. На Одещині живе багато болгар. 3.
Кучеряве волосся Оленки були туго сплетене в косу. 4. Хлопчики назбирали цілий кошик
суниць. 5. Досі не можу вилікуватись від нежитю. 6. Лист написаний синім чорнилом. 7. Теми
доповідей можна добирати самостійно. 8. Усі твої перемоги можна перерахувати на пальцях.
9. Досвід передових буряківників показує, що несприятливі кліматичні умови можуть бути
переборені застосуванням агротехнічних заходів. 10. Оленка вже читає по складах. 11. Тут
продається література з різних галузей техніки. 12. У клубі було багато солдатів місцевої
частини.

8.Утворіть всі можливі в літературній мові (у різних стилях) форми вищого й найвищого
ступенів порівняння прикметників. Прокоментуйте помилки, які трапляються при
ступенюванні подібних слів.

Важкий – важчий, більш важкий, найважчий, найбільш важкий.

Освічений – менш освічений, найбільш освічений.

Відомий – відоміший, більш відомий, найвідоміший, найбільш відомий.

Свіжий – свіжіший, більш свіжий, найсвіжіший, найбільш свіжий.

Рішучий – рішучіший, більш рішучий, найрішучіший, найменш рішучий.

Гарний – гарніший, менш гарний, найгарніший, найбільш гарний.

Товстий – товщий, товстіший, менш товстий, найтовстіший, найбільш товстий.

Широкий – ширший, менш широкий, найширший, найбільш широкий.

Досконалий – досконаліший, більш досконалий, найбільш досконалий.

Близький – ближчий, більш близький, найближчий, найбільш близький.

Глибокий – глибший, менш глибокий, найглибший, найбільш глибокий.

Щирий - щиріший, більш щирий, найщиріший, найменш щирий.

Веселий – веселіший, менш веселий, найвеселіший, найменш веселий.

Сміливий - сміливіший, менш сміливий, найсміливіший, найменш сміливий.

М’який – м’якший, більш м’який, найм’якіший, найбільш м’який.

ПОМИЛКИ У ВЖИВАННІ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯ

1. Порушенням літературної норми є поєднання вищого ступеня порівняння з родовим

відмінком іменника (він дужчий тебе, доповідь цікавіша попередньої) або вживання вищого
ступеня із відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти). Ці помилки
виникають під впливом російської мови, у якій такі конструкції є нормативними. В
українській мові у подібних конструкціях обов’язкові прийменники або сполучник ніж: він
дужчий від тебе, доповідь цікавіша за попередню, я спокійніший, ніж ти.

2.Досить часто трапляються випадки невиправданого поєднання простої і складеної форм

ступенів порівняння прикметників: більш лагідніший; найбільш тривкіший. Це неприпустимо.
Правильні форми - більш лагідний, найбільш тривкий.

3. Поширеною помилкою є неправильне узгодження простої форми вищого ступеня: Мій брат

старше, ніж ти. Ці машини дешевше від вітчизняних. У поданих реченнях потрібно вжити
форми старший, дешевші, адже в українській мові проста форма вищого ступеня порівняння
має категорії роду, числа, відмінка і повинна узгоджуватися за ними. Подібна помилка
виникає під впливом російської мови, у якій, на відміну від української, проста форма вищого
ступеня порівняння не змінюється за родами, числами, відмінками: Их дом (квартира, село,
окна) больше, чем у нас.

4.Помилкою є використання при творенні складеної форми найвищого ступеня порівняння як

допоміжного слова самий: самий сміливий, самий дорогий, самий досконалий. Як допоміжне
тут може використовуватися тільки слово найбільш: найбільш сміливий, найбільш дорогий,
найбільш досконалий. (Форми ізсловом самий відповідають нормі у російській мові - самый
веселый.

9.      Провідміняйте, наводячи можливі паралельні форми, числівники.

Н. сім тридцять
Р. сімох(семи) тридцяти(тридцятьох)
Д. сімом(семи) тридцяти(тридцятьом)
Зн. сім(сімох) тридцять(тридцятьох)
Ор. сьома(сімома) тридцятьма(тридцятьома)
М. на сімох(семи) на тридцяти(тридцятьох)

Н. дев’яносто чотириста п’ятдесят

Р. дев’яноста чотирьохсот п’ятдесяти(п’ятдесятьох)
Д. дев’яноста чотирьомстам п’ятдесяти(п’ятдесятьом)
Зн. дев’яносто чотириста п’ятдесят(п’ятдесятьох)
Ор. дев’яноста чотирмастами п’ятдесятьма(п’ятдесятьома)
М. у дев’яноста на чотирьохстах на п’ятдесяти(п’ятдесятьох)

Н. тисяча дев’ятсот дев’яносто шостий

Р. тисячі дев’ятисот дев’яноста шостого
Д. тисячі дев’ятистам дев’яносто шостому
Зн. тисячу дев’ятсот дев’яносто шостого
Ор. тисячею дев’ятьмастами(дев’ятьомастами) дев’яноста шостим
М. на тисячі дев’ятистах дев’яноста шостому

Н. кільканадцять дванадцять
Р. кільканадцяти(кільканадцятьох) дванадцяти(дванадцятьох)
Д. кільканадцяти(кільканадцятьом) дванадцяти(дванадцятьом)
Зн. кільканадцять(кільканадцятьох) дванадцять(дванадцятьох)
Ор. кільканадцятьма(кільканадцятьома) дванадцятьма(дванадцятьома)
М. на кільканадцяти(кільканадцятьох) у дванадцяти(дванадцятьох)

Н. сімдесят
Р. сімдесяти(сімдесятьох)
Д. сімдесяти(сімдесятьом)
Зн. сімдесят(сімдесятьох)
Ор. сімдесятьма(сімдесятьома)
М. у сімдесяти(сімдесятьох)
10.     Поясніть значення та функціонування наведених іншомовних слів, обґрунтовуючи
доречність того чи іншого слова, введіть його у семантично виразний контекст. Проставте
наголоси у цих словах.

Запозичення іншомовних слів є наслідком географічних,економічних, наукових, культурних

та інших зв’язків між народами. Слова іншомовного походження є одним із
найпродуктивніших шляхів збагачення лексичного складу кожної мови.

В українській мові, за даними лексикологів чужомовні слова становлять приблизно 10%.

Українська мова підпорядковує переважну частину запозичень своїм фонетичним та
граматичним законам, часто виробляє до них синоніми з власного лексичного матеріалу.

Абстра՛кція - це такий логічний прийом, за допомогою якого ммислено виділяємо істотні

властивості предметів, явищ івідокремлюємо їх від неістотних, другорядних.
З допомогою абстракцій вчені мають змогу глибоко проникати в суть явищ.

Адміністра՛ція - керівний орган установи, організації,підприємства і т. ін.

Луганська обласна державна адміністрація

Деклара՛ція - назва деяких офіційних документів, що подаютьпотрібні відомості.

Подання публічними службовцями їх декларацій майнового стану.

Департа՛мент - відділ у складі вищої державної установи або певнийсамостійний орган

управління.
Департамент охорони здоров’я області.

Ігнорува՛ти - навмисно не помічати кого-, чого-небудь.

Ігнорувати громадську роботу нікому не дозволяється.

Інспе՛ктор - посадова особа в державних установах, на підприємствах, у громадських

організаціях, що здійснює нагляд і контроль за правильністю їх дій, виконанням законів,
інструкцій, постанов, ухвал і т. ін.
Для перевірки порушень на фабрику надісланий фінансовий інспектор.

Інста՛нція - кожна з послідовних ланок, ступенів у системі підпорядкованих один одному

державних органів управління, суду, а також партійних, профспілкових та ін. організацій.
Суд першої інстанції здійснює докладне дослідження доказів.

Класифіка՛ція - система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за
спільними ознаками, властивостями.
Класифікація суб’єктів господарювання.

Реві՛зія - перевірка правильності і законності діяльності підприємства, установи, організації

або службової особи.
Етапи ревізії та контролю за дотриманням порядку і законності під час проведення річної
інвентаризації.
Резолю՛ція - рішення, постанова, прийняті, ухвалені з’їздом, зборами і т. ін. внаслідок
обговорення будь-яких питань.
На конференції була ухвалена резолюція.

Фабрика՛нт – власник фабрики; той, хто займається виготовленням і поширенням чого-

небудь у великій кількості.
Коли фабрикант виробляє якусь річ, він розміщує інструкції, як її уживати.

Фальсифіка՛тор - той, хто займається фальсифікацією.

Фальсифікатор ліків компанії Heel засуджений на 4 роки.

Циркуля՛р - письмове розпорядження, наказ директивного характеру, що його надсилають

підвідомчим установам або підлеглим службовим особам.

Петро Валуєв 30 липня 1863-го надіслав таємний циркуляр проти української мови
йукраїнських видань.

Евакуа՛ція - організоване вивезення людей, підприємств, установ та різних матеріальних

цінностей з небезпечної місцевості під час війни, стихійного лиха і т. ін.
Часткова евакуація проводиться з використанням транспортних засобів, що експлуатуються за
діючим графіком.

11. Відредагуйте речення й обґрунтуйте зроблені виправлення.

1. На засіданні виступила майстер цеху Нілова І.П. 2. Куняєва Алла Іванівна працює
вихователем в дитячому садку № 5. 3. Фірма виготовляє духовну рекламну продукцію з
паперу різного сорту. 4. У цьому горщику зручно варити борщ. 5. Усі кабінети лікарні
обладнані новітнім устаткуванням. 6. Молодь - це майбутнє країни, на неї народ покладає
великі надії. 7. Ветерани багато працюють з молодою робітничою зміною, допомагають їй
оволодіти професією. 8. Давид побачив у саду розкішний будинок, який належав Матюсі. 9. У
центрі уваги письменника - образ будівника нового суспільства Давида Мотузки, якого ніщо
не може збити з обраного ним шляху.

В усному і писемному мовленні учні нерідко стикаються з різними синтаксичними

труднощами, як от:

• складні випадки керування:

 іменників (пам’ятник Франкові, характеристика Петренка, на Петренка);

 прикметників (характерний - для кого? для чого? властивий - кому? чому?);
 дієслів (опанувати -що? оволодіти -чим?);

• варіанти керування (сповнений - чого? чим? дорогий -кому? для кого? багатий -на що? чим?
не читав книжку - не читав книжки; пасу коней, коні);

• узгодження присудка з підметом, який виражений кількісно – іменними сполученнями

(багато студентів не з’явилось);
• узгодження прикладок - географічних назв (у місті Києві, до міста Львова, але в селі Нижній
Березів; з Республікою Індією, але в Соціалістичній Республіці В’єтнам);

• узгодження означень у сполученнях типу три великі кімнати – три великих кімнати та ін.

Із синтаксичних помилок слід насамперед указати на неправильну побудову дієслівних

словосполучень, до чого спричинює хибна аналогія з відповідними конструкціями російської
мови.
Причиною багатьох помилок у використанні прийменників є неврахування того, що дієслова
керують одними й тими самими іменниками по-різному, за допомогою різних прийменників.

Також слід вказати на:

• порушення норм узгодження між головним і залежним словом;

• порушення норм керування;
• порушення норм узгодження між підметом і присудком;
• неправильну побудову конструкцій з однорідними членами речення;
• займенникове дублювання підмета;
• неправильну побудову конструкцій з дієприкметниковим зворотом;
• неправильну побудову конструкцій з дієприслівниковим зворотом.

12. Доберіть форми присудка в наведених реченнях.

1. Петро з Наталкою пішли оглядати обійстя. 2. Журі спостерігало за яскравим видовищем. 3.

Більшість виборців проголосували за представників демократичного блоку. 4. Райвно
розіслало інструктивні листи. 5. У клас влетіли четверо збентежених хлопчиків. 6. Решта
промисловців України мала іншу точку зору.

13.  Перекладіть з російської мови. Зверніть увагу на особливості перекладу прийменниково-

іменникових конструкцій.

Приказ по университету – наказ по університету, по целым дням – цілими днями, плавать по

морю – плавати по морю, успеваемость по факультету – успішність по факультету,
национальный по форме – національний за формою, отличный по качеству – відмінний за
якістю, лекции по математике – лекції з математики, экзамен по языку – екзамен(іспит) з
мови, по поводу – з приводу, по случаю – з нагоди, по просьбе – на прохання, по имени – за
іменем, по адресу – за адресою, по требованию – на вимогу, по собственному желанию – за
власним бажанням, по программе – за програмою,по данным – за даними, по согласию – за
згодою, по выходным дням – у вихідні дні, по праздникам – у свята, отпуск по болезни –
відпустка через хворобу, по ошибке – через помилку, по незнанию – через незнання, не по
силам – не під силу, по истечении срока – після завершення терміну .

14.  Відредагуйте речення. Поясніть причини помилок.

1. Ми проводили лекції в цій аудиторії за розкладом. 2. З цієї причини його переклад чисто
описовий. 3. Командир постійно піклувався про своїх бійців. 4. Він загинув у Карпатах під час
виконання бойового завдання. 5. Уряд вживав усіх заходів для закупівлі продуктів за
кордоном. 6. За дорученням деканату Микола мав перевірити  присутність студентів на третій
парі. 7. За моїм бажанням - столик, накрийся. 8. Заклик до революційної боротьби.
Калькування російських слів і словосполучень

15. Укажіть на недоліки у поданих реченнях. З’ясуйте причини їх

виникнення.

1. Тато купив яблука, лимони та дитячі спортивні костюми. 2. Фірма продає сантехніку, меблі
та срібні ложки, ножі, виделки. 3. У своїх творах Шевченко гнівно викриває тогочасне
суспільство. 4. Такі люди були достойними епохи, в яку вони жили. 5. В наші дні п’єса
«Наталка-Полтавка» ставиться на багатьох театральних сценах. 6. У кінотеатрі вони зустріли
Ольгу з Миколою та їхню Наталочку, волосся якої було заплетене в косички. 7. Колишні учні
привітали теплими словами своїх учителів і поділилися з ними незабутніми спогадами. 8.
Народ поважає Давида Мотузку та вірить йому.

Синтаксичні помилки – вид граматичних помилок, суть яких зводиться до порушення норм
узгодження, керування, зв’язку між займенниками і тими словами, на які вони вказують;
неправильний порядок слів у реченні, пропуски членів речення, синтаксичні повтори,
одноманітні синтаксичні конструкції, зміщення форм прямої і непрямої мови.

Зумовили ці порушення такі фактори:

– відсутність україномовного середовища, засилля суржику;

– недостатня внутрішня мотивація та брак самоосвіти;
– популяризація помилок у ЗМІ, інформаційних джерел в Інтернеті тощо;
– відсутність культуромовного середовища.