1

1. Слово як основна одиниця мови. Поняття лексеми.

Слово – центральна функціонально-структурна одиниця мови, а всі інші елементи мови

існують для слова, у слові або завдяки йому

Слово – наділена одним або кількома граматичними значеннями одиниця мови яка передає
одне і більше лексичних значень, легко відтворюється і є буд матеріалом для речення

Слова виникають порізному люди виділяють у предметі якусь суттєву онаку і роблять її
представником усього предмета

Слово це цетральна одиниця мови що становить фонетичне, морфологічне, лексико-

семантичне ціле

Значення слова це відображення у ньому того чи іншого явища дійсності

Лексема - слово як самостійна значеннєва одиниця, яку в мовознавстві розглядають у

сукупності всіх своїх форм і значень.

2 Лексичне значення слова та його структура. Співвідно-шення між предметом та

поняттям слова.

Лексичне значення є основним. Це потенційно предметний зміст що є елементом лексичної

системи. Поняття про предмет це узагальнене уявлення про предмет відображення якого
пізнається у процесі сусп.-побут діяльності

Предмет слова –

Поняття слова – за ним закріплюються найменування тобто слово і поняття фіксуються за

допомогою мови. Зв'язок між словом і предметом встановився в процесі спільної діяльності

Не всі слова називають поняття- вигуки, модальні слова

Поняття утворюються на основі життєвого досвіду

3 Значення слова та поняття. Поняття та концепт.

Значення слова це відображення у ньому того чи іншого явища дійсності

Поняття – узагальнене уявлення про предмет що пізнається у процесі суспільно-трудової

діяльності, утворюються на основі життєвого досвіду

Поняття – ядро лексичного значення слова

Концепт — це не будь-яке поняття, а найбільш складні та важливі його аспекти, без яких
було б важко уявити собі пев-ну культуру.

4. Природа виникнення слова. Мотивовані та немотиво-вані слова. Природа виникнення

назви. Утрата мотивування та її причини. Народна етимологія.

Мотивованість проявляється в словах простих, складних та похідних. Проте в кожній мові є

як мотивовані, так й немо-тивовані слова. Немотивовані здебільшого — однаскладові. Шляхи
мотивації досить різні в різних мовах.
 2

утрата мотивування -

народна етимологія –

5. Система значень слова. Полісемія. Моносемія. Типи лексичних значень слова: пряме,
переносне; вільне, зв’язане. Поняття терміна.

Система значення слова -

Полісемія — це властивість слова виступати з кількома закріпленими за ним у мові

пов’язаними між собою лексични-ми значеннями, які виявляються у різному словесному ото-
ченні.

Моносемія – це властивість це властивість слова виступати з одним закріпленим зп ним

значенням

Вільне - Значення слів, що мають відносно широку сполучуваність, називаються вільними.

Слова, лексична сполучуваність яких обмежена не тільки предметно-логічними, а й власне

мовними відношеннями, мають невільні значення.

Термін - слово або словосполучення, застосоване для позначення деякого поняття.

6. Синонімія. Класифікація синонімів. Евфемізми. Табу.

Синоніми – слова що означають назву одного й того ж поняття спільні за основним

значенням але відрізняються сферою стилістичного використання

Синоніми належать до однієї частини мови і допускають взаємозаменням

 Семантичні – стилістично нейтральні слова

 Стилістичні – протиставляються у тому чи іншому функціональному стилі
 Емоційно-забарвлені – їх значення відрізняється емоційним компонентом
 Абсолютні – тотожні за значенням
 Контекстуальні – зближуються за значенням лише в контексті (перефрази – описові
звороти, домінанта – один з членів синонімічного ряду навколо якого гуртуються всі
синоніми)
 Евфемізми – вживаються для заміни слів з грубим змістом
 Табу - негативні приписи (категоричні заборони) на різні дії людей, порушення яких
повинно спричинити відповідні санкції.

7. Антонімія. Класифікація антонімів.

Антоніми – слова з протилежним значенням, поняття об’єднані змістом на основі їх

протиставлення, бувають однокореневі та різнокореневі

Перша група: антоніми представляють два протилежні вияви поняття, які разом повністю
вичерпують його обсяг.

Друга група: антоніми, що не повністю охоплюють родове поняття, існують проміжні не

антонімічні ланки стану, позначені окремими словами
 3

Третя група: різноспрямовані антоніми називають дію, ситуацію з протилежних сторін

Окрему група – контекстуальні антоніми, якими стають слова лише в певному контексті.

8. Омонімія. Шляхи її виникнення. Типи омонімів.

Омоніми – становлять один звуковий комплекс що має два і більше значень пов’язаних
семантично

Омонімія має багато спільного з багатозначністю слова

Лексичні – виникли в результаті розвитку мовної системи

Перший клас

 Виникли в результаті розвитку значень багатозначних слів

 Звуковий склад став тотожним внаслідок фонетичних змін
 Слова що виникли внаслідок збігу звукового складу слів
 Слова що утв у різний час з омонімічних словотворчих елементів

Другий клас

 Запозичені слова є тотожними до слів рідної мови

 Запозичене слово омонімічне до іншого запозиченого слова

9. Хронологічний розподіл словникового складу мови: неологізми, історизми, архаїзми.

Неологізми - нові слова, що виникли з пам'яті людей, які їх використовують.

Історизми - лінгвістичне поняття про слова або стійкі словосполучення, що являють собою
назви зниклих предметів, явищ людського життя. Історизми відносяться до пасивного словника і
не мають синонімів у сучасній мові.

Архаїзми - слово які застаріли й вийшли з загального вжитку і мають сучасний

синонімічний аналог (на відміну від історизмів).

10. Класифікація лексики за її походженням: рідна, запози-чена. Причини та шляхи її

запозичення. Пуризм та ставлення до нього.

Матеріальне (лексичне) запозичення – запозичення, за якого з іноземної в рідну мову

входить лексична одиниця повністю (значення й експонент).

Калькування (від фр. calque "копія") – копіювання іншомовного слова за допомогою свого,
незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова.

ПУРИЗМ (від лат. purus "чистий") – навмисне цілеспрямоване усунення з мови всіх
іншомовних слів. Пуризм особливо шкідливий для тих мов, яким не загрожує асиміляція.

Виправданні пуризм для тих мов, яким загрожує асиміляція

 4

11. Соціально-територіальна диференціація лексики: за-гальновживана лексика та лексика

обмеженого вжи-вання (діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, ар-готизми, терміни,
спеціальні слова).

Використання таких слів нічим не обмежене. Називаються такі лексичні одиниці

загальновживаними і складають базу для творення найрізноманітніших слів, що робить
можливості розширення словника української мови практично невичерпними.

Крім основного лексичного складу української мови, є слова, користування якими

обмежене або територією, або тією чи іншою суспільною групою – представниками окремих
галузей науки, мистецтва, техніки й виробництва.

Серед лексики обмеженого вживання розрізняють територіально обмежену (діалектну)

лексику та соціально обмежену.

Діалектна лексика, або діалектизми (від грец. ‘наріччя’), у своїй основі є засобом усного
спілкування людей певної території. Українська мова має три наріччя – північне, південно-західне
та південно-східне, які різняться між собою, а також від літературної норми фонетичними,
граматичними й лексичними ознаками.

Професіоналізми (від латин. ‘заняття, фах’) – це слова та словосполучення, властиві

мовленню певної професійної групи людей.

Жаргонізми. На відміну від експресивно нейтральних професіоналізмів у розмовному

мовленні будь-якого професійного середовища завжди є певна кількість емоційно забарвлених
слів: Жаргон (від франц. ‘базікання’) – лексикон розмовного мовлення людей, пов’язаних певною
спільністю інтересів. Найчастіше, це спільність професійна, але також тривале перебування разом

Арго – умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для
невтаємничених у справи цієї групи.

Те́рмін (від лат. terminus — межа, кордон) — слово або словосполучення, застосоване для
позначення деякого поняття

Спеціальні слова - це слова і поєднання слів, що позначає поняття певної галузі знання або
діяльності.

12. Диференціація лексики за функціональними стилями. Нейтральна та типoвa лексика для

різних функціональ-них стилів. Емоційно забарвлена лексика

За стилістичною класифікацією вся лексика поділяється на стилістично нейтральну і

стилістично забарвлену.

Стилістично нейтральна лексика – слова, які вживаються в усіх стилях мови (розмовно-
побутовому, художньої літератури, публіцистичному, науковому, офіційно-діловому). Вони не
мають стилістичного забарвлення і є загальновживаними: батько, мати, довгий, новий, жити,
робити, давати, дарувати, думати, такий, цей, п'ять, сто, потрібно та ін. Таку лексику називають ще
міжстильовою.

Стилістично забарвлена лексика – лексика, яка вживається в певних стилях. її поділяють на

лексику високу (книжну, піднесену) і лексику знижену.
5