Київський національний лінгвістичний університет

Кафедра романської філології та перекладу

КУРСОВА РОБОТА
З зіставної лексикології (італійська мова як перша іноземна)

на тему: « Лінгвістичні та екстралінгвістичні характеристики молодіжного

сленгу. Перекладацький аспект»

Студентки 3 курсу 319 групи

напряму підготовки 6.020303 Філологія
спеціальності Переклад
Васьківської Ю. П.
Керівник: викладач Петрова О. В.
Національна шкала ________________
Кількість балів: _____ Оцінка: ЄКТС

Члени комісії _____________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_____________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_____________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Київ –– 2014 рік

 2

Зміст
Вступ………………………………………………………………………………….

Розділ 1. Молодіжний сленг…………..……………………………………………4

1. Визначення поняття молодіжного сленгу..…………………………………….4

2. Дослідження, які були проведені в Італії………………………………………8
3. Періодизація розвитку молодіжного сленгу…………………………………...9

Розділ 2. Характеристики молодіжного сленгу……….……...…………………..13

2.1. Лінгвістичні та екстралінгвістичні характеристики молодіжного сленгу…13

2.2. Джерела молодіжного сленгу…………………………………………………15

2.3. Молодіжний комп’ютерний сленг …...………………………………………17

Розділ 3. Зв'язок між молодіжною та традиційною мовами………..……………20

3.1. Сленгові номінації у контексті сучасної літератури………………………..20

3.2. Сленг як об’єкт лінгвістичних досліджень ………………..………………...21

Розділ 4. Перекладацький аспект молодіжного сленгу…………..……...……....24

4.1. Особливості перекладу молодіжного сленгу………………………………...24

4.2. Проблеми перекладу сленгізмів. ……………………………………………27

4.3. Переклад сленгу в аудіовізуальних творах українською мовою…………..29

Висновок…………………………………………………………………………….33

Бібліографія…………………………………………………………………………36
 3

Вступ

Ця курсова робота є спробою дослідити функціонування молодіжного

сленгу в італійській та українській мові, проаналізувати це явище в
історичному аспекті та висвітлити лінгвістичні та екстралінгвістичні
особливості, а також вплив на загальнонаціональну мову.
Мова — це той засіб, за допомогою якого культури виражають себе,
свою сутність. Мова відображає культурно-історичний фон кожної епохи та, як
правило, є повністю зрозумілою тільки людям, що живуть в цю епоху. Сленг
молоді найбільш жваво реагує на всі події в житті. Він підхоплює і відображає
нові явища і сам змінюється в процесі їх перетворень. Проте на даному етапі
розвитку лінгвістики та перекладознавства сленг становить собою ще
недостатньо вивчену проблему, яка потребує подальшого дослідження. Основна
мета дослідження — зіставлення та розгляд особливостей формування,
функціонування та перекладу італійського та українського сленгів.
Існує багато форм молоджної комунікації (музика, комікси, СМС, ЗМІ,
електроне спілкування та інші). Молодіжний сленг — це і спроба
самовираження, і форма протесту проти суспільства, і мовне кодування,
незрозуміле для дорослих, і спосіб проживання молодості. Молодіжний сленг
чинить дедалі більший вплив на загальнонаціональну мову та частково стає її
чатиною. Під молодіжним сленгом розуміють соціолект, що використовується
підлітками та молоддю та має мовні лексеми , фразеологічні та частково
морфологічні, синтаксичні особливості. Найрозвиненіші семантичні поля —
«Людина», «Зовнішність», «Одяг», «Житло», «Дозвілля». Чимало елементів з
різними скороченями і похідними від них, а також англійськими
запозиченнями, або фонетичними асоціаціями. Характерною особливістю, яка
відрізняє молодіжний сленг від інших видів сленгу, є його швидка мінливість,
яка пояснюється зміною поколінь. Нині на розвиток молодіжного сленгу
великий вплив має комп’ютеризація. Передача сенсу, ідеї, образу при появі
комп’ютерів отримала додаткові можливості, за рахунок цього інтернет-сленг
дедалі більше проникає в молодіжний сленг.
 4

РОЗДІЛ 1.
МОЛОДІЖНИЙ СЛЕНГ
1.1. Визначення поняття молодіжного сленгу
Молодіжний сленг — це синтезована лексика різних молодіжних груп та
індивідуальної молоді. Як і професійний жаргон ремісників минулого, спочатку
він був засобом конспірації, умовною говіркою, яку розуміли тільки члени
групи. Потім окремі слова потрапляли у загальний мовний простір і
приживалися там. Вони втрачали семантичну конспірованість і ставали
загальновживаними. Сленгові слова та вислови є досить різноманітними і
відмінними у різних групах людей. Наприклад, лексему «розуміти» в одній
компанії звикли замінювати словом «шарити», а в іншій — «розчехлятися».
Так само існують слова, притаманні саме певній групі підлітків. Наприклад,
для вираження подиву одні використовують слова «я в шокє», для інших
характернішими є слова «я холодний», «я в трансі», «ти шо гоніш?» і навіть
«хай мене покрасять». Така різноманітність викликана насамперед тим, що
підлітки прагнуть вирізнятися не лише як окрема суспільна група, а й як
особистості, у даному випадку це відбувається з допомогою мовно-
виражальних засобів. Через це чимало підлітків намагаються ще більше
урізноманітнити своє мовлення власними новотворами. Як бачимо, у
молодіжному середовищі сленг посідає помітне місце як засіб виділення
індивіда із маси і спосіб вербального спілкування. Мова сленгу ― це реквізит
молодості, як і катання на роликових ковзанах, масові рок-концерти,
легковажність і безтурботність. Це своєрідна форма самовираження і свободи.
Це, знову ж таки, різновид молодіжної культури.
Пласт сленгової молодіжної лексики великою мірою становлять
новоутворення (неологізми), які формуються і змінюються разом зі змінами в
суспільстві. На думку дослідниці Л. Ставицької: «Сучасний молодіжний сленг є
ніби посередником між інтержаргоном та мовною практикою народу,
розмовно-побутовою мовою широких верств населення, яка послуговувалась і
завжди послуговуватиметься здатністю української мови до продукування
стилістично знижених, іронічних, гротескних лексичних засобів, що в сучасних
 5

умовах демократизації стилів спілкування і виявляються адекватними

жаргонним і сленговими номінаціями».
Сьогодні сленгову лексику можна зустріти у книжній мові та мові
засобів масової інформації. Тут її вживають для досягнення реалістичності, а у
перекладах — стилістичної відповідності. Сленгом розмовляють не лише члени
молодіжних об’єднань, а й підлітки, студенти, які не належать до якоїсь групи.
Таким чином, елементи сленгу, які не зникають з ужитку, а стають частиною
нормативної літературної мови, можуть змінювати свій емоційно-оцінний
характер. Наприклад, «халтура» спочатку вживалася музикантами у значенні
підробітку, сьогодні — це неякісно зроблена робота, непрофесійність у роботі.
Часто для позначення легкого заробітку вживають синонім «халява».
Суспільно-політичний розвиток постійно розширює сленговий простір. Нові
комп’ютерні, технічні розробки поповнили словник сленгової лексики такими
поняттями: сідюк (від CD-ROM), беха, бімер, бумер, мерс (від марок автомо-
білів BMW та Мерседес), комп (від комп’ютер). Постійним джерелом нової
лексики є англійська мова. Загальновживаними стали англіцизми OK, сорі, хай,
бай, френд, бой, ґел, бестовий тощо. Молодіжний сленг, як різновид
національної мови має свою систему ідіом та фразеологізмів. Цікаво зазначити,
що більшість з усталених виразів негативно емоційно-оцінні: ти мене кумариш!
― себто, «ти мені обрид»; ти на кого батон кришиш? чи ти на кого наїхав? ―
коли хтось чіпляється, провокує бійку; фільтрувати базар — бути обережним у
розмові; на халяву і оцет солодкий — приємно те, що не потребує надмірних
зусиль; мені буде торба ― мовляв, «мені кінець».
Лексеми утворюються під впливом найрізноманітніших чинників, серед
яких насамперед виділяються: кримінальний жаргон, інтержаргон,
інтерпретація молоддю деяких термінів, зокрема медичних. Англійська мова
дедалі більше входить у наше життя і не може обминути молодіжний сленг,
впливаючи на формування нових лексем. Проте слід зазначити, що вплив
англійської на молодіжну субмову є закономірним явищем.
Окремим джерелом молодіжного сленгу є інтержаргон. За визначенням
російського жаргонолога М. Грачова, інтержаргон — це «загальнопобутова і
 6

певна частина професійної лексики різних жаргонів (соціальних діалектів), які

переходять у «дифузну зону» міжжаргонного вживання, але не асимілюються з
просторіччям». Чимало лексем молодіжного сленгу семантично дублюють
поширені в інтержаргоні одиниці без будь-яких трансформацій: шари, моргала,
баньки, лимон, стріляти, поїхати, малахольний. Походження деяких слів
молодіжного сленгу зрозуміти досить легко. Так, наприклад, не становить
труднощів пояснення таких слів, як зубр (від «зубрити», іронічний відтінок —
назва тварини), парохід (той, хто відвідує пари) та парогуль (той, хто пари
прогулює), гуртак (гуртожиток) та ін. Подібні слова є досить поширеними і
завойовують позиції через те, що мають яскраво виявлене іронічне забарвлення,
а це притягує молодь, бо почуття гумору допомагає підліткові виділитися з
загалу та підкреслити свою особистість. Чільне місце в молодіжному мовленні
посідають метафоричні номінації, що виявляють образні можливості
внутрішньої форми вихідного уявлення: кайф — кайфовий, кайфоломщик,
кайфолом; башлі — башляти, башльовий, небашльовий тощо.
Однією з цікавих особливостей молодіжного сленгу є зміна значення
лексем літературної мови, що додає мовленню іронічного забарвлення.
Наприклад, базар у літературній мові — торгівля на відкритому місці, у
молодіжному мовленні це слово має зовсім інше значення, а саме: мовлення;
дієслова запльовуватись, грузити, кінчатися, стріляти, висіти, наїжджати,
доганяти; солянка, наприклад, має цілком розбіжне значення у літературній та
сленговій мовах. Проте одиниці лексем молодіжного сленгу змінюють свою
семантику в сленгові окремих груп.
Ще один із прийомів, що застосовуються у молодіжному мовленні — це
заміна слів їх семантичними синонімами, тобто такими, що мають не зовсім
доречний змістовий відтінок. Наприклад, замість словосполучення «іди сюди»
вживається «мандруй сюди», «мігруй сюди», «крокуй сюди» тощо.
Молодіжному мовленню також властива велика кількість вставних слів,
що передають емоції розповідача: бляха-муха, блін, йо-ма-йо. Семантика цих
слів зрозуміла лише під час усного мовлення й виражається тільки за
допомогою інтонації.
 7

Активно використовуються суфікси зниженої емоційної маркованості,

такі як: -ха — депресуха, класуха; -юк — сидюк, -ло — файло, хавало, хлебало.
Трапляються і здрібніло-пестливі суфікси: -ик, -ок — телик, телевізор, велик –
велосипед, хом'ячок — комп'ютерна мишка, тазик — комп'ютер. Як уже
зазначалося, характерним для сленгу (зокрема, комп'ютерного) є закон
економії мови у гіпертрофованому вигляді: маг — магнітофон, магазин; комп
— комп'ютер; дезе — домашнє завдання; фно — фортепіано; фізра —
фізкультура (останні є наслідком прямого читання скорочень: д / з, ф-но, фіз-
ра).
Щодо молодіжного сленгу в Італії, то можна сказати що, існує значна
різнобарвність мови, яка використовується в певних группах підлітків та
однолітків, яка складається в основному з лексичних та фразеологічних
виразів. Таке різноманітне використання мови супроводжується конткретними
способами її виконання та реалізації за допомогою взаємодії дієслів (швидкість
мовлення, невимушена артикуляція, широке використання еліпсів), а з іншого
боку семіотичні характеристики та інтернаціональні моделі, які поєднанні в
одній групі «загальних шаблонів», особливо серед молоді (манери одягатися,
різні татуювання та пірсинги, місця і час зустрічей, манери спілкування,
використання сучасних гаджетів, таких як планшети, мобільні телефонии
тощо). Мова молоді — це різноманітність, яка несе в собі деякі рівні, як
«diastratico» (зміна diastratica), так і «diafasico» (зміна diafasica), тобто, дана
різноманість характеризується звуковим модулем однієї соцільної групи
(diastratia), де компанія молодих людей, яка пов’язана за різноманістю
комунікативних ситуацій (diafasia), і яка визначається тільки всередині групи,
та спільними темами (школа, любов, дружба, веселощі, тощо), де головну роль
відіграють носії внутрішньо-групового сленгу.
Тим не менш, останні дослідження показали, що принаймні один із цих
вищеназваних факторів, аргументів, ще не є остаточним. Семантичні категорії,
які представлені в лексиконі молоді, охоплюють широкий спектр та несуть
різноманістний сенс. Використання даної форми спілкування італійською
молоддю, виконує три фунції :
 8

1. Функція тотожності;
2. Функція відтворення;
3. Функція самоствердження.

1.2. Дослідження, які були проведені в Італії

Мова молоді характеризується великою мінливістю, у просторі і часі, до
того ж у більшості випадках правильніше застосовувати форму множини.
Існування такої великої різноманітності серед італійської молоді — це досить
нове явище. Оскільки мова є досить новою серед молоді, то ми можемо
виділити її в окрему категорію, яка досить велика і має специфічні особливості.
Перші признаки типових слів молодіжного сленгу, особливо студентів,
з’являються ще в першій половині ХХ століття (наприклад, коли Еліо Вітторні
в своїй книзі «Червона гвоздика» , 1933 — 1934, називає хлопчиків технічних
інститутів застосовуючи епітет, що з його сторони було грубо та зневажливо:
«Ma non è come prima quando andavamo all’assalto dell’Istituto tecnico perché quei
lacedemoni dell’Istituto non erano buoni di resistere al richiamo delle campane»).
Але ще з 50-х років ХХ століття, були знайдені докази використання
систематичної лексики молоді, таким чином, щоб ми могли зробити хоч якісь
припущення, щодо історії розвитку молодіжного сленгу.
Уперше сам термін «slang» був зафіксований у 1750 році зі значенням
«мова вулиці». І дійсно, жива мова залишається динамічною системою, яка
постійно живе і розвивається. Сленг є активним постачальником слів
розмовного використання і носить, в першу чергу, урбаністичне забарвлення.
Мова сучасного міста — це складна лінгвістична система, яка розподіляється
за ознаками віку, території та соціально-груповій. Поділяючи лексичний шар
сленгу на дві групи — сленг загальний і сленг спеціальний, можемо визначити,
що сленг загальний є загальновживаним і зрозумілим для носіїв мови.
Спеціальний сленг використовується у вузькій сфері та пов’язаній із різними
професійними і соціальними групами. Але слід зазначити, що обидві групи є
потужним джерелом активного збагачення лексичного складу розмовної мови.
Саме за мовним простором міста закріплений в якості розмовного компонента
 9

сленг, який здійснює певні функції мовлення: оцінну, пейоративну,

експресивну, евфемістичну тощо.

1.3. Періодизація розвитку молодіжного сленгу

Активне вивчення особливостей соціально-вікового та професійного
мовлення відбувається у другій половині ХХ ст. і пов’язане, в першу чергу, з
факторами історичними. 60 — 80-ті роки ХХ століття є найбільш стабільним
часом , але і вони пронизані глибокими протиріччями. З середини 80-х років в
умовах піднесення національної самосвідомості, становлення демократії багато
українських діячів мови та літератури займають активну громадсько-політичну
позицію. У 1989 р. Верховною Радою був ухвалений «Закон про мови в
Українській РСР». Статус української мови, як державної, закріпила
Конституція України . У цей період (60–80-х рр.) тему субстандартних мов
розробляють О. Горбач (в німецькій еміграції) та Й. Дзендзелівський. На цей же
час припадають і перші теоретичні роботи, присвячені проблемі тлумачення
термінів «арго», «жаргон» і «сленг». Значний внесок у вирішення проблеми
зробили В. Балабін, В. Винник, Д. Ганич, С.Єрмоленко, Т. Ілик, С. Пиркало, Л.
Ставицька. Період 90-хроків ХХ століття можна схарактеризувати як період
бурхливого розвитку жаргонного субстандарту, що в свою чергу, визначило
здобуття мовної та державної свободи. Виокремлюється як клас наука
жаргонологія, зникає цензурованість вжитку сленгової лексики в художній
літературі та засобах масової інформації. Терміни «арго», «сленг», «жаргон»
втрачають пейоративні конотації та стають окремим самостійним об’єктом
системного вивчення.
Початок ХХІ століття характеризується стрімким розвитком
інформаційних технологій, що спричинило стрімку появу величезної кількості
сленгових виразів з обігу комп’ютерників, музикантів, спортсменів, системних
адміністраторів, управлінців тощо. В першу чергу, розподіл лексики
відбувається переважно за соціальним принципом. За В. Бондалєтовим, до
сучасних соціальних діалектів відносять:
1. Суто професійні діалекти (підмови, лексичні системи).
 10

2. Групові (корпоративні) жаргони (особливості мови молодіжних колективів

та угруповань — учнів, студентів, спортсменів, військових).
3. Умовні (так звані «таємні») мови («арго») ремісників і торгівців.
4. Злодійський жаргон (так званий «блатний») — мова декласованих елементів.
Мовознавець І. Ющук серед соціальних діалектів виокремлює
професіоналізми, жаргонізми та арготизми, вчений І. Білодід — жаргонізми,
професійні жаргонізми та арго. М. Кочерган ототожнює сленг, називаючи його
«сленгові слова». Характерними особливостями сленгу є наявність емоційно-
експресивного забарвлення (зазвичай негативного), цінність, швидкоплинність
(зміна мовного шару разом із зміною поколінь) та мовна гра.
У царині української жаргонології сьогодні працюють Л. Бакуменко, В.
Балабін, А. Березовенко, Н. Дзюбишина-Мельник, Т. Ілик, Ю. Мосенкіс, С.
Пиркало, Л. Ставицька, Н. Шовгунта інші. Однак, попри всі сучасні наукові
розвідки, слід зауважити, що існує певний брак теоретичного та
лексикографічного опрацювання лексичного шару жаргонної лексики, що, в
свою чергу, зумовлює актуальність подальших досліджень в цій галузі. Цей
брак має негативний вплив не тільки на духовну, а й на філологічну культуру
сучасного соціуму. Мовна свідомість сучасного українця переважно не
розрізняє специфіки жаргонної лексики серед інших лексичних шарів; немає
чіткого уявлення про соціальну диференціацію української мови
(кримінальний, молодіжний, професійний жаргон із його різновидами). І на
сьогодні українські мовознавці не дійшли згоди у визначенні таких понять як
«сленг», «арго» та «жаргон». Звідси слід відокремити ці поняття для більш
чіткого розрізнення об’єкта дослідження.
Арго — слова та вирази, що обмежено вживаються в мові окремих
соціальних груп, переважно з метою таємного спілкування. Для забезпечення
безпечності такого спілкування, характерними засобами були — штучність,
умовність та побудова за принципом антимови (незрозумілість для необізнаних
категорій).
Жаргон є синонімом терміна «сленг», але без негативної емоційної
забарвленості. Жаргон — це соціальний діалект, він розвивається в середовищі
 11

відносно замкнутих колективів: школярів, студентів, воєнних, різноманітних

професійних груп, себто колективів, поєднаних професійно або соціально.
Зазвичай сленг, жаргон та арго вживаються із використанням
національної мови, свідчачи про постійну динаміку розвитку мовлення та
прагнення задоволення різноманітних потреб суспільства в усіх сферах життя.
Сленгові одиниці висловлюють протиставлення лексиці літературної мови: така
опозиція є головною ознакою сленгу. Друга ознака — це групове маркування
слів: сленгова одиниця у свідомості носія мови несе на собі відбиток певної
субкультури та зазвичай співвідноситься з певною соціальною групою.
Останнім часом поширеним є залучення сленгових одиниць до вживання
у засобах масової інформації, телемовлення та радіопередач тощо. Це
пояснюється тим, що автори намагаються наблизити їх до кола слухачів
(читачів), надати відтінку молодіжної розкутості. Це підтверджує наявність
величезного впливу сленгу як вияву молодіжної культури на людей різного
віку.
Молодіжний сленг — це сукупність постійно трансформованих мовних
засобів високої експресивної сили, що використовуються в спілкуванні
молодими людьми, які перебувають між собою у фамільярних, дружніх
відносинах, і є засобом внутрішньо групового спілкування молоді.
Погляди лінгвістів на питання «сленгу» можна узагальнити так:
1. це не літературна (інтердіалектна, напівдіалектна, неформальна,
субстандартна, професійна) лексика, тобто та, яка є за межами літературної
мови;
2. це явище переважно усного розмовного мовлення;
3. це фамільярний стиль мови в певній галузі;
4. це розмовний варіант професійного мовлення; жаргон;
5. це групова говірка;
6. це варіант лексичних норм;
7. це не літературна / субстандартна емоційно забарвлена лексика;
8. сленг характеризується прозорістю своїх меж, здатністю приймати і
пропускати крізь себе величезну кількість мовних одиниць, збагачуючи тим
 12

самим словниковий склад мови новими експресивно забарвленими лексемами,

незвичайними в плані семантики і комбінаторики.
 13

РОЗДІЛ 2.
ХАРАКТЕРИСТИКИ МОЛОДІЖНОГО СЛЕНГУ
2.1. Лінгвістичні та екстралінгвістичні характеристики молодіжного
сленгу
Відображення мовної картини світу в лексико-семантичній системі
молодіжного сленгу слід розглядати з урахуванням системи цінностей
молодіжного соціуму й того, що у центрі мовної картини світу молодіжного
сленгу знаходиться людина.
Сферу матеріального світу позначають сленгові номінації грошей, одягу,
взуття, транспорту, приладів, побутової техніки. Лексичне поле життєвих
цінностей бутя молодіжного соціуму становлять два класи лексем: на
позначення чинників, які підтримують життя (їжа, випивка, сон), а також назви
гедоністичних чинників буття (алкогольні напої та процес їх уживання,
тютюнові вироби, музика, кінотеатр, відпочинок, нічний клуб, дискотека).
Інтелектуальна сфера людини в картині молодіжного сленгу розподілена на дві
протилежності — здатність людини розуміти, розбиратися в чомусь («шарити»,
«петрити») і обмеженість, нездатність розуміти («гальмувати», «не догоняти»).
Молодіжне коло вибудовує великі синонімічні ряди на позначення людини з
повільною реакцією (гальмо — гальмоперебудови — жирафа — недоганяйло
— даун); некмітливої (баран — чайник — пінгвін); обмеженої або з низьким
рівнем інтелекту (лох). Всю лексику молодіжного сленгу, в свою чергу, можна
розподілити на підгрупи, які описують лексику інших жаргонів: це шкільний та
студентський жаргони, музичний жаргон, армійський жаргон, комп’ютерний
жаргон, жаргон, що стосується вживання наркотичних засобів та алкогольних
напоїв тощо.
Шкільний та студентський жаргони органічні у структурі молодіжного
сленгу, оскільки їх носіями є виключно представники молодого покоління
(відповідно, школярі й студенти), але одночасно в цій підсистемі
виокремлюється своєрідне «виробниче ядро», яким є процес навчання. Якщо
розподілити лексико-семантичні поля «назви осіб», то побачимо, що картина
буде наступна:
 14

1) назви посадових осіб (учиха / училка «учитель», дир «директор»);

2) назви викладачів-предметників (украша «учитель / викладач української
мови», Мауглі «вчитель фізичної культури», вакуоля «учитель біології»);
3) назви, що вказують на статус учня / студента (салаги «учні / студенти
молодших класів / курсів).
Музичний молодіжний сленг є переважно молодіжним жаргонним
утворенням. Ядром музичної субмови є багаточисленні номінації понять,
безпосередньо пов’язані з професійною діяльністю та традиційною для
молодіжного світогляду напускною з невагою до об’єктів дійсності: музики,
музичних інструментів, музичних дій. Переосмислених музичних жаргонізмів у
молодіжному слензі небагато. Приміром, дієслово лабати «грати на музичному
інструменті, виконувати музичний твір» розвиває у слензі значення «розуміти
щось, розбиратися в чому-небудь». Власне музичний сленг наближається до
професійного жаргону, а тому є явищем своєрідним, складним і не зрозумілим
широкому загалу читачів. Однак, як констатує Н. Іванова, умовно музичний
сленг можна поділити на дві групи слів: загальновживані у молодіжному сленгу
форми, які мають семантичні «музичні відповідники», і специфічні слова,
властиві лише музичному сленгу .
Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, широке
розповсюдження комп’ютерів зумовило те, що передусім молодь активно
сприймає технологічну термінологію і перетворює її у комп’ютерний сленг. У
субмові комп’ютерників можна виокремити наступні лексико-семантичні поля:
«різновиди комп’ютерів», «комп’ютерні ігри», «програмні продукти, команди,
файли», «деталі комп’ютера», «дії людини й відповідні дії комп’ютера», «реалії
мережі Інтернет», «назви осіб (фахівці, користувачі)».
Поширення молодіжного сленгу і його актуалізація в мовній практиці
представників різноманітних прошарків суспільства відбувається кількома
шляхами — за допомогою засобів масової інформації, в результаті побутового
міського спілкування й внутрішньосімейної комунікації. Меншою мірою на
поширення сленгової лексики впливає мережа Інтернет, однак є підстави
припускати, що її роль поступово зростатиме разом зі збільшенням кількості
 15

користувачів серед пересічних громадян. Окремим джерелом поширення й

популяризації сленгу є реклама.

2.2. Джерела молодіжного сленгу

Спорідненість інтересів осіб, які формують різновид цього
ненормативного утворення, є важливим чинником у творенні сленгових лексем.
Практично кожна група людей, об'єднана спільними інтересами,
характеризується особливим типом мовлення, що реалізується у сленгових
новоутвореннях і є притаманним лише цій групі. Тобто молодіжний сленг не є
цілісною системою і складається із загальномолодіжного жаргону, що
характеризує мову певного покоління, і спеціальних молодіжних жаргонів.
Сленгова молодіжна лексика представляє собою зазвичай неологізми, які
з’являються разом із суспільними змінами. Сленгові лексеми утворюються під
впливом різноманітних факторів, серед яких особливо виділяються:
кримінальний жаргон, інтержаргон, власна інтерпретація серед молоді деяких
термінів, зокрема медичних, тощо.
Отже, перше джерело формування молодіжного сленгу — це семантичне
дубліювання вже існуючихв інтержаргоні лексичних одиниць, що не
підлягають трансформаціям. Прикладами такого переходу одиниць з
інтержаргону до сленгу є, наприклад, такі слова як «лимон» («фрукт» у
звичайному значенні та «мільйон грошових одиниць» у сленговому), «криса»
(«тварина» та «людина, що краде у близьких йому людей»), «стріляти»
(«робити постріли» та «позичати у значенні брати, просити відповідно»),
«доганяти» («настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, що рухається
попереду» в літературній мові та «розуміти» в сленговому варіанті: «Ти що, не
доганяєш?»). Власне, іронічного забарвлення таким лексемам надає зміна
значення слова (в літературній та сленговій мовах). Такі значення зазвичай є
розбіжними та побудовані на певній грі слів. Однією з цікавих особливостей
молодіжного сленгу є зміна значення слів літературної мови, що додає
мовленню іронічного забарвлення. До того ж молодіжний сленг майже завжди
змінює значення запозичених одиниць («грузити» в значенні «багатоговорити,
 16

набридати»). Власне, різновидом цього джерела є заміна слів їх семантичними

синонімами (в тому числі такими, що мають не цілком відповідний смисловий
відтінок значення). Так, в значенні словосполучення «йди звідси» часто
вживається «шкультигай звідси», «крокуй звідси», «звалюй звідси» тощо.
Сюди ж відносимо метафоризацію та афіксацію як засоби творення
сленговихслів та виразів: «баклажан» в значенні «алкоголік» (метафора на
основі кольору).
Наступним та, певно, найпоширенішим джерелом формування
молодіжного сленгу є запозичення. Зазвичай велика кількість сленгових лексем
запозичується з іноземної мови, як шляхом дослівного, так і змістового
перекладу. Прикладом дослівного перекладу може слугувати слово «перець» в
сленговому значенні «парубок, хлоп’яга», яке походить шляхом запозичення
від англійського сленгового слова «pepper», що означає «особа чоловічої статі»;
«танцпол», що походить від англійського слова «dance floor». Але найчастіше
слова відтворюються транслітераційним або транскрипційним шляхом,
зберігаючи своє звучання порівняно з оригінальним словом. В якості прикладів
можна навести такі лексеми як «гьорла» («гірла»), що повторює звучання
англійського слова «girl» («дівчина, дівчинка»); «піпли» — від англійського
слова «people» («люди»), («Гей, піпли, ходімо!»); «паті» — від англійського
слова «раrty» («вечірка», «свято»). Окремим підпунктом йде запозичення
комп’ютерної термінології, внаслідок стрімкого розвитку технологічної галузі,
відповідно необізнані користувачі кожного дня створюють свої неологізми для
позначення нових понять. Так, саме комп’ютерній галузі завдячуємо словами
«читер» (у сленговому значенні «шахрай»). Слова, що виникають таким
способом, через масову вживаність та розповсюдженість швидко входять в обіг
та словниковий запас користувача.
Третім джерелом формування молодіжного сленгу є утворення та
вживання лексем-скорочень. Це пояснюється наявністю закону економії
мовного простору. Так, при вживанні довжелезних слів використовують більш
короткі, але зрозумілі їх аналоги, що утворені шляхом скорочення. Найбільш
 17

яскравим прикладом є слова «комп» та «ноут», що скоротили від слів

«комп’ютер» та «ноутбук».
Така різоманітність джерел формування молодіжного сленгу пояснюється
прагненням молоді вирізнитися, за допомогою мовних засобів тощо. В
молодіжному середовищі сленг займає помітне місце як засіб мовного
спілкування. Мовленнєві пріорітети кожної соціальної групи втілюються саме в
сленгізмах.
Отже, весь молодіжний сленг являє собою наступну систему складових:
1. неологізми (лише лексичні утворення покоління певного періоду);
2. спільна лексика молоді (різних поколінь);
3. професійна підсистема сленгу (музичні фанати, комп’ютерники);
4. стилістичні конотації сленгу (нейтральна та ненормативна лексика).
Сленг функціонує не лише в мовленні окремо взятої соціальної групи, де
він виконує такі функції, як ідентифікаційна, експресивна, емоційно-оцінна,
функція економії мовних ресурсів, функція категоризації і систематизації,
номінативна тощо.
Можемо підсумувати, що сленг є поширеним явищем серед різних
молодіжних груп, тому надзвичайно перспективним для вивчення мовленнєвої
ситуації та динаміки розвитку мови. Базою для таких досліджень є сучасні
навчальні заклади, молодіжні клуби за інтересами тощо.

2.3. Молодіжний комп’ютерний сленг

Сленг найчастіше залежить від соціального статусу людей, що його
вживають, їхньої національності, професії і хобі. Однак він завжди
відрізняється більшою експресивністю і точністю, ніж загальновживана мова.
Особливе місце тут посідає комп’ютерний сленг. Він лаконічний, буяє
скороченнями та своєрідною символікою. Спостереження за середовищем
людей, чия професія пов’язана із використанням комп’ютерів і особливо —
мережі Інтернет, показують, що саме в цій сфері відбувається найбільш активне
створення неологізмів, до того ж існують всілякі граматичні, фонетичні та
графічні інновації.
 18

За свідченням Ірини Щур: «Однією із причин виникнення такої «мови»

вважається її виключна місткість, коли трьома-чотирма специфічними словами
можна передати чималий абзац літературно опрацьованого технічного тексту.
Врешті-решт комп’ютерний жаргон виражає навіть певні емоції, які в сухій та
лаконічній реальній мережі відтворити майже неможливо. Комп’ютерний
жаргон — це віртуозна гра для людей, яким тісно в межах нормованої
літературної мови. Проте, хай як би прагнули носії жаргону до самобутньої
яскравости мовлення та відмінности його від нормалізованої української мови,
все ж нововведення відбуваються всередині системи мови і будуються за
законами української мови».
З приводу виникнення комп’ютерного сленгу існують різні думки. Одні
мовознавці, зокрема Ірина Щур, вважають, що комп’ютерний жаргон виник
одночасно з поширенням електронно-обчислювальних машин у США в
середині ХХ століття. Інші вважають, що комп’ютерний сленг, як окремий вид
сленгу з’явився лише в 60-х роках ХХ ст. і пов’язують цей процес з так званою
«мінікомп’ютерною ерою» (minicomputer era). Інший «бум» нових слів і виразів
приходить після 1995, коли у продаж надійшла операційна система Windows.
Завдяки винятковій простоті вона привела до «припливу» користувачів, що
виконували подвійну функцію: по-перше, приносили нові поняття в
комп’ютерний сленг, по-друге, сприяли проникненню останнього в
загальновживану мову.
Як вже зазначалося вище, молодіжна комп’ютерна лексика містить багато
слів англійської мови, часто перероблених або навмисно перекручених. Отож
слово шутер (гра-стрілялка) бере початок від англійського shoot — стріляти;
лексема квакати (грати в комп’ютерну гру Quake) пішла від назви гри;
англійське дієслово crack (розколювати) стає дієсловом крекнути, а hack
(розбивати) — хакнути. Під впливом народної етимології програми для
зламування отримали жартівливу назву крякали.
Нових значень в цьому жаргоні набули багато українських дієслів,
наприклад, зависнути (припинити відповідати на команди); перекачати, злити
(переписати інформацію).
 19

Велику популярність у комп’ютерному жаргоні мають усічені слова. Це

частково зумовлено енергійністю користувачів, їхнім прагненням укластися з
повідомленням у можливо менший відрізок часу, певною мірою це викликано
прагненням залишитися незрозумілим для непосвячених тощо. З цією метою
утворилися слова: комп (замість комп’ютер), проги (програми), вінди (програма
Windows). Тут використовуються ті самі суфікси для утворення нових слів, що
відображають ставлення мовця до того, що вони позначають: відюха (суфікс -
ух(а) залежно від ситуації надає експресію згрубілости, зневаги або іронії).
Український комп’ютерний сленг через свою молодість ще не
сформувався, тому більшість слів у ньому має багато варіянтів вимови та
написання: дурдос, дирдос — операційна система DR-DOS; вегеа, вежеа, вагон
— відеоадаптер VGA; глючити, глюкати — працювати з помилками. Зазвичай
вимова слова відповідає або англійському прочитанню, або його українській
транслітерації.
Отже, розглянувши деякі особливості комп’ютерного сленгу, можна
прийти до висновку, що на даний момент йде активне створення і використання
комп’ютерної сленгової лексики. Має також місце проникнення комп’ютерних
термінів у загальновживану лексику, причому останнім часом спостерігається
посилення цього процесу.
 20

РОЗДІЛ 3.
ЗВ'ЯЗОК МІЖ МОЛОДІЖНОЮ ТА ТРАДИЦІЙНОЮ МОВАМИ
3.1. Сленгові номінації у контексті сучасної літератури
Останнім часом поширеним є залучення сленгових номінацій до
мовлення теле- та радіопередач, газет, журналів тощо. Це пояснюється тим, що
автори намагаються наблизити їх до кола слухачів (читачів), надати відтінку
молодіжної розкутости. Це підтверджує наявність величезного впливу сленгу
як вияву молодіжної культури на людей різного віку.
Але сленг здобуває позиції не лише у ЗМІ та музиці — найвідоміші імена
нового покоління у сучасній літературі пов’язані з цим явищем. Петро Білоус,
доктор філологічних наук, говорячи про творчу індивідуальність письменника,
зазначає: «Часом автори, зокрема, з нинішнього молодого покоління
літераторів, вдаються до навмисного нагромадження вульгаризмів або
жаргонізмів, чим прагнуть підкреслити власну мовну «незакомплексованість» і
продемонструвати особисту творчу розкутість». Таке значне поширення сленгу
у творах літератури можна зачислити до наслідків так званого «жаргонного
вибуху», про який говорив В. Єлістратов. До прикладів сленгу у літературі
можна зарахувати твори Юрія Андруховича, Світлани Пиркало, Оксани
Забужко, Олександра Ірванця, Наталки Сняданко, Сергія Жадана, Любка
Дереша та інших.
У поезії спостерігаються дві основні течії розвитку сленгової поетики:
львівська («бубабістів») та київська («пропалограмотисти»), перша назва з тих,
що подані у дужках, пішла від найменування літературного угруповання «Бу-
ба-бу» (засноване 17 квітня 1985 р. у Львові), до якого входили Юрій
Андрухович (патріарх), Віктор Неборак (прокурор) та Олександр Ірванець , а
друга від назви збірки поезій «Пропала грамота» Юрка Позаяка (справжнє ім’я
— Юрій Лисенко), до якої увійшли також і твори Віктора Недоступи, Назара
Гончара, Сергія Жадана та ін.
 21

3.2. Сленг як об’єкт лінгвістичних досліджень

Початок нового тисячоліття для України ознаменувався декількома
факторами, що визначили шляхи розвитку держави. Ці фактори можна
виокремити таким чином: в першу чергу, це здобуття незалежності країни, по-
друге, це стрімкий науково-технічний розвиток та активна інтеграція у світовий
процес технічного розвитку, і по-третє, це масова культура.
Уперше самтермін «slang» був зафіксований у 1750 році зі значенням
«мова вулиці». І дійсно, жива мова залишається динамічною системою, яка
постійно живе ірозвивається. Сленг є активним постачальником слів
розмовного використання і носить, в першу чергу, урбаністичне забарвлення.
Мова сучасного міста — це складна лінгвістична система, яка розподіляється за
ознаками віку, території та соціально-груповою.
Саме за мовним простором міста закріплений в якості розмовного
компонента сленг, який здійснює певні функції мовлення: оцінну, пейоративну,
експресивну, евфемістичну тощо. Особливо цікавою для дослідження є
молодіжна лексика, яка в мовознавстві існує під англомовною категорією сленг
(slang).
Щодо визначення безпосередньо поняття «сленг» існує багато досить
суперечливих підходів та дефініцій. Єдиного визначення поданого поняття не
існує і досить, оскільки спроби розмежувати сленг і загальновживану лексику
або сленг і нецензурну мову не дали точних результатів. Мовознавці, які
студіювали питання вивчення сленгу, так і не дійшли єдиного висновку щодо
визначення терміну. Так, Т. Нікітіна ототожнює поняття «сленг» та «жаргон»,
так само дефініціює це поняття новітній словник іншомовних слів та виразів:
1. «Те ж, що йжаргон»;
2. «Сукупність жаргонізмів, які утворюють прошарок розмовної лексики, що
відображає фамільярне, іноді гумористичне ставлення до предмета мовлення».
До жаргонної лексики відносить сленг також і Л.Ставицька.
На мою думку, найбільш точним є визначення, що дав поняттю «сленг»
російський мовознавець В. Хомяков, який у праці «О специальном сленге»
визначив сленг як «відносно стабільний для певного періоду, широко
 22

розповсюджений та загально зрозумілий шар нелітературної лексики і

фразеології у середовищі живої розмовної мови, вельми неоднорідний за своїм
генетичним складом та ступенем наближення до літературної мови; носить
яскраво виражений емоційно-експресивний оціночний характер, що часто
єпротестом-насмішкою над соціальними, етичними, естетичними, мовними та
іншомовними умовностями та авторитетами».
Сленг не є новою ознакою сучасного розмовного мовлення. У
літературі сленгізми використовували як засіб стилізації І. Франко, В.
Винниченко, О. Корнійчук, Л. Первомайський, І. Микитенко, О. Бердник та
багато інших письменників та поетів. Історичні витоки українського жаргону
припадають ще на період ХІХ століття у вигляді арготичних систем, коли були
розпочаті спеціальні системні дослідження, присвячені збиранню та студіям
діалектів української мови. Увагу дослідників привертали мовні особливості
таких соціальних груп, як жебраки, правопорушники, військові, ремісники і
робітники, в'язні, бурсаки-учні, реміснича та шкільна молодь. Проте такі
дослідження були скоріш історичними розвідками, носили розрізнений та
несистемний характер. Окремо в історії дослідження мовного аналізу лексики
діалектів соціальних груп слід виокремити період початку 60-хроків ХІХ
століття, коли починають виходити друком студії, що вивчали мовлення
соціальної групи правопорушників та злодіїв (К. Естрейхер, П. Петров),
жебраків (В. Боржковський, К. Студинський, Ф. Николайчик, В. Гнатюк) та
молоді (К.Широцький, В. Щепотьєв). Монографія О. Горбача «Арго на
Україні» аналізує арго українських музик (зокрема лірників та кобзарів),
жебраків, ремісників, бурсацьке арго тощо. Мовознавець пов’язує формування
українських арготичних систем із історичними факторами, зокрема, обстоює
думку про те, що через входження у минулому частин території України до
різних держав напівденні та східні субсистеми мовлення значним чином
вплинула мова російська.
У живому, розмовному мовленні продукування і використання
молодіжного сленгу в цілому стимулюються:
1. невдоволенням традиційними словами і виразами;
 23

2. зіткненням з новими обставинами, для яких наявний лексикон виявляється

бідним;

3. прагненням вразити суспільство;

4. бажанням «правдивого, непідробного» спілкування;

5. бажанням досягти певного комічного ефекту;

6. бажанням створити певний стилістичний ефект за допомогою яскравості та

експресивності сленгу.

Тож, як ми бачимо сленг є для молоді одним із основних способів

самовираження. Він дає можливість студентам самовиразитися більш стисло,
експресивно, надати комічний ефект своєму вислову та виділитися з
суспільства.
 24

РОЗДІЛ 4.
ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ МОЛОДІЖНОГО СЛЕНГУ
4.1. Особливості перекладу молодіжного сленгу
Існує декілька підходів до класифікації моделей перекладу, один з яких
пропонує З. Д. Львовська. Керуючись принципом зв'язку між мовними
значеннями та змістом мовленнєвої діяльності, всі існуючі теорії перекладу
автор поділяє на два основні типи: мовні та комунікативні, припускаючи при
цьому належність деяких теорій до так званих перехідних випадків.
Оскільки нелітературна лексика являє собою той шар лексики, що
безпосередньо пов'язаний з людським спілкуванням, я хотіла б детальніше
зупинитись, в першу чергу, на комунікативних моделях перекладу. До цієї
категорії З. Д. Львовська відносить теорію динамічної еквівалентності та
теорію рівнів еквівалентності. Основним принципом теорії еквівалентності
автор вважає ідею функціонального змісту вихідного повідомлення, що
визначається комунікативною установкою автора оригіналу. На основі цієї ідеї
автор робить ряд висновків, а саме, необхідність зважати на «особистість»
втора оригіналу, оскільки його комунікативна установка є категорією
суб'єктивною. Отже, завдання перекладача полягає у тому, щоб зрозуміти і
зберегти у тексті перекладу цю комунікативну установку, а це можливо лише за
умови співвідношення значення тексту чи висловлювання з мовленнєвою
ситуацією. Також ця ідея передбачає функціональну еквівалентність тексту
перекладу до тексту оригіналу, що визначається не на основі формальної
відповідності текстів, а на основі реакції іншомовного адресата. Тобто, в тексті
перекладу реакція адресата має так само відповідати комунікативній установці
відправника, як і в тексті оригіналу.
Зважаючи на те, що розмовна лексика несе на собі чітку експресивно-
емотивну ознаку, теорія динамічної еквівалентності видається нам досить
вдалою для застосування при перекладі текстів, які містять сленг. Адже, як
зазначає Львовська, динамічна модель перекладу включає ряд структурних,
семантичних і функціонально-стилістичних обмежень, що звужують вибір і
визначають напрямок перекладацьких перетворень. І серед цих обмежень, в
 25

першу чергу, слід зазначити експресивні та металінгвістичні характеристики

тексту оригіналу, його жанрово-стилістичні особливості, частотність вживання
тієї чи іншої лексичної одиниці в мові перекладу у межах відповідного стилю
тощо. Професор І. В. Корунець вважає, що засоби перекладу залежать від
структури, значення та мовного рівня змістових одиниць. Оскільки переклад є
лінгвістичним предметом і він будується на значенні мовних одиниць, то
перекладач повинен орієнтуватися у рівнях цих мовних диниць. Корунець
виділяє наступні мовні рівні:
1. надсинтаксичний — відтворення текстів, абзаців;

2. синтаксичний — відтворення словосполучень і речень;

3. лексичний — відтворення значень слів, словосполучень, ідіоматичних

виразів;

4. морфологічний — відтворення складових елементів слова, допомагає

відтворити і лексичне значення;

5. фонетичний — відтворення звуків фонетики: всі терміни, географічні та

власні назви, реалії суспільно-політичного життя відтворюються на
фонетичному рівні .
Залежно від структури, мовного рівня та мети перекладу Корунець
розрізняє кілька засобів перекладу: буквальний, лексемний, послівний,
підрядковий та описовий переклад .
Буквальний переклад — це такий переклад, коли відтворюється буквений
чи звуковий склад оригіналу. Буквальним перекладом відтворюються одиниці
фонетичного та лексичного рівнів. Переважно цим засобом перекладу
відтворюються власні та географічні назви, імена та реалії. До буквального
перекладу відносяться:
1. транслітерування — відтворення буквеного складу оригіналу;
2. транскрибування — відтворення звукового складу оригіналу.
Провідним засобом перекладу в сучасній перекладацькій практиці є
транскрипція зі збереженням деяких елементів транслітерації. Оскільки
 26

фонетичні та графічні системи мов значно відрізняються одна від одної,

передача форми слова мови оригіналу на мову перекладу є завжди певною
мірою умовною та приблизною:
1. Afoso — афозо (нудний);
2. Аlfista — альфіста (молодий чоловік, який носить сорочку з великим вирізом
та сигарету за вухом);
3. Anses — ансез (брехня).

Отже, буквальний переклад відтворює комунікативно не релевантні

(формальні) елементи оригіналу. Основною причиною використання
буквального перекладу є бажання відтворити змістові елементи більш високого
рівня еквівалентності, не забезпечивши передачу змісту на попередніх рівнях.
У таких випадках буквальний переклад може супроводжуватися поясненнями,
що розкривають дійсний зміст оригіналу.
У випадках, коли вживається нова спеціальна лексика і неможливо знайти
еквівалент у мові перекладу, виникає питання, як її перекладати. Тоді
застосовується описовий переклад. Описовий переклад або експлікація — це
такий переклад, коли лексична одиниця мови оригіналу замінюється
словосполученням, що експлікує (описує) її значення, тобто надає більш-менш
повне пояснення значення відповідної лексичної одиниці в мові перекладу. За
допомогою описового перекладу можна передати значення будь-якої лексичної
одиниці, що не має еквіваленту в мові перекладу:
1. Attoparsi — одягатися елегантно;
2. Auanasdèy! — вигук подиву;
3. Avio — хлопець, який захоплюється швидкісними автомобілями.

Підводячи підсумки усьому вищесказаному, треба зазначити, що при

перекладі спеціальної розмовної лексики необхідно дотримуватися, в
основному двох напрямків, або шукати аналогічну українську лексичну
одиницю, що має приблизно таку ж експресивність (еквівалентний переклад),
або тлумачити чи роз'яснювати значення, тобто використовувати описовий
переклад. Дуже явним є намагання укладачів словників у деяких випадках
 27

обмежуватися стилістично нейтральними варіантами, що передають лише

загальний зміст. Завдання ж з пошуку в українській мові достатньо
експресивних та образних відтінків сленгізмів покладається на перекладача.
Деякі неосвідчені перекладачі, орієнтуючись на нейтральні, безжиттєві
еквіваленти, уникають пошуків більш точних, виразних народних виразів.
Таким чином, проаналізувавши існуючі засоби перекладу, треба
зазначити, що правильний вибір засобу перетворення одиниці оригіналу в
одиницю перекладу — одне з основних умов створення адекватного тексту в
мові, якою відбувається переклад.

4.2. Проблеми перекладу сленгізмів

Основна задача перекладача при досягненні адекватності — майстерно
виконати різноманітні перекладацькі трансформації для того, щоб текст
перекладу якомога точніше передавав всю інформацію, що містить текст
оригіналу, дотримуючись відповідних норм мови перекладу. Збереження
інваріантних стилістичних особливостей початкового художнього тексту,
незалежно від його жанрової приналежності, є одним з найголовніших завдань
будь-якого перекладу.
При перекладі сленгу найприроднішим є використання функціональних
аналогів за наявності їх в мові перекладу. При їх відсутності можна удатися до
просторіччя, яке додає тексту, що перекладається, необхідну характеристику
відхилення від літературної норми.
Сленг представляє складність для перекладу, тому що деякі сленгізми
можуть бути незафіксованими у словниках, враховуючи таку їх ознаку, як
недовговічність та можливу тенденцію к зникненню. Вибір засобів вираження в
мові перекладу залежить безпосередньо від з’ясування значення слова у
контексті. Остаточний варіант перекладу повинен передавати не тільки
значеннєві відтінки слова, але й експресивно-стилістичну забарвленість слова.
Часто контекст змушує відмовлятися від вибору однієї з варіантних
відповідностей, тоді доводиться шукати новий варіант перекладу —
контекстуальну заміну, коли у зв’язку з особливостями конкретного контексту
 28

перекладач відмовляється від використання існуючої лексичної відповідності та

підбирає варіант перекладу, що підходить лише до даного випадку.
Крім своєрідного лексичного складу, сленг характеризується й
своєрідною манерою вимови, варіантами морфологічних форм, певними
типовими синтаксичними конструкціями. Такі маркери можуть бути
використані перекладачем при пошуках контекстуальної заміни тієї чи іншої
сленгової одиниці. Наприклад, характерною особливістю фонетики сленгізмів в
емоційному мовленні є подовження приголосних.
Якщо функціональні аналоги або варіативні відповідності відсутні в мові
перекладу, перекладач може вдатися також до прийому компенсації, сутність
якого полягає в тому, що елементи змісту, втрачені при перекладі одиниці в
оригіналі, передаються в тексті перекладу іншим засобом, причому
необов’язково в тому ж самому місті, що і в оригіналі. Таким чином, в тексті
перекладу створюється інший образ, такого же стилістичного напрямку.
Перекладачеві важливіше забезпечити стилістичну адекватність перекладу у
цілому, ніж зберегти точне розташування стилістичного прийому у тексті.
Загальнопросторічні й діалектні особливості мови торкаються не тільки
лексичної, але й фонетико-графічної й граматичної сфери, тобто являють собою
сплав з різних відхилень від норми. А норма в різних мовах різна, тому варто
порушувати питання не стільки про компенсацію лексики, скільки про
компенсацію маркірованих лексико-фонетичних і лексико-граматичних
варіантів і форм. Для англійської мови характерна перевага граматичних,
фонетичних, графічних та меншою мірою лексичних маркерів, для російської
мови є перевага саме лексичних маркерів, емоційно-забарвленої лексики,
різних просторічних зворотів. Подібні розбіжності зумовлюють неспівпадання
морфологічного, синтаксичного, фонетико-графічного характеру, що мають
місце при перекладі. Якщо застосування певних занижених маркерів у
перекладі, навіть, якщо вони не співпадають по структурі з маркерами
оригіналу, забезпечують зберігання стилістичної забарвленості оригіналу, то
часткові втрати у передаванні окремих образних засобів є несуттєвими для
адекватності перекладу у цілому.
 29

При перекладі сленгових одиниць, що не мають безпосередніх

відповідностей в даному контексті, перекладач може вдатися до описового
перекладу. «Це лексико-граматична трансформація, при котрій лексична
одиниця мови оригіналу замінюється словосполученням, що здійснює
експлікацію її значення, тобто дає більш менш повне пояснення чи визначення
цього значення в мові перекладу ». Недоліком описового перекладу є його
громіздкість і багатослівність, тому найбільш вдало цей спосіб перекладу
застосовується в тих випадках, коли можна обійтися порівняно коротким
поясненням.
Лише в разі правильного вибору способу перекладу, грунтуючись на
детальному аналізі стилістичних прийомів автора в зіставленні з можливими
засобами в мові перекладу, перекладач може найточніше передати той ступінь
впливу, який зазнає носій мови при читанні оригінального тексту.
Таким чином, на основі вищесказаного можна зробити наступні висновки:
1. Найкращим рішенням при перекладі сленгіз є використання функціональних
аналогів, варіативних відповідностей за наявності їх в мові перекладу. При
їх відсутності можна удатися до компенсації або описового перекладу
2. Коли контекст змушує відмовлятися від вибору однієї з варіантних
відповідностей, тоді доводиться шукати новий варіант перекладу —
контекстуальну заміну.
3. Нейтралізація сленгових одиниць призводить до значних художніх втрат та
перекручення змісту оригінального тексту в перекладі.

4.3. Переклад сленгу в аудіовізуальних творах українською мовою

Сленг — це мова властива певній соціальній замкненій групі людей
(професійна група, молодь, інтернет-групи, в’язні тощо). Найбільш поширений
сленг серед певних соціальних і вікових груп (правопорушники, школярі,
студенти). Сленг лежить за межами стандартної літературної мови, тому його
відповідники неможливо знайти у словниках. Проблемою визначення терміну
сленг та різними аспектами функціонування самого явища займалися такі
 30

дослідники як І. Гальперін, Д. Гріног, І. Арнольд, Т. Захарченко, Г. Менкен, Г.

Кіттрідж, В. Хомяков, Е. Патрід та інші.
Сьогодні сленг — один з найпоширеніших мовних засобів, що
використовується практично у всіх сферах сучасної культури: література,
телебачення, радіо, кіно. Актуальність питання полягає в тому, що переклад
сленгу як безеквівалентної лексики надзвичайно важливий для вирішення
перекладацьких труднощів, оскільки його правильний переклад є необхідною
умовою розуміння реципієнтом твору, що ним сприймається. Від цього
залежить і адекватне сприйняття твору в цілому, його окремих частин,
формування певного ставлення до героїв, що в ньому фігурують, а також до
автора, який створив даний продукт.
Як і в розмовному мовленні, у творах аудіовізуального жанру,
неформальна лексика використовується для підвищення емоційно-
експресивного забарвлення мови героїв.
На сьогодні, основною складністю перекладу серіалів є проблема
адекватного перекладу вузьковживаної італійської лексики українською
мовою. У поданому дослідженні визначено ключові проблемні питання для
перекладача та редактора під час опрацювання таких творів.
Перша проблема — це різний склад лексико-семантичних груп слів. Хоча і
в українській, і в італійській мовах функціонують схожі лексичні одиниці за
своїм основним значенням, проте при перекладі вони можуть мати зовсім різне
експресивне забарвлення.
Друга проблема — це різне лексичне значення слів через різні культурні
традиції та реалії — безеквівалетна лексика. Єдиним шляхом вирішення цих
труднощів є пошук аналогів сленгізмів, мовних одиниць заниженого стилю в
мові перекладу. Тут постає завдання відшукати не просто відповідник чи
близьке за значенням слово, найголовніше — це відшукати відповідник з
точним емоційно-експресивним і стилістичним забарвленням .
Під час перекладу без еквівалентної лексики ретельну увагу треба
приділяти контексту, в якому вжито певну мовну одиницю, оскільки саме він
 31

найточніше вказує на лексичне значення слова та його образно-експресивний

відтінок.
На мою думку найбільш правильними і адекватними є способи перекладу,
які виділяє у своєму дослідженні І. С. Бик:
1. еквівалент — це постійний рівнозначний відповідник певному слову або
словосполученню в іншій мові, який в абсолютній більшості випадків не
залежить від контексту. Еквівалентами переважно перекладаються стійкі та
фразеологічні сполучення. Уже те, що вони не творяться заново під час
використання в мові, а відтворюються, спонукає перекладачів шукати для
кожного з них постійні відтворювані відповідники в українській мові;
2. аналог — один із декількох можливих синонімів. У будь-якому двомовному
словнику іноземному слову звичайно відповідає декілька українських
синонімів. Вибір слова з ряду синонімів при перекладі визначається
контекстом. Переклад за допомогою аналога — вищий ступінь з точки зору
перекладацької майстерності і методики перекладу. При перекладі аналогом
потрібно вміти вибрати з декількох синонімів один, найбільш придатний у всіх
аспектах, причому не завжди його можна знайти у словнику;
3. пояснювальний або описовий переклад. При цьому виді перекладу замість
самого слова вживається його пояснення. Такий прийом перекладу або,
точніше, інтерпретації слова застосовується в тих випадках, коли у
словниковому складі мови, якою робиться переклад немає ні еквівалента, ні
аналогів, які б відповідали значенню слова чи словосполучення оригіналу.
Найчастіше описово перекладаються слова, котрі позначають поняття або
явища, які відсутні в нашому житті, а тому вони не мають в українській мові
спеціальних слів для їх позначення.
До вищезазначених слід додати ще транскрипцію, транслітерацію та
калькування (переклад по частинах слова). Використовуються ці способи в тих
випадках, коли неможливо відшукати у мові перекладу лексичної одиниці, яка
б відповідала усім вимогам перекладу сленгу, через різні соціокультурні реалії.
Отже, як бачимо з прикладів, найбільшою проблемою при перекладі
сленгізмів є збереження та правильна передача емоційно-експресивного
 32

забарвлення та стилістичного відтінку. Не завжди ці умови виконуються.

Відбувається це через те, що перекладачі необізнані з відповідним шаром
лексики. Виправити цей недолік, можна лише, якщо фахівці перед тим як
робити переклад будуть ретельно досліджувати і вивчати відповідну лексику.
Найлегше це зробити, шляхом вивчення соціального прошарку населення, який
користується такою лексикою, аналіз реалій життя цих людей та спілкування з
ними (по можливості). Лише в таких випадках буде досягатися найвищий
рівень точності і правильності перекладу, що буде переконувати глядача у
реальності подій, які відбуваються на екрані.
 33

Висновок
Отже, зараз сленгом називають специфічну підмову спілкування людей
певних професій та вікових груп. Мова як система залишається динамічною,
такою, що постійно розвивається. Саме сленг є активним постачальником слів
розмовного використання.
Молодіжний сленг ― це повноцінний елемент мовного простору. Він
займає свою нішу у кадастрі національної мови. Але не всі його члени
збагачують її словник. Завдання мовознавців полягає у тому, щоб виокремити
усе, що увиразнюватиме наше мовлення, збагачуватиме, а не засмічуватиме
наш словник. Молодіжна мова має творитися розумно, а не калькуватися за
чиїмись зразками.
Незважаючи на те, що початки теоретичних вивчень лексики та
фразеології субстандартних мов сягають ще ХІХ ст., вони були поодинокими і
мали вигляд окремих короткихрозвідок історичного плану. Активне вивчення
особливостей професійного та вікового мовлення розпочинається з другої
половини ХХ ст. і набуває розвитку наприкінці століття. Кінець ХХ — початок
ХХІ ст. уводить у коло наукових студій проблему вивчення особливостей
функціонування молодіжного сленгу української мови тощо.
Носіями молодіжного сленгу є соціально різнотипні (школярі, студенти,
військові тощо) міські жителі віком від 14 до 28 років. Молодіжний соціолект
структурують загальний молодіжний жаргон, спеціалізовані молодіжні жаргони
(шкільний та студентський), професійні соціолекти (музичний, армійський,
комп’ютерний тощо). Кожен із цих складників є окремою мовною підсистемою,
але в умовах молодіжного сленгу вони тісно переплітаються і взаємодіють між
собою. Молодіжний сленг виступає посередником, який пов’язує окремі
соціолекти зі зниженою розмовною мовою інших вікових груп населення.
Центром лексичної системи молодіжного соціолекту є людина в
сукупності таких ознак, як зовнішність, частини тіла, органи, фізіологія, одяг,
взуття, рід діяльності,соціальний стан, національність тощо. В розроблених
лексико-семантичних поляхрепрезентовані фізичні дії людини, характеристики
її мовної поведінки,психічного стану, інтелектуальних дій або здатності.
 34

Школярсько-студентський соціум володіє загальномолодіжним

жаргоном, але разом з тим тут виділена власна предметна галузь — навчання.
Актуальними лексико-семантичними полями у жаргонному слововживанні
молоді, яка навчається, є: найменування осіб; навчальних дисциплін;
предметів, пов’язаних з навчанням.
Серед професійно-орієнтованих субсистем найбільший вплив на
молодіжний сленг мають музичний, армійський, комп’ютерний соціолекти.
Особливості музичного сленга роблять популярними жаргонізми музикантів,
окремі з яких стають загальновідомими. Комп’ютери стають ефективним
способом спілкування, інтеграціїта отримання оперативної інформації, що
активізує формування комп’ютерного соціолекту та проникнення його одиниць
у молодіжний сленг.
Семантична деривація (метафора та метонімія) є засобом поповнення
словникового складу молодіжного сленгу будь-якої мови. Продуктивними є
традиційні способи творення — афіксація, усічення основи, словоскладання,
абревіація. На відміну від сленгових іменників і прикметників, у яких основним
формантом творення є суфікс, дієслова-сленгізми відзначені різноманітною
афіксацією (префіксальний, префіксально-суфіксальний, префіксально-
постфіксальний способи творення) . Способом усічення основи у молодіжному
слензі утворені лише іменники. Компонентами складних іменників-сленгізмів є
в першу чергу літературні, потім — жаргонні, іншомовні основи. Особливість
абревіації молодіжного сленгу полягає в тому, що статусу складноскорочених
слів набувають загальновживані слова.
Формування молодіжного сленгу української мови відбувається на основі
семантичних перетворень лексем літературної мови з використанням складних
тропів (шляхом метафоричного та метонімічного переосмислення слів),
запозичень, а також засобами деривації.
Шляхи подальшого дослідження проблеми є доволі перспективними, хоча
й не завжди досяжними. Швидкий розвиток прогресу крокує величезними
кроками, що фіксація сленгової системи на паперових носіях встигає швидше
застаріти та вийти із широкого ужитку, ніж стати у пригоді майбутнім
 35

філологам. У сучасній україністиці гостро відчувається брак словників

ненормативної, зокрема, жаргонної лексики, виданих на паперовому носії.
Кожна цивілізована нація має у власному користуванні словники такого типу, а
відповідна лексика з необхідною соціостилістичною стратифікацією
представлена у словниках національних мов. В Україні на даний момент існує
всього три майже аматорські лексикографічні видання, видані невеликим
тиражем: «Перший словник українського молодіжного сленгу», укл. С.
Пиркало, за редакцією Ю. Мосенкіса; «Короткий словник жаргонної лексики
української мови» Л. Ставицької та «Словник сучасного українського сленгу»,
упор. Т. Кондратюк. Тому подальша розробка питання досліджень у галузі
сучасної жаргонології єа ктуальною.
Завдання не лише мовознавців, а й усіх свідомих українців ― віднайти точки
дотику між минулим і сучасним. Молодіжний сленг ― це повноцінний елемент
мовного простору. Він займає свою нішу у кадастрі національної мови. Але не
всі його члени збагачують її словник. Завдання полягає у тому, щоб виокремити
усе, що увиразнюватиме наше мовлення, збагачуватиме, а не засмічуватиме
наш словник. Ми повинні творити молодіжну мову самостійно, а не калькувати
її за чиїмись зразками.