МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ
Кафедра теорії та практики перекладу англійської мови

Рекомендовано до захисту
Протокол засідання кафедри № ____
від «____» _____________ 2017 р.
Завідувач кафедри Ребрій О.В.
(підпис)

ДИПЛОМНА РОБОТА

ГАСТРОНІМИ ЯК ОБ’ЄКТ АНГЛО-УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ

Виконавець:
Студентка 6 курсу, групи ЯЕ-63
Шаталова Світлана Андріївна
(прізвище, ім’я, по батькові)

Керівник роботи:
Ребрій Олександр Володимирович,
доктор філологічних наук, доцент
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
Підсумкова оцінка:
за національною шкалою:
кількість балів: ______
Підпис керівника

Дипломну роботу захищено на засіданні Екзаменаційної комісії

Протокол № ____ від «____» ______________ 2018 р.

Голова Екзаменаційної комісії ______________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Харків – 2018
 2

ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ 1: Теоретичні засади дослідження англо-українського перекладу
гастронімів………………………………………………………………………..7
1.1. Визначення та характеристика гастронімів в аспекті перекладу………….7
1.2. Класифікація гастронімів в аспекті перекладу……………………………15
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………..20
Розділ 2: Методологічні засади дослідження англо-українського
перекладу гастронімів…………………………………………………………21
2.1. Особливості перекладу культурно-специфічної лексики………………21
2.2. Стратегія як методологічний інструмент………………………………….29
2.3. Методи і матеріал дослідження……………………………………………34
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………..36
Розділ 3: Перекладацький аналіз……………………………………………39
3.1. Стратегії і способи відтворення гастронімів у творах фантастичного
жанру……………………………………………………………………………40
3.2. Стратегії і способи відтворення гастронімів у творах реалістичного
жанру……………………………………………………………………………..47
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………..57
Загальні висновки……………………………………………………………...60
Список наукової літератури…………………………………………………..62
Список лексикографічних та довідкових джерел………………………….67
Список джерел ілюстративного матеріалу………………………………….69
Summary…………………………………………………………………………70
 3

ВСТУП

Їжа – це той невід’ємний атрибут людського існування, який віднайшов

своє відображення не лише на побутовому рівні, а й у багатьох інших
проявах культури, наприклад, живописі, скульптурі, кінематографії і,
звичайно, в літературі.
Деякі продукти харчування та страви є культурно-специфічними, а
отже передача їхніх назв при перекладі становить певні труднощі. Потреба у
комплексному вивченні особливостей перекладу гастронімів з урахуванням
їхніх лінгвістичних, культурологічних та когнітивних характеристик з
англійської мови українською зумовлює актуальність нашого дослідження.
Об’єктом дослідження є гастроніми та квазігастроніми як різновиди
перекладацьких труднощів у художньому дискурсі.
Предметом аналізу є особливості перекладу гастронімів та
квазігастронімів з англійської мови українською.
Метою дослідження є визначення особливостей іншомовного
відтворення культурно-специфічних гастронімів та квазігастронімів.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань:
– дати визначення гастронімам та квазігастронімам як об’єктам
перекладознавчого дослідження;
– охарактеризувати труднощі при перекладі культурно-специфічної
лексики;
– визначити способи подолання лексичних труднощів в англо-
українському художньому перекладі;
– з’ясувати особливості перекладацького відтворення гастронімів як
маркерів національної картини світу;
– визначити головні стратегії та способи перекладу гастронімів та
квазігастронімів при перекладі художньої літератури;
 4

– проаналізувати відтворення гастронімів та квазігастронімів у фокусі

англо-українського перекладу з погляду на застосовані перекладачем
стратегії та способи перекладу.
Матеріалом дослідження виступили 300 прикладів гастронімів з
роману “Harry Potter and the Philosopher’s Stone” авторства англомовної
письменниці Дж. К. Ролінґ та його перекладу українською мовою,
виконаного В. Морозовим; “Fried Green Tomatoes at the Whistle Stop Café”
американської письменниці Ф. Флеґґ та перекладу цього твору у виконанні
Д. Петрушенка; роману “Chocolat” англійської письменниці Дж. Гаррис та
його перекладу українською мовою, здійсненого В. Поляковим.
Методи дослідження зумовлені загальною метою та завданнями. Серед
них представлені методи як загальнонаукового, так і власне
перекладознавчого характеру. Класифікаційний аналіз використовувався для
впорядкування й цілісного представлення опрацьованого матеріалу у вигляді
класифікацій. Порівняльний аналіз як провідний перекладознавчий метод
було задіяно для зіставлення між собою як текстів оригіналів та текстів
перекладів в цілому, так і на рівні окремих складових. За допомогою
структурно-семантичного аналізу вивчалися формально-змістові
характеристики вербальних одиниць лексичного рівня. Функціональний
аналіз використовувався для визначення того, як функціональні
характеристики вихідних текстів та/або одиниць визначають способи їхнього
іншомовного відтворення. Індуктивний метод дозволив отримати загальний
висновок на основі результатів аналізу.
Положення, що виносяться на захист:
1. Нами було запропоновано власне визначення терміну «гастронім», а
також нами було вдосконалено вже існуючі семантичні класифікації
лексичних одиниць на позначення явищ, об’єктів, суб’єктів та дій, які
пов’язані з їжею. Під гастронімами ми розуміємо лексичні одиниці на
позначення їжі та аспектів життєдіяльності людини, які стосуються
приготування їжі. У дзеркалі перекладу гастроніми становлять перекладацькі
 5

труднощі, коли вони мають культурно-орієнтований характер та національно

специфічне навантаження. Такі гастроніми можна віднести до реалій. Отже,
для вирішення цих перекладацьких труднощів використовуються ті самі
способи перекладу, що й для реалій взагалі.
2. Серед основних перекладацьких стратегій для передачі гастронімів
та квазігастронімів ми виділяємо одомашнення та очуження. Вибір певної
стратегії зумовлюється перекладацькими нормами, які не є сталими і
змінюються в залежності від екстралінгвістичних чинників (наприклад,
культурного та політичного).
3. При англо-українському перекладі культурно-специфічних
гастронімів у художній літературі фантастичного та реалістичного жанрів на
даному етапі перекладачі застосовують обидві стратегії в залежності від
рівня впливу глобалізаційних процесів на сферу, цільової аудиторії (при
перекладі для дітей актуалізується пізнавальна функція літератури та вікова
адаптація перекладу) та особистих уявлень перекладача про переклад. Серед
способів перекладу культурно-специфічних гастронімів переважно
застосовується транскодування, гіпероніми, описовий переклад та
контекстуальна заміна. При передачі квазігастронімів, які характеризуються
оказіональністю та з цієї причини не мають словникових відповідників,
досить часто спостерігається втрата ефекту фантастичності через те, що
перекладач надає перевагу одомашненню.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що нами було
сформульовано визначення гастроніма та квазігастроніма в аспекті
перекладу і представлено семантичну класифікацію зазначених понять;
також було визначено особливості використання різноманітних стратегій та
способів при перекладі культурно-специфічних гастронімів в художніх
текстах з англійської мови українською.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що результати
дослідження є певним внеском до загального перекладознавства,
лексикології та порівняльного перекладознавства і можуть застосовуватися
 6

при викладанні як курсу практичного перекладу, так і курсу з теорії

перекладу, а також порівняльного мовознавства.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було
представлено на ІІ турі Всеукраїнського конкурсу студентських наукових
робіт з природничих, технічних та гуманітарних наук зі спеціальності
«Переклад» 24-25 березня 2016 року; у виступі на ХV Міжнародній
студентській науковій конференції «Каразінські читання: Іноземна філологія.
Пошук молодих» 15 квітня 2016 року. За результатами дослідження було
написано і подано до друку у збірці In Statu Nascendi статтю «ГАСТРОНІМИ
ЯК ОБ’ЄКТ АНГЛО-УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ».
 7

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНГЛО-УКРАЇНСЬКОГО
ПЕРЕКЛАДУ ГАСТРОНІМІВ

1.1. Визначення та характеристика гастронімів в аспекті перекладу

Переклад – явище зовсім не нове, проте дуже складне і багатогранне.

Переклад як людська діяльність є однією з найдавніших. Він виник через
потребу встановлення контактів між різними групами людей первісного
суспільства. Разом з тим, що він став способом вирішення нагальних
практичних проблем, переклад також набув статусу одного з головних
джерел культурного обміну, а отже і взаємозбагачення різних етносів та
цивілізацій.
Окрім того, з ним так чи інакше будь-яка людина стикається кожного
дня. Тому знання, якими наразі володіє людство про нього, не можна назвати
вичерпними, а отже потреба у дослідженні перекладу й досі залишається
актуальною.
В. Н. Коміссаров визначає це явище як «вид мовного посередництва, за
якого зміст іншомовного тексту передається іншою мовою шляхом створення
цією мовою комунікативно рівноцінного тексту» [14, с. 248].
За класифікацією Р. Якобсона переклад має три різновиди:
Внутрішньомовний переклад (перейменування) – інтерпретування
вербальних знаків за допомогою інших знаків тієї ж мови.
Міжмовний переклад (власне переклад) – інтерпретування вербальних
знаків за допомогою іншої мови.
Та міжсеміотичний переклад (трансмутація) – інтерпретування
вербальних знаків за допомогою невербальних знакових систем [29].
Ми, перекладачі, маємо справу з міжмовним перекладом. Перекладач
або теоретик перекладу розуміє, що, перш за все, власне переклад – це
культурне явище, досягнення взаєморозуміння між представниками двох
 8

культурних груп. Ми як фахівці у галузі перекладознавства усвідомлюємо,

що під час перекладу встановлюється не просто взаємозалежність між
лексичними або синтаксичними одиницями. Натомість перекладач
розтлумачує думки та уявлення, намагаючись максимально ретельно зважити
спільне та відмінне не тільки в об’єктивному («речовому») плані, а й у
культурному, адже саме ставлення мовця до об’єкта або явища зазвичай
представляє собою предмет комунікації, тому що, як зазначає вже вище
згаданий Р. Якобсон, значення належить не предмету дійсності, а знаку [29].
Останнім часом лінгвісти, філологи та перекладознавці все частіше
звертаються до проблеми взаємозв’язку мови, мовлення, мислення та
культури і зокрема до питання мовної картини світу. Відомий науковець
Е. Сепір порівнює мовлення з такою ж повсякденною і звичною людською
діяльністю, як ходіння. Він зазначає, що мовлення, на відміну від ходіння,
яке закладено у людині природою, не є успадкованим. Мовлення
неінстинктивне, воно набуте і несе культурну функцію. Е. Сепір стверджує,
що мовлення – це історичній спадок соціальної групи, сформований
внаслідок тривалого використання [21, с. 5].
Проте вчений не погоджується з тим, що мова та культура можуть
поєднуватися причинно-наслідковими зв’язками. Він розмірковує наступним
чином: культура – це те, ЩО робить і думає суспільство, а мова – це те, ЯК
воно думає. Е. Сепір зазначає, що тісний зв’язок між цими явищами може
простежуватися хіба що на суто лексичному рівні і представляти інтерес
лише для дослідження запозичень. Більш того, науковець каже, що «жоден
студент, який вивчає лінгвістику, не має допускатися помилки,
ототожнюючи мову з її словниковою складовою» [42, с. 104].
О. В. Ребрій, досліджуючи сучасні концепти творчості у перекладі,
поміж іншим, доходить до висновку, що набута у постмодерну добу
інтертекстуальність перекладу породжує міжкультурну інтертекстуальність,
завдяки якій культури отримують можливість не тільки переймати
іншокультурні змісти, але й нові способи опанування ними. Виходячи з
 9

цього, автор називає переклад «засобом пізнання/(само)рефлексії, засобом

індивідуального та колективного розвитку й засобом формування
культурного континууму», а також підкреслює значну роль різних видів
перекладу у формуванні культур [18, с. 24–25; там само, с. 33].
Поняття культури є дуже широким та охоплює всі сфери життя
людини. Так, перше визначення, яке надає Публічний електронний словник
української мови, характеризує культуру як «сукупність матеріальних і
духовних цінностей, створених людством протягом його історії» [51].
Оксфордський словник серед інших формулює майже ту саму думку,
визначаючи культуру як «мистецтво та досягнення в інших сферах прояву
інтелектуальної діяльності людини у сукупності», а також як «уявлення,
звичаї та соціальну поведінку певного народу чи суспільства» [55].
У визначенні поняття «мовної картини світу» дослідники також ще не
дійшли консенсусу. Це поняття розглядається у багатьох контекстах та
набуває різних відтінків.
Поняття «мовної картини світу» сягає корінням вчень відомого
німецького лінгвіста Вільгельма фон Гумбольдта, який запровадив
визначення мови як відображення «духу народу», що нерозривно пов’язаний
зі структурою мови [9, с. 147].
Л. Вайсґербер був першим, хто використав термін «мовна картина
світу» (Weltbild der Sprache) у своїй монографії «Рідна мова і формування
духу». Дослідник зазначає, що мова «дозволяє людині об’єднати весь досвід
в єдину картину світу та змушує її забути про те, як вона сприймала
навколишній світ до того, як вивчила мову» [6, с. 51].
На основі цих досліджень була побудована гіпотеза Сепіра-Ворфа про
лінгвістичну відносність. Вони стверджують, що процес пізнання світу
відбувається через призму мови. Е. Сепір, досліджуючи мови індійських
племен, намагався довести залежність культури та світобачення від мови, а
також неможливість індивідуалізованого сприйняття через неминучий вплив
мови на індивіда [21, с. 117]. Натомість Б. Ворф не спростовував
 10

індивідуалізоване світосприйняття, а лише зазначав, що мова зумовлює те, як

саме ми можемо пізнавати світ [23, с. 174].
О. О. Корнілов, формулюючи визначення «мовної картини світу»,
стверджує, що вона відображає не сучасні уявлення та світосприйняття
певного етносу, а його розуміння світу на первинному, наївному,
донауковому етапі пізнання [15, с. 15]. Поняттям «наївності» оперує також
Ю. Д. Апресян. Він ототожнює поняття «мовна картина світу» та «наївна
картина світу». У своїй статті «Образ людини за даними мови. Спроба
системного опису» автор виводить декілька положень стосовно «мовної
картини світу».
По-перше, кожна природна мова відображає спосіб сприйняття світу.
Такі загальні уявлення людей, що з’являються внаслідок цього,
Ю. Д. Апресян називає «колективною філософією», яка є обов’язковою для
усіх носіїв мови.
По-друге, спосіб концептуалізації світу має подвійну природу;
оскільки, з одного боку, він є універсальним для всього людства, а, з іншого
боку, – національно специфічним, тому що залежить від певної мови, яку
використовує група людей.
По-третє, необхідно розрізняти «наївне» та «примітивне», тому що у
цьому контексті «наївне» позначає ненаукове сприйняття, тобто побутове.
І нарешті, «мовна картина світу» включає власну систему наївних
понять, наприклад: часу, простору, етики [3, с. 38–39].
Професор З. Д. Попова стверджує, що «мовна картина світу – це
сукупність уявлень народу про дійсність, зафіксованих в одинцях мови на
певному етапі розвитку народу» [17, с. 5].
Сучасна дослідниця слов’янської філології з Естонії, Л. Рябова, на
основі вже зазначених досліджень та низці інших визначає мовну картину
світу як єдину систему поглядів, що складається з сукупності уявлень про
світ, які відображаються на лексичному рівні певної мови світу [20, с. 3].
 11

Їжа, на нашу думку, займає серед аспектів культури не останнє місце,

оскільки вона – це те, що є невід’ємною частиною нашого побуту, яка
супроводжує нас із часів появи людства. З розвитком культури відбувається
одночасно й розвиток окремих її складових. Гастрономічна культура постає
та формується у вигляді національних страв, застільних традицій та звичаїв;
вона також зазнає змін через різноманітні зовнішні чинники (наприклад,
міграційні процеси, війни та встановлення дипломатично-культурних
зв’язків з іншими державами, а отже етносами) [43].
Французький антрополог та етнограф К. Леві-Строс у своїй праці
«Міфологіки» аналізує культуру та суспільство саме через призму їжі та
застільних традицій. Дослідник зазначає, що приготування їжі відрізняє
людину від тварини, відокремлює її від природи і стає підґрунтям для
заснування культури. Він вводить концепцію «кулінарного трикутника», в
якій за допомогою взаємозалежностей між трьома поняттями: сире,
приготоване та гниле, він розвиває власний підхід до структурування типів
культур. Так само через протиставлення смажене-варене він характеризує
культурне та природне, маскулінне та фемінне і пояснює те, яким чином
приготування їжі вплинуло на розвиток культури взагалі та розвиток
культури і світогляду конкретних народів [37].
Л. Рябова взагалі прирівнює процес приготування їжі до творчості,
вона називає конкретні страви витворами мистецтва, кожен з яких має
відповідну назву [20, с. 5].
Звернімося до фольклору, дзеркала культурних особливостей народу.
Українська мова рясніє прислів’ями та приказками про їжу. Пригадаймо хоча
б деякі з них:
Яка пшениця, така й паляниця.
Без солі, без хліба немає обіда.
З полови хліба не спечеш [50].
У переважній більшості з них йдеться про хліб та сіль, якими за
традицією також зустрічають любих гостей. Отже, можна дійти висновку, що
 12

ці продукти харчування є культурно забарвленими; вони є символами

достатку, добробуту та гостинності.
В англомовному світі також вистачає метафоричних виразів та
приказок, у яких фігурує їжа. Наприклад:
An apple a day keeps the doctor away.
Коли яблуко з’їси, будеш вік здоровий ти.
It is my cup of tea.
Це мені до душі. Дослівно: це – моя чашка чаю.
Bread always falls on the buttered side.
Бутерброд завжди падає до низу маслом.
Знову ж таки ми бачимо, що у народній творчості згадуються найбільш
розповсюджені та вживані продукти харчування. Яблуко є одним з основних
видів фруктів для мешканців Сполученого Королівства та США, з нього
готують різноманітні солодощі, випічку та соуси. Не слід забувати й про те,
що у християнській культурі, особливості якої притаманні як нашому
світобаченню, так і уявленням британців, американців та взагалі більшості
англомовного населення, яблуко символізує спокусу.
Не викликає подиву те, що чай, як улюблений напій жителів туманного
Альбіону, несе значення задоволення в англійській мові. Образ хліба
зустрічається також нерідко, проте на відміну від українців, носії англійської
мови вживають комбінацію хліб-масло, а не хліб-сіль.
Взаємозв’язок між їжею та культурою розглядається у книзі К. Деніел
«Прожерливі діти: хто кого їсть у дитячій літературі» (“Voracious Children:
Who Eats Whom in Children’s Literature”). На самому початку автор
стверджує, що, незважаючи на те, що їжа – це елемент буденності, вона не
позбавлена більш високого значення, ніж просте задоволення біологічних
потреб людини. Ми це можемо побачити на прикладах з художньої дитячої
літератури, де їжа зустрічається доволі часто і несе визначну роль у побудові
портретів персонажів та власне сюжету.
 13

Перший розділ книги присвячено саме питанню їжі та культурної

ідентифікації, і має заголовок «Ти – це те, що ти їси», де автор пояснює
залежність між смаковими вподобаннями та особливостями національного
характеру. Серед факторів, які впливають на джерела їжі та традиції
вживання, дослідниця зазначає географічний чинник і релігійні особливості
певної соціальної групи (наприклад, чисте – те, що можна вживати;
священне чи брудне – табу). Також згадуються культурно зумовлені соціальні
правила харчування, що визначають не лише дозволені та заборонені
продукти, але й перелік того, що прийнято вживати представникам певної
статі та віку, час трапези та спосіб вживання (тобто «гарні манери») [33].
Відомий французький філософ та лінгвіст Р. Барт у своїй статті «Про
психосоціологію сучасного споживання їжі» (“Vers une psycho-sociologie de
l'alimentation modern”) називає їжу системою комунікації, а кожен продукт
або страву – повноцінним знаком, який змінюється, постійно щось вбирає у
себе і щось втрачає [30].
Дослідниця Т. М. Князєва узагальнюючи уявлення про їжу у працях
П. Бурдьє, Т. Веблена та інших доходить висновку, що «концепт їжі в
культурі повсякденності – специфічна система норм, принципів і зразків, що
втілюється у способах приготування їжі, наборі прийнятих у даній культурі
продуктів й їхніх сполучень, практиці споживання продуктів харчування, а
також рефлексії над процесами приготування й прийняття їжі. Концепт їжі в
культурі повсякденності виконує наступні функції: регулятивну, функцію
маркування соціального й культурного статусу індивіда, комунікативну,
трансляційну, функції ідентифікації й інтеграції. При цьому найбільш
значущими варто визнати регулятивну функцію й функцію маркування
соціального й культурного статусу» [12].
Вивчаючи їжу в аспекті перекладу, ми стикаємося з необхідністю
вирішити термінологічне питання стосовно одиниць, що розглядатимуться
далі у цій праці. На відміну від інших термінологічних систем, кулінарні
терміни є загальновживаними, а отже піддаються постійному
 14

екстралінгвістичному впливу (особливо у теперішній час – епоху

глобалізації).
Дослідниця глютонічного дискурсу І. О. Державецька у своїй статті
зазначає, що сьогодні у нас відсутня термінологічна єдність по відношенню
до сфери, яка стосується їжі, включаючи й визначення поняття глютонічного
дискурсу, яким оперує І. О. Державецька [10]. Сама вона описує глютонічний
дискурс як той, що «характеризує кулінарію як мистецтво, що потребує
спеціальних наукових знань і вмінь, а також розуміння тонкощів
приготування їжі, оцінку її смакових властивостей та власне
споживання» [там само]. Тож, через неусталеність термінологічної бази на
сьогоднішній день ми маємо безліч синонімічних неологізмів.
Таким чином, наприклад, в англомовних джерелах можна зустріти такі
терміни, як food related lexemes, food terms і cooking terms [40; 41]. На
україномовних теренах це питання все ще не таке популярне, проте у працях
та статтях, присвячених вивченню їжі в лінгвістичному або
перекладознавчому аспекті, фахівці оперують поняттями глютоніма [10],
гастроніма [16] або ще терміна-гастроніма [22]. Л. Рябова через брак
відповідного терміна також вводить власний і називає його цибонімом,
спираючись на латинське слово cibus (їжа або харчі). Відповідно
цибонімічною системою вона називає «систему назв продуктів і страв, з
усіма внутрішніми взаємозв’язками, ієрархією тощо» [20, с. 5–6].
У цьому дослідженні ми будемо використовувати термін гастронім,
який, на нашу думку, є найбільш влучним і зрозумілим. Тож вважаємо за
необхідне надати тлумачення гастроніма в аспекті перекладу, яке ми будемо
надалі використовувати у праці.
Гастроніми (гр. gaster – шлунок, гр. onoma – ім’я) – це ті лексичні
одиниці, які відображають процеси виготовлення продуктів харчування, а
також – приготування, сервірування та вживання їжі.
Зрозуміло, що до переліку гастронімів можна віднести лексеми, які
представляють різні частини мови, і розробити класифікацію, спираючись на
 15

морфологічні особливості гастронімів. Наприклад, їх можна розділити на

дієслова, які позначають дії, що спрямовані на обробку продуктів або їх
вживання; іменники, які власне позначають суб’єктів, об’єкти вживання та
місця вживання; прикметники, які характеризують стан суб’єктів та
властивості об’єктів вживання).
Проте, оскільки в цьому дослідженні ми зосереджуємося більше на
культурологічному факторі перекладу, аніж на лінгвістичному, ми маємо
приділити значну увагу тому, з чим безпосередньо пов’язана культура, –
символу та значенню. Розділ мовознавства, який вивчає значення – це
семантика, отже класифікувати гастроніми у цьому випадку треба з
семантичної точки зору. Тому у наступному підрозділі ми пропонуємо
семантичну класифікацію гастронімів.

1.2. Класифікація гастронімів в аспекті перекладу

Гастронім, як ми вже зрозуміли з підрозділу 1.1., є широким поняттям,

яке охоплює великий лексичний спектр. Як вітчизняні, так і зарубіжні
дослідники пропонують різноманітні класифікації гастронімів.
Наприклад, дослідниця фразеологізмів у німецькій мові О. Л. Лапиніна
класифікує «компоненти-гастроніми» за предметно-поняттєвим
співвідношенням на чотири групи:
1) продукти харчування тваринного та рослинного походження, які у
свою чергу розподілено на підгрупи: м’ясо та м’ясні продукти; злакові, крупи
та мучні вироби; овочі та зелень; молоко та молочні продукти; фрукти і
ягоди; риба та рибні продукти; солодощі, горіхи та сухофрукти;
2) смакові додатки, приправи та сировина;
3) готові страви;
4) алкогольні, слабоалкогольні та безалкогольні напої [16].
З цієї класифікації стає зрозумілим те, що О. Л. Лапиніна зосереджує
увагу виключно на об’єктах вживання. На нашу думку, такий підхід є дещо
 16

обмеженим. Ми також не можемо погодитися з виокремленням «сировини»,

адже будь-яка сировина з тих, що перераховує науковець (наприклад, сироп
чи цукор) вже є продуктом харчування.
У більш лексикографічному доробку І. О. Державецька класифікує
«глютоніми» таким чином:
1) типи їжі (до цих одиниць науковець відносить ті, що позначають
прийоми їжі та особливості її сервірування);
2) якість й готовність;
3) смакові властивості;
4) власне харчові продукти, які поділяються на: фрукти та овочі;
закуски; м’ясні блюда; супи; морепродукти; десерти; крупи; безалкогольні
напої; алкогольні напої;
5) найменування осіб, які займаються приготуванням їжі;
6) найменування закладів харчування.
На нашу думку, ця класифікація є більш повною, тому що до неї вже
включені суб’єкти процесу приготування їжі, характеристики їжі та
громадські місця для вживання їжі. Проте певні логічні зв’язки у
класифікаціїї І. О. Державецької також потребують перегляду, оскільки,
наприклад, у «власне харчових продуктах» дослідниця, виділяючи підгрупи,
ставить в один ряд продукти (як ми розуміємо, вихідний матеріал) та
неповний перелік різновидів страв. Вводячи закуски, супи та десерти, вона
залишає поза полем зору гарніри [10].
Іспанські дослідники У. Остер та Т. Молес-Касес розробили навіть
більш детальну класифікацію лексичних одиниць, пов’язаних з їжею:
1) види їжі (куди віднесли і прості продукти, і ті, що є результатом
виготовлення);
2) види напоїв;
3) властивості їжі;
4) типи прийомів їжі;
5) частини або порції;
 17

6) способи приготування;
7) об’єкти (за допомогою чого готують їжу);
8) місця (приміщення);
9) люди;
10) частини тіла;
11) стан людини;
12) відчуття;
13) дії, особливо ті, що позначають способи вживання їжі та напоїв;
14) описові прикметники, пов’язані з їжею;
15) метафоричні вирази [40].
На нашу думку, ця класифікація є досить структурованою і корисною
для досліджень особливостей перекладу гастронімів у художніх текстах.
Науковці навіть відносять до окремої групи метафоричні вирази, які
сформовані на основі гастронімів.
Отже, спираючись на вже існуючі класифікації, розглянуті вище, і
проаналізувавши лексеми-гастроніми, представлені у матеріалах
дослідження, ми розробили власну класифікацію гастронімів в аспекті
перекладу, розбивши їх на смислові групи, і представляємо її у вигляді
поняттєвої схеми, наведену нижче на Рис. 1.1.
 18

Недарма на схемі класифікацію зображено саме у вигляді ієрархічної

системи, адже розбивка великого лексичного прошарку на групи вказує на

Рис. 1.1 Семантична класифікація гастронімів

 19

спорідненість певних лексичних одиниць, а отже на можливість обговорення

системного підходу у перекладацькій стратегії. Таким чином, ми розбили усі
проаналізовані гастроніми на сім категорій, виділивши у деяких з них
підкатегорії:
1) їжа (все, що вживають художні герої):
а) продукт (що пережовується, і може вживатися самостійно/ або
використовується для приготування страв);
б) страва (готується з кількох продуктів);
в) напій (має рідку структуру і вживається переважно для втамування
спраги);
2. людина (той, хто бере участь у виготовленні продуктів, приготуванні
страв або сервіруванні їжі);
3. заклад (заклад громадського харчування);
4. дія:
а) обробка (включає усі дії щодо підготовки їжі до вживання);
б) вживання (лексеми на позначення способів вживання як рідкої, так і
твердої їжі);
5. знаряддя (посуд та кухонні прилади);
6. одиниця вимірювання;
7. властивість:
а) смак;
б) аромат;
в) текстура.
Далі у цьому дослідженні ми розглядатимемо особливості та стратегії
перекладу гастронімів другого рівня ієрархії, тобто основних категорій, які
представлені у матеріалі дослідження.
 20

Висновки до Розділу 1

Переклад є одним із різновидів (між)мовного посередництва, що

забезпечує культурний обмін між різними групами людей. Теорія перекладу
вивчає особливості міжмовного перекладу або власне перекладу.
Актуальним питанням сучасного перекладознавства є взаємозв’язок
між мовою, мовленням, мисленням і культурою. У цьому контексті переклад
стає засобом самопізнання, розвитку та культурного збагачення.
Культура – це усі матеріальні та духовні цінності людства.
Мовна або наївна картина світу є уявленнями, філософією
представників певної культури, які базуються на ненауковому сприйнятті
дійсності та відображаються на мовному рівні.
Сфера їжі, харчування виступає одним з найперших здобутків
культури, який так само, як й інші культурні прояви, підлягає змінам та
розвитку у часі через численні зовнішні чинники. Ця сфера знаходить своє
яскраве відображення у фольклорі та авторській літературі. Їжу навіть можна
назвати окремою системою комунікації.
На сьогоднішній день у кулінарному дискурсі відсутня термінологічна
єдність. У працях фігурують поняття «кулінарного терміну», «глютоніма»,
«гастроніма», «цибоніма». У нашому дослідженні ми використовуємо термін
«гастронім», який визначаємо як лексичну одиницю, яка відображає процес
виготовлення продуктів харчування або приготування, сервірування та
вживання їжі.
За семантичною ознакою гастроніми можна класифікувати на такі
групи: їжа (продукт, страва, напій); людина; заклад; дія (обробка, вживання);
знаряддя; одиниця вимірювання; властивість (смак, аромат, текстура).
 21

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АНГЛО-
УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ГАСТРОНІМІВ

2.1. Особливості перекладу культурно-специфічної лексики

Дисципліна Translation studies або теорія перекладу формується як така

лише наприкінці ХХ століття, у 70-80 роках. Рівень досліджень зростає як у
географічному масштабі, так і кількісно. Окрім того, дослідження з теорії
перекладу або перекладознавства набувають міждисциплінарного характеру
(праці у галузі перекладу межують з літературою, філософією,
антропологією, психологією, антропологічними та низкою інших
досліджень). В останні тридцять років ХХ століття у світ виходять праця
К. Райс, присвячена скопос-теорії, дослідження Ґ. Турі стосовно норм
перекладу, з’являються концепція динамічної еквівалентності Ю. Найди,
праці Л. С. Бархударова про мову та переклад, публікаціі Я. Й. Рецкєра,
присвячені питанням теорії та практики перекладу (та, зокрема, системності
перекладу).
У той самий час набувають розквіту по всьому світу й глобалізаційні
процеси, які надзвичайно гостро ставлять питання міжкультурного
спілкування і самовизначення та пробуджують зацікавленість до культурних
витоків. Окрім того, на межі ХХ-ХХІ століть спостерігається
приголомшливий розвиток інформаційних технологій, який торкається також
перекладацької сфери, а отже відбуваються зміни у ставленні до сутності
перекладу як діяльності.
Проте більшу увагу науковці все ж таки приділяють
міждисциплінарним аспектам перекладу: саме тим, що пов’язані з
фасилітацією культурних діалогів. Тож, можна сказати, що основний вектор
перекладознавства у наш час змінився з лінгвістичного на етнографічно-
антропологічний [31, p. 1–3].
 22

Сьогодні переклад вже розглядається як реконструювання реальності,

створеної в умовах іншої культури, а майстерність перекладача полягає у
вмілому маневруванні у мережі культурних перетинів, знаходженні спільного
та відмінного, розкритті відмінного для представника цільової культури.
Розглядаючи культуру в аспекті перекладу, теоретики перекладу (а
отже й ми) не можуть оминути питання фонових знань. На сьогоднішній день
не існує одного загальноприйнятого визначення цього поняття.
В англомовних джерелах фонові знання (background knowledge)
розглядаються переважно в освітньому контексті як уся сукупність знань
індивіда про певний предмет та прирівнюються до початкових знань (prior
knowledge) [56].
Наприклад, лінгвокраїнознавці Є. M. Верещагін і В. Г. Костомаров у
праці «Мова та культура» («Язык и культура») 1990 р. дають таке визначення
фонових знань: «фонові знання – це знання, які потенційно присутні у
свідомості людини і тої людської спільноти, до якої належить цей
індивід» [7, с. 43].
Слід зазначити, що більшість вчених-теоретиків таких, як
В. Н. Коміссаров, І. С. Алексєєва, В. П. Фурманова визначають це поняття як
знання, які дають можливість встановлення взаєморозуміння між учасниками
комунікації, і розглядають проблеми, що стосуються міжкультурної
комунікації [14; 1; 25]. Наприклад, В. Н. Коміссаров пише у «Теорії
перекладу» («Теория перевода»), що перекладач, виступаючи на початкових
етапах перекладу реципієнтом тексту-оригіналу, має вилучити з нього
максимальну кількість інформації, а для цього він має володіти тими
фоновими знаннями, що і носії мови оригіналу. Тому успіху він може
досягти лише володіючи максимально повними знаннями про історію, різні
складові культури, особливості сучасного життя та інші реалії народу, який є
носієм мови оригіналу [14, с. 210].
Л. С. Бархударов оперує поняттям екстралінгвістичних знань, які
мають використовуватися задля зняття багатозначності мовних одиниць, а
 23

також для відтворення тих мовних одиниць, які можуть бути опущені у
результаті еліпсису в оригінальному повідомленні [4, с. 31].
В. П. Фурманова, досліджуючи міжкультурну комунікативну
компетенцію майбутнього перекладача, стверджує, що для успішної
міжкультурної комунікації перекладач має володіти такими видами фонових
знань: знаннями про розвиток культури народу, який є носієм мови, в
історичному аспекті; соціокультурними даними; інформацією етнічно-
культурного спрямування, тобто відомостями про звічаї, традиції та побут;
семіотичними даними (особливості позначення предметів оточення, символи
і так далі) [25].
Ю. Найда не спирається на поняття фонових знань, натомість він
наголошує на тому, що перекладач має володіти етнографічними знаннями,
які дозволять йому уникнути найбільш розповсюджених на його думку
перекладацьких помилок: буквальності та уникання запозичень. Він
стверджує, що слова взагалі є символами на позначення рис певної культури,
тому перекладач має бути обізнаним як у вихідній культурній ситуації, так і у
цільовій.
Вчений стверджує, що для правильного перекладу необхідно вивчати
умови дійсного використання певної одиниці, а кожен перекладач має бути
дескриптивним лінгвістом, який досліджує кожне слово з точки зору того, як
його вживають носії мови [39].
Провідний український науковець у галузі методики викладання
перекладу професор Л. М. Черноватий у підручнику «Методика викладання
перекладу як спеціальності» розглядає компетенції, якими має володіти
кваліфікований перекладач. Усього їх налічується п’ять: білінгвальна,
перекладацька, екстралінгвістична, особистісна та стратегічна компетенція.
Під білінгвальною компетенцією розуміють знання структури мови
оригіналу та мови перекладу, а також володіння навичками з усіх видів
мовленнєвої діяльності, які необхідні для перекладу.
 24

До перекладацької компетенції відносять знання з теорії перекладу,

перекладацькі уміння та навички, а також володіння технічними засобами
перекладу, уміння шукати та опрацьовувати інформацію, яка необхідна для
здійснення перекладу.
Екстралінгвістична компетенція включає до свого складу предметі
(галузеві) знання та фонові знання.
До особистісної компетенції поведінкові та пізнавальні механізми,
етична та моральна підготовка перекладача, прагнення самовдосконалення та
знання шляхів підвищення власного фахового рівня, знання норм
спілкування з колегами та працедавцями.
Остання, стратегічна, компетенція це уміння координувати усі вище
перераховані компетенції для здійснення професійного, якісного
перекладу [27, с. 176].
На думку Л. М. Черноватого, фонові знання перекладача мають
відповідати за своїм складом тим, якими володіють середньостатистичні
освічені носії мови оригіналу та мови перекладу. Науковець виділяє такі
групи фонових знань, що необхідні перекладачеві мовної пари англійська-
українська: знання Біблії, знання про релігійні групи різного масштабу,
міфологія та фольклор, знання географії відповідних країн, їхньої історії та
культури (куди відносяться література, живопис, архітектура, музика та інші
види мистецтва), знання про освітні системи відповідних країн, їхній
політичний устрій, законодавчу систему, знання з техніки, загальновідомі
знання з гуманітарних та природничих наук, а також сталі вирази [там
само, с. 165].
Тож, не залежно від термінології та враховуючи специфіку саме
художніх творів, які виступають у ролі матеріала цього дослідження, можна
зробити висновок, що перед перекладачем художньої літератури постає
багато підготовчих завдань, які спрямовані на розширення його фонових
знань: визначити історичні та соціальні обставини написання літературного
твору, проаналізувати особливості літературної доби, до якої його відносять,
 25

проаналізувати зміст твору, спираючись на біографічні відомості автора, а

також, що є критичним у багатьох випадках, здійснити ретельний аналіз
культурних імплікатур тексту-оригіналу.
Зрозуміло, що будь-яка культура є відображенням мисленнєвих
особливостей певної групи людей. Мислення, у свою чергу, згідно з
доробками В. фон Гумбольдта і Ф. де Соссюра, пов’язане з мовою
дихотомічними зв’язками. Тобто вони взаємопов’язані таким чином, що
мислення впливає на мову і навпаки.
Тому мислення, а отже і культура, відображається у побудові мовних
конструкцій та лексичних одиницях, які є найменшими номінативними,
значеннєвими одиницями мови.
Оскільки переклад, не зважаючи на те, що він має за основу, за свій
скелет лінгвістику, за природою він все ж оперує значеннями знаків, як
стверджує Р. Якобсон [29], з яким погоджуються сучасні науковці
постлінгвістичної доби; тому переклад за сутністю більше співвідноситься з
семіотикою; наукою, яка вивчає знаки, знакові системи або структури, а
також їхні властивості.
Лексеми, які несуть на собі чіткий відбиток певної культури, відносять
до культурно-специфічної лексики. Паралельно з культурно-специфічною
лексикою у деяких випадках вживають такі терміни як неперекладна лексика,
безеквівалентна лексика, реалія, лакуна.
Традиційно під безеквівалентною лексикою розуміють лексичні
одиниці, що не мають словникових еквівалентів в одній із порівнювальних
мов з певних причин: або через те, що у довкіллі її носіїв немає відповідних
реалій, або через брак лексичних одиниць у мові, які б позначали відповідне
поняття.
Безеквівалентна лексика дозволяє не прямо, але яскраво, лаконічно та
образно передати якесь уявлення або поняття через посилання на загальне
культурне знання, яке властиве конкретному народу [26, c. 5].
 26

Є. M. Верещагін і В. Г. Костомаров стверджують, що всі номінативні

одиниці – це носії культури та джерела національно-культурної інформації,
тому що окрім плану вираження (форми) мовні одиниці мають ще й план
змісту (значення), а кожне слово має лексичне поняття, яке виконує
класифікуючу функцію. Лексичне поняття може бути міжмовним. У такому
випадку йдеться про еквівалентну лексику. При перекладі таких одиниць не
виникає труднощів. Ті ж слова, план змісту яких не можна зіставити з будь-
яким лексичним поняттям іншої мови, відносять до безеквівалентної лексики
та умовно називають неперекладними [7, с. 38]. На думку вчених, до складу
безеквівалентної лексики входять слова, що позначаються терміном реалія
або слово-реалія.
Наприклад, Я. Й. Рєцкєр визначає безеквівалентну лексику, як таку, що
перш за все показує реалії характерні для країни вихідної мови [19, c. 58].
Слова-реалії є невід’ємною частиною лексики рідної мови і представляють
собою один із засобів вираження національного та історичного колориту в
художніх творах.
Термін реалія за «Словником лінгвістичних термінів» позначає
«елементи побуту і культури історичної епохи та соціального устрою,
державного устрою і фольклору певного народу, що є чужими для інших
народів» [53, c. 381].
М. Л. Вайсбурд розуміє реалію досить широко і відносить до реалій
«події громадського і культурного життя країни, громадські організації та
установи, звичаї та традиції, предмети вжитку, імена історичних постатей,
артистів, спортсменів, вчених, письменників; явища природи» [5, c. 20].
А. В. Федоров пише про лексеми, що «визначають суто місцеве явище,
для якого немає відповідників у побуті та розумінні іншого народу», і далі
називає їх назвами реалій або словами-реаліями [24, c. 75].
Л. С. Бархударов надає наступне визначення реалій: «слова, що
визначають предмети, поняття та ситуації, які не існуюють у практичному
досвіді людей, що розмовляють іноземною мовою», а потім називає предмети
 27

духовної і матеріальної культури, які відносяться до них: страви національної

кухні, національний одяг та взуття, народні танці, політичні установи та
суспільні явища, торгові та громадські установи [4, c. 95].
Найбільш повне уявлення про погляди на реалії можна побачити у
роботі С. Влахова та С. Флорина [8, c. 35-47]. За їхнім визначенням, реалії
представляють собою «слова (і словосполучення), які називають об’єкти, що
є характерними для життя (побуту, культури, соціального та історичного
розвитку) одного народу, але є чужими для іншого; як носії національного та
історичного колориту, вони, як правило, не мають чітких відповідностей
(еквівалентів) в інших мовах, а отже не підлягають перекладу «на загальних
підставах», потребуючи особливого підходу» [там само, c. 55].
Для більш повного уявлення про те, що ж таке реалія, доцільно
розглянути її типи на прикладі класифікації С. Влахова та С. Флоріна, які
розділили усі реалії на дві групи:
1) за предметною ознакою;
2) за місцевою ознакою (в залежності від національної та мовної
приналежності).
За предметною ознакою виділяють:
а) географічні реалії (об’єкти фізичної географії, найменування
географічних об’єктів, пов’язаних, з діяльністю людини);
б) етнографічні реалії (їжа, напої, побутові заклади, одежа, прикраси,
житло, меблі, посуд, транспорт, професії, знаряддя праці, організація праці,
музика, свят, найменування мір і грошей);
в) суспільно-політичні реалії (адміністративно-територіальні одиниці,
населені пункти, органи та носії влади, соціальні явища та рухи, звання,
титули, звернення, учбові заклади і культурні установи).
За місцевою ознакою виділяють такі, що є релевантними:
а) у площині однієї мови (власні слова мови; запозичення);
б) у площині пари мов (зовнішні і внутрішні реалії).
 28

Львівьска професорка Р. П. Зорівчак, на нашу думку, дуже лаконічно та

вичерпно визначає реалії як «монолексемні та полілексемні одиниці, що
вміщують як основне лексичне значення традиційно закріплений комплекс
краєзнавчої інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови
сприймача» [11, с. 58].
Тож при перекладі реалій ми вбачаємо такі дві головні труднощі:
1) відсутність в перекладацькій мові відповідника (еквівалента) через
відсутність в оточенні носіїв цієї мови об’єкта, який ця реалія позначає;
2) необхідність, передати не тільки предметне значення (семантику)
реалії, а й її колорит (конотацію) − національне та історичне забарвлення.
Р. П. Зорівчак виокремлює дев’ять способів передачі реалій при
перекладі, до яких вона відносить комбіновану реномінацію, дескриптивну
перифразу, транскрипцію (транслітерацію), ситуативний відповідник,
калькування, гіперонімічне перейменування або генералізацію, транспозицію
на конотативному рівні, метод уподібнення або синонімічну заміну та
контекстуальне тлумачення реалій [там само, с. 84–150].
Звернімося тепер до визначення лакуни. У «Словнику термінів
міжкультурної комунікації» дають таке тлумачення цього поняття: «Лакуна
(лат. lacuna – «заглибина», «западина») – відсутність лексичних еквівалентів
у одній із мов, які вивчаються чи зіставляються (рідній чи іноземній). Лакуни
пов’язані в основному з позначенням національних, історико-культурних
реалій, «культурних предметів»» [46].
У «Лінгвістичній енциклопедії» О. О. Селіванової 2010 року зміст
цього поняття уточнюється і набуває перекладознавчого відтінку. Укладач
стверджує, що лакуни, які можуть відноситися до різних мовних рівнів,
ускладнюють переклад через те, що у мові перекладу відсутні відповідники,
які б позначали деякі поняття, категорії, види асоціативних реакцій та
паравербальні (інтонаційні, темброві, тональні) засоби мовлення [52, с. 321].
Говорячи про лакуни, досить часто серед основних її характеристик
згадується екзотичність.
 29

О. О. Селіванова надає також систематизовану класифікацію лакун і

розподіляє їх на системні (тобто мовні) та функціональні (тобто мовленнєві
або культурологічні), тому що вони проявляються відповідно на мовному та
мовленнєвому рівнях.
Отже, як ми можемо зрозуміти з цієї класифікації, ототожнення лакун з
безеквівалентною лексикою є помилковим, тому що не всі лакуни не мають
еквівалентів. Тому буде більш доречним, на думку О. О. Селіванової, казати
про те, що безеквівалентна лексика може бути включена до лакун. Реалії
дослідниця відносить до особливої групи лакун – концептуальних [там само,
с. 321].
Дж. Мандей, дослідник іспанської мови та перекладу з Лідсу, називає
лакуною лексичну прогалину, яка з’являється у мові перекладу відносно
вихідної мови. При цьому він зазначає, що така прогалина може бути як
культурного, так і термінологічного характеру. До способів передачі лакун у
перекладі Дж. Мандей відносить транскрипцію, запозичення, експліцитний
спосіб (пояснення) та адаптацію [44, с. 203].
Таким чином, ми можемо дійти висновку, що гастроніми, які несуть
якесь певне національне забарвлення, ми можемо класифікувати як реалії або
лакуни культурного простору. А отже при перекладі гастронімів можна
застосовувати ті самі способи перекладу, що й при перекладі реалій взагалі.
Звичайно, при перекладі можуть виникати певні закономірності та
особливості у вирішенні проблем з передачі такої лексики, які ми спробуємо
вивести та розглянути у наступному розділі на основі перекладу художніх
матеріалів дослідження.

2.2. Стратегія як методологічний інструмент

Проблема стратегії в теорії перекладу є однією з головних, на рівні з

проблемою перекладності. Але дивним є те, що чіткого визначення поняття
«стратегія» у перекладознавстві досі немає. Взагалі це поняття широко
 30

використовується у багатьох дисциплінах. Етимологія слова «стратегія»

сягає корінням Давньої Греції, де воно позначало «мистецтво
полководця» [48].
У загальному розумінні стратегія представляє собою організацію дій у
певній послідовності задля досягнення конкретної, визначеної мети.
Питання перекладацької стратегії підіймає й відомий перекладознавець
В. Н. Коміссаров, він каже, що в основі перекладацької стратегії лежать
знання та застосування загальних перекладацьких принципів зі здійснення
процесу перекладу, які можна розділити на три групи: деякі вихідні
постулати, вибір загального напрямку дій та вибір характеру та послідовності
дій у процесі перекладу[13, с. 356–357].
Але, беручи до уваги те, що під час перекладу ми маємо справу зі
складною системою ієрархічних одиниць, у контексті дисципліни
перекладознавства ми не можемо говорити лише про послідовність дій, яка,
хоча й може бути спрогнозована у глобальному плані, на мікрорівнях є
непередбачуваною. Тому, беручи до уваги саме це зауваження, більш
доречним є визначення, запропоноване В. Льоршером, згідно з яким
стратегія – це «потенційно усвідомлена процедура для розв’язання проблем,
які виникають у процесі перекладу тексту або будь-якої його частини» [38,
с. 76].
Власне у теорії перекладу наукове підґрунтя для розгляду стратегічної
проблеми було закладено у праці Ф. Шлейєрмахера «Про різні методи
перекладу» 1813 року, завдяки якій згодом було сформовано головні засади
сучасного перекладознавста. Як можна зрозуміти з назви трактату, дослідник
керувався поняттям «методів» перекладу. Ф. Шлейєрмахер виділяв два
методи. Згідно з першим, перекладач ніби змушує читача рухатися назустріч
письменнику; згідно з другим, навпаки автор оригіналу має йти назустріч
читачеві [28].
 31

Так, у першому випадку не приховується іншомовне походження

тексту, а у другому випадку створюється текст, який природно сприймається
читачем.
Ідеї Ф. Шлейєрмахера були переосмислені Л. Венуті в кінці
ХХ століття. Л. Венуті, перейменовуючи «методи» Ф. Шлейєрмахера,
уводить поняття «стратегії». У доробку дослідника їх також дві, він поділяє
їх на «очуження» (foreignization) і «одомашнення» (domestication) [45].
Ця термінологія й досі використовується у сучасній теорії перекладу,
хоча можна дотримуватися думки, що поняття «очуження» (foreignization) і
«одомашнення» (domestication) є занадто широкими та охоплюють явища, які
не може вмістити поняття «стратегії». Ці поняття можна радше співвідносити
із тенденціями в історії перекладу, тобто із тенденціями буквального і
вільного перекладу.
На теперішній час теоретики перекладу збігаються у думці, що
стратегії очуження та одомашнення – це крайності, які не можуть існувати в
реальних перекладах у чистому вигляді. Це зумовлено тим, що перекладач,
прагнучи досягти адекватності перекладу завжди балансує між цими
стратегіями, в залежності від форми, смислу та мети тексту оригіналу, а
також норм, які існують у суспільстві на момент створення перекладу.
Якщо одомашнення дозволяє максимально повно передати зміст твору
і підвищити рівень розуміння тексту читачем, то очуження допомагає більш
повно передати смисл, додаткове екстралінгвістичне навантаження.
Зараз перекладознавці також виділяють поняття глобальної та
локальної перекладацької стратегії. Глобальна перекладацька стратегія – це
застосування загальних принципів перекладу до цілого тексту в залежності
від мети комунікації, цілей та інтересів читача. Локальні стратегії перекладу
стосуються окремих фрагментів тексту.
Обидва види таких стратегій пов’язані між собою. Крім того, вибір
локальної стратегії завжди базується на аналізі тексту в цілому, його
 32

фрагментації та виявленні джерел «неперекладності», тобто потенційних

перекладацьких труднощів [36].
Т. П. Андрієнко вважає, що стратегія виникає внаслідок взаємодії
низки екстралінгвістичних, комунікативних та текстових (власне текстових
та інтерктекстуальних) факторів. На її думку глобальна стратегія, яка
визначається перекладацькими принципами, визначає вибір локальної
стратегії, яка зумовлює вибір тактики, що у свою чергу зумовлює вибір
перекладацьких прийомів [2].
Розглядаючи проблему перекладацької стратегії, не можливо оминути
не менш важливе питання перекладознавства, яке постало у ХХ столітті,
питання норми перекладу. Цю проблему розглядають у своїх доробках,
наприклад, Ґ. Турі, Е. Честерман, Т. Германс.
Вони досліджують вплив різних норм на вибір текстів, які мають
перекладатися і заборонятися для перекладу, а також поведінку та вибір
перекладача при здійсненні перекладу.
Теоретичну основу цього напрямку досліджень заклав І. Лєвий. В одній
зі своїх праць він аналізував переклад в контексті теорії ігор та теорії
прийняття рішень. Власне поняття «норми» було запроваджено до теорії
перекладу трохи згодом Ґ. Турі. Вчений стверджує, що саме норми
встановлюють ступені еквівалентності між текстом оригіналу і текстом
перекладу.
Він також розробляє і вводить власну класифікацію перекладацьких
норм. За Ґ. Турі існують такі норми: попередні (preliminary), вихідні (initial) й
операційні (operational) норми.
Прелімінарні або попередні норми визначають вибір типів і жанрів
творів для перекладу чи заборону на їхній переклад, конкретних текстів,
письменників, а також ступінь орієнтації на першоджерельний текст (чи
перевага належить йому, чи тексту, написаному мовою посередником).
 33

Вихідні норми визначають спрямованість перекладача на культурні та

мовні норми суспільства, мовою якого написаний текст-оригінал, або на
норми, встановлені у суспільстві, що є цільовою аудиторією для перекладу.
Операційні норми визначають рішення, які приймає перекладач
безпосередньо в процесі перекладу. Операційні норми поділяються на
підгрупи: матричні (matricial), які окреслюють фрагмент тексту, що має
підлягати або не підлягати, і текстуально-мовні (textual-linguistic), які
впливають на конкретні вибори, прийоми, трансформації при перекладі [34].
Е. Честерман займається подальшою розробкою поняття норми
перекладу і виділяє два види норм: професійні та норми очікування.
Професійні норми формуються як наслідок компетентної
перекладацької діяльності. Вони можуть підрозділятися на три основні
різновидності: норми відповідальності (accountability norms), тобто етичні
норми, що вимагають притримуватись професійних стандартів чесності та
ретельності; норми спілкування (communication norms), тобто соціальні
норми, які наголошують на ролі перекладача, як фахівця із спілкування;
норми відношення (relation norms), тобто мовні норми, які вимагають від
перекладача встановлювати і підтримувати відповідні відношення між
текстом оригіналу і перекладу на основі його розуміння намірів автора
оригіналу чи замовника перекладу, потенційної аудиторії та мети
перекладу [32, p. 8 – 9].
Норми очікування «встановлюються одержувачами перекладу, їхніми
очікуваними уявленнями про те, на що переклад (даного типу) має бути
схожим, та на що оригінальний текст (даного типу) має бути схожим у
цільовій мові» [32, p. 9].
Т. Германс робить висновок, що норма виводить на перше місце
пріоритет цільового тексту і заміщує поняття еквівалентності у теорії
перекладу [35, p. 217].
Отже, далі у своєму дослідженні ми будемо керуватися класичним
поняттям перекладацької стратегії, що було запропоноване Л. Венуті, а саме
 34

будемо оперувати поняттями доместикації (одомашнення) та форенізації

(очуження).

2.3. Методи і матеріал дослідження

Метою нашого дослідження є виявлення перекладацьких труднощів,

які виникають при перекладі гастронімів у текстах художньої літератури, а
також встановлення стратегії та перекладацьких способів подолання цих
труднощів. Згідно з цією метою хід дослідження було розбито на три етапи.
Перший етап полягав у вивченні теоретичного підґрунтя із заданої
теми, а саме визначенні та характеристиці поняття «гастронім» і класифікації
гастронімів; окресленні та створенні корпусу досліджуваних лексичних
одиниць методом суцільної вибірки (тобто методом відбору досліджуваних
номінацій). Також на першому етапі ми провели власну класифікацію
гастронімів, виявлених на основі матеріалів дослідження, чим ми
скористалися на практичному етапі дослідження.
Другий етап характеризується теоретико-методологічним
спрямуванням. У ньому ми вирішили термінологічні питання, встановили
різновиди культурно-специфічної лексики та шляхи її перекладу, визначили
особливості перекладацького відтворення гастронімів як маркерів
національної картини світу.
Третій етап – це практичний етап, під час якого нами було проведено
аналіз обраних лексичних одиниць.
Тобто під час дослідження ми використали наступні наукові теоретичні
методи:
Аналіз (грец. αναλυσις – «розклад») – розчленування предмету
пізнання, абстрагування його окремих сторін чи аспектів.
Класифікація (фр., англ. classification походить від лат. classis – клас та
facio – роблю) – системне розподілення по групах відповідно до наперед
визначених ознак.
 35

Порівняльно-перекладознавчий аналіз – це перекладознавчий метод,

який полягає у зіставленні як текстів оригіналів та текстів перекладів у
цілому, так і на рівні окремих складових.
Структурно-семантичний аналіз допомагає встановити та дослідити
формально-змістові характеристики вербальних одиниць лексичного рівня.
Функціональний аналіз призначений для визначення того, як
функціональні характеристики вихідних текстів та/або одиниць визначають
способи їхнього іншомовного відтворення.
Індуктивний метод – метод пізнання, що ґрунтується на формально-
логічному умовиводі, який дає можливість одержати загальний висновок на
основі аналізу окремих фактів [47; 48; 49].
Ще на початкових етапах ми обмежили наше дослідження аналізом
лише художньої літератури, адже спектр функціональних стилів текстів, у
яких вживаються гастроніми надзвичайно великий, і через обмежений обсяг
роботи ми вимушені зосередитися лише на одному з них. Окрім того, ми
зосередили увагу саме на сучасних англомовних творах та їхніх перекладах,
оскільки дане дослідження за своїм спрямуванням не відноситься до галузі
історії перекладу, а радше має практичне спрямування. Тому ми
концентруємося на сучасному стані перекладацьких норм і в цьому контексті
розглядаємо відповідні тексти-оригінали англійською мовою та їхні
переклади.
Отже, матеріалом нашого дослідження виступили сучасні твори
художньої літератури, які належать до фантастичного та реалістичного
жанрів, та їхні переклади українською мовою. Аналіз стратегій та способів
перекладу проводився на вибірці лексичних одиниць, які представлені у
романах “Harry Potter and the Philosopher’s Stone” («Гаррі Поттер і
філософський камінь») авторства англомовної письменниці
Джоан Кетлін Ролінґ у перекладі В. Морозова; “Fried Green Tomatoes at the
Whistle Stop Cafe” («Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»»), написаний
американською письменницею Фенні Флеґґ у перекладі Д. Петрушенка та
 36

“Chocolat” авторства англійської письменниці Джоан Гаррис у перекладі

В. Полякова.
Романи є різними за походженням, проблематикою та цільовою
аудиторією, тому, на нашу думку, такий добір матеріалів дозволяє нам
максимально повно і точно схарактеризувати перекладацькі труднощі,
повязані з відтворенням гастронімів, при перекладі художніх текстів на
даному етапі.

Висновки до Розділу 2

Теорія перекладу як наукова дисципліна формується лише наприкінці

минулого століття. Її головним вектором стає міждисциплінарність, тому в
наукових доробках того часу проводяться дослідження, які ґрунтуються
також на досягненнях літературознавства, антропології, етнографії,
психології та інших наук. Внаслідок активної глобалізації актуалізуються
питання міжкультурної комунікації, а отже й перекладу.
Важливим у цьому контексті є також питання фонових знань. Стосовно
їхнього визначення існує багато точок зору. За результатами дослідницької
роботи ми дійшли висновку, що фонові знання – це знання, якими володіють
середньостатистичні освічені носії джерельної мови та мови перекладу.
Головними групами фонових знань, які необхідні для фахової роботи
перекладача з англійської мови українською є знання Біблії, знання про
релігійні групи різного масштабу, міфологія та фольклор, знання географії
відповідних країн, їхньої історії та культури (куди відносяться література,
живопис, архітектура, музика та інші види мистецтва), знання про освітні
системи відповідних країн, їхній політичний устрій, законодавчу систему,
знання з техніки, загальновідомі знання з гуманітарних та природничих наук,
а також сталі вирази.
На сьогоднішній день лінгвоцентричне уявлення про переклад
відійшло на другий план. Натомість науковці акцентують увагу на його
 37

тісному зв’язку із семіотикою (наукою про знаки), адже саме у знаках

фіксується культурно-специфічна інформація.
Проаналізувавши терміни, які співвідносяться з культурно-
специфічною лексикою (неперекладна лексика, безеквівалентна лексика,
реалія, лакуна), ми дійшли висновку, що неперекладна лексика, яка є
терміном, що більш доречний при розгляді питання неперекладності у теорії
перекладу, може вживатися синонімічно до безеквівалентної лексики, яка є
більш влучним і широким терміном.
Реалії ми відносимо до безеквівалентної лексики, і при їх визначенні
спираємося на таке тлумачення поняття: реалії – це монолексемні та
полілексемні одиниці, які вміщують як основне лексичне значення
традиційно закріплений комплекс краєзнавчої інформації, чужої для
об'єктивної дійсності мови сприймача. При передачі реалій існує два
різновиди перекладацьких труднощів: відсутність в мові перекладу
відповідника (еквівалента) через відсутність в оточенні носіїв цієї мови
об’єкта, який ця реалія позначає; необхідність, передати не тільки предметне
значення (семантику) реалії, а й її колорит (конотацію) − національне та
історичне забарвлення.
До способів передачі реалій належать: комбінована реномінація,
дескриптивна перифраза, транскодування, ситуативний відповідник,
калькування, гіперонімічне перейменування або генералізація, транспозиція
на конотативному рівні, метод уподібнення або синонімічна заміна та
контекстуальне тлумачення.
Лакуни ж мають більш широкий характер. Вони проявляються як на
мовному, так і на мовленнєвому рівні. В залежності від цього їх поділяють на
системні та функціональні. Реалії представляють окремий підвид лакун –
концептуальні.
Тобто культурно-специфічні гастроніми ми можемо віднести до реалій
або концептуальних лакун, а отже при перекладі таких лексичних одиниць
ми можемо застосовувати вищенаведені способи перекладу реалій.
 38

У розділі було з’ясовано, що при перекладі та виборі стратегії

перекладач спирається на попередні, вихідні й операційні норми. Стосовно
визначення та класифікації стратегій перекладу на сьогоднішній день існує
багато думок, але ми дійшли висновку, що у рамках нашого дослідження
найбільш актуальним буде розмежування стратегій на одомашнення або
доместикацію (коли перекладач орієнтується на культуру читача) та
очуження або форенізацію (коли автор орієнтується на джерельну культуру).
Також у другому розділі нами була окреслена методична база
дослідження та були охарактеризовані три етапи дослідження. Серед методів,
які ми використовували в цій роботі, є аналіз (класифікаційний, порівняльно-
перекладознавчий, структурно-семантичний, функціональний) та
індуктивний метод.
Окрім того, нами було схарактеризовано та обґрунтовано вибір
матеріалу дослідження.
 39

РОЗДІЛ 3
ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АНАЛІЗ

Зважаючи на те, що переклад – це явище дихотомічне: він одночасно є

результатом перекладацької діяльності (текстом) і самою мовленнєво-
розумовою діяльністю (процесом), В. Н. Коміссаров виділяє принаймні два
етапи процесу перекладу: усвідомлення змісту тексту оригіналу та вибір
варіанта перекладу [14, с. 158].
Зрозуміло, що обидва етапи супроводжуються певними труднощами,
свого роду перекладацькими викликами. Наприклад, коли йдеться про
інформативні види текстів, перекладач розуміє, з чим він має справу ще на
етапі читання оригіналу. Адже інформативні тексти зазвичай стосуються
якоїсь конкретної галузі і мають певну мету, що зумовлює шаблонність таких
текстів. Тобто, перекладач має володіти фоновими знаннями у відповідній
галузі та бути обізнаним щодо мовних норм, якими керуються тексти такого
призначення у мові перекладу.
Навпаки, перекладач художньої літератури ніколи не може бути
остаточно впевненим у тому, що він повністю вірно зрозумів намір автора та
передав його максимально адекватно. Як вже згадувалося у другому розділі,
художній переклад вимагає ретельної підготовки, досвіду та уважності, тому
що головною метою твору є створення певного ефекту, враження на читача; а
такий ефект досягається за допомогою безлічі деталей як на мікрорівні
(морфем, слів, речень), так і на макрорівні (текстовому рівні).
Історія художньої літератури налічує не одне століття і охоплює безліч
епох, течій та напрямів, які характеризуються власним світосприйняттям,
ідеями, темами, а також методами та способами впливу на читача. Проте цей
розподіл звичайно ж є умовним; він являє собою результат аналізу сукупної
літературної картини постфактум, тобто це погляд здалеку. Зрозуміло, що
при більш детальному розгляді, на перший план виступає літературне
 40

розмаїття у межах будь-якого синтетично виділеного літературного

прошарку (течії, напряму).
В. Н. Коміссаров класифікує переклад за жанрово-стилістичними
особливостями, виділяючи окремо категорію художнього перекладу, і дає
йому таке визначення: «Художній переклад – переклад творів художньої
літератури, тобто текстів, головна функція яких полягає у художньо-
естетичному впливі на читача» [14, с. 251].
Враховуючи специфіку саме художніх творів, можна зробити висновок,
що перед перекладачем художньої літератури постає багато підготовчих
завдань, пов’язаних із розширенням своїх фонових знань, які можуть
полегшити йому роботу з культурно-специфічною лексикою, до якої ми
відносимо реалії, а отже й культурно забарвлені гастроніми: визначити
історичні та соціальні обставини написання літературного твору,
проаналізувати особливості літературної доби, до якої його відносять,
проаналізувати зміст твору, спираючись на біографічні відомості автора.
У цьому розділі, присвяченому практичній частині нашого
дослідження, ми проводимо аналіз перекладацьких труднощів, які виникають
при передачі гастрономів, які ми віднесли до підкатегорії «їжа», до якої
входять гастроніми на позначення страв, продуктів харчування та напоїв, а
також перекладацьких стратегій та способів перекладу гастронімів у
художній літературі за двома напрямками: фантастичній та реалістичній.

3.1. Стратегії і способи відтворення гастронімів у творах

фантастичного жанру

Для аналізу особливостей перекладу гастронімів у фантастичному

жанрі ми обрали першу книгу зі славнозвісної серії романів про юного
чарівника «Гаррі Поттер і філософський камінь» авторства англомовної
письменниці Джоан Кетлін Ролінґ у перекладі В.  Морозова. Цей вибір не є
випадковим, тому що твір став світовим бестселером і був перекладений
 41

багатьма мовами, а отже є знаковим для англомовної культури та взагалі

світової.
Особливістю цього роману, яка становить інтерес саме для нашого
дослідження, є те, що він з одного боку збагачений назвами власне
англійських та шотландських продуктів і страв, а з іншого – оказіоналізмами
на позначення чарівних харчів, які породила уява авторки саме для цього
вигаданого чарівного світу.
Ці гастроніми-неологізми ми надалі називатимемо квазігастронімами
(від лат. quasi – «неначе, ніби», «несправжній, уявний, вигаданий»).
Перш за все, давайте розглянемо переклад культурно-специфічних
гастронімів, спираючись на приклади з тексту оригіналу та перекладу.
Would you care for a sherbet lemon? [62]
Може, бажаєте лимонного шербету?[60]
Таким чином Дамблдор пропонує професорці Макґонеґел пригоститися
маглівськими солодощами, тобто тими, які насправді вживають у
Сполученому Королівстві. Перекладач, знаючи про існування словникового
відповідника, який було отримано внаслідок змішаного транскодування і
зафіксовано у словнику, використовує саме його. Проте такий хід виявився
хибним, оскільки значення у цих слів різні.
У Великій Британії шербетом називають тверді цукерки з
наповнювачем у вигляді солодкого порошку, який піниться у роті [54]; в той
час коли в Україні його сприймають як різновид східних солодощів, який
схожий на пасту з фруктів, горіхів чи шоколаду, або взагалі як нині
популярний американський варіант фруктового морозива. Тому ми вважаємо
такий переклад неадекватним, хоча він і є еквівалентним.
Перейдемо до наступного не менш солодкого приклада:
…and when Dudley had a tantrum because his knicker-bocker glory wasn’t
big enough, Uncle Vernon bought him another one…[62]
...а коли в Дадлі почалася істерика, бо йому здалося, ніби в його
склянці замало морозива, дядько Вернон купив йому ще одну порцію...[60]
 42

Knicker-bocker glory – це різновид десерту, який складається з

морозива та різноманітних доповнень (фруктів, желе та навіть алкоголю) і
подається у високій склянці [54]. Таку реалію перекладач передає описовим
способом і уводить абсолютно знайомий для читача образ, хоча у цьому
конкретному випадку повністю зникає екзотичність страви.
У наступному прикладі автор також уникає будь-якої інакшості для
україномовного читача, вводячи гіперонім:
Hagrid’s coat seemed to be made of nothing but pockets–bunches of keys,
slug pellets, balls of string, mint humbugs, teabags…[62]
Геґрідів плащ складався з самих кишень, і там було що завгодно: в’язки
ключів, слимакові мушельки, клубочки, м’ятні льодяники, торбиночки
чаю... [60]
Так, звичайно, мова йдеться про льодяники, але гастронім humbug несе
у собі ще значну імпліцитну культурно-специфічну інформацію, а саме те,
що ці льодяники лише в передмісті Ліверпуля, мають специфічний зовнішній
вигляд та вживаються переважно взимку [54]. У даному випадку такий зміст
не є вирішальним, проте він залишається абсолютно прихованим від ока
читача.
Доместикаційну тенденцію ми можемо спостерігати й у наступному
реченні, де В. Морозов знову застосовує гіперонім:
“Bleaaargh–see? Sprouts.” [62]
– Бе-е-е! Бачиш? Капуста! [60]
Тут автор перекладу вирішує не вдаватися у подробиці і замінює таку
ненависну для британських дітей та менш знайому для українських
брюсельську капусту (яка й дійсно має досить специфічний смак) на звичну і
таку традиційну для нас білокачанну капусту. Тим самим у читача
створюється хибне враження щодо смаків жителів Сполученого Королівства.
Так само перекладач вирішує питання з традиційним багатошаровим
десертом, в основі якого бісквітні коржі, та іменує його звичайним бісквітом,
ігноруючи культурно-національну складову значення цієї страви:
 43

A moment later the puddings appeared. Apple pies, treacle tarts, chocolate
éclairs, jam doughnuts, trifle, jelly, rice pudding… [62]
За мить з’явився десерт. Яблучний пиріг, пампушки з солодким
кремом, шоколадні тістечка, пончики з повидлом, бісквіти, желе, рисовий
пудинг… [60]
Так само втрачається колорит и в наступному уривку:
They sat by the hour eating anything they could spear on a toasting
fork...bread, crumpets, marshmallows… [62]
Хлопці просиджували там годинами, ласуючи всім, що можна було
настромити на виделку й підсмажити: грінками, булочками, зефіром. [60]
Тут перекладач знову звертається до гіпероніма при перекладі назви
традиційного солодкого хліба, який подають до відомого на весь світ чаю о
п’ятій годині.
У наступному уривку В. Морозов також використовує гіперонім вже
при перекладі гарячої страви, яку за традицією подають до різдвяного столу,
полегшуючи сприйняття для читача:
...platters of fat chipolatas, tureens of buttered peas, silver boats of thick,
rich gravy, and cranberry sauce… [62]
...тарелі з ковбасками, супниці з горошком, срібні соусниці з густою
підливкою, й приправами з журавлини… [60]
Варто відмітити, що у цьому випадку упускається навіть епітет,
присутній в тексті оригіналі, який хоча б якоюсь мірою передає особливість
страви, а саме те, що ці ковбаски при приготуванні обгортають беконом [54].
Зовсім інша ситуація спостерігається при перекладі гастронімів, які
позначають продукти та страви, що набули широкого розповсюдження у
багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні, і, таким чином, втратили
свою екзотичність для українського читача. Розглянемо такі приклади:
He bought Harry a hamburger and they sat down on plastic seats to eat
them. [62]
 44

Він купив Гаррі гамбурґер, і вони посідали на пластикові стільчики,

щоб поїсти.[60]
Тут ми бачимо, що перекладач вдається до транслітерування,
зображуючи мабуть що найвідомішу страву швидкого харчування, з якою
знайомі навіть наймолодші читачі роману.
Форенізаційна стратегія простежується і в такому уривку:
...he muttered that he’d brought sandwiches… [62]
...він пробурмотів, що має з собою сендвічі... [60]
Саме тут, де можна було би використати словниковий відповідник
бутерброд, який так само позначає хліб з сиром, м’ясом, овочами або
іншими доповненнями, перекладач надає перевагу транскрибуванню
гастроніма, адже сендвіч вже достатньо давно перебуває у вжитку
україномовного читача.
Знакові для британської кухні реалії roast beef та Yorkshire pudding, які
є досить знайомими за звучанням для українського читача, перекладач
відображує за допомогою транскодування. У першому випадку він
використовує транскрибування, а у другому комбінує адаптивне
транскрибування та звичайне транскрибування відповідно. Нижче наводимо
уривок, у якому продемонстровані вищезазначені реалії:
He had never seen so many things he liked to eat on one table: roast
chicken, roast beef, pork chops, lamb chops, sausages, bacon, steak, boiled
potatoes, roast potatoes, chips, Yorkshire pudding, peas, carrots, gravy,
ketchup. [62]
Він ще ніколи не бачив на одному столі так багато смачних наїдків:
смажені курчата, ростбіф, відбивні, ягнятка, ковбаски, шинка, біфштекс,
варена і смажена картопля, чіпси, йоркширський пудинг, горошок, морква,
підливка, кетчуп. [60]
Отже, ми можемо дійти висновку, що при перекладі гастронімів-реалій
у тексті фантастичного жанру перекладач В. Морозов переважно керується
стратегією одомашнення за винятком тих випадків, коли гастронім або стає
 45

загальновживаним у наслідок глобалізаційних процесів і втрачає свою

виключну приналежність до певної національної кухні, або набуває значного
розголосу та відомості.
Перейдемо до аналізу так званих квазігастронімів, якими рясніють
романи про Гаррі Поттера. Усі вони якимсь чином відображають створену
Джоан Ролінґ реальність і поєднують у собі особливості британської кухні та
фольклорні уявлення про світ чарівників у Сполученому Королівстві.
У першому романі з серії Гаррі Поттер ще на самому початку свого
входження у світ магії знайомиться з «традиційними» чарівними
кулінарними витворами, які переважно відносяться до солодощів, що так
люблять діти.
Зазирнімо у гоґвартський експрес, щоб побачити ласощі, якими
частують майбутніх відьом та чаклунів:
What she did have were Bertie Bott’s Every Flavor Beans, Drooble’s Best
Blowing Gum, Chocolate Frogs, Pumpkin Pasties, Cauldron Cakes, Licorice
Wands. [62]
Перекладач тлумачить цей епізод таким чином:
...вона торгувала горошком на кожен смак "Берті Бот", жуйкою
"Друбл", шоколадними жабками, пиріжками з гарбузом, тістечками з
казана, локричними паличками. [60]
У випадку з першим квазігастронімом ми спостерігаємо поєднання
оніма (імені виробника) та власне назви самого продукту з його
характеристикою, вираженою за допомогою епітета. Завдяки капіталізації в
англомовному варіанті ми бачимо, що усі ці лексеми утворюють назву
продукту. В українській мові за традицією такі довгі назви не вживаються.
Натомість, ми досить часто використовуємо поєднання видової назви та
назви або імені виробника, зазвичай зберігаючи оригінальне написання
латиницею (наприклад, чіпси Lay’s). Тут ми бачимо, що перекладач вирішує
дотримуватися традиції та залишає у якості назви товару ім’я виробника,
 46

передаючи його транскрибуванням. При перекладі виду продукту він

вдається до використання гіпоніма.
Наступний квазігастронім – Drooble’s Best Blowing Gum – В. Морозов
інтерпретує таким самим шляхом, вилучаючи при цьому епітет та
використовуючи словниковий відповідник на позначення виду продукту:
жуйка "Друбл". Таким чином, чарівний смаколик позбавляється своєї
винятковості та фантастичності для україномовного читача.
Далі у тексті ми зустрічаємо ще один екзотичний продукт – Chocolate
Frogs. У цьому випадку використовується буквальний переклад за
допомогою словникових відповідників: шоколадні жабки. Таке рішення
перекладача можна пояснити однаковим рівнем екзотичності солодощів для
англомовного та україномовного читача.
Cauldron Cakes В. Морозов тлумачить за допомогою описового
перекладу як тістечка з казана. Автор продовжує дотримуватися стратегії
одомашнення, проте на цьому прикладі ми бачимо, що значення гастроніма
було викривлено, і замість тістечка у формі казана [54], україномовний читач
уявляє собі тістечка, які виготовляються у казані.
Нарешті, Licorice Wands якнайкраще демонструють вищезазначене
поєднання британських кулінарних традицій та уявного світу роману.
Локриця у Великій Британії є поширеним та популярним продуктом. У
наших краях її радше використовують у промисловості та медицині [48], тож
локриця у вигляді десерту виглядає незвично та навіть дивно для
українського читача. Проте перекладач все ж вдається до буквального
перекладу за допомогою словникових відповідників, мабуть покладаючись
на те, що читач самостійно з контексту зрозуміє характеристики цього
виробу. Слід зазначити, що в англійському варіанті присутній ефект
казковості через лексичний вибір письменниці, в українському перекладі він
повністю зникає, тому що слово паличка є дуже розповсюдженим
(наприклад, ми вживаємо кукурудзяні палички, крабові палички).
 47

Наведені приклади демонструють, що при перекладі квазігастронімів

В. Морозов дотримується стратегії одомашнення, це виявляється в тому
числі через орієнтацію перекладача на українську традицію при передачі
власних назв продуктів харчування та страв.

3.2. Стратегія і способи відтворення гастронімів у творах

реалістичного жанру

Для аналізу перекладацьких стратегій та способів перекладу

гастронімів у творах реалістичного жанру нами було обрано два сучасні
романи англійською мовою та їхні переклади українською. Один з них
авторства американської письменниці Фенні Флеґґ у перекладі
Д. Петрушенка – «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»», а інший
написаний англійською популярною письменницею Джоан Гаррис у
перекладі В. Полякова – «Шоколад». Кожен з цих творів насичений
гастронімами, проте вони мають різний характер. Давайте більш детально
розглянемо кожен із них окремо.
У романі «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»» Ф. Флеґґ події
розгортаються переважно у кафе, що стає зрозумілим з самої назви твору, яке
розташоване у штаті Алабама. Цей штат знаходиться на південному сході
Сполучених Штатів Америки, де знайшли свій відгук індіанські, африканські
та південноамериканські кулінарні традиції, що дуже яскраво демонструє
зазначений роман. Пропонуємо розглянути конкретні приклади:
If there is anybody that has not been there yet, Idgie says that the breakfast
hours are from 5:30–7:30, and you can get eggs, grits, biscuits, bacon, sausage,
ham and red-eye gravy, and coffee for 25c. [59]
Якщо хтось там іще не бував, Іджі повідомляє, що години сніданку – з
5:30 до 7:30, коли ви можете скуштувати яєчню, кукурудзяну кашу, печиво,
бекон, ковбасу, шинку з гострим соусом і каву – все за 25 центів. [58]
 48

Перший з гастронімів-реалій у цьому уривку – grits. Словник пропонує

нам у якості відповідника вівсяну крупу, яка за культурно-географічним
контекстом не може виступати еквівалентом у даному випадку. Довідкові
джерела повідомляють, що це страва африканського походження, яка
представляє собою густу кашу з кукурудзи [48]. Тож, перекладач вирішує
застосувати описовий спосіб перекладу і використати відповідник –
кукурудзяна каша. Так він вірно тлумачить фактичний вміст страви, проте
втрачає складову її культурної приналежності.
Red-eye є американізмом, який в одному зі своїх тлумачень позначає
гострий томатний соус, але оскільки gravy так само позначає соус або
підливу, перекладач залишає лише характеристику гостроти та вилучає
томатну складову із значення і передає гастронім описово, тим самим він
наближує реалію до української кухні, продовжуючи дотримуватись стратегії
одомашнення.
Звернімо увагу на наступний приклад:
She said the vegetables are creamed corn, fried green tomatoes, fried okra,
collard or turnip greens, black-eyed peas, candied yams, butter beans or lima
beans. [59]
Іджі каже, що наявні такі овочеві страви: кукурудза з вершками;
смажені зелені помідори; смажена бамія; капуста або ріпа; спаржева
квасоля; солодкий батат; масляні боби або лімська квасоля. [58]
Такий продукт як okra, що у перекладі передається за допомогою
словникового відповідника бамія, має африканське походження та
користується популярністю в англомовному світі, на відміну від того, що
пересічний українець навряд чи взагалі колись чув про неї, тому тут ми
можемо спостерігати тяжіння до форенізації з боку перекладача.
Навпаки, при перекладі гастроніма collard greens, який позначає один з
різновидів капусти і не має відповідника в українській мові через те, що у нас
його не вирощують і не вживають, Д. Петрушенко застосовує гіперонім,
 49

спираючись на родо-видові відносини об’єктів, які позначають ці

лексеми [48].
Особливі труднощі виникають при перекладі різновидів бобових, які
становлять один з основних інгредієнтів південноамериканської кухні, але
загалом не відомі україномовному читачеві. У наведеному уривку
представлені цілих три різновиди.
Так, black-eyed peas, що має словниковий відповідник коров’ячий горох
в українській мові, тлумачиться за допомогою лексеми спаржева квасоля.
Перекладач у даному випадку застосовує контекстуальну заміну, мабуть,
орієнтуючись на те, що спаржева квасоля більш знайома і зрозуміла
українцям.
Butter beans та lima beans позначають плоди одного виду рослин,
обидві назви взаємозамінні у вжитку серед англомовного населення, хоча і
вважається, що перший гастронім позначає вже зрілі боби, які більші за
розміром, мають білий колір та «маслянистий» присмак, а другий
застосовують щодо молодих і зелених бобів [48]. Через брак відповідника
для першого варіанту найменування у мові перекладу Д. Петрушенко
звертається до дослівного перекладу: масляні боби. Для другого він
використовує словниковий відповідник, який також було побудовано шляхом
дослівного перекладу. Слід зазначити, що цей продукт є незнайомим для
широкого загалу в Україні, а тому україномовний читач може зрозуміти
інформацію лише частково, спираючись на родове позначення, зафіксоване у
перекладі (біб чи квасоля). Тобто тут перекладач дотримується стратегії
форенізації, на противагу рішенню стосовно способу перекладу black-eyed
peas.
У наступному прикладі продемонстровано переклад реалії з
англомовного світу:
So anyway, Leona was finishing her cobbler, and just when we thought she
was all calmed down, she screamed so loud that Sipsey, the colored woman,
dropped something in the kitchen. [59]
 50

Тож так чи інакше, Леона прикінчила свій чорничний пиріг, і коли ми

вже думали, що вона цілком заспокоїлася, вона заверещала так голосно, що
Сипсі, негритянка, щось упустила з рук на кухні. [58]
У цьому реченні Д. Петрушенко використовує гіперонім, втрачаючи
культурний підтекст значення слова cobbler, який представляє особливий
різновид солодкого закритого пирога, який готують у Сполучених Штатах
Америки та Великій Британії [47].
Стратегію одомашнення можна вгледіти і в наступному прикладі:
Mrs. Threadgoode was especially happy today because she had fried
chicken and coleslaw on a paper plate, and Evelyn was down the hall at this very
minute, getting her a grape drink to go with it. [59]
Сьогодні місіс Тредґуд була особливо щаслива – у неї було смажене
курча й капустяний салат на паперовій тарілці, а Евелін цієї миті в іншому
кінці коридора купувала їй виноградний напій до їжі. [58]
Coleslaw – це назва популярного в Америці салату з нашинкованої
свіжої капусти з додаванням різних заправок, який використовують у якості
гарніру. Така ж страва є звичною для україномовного читача, хоча вона й не
має спеціальної назви, тому перекладач передає її описово.
Зовсім протилежну картину ми спостерігаємо у перекладі великодньої
сцени. В англомовному тексті автор застосовує назву свята для
характеристики страви, а в україномовному перекладі Д. Петрушенко
використовує гастронім на позначення саме яєць, які фарбують на Великдень
за християнською традицією, як і в Сполучених Штатах Америки, –
крашанка.
After church, Momma and Poppa would put us on the trolley car and we’d
take a ride to Birmingham and back, while they hid about two hundred Easter
eggs all over the backyard. [59]
Після церкви мама й тато садовили нас на трамвай, і ми їхали до
Бірмінгема й назад, поки вони тим часом ховали на задньому дворі добрих
дві сотні крашанок. [58]
 51

Цікавим для перекладача є також наступне речення:

So I just do without, and I have my toast dry, with plain apple butter. [59]
Тож просто відмовляюся та їм сухі тости з тонесеньким шаром
яблучного повидла. [58]
Усім відомий словниковий еквівалент слова butter в українській мові,
проте у даному контексті використання слова масло буде зовсім недоречним,
оскільки яблучного масла не існує взагалі. З ситуації ми розуміємо, що
йдеться про певну речовину, яку, подібно до масла, можна наносити тонким
шаром на хліб. Отже тут ми спостерігаємо американізм, який Д. Петрушенко
передає за допомогою контекстуальної заміни.
А от при передачі значення страви мексиканського походження
перекладач намагається зберегти екзотичність для читача і транскрибує taco:
Evelyn had brought a box of tacos from Taco Bell, three blocks from where
she lived, and Mrs. Threadgoode was fascinated. [59]
Цього разу Евелін принесла коробку тако з магазину «Тако Белл», за
три квартали від свого будинку. Місіс Тредґуд була в захваті. [58]
Більш того, автор перекладу робить примітку для читача:
Мексиканський маїсовий корж із начинкою. Таким чином автор знайомить
читача з інокультурною реальністю, а отже проводить форенізацію.
У наступному уривку перекладач так само транскрибує гастронім-
реалію, але цього разу він вже не наводить жодних пояснень для читача.
…that offered Electrically Cooked Waffles and Hot Cakes at All Hours and
Your Favorite Sandwiches Toasted, Served with the Best Coffee in the City, Hot
Dogs for 5c, Homemade Chili, Hamburger, Pork, Ham, Swiss Cheese Sandwiches,
All for a Dime… [59]
...де пропонували «смажені на грилі вафлі й гарячі пироги, у будь-який
час, і ваші улюблені гарячі сендвічі, що подаються з найкращою кавою в
місті, хот-доги за 5 центів, домашній чилі, гамбургери, шинку, бекон,
сендвічі зі швейцарським сиром, усе за 10 центів»… [58]
 52

Можливо, це спричинено тим, що чилі в мексиканській кухні може

позначати продукт (різновид перцю), соус на основі цього продукту або
м’ясну гарячу страву з додаванням чилі (скорочено від чилі кон карне, що у
перекладі з іспанської мови означає «чилі з м’ясом»).
У тому самому прикладі виділено гастроніми-реалії на позначення
страв, які увійшли до активного вжитку і серед українців:
…that offered Electrically Cooked Waffles and Hot Cakes at All Hours and
Your Favorite Sandwiches Toasted, Served with the Best Coffee in the City, Hot
Dogs for 5c, Homemade Chili, Hamburger, Pork, Ham, Swiss Cheese
Sandwiches, All for a Dime… [59]
...де пропонували «смажені на грилі вафлі й гарячі пироги, у будь-який
час, і ваші улюблені гарячі сендвічі, що подаються з найкращою кавою в
місті, хот-доги за 5 центів, домашній чилі, гамбургери, шинку, бекон,
сендвічі зі швейцарським сиром, усе за 10 центів»… [58]
Перекладач використовує транскрибування (сендвічі) або адаптивне
транскодування (хот-доги, гамбургери) для передачі англомовних
гастронімів, що є проявом стратегії форенізації або очуження так само, як і у
перекладі тих же лексичних одиниць у творі фантастичного жанру, який ми
розглядали у підрозділі 3.1.
Можна прослідкувати певну тенденцію, спираючись на аналіз способів
перекладу запропонованих гастронімів у романі «Смажені зелені помідори в
кафе «Зупинка»». Так, Д. Петрушенко переважно обирає стратегію
доместикації при перекладі гастронімів-реалій, що характерні для
англомовного світу, та стратегію форенізації, коли у тексті йдеться про
запозичені з інших культур кулінарні реалії.
Тепер давайте перейдемо аналізу перекладацької стратегії та способів
перекладу у перекладі В. Полякова роману Джоан Гаррис «Шоколад». Від
попереднього літературного твору для нас він відрізняється, перш за все, тим,
що охоплює інший прошарок культурно-специфічних гастронімів. Події,
описані у романі, розгортаються у передмісті Франції. Більшість із них
 53

розгортається у шоколадній крамничці головної героїні, яка самостійно

виготовляє вишукані ласощі. Тож, гастроніми, які ми розглядатимемо далі у
нашому дослідженні переважно відносяться до десертів та солодощів, якими
славиться Франція.
Відомо, що в наслідок певних історичних обставин французька мова,
культура, а отже й кулінарія, мала значний вплив на англійську мову та
культуру. А внесок французьких кондитерів у кулінарну культуру світу
важко переоцінити, тож відголоски французької мови можна помітити в
словнику як англійської, так й української мови.
Розглянемо такі приклади, де зустрічаються гастроніми французького
походження:
I feel their eyes upon us as I turn to buy a galette from the vendor. [61]
Я відчуваю на собі їхні погляди, коли повертаюся до вуличного
торговця, щоб купити вафлю. [57, с. 11]
Гастронім galette у французькій кухні позначає борошняний виріб
округлої або довільної форми з хрусткою скоринкою, який за видовою
ознакою іноді відносять до вафель [47]. В. Поляков обирає стратегію
доместикації у цьому випадку та використовує гіперонім вафля, акцентуючи
увагу на родо-видових відносинах понять, а не на культурній приналежності
реалії.
Так само «французькість», яка передається в тексті оригіналу,
втрачається при виборі перекладачем загальновживаного гіпероніма цукерка.
It looks like a huge bonbon waiting to be unwrapped, like a remaining slice
of the carnival. [61]
Немов величезна цукерка, з якої хочеться здерти фантика, що ніби
лишилася тут випадково після карнавалу. [57, с. 25]
В уривку, наведеному нижче, ми можемо відмітити декілька способів
перекладу гастронімів.
 54

In glass bells and dishes lie the chocolates, the pralines, Venus’s nipples,
truffles, mendiants, candied fruits, hazelnut clusters, chocolate seashells, candied
rose-petals, sugared violets... [61]
У скляних пляшечках і на тарелях – шоколад, смажений мигдаль у
цукрі, "соски Венери", трюфелі, мендіани, зацукровані фрукти, грона
лісового горіха, шоколадні черепашки, зацукровані пелюстки троянд і
фіалки… [57, с. 31]
По-перше, це описовий переклад, який ми зустрічаємо у випадку
смаженого мигдалю у цукрі. По-друге, транскрибування при перекладі
лексеми mendiants (мендіани) без пояснення значення цього гастроніма,
який у кондитерській справі позначає невеликі шоколадні диски, посипані
горішками або засушеними фруктами [47]. Тож, ми бачимо, що навіть у
межах одного речення перекладач застосовує обидві стратегії перекладу до
рівноцінних (з точки зору культурної наповненості) одиниць.
Також у цьому уривку ми стикаємося з дослівним перекладом
гастроніму вже італійського походження: «соски Венери». Відмітимо, що
перекладач вирішує взяти назву солодощі у лапки, хоча перше слово назви
залишається некапіталізованим.
Наступний приклад демонструє зовсім інший спосіб перекладу
гастроніма pralines. Тут автор перекладу застосовує траслітерування і
зберігає французький колорит тексту оригіналу, а отже, обирає стратегію
форенізації.
A dozen of my best huitres de Saint-Malo, those small flat pralines shaped
to look like tightly closed oysters. [61]
Дюжина моїх фірмових ласощів. Маленькі цукерки у формі зачинених
устриць із начинкою праліне. [57, с. 52]
І навпаки, у випадку з huitres de Saint-Malo, тобто з використанням
французького інтертексту, В. Поляков генералізує інформацію, за допомогою
гіпероніма ласощі, тим самим позбавляє текст екстралінгвістичного
навантаження.
 55

I sell dreams, small comforts, sweet harmless temptations to bring down a

multitude of saints crash-crash-crashing amongst the hazels and nougatines. [61]
Я продаю мрії, маленькі задоволення, солодкі нешкідливі спокуси, що
скидають сонм святих на купу горішків та нуги… [57, с. 54]
У наведеному вище прикладі перекладач звертається до адаптивного
транскодування лексеми nougatines. Нуга як запозичений різновид солодощі
вже давно знаходиться на українському просторі, а тому автор перекладу
сміливо використовує стратегію форенізації.
Популярну у Західному світі реалію gingerbread house, перекладач
відтворює за допомогою дослівного перекладу – пряниковий будиночок,
адже певні різновиди пряників присутні у нашій культурі, а тому гастронім
не викликає нерозуміння у читача перекладу.
And in the middle she has built a magnificent centrepiece. A gingerbread
house, walls of chocolate-coated pain d’epices with the detail piped on in silver
and gold icing, roof tiles of florentines studded with crystallized fruits, strange
vines of icing and chocolate growing up the walls, marzipan birds singing in
chocolate tree... [61]
А в самому центрі вона звела пишну споруду – пряниковий будиночок.
Його здобні стіни облицьовані шаром шоколаду, їх обвивають незвичайні
глазуровані й шоколадні лози, ліпнина відлита зі срібної й золотої глазурі,
дах з вафельної черепиці засіяний зацукрованими плодами, у шоколадних
деревах співають марципанові птахи... [57, с. 31]
У цьому ж уривку ми зустрічаємо реалії італійського походження:
florentines та marzipan. Якщо перший гастронім перекладач передає за
допомогою контекстуальної заміни (тому що florentines жодним чином не
можна назвати вафлями, адже вони позначають солодощі з горіхів,
засушених фруктів або ягід, які поєднуються за допомогою цукру, меду чи
масла та запікаються), а тому наближує текст оригіналу до читача; то другий
гастронім marzipan вже доволі давно ввійшов у вжиток українців, і його
 56

адаптивне транскодування марципан не має виглядати незвично в очах

україномовного читача, проте має все ж таки нести значення екзотичності.
У наступних двох уривках ми спостерігаємо, що перекладач взагалі не
перекладає гастроніми-реалії та залишає їх у тому вигляді, в якому вони
представлені у тексті оригіналу, тобто зберігаючи їх оригінальне написання
латиницею (guimauve, pain au chocolat).
And the witch herself, dark chocolate from the top of her pointed hat to the
hem of her long cloak, half astride a broomstick which is in reality a giant
guimauve, the long twisted marshmallows that dangle from the stalls of sweet-
vendors on carnival days. [61]
Там була і чаклунка – уся із чорного шоколаду від кінчика ковпака до
краю довгої накидки – верхи на помелі, яким служить їй гігантський
guimauve – довге криве стебло алтею, на кшталт тих, що звисали з лотків
торговців запашними рослинами під час карнавалу… [57, с. 31]
Only Anouk was sitting at the counter, a half-finished bowl of milk and a
pain au chocolat in front of her. [61]
За прилавком сидить одна Анук. Перед нею недопита чашка з молоком
і pain au chocolat. [57, с. 95]
Таке перекладацьке рішення можна трактувати як крайній прояв
стратегії форенізації. Слід зазаначити, що у другому випадку перекладач
робить зноску та пояснює читачеві значення виразу.
Нарешті, останній уривок, який би ми хотіли продемонструвати,
викликає надзвичайний дослідницький інтерес. У ньому авторка роману
навмисне використовує оригінальні назви французьких та німецьких страв та
їхнє написання для того, щоб читач оригінального тексту міг відчути на смак
міста, за якими так ностальгує головна героїня. Тому для нас є дуже дивним
той факт, що В. Поляков з п’яти культурно-специфічних гастронімів, передає
лише один за допомогою транскрибування (буябес).
 57

Paris smells of baking bread and croissants; Marseille of bouillabaisse and

grilled garlic. Berlin was Eisbrei with Sauerkraut and Kartoffelsalat, Rome was
the ice-cream I ate without paying in a tiny restaurant beside the river. [61]
Париж повнився ароматами свіжого хліба й рогаликів, Марсель –
запахами буябеса й смаженого часнику. Берлін мені запам’ятався свинячою
рулькою з квашеною капустою й картопляним салатом, Рим
безкоштовним морозивом, яке я з’їла в малесенькому ресторанчику біля
ріки. [57, с. 61]
Французькі круасани В. Поляков позбавляє культурного забарвлення
через застосування гіпероніма рогалик. Назви страв німецької кухні автор
перекладу передає дослівно: свиняча рулька, квашена капуста,
картопляний салат. Звичайно, у більшості україномовних читачів напевно
існують стійкі асоціації цих страв з національною кухнею Німеччини, проте,
на нашу думку, в цьому випадку спостерігається втрата того ефекту, якого
намагається досягти автор тексту оригіналу.

Висновки до Розділу 3

Природа перекладу має подвійний характер, тому що він одночасно є і

процесом, перекладацькою діяльністю, і результатом цієї діяльності, тобто
власне текстом. Виділяють два етапи процесу перекладу: усвідомлення
змісту тексту оригіналу та вибір варіанта перекладу.
Кожен із них супроводжується низкою труднощів. На відміну від
інформативних текстів, які належать до певної галузі, фонові знання для
роботи з якою є більш-менш чітко окресленими, переклад художніх текстів
потребує ґрунтовної підготовки від перекладача, а також широкої бази
фонових знань, тому що досягнення її головної мети – створення естетичного
враження на читача – досягається за допомогою різних чинників на макро- та
мікрорівнях тексту твору.
 58

Процес перекладу ускладнюється ще й тим, що художня література

відрізняється залежно від епохи, напрямку, течії, до яких вона належить.
Історія художньої літератури налічує не одне століття і охоплює безліч епох,
течій та напрямів, які характеризуються власним світосприйняттям, ідеями,
темами, а також методами та способами впливу на читача. Проте цей поділ
звичайно ж є умовним; він являє собою результат аналізу сукупної
літературної картини постфактум, тобто це погляд здалеку. Зрозуміло, що
при більш детальному розгляді, на перший план виступає літературне
розмаїття у межах будь-якого синтетично виділеного літературного
прошарку (течії, напряму).
Для полегшення процесу перекладу культурно-специфічних лексичних
одиниць, які ми відносимо до гастронімів, перекладач має провести
попереднє дослідження для того, щоб визначити історичні та соціальні
обставини написання літературного твору, проаналізувати особливості
літературної доби, до якої його відносять, проаналізувати зміст твору,
спираючись на біографічні відомості автора.
У практичній частині дослідження нами були проаналізовані
перекладацькі стратегії та способи перекладу культурно-специфічних
гастронімів в англо-українських перекладах творів, що належать до
фантастичного та реалістичного жанру. У фантастичних літературних творах
нами була виявлена особлива підгрупа гастронімів, які ми назвали
квазігастроніми. Цьому поняття позначає гастроніми-неологізми, які
породжуються уявою автора для створення власного художнього світу.
В результаті аналізу нами було виявлено, що при перекладі
гастронімів-реалій у тексті фантастичного жанру перекладач загалом віддає
перевагу стратегії одомашнення. Винятки становлять випадки, у яких
гастронім або стає загальновживаним унаслідок глобалізаційних процесів і
втрачає свою виключну приналежність до певної національної кухні, або
набуває значного розголосу та відомості. Приклади перекладу
квазігастронімів також вказують на доместикаційну тенденцію, яку можна
 59

прослідкувати зокрема через збереження у перекладі української традиції

при передачі власних назв продуктів харчування і страв.
При відтворенні гастронімів у тексті фантастичного жанру
застосовується переважно транскодування та гіперонім.
Що стосується творів реалістичного жанру, лише у першому з них ми
змогли виявити закономірність дій перекладача. У ньому простежується
тяжіння до одомашнення оригінального тексту при перекладі гастронімів-
реалій, які притаманні англомовному світу, що виявляється в описовому
перекладі, використанні гіперонімів та контекстуальної заміни. Навпаки,
коли йдеться про запозичені з інших культур кулінарні реалії, перекладач
використовує переважно транскрибування.
 60

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження присвячено визначенню основних стратегій та

способів перекладу культурно-специфічних гастронімів при перекладі
художньої літератури на матеріалі англомовних романів (“Harry Potter and
the Philosopher’s Stone”, “Fried Green Tomatoes at the Whistle Stop Café”,
“Chocolat”) та їхніх перекладів українською мовою.
Зробивши огляд низки робіт, присвячених дискурсам, пов’язаним з
їжею, ми сформулювали визначення терміна «гастронім» як лексичної
одиниці, яка відображає процеси виготовлення продуктів харчування або
приготування, сервірування та вживання їжі. «Квазігастронім» є підвидом
гастроніма. Його особливістю є те, що квазігастронім позначає уявні,
вигадані продукти харчування та страви, знаряддя.
Нами було розроблено семантичну класифікацію гастронімів, згідно з
якою їх можна поділити на наступні категорії: їжа (продукт, страва, напій);
людина; заклад; дія (обробка, вживання); знаряддя; одиниця вимірювання;
властивість (смак, аромат, текстура).
Ми дійшли висновку, що неперекладна лексика є синонімічною до
безеквівалентної лексики. Однією з груп без еквівалентної лексики є реалії.
При перекладі реалій можуть виникнути певні перекладацькі труднощі, які
викликані: відсутністю в мові перекладу відповідника (еквівалента) або
специфічним національним навантаженням.
Гастроніми відносяться до реалій або концептуальних лакун. Серед
глобальних стратегій перекладу, які застосовуються для передачі культурно-
специфічних гастронімів та квазігастронімів, виділяємо дві: одомашнення
або доместикацію та очуження або форенізацію, вибір яких значною мірою
залежить від домінуючих у певний момент перекладацьких норм.
Результати практичного етапу нашого дослідження показали, що при
перекладі гастронімів у тексті фантастичного жанру превалює одомашнення.
Винятки спостерігаються у тих випадках, коли гастронім або втрачає свою
 61

виключну національну рису, або стає загальновідомим та навіть

стереотипізованим, що спричиняється глобалізаційними процесами.
Щодо квазігастронімів така тенденція теж зберігається. Як наслідок, у
перекладі окрім національного характеру також втрачається ефект
фантастичності та казковості.
Серед способів перекладу при відтворенні гастронімів у тексті
фантастичного жанру переважають транскодування та гіпероніми.
При аналізі творів реалістичного жанру спостерігається одомашнення
джерельного тексту при перекладі гастронімів-реалій, які притаманні
англомовному світу, та очуження при перекладі гастронімів, які позначають
об’єкти, запозичені з інших культур.
Провідними способами перекладу у творах реалістичного жанру
виявилися використання гіперонімів, контекстуальної заміни та
транскрибування
Перспективою подальших досліджень ми вбачаємо аналіз стратегій та
способів перекладу гастронімів та квазігастронімів у дитячій літературі, а
також гастронімів в інформативних текстах.
 62

СПИСОК НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеева И. С. Введение в переводоведение : учеб. пособие [для студ.

филол. и лингв. фак. высш. учеб. заведений] / И. С. Алексеева. – СПб. :
Филологический факультет СПбГУ ; М. : Издательский центр
«Академия», 2004. – 352 с.
2. Андрієнко Т. П. Стратегії відтворення культурно-специфічних
концептів і сценаріїв у перекладі художнього дискурсу [Електронний
ресурс] / Т. П. Андрієнко // Проблеми семантики, прагматики та
когнітивної лінгвістики. –2012. –Вип. 21. – С. 10–18. – Режим доступу :
http://nbuv.gov.ua/UJRN/psptkl_2012_21_4
3. Апресян Ю. Д. Образ человека по данным языка: попытка системного
описания // Вопросы языкознания. – 1995. – Вып. 1. – С. 37–68.
4. Бархударов Л. С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории
перевода) / Л. С. Бархударов. – М. : Международные отношения, 1975.
– 240 с.
5. Вайсбурд М. Л. Реалии как элемент страноведения // Русский язык за
рубежом. – 1972. – No 3. – С. 98-100.
6. Вайсгербер Й. Родной язык и формирование Духа [Изд. 2-е, испр. и
доп. ] / Вайсгербер Йоханн Лео. – М. : Едиториал УРСС, 2004. – 232 с.
7. Верещагин Е. М. Язык и культура. Лингвострановедение в
преподавании русского языка как иностранного / Е. М. Верещагин, В.
Г. Костомаров. – М. : Русский язык, 1990. – 246 с.
8. Влахов С. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин. – М. :
Международные отношения, 1980 – 342 с.
9. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию / Вильгельм фон
Гумбольдт; [пер. с нем. Г. М. Рамишвили]. – М. : Прогресс, 1984. – 397
с.
 63

10.Державецька І. О. Глютонічний дискурс: лексикографічний аспект /

І. О. Державецька // Одеський лінгвістичний вісник. – 2014. – Вип. 4. –
С. 69–72.
11.Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів
української прози) / Р. П. Зорівчак. — Львів : Вид-во при Львів. ун-ті,
1989. — 216 с.
12.Князєва Т. М. Kонцепт ЇЖІ в культурі повсякденності [Електронний
ресурс] / Тетяна Миколаївна Князєва // Бібліотека наукових статей
«StattiOnline». – Режим доступу :
http://www.stattionline.org.ua/kultura/112/20887-koncept-%D1%97zhi-v-
kulturi-povsyakdennosti.html
13.Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. Учебное пособие. –
М. : ЭТС, 2004. – 424 с.
14.Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты) : [учеб.
для ин-тов и фак. иностр. яз.] / В. Н. Комиссаров. – М. : Высшая школа,
1990. – 253 с.
15.Корнилов О. А. Языковые картины мира как производные
национальных менталитетов [2-изд. исправл. и доп.] / О. А. Корнилов.
– М.: ЧеРо, 2003. – 349 с.
16.Лапиніна О. Л. Тематична класифікація компонентів-гастронімів
фразеологічних одиниць німецької мови / О. Л. Лапиніна // Науковий
вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. –
2015. – Вип. 14. – С. 176–178.
17.Попова З. Д. Язык и национальная картина мира / З. Попова, И.
Стернин. – Воронеж : Истоки, 2002. – С. 5−16.
18.Ребрій О. В. Сучасні концепції творчості у перекладі : [монографія] / О.
В. Ребрій. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. – 376 с.
19.Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. – М. :
Международные отношения, 2004. – 216 с.
 64

20.Рябова Л. Русская и чешская цибонимия в лингвокультурологическом

аспекте : дис. на соискание уч. степени magister artium (славянская
филология) / Людмила Рябова. – Тарту, 2005. – 242 с.
21.Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии / Эдуард
Сепир; [пер. с англ. ; под ред. А. Е. Кибрика]. – М. : Наука, 1993. – 656
с.
22.Симонець М.С. Структура термінів-гастронімів у французькій та
українській мовах / М.С. Симонець // Вісник Донецького
національного університету. – 2009. – №1. – С. 91–102.
23.Уорф Б. Отношение норм поведения и мышления к языку / Б. Уорф //
Новое в зарубежной лингвистике. − Вып.1. – М. : Иностранная
литература, 1960. – С. 145−178.
24.Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические
проблемы) : учеб. пособие [для институтов и факультетов иностр.
языков] / А. В. Федоров. – [5-е изд.]. – СПб. : Филологический
факультет СПбГУ ; М. : ООО «Издательский Дом «ФИЛОЛОГИЯ
ТРИ», 2002. – 416 с.
25.Фурманова В. П. Межкультурная коммуникативная компетенция и
культурно-языковая прагматика в теории и практике преподавания
иностранных языков [Текст] : автореф. ... д-ра пед. наук : 13.00.02 / В.
П. Фурманова. – М., 1994. – 58 с.
26.Хоссейн Джахангири Азар Безэквивалентная лексика как свернутый
дискурс : автореф. … канд. филол. наук : 10.02.01 / Хоссейн
Джахангири Азар. – М., 1999. – 23 с.
27.Черноватий Л. М. Методика викладання перекладу як спеціальності :
підручник для студ. вищих заклад. освіти за спеціальністю
“Переклад” / Л. М. Черноватий. – Вінниця : Нова Книга, 2013. – 376 с.
28.Шлейермахер Ф. О разных методах перевода. Лекция, прочитанная 24
июня 1813 г. / Ф. Шлейермахер ; [перевод Н. М. Берновской ; под ред.
 65

А. Л. Борисенко и А. Ю. Зиновьевой] // Вестник Московского

университета. Серия 9 : Филология. – 2000. – No 2. – С. 127–145.
29.Якобсон Р. О лингвистических аспектах перевода / Р. Якобсон //
Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике / [отв. ред. В. Н.
Комиссаров]. – М. : Международные отношения, 1978. – С. 16–25.
30.Barthes R. Toward a Psychosociology of Contemporary Food Consumption
[Еlectronic resourse]. – Mode of access :
http://layoftheland.net/archive/art6933-2011/readings/barthes.pdf.
31.Bassnett S. Translation Studies [3rd ed.]. – London : Routledge, 2002. – 176
p.
32.Chesterman A. From ‘Is’ to ‘Ought’: Laws, Norms and Strategies in
Translation Studies / A. Chesterman // Target. – 1993. – Vol. 5, N 1. – P. 1–
20.
33.Daniel C. Voracious children : who eats whom in children’s literature /
Carolyn Daniel. – NY, L: Routledge, 2006. – 265 p.
34.Gideon Toury: The Nature and Role of Norms in Translation [Еlectronic
resourse]. – Mode of access : http://www.tau.ac.il/~toury/works/GT-Role-
Norms.htm
35.Hermans Th. Revisiting the Classics. Toury’s Empiricism Version One //
The Translator. – 1995. – Vol. 1, N 2. – P. 215–223.
36.Krings H. P. Translation problems and translation strategies of advanced
German learners of French / H. P. Krings // Interlingual and intercultural
communication. – Tübingen : Narr., 1986. – P. 263-75.
37.Levi-Strauss C. The Culinry Triangle / Claude Levi-Strauss // Food and
Culture: a Reader / [Ed. by C. Counihan, P. van Esterik]. – NY, L.:
Routledge, 2013. – 3rd ed. – P. 40-47.
38.Lörscher W. Translation. Performance, Translation Process, and Translation
Strategies. A Psycholinguistic Investigation / W. Lörscher. – Tübingen :
Narr., 1991. – 307 p.
 66

39.Nida E. Linguistics and Ethnology in Translation-Problems [Еlectronic

resourse] / Eugene Nida // Linguistics and Ethnology in Translation-
Problems. – Mode of access :
https://doi.org/10.1080/00437956.1945.11659254
40.Oster U. Eating and drinking seen through translation: A study of food-
related translation difficulties and techniques in a parallel corpus of literary
texts // Ulrike Oster, Teresa Moles-Cases [Еlectronic resourse]. – Mode of
access : http://akademiai.com/doi/abs/10.1556/084.2016.17.1.3
41.Papers in Translation Studies / [Ed. by S. Izwaini]. – Newcastle upon Tyne:
Cambridge Scholars Publishing, 2015. – 267 p.
42.Sapir E. Language: An Introduction to the Study of Speech [Еlectronic
resourse]. – Mode of access : http://www.bartleby.com/186/
43.Siran H. La extranjerización y la domesticación de la traducción
gastronómica según la tipología textual [Еlectronic resourse] / Huang Siran.
– Universidad Autònoma de Barcelona, 2008. Trabajo de fin de máster. –
Mode of access :
http://grupsderecerca.uab.cat/txicc/sites/grupsderecerca.uab.cat.txicc/files/H
uang%20Siran_extranjerizaci%C3%B3n_y_domesticaci
%C3%B3n_de_la_traducii%C3%B3n_gastron%C3% B3mica_seg%C3
%BAn_la_ tipologia_textual.pdf – (Última consulta: 09.04.2017)
44.The Routledge Companion to Translation Studies / [Ed. by Jeremy
Munday]. – London : Routledge, 2009. – 304 p.
45.Venuti L. The Translator’s Invisibility. A history of Translation. – L., NY :
Routledge, 2004. – 353 p.
 67

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ТА ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ

46.Бацевич Ф.С. Словник термінів міжкультурної комунікації

[Електронний ресурс] / Ф.С. Бацевич. – Режим доступу : http://terminy-
mizhkult-komunikacii.wikidot.com/l
47.Википедия = Свободная энциклопедия «Википедия» [Электронный
ресурс]. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org.
48.Вікіпедія = Вільна енциклопедія «Вікіпедія» [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://uk.wikipedia.org.
49.Вікісловник = Вільний словник [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://uk.wiktionary.org/
50.Прислів’я та приказки про їжу та хліб [Електронний ресурс] //
Українські традиції. – Режим доступу : http://traditions.in.ua/usna-
narodna-tvorchist/pryslivia-ta-prykazky/23-pryslivia-ta-prykazky-pro-izhu-
ta-khlib
51.Публічний електронний словник української мови «УКРЛІТ.ORG»
(динамічний) [Електронний ресурс] // Публічна електронна бібліотека
української художньої літератури. – Режим доступу :
http://ukrlit.org/slovnyk
52.Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія/ О.О. Селіванова. –
Полтава: Довкілля – К, 2010. – 844 с.
53.Classes.ru / О.С. Ахманова Cловарь лингвистических терминов – О. С.
АХМАНОВА СЛОВАРЬ ЛИНГВИСТИЧЕСКИХ ТЕРМИНОВ
[Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://classes.ru/grammar/174.Akhmanova/source/worddocuments/_.htm.
54.Harry Potter Wiki (FANDOM powered by Wikia) [Еlectronic resourse]. –
Mode of access : http://harrypotter.wikia.com/
55.Oxford Dictionaries [Еlectronic resourse]. – Oxford :Oxford University
Press, 2018. – Mode of access: https://en.oxforddictionaries.com
 68

56.Webster’s Online Dictionary [Еlectronic resourse]. – Mode of access :

http://www.webster-dictionary.org/.
 69

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

57.Гаррис Дж. Шоколад : роман / Джоан Гаррис ; переклад з англ. В.

Полякова – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,
2015. – 320 с.
58.Книга "Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»" - Скачать
бесплатно, читать онлайн [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.rulit.me/books/smazheni-zeleni-pomidori-v-kafe-zupinka-read-
421718-36.html
59.Книга "Fried Green Tomatoes at the Whistle Stop Cafe" – Скачать
бесплатно, читать онлайн [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.rulit.me/books/fried-green-tomatoes-at-the-whistle-stop-cafe-
read-375327-21.html
60.Книга: Гаррі Поттер і філософський камінь / Джоан К. Ролінґ Гаррi
Поттер i фiлософський камiнь [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://www.e-reading.club/bookreader.php/1000021/Roling_Dzhoan_-
_Garri_Potter_i_filosofskiy_kamin.html
61.Chocolat – Harris Joanne [Еlectronic resourse]. – Mode of access :
https://www.e-reading.club/book.php?book=80090
62.Harry Potter 1: The Philosopher’s Stone – bookwormyworm – Wattpad
[Еlectronic resourse]. – Mode of access :
https://www.wattpad.com/story/64285995-harry-potter-1-the-philosopher
%27s-stone/parts
 70

SUMMARY

Food is an essential part of the human life, though not only in physiological
meaning. Long ago it became one of the components of the culture of the
humankind. Food is reflected in folklore and different kinds of the art, e.g., visual
arts, cinema and, of course, literature. Many food items have even acquired the
features of the complete symbol (additional information that is not directly related
to their objective essence).
Moreover, some products and dishes are culturally specific, which means
that their names constitute a range of difficulties for a translator. Therefore, the
need for a complex research of such lexical units taking into consideration their
linguistic, cultural and cognitive characteristics in the context of translation
becomes relevant.
The main aim of our research lies in studying peculiarities of translation
strategies that are applied when translating gastronyms (words denoting objects,
subjects and actions concerned with the sphere of food).
For the research we use three fiction novels and their translations into
Ukrainian. One of them is of the fantastic genre – Harry Potter and the
Philosopher’s Stone by J. K. Rowling,and the rest are of the realistic genre: Fried
Green Tomatoes at the Whistle Stop Café by F. Flagg and Chocolat by J. Harris.
The choice of the scientific methods we use in this research is determined by
its aim and tasks. There are both general scientific methods and those which are
specific for the translation studies. So, we apply the following methods:
classification analysis, comparative analysis, semantic structure analysis,
functional analysis and inductive reasoning.
The scientific novelty of our research consists in explaining the terms
“gastronym” and “quasigastronym” in the framework of translation and elaborating
a semantic classification of gastronyms as well as determining the peculiarities of
the application of the translation procedures and strategies when translating
culturally-specific gastronyms in fiction from English into Ukrainian. The results
 71

of the research can be used in the translation studies, lexicology, comparative

linguistics and in courses for the students who major in linguistics or translation
studies.
The points to present:
We denote gastronyms as lexical units that name kinds of food and aspects
of human life concerned with food. In the context of translation these units become
translation difficulties when they have culturally specific features or national
character.
There are two strategies that can be used by a translator: domestication and
foreignization. The choice of a strategy is governed by unstable translation norms
that depend on many extralinguistic factors.
When dealing with culturally specific gastronyms in works of fantastic and
realistic genres, we cannot define one leading strategy. Though, the main
procedures the translators use in the materials we analyzed are transliteration and
transcription, hyperonyms, descriptive translation and context substitution.
Our research consists of the Introduction, three chapters, their subchapters
and conclusions, general conclusions, the list of references used in the body of the
paper and the Summary.
Chapter 1 deals with the definitions of “gastronym” and “quasigastronym”
and the terms that are used as their synonyms. Here we also dwell on the existing
classifications of food-related terms and provide our own semantic classification of
gastronyms based on the analysis of the research materials.
Chapter 2 is dedicated to the analysis of the translation difficulties concerned
with culturally specific lexics and the ways to overcome them. Then we discuss the
nature of translation strategies as well as norms that influence the choice of a
strategy. This chapter also includes the overview of scientific methods used in the
research.
Chapter 3 concentrates on the analysis of the translation procedures and
translation strategies applied to reproduce culturally specific gastronyms in the
aforesaid translation texts.
 72

The Conclusions summarize the findings of our research and outline the
prospects of further research.
The list of reference materials consists of 62 items, referred to in the text of
the research.
The results of the research were presented at the II round of the All-
Ukrainian Contest of Student Scientific Works on natural, technical sciences, and
the Humanities majoring in Translation at Ivan Franko Lviv National University
on March 24-25 and at the ХV International Student Scientific Conference
“Karazin Readings: Foreign Philology. Searching for the Young” on April 15,
2016. The article “GASTRONYMS AS AN OBJECT OF THE ENGLISH-
UKRAINIAN TRANSLATION” was published in the collection of articles In
Statu Nascendi.