РОЗДІЛ 1.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
УЧНІВ НА ВСІХ СТУПЕНЯХ НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ
СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ.

1.1 Теоретичні засади процесу формування іншомовної комунікативної

компетенції учнів в умовах Нової школи.

1.2 Особливості забезпечення комунікативної компетенції в учнів початкової

школи.

1.3 Формування комунікативної компетенції в середній школі.

1.4 Особливості формування комунікативної компетенції в учнів старшої

школи.

РОЗДІЛ 2. КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ЯК СТРАТЕГІЯ

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

2.1 Загальні засади комунікативного підходу при навчанні іноземної мови.

2.2. Структура комунікативної компетенції.

2.3. Основні методики формування іншомовної комунікативної компетентності

школярів.

1
ВСТУП

I never teach my pupils,

I only attempt to provide

the conditions in which

they can learn.

A. Einstein

Іноземна мова є надзвичайно важливим засобом міжкультурного

спілкування. Вона сприяє порозумінню громадян в різних країнах світу,
дозволяє забезпечити такий рівень їхнього культурного розвитку, який би
дозволив комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається. Здатність
зрозуміти людину іншої культури залежить не тільки від правильного
використання мовних одиниць, але й від особливих вмінь розуміти його
культуру, у тому числі культуру мовленнєвої поведінки в відповідних ситуаціях
спілкування.

Загальна стратегія вивчення іноземних мов окреслюється потребами

сучасного суспільства, а також рівнем розвитку психолого-педагогічних,
лінгвістичних, і суміжних наук. Однією із стратегій є комунікативний підхід,
який визначає практичну мету навчання й вивчення іноземних мов, а саме:
формування і розвиток іншомовної комунікативної компетенції.

Іншомовна компетенція перебуває у фокусі уваги багатьох дослідників.

Вчені аналізують іншомовну компетентність як багатоаспектний феномен і
розкривають його сутність і структуру (Г. Архипова, Н. Гез, С. Козак, Ю.
Федоренко, А. Андриенко, О. Павленко, Н. Пруднікова, Ю. Федоренко),
професійну спрямованість (М. Прадівлянний, Н. Прудникова, Е. Клименко, Л.
Ковальчук, О. Павленко), особливості набуття іншомовної компетентності (Є.
2
Пассова, С. Тер-Мінасова, Е. Шубин, Л. Щерба). Видається очевидним, що
іншомовна компетенція повинна ґрунтуватися на певних базових принципах,
які лежать в основі її засвоєння.
Крім того, комунікативний підхід у вивченні іноземних мов визначився в
результаті методичного аналізу наукових досягнень в теорії комунікативної
лінгвістики, психології та теорії діяльності, що відображається в роботах як
психології так і методики навчання іноземних мов (Зимня І.О., Пассов Ю.І.,
Леонтьєв О.О., Шатілов С.Ф, Рогова Г.В. та інші.)
Також, такими вченими-методистами як: Пассов Ю.І., Скалкін В.Л.,
Шубін Е.П. та інші, визначалися численні типові комунікативні ситуації, які за
критерієм схожості, об'єдналися у великі групи, утворивши так звану сферу
спілкування.
Концепція навчання іноземних мов і програми з іноземної мови для
середніх. загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл із поглибленим. вивченням
іноземної мови визначають основну мету навчання, що полягає у формуванні
комунікативної компетенції в учнів та розвитку умінь використовувати
іноземну мову як хороший інструмент у взаєморозумінні між культурами на
базі комунікативно-орієнтованого підходу до навчання. Мета полягає на
досягненню школярами такого рівня комунікативної компетенції, якого було би
достатньо для спілкування в усній (аудіювання, говоріння) та писемній
(читання, письмо) формах. Мова розглядається як засіб пізнання картини світу,
розуміння цінностей створених іншими народами.

Пріорітетною є комунікативна мета в навчанні, яка передбачає

організацію діяльності, що спрямована на оволодіння учнями спілкуванням в
обох формах, як в усній так і писемній.

3
 У зв'язку з вищезазначеним актуальність теми полягає в необхідності
означень функцій іноземної мови, визначенні ефективних стратегічних
напрямів процесу оволодіння нею та перегляду шляхів і засобів навчання.

Мета дослідження - проаналізувати особливості процесу організації та

формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах мовленнєвої
діяльності, на всіх етапах навчання.

Завдання дослідження:
- виявити особливості процесу формування комунікативної компетенції
школярів на всіх ступенях навчання.

- дослідити основні засади процесу іншомовного комунікативного

підходу при навчанні іноземним мовам;

- з’ясувати сутність та ефективність головних дидактичних методик

вивчення іноземної мови.

Предметом дослідження являються шляхи та засоби формування

комунікативної компетенції дітей при навчанні іноземної мови.

4
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА
ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
УЧНІВ НА ВСІХ СТУПЕНЯХ НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ
СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ.

1.1 Теоретичні засади процесу формування іншомовної комунікативної

компетенції учнів в умовах Нової школи.

Відповідно до загальної мети освіти, основною метою навчання іноземної

мови є формування іншомовної комунікативної компетентності для
безпосереднього та опосередкованого іншомовного спілкування, що дбає про
розвиток інших ключових компетентностей, а також задоволення різних
життєвих потреб дитини.
Зміст навчання визначається єдністю процесуального, предметного та
емоційно-ціннісного компонентів і будується на засадах опановування
іноземної мови в рамках міжкультурної парадигми, що полягає в ознайомленні
із культурою народу, яку мову вивчають учні. Цей підхід зумовлює формування
готовності до міжкультурної комунікації в рамках типових сфер, тем і ситуацій
спілкування, що визначаються навчальними програмами. На фінал 2-го класу
учні загальноосвітніх навчальних закладів повинні досягти рівня Pre-А1, а на
кінець 4-го класу досягають рівня А1. Після закінчення 9-го класу учні
загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ), які вивчають свою першу іноземну
мову, досягають рівня А2+, хоча, наприклад, учні спеціалізованих шкіл з
поглибленим вивченням іноземних мов – рівня В1. Ті, хто оволодіває другою
іноземною мовою досягають рівня А1на кінець 4-го класу і рівня А2,
закінчуючи 9-й клас. Закінчуючи 11-й клас учні ЗНЗ, які вчать першу іноземну
мову, досягають рівня В1, а учні спеціалізованої школи з поглибленим
вивченням іноземної мови – рівень В2. Ті, хто оволодіває другою іноземною
мовою досягають рівня А2+. Такі рівні характеризують результати навчальних
5
досягнень у всіх видах мовленнєвої діяльності і, звісно, узгоджуються із
«Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти».
Однією із вагомих особливостей навчання іноземної мови є принцип
концентричного ознайомлення із тематичним матеріалом для
організаціїпроцесу спілкування в усній та письмовій формі протягом цілого
шкільного курсу. У огляду на це, одна і та ж тема може вивчатися протягом
кількох років. Вивчення таких тем поглиблюється у наступних класах і
повторення тематики зумовлюється вище зазначеним принципом. Освітні
програми з іноземної мови є в певних обмежених рамках, проте не обмежують
діяльність учителів у виборі порядку вивчення та змістового наповнення кожної
теми. Крім того, деякі теми можуть вивчатись інтегровано.
З 2018/2019 навчального року всі перші класи навчатимуться в рамках
компетентнісного навчання. З роками, так навчатиметься і вся початкова школа.
Мовленнєва компетенція включає чотири види компетенцій: уміння в
аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Окремі компетенції можуть бути ще
більше деталізовані. Наприклад, компетенція у говорінні включає компетенцію
в діалогічному мовленні та компетенцію в монологічному мовленні, отже
необхідно формувати вміння користуватися обома формами мовлення. 1
Мовленнєва компетенція – вираження, інтерпретація і обговорення
пов’язане із взаємодією двох або більше осіб, які належать до однієї або різних
мовних спільнот.2
Комунікативна компетенція складається з кількох видів:

- мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями

мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

1
Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник /
С.Ю. Ніколаєва, О.Б. Бігич, Н.О. Бражник. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с
2
Анісімова А.І. Сучасні аспекти методики викладання англійської мови. Теорія і практика / А.І. Анісімова, Л.С.
Кошова – Д.: РВВ ДНУ, 2010. – 326 с.
6
 - мовленнєвої компетенції, яка пов'язана з формуванням в учнів умінь і
навичок спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні,
говорінні (монолог, діалог), читанні, письмі;

- соціокультурної компетенції, яка передбачає засвоєння учнями знань

соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних
цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також
формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;

- соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь

користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками),
особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова
якої вивчається;

- загальнонавчальних компетенцій, що сприяють оволодінню учнями

стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв'язання навчальних
завдань і життєвих проблем. 3

Кожний етап навчання- початкова школа, основна школа, старша школа,

характеризується не лише різною тематикою і обсягом навчального матеріалу,
але й різноманітними методами, формами і видами навчальної діяльності згідно
до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів та досвіду. Відповідно до цього кожний
етап повинен мати свої цілі і завдання.

Формування комунікативної компетенції можливе за умови моделювання

типових ситуацій реального спілкування, які виникають в усіх сферах життя та
стосуються різних тем. Предметно-змістовий план іншомовного мовлення
обумовлюється темою, ситуацією та сферою спілкування.

3
Жарко О.О. Формування комунікативної компетенції у студентів немовних спеціальностей при вивченні
іноземної мови у закладах вищої освіти І-ІІІ рівнів акредитації, 2018. – 56 с.
7
 Навчання будь-якої іноземної мови у середньому навчальному закладі
відбувається в різних сферах інтелектуального та побутового спілкування:
громадсько-політичній, в соціально-побутовій, соціально-культурній і
професійно-трудовій.

Методи навчання дають нам відповідь на запитання «Як навчати?». В

сучасній методиці навчання іноземних мов метод можна трактувати в
широкому та вузькому сенсі. В широкому сенсі метод означає систему
навчання. У вузькому сенсі метод означає спосіб упорядкованої діяльності
вчителя та учня з метою досягнення поставлених цілей навчання. В цьому сенсі
метод - це спосіб, який забезпечує взаємодію учня і вчителя (комунікативно-
орієнтований підхід).

Для забезпечення навчальної діяльності учнів вчителю можна

застосовувати такі методи-способи: демонстрацію, пояснення та організацію
управляння. Методи - способи використовуються у будь-якій методичній
системі, але їх співвідношення зумовлюються принципами навчання. Принцип
комунікативності обумовлює переважне використання комунікативних вправ в
процесі управляння.

Навчальний процес з іноземної мови включає наступні методичні етапи:

 етап презентації нового матеріалу;

 етап тренування;
 етап практики.

На кожному з цих етапів використовуються відповідні методи-способи.

На етапі презентації - це демонстрація нового матеріалу та способів

орудувати ним. Учитель показує приклади мовлення, показує їх
8
функціонування в контексті. Демонстрація може відбуватися з опорою на
малюнок, дію, предмет, дію. В цей час учень знайомиться з новим матеріалом та
способами використання цього матеріалу. На етапі тренування і практики
вчитель організовує вправляння засвоєння навчального матеріалу в усному і
письмовому спілкуванні, використовуючи різноманітні вправи.

У свою чергу учні здійснюють операції вправляння в різних видах

мовленнєвої діяльності. Слід помітити, що застосування методів як учителем,
так і учнями, направлене не лише на організацію та реалізацію, але й на
управління навчальною діяльністю.

Управління навчальною діяльністю відбувається завдяки здійсненню

учителем контролю за успішністю учнів в освоєнні іншомовною мовленнєвою
діяльністю на кожній ступені навчання.

Методичні прийоми навчання пов'язані з певними конкретними діями

вчителів та учнів. Це елементарні дії, що направлені на виконання певного
завдання на якомусь з етапів уроку. Методи та прийоми – це два
взаємопов'язаних поняття. Інакше говорячи, метод являється місткістю, а
прийом - це речовина, яка наповнює цю місткість. До прийомів можна віднести
прийоми семантизації нових лексичних одиниць, прийоми в організації
навчальної діяльності учнів під час опрацювання нового матеріалу, закріпленні
здобутих навичок та розвитку вмінь говоріння в ситуаціях спілкування,
виконуючи різноманітні мовні вправи (пропуски, опис малюнків кросворди) та
мовленнєвих вправ (відповісти на запитання, описати послідовність дій на
малюнках, рольова гра).

Засоби навчання також є надзвичайно важливим компонентом

навчального процесу у вивченні іноземної мови в середніх навчальних закладах.

9
Визначення засобів навчання відбувається за допомогою запитання «За
допомогою чого навчати?»

Засоби навчання чужоземної мови діляться на: основні та допоміжні;

технічні та нетехнічні; комплект для вчителя, комплект для учня. Усім засобам
належить бути представленим в навчально-методичному комплексі, за
допомогою якого проводиться навчання іноземної мови. В такому разі
навчально-методичний комплекс і є основним засобом навчання, включаючи в
себе: підручника, лінгафонного практикуму, комп'ютерних програм, книжки
для вчителя, відеокасет, CD, DVD, комплекту слайдів, діафільмів, аудіо-,
таблиць і т.д.

10
1.2 Особливості забезпечення комунікативної компетенції в учнів
початкової школи.

Спробуємо проаналізувати процес формування комунікативної

компетенції на уроках іноземної мови на етапі початкової школи.

Надзвичайно важливо зацікавити учнів у вивченні іноземної мови,

замотивувати їх. викликати в позитивне ставлення до іноземної мови.
Початкова школа має гарантувати наступність і безперервність процесу
вивчення іноземної мови, сформувати базові навички та вміння, які необхідні
для подальшого розвитку комунікативної компетенції в основній, а згодом і
старшій школі. На етапі початкової школи учні вчаться виконувати якісь
нескладні творчі завдання і вправи, що спрямовані на розвиток креативного
мислення. У них формуються вміння переносити засвоєний навчальний
матеріал в різноманітні ситуації спілкування та давати оцінку певним явищам і
діям.

У початковій школі утворюються відповідні умови для ранньої

комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного
досвіду, а також для подолання подальших психологічних бар'єрів; для
розвитку мотивації під час оволодівання іноземною мовою; формується мовна
та мовленнєва комунікативна компетенція; елементарні лінгвістичні уявлення
та загально навчальні уміння.

Навчання іноземної мови в початковій школі направляється на здобуття

дітьми соціального досвіду, завдяки розширенню спектру комунікативних
ролей в сімейному та шкільному спілкуванні з друзями та дорослими іноземною
мовою; формування уявлень про загальні особливості спілкування рідною та
іноземною мовою.

11
 З огляду на загальну педагогічну специфіку навчального процесу в
початковій школі, а також відсутність у школярів загально-навчальних умінь і
навичок. Слід робити основний акцент на ненавмисному (без зубріння)
запам'ятовуванні навчального матеріалу. На уроках іноземної мови важливо
створювати доброзичливу атмосферу педагогічного спілкування, дуже уважно і
тактовно ставитись до учнів.

В початковій школі формуються основи володіння іноземною мовою:

закладаються початки фонетичних, граматичних, лексичних та орфографічних
навичок та вмінь говоріння та аудіювання, читання та письма.

Навчання аудіювання передбачатиме освоєння вмінь сприймати мовлення

другої особи і при безпосередньому спілкуванні, і в звукозапису. Закінчуючи
початкові класи, учні уже повинні розуміти текст та мовлення звичайного темпу
з голосу вчителя та аудіозапису.

Навчаючи діалогічному мовленню необхідно навчити учнів мовленнєвої

взаємодії в рамках поданої ситуації. Закінчуючи початкову школу школярі
повинні вміти вести бесіду згідно до навчальної ситуації, розуміти побачене,
почуте або прочитане, вживаючи різноманітні формули поздоровлення,
запрошення, запитання різних типів, привітання, вибачення, згоди, заперечення,
прохання.

Навчання монологічного мовлення передбачає отримання такого рівня

розвитку вмінь та навичок, при якому учні можуть без попередньої підготовки в
нормальному темпі застосувати різноманітні іншомовні засоби з метою
реалізації реальної комунікації. Учням необхідно вміти висловлювати власну
думку, згідно з навчальною ситуацією, комбінуючи елементи опису і розповіді.

12
 Навчання читання ставить на меті оволодівати учням таким умінням,
завдяки яким сприймається необхідна змістова інформація. Учням необхідно
навчитися читати вголос і про себе короткі нескладні тексти, розуміючи їх
зміст. Тексти таокж можуть містити певну кількість незнайомих слів, значення
яких можна зрозуміти в матеріалах довідкового характеру (словники) або
здогадатися з контексту.

Найбільша складність, з якою можуть зустрічаються школяри на початку

вивчення англійської мови являється англійський алфавіт. Величезна кількість
навчально-методичних комплексів для маленьких початківців навчають буквам
поступово. На початку першого класу рекомендується вчити англійський
алфавіт, писати букви в зошитах, підкреслюючи букви в словах, з'єднуючи пари
літер (наприклад, великі - маленькі).

Навчання письму полягає на формуванні вмінь говоріння і читання. Для

цього виду мовленнєвої діяльності необхідно не тільки навчити учнів
правопису, але й умінню письмово викладати свої думки. На кінець початкової
школи учні повинні вміти висловлюватись у письмовій формі за певною схемою
або ж ситуацією. Крім того, раннє навчання іноземної мови передбачає
освоєння учнями звуковою та графічною системами мови, а також засвоєння
необхідної кількості граматичних явищ, базового лексичного запасу.

Раннє навчання іноземної мови повинно також орієнтуватися і на

психофізіологічні вікові особливості учнів. Молодші школярі у віці 6-9 років
характеризується надзвичайно високим рівнем розвитку пам'яті, сприймання,
мислення, уваги. Також високою ефективністю характеризуються імітативні
здібності дітей. Враховуючи вищезазначене, важливо використовувати
різноманітні форм роботи, цікавих ігор, пісень, замальовок, віршів. Крім того,
значну роль відіграють музичний супровід, рухи, міміка, жести та звукоімітація.
13
 Дуже важливу роль відіграють конкретно-образні компоненти в мисленні
молодших школярів. Інтелектуальний розвиток учнівдосягається поєднанням
комунікативно-практичної з когнітивною спрямованістю навчання. Молодші
школярі частіше всього орієнутуються на форму і колір предмета, саме тому
зовнішня привабливість навчального матеріалу відіграє надзвичайно важливу
роль у характері їх сприймання.

Важливо також підкреслити, що учням цієї вікової категорії складно

довго зосереджуватися на одному об'єкті або дії, саме тому уроки з іноземної
мови мають бути насиченими такими вправами, які б давали змогу
урізноманітнити навчальну діяльність та допомогали б спрямовувати увагу
учнів у потрібне русло. Велике значення для того, щоб підтримувати увагу
учнів на уроці має використання наочності та технічних засобів навчання.
Усвідомлений підбір таких засобів впливає позитивно на розум і почуття дітей,
викликає у них інтерес до предмета та робить їх мовлення образним і
емоційним. У свою чергу, інтерес стимулює пам'ять, що забезпечує
накопичення значної кількості мовного матеріалу.

Театралізована гра виступає типовою формою заняття в початковій школі,

якій підпорядковані завдання уроку. Театралізована гра-урок також
характеризується широким використанням таких елементів як: ігри, змагання,
певні приховані форми контролю, функціональної музики, поєднанням
індивідуальної та фронтальної форм роботи учнів з діяльністю в парах.
Особливої уваги потребують рухливі ігри, які допомагають розрядити
атмосферу на уроці, дати вихід загальмованій руховій енергії учнів та
стимулювати їх розумову діяльність.

14
1.3 Формування комунікативної компетенції в середній школі.

Наступний етап вивчення іноземної мови - 5 - 9 класи. В центрі уваги

знаходиться систематичний розвиток в учнів усіх складових комунікативної
компетенції в процесі оволодіння різноманітними стратегіями аудіювання,
говоріння, читання, письма.

Навчання іноземної мови в середній школі направляється на вивчення

іноземної мови як способу міжнародного спілкування через:

 формування та розвиток основних комунікативних умінь в усіх видах

мовленнєвої діяльності;
 комунікативно-мовленнєве вживання в іншомовному середовищі країни,
мова якої вчиться;
 соціокультурний розвиток учнів у контексті світової культури за
допомогою країнознавчого. лінгвокраїнознавчого матеріалу;
 формування умінь представити рідну культуру і країну в умовах
іншомовного міжкультурного спілкування;
 ознайомлення учнів з доступними для них способами для самостійного
вивчення мов.

На другому етапі зростає обсяг навчального матеріалу, який сприяє

формуванню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій. Засвоєння
іноземної мови розглядається як певний рівень формування навичок і вмінь з
метою використовування мови для усного і писемного спілкування. Крім того,
активно використовуються мовленнєві ситуації, які наближають навчальне
спілкування до реальних умов.

Також, другий етап є завершальним етапом щодо оволодіння базою

навчального іншомовного матеріалу. На даному етапі продовжується розвиток
15
усіх видів мовленнєвої діяльності, де, звичайно, в пріорітеті усне мовлення.
Мовлення учнів стає більш аргументованим, змістовнішим, складнішим за
структурою.

Наряду з говорінням та аудіюванням велика увага приділяється читанню,

як виду мовленнєвої діяльності набуває все більш комунікативного характеру та
зростає кількість та обсяг текстів. На даному етапі має місце процес
формування вмінь ознайомлювального читання. Разом з художньою
літературою для читання використовуються суспільно-політичні та науково-
популярні тексти. Навчання письма полягає на вмінні складати план, тези до
прочитаного матеріалу та створювати письмові роботи в межах програмних
вимог.

На другому етапі учні засвоюють практично увесь граматичний матеріал,

необхідний для розвитку усного мовлення. Проводиться робота із формування
рецептивних навичок. На даному етапі починається формування потенціального
словникового запасу учнів, що буде продовжуватися і у старшій школі. Знання
вікових особливостей учнів середньої школи дає вчителю можливість
визначити найбільш ефективні прийоми, форми та засоби навчання, що можуть
привести до успішного вирішення вказаних вище завдань.

Вагомою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складних

форм мислення у зв'язку із ознайомленням із абстрактним матеріалом, теорій,
закономірностей при вивченні інших дисциплін. Психологи стверджують про
те, що учні цього віку володіють такими якостями мислення як більша логічна
послідовність, зростання самосвідомості, контроль за власною діяльністю,
критичність, самостійність, цілеспрямованість.

16
 Комунікативний розвиток школярів цього періоду характеризується
удосконаленням процесу відбору мовних засобів, а також способів формування
та формулювання думки. У дітей розвивається індивідуальний стиль мовлення.
В загальному, у підлітковому віці відбуваються якісні зміни в комунікативній
діяльності учнів, які позитивно впливають на формування іншомовних вмінь та
навичок.

Крім того, другий етап навчання характеризується використанням

різноманітних прийомів та способів навчання, що активізують розумово-
мовленнєву діяльність учнів, їх завзятість у виконанні завдань. На етапі
середньої школи учнів приваблюють завдання, які потребують самостійності,
вміння поєднувати матеріал в залежності від мовленнєвої ситуації. А уже,
наприклад, вправи на імітацію та механічне запам'ятовування переходять на
другий план. Середній етап є вагомим у створенні комунікативної основи
володіння іноземною мовою. Значна увага приділяється також розвитку
непідготовленого мовлення і збільшується важливість домашньої самостійної
роботи.

17
 Усі засоби навчання іноземної мови:

Комплект для вчителя Комплект для учня

 Державний стандарт;  Підручник;

 Програми з іноземної  Книжка для читання;
мови;  Довідники;
 Книги для вчителя;  Словники;
 Посібник для позакласної  Роздавальний
роботи; навчальний матеріал;
 Набір фоно- і  Вправи на рохдрукованій
відеофонограм, таблиць, основі або на аудіокасеті;
малюнків, слайдів,  Відеограми ( діафільми,
діафільмів слайди), компютерні
 Збірник вправ програми
 Магнітна дошка

Отже, можна зазначити такі тенденції в організації навчання на другому

етапі, а саме: ширше використання вправ, що повторюють умови природного
іншомовного спілкування, більша увага на вербальну наочність та підказки, ріст
ролі самостійної роботи учнів, збільшення кількості парних та групових форм
роботи.

18
1.4 Особливості формування комунікативної компетенції в учнів старшої
школи.

В 10-12-х класах навчання іноземної мови повинно базуватися на

формуванню іншомовної комунікативної компетенції, що забезпечує в
іноземної мови в навчальній, культурній, адміністративній, соціально-
побутовій, професійній сферах комунікативної взаємодії. Позатим, в центрі
уваги є розвиток культури усного та писемного мовлення, поглиблення
культурознавчих знань у країнах, мова яких вивчається.

Основні функції навчання на етапі старшої школи є:

 забезпечення закінчення учнями загальної середньої освіти і

підготовка випускників школи до життя та роботи в сучасному інформаційному
світі;
 сприяння їх соціальній адаптації в постійно розвиваючому
суспільстві;
 допомога учням в виборі подальшого життєвого шляху згідно їхніх
здібностей, нахилів, можливостей;
 стимулювання старшокласників щодо продовження навчання і
створення відповідних умов для полегшення їхнього переходу з одного рівня
системи навчання на інший, а також націлювати їх на самоосвіту.

Навчання у старшій школі спрямоване на:

- розвиток комунікативної культури та соціокультурної освіти учнів, що

дає змогу їм бути рівноправними партнерами між культурного спілкування
іноземною мовою у побутовій, культурній, та навчально-професійній сферах;

19
 - навчання етики дискусійного спілкування іноземною мовою при
обговоренні культури, стилю та способу життя людей;

- розвиток загально навчальних умінь збирати, систематизувати та

узагальнювати культурознавчу та іншу інформацію, що викликає інтерес в
учнів;

- ознайомлення учнів з технологіями самоконтролю та самооцінки рівня

володіння мовою;

- розвиток умінь представляти рідну культуру, країну, стиль життя людей

в процесі іншомовного культурного спілкування;

- використання іноземної мови в професійно-орієнтованій освіті, що

залежно від профілю школи має на увазі професійно-орієнтоване вивчення
іноземної мови;4

В старших класах систематизуються та узагальнюються мовні, мовленнєві

та комунікативні вміння та навички учнів, що здобувалися ними на попередніх
етапах вивчення мови. Крім того, методи і види навчальної діяльності
набувають форм, які ще більш наближені до реальних умов спілкування.
Активно використовуються якісь творчі, групові, проектні та інтерактивні
форми роботи учнів.

Розвиваються вміння професійно орієнтованого використання іноземної

мови згідно певної галузі знань. Часто практикується введення інших
предметів, які викладаються іноземною мовою. Також, можливе викладання
предметів, які пов'язані з можливою орієнтацією на професію вчителя іноземної

4
Програма з іноземної мови для 10-11 класів (новий Держстандарт)
20
мови, з перекладом, з лінгвокраїнознавством, із країнознавством, із
використанням комп'ютерних технологій у навчанні іноземних мов і т.д.

Старша школа є завершальним етапом у процесі оволодіння учнями

іноземною мовою. Саме тому, рівень навичок та вмінь усного і писемного
мовлення, що досягається в основній школі, має бути підвищено. Значна увага
на завершальному етапі навчання приділяється усному мовленню, яке набуває
зовсім нового розвитку стосовно змістовності, більшої натуральності говоріння,
а також вмотивованості та інформативності.

Одна із основних ролей у процесі навчання іноземної мови відводиться

розвитку навичок читання. Тексти для читання повинні бути складнішими у
порівнянні із попереднім етапом. Під час навчання читання формуються вміння
читати різномантітні тексти з метою отримання повної та основної інформації, а
також уміння переглядати і обирати необхідну статтю.

Навчаючись навичкам письма, учням необхідно оволодівати вмінням

складати план тексту, тези до усного повідомлення, складати реферат, писати
анотації та резюме прочитаного, а також писати письмові роботи.

У старшій школі завершується формування активного словникового

запасу слів та продовжується робота з набуттям рецептивного словника.
Програма має на меті забезпечити рецептивне засвоєння певної кількості
лексичних одиниць, проте граматичний матеріал засвоюється лише до рівня
розпізнавання та розуміння при читанні. Крім того, має місце систематизація
граматичного матеріалу, який вивчався у попередніх класах.

Особливість третього етапу навчання іноземної мови окреслюється також

віковими характеристиками учнів. Враховуючи те, що у старших школярів з
особливою силою виступає прагнення до самовираження, до права відстоювати
21
свої погляди та переконання, саме тому комунікативна спрямованість навчання
іноземної мови та створення доброзичливого психологічного клімату для
спілкування є тими чинниками, які на даному етапі мають особливу цінність. У
зв'язку з цим надзвичайно важливо відбирати для уроків такий матеріал, що
несе проблемний характер, спонукає до роздумів та стимулює на обмін
власними думками.

Для учнів старншої школи є характерним високий рівень комунікативного

розвитку. Вони краще володіють морфологічними та синтаксичними аспектами
мовлення, логічністю, зв'язністю та послідовністю висловлювань. У мовленні
старшокласників зявляються вміння аналізувати, робити висновки та
прогнозувати.

З огляду на все вище сказане, можемо констатувати такі особливості

організації навчального процесу з іноземної мови у старшій школі як:

 систематичне здійснення комунікативно-пізнавального навчання,

що пов'язане з підвищенням змістовності мовлення учнів;
 використання прийомів, які спонукають виражати особисте
ставлення до проблем, що обговорюються;
 Свідома і послідовна реалізація принципу індивідуалізації навчання,
що орієнтовується на використання іноземної мови в практичній діяльності
школярів у майбутньому, а також широке застосування всіх видів та форм
самостійної роботи.

22
РОЗДІЛ 2. КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ЯК СТРАТЕГІЯ
ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

2.1 Загальні засади комунікативного підходу при навчанні іноземної мови.

Для більшості викладачів є відомим явище структурно-компетентного,

але комунікативно-некомпетентного студента. Це означає, що можливість
правильно маніпулювати структурою мови є тільки частиною того, що є
включено до вивчення мови. Такий студент є здатним створювати граматично-
правильні речення і в той самий час не може створити простої комунікації. Він
може граматично правильно сказати: / Нavе уоu а fїrе ?/ , /dо уоu hаvе
illumination ?/, але жодна з цих реплік, хоча й граматично правильна, не буде
використана носієм мови. Тут є “щось інше”, що потребує усвідомлення і це
“щось” включає в себе вміння сказати “правильну річ” у “правильний час”

У загальніших термінах, ми можемо говорити про комунікативне

вивчення мови, як про таке, що розпізнає навчання як комунікативну
компетенцію, яка є його основною метою. Таке мовне навчання відрізняється
від більш традиційних підходів, у яких акцентується увага на вивченні
структурної компетенції у навчанні іноземної мови.5

Є декілька секторів комунікативної компетенції:

1) компетенція як граматичність;

2) компетенція як відповідність контекстів;

3) компетенція як прийнятне використання; /`”whether or not smth is in fact

done`”/;

4) компетенція як виконання6

5
Johnson K., Morrow K. Communication in the Classroom. – Longman Groop, 1992. – 140 p.
6
Harmer J., Wesley A. How to teach English. – Longman Group, 1991. – 198 p.
23
 Проблема комунікативної компетенції можна розглядати за допомогою
комунікативного підходу до вивчення мови.

Британський методист – К. Джонсон зазначає, що є два комунікативних

підходи щодо вивчення іноземної мови:

 методологія (як і за допомогою яких методів можна зробити навчання

мови більш ефективним)
 досконала організація навчальної програми (визначає, що саме можна
вивчати за комунікативним принципом)

Комунікативний підхід орієнтується на вивчення мови через спілкування.

Вживання мови у справжній комунікативній ситуації породило в межах
комунікативного підходу такі тенденції:

1) комунікативна спрямованість усіх видів навчання;

2) головним у процесі навчання є не викладач, а студент (“learner-centred

approach”);

3) зацікавлення студентів процесом навчання відповідно до їхніх

інтересів, здібностей і потреб (“the whole person approach”);

4) навчально-методичні матеріали подаються за ситуативно-тематичним

чи функціональним принципом;

5) основними видами роботи студентів є:

 парна робота (діалог);

 групова робота (полілог); 7

7
Johnson K., Morrow K.Communication in the Classroom. – Longman Groop, 1992. – 140 p.
24
 Крім того, для того, щоб забезпечити комунікативний характер
навчального процесу, необхідно організувати його з урахуванням особистостей
(добір матеріалів і завдань з чітким урахуванням вподобань кожного учня) тих,
хто навчається та зробити його особистісно-значущими (“learner-centred
approach”).

Комунікативний підхід до вивчення іноземної мови породив нетрадиційне

відношення до помилок.

Такий підхід до викладання іноземної мови став об’єктом критики через

те, що він спонукає учнів робити помилки, в тому числі і граматичні.

Методисти інтерпретують окремі види мовленнєвої діяльності по-

різному. Для прикладу, В. Літлвуд - британський методист – дослідник виділяє
два основні типи комунікативної діяльності: функціональна комунікативна
діяльність та соціальна інтерактивна діяльність. Проте, Джон Хайкрафт виділяє
такі види діяльності:

 Парну і групову.
 Діалоги.
 Пов’язані між собою розповіді (chain stories).
 Імітаційні розповіді (mime stories).
 Розповідання анекдотів.
 Розмова.
 Лекції – спілкування (talk-lesturettes).
 Імпровізації, рольові ігри (role-plays).

А. Мелей, методист-дослідник з Великобританії, виділяє такі типи ігор:

а) що ґрунтуються на спостереженні (і пам’яті). You are a witness;

25
 б) що ґрунтуються на інтерпретації (і вгадуванні). Blurred focus, Back
writing;

в) що базуються на індивідуальній чи груповій співпраці. The Name

Circle;

г) настільні ігри. Monopoly, Diplomacy;

д) ігри з картками. Tarot;

е) ігри з олівцем або з папером. Consequences. 8.

До того ж, А. Малей розглядає роль та значення вище згаданих вправ та

навчальних завдань у таких зразках ігор:

Figure 1

При допомозі першого типу навчальних ігор, які ґрунтуються на

спостереженні, в учнів покращуються комунікативні здібності та пам’ять в
процесі вивчення іноземної мови (Figure.1)

8
A. Maley. Creativity and English Language Teaching, Cambridge 2018, p.137-139
26
Figure 2

Другий вид навчальних ігор, який ґрунтується на інтерпретації і

вгадуванні, сприяє покращенню уміння грамотно висловлюватись відповідно до
конкретної ситуації та випадку (Figure 2).

Figure 3

Третій вид сприяє розвитку монологічного та діалогічного мовлення, а

також ґрунтується на індивідуальній чи груповій співпраці (Figure 3)

27
Figure 4

Тренувальні настільні ігри четвертого виду навчають не тільки говорити,

але й мислити іноземною мовою, розвиваючи також пам’ять у навчальному
процесі (Figure 4).

Figure 5

Ігри п’ятого виду допомагають грамотно розповідати історії і в той же час,

запам’ятовувати новий лексичний та граматичний матеріал під час комунікації.
( Figure 5)

28
Figure 6

Останній вид ігор дає можливість перевіряти практичне використання

граматичних і лексичних конструкцій під час спілкування іноземною мовою.
(Figure 6)

Зважаючи на те, що основна функція мови є комунікативна, то

комунікативний підхід до вивчення іноземної мови без перебільшення можна
назвати найважливішим. Крім того, навчання повинно бути спрямоване не
тільки на вивчення граматики та лексики іноземної мови, але й на вивчення
комунікативної компетенції. Тобто вміння правильно використовувати мову у
певних реальних комунікативних ситуаціях та випадах.

29
 2.2. Структура комунікативної компетенції.

Комунікативна компетенція передбачає, по-перше, вільність стосунків і

мовленнєвого акту між партнерами спілкування, по-друге, наявність у них
умінь та навичок реального спілкування з метою обміну інформацією. Як
зазначила Н. В. Яковлева, комунікативна компетенція є готовністю та здатністю
до вербальної та невербальної взаємодії з іншими. Відповідно, вона вважає, що
в основі всіх методів комунікативного навчання повинно бути покладено уміння
встановлювати контакти, знаходити успішні форми спілкування будь-якою
мовою. Однак формувати та вдосконалювати комунікативну компетенцію слід,
зва-жаючи на всі її складові сукупно. 9.
З огляду на складність процесу іншомовного спілкування на різноманітні
теми, структура комунікативної компетенції містить у наступні компоненти:
мовну, мовленнєву, соціолінгвістичну, компенсаторну соціокультурну, та
навчально-пізнавальну компетенції.

Мовна компетенція ― систематизація раніше вивченого матеріалу;

розвиток нави-чок оперування мовними одиницями в комунікативних цілях; це
знання в межах програм-ного мінімуму та навички оперування цими знаннями.
Мовна компетенція передбачає знання самої мови, її будови та функціонування,
мовних норм, зокрема орфографічних та пунктуаційних.
Мовленнєва компетенція передбачає: 1) удосконалення комунікативних
умінь в ос-новних видах мовленнєвої діяльності: говорінні, аудіюванні, читанні
та письмі; 2) уміння планувати власну мовленнєву та невербальну поведінку.
Мовна та мовленнєва компетенції входять до складу більш загального виду ―
лінгвістичної компетенції.
Соціокультурна компетенція є показником збільшення обсягу знань про
соціокуль-турну специфіку іншомовних країн. Її значення полягає в тому, що
9
Яковлева Н. В. Деякі особливості виявлення комунікативних бар’єрів у процесі вивчення інозем-ної мови.
Психологія : зб. наук. праць. Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. Вип. 11. С. 360–366.
30
вона відображає знання національного менталітету, картини світу, усуває
культурологічні та культурознавчі труд-нощі, дає можливість усвідомлено
розширити власний світогляд, уявлення про іншу соціо-культурну спільність.
Саме соціокультурна компетенція дозволяє студентам долучитися до діалогу
культур. Соціокультурна компетенція, своєю чергою, поділяється на такі види:
со-ціолінгвістичну та культурознавчу компетенції. 10
Соціолінгвістична компетенція ― це:
 здатність студента та курсанта використовувати й перетворювати мовні
формивідповідно до ситуації, що виникла, її місця, міжособистісних
стосунків;
 формування в них (студента та курсанта) умінь використовувати іноземну
мову вадекватних ситуаціях спілкування;
 розвиток навичок грамотно і коректно використовувати засвоєний
лексико-граматичний та фонетичний матеріал у процесі вивчення
іноземної мови у вербальній та невербальній формах.
Культурознавча компетенція ― це:
 опанування знань стосовно національно-культурного характеру країни,
мова якої вивчається;
 уміння будувати власну вербальну та невербальну поведінку відповідно
до цьогохарактеру. 11
Навчально-пізнавальна компетенція передбачає наявність розвитку
загальних та спеціальних навчальних умінь, які дозволяють удосконалювати
навчальну діяльність з опанування іноземної мови та задовольняти пізнавальні
інтереси студентів та курсантів. Вона також організовує самостійну роботу над
мовою, оптимізує її та час, фізичні та розу-мові зусилля, які витрачаються в

10
Андрейко Я. В. Іншомовна професійна комунікативна компетенція. Пед. науки : зб. наук. пр. 2013. Вип. 63. С.
238–241.
11
Бідюк Н. М. Теоретико-методологічні підходи у навчанні іноземної мови. Хмельницький : ХНУ, 2010. 194 с.
31
процесі роботи над іноземною мовою, а також підвищує якість оволодіння
іншомовним спілкуванням.
Компенсаторна компетенція передбачає подальший розвиток умінь дати
собі раду в умовах дефіциту власних іншомовних засобів у процесі отримання
та передачі іншомовної інформації. Значення цієї компетенції полягає в тому,
що вона дозволяє студентам та курсантам долати труднощі, пов’язані з
незнанням мовних одиниць, нерозумінням соціокуль-турних особливостей;
знімає напругу та усуває мовний бар’єр; розвиває власну комуніка-тивну
компетенцію з рідної мови 12.
Отож, ми можемо впевнено сказати, що термін «компетенція» розуміється
комплексно та складається з різних компонентів. Сукупності різноманітних
знань, умінь та навичок, що необхідні для здійснення відповідної професійної
діяльності, характеристик особистості та потенційної здатності людини
вирішувати різні задачі. Згідно теорії іншомовної мовленнєвої діяльності,
компонентами комунікативної компетенції є компетенції в аудіюванні,
говорінні, читанні, письмі. Вищезгадані види компетенції формуються на основі
лексичної та граматичної компетенцій, які належать до основ мовленнєвої
компетенції. Наприклад, компетенція в говорінні доповнюється компетенцією у
вимові, а компетенція в письмі доповнюється орфографічною компетенцією. В
аудіюванні може доповнюватися умінням розрізнювати фонетичні знаки, а
компетенція в читанні ― умінням розпізнавати графічні знаки. Комунікативна
компетенція є вмінням людини організовувати свою мовленнєву та невербальну
поведінку відповідно до завдань спілкування.

12
Корнєва З. Компонентний склад іншомовної професійно-орієнтованої комунікативної компетент-ності
студентів ВТНЗ. Молодь і ринок. 2014. № 6. С. 36–41.
32
 2.3. Основні методики формування іншомовної комунікативної
компетентності школярів.

Сучасна система вправ полягає на паралельному розвитку усіх видів

мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо). Вправи для
розвитку перекладацьких навичок та вмінь (на компресію тексту, розвиток
умінь роботи зі словниками, засвоєння елементів перекладацького скоропису),
які сприяють ранньому формуванню фахової комунікативної компетенції.

Характеристики згаданих рівнів за видами мовленнєвої діяльності зводяться до:

аудіювання – в рамках знайомих тем розуміти зміст поширених почутого
тексту, і, звичайно, інформацію теле- та радіо новин та програм, що пов’язані з
поточними подіями.

У одній із вправ учням можна

пропонувати виконати тестове
завдання на розуміння прослуханого
тексту про подорожі Джона на
території Європи.

Після прослуховування тексту, дітям

пропонується обрати правильний
варіант згідно змісту тексту, що,
звісно, може спричиняти певні
труднощі для учнів у правильності
вибору серед подібних за змістом

Figure 7 речень чи запитань. (Figure 7)

Такий вид завдання вимагає

повного розуміння прослуханого тексту. 13
13

https://www.liveworksheets.com/worksheets/en/English_as_a_Second_Language_(ESL)/Listening_and_Writing/Travel
33
Одним із прикладів мовленнєвої компетенції є навички діалогічного мовлення –
вміння підтримувати спілкування зі швидкістю та спонтанністю, рівень якого є
достатнім, щоб не спричинювати якісь незручності співрозмовнику. Ці вправи
дуже добре допомагають формувати навички вербально-комунікативної
компетенції, де учні можуть набувати та застосовувати наявні практики, такі як:
опрацьовування, групування, запам’ятовування та використання слів. Однією із
таких вправ є дискусивно-діалогічне мовлення на протязі 3-х хвилин, де
учасники діалогу запитують один одного про всі «за» та «проти» їхніх місць
проживання. Вони можуть як погоджуватися, так і не погоджуватися із
тверженнями один одного, подаючи власні аргументи та відповідаючи на
запитання, що ставляться по черзі.

Звісно, учні мають змогу користуватися певними фразами-підказками. В

учнівчасто виникають труднощі у зв’язному мовленні. Тому, такі вправи,
можуть допомагати подолати “мовний бар’єр”, причиною якого є недостатня
практика та брак словникового запасу по тій чи іншій тематиці.

Монологічне мовлення має на меті формування вмінь та навичок виступати з

широкого кола питань, пов’язаних з колом власних інтересів; пояснювати
власну точку зору на конкретну проблему, аналізуючи переваги та недоліки
різних варіантів її розв’язання.

Одним із завдань вправи, яку пропонує автор, В’ячеслав Карабан, є формування

елементів лінгвістичної та вербально-когнітивної компетенцій, що виробляють
здібність розуміти, продукувати необмежену кількість мовно правильних та
стилістично пов’язаних між собою речень за допомогою засвоєних мовних
14
знаків і правил їх поєднання. У даній вправі пропонується порівняти та
протиставити

ling_abroad_(Listening)_sz168020qv
14
Любомир Нагірний. Особливості формування іншомовної комунікативної компетенції студентів, Чернівці, 2018
, с. 106
34
Наступні чотири аспекти: населення, промисловість, вік, населення, визначні
місця, науково-дослідницька, а також освітня сфери. Потім необхідно дати
відповідь на запитання, чим вони схожі та чим відрізняються. Пояснити яким
чином сприяють формуванню різноманітності українців як нації.

Мета навчання письма як мовленнєвого уміння досягається за рахунок вправ на

написання офіційних та особистих листів і записок, опису об’єктів та подій,
інструкцій, міні-творів. Особливо привабливе для студентів завдання творчого
типу, де вони можуть проявити власну індивідуальність. Завдання для
навчання письма – навчити писати стислі повідомлення або твори, обсягом від
200 слів, для передачі інформації чи викладення аргументів на користь або
проти конкретної точки зору, використовуючи подані метафоричні і
фразеологічні вирази, що формує навички поєднання їх до певних описових
ситуацій.15

Навички читання формуються за допомогою читання статтей, які стосуються

сучасних проблем. Читання полягає на розумінні фактичної інформації,
переданої як експліцитно, так й імпліцитно.

Для розвитку навичок читання можна пропонувати вправу на читання та

розуміння тексту про актуальну у всьому світі проблему пандемії коронавірусу
та її впливв на систему освіти. Прочитавши текст, пропонується визначити чи
подані речені є правдиві (True) чи неправдиві (False) та скорегувати їх на
правильний варіант, якщо потрібно.16 ( Додаток 1)

До того ж, високу ефективність навчального процесу, який спрямований на

формування комунікативної компетентності, можуть забезпечувати такі методи,
форми та прийоми навчальної роботи як: комунікативна методика. Така
15
Любомир Нагірний. Особливості формування іншомовної комунікативної компетенції студентів, Чернівці,
2018, с. 106
16

https://www.liveworksheets.com/worksheets/en/English_as_a_Second_Language_(ESL)/Reading_comprehension/Stu
dying_at_home_le181149bp
35
методика допомагає формувати навички логічного та усного викладу
тематичної інформації, використовуючи певні вирази та слова, що стосуються
поданої теми. Для прикладу візьмемо такі вправи :

SPEAKING TASKS

Work in pairs. You are expected to speak for about three minutes.

Ask your partner about her/his likes and dislikes concerning her/his town. Agree or
disagree with her/him. Then answer her/his questions. Ask your questions in turn.
You may use the clues in the boxes.

Function 1. Talking about likes and dislikes

Like, love, interested in, hate, can't stand, etc. / Like doing v. / like to do / Do you
like/ enjoy ...? Which do you prefer ..? I like/enjoy/hate/prefer/ am interested in .../ I
like... /I quite like ... I really like ... I like-love ... very much ./I don't mind ... I don't
like ... I don't much like ... I really don't like .. I don't like ... at all../ Are you interested
in ...?

Function 2. Agreeing-I / Function 3. Disagreeing - I

 Yes, of course. Right. I'm not sure I agree with you.

 I agree entirely. Of course. I mean ..I'm not sure you're right. You see ..
 Oh, come on. You must be joking!
 I see what you mean, but...Well, yes, but.
 Yes, but on the other hand,… Yes, but have you considered that…? 17

Граматично-перекладний метод тісно пов’язаний з навчанням письма, де в

обох основним дидактичним матеріалом являються тексти, які перекладаються
на свою рідну мову, аналізуючи при цьому граматичну структуру та лексику. До
методики також включається аналіз фактичної інформації, уміння передавати
17
Черноватий Л. М. Практичний курс англійської мови. – Вінниця : НОВА КНИГА, 2005. – 356 с.156
36
основну думку тексту та стисло формувати зміст і резюме. Граматично-
перекладний метод особливо ефективний для студентів спеціальності
“Переклад”.

Для приклада, наведемо фрагмент однієї із вправ:

37
Крім того, ці вправи можуть бути доповнені ще й іншими видами навчальної
діяльності. Надзвичайно ефективною в оволодінні іншомовною компетенцією є
рольова гра.

Аудіовізуальний метод базується на використанні відео- та аудіоматеріалів з

акцентом на тексти, за допомогою якого поліпшується пам’ять, концентрація
уваги. В основі цього методу лежить імітація, заучування напам’ять та
утворення

за зразком мовних одиниць. Новий матеріал сприймається лише на слух, а

значення розкривається за допомогою наочності.

Отже, основна ідея методів вивчення іноземної мови полягає в тому, аби
опанувати та активно використовувати іншомовні лексичні одиниці за умови
находження в таких ситуаціях та випадках, коли необхідно почати спілкуватися
нерідною мовою, для кращого взаєморуміння учасників розмови.

ВИСНОВКИ

Основним завданням навчальних закладів України є не тільки вчити, але й

підготувати учня до безперервного самостійного навчання.
Згідно основних положень Державного стандарту школа повинна
сформувати єдину систему універсальних знань, умінь і навичок, навчити
особистої відповідальності учня за свої результати навчання. Іншими словами,
здобути ключові компетентності, які визначаються сучасним змістом та якістю
навчання. Набування компетентності перетворює учня із носія академічних
знань в активну людину, яка є соціально пристосована, налаштована не тільки
на спілкування щодо обміну інформацією, а також на соціалізацію в суспільстві.
Формування комунікативних навичок забезпечуватиме можливості
випускникам продовжувати своє навчання або навіть працевлаштовуватись за

38
кордоном. В деякій мірі буде сприяти розширенню міжнародних зв’язків нашої
країни і її входженню у світовий освітній простір.
Отже, на базі аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури
можна зробити висновок, що надається значна увага такій проблемі як
розвиток комунікативних умінь і навичок. Ця проблема розглядається
багатоаспектно та інколи, навіть неоднозначно. Опрацювання результатів
дослідження праць вчених дозволяє охарактеризувати комунікативні вміння та
навички як цілісний структурний компонент особистостей «вчителя і учня», що
надає можливість здійснення взаємодії у площині «суб'єкт-суб'єкт».
Здатність учнів комунікувати іноземною мовою забезпечується
формуванням в дітей іншомовної комунікативної компетенції.
Використані прийоми роботи сприяють розвитку діалогічного мовлення,
розширенню кругозору учнів, підтримання інтересу до вивчення англійської
мови. У теоретичному аспекті переконуємось у тому, що новітня теорія і
практика викладання іноземних мов має надзвичайно виражену комунікативну
спрямованість. Це сприяє всебічному розвитку особистості та розвитку її
духовних цінностей. Комунікативний підхід відповідає ріхноманітнім
сучасним тенденціям в методиках, а саме ключає в себе: 
 Мовну спрямованість навчання. 
 Враховування індивідуально - психологічних особливостей учня. 
 Мовну активність активність
  Функціональний підхід до вибору навчального матеріалу. 
Використання різних способів, засобів та методик організації навчального
процесу є надзвичайно ефективно для формування комунікативних умінь і
навичок, що спрямовуються на практичну реалізацію в межах природної
комунікації. Присутній комплекс різноманітніх вправ може слугувати
ефективним способом для розвитку комунікативних умінь і навичок учнів.

39
Література:
1. Анісімова А.І. Сучасні аспекти методики викладання англійської мови.
Теорія і практика / А.І. Анісімова, Л.С. Кошова – Д.: РВВ ДНУ, 2010. –
326
2. Андрейко Я. В. Іншомовна професійна комунікативна компетенція. Пед.
науки : зб. наук. пр. 2013. Вип. 63. С. 238–241.
3. Бідюк Н. М. Теоретико-методологічні підходи у навчанні іноземної
мови. Хмельницький : ХНУ, 2010. 194 с.
4. Жарко О.О. Формування комунікативної компетенції у студентів
немовних спеціальностей при вивченні іноземної мови у закладах вищої
освіти І-ІІІ рівнів акредитації, 2018. – 56 с.
5. Корнєва З. Компонентний склад іншомовної професійно-орієнтованої
комунікативної компетент-ності студентів ВТНЗ. Молодь і ринок. 2014.
№ 6. С. 36–41.
6. Нагірний Л. Особливості формування іншомовної комунікативної
компетенції студентів, Чернівці, 2018 , с. 106
40
 7. Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних
закладах: Підручник / С.Ю. Ніколаєва, О.Б. Бігич, Н.О. Бражник. – К.:
Ленвіт, 1999. – 320 с
8. Програма з іноземної мови для 1-11 класів (новий Держстандарт)
9. Черноватий Л. М. Практичний курс англійської мови. – Вінниця : НОВА
КНИГА, 2005. – 356 с.156
10. Яковлева Н. В. Деякі особливості виявлення комунікативних бар’єрів у
процесі вивчення інозем-ної мови. Психологія : зб. наук. праць. Київ :
НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. Вип. 11. С. 360–366.
11.Harmer J., Wesley A. How to teach English. – Longman Group, 1991. – 198 p.
12.Johnson K., Morrow K. Communication in the Classroom. – Longman Groop,
1992. – 140 p.

Інтернет-ресурси:
https://www.liveworksheets.com/worksheets/en/English_as_a_Second_Language_(ESL)/Listening_and_Wri
ting/Travelling_abroad_(Listening)_sz168020qv

https://www.liveworksheets.com/worksheets/en/English_as_a_Second_Language_(ESL)/Reading_compreh
ension/Studying_at_home_le181149bp

41
Додаток 1

42