1

Переклад: типи і види

 2

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….....3
1. Типи і види перекладу…………………………………………...4
2. Підходи до їх класифікації……………………………………..12
3. Письмові та усні види перекладу………………………………14
ВИСНОВКИ………………………………………………………...19
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….21
 3

ВСТУП

 У сучасних умовах глобалізації, коли відкриваються й розширюються

ринки, виникають нові ділові й культурні зв’язки між народами та
державами, діяльність перекладача як посередника між культурами набула
особливого значення. Кожна організація, фірма або агентство має свій
неповторний напрямок роботи і бізнесу. Тому у кожного замовника відмінні
один від одного тексти, документи і матеріали, які необхідно перекладати.
Реальна перекладацька діяльність здійснюється перекладачами в різних
умовах; переказуються тексти дуже різноманітні за тематикою, мови,
жанрової приналежності; переклади виконуються в письмовій або усній
формі, до перекладачів пред’являються неоднакові вимоги щодо точності і
повноти перекладу і т.д. Окремі види перекладу вимагають від перекладача
особливих знань і вмінь. Тому в теорії перекладу існує спеціальний розділ,
які вивчає особливості окремих видів перекладу. Все це обумовлює
існування різних видів перекладу, кожен з яких, залишаючись перекладом у
своїй загальнолінгвістичної основі, може мати суттєві особливості, що, в
свою чергу, викликає необхідність наукової класифікації видів
перекладацької діяльності.
Попередній і справжній століття характеризуються прогресом у всіх
сферах, що, отже, призвело і до розвитку міжнародних зв’язків. Актуальність
даної проблеми і полягає у розвитку міжнародного співробітництва.
Предметом дослідження є типи види перекладу.
Метою даної роботи є вивчення безпосередньо типів і видів перекладу.
Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні
завдання:
1. Визначити типи і види перекладу.
2. Охарактеризувати підходи до їх класифікації.
3. Проаналізувати письмові та усні види перекладу.
 4

1. Типи і види перекладу

Переклад – один із найважливіших шляхів взаємодії національних
культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого
перекладу - донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче
ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти означає точно і повно
висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови
у нерозривній єдності змісту і форми.
Розвиток науки і техніки в наш час неможливий без обміну
спеціальною інформацією, що з’являється в різних країнах у наукових
періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, патентній літературі тощо.
Переклад –
1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої
мови;
2) результат цього процесу.
Процес перекладання – це цілеспрямований процес, який охоплює такі
етапи:
1)  Зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення ‘її
змісту;
2)  Аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою;
3)  Відтворення змісту рідною мовою.
Оскільки переклад – це передавання змісту того, що було висловлено,
то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови
оригіналу, а думки, зміст оригіналу.
Згідно з теорією перекладу, неперекладних матеріалів не існує – є
складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов’язані, по-
перше, з недостатнім знанням мови оригіналу, по-друге, з недостатнім
знанням суті предмета, по-третє, з недостатнім знанням мови, якою
перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників для
висловлення того, що вже було висловлено засобами мови оригіналу.
 5

Системний аналіз перекладацької практики і теорії дозволяє

побудувати єдину типологію перекладів, що узагальнює різні сторони
підготовки, виконання, презентації і функціонування перекладу і
співвідноситься з іншими основними компонентами перекладацької
діяльності.
Типологізация перекладів здійснюється за наступними параметрами:
- за співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу;
- за характером суб’єкта перекладацької діяльності і його
відношенням до автору тексту,що перекладається;
- за типом перекладацької сегментації і способом переробки
перекладацького матеріалу;
- за формою презентації тексту перекладу і тексту оригіналу;
- за характером відповідності тексту перекладу тексту оригіналу;
- за жанрово-стилістичними особливостями і жанровою
принадлежністю перекладного матеріалу;
- за повнотою і типом передачі смислового змісту оригіналу;
- за основними функціями;
- за первинністю тексту-оригіналу;
- за типом адекватності.
Переклади, що виділяються за співвідношенням типів мови
перекладу і мови оригіналу: внутрімовний переклад-тлумачення словесних
знаків за допомогою знаків тієї ж мови:
- діахроничний (історичний) переклад (переклад на сучасну мову
історичного тексту, написаного мовою попередньої єпохи);
- транспозиція (переклад тексту одного жанру функціонального стилю в
інший жанр функціонального стилю) [1].
Міжмовний переклад – перетворення повідомлення, вираженого
засобами будь-якої однієї знакової системи, в повідомлення, виражене
засобами іншої знакової системи:
- бінарний переклад (переклад з однієї приподньої мови на іншу);
 6

- інтерсеміотичний переклад (переклад з природньої мови на штучну

чи навпаки);
- трансмутація (переклад з будь-якої штучної мови на іншу штучну
мову).
Переклади, що розрізняються за загальною характеристикою
суб’єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора
перекладацького тексту: традіційний переклад – переклад, виконаний
людиною:
- переклад, виконаний перекладачем, що не є одночасно автором
перекладного тексту;
- авторський (авто-) переклад (переклад, виконаний автором
оригінального тексту);
- авторизований переклад (переклад оригінального тексту,
апробований автором).
- машинний (автоматичний) переклад – переклад, виконаний
комп’ютером;
- змішаний переклад – переклад з використанням значної частки
традиційної (чи машинної) переробки тексту.
Переклади, зроблені за типом перекладацької сегментації тексту і
одиниць перекладу, що були використані:
- поморфемний переклад – переклад, виконанний на рівні окремих
морфем, не звертаючи уваги на їхні структурні зв’язки;
- літерний переклад – переклад, виконаний на рівні окремих слів не
звертаючи уваги на смислові,синтаксичні і стилістичні зв’язки між
словами;
- фразовий переклад – переклад, виконаний на рівні окремих речень
або фраз, перекладених послідовно одне за іншим;
- абзацно-фразовий переклад- переклад,здійснений на рівні окремих
речень або абзаців, перекладених послідовно одне за іншим;
 7

- суцільно текстовий переклад- переклад цілого тексту, не виділяючи

окремі слова, речення або абзаци в окремі одиниці перекладу.
Переклади, виділені за ознакою форми презентації тексту – перекладу і
тексту-оригіналу. Письмовий переклад – переклад, виконаний в писемній
формі:
- письмовий переклад писемного тексту (переклад письмового тексту,
виконаний у писемній формі);
- письмовий переклад усного тексту (переклад усного тексту,
виконаний у писемній формі) [5].
Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності тексту
перекладу тексту-оригіналу:
- вільний переклад (переклад,що відтворює основну інформацію
оригіналу з можливими відхиленнями – додаваннями, пропусками і т.
п.; здійснюється на рівні тексту, тому для нього категорії
еквівалентності мовних одиниць виявляються не релевантними):
- інтерпритація (від перекладу,що базується на звертанні до немовних
видів діяльності, на відміну від власне перекладу, здійсненого за
заданими правилами переходу від засобів вираження, що належать
іншій мовній системі);
- адекватний переклад (переклад,що відповідає оригіналу і виражає ту
ж комунікатівну мету,що й оригінал);
- точний (правильний) переклад (переклад, що характеризується
семантичною точністю,тобто є семантичне повно і правильно
переданим планом змісту оригіналу);
- автентичний переклад (переклад офіційного документа,що має
однакову юридичну чинність з оригіналом; відповідно до
міжнародного права текст умови може бути зробленим і
прийнятим на одній мові, але його автентичність встановлюється на
двох і більше мовах);
 8

- завірений переклад (переклад, відповідність якого оригіналу

підтверджується юридичне).
Переклади,які виділяються за ознакою жанрово-стилістичногї
характеристики перекладного матеріалу і жанрової приналежності:
- науково-технічний переклад (переклад науково-технічних текстів і
документації);
- суспільно-політичний переклад (переклад суспільно-політичних
текстів);
- художній переклад (переклад художніх текстів);
- військовий переклад (переклад текстів з військової тематики);
- юридичний переклад (переклад текстів юридичного характеру);
- побутовий переклад (переклад текстів розмовно-побутового
характеру).
Переклади,що виділяються за ознаками повноти і способу передачі
смислового змісту оригіналу:
- повний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу
без пропусків і скорочень.
- неповний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу
з пропусками і скороченнями:
- скорочений переклад (переклад,що передає смисловий зміст тексту в
згорнутому вигляді, тобто із скороченнями);
- фрагментарний переклад (переклад не цілого тексту,а лише окремого
уривка);
- аспектний переклад (переклад лише частини тексту відповідно до
будь-якої заданої
- ознаки (аспекту);
- анотаційний переклад (переклад,у якому відбуваються лише
головніа тема, предмет і призначення перекладного тексту);
 9

- реферативний переклад (переклад, у якому містяться досить

докладна інформація про документ,який реферують - його
призначення, тематика, методи дослідження, отримані результати).
Переклади, виконані за ознакою основної прагматичної функції:
практичний переклад- переклад, призначений для практичного використання
як джерело інформації: робочий (інформаційний) переклад
(невідредагований переклад, в основному придатний для практичного
використання,але не оформлений для опублікування):
- консультативний переклад (вид інформаційного перекладу,
здійснюється звичайно в усній формі, включає елементи анотування,
реферування і вибіркового перекладу з листа, виконується, як
правило,у присутності замовника,що відразу уточнює аспекти змісту
тексту-оригіналу,які його цікавлять);
- видатний (друкований) переклад(письмовий переклад, тиражований
за допомогою засобів масового розмноження і призначений для
широкого поширення);
- опублікований переклад (практичний чи навчальний переклад,
тиражований за допомогою засобів масового розмноження).

Переклади, що виділяються за ознакою первинності/ непервинності

тексту оригіналу:
- прямий (первинний, безпосередній) переклад – переклад, виконаний
безпосередньо з оригіналу;
- непрямий (вторинний, непрямий) переклад – переклад, здійснений не
безпосередньо з тексту-оригіналу, а з його перекладу на яку-небудь
іншу мову;
- зворотній переклад-експериментальний чи навчальний переклад уже
тексту на вихідну мову.
Види перекладу:
1.  За формою переклад поділяють на усний і письмовий.
 10

Усний переклад використовують для обміну інформацією під час

особистого контакту фахівців у процесі укладання контрактів, на виставках,
міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під
час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний роблять
негайно, не маючи можливості користуватися довідковою літературою.
Усний переклад може бути послідовним або синхронним.
Послідовний переклад відомий з давніх часів, це усний переклад
повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо,
щоб переклад відбувався в паузах після логічно закінчених частин, щоб був
зрозумілий контекст, у якому вживається те чи інше слово.
Синхронний переклад робить перекладач-професіонал практично
одночасно з отриманням усного повідомлення.
2.  За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад.
Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі
можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові,
якою перекладають, напр.: Ваш проект самый интересный. - ваш проект
самий цікавий (треба - найцікавіший).
Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, при
цьому відповідає всім нормам літературної мови, напр.:
Клиент проживает по адресу... - клієнт мешкає за адресою...
3. За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:
а)  суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення
засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв
політичних діячів, інтерв’ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій,
дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;
б) художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза,
драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до
скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної
культури. Твори світової класики українською перекладали леся українка,
іван франко, микола зеров, борис тен, максим рильський, микола лукаш,
 11

григорій кочур та багато інших. В україні існує премія за кращий переклад

імені максима рильського;
в)  науково-технічний (технічний) - переклад, який використовують для
обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються
різними мовами.
 12

2. Підходи до їх класифікації
Якщо розглянути не єдність і схожість, а особливості різних видів
перекладу, то можна вирізнити важливі специфічні риси стосовно окремих
видів перекладу, а саме:
- можливість модифікування процесу перекладу;
- необхідність слідкувати за тим, щоб досягти еквівалентності вищого
ступеня;
- допустимість відхилення від максимальної схожості двох текстів;
- використання деяких елементів адаптації, транскодування тощо.
Саме те, що має робити перекладач за певних умов перекладу, тобто
опис його дій та їхньої специфіки, покладено в основу принципів
класифікації перекладів.
Існує два принципи:
1) за характером текстів, що перекладаються (вихідних текстів);
2) за характером мовних дій перекладача в процесі перекладу. Перша
класифікація пов’язана з жанрово-стилістичними особливостями оригіналу,
друга – з психолінгвістичними особливостями мовних дій перекладача в
письмовій та усній формі. Жанрово-стилістична класифікація залежно від
жанрово-стилістичних особливостей оригіналу обумовлює розрізнення двох
функціональних видів перекладу:
• художнього (літературного);
• інформативного (спеціального).
Жанрово-стилістична класифікація.
Художній переклад.
Художній переклад – це переклад творів художньої літератури.
Протиставлення творів художньої літератури всім іншим мовним
зразкам обумовлене домінуванням в них однієї комунікативної функції, а
саме - художньо-естетичної або поетичної.
Головна мета художнього твору - досягнення певного естетичного
впливу, створення художнього образу. Така естетична спрямованість
 13

відрізняє художнє мовлення від решти актів мовленнєвої комунікації

(зокрема від таких, для яких основна мета – інформативність
висловлювання). Ще одна риса художнього перекладу: при цьому перекладі
створюється новий текст, такий самий за своїми художніми якостями, як і
вихідний текст (текст мовою оригіналу). З метою відтворення художньо-
естетичного сенсу оригіналу можна допускати деякі відхилення від
максимальної смислової точності при перекладі, наприклад, нехтувати
дослівним перекладом: The mountain tops were hidden in a grey waste of the
sky. Верхів’я гір тонули в сірому небі. Інформативний переклад
Інформативний переклад - це переклад текстів, основна функція яких -
повідомлення якоїсь інформації, а не художньо-естетичний вплив на читача.
Це - всі матеріали наукового, ділового, суспільно-політичного,
побутового характеру. Чисто інформативний опис переважає також у
перекладі детективних творів, в описах мандрівок, нарисах та ін. Поділ на
художній і інформативний переклад лише вказує на основну функцію
оригіналу, що має бути відтворена у перекладі, причому елементи обох видів
перекладу можуть потрапляти відповідно до художнього або інформативного
тексту перекладу.
Підвиди інформативних текстів визначаються залежно від
функціонально-стилістичних особливостей оригіналу:
- переклад науково-технічних матеріалів:
- офіційно-ділових;
- політико-публіцистичних;
- газетно-інформаційних,
- патентних та ін.
Психологічна класифікація.
Ця класифікація бере до уваги спосіб сприйняття оригіналу і створення
тексту перекладу, а також поділяє перекладацьку діяльність на переклад:
письмовий; усний.
 14

3. Письмові та усні види перекладу

Процес письмового перекладу має ряд особливостей та
закономірностей. Письмовий переклад – це вид перекладу, при якому
оригінал і переклад виступають у процесі перекладу у виді фіксованих
текстів, отже перекладач має змогу неодноразово повер- татися до тексту
оригіналу, використо-вувати різноманітні словники, звертатися до експертів,
в той самий час до письмового перекладу висуваються більш суворі вимоги,
бо він є письмовим джерелом інформації і має відповідати
загальноприйнятим стандартам, усім нормам граматики, стилістики та
орфографії мови перекладу. При перекладі ми маємо справу не лише з
різними мовними системами, а й з різними культурами, тексти оригіналу
розраховані на сприйняття носіїв мови, в той час як рецептором тексту
перекладу є іншомовний читач, який має інший менталітет, інший об’єм
фонової інформації тощо.
У процесі перекладу необхідно зрозуміти текст оригіналу, знайти
відповідні засоби передачі у мові перекладу, перевірити наступні аспекти
перекладу: ступінь формальної відповідності, ступінь смислового
навантаження та прийнятності для цільової аудиторії. Першим етапом
процесу перекладу є сприйняття тексту, що являє собою складний процес
розумової діяльності, процес аналізу та синтезу інформації. Це не тільки
повне розуміння оригінального тексту, а й відчуття його образного та
емоціонального впливу. Другим етапом є відтворення тексту іншою мовою,
що є також складним процесом аналізу та синтезу, який відбувається у
свідомості перекладача.
Після сприйняття семантичної та експресивно-емоційної інформації
перекладач відтворює, перекодує її у формі матеріальних одиниць мови
перекладу; завершальною стадією даного етапу є процес ідентифікації
перекладу.
У процесі письмового перекладу перекладач може користуватися
прямими міжмовними трансформаціями чи вільно інтерпретувати текст
 15

оригіналу. Вибір того чи іншого засобу перекладу залежить, головним

чином, від функціонального стилю, до якого належить текст оригіналу, адже
будь-яка мова характеризується стилістичною диференціацією, кожен стиль
має свої підстилі та жанри, які, в свою чергу, мають свої лексичні та
граматичні особливості.
Отже, типи текстів визначають підхід та вимоги до перекладу,
впливають на вибір засобів і визначення рівня еквівалентності перекладу
оригіналу. Не існує чіткої єдиної жанрово-стильової класифікації текстів
через взаємопроникнення мовних засобів, але у процесі перекладу головне –
визначити функціональну домінанту тексту, тобто комунікативну ціль твору,
тип інформації, яка закладена в тексті і яку необхідно зберегти. Загалом
тексти поділяють на два типи: ті, що виконують функцію повідомлення –
інформативні, орієнтовані на зміст (наукові, офіційно-ділові), та ті, що мають
естетичну, експресивну функцію і орієнтовані на форму (тексти художньої
літератури). Зважаючи на функції мови, письмові стилі мови виділяють
функціонально-стильові типи текстів (що мають письмову форму): науково-
технічні, офіційно-ділові, суспільно-інформативні, художні, які мають свої
підстилі та жанри. При перекладі науково-технічного тексту перекладач
користується прямими відповідниками, при перекладі тексту художньої
літератури – може удаватися до прямих відповідників, чи вільної
інтерпретації при передачі експресивної інформації, особливо, у разі
перекладу поетичного твору. Під час письмового перекладу слід враховувати
всі чинники, що визначають вибір еквіваленту, тобто контекст усього
джерела, вузький контекст, фонову інформацію, мовленнєву ситуацію [6].
Одиницею перекладу може бути і слово, і словосполучення, і синтагма,
і ціле речення, і, навіть, весь твір. У процесі перекладу художнього тексту,
переклад кожного слова, кожного речення залежить від ідейно-художнього
задуму автора, від його індивідуального стилю, подібний підхід
спостерігається також іноді при перекладі публіцистичних текстів, особливо
текстів аналітичного жанру. Лінгвістична класифікація функціональних
 16

стилів є основою різних видів перекладу. Суспільно-політичні матеріали

досить різноманітні в стилістичному й жанровому відношеннях. Номінально
їх можна розподілити на три групи: офіційно-ділові, інформаційно-описові,
публіцистичні.
В кожній із цих груп є свої особливості, що створюють специфічні
труднощі при перекладі. Серед книжних стилів мови офіційно-діловий стиль
вирізняється своєю відносною стійкістю, стислістю, стабільністю, стандар-
тизацією, суворою регламентацією тексту. Матеріали, викладені в формі
цього стилю, задовольняють потреби писемного спілкування в державному,
суспільному і політичному житті. Неоднорідність тематики та
різноманітність жанрів дозволяють виділити два основних різновиди:
офіційно-документальний та повсякденно-діловий. Незважаючи на
розбіжності змісту та різноманітність жанрів, тексти даного типу
характеризуються рядом загальних рис, які впливають на процес перекладу.
При перекладі документів необхідно передати і зміст оригіналу, і його
стиль, при цьому важливого значення набуває форма тексту, яка має бути
збережена. Перекладач має максимально чітко передати зміст оригіналу, а
отже максимально зберегти граматичні форми, синтаксичні конструкції і
лексичне наповнення речень оригіналу. Тому досить часто перекладач
вдається не до комунікативного перекладу (як при перекладі кореспонденції),
а до семантичного, який орієнтований на збереження особливостей
початкової форми вираження. До того ж, щоб переклад був зрозумілим для
його адресата, іноді доводиться збільшити текст і обтяжити його
додатковими поясненнями аби забезпечити адекватне його сприйняття і
розуміння читачем. Типовою рисою текстів даного типу є наявність великої
кількості мовних штампів та кліше. Найчастіше для перекладу даної лексики
застосовують моноеквівалентний або вибірковий переклад (відповідно
знаходять прямий еквівалент або використовують один з можливих синоні-
мічних виразів, вибір якого зумовлений контекстом). У випадку відсутності
екві- валенту певної лексичної одиниці, вдаються до дослівного перекладу,
 17

при якому у мові перекладу зберігаються семантичні та стилістичні ознаки

оригіналу, тобто – до калькування. Заслуговує уваги й особливий вид мовних
кліше – формули ввічливості, які перекладаються за допомогою перекла-
дацької лексико-семантичної модифікації – звуження (наприклад, французькі
форми ввічливості надто розгорнуті порівняно з українськими). Жодне слово
чи надпис на документі не мають залишитися неперекладеними.
Таким чином, обов’язково перекладаються надписи на печатках,
штампах, бланках. У діловій документації також присутня характерна для неї
термінологія, але, зазвичай, комерційна лексика та звороти термінологічного
характеру, мають словникові еквіваленти. Часто наявні й скорочення, які
загалом мають свої відповідники у мові перекладу. Якщо дане поняття не
існує у мові перекладу, а отже не має свого відповідника, то вдаються до
транскрибування, яке набуває все більшого поширення (особливо,
транскрибування іноземних власних назв), або скорочення розшифровується
і перекладається розшифроване поняття, а саме скорочення транслітерується.
Усний переклад – один із найскладніших видів перекладу, що вимагає
не тільки відмінного знання тематики перекладу, а й вміння швидко, повно і
доступно передавати зміст сказаного мовою перекладу.
Усний переклад є невід’ємною частиною заходів міжнародного рівня, -
ділових переговорів, конференцій, виставок – і від його якості залежить успіх
заходу та імідж компанії [7].
Залежно від форми проведення зустрічі, кількості промовців та
іноземних учасників, а також інших факторів використовуються два види
усного перекладу: послідовний і синхронний.
Усний переклад-переклад, виконаний в усній формі:
- усний переклад усного тексту (переклад усного тексту, виконаний в
усній формі);
- синхронний переклад (усний переклад, здійснений практично
одночасно з виголошенням тексту-оригіналу);
 18

- послідовний переклад (різновид усного перекладу, здійсненого після

прослуховування певної одиниці тексту, в паузах між цими
одиницями);
- однобічний переклад (усний переклад,здійснений тільки в одному
напрямку, тобто з однієї мови на будь-яку іншу мову);
- двосторонній переклад (послідовний усний переклад розмови,
здійснений з
однієї мови на іншу і навпаки);
- усний переклад письмового тексту (переклад письмового тексту,
виконанний в усній формі).
 19

ВИСНОВКИ

В результаті всього вищевикладеного необхідно зробити наступні

висновки про те, що переклад – один із найважливіших шляхів взаємодії
національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації.
Типологізация перекладів здійснюється за наступними параметрами:
- за співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу;
- за характером суб’єкта перекладацької діяльності і його
відношенням до автору тексту,що перекладається;
- за типом перекладацької сегментації і способом переробки
перекладацького матеріалу;
- за формою презентації тексту перекладу і тексту оригіналу;
- за характером відповідності тексту перекладу тексту оригіналу;
- за жанрово-стилістичними особливостями і жанровою
принадлежністю перекладного матеріалу;
- за повнотою і типом передачі смислового змісту оригіналу;
- за основними функціями;
- за первинністю тексту-оригіналу;
- за типом адекватності.
Перша класифікація перекладу пов’язана з жанрово-стилістичними
особливостями оригіналу, друга – з психолінгвістичними особливостями
мовних дій перекладача в письмовій та усній формі.
Письмовий переклад – це вид перекладу, в якому першотвір і друготвір
у процесі перекладу виступають у вигляді письмово зафіксованих текстів,
тобто це перевираження письмового тексту, створеного однією мовою, у
письмовий текст іншою мовою. Адже переклад - не тільки нова інтерпретація
оригіналу; він представляє оригінальний текст по-новому, вводить його в
іншу культурну систему, якій властиві інші орієнтири й точки відліку на осях
координат. Тай самий переклад живе в цій новій системі координат
абсолютно самостійним життям, яке не завжди схоже на життя оригіналу.
 20

Усний переклад – один із найскладніших видів перекладу, що вимагає

не тільки відмінного знання тематики перекладу, а й вміння швидко, повно і
доступно передавати зміст сказаного мовою перекладу.
Усний переклад є невід’ємною частиною заходів міжнародного рівня, -
ділових переговорів, конференцій, виставок – і від його якості залежить успіх
заходу та імідж компанії.
Залежно від форми проведення зустрічі, кількості промовців та
іноземних учасників, а також інших факторів використовуються два види
усного перекладу: послідовний і синхронний.
 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бекетова О. В. Структурно-семантичні та функціональні особливості

фігур повтору в аргументованих текстах // Вісник Київського державного
лінгвістичного університету: Серія “Філологія”. – Вип. 5.: Проблеми
семантики слова, речення та тексту. – К.: КДЛУ, 1997. – С. 3-12.
2. Виноградов В. С. Введение в переводоведение / В. С. Виноградов – М.:
Изд-во ин-та общего среднего образования РАО, 2001. – 224 с.
3. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистических исследований /
И. Р. Гальперин – М.: Наука, 1981. –139 с.
4. Мирам Г. Э. Профессия: переводчик / Г. Э. Мирам – К.: Ника-Центр,
1999. –160 с.
5. Письмовий переклад – [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://antario.kiev.ua/ua/1_0
6. Полюк І. С. Закономірності та особливості процесу письмового
перекладу текстів різних жанрів / І. С. Полюк – [Електронний ресурс] –
Режим доступу: http://novyn.kpi.ua/2006-3/07_Polyuk.pdf
7. Усний переклад – [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.logrus.ru/pages/ua-usnij_pereklad.aspx