Практичне завдання № 4. Основні комунікативні ознаки мовлення.

Точність мовлення

З крсу : «Мовленнєва комунікація в професійній діяльності вчителя

початкових класів»

І 1. Точність мовлення як комунікативна ознака культури мовлення

Літературне мовлення в своєму ідеальному, стилістично довершеному вияві
обов’язково має бути точним. Точність мовлення — одна з визначальних комунікативних
ознак мовлення, яка найбільше пов’язана з його нормативністю, правильністю і логічністю.
Лексема «точність» тільки частково термінована і визначається здебільшого за
прикметником «точний». Слово «точність» має такі значення (див. СУМ): 1) високий ступінь
відповідності чогось певним об’єктивним даним, дійсності: На мене навіть скаржаться
часом, що я псую «точність вислову» своїми «стилістичними прикрасами» (Леся Українка);
2) висока міра правильності в діях, рухах, розрахунках та ін.: Наша робота слюса- рів-
складальників потребує точності. Відрегулюєш правильно барабан, то й верстат
працюватиме довго і безвідмовно (3 газети); 3) суворе, ретельне дотримання необхідних
норм, вимог; акуратність, пунктуальність: Було їй [Тамарі] від Кирила Васильовича за те, що
прийшла раніше призначеного ним часу! — Точність! Точність! Ти що, забула про нашу
вимогу? (А. Хижняк).
Отже, «точність» — поняття не тільки лінгвістичне (точність мовлення), а й
загальнонаукове: точність філософських, хімічних визначень; точність фонетична, акцентна,
семантична, морфологічна, орфографічна тощо. У найширшому й узагальненому вияві
точність мовлення представлена на синтаксичному рівні мови — в реченнях і текстах.
Точність мовлення — повна відповідність, узгодженість висловлюваного з певними
матеріальними та ідеальними реаліями життя; точність мовлення полягає в тому, щоб кожне
реалізоване речення, його значеннєва сутність, будь-яке поєднання речень правдиво,
реалістично передавало зміст висловленого і особистісне поняттєво-почуттєве сприймання
його мовцем. Щоб спілкування з іншими було дієвим, результативним, воно повинно бути
завжди точним і логічним. Точність мовлення забезпечується цілковитою відповідністю
вживаних слів тим поняттям, уявленням, які закріпились у мовленні за мовними одиницями,
найбільше за лексемами, фразеологізмами, реченнями. Мова як суспільне явище і
різнорівневий інвентар різнотипних мовних одиниць (фонем, морфем та ін.) придатна для
того, щоб мовець у межах будь-якого стилю міг висловитись найточніше. Літературно-
художнє мовлення теж повинно бути точним —- навіть у використанні тропеїчних засобів
мови: метафори, епітета тощо. Точність мовлення і його нормативність є найважливішими
категоріальними ознаками мовленнєвої культури.
Точності мовлення протистоїть його неточність, яка спричиняється неточністю
мислення. Мовленнєва неточність пояснюється незнанням подробиць описуваного
(говореного), з одного боку, і неглибоким знанням мови — з другого. Щоб за схожих
обставин уникнути одних і тих самих мовних форм, а отже, й однотипності, одноманітності
у вираженні думки й почуття, треба вміти правильно користуватись мовою, багатствами її
лексики і граматики. Відомий французький мовознавець Жо- зеф Вандрієс (1875—1960)
зазначав: «Гнучка мова людини: поле — для слів і сюди і туди безмежне», але використання
слів підлягає суворій закономірності: щоразу єдино потрібне слово має зайняти єдино
потрібне місце. Інакше допускається неточність у змісті думки, що нерідко призводить до
стилістичної невправності мовлення.
2. Предметна і понятійна точність.
Щоб вільно володіти мовою, необхідно не лише засвоїти норми, а й знати їх можливі
соціальні функції, тобто вміти точно відібрати таку одиницю, яка забезпечить досягнення
мети. О.М. Грушевський писав: “Трудність мовного спілкування зростає прямо пропорційно
до числа тих, що спілкуються, і там, де одна із сторін, які спілкуються, є невизначеною
множинністю, там ця трудність досягає максимуму”. Спілкування можливе не лише завдяки
тому, що співрозмовники говорять однією мовою, а й тому, що за кожним словом обидві
сторони бачать один і той же предмет реальної дійсності, однакові об’єктивні зв’язки і т.д.,
тобто називають предмети, явища, процеси точно.
У реальному розмовному процесі поняття не виступають у відчуженому, ізольованому
вигляді; вони завжди функціонують у єдності і взаємопроникненні з наочними моментами
уявлень і зі словом, яке будучи формою існування поняття, завжди є водночас і певним
слуховим чи звуковим образом.
Точність буває понятійною і предметною. Використання слів відповідно до їх
значенням забезпечує понятійну точність мови, а відповідність інформації реальному стану
речей необхідна для дотримання точності предметної. Понятійна точність ґрунтується на
виборі вдалого, відповідного за змістом і ситуації слова, а пошук потрібного слова
виявляється іноді досить складним і болісним процесом.
Точність мовлення (предметна і понятійна) визначається рівнем знань навколишнього
світу і мови як засобу спілкування людей у ньому, етикою мовця, яка не дасть можливості
висловлюватись неточно. Точність мовлення сприяє пізнанню дійсності – прагнення до
точності спонукає мовця всебічно вивчати і об’єктивну дійсність і суб’єктивні враження від
неї. Той, хто поважає співрозмовника і не хоче бути перед ним некомпетентним, не дозволить
собі знати предмет розмови поверхово.
3. Умови створення точного мовлення.
Точність мовлення – одна з найважливіших властивостей висловлення, яка
характеризує, насамперед, його зміст. Залежить точність від умінь мовця дібрати такі слова,
які повністю співвідносяться з предметами, явищами, діями, котрі їх називають.
Точність мовлення передбачає, з одного боку, знання і вживання точних значень слів,
словосполучень, речень, що відповідають нормам літературної мови, а з другого – уміння
виражати свої думки так, щоб вони однозначно були сприйняті адресатом мовлення. Вимога
точності впливає на добір мовних засобів для побудови усного чи писемного висловлення.
Точність мовлення створюється за таких умов: 1) знання предмета мовлення; 2) знання
мови; 3) володіння мовленнєвими навичками говорити про щось, використовуючи багатство
мови.
Творячи мовлення, ми вільно вибираємо слова з тим чи іншим значенням. Але при
цьому враховуємо, чи зрозуміє нас співрозмовник. Отже, точність мовлення залежить не від
кількості використаних слів, а від їх доступності, недвозначності. Точність мовлення – це
ввічливість, чемність, мовна етика в усіх сферах спілкування.
 Найголовнішими засобами точності нашого мовлення є лексичне багатство
української мови, бо воно містить великі можливості для вибору. Наприклад, щоб утворити
словосполучення з прикметникамигромадський, громадянський, ми повинні точно визначити
їх смисл:громадський – належний громаді, зв’язаний з громадою (громадські інтереси,
громадські збори, громадське доручення);громадянський – властивий свідомому
громадянинові, цивільний, державний (громадянська гідність, громадянський обов’язок,
громадянський шлюб).
Найбільше можливостей для вираження точності мовлення мають багатозначні слова,
терміни, синоніми, омоніми, пароніми. Досить важко будувати висловлення, використовуючи
іншомовні, застарілі, професійні слова, фразеологізми.
Відомо, що у мові більше багатозначних слів, ніж однозначних. Тому основним
способом точної передачі значення слова є контекст(словосполучення, речення, текст).
Наприклад:полк б’ється – серце б’ється; червоне золото – біле золото (бавовна);середня
школа – школа життя.
Точність наукового мовлення тісно пов’язана з точністю вживання термінів. Термін –
слово або словосполучення, що називає явища, предмети спеціальних галузей людських
знань. Використання термінів вимагає особливої точності й однозначності. Значення термінів
розкривається в тексті, в їх тлумаченні. Наприклад: Лексикологія – наука, що вивчає
словниковий склад. Закінчення – це змінна значуща частина слова, яка виражає його
граматичне значення і служить для зв’язку слів у словосполученні і реченні.
Художня точність зумовлена специфікою художнього мовлення. Точне слово в
художньому творі малює образну, емоційно-експресивну картину, переживання автора.
Художня точність виражається художніми засобами – епітетами, метафорами, порівняннями
тощо. Точність у художньому мовленні – це точність у змалюванні художніх образів. Точність
мовлення таким чином вимагає повної співвідносності слів з реальною дійсністю. Отже,
правильність і точність мовлення доповнюються ще однією якістю – логічністю
4. Засоби створення точного мовлення
Точність реалізується насамперед лексичними ресурсами мови, тобто виявляється на
рівні слововживання. Найбільше можливостей для точного співвідношення предмета і його
назви мають синоніми, омоніми, пароніми, полісемантичні слова. Значні труднощі
викликають слова іншомовні, професійні, а також фразеологізми.
Невичерпним джерелом семантичного багатства мови є багатозначні слова. Вправність у
використанні полісемічних слів є виявом багатства індивідуального мовлення, стимулятором
пізнавальної діяльності в галузі слововживання.
Навички точного мовлення виробляються такими способами:
1) усвідомленням необхідності корегувати мовлення;
2) засвоєнням складових елементів культури мовлення (точність, логічність, виразність,
чистота, інтонування);
3) загальною культурою, коли норми етики є переконанням;
4) свідомим ставленням до мови, тобто як не до одного із вузівських курсів, а як до
загальнонародного надбання, якому тисячі років;
5) доречним використанням слів з прямим і переносним значенням, іншомовних слів.
ІІ Виконання контрольно- тренувальних вправ.
1. Поясніть значення і вживання наведених слів. Кожне слово введіть у контекст, який
найбільш виразно підтвердить дані пояснення. При потребі користуйтесь тлумачним
словником.
Затінок — 1.Місце, захищене, прикрите, заступлене чим-небудь від променів сонця або від
будь-якого іншого джерела світла.
Воїни світла виходять із затінку на сонце.
2. Темний відбиток на чому-небудь якогось предмета, освітленого з протилежного боку; тінь.
Дерева вже зеленіли, кидаючи на широкі тротуари густий затінок.
Катівня — Місце тортур, катувань у в'язниці тощо.
У ізюмських катівнях поклали своє життя патріоти України.
Захист — 1. Дія за значенням захищати, захистити і захищатися, захиститися.
В 1648 році повстання перекинулося з Запорозької Січі на всю Україну. Весь український
народ став на захист своїх зневажених прав. (Олександр Довженко, III, 1960, 77)
2. Заступництво, охорона, підтримка.
Олена усе старалася оддячити сусідам за рятунок і захист.
Оборона — 1. Дія за значенням обороняти і оборонятися.
У нас тепер іде свята війна за оборону рідної держави.
2. Заступництво, підтримка; захист.
Немов шукаючи оборони перед ворогом, вона хапається руками за вчителеві плечі.
3. Сукупність засобів, необхідних для безпеки, захисту країни.
Нема коли особливо сумувати: на оборону працюємо... (Олесь Гончар, III, 1959, 180).
Досвід — сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці.
На співбесіді часто питають про досвід роботи у даній галузі.
Дослід — відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних
умовах з метою вивчення, дослідження; експеримент.
У останні роки проведено багато дослідів по вивченню впливу коронавірусної інфекції на
організм людини.
Особа — 1. Окрема людина, індивід.
Коли він прокинувся, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина.
2. Людська індивідуальність, особистість; людина як втілення індивідуального начала в
суспільстві.
Забезпечити всебічний гармонійний розвиток особи.
3. Граматична категорія дієслів, що виражається їх формами та особовими
займенниками.
Категорія особи виражає взаємозв'язок між суб'єктом дії та дією з погляду участі суб'єкта
в мовному спілкуванні .
Особистість — конкретна людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки і
т. ін.; індивідуальність, особа.
Блискучий талант Довженка, його могутня особистість повнокровно живуть у його
фільмах.
Переписка — дія за значенням переписувати, переписати.
Отримую додаткові кошти за рахунок переписки.
Листування — дія за значенням листуватися.
Листування закоханих тривало два роки.
Зумовлювати — бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти.
Погана поведінка на уроці погіршує результати навчання учнів.
Обумовлювати — те саме, що зумовлювати.
Він обумовлює це своїм бажанням.
Переказувати — передавати кому-небудь, доводити до чийого-небудь відома на словах або в
листі доручення, прохання і т. ін. Оповідати, передавати своїми словами почуте або
прочитане.
Переказувати прочитаний текст. Переказувати вітання.
Висвітлювати — робити відомим, пояснювати, роз’яснювати, розкривати що-небудь у
деталях.
Онлайн-видання оперативно висвітлюють новини воєнних дій на сході України.
Зміст — те, про що говориться, розповідається де-небудь, те, що описується, зображується
(перев. у книзі, статті і т. ін.). Суть, внутрішня особливість чого-небудь. Перелік розділів,
частин, оповідань і т. ін. книги, збірки, рукопису тощо.
Передав йому зміст розмови. Зміст завдання. Зміст подано на початку підручника.
Смисл — уявлення про щось, поняття, розуміння чого-небудь. Внутрішній зміст, суть чого-
небудь; значення.
Надавати інший смисл. Смисл наших почуттів.
Докоряти — виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у
чому-небудь; дорікати.
Дружина весь час докоряла чоловікові.
Дорікати — виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у
чому-небудь.
Дорікала в тому, що він не прибирає свої брудні шкарпетки.
Нерушимий — який не може бути порушеним, перерваним ким-, чим-небудь; непорушний.
Нерушима святиня.
Непорушний — який не перебуває в русі, а залишається в нерухомому стані. Який не змінює
свого виразу (про обличчя, погляд і т. ін.); нерухомий. Який твердо встановився; незмінний,
постійний.
Віна була непорушною в своїх поглядах. Її погляд був непорушний. Наш дідусь мав
непорушний авторитет.
Лобний — природне підвищення в якому-небудь пункті, що є його центром. 
На лобному місці зібралися усі сусіди.
Лобовий — спрямований прямо перед собою, в лоб; фронтальний. Який міститься в
передній частині чого-небудь; передній.
Вогонь ССО був лобовим огнем з прекрасно замаскованих позицій.
Звичайний — який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних,
визначних особливостей, якостей; простий. Буденний, прозаїчний.
Звичайні люди. Все було звичайне
Звичний — який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку.
Її поведінка була звичною.
Облік — засвідчення, встановлення наявності, з’ясування кількості чого-небудь.
На виробництві ведеться постійний облік препаратів.
Обличчя — передня частина голови людини. Загальний вигляд, зовнішні обриси чого-
небудь.
Вигляд її обличчя ні про що не говорив. У неї ніби з’явилося нове обличчя.
Здібний — який має природні здібності; обдарований, талановитий.
Марійка була здібною ученицею.
Здатний — який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небуть, поводити себе
певним чином.
Вона була здатна на самопожертву.

2. Поясніть, якими відтінками у значенні різняться одиниці поданих нижче синонімічних

рядів (користуйтеся словниками синонімів). Придумайте речення з цими словами.
1. Зажурений, сумний, замріяний, задуманий, тужливий.
2. Основний, головний, найважливіший, найактуальніший, першочерговий.
3. Повідомити, сповістити, довести до відома, дати знати.
4. Давній, старий, колишній, древній, стародавній, старожитній.
5. Завірити, запевнити, дати слово, дати обіцянку, гарантувати, датигарантію.
6. Зазнаватися, заноситися, дерти носа, високо нестися, кирпу гнути.
1.Зажурений, сумний, тужливий, замріяний, задуманий(контекстуальні)
Вона сиділа задумана, замріяна. Замріяний погляд.
2.Основний, головний, найважливіший, найактуальніший, першочерговий.(стилістичні)
Основним у житті Олега була робота. Найважливішим у житті кожної людини повинна
бути родина. Найактуальніші події сьогодення.
3.Повідомити, сповістити, довести до відома, дати знати(стилістичні).
Повідомити сумну новину. Довести до відома співробітників. Дати знати про
себе.
4.Давній, старий, колишній, древній, стародавній, старожитній(семантичні).
Давні купальські обряди. Це було за стародавніх часів.
5.Завірити, запевнити, дати слово, дати обіцянку, гарантувати, дати гарантію (стилістичні).
Олександр вимагав від коханої дати обіцянку вірності. Вони гарантували мені
недоторканість. Дати особисті гарантії.
6.Зазнаватися, заноситися, дерти носа, високо нестися, кирпу гнути(фразеологічні).
В колективі не можна зазнаватися. Бачу, ти себе високо несеш.

3. Виправте речення, замінивши неточно вжиті слова, перебудувавши, де треба, структури.

1. Особисті речі Сашка було винесено з кімнати. 2. У виставі були такі дійові особи... 3.
Захоплення музикою не заважає моєму навчанню. 4. Вони мовчали протягом усього часу. 5.
Вони йшли далі, освітлюючи шлях ліхтариком. 6. Сашко познайомився з дівчиною, рятуючи
її від пожежі.7. В музичну школу може вступити будь-яка дитина, що має музикальні слух і
голос. 8. На екзамені я витягнув легкий білет. 9. Марійка взула чоботи й побігла зустрічати
матусю. 10. Виявилося, що ми з Олександром мешканці сусідніх будинків.
4. Прочитайте текст, уважно вивчіть його словниковий склад, випишіть: а) слова, які
можуть мати синоніми (подати ці синоніми); б) слова, які мають інше значення, аніж те, з
яким вони вжиті в даному тексті; в) слова вузької сфери вживання (описати їх функції).
Уночі палало село. З неба злякано дивився вниз поблідлий місяць і,ховаючись у хмари, тікав і
з жахом озирався назад, на полум’я. Дерева хитались і, від страху наїживши голі віти, ніби
силкувалися втекти; а вітер гасав над полум’ям,зривав з його головні, шпурляв ними в сусідні
хати, розкидав і лютував свавільно й безпардонно. Побіля ж полум’я бігали, метушились
маленькі, безсилі люди, ламали руки і кричали до неба, до місяця, до полум’я. Кричали до
Бога, до чорта, до людей. Полум’я ж росло, вітер грався ним, місяць з жахом тікав серед
хмар, і не було порятунку ні від неба, ні від чорта, ні від людей (В.Винниченко).
А) Палало – горіло, дивився – глядів, злякано – сполошено, поблідлий – зблідлий,
сполотнілий, з жахом – зі страхом, озирався – оглядався, полум’я – вогонь, хитались –
гойдались, від страх – від жаху, голі – оголені, віти – гілки, гілля, силкувалися – намагалися,
гасав – літав, зривав – стягав, здіймав, шпурляв – жбурляв, кидав, хати – хижі, лютував –
гнівався, скаженів, безпардонно – нахабно, зухвало, побіля – поруч, поряд, бігали – ганяли,
гасали, метушилися – мотлялися, моталися, безсилі - знесилені, знеможені, ламали – ломили,
кричали – волали, росло – збільшувалося, грався – розважався, порятунку – спасіння.
Б) ламали руки - жестами, виглядом виражати переживання, страждання; полум’я росло –
збільшувалося; місяць тікав – зникав; вітер грався ним, шпурляв.
В) шпурляв, наїживши, силкуватися, гасав, свавільно, безпардонно.
(Вживається для експресивності та емоційності зображуваного в тексті).

5. Мовлення вчителя повинно бути термінологічно точним. Перевірте, чи вмієте ви точно

визначати такі лінгвістичні поняття: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, асиміляція,
інтонація, орфограма, фонетика, морфема, звук. Запишіть визначення поданих термінів.
Синоніми – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але різні за звучанням.
Антоніми – це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення.
Омоніми – це слова, які однаково звучать, але мають різне значення.
Пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням.
Асиміляція – це зміни голосних або приголосних унаслідок впливу попереднього звука на
наступний чи наступного – на попередній.
Інтонація визначається як сукупність кількох фонетичних компонентів: фразового наголосу,
пауз, ритміки, мелодики, тембру і темпу.
Орфограмою називається правильне(таке, що відповідає правилам або традиціям)
написання, яке потрібно вибрати із ряду можливих.
Фонетика – розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мови та різноманітні
звукові зміни, що відбуваються у мовному потоці.
Морфема – щонайменша неподільна значуща частина слова.
Звук – це матеріальна оболонка слів. У лінгвістиці звук – це членороздільний елемент
людської мови, утворений за допомогою органів мовлення.
6. До поданих іменників доберіть з дужок потрібні за змістом означення. Аргументуйте свій
вибір.
Складовий наголос(падає на певний склад), складне речення(має складну будову), складений
числівник(складається з двох і більше слів), складний ніж(той, що складається), складальний
цех(цех, в якому щось складають).
Читаюча молодь(молодь, яка багато читає), читальний зал(зал для читання), читана
книжка(яка вже прочитана), читацька конференція(обговорення творів певної тематики).
Материкові острови(неподалік материків), матеріалістичні погляди(на ідеях матеріалізму),
матеріальний стан(статки людини).
Льотна погода(можна літати), літальний апарат(використовується для літання), летучий
мітинг(швидкоплинний), літаюча риба.
Класове розшарування(на певні класи), класний твір(написаний у класі), класична
музика(створена класиком).
Особиста присутність(безпосередня), особовий займенник(розряд), особливий
випадок(чимось виділяється).
7. Розкрийте дужки, утворюючи словосполучення. Дотримуйтесь точності мовлення.

1.Музична школа, музикальний слух. 2. Мешканець будинку, житель України. 3. Квиток на

поїзд, білет на екзамені. 4. Ставлення до людей, відношення між людьми. 5. Пам’ятка
архітектури, пам’ятник Т.Шевченку. 6. Поштова скринька, абонементний ящик. 7. Котра
година? 8. Недоліки у роботі, дефекти у приладі.