Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Курсова робота на тему:

Лексико-семантична група на позначення назв музичних інструментів

Виконала:

Науковий керівник:

Львів - 2020

Зміст
 1. Вступ
2. Теоретична частина
2.1. Терміни як одиниці лексичної системи мови;
2.1.1 Системність термінології;
2.1.2. Основні ознаки терміна;
2.1.3. Основні правила функціонування термінів;
2.1.4. Функціональні стилі термінів.
2.1.5. Лексико-семантична група;
2.2. Підсистеми лексики японської мови за походженням і кореляція з
будовою лексико семантичних груп;
2.2.1. Загальна характеристика японської термінології
Висновки до теоретичної частини.

3. Практична частина
3.1. Формування та функціонування терміносистеми групи на позначення назв
музичних інструментів;
3.2. Групи слів ваґо, канґо, ґаіраіґо, васей ейго і терміни мішаного
походження в лексико-тематичній групі термінів на позначення назв
музичних інструментів;
3.3. Роль групи термінів на позначення назв музичних інструментів та їх
застосування в лексиці японської мови;

4. Висновки
5. Список використаних джерел

2
 Вступ

Термінологія є однією з найвагоміших складових будь-якої

мови. Термін є об'єктом цілої низки наук, кожна з яких має розгалужену
терміносистему, тому існує чимало визначень поняття терміна. На думку І.
С. Квітка “термін - складне явище, специфіка якого визначається як
належністю до двох систем (логіко-понятійної системи певної галузі
знання та лексичної системи загальнолітературної мови), так і
особливостями функціонування переважно у сфері професійного
спілкування”. Б. Н. Головін та Р. Ю. Кобрін визначають поняття терміна
наступним чином: термін - слово або підрядне словосполучення, яке має
спеціальне значення, що виражає та формулює професійне поняття яке
можна застосувати в процесі пізнання та засвоєння наукових і
професійно-технічних об'єктів і взаємозв'язків між ними.
Розділ мовознавства - термінологія, вивчає сукупності термінів,
їх граматичну організацію і закони функціонування. На теренах Японії
проблему термінології досліджували Одзекі Шюджі (загальна теорія
термінозавства), Імамура Такетоші (термінологія галузі освіти), Таканаші
Кіміюкі (юридична термінологія), Шіматані Такеші (термінологія і
термінографія будівельної галузі).
Оскільки ця робота досліджує термінологію певної галузі, терміни
термінологія та термінологічна система можна використовувати як
синоніми. Хоча, термінологічна система, в свою чергу утворює більш
складну єдність, яка розглядається в аспекті її елементів. Терміни у межах
терміносистеми можуть об'єднуватися на основі спільності структури і
семантики у термінологічні групи. Саме це є підґрунтям їхнього поєднання
у термінологічні поля.
Як і в більшості мовних термінологічних систем, в японській мові

3
терміни утворюються від іменників та іменних словосполучень. Також, з
погляду об'єкта цього дослідження не варто вважати терміни на
позначення назв музичних інструментів професіоналізмами. Адже
професіоналізми називають знаряддя праці лише в тих сферах, де
термінологія ще не сформована. Очевидно, що такі слова і
словосполучення в жодному випадку не є фіксованими термінами; тим
більше професіоналізми, на відміну від складних термінів не завжди
зрозумілі людям, які не належать до відповідного професійного
середовища.
Загалом японська музична термінологія є доволі комплексною:
основними похідними цього термінологічного поля є італійська, німецька
та англійська мови, тобто терміни мішаного походження. Іншою
особливістю є загальномовний поділ на ваґо, канґо, та ґаіраіґо.
С. Булик-Верхола визначає 20 тематичних груп музичних термінів, серед
яких присутня і група назв музичних інструментів та їх деталей. Тут, як і в
будь-якій іншій тематичній групі, присутні терміни різні за будовою,
семантикою та словотвором, які надалі розглядатимуться в основній
частині роботи.
Актуальність цієї роботи полягає у потребі складання більш точної
та правильної системи поділу японських музичних термінів, а саме
визначення та упорядкування тематичної групи на позначення назв
музичних інструментів.

Метою цієї праці є дослідження способу утворення термінів на

позначення назв музичних інструментів.
У зв'язку з поставленою метою потрібно:
- визначити наявні типи термінів серед термінологічних одиниць на
позначення музичних інструментів.

4
 - визначити кількісне співвідношення запозичених та суто японських
термінів
- дослідити обсяг та частоту вживання цих термінів

Об’єктом дослідження є японські терміни на позначення назв музичних

інструментів, зафіксовані у словниках різних типів; музикознавчих,
історичних та культурологічних працях.
Предметом дослідження є система будови елементів лексико-семантичної
групи на позначення назв музичних інструментів.

Методологія роботи базується на таких мовознавчих методах

дослідження: описовий, зіставний, структурний та функціональний.
Основними є структурний (який базується на основі відношень та зв'язків
між мовними елементами), та зіставний методи, оскільки метою даного
дослідження є розуміння будови термінологічного поля та застосування
його в лексиці.

Ця робота стане в нагоді для тих хто бажає вивчати японську

термінологію та орієнтуватися в її застосуванні в лексиці японської мови.
Також, завдяки розумінню побудови термінологічної структури, ця праця
буде корисною у вивченні японської музичної термінології для різних
цілей використання.

Основна частина

5
 2. Теоретична частина

2.1.1 Терміни як одиниці лексичної системи мови

Оскільки формування визначень понять “термін” та “термінологія”

тісно пов’язане з історією термінознавства як науки, доцільно буде
проаналізувати вказані поняття у діахронії. Відомо, що під час
матеріальної і духовної діяльності, оперування з об’єктами людина
неухильно дає найменування цим об’єктам, позначаючи їх певним чином.
Термін – це матеріалізація абстракції об’єкта спеціальної сфери у вигляді
лексичної одиниці природної мови.

Сьогодні серед фахівців відсутнє єдине визначення поняття

“термін”. Термін, як і всі інші мовні універсалії, важко піддається
детермінуванню. Велике різноманіття визначень, очевидно, пояснюється
не лише тим фактом, що до моменту формулювання визначення поняття
“термін” не склалася наукова дисципліна, предметом якої є термін, –
термінологія, але і тим, що термін є об’єктом цілої низки наук, і кожна
наука прагне виділити в терміні ознаки, суттєві з її погляду. Першими
дослідниками термінів були ще античні філософи, які за основу
визначення терміна брали ознаку знаковості терміна і вважали, що за
допомогою термінів матеріальній формі закріплюються (фіксуються)
результати пізнання; термін слугує засобом відкриття нового знання.

Як окрема наука термінознавство почало формуватись у 30-х роках

ХХ ст. Очолювали процес формування науки про субмови Д. С. Лотте, Е.
К. Дрезен та О. Вюстер, основою школи яких було визначення терміна як
особливого слова або словосполучення, яке, на відміну від звичайного
слова, виражає строго фіксоване поняття. Майже у цей самий час
паралельно виникає інша школа Г. О. Винокура, який вважав, що термін –
це звичайне слово в особливій функції. Так з'явився функціональний

6
підхід до визначення поняття термін, який згодом став панівним, “тобто
твердження, що термін – це особливе слово, може вважатися відхиленим
сучасною наукою”. У 70-80-х рр. кількість теоретичних праць із
термінознавства порівняно з попередніми десятиліттями збільшилась у
сотні разів. Відповідно, з'явились і десятки нових визначень поняття
“термін”.

Наприклад Т. Л. Канделакі називає терміном “слово або

лексикалізоване словосполучення, що вимагає для встановлення свого
значення у відповідній системі понять побудови дефініції”. А на думку В.
В. Іванова, термін – слово, яке належить до певного пласту лексики та
вживається як у спеціальній, так і у звичайній неспеціальній мові;
основною ознакою терміна є спеціалізованість значення.

Термін входить до системи як невід'ємний елемент, якщо під

системою розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує
обов’язковий та тривкий зв'язок. Таким чином, системність – одна із
найважливіших умов існування терміна. Як стверджують фахівці, термін
може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою
розуміти впорядковану сукупність термінів, які адекватно висловлюють
систему теоретичних понять, і описують певну спеціальну сферу людських
знань чи діяльності. Термінологія будь-якої галузі знань має бути не
довільною сукупністю окремих слів, словосполучень, символів тощо, а
певною системою. Термін – незалежно від того, чи буде він складений з
одного слова або з декількох - має свій зміст (своє значення) лише як член
певної термінології (термінологічної системи).

7
2.1.2. Системність термінології

Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які

надають множинам термінів системного характеру:

● логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують

системні логічні зв’язки - а вони є в кожній науці, - то терміни, які
називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними);
● мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття,
вони залишаються одиницями природної людської мови, а
відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для
загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні,
полісемічні, граматичні, родо-видові і т. д.). Академік
Реформатський про ці особливості терміна сказав образно: “Термін
служить двом панам - науці і мові”.

Таким чином, термінологія - це не хаотична множина слів, а

організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.

2.1.3. Основні ознаки терміна.

При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового

знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть
терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми,

у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми
термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін
“розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на
окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.

8
2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше
передавати суть поняття, яке він позначає: короткотерміновий
кредит, чекодавець. Неточний термін може бути джерелом
непорозумінь між фахівцями, тому іноді говорять, що науковці
спершу домовляються про терміни, а вже потім приступають до
дискусії. Так, кандидат економічних наук О.Петрик вважає, що
термін аудит слід використовувати зі значенням “незалежна
перевірка та підтвердження фінансової бухгалтерської звітності
незалежним професіоналом щодо її достовірності, повноти та
законності”; вживання цього терміна органами Державної податкової
адміністрації України вона вважає неправомірним. Оскільки нові
поняття сучасної науки досить складні, то для точного називання їх
часто використовують багатослівні терміни, наприклад: міжнародна
фінансово-господарська операція, Міжнародне товариство
міжбанківських фінансових телекомунікацій.

3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми.

Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то
більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.
Проте повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) з
терміносистем не вдається. Терміносистема економіки - не виняток,
пор.: ажіо: 1) “відхилення курсу валюти, акцій, векселів від їх
номінальної вартості або паритету в бік перевищення”; 2)
“комісійний збір, сплачуваний за обмін нерівноцінних валют або за
обмін банкноти на металеві монети”; 3) “різниця в сумах валютного
виторгу чи платежів, що виникає при зміні співвідношення між
курсами валют оплати і національної валюти з моменту платежу”.

4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію

(означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Так,

9
 дефініцією терміна аудиторський висновок є вислів “документ, що
містить результати аудиторської перевірки”.

(Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

● нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

● відсутність синонімів (справді, розвинена синонімія ускладнює
наукове спілкування: 利益 rieki - プロフィット /пурофітто/ - прибуток, 上演
/дзьо:ен/ - パフォーマンス /пафо:мансу/ виступ);
● інтернаціональний характер (знаючи терміни-інтернаціоналізми,
легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну
літературу, проте їхні значення непрозорі і це ускладнює, зокрема,
навчальний процес: ピッコロ /піккоро/ - флейта-піколо,
トロンボーン /торонбо:/ тромбон);
● стислість;
● здатність утворювати похідні

2.1.3. Основні правила функціонування термінів

1. Розрізняють термінологію загальнонаукову ( експлуатація) і

вузькоспеціальну (рекреація, інвестиція).

2. У складі термінів наявна значна кількість іншомовних слів.

3. Терміни характеризуються літературною сформованістю і

однозначністю. Терміни мають точне конкретне значення й тому
позбавлені суб’єктивно-оціночних відтінків. В основному значенні
терміни зафіксовані у державних стандартах, словниках, довідниках.
Слова-терміни повинні вживатися лише у зафіксованому значенні.

10
 Нестандартні терміни засмічують і ускладнюють складання ділових
паперів.

4. Терміни не мають емоційного забарвлення.

5. Терміни іноді вступають в синонімічні відносини:

флексія-закінчення, окуліст-офтальмолог, експорт-вивіз.

6. Стилістична нейтральність.

Переходячи до розмовної мови, термін або професіоналізм втрачає

здатність справляти враження вузькоспеціального. А в художньому
мовленні терміни можуть навіть метафоризуватися.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

● системність терміна (зв’язок з іншими термінами даної предметної

сфери);
● наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;
● моностемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної
галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
● стилістична нейтральність;
● відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.

Серед усіх ознак терміна найбільш універсальними можна вважати

такі: терміни суворо систематизовані і взаємопов’язані з іншими
термінами термінологічного поля; зміст, семантика терміна – це дефініція,
що йому приписується; функція терміна – вираження спеціального
професійного поняття.

11
2.2. Лексико-семантична група;

Лексична система будь-якої мови передбачає виділення в ній

підсистем, розміщених за принципом ієрархії. Однією з таких підсистем є
лексико-семантична група. На сьогодні є актуальним питання виділення
лексико-семантичних груп в лексиці, яка має системну організацію.

За словами А.А. Уфімцевої, лексико-семантичні групи слів

досліджують тоді, «коли постає завдання виявити внутрішні зв’язки слів у
межах семантичної системи мови, визначити структуру та специфічні
смислові зв’язки останньої»

За словами А.А. Уфімцевої, лексико-семантичні групи слів

досліджують тоді, «коли постає завдання виявити внутрішні зв’язки слів у
межах семантичної системи мови, визначити структуру та специфічні
смислові зв’язки останньої».

2.2. Підсистеми лексики японської мови за походженням і кореляція з

будовою лексико семантичних груп;

2.2.1. Загальна характеристика японської термінології

В цілому японська термінологія має ті ж якості, які притаманні

термінам і в інших розвинених мовах світу: системністю (поза і
внутрішньомовний), точністю номінації, однозначністю, стилістичною
нейтральністю в межах спеціальної підмови і т.д. Завдяки високій питомій
вазі канго серед термінологічної лексики японська мова має ширші
можливості для вираження системної позамовної обумовленості
термінології синтетичними мовними засобами. Йдеться перш за все про
вираження різних відносин системної ієрархії наукових понять для

12
передачі яких, мовам аналітичного ладу доводиться вдаватися до
розчленованої і розгорнутої номінації.

В силу того, що багатозначність взагалі менш характерна для

японської лексики в порівнянні, наприклад, з українською, багатозначність
японських термінів також спостерігається набагато рідше, ніж в
українській термінології. Це, втім, не виключає окремих випадків
багатозначності японських термінів навіть в межах однієї спеціальної
підмови.

У японській термінології зустрічаються випадки термінологічної

дублетності, обумовлені, по-перше, наявністю повного і скороченого
терміну. У той же час в японській мові, внаслідок розвиненої синонімії
лексичних одиниць різного походження, існує більше термінів-дублетів
відповідного типу. В японській термінології, як і в загальновживаній,
наявні класи іменників.

Однак питома вага двох останніх класів дуже незначна. Наприклад,

термо-технологічні прислівники в японській мові практично відсутні. За
ознакою походження, в термінології виділяються ті ж підсистеми, що і в
загальновживаній лексиці, а саме ваго. Основну масу термінів становлять
канго, другу за чисельністю групу утворюють гайрайго, які в окремих
терміносистемах (технічній, спортивній і деяких інших) не поступаються
канго, а іноді і перевищують їх за кількістю. Ваго в основному не беруть
активної участі в сучасному термінотворенні, і їх питома вага в
термінології, на відміну від загальновживаної лексики, невелика.

Особливістю ваго є також те, що нерідко вони поєднують спеціальне

і загальновживане значення. З точки зору морфемного складу, термінологія
загально представлена ​тими ж структурними типами, що й вживана
лексика. Переважну більшість термінів становлять складні слова і
словосполучення, питома вага яких значно вища, ніж в загальновживаної
лексики. В окремих терміносистемах, де домінують гайрайго, значна
частка простих термінів.

У загальному термінознавстві термінам прийнято протиставляти

одиниці галузевої номенклатури. Ці одиниці, звані також номенами,

13
зазвичай включають власні імена і числівники і порівнюються з поняттями
одиничних референтів.

Подібні одиниці референтів спеціальної сфери, наявні і в японських

спеціальних підмовах. Однак, на відміну від європейських мов, де до
складу багатьох номенів терміни і терміноелементи взагалі не входять, в
результаті чого такі номени не володіють понятійним потенціалом,
одиниці японської номенклатури, як правило, відповідно до норм
японської мови, разом з іменами власними і числівниками включають
терміни або терміноелементи, що виражають родову приналежність. Тому
японським номенам зазвичай властива внутрішньомовна термінологічна
системність, що нерідко дозволяє їм входити в ті чи інші терміносистеми в
функції нижчих видових термінів.

2.6 Характеристика словникового складу за ознакою походження

лексики

В світовій японістиці прийнято вважати що японській мові

властивий поділ лексичних одиниць на три основні шари або лексичні
підсистеми: ваґо, канґо та ґаіраіґо. Оскільки термінологія теж є частиною
лексики, будь-якій лексико-семантичній групі також властивий поділ на ці
шари.

До власне японської, або споконвічної, підсистемі 和語 /ваґо/

відноситься лексика, яка увійшла в японську мову з
більш давніх мов-попередників, а також одиниці
утворені на основі цієї лексики. Наприклад: 闘う
/татакау/ - змагатися, 厳しい /кібіші:/　суворий, 山
/яма/ - гора, 乗り物 /норімоно/ засіб пересування.

14
 Для запису ваґо застосовуються, як правило,
китайські ієрогліфи, які читаються за “кунним
читанням”, тобто за японським читанням. У випадку
відсутності тих чи інших знаків в чинному
ієрогліфічному мінімумі 常用漢字 /дзьо:йо:кандзі/
Застосовується складова азбука хірагана / 平仮名 /,
якою записуються також словозмінні і словотвірні
морфеми. Для запису деяких ваґо використовуються
ієрогліфи, створені безпосередньо в японській мові
(їх близько 100), наприклад: 働く　/хатараку/ -
працювати, 畑　/хатаке/ - поле.

Підсистема китайських запозичень або лексики китайського типу 漢

語 /канґо/ , включає, по-перше, лексику, запозичену в
ієрогліфічному написанні з китайської, наприклад: 国
家　/кокка/ держава, 事故　/дзіко/ аварія, 方向　/хо:ко:/
напрямок. В усній комунікації канґо вимовляється за онним
читанням, тобто за читанням китайських морфем.
Окремі ієрогліфи мають декілька варіантів читань
оскільки були запозичені в різні періоди з різних
діалектів, наприклад: 食物 /сьокумоцо/ їжа, 断食
/дандзікі/ пост.
По-друге, в цю підсистему входить лексика, створена на основі
китайських морфем безпосередньо в японській мові 和製漢語　
/васейканґо/, наприклад, 和食 /васьоку/ японська їжа,
参院 /сан’ін/ плата радників японського парламенту.

15
Деякі ієрогліфи, якими раніше записувалися канґо, не ввійшли
до чинного ієрогліфічного мінімуму, і їх роль, як і для ваґо, виконує
хірагана.

У підсистему європейських запозичень 外来語 /ґаіраіґо/ входить,

по-перше лексика, запозичена переважно з європейських мов. За
джерелами запозичення ґаіраіґо розподіляються наступним чином:
● з англійської мови - близько 87%, наприклад, トラ
ンペット　/торанпетто/ труба, バイオリン /баіорін/
скрипка, コントラバス　/конторабасу/ контрабас.
● з французької мови - 4%, наприклад, アワンギャルド
/аванґярудо/ авангард, オードーブル /о:до:буру/ закуска.
● інші мови - менше 2% кожна. Наприклад,
російська 0,3%: ラーゲル /ра:ґеру/ табір; китайська
0,1%: ラーメン　/ра:мен/ локшина.

У минулому ґаіраіґо також записувалися ієрогліфами які

використовувались виключно фонетично: слово вимовлялося за читанням
закріплених за ієрогліфом китайської морфеми. Однак, оскільки за
ієрогліфами закріплене не тільки читання, але й значення морфеми, тому
нерідко виникали непередбачені семантичні асоціації. Зі зростанням
кількості ґаіраіґо від такого запису довелося відмовитися
і перейти на використання знаків азбуки катакана /片
仮名 /, позбавлених семантичного навантаження. Попри
це і сьогодні окремі ґаіраіґо зустрічаються в текстах в
ієрогліфічному написанні, наприклад: 亜細亜 /адзіа/
Азія, 曹達 /со:да/ содова.

16
 По-друге, до ґаіраіґо відносяться також одиниці, утворені на основі
європейських запозичень безпосередньо в японській мові - 和製外来
/васеіґаіраіґо/. Наприклад: クリームパン /курі:му-пан/
булочка з кремом, ナイター・バルーン /найта:-бару:н/
рекламна повітряна куля з підсвіткою зсередини.

По-третє, в підсистему ґаіраіґо входять кілька сотень запозичених з

європейських мов ініціальних скорочень (неоформлених засобами
японської графіки NATO чи GATT). Хоча в європейській лінгвістичній
традиції графічне неосвоєння іншомовних слів розглядається як ознака
того, що запозичення ще не відбулося абр слово не ввійшло в систему
мови чи широка представленість таких абревіатур в японських текстах і
тлумачних словниках дозволяє віднести їх до числа одиниць лексики
японської мови.

По-четверте, до ґаіраіґо слід віднести створені за аналогією з

європейськими абревіатурами скорочення від записаних латинським
алфавітом японських найменувань наприклад NHК - /ніхон-хо:со:-кьоокай/
"Японська мовна корпорація", КК - /кабушікі-кайшя/ "акціонерна
компанія".
Також окремо можна виділити одиниці мішаного типу, так звані
«гібриди». Це слова, в яких є два або більше слів різних лексичних шарів.

17
 Висновки до теоретичної частини.

Елементи японської музичної терміносистеми відповідають усім вимогам,

які стосуються термінів будь-якої галузі знань: системності, тенденції до
однозначності, точності, дефінітивності, експресивної нейтральності,
лаконічності. Ці риси музична термінологія зберігає лише в межах цієї
системи чи лексико-семантичного поля. Поза цим полем терміни зазнають
усіх тих впливів, що й загальновживана лексика.
Ураховуючи особливості японської музичної термінології, є потреба
в класифікації за тематичними групами, у яких наявні в різній кількості
різні за будовою терміни різних лексичних шарів. За структурою терміни
можна умовно розділити на ті, які можуть бути поділені на частини, і
неподільні терміни. Семантика японських музичних термінів умотивована

18
зрозумілістю термінів із певних лексичних шарів японцям. За семантикою
терміни поділяються на тематичні групи.
Таким чином, під терміносистеми розуміємо впорядкована множина
термінів з зафіксованими відносинами між ними, що відображають
відносини ми між поняттями, якими ці терміни називаються. Традиційно в
кожної наукової дисципліни або технічній галузі ведеться помірна
термінотворча робота, результатом якої стають термінологічні системи.
Створення нових галузей науки і економіки призводить до утворення
нових термінологічних систем, а стрімкий розвиток науки в сучасному
світі викликає не менше стрімкий розвиток і зміна вже існуючих систем.
Незважаючи на систематичну і цілеспрямовану роботу в області
досліджень термінологічних систем, окремі термінології все ще
недостатньо вивчені лексикології. Аналіз конкретних терміносистем
пов'язаний з певними труднощами, зумовленими невирішеністю багатьох
загальних проблем термінознавства. У зв'язку з тим, що
загальноприйнятих визначень терміна і терміносистеми в науці немає,
найбільш прийнятними для нас подаються такі визначення термінології
(терміносистеми) і терміну: Термінологія (терміносистема) - система
знаків будь-якої спеціальної області знання і/або діяльності людини, щодо
ізоморфної системі її понять, що обслуговує її комунікативні потреби.
Термін основному представляє собою слово або словосполучення, що
іменує професійно-наукове поняття, що відноситься до будь-якої
спеціальної області знання та/або заняття людини.

19
 Практична частина

Нижче представлені терміни на позначення назв музичних

інструментів на основі яких здійснювалося дослідження.
1. 琴 /кото/, /кін/ або 箏 /со:/ - кото (японська
тринадцятиструнна цитра)
2. 和琴 /ваґон/ - шестиструнне кото
3. 一弦琴 (一絃琴) /ічіґенкін/ або 須磨琴 /сумакото/ -
однострунне кото
4. 二弦琴（二絃琴) /ніґенкін/або 八雲琴 /якумокото/ -
двострунне кото
5. 笙 /сьо/ - традиційний японський духовий музичний інструмент
6. 篳篥 /хітірікі/ - традиційний старовинний духовий японський
інструмент, з групи гобою
7. 竜笛 /рю:текі/ - поперечна флейта

20
8. 琵琶 /біва/ - лютня
9. 三味線 /сямісен/ - лютня
10. 太鼓 (大鼓) /таіко/- великий барабан
11. 鼓 /тсудзумі/ - малий барабан
12. 羯鼓 (鞨鼓) /какко/- малий барабан
13. 鉦鼓 /сьо:ко/ - гонг
14. 笏拍子 /сякубьо:сі/ - киянки
15. 胡弓 kokyū - кокю (японський традиційний струнно-смичковий
інструмент)
16. 竪琴 або たて琴 татеґото - японська арфа
17. 尺八 /сякухаті/ - видута бамбукова флейта
18. 鈴 /рін/, /дзудзу/ - дзвоник
19. どら /дора/ - гонг
20. ギター /ґіта:/ - гітара
21.トランペット /торанпетто/ - труба
22. バイオリン /баіорін/ - скрипка
23. ピアノ /піано/ - піаніно
24. ビオラ /біора/ - альт
25. チェロ /черо/ - вілоончель
26. コントラバス /конторабасу/ - контрабас
27. クラリネット /курарінетто/ - кларнет
28. オーボエ /о:бое/ - гобой
29. フルート /фуру:то/ - флейта
30. ピッコロ /піккоро/ - флейта-піколо
31.トロンボーン /торонбо:/ - тромбон
32. チューバ /ту:ба/ - труба
33. ハープ /ха:пу/ - арфа
34. アルト /аруто/ - альт

21
 35. アコーディオン /ако:діон/ - акордеон
36. フレンチホルン /фурентіхорун/ - валторна
37. ハーモニカ /ха:моніка/ - гармоніка
38. マンドリン /мандорін/ - мандоліна
39. オルガン /оруґан/ - орган
40. サクソフォン /сакусофон/ - саксофон
41. トライアングル /тораіанґуру/ - трикутник
42. ケトルドラム /кеторудораму/ - литаври
43. シンバル /сімбару/ - тарілки
44. ファゴット /фаґотто/ - фагот
45. キーボード /кі:бо:до/ - синтезатор

У зв’язку з особливостями системи музичної термінології доцільно,

крім загальномовного поділу на ваґо(слова японського походження), канґо
(слова китайського походження), ґаіраіґо (слова іншомовного походження)
і терміни мішаного походження, виділити в межах музичної термінології
тематичні групи відповідно до значень термінів.

3.1. Формування та функціонування терміносистеми групи на позначення

назв музичних інструментів;

С. Булик-Верхола виділяє 20 груп музичних термінів, назви

музичних інструментів і їх деталей;професій, спеціальностей, амплуа;
співацьких голосів і їх регістрів; види музичних колективів і їх групи; дій і
процесів праці в галузі музики; напрямів, стилів, течій, шкіл у музиці;
видів і жанрів музики, окремих музичних творів і їх складових частин;
нотного письма; музичних форм і їх елементів; назви, що позначають
інтервали, співзвуччя та їх складові частини; назви ладів і тональностей;

22
назви метроритмічних понять; музичних темпів; динамічних відтінків і
позначення характеру виконання; прикрас мелодичного рисунка; прийомів
і способів виконання музики; музичних звуків, їх властивостей і музичних
систем; наукових і навчальних музичних дисциплін і їх розділів;
різновидів музичного слуху; музичних навчальних закладів і концертних
організацій.
В цій роботі розглядаються терміни на позначення назв музичних
інструментів з групи назви музичних інструментів і їх деталей.
За структурою всі музичні терміни можна поділити на 4 групи: неподільні
терміни; терміни, які містять у своєму складі терміноелементи, що
вказують на семантику; терміни, які не містять терміноелементів, але за
складовими ієрогліфами яких можна визначити їх значення; терміни, які
складаються з кількох слів. У кожній структурній групі є різний розподіл
ваґо, канґо, ґаіраіґо, й термінів мішаного походження.

3.2. Групи слів ваґо, канґо, ґаіраіґо, васей ейго і терміни мішаного
походження в лексико-тематичній групі термінів на позначення назв
музичних інструментів;

Досліджуючи музичну термінологію, а саме терміни на позначення назв

музичних інструментів, можна запропонувати поділ цієї
лексико-семантичної групи на такі лексичні шари як, лексичний шар ваґо,
канґо та ґайрайґо. Дослідивши майже півсотні
термінів на позначення назв музичних інструментів,
виявилось, що немає жодної одиниці з лесичного шару
слів, графічно оформлених латиницею (ローマ字
/ро:мадзі/), також відсутні терміни мішаного типу.
Лексичний шар ваґо складає невелику кількість термінів на
позначенння назв музичних інструментів.

23
 和琴 /ваґон/ - ваґон, або ж яматоґото, традиційна
шестиструнна
японська цитра.
一弦琴 (一絃琴) /ічіґенкін/ або 須磨琴 /сумакото/ -
однострунне
кото.
二弦琴（二絃琴) /ніґенкін/або 八雲琴 /якумокото/ -
двострунне
кото.
篳篥 /хітірікі/ - традиційний старовинний духовий японський
інструмент, з групи гобою; виготовлений з бамбука, з 7-ма отворами зверху
і 2-ма знизу, використовується в гагаку.
竜笛 /рю:текі/ - рютекі, також “драконова флейта”,
поперечна
флейта, покрита корою бамбука, з 7-ма отворами, також використовується
в гагаку.
三味線 /сямісен/ - лютня, триструнний музичний інструмент,
з
прямокутною дерев’яної основи, що обтягнута шкірою кішки або собаки,
та грифом.
鉦鼓 /сьо:ко/ - малий гонг.

笏拍子 /сякубьо:сі/ - киянки або хлопушки, два довгі шматки

дерева,

які задля отримання звуку вдаряють один до одного; використовується в

гагаку.

胡弓 /кокю:/ - кокю, японський традиційний

струнно-смичковий

інструмент, з 3-ма або 4-ма струнами; також назва для будь-якого

азійського струнно-смичкового інструмента.

竪琴 або たて琴 /татеґото/ - японська арфа.

尺八 /сякухаті/ - видута бамбукова флейта.

24
 どら /дора/ - гонг.

鈴 /рін/, /дзудзу/ - дзвоник.

Лексичний шар канґо складає доволі велику кількість термінів

японської мови, при цьому доволі мала кількість термінів досліджених в
цій роботі є канґо:
琵琶 /біва/ лютня, чотириструнний музичний
інструмент періоду
Хейан, з великим корпусом і формі груші та вирізьбленими орнаментами
на грифі.
鞨鼓 або 羯鼓 /какко/ - барабан форми пісочного
годинника, на
якому грається двома паличками з двох боків, традиційно
використовується в гагаку (雅楽 - жанр японської класичної
музики).
琴 /кото/ або 箏 /со:/ - тринадцятиструнна японська цитра.
太鼓 /таіко/ - великий барабан, загальна назва
для японських
барабанів.

Найбільшим лексичним шаром лексико-семантичної групи на

позначення назв музичних інструментів є ґаіраіґо, адже ваґо та канґо
позначають лише традиційно японські музичні інструменти, яких, в
сукупності, набагато більше, а всі зарубіжні позначаються запозиченими
назвами:

ピッコロ /піккоро/ - флейта-піколо.

オーボエ /о:бое/ - гобой.

25
 マンドリン /мандорін/ - мандоліна.

シンバル /сімбару/ - тарілки.

キーボード /кі:бо:до/ - синтезатор.

Дослідивши майже півсотні одиниць термінів на позначення назв

музичних інструментів, можна навести такі дані:
Найбільшу кількість термінів на позначення назв музичних
інструментів складають ґаіраіґо - 57.78%. Це, можливо, зумовлено доволі
пізнім, порівняно з іншими країнами, проникненням в Японію елементів
європейської музики, а з нею і інструментів.
Наступний за кількістю лексичний шар - ваґо, складає 28.89% всіх
досліджених термінів. Така кількість спричиненна запозиченням невагомої
частки назв інструментів із китайської мови.
Лексичний шар канґо - 8.89%. Найменший відсоток термінів в
досліджуваній лексико-семантичній групі складають канґо. Попри те що
канґо складають близо 60% відсотків лексики японської мови, в даній
лексико-тематичній групі цей шар становить найменший відсоток.
Функціонування в галузі музики великої кількості термінів на
позначення назв музичних інструментів лексичного шару ґаіраіґо може
пояснюватися відсутністю в японській мові семантичних понять
виражених ваґо чи ґайрайґо які могли б замінити запозичені з інших мов
терміни. Хоча китаїзми активно функціонують у термінологічній системі і
є зручними для носіїв мови, оскільки мають прозору внутрішню структуру
та більшу продуктивність у словотворі, в даній лексико-семантичній групі
вони займають найменшу чисельність.

26
 Висновки до теоретичної частини

Досліджувана в даній роботі лексико-семантична група на

позначення назв музичних інструментів представлена різною кількістю
термінів різних видів. Ґайрайґо позначають невідомі японцям поняття, що
призводить до відтворення їх значень із мови-запозичувача. Ваґо й канґо
складені з ієрогліфів, через що їх значення вмотивовані значеннями цих
ієрогліфів і вказують не тільки власне значення термінів, а й показують
особливі ознаки зазначених у цих термінах понять. В основному
запозичення термінів, як загальновживаної лексики, відбувається,
здебільшого, через англійську мову.
Щодо способів запозичення, в термінології значну
роль відіграє асиміляція або уподібнення, грубо
кажучи “калькування”. Цей спосіб, на відміну від
фонетичного запозичення, забезпечує зрозумілу та
зручну внутрішню форму і вмотивованість
запозичуваних термінів. Наприклад, ピッコロ /піккоро/
- флейта-піколо, フレンチホルン /фурентіхорун/ -
валторна (від англ. french horn).

27
 Мінімальна кількість термінів лексичного шару
канґо в даній лексико-семантичній групі зумовлена
їх неспроможністю завжди чітко передати термін
шляхом калькування, та в більшості випадках такі
терміни по своєму змісту, структурі і об’єму не мають,
навіть приблизно, відповідних японських семем чи
кандзі. Наприклад, オルガン /оруґан/ - орган, サクソフォ
ン /сакусофон/ - саксофон.

Джерелом поповнення японської, як і багатьох

інших, мови галузевої термінології є також
запозичення лексики в межах даної мови. Зокрема в
певний шар термінів переходять ті чи інші
загальновживані лексичні одиниці, в деяких
випадках набуваючи спеціальне термінологічне
значення. Наприклад: キーボード /кі:бо:до/ - синтезатор
→ клавіатура (комп’ютерна).

Висновки

Оскільки перша половина ХIХ століття є останнім етапом в розвитку

традиційної класичної музики, до цього часу в японській музичній
термінології здебільшого функціонували терміни які належать до лесичних
шарів ваґо та ґаіраіґо. Починаючи з другої половини ХIХ століття
починається епоха активного проникнення в Японію елементів
європейської музики а з нею і закордонні музичні інструменти. Процес
впровадження європейської музичної культури в японське суспільство був
інтенсивним, і йшов в різних напрямках. Тому й асиміляція музичних
термінів відбувалася поспіхом, а терміни на позначення музичних

28
інструментів, не знайшовши відповідників у семантичних одиницях ваґо
чи канґо, залишилися найчисленнішим шаром ґаіраіґо.
Зарубіжні музиканти, які працювали в Японії в останню чверть XIX
століття, обмежувалися твором військової, придворної (державний гімн,
марші), популярної та дитячої (шкільної) музики, а також обробками для
фортепіано пісенного фольклору. Вони не намагалися освоювати жанри
великої форми - опери, симфонічну поему чи сюїту. Ці жанрові сфери в
Японії з'явилися тільки в перші десятиліття XX століття в творчості
молодих національних композиторів.
З часу проникнення європейської культури
здіснювалася спроба синтезу елементів традиційної
японської та європейської музики, що в свою чергу,
активізували використання назв цих, та можливо й
інших традиційних японських музичних інструментів.
Серед музикантів, який трудився над цим синтезом,
відомий Міягі Мічіо (1894-1956). Найбільш відомим
його твором є «春の海» (“/хару・но・умі/” - «Море
навесні») 1929 року написання, музика, якого була
складена як дует для кото і сякухаті.

Сьогодні світ традиційної японської музики приймає невелику

кількість «іноземних музикантів», які приїздять до Японії, щоб вивчати гру
на традиційних японських інструментах. Найпопулярнішими серед них є
біва, сякухаті, кото та сямісен.
На сучасному етапі розвитку саме традиційних японських музичних
інструментів, сприяють багато японський гуртів та виконавців, які
продовжують спроби їх синтезу в найрізноманітніші жанри музики. Це,
паралельно, поширює вживання термінів лексико-семантичної групи на
позначення назв музичних інструментів.

29
 Д. С. Лотте виділив наступні екстралінгвістичні причини запозичень
слів: «1) Культурний вплив одного народу на інший. (2) Наявність усних і
письмових контактів. (3) Підвищення інтересу до вивчення тієї чи іншої
мови. (4) Авторитетність мови джерела. (5) Історично обумовлене
захоплення певних соціальних шарів культурою чужої країни. (6) Умови
мовної культури соціальних верств, які приймають нове слово».
Термінологія, яка становить значну частину лексичного складу мови
і виступає в якості семантичного ядра лексики мови науки, сьогодні
привертає вcе більшу увагу дослідників по всьому світу, при цьому
термінознавству, як науці про терміни відводиться одне з пріоритетних
місць в системі наукових дисциплін. У цій роботі було розглянуто причину
великої кількості запозичень в лексико-семантичній групі на позначення
назв музичних інструментів, проблемам їх терміноутворення у випадках
переходу до іншого шару лексики.
Робота з упорядкування технічної термінології необхідна для
усунення її істотних недоліків: багатозначність, синонімія, неточність,
наявність термінів, які не мають твердо фіксованих значень, зайва
завантаженість іншомовними термінами, відсутність систематичності в
побудові термінів.

Джерела

1. Malm, William P. Traditional Japanese Music and Musical Instruments

2. A dictionary of Japanese Art Terms: Bilingual [Japanese & English] - A
Popular Ed. - Tokyo: Bijutsu Co. Ltd, 1990.
3. Головин Б. Н. Кобрин Р. Ю. Лингвистические основы учения о
терминах. - М.: Высш. шк., 1987
4. https://lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/12/aref_dziabko.pdf
5. http://sites.znu.edu.ua/conf-slovyanska-filologia/linguistics/Trigub.pdf
6. http://www.musigi-dunya.az/pdf/74/2_1.pdf

30
7. https://tokyonoradio.com/traditional-instruments-in-modern-japanese-mu
sic/
8. http://repository.buk.by/bitstream/handle/123456789/11593/%D0%98%D
0%A1%D0%A2%D0%9E%D0%A0%D0%98%D0%AF%20%D0%A1%
D0%A2%D0%90%D0%9D%D0%9E%D0%92%D0%9B%D0%95%D0
%9D%D0%98%D0%AF%20%D0%9C%D0%A3%D0%97%D0%AB%
D0%9A%D0%90%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%AB%D0%A5%2
0%D0%A8%D0%9A%D0%9E%D0%9B%20%D0%AF%D0%9F%D0%
9E%D0%9D%D0%98%D0%98.pdf?sequence=1&isAllowed=y
9. https://doi.org/10.1525/jams.2001.54.2.303
10.*Mikks_2013_45_5 (2).pdf
11.М. Закутіна “Особливості сучасної японської туристичної
термінології” УДК 811.521
12.https://go.gale.com/ps/anonymous?id=GALE%7CA62761024&sid=goog
leScholar&v=2.1&it=r&linkaccess=abs&issn=10475141&p=AONE&sw
=w
13.http://zfs-journal.uzhnu.uz.ua/archive/7/part_2/7-2_2019.pdf
14.http://www.musigi-dunya.az/pdf/74/2_1.pdf
15.https://cyberleninka.ru/article/n/osobennosti-yaponskoy-voennoy-termino
logii/viewer

31