МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ
Кафедра теорії та практики перекладу англійської мови

Рекомендовано до захисту
Протокол засідання кафедри № ____
від «____» _____________ 2017 р.
Завідувач кафедри Ребрій О.В. _________________
(підпис)

ДИПЛОМНА РОБОТА
ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНОМОВНОГО ВІДТВОРЕННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ
ВІДПОВІДНИКІВ СЛЕНГОВИМ ОДИНИЦЯМ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ
ДЖ. Д. СЕЛІНДЖЕРА «ЛОВЕЦЬ У ЖИТІ»)
Виконавець:
Студент(ка) VII курсу, групи ЯАП - 73
Литвиненко Анна Вячеславівна
(прізвище, ім’я, по батькові)

Керівник роботи:
Вороніна Камілла Владиславівна
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
Підсумкова оцінка:

за національною шкалою: ______________

кількість балів: ______

Підпис керівника ______________________

Дипломну роботу захищено на засіданні Екзаменаційної комісії

Протокол № ____ від «____» ______________ 2018 р.

Голова Екзаменаційної комісії _____________ ______________

(підпис) (прізвище та ініціали)
 2

Харків – 2018
ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ТА ПОНЯТТЯ СЛЕНГУ.....................................7
1.1 Історичний розвиток та концепції сленгу у сучасній лінгвістиці..................13
1.2. Особливості функціонування сленгу................................................................17
1.3 Способи утворення сленгових одиниць............................................................20
1.4. Джерела поповнення сленгу..............................................................................24
1.5. Молодіжний сленг як спосіб вербалізації буття..............................................30
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...................................................................................32
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ СЛЕНГУ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ................35
2.1. Визначення поняття «переклад» та способи перекладу сленгових одиниць
.....................................................................................................................................37
2.2 Структурно–семантичні та функціональні особливості сленгу в романі Дж.
Д. Селінджера «Ловець у житі»...............................................................................46
2.3. Особливості відтворення перекладацьких відповідників на матеріалі
роману Дж. Селінджера «Ловець у житі»...............................................................50
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ...................................................................................60
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..........................................................................................61
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................63
SUMMARY................................................................................................................68
 3

ВСТУП
Мова – це унікальна здатність, яка притаманна лише людині. За
допомогою мови людина творить унікальну картину світу. Мова – це не лише
спосіб людської комунікації, насамперед, мова дає людині можливість
пізнавати навколишній світ. За допомогою мови у людини є можливість
поширювати свої знання між іншими людьми, а також мова дає людству
можливість зберігати знання та здобутки для наступних поколінь.
Але, насамперед, мова – дуже швидкоплинна, тому вона завжди була і
буде цікавою темою для обговорень та наукових досліджень. Ще з давніх часів
багато філософів досліджувало можливості мови виражати та формувати
думки. Думки та мова – нерозривно пов`язані між собою поняття.
Як було зазначено вище, мова – це швидкоплинне та динамічне явище.
Тому, з перебігом багатьох віків, століть та історичних епох мова постійно
змінювалась та оновлювалась. У світі існує велика кількість мов, деякі з них
чимось схожі, а деякі зовсім різні та протилежні одна одній. Але, з розвитком у
світі торгових, економічних та політичних відносин, у людства з’явилася
потреба у спілкуванні між представниками різних культур та мов. Завдяки
цьому і з’явилася потреба у виникненні професії перекладача. Перекладач – це
своєрідна з’єднувальна ланка між людьми, мовами та культурами.
Головним питанням для дослідження у нашій дипломній роботі є поняття
сленгових одиниць та особливості утворення україномовних перекладацьких
відповідників.
Цікавість дослідників до різних видів ненормативної лексики, особливо
до такої специфічної, як сленг, існуватиме завжди. Це можна пояснити тим, що
сленг привертає увагу дослідників своєю метафоричністю, виразністю та його
здатністю передачі функціонального навантаження за допомогою використання
стилістично знижених лексичних одиниць. Сленг вживається суто в
стилістичних цілях, а саме задля створення ефекту новизни, незвичайності,
 4

відмінності від визнаних зразків, для передачі того чи іншого настрою мовця,

для надання висловленню конкретності, жвавості, точності, стислості,

образності з одного боку, з іншого ж, задля уникнення використання штампів
та кліше. Нині сленг можна вважати невід’ємною частиною у соціокультурній
сфері, а також віднести до найбільш актуальних та цікавих об’єктів для
дослідження у сфері лексикології та стилістики.
Не існує однозначного ставлення до питання використання сленгу в
різних стилях мови. Все це зумовило необхідність комплексного вивчення
сленгу на матеріалі кількох мов, зокрема англійської та української, що сприяє
підвищенню мовної компетенції мовців, розвитку культури мовлення та
почуття комунікативної доцільності вживання мовних засобів у різних сферах
спілкування.
Отже, актуальність нашого дослідження обумовлена зростанням
необхідності більш детального дослідження та вивчення перекладу сленгових
одиниць, задля передачі функціонального навантаження при перекладі
художньої літератури.
Об’єктом дослідження є наявні у художньому творі Дж. Д. Селінджера
“Ловець у житі” сленгові одиниці.
Предмет дослідження – способи перекладу та трансформації,
використані при перекладі сленгових одиниць українською.
Метою роботи є висвітлення особливостей україномовного перекладу
сленгових одиниць.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні
завдання:
– надати визначення сленгу та розкрити сутність цього поняття;
– розкрити сутність суміжних понять: жаргонізмів, вульгаризмів,
арготизмів;
 5

– визначити жанрову специфіку роману Дж. Д. Селінджера “Ловець у

житі”;
– відібрати сленгові одиниці з роману та їх україномовні відповідники.
– з’ясувати основні способи відтворення англомовних сленгових одиниць
українською.
Матеріалом дослідження слугували сленгові одиниці, відібрані методом
суцільної вибірки з англомовного роману Дж. Д. Селінджера “Ловець у житі”
(“The Catcher in the Rye” by J. D. Salinger) [48], обсягом 214 сторінок та їх
україномовні відповідники з перекладу “Ловець у житі” [27], виконаного
Олексою Логвиненком, обсягом 317 сторінок.
Задля виконання цього дослідження були використані наступні методи:
метод порівняння тексту оригіналу та тексту перекладу; метод суцільної
вибірки, використаний задля добору стилістично знижених лексичних одиниць
з тексту оригіналу та їх відповідників з тексту перекладу.
Положення, що виносяться на захист:
1. Жанрово–стилістичні особливості художнього твору мають значний
вплив на особливості його перекладу. Отже, урахування жанрових
особливостей є запорукою здійснення його успішного перекладу.
2. Сленг є складним мовним явищем, що характеризує мову певного
прошарку населення, якому притаманне використання нестандартної лексики
задля вираження емоційно–експресивного забарвлення.
3. Під час перекладу сленг чинить особливі труднощі. Перед
перекладачем постає основна задача відтворити той ефект, який має сленг у
мові оригіналу, та зберегти його вплив на реципієнта цільової мови за рахунок
використання мовних засобів, наявних у цільовій мові.
4. Відтворення функціонального навантаження англомовного сленгу
українською здійснюється за рахунок використання численних перекладацьких
трансформацій.
 6

Наукова новизна визначається тим, що дослідження особливостей

перекладу сленгових одиниць ґрунтується на позиціях функціонального
підходу в перекладі. Дослідження є внеском до теорії художнього перекладу.
Проведений аналіз дозволяє визначити найбільш поширені труднощі, які
виникають під час перекладу творів, до складу яких належать сленгові одиниці,
та шляхи їх подолання.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у
можливості їх подальшого використання перекладачами–практиками, які
працюють над перекладами творів, які містять сленг. Окремі аспекти вивчення
особливостей перекладу сленгу можуть стати корисними для більш детальних
розглядів та власних досліджень інших науковців.
Апробація роботи. Результати дослідження були оприлюднені у
збірнику матеріалів І Всеукраїнської наукової інтернет конференції «Діалог мов
і культур у сучасному освітньому просторі» 17 листопада 2017 р., а також
викладені в статті «Особливості перекладу сленгу у художній літературі (на
матеріалі роману Дж. Д. Селінджера "Ловець у житі")», поданій до друку у
збірці студентських робіт In Statu Nascendi.
 7

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ТА ПОНЯТТЯ СЛЕНГУ.

Сленг має яскраве національно–мовне та соціальне забарвлення, тому
найчастіше використовується в художніх творах для надання образної
характеристики персонажа.
Як було зазначено вище, доцільно вважати сленг актуальною темою для
дослідження. Виходячи з цього, багато дослідників вивчали сленг у різних його
аспектах, а саме Е. Партридж [45], Г.Л. Менкен [44], М.М. Маковський [19] –
зробили значний внесок становлення та розвинення поняття сленгу.
Етимологія слова «сленг» також є дуже суперечливою і в лінгвістиці
існує безліч теорій щодо того, звідки в мову прийшло це поняття. Найбільш
правдоподібною визнається версія Еріка Партриджа, який вказує, що слово
slang швидше за все співвідноситься з дієсловом to sling – to utter (в
словниковому перекладі – висловлювати словами) [46, c. 9]. Сам термін «сленг»
в перекладі з англійської мови в словнику Річард А. Спієрс визначається:
1) «мова соціально– чи професійно відокремленої групи в протилежність
літературній мові»;
2) «варіант розмовної мови, який не збігається з нормами літературної
мови» [30, с. 85].
О. С. Ахманова у своєму словнику також дає дві дефініції терміна
«сленг»:
1) «розмовний варіант професійного мовлення»;
2) «елементи розмовного варіанту тієї або іншої соціальної або
професійної групи, проникаючи в літературну мову або взагалі в мову людей,
які не мають прямого відношення до цієї групи осіб, набувають в цих
різновидах мови особливого емоційно–експресивного забарвлення» [5, c. 86].
Г. А. Судзиловський відзначає в своїх роботах, що під терміном «сленг»
зазвичай об'єднуються найрізноманітніші поняття. До числа найбільш
значущих ознак сленгу Г. А. Судзиловський відносить наступне:
 8

1) сленг – лексичне явище;

2) до сленгу відноситься нелітературна лексика;
3) сленг – це лексика, характерна для усного мовлення;
4) сленг – це лексика, що має емоційне забарвлення;
5) сленг характеризується певною фамільярним забарвленням;
6) до сленгу зазвичай відносять різного роду жартівливі, іронічні і інші
вирази;
7) сленг можна умовно розділити на загальновідомий і загальновживаний
і маловідомий і маловживаний;
8) для сленгу характерна обмежена визначеність [32, c. 46].
Доцільно зазначити, що вагоме трактування сленгу можна знайти в статті
Стюарта Б. Флекснера, одного з авторів «Словника американського сленгу». У
передмові до цього словника Флекснер пише: «Американський сленг, термін,
який покладено в основу назви справжнього словника, є ті слова і вирази, які
використовуються порівняно великою частиною широких верств
американського народу, або які зрозумілі йому, але, на думку більшості, не
підходять для «гарного», офіційного вживання в їхній мові» [43, с. 156].
За визначенням І.В. Арнольд: «Сленг є лексикою розмовного типу, яку
вважають нижчою від загальновживаного стандарту; це слова, що у стандартній
мові або не вживаються, або мають особливий лексико–семантичний зміст» [2,
c. 183].
У лінгвістичному аспекті сленг є абсолютно протилежним формальній,
офіційній мові. Але і досі не існує єдиного та чіткого визначення такого
поняття, як сленг. Під час досліджень та вивчення цього явища багато
науковців намагалися розмежувати сленг та нецензурну мову, але, нажаль, це й
досі залишається невирішеним питанням.
Відомий науковець В.А. Хомяков вивчав сленг та його поширення в
різних аспектах його визначень та в своїй науковій праці запропонував дати два
 9

визначення цьому явищу, а саме: «загальний сленг» та «спеціальний сленг».

Загальний сленг позиціонується як поширена, стійка та постійна система, яка
найчастіше використовується в просторіччі. За словами В.А. Хомякова,
частково «сленг є мовним явищем наближеним до фамільярно–розмовної мови,
що відображається у зневажливо–насмішливих конотаціях, які стосуються
соціальних, етичних, естетичних та мовних умовностей, правил, обмежень та
авторитетів» [35, c. 88]. Через неоднорідність спеціального сленгу
дослідниками були розроблені різноманітні підходи до вивчення наявних
практичних матеріалів. Спеціальному сленгу характерно відносили
різноступеневе стилістичне значення з лексико–стилістичною точки зору
мовознавства. Тому В.А. Хoмяков позиціонував спеціальний сленг як
«нестандартний лексикон певної соціальної групи, який мoжe склaдaтися зi
стилістично різнорідної нестандартної лексики» [35, c. 90].
Визначивши два видових поняття: загальний сленг та спеціальний сленг,
В. А. Хомяков вводить наступне об'єднуюче визначення терміна «сленг»:
«Сленг – це основний компонент просторіччя (норми другого рівня), що
включає в себе, з одного боку, соціальні варіанти: мовні освіти (римований
сленг і інші), професійні та корпоративні жаргони, а з іншого боку широко
поширену і загальнозрозумілою соціальну микросистему, дуже неоднорідну за
своїм генетичним складом і наближені до норми першого рівня, що має яскраво
виражений емоційно–експресивний оціночний характер і своєрідний вокабуляр,
в якому слова і вирази найчастіше імпліцитно передають насмішку над
соціальними, етичними, естетичними, мовними та багатьма іншими
умовностями і авторитетами» [46, c. 44].
Слід зазначити, що термін «кент» розуміється В.А. Хомяковим так, як
його трактує Е. Партрідж, а саме як «умовну мову декласованих елементів
(жебраків, злодіїв) і деяких інших суспільних груп» [46, c. 75].
 10

«При цьому сленг – це лише один з рівнів мови. Будь–яка жива вербальна
мова являє собою багаторівневе утворення» [21, c. 96]. Е.Е. Матюшенко виділяє
такі рівні мови:
1. «Загальновживаний рівень, що включає слова і вирази, які
використовуються, що розуміються і вживаються більшістю носіїв мови
незалежно від місця їх проживання і того, в якому контексті використовуються
дані слова і вирази».
2. «Розмовний рівень, який використовується в щоденній побутової
інформативній мови і листуванні, але не придатний для ділового листування,
переговорів і ввічливої мови. На відміну від сленгу даний розмовний рівень
використовується і розуміється практично всіма представниками
соціокультурної епохи».
3. «Рівень діалектів, який включає в себе слова, вирази, ідіоми,
специфічну вимову (акцент) і розмовні обороти, властиві тим чи іншим
географічним місцевостям, тієї чи іншої етнічної групи».
4. «Рівень сленгу, який представляє слова і вирази, властиві лише
окремим групам людей (професійним, віковим, соціальним). Сутнісною
характеристикою сленгу виступає те, що він не призначений для того, щоб бути
зрозумілим для всіх» [21, c. 97].
Також, разом із поняттям сленгу дослідники виділяють близькі до нього
поняття такі як: арго, вульгаризми, жаргонізми та професіоналізми. Але ці
поняття є дуже схожими в своїх значеннях та мають дуже тонку грань в їх
визначеннями. Жаргон позиціонують як мову соціально–професійних груп
через те, що йому характерний особливий склад слів та мовних виразів,
відмінний від загальновживаної мови [24, c. 17]. Через те, що жаргон є умовною
мовою і складається з неформальних або умовних слів та виразів, він буде
зрозумілий лише вузькому колу людей. На думку деяких відомих дослідників,
поділити жаргонізми та професіоналізмі дуже важко, а інколи навіть і
 11

неможливо, через те, що відмінність між ними є дуже тонкою, та інколи навіть
непомітною [24, c. 22]. Цей поділ є дуже складним та неоднозначним через
відсутність абсолютного критерію для визначення належності слів та виразів до
будь–якою з груп. Однак, прийнято розподіляти ці групи слів згідно з умовами
їх вживання, а саме: жаргонізми та професіоналізмі відносять до більш вузької
сфери вживання, в той час як сленгова мова вживається у більш ширшому колі.
Вульгаризми також стоять на ряду зі сленгом та жаргонізмами, але на відміну
від них мають негативне забарвлення. Вульгаризми є повним протиріччям
формальній та літературній мові і через те вважаються неприйнятними для
використання. Використання вульгаризмів є прийнятним для людей з нижчих
прошарків суспільства, таких як в’язні, безпритульні тощо. Близьким за
значенням до вульгаризмів є поняття арго – тобто таємна мова злочинного
світу. В.М. Жирмунський визначив поняття арго як «конспіративний,
утаємничений жаргон, певну запаролену сигнальну мовну систему, завдяки
використанню яких члени угрупування впізнають один одного» [12, с. 8]. На
думку О. Уздинської, молодіжний сленг становить собою особливу підмову в
складі загальнонаціональної мови. Молодь у віці від 14 до 25 років
використовує сленг для спілкування, вважаючи, що вносячи у своє мовлення
сленгові слова, вони наближаються до співбесідників, створюють атмосферу
невимушеності та відкритості [33, с. 51] За ствердженням А.Д. Швейцера сленг
впроваджується і через бульварні, і досить поважні ЗМІ та, особливо, Інтернет.
Замість поширених раніше діалектизмів з’явились сотні нових слів, створених
для відображення політичних, історичних і соціокультурних змін, насиченню
загальноприйнятої мови сприяє технологічна революція, де кожна новинка
отримує своє словесне позначення [38, с. 110].
Шляхи і способи утворення молодіжного сленгу з англійської мови дуже
різні, але всі вони зводяться до того, щоб пристосувати англійське слово до
української дійсності і зробити його придатним для постійного використання.
 12

Ось основні методи освіти сленгу, які, на нашу думку, охоплюють більшість
нині існуючої сленгової лексики:
1) «калька (повне запозичення)»;
2) «напівкалька (запозичення основи)»;
3) «переклад з використанням стандартної лексики у спеціальному
значенні»;
4) «переклад з використанням сленгу» [35, с. 37].
Створення сленгу калькою включає в себе запозичення, яке граматично
не освоєні українською мовою. При цьому слово запозичується цілком зі своєю
вимовою, написанням і значенням. Такі запозичення схильні до асиміляції.
Кожен звук в запозичених слові заміщається відповідним звуком в українській
мові відповідно до фонетичних законів. Ці слова здаються іноземними в вимові
і написанні, вони відповідають всім нормам англійської мови. Крім «звикання»,
тут, звичайно ж, зіграла свою роль ще й загальна тенденція серед молоді до
залучення в свою повсякденну мову англіцизмів. Захоплення англіцизмами
стало своєрідною модою, воно обумовлене створеними в молодіжному
суспільстві стереотипами, ідеалами.
Таким стереотипом нашої епохи служить образ ідеалізованого
американського суспільства, в якому рівень життя набагато вище, і високі
темпи технічного прогресу ведуть за собою весь світ. І додаючи в свою
промову англійські запозичення, молоді люди певним чином наближаються до
цього стереотипу, долучаються до американської культури, стилю життя. Саме
в цій групі має місце українське чи просто неправильне прочитання
англійського слова.
З усього вищезазначеного можна сказати, що сленгові одиниці можуть
мати стилістично нейтральні або стилістично знижені відтінки. Саме завдяки
ним і формується зв’язок між формальною мовою, культурою мовлення та
вживанням сленгової мови. Загалом, можна зробити висновок, що стилістично
 13

нейтральні слова не псують загальновживану мову, в той час як стилістично

знижені являють собою негативне явище. Коли мови іде за молодіжний сленг,
частіше всього вживаються саме стилістично знижені лексичні одиниці, що й
інколи спонукає до використання навіть нецензурної лексики. У швидкому
темпі та перебігу життя ми інколи не замилюємося, наскільки часто людина
вдається до уживання сленгових одиниць.
У теперішній час технічного прогресу та розвитку людської думки
сленгова мова властива багатьом групам людей, але здебільшого молоді. Саме
завдяки швидкому розвитку в соціальний, технічній, науковій та культурній
сфері активно розвивається і формується сленгова мова, яка по своїй сутності
складає значний прошарок в сучасній розмовній мові. Сленг – це
швидкоплинне явище, яке має здатність до швидких трансформацій, внесення
змін та оновлення. Сленг у сучасному його розумінні можна позиціонувати як
засіб самовираження, який людство використовує для вираження свого
емоційного стану за допомогою мовлення, а також для створення нових лексем,
назв та слів, які відповідають перебігу поколінь та змінам реалій людського
буття.
Також можна зазначити, що сленгові одиниці формуються за допомогою
замін в лексичному значенні мовних одиниці, використанням метафоричних,
фразеологічних та синонімічних конструкцій та інших лінгвістичних підходів,
задля надання висловлюванням необхідного експресивного окрасу.
Виходячи з усього вищезазначеного можна зробити висновок, що для
перекладача дуже важливо досконало розуміти та відчувати особливості
вживання сленгових одиниць та докладати максимум своїх зусиль та
професійних навичок, задля виконання високоякісного перекладу та
збереження саме того настрою та смислового відтінку сленгових лексичних
одиниць, які в своєму творі заклав автор.
 14

1.1 Історичний розвиток та концепції сленгу у сучасній лінгвістиці

Як і будь–яке інше поняття, сленг має свою історію виникнення та
подальшого розвитку та становлення. Багатьма відомими науковцями були
зроблені дослідження стосовно виникнення такого поняття, як сленг, шляхи
його становлення та набуття повноцінних значень сленгових одиниць.
Звернімося до праці Річарда Спірса «Slang and Euphemism». На думку Р. Спірса
становлення терміну «сленг» пройшло досить довгострокову еволюцію, від
початку його зародження у XVIII сторіччі. Адже на початку свого розвитку
сленг відносили до кримінального говору. Але з часом його розвитку від набув
значення узагальненого терміну задля позначення вульгаризмів, жаргонізмів та
діалектизмів, а саме «будь–якого нестандартного або неприємного слова чи
фрази» [49, c. 7].
Якщо ж звернути увагу на інші джерела, автори «The Oxford Dictionary of
Modern Slang» Дж. Ейто Та Дж. Сімпсон, поділяють розвиток сленгу на три
етапи:
1) особлива лексика, вживана будь–якою групою осіб–маргіналів
(середина XVIII століття);
2) спеціальна лексика або фразеологія певного роду занять чи професій
(друга половина XVIII століття);
3) здебільшого розмовна субстандартна мова, яка складається з нових та
вже існуючих слів, ужитих в особливому значенні (початок ХІХ століття) [42, c.
5].
Але, варто також зауважити, що сучасне поняття сленг органічно єднає у
собі всі три вищенаведених тлумачення.
Далі, за допомогою наукових праць відомих дослідників вважаю
доцільним дослідити розмежування понять таких як сленг, жаргон, арго.
У більшості своїх наукових праць дослідники намагаються розмежувати
поняття сленг, арго та жаргон. У своїй дисертації С.А. Мартос [8] вважає
 15

доцільним розмежування понять сленг, арго та жаргон з точки зору відкритості

та закритості. Розмежування даних понять має характер градації, відображаючи
сленг як відкритий, жаргон – як напіввідкритий, а арго – як закритий соціолекти
[20, с. 5].
До розмежування сленгу та жаргону зверталися й Ю.Л. Мосенкіс,
П.М. Грабовий та О.С. Фурса у своїй колективній монографії «Феномен
українського молодіжного сленгу» [23]. Сленг і жаргон розуміють як
субстандартні підсистеми мови, які включають лексико–фразеологічні одиниці,
що не відносяться до літературної мови і мають емоційне забарвлення. Однак
жаргон, на відміну від сленгу, обмежується у використанні вузькою
професійною або соціальною групою [23, с. 20].
До розмежування понять сленг, арго та жаргон вдається і Л.О. Ставицька
в своїй монографії «Арґо, жарґон та сленґ: Соціяльнa диференціяція української
мови» з точки зору первинності / вторинності» [31]. Л.О. Ставицька вважає, що
сленг є вторинним утворенням і включає до свого складу арго, групові та інші
соціальні жаргонізми, некодифіковану розмовну мову, вульгаризми,
неологізми, іншомовні запозичення територіальні діалектизми [31, c. 42]. У
запропонованих визначеннях Л.О. Ставицька виділяє такі ознаки, як
відкритість, експресивність, ненормативність, неофіційність, оцінність,
стилістична зниженість та усність [31, с. 40–42]. Разом з тим Л.О. Ставицька
вважає визначальними характеристиками арго наявність в ньому паралельного
словесно–смислового ряду на рівні дискурсу, прив’язаність до певної
професійної та соціальної групи, соціальну відокремленість та штучність [31, c.
22, 30–31].
Але, звісно ж у всіх дослідників погляди на будь–яке наукове питання
збігатися не можуть. Деякі дослідники в галузі мовознавства та лексикології не
підтримують думку, щодо розмежування понять сленг, арго та жаргон.
Наприклад, І.І. Щур вважає, що поняття сленг та жаргон абсолютно
 16

синонімічні. На його думку обидва терміни мають однакові ознаки, такі як:
відкритість, емоційна забарвленість, нелітературність, неформальність,
субстандартність, усність тощо. В розумінні І.І. Щура арго ж являє собою певну
умовну мову, яка була створена задля використання з метою утаємненного
спілкування деяких соціальних прошарків [41, с. 7].
Сленг є дуже суперечливим та надзвичайно цікавим об’єктом
дослідження для широкого спектру науковців. Навіть якщо звернемося до
авторитетних дослідників, які займалися всебічним вивченням сленгу, не
знайдемо одного вичерпного визначення цього явища. Так, видатний сучасний
англійський дослідник сленгу Э. Партридж і його послідовники визначають
сленг як існуючі в розмовній сфері дуже неміцні, нестійкі, ніяк не
кодифіковані, а часто і зовсім безладні і випадкові сукупності лексем, що
відображають суспільну свідомість людей, які належать до певного соціального
або професійного середовища [45]. Сленг розглядається як свідоме, навмисне
вживання елементів загальнолітературного словника в розмовній мови задля
суто стилістичних цілей: для створення ефекту новизни, незвичайності,
відмінності від визнаних зразків, для передачі певного настрою мовця, для
додання висловленню конкретності, жвавості, виразності, зримості, точності,
стислості, образності, а також щоб уникнути штампів, кліше. Це досягається, як
вважають ці дослідники, використанням таких стилістичних засобів, як
метафора, метонімія, синекдоха, литота, евфемізм.
Найбільш розгорнуте визначення сленгу дав В.А. Хомяков. За
В.А. Хомяковим сленг – це «особливий периферійний лексичний пласт, що
лежить як поза межами літературної розмовної мови, так і поза межами
діалектів загальнонаціонального англійської мови, що включає в себе, з одного
боку, шар специфічної лексики і фразеології професійних говірок, соціальних
жаргонів і арго злочинного світу, і , з іншого, шар широко поширеною і
загальнозрозумілій емоційно–експресивної лексики і фразеології
 17

нелітературних мови» [36, с. 22]. В.А. Хомяков визначає поняття загального

сленгу як «відносно стійкий для певного періоду, широко поширений і
загальнозрозумілий шар лексики і фразеології в середовищі живої розмовної
мови (іноді з фонетичними, морфологічними і синтаксичними особливостями),
вельми неоднорідний за своїм генетичним складом і ступенем наближення до
літературної мови, що має яскраво виражений емоційно–експресивний
оціночний характер, що представляє часто протест–насмішку проти соціальних,
етичних, естетичних, мовних та інших умовностей і авторитетів» [36, с. 23].
Отже, з усього вищезазначеного можна зробити висновок, що вивченням
поняття сленгу займалися багато авторитетних науковців. Важливо також
зазначити, що вивчення цього явища є дуже важливим не тільки з наукової
точки зору, а і з точки зору перекладацького аспекту. Так, зацікавленість
дослідників в галузі перекладознавста обумовлена тим, що вивчення
особливостей відтворення відповідників сленговим одиницям у мові перекладу
здатне відкрити нові аспекти виконання перекладацької діяльності. Адже саме
для перекладачів–практиків переклад творів, до складу яких належить сленг, є
водночас цікавим та непростим завданням, адже вимагає від них не тільки
високого рівня володіння мовою оригіналу та мовою перекладу, а й урахування
низки чинників, передусім характеристик читачів: їх віку, належності до тієї та
іншої соціальної групи, сфери їх інтересів тощо.

1.2. Особливості функціонування сленгу

У цьому підрозділі вважаю доцільним дослідити основні функції та
особливості функціонування, притаманні поняттю сленг.
Характерною рисою сленгу є соціальна обмеженість, не тільки певна
групова, а й інтегрована: тобто сленг не володіє точної соціально-професійної
направленості, він може використовуватися представниками різних соціальних
та освітніх статусів та професій. Тому можна відзначити такі риси сленгу, як
 18

загальновідомість і широка вживаність. Другою відмінною рисою сленгу є його

утворення за допомогою жаргонів, через те, що він утворюється на матеріалі
соціально–професійних та соціально–групових жаргонів. Але крім жаргонізмів,
сленг включає в себе окремі просторіччя, вульгарні слова. Через те, завдяки
подібній діяльності, значення запозичених одиниць розширюються та
набувають метаморфічного запозичення. Сленгові слова мають в собі емоційне
навантаження, мовну гру, вираження експресії та також являються
неологізмами.
Сленг, на думку В.А. Хомякова, хоча і відноситься до «експресивного
просторіччя» і входить в літературну мову, його ступінь наближення до
літературного стандарту «досить неоднорідна», тобто можна знайти приклади
«майже стандартні» і «зовсім не стандартні». І, зрозуміло, сленгу властива
пейоративність як найхарактерніша риса: важко уявити собі сленгізм з
яскравою меліоративної конотацією, хоча, ймовірно, певний ступінь
«стандартності» все ж йому властива [36, c. 29].
Головним питанням усіх наукових робіт є питання функціонального
навантаження сленгових одиниць, та з якою метою вони використовуються у
сучасні мові. На сьогоднішній день серед лінгвістів немає спільної думки з
приводу функцій сленгу. Багата, насичена різноманітними виразами,
стилістично забарвлена мова відрізняється від нормативної тим, що вона
наповнена лексикою, що має більш–менш яскраво виражену фамільярну
забарвленність. Сленг застосовується в багатьох ситуаціях. Але однією з
основних цілей є вираз певного емоційного ставлення, яке, в залежності від
мети висловлювання, може бути дуже різним.
«Для сленгу характерний широкий діапазон комбінаторики різних
(позитивних і негативних) умов організації мовних елементів і їх властивостей,
можливостей їх сумісності або несумісності, перетину, розкладання, заміщення,
накладання і перегрупування, а також порядку проходження мовних одиниць,
 19

їх ознак і зв'язків, включення в систему або виключення з неї. Саме

комбінаторні процеси в сленгу нерідко обумовлюють самі «несподівані»
значення і функції однієї і тієї ж словоформи» [19, c. 27].
Як правило, основними функціями сленгу вважаються: когнітивна,
номінативна, експресивна, світоглядна, езотерична (кріптофункція або
конспіративна), ідентифікаційна (сигнальна), функція економії часу (мовної
економії). Далі розглянемо кожну з них більш детально.
Комунікативна функція пов'язана з тим, що, перш за все, сленг – це засіб
спілкування. Він дає можливість одній людині говорити, висловити свої думки,
а іншій – розуміти їх, тобто якимось чином реагувати, приймати до відома,
змінювати відповідно свою поведінку або уявні установки. Комунікативна
функція здійснюється завдяки тому, що сама сленгова мова являє собою
систему знаків: по–іншому просто неможливо спілкуватися. У свою чергу,
знаки використовуються для того, щоб передавати інформацію від однієї
людини до іншої.
Когнітивна (пізнавальна) функція реалізується серед молоді дуже
широко. На думку Г. Іванової, дана функція проявляється в тому, що багато
сленгових назв містять в собі додаткову інформацію, якої немає в стандартних
найменуваннях і яка дає додаткові знання про навколишній світ [14].
Номінативна функція є результатом пристосування молоді до технічного
прогресу. Тенденції моди також впливають на прояв даної функції. Сленг, в
основному, представляє з себе вторинну лексичну систему, всередині якої
явища, що відбуваються в житті, отримують свої назви, які існують паралельно
зі стандартами літературної мови. Але сленговій мови також властиві слова, у
яких немає відповідностей в загальнонаціональній мові і в побутово–розмовній
мові [14].
Сленг не тільки суперечить закону і моралі, але і виражає певне
ставлення до них – епічно нейтральне, позитивне або кілька зверхнє,
 20

зневажливе – експресивна функція сленгу. Сленгові лексичні одиниці

обов'язково містять всі типи конотацій: емоційний компонент найчастіше
зневажливий, іронічний і оціночний, відповідно. Сленгові слова і вирази
завжди мають синоніми в літературній мові і, тим самим, якби є другими
назвами предметів, більш експресивними, ніж звичайні, чомусь викликають до
себе емоційне ставлення. Їх експресивність спирається на несподіванку,
образність, дотепність, а іноді і веселе спотворення [4].
Особливо яскравим є експресивне забарвлення сленгових слів, які в мові
відображають різні негативні явища, властиві дійсності. Сленгові одиниці у
мові зазнають впливу вікових та професійних особливостей мови, їх
приналежність до тієї чи іншої соціальної сфери, а також відмінності в ступені
освіти і культури – світоглядна функція. Одна і та ж людина може володіти
декількома варіантами або нормами вимови, існуючими в мові, а також
використовувати їх в залежності від ситуації спілкування. У реальному житті
«вищі верстви» суспільства не обов'язково і не завжди користуються
«літературною мовою», а «нижчі» – соціальним, міським або місцевим
діалектом. В. М. Жирмунський зазначає: «Існування соціальних діалектів
породжується, в кінцевому рахунку, класової диференціацією суспільства, але
конкретні форми соціальної диференціації мови не прикріплені прямолінійним
і однозначним чином до громадських класів» [12, с. 109].
Варто відзначити, що світоглядна функція пов'язана з езотеричної,
оскільки її реалізація визначена відносно закритим характером функціонування
в порівнянні з літературною мовою. Лексичні одиниці сленгу відображають
властиві членам будь–якої групи почуття солідарності або навіть вороже,
неприязне, глузливе ставлення до сторонніх. Це протиставлення «своїх»
«чужим» відбивається в ряді пейоративних сленгових виразів, які зберігаються
відносно чужинців, які не здатні стати «своїми», влитися в компанію [35].
 21

Наступна функція – ідентифікаційна, яка також пов'язана з езотеричної.

Деякими вченими вона називається сигнальною. Суть даної функції в тому, що
сленг – це свого роду пароль, який допомагає «впізнати свого» серед інших (по
жестам, манері розмови та ін.), Полегшує пошук потрібних осіб, допомагає
встановлювати і підтримувати специфічні контакти. У процесі розмови мовець
сигналізує про себе, про світ, який його оточує, за його промови можна
отримати чітке уявлення про те, якого він віку, яке його соціальне або
регіональне положення (для певного характерні лексичні, граматичні,
фонетичні риси). Мовленнєвою поведінкою мовець дає знати про свою
готовність підтримувати контакти з членами даної групи [14].
Функція економії часу була докладно розглянута Т. Є. Захарченком. На
його думку, сленг сприяє економії часу і місця. Ця функція реалізується за
рахунок скорочень, абревіацій, а також різноманітних написів–скорочень, що
використовуються в письмовій мові [13].
Отже, сленг виконує найрізноманітніші функції, пов'язані між собою
тісним чином: комунікативну, когнітивну, номінативну, експресивну,
світоглядну, езотеричну, ідентифікаційну та функцію економії часу, з яких,
безумовно, основною є експресивна, оскільки сленг – це сформований протягом
багатьох років, невідповідний загальнолітературною стандартам, розмовний,
експресивно забарвлений шар лексики, часто з грубувато–жартівливим
відтінком.
1.3 Способи утворення сленгових одиниць
Сучасними лінгвістами термін «сленг» використовується в декількох
значеннях, що ускладнює розуміння специфіки словникового складу мови, що
він визначає. Тобто, перш ніж говорити про різноманітність способів
словотворення, важливо звернути увагу на основний поділ сленгових одиниць
на загальний і спеціальний (general and special).
 22

Загальний сленг знаходиться за межами англійської літературної мови

(Standard English), загальнозрозумілі і широко поширені в розмовній мові
образні слова і словосполучення емоційно–оцінного забарвлення, які
претендують на новизну і оригінальність в цих своїх якостях і виступаючі
синонімами слів і словосполучень літературної мови. Спеціальний сленг
включає в себе слова і словосполучення того чи іншого класового чи
професійного жаргону [8, с. 137].
І. В. Арнольд дає аналогічний спосіб розподілу сленгізмів на загальний і
спеціальний. За основу даного поділу вона бере особливості сфери вживання,
відзначаючи при цьому, що, згідно з семантичною системою лексичного складу
англійської мови, в разі, якщо сленгові слова і вирази позначають нові, але при
цьому необхідні поняття, яких немає в словниковому складі мови, то вони
можуть в ньому закріпитися. Однак, якщо значення цих нових слів
відрізняються лише новизною, то їх існування не буде особливо тривалим, і
вони зникають з мови, таким чином, утворюючи найбільш мінливу частину
словникового складу мови [3].
Словник сленгу формується з тих же джерел і засобів, що і мова взагалі і,
зокрема, англійська мова. Згідно Е. М. Берестовській «різниця між словотвором
в мові в цілому і конкретно утворенням одиниць сленгу складається лише в
пропорціях і поєднаннях» [7, с. 33].
У сучасному процесі створення сленгових одиниць виділяють такі
способи:
Словоскладання – спосіб утворення, при якому частина одного слова або
ціла форма зливається з іншим;
Скорочення – під скороченням розуміють складноскорочені слова, які
утворюються з слів і словосполучень шляхом видалення частини складових їх
букв або частин слів;
 23

Аффіксація – (від латинського «affixus» – прикріплений) – словотвір за

допомогою афіксів шляхом приєднання їх до основи або кореня слова. Афікси
не існують поза слів, але супроводжують корінь, сприяючи словозміни або
словотвору. Аффіксація, згідно В.Г. Вилюману, в утворенні сленгу грає
незначну роль [8]. У процесі утворення сленгових одиниць афіксальних
способом втягується досить великий і різноманітний інвентар словотворчих
засобів. Більшу частину словотворчих афіксів складають морфеми (суфікси,
префікси), взяті в «готовому» вигляді з рідної мови. Залежність сленгу від
народної мови проявляється не тільки в складі (наборі) суфіксів, а й в
спільності більшості моделей, за якими відбувається комбінування основ і
афіксів. Однак, будучи специфічною мовною категорією, сленг не просто
повторює закономірності загальнонародного словотворення, йому властиві і
деякі самобутні афікси, сленг дає можливість мовцю самому вигадувати і
впроваджувати нові слова;
Конверсія – виражається словами–конверсивами, які передають двобічні
суб'єктно–об'єктні відношення в лексико–семантичній системі [16, с. 207];
Метафоризація – один з найпродуктивніших способів утворення
сленгових слів. Присутність в молодіжній мови метафор і метонімій можна
пояснити прагненням до експресивного способу вираження, до конкретних
образів [8, с. 207]. За допомогою метафорики сучасна молодь намагається
зв'язати поняття про предмети, явища однієї області з поняттями іншої області,
використовуючи накопичений досвід і особисті емоції, відчуття. Метафоризація
завжди суб'єктивна, оскільки свобода перенесення залежить від уяви і
життєвого досвіду мовця, що фокусує увагу слухача на тих ознаках, які
відповідають умовам подібності. Щоб зрозуміти метафору, треба усвідомити,
які сторони, властивості позначеного об'єкта актуалізуються в ній і як вони
підтримуються створеними асоціаціями;
 24

В.Г. Вилюман в своїх роботах вважає, що основну роль в поповненні

сленгової лексики англійської мови відіграє переосмислення слів в результаті їх
переносного вживання, звуження і розширення значення. Багато сленгізмів
виникають у результаті скорочення, словоскладання. З його спостережень
також можна зробити висновок, що запозичення, які зазнали переосмислення і
смислової адаптації, також можна вважати ефективним способом
словотворення [8].
Англійський сленг своєрідний і неповторний. Він з'являвся і продовжує
з'являтися в глибинах самої англійської мови, в різних соціальних сферах і
вікових групах як прагнення до виразності, стислості, а іноді як протест проти
довгого або набридливого слова, як бажання по–своєму «обізвати» явище,
предмет або їх властивості. А серед молоді, яка особливо схильна до утворення
сленгу, також явно виражене бажання відокремитися від світу дорослих,
«зашифрувати» свою промову, а також просто бажання зробити свою промову
незвичайною на тлі літературної мови.
Багато розмовних слів і вирази–неологізми, які властиві тільки живому
спілкуванню, також відносяться до сленгу. Основними якостями цих слів є
новизна, свіжість, незвичайність їх вживання – типові особливості неологізмів
розмовного типу. Але саме ці особливості і стають причиною того, що такі
слова зараховуються до категорії сленгу [50].
З усього вищесказаного можливо зазначити, що ХХ – ХХІ сторіччя
можна вважати періодом максимального розвитку та популяризації сленгової
мови у світі. Швидкий розвиток та використання сленгу приводить до того, що
сучасні мови світу стають більш динамічними, постійно доповнюються та
розширюються. Але звісно, як і у будь–якого іншого явища, популяризація
використання сленгових одиниць має свої переваги та недоліки. З одного боку,
створення нових лексичних одиниць в мові приводить до зростання динаміки та
оновлення лексичного складу мови. З іншого ж боку, створення нових
 25

лексичних одиниць сленгу приводить до появи нелітературних лексичних

одиниць, а інколи і нецензурної лексики, що негативно впливає на
використання літературної мови. На мою думку, дуже важко визначити чи є це
явище позитивним з точки зору лексикології, чи все ж воно має більш
негативний вплив на мову. Також можна зробити висновок, що сленгова
лексика поповнюється точно таким же чином, як і весь словниковий склад
мови.
1.4. Джерела поповнення сленгу
У сучасному світі сленг є дуже вживаним у повсякденному спілкуванні
людей. Сленг вживається майже усіма верствами населення по всьому світові.
Використання сленгу в наші часи є досить звичайним явищем і інколи ми
навіть не замислюємося наскільки часто ми вживаємо його, під час будь–яких
комунікацій, чи то усних, чи то письмових. Сленг складає невід’ємну частину
сучасної мови. Але, жодна людина, використовуючи сленг, не замислюється
звідки береться те чи інше слово.
Загалом, виникненню та розвитку сленгу сприяємо ми самі. Майже у
кожній соціальній групі чи у будь–якій професії існує власна термінологія, яка
допомагає швидко і точно висловлювати свої думки і яка зрозуміла вузькому
колу людей, які тісно пов’язані з цією сферою діяльності. Деякі дослідники у
сфері лінгвістики негативно ставляться до використання сленгу, адже
вважають, що він бруднить літературну мову. Сленг та професійна мова
диференціюються через присутність номінативної мотивації. Відмінною
особливістю професійної лексики є те, що вона завжди виникає під тиском
певної практичної необхідності. Чим більше людині доводиться стикатися з
конкретною ділянкою або сферою діяльності, тим інтенсивніше номінуються
реалії цієї сфери життя. Сленгові найменування створюються, головним чином,
в середовищі людей зі спільними інтересами як прояв згуртованості. Загалом,
мовці вживають сленгізми через бажання проявити свою роль у соціумі, яку він
 26

має в даний момент знаходження в даній групі. У цьому сенсі виразні засоби
сленгу інтенсивніше виконують соціально – репрезентативну функцію, ніж
виразні засоби мовлення професійного спілкування.
У свою ж чергу, англомовний сленг є дуже цікавим предметом для
дослідження у сфері лінгвістики, адже його існування обмежується не тільки
віковими рамками, а й соціальними та просторовими параметрами.
Англомовний молодіжний сленг використовується як у міському середовищі,
так і у сільському, а також в інших більш–менш вузьких групах. Сленгові
одиниці формуються за допомогою загальновживаної мови, а саме через
граматичну та лексичну основу мови. Сленгова лексика має нескінченний потік
слів та виразів, ті, які вже давно закорінилися в ній, та нові, ті що з’являються
майже кожного дня. Це пов'язано з історичним тлом, на якому розвивається
мова. Лексичний склад англійської мови являє собою сувору систему, в якій
кожен елемент має певні властивості і займає в ній певне місце. З точки зору
лексичного складу, молодіжний сленг являє собою поєднання тематичних та
лексико–семантичних полів, що поєднують лексичне значення та належність до
конкретної тематичної групи.
Головним питанням, яке стоїть стосовно сленгу є причини його
використання.
Серед найбільш значущих причин вживання жаргону в мові молоді
можна виділити наступні:
1) для досягнення певного соціального статусу в групі на основі
прийняття її соціальних і моральних цінностей;
2) заради забави і задоволення;
3) для демонстрації гостроти свого розуму;
4) з метою уникнення повсякденної банальності вживання слів
літературної мови, прагнення до більшої експресивності мови;
5) для залучення уваги до власної персони;
 27

6) для збагачення мови, додання лексичної конкретності деяким явищам і

предметам;
7) для прояву своєї приналежності до певної школи, ремеслу, професії,
для встановлення і підтримки контакту всередині даної соціальної спільності;
8) для виконання конспіративної функції;
9) для створення власної мовної маски.
Сленгова мова являє собою дуже динамічне поняття, яке розвивається
завдяки змінам у світовому та людському бутті.
Характеризуючи взаємини між жаргоном і сленгом в англійській мові,
слід зазначити, що вони співвіднесені один з одним так само, як
загальнонародна і літературна мова, тобто сленг – це своєрідний
«облагороджений» жаргон з видаленими з нього грубими лексичними
одиницями, особливо з надмірною пейоративною конотацією. Щодо
арготизмів, вони безпосередньо в сленг не проникають, а проходять процес
своєрідного «очищення» в жаргоні. Причина використання сленгу – прагнення
мовців зробити мову більш експресивною, і цим сленг також відрізняється від
жаргону, основні функції якого – полегшення комунікації та ідентифікація
«свій – чужий». Жаргонізм не має високого ступеню експресивності в рамках
рідної для нього соціальної та/або професійної групи. Експресивність, яку несе
в собі будь-який окремо взятий сленгізм, є явищем швидкоплинним. Жаргони,
арго слугують для сленгу джерелом нового матеріалу. Соціальні варіанти мови
не мають абсолютно непроникних лексичних систем. Межі між соціальними
варіантами мови сьогодні стають все більш розмитими: майже кожна людина є
носієм декількох лексичних систем, що належать різним соціальним варіантам
мови.
Існує декілька основних джерел поповнення молодіжного сленгу.
Сучасне покоління використовує сленгізми для позначення нових реалій,
предметів, явищ. Найбільш розвинені семантичні поля – «Людина»,
 28

«Зовнішність», «Одяг», «Дозвілля». У промові сучасної молоді немає «своїх»

слів для всіх предметів і дій, а відзначаються одиниці декількох семантичних
груп в залежності від потреб та інтересів мовців. У сленгу відбивається спосіб
життя мовного колективу, який його породив. Найбільш розвинені в даному
соціолекті певні семантичні поля «Людина» (з диференціацією за статтю,
родинним стосункам, за професією, за національністю): байкер – «член
молодіжного угруповання мотоциклістів»; кекс – «непорядна, ненадійний
людина; юнак»; тин – «тінейджер»; «Зовнішність»: локатори – «вуха»; ірокез –
«зачіска у вигляді гребеня на голові (у панків)»; дреди – «дрібно заплетені
косички»; «Одяг»: косуха – «шкіряна куртка із застібкою–блискавкою по
діагоналі»; бандана – «косинка невеликого розміру, особливим чином
пов'язують навколо голови».
Далі, вважаємо доцільним розглянути найбільш розвинені сфери
суспільної діяльності, які більш мають найбільший вплив на створення
сленгових одиниць.
У першу чергу хотілося б зазначити сферу сучасного розвитку
інформаційних та комп’ютерних технологій. Ми живемо у час глобального
технологічного прогресу, який є основним фактором породження нових
лексичних сленгових одиниць. Майже все в наш час обертається довкола сфери
комп’ютерних технологій, тому багато слів і виразів приходять з
комп'ютерного сленгу. Інтернет, його широкі можливості, швидкий розвиток
комп'ютерних технології залучають молодих людей. У зв'язку з цим з'являється
багато нових сленгізмів та жаргонізмів, саме з цієї сфери діяльності.
Комп'ютерний жаргон містить розмовну мову з фамільярним забарвленням. У
ній, як і в інших жаргонах, багато англіцизмів. Багато слів були запозичені з
інших професійних груп. Наприклад: «чайник» (комп'ютерний програміст або
початківець) взято з арго автомобілістів. Але все ж найбільш популярним з
більшості систем виявився спосіб метафоризації. Також, найчастіше у
 29

молодіжному сленгу вживаються дієслівні та асоціативні метафори, що

означають іноді одне й те саме. Наприклад: «гальмувати» (молодіжний) –
повільно думати, погано розмірковувати і байдикувати, проводити час за
комп'ютерними іграми. Багато слів комп'ютерного жаргону утворюються
шляхом словотворення. Наприклад: «бродилка» – від «бродити» за допомогою
суфікса «К» – гра, де герой закидається в певну місцевість з метою знайти щось
або врятувати кого потрібно.
Не менш значимою є сфера іноземних мов. Все більше і більше сленгових
одиниць утворюються саме з популярних у наш час іноземних мов: англійської,
німецької та французької. Англійська мова в молодіжних колах вважається
самою популярною і найперспективнішою для вивчення. Тому багато
молодіжних сленгізмів і жаргонізми – це слова, які запозичені з англійської
мови. Цікаво наступне: ці лексичні новоутворення розуміють навіть ті люди, які
ніколи в житті не вчили англійську мову, настільки сленгові та жаргонні слова
влилися в сучасну мову. Англіцизми відображають нові реалії зі сфери науки,
техніки, економіки, молодіжної субкультури.
Досить важливо зазначити, що важливу роль у створені сленгових
одиниць також відіграють хобі та захоплення сучасної молоді. У молодих
людей є різні захоплення, яким вони присвячують свій вільний час. І світ
сленгізмів та жаргонізмів, пов'язаних з тим чи іншим захопленням, яскравий і
своєрідний. Футбол є дуже популярним серед багатьох поколінь, тому в мові
існує багато жаргонних слів з цієї сфери людських інтересів. До цього джерела
можна віднести поповнення молодіжного сленгу за допомогою аніме,
субкультури, настільки популярної в наші дні. Людей, які захоплюються аніме,
називають анімешниками. Аніме – це перш за все назва анімаційних картин, які
виробляються в Японії. Датуються перші мультфільми серединою двадцятого
століття. Цікаво, що у анімешників, як у молодіжної субкультури, повністю
відсутня будь–яка ідеологія, зате добре представлений характерний сленг,
 30

багатий японськими слівцями, зрідка на український манер. Сьогодні

створюються тлумачні словники сучасної аніме–культури.
Насправді, не існує жодної сфери суспільної, наукової, культурної чи
політичної діяльності, яка б не виступала підґрунтям для створення нових
сленгових одиниць. Інколи, людина навіть не замислюється, що майже
п’ятдесят відсотків її розмовного мовлення займають саме сленгізми,
жаргонізми та інші стилістично знижені лексичні одиниці.
Будь–який сленгізм або жаргонізм має обмежену сферу поширення. Вона
охоплює людей, різні соціальні прошарки та групи людей. Кожна група
висловлюється на своїй мові. Наприклад, злочинцю однієї сфери діяльності
важко зрозуміти злочинця іншого виду діяльності. А зараз всі види злилися в
одне злочинне арго. Але деякі жаргонізми міцно зміцнилися в мові. Наприклад,
вираз «замилювати очі» прийшло з жаргону карткових шулерів (якщо
непомітно замилити очі в якусь карту, наприклад, в шістку, то вона стане або
вісімкою, або десяткою). Ми вживаємо слова, не знаючи, що колись їх вживали
шахраї. До речі, «Шахраї» – теж жаргонне слівце, і колись вживати його в
суспільстві було просто непристойно. Для фактів і понять, особливо актуальних
у молодіжному побуті і свідомості, сленг виробляє позначення, які деталізують
те, що не має окремих позначень в літературній мові, звідси багатство родових і
квазісінонімічних відносин в сленгу. «Квазісіноніми – уявні, надлишкові
синоніми, які мають одні й ті самі варіанти позначення одного і того ж поняття,
що відрізняються тільки варіюванням образності» [37]. Таким чином,
квазісіноніми мають повний збіг у значенні та являються повністю
рівнозначними словами, які не мають жодних відмінностей у смислі та
стилістиці, та використовуються лише задля надання мовленню
різноманітності. Сленгова лексика і фразеологія відрізняються емоційною
насиченістю. Ця мова виражає симпатії, уподобання молоді або, навпаки,
антипатії. Емоції в сленгу пов'язані з оцінками, яких всього дві – позитивна і
 31

негативна. Причому засобів для вираження набагато більше у другій, ніж у

першій, тобто кількість одиниць з позитивною емоційною оцінкою відносно
невелике.
Носіями молодіжної мови вважається привабливим те, що протирічить
загальноприйнятим нормам, та несе в собі дещо грубувате та, водночас,
дотепне емоційне навантаження. Головному в даному випадку є оригінальність.
У сучасному молодіжному сленгу є велика кількість оціночних слів, які мають
близьке значення, але мова не терпить слів–дублетів у будь–якому її прояві.
Загалом, оціночні слова у більшій мірі схильні до налаштування до мовної
моди, через те швидко поширюються серед молоді, а й інколи через часте
вживання можуть втрачати свою експресивність на набувати вигляду мовних
штампів.
Отже, арго несе в собі максимальну міру закритості, в той час як сленгу
притаманна мінімальна міра закритості. Майже всі підмови, які існують у
соціумі, поєднують стабільність, відносно арго, та високу динамічність,
відносно сленгу, але жаргон є дечим проміжним. Жаргон, арго, сленг є
нелітературними підсистемами загальної системи мови, яка включає в себе
також розмовну мову, професійну лексику, територіальні діалекти. Усі ці
підсистеми знаходяться у взаємодії, наслідком якої є взаємний обмін
елементами, перехід з однієї підсистеми в іншу.
Багато сленгових одиниць та жаргонізмів з’являються через бажання
молоді висловлювати свої думки у більш яскравий та емоційний спосіб. Сленг –
це постійна словотворчість. Його основою є принцип мовної гри. Найчастіше, у
сленгових виразах головним є ігровий та комічний ефект. Адже, для молоді
важливим є не тільки текст повідомлення, а і спосіб його вираження, задля
того, щоб здаватися цікавим оповідачем.
У даний час словник молодіжного сленгу налічує порівняно велику
кількість слів. Через те молодіжний сленг має велику кількість близьких за
 32

значенням слів – тобто синонімів. Чим більш слово вживається, тим більш
синонімів воно має. Поява синонімів пов’язана з тим, що один і той же термін в
різних країнах можуть мати різні сленгові відповідники. Сленг не залишається
постійним. Через зміну одного популярного явища, старі вирази можуть
забуватися та змінюватися іншими, більш сучасними. Через швидкоплинність
мови цей процес є дуже стрімким. Наприклад, у одному сленгу слово може
існувати протягом багатьох років, в той час як у молодіжному сленгу лише за
останне десятиляття швидкого світового прогресу змінилася велика кількість
слів та виразів.
1.5. Молодіжний сленг як спосіб вербалізації буття
Отже, сучасні розвинені суспільства швидко змінюються та є дуже
динамічними, та через те і їх мова є дуже рухливою. Результатом цього є те, що
лексичний склад мови подібного суспільства є дуже динамічним та рухливим.
Через те, за період життя одного покоління його лексичний запас зазнає
докорінних змін не лише в збільшенні або зменшенні його кількості, але і в
аспекті заміни великих блоків слів і виразів. Також, важливо зазначити, що
сучасні суспільства мають рухливу систему, до складу якої входить велика
кількість різноманітних субкультурних утворень, наприклад територіальних,
професійних, тощо. Кожне з таких утворень несе в собі власну унікальну
лексики, а також власну сленгову мову. При цьому слід зазначити, що
субкультури не є абсолютно замкнутими, ізольованими утвореннями, і будь–
яка людина належить одночасно відразу до декількох субкультур. Через те
субкультурний сленг не є вузьким у використанні, а напрочуд він проникає у
літературну мову та органічно взаємодіє з нею, у більшості випадків
збагачуючи її, та й деколи засмічуючи [11, c. 22].
У молодіжному сленгу існує велика кількість слів та виразів, які часто
вживаються молоддю, але є незрозумілими та несприйнятними дорослими
людьми в якості загальновживаних або літературних мовних одиниць. Отже,
 33

такі мовні одиниці та вирази переходять до сленгу не тільки завдяки їх

нестандартному написанню, але й тому, що вони вживаються більш–менш
вузьким, обмеженим колом людей, а також ці слова додають мові оригінальне
смислове забарвлення. Але, молодіжний сленг є лише одним із багатьох рівнів
мови.
Усі існуючі мови це – живі, динамічні явища, що характеризують
вербалізацію будь–якої культурно–історичної епохи. Загалом, переважна
кількість сленгових одиниць виникає в ході цілком природніх, конкретних
ситуацій. Отже, завдяки появі нових об’єктів, предметів, речей та подій
характеризується необхідністю появи нових слів задля їх пояснення.
Наприклад, в 60–х рр. ХХ ст. не було ні персональних комп'ютерів, ні
мобільних телефонів. Крім того, кожному новому молодіжному поколінню
також потрібні деякі нові слова, щоб пояснити свій інший погляд на існуючі
раніше речі. Цей інший погляд відображає, в тому числі, і змінює культурно–
історичну ситуацію, під час якої це покоління вступає в період своєї молодості.
Саме через це у сленгової мови молоді кінця ХХ – початку XXI століття
з’явилася велика кількість нових сленгових слів та виразів, які б могли
відображати різноманітні сфери соціального життя.
Молодіжний сленг привертає до себе увагу через свою виразність та
мовну гру. А, отже, доросле покоління почало знайомитися із ним через
читання творів молодих авторів, молодіжної преси, а також через своїх дітей.
Якщо уважно простежити шлях слова від самого зародження в
англійській мові та до самого переходу в сленг, можна зрозуміти, що сленг в
англійській слугує задля полегшення адаптаційних процесів англомовної
термінології. Сленг допомагає прискорити цей процес, коли мова намагається
встигнути за потоком інформації. Поза всякими сумнівами сучасній світ
перебуває під безпосереднім впливом англійської мови. Цей процес дуже
важко, або навіть неможливо зупинити. До залученню іноземних слів у мову
 34

завжди варто ставитися уважно, а тим більше, коли цей процес має таку
швидкість.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
З усього вищезазначеного ми можемо зробити висновки, що
використання сленгових одиниць у сучасній мові є дуже актуальним питанням
у сучасній лінгвістиці.
Через динамічний розвиток мови за період життя одного покоління його
лексичний запас зазнає серйозних змін. Ці зміни характерезуються не лише
збільшенням або зменшенням обсягу словникового запасу, але й
кардинальними змінами у багатокомпонентних словосполученнях та виразах.
Важливо зазначити, що слова і вирази відносяться до сленгу не тільки
завдяки їх оригінальному написанню або словотвору, але і через те, що, по–
перше, вони вживаються у обмеженому колі людей і, по–друге, такі слова і
вирази надають мові бажаний смисловий відтінок.
Для носіїв англійської мови сленгізми являють собою допоміжні засоби
задля вираження почуттів та думок, які зрозумілі більшості носіїв англійської
мови. Головною рисою сленгової одиниці є те, що вона не має співвідношення з
будь–якою певною соціальною групою і не є індикатором певної субкультури,
на відміну від арготизмів, жаргонізмів або професіоналізмів. Семантика
сучасних сленгових одиниць, які в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. фіксуються в
сучасній англійській мові в великій кількості, досить різноманітна. У
молодіжному сленгу поширеними є такі лексико–семантичні групи:
«Прагнення, бажання», «Одяг», «Зовнішній вигляд», «Гроші», «Обман»,
«Пияцтво», «Наркотики», «Фізіологічні процеси» , але найбільш об'ємної і
численною є лексико–семантична група з інтегральної семою «Людина».
Молодіжному сленгу притаманна велика кількість особливостей і
відмінностей від інших наявних сленгів, таких як професійний (сленг лікарів,
юристів, бухгалтерів та ін.), соціальних верств населення (сленг злочинного
 35

світу, бомжів). До них, насамперед, можна віднести швидку динаміку

молодіжного сленгу, яку можна пояснити тим, що через поповнення сучасного
покоління підлітків і набування їх статусу дорослих молодих людей ці процеси
супроводжуються постійним оновленням та поповненням лексичного запасу
молодіжного сленгу. Сленг – це лише один з рівнів мови. Будь–яка жива
вербальна мова являє собою багаторівневе утворення.
Головною відмінною рисою молодіжного сленгу є підвищена
експресивність, номінування реалій та понять, що виникають у сучасній
розмовній мові, а також вирізняють ті лексичні одиниці, що допоки не
отримали відповідників у літературній мові. Швидкоплинність та нестійкість –
це є головна особливість сленгової мови, яка призводить до підвищення
квазісинонімічних відносин, в тому разі, якщо стара лексична одиниця не
використовується так активно, але все ще є вживаною, то на зміну їй
з’являється нова лексична одиниця, яка є більш емоційно забарвленною.
Квазісіноніми, будучи абсолютно рівнозначними словами, співпадаючими
повністю за значенням, що не мають смислових і стилістичних відмінностей і
слугують лише для зовнішньої різноманітності мовлення, відображають, як
правило, тимчасове оновлення сленгу, зміну його лексичного складу.
Найбільш продуктивними способами поповнення сучасного молодіжного
сленгу є афіксація, запозичення іноземних слів з подальшою їх
граматикалізацією, тобто залученням в граматичну систему англійської мови, а
також метафоричний і метонімічний перенос. Серед афіксальних способів
найбільш частотним є суфіксація. У сучасному молодіжному сленгу
зустрічаються запозичення з різних мов, хоча його основою є англомовні
запозичення.
Цікавість та увага до проблеми сленгу є дуже важливою і актуальною
через те, що сьогодні в мові відбуваються процеси, які висвітляють в
англійській мові експансію нелітературних одиниць. Значним чином сучасна
 36

художня література та ЗМІ, що рясніють прикладами вживання сленгових

одиниць, сприяють цьому процесу. У результаті такого використання
сленгізмів відбувається зниження текстів, зрозумілих широкому загалу.
Всебічне вивчення сленгу є важливим та необхідним задля по'яснень та
рекомендацій щодо використання сленгізмів не тільки в публіцистиці і
художній літературі, а і в живій мові молодого покоління. Виходячи з багатьох
досліджень сучасний молодіжний сленг позиціонують як один з рівнів
англійської мови, в тому числі його як лінгвістична, так і світоглядна
підсистеми були детально проаналізовані; детально вивчені способи номінації
сучасного молодіжного сленгу в аспекті виявлення діючих способів
поповнення словникового складу сленгу. Сучасний молодіжний сленг дуже
точно номінує різноманітні реалії, через те виникає велика кількість синонімів
та антонімів.
Цій лексиці властива переважно негативна емоційно–експресивна оцінка
(несхвалення, зневага, презирство, приниження). Основне призначення цієї
лексики – бути засобом емоційно–експресивного вираження, своєрідним
вираженням «протесту» проти звичного слововживання. Молодіжному сленгу
властиві динамічнійсть, мовна гра, нечіткість. Нажаль, як об’єкт спостереження
він може бути відокремлений у замкнуту підсистему. Слід також наголосити на
необхідності комплексного підходу до вивчення сленгу. Крім того, дуже
цікавим може стати багатоаспектне зіставлення різних національних сленгових
підсистем в аспекті виявлення їх універсальних і специфічних рис.
 37

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ СЛЕНГУ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ

Як було зазначено у першому розділі даної роботи, використання
сленгових одиниць стає дедалі популярним у сучасній розмовній мові. Сленгові
одиниці нині використовуються не лише у розмовній мові, а дедалі більше і в
літературній мові. На тлі цієї популяризації використання сленгу зростає і
вагомість ролі перекладача. Адже, доцільно вважати, що перекладач являє
собою сполучну ланку між іншомовними творами та читачами. При перекладі
сленгу перед перекладачем постає важливе питання, адже головна його ціль
донести не лише зміст перекладного тексту у мові перекладу, але й збереження
всього емоційного ряду та навантаження, яке автор заклав у своєму творі. Тому,
з початку ХХ сторіччя розпочався активний розвиток досліджень передачі
сленгу при перекладі. З того часу було проведено багато досліджень, виявлено
велику кількість особливостей та способів передачі сленгу. З усього
вищезазначеного вважаю доцільним у цьому розділі вивчити та дослідити
основні особливості передачі сленгових одиниць при перекладі.
Будь–яка розвинена літературна мова характеризується множинністю і
різноманітністю функціонально–стильових регістрів. Одним з регістрів є
розмовна мова і, зокрема, така її ділянка, як замкнуті знижені розмовні жанри
(просторіччя, жаргон, арго, сленг). Знижені жанри володіють яскравою
національномовною та соціальною специфікою, тому ці елементи часто
використовуються у творах художньої літератури, а також в публіцистичному
тексті. Стійкість зниженою лексики будується на нормативному контрасті і
запереченні мовної норми. Однак сила нормативного заперечення в окремих
пластах зниженою лексики може відрізнятися залежно від розглянутої мови.
Нерідко виникають труднощі при перекладі подібної лексики: те, що
неприпустимо (але може час від часу використовуватися) в одній мові,
виявляється комунікативно допустимим (прийнятним) в іншій, і навпаки.
Велике значення отримують нормативні (структурно–мовні і стилістичні)
 38

невідповідності між мовами. Усі дані обставини роблять знижену лексику

надзвичайно характерним об'єктом лінгвістичного та перекладацького аналізу.
Провідною засадою перекладу зниженої лексики вихідної мови необхідно
вважати пошук функціонального відповідника, тобто можливого аналогу
елементу зниженої лексики в мові перекладу. Зручність цього шляху полягає в
тому, що подібними аналогами володіє будь–яка розвинена мова. Так як
переклад англійського сленгу досить важкий, а категорії, що становлять
знижену лексику, тісно пов'язані з просторіччям і часто в нього переходять, то
при відсутності відповідників перекладач може вдатися до просторіччя.
Слід зазначити, що сленгу властива двояка номінація. З одного боку,
номінативну функцію виконують сленгізми, що позначають специфічні явища,
притаманні даній субкультурі, з іншого – сленгізми, що позначають поняття,
для яких вже існують ужиткові слова в мові. В обох випадках номінації, схожі
за формою, відрізняються за своєю суттю. У першому випадку відбувається
просте заповнення термінологічних лакун, в другому випадку сленгове слово
передає специфіку даного явища в діяльності або свідомості носіїв певної
сленгу.
При розгляді питання про сленг необхідно приділити увагу питанню про
причини, що мотивують людей включати одиниці сленгу в мову. Так, серед
основних причин називаються такі: бажання привернути увагу співрозмовника;
продемонструвати в розмові свою дотепність; показати свою приналежність до
певної професійної або соціальної групи; уникнути використання побитих фраз
і кліше. Не менш важливою причиною є демонстрація мовної компетенції,
оскільки в сучасному суспільстві використання сленгу (до місця і в певній
ситуації) не є обов'язково чимось неприйнятним або образливим. Швидше,
навпаки: правильне використання сленгу є показником саме культурного рівня,
а не відсутність культури; отже, таке володіння комунікативною ситуацією
 39

свідчить про досить високий рівень мовної компетенції, а це і є прояв такого

поняття, як міжкультурна комунікація.
Переклад сленгових одиниць заслуговує на особливу увагу. Не завжди в
україномовний молодіжний сленг потрапляють слова, запозичені з англійської
мови. Найчастіше утворення сленгової лексики відбувається через переклад
англомовного професійного терміну. До першого способу можна віднести
переклад слів за допомогою нейтральних слів, які існують в українській мові, та
які завдяки цьому набувають нового значення та стають більш стилістично
забарвленими. Переклад несе в собі процес постійного асоціативного мислення.
Асоціації та метафори, які виникають під час перекладу можуть різнитися:
залежно від форми предмету або пристрою. Також існують і дієслівні
метафори. Найчастіше специфіка явища не визначається, а лише позначається
характер дії або явища.
Перехід слова до сленгової лексики позначається набуттям нового
значення, яке не має зв’язку з його загальновживаним значенням. Загалом,
можна виділити випадки фонетичного збігу загальновживаних слів, а також
випадки збігу частини слів. В деяких словах одна частина може виступати у
вигляді фонетичного наслідування, в той час як інша буде перекладом. Також,
цьому явищу притаманні випадки наслідування звуків з повною відсутністю
подібності зі словами загальновживаної лексики. Слова подібного роду
виражають собою своєрідну фонетичну гру. Такі слова можуть утворюватися за
допомогою вилучення, додавання та переміщення звуків в оригінальному
англомовному терміні.
2.1. Визначення поняття «переклад» та способи перекладу сленгових
одиниць
Переклад – надзвичайно складне і багатостороннє явище, описати всі
вагомі сторони якого в одному, навіть дуже розгорнутому, визначенні вельме
складно, якщо взагалі можливо. В першу чергу варто зазначити, що поняттю
 40

переклад притаманна багатозначущість і співвідношення з двома окремими

поняттями: «переклад як своєрідна інтелектуальна діяльність, тобто процес, і
переклад як результат цього процесу, продукт діяльності, інакше кажучи,
мовний твір, створений перекладачем» [9, c. 6].
У словнику термінів О.С. Ахманової існує кілька визначень перекладу,
але цікавими для нас є наступні два. «Переклад – це передача інформації, що
міститься в даному творі мови засобами іншої мови». «Переклад – це пошук в
іншій мові таких засобів вираження, які забезпечували б передачу не тільки
різноманітної інформації, що міститься в даному мовному творі, але і найбільш
повну відповідність нового тексту початкового також і за формою (внутрішньої
і зовнішньої), що необхідно у випадку художнього тексту, а також при передачі
на іншу мову понять, які не отримали в ньому сталого виразу» [5, с. 316]. У
перекладацькому розумінні найближче друге значення. Третє значення, як і
зазначено у визначенні, більше відноситься до художнього перекладу, який
являє собою окремий випадок перекладацької діяльності.
На думку А.В. Федорова, «перекласти – означає висловити вірно і повно
засобами однієї мови те, що вже висловлено раніше засобами іншої мови» [34,
с.14]. Отже, перед перекладачем постають дві основні задачі: правильний
переклад і найбільш повна відповідність тексту оригіналу тексту перекладу.
Загально відомим є той факт, що усі мови передають дійсність по–
різному, а також по–різному можуть описувати ті ж самі предмети або явища.
Представники різних культур висловлюють свої почуття та емоції по–різному і
через те не можливо позиціонувати переклад лише як спосіб опису однієї
дійсності у іншій мові.
«Переклад – це також перевираження. Якщо будь–який мовний твір
представляє собою матеріальне оформлення відображення фрагмента дійсності
свідомістю індивіда, то переклад є відображенням відображення» [9, с.10].
 41

Таким чином, ми розглянули поняття «переклад» переважно з точки зору

опису його як процесу, але під перекладом розуміється не тільки вид мовної
(вербальної) діяльності людини, але і її результат [15, с.7]. Тому в якості
робочого визначення поняття «переклад» ми можемо прийняти наступне:
переклад – це діяльність, яка полягає в варіативності перевираження,
перекодуванні тексту, породженого на одній мові, в текст на іншій мові,
здійснювана перекладачем, який творчо обирає варіант в залежності від
варіативних ресурсів мови, виду перекладу, завдань перекладу, типу тексту і
під впливом власної індивідуальності; переклад – це також результат зазначеної
вище діяльності.
Теорія перекладу та перекладознавство є відносно молодими науками, та
у сучасному світі існує велика кількість робіт, які присвячені перекладацьким
трансформаціям. І це не дивно, оскільки даний аспект є одним з головних, і
значення його теоретичного підґрунтя надзвичайно важливе в роботі будь–
якого перекладача.
По–перше, дуже важливо відзначити зміст, який несе в собі поняття
«перекладацька трансформація». Існує багато визначень, які були
запропоновані Л. С. Бархударовим, Р. К. Міньяр–Белоручевим, Я. І. Рецкером,
А. Д. Швейцером, В. Е. Щетінкіним, Л. К. Латишевим, В. Н. Комісаровим,
В. Г. Гаком та іншими. Але, найбільш точним та вичерпаним є визначення
Л.С. Бархударова, яке точно відображає значення цього терміну. Загалом,
вивчивши визначення можна зробити висновок, що перекладацькі
трансформації можна класифікувати як міжмовні перетворення,
перелаштування елементів вихідної мови або перефразування, задля утворення
перекладацького еквівалента.
Щодо поділу перекладацьких трансформацій на види, існує велика
кількість точок зору. Але, переважна більшість лінгвістів дотримуються думки,
 42

що перекладацькі трансформації можна поділити на граматичні, лексичні та

змішані або комплексні.
Загалом, виконання перекладу неможливе без використання граматичних
трансформацій. Головною метою граматичних трансформацій є заміна або
перебудова структури речення, а також багато інших замін, як на
синтаксичному, так і на морфологічному рівні. Використанню граматичних
трансформацій притаманні різні причини, як граматичні так і лексичні, однак
головним все ж таки є граматичні фактори, а саме різні граматичні структури
мов.
Якщо зіставити граматичні категорії та форми у англійській та
українській мовах, можна виділити наступні явища:
1) відсутність тієї чи іншої категорії в одній з мов;
2) частковий збіг;
3) повний збіг.
Важливо зазначити, що у більшості випадків потреба у використанні
граматичних трансформацій виникає лише при наявності першого та другого
явища. Також граматичних трансформацій вимагає наявність у тексті часткових
збігів або розбіжностей у значеннях та вживанні подібних конструкцій та форм.
Подібними явищами слід вважати відмінності у формах пасивної конструкції,
часткові відмінності категорії числа, частковий збіг у інфінітивних формах, та
розбіжності задля вираження модального значення.
Точки зору на поділ видів перекладацьких трансформацій різниться серед
багатьох дослідників у сфері перекладознавства. Наприклад, А. М. Фітерман та
Т. Р. Левицька поділяють перекладацькі трансформації на три типи:
1) «граматичні трансформації – до них відносяться такі прийоми, як
перестановки, опущення і додавання, перебудови і заміни речень»;
 43

2) «стилістичні трансформації – до даної категорії можна віднести такі

прийоми, як синонімічні заміни і описовий переклад, компенсація та інші види
замін»;
3) «лексичні трансформації – до них відносять заміну і додаванні,
конкретизація і генералізація речень, а також вилучення» [18, c. 34].
А.Д. Швейцер пропонує поділяти трансформації на чотири типи:
1) «трансформації на компонентному рівні семантичної валентності – під
цим типом розуміються використання деяких замін. Це можуть бути заміни
морфологічними, лексичними, синтаксичними або фразеологічними засобами»;
2) «трансформації на прагматичному рівні – до таких можна віднести
перекладацькі компенсації, тобто заміна одних стилістичних засобів за
допомогою інших, заміна реалій на подібні, а також виконання пояснюючого
перекладу»;
3) «трансформації на референціальному рівні – на думку дослідника до
таких наделить конкретизація (або гіпонімічна трансформація), генералізація
(або гіпернімічна трансформація), заміна реалій (або інтергіпонімічна
трансформація), а також переклад за допомогою реметафорізації
(синекдохічена трансформація), метонімічної трансформації, деметафорізації
(заміни метафори її антиподом). Сюди ж можна віднести ті чи інші комбінація
названих трансформацій і трансформації комплексні»;
4) «трансформації на стилістичному рівні – тобто компресія і
розширення. Під компресією дослідник зазначає еліпсис, опущення
надлишкових елементів і лексичне згортання» [27, с. 24].
На думку Я.І. Рецкера перекладацькі трансформації можна поділити на
два типи:
1) «граматичні трансформації у вигляді заміни частин мови або членів
речення»;
 44

2) «лексичні трансформації полягають в конкретизації, генералізації,

диференціації значень, антонімічному перекладі, компенсації втрат, що
виникають в процесі перекладу, а також в смисловому розвитку і цілісному
перетворенні» [25, c. 19–21].
З усіх вищезазначених поглядів дослідників–лінгвістів доцільно зробити
висновок, що кожен із вчених має свою власну думку та точку зору, щодо
перекладацьких трансформацій. Наприклад, на думку Фітермана і Левицької
існує три види [18]. А. Д. Швейцер поділяє трансформації на рівні, а не
навидимає на увазі не види. Ці рівні дозволяють використовувати прийоми
трансформацій. Але, на ряду із цим він вважає, що на стилістичному рівні
можуть існувати не тільки граматичні, а і лексичні трансформації. На його
думку на одному рівні можуть бути використані різні види трансформацій [22].
Однак, у всіх дослідників можна простежити однакові прийоми для
реалізацї перекладацьких трансформацій. У роботах усіх дослідників
зустрічається значна кількість замін, наприклад граматичні заміни, компенсація
та генералізація. Очевидним є той факт, що, наприклад, на думку Фітермана,
Левицької та Рецкера, доцільно віднести до лексичних трансформацій прийоми
генералізації та конкретизації. Швейцер дає поняттям інші назви – гіпонімічні
та гіперонімічні трансформації – і позначає, що вони належать до
референційного рівня [41]. На думку А. М. Фітермана та Т. Р. Левицької
прийом компенсації слід віднести до стилістичного різновиду. Рецкер же в
свою чергу відносить цей прийом до лексичного рівня, а Швейцер взагалі
розподіляє його до прагматичного рівня.
З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що майже всі
лінгвісти говорять про те, що розподіл трансформацій на типи і види – це
умовність. Це можна пов’язати з тим, що є трансформації, які неможливо
зустріти у чистому вигляді, тобто без поєднання з іншими трансформаціями.
Саме це і споріднює дані класифікації.
 45

Але, існують інші точки зору у цьому питанні. Р. К. Міньяр–Белоручев

виділяє три види трансформацій:
1) «лексичні трансформації – до цього виду дослідник відносить
генералізацію та конкретизацію»;
2) «граматичні трансформації – заміна частин мови і членів речення,
об'єднання речень або їх членування»;
3) «семантичні трансформації – метафоричні, синонімічні, метафоричні
заміни, логічний розвиток понять, антонімічний переклад та прийом
компенсації» [22, c. 22–23].
Концепція В. Н. Комісарова зводиться до таких видів трансформацій:
1) «лексичні трансформації – до лексичних трансформацій дослідник
відносить транслітерацію, транскрибування, калькування, а також додає деякі
лексико–семантичні заміни, наприклад модуляцію, конкретизацію і
генералізацію»;
2) «граматичні трансформації – на думку дослідника це дослівний
переклад чи так зване синтаксичне уподібнення, деякі граматичні заміни, а
також членування речень»;
3) «комплексні трансформації – також можуть бути віднесені до лексико–
граматичних. Сюди можна віднести описовий переклад (по–іншому,
експлікація), антонімічний переклад та компенсація» [15, c. 32].
У дослідженні Л. С. Бархударова виділено чотири типи трансформацій
або перетворень, що можуть використовуватися в ході виконання перекладу. А
саме:
1) «перестановки – це зміна порядку розташування компонентів
складного речення, а також зміна місця слів і словосполучень»;
2) «заміни – до замін слід можна віднести компенсацію, синтаксичні
заміни в структурі складного речення, заміну частин мови та компонентів,
 46

конкретизацію і генералізацію, членування і навпаки об'єднання речень, заміну

причини наслідком (і навпаки), антонімічний переклад»;
3) «опущення»;
4) «додавання» [6, с. 34–35].
З вищезазначеного можна зробити висновок, що за дослідженням
Р. К. Міньяр–Белоручева вагоме значення має план початкового тексту, який
має бути перекладений: виходячи з цього автор поділяє їх на формальні
(зовнішні) та семантичні (смислові) [22]. На думку В.Н. Комісарова характерні
риси елементів вихідної мови, дозволяють розділити трансформації на три види
[15]. Якщо звернутися до Л. С. Бархударова, то на його думку доцільно
виділити чотири види перекладацьких перетворень, які використовуються
перекладачем в ході виконання перекладу [6].
Важливо також зазначити, що у системі Л. С. Бархударова трансформації
генералізації і конкретизації, які відбуваються на лексичному рівні, відносить
до замін через те, що при іх застосуванні відбувається заміна елемента мови
тексту оригіналу. Але, якщо звернутися до В. Н. Комісарова і Р. К. Міньяр–
Белоручевa, то на їх думку ці ж самі перетворення відносяться до лексичних
трансформацій. Згідно з Л. С. Бархударовим до замін слід віднести
трансформації об'єднання та навпаки, членування речень, а також заміни
частин мови і членів речення. А от на думку В. Н. Комісарова і Р. К. Міньяр–
Белоручева подібні прийоми слід віднести до граматичних трансформацій.
У В. Н. Комісарова і Р. К. Міньяр–Белоручева класифікації
перекладацьких трансформацій відрізняються за всіма пунктами. Антонімічний
переклад та компенсація вважаються В.Н. Комісаровим комплексними
перетвореннями, а от на думку Р. К. Міньяр–Белоручева їх слід віднести до
семантичних трансформацій. На думку Л. С. Бархударова антонімічний
переклад та компенсацію також слід віднести до замін.
 47

Деякі перекладацькі трансформації містять у своєму складі такі прийоми,

які не мають відображення в інших класифікаціях. На думку Л. С. Бархударова
і Р. К. Міньяр–Белоручева не слід відносити до способів перекладацьких
перетворень прийоми транслітерації і транскрибування, які виділяє
В. Н. Комісаров. Однак, не зважаючи на те, що кожен із вчених класифікує та
розділяє перекладацікі перетворення по–різному, загалом кожен з них має
справу з тими ж самими явищами.
А. Б. Шевнін і Н. П. Сєров виділяються два типи перекладацьких
трансформацій:
1) «лексичні трансформації – до них автори відносять такі способи як,
компенсація, антонімічний переклад, конкретизація, заміна причини слідством і
генералізація»;
2) «граматичні трансформації – опущення, перестановки, додавання і
транспозиції» [28, c. 31–32].
Л. К. Латишев виділяє шість типів перекладацьких трансформацій:
1) «лексичні трансформації – до даного типу відносяться прийоми заміни
лексем синонімами, які залежать від контексту»;
2) «стилістичні трансформації – в даному випадку відбувається
трансформація стилістичного забарвлення слова, що піддається перекладу»;
3) «морфологічні трансформації – так само, як трансформації однієї
частини мови в іншу або заміна її декількома частинами мови»;
4) «синтаксичні трансформації – на думку дослідника це є трансформація
синтаксичних конструкцій, тобто слів, словосполучень і речень, зміна типів
підрядних речень та синтаксичного зв'язку, перебудова речень в
словосполучення і перестановка придаткових частин в складнопідрядних і
складносурядних реченнях»;
5) «семантичні трансформації – в теорії перекладу позиціонуються як
«смисловий розвиток». Сюди Л. К. Латишев відносить заміни деталей–ознак»;
 48

6) «трансформації змішаного виду – на думку Л. К. Латишева до таких

слід віднести конверсивну трансформацію і антонімічний переклад» [17, c. 35].
Звернімося до наступного вченого, В. Є. Щетінкіна, який іменує наступні
види перекладацьких трансформацій:
1) «лексичні трансформації – до них дослідник відносить конкретизацію,
антонімічний переклад, генералізацію, смислове узгодження, адаптацію,
компенсацію та експлікацію»;
2) «стилістичні трансформації – на думку дослідника даний вид
трансформації має єдиний прийом, який називається модуляція»;
3) «граматичні трансформації – за В. Є. Щетінкіним всі трансформації
даного типу необхідно поділити на чотири підтипи, а саме перестановки,
опущення, заміни та додавання» [27, c. 15].
З усіх вищезазначених точок зору багатьох дослідників у сфері
перекладознавства можна зробити наступний висновок: всі дослідники мають
спільний погляд на виділення певних типів перекладацьких трансформацій.
Найбільше уваги до лексичних трансформацій приділяється в роботах
В. Є. Щетінкіна, Л. К. Латишева, А. Б. Шевніна та Н. П. Сєрова. Дослідження
Н. П. Сєрова, В. Є. Щетінкіна і А. Б. Шевніна зосереджують увагу переважно
на граматичних трансформаціях. Але, наприклад, Л. К. Латишевим ця точка
зору у не підтримується. Усі граматичні трансформації на його думку слід
поділити на морфологічну і синтаксичну групи. Далі Л.К. Латишевим
виділяються змішані і семантичні трансформації, які не розглядаються у працях
вищезазначених дослідників.
Проаналізувавши переважну кількість класифікацій перекладацьких
трансформацій у працях багатьох відомих дослідників–перекладознавців,
можна зробити висновок про те, що у сучасні лінгвістиці не існує єдиної та
універсальної класифікації типів перекладацьких трансформацій. Також
створення єдиної класифікації стає неможливим через те, що різна кількість
 49

прийомів перекладацьких трансформацій виділяється компетентними

дослідниками у сфері перекладознавства.
2.2 Структурно–семантичні та функціональні особливості сленгу в
романі Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі»
Роман Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі» вперше вийшов у світ в 1951
році і через кілька місяців зайняв перше місце в списку американських
бестселерів. Головний герой роману – Холден Колфілд. Це юнак, який
намагається знайти своє місце в житті. Найбільше на світі Холден боїться стати
таким, як усі дорослі. Він уже був виключений з трьох коледжів за
неуспішність.
Основна ідея роману – неприйняття брехні, що виявляється як в
моральних нормах, що існують в суспільстві, так і в людях, подіях, предметах –
тісно пов'язаних з образом головного героя.
Художня манера Дж. Д. Селінджера визначається тим, що він пише про
підлітка, і не просто про підлітка, а про американського підлітка кінця
сорокових – початку п'ятдесятих років, який виховувався в заможній родини.
Стилю мовлення Холдена, який, на перший погляд, здається індивідуальним і
універсальним, властива та універсальність, яка надає нам уявлення про мовні
характеристики всього покоління. Весь текст книги витриманий в єдиній
мовній манері, яка, перш за все, характеризується невимушеною розмовністю.
Авторський задум у художньому творі реалізується за допомогою
створення системи образів. У свою чергу, художні образи створюються
письменником за допомогою стилістичних прийомів різних рівнів –
фонетичного, лексичного, синтаксичного тощо. Роман «Ловець у житі»
написаний від імені підлітка, і саме його образ є центральним. Він створюється
за допомогою всієї сукупності стилістичних прийомів, які формують своєрідну
систему викладу.
 50

З точки зору синтаксису роман характеризується різноманітністю типів

речень, використаних у тексті. Автор пише як простими короткими реченнями,
часто односкладними і з елементами еліпсису, так і складносурядними і
складнопідрядними реченнями. Кожен з цих типів речень виконує в тексті
роману певну стилістичну функцію.
На початку роману ми зустрічаємо наступне складне речення:
«If you really want to hear about it, the first thing you'll probably want to
know is where I was born, an what my lousy childhood was like, and how my parents
were occupied and all before they had me, and all that David Copperfield kind of
crap, but I don't feel like going into it, if you want to know the truth» [48, c. 1].
«Якщо ви справді надумали читати цю історію, то насамперед вам,
мабуть, захочеться довідатись, де я з’явився на світ Божий, як минало моє
безголове дитинство, що робили мої батько й мати, поки мене ще і в проекті
не було, – одне слово, всю оту муру в дусі Девіда Копперфілда» [27, c. 1].
Використання такого речення створює ефект живої розмовної мови,
квапливо вимовлених фраз – персонаж, від імені якого написано твір,
намагається швидше сказати про те, про що він не хоче писати, і перейти до
більш цікавих для нього речей.
Наступне складне і довге речення продовжує реалізацію тієї ж ідеї:
«In the first place, that stuff bores me, and in the second place, my parents
would have about two hemorrhages apiece if I told anything pretty personal about
them» [48, c. 1].
«По–перше, все це мені остогидло, як гірка редька, а по–друге, і батька,
й матір моїх по двічі вхопив би грець кожного, якби я почав роздзвонювати про
їхні домашні справи» [27, c. 1].
За допомогою такого синтаксичного малюнка автор створює образ
хлопчика–підлітка, який поспішає висловити те, що його хвилює, поділитися
думками і почуттями.
 51

У романі Дж. Д. Селінджера ми також часто зустрічаємо односкладні

речення, також характерні для живої розмовної мови. Як правило, короткі
односкладні речення використовуються у відповідях на питання, наприклад:
«But if you get on the other side, where there aren't any hot–shots, then what's
a game about it? Nothing. No game» [48, c. 5].
Та коли ти на другому боці – на боці слабших, то яка ж тут у дідька
гра?! Аніяка! Ні, це вже не гра [27, c. 14].
Однак в романі Селінджера частіше використовуються поширені
односкладні речення. Стилістичною особливістю роману «Ловець у житі» на
рівні синтаксису є використання декількох односкладних речень поспіль,
наприклад:
«They don't do any damn more molding at Pencey than they do at any other
school. And I didn't know anybody there that was splendid and clear–thinking and
all. Maybe two guys. If that many» [48, c. 1].
«Проклятий буду, в Пенсі «ліплять» анітрохи не більше, ніж у всякій
іншій школі. До того ж я не бачив там нікого «сміливого», «відважного» чи як
там вони ще висловлюються. Ну, може, є один–два справжніх хлопці, якщо
взагалі стільки нашкребеться» [27, c. 5].
Використання односкладних речень є синтаксичним стилістичним
прийомом, який дозволяє створити ефект розмовної мови, а також показати
внутрішню мову головного героя, процес його роздумів.
Ще одним яскравим стилістичним прийомом, який використовує
Дж. Д. Селінджер у творі, є повтори. Повторення слів, як відомо, часто
висловлює емоційно–збуджений стан мовця. Наведемо приклад:
«He's got a lot of dough, now. He didn't use to. He used to be just a regular
writer, when he was home. He wrote this terrific book of short stories, The Secret
Goldfish, in case you never heard of him» [48, c. 1].
 52

«Вгатив у неї, кляту, мало не всі чотири тисячі. Тепер грошей у нього як
полови. Не те що колись. Поки Д. Б. сидів удома, то був письменник як
письменник. Це він видав оту екстракласну збірку оповідань «Загадкова золота
рибка». Ото книжка! Може, чули? » [27, c. 4]
У даному випадку повтор займенника «he» сприяє створенню ефекту
живої розмовної мови, імітує мову підлітка, із захопленням розповідає про
свого брата. Таким способом створюється образ іншого персонажа, який
безпосередньо не бере участі в події роману – брата головного героя, і образ
цей створюється опосередковано, через сприйняття його оповідачем.
Основною стилістичною характеристикою тексту роману «Ловець у
житі» можна назвати високу експресивність. У романі Дж. Д. Селінджера часто
зустрічаються високо експресивні епітети, наприклад:
«my lousy childhood» [48, c. 1]
«моє безголове дитинство» [27, c. 1]
За допомогою подібних епітетів герой–оповідач виражає своє емоційне
ставлення до того чи іншого явища або людини. Епітети, що зустрічаються в
романі, можуть мати як негативну, так і позитивну конотацію.
У тексті твору зустрічається дуже багато слів і виразів, які можуть бути
віднесені до експресивної сленгової лексики. Головний герой роману –
підліток–школяр, і тому його мова багата словами як шкільного жаргону, так і
сучасного йому молодіжного сленгу. Наприклад:
«They didn't have a maid or anything, and they always opened the door
themselves. They didn't have too much dough» [48, c. 3].
«Служниці чи когось такого вони не держали й завжди відчиняли двері
самі. Грошей у них було не густо» [27, c. 9].
Головний герой роману є дуже сором'язливим та має образливий
характер. Холден дуже нелюб'язний, різкий, найчастіше буває грубим та
насмішкуватим. Причиною цьому є душевна самотність підлітка через те, що
 53

його життєві цінності та уподобання не завжди збігаються з критеріями

дорослих. Холдена обурює відсутність самої елементарної людяності в житті.
На його думку оточуючий світ повен обману та лицемірства. Холден вважає,
що вчителі школі, де він навчається брешуть, запевняючи в тому, що
виховують хороших людей.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що текст роману
Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі» багатий різними експресивними
лексичними одиницями, що відносяться до експресивної, лайливої і сленгової
лексики. Дані експресивні слова і вирази несуть функцію вираження різних
емоцій і відносини говорять до тих чи інших подій або людей. Крім того,
вживання подібних слів у мові персонажа служить створенню його образу,
будучи однією з найбільш яскравих характеристик його особистості та
емоційного стану. Мова Холдена має дуже сильну смислову забарвленість та
деколи дуже різка та експресивна.
У творі «Ловець у житі» сленг мови оригіналу та мови перекладу виконує
різноманітні образні функції, які тісно пов'язані між собою: експресивну,
емоційно–оцінну, світоглядну, ідентифікаційну, комунікативну, номінативну,
когнітивну, функцію економії часу.
З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що роман
Дж. Д. Селінджера є надзвичайно цікавим предметом для вивчення з точки зору
перекладацького аспекту. Не дивлячись на те, що вперше світ побачив роман
ще в середині ХХ сторіччя, він і досі викликає цікавість різних поколінь, як
молодого, так і більш зрілого. Важливо зазначити, що насамперед, велику роль
задля надання актуальності роману відіграє робота перекладача. Через те, що
сленг є дуже мінливим поняттям, перед перекладачем постає задача передати
увесь смисл, закладений автором, при тому ж ще і адаптувати його під сучасне
покоління.
 54

2.3. Особливості відтворення перекладацьких відповідників на

матеріалі роману Дж. Селінджера «Ловець у житі»
Переклад сленгової лексики вихідної мови має грунутватися на
відтворенні у цільовій мові функціонального відповідника. Оскільки переклад
англійського сленгу досить важкий, а категорії, що становлять сленгову
лексику, тісно пов'язані з просторіччям і часто у нього переходять, то при
відсутності відповідників перекладач може вдатися до просторіччя.
Для перекладу сленгової лексики і просторіччя можна використовувати ті
ж способи і методи перекладу, що і для перекладу літературної лексики.
Перш за все, це два основні шляхи, яких дотримується перекладач:
прямий або буквальний і непрямий (зовнішній) переклад. Доцільніше
скористатися термінологією В. В. Сдобникова. Він називає ці способи
«інтерлінеарний» і «трансформаційний» переклад [26, c. 27].
Перший спосіб використовується при перекладі одиниць сленгової
лексики рідко, оскільки при цьому порушуються принципи перекладацької
адекватності і узуальні норми мови перекладу.
Також можна виділити два перекладацьких прийому: транскрипція
(транслітерація) і калькування. Їх застосування можливе лише за умови, якщо
значення транскрибованих (транслітерованих) або калькованих слів зрозуміло з
контексту і переклад не порушує узуальні норми і принципи адекватності та
еквівалентності.
Набагато частіше вдаються до непрямих способів перекладу або
перекладацьких трансформацій. Основна їх функція полягає в створенні
максимально лексично точного, адекватного перекладу твору при відсутності
регулярних мовних відповідників. При цьому, задля досягнення адекватного
перекладу неможливо не брати до уваги стилістичну сторону оригіналу,
оскільки переклад в першу чергу являє собою створення стилістичного аналогу
тексту. Стилістичний зміст тексту або висловлювання складається зі
 55

стилістичних значень, складових його одиниць, і вимагає перекодування при

перекладі, яке здійснюється в процесі зміни планів змісту та вираження мовних
одиниць вихідного тексту в тексті перекладу. Ми розглянемо найбільш
поширені види лексичних трансформацій та використання їх на прикладі
перекладу досліджуваного нами роману Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі».
«При лексичних замінах відбувається заміна окремих лексичних одиниць
(слів і стійких словосполучень) вихідної мови лексичними одиницями мови
перекладу, які не є їх словниковими еквівалентами, тобто, взяті ізольовано,
мають інше референційне значення, ніж передані ними в перекладі одиниці
вихідного мови. Найчастіше тут зустрічаються три випадки – конкретизація,
генералізація і заміна, заснована на причинно–наслідкових відносинах» [26, с.
26].
Під конкретизацією розуміється заміна слова або словосполучення
вихідної мови тексту з більш широким референційним значенням словом або
словосполученням мови, що з більш вузьким значенням. Конкретизація може
бути мовною та мовленнєвою (контекстуальною). Під час використання
прийому мовної конкретизації заміна слова, яке володіє більш широким
значенням словом з більш вузьким значенням обумовлена деякими
розбіжностями в системі обох мов – або через відсутність в мові лексичної
одиниці, що має таке ж саме широке значення, яке передається одиницею
вихідної мови, або розбіжностями в їх стилістичних характеристиках, або
вимогами граматичного порядку (необхідністю синтаксичної трансформації
речень, зокрема, заміни іменного присудка дієслівним). Далі розглянемо
способи використання конкретизації на прикладах.
«So what? » I said [48, c. 22].
«– То й що? – відповідаю» [27, c. 64].
«He told us we should always pray to God» [48, c. 9].
«Ми також, мовляв, завжди повинні молитися Богу» [27, c. 27]
 56

Характерною рисою для перекладу з англійської мови на українську є

заміна слів, які мають більш загальне значення типу the man, the woman, the
person, the creature на конкретні імена власні або іменники типу старий,
перехожий, господиня, собака, кішка тощо. Це фактор є дуже особливим під
час виконання перекладу художньої літератури, в якій недоречно часто вживати
слова, які мають абстрактне, узагальнене значення.
«Що стосується контекстуальної конкретизації, то вона буває обумовлена
не системно–структурними розбіжностями між вихідною мовою і мовою
перекладу, а факторами даного конкретного контексту, найчастіше,
стилістичними міркуваннями, як наприклад, необхідність завершеності фрази,
прагнення уникнути повторень, досягти більшої образності, наочності тощо»
[26, с. 45].
«You could hear him putting away his crumby toilet articles…» [48, c. 27]
«Я чув, як він складає смердюче своє туалетне причандалля…» [27, c. 77]
«Під генералізацією розуміється явище, яке є зворотнім конкретизації – а
саме заміна одиниці вихідної мови, що володіє більш вузьким значенням,
одиницею мов, які володіють більш широким значенням» [26, с. 46]. Ось кілька
прикладів генералізації в перекладі роману Дж. Д. Селінджера:
«…he comes over and visits me practically every week end…» [48, c. 1]
«…і брат майже щосуботи навідується сюди…» [27, c. 4]
«Then this girl gets killed, because she's always speeding» [48, c. 10]
«А потім дівчина гине – вона ж бо завжди ганяла, мов оглашенна» [27, c.
29]
«Who won the game? » I said. «It's only the half. » [48, c. 14]
«– А хто виграв? – питаю. – Та ще тільки перший тайм закінчився» [27,
c. 27]
Генералізація часто обумовлена прагматичним фактором. Наведемо
приклади:
 57

«…he showed us this old beat–up Navajo blanket that he and Mrs. Spencer'd
bought off some Indian…» [48, c. 4]
«…показав нам стару, вистріпану індіанську ковдру – вони з місіс
Спенсер купили її в одного індіанця…» [27, c. 11–12]
Цей приклад ілюструє також типову для перекладу на українську мову
заміну підрядного зв'язку.
У процесі перекладу часто перекладачами використовуються лексичні
заміни, які засновуються на причинно–наслідкових зв'язках між поняттями.
Так, слово або словосполучення вихідної мови може замінюватися при
перекладі словом або словосполученням мови, яке по логічним зв'язкам
позначає причину дії або стану, позначеного перекладеною одиницею вихідної
мови [36, с. 57]. Ось кілька прикладів з перекладу роману Дж. Д. Селінджера:
«I don't blame them» [48, c. 21]
«Та я батька й матір не засуджую» [27, c. 60]
Одним із прийомів досягнення еквівалентності перекладу є особливий
різновид заміни, що носить назву компенсації. Цей прийом застосовується «у
випадках наявності елементів у тексті мовою оригіналу та за відсутності
еквівалентів в мові перекладу, і які через це не можуть бути передані його
засобами; тобто, в таких випадках, задля компенсації семантичної втрати, яка
викликана тим, що та чи інша одиниця вихідної мови залишилася
неперекладеною або неповністю перекладеної (не в усьому обсязі свого
значення), перекладач має передати ту ж саму інформацію будь–яким іншим
засобом, причому необов'язково в тому ж самому місці тексту, що і в оригіналі»
[26, c. 69].
«my parents would have about two hemorrhages apiece if I told anything
pretty personal about them» [48, c. 1]
«і батька, й матір моїх по двічі вхопив би грець кожного, якби я почав
роздзвонювати про їхні домашні справи» [27, c. 1]
 58

«he made a speech that lasted about ten hours» [48, c. 9]

«він учистив у нашій шкільній каплиці таку промову – годин на десять»
[27, c. 27]
Як видно з прикладів, компенсація використовується особливо часто там,
де необхідно відтворити характеристики персонажа: діалектизми, мовну гру,
мовну неправильність або індивідуальні особливості вимови тощо. Найчастіше
компенсація вживається у випадках, коли неможливо знайти прямого
відповідника в мові перекладу.
Завдяки використанню прийому компенсації чітко відображається
положення, яке було підкреслено нами в дослідженні: «еквівалентність
перекладу забезпечується на рівні не окремих елементів тексту (зокрема слів), а
всього тексту, що в цілому. Інакше кажучи, існують неперекладні зокрема, але
немає неперекладних текстів» [26, с. 89].
Антонімічний переклад – під цією назвою в перекладацьких
дослідженнях відома широко поширена комплексна лексико–граматична
заміна, сутність якої полягає в трансформації конструкції в негативну чи
навпаки, негативною в стверджувальну, супроводжуваною заміною одного з
слів перекладного речення іноземної мови на його антонім в мові перекладу.
(Термін «антонім» зазвичай вживають стосовно словами однієї і тієї ж мови;
тут ми застосовуємо його для позначення відношення між словами двох різних
мов – вихідної мови і мови, що, мають прямо протилежні значення) [26, с. 212].
«Stradlater didn't say anything» [48, c. 17]
«Стредлейтер промовчав» [27, c. 50]
«I don't hate too many guys» [48, c. 100]
«Я мало кого ненавиджу» [27, c. 280]
У першому реченні англійська негативна конструкція передається
українською позитивною, а дієслово say сказати замінюється його українським
 59

антонімом промовчати. У другому реченні конструкція too many guys

замінюється на українську мало кого.
Також існує ще один трансформаційний прийом – описовий переклад.
Дана багатофункціональна заміна застосовується для роз'яснення невідомих
читачеві перекладу слів і понять, які потребують у внутрішньому коментуванні,
або коли незвичне реципієнту слово замінюють при перекладі більш звичним.
Як правило, описовий переклад являє собою лексичну заміну з генералізацією,
супроводжуваною лексичними додатками. Нерідко при внутрішньому
коментуванні слова перекладач зберігає саме слово у транскрибованій формі та
водночас створює додаткові конструкції.
«You should’ve seen the steaks. They were these little hard, dry jobs that you
could hardly even cut. You always got these very lumpy mashed potatoes on steak
night, and for dessert you got Brown Betty, which nobody ate, except may be the little
kids in the lower school that I didn’t know any better and guys like Ackley that ate
everything» [48, c. 19].
«Ви б тільки побачили той біфштекс! Сухий, твердий, як підошва, – ніж
не бере. До того біфштекса щоразу клали кавалок наче глевкої м’ятої
картоплі, а на десерт була «руда Бетті» – листковий пудинг із сухарів з
яблуками. Його ніхто й не їв, хіба що ота шпана з молодших класів, яка взагалі
нічого кращого не бачила, та ще такі ненажери, як Еклі» [27, c. 56].
Даний прийом, хоча і веде до розширення обсягу інформації про
перекладене поняття, все–таки веде до розширення обсягу тексту, що може
виявитися перешкодою для досягнення еквівалентності в окремих випадках.
Прийом лексичного додавання – в даному випадку лексичні і граматичні
трансформації вимагають внесення додаткових слів або словосполучень.
Додавання слів у текст обумовлене рядом причин: цей прийом може
використовуватися при наявності відмінностей в структурі речень, а також
через те, що стислі англійські речення вимагають в українській мові більш
 60

розгорнутого вираження думки. Також, причиною введення додаткових слів

може бути обумовлене відсутністю відповідного слова або відповідного
лексико–семантичного варіанта у мові перекладу.
«…the conductor came around for old Mrs. Morrow's ticket…» [48, c. 31]
«…цієї миті ввійшов кондуктор перевірити в місіс Морроу квиток…»
[27, c. 88]
Нерідко лексичні додавання обумовлюються необхідністю передачі в
тексті перекладу значень, які висловлюються в оригіналі граматичними
засобами. Наприклад, при передачі англійських форм множини іменників, які
не мають цієї форми в українській мові.
Під опущенням розуміється явище, яке є прямо протилежним
додаванню. Семантично надмірні слова з точки зору їх смислового змісту
найчастіше при перекладі піддаються опущенню. Дуже часто у всіх стилях
англійської письмової мови використовуються так звані «парні синоніми», які
можна вважати прикладом надмірності. Але, через різницю у ладі мов
використання таких лексичних одиниць не властиво українській мові, тому у
цьому випадку під час перекладу слід вдітися до прийому опущення.
«Компресія тексту» – це вилучення семантично надлишкових елементів
вихідного тексту, тобто іншими словами, компресія – це скорочення загального
обсягу тексту.
Опущення не завжди викликано лише прагненням усунути мовну
надмірність. Для цього також можуть бути інші причини; англійській мові
характерна тенденція максимальної конкретності, яка виражена вживанням
числівників, а також різноманітних назв міг та ваг, там де для цього не має
належних семантичних чинників, може іноді вимагати опущення.
«About a gallon of water was dripping down my neck, getting all over my
collar and tie…» [48, c. 81]
 61

«Вода патьоками стікає з голови за шию, на сорочку, краватку…» [27, c.

230]
Цілісне перетворення є різновидом смислового розвитку. Прийом
цілісного перетворення можна коротко визначити як перетворення окремого
слова, а часом і цілого речення. До того ж перетворення відбувається не за
елементами, а цілісно. Це також спостерігається і щодо використання інших
прийомів лексичних трансформацій. Цілісні перетворення частотних лексичних
одиниць набули частого використання і в результаті цього вони закріпилися як
словникові відповідники – постійні і варіантні. Особливо багато таких
відповідників серед словосполучень живої розмовної мови.
«Now, shut up! » [48, c. 111]
«І стули писок! » [27, c. 306]
Наведений вище приклад показує відсутність у цих розмовних
відповідниках спільних семантичних компонентів, які володіють різною
внутрішньою формою і в той же час передають той самий зміст засобами різних
мов. Специфіка динамічної мови найчастіше вимагає цілісного перетворення
при перекладі.
Під перестановками розуміється вид перекладацької трансформації,
тобто зміна порядку мовних елементів в тексті перекладу відносто з текстом
оригіналу. Слова, словосполучення, частини складного речення, самостійні
речення – це елементи, які можуть піддаватися перестановці. Часто під час
виконання перекладу відбувається зміна порядку частин складного речення –
головного і підрядного речень. Якщо звернутися до досліджуваного нами
твору, то слід зазначити наступний приклад використання граматичної
трансформації перестановки [18, c. 14].
Наприклад:
«If he ever gets married, his own wife'll probably call him «Ackley»» [48, c.
10].
 62

«Мабуть, і власна жінка називатиме його Еклі, якщо тільки він коли–
небудь одружиться.» [27, c. 30].
У цьому прикладі ми бачимо, що англійське підрядне речення передує
головному, в українському ж перекладі – навпаки, головне передує підрядному,
але можливі й протилежні випадки.
Перестановки зустрічаються досить часто, як вид перекладацької
трансформації і також супроводжуються іншими видами перекладацьких
трансформацій.
Під замінами розуміється найбільш поширений і різноманітний вид
перекладацьких трансформацій. «У процесі перекладу заміні можуть
піддаватися граматичні одиниці – форми слів, частини мови, члени речення,
типи синтаксичного зв'язку» [18, c. 15]. Виділяють наступні типи замін: заміни
форм слова – мають на увазі заміни числа у іменників, часу у дієслів тощо.
Заміни частин мови є досить поширеним типом замін. Найпростішим видом
замін є так звана «прономіналізація», тобто заміна іменника займенником.
Дуже типовою заміною при перекладі з англійської мови на українську є
заміна дієслівного іменника на дієслово в особовій формі.
Наприклад:
«He had one of those very piercing whistles that are practically never in
tune…» [48, c. 15].
«Свистів він так, що хоч вуха затуляй, і майже суціль фальшиво» [27, c.
42].
При використанні прийому заміни членів речення, слова і групи слів в
тексті перекладу відбувається зміна синтаксичної схеми речення. Причинами
використання прийому такого роду можуть різнитися. Найчастіше вона
обумовлена необхідністю передачі комунікативного членування речення.
 63

Також до прийомів перекладу вульгаризмів і жаргонізмів належать

евфемістичний і дисфімістичний переклади. Цими прийомами користуються,
коли в тексті оригіналу зустрічаються вульгаризми і нецензурна лексика.
«I think, even, if I ever die, and they stick me in a cemetery, and I have a
tombstone and all, it'll say «Holden Caulfield» on it, and then what year I was born
and what year I died, and then right under that it'll say «Fuck you»». [48, c. 110]
«Мені здається, навіть коли я помру і мене відтарабанять на кладовище,
поставлять наді мною камінь, напишуть «Голден Колфілд», і коли народився, й
коли помер, то внизу, під усім цим, хтось надряпає оті самі слова. Я певен, так
воно й буде.» [27, c. 303]
У наведеному вище прикладі нецензурне для носія англійської мови
лайка fuck you замінено просторічним з більш м'яким словосполученням оті
самі слова.
Дисфімістичний переклад, який є протилежністю евфемістичному, являє
собою заміну слова з оригінального тексту з менш яскравою експресією при
перекладі на більш грубе.
На прикладі перекладу роману Дж. Д. Селінджера ми виявили достатню
кількість прикладів використання перекладацьких трансформацій. При аналізі
перекладу сленгових виразів нами було виділено прийом еквівалентної
лексичної заміни, який зустрічається у великий кількості прикладів.
Використання прийому конкретизації знаходиться на другому місці, також
часто зустрічається прийом компенсації. Прийоми генералізації, опущення,
антонімічний переклад і додавання зустрічається трохи рідше. Вибір
трансформації залежить від того, наскільки точно можна підібрати еквівалент
перекладу до одиниці вихідного мови.
У цілому можна сказати, що вибір тієї чи іншої можливості передачі
сленгових виразів безпосередньо залежить від наявності їх відповідників в мові
перекладу. Труднощі можуть викликати лише ті лексичні одиниці, котрі ще не
 64

були занесені в словник або довідник, тому що сленгові вирази постійно

оновлюються, і за цим важко встежити. Але в аналізі прикладів сленгу в даному
творі подібних проблем не виникало.
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ
Аналіз сленгу як одного з найбільш специфічних видів ненормативної
лексики в структурно–семантичному, етимологічному, функціональному і
стилістичному аспектах дозволяє стверджувати, що сленгові лексеми
відрізняються більш відкритим характером в порівнянні з жаргоном і арго,
виражають емоційно–оцінне ставлення комунікантів до навколишньої
дійсності, свідчать про ціннісні орієнтири та інші внутрішні характеристики
особистості мовця, служать засобом створення мовної характеристики
персонажа і сприяють деавтоматизації читацького сприйняття.
Роман Дж. Д. Селінджера є яскравим прикладом використання
різноманітних перекладацьких трансформацій. «Ловець у житі» є дуже цікавим
предметом дослідження для дослідників у сфері перекладознавства. Якщо
уважно дослідити історію роману, то вперше його переклад українською мовою
світ побачив у 1984 році. Роман був перекладений на українську мову Олексою
Логвиненком. Перший варіант перекладу мав назву «Над прірвою у житі», що
насправді є дуже далеким від значення назви в тексті оригіналу. Але, з
перебігом часу, а саме через 26 років був випущений новий переклад роману,
адже сленгова лексика є явищем непостійним і дуже швидкоплинним.
Перекладач вирішив зробити нову редакцію твору, адаптувавши попередній
переклад до реалій сучасності. У оновленому тексті, який був випущений у
2010 році, перекладач, Олекса Логвиненко, змінив назву твору, максимально
приблизивши його до оригінальної назви. З того часу роман змінив свою назву
на «Ловець у житі» і ця назва повністю співпадає з назвою тексту оригіналу.
Перекладачем була виконана дуже кропітка робота, і йому вдалося викликати у
 65

читача відчуття, ніби українська мова не є лише мовою перекладу, а ніби це

рідна мова цього твору.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Сленгова лексика є характерною частиною мовної субкультури в мові.
Елементи сленгової лексики проникають в різні мовні жанри: просторіччя,
жаргон. Сама по собі, сленгова лексика не має строго окресленої області
застосування, але представлена різними жанровими репрезентаціями.
Характерною відмінністю для зниженої лексики є висока експресія,
прагматичне, смислове навантаження. Загалом сленгова лексика в будь–яких
ситуаціях її вживання повинна посилювати смисловий вплив автора на
адресата.
Задля сприйняття та розуміння елементів сленгової лексики має існувати
опора на ситуацію, тобто максимальна кількість ситуативних чинників, що
мотивують вживання тих чи інших елементів. При перекладі сленгової лексики
необхідно перш за все враховувати не стільки формальну віднесеність елемента
до того чи іншого жанрового реєстру, скільки його обумовленість
ситуативними факторами, його смислове навантаження.
Ми можемо сказати, що сленгова лексика є складним для перекладу,
маловивченим пластом англійської мови. В українській літературній традиції
переклад сленгової лексики мало розвинений, зважаючи на багатогранності
цього лексичного пласта, розмитості кордонів між його складовими і цензурних
заборон в минулому.
При перекладі сленгової лексики найчастіше вдаються до глибоких
перекладацьких трансформацій. Часто зустрічаються описовий переклад,
компресія. Зустрічаються також випадки складних лексичних замін –
компенсація, генералізація, конкретизація, смислова конверсія тощо.
 66

Особливо грубі лексичні одиниці можуть перекладатися за допомогою

прийомів евфімізаціі і дісфімізаціі.
Найчастіше перекладачеві доводиться використовувати прийоми, які
знижують експресію і це приводить до невдалого виконання перекладу. Сюди
ж можна віднести недостатнє урахування ситуативних чинників мови, що
також призводить до необґрунтованого заниження або завищення стилістичної
експресії.
Причинами невдалого перекладу також можуть бути і некомпетентність
перекладача: незнання значень слів, недостатнє володіння мовою оригіналу.
Таким чином, ми можемо сказати, що при перекладі зниженої лексики
слід використовувати диференційований підхід, при якому враховуються вікові,
соціальні та індивідуальні особливості персонажа. Перед перекладачем постає
завдання пошуку таких виразних засобів, які б мали рівноцінне семантичне та
стилістичне навантаження в оригіналі, який є відомим багатьом читачам та на
яких розрахований переклад. Перекладачеві слід також пам'ятати, що в
творенні одиниць сленгової лексики часто наявна метафора, особливо це
відноситься до жаргону і сленгу, тому часто під час перекладу доводиться
керуватися образною складовою та, відповідно, знаходити відповідний образ у
цільовій мові.
Тому лише точне знання значень лексем, їх семантичних і стилістичних
особливостей, стилю та образної системи тексту є запорукою успішного
перекладацького відтворення сленгової лексики.
Перспективою подальших вивчень є дослідження сленгової лексики в
ідіостілістичному, порівняльному, комунікативному і прагматичному аспектах.
 67

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева И.С. Введение в переводоведение/ И. С. Алексеева. – 3–е изд. –
М.: Академия, 2008. – 386с.
2. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык : [учебник для
вузов] / И.В. Арнольд; науч. ред. П.Е. Бухаркин. – [10–е изд.]. – М. : Флинта,
2010. – 384 с.
3. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка /
И. В. Арнольд. – М.: Высшая школа, 1959. – 318 с.
4. Артёмова А. Ф. К вопросу об эмоциональном сленге / Проблемы
синхронного и диахронного описания германских языков / А. Ф. Артёмова. –
Пятигорск: ПГТТИИЯ, 1979. – С. 10–18.
5. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. М. :
Советская энциклопедия. – 1966. – 608 с.
6. Бархударов Л. С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории
перевода)/ Л. С. Бархударов. – М.: Междунар. отношения, 1975. – 240 с.
7. Берестовская Э. М. Молодёжный сленг: формирование и
функционирование // Вопросы языкознания / Э. М. Берестовская – 1996. – №3.
– С. 32 – 41.
8. Вилюман В. Г. О способах образования слов сленга в современном
английском языке // Вопросы языкознания / В. Г. Вилюман. – 1960. – № 6. – С.
137 – 140.
9. Гарбовский Н.К. Теория перевода: учеб. пособие/ Н. К. Гарбовский. – М.:
Изд–во Московского университета, 2004. – 544с.
 68

10. Гончар О. Т. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження /

О. Т. Гончар. – К.: Укр. письменник, 1992. – 400 с.
11. Гловинская М. Я. Активные процессы в грамматике (на материале
инноваций и массовых языковых ошибок) / М. Я. Гловинская // Русский язык
конца ХХ столетия (1985–1995). – М., 2006, с. 237–305.
12. Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. /
В. М. Жирмунский. – Л.: Худож. лит., 1936. – 215с.
13. Захарченко Т. Е. Английский и американский сленг / Т. Е. Захарченко – М.:
Изд–во АСТ, 2009. – 133 с.
14. Иванова Г. Р. Функции сленга в речевой деятельности американских
студентов / Г. Р. Иванова // Когнитивные и коммуникативные аспекты
английской лексики. – М: МГЛУ, 1990. – 133 с.
15. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты) /
В. Н. Комиссаров. – М.: Высшая школа,1990. – 253с.
16. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів
філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти /
М. П. Кочерган. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 368 с.
17. Латышев Л. К. Курс перевода: Эквивалентность перевода и способы ее
достижения / Л. К. Латышев. – М.: Учпедизд., 1986. – 217 с.
18. Левицкая Т. Р. Пособие по переводу с английского языка на русский /
Т. Р. Левицкая, А. М. Фитерман. – М.: Высшая школа, 1976. – 127 с.
19. Маковский М. М. Английские социальные диалекты / М. М. Маковский –
М.: Высшая школа, 1982. – 137 с.
20. Мартос С.А. Молодіжний сленг у мовленєвій структурі м. Херсона:
автореф. дис. на здобуття наук. Ступеня кандидата філол. наук: спец.10.02.01
“Українська мова” / С.А. Мартос. . – Луганськ, Луганський національний
педагогічний університет ун–т ім. Т.Шевченка, 2006. – 20 с.
 69

21. Матюшенко Е. Е. Современный молодёжный сленг как атрибут молодежной

субкультуры / Е. Е. Матюшенко // Вестник СНО. – Волгоград: Перемена, 2003.
– № 19. – С. 97–102.
22. Миньяр–Белоручев Р. К. Теория и методы перевода / Р. К. Миньяр–
Белоручев. – М.: Московский Лицей, 1996. – 207 с.
23. Мосенкіс Ю. Л. Феномен українського молодіжного сленгу (сутність,
розвиток, контакти) / Ю. Л. Мосенкіс, П. М. Грабовий, О.С. Фурса. – К., Умань:
ПП Жовтий, 2008. – 220 с.
24. Раевская Н. М. Лексикология английского языка. / Н. М. Раевская – Киев:
Высшая школа, 1979. – 315с
25. Рецкер Я. И. Курс перевода с английского языка на русский / Я. И. Рецкер. –
М.: Наука, 1981. – 345с.
26. Сдобников В.В. Теория перевода / В. В. Сдобников, О. В. Петрова. – М.,
2006. – 448 с.
27. Селінджер Дж. Д. «Ловець у житі»: роман / Дж. Д. Селінджер; пер. з англ.
О. П. Логвиненко; худож.–оформлювач Є. В. Вдовиченко. – Харків: Фоліо,
2010. – 317 с.
28. Серов Н. П. Теория и практика перевода / Н. П. Серов, А. Б. Шевнин. – М.:
Высшая школа, 1989. – 235 с.
29. Соловьева Т.А. К проблеме сленга / Т. А. Соловьева // Вопросы
лексикологии английского, немецкого и французского языка, 1961. – №4. – С.
117 – 126.
30. Спиерс Р. А. Словарь американского сленга / Спиерс А. Ричард. – М. :
Русский язык. – 1991. – 530 с.
31. Ставицька Л.О. Арго, жаргон, сленг: Соціяльна диференціяція української
мови / Л.О. Ставицька. – К.: Критика, 2005. – 464 с.
 70

32. Судзиловский Г. А. Сленг – что это такое? : Английская просторечная

военная лексика. Англо–русский словарь военного сленга / Г. А. Судзиловский.
– М. : Воениздат, 1973. – 182 с.
33. Уздинская Е.В. Семантическое своеобразие современного жаргона /
Е. В. Уздинская //Активные процессы в языке и речи. – Саратов: Изд–во
Саратов. ун–та, 1991 – 210 с.
34. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические
проблемы) / А. В. Федоров – 5–е изд. – М.: Издательский Дом «Филология
Три», 2002. – 416с.
35. Хомяков В.А. Введение в изучение сленга – основного компонента
английского просторечия / В.А.Хомяков. – Вологда: ВГПИ, 1971. – 176 с.
36. Хомяков В. А. «Три лекции о сленге: Пособие для студентов
педагогических институтов» / А.В. Хомяков. – Вологда: ВГПИ, 1970. – 62 с.
37. Химик В.В. Прагматика молодежного сленга и текст / В. В.  Химик //
Эстетическая природа художественного текста, типы его изучения и их
методическая интерпретация. Международная конференция–семинар: Тезисы
докладов. – СПб., 2003. – С. 61–62.
38. Швейцер А. Д., Введение в социолингвистику / А. Д. Швейцер,
Л. Б. Никольский. – М.:Высшая школа, 1978. – 216 с.
39. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты /
А. Д. Швейцер. – М.: Наука, 1988. – 215с.
40. Щетинкин В. Е. Пособие по переводу с французского языка на русский /
В. Е. Щетинкин. – М.: Просвещение, 1987. – 286 с.
41. Щур І.І. Українськомовний комп'ютерний сленг: формування і
функціонування: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Київський
національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут філології / І. І. Щур. –
К., 2006. – 20 с.
 71

42. Ayto J. The Oxford Dictionary Slang / J. Ayto. J. Sipmson. – Oxford University
Press, 2005. – 324 pp.
43. Flexner S. B. Dictionary of American Slang / S. B. Flexner. – N.Y. –
Tomas Y. Crowell Publishers, 1967. – 414 p.
44. Mencken H. L. The American Language / H. L. Mencken. – New York:
Alfred A. Knopf, 1963. – 777 р.
45. Partridge E. Slang Today and Yesterday. 4th ed. / E. Partridge – London:
Routledge & Kegan Paul, 1972.– 476 p.
46. Partridge E. The world of Words. An introduction to language in general and to
English and American in Particalar / E. Partridge. – N. Y: Crowell, 1970. – 116 р.
47. Savory Т. The art of translation. / T. Savory. – London: Jonathan Cape, 1957. –
159 p.
48. Salinger J. D. «The Catcher in the Rye». – [Електронний ресурс]. – Access
mode: http://genius.com/Jd–salinger–the–catcher–in–the–rye–chap–1–annotated.
49. Spears R. A. Slang and Emphemism / Richars A. Spears. – Oxford: Jonathan
David Publishers, Inc., 1981. – 1184 pp.
50. Wesееn М. Н. Dictionary of American Slang / M. H. Weseen – London: L.
Berrey and M., 1934. 243 p.
 72

SUMMARY
Language is a unique ability that can be used only by a human. By using a
language, a person creates a unique picture of the world. Language – this is not only a
way of human communication; first of all, language gives the opportunity to people
to learn the world around them. With the help of language, one has the opportunity to
spread his knowledge among other people, and the language gives the opportunity to
people to preserve knowledge and achievements for future generations.
But, first of all, language changes extremely quickly so it has always been and
will be an interesting topic for discussions and scientific research. Since ancient
times, many philosophers have explored the possibilities of expressing language and
shaping thoughts. Thoughts and language are inextricably connected with each other.
As noted above, language is a fleeting and dynamic phenomenon. Therefore,
with the changes of many centuries and historical epochs, the language has been
constantly changing and updated. There are plenty of languages in the world, some of
them are somewhat similar, and some are completely different and opposed to each
other. However, with the development of trade, economic and political relations in
the world, humanity has a need for communication between representatives of
different cultures and languages. Due to this, there was a need for an interpreter's
profession. The translator is a kind of connecting link between people, languages and
cultures.
The main issue for research in our thesis is the notion of slang units and the
specifics of creating Ukrainian translation equivalents.
The curiosity of the researchers to various types of profanity, especially to such
a specific, as slang, will always exist. This can be explained by the fact that slang
attracts the attention of researchers to its metaphorical expressiveness and its ability
to transfer the functional load by using stylistically lowered lexical units. Slang is
used purely for stylistic purposes, namely in order to create the effect of novelty,
unusualness, distinction from recognized patterns, for the transmission of one or
 73

another mood of the speaker, to express the concreteness, liveliness, accuracy,

conciseness, imagery on the one hand, on the other hand, for the sake of avoiding the
use of stamps and clichés. Now slang can be considered an integral part in the socio–
cultural sphere, as well as attributed to the most relevant and interesting objects for
research in the field of lexicology and stylistics.
There is no unambiguous attitude to the question of using slang in different
language styles. All this led to the need for a comprehensive study of slang on the
material of several languages, in particular English and Ukrainian, which contributes
to increasing the language competence of speakers, the development of the culture of
speech and the sense of communicative expediency of the use of linguistic means in
various spheres of communication.
Consequently, the topicality of our research can be determined by the growth
of the need for more detailed research and study of the translation of slang units, in
order to transfer the functional load in the translation of fiction.
The material of the research was the slang units from the original English
text by J. D. Salinger, "The Catcher in the Rye", and its translation, performed by
Olexa Logvinenko.
The subject of the research - features of the translation of slang units and
methods of using structural and semantic transformations that are used for translating
slang units.
The purpose of the work is to highlight possible approaches and methods used
to preserve the functional load of slang units.
For the purpose of this study, the following methods were used: the method of
comparing the original text and the text of the translation; a continuous sampling
method used to select stylistically lowered lexical units from the original text and
their correspondences from the text of the translation.
Statements to be defended:
 74

1. Genre-stylistic features of fiction have a significant impact on the specifics

of its translation. Consequently, taking into account genre features is a guarantee of
its successful translation.
2. Slang is a complex linguistic phenomenon that characterizes the language of
a certain strata of the population, which is characterized by using of non-standard
vocabulary in order to express an emotional and expressive load.
3. Slang is particularly difficult to translate. The main task for translator is to
reproduce the effect that slang has in the original language and to preserve its effect
on the target language's recipient by means of using the resources available in the
target language.
4. Conveying the main functions of the slang into Ukrainian is performed by
means of applying appropriate lexical and grammatical transformations.
Scientific novelty is determined by the fact that the research is based on the
positions of the functional approach in translation. The research is a contribution to
the theory of artistic translation. The analysis allows determining the most common
difficulties that arise during the translation of works, which include slang units, and
ways to overcome them.
The practical significance of the researches’ results is that interpreter-
practitioners, who work on translations of works that contain slang can further use
them. Some aspects of studying the features of slang translation may be useful for
more detailed reviews and own research by other scholars.
Research Approbation. The results of the research were published in the
collection of materials of the First All-Ukrainian Scientific Internet Conference
"Dialogue of Languages and Cultures in the Modern Educational Space" on
November 17, 2017 and were also set in the article “Specifics of Ukrainian
Translation of Slang (Based on J. Salinger’s novel The Cather in the Rye)” submitted
for publication in compendium of student scientific works In Statu Nascendi.
The prospects for further research is an in-depth study of slang in terms of
 75

comparative, communicative and pragmatic aspects.