Петров Олександр Андрійович

Група 1ЗП
Сучасна світова лексикографія
Тема 4. Принципи лексикографування. Макро- і мікроструктура словника

1. Основні принципи лексикографування.

Першим принципом створення словників є надання переваги лексикографічним
творам.
Другим принципом лексикографування є важлива роль суб’єктивного фактору при
створенні словників.
Наступний принцип лексикографування – зумовленість створення словника жорстким
прагматизмом.
Четвертий принцип лексикографування – це принцип нормативності у відборі й подачі
лексики.
П’ятий принцип лексикографування – це теоретична і практична багатоплановість
лексикографічних творів.
При цьому ідеальна універсальна словникова стаття повинна мати, щонайменше,
такі компоненти:
1) заголовне слово;
2) його формальні характеристики – граматичні, орфоепічні, орфографічні тощо;
3) його семантизацію;
4) виписки із текстів, які ілюструють ту чи ту формальну або семантичну особливість
заголовного слова;
5) вказівка на «сусідів» заголовного слова в лексичній системі мови за різними осями
семантичного простору мови;
6) посилання й довідки різного характеру і призначення.
Параметром у лексикографії називається спосіб лексикографічної інтерпретації
певного структурного елемента чи функціонального явища мови й їхніх
екстралінгвістичних відповідностей. Іншими словами, параметр (в лексикографії) – це
мінімальна одиниця мовної інформації.
Незалежно від лексикографічної традиції структура словника завжди складається з
двох основних частин – макро- та мікроструктури. У зрілих лексикографічних
проєктах і макро-, і мікроструктура словника мають бути визначені вже на
підготовчому етапі й далі представлені редакторам у формі інструкції.
Під макроструктурою зазвичай розуміють загальний уклад словника, що охоплює
власне словник, чи взаємне розташування словникових статей за попередньо
визначеним принципом, передмову, правила користування словником, список
скорочень, можливо, граматичний опис мови (традиційно у перекладних словниках),
різного типу списки чи додатки тощо.
Словникова макроструктура може бути повною або усіченою.
Повна – передбачає наявність власне словника, вступу, передмови, можливо,
короткого теоретичного розділу, присвяченого певним аспектам теорії
лексикографічного опису одиниць словника, граматичної довідки (головно для
перекладних словників), правил користування словником, списку скорочень, списку
джерел, списку власних назв різного типу. Натомість усічена макроструктура виявляє
неповний набір структурних частин.
А під мікроструктурою словника прийнято розуміти внутрішню будову
лексикографічного опису словникової одиниці. Але в українській лексикографії частіше
побутує термін-дублет словникова стаття.
Понятійний принцип – це зазвичай або ідеографічний, або тематичний спосіб
організації реєстру, одиниці якого укладені згідно з їхніми семантичними
властивостями в межах загальнішої класифікаційної схеми, яка має ієрархічний
характер і може охоплювати або весь, або частину лексичного складу мови.
До мікроструктури відносять питання побудови словникової статті як окремої
різнопланової системи всередині складної самостійної системи, якою є словник у
цілому. Сюди належать питання формату, обсягу, складу словникової статті,
презентації, інформація про мовну одиницю, що описується в словнику.
Елементарною одиницею будь-якого словника є словникова стаття. Словниковою
статтею називається кожний окремо взятий об’єкт опису словника і віднесені до
цього об’єкта словникові характеристики.
Сукупність словникових статей складає основний текст словника.
Зазвичай словникова стаття складається з декількох зон опису, причому кожна зона
містить особливий тип словникової інформації.
Структура словникової статті залежить від типу словника.
Типова стаття нормативного словника, як правило, має таку структуру:
1. Лексичний вхід.
2. Стилістичні помітки.
3. Граматична інформація.
4. Тлумачення.
5. Приклади використання.
6. Зона ідіоматики (стійкі словосполучення з цією одиницею, фразеологізми).
У двомовних словниках словникова стаття має таку структуру:
1. Лема.
2. Зона фонетичної інформації.
3. Зона граматичної інформації.
4. Зона еквівалентів.
5. Зона посилань.
Під посиланням у лексикографії розуміється слово чи словосполучення (напр., див.,
те ж що і…, та ін.) у повній чи скороченій формі, за допомогою яких установлюється
певний зв’язок між елементами словника, зазвичай між заголовними одиницями.
Однією з найважливіших частин словникової мікроструктури, яка детермінує якість
словника загалом, є з’ясувальна частина, чи дефініція, тлумачення, а в
перекладному словнику – переклад.
До лексикографічного опису фразем також прийнято використовувати ремарки.
Словотвірне гніздо – така словникова стаття, у якій поєднується декілька лем із
загальною початковою частиною. Використання словотвірних гнізд (інакше –
гніздування) – це лексикографічний прийом, за яким в одній словниковій статті
розміщуються всі похідні слова, утворені від кореневого слова та який дозволяє значно
заощадити простір словника без збитку для інтересів користувача.
Гніздування здійснюється двома способами.
1. Якщо перша лема своїм буквеним складом повністю входить до наступних, вона
просто заміняється тільдою (причому тільда, як і лема, виділяється напівжирним
шрифтом). Наприклад:
атлет; ~ика; ~ичний …
При оформленні гнізда таким способом треба уважно слідкувати за наголосом. Якщо
наголос падає на той же склад, що і в першій лемі, він не позначається, якщо ж наголос
зміщується на інший склад, він має бути позначений.
2. Другий спосіб оформлення гніздової статті полягає в такому: якщо спільною для
гнізда є лише частина першого слова, то після цієї частини ставиться такий знак (|| –
світлі вертикальні дві паралелі), а у подальших слів, як і в першому способі, частина
слова, що стоїть зліва від знаку, заміняється напівжирною тільдою, наприклад:
Багато||значний, ~значно, ~мовний, ~слівний…
Використання прийому гніздування в лексикографії пояснюється винятково
необхідністю заощаджувати місце. Тому кожен лексикограф має оцінити, чи надасть
гніздування необхідну економію простору словника, чи ні.
Таксон – це будь-яка сукупність слів, словосполучень, об’єднаних за загальною
семантичною основою, наприклад, загальною темою.