Гендерні аспекти

спілкування
Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики є
дослідження комунікативної взаємодії індивідів (жінка-
чоловік) у співвідношенні з параметрами мови. Гендерний
статус учасників спілкування впливає не лише на
стратегію і тактику мовленнєвого спілкування, а й на його
тональність, стиль, характер.
Гендер є важким соціокультурним процесом конструювання
суспільством різноманітних жіночих та чоловічих ролей,
поведінки, ментальних та емоційних характеристик і
значною мірою пов’язані з емоційністю жінок та чоловіків.
Термін “гендер” визначається як соціальна стать на відміну
від біологічної, і продукується вона у процесі соціальної,
культурної і мовної практики.
Гендерні пошуки у лінгвістиці зводяться до таких підходів:
 маніфестація гендеру в стилі спілкування;
 виявлення особливостей мовлення чоловіків та жінок;
 мовні гендерні стереотипи;
 вираження гендеру на різних мовних рівнях: морфологічному,
лексичному та текстуальному;
 гендер і традиції мовленнєвого етикету.
 У формуванні чоловічого й жіночого стилів спілкування
важливу роль відіграє свідомість людей, що знаходиться під
впливом гендерних стереотипів. Від самого народження. у процесі взаємодії зі своїм
оточенням дитина змушена опановувати роль чоловіка або жінки.
 Не існує такого поняття, як чоловіча або жіноча мова. Є два основні стилі спілкування, що
асоціюються з чоловічою або жіночою мовленнєвою поведінкою – маскулінний та фемінний,
і вибір одного з них визначається не статевою приналежністю, а гендерною
самоідентифікацією особистості.
 ЦІ ВІДМІННОСТІ СТОСУЮТЬСЯ :
 комунікативної поведінки загалом та виявляються в типових стратегіях і тактиках ведення розмови,
виборі тем спілкування та способів досягнення успіху в ньому, ступені впевненості, ввічливості та
кооперативності висловлювання тощо.
 Всіх рівнів мови: фонологічного, лексичного, граматичного.
Як стверджують психологи, лінгвісти, стиль спілкування жінок і чоловіків найяскравіше
репрезентується в діловій та професійній сфері.
 Чоловічий стиль спілкування
зорієнтований на систему домінування:
чоловікам притаманна завищена самооцінка,
самовпевненість, зосередженість на завданні,
схильність до стереотипів у спілкуванні,
активний і предметний, але водночас
змагальний і конфліктний.
Такий стиль називають авторитарним. Для
чоловіків найважливішою є інформація,
результат, факти, цифри, для них тільки одна
відповідь правильна (переважно це - власна
думка).
Уявлення про спілкування чоловіків
закріпилося у виразах «чоловіча розмова»,
«поговорити по-чоловічому». Поняття
чоловічої розмови стосується перш за все її
тематики, яка відображає гендерні переваги.
 Жінки репрезентують демократичний стиль спілкування:
колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників
комунікативного процесу, що сприяє зростання ініціативності
співрозмовників, кількості нестандартних творчих рішень.
Для чоловіків характерним є виокремлення свого «Я», а для
жінок - актуалізація «Ми» в налагодженні професійних ділових
контактів.
Типовою рисою жіночої вербальної поведінки є прагнення
створити доброзичливу атмосферу спілкування, уникати
засобів, що можуть образити співрозмовника, демонструвати
загальну позитивну налаштованість. Щодо чоловічої
вербальної поведінки, то вона демонструє загальний
негативний настрій комуніканта, зосередження на своїх
власних проблемах, небажання враховувати інтереси
співрозмовників.
 Однією з проблем дослідження особливостей вияву людського чинника в мові є
встановлення лексико-стилістичних засобів і способів їх транслювання залежно від статі
комунікантів. У цьому сенсі слід наголосити на вживанні лексичних одиниць із семантичною
функцією кваліфікації ступеня вияву ознаки.
 Для зображення вербальної поведінки жінок дуже, надто,
типовим є підсилення ступеня вияву певної ознаки надзвичайно, вельми,
шляхом таких інтенсифікаторів сильно, страх (як),
 Отже, жінки схильні перебільшувати вияв ознаки, а здорово, не на жарт,
чоловіки - вживати вульгаризми, грубі й лайливі ой! ох! аж он як
слова для висловлення сильно негативних емоцій.
Жінки частіше вживають слова зі значенням
невпевненості (мабуть, напевне, певно, очевидно,
либонь).
я глибоко
 А чоловіки демонструють свою незаперечну переконаний,
переконаність
ясна (звісна) річ,
Бажання чоловіків показати у спілкуванні з жінками що й казати,
високий рівень ерудиції спонукає їх до вживання також
професійної лексики.
зрозуміло.
 Що ж стосується аспектів спілкування, пов’язаних із
мовним кодом, то дослідники лінгвогендерологічних
проблем зазначають, що в мовленні чоловіків
простежується більша кількість іменників і дієслів, жінки
віддають перевагу прикметникам і прислівникам.
 У мовленні жінок частіше трапляються актуалізатори
( так? ти що? га? тощо), сигнали наявності зворотного
зв’язку і уваги до слів співбесідника (так, ага, угу, о тощо).
 Жінки спокійніше реагують на перебивання мовлення, їх
мовний код містить більшу кількість засобів ввічливості,
меншу кількість грубих і лайливих виразів. У мовленні
жінок частіше спостерігається явище неточного
(«приблизного») називання предметів (наприклад, у
магазині: Покажіть мені, будь ласка, цю штуку); чоловіки
ж намагаються називати все точно.
 Жінки частіше вживають слова із значенням невпевненості
(мабуть, напевне) і описові вирази внутрішніх етапів (Я від
усього цього холодна) та інші особливості.
Гендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному
спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі
співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки
здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і керують
перебігом її. Жінки частіше ніж чоловіки просять вибачення, докладно щось
пояснюють.
У етикетних ситуаціях знайомства чи прощання домінує чоловіче мовлення, що
виявляється у компліментах та цілуванні руки жінки.
Стиль невербального спілкування сприяє гендерній ідентифікації, бо
через стиль невербальної комунікації чоловіки та жінки схильні
відображати певні гендерні ознаки.
Дослідниця Джудіт Холл припустила, що «чоловік» та «жінка» є ролями,
кожна з якої має свій набір поведінки. В результаті, чоловіки та жінки
використовують невербальні знаки таким чином, щоб відобразити певні
очікування соціуму.
 Невербальне спілкування чоловіків і жінок істотно різниться. Відмінності в жестикуляції настільки
очевидні, що тільки на їх підставі можна легко розпізнати чоловіка і жінку навіть за описом.
 Наприклад, жести — «стукнути кулаком по столу», «почухати потилицю», «потирати руки від
задоволення/передчуття» — характеризують переважно як чоловічі.
 А жести — «тупнути ногою», «сплеснути руками», «ламати руки», «закотити/опустити очі» —
розпізнають як жіночі.
 Цікаво, що чоловіки і жінки не тільки по-різному використовують невербальні засоби спілкування, а й
по-різному інтерпретують їх. Іноді саме неточне декодування повідомлень стає причиною проблем у
спілкуванні між статями.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!!