Українська мова (практикум) Пазяк О.М

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
ЛЕКСИКОЛОГІЯ
ЛЕКСИКОГРАФІЯ
ФОНЕТИКА
ОРФОЕПІЯ
О. М. Пазяк О. А. Сербенська М. І.
Фурдуй Л. Ю. Шевченко
УКРАЇНСЬКА
МОВА
ПРАКТИКУМ
Допущено Міністерством освіти і науки України

Навчальний посібник для студентів гуманітарних спеціальностей
вищих закладів освіти
КИЇВ
<ЛИБІДЬ»
2000
ББК 81 2УКР-923 У 45
Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу вилавнинтиа

заборонено
Р е ц с н з е и т и: д-р філол наук Н. 1. Тоцька,

канд. філол наук Г. О. Козачук
Головна редакція літератури з гуманітарних наук Головний редактор С. В.

Головко Редактор Л. Л. Щербатенко
Допущено Міністерством освіти і науки України (лист № 2/236 від 23.02 2000)
У45 Українська мова: Практикум: Навч. посібник/ Пазяк О. М.,

Сербенська О. А., Фурдуй М. І., Шевченко Л. Ю. — К.:
Либідь, 2000. — 384 с.
І8ІШ 966-06-0144-1.
У посібнику розглядаються складні питання основних розділів
програми з української мови — лексикології, лексикографії, фразеології,
фонетики, орфографії та пунктуації. Для глибшого засвоєння теоретичного
матеріалу подаються вправи — практичні завдання, що допоможуть
студентам на семінарських заняттях.
Для студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіта.
„ 4602020100-008
------ 2000 ------- ББК 81 ‘ 2УКР ’ 923
І8І^ 966-06-0144-1 © О. М. Пазяк,

О. А Сербенська,
М. І. Фурдуй,
Л. Ю. Шевченко, 2000
ПЕРЕДМОВА
Здобуваючи вишу освіту, не кожен студент усвідомлює, що з

усіх наук .найперше йому слід опановувати мову, якою б він вільно,
легко, точно, грамотно міг викладати свої думки. Усім відома теза
про те, що основна функція мови — бути з а с о б о м
с п і л к у в а н н я . Проте не менш важливою функцією є її
призначення виступати з н а р я д д я м м и с л е н н є в о ї й
м о в н о ї д і я л ь- н о с т і. Тому кожному варто замислитися, чи
на належному рівні в нього, як майбутнього фахівця, знаряддя
праці, тобто його мова. Адже наше мовлення — це вираження
нашої особистості.
Цей посібник автори уклали так, щоб у процесі навчання
можна було удосконалити свої знання й уміння з кожного мовного
рівня. Слід пам уятати, що майстрами стають не тільки завдяки
знанням, а й завдяки практиці й навичкам.
Формуючи себе як фахівця в галузі розумової праці й уявляючи,
що така діяльність неминуче вимагатиме спілкування, слід
відточити техніку свого усного мовлення. Цьому допоможе розділ з
фонетики та орфоепії пропонованого посібника. Теоретичний
матеріал та відповідні вправи дадуть можливість затренувати
необхідні вимовні навички.
Як відомо, досконало володіти мовою означає вправно
користатися різними стилями мовлення, вміти добирати до
кожного стилю й жанру відповідну лексику, зсередини відчувати
дієвий вплив на комунікацію окремих лексичних одиниць та мовних
фігур. Лексичний розділ посібника вміщує завдання з текстами, які
сприяють виробленню мовного чуття в мовця, спрямовують його
до постійної роботи зі словниками (а така праця вдумливої,
високоосвіченої людини триває протягом усього життя).
4
Передмова
Другий бік фахової комунікації — писемне мовлення. Оскільки

письмо вторинне щодо усного мовлення, тобто створене людиною
штучно, то в нього є свої умовності (норми), володіння якими
засвідчує високу культуру комуні- канта.
Норми писемного мовлення автори викладають у розділах з
графіки, орфографії та пунктуації. Теоретичний і практичний
матеріал враховує найскладніші граматичні випадки. Даються
рекомендації, яким формам варто віддавати перевагу, щоб не
скидатися в мовленнєвій діяльності па ретрограда, як розрізняти
питомі українські форми та форми-кальки з інших мов, у першу
чергу з російської. У розділі з пунктуації привертається увага не
лише до кодифікованих правил, а й до авторських можливостей
пунктуаційного, а отже й змістового, увиразнення тексту без
розхитування при цьому самої системи розділових знаків мови.
Ілюстративний матеріал дібрано так, аби була представлена
широка палітра художніх, публіцистичних і наукових текстів,
створених українськими митцями слова від давніх часів до
сьогодення.
Розділи написали: О. А. С е р б е н с ь к а — «Лексикологія»,
«Фразеологія», «Лексикографія»; О. М. П а з я к — «Фонетика»,
«Орфоепія», «Вживання великої літери», «Словотвір»; М. І.
Ф у р д у й — «Графіка та орфографія», «Частини і частки
мови»; Л. Ю. Ш е в ч е н к о — «Основи пунктуації».
Л е к с и к о л о г і я — це розділ мо-
вознавства, що вивчає словниковий склад мови в
цілому як систему, а також основні типи лексичних
значень слів, їхні структурно-семантичні розряди,
групує слова за походженням і за стилістичним
вживанням, досліджує шляхи розвитку і оновлення
лексичної системи мови.
Існують інші галузі науки про слово, які
вивчають окремі питання лексикології:
с е м а с і о л о г і я (наука про значення слова
і пов’язані з ним питання багатозначності,
омонімії, синонімії, антонімії),
е т и м о л о г і я (наука про походження слів,
їх первісне значення, спорідненість з іншими
словами), а також окремі групи слів:
о н о м а с т и к а (вчення про власні назви),
т о п о н і м і к а (вчення про власні
географічні назви, назви населених пунктів, гір,
полів, вулиць тощо), г і д р о - н і м і к а
(вчення про власні назви водних артерій),
а н т р о п о н і м і к а (вчення про власні
назви істот — прізвища, імена, клички),
т е р м і н о л о г і я (вчення про терміни).
Приступаючи до вивчення лексичного складу
мови, слід передусім з’ясувати, що являє собою
слово як одинице мовлення, уміти визначити
поняття л е к с и ч н е з н а ч е н н я
с л о в а , пізнати закони розвитку і зміни
значень слова, усвідомити,
6
Лексикологія
що в слові співіснують з о в н і ш н є (звуковий склад) і

в н у т р і ш н є (лексичне, а також частиномовне,
словотвірне, граматичне) значення. Важливо зрозуміти, в яких
відношеннях між собою є с л о в о і п о н я т т я , адже в
процесі мовлення слово може розширювати або звужувати своє
значення, набирати різноманітних емо- ційно-вольових,
експресивних відтінків. Часто людина вкладає в слово таке
значення, яке зумовлене набутим життєвим досвідом. Певну роль
виконують також інтонація, міміка, жести. У спілкуванні чимало
непорозумінь виникає через те, що люди по-різному тлумачать
слова.
Засвоєння питань, пов’язаних з б а г а т о з н а ч н і с т ю
слова ( п о л і с е м і є ю), вимагає з’ясування причин і умов її
виникнення, практичного розмежовування прямих і переносних
значень слова, його загальномов- ного та індивідуально-
авторського вживання.
Вивчаючи о м о н і м і ю , слід звернути увагу на різницю
між омонімами та багатозначними словами, орієнтуватися в тому,
як полісемія і омонімія відображені в загальномовних словниках,
визначати омофони, омоформи, омографи, пізнати, які можливості
омонімії як засобу увиразнення мови. Важливо навчитися бачити
відмінності у значенні м і ж м о в н и х о м о н і м і в ,
виявляти помилки при їх використанні, а також аналізувати слова,
подібні за звучанням, але різні за значенням, — п а р о н і м и ,
орієнтуватися в довідковій літературі, де вони описані.
С и н о н і м і я безпосередньо пов’язана з науковим
осмисленням семантичних категорій — лексичного значення
слова, полісемії — та стилістичних явищ у мові. Важливо пізнати
різні шляхи розвитку синонімії, навчитися визначати у словах-
синонімах відтінки значення, стилістичне забарвлення. Бажано
ознайомитись з такими понятгями, як п е р и ф р а з а й
е в ф е м і з м , простежити, яку функцію у тексті такі фігури
виконують.
Аналізуючи а н т о н і м и , потрібно звертати увагу на те,
що не всяке протиставлення є антонімією. Антоніми називають
логічно протилежні поняття, які об’єднує спільна, найбільш
загальна ознака.
Розгляд питань, пов’язаних з і с т о р и ч н и м
ф о р м у в а н н я м у к р а ї н с ь к о ї л е к с и к и ,
вимагає передусім знання історії народу. Слова, що виникли в
різні історичні епохи, неоднакові за походжен
ням. Розрізняють к о р і н н у у к р а ї н с ь к у
л е к с и к у і з а п о з и ч е н у . Першу групу становлять
слова, які витворив український народ і його предки. Це слова
і н д о є в р о п е й с ь к о ї м о в н о ї
с п і л ь н о с т і (мати, сестра, брат, три, море),
с п і л ь н о с л о в ’ я н с ь к о г о п о х о д ж е н н я
(іотець, віл, вікно, мило, сонце), а також с п е ц и ф і ч н о
у к р а ї н с ь к і (жовтень, мрія, гопак, метелик, намисто,
майже, голіруч). Відповідні довідки про походження слів можна
знайти в етимологічних словниках. Надзвичайно важливо засвоїти
наукове тлумачення терміна «давньоруська мова», критично
підходити до праць, в яких автори на догоду панівній ідеології
примітивізували розгляд багатьох питань, зокрема й мовних,
пов’язаних з формуванням української нації.
Зі слов’янських мов до складу української ввійшли
старослов’янізми, полонізми, а також деякі слова з російської,
чеської та інших мов. Аналізуючи з а п о з и ч е н н я з
і н ш и х м о в , слід з’ясувати, з яких мов і в зв’язку з чим такі
слова проникають в українську мову, приходять з мови-джерела
безпосередньо чи за посередництвом інших мов, усним чи
книжним шляхом. Студент повинен знати основні фонетичні,
морфологічні особливості ряду найбільш поширених грецьких,
латинських, французьких, німецьких, англійських слів. Важливо
зрозуміти, що іншомовні слова, які проникають у нашу лексику,
підпорядковуються законам української мови, фонетично і
морфологічно освоюються. Однак їх засилля не є ознакою гарного
стилю.
Значну групу запозичень становлять і н т е р н а - ц і о н
а л і з м и. Тому так важливо з’ясувати, які сфери суспільного
життя вони обслуговують, що являють собою з погляду
походження, утворення. Менш продуктивний спосіб запозичення
— к а л ь к у в а н н я . Це переклад слів іншомовного
походження засобами рідної мови зі збереженням їх структури і
порядку розташування складових частин.
Важливим завданням лексикології є вивчення лексики зп
о г л я д у в ж и в а н н я . Йдеться про взаємини
літературної мови та діалектів (територіальних і соціальних), про
місце, яке займають діалектизми, арготизми, жаргонізми в
національній мові, як їх подають у тлумачних та спеціальних
словниках, у яких сферах вони вживаються.
Під час вивчення с п е ц і а л ь н о ї л е к с и к и

необхідно засвоїти такі поняття, як т е р м і н і
п р о ф е с і о н а л і з м , серйозну увагу приділити проблемі
використання спеціальної лексики в різних мовних стилях.
Лексику української мови потрібно уміти розглядати з погляду
її сучасності, виділяючи: 1) а к т и в н у л е к с и к у
і 2 ) п а с и в н у . Серед застарілих слів треба навчитися
чітко розрізняти і с т о р и з м и і а р х а ї з м и , знати
головні семантичні групи історизмів, спосіб розробки застарілих
слів у тлумачному та історичному словниках, звернути увагу на їх
функції у мові. Вивчаючи неологізми, слід вчитися практично
розрізняти загальномовні та індивідуально-стилістичні
неологізми, бачити причини їх виникнення, визначати способи
утворення.
Важливе теоретичне і практичне значення має проблема
с т и л і с т и ч н и х к а т е г о р і й лексики
української літературної мови. Ознайомлюючись зі стилями
літературної мови, необхідно враховувати, що літературна мова
існує у двох формах — п и с е м н і й і у с н і й , знати, які
слова входять до загальновживаної лексики, а які —до лексики
вузького стилістичного призначення, уміти охарактеризувати різні
її групи (с п е- ц и ф і ч н о п о б у т о в у ,
с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н у , н а у к о в о - т
е р м і н о л о г і ч н у , в и р о б н и ч о -
п р о ф е с і й н у , а д м і н і с т р а т и в н о -
д і л о в у , е м о ц і й н о - з а - б а р в л е н у ,
п о е т и ч н у , п р о с т о р і ч ч я ) . Обов’язково треба
знати, як саме відбивають стилістичну харакгеристику слів у
сучасних словниках.
Вправа 1
Поясніть значення слова земля. Використайте тлумачний словник.
1. Дай землі, то й вона тобі дасть. 2. Земля багата — народ
багатші. 3. Колос повний до землі гнеться, а пустий вгору
дереться. 4. На чиїй землі живеш, того й воду п’єш. 5. Не випускай
землі з рук, бо діти проклянуть. 6. Чия земля, того й хліб. 7.
Доглядай землю плідну, як матір рідігу. 8. Держись землі, то не
впадеш. 9. На чорній землі біла пшениця родить.
Які ви ще знаєте приповідки про землю?
9
•о- Вправа 2
Напишіть міні-твір на тему «Слово-симвод земля в українській культурі».
Використаите закріплені в історії нашої культури вислови: зем,ія свята (багата,
годувальниця, всеплодющая мати, шідна, хоч може бути лиха, ледача, я.юва,
осквернена); земля може бути легкою, пухом, але може лягати тяжким каменем;
вона не лише родить, годує, а й говорить; треба вміти прислухатися до землі й
чути її поклик; земля має владу, може когось покарати; землею могли свідчити,
могли бити до землі чолом.
Вправа З
Величезне багатство лексики носії української мови сприймають по- різному.
Поет із Пряшівщини Я. Павуляк написав вірш, який подаємо нижче. Як ви
оцінюєте таку спробу?
Село сувоєм сну сповите, Садок сумирно спочиває, спокою

статуї стоять, спроквола стихли солов’ї,
старому стовбурові стиха сюди спроваджую сурміти суглоби
стиха скреготять. слова стривожені свої.
Напишіть міні-оповідання, використовуючи слова, що починаються на ту
саму літеру.
Д о в і д к а : «Словник української мови» найбільшу кількість слів
подає під літерами П (близько 20 тис.), З (понад 11 тис.), чимало слів на Н
(понад 8 тис.), а також на О, Р, К.
Вправа 4
В яких значеннях уживається російське слово следующииі Якими українськими
відповідниками можна перекласти кожне з них? Використайте тритомний
«Російсько-український словник».
Вправа 5
У тритомному «Російсько-українському словнику» уважно прочитайте статті
отношение, счет, считать. Перекладіть на українську мову: внимате.іьное
отношение к матери, бьіть в иашіучших отношениях с товарищами, іто не
имеет от ношеним к делу; с читать своим долгом, считать зто нарушением закон
а, он считает себя вправе, первьій по счету, каждая мину та на счету, жить на
чужой счет, на зтот счет МЬІ еще поговорим, зто не в счет.
Використовуючи «Словник-довідник з культури української мови»,
з’ясуйте, які помилки допускають, уживаючи слова біія, відносини, відношення,
міра, нервувати, рахувати, сила, стаття, якість, ясний, ящик?
Вправа 6
Запишіть українські відповідники до російського слова переводить. Перекладіть
словосполучення: переводшпь разговор на что, перевести деньги по почте,
перевести на другой язьік, перевести рисунок, перевести время, перевести дух.
С л о в а д л я д о в і д о к : перевести, передихнути, змарнува-
ти, промарнувати, переказати, переробити, звести, перекіасти.
10
•* Вправа 7
Уважно прочитайте газетні матеріали на політичні теми та на теми
міжнародного життя. Перевірте, чи значення всіх слів зрозумілі вам. Випишіть
десять—п’ятнадцять речень, у яких є слова, малозрозумілі чи незрозумілі для
вас. Використовуючи «Словник української мови» та «Словник іншомовних
слів», поясніть значення цих слів.
У якому значенні вживаються слова альтернатива, авторитарний,
конструктивний, дилер, ківері
Як змінили своє значення слова націоналісту націоналістичний?
Вправа 6
У поданих текстах простежте, яким чином автори розкривають значення
малозрозумілих і незрозумілих для читача слів.
1. Державний секретар заявив представникам преси, що в ході
сесії вдалося домогтися загального взаєморозуміння відносно
формули для зняття ембарго, тобто відміни політики економічної
блокади країни. 2. Протягом останніх кількох місяців у
політичному лексиконі СШЛ найбільш поширеним стало слово
«Імпічмент»... Що ж означає це слово? Один з найавторитетніших
тлумачних словників англійської мови — словник американського
філолога минулого століття Вебстера — так визначає його значен-
ня: звинувачення в злочинних чи навмисних діях, пред’явлене
особі, яка займає офіційний державний пост. Відомий англійський
тлумачний словник «Чемберз твентіс сенчері дікшенері»... дає
таке пояснення цього слова: виняткова форма процесу, яку
здійснює парламент по звинуваченню мерів і міністрів у
здійснених ними великих злочинах або вчинках, які караються
судом. Таким чином, імпічмент — це ніби своєрідна і надзвичайна
форма вотуму недовір’я, яка передбачає ганебне скинення тієї чи
іншої особи з високого поста і можливі наступні у відношенні до
неї санкції. 3. На цій же виставці представлені голубувато-сірі
базальги. Назву каменя запозичено від ефіопського слова
«кип’ячений». Він народжений у вулканічних викидах, що
бурлять і клекотять. 4. Те, що ми називаємо словом «спорт»,
зрозуміле, очевидно всім. Слово «спорт» увійшло до нашого
лексикону з англійської мови, але мало хто знає його походження
і первинне значення. У книзі «Життя цезарів» Гая Сетонія
Транквілла згадується про виникнення слова, яке нас цікавить.
Римський цезар Клавдій (10 років до н. е. — 54-й рік н. е.)
вирішив встановити поряд з боями гладіаторів понадпрог- рамові
ігри. Він назвав їх «спортула». Цим словом називають кошичок із
ласощами, щоб привабити до нового
11
виду змагань. Клавдій через герольдів сповістив, що під час ігор

публіку запрошують на частування. 5. Л школа, точніше інститут
тамади в Грузії існував здавна (гой, хто стоїть на чолі «стола», —
так у перекладі звучить це слово), згадується у письмових
джерелах V століття (з газ.).
•» Вправа 9
Запишіть словосполучення, добираючи з дужок відповідні за значенням слова.
Валютна сума (поступить, надійде), (хресні, хрещені) батьки,
(потратив, витратив) час, (посвятили, освятили) пам’ятник,
(прийшов, настав) час, (взято, прийнято) до уваги, (застосовували,
приміняли) силу, збори (прийняли постанову, ухвалили), мені
(приходилось, доводилось) про це вже чути, (багаточисельні,
численні) документи, (знає, розбирається) глибоко, (провідна,
ведуча) організація, факти (збігаються, схожі), порушення
(чинних, існуючих) законів.
Діло (добре йде, спориться), я про це (дізнався, узнав), (тягнув,
зволікав) із вирішенням, енергія (руйнуюча, руйнівна),
(поліпшення, покращення) справ, книгу (відкриємо, розгорнемо),
лічильник (включено, увімкнено), закон (вступив у силу, набув
чинності), пристрасті (вляглися, вгамувалися), висновки
(витікають, випливають), ціна (виросла, зросла) в десять (раз,
разів), (вдягати, надягати) прикраси, мені (видається, здається),
(цільне, незбиране) молоко.
Запорука (цьому, цього), (шерстяна, вовняна) хустка, (якісна,
хороша, добра) організація праці, (кінцевий, остаточний) вибір, це
(зайвий раз, ще раз) гіідкресшоє, (довгий, тривалий) час
грабували, (дійсна, справжня) незалежність, (братські, братні)
народи, (жильці, мешканці) будинку, (відношення, ставлення) до
справи, завідувач (відділом, відділу), випустили (з виду, з уваги),
діти (батраків, наймитів), (підписка, передплата) газет.
Вправа 10
З одинадцятитомного «Словника української мови» випишіть п’ять- шість
прикладів вживання слів у переносному значенні.
•©> Вправа 11
Складіть словосполучення, в яких слова кінець, кров, лінія, курс уживались би в
різних значеннях. Поясніть роль контексту для виявлення лексичного значення
слова.
12
•о Вправа 12
Поєднуючи прикметник із поданими в дужках іменниками, простежте, яких
значень та відтінків набуває слово. Виявіть прямі і переносні значення.
М'який (мох, волосся, хліб, вола, меблі, рука, тони, кольори,
голос, кроки, характер, душа, погляд, вирок, іронія, клімат, знак),
круглий (місяць, листя, сирота, рік, дужки, відмінник, сума, доба).
Що може бути твердим, м'яким, довгим, рівним, кам’яним, сірим, чистим,
легким, білим, червоним, заячим, ведмежим?
Вправа 13
З поетичного твору (вкажіть якого) випишіть десять—п’ятнадцять прикладів
переносного значення слова. Поясніть, на основі яких ознак закріплюється
переносне значення.
•> Вправа 14
У реченнях, виписаних із художніх текстів, виявіть метафори. Розкрийте їх
художньо-естетичну функцію.
І. Бо горе вірить тільки самоті (В. Стус). 2. Ці скромні квітки
(сині проліски] сміялись йому маленькими прапорцями великого
життя (В. Підмог.). 3. Тішуся сясвом сонця, темними тінями лісу,
ніжним дотиком повітря, міцною відпори істю грунту, тишею
рослинного царства, різкими криками птахів. Зливаюся єством з
сим безмежним житіям, розпростираюся в безмежні простори, п’ю
сонце й вогкість, врізуюся невидним корінням глибоко в лоно
матері-землі і з її глибин тягнуся в світяну далечінь, щоб зв’язати
в один міцний вузол сю сиру, повну родючої сили масу з сонцем,
повітрям, безкраїми хмарами, з джерелом світу, життя, огпя і руху
(М. Груш.). 4. Міх хмар із зорями, мов з житом, бере на плечі ніч і
йде. 5. Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків.
6. Вітри на кленах грають, вітри — світанку сурмачі. 7. Сонна
тиша, лиш перо дзвінке й крилате по папері, мов стріла, дзиігчить
(/>.-/. А/іт.).
У текстах, підібраних із наукових праць І. Франка, виявіть політичні метафори.
Поясніть їх значення та особливості вживання.
1. Народ єсть тая родима скала, на око холодна і пасивна. Але
во впутрі її дрімають іскри великого огню. Треба доброї сталі,
треба смілої і совісної праці, щоб з того каменю викресати іскру.
Такою сталлю повинна бути інтелігенція. 2. Політика — це гра
сил, що в ній мало
13
місця для сентиментальних почуттів і прагнень. 3. А між тим

анархія, котрої поборення диктатор поставив задачею, якраз під
його владою розрослась і пожерла всі здорові зароди і ширші
задуми революції. 4. Сварки, що досі клекотіли усно, переллялися
на сторінки газет; полилися з усіх боків потоки брудота —
підозрінь, демаскувань, лайок, оборон та протестів —одна з
найпоганших калюж, які зазнав XIX вік. Та се була лише частина
того бруду, в якім купалася тодіпшя польська еміграція; головні
його хвилі булькотіли на сеймиках, що звалися секційними
засіданнями. 5. Урядники були, так сказати, цісарські очі, вуха й
руки, і вся держава була по закону цісарська власність. 6. Холодна
тверезість осуду, строга об'єктивність... тут послужили дуже
добре при змалюванні млявої перехідної доби, де не було
визначних індивідуальностей, де серед сутінків завмирало
струпішіле старе, а свіже та блискуче нове ще не здужало
сформуватися. 7. Треба нам твердо тямити, що політика рахування
на яку-небудь чужу, случайну поміч не єсть політикою розумних
людей, але десгіератів, котрі, тонучи, хапаються за трісочку, хоч
знають, що трісочка не здужає їх врятувати. 8. Вони |політичні
верховоди] можуть зрубати найкраще дерево, закаламутити
найчистішу воду, але не можуть наказати рости й найменшій
травці. 9. Конституція — це тільки ґрунт, гірше або краще
оброблений, який сам, без пильної праці й боротьби, не дасть
хліба. 10. В ній [революції 1848 р.| не лише сходило те, що
посіяно в попередніх часах важкого гніту, але й сіяно з
гарячковим поспіхом багато таких зерен, що мали посходити аж
геть пізніше. В Австрії, що до марта 1848 р. дрімала, мов
замерзлий ставок, під корою бюрократичного германізму нараз
розбурхалися хвилі національних і соціальних суперечностей. 11.
Цісар не обчшцував уже паніцизняне дерево з хробаків та
гусільниць, не відтинав сухі гілки та погані парості, а прикладав
сокиру до самого кореня.
12. Та думки його [Драгоманова] мають то до себе, що раз
пустивши коріння, не гинуть, а ростуть і корепягься чимраз далі;
вони, мов той квас, котрого кришка, вкинена до тіста, будить в нім
внутрішню працю, котра поти йде, поки все тісто не прокисне.
Вправа 16
Підготуйте повідомлення на тему «Спостереження над використанням
слів у переносному значенні». Дайте приклади вживання метафори,
метонімії, синекдохи.
14
•* Вправа 17
У тексті відзначте слова, ужиті в переносному значенні. Обґрунтуйте
доцільність використання таких слів у тексті. Користуючись тлумачним
словником, розкрийте їх пряме і переносне значення.
Василь Симоненко
Серед літераторів трапляються такі, без яких їхня доба могла й
спокійно обійтись, нічого істотного не втративши. А є такі, що
стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і
борінь, відтворюють у собі самий дух епохи, — її кровообіг
проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби часткою
нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаєм, і тих ландшафтів,
що нас чарують, і помислів, що ними живем. Симоненко такого
типу поет. По таких читач вивіряє свої емоції, свої заповітні думи.
Полтавець родом, він закінчив свій короткий життєвий шлях у
Черкасах, в Шевченковім краю. 8 січня 1935-го — 14 грудня 1963-
го... Ці дати обрамляють його життя. І не тільки біографічно
пов’язаний він з самою серцевиною української землі: для співу
свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна. І він
за прикладом найкращих наших поетів синівською відданістю їй
віддячив, напруженим, чесним горінням душі.
Не випадково шевченківські інтонації, мотиви народної пісні
гак часто озиваються, відлунюють у поезіях Василя Симоненка.
Непідробна глибока народність органічно притаманна його
творчості, його поглядам на світ і на життя, на своє покликання в
ньому. Перед нами молода людина, яка до важливих істин
здобувалась сама, жила своїм розумом, непозиченими уявленнями,
перед нами образ людини, для якої етичною нормою стала сувора,
майже аскетична вимогливість до себе, прагнення
самовдосконалюватись, готовність взяти будь-який труд на себе
ради щастя народу, Батьківщини, людства.
Не якимись формальними новаціями вразив він нас, не
умільським мереживом слів, а тією внутрішньою красою,
істинністю почуття, інтелектуальною наповненістю, щирим,
юнацьким поривом, що властиві його найкращим поезіям.
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Мрійництво! Жаго моя! Живи!
15
В океані рідного народу

Відкривай духовні острови!
Лицарськість, безперечно, притаманна була його вдачі, його
безкомпромісній вольовитій натурі. Обдарованість його була
щедра, яскрава, однак почуттями, безоглядною відданістю
народові гіоет не був винятком, він висловив характерне для
багатьох, спраглими вустами виспівав він юність свого покоління,
став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників, і в цьому
особлива сила і зваба його поезій (О. Гонч.).
Вправа 18
Випишіть слова, вжиті в переносному значенні. Визначте, до яких
частин мови належать виписані слова. Яку функцію вони виконують у
тексті?
Розмова з лісом
Другий день уже йшли ми лісами — я і пес. Вчора я ще
потрохи стріляв, але за сьогодні не вистрілив ані разу. Пес
переконався нарешті, що я не буду стріляти, і при кожній новій
оказії вже тільки злегка оглядався на мене й ішов далі,
силкуючись удавати, що він також не зважає на дичину.
На нічлігу я востаннє бачив людей. За сьогоднішній день не
показався ніхто навіть поблизу. І я тішився, що людське лице,
людське слово, людський звук не перебиває моєї тихої розмови з
лісом, що ніхто третій не стає між мною і життям. Воно розмовляє
зі мною тихим шумом лісу, мурмотінням потоку, криком птахів,
подає знаки світлотінями хмар, ледве помітними рухами трави й
гілляк. Все се, не приглушене, не перебите крикливим голосом
чоловіка, промовляє так виразно, так незвичайно вимовно усій
моїй істоті.
Іду й прислухуюся тихому шамотінню дерев, їх верхів, не
видних мені знизу з-за гілляк. їх похитує там угорі вітрець,
непомітний туг в долині, тихим шумом наповнює ліс. Але від часу
до часу, ніби рука пересувається по струнах, — пролітає удар
вітру, видобуваючи сильніші звуки, які зливаються в енергійну
фугу. Вона звучить іще хвилю йому вслід, поки не розпадеться
знову на окремішій мелодії, які веде кожне дерево зокрема, і місце
розбудженого рокочу заступить знову цей монотонний, тихомир-
ний шум.
16
Сонячне проміння врізується в прогалини незвичайно ясними,

яскравими ударами, від яких запалюється лискучим блиском усе,
що стрічає воно на дорозі, — зелена хвоя ялиць, сіра кора гілляк,
червона стара хвоя на землі, а краплі роси й зерна піску світять
посеред того сяйва самоцвітів — горять, згорають і гаснуть, поки
я проходжу коло них.
Мені незвичайно радісно, і я спочатку виявляв цю радість
;іуже галасливо. Кричав і прислухався до свого голосу. Стукав
гіллякою по сухих стовбурах, відповідаючи старому дятлові на
його солідний, діловий стук.
Але перший хміль цього стану минув. Я йду мовчки, солідно,
не окликаючи навіть пса. Я тихий і стриманий, як саме оце життя,
що оточує мене. І тільки радість, тиха бе гмсжна радість заповнює
усе моє єство.
Тішуся сясвом сонця, темними тінями лісу, ніжним дотиком
повітря, міцною відпорністю ґрунту, тишею рослинного царства,
різкими криками птахів. Зливаюся сством з сим безмежним
життям, розпростираюся в безмежні простори, п’ю сонце й
вогкість, врізуюся невидним корінням глибоко в лоно матері-землі
і з її глибин тягнуся в світяну далечінь, щоб зв’язати в один
міцний вузол сю сиру, повну родючої сили масу з сонцем,
повітрям, бе жраїми хмарами, з джерелом світу, життя, огня і руху
(М. Груш.).
Вправа 19
Якими частинами мови можуть бути наведені слова? Введіть їх у речення чи
словосполучення. Визначте тип омонімії.
Край, дати, став, долі, ключ, п’яти, три, звір, війни, поза, пила,
насип, сталі, ніж, грози, коли, справа, бурі, вартою, гори, світла,
літа, коти, цілі.
•Ф Вправа 20
Як відображені в тлумачному словнику омонімія і полісемія? Поясніть різницю
між ними. Зі «Словника української мови» випишіть п’ять- шість слів-
омонімів.
Із сатиричного журналу випишіть лексичні омоніми, омофони, омоформи,
омографи, багатозначні слова, які використані з метою іронії, сарказму, для
створення каламбурів.
Вправа 22
Слово міна «Словник української мови» подає в шести словникових статтях.
Чому? Випишіть зі словника значення іменників.
17
Користуючись «Українсько-російським словником», поясніть значення
наведених слів, що помилково можуть сприйматися як однакові за значенням.
Як називаються такі слова? Наведіть подібні приклади.
Укр. свита — рос. свита; чинний — чинньїй; баня — баня;
любий — любой; жалувати — пожаловать, слабий — слабьій;
врсшіивий — уродливьій, вклонитися — уклониться, дитина —
детина, дурно — дурно, калитка — калитка, лишитися —
лишиться, наказати — наказать, питати — ньггать, помішати —
помешать, рожа — рожа, стирати — стирать, орати — орать,
мешкати — мешкать, місто — месго.
Користуючись «Словником паронімів української мови», поясніть значення
наведених слів. Поєднайте їх з поданими словами, утворюючи, де потрібно,
відповідну форму.
а) Абонемент//абонент ... міжбібліотечний, ... міжміський,
виклик..., скринька..., продаж..., постійний..., обов’язки...;
б) адресат//адресант прізвище..., ...постійний, ... конкретний,
місце проживання..., доходити до..., вручати...;
в) діалектний//діалектичний//діалектологічний ... взаємо-
зв’язок, ... метод, ... нарада, ... словник, ... експедиція, ...
спостереження, ... лексика, ... словотвір, ... процес, ... залежність,
... територія, ... інститут, ... джерела, ... закономірність, ...
мислення, ... програма;
г) етика//естетика ... судова, ... лікарська, ... оформлення, ...
еволюційна, ... дипломатичних відносин, закон...;
ґ) культурний//культурологічний ... середовище, ... журнал, ...
освіта, ... завдання, ... концепції, ... людина;
д) завдання//задача ... конструктивне, ... чергове, ... з
математики, ... режисера, ... секретне, ... різнотипні;
е) музичний//музикальний ... родина, ... народ, ... пальці,
редакція, ... освіта, ... керівник, ... голос, ... мова, ...
училище, ... школа;
є) пам'ятка//пам'ятник ... гранітні, товариство...у спорудити...,
вивчати..., охороняти...;
ж) державний//державницький ... муж, ... гідність, . змагання,
... бюджет, ... кошти.
Вправа 25
Поясніть значення близькозвучних слів. Складіть з ними речення чи
словосполучення.
18
Фронтовий — фронтальний — фронтонний; функціональний

— функціонуючий; програмний — програмовий —
програмований; класний — класовий — класичний; фамільний —
фамільярний; соціальний — соціалістичний; тріумфуючий —
тріумфальний; телевізійний — телевізорний; формувати —
формулювати; культурний — ку;п>турницький —
культурологічний; печать — печатка.
Вправа 26
Визначте, до якої частини мови можуть належати подані слова. Оха-
рактеризуйте їх граматичну форму, розкрийте лексичне значення.
Поле-поле, коли-коли, друга-друга, раді-раді, парі- иарі, сталі-
сталі, долі-долі, цілі-цілі, дні-дні, бурі-бурі, буду-буду, їм-їм, карі-
карі, перли-перли, хижі-хижі, видру-видру, звір-звір, кризі-кризі,
лік-лік, біс-біс, рік- рік, ясна-ясна, зір-зір, краю-краю, милі-милі,
рота-рота.
Прочитайте поезії-двовірші Богдана Кравцева, які автор назвав тав- торимами.
Як називаються мовні засоби, які використовує поет? У дужках подається
назва двовірша.
1. Було колись, ще давньою добою, Що лицарі за правду йшли
до бою (Бувальщина). 2. На зло і негідь примикав повіки,
Негідником лишаючись повіки (Фарисей). 3. Чинив бешкет,
налившися вина — І потім клявся: не моя вина (Святенник). 4.
Найгірше, ставши на найвищій грані, Вчувати знов мелодії вже
грані (Натхнення). 5. В полуднє лежневі світило сонце — І він не
знав, чи справді це, чи сон це (Пробудження). 6. Осяяла його ідея
світла: літати, наче нетля, вколо світла (Відкриття). 7. Залізла
жаба у песячу буду І репетує: собакою буду (Претензії). 8.
Хвалився, у довги загрузнувши по шию: Із парчі й золота жупан
собі пошию (Оптиміст). 9. Настирливо теребив вірші і пісні, Такі
ж, як він, стерильні і пісні (Графоман). 10. Рубала криком, словом
злющим крила, Аж у сердеги підрубала крила (Ксантіппа). 11. Не
китицю, кулак під ніс 3 похмілля милій він підніс (Розставання).
12. Неславив ближніх — і, забувши втому, був наполегливий в
тому (Наклепник). 13. Возводив мури, грати й огорожі, Щоб лиш
для нього квігли його рожі (Егоїзм). 14. Казати в тузі звик: Не
хліб, а серце краю! — До розкоші звикавши у чужому краю
(Емігрант). 15. Збирався в далеку він дорогу — й доплентався з
хати лиш до
19
роїу (Неміч). 16. З села до міста хтіли прокладати міст, І вийшли з

сіл, та не дійшли до міст (Півдороги). 17. Ще за життя над ним
шакали хижі вили, Тягли його чорти, зашпигнувши на вили
(Пекло). 18. Під ближніми весь час глибокі ями гріб, Поки не
викопав собі самому гріб (Результат). 19. За владу над людьми
змагався він запекло, сильніш за жертви всі, за людський жах, за
пекло (Тиран). 20. Не тільки Ной, із люті й Хам синів За хамські
вчинки, за поглуми синів (Хамове насліддя). 21. Запитую тебе,
тремка далека зоре, Хто поле слів моїх під рунь озиму зоре (До
музи).
Складіть двовірші, римуючи слова і де я — ідея, за мету — замету, з міни —
зміни, з води — зводи, в тих — втих, до волі — доволі, з ради — зради, на Русі — в
русі, в тому — втому, з Риму — зриму, з віт — звіт, не суть — несуть.
•е Вправа 29
У реченнях виявіть повтори близьких звукових комплексів. Як їх
кваліфікувати?
1. Усесвіт твій німує і німіє {В. Стус). 2. Мучено. Мічено. В
дуліу нас мічено. 3. І фермери посадять помідори на шуканій
ошуканій землі. 4. Любіть травинку і тваринку. 5. Диви, дива! —
дивується трава. 6. Час пролітає з реактивним свистом, жонглює
будень святістю і свинством. 7. Моє життя потрощене мов жито і
так нам вільно, так повільно. 8. Сам Орфей не був корифей. 9. А
хай їй грець, тій Греції. 10. Загартований, загратований,
прикиданий землею. 11. Те, що принижує, — пронизує. Душа
образ не забува. 12. Не треба все валити на Прок- руста, коли не
маєш дару Златоуста (з творів Л. Кост.).
13. Цей пихатий жаб, ропух, розпух (Ю. Тарн.). 14. Порода наша
мудра від природи (В. Сим.). 15. Чорний біль Чорнобиль (В. Вовк).
16. Співати будем, пута забудем, славу здобудем (Б. Рубчак).
Як розуміти вислови «паронімічна атракція», «подолання звукової
нейтральності тексту», «консонантна паронімія»?
•о Вправа ЗО
Зі «Словника-довідника з культури української мови» випишіть по два- три
приклади розробки слів-паронімів та слів-синонімів.
Вправа 31
Поясніть відтінки у значенні слів-синонімів панорама, обрій, видноколо,
виднокруг.
20
•о* Вправа 32
Використовуючи тритомний «Російсько-український словник»:
запишіть українські слова-синоніми, які є відповідниками до російського
вислову по всем правилам;
перекладіть на українську мову російські вислови бурное море, бурная
радость, бурньїе аплодисменти. Випишіть до них синоніми;
запишіть українські слова-синоніми, які є відповідниками до російського
прислівника кругом. Які із слів-синонімів уживаються рідше? Які з них
діалектні? Як це позначено у словнику?;
запишіть українські слова-синоніми, за допомогою яких можна перекласти
російське слово вьюга. Які із слів-синонімів уживаються рідше? Як це позначено
у словнику?
Використовуючи «Словник-довідник з культури української мови»:
поясніть значення слів квиток і білет;
випишіть словосполучення із словами дружний і дружній. Поясніть їх
значення і особливості вживання;
поясніть, які відтінки у значенні слів та висловів батько—тато— отець;
олива—оліфа—олія; поширювати—розповсюджувати, яка година — котра година.
Є різні назви закладів харчування, серед них: кафе, бар, кавуярня, кафе-бар,
гриль-бар, фест-фуд, міні-бар, бістро. Які назви ви ще знаєте? Як розцінюєте їх
появу?
Якими дієсловами-синонімами можна перепрошувати когось, просити
пробачення? Які синонімічні вислови вживають, коли вітаються, прощаються?
Поясніть значення кожного з них, беручи до уваги особливості жанрового і
стилістичного характеру.
Які мовні формули вживають журналісти, вітаючись чи прощаючись з
телеглядачами чи радіослухачами? Яка програма вам подобається? А які
формули ви вживали б?
Чи нормативним є вислів вибачаюсь?
У мікротекстах, виписаних із творів Григора Тютюнника, підкресліть
синоніми. У які гнізда можна їх об’єднати? Перевірте, які слова словники не
фіксують.
1. Я прожогом кидаюся в садок, нагрібаю п’ятірнями сякого-
такого труску і розкладаю вогонь. 2. Я цілими днями никаю там
[на річці] і знаю кожну шпарочку. 3. А після дзвінка [учитель],
гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додому. 4.
[Хлопчик Микола] повагом натяг на голову шапку, став у чоботи і
пошкрьобав у сіни. 5. Бери, сержант Курпела, сімдесят тягачів,
сам во главу колони і паняй в тундру за лісом. 6. Складає Данило
21
у лаіпух своє добро, замикає сторожку, руїнницю в руки і гайда. 7.

|листоноша] чимчикує в село. 8. Старі сунули помалу, спираючись
па ціпки. 9. Устам цибав широко, розбризкуючи великими
чобітьми руді калюжки. 10. Отак помацки прошкуючи, натраплю
на загороду і дядькову їгорову сторожку. 12. Олесь нагріб
чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і,
вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через намети до
школи.
1. Там [у верболозах] він блукав до самого вечора.
2. Біля школи грюкнули двері. Діти товпами посунули по
домівках. 3. |Дід Данило] встав рано, покликав Кузьку, і вони
почимчикували до річки. 4. Заклавши руку за спину, Андрій
Волох швендяв по хаті — од столу до дверей і назад. 5. Антін
знову зашмарував по хаті, розмірковуючи про складні
господарські справи. 6. [Мотря, Василькова мати| рипала з хати у
двір і, загрібаючи ногами торішнє листя, човпла до хвіртки. 7.
Потім по долівці зачовгали босі материні ноги. 8. Одягнеться,
оббере на собі кожну пушинку і чебряє до контори. 9. | Мотря] ще
дівчатком забилася у двадцяті роки в Чернечу Слободу з
Катеринослава, коли там неврожай був. 10. Слідом за ним
[їжаком], поклавши вудочки на плече, дотупцяв і Арсен.
•е> Вправа 37
Доповніть синонімічний ряд. Розкрийте відтінки у значеннях слів- синонімів.
Використайте синонімічні словники.
Белькотів, бубонів, буркнув, бурмотів, варнякав, воркує,
гмикнув, гомонів, джеркотів, затараторив, мимрив, мовив, рече.
Вправа 38
З релігійних текстів (Святого Письма, молитов, колядок) та з текстів художньої
літератури випишіть перифрази до біблійних назв Бог, Ісус Христос, Мати
Божа.
Вправа 39
Перекладіть з російської мови на українську уривок із виступу акад. О.
Богомолова. Визначте, яку роль у ньому виконують евфемізми.
Для обозначений реально существующих явлений не нужно,
по-моему, каждьій раз искать подходящий звфе- мизм, а то вместо
забастовок у нас появляются «трудовьіе конфликтьі», вместо
инфляции и развала внутреннего рьінка — его
«разбалансированность», вместо частной собственности —
«собственность граждан» или «собст- венность трудового
хозяйства» (з газ.).
22
З газет (вкажіть яких) випишіть вісім—десять речень, у яких ужито перифрази.
Поясніть їх значення та художньо-естетичну функцію.
Подаємо українські вислови на позначення поняття «вмирати». Як їх
кваліфікувати?
Відійти від нас, піти в інший світ, піти в останню путь, навіки
заснути, покинув нас.
Доповніть ряд.
Вправа 42
Перепишіть речення і підкресліть антоніми. Охарактеризуйте їх. Визначте
словникові і текстуальні антоніми.
Слово — найтонше доторкання до серця, — воно може стати і
ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в
добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і
добре слово має радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне
— приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити й
вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти
сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в
людину і зародити невіру, надихнути на працю і скувати силу
душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово
може образити, приголомшити людину (В. Сухомл.). 2. Новий і
давній вік у час один сплелись, Софокла мудрого старий і юний
хори (М. Рил.).
3. І в епіцентрі логіки і стресу, де все змішалось — рідне і чуже,
цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні береже. 4. І
кожний фініш — це, по суті, старт. 5. Я в мантіях дощу, прозора,
як скляна, приходжу до живих і згадую про мертвих (Л. Кост.).
Вправа 43
Із збірника українських прислів’їв та приказок випишіть десять речень, у яких
використано антоніми. Розкрийте їх функцію,
Вправа 44
Запишіть назви публіцистичних і художніх творів, поетичних збірок,
кінофільмів: а) побудованих на антонімії; б) у яких влучно використано
оксиморон.
Вправа 45
Прочитайте уривки з творів Г. Сковороди. Яку функцію виконують у них
антоніми? Випишіть їх.
1. Змій, що тримає в роті свій хвіст, одкриває, що безмежний
Початок і безначальний Кінець, починаючи
23
кінчає і кінчаючи починає. 2. Брехливий, але й правдивий.

Безумний, але й мудрий. Злий, але він саме і благий.
3. Бог є у плоті людській. Є справді він у плоті видимій нашій,
нематеріальний у матеріальній, вічний у тлінній, єдин у кождому з
нас і цілий в усякому. 4. Непотрібне з часом псується в серці і
гине, а нове росте. Сіється загниле, встає запашисте; сіється
жорстке, встає ніжне; сіється гірке, встає солодке; сіється
стихійне, встає Боже; сіється нерозумне і сліпе, воскресає
премудре і провидче
Тексти зі Святого Письма порівняйте з поданими вище.
1. Правдиво, правдиво кажу вам: якщо пшеничне зерно,
впавши на землю, не помре, то залишиться само, а як помре, то
принесе багато плоду 2. [при воскресінні мертвих) сіється у
тлінні, возстас в нетлінні; сіється в пригнобленні, возстає у славі;
сіється у немочі, возстає у силі; сіється тіло душевне, возстає тіло
духовне.
Зі Святого Письма випишіть п’ять-шість речень, у яких вжито
антоніми.
Вправа 46
У поезії М. Вороного використані мовні засоби, пов’язані з антонімією.
Виявіть їх. Охарактеризуйте.
8ЕЇЧТЕІЧТІА
І сміх і плач — з одного джерела.
Вони бринять в однім акорді
З глибин таємності Добра і Зла,
Де бережуть їх душі горді.
І сміх і плач — се рідні два брати,
Коли від болю серце рветься.
Будь гордим же, не зраджуй серця ти,
Як плаче сміх, як плач сміється.
Вправа 47
Охарактеризуйте виділені вислови.
1. Гукала тиша рупором печальним (Л. Кост.). 2. Хіба не
кричав ти німо, що солодко стебла в’януть від запаху матіоли (Л.
Слюсак). 3. Смутком тоді щасливим повниться серце людини (М.
Рил.). 4. Вже з самого ранку я проклинаю, лютую і німим криком
кричу до себе. 5. Маланка вся скипала лихою радістю і жбурляла
йому в лице всю отруту (М. Коц.).
24
У текстах, виписаних із газет, допущені відхилення від норм у вживанні слів.
Визначте: а) слова, ненормативні для сучасної української літературної мови;
б) слова, використані у невластивому для них значенні; в) спільнокореневі
слова, вживання яких нічим не вмотивоване; г) неправильно сполучувані
слова.
1. Широкого поширення дістала заочна форма навчання. 2.
Прогулом рахується неявка на роботу. 3. Дякуємо за чуйне
відношення до самотніх людей. 4. Не раз чуємо звинувачення в
адрес нашої молоді. 5. Ця провідна думка була сконцентрована в
лекції-діалозі, яку зробив кандидат філософських наук. 6. Гості
познайомились з підприємством. 7. Це кидається в вічі кожному.
8. Він співставляв різні випадки. 9. У клубі світилося,
висвітлюючи на подвір’ї групки молоді. 10. Із-за запізнення весни
збіглися строки багатьох польових робіт. 11. Тільки спільними
зусиллями медпрацівників і населення можна попередити
серцево- судинні захворювання. 12. Це не вартує нашої уваги.
Вивчіть напам’ять фрагмент із поеми «Марія» Т. Шевченка. Виявіть
старослов’янізми, поясніть їх значення.
Все упованіє моє Щоб хрест-кайдани донесли
На Тебе, мій пресвітлий раю, До самого, самого краю.
На милосердіє Твоє, Достойно пітая! благаю!
Все упованіє моє Царице неба і землі!
На Тебе, Мати, возлагаю. Вонми їх стону і пошли
Святая сило всіх святих, Благий конець, о Всеблагая!
Пренепорочная, Благая! А я, незлобний, воспою,
Молюся, плачу і ридаю: Як процвітуть убогі села,
Воззри, Пречистая, на їх, Псалмом і тихим, і веселим
Отих окрадених, сліпих Святую доленьку Твою.
І Іевольників. Подай їм силу А нині
плач, і скорб, і сльози Твойого мученика Сина, Душі убогої —
убогій
Остатню лепту подаю.
Випишіть синоніми (перифрази).
Зверніть увагу на вживання великої літери в словах.
Вправа 50
Складіть словничок іншомовних слів, які можна використати в матеріалах на
теми «Міжнародне становище України», «Економічне життя мого регіону», «У
музеї українського мистецтва», «Метро», «У друкарні», «Прем’єра».
Вправа 51
Доберіть тексти, в яких вживаються інтернаціоналізми (десять— п’ятнадцять
прикладів). Використовуючи словники, поясніть їх значення, вкажіть на
походження.
25
Із газет випишіть десять—п’ятнадцять слів (у словосполученнях)

іншомовного походження, значення яких незрозуміле чи малозрозуміле для вас.
Використовуючи словники, поясніть їх.
Доберіть слова, що з’явилися порівняно недавно, з компонентом теле-у
радіо-, супер-, шоу, бізнес.
Вправа 52
До наведених слів доберіть іншомовні відповідники, подані в дужках.
Промисловість, продажність, обмін, рішення, всесвіт, відсоток,
краєвид, кіннота, лаштунки, льотчик, водій, воротар, кріпость,
уподібнення, півники, чиряк, сухота, обрій, кількісний, окислення,
показовий, недокрів’я, описовий, розумовий (космос, бартер,
ландшафт, пілот, ірис, асиміляція, резолюція, фортеця, голкіпер,
шофер, оксидація, анемія, процент, індустрія, кавалерія,
фурункул, квантитативний, експоненціальний, куліси,
туберкульоз, дескриптивний, інтелектуальний, горизонт,
корупція).
•ь Вправа 53
Наведіть приклади слів-англіцизмів у сучасній українській мові. Яке ваше
ставлення до них?
Зробіть коротке повідомлення на тему «Використання слів іншомовного
походження в пресі». Проаналізуйте дві газетні статті (на теми міжнародного
життя, економіки, мистецтва), даючи відповіді на запитання: 1) які групи слів
іншомовного походження вжито в аналізованих матеріалах, 2) з яких мов
запозичені ці слова, 3) чи зрозуміле Тх значення, 4) який відсоток іншомовних
слів містить проаналізований текст.
Вправа 55
Вкажіть, яке місце на шпальтах газет займають екзотизми й варваризми.
Проілюструйте вирізками з газет.
Поясніть, яку функцію в поданому уривку виконують виділені слова. Як
контекст допомагає розкрити Тх значення.
На четвертий день Сулеймана оточували улеми, його колишні
вчителі, наставники його синів... Танцювали кечеки — хлопчики
в жіночому вбранні. Блазні веселили люд. Меддахи розповідали
смішні історії. Карагйозники показували свої вистави про
пригоди витівника Кара- Гйоза... Борці —пехлевани показували
свою силу. Мамелюки влаштовували кінні ігрища. Увечері
засяяли вогнями півтисячі стамбульських джамій (Я. Загр.).
Зробіть повідомлення про лексичні особливості а) реклами в пресі; б) реклами
на радіо.
26
Ознайомтесь із працею (посібником, монографією на вибір) про українське
ділове мовлення, випишіть два-три зразки ділових паперів.
Випишіть з газети оголошення як зразок ділового мовлення; оха-
рактеризуйте лексику, властиву цьому стилю.
Виявіть помилки в оголошеннях, що розклеєні по вашому місту.
Вправа 59
Підберіть тексти, в яких є науково-технічні терміни (вісім—десять прикладів).
Використовуючи словники, поясніть їх значення, походження та функції.
•с> Вправа 60
Охарактеризуйте виділені слова. Поясніть їх значення і стилістичну функцію у
творі. Перевірте, чи зафіксовані вони в словниках.
1. Але найдужче впомку мені зимові вечори. 2. А живи собі
смирно та вштиво. 3. Чого це ви схарапудилися?
4. — То чий же ти будеш? — Нічий. Всіхній. 5. Пхаюся до
вогнища, простягаю до нього збуряковілі руки. 6. Ми того гада
полосатого в тюрму упечемо! 7. Крізь нього [сніг] сям і там
видніються силуети хат, машин, підвід (Гр. Тют.).
1. Група готує на радість фанів новий альбом. 2. Адже це хіт
турецького Майкла Джексона Таркана. 3. Потім на них
[викрадених лімузинах] шикували «круті» чернівецькі хлопці. 4.
Забамбуленого, очманілого від безгрошів’я люду.
5. Споглядати їхні ситі фізії. 6. Клієнт віддає мені «бакси», а я
йому «ляльку» замість грошей. 7. Я волію, аби мою роботу
оцінювали профі. 8. Той, хто стверджує протилежне, блейфує. 9.
Як це не дивно, «кидали» мають свої закони і навіть моральні
принципи. 10. Реальний проект бюджету, запропонований
Кабінетом Міністрів, неоліваки відкинули. 11. Відбудуться лекції
з древньо індійської філософії, а також роздача халави [індійські
солодощі] на халяву (з газ.).
Зі «Словника української мови» (т. З, с. 7—19) випишіть десять діалектизмів.
Дайте їм характеристику, вкажіть на значення, функції у мові. Наведіть інші
приклади.
Вправа 62
Вкажіть, які різновиди діалектизмів (лексичні, фонетичні, словотвірні) можна
виділити серед поданих українських назв картоплі.
Бульба, бараболя, буля, бульмани, мандибурка, крумп- лі, ріпа,
біб, картохлі, карчохі, картофель, картошка.
27
Які діалектні назви на позначення продуктів харчування вживають у

вашій місцевості?
Підготуйте повідомлення на тему: «Спостереження над використанням
діалектизмів у мові ЗМІ».
Вправа 63
Проаналізуйте функції жаргонізмів в уривку з твору «Хлопська комісія»
1. Франка.
Е, що то ви, молоді яндруси, говорите!.. По місту тротуарами
ходять та ходаки з долин висмикують — велика штука! А
зловлять хатраки, то також що? Заведуть на дідівню, кобзнуть там
чи й не кобзнуть, та й по всій історії... Ремесла ніякого не вмію, ні
поля, ні ролі не маю, до роботи ніхто мене не прийме, тілько одно
й лишаєсь, що бухацька кумпанія.
С л о в а д л я д о в і д о к : хлопець, злодій; красти з кишень;
витягати портмоне; поліціянти; поліція; вдарити; злодійський.
Вправа 64
В уривку з твору «Лель і Полель» І. Франка виявіть слова стилістично
марковані. Охарактеризуйте їх.
— Владку! Начку! де вас дідько носить? — Лізуть собі, як той
лелюм-полелюм. — Поросюки! Сказали, що прийдуть сюди о
першій, а вже скоро другу будуть бити! — Дати їм у карк по
разові, хай вчаться дотримувати слова!
— Попсувати їм фронт! — Закобзити попід щаблі! — Заїхати
обом межи липки, щоб їм войтик закапував! Такі вигуки й
делікатні пропозиції чулися посеред великої галасливої юрби
вуличних дітей.
С л о в а д л я д о в і д о к : битимуть іншу людину; дати їм по пиці;
поштурхати попід ребра; ударити їх межи очі, щоб їм аж місяць засвітив.
Вправа 65
Запишіть десять речень з молодіжного жаргону.
Вправа 66
Із одинадцятитомного «Словника української мови» випишіть по п’ять слів із
позначкою і с т з а с т . З’ясуйте значення виписаних слів. На основі ілюстрацій,
що подані в словникових статтях, укажіть на особливості функціонування
таких слів.
З історичного словника української мови випишіть десять слів- архаїзмів.
Поясніть їх значення.
Вправа 67
У текстах з творів П. Тичини та Остапа Вишні визначте авторські неологізми.
Вкажіть на їх функцію та спосіб утворення.
28
1. Ти узорами узорсь, до глибші переирозорсь. 2. Радійте, гори,

в синій піднебесності. Радійте, ріки й давнії ліси. Такої ж не було
ще. в нас чудесносності — воістину казкової краси. 3. Згадавсь
чомусь Іван Франко і вічно- думна Леся Українка. 4. Всі про них
читають, всі про них знають, і всі чекають, хто ж кого
перехазяйнує: чи Федір Іванови1! Дубковецький Макара
Онисимовича Посміт- ного «перефедорить», чи Макар
Онисимович Федора Івановича «перемакарить». 5. От ви знайдете,
у кого з наших колгоспників більше трудоночей, трудопразників,
трудобазарів і взагалі трудопрогулів, ніж трудоднів. 6. Гагара
думає, що ви пудритесь чи взагалі туалетитесь.
Вправа 68
Випишіть антоніми — лексичні і контекстуальні. З’ясуйте, як у різних
словниках, енциклопедіях пояснюють слова націоналіст, націоналізм,
націоналістичний. Прокоментуйте вислів «український буржуазний
націоналізм», який широко використовувала тоталітарна система.
Націоналізм і шовінізм
Націоналізм — це філософія виживання і буття нації, тоді як
шовінізм — це філософія поневолення і гноблення інших націй. В
основі націоналізму — національна ідея, в основі шовінізму —
великодержавно-імперський інтерес. Націоналізм починається з
любові до свого, шовінізм —із ненависті до чужого. Мета
націоналізму — свобода своєї нації, мета шовінізму —
поневолення іншої. Націоналізм трактує інтернаціоналізм як
міжнаціональні взаємини на засадах рівності націй, шовінізм
перетворює інтернаціоналізм у засіб денаціоналізації народів і
підпорядкування їх Імперській чи великодержавницькій ідеї. Для
націоналістів національні ознаки інших, їхні святині, символи,
традиції тощо —об’єкт поваги й пошанування; для шовініста — це
те, що необхідно негайно знищити, викорінити і замінити своїм.
Націоналізм облагороджує членів своєї нації, шовінізм веде свій
народ до морального звиродніння. Націоналізм народжує подвиж-
ників, -мучеників і героїв; шовінізм — убивць, грабіжників,
яничарів, холуїв. Опора націоналізму — найбільш свідомі, чесні і
порядні люди; опора шовінізму —людська підлота. Націоналіст
завжди бореться, щоби відстояти своє; шовініст, щоб загарбати
чуже. Націоналізм зацікавлений у зростанні добробуту своїх
громадян — це
29
зміцнює національну державу; шовініст зацікавлений у

протилежному, бо ситих важче нацьковувати на інші народи, а без
цього послабиться диктат держави, розпадеться Імперія.
Націоналізм породжує демократію — стосунки рівних; шовінізм
веде до диктатури, бо ділить суспільство на гнобителів і
гноблених. Відсутність чи брак націоналізму губить націю;
відсутність чи хоч послаблення шовінізму розкріпачує народи...
(В. Іван.).
Вправа 69
Із тексту випишіть слова на позначення негативних рис людини та ТТ дій.
Доповніть цей тематичний ряд. До десяти слів доберіть антоніми.
Випишіть три слова і підберіть до них синоніми. Користуйтеся
«Практичним словником синонімів» С. Караванського.
Сізіф
Ніхто в усій Греції не міг зрівнятися підступністю, хитрістю і
спритністю з Сізіфом. Хитрість допомогла Сізіфові зібрати
незліченні багатства у себе в Корінфі; далеко йшла слава про його
скарби.
Коли прийшов до нього бог смерті, похмурий Танат, щоб
звести його в сумне царство Аїда, то Сізіф, який уже раніш відчув
наближення бога смерті, підступно обманув бога Таната і закував
його в кайдани. Перестали тоді на землі вмирати люди. Ніде не
справляли більше пишні похорони; перестали приносити й жертви
богам підземного царства. Порушився на землі лад, заведений
Зевсом. Тоді громовержець Зевс послав до Сізіфа могутнього бога
війни Ареса. Він звільнив Таната з кайданів, а Танат вирвав душу
Сізіфа і відвів її в царство тіней померлих.
Але й тут зумів зарадити собі хитрий Сізіф. Він сказав
дружині своїй, щоб вона не ховала його тіла і не приносила
жертви підземним богам. Послухала чоловіка дружина Сізіфа. Аїд
і Персефона довго чекали похоронних жертв. Усе нема їх!
Нарешті наблизився до трону Аїда Сізіф і сказав володареві
царства померлих, Аїду:
— О володарю душ померлих, великий Аїде, рівний
могутністю Зевсові, відпусти мене на світлу землю. Я звелю
дружині моїй принести тобі багаті жертви і повернусь назад у
царство тіней.
Так обманув Сізіф владику Аїда, і той відпустив його на
землю. Сізіф не повернувся, звичайно, в царство Аїда. Він
залишився в пишному палаці своєму і весело бенке
зо
тував, радіючи, що один з усіх смертних зумів вернутись з

похмурого царства тіней.
Розгнівався Аїд, знову послав він Таната по душу Сізіфа.
З’явився Танат до палацу найхитрішого з смертних і застав його
за розкішним бенкетом. Вирвав душу Сізіфову богам і людям
ненависний бог смерті; назавжди відлетіла тепер душа Сізіфа в
царство тіней.
Тяжку кару відбуває Сізіф у загробному житті за^всю
підступність, за всі обмани, які вчинив він на землі. Його
засуджено викочувати на високу, круту гору величезний камінь.
Напружуючи всі сили, працює Сізіф. Піт заливає йому очі від
тяжкої праці. Все ближче вершина, ще зусилля, і скінчена буде
праця Сізіфа, але виривається з рук його камінь і з шумом
котиться вниз, здіймаючи хмару пилу. Знову береться Сізіф до
роботи.
Так вічно котить камінь Сізіф і ніколи не може досягти мети
— вершини гори (за Овідієм).
Вправа 70
З поданого тексту: а) випишіть антоніми, покажіть засоби творення
антитези. Поясніть їх функцію у тексті; б) випишіть архаїзми.
Використовуючи історичні словники, поясніть їх значення.
Не забувайте
Насамперед не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте
їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити
людину. Хто б то не був, правий чи винний перед вами, не
вбивайте і не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не
губіть християнської душі...
Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі, а скажіть:
сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми. Старих шануйте, як
батька, а молодих, яко братів...
При старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим
підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без
лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом,
не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати
донизу, а душу вгору.
В домі своєму не ледачкуйте, а за всім приглядайте самі, не
покладайтесь на тіуна або на отрока, щоб не посміялися люди ні
над домом вашим, ні над вашим обідом. На війну вирушивши, не
лінуйтесь, не сподівайтесь на воєвод; ні їжі, ні питпо не
віддавайтесь без міри, ні солодкому сну.
31
Брехні остерігайтесь, і пияцтва, і облуди, від того душа гине і

тіло. Куди б ви не верстали шлях своєю землею, не давайте
отрокам своїм чинити зло і шкоду ні селам, ні посівам, щоб люди
не проклинали вас. А куди б не прийшли і де б не зупинилися,
напійте і нагодуйте нужденного. Хворого навідайте, покійника
проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні. Не проминіть
ніколи людшгу, не привітавши її, і добре слово їй мовте...
А тепер повідаю вам, діти, як трудився я в походах і на ловах з
тринадцяти років. Спершу я на Волгу пішов, лісами, крізь землю
в’ятичів послав мене батько гуди, до Ростова-Суздальського. Тією
ж зимою послали мене брати в Берестя на пожарище, що поляки
попалили, і там я правив містом утихо мире ним... Потім послав
мене Святослав у Польщу, ходив я до чеського лісу і ходив у тих
землях чотири місяці. Коли Святослав помер, знов я ходив у
Смоленськ, а із Смоленська повернувшись, пройшов крізь
половецькі війська з боєм до Переяслава і застав там батька, який
повернувся з походу. А потім того ж літа ходили ми з батьком до
Чернігова битися з Борисом і Олегом і перемогли їх. Знов
ганялися за половцями, і гнали їх за Хорол, і обоз їхній великий
взяли. А на весну посадив мене батько в Переяславі вище від всіх
братів. І билися ми з половцями, і ходили до Дніпра за річку
Супій. І на шляху зустріли нас раптово половецькі князі з
вісьмома тисячами воїнів, і ми хотіли з ними битися, та наша
зброя була відправлена вперед на возах, і ми вступили в місто
Прилуки. А наступного дня пішли ми до Білої Вежі: перебили
дев’ятсот половців і двох князів їхніх узяли, Осеня і Сакзя, і
тільки два воїни їхні втекли. І знову, після смерті батька, на
Стугні билися ми з половцями до вечора, билися біля Халеп’я,
села над Дніпром, а потім мир уклали з їхніми князями...
Не осудить мене, діти, або хто інший, хто прочитає моє слово:
не хвалю я ні себе, ні своєї сміливості, а хвалю я силу Творця і
прославляю милість його за те, що він мене, грішного і слабого,
стільки років охороняв од смертельної небезпеки, і не лінивим
мене створив, а на всякі людські діла достойним. Прочитавши цю
грамотицю, постарайтеся робити добрі діла на землі, смерті, діти,
не бійтеся ні на війні, ні од звіра, труд виконуйте мужський, як
вам те нодобає («Повчання Володимира Мономаха»).
32
Вправа 71
З тексту випишіть а) слова, запозичені з інших мов; б) слова, утворені на базі
запозичених. Поясніть, яким чином освоюються запозичені слова.
Розплата
Дніпро, ця священна ріка українського народу, так поетично
оспівана Гоголем і Тарасом Шевченком, ріка, з якою для нас
пов’язана епохальна подія вітчизняної історії — хрещення Русі, —
ця ріка в наші дні почетвертована, пошматована, поділена на так
звані «штучні моря» і, втративши динаміку течії, щоліта гниє на
величезних площах ядучими синьо-зеленими водоростями. В
аспекті екологішгому Україна сьогодні якоюсь мірою може
правити людству за образ недалекого майбутнього, постає
моделлю самої планети, що швидко виснажується, де Червоні
книги уже не вміщують усіх видів, колись незліченних, флори і
фауни, що нині гинуть, так бездумно, з такою пожадливістю
винищувані людиною. Все — від зелених лісів Амазонії й до
північної тундри, від жайворонка в українському небі і до
океанських китів, що, ніби на знак протесту, кінчають життя
самогубством, — усе живе охоплене передчуттям екологічної
катастрофи, за яку відповідає все той же Йото заріепз.
Озброюючись досягненнями науки, навчившись у масштабах
небачених знищувати все живе в своєму невтримному
споживацькому засліпленні — ось так ми зійшли на вершину XX
століття і ось такими зустрічаємо нове тисячоліття людської
цивілізації.
Чорнобиль став зловісним знаком щонайсильніших
саморуйнівних дій людини, найдраматичнішою поразкою в її
такому нерозумному протиборстві з природою. Явившись під
знаком біблійної «звізди Полин», той чорний Чорнобиль став
якщо й не розплатою, то якнайсерйознішою пересторогою нашому
варварству, легковажності, ненаситному споживацтву,
технократичній сваволі, що дозволяє собі знущатися з природи,
нашої одвічної матері й заступниці.
Відомо, що застережень не бракувало. Геніальний Вер-
надський, перший президент Української академії, мандруючи
замолоду рідними краями, опинившись десь на берегах Прип’яті,
в дрімучих пущах Полісся, нібито зізнавався друзям, що відчував
у цих місцях якийсь незрозу
33
мілий, майже містичний жах і жартома пояснював свій стан: а чи

не затаїлася десь тут нечиста сила? Чи ж не дивно, що саме в цих
місцях, які чимось стривожили вченого, насторожили його
ішуїцію, згодом якраз і спорудили блоки Чорнобильської АЕС?
Ну, хай то легенди... Але ж набагато пізніше академік Капіца вже
цілком серйозно застерігав, аби атомні станції не будувати в
густо- населених регіонах європейської частини країни, що їх
місце —у віддалених пустельних районах (О. Гот.).
Вправа 72
З рецензії на книгу Євгена Наконечного «Украдене ім’я» а) випишіть слова та
вислови на позначення політичних понять; б) з’ясуйте, яку роль у цьому тексті
виконують варваризми; в) випишіть десять слів, значення яких малозрозуміле
для вас. Використовуючи словники, з’ясуйте їх значення.
Таємниця украденого імені

У час, коли такі російські журнали, ж «Наш совре- менник»,
«Молодая гвардия» та «Москва» зі шкіри вилазять, аби довести,
яка страшна загроза нависає над світом в особі «жидів», а
існування суверенної України, на їхню думку, загрожує
безпосередньо російській державності, поява книги Євгена
Наконечного «Украдене ім’я» особливо є доречною. Адже журнал
«Москва» навіть розпочав видавати цілу серію «Пути русского
имперского созна- ния», в якій виспівує ту ж стару пісеньку, що і
за царя- батюшки: нєт, нє било і нє может бить! При чому не
тільки української мови, але й самого народу. Зокрема, всі без
винятку автори цієї серії не визнають назви «Україна», вживаючи
натомість «Малоросія».
Знову з’явилися статті, що доводять нашу меншовартість: і
Україна — це окраїна, і Русь — це Росія, а мова українська —
вигадка німців та поляків. Понадто — для доказу штучності
української мови наводять довжелезні списки слів, які збігаються
з польськими. Так ніби не можна навести ще довші списки
російських слів, що збігаються з німецькими.
«Если русское общество и государство будут бездейст- вовать,
признавая свершившимся факт появлення на ма- лорусских
землях государства «Украйна», не стремясь раз- венчивать
всевозможньїе русофобские мифьі, усиленно внедряемьіе в
украинское общество и в сознание малорос-
2 о-зз
34
сов, проживающих на территории России, то через очень

нсбольшоіі срок наша Родина столкнется, возможно, уже с
иепреодолимьіми проблемами в лине государства «Украйна».
вступившого В НАТО И Ю1Х)ВОГО к войне с Россией в любіііх
коалипиях. Пока не позлно, пало указать всем на историческую
правду «украинской» проблеми, беспри- страстно огделив от зтой
правдм наслоения «украинской» пропаганди».
А далі йдуть тлумачення термінів «Україна» та «українці» як
абсолютно штучних і гаких, що не мають права на ісігуванпя.
У Львові на книжкових розкладках можна побачити книгу
«Монархи России», де, окрім усіх київських та чернігівських
князів, знайшлося місце і для князів та королів галицьких —
Романа, Данила, Лева. Гасло «еди- ной и неделимой» усе ще
надихає окремих патріотів, як надихає воно Мілошевича, котрий
не може змиритися з тим, що хорвата й босняки відокремилися від
сербів, хоч і розмовляють однією з ними мовою. Та скупий
платить двічі, і на черзі вже бачимо Чорногорію, а там чого
доброго й Воєводина надумається.
Тим часом у праці Наконечного на величезній кількості
матеріалів показано, що Європа називала Руссю лише Україну, а
Росію знала тільки як Московію. І це не версії, чи припущення
дослідника, а свідчення сучасників, дані тогочасних картографів.
«Навіть після перейменування Петром І в 1721 році
«Московського царства» в «Російську імперію», в Західній Європі
трималися старі традиційні терміни «Московія», «московити», —
пише автор. — Ще 1869 р. французький політик К. де Лямар
писав: «Історія не повинна забувати, що до Петра І той народ,
який ми нині називаємо руге- нами, звався руським, або русинами,
і його земля звалася Руссю, а той народ, який ми звемо руським,
звався москвинами, а їхня земля Московією. В кінці минулого
століття всі у Франції і в Європі добре вміли відрізняти Русь від
Московії».
Тим часом Мала Русь — це зовсім не те, що бачать у ній
російські шовіністи й дилетанти від історії, бо Мала вона не тому,
що — мала. Автор книги наводить свідчення не тільки зарубіжних
істориків, а навіть і окремих російських, які тлумачать термін
«мала» як назву метрополії, звідки нація розселилася на нові
терени, на велику
35
землю. Бо як є Велика Британія, то є й Мала —Бретань на півночі

Франції. Так само історія знає Малу і Велику Грецію, Вірменію,
Польиіу. Та Й ми в Галичині часто називаємо Східну Україну
Великою.
У книзі також йдеться про те, як було знищено ще один
слов’янський народ — новгородців, які не бажали зливатися в
одне ціле з московитами. Московщина вогнем і мечем викорінила
їхню самосвідомість. Автор поставив перед собою дуже конкретне
завдання — розібратися з термінами і виправити плутанину, яка
виникає інколи від незнання, дослідити історію появи термінів
«Україна», «Русь», «Московія», «москаль», «кацап» і, звичайно ж,
«хохол». Є багато версій щодо їхньої етимології, і читачеві
надається можливість самому з’ясувати, хто з дослідників має
більшу рацію. Інколи автор аж занадто відсторонюється і,
висвітлюючи чергову версію, не дає їй оцінки. Тим часом для
недосвідченого читача це може сприйматися як прихильне
ставлення до такої версії.
Останній розділ книги присвячений термінам «жцд» і «єврей».
Навівши чимало прикладів історичних джерел на доказ того, що
обидва слова мають однакові давні корені в українській мові, С.
Наконечний схиляється до думки поета з Канади Яра Славутича:
«Чи варто нам оте слово «жид» так завзято боронити, як це
роблять деякі гарячі голови з піною на устах? Адже не становить
воно для нас ніякої святості. Наприклад, мені однаково, як євреї
хочуть себе називати». «Не варто по-фарисейському роздирати
шати над нібито російським словом «єврей», — пише автор
дослідження. — Етнонім цей семітського походження і робити з
нього грізний засіб русифікації несерйозно». І справді, слово
«єврей» зафіксовано в Києві уже в 988 р. в богослужебних книгах,
писаних болгарами, а потім у XI ст. в Остромировому Євангелії.
Є. Наконечний, ствердивши, що антисемітизм ніколи не був
для України офіційною ідеологією, слушно ставить питання про
те, що час, нарешті, перестати ображати народ Старого Заповіту
во ім’я благоденства України: «Невже, навішуючи одне на одного
образливі ярлики, ми віримо в їх очищувальну силу?».
Закінчуючи свої роздуми на цю дратівливу тему, автор
перефразовує Карнегі: «Створіть народові добре ім’я, щоб він міг
жити відповідно до нього». Треба визнати, що Є. Наконечний
знайшов найдохідливіший аргумент проти
36
вживання слова «жид»: не роби комусь того, чого не хочеш, аби

робили тобі. Адже, коли нас вражає зверхнє «малорос» і ми не
бажаємо чути його, то скільки б не доводили науковці, що в цьому
нічого образливого нема, а навпаки комплімент — доказ того, що
саме Україна була землею обітованою східних слов’ян, —легше
нам не стане. Відповідно таке саме право мають і євреї. Якщо
українські євреї не хочуть, аби українці називали їх «жидами», то
скільки б ми не доводили, що решта слов’ян вживають слово
«жид», все ж не маємо іншої ради як тільки скоритися цьому
бажанню. Хоча й поміж євреїв трапляються оригінали, які
полюбляють себе називати «жидами». Назву бодай українського
поета і перекладача, який живе у Мюнхені, Мойсея Фішбейна.
Ну, та це винятки, які лише підтверджують правило (Ю.
Винничук).
З тексту випишіть суспільно-поетичну лексику. Використовуючи словники,
поясніть значення і походження виписаних слів. Поясніть значення і
походження слів манускрипт, літопис.
Козацький літописець
Хтось із великих людей сказав: «Усе минає, а слово
залишається». Зникають у безвісті держави, володарі, раби, на
порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева,
пересихають ріки, гори перетворюються на купи каміння, все стає
тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе
крізь час голос людської душі. Це — одне з найбільших див
нашого світу. Диво написаного слова, яке пережило століття й
покоління.
Ми майже нічого не знали б про давню давнину, аби історія не
подарувала нам літописців, людей, мобілізованих словом і
правдою на виконання свого обов’язку перед далекими
нащадками. Літописці — посланці з далекого минулого у далеке
майбутнє, зв’язківці між епохами. Здебільшого безіменні, вони
анітрохи не дбали про свою славу, не прагнули залишитися в
історії. Головним для них було те, аби все, чим жили їхні
сучасники, зафіксувати в слові, пронести крізь провалля часу.
У науці широко знаний манускрипт під назвою «Літопис
Самовидця». Таку назву дав йому свого часу письменник
Пантелеймон Куліш. Невідомий автор сам був оче
37
видцем і учасником подій, про які він оповідає в своєму літописі,

хоча він тільки два рази згадує в тексті про свою присутність гам.
Однак історики з’ясували, що автор не користувався ніякими
джерелами, а отже, писав про те, що було безпосередньо в нього
перед очима.
Події літопису охоплюють другу половину XVII століття —
особливо складні для розуміння часи в Україні. На початку його
автор коротко характеризує всі ті причини, які й привели до
початку війни нашого народу проти шляхетської Польщі.
Завершуєтеся літопис подіями 1702 року. В ньому згадується
велика кількість людей: усі визначні козацькі проводирі,
починаючи від Богдана Хмельницькою й закінчуючи Іваном
Мазепою, полковники, генеральні писарі, обозні, сотники,
польські шляхтичі, російські вельможі. За «Літописом
Самовидця» можна також вивчати тодішню географію України: в
ньому сотні назв різних населених пунктів, у яких відбувалися
події.
Учені різних часів намагалися з’ясувати, хто ж автор цього
літопису. Знову й знову вивчали всіх відомих — та й не дуже
відомих — людей тодішньої епохи. Шукали автора і серед
козацької старшини, і серед духовних осіб, і серед міщан.
Висловлювали найнесподіваніші гіпотези, з’ясовували рівень
освіченості й відповідні епізоди з біографій усіх можливих авторів
літопису.
Нарешті більшість дослідників зійшлася на думці, що літопис
вийшов з-під пера генерального підскарбія Січі Романа Ракушки-
Романовського, який цілком заслужено вважається видатним
державним діячем України другої половини XVII століття.
Козак, сип козака, Роман Ракушка з’являється в реєстрах
уперше 1649 року. Згодом він уже згадується як ніжинський
сотник, далі — полковий суддя, згодом — одна з найпомітніших
осіб в уряді гетьмана Івана Бргохо- вецького. Кінець
гетьманування Брюховецького — і Роман Ракушка вже особа
духовного сану, що має свою парафію в Лівобережній Україні.
Помер вісімдесятилітній Ракушка-Романовський 1703 року.
Читаючи «Літопис Самовидця», відчуваєш в його авторові
справжнього патріота рідної землі. З болем пише він про
сплюндровані татарськими набігами українські села, про кривди,
яких завдавали людові польські жовніри й російські воєводи. Не
приховує різкого осуду на адресу тих козацьких ватажків, які
починають міжусобиці і втя
38
гують у них тисячі людей. Слова активного осуду йдуть на адресу

тих гетьманів (включаючи і Богдана Хмельницького), які
вступали у воєнний союз із кримськими татарами. Адже це
призводило кожного разу до жахливого розорення краю. Взагалі,
про діяльність кожного з гетьманів літописець говорить тверезо й
критично; його анітрохи не гіпнотизує авторитет жодного з них.
Усе це дає підстави стверджувати, що автор літопису — не тільки
людина глибоких патріотичних почувань, а й самостійно мисляча,
добре обізнана в усіх внутрішніх і зовнішніх проблемах України.
«Літопис Самовидця» став не тільки важливим джерелом для
вивчення історії України, серйозною основою для пізніше
творених літописів Григорія Граб’янки й Самійла Величка. Він
значною мірою впливав на наступні покоління істориків України.
Охоче зверталися — та й сьогодні звертаються — до нього
польські, російські, білоруські історики. Свого важливого
значення він не втратив і донині (А/. Слабошп.).
У тексті виявіть засоби, характерні для газетно-публіцистичного стилю.
На його основі складіть текст наукового стилю.
Не зраджу тебе , Україно!

Агатангел Кримський — один з найбільших поліглотів світу,
знавець кількох десятків мов. Він був визначним істориком
Сходу, східних мов і літератур, відомим дослідником української
мови та її діалектів, автором численних книг з історії Персії і
Туреччини, перського театру, історії української мови і
української літератури, автором граматики української мови,
етнографом і фольклористом, поетом і перекладачем, завзятим
критиком і публіцистом, видавцем і редактором.
Щирий друг і вірний побратим Івана Франка і Лесі Українки,
Агатангел Кримський був великим і діяльним патріотом України.
Присягнувши на Шевченковому святі Україні, рідному народові,
Кримський поклав на олтар Вітчизни все життя.
Агатангел Юхимович Кримський, всесвітньовідомий учений,
народився 15 січня 1871 в містечку Володимирі- Волинському в
сім’ї вчителя історії, предки якого походили з бахчисарайського
татарського роду.
39
Агатангел Кримський з дитячих років вільно володів

німецькою, французькою, англійською, польською мовами. Під
час навчання в колегії П. Галагана він опанував грецьку, турецьку,
італійську, староєврейську та санскритську мови. Такий міцний
підмурок відкривав перед юнаком широкі перспективи. І після
закінчення інституту східних мов у Москві він вступає на
історико-філологічний факультет Московського університету.
Після закінчення навчання А. Кримський складає магістерські
іспити з арабської та слов’янської філології, і того ж року його
відправляють у дворічне наукове відрядження до Сирії та Лівану
для вдосконалення арабської та інших семітських мов.
Перебуваючи на Сході, вивчає писемні джерела, в яких містяться
цінні відомості про Україну ще з дохристиянської доби.
Повернувшись до Москви, молодий вчений обіймає кафедри
арабської філології та тюркських мов у Лазаревському інституті.
Але думка працювати на користь рідного народу не залишала
його.
У листопаді 1918 року разом з В. Вернадським, Д. Ба- галієм,
О. Левицьким, П. Тутківським А. Кримський був обраний дійсним
членом Української академії наук. Кримський став активним
організатором і першим секретарем Всеукраїнської Академії наук.
Але з приходом до Києва більшовицької окупації праця в Академії
супроводжувалася суцільними утисками.
Найбільше прикрощів мав А. Кримський у 30-ті роки, коли з-
під його пера вийшла в світ «Історія Туреччини», за яку його
відлучили назавжди від його ж дітиіца — Академії наук.
У 1941 році всесвітньовідомого вченого заарештували
співробітники КДБ.
Які обставини арешту А. Кримського?
Про це довідуємося зі справи № 148001, що тривалий час
зберігалася в архівах КДБ. 19 липня 1941 року з Києва до
Звенигородки прибув уповноважений Гусєв, який, незважаючи на
хворобу вченого, заарештував його і повіз до столиці, де в
катівнях найвищої каральної інстанції його допитували сержант
держбезпеки Сєкарєв, а згодом у Харкові — лейтенант Костиков.
Допитували переважно посеред ночі по 4-5 годин, не даючи не
тільки їсти, а навіть і води.
Восени 1941 року А. Кримського разом з іншими в’язнями
товарним поїздом відправили до Казахстану.
40
Свої останні дні Агатангел Кримський доживав у тамтешній

в’язниці № 7 у невеличкій камері, де було 40 осіб. Однак
донедавна про останні дні славетного вченого ніхто нічого не
знав. Тільки через 50 років до нашої Академії наук надійшов лист
з Бєлгородської області від Івана Юхимовича Гречихіна,
співкамерника А. Кримського, який сповістив світові про одну з
найстрашніших трагедій: «Помер А. Кримський у камері
смертників кустанайської тюремної лікарні № 7 25 січня 1942
року. На всіх відділках тюрми впродовж кількох днів
поширювалася трагічна звістка: «Кримський помер! Кримський
помер!» Спочатку його, як і інших, не ховали, бо надворі був
сильний мороз —більше 40 градусів. Трупи роздягали, не
залишаючи при них ніяких докумеїггів, навіть бирок, і складали
стосами під тюремну стіну заввишки два метри у два ряди.
Довжина була більше 30 метрів. А коли стало тепло, викопали
спільну яму і скидали трупи туди».
Людство зберегло у своїй пам’яті немало зламаних доль і
трагічних розправ, що їх чинили підступні вороги людського
генія. Серед цих жертв багато славних імен — Ко- перник, Галілео
Галілей, Ян Гус... Однак геноцид проти українського народу, який
здійснювали московські жандарми та їхні спадкоємці —
більшовицькі варвари, перевершив страхіття всіх віків, разом
узятих (з газ.).
Вправа 75
Подаємо чотири фрагменти із книги французької ученої Жаклін Рюс «Поступ
сучасних ідей», шо вийшла в українському перекладі (К., 1998). Випишіть з них
слова-терміни, визначте, поняття яких галузей знань вони називають.
Засоби масової інформації і культура

Захворювання культури, і навіть її деградація, віддзеркалюють
процес зубожіння думки, спричинений засобами масової
інформації і передусім телебаченням. Чим більше поширюється
сфера комунікації, тим убогішим стає її зміст, якість засобів
виразу й обсяг комунікації перебувають звичайно в обернено
пропорційній залежності: коли ми хочемо, щоб нас розуміли всі,
тоді, наприклад, треба ввести у сферу користування спрощену
французьку мову, обмеживши її кількома сотнями слів.
Засоби масової комунікації знищують культуру насправді з
більш глибокої причини, яку добре розтлу
41
мачила Ганна Арендт у своїй «Кризі культури». Розвиток техніки

дає людям змогу мати все більше й більше дозвілля: таким чином
вони дістають у своє розпорядження чималі відтинки часу, які
можна заповнити розвагами. Внаслідок такого стану речей
індустрія розваг змушена безперервно виробляти нові об’єкти
споживання і з цим наміром вона грабує великі творіння культури,
спотворюючи їх, можливо, в необоротний спосіб. «Адаптувати»
«Червоне й чорне» — хіба це не означає звести нанівець його
художню правду і таким чином знищити культурну традицію?
Прихильники модернізму, більш або менш несвідомо, зробили
значний внесок у проголошення «права на відмінність», що
пошматувало культуру на клапті, зрівнявши всі суспільні та
культурні форми. Відтоді рок-концерт прирівняли за знаігущістю
до творів Монтеня. І в цій тотальній зрівнялівці занепадає
Універсальність Думки.
Варварство нового типу проникає в наше суспільство: наукове
знання, віддаючи першість математичній та геометричній
ідеалізації перед якостями з почуттями (така суть галілеївського
задуму) витісняє зі світу духовне життя і суб’єктивізм; і справді,
хіба сучасний космос науки не має тенденцію виключати з життя
дух і все те, що робить нас людьми: вразливість, емоційність
почуття і пристрасті, одне слово, таке собі «афективне знання»?
Отже, йдеться не стільки про кризу культури, як про її
радикальну руйнацію.
Ось така це обвинувачувальна промова: похмура й палка.
Суспільство без культури, без мистецтва, без етики, без релігії —
чи можливо собі таке уявити? Воно вже існує — і воно зробило
нас чужими духу. Якщо еллінська культура — і багато інших
цивілізацій, що пішли слідом за нею, — мислила в категоріях
Знання, Краси і Добра, то сьогодні ми вже не бачимо цієї єдності.
Знання, Цінності і Людяність роз’єдналися.
Діалогічна людина
Занадто ізолювати мову від мовлення, як це роблять на двох
протилежних позиціях класичні структуралісти, які віддають
перевагу першій, і прагматики, котрі підіймають на щит друге,
означає нехтувати або обмеження, які накладає перша, або
діалогічні відношення, що їх реалізує
42
друге. Мовлення майже цілком нехтується в структуралістській

традиції, яку цікавить лише мова в собі, так наче ніхто й ніколи
нічого не стверджує, не заперечує, не запитує, нікого не кличе і
нічого не вигукує; а що ніхто не одержує мовних послань, то ніхто
нікому не відповідає, нічого не здійснює, ніяк не реагує.
Перевести мову в активний стан мовлення, від якого вона
конструктивно невід’ємна, — це пристосувати її систему до
відношення взаємної розмови. Тут ідеться про поведінку
регуляційної природи, а не про суто оперативну або логічну
діяльність. Конче треба інтегрувати у визначення мови
властивості, що виникають у розмовних ситуаціях. Людина, за
своєю природою, істота діалогічна.
Діалог тут треба розуміти в широкому значенні, тобто не
тільки як пару запитання /відповідь, попри всю важливість цієї
складової, а як розмову в загальному плані, як усяку лінгвістичну
взаємодію, що відбувається віч-на-віч і є визначальною
характеристикою людського роду; незважаючи на фальшиву
етимологію цього терміна, діалогічні ситуації не обов’язково
обмежуються участю двох партнерів. У поняття діалогу, як ми
його тут розуміємо, ми включаємо й обмін словами між більшою
кількістю співрозмовників, аніж двоє (такі собі «плюрилоги»), В
усіх цих випадках діяльність партнерів характеризується спільним
конструюванням смислу. Важливу роль у цьому процесі
відіграють запитання, накази, заперечення.!...]
За таких обставин відбувається дискурсивна взаємодія, для
чого існує чимала кількість лінгвістичних засобів, про існування
яких у академічних граматиках майже не згадується.
Як концептуалізувати цю діалогічну людину в такий спосіб,
що дозволив би лінгвістиці зробити справжній внесок у науки про
людину? В цій останній чверті XX сторіччя видасться все
очевиднішим, що цікавитися мовою — це насамперед цікавитися
людиною, яка застосовує її у своєму спілкуванні. Теорії
висловлювань і прагматика, хоч і приділяють певну увагу
активності мовлення, проте досі мало зважали на соціальний,
культурний та історичний виміри. Недавній прорив за межі
структуралізму, який дозволив цьому напрямку досліджень
зайнятися мовними актами, чи обов’язково він приведе нас до
створення теорії особистості? Коли правда, що лінгвістика має
зберегти свій зв’язок із психологією, на додачу до постій
43
ного й фундаментального інтересу до діяльності соціологів, то

вона не може бездумно розширювати територію, яка стане справді
неозорою, якщо ми станемо досліджувати її, відмовившись від
будь-яких заборон виходити за її межі' Суб’єкт, поза всяким
сумнівом, має бути в центрі її зацікавлень, але як суб’єкт-мовець,
а не просто як чиста суб’єктивність, наділена даром мови. Ми
пропонуємо тут концентуалізувати його як психосоціального
мовця (Клод Ажеж).
Автобіографія
(уривок)
Я прагнув, з одного боку, з’ясувати, чи можна пізнати все те,
іцо поставив собі за мету пізнати; а з другого боку, я хотів
зробити все можливе для того, аби світ став щасливіший. До своїх
тридцяти вісьмох років я віддав свої найкращі сили здійсненню
першого з цих завдань. Мене змагав скептицизм, і, попри моє
бажання, він привів мене до висновку, що дуже велика частка
всього того, чим займається наука, може бути піддана
раціональному сумніву. Мені була потрібна визначеність, як
іншим віра. Я вважав, що найімовірніше знайти точно означені
істини в математиці. Ллє зрештою збагнув, що багато мате-
матичних доведень, які мої вчителі переконували мене приймати
на віру, мали безліч хибних припущень і висновків, і що якби ми
справді прагнули відкрити в цій галузі істину, то це можна було б
зробити тільки в математиці зовсім іншого виду, побудованій на
набагато твердіших основах, аніж ті, які досі вважали за цілком
надійні. Ллє мірою того, як просувалася вперед моя праця, мені
все частіше пригадувалася байка про слона й черепаху.
Спорудивши слона, на якого міг опертися світ математики, я здав
собі справу, що цей слон хитається, і спробував спорудити
черепаху, щоб не дати слонові впасти. Але черепаха трималася не
краще, аніж слон, і після якихось двадцяти років
щонайнапружепішої роботи я дійшов висновку, що особисто я не
можу більше нічого вдіяти, аби поставити математичну науку на
несхитні підвалини (Бертран Расел).
44
Урядові обмеження безпосередньо стосувалися до української

мови в літературі, науці та прилюдних виступах. Але посередню
вони впливали на вибір розмовної мови між освіченими
українцями та в їхніх родинах. Навіть приватна балачка
українською мовою часто сприймалася як доказ нижчого
суспільною становища, якшо по-українському говорили не
принагідно, а послідовно, це розцінювалося як свідома опозиція до
російської мови, символу імперії, ш.о вже ставало просто
небезпечним. Багато сучасників потверджують це у своїх
спогадах. Приміром, Чикаленко пише: «Хоч тоді (1903), на мою
думку, не можна було ставитися так гостро до того, що в
українських родинах уживалася російська мова, бо тоді ж за
українську мову позбавляли людей посад не тільки державних та
земських, а й часом приватних. Отже, не слід дивуватися, що той
самий автор, перераховуючи родини інтелігентів, де, незважаючи
па такий стан, розмовляли українською мовою, міг назвати дише
вісім: Лу- ценки, Грінчепки, Антоновичі, Лисенки, Старицькі, Ко-
сачі, Шульгини та його власна» (Ю. Шевельов).
Хочеться задати сакраментальне запитання: що таке мова?
Звісно, вчених визначень цього явища не бракує, проте ... Як чисто
прагматично, то все зрозуміло: мова — засіб спілкування між
народами, класами, індивідуумами. В організованому суспільстві
то вищий ступінь володіння нею, то, напевне, ліпше.
Високоорганізоване виробництво, політизовані суспільні
формування, армія погребують чітких і доступних команд
загальнозрозумілою мовою з метою точного й чіткого виконання
їх. Але чи тільки для цього слуїус мова людям? Чи тільки для
спілкування? А для мислення? Для його повнота й щирості?.. Як
верталася колись надвечір жниця з поля, вона співала зовсім не з
огляду на спілкування — для себе, для вираження своєї душі. Але
яка має буги мова, що уособлює душу? Мова — як продукт душі і
сама душа — певним чином як продукт рідної мови?
Либонь, варю задуматись (В. Биков).
Лінгвістична дисципліна, що вивчає стійкі
сполучення слів з погляду їх значення, по-
ходження, будови, функціонування в мові,
називається ф р а з е о л о г і є ю . До її складу
входять стійкі словосполучення, що мають назву
фразеологізмів, або фразеологічних одиниць.
Фразеологізми відзначаються стійкістю складу
й структури. Характерною їх ознакою є те, що вони
не конструюються щоразу в процесі мовлення, а
відтворюються як готові словесні формули (пасти
задніх, як кіт наплакав, вилами по воді писано).
Чимало фразеологічних одиниць є засобом
образності, мають виразне емоційно- експресивне
забарвлення. За їх допомогою можна виражати такі
позитивні емоції, як любов, пошану, гордість,
досягати піднесеності висловлення (караюсь,
мучусь, але не каюсь; стояти на смерть; завжди
учень), виражати насмішку, іронію, сарказм, гнів,
презирство, створювати відтінок фамільярності (не
вартий дірки з бублика; хвостом крутити; у Сірка
очей позичити). Фразеологізми широко
використовують у )гудожньому, публіцистичному
стилях літературної мови та в усному побутовому
мовленні.
У діловому та науковому стилях фразеологізми
не мають емоційного забарвлення: згідно з
наказом, сісти на лаву підсудних, ліквідувати
заборгованість, перевірити гіпотезу, закрити
дужки.
46
Фразеологія
Фразеологічні одиниці входять у синонімічні відношення між

собою, а також з окремими словами, наприклад: сидіти склавши
руки — ні за холодну воду не братися — палець об палець не
вдарити — байдики бити — руки в боки — ледарювати.
Багато фразеологізмів побудовано на антонімії: руки білі, а
сумління чорне. Праця чоловіка годує, а лінь марнує. Діла на
копійку, а балачок на карбованець.
Фразеологічні одиниці часто виступають у власних варіантах.
Це явище найчастіше виникає тоді, коли окремі компоненти
замінюються рівноцінними лексемами: тримати (держати) язик
за зубами; набалакати (намолотити, наплести) сім мішків (сім кіп,
три мішки) гречаної вовни; намилити голову (чуба, чуприну, шию,
карк) та ін.
С різні класифікації фразеологічних одиниць — на
семантичному, функціональному, граматичному (морфологічному
і синтаксичному), історичному рівнях. Широке визнання здобула
семантична класифікація: до уваги береться ступінь з’єднаності
складових частин і співвіднесеність значення усього вислову з
семантикою його окремих складників.
На цій основі розрізняють ф р а з е о л о г і ч н і
з р о щ е н н я (неподільні за значенням; семантика
фразеологізму не випливає із суми значень компонентів; їх ще
прийнято називати і д і о м а м и : собаку з 7сти — набути
досвіду; бити байдики — ледарювати; звести нанівець —
знищити); ф р а з е о л о г і ч н і є д н о- с т і (теж семантично
неподільні, але цілісне значення фразеологічного звороту
мотивується значенням компонентів: прикусити язика — мовчати;
не нюхати пороху — не бути ще в боях); ф р а з е о л о г і ч н і
с п о л у ч е н н я (до них входять слова, що не втратили
семантичної самостійності, але мають обмежені зв’язки з іншими
словами: порушити питання, бере страх, жаль, досада, хоч не
скажуть бере любов, ненависть). Окремо виділяють ще один клас
— ф р а з е о л о г і ч н і в и с л о в и , до яких зараховують
такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні одиниці, які
не тільки семантично подільні, а складаються цілком із слів з
вільним значенням (серйозно й надовго; вовків боятися — в ліс не
ходити; не все те золото, що блищить).
47
Джерелом утворення фразеологізмів є:

■ Жива народнорозмовна мова, зокрема приказки, прислів’я
(п !яте колесо до воза; як горох при дорозі; на ладан дише; одного
поля ягода; тримати язик за зубами).
■ Виробничо-професійна діяльність (дружній череді вовк не
страшний; сім разів відмір, а один раз відріж; дати задній хід;
міняти шило на швайку; на космічній швидкості).
Ш Біблійні вислови (око за око, зуб за зуб; святая святих; Содом
і Гоморра; випити гірку чашу до дна).
ш Антична література та міфологія (ахіллесова п ’ята;
прокрустове ложе; аріаднина нитка; дамоклів меч; сізіфова
праця).
■ Сентенції, влучні вислови видатних людей: Умийтеся,
образ Божий багном не скверніте (Т. Шевч ); Нам пора для
України жить (І. Фр); Сталь і ніжність (П. Тич.); Любов і
ненависть (Д. Павл.); Сміх крізь сльози (М. Гог.); Хто бере — усе
той тратить, хто дає — усе придбав (Ш. Руст ).
Знайомлячись з таким явищем, як трансформація
фразеологічних одиниць, слід засвоїти різні її способи
(розширення і звуження значення, скорочення до натяку,
модернізація тощо). Складною проблемою — в теоретичному і
практичному плані — є переклад фразеологізмів з однієї мови на
іншу.
Вправа 1
Напишіть по два-три речення, у яких слова брати, камінь, кидати, кров, крок,
іти, заговорити, замикати, світ, вітер функціонують: а) як вільні синтаксичні
сполучення; б) як фразеологічні сполучення. Використайте «Словник
української мови».
Вправа 2
Визначте відтінки у значенні фразеологічних синонімів: співати дифірамби;
курити фіміам; співати хвалу; підносити до небес; носитися, як дурень із ступою.
Вправа З
Підготуйте коротке повідомлення на тему «Як подають фразеологію у сучасних
словниках (тлумачних, перекладних, термінологічних, спеціальних)».
За яким принципом подають фразеологічні одиниці в різного типу
фразеографічних працях.
48
•* Вправа 4
З одинадіїятитомного «Словника української мови» випишіть по десять
фразеологічних одиниць, у яких опорним словом є: а) іменники — назви
тварин; б) іменники — назви частин людського тіла. Розкрийте значення
виписаних фразеологізмів.
Вправа 5
Користуючись «Російсько-українським словником», перекладіть фразеологізми
з російської мови на українську. До українських відповідників доберіть
фразеологічні синоніми і фразеологічні варіанти.
Глуп как пробка. Строить глазки (кому). Дать жизни (кому —
чему). Бросаться в глаза. Из ума вон. Видно птицу по полету.
Терпенье лопнуло. Сбить с толку. Разбить в пух и прах. Задирать
нос. Принимать мери. Принимать участив. Принять к сведению. В
конечном счете. Зто не в счет. Иметь в виду. Обратить в шугку. С
глазу на глаз. Пускать пьіль в глаза.
З тритомного «Російсько-українського словника» випишіть п’ять фразео-
логічних одиниць, які мають в обох мовах спільні компоненти, і п’ять, які
мають однакове значення, але відрізняються своїми компонентами.
Вправа 7
Визначте джерело походження поданих фразеологізмів. Поясніть їх значення.
Показувати пазурі; гедзь напав; одного поля ягода; міцний
горішок; птаха високого польоту; ставати дибки; робити великі
очі.
Білими нитками шито; куди голка, туди й нитка; видерти ворсу;
давати задній хід; грати першу скрипку. Підносити на щит; ламати
списи; кинутися в атаку. Викидати за борт; брати на буксир;
кинути якір.
Подані фразеологізми згрупуйте у синонімічні гнізда. Визначте значення
фразеологізмів.
1. Добра, як з курки молока, а з верби петрушки. 2. Доливати
оливи до вогню. 3. Яке їде, такого і на віз бере.
4. Надибав свій свого. 5. З нього помочі, як з осики груш.
6. Підкладати дров у жар. 7. Свишо підкласти. 8. З цапа ні вовни,
ні молока. 9. Іскру у порох укинути. 10. Дати на поталу.
Доберіть фразеологізми-синоніми із значенням «багато», «бути несамостійним,
залежним» і «щось (чи хтось) зайве».
49
Вправа 10
Згрупуйте подані фразеологічні синоніми у три гнізда. Запишіть інші приклади.
Вкажіть, яким спільним значенням об’єднуються синоніми- фразеологізми.
1. Як на долоні волосся поросте. 2. їй кажи овес, а вона каже
гречка. 3. Тоді буде, як рак свисне, як п’явка крикне. 4. На
Миколи, та й ніколи. 5. Яке коріння, таке й насіння. 6. Ти йому
стрижене, а він тобі смалене. 7. Тоді буде, як дві неділі разом
зійдуться. 8. Я йому про індики, а він мені про кури дикі. 9. Ти
йому образй, а він тобі луб’я. 10. Яка іцепа, така яблуня.
Вправа 11
Ознайомтесь з працею І. Франка «Галицько-руські приповідки», яку
дослідники справедливо називають «вершиною» в українській фразеології
початку XX ст. Визначте, яким принципом користувався вчений, укладаючи
цю збірку.
Вправа 12
Запишіть десять—п’ятнадцять фразеологічних одиниць, маловідомих у
загальнонародній мові, що їх уживають у вашому мовному середовищі.
Вправа 13
Ознайомтесь зі збірником «Прислів’я та приказки» (К., 1991): а) прочитайте
передмову М. Паз яка «Перлини народної мудрості»; б) визначте, за яким
принципом подано приповідки; в) охарактеризуйте один із розділів цієї книги.
Уважно прочитайте приповідки з опорним словом «хліб». Визначте, в
якому значенні уживається це слово.
Які слова на позначення їжі уживаються в приказках та прислів’ях?
Згадайте декілька приповідок, у яких компонентом є власне ім’я.
Запишіть декілька приповідок, що мають значення часу.
Вправа 14
Підберіть десять—п’ятнадцять приповідок на тему мудрості.
Які з народних приповідок ви обрали б як кредо свого життя?
**е Вправа 15
Виділіть стійкі сполучення слів. Поясніть їх значення. Підберіть синоніми.
1. Такий мандатор був, як кажуть, ні рак, ні риба.
2. Треба було догодити і пану, й урядові, що тоді жили з собою,
як пес із котом. 3. [Магнати] бачили, що з сеї муки не буде хліба,
боялися втягання хлопів до руху. 4. Уряд і сам не вірив, аби
можна було таким силуваним конем довго робити. 5. Ся цісарська
заява приперла шляхту до стіни. 6. Гроші на те не впали би з неба.
7. |Українці, що]
50
думали про розірвання кайданів, були, як люди, що б’ються

головою о мур в’язниці. 8. А коли бідний селянин хотів чого від
пана, то мусив дати «куку в руку». 9. Опіка уряду, хоч обіцювала
хлопові золоті гори, та направду допровадила його до бідності. 10.
У нього руські кості поросли польським м’ясом [запорожці про
Адама Кисіля].
11. [Інтелігентна молодь] пройшла була чистилище політичних
процесів. 12. Пішло нашому науковому і освітньому життю з
Петрового дня (/. Фр.).
У Святому Письмі чимало повчальних сентенцій. Уважно прочитайте їх.
Декілька вивчіть напам’ять.
1. То честь для чоловіка — сварки уникати. 2. Веселе серце —
ліки добрі, а дух прибитий висушує й кості.
3. Хто мудрість любить, той й житгя любить. 4. Мудрість ліпша
від військової зброї. 5. Хто за добро злом платить, від хати того
зло не відійде. 6. Хто копає яму, сам упаде до неї. 7. Хто скупо
сіє, скупо буде жати. 8. Гнів гніздиться в серці дурнів. 9.
Насильство чинить мудрого дурним. 10. Подарунки псують серце.
11. Запальна людина робить дурниці, розважливий — зносить усе.
Які ще ви знаєте приповідки зі Святого Письма?
Як розуміти вислів «Мені ще ніхто ні за що акафіста не читав» (Гр.
Тюлі.).
•с> Вправа 17
Поясніть зміст сентенцій, що належать Іванові Огієнкові. Одну із них виберіть
як тему міні-твору. Напишіть його.
1. Люди стають великими тоді, коли народ прагне їх мати. 2.
Людина повновартісною може бути тільки у своїй Батьківщині. 3.
Молитва для мене — праця для народу.
4. Сила нації — в силі її культури. 5, Мало хто щиро служить
народові, і в цьому наша трагедія. 6. Тільки свідома нація дає
великих людей. 7. В родині треба жити й поводитися, як у Церкві.
8. Сибір — цвинтар України. 9. Безнадія нищить сили людини. 10.
Праця для народу — завжди тяжкий хрест. 11. Умій відгадати, де
треба виявити любов, а де справедливість; це — велика мудрість.
Вправа 18
Опрацюйте передмову до книги «Крилаті вислови в українській літературній
мові» А. П. Коваль і В. В. Коптілова (К., 1975). Зі словника випишіть по два-
три різні за походженням крилаті вислови.
51
Використовуючи тлумачні фразеологічні словники, енциклопедії та іншу
довідкову літературу, поясніть значення і походження фразеологізмів. З
чотирма-п’ятьма побудуйте текст.
Гомеричний сміх. Танталові муки. Лебедина пісня. Проходить
червоною ниткою. Аріаднина нитка. Сізіфова праця. Прокрустове
ложе. Як зіницю ока. Розрубати гордіїв вузол. Перейти Рубікон.
Піррова перемога. Титанічна боротьба. Терновий вінок. Спалити
кораблі. Сіль землі. Випити чаїну до дна. Блудний син. Пута
Гіменея. Посіяти зуби дракона. Потьомкінські села. Ксантіппа.
Кари єгипетські.
Вправа 20
Які крилаті вислови ви пам’ятаєте з української літератури? Десять—
п’ятнадцять запишіть.
Запишіть сентенції з античної літератури.
Запишіть крилаті вислови відомих політичних діячів.
Вивчіть напам’ять вісім—десять стійких висловів іноземною мовою.
Вправа 21
У поданих реченнях виявіть фразеологізми, визначте їх типи, вкажіть на їх
походження. Поясніть значення фразеологічних одиниць. Чи у всіх випадках їх
ужито правильно? У яких реченнях вони трансформовані?
1. Режим ще «дихає», але дихає явно на ладан. 2. Спроби
міністрів і парламентаріїв проникнути в цю святая святих
великого бізнесу рішуче відкидаються. 3. Про багатства Сибіру
раніше було прийнято /оворити, що вони зберігаються під сімома
замками. 4. Йдеться про одну з найважшвіших людських проблем,
яку ми назвали «больовою точкою» в житті нашого суспільства. 5.
Певен, що час розставить усі крапки над «і». 6. Старі... повісили
носи.
7. Наші спортсмени зайняли одне з призових місць на першості
серед заводів і здобули, як говорили в старовину, Піррову
перемогу. 8. Там, де двоє, не б’ються. 9. На жаль, часто
доводиться спостерігати сучасно одягнутих, намальованих дівчат,
дивлячись на котрих мимоволі згадуєш класичні сідло і корову.
10. «Язьік мой» не ворог твій? (з газ.).
У поданих реченнях виявіть вислови, які роблять виклад шаблонізованим.
Порадували здобутками тваринники. Спориться робота в
операторів машинного доїння. Спориться робота і у
52
фразеологія
працівників машинного доїння. Кожного місяця з воріт виходить

до 50 відремонтованих тракторів, щоб продовжити битву за новий
врожай. Питання створення достатку кормів вирішується ніби
успішно. Він добре зарекомендував себе в боротьбі з шкідниками
в саду. Силами учнів організували концерти. Доповідач торкнувся
питання розвитку демократії. На передній край виносять питання
збільшення виробництва. Хотів би зупинитися на питанні, яке
мене найбільше хвилює (з газ.).
•е Вправа 23
Зреферуйте розділи з підручників та навчальних посібників про стандарти і
штампи у мові газети і на цій основі напишіть повідомлення на тему: «Штампи
і канцеляризми у мові газети».
Визначте, які із поданих висловів, серед яких є фразеологізми, нормативні.
Вища міра покарання, найвища кара; зчинити галас, підняти
шум; нічого гріха таїти, ніде правди діти; що ж вдієш, що ж
поробиш; впав у неласку, впав у немилість; як личить сусідам, як
подобає сусідам; по старій звичці, за старою звичкою; гідний для
наслідування, гідний наслідування; приймати міри, вживати
заходи, вживати заходів; заключити договір, укласти угоду,
підписати договір.
Підготуйте реферат на тему «Спостереження над використанням
фразеологічних одиниць у мові преси».
Зробіть повний лексикологічний аналіз виділених слів за такою схемою:
З н а ч е н н я с л о в а : власне — загальне; слово з конкретним чи
абстрактним значенням; повнозначне — неповнозначне; багатозначне —
однозначне; прямого чи переносного значення; з якими словами вступає в
синонімічний ряд, в антономічну чи паронімічну пару.
П о х о д ж е н н я с л о в а : спільнослов’янське; власне
українське; запозичене (вкажіть, з якої мови).
Х а р а к т е р и с т и к а с л о в а з і с т и л і с т и ч н о г о
б о к у : нейтральне; специфічно побутове; емоційно забарвлене; соціально-
політичне; виробничо-професійне; адміністративно-ділове; книжне;
діалектизм; просторіччя; арготизм, жаргонізм.
Прислів’я — складова частина культури народу, його
неоціненний скарб, яким він володіє з незапам’ятних часів і яким
збагачує теперішнє і збагачуватиме майбутні покоління людства.
Усі види словесного мистецтва пов’язані з
53
народним афористичним словом, яке робигь наше мовлення

влучним, точним, дотепним. Народні вислови проникають у мову
публіцистики, науки і навіть міжнародної дипломатії.
Дослідження прислів'їв зараз активно проводиться у всіх
країнах світу, створюються численні фундаментальні і популярні
збірки, видаються наукові праці, робляться спроби міжнародних
класифікацій наремій (з кп.).
Правильним слід визнати усне або писемне мовлення, що

відповідає граматичним, лексичним, стилістичним і вимовним
нормам літературної мови. Проте правильність мовлення тс не
засвідчує справжнього опанування мови. Можна говориш або
писати досить правильно, але надто одноманітно. Такому
мовленню бракує творчого підходу, стилістичної виразності. А
мовленнєве мистецтво досягається вмілим і доцільним вживанням
слів різних стилів, різноманітних синтаксичних конструкцій, а
також в усному мовленні — багатством інтонацій. Знання
виражальних засобів мови і вміння використати їх залежно від
ситуації мовлення — вищий ступінь опанування мовної культури.
Щоб досягти його, треба досконало знати про різне призначення
мовних засобів.
Стилістична доцільність вживання мовних засобів, їх
відповідність потребам спілкування є ознакою високої культури
мовлення (/. Вихов.).
Невербальне інформування. Процес спілкування не

вичерпується усними та письмовими повідомленнями. У цьому
процесі важливу роль відіграють невербальні форми
інформування — жести, пози, міміка, зокрема вираз обличчя, та
контакт очей. Дослідники виявили майже мільйон невербальних
сигналів.
Спостерігати жести просто, але інтерпретувати їх набагато
складніше. До того ж зайва чи суперечлива жестикуляція через
неправильне сприймання її шкодить справі. Щоб оволодіти бодай
азами жестикулювання, потрібне тривале тренування,
усвідомлення ролі кожного жесту, бо коли людина не навчиться
керувати власними жестами, вони почнуть керувати нею, а вже
тоді важко буде сторонньому зрозуміти сенс невербального
повідомлення (з жури.).
Практичне знайомство з різного типу
словниками, вироблення навичок користування
ними — одне з важливих завдань курсу сучасної
української літературної мови. Необхідно, як
підкреслює М. Рильський, навчитись «читати»
словники, виробити потребу постійно звертатися
до них. Словник не обмежується реєстрацією слів,
а пояснює їх або розповідає про те, які предмети,
явища стоять за цими словами, дає відомості про
різні відтінки значення, є довідником при
з’ясуванні правописних моментів, відповідних
граматичних форм, вимови слів, їх походження,
функціонування.
Систематична робота з різного типу слов-
никами сприяє збагаченню лексичного та
фразеологічного запасу, вдосконаленню мовної
майстерності, підвищенню рівня мовленнєвої
культури, збільшує можливість засвоєння нових
понять.
Вправа 1
З’ясуйте основні відмінності між лінгвістичними та
енциклопедичними словниками.
Назвіть основні різновиди цих двох типів словників. Як
розуміти вислів М. Рильського «уміти читати словники»?
В «Енциклопедії українознавства» (Львів, 1993. Т. 1)
прочитайте Переднє слово Головної Редакції та статтю
«Довгий, тернистий шлях українства до самопізнання»
(автор О. Романів), зреферуйте, виклавши у формі тез
основні положення.
55
Лек сик ографія
•о- Вправа З
а) Опрацюйте вступні статті до тритомного «Російсько-українського
словника» (К., 1980), до одинадцятитомного «Словника української мови» та
«Орфографічного словника української мови» (К., 1994);
б) укажіть, яку функцію в цих словниках виконують позначки, які
скорочення і з якою метою вживаються у цих словниках; в) визначте
особливості розробки слів, що належать до різних частин мови.
Ознайомтесь докладно зі «Словником іншомовних слів» (К., 1985). Випишіть з
нього десять—п’ятнадцять висловів, що вживаються в латинському написанні.
Визначте структуру словника-довідника «Власні імена людей» Л. Г. Скрипник,
Н. П. Дзятківської. Опрацюйте третій розділ.
Дайте письмову характеристику словникам різних типів (орфографічному,
тлумачному, словнику іншомовних слів, перекладному, історичному,
етимологічному, словнику мови письменників, діалектологічному,
синонімічному, словнику власних імен). Характеристику словників подайте за
схемою:
Вихідні дані про словник (повна назва словника, його автор чи колектив
авторів, упорядник, кількість томів, місце видання, видавництво, рік видання;
якщо видання багатотомне — роки).
Тип аналізованого словника, специфіка його побудови, особливості
розробки словникових статей (доцільно звернути увагу на розробку слів різних
частин мови).
Завдання цього типу словника.
Коротка оцінка словника, його практичне застосування.
Зіставте тлумачення слів: камінь, копа, мережа, нагорода, торба, хлопець у
«Словнику української мови» П. Біленького-Носенка, у «Сло- варі української
мови» за ред. Бориса Грінченка і одинадцятитомному «Словнику української
мови». З’ясуйте відмінності в тлумаченні цих слів.
Вправа 8
Ознайомтеся з кількома термінологічними словниками української мови.
Дайте характеристику двом різновидам цього типу словника: а) перекладному,
б) тлумачному,
Вправа 9
Ознайомтеся зі «Словником староукраїнської мови XIV—XV ст.» та
«Словником староукраїнської мови XVI — першої половини XVII ст.».
Прочитайте передмови. Випишіть десять—п’ятнадцять історизмів, поясніть їх
значення.
Вправа 10
Складіть словникові статті до виділених у тексті слів.
56
Лексикографія
Мова — універсальна, але користування нею вкрай

індивідуальне. Це своєрідний енергопровід: від одного до
іншого, від одного до багатьох (П Мовн.).
Мова на письмі ніколи не дорівнює усній ні своїм
діапазоном, ні активністю сприймання й переймання (Ю.
Шев.).
Основні словники
i Багмут Андрій. Словник синонімів української І

ii мови. Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1982. 1 | Т. 1.
А—П.
Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень § ;!
іменників в українській мові. Львів, 1989. |
^ Ващенко В. С., Поповський А. М. Українізми в І |
російських народних говорах. Дніпропетровськ, І | 1994.
| Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних | ^
термінів. К., 1985. |
^ Ганич Д. І., Олійник І. С. Російсько-український | і; і
українсько-російський словник. X., 1996. І
% Головаїцук С. І. Складні випадки наголошення. | |
Словник-довідник. К., 1995. |
^ Головаїцук С. І. Словник-довідник з правопису та І І
слововживання / За ред. В. М. Русанівського. К., 1 І 1989.
Головащук С. Г Українське літературне слово- і І
вживання. ІС, 1995. |
І Голоскевич Г. Правописний словник. Нью-Йорк, | | 1962
(перевидано: Львів, 1995). |
Григораш Д. С. Журналістика у термінах і вира- \ І
зах. Львів, 1974. |
| Гринчиишн Д. Г., Сербенська О. А. Словник паро- І | німів
української мови. К., 1986. \
Гринчиишн Д, Капелюшний АСербенська ОТер- 1 !;
лак 3. Словник-довідник з культури української І | мови.
Львів, 1996. І
Демська ОКульчицький /. Словник омонімів | і!
української мови. Львів, 1996 1
Деркач П. Короткий словник синонімів україн- | І;
ської мови. Львів, 1960. I
57
Лексикографія
Дорошенко М., Стапіславський А/., Страшкевич В.І;

І (Російсько-український) Словник лілової мови.\ |і Харків;
Київ, 1930 (перевидано: Мюнхен, 1993).
Етимологічний словник української мови: В 7 т. :•
І; К., 1982 Г. 1; К., 1985 Т. 2; К , 1989 Т 3. і;
Інверсійний словник української мови. К., І
І 1985. |
Караваиський Святослав. Практичний словник |
І синонімів української мови. К., 1994. \
Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в |
|! українській літературній мові: Афоризми. Літератур- \
|| ні цитати. Образні вислови. К., 1975. \
Коломієць М. П., Регушевський Є. С. Короткий і|
словник перифраз. К., 1985.
|ї Коломієць М. ПРегушевський Є. С. Словник І
|! фразеологічних синонімів / За ред. В. О. Винника. і
І К., 1988. І
Лисеико П. С. Словник діалектної лексики се- |
§ реднього і східного Полісся. К., 1961. І
Мацько Л. И., Сидоренко М. М., Шевчук С. В. |
^ Русско-украинский и украинско-русский словарь.
|| Огличаюіцаяся лексика. К., 1992.
§ Морфемний словник / Уклад. Л. М. Полюга. К.,
| 1983.
< Ніпьовський Василь. Український зворотний
| словник. Мюнхен; Едмонтон, 1969. \
Огієнко І. Український стилістичний словник. \
іі
Львів, 1924. £
Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько- |
!| російський і російсько-український фразеологічний і;
словник. К., 1971. |
Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько- £
І російський і російсько-український фразеологічний |
і| тлумачний словник. X., 1997. £
Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок, і
і; К., 1984. |
Орфографічний словник української мови. К., ^
І 1994. |
Орфоепічний словник / Уклад. М. І. Погрібний. :•
І К., 1984. |
Полюга Л. Г. Словник антонімів української мо- |
!І ви. К., 1987. \
\ Прислів’я та приказки: У 3 т. / Упорядник і
^ М. М. Пазяк. К., 1989—1991. І
58
Лек сикографія
Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. К., ?

\ 1968. |
Російсько-український словник: У 3 т. ІС, 1980. І
Скрипник Л. ГДзятківська Н. П. Власні імена !
І; людей. Словник-довідник. К., 1986. |
Словарь української мови: У 4 т. / За ред. \
| Б Грінченка. К., 1907—1909. І
Словник гідронімів України. ІС, 1979. \
Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мель- І!
І ничука. ІС, 1985.і Словник мови Шевченка: В 2 т. К., 1964.
Словник скорочень в українській мові. К., 1988. І
Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.: У І
| 2 т. ІС, 1977—1978. |
Словник труднощів української мови / За ред. І
|і С. Я. Срмоленко. К., 1989. ^
Словник української мови: В 11 т. ІС, 1970— і
І 1980. |
Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник україн- \
|і ської мови: У 2 т. К., 1984. І
Українська літературна вимова і наголос: Словник- і
довідник. ІС, 1978. І?
Українські приказки, прислів’я і таке інше / =1
і; Спорудив М. Номис. СПб., 1864 (перевидано: ІС, $
І 1994). |
Фасмер М. Зтимологический словарь русското Ц
;і язьїка: В 4 т Перевод с немецкото и дополнения \
\ О. Н. Трубачева. М., 1964—1973.| Фразеологічний словник
української мови: У 2 т.
| ІС, 1993. |
| Фразеологія ділової мови. Уложили В. Підмо- |
|! тильний, Є. Плужник. ІС, 1927 (3-тє видання. Росій-\ |і сько-український словник ділової мови. ІС, 19
Шевченко Л. Ю., Різун В. В. } Лисепко Ю. В. Су- |
іі
часна українська мова: Довідник. ІС, 1993. |

Штепа Павло. Словник чужослів. Знадібки.| і| Видали Іван Гладун і сини. Торонто, 1977.
Янко М. Т. Топонімічний словник-довідник. ІС, :•
І 1973. |
ФОНЕТИЧНА
ТРАНСКРИПЦІЯ
Для правильного засвоєння фонетики,

зручності і глибшого вивчення природи звука
в мовознавстві застосовується фонетична
транскрипція (лат. Ігап$сгірІіо — пере-
писування). Це особлива система письма, яка
запроваджується для точного відтворення
звукового складу слів і текстів. Фонетична
транскрипція української мови будується на
основі українського алфавіту з використанням
додаткових літер і надрядкових знаків
(мається на увазі спрощена фонетична
транскрипція, застосована в орфоепічних
словниках). Система літер разом із
додатковими знаками називається ф о н е -
тичним а л ф а в і т о м . До нього
ставляться такі вимоги: а) система має бути
простою і зручною для користування; б) ко-
жен звук повинен мати свій особливий знак;
в) додаткові знаки мусять бути спільними для
ряду звуків із спільною додатковою ознакою
(знаки для позначення м’якості, подвоєння
приголосних та ін.). Отже, ф о-
нетичною транскрипцією
називається запис мовлення, при якому
відносно точно передається кожний звук.
У фонетичній транскрипції застосовуються
такі додаткові лігери й розрізнювальні знаки:
60
Фонетика
■ Звуки, які під час вимовляння набувають виліпку

іншого звука, позначаються літерою фонетичного алфавіту,
а вгорі пишеться літера того звука, до якого наближається у
вимові основний звук: |зи ма], \розссипати].
ш Для позначення злитих звуків (африкат) |дж), |да1, [дз]
пишуться дві літери і з’єднуються вгорі дужкою: (ґедз'),
(дЬісе11реил6).
■ Нескладові звуки позначаються літерою з дужечкою
над нею: \буу], [стауте|, |гш), \знаїте].
ш Для позначення м’якості й напівм’якості приголосних
використовуються значки ', ’ після літери вгорі; подвоєння
звука позначається двокрапкою (:) після літери; наголос (')
ставиться над голосним звуком; знак / вживається для
позначення паузи, а // —тривалої паузи. Усі слова в
транскрипції пишуться з малої літери, а текст береться в
квадратні дужки. Напр.: \рЧдна мати мойа / ти почеї
неидоспала / і водила ме1іне у пол'а краї сеила / і у дорогу далеку
ти меине на зорЧ проводЬісала / і рушник виеіииеванш на
шчас'т'а дала].
Вправа 1
Запишіть свою улюблену пісню спрощеною фонетичною транскрипцією.
Розставте літери і знаки фонетичного алфавіту й поясніть їх написання.
Вправа 2
Запишіть текст фонетичною транскрипцією, поясніть літери і знаки
фонетичного алфавіту, використані для запису.
Туман пах бузковим цвітом. А коли почав розходитись,
крізь його тонкий просинюватий серпанок виступили по
горі бузкові вали, і яблуні старі, похилені ще замолоду
буйними вітрами з Дніпра, і вишневі чагарі з молодого
пагіння, а над кручею з червоної глини цвіли терни.
Між бузковими валами, округлими, пишними, стояв
солдат у зрошенім туманом плаїц-палатці, з опушеним у
руці автоматом і дивився на Дніпро, біля якого востаннє в
житті потрудився тяжко й до кінця.
Від солдата вниз до води, потканої клаптями останніх
туманців, спадала стежка. Нею поволі брався на кручу
рибалка, спираючись одною рукою на горіхове вудлище, а
другою придержуючи дошку на плечі та мокру торбину з
рибою поверх неї (Гр. Тют.).
61
Голосні звуки
ГОЛОСНІ ЗВУКИ
Звуки, які є виявом голосних фонем, вимовляються чітко

й виразно під наголосом: [галас], \кор’ін'\, \вули е ц'а], [бере и г],
[рити], [с’істи].
У ненаголошеній позиції деякі голосні змінюють своє
звучання. Проаналізуємо голосні за радами і ступенем
підняття спинки язика так, як вони розміщені на схемі в
підручнику1 (зверху донизу і навпаки).
Звук [і] — голосний переднього раду, високого ступеня
підняття, не лабіалізований, напружений. Він чітко
вимовляється і в ненаголошеній позиції (хіба що коротший
від наголошеного): [л'ікот'], |зор’і\.
Звук [и] — голосний переднього ряду, високого ступеня
підняття, занижений, нелабіалізований. Положення спинки
язика трохи нижче, ніж при вимові [і]. У ненаголошеній
позиції звук [и] наближається до |е]: перед наголошеним
складом із голосними [е], |а], [о] виникає гармонійна
асиміляція, яка змінює звук [и], наближаючи його все
більше до [е]: \ми е не\, \ми е нати ], [ли е мон:иї]\ перед
голосними високого підняття [і], [и], [у] звук [И]
вимовляється чіткіше або наближається до [і]: \ши 1 піти],
\кри е нщ’а\, \ми е нулиі].
Звук |е] — голосний переднього ряду, середнього сту-
пеня підняття, нелабіалізований. У ненаголошеній позиції
звук [е] вимовляється з невисоким підняттям спинки язика і
з просуванням його вперед (як при ненаголоше- ному [и]):
|гре и бе\, \ле и т'ат'\, |ве и зут'], \не и с’іт'].
Звук [а] — голосний заднього ряду, низького ступеня
підняття, нелабіалізований. Цей звук найбільш відкритий з
усіх голосних. Він вимовляється при найнижчому піднятті
спинки язика. Чітко вимовляється і в наголошеній, і в
ненаголошеній позиціях. Лише в сусідстві з м’якими
приголосними при вимовлянні [а] язик просувається вгору і
трохи вперед. Пор.: [тато] і \т'агне и ], \лад] і [л'ада], \даї\ і
{д'ад'ко], \сад\ і \с’а&\, \з'абра] і \заутра\.
Звук [о] — голосний заднюю ряду, середнього ступеня
підняття, лабіалізований. Він більше закритий, ніж
1 Див.: Сучасна українська мова / За ред О Д Пономарева. К , 1997.
С. 14.
62
Фонетика
звук [а]: | олеин'\, {солома]. Між м’якими приголосними та

після м’яких артикуляція (дія мовних органів) цього звука
трохи передніша і спинка язика піднімається вище:
{т'охкати], {л'он'а], \ц’ого\. Ненаголошений звук [о] перед
наголошеним складом з [у] та [і] наближається у вимові до
[у]: {стоусунки], |сполука], {стоул'іт':а], {ссУб’і{, але ніколи
не наближається до |а], як у російській мові: |полова],
\голова], |дрова].
Голосний [у] — заднього ряду, високого ступеня під-
няття, лабіалізований: {думка], |куток]. Тільки між м’якими
приголосними та після м’яких перед твердими артикуляція
звука |у] передніша: |т'ут'ун], \л'убл'у{, {с’удй], \н'ухати].
Така узагальнена артикуляція голосних звуків.
Вправа З
Визначте голосні звуки за такими артикуляційними характеристиками:
а) звук переднього ряду, високого ступеня підняття, нелабіалізо- ваний;
б) звук заднього ряду, високого ступеня підняття, лабіалізований;
в) звук переднього ряду, середнього ступеня підняття, нелабіалізо-
ваний.
Охарактеризуйте розподіл голосних за рядами, за ступенем підняття
спинки язика, за участю губ.
Як залежить вимова голосних від наголосу?
Вправа 4
Запишіть слова фонетичною транскрипцією й охарактеризуйте артикуляцію
ненаголошених голосних.
Вимести, тортури, застелити, доручення, отрута, за-

вмирати, корупція, плисти, плести, чомусь, зупинятися,
торішній, загребти, сполучення, злетіти, порушник, онука,
злетять, розпущений, застеляти, невмирущий, зупинишся,
прогнозує, шепотіти, потурбуємось, витекти, щепити,
колючий, нагороджу, ворожіння, скрипіти, викрити,
розумний, голубці, порубаний, жолуді, велетенський,
середина, голубий, величезний, порушення, Колумбія,
доручати, докупи, застилати, пробудження, клепати, Болі-
вія, добути, крокувати, доллю, розстеляти, надокучити,
застерігати.
Вправа 5
Запишіть текст фонетичною транскрипцією. У виділених словах визначте
голосні і поясніть, як утворюється кожний звук.
63
Приголосні звуки
Введіння
Прийшла зима. Випав перший сніг, наступили морози, і

покрилися кригою ріки. У селі всі господарські роботи
закінчено. Господарі ховають реманент, лагодять сани, їздять
до млина та готуються до Різдвяних свят.
Господині прядуть. Дівчата вишивають і щоранку вми-
ваються першим снігом та витираються червоною крайкою
— щоб були рожеві лиця. Парубки допомагають батькам, а
у вільний час заважають дівчатам вишивати.
Наближається період угадування на майбутній рік, а
разом із цим надходить і час старих традиційних розваг
сільської молоді — розваг, що сповнені чаром первісної
поезії нашого народу (О. Воропай).
ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ
Приголосних звуків у мовленні дуже багато. Відомо

кілька класифікацій приголосних фонем української мови.
Спираючись на класифікацію приголосних у підручнику1,
детальніше зупинимось на аналізі тих груп приголосних, які
викликають труднощі у вимові, а відтак впливають і на
грамотність та культуру писемного мовлення.
Виділяються групи приголосних фонем за а) місцем
творення звуків, тобто місцем дії активних і пасивних
органів, які беруть участь у вимовлянні звуків, б) голосом,
тобто яка участь голосу і шуму у творенні звуків, в) спо-
собом творення, або як саме угворюється звук, г) палата-
лізацією (наявністю чи відсутністю м’якості). Інші групи
менш важливі в класифікації.
Для зручності в основу аналізу приголосних звуків
кладемо поділ їх на групи за місцем творення. Інші групи
згадуватимуться під час аналізу принагідно.
За місцем творення приголосні звуки поділяються на
губні, язикові і глотковий.
1 Див : Сучасна українська мова / За ред. О. Д Пономарева. С. 20—21.

64
Фонетика
Губні приголосні
У творенні губних приголосних активну участь беруть

губи. До губних належать (б], [п], [в], |м], |ф].
У сучасній українській мові губні приголосні стверділи,
лише в окремих випадках вони утворюють напівпом’як-
шені варіанти.
За пасивним мовним органом (до якого наближається
активний мовний орган) губні поділяються на г у б н о -
губні і губно-зубні.
Звук [б] — приголосний, губний, губно-губний, шум-
ний, дзвінкий, зімкнений, твердий. Характерною ознакою
цього приголосного є те, що він ніколи не оглушується ні в
кінці слова, ні в середині: |хл'іб\, |скубти], \обтс“сати\. Як
окремий відтінок фонеми звук |б] напівпом’якшується
перед голосним [і]: [б’ік], |б’іпиї] та перед [а], |у] в основ-
ному в іншомовних словах: [б’аз’], \б’уст].
Приголосний [п] — губний, губно-губний, шумний,
глухий, зімкнений, твердий, парний дзвінкому [б]. Але
зімкнення і прорив повітряного струменя при вимові |п]
сильніші, ніж під час творення звука (б]. Пор.: |пиу\ — \биу],
\грип\ — |гриб\. І хоч приголосний (б] парний звукові [п] за
дзвінкістю — глухістю, проте в мовному потоці ніколи не
переходить у [п]: [дуб], \б’іб\, [клубка]. Звук [п]
напівпом’якшений перед [і]: [п’ішоу], [куп’іт'] та перед |у]
— в деяких іншомовних словах: (и ’уре|, [п ’уп ’ітр].
Приголосний [в] — губний, сонорний (при творенні
голос переважає над шумом), щілинний, твердий: [вихор],
[вепр], [вухо], [давати], |вбл’а]. На початку слова перед
приголосним, у середині слова після голосного перед
приголосним і на кінці слова (в] наближається до голосного
|у] (у транскрипції він позначається [у]) і називається
нескладовим губно-губним: [уран'ц'і], [купйу], |прауда],
|пеуниї]. Губно-губним |в] виступає також перед голосними
(о), [у] (\уюук\, |м>улиец'а\) і позначається іноді транс-
крипційним знаком [V]. В орфоепічних словниках для
зручності вживають [в]. Перед голосними [і], [и], |е), [а]
звук |в] вимовляється як губно-зубний: [в’ітеир], [вид],
]верх], І вада]. Перед [і] завжди, а в деяких іншомовних
65
словах і перед [а], [у] приголосний [в] напівпом’якшений:

Ів’іхот'], [в’іри е ти[, [с'в’ато], [в’урте и мбе и рґ].
Звук [м] — приголосний, губний, губно-губний, со-
норний, зімкнений, твердий, носовий: [мир], [мер], [мур],
[мор], [мак], [мйасо], [помста]. Перед [і] та в деяких іншо-
мовних словах перед [у] цей звук напівпом’якшений:
[мЧра], [гом’ін], [м’узи е кл], [м у унхе и н].
Звук [ф] — приголосний, губний, губно-зубний,
шумний, глухий, щілинний, твердий. Сила видихуваного
повітря під час його вимовляння повинна бути більшою, ніж
при творенні звука [в]. Перед [і] та в деяких іншомовних
словах перед [у] звук [ф] напівпом’якшений: [ф ’іл'тр], [ ф
’ін ал], [ ф ’узе и л' аж].
Запишіть слова фонетичною транскрипцією і поясніть вимову губних
приголосних.
Порядок, дев’ять, бюрократ, пюре, п’ять, пам’ять,
віхола, графік, насипте, В’ячеслав, п’єса, священний, губка,
безправ’я, кузов, інтерв’ю, п’єдестал, білий, люб’язний,
Рив’єра, мюрид, фокус, арф’ярка, цвях, посвята, обов’язок,
розм’якшити, п’ятниця, торф’яний, черв’як, м’який,
слов’янський, виходив, б’єф, фісташка, фюзеляжний,
філософ, п’явка, пісний, пальма, мюзик-хол, міць, маневр,
вперше, вінок, бязевий, п’ю, Бірма, бутель, бюджет, в’є,
вівчар, міміка, піввіку, фальсифікація.
Вправа 7
Запишіть слова з літерами, що позначають губні звуки, фонетичною
транскрипцією й охарактеризуйте кожний губний звук.
Перше ніж опинитись на Білому озері, мало відбутися
безліч розмов — куди найкраще поїхати влітку, щоб пот-
рапити далі від гамірного міста, від людського стовко-
виська, від чаду, щоб завіятись далі від звичних турист-
ських маршрутів, популярних відпочинкових місць, де
можна зустріти, якщо не свого сусіда, то співробітника, а
якщо не співробітника, то кількох знайомих киян неод-
мінно. В планах фігурували дикі ліси, малоосвоєні річки, а
найчастіше — мальовничі озера в пущах, де нібито рідко
здибаєш людину, а якщо вже здибаєш, то побачиш перед
собою щось первісне, наївне, добре, близьке до світу
природи, щось таке, що при першій зустрічі дивитиметься
на тебе, мов П’ятниця на Робінзона... (Є*. Гуц.).
З о-зз
66
Фонетика
Язикові приголосні
Язикові приголосні поділяються на п е р е д н ь о -

язикові, середньоязиковий і зад-
н ь о я з и к о в і . У їх творенні бере участь язик, зокрема
його спинка і кінчик. Залежно від того, яка частина язика
зближується з пасивним мовним органом, так називається і
відповідна група приголосних. За пасивним мовним органом
передньоязикові ириголосні є зубні й
п і д н е б і н н і ( а л ь в е о л я р н і — від лат. аі-
уео1и8 — жолобок). За акустичним враженням — с в и- с т я
ч і і ш и и л я ч і.
Передньоязикові приголосні
Насамперед виділяється група зубних і
а л ь в е о л я р н и х передньоязикових приголосних:
[д], |д'], |Т|, |т'], |НІ, Ін'І, ІЛ], |л']. Вони найчіткіше
протиставляються за твердістю — м’якістю і зазнають
сильного впливу сусідніх м’яких чи твердих приголосних.
Звук |д] — приголосний, передньоязиковий, зубний,
шумний, дзвінкий, зімкнений, твердий: [ден'], [дата],
[думка|, |дин'а], |дон'а]. Він ніколи не оглушується перед
глухим у мовному потоці, зате черіує гься з м’яким приго-
лосним у позиції перед наступним м’яким: [сад], [народ],
[гр'адка], [вЧдкрйти], але: [в’ід'.іл], [іїн'і], [д'л'а].
Звук |д'| так само, як і |д], — передньоязиковий при-
голосний, але альвеолярний, шумний, дзвінкий, зімкнений,
м’який. Як і Ід], він не оглушується ні в кінці слова, ні в
середині, але може черіувагися з івердим |д| перед
наступним твердим приголосним або голосним: [д'ірка],
|с'ад'те], |д'бгот'], ]д'ужи е на[, [&а<Уко], [молоді], а також
\м’і&\ —[м’ідниеі\, [гладше] —[глади є те].
Приголосний [т] — передньоязиковий, зубний, шумний,
глухий, зімкнений, твердий: [тихо], [тут[, [там], [темп],
|торба]. Звук |т] зазнає виливу дзвінких приголосних у
мовному потоці, якщо стоїть перед ними [6джжеи], а також
пом’якшують його пасгуппі м’які приголосні
67
[т’л’а], \кут'н'іі\, \мсУгут'н'а]. Може чергуватися з м’якими

приголосними |т'|: \леитиете\ — \леит'іт'\.
Приголосний [т'] — передньоязиковий, альвеолярний,
шумний, глухий, зімкнений, але м’який: |т'ма\, \т’ітка\,
]т'убиек], |т'ага]. Він може чергуватися з твердим [т]:
\меит'іт'\ —\ме“ тиете]. Його м’якість сильно впливає на
попередні приголосні, якщо вони мають здатність пом’як-
шуватися: \мас’т'\, [ман'т'ійа], \нас'т'ії].
Звук (н| — приголосний, передньоязиковий, зубний,
сонорний, зімкнено-прохідний, носовий, твердий. Н о- с о в
и м його називають тому, що при творенні цього звука
частина повітря проходить у ніс: \нави е к\, \ нутро], |нйва],
|новйі], |нетр'і].
Звук |н] — приголосний, передньоязиковий, альвео-
лярний, сонорний, зімкнено-прохідний, носовий, м’який:
|н'ан'ка], Ін'ух], \п'ігот'], [мужн’е], \в’ідзстан'].
Приголосний |л] —передньоязиковий, зубний, сонор-
ний, зімкнено-прохідний, боковий, твердий. Б о к о в и м
він називається тому, що при його творенні повітря через
бокові отвори проходить під язиком, спинка якого,
вигинаючись, утворює прохід: \лом\, \лехко\, \лука\, |лак\.
Якщо язик упирається в зуби (верхні), то угпорюється
твердий звук | л]: І була), [молоко], \ луна], коли ж у ясна, аж
до твердого піднебіння, то вимовляється його напівпо-
м’якшений варіант. Особливо це помічається ари вимові
звука |л| перед голосними [и], |е]: |леилека], \веилйкиі\,
|лектор], |лйчко]. Обидва варіанти в сучасній українській
літературній мові вважаються загальноприйнятними.
Звук |л'1 — приголосний, передньоязиковий, альвео-
лярний, сонорний, зімкнено-прохідний, боковий, але на
відміну від звука |л| — м’який: [л’ал’ка], |л’іїка], ]л’ох],
|л'ул'ка], \л':е].
Приголосні [т'І, |д'|, |н'І, Іл'1 вимовляються настільки
м’яко (кінчик язика розпластується і посувається на аль-
веоли), шо їх іноді зараховують до середньоязикових (як
|й|). Проте якщо у приголосного [й] (еталона м’якості)
наближення середньої частини спинки язика до твердого
піднебіння є основною артикуляцією, унаслідок чого
створюється високий тон, то у вищеназваних приголосних
така артикуляція є додатковою. Вона приєднується до
68
Фонетика
власного тону приголосного, і власний тон його підвищу-

ється1. Порівняно з іншими приголосними |т'], Ід'], |н ],
|л'] зазнають найбільшого впливу додаткової артикуляції.
Іноді спостерігається у мовному потоці пом’якшений
варіант цих приголосних перед (і), що походить з давнього
|о], або перед давнім закінченням -ьіє: \н’іс], [л7/], [т 7/с],
| д’ім], [дід’іу ], \кот Щ, \с’н Ту], [стол Щ, \зе и лен 7], \тве и рд’і\,
|крут’і\, \сп’іл’і\. В сучасному мовленні вони не
розрізняються і не вважаються порушенням норм літера-
турної вимови.
Вправа 8
Запишіть слова фонетичною транскрипцією й охарактеризуйте артикуляцію
твердих і м’яких передньоязикових приголосних.
Вітальня, п’ять, гожа, світлі, тьмяний, будьмо, синька,

дудка, тонший, спільно, сядьте, сільський, дятел, любий,
батько, півнів, голів, криті, діл, тісто, китів, сніп, сильно,
личинка, шість, тісне, нудні, мостів, читальня, садів, чорні,
стіг, стоять, уманський, куті, дівонька, менший, батон,
південь, постать, погляд, городів.
Визначте ім’я за поданою характеристикою звуків:
а) голосний, переднього ряду, високого ступеня підняття, нелабіалі-
зований і ненаголошений;
б) приголосний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, боковий,
сонорний, твердий;
в) голосний, заднього ряду, середнього ступеня підняття, лабіалізований,
наголошений;
г) приголосний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, носовий,
ґ) голосний, заднього ряду, низького ступеня підняття, нелабіалізо-
ваний, ненаголошений.
С в и с т я ч и м и називаються передньоязикові
зубні ириголосні |з), [з'], |с], |с'], |да], їда'], |и], їй'] через те,
що при їх вимовлянні виникає характерний шум, схожий на
свист. Вони також утворюють пари за твердістю —
м’якістю і за дзвінкістю — глухістю, але ступінь м’якості в
них менший, ніж у зубних несвистячих. Тому їх називають
пом’якшеними.
Див : Тоцька II І. Сучасна українська літературна мова К., 1981.

С. 71.
69
Звук |з] — приголосний, передньоязиковий, зубний,

шумний, дзвінкий, щілинний, твердий: [зор 'а], [заграва],
[зубр[, [зеирно], [зараз], [зиркати], |узв’із], [зранку].
Звук [з'] — приголосний, передньоязиковий, зубний,
ілумний, дзвінкий, щілинний, але у порівнянні із звуком [з|
— пом’якшений. М’якість у нього з’являється внаслідок
додаткової артикуляції, яка виливає на підвищення тону:
[з'абра], |зЧтрй], |л'із'мо], |маз'].
Приголоспиії |с| — передньоязиковий, зубний, шумний,
глухий, щілинний, твердий. Він вимовляється так, як і [з|,
але без участі голосу (юлосові зв’язки не дрижать): |сам],
|сором], [сила], [сумка], [стау], [с&іа\, [час].
Приголоспиії |с'| — передньоязиковий, зубний, шумний,
глухий, щілинний, пом'якшений Як І В 1 І Р И І О Л О С Н О - го |з ), у
нього появляється додаткова артикуляція, внаслідок якої
підвищується тон. Однак на відміну від |з'| звук |с')
твориться без участі голосу: [с'а&\, [с'ім], [с'удй], [сЬгдд'н'і],
[поул'іс'киі[, [п’іднос'].
Звук [ц] — приголосний, передньоязиковий, зубний,
шумний, глухий, зімкнено-шілинний (африкат), твердий.
Він складається з двох елементів — зімкненого і щілинного.
Ці елементи настільки зливаються і накладаються один на
одного, що становлять єдиний складний звук (африкат) і
при аналізі розкладати його на компоненти не можна:
[цурка|, [цифра], [цегла], ]цап], ]цокати], [цвинтарі, [плац].
Приголосний |ц| —передньоязиковий, зубний, шумний,
глухий, зімкнено-щілинний (африкат), пом’якшений:
[с'т'ілец'], [ц’іна], [ц'сітка], [ц'огд], [ц'уриех].
Звук |дз| —ириіолосний, передньоязиковий, зубний,
свистячий, шумний, дзвінкий, зімкнено-щілинний (афри-
кат), твердий. Він так само, як і |ц), вимовляється злито,
складаючись із компонентів |д] і |з]: [дзеркало], |дзвони -
ти[, [дзига].
Приіолоспий Ідз'І —передньоязиковий, зубний, сви-
стячий, шумний, дзвінкий, зімкнено-шілинний (африкат),
але на відміну від звука |дз] пом’якшений. В українській
мові він уживається лише в кількох словах: [дз'об], [гсдУ],
|<3з7//'|, [дз'в’їікати].
70
Фонетика
Назвіть приголосні за такими характеристиками:
а) передньоязиковий, зубний, свистячий, шумний, глухий, зімкнено-
щілинний (африкат), твердий. Наведіть приклади слів із цим приголосним;
б) передньоязиковий, зубний, свистячий, шумний, дзвінкий, щілинний,
твердий;
в) передньоязиковий, зубний, свистячий, шумний, глухий, щілинний,
пом’якшений;
г) передньоязиковий, зубний, свистячий, шумний, дзвінкий, зімкнено-
щілинний, пом’якшений.
Вправа 11
Визначте слово за поданою характеристикою звуків:
а) приголосний, передньоязиковий, зубний, свистячий, шумний,
дзвінкий, твердий;
б) приголосний, передньоязиковий, зубний, сонорний, зімкнено-
прохідний, носовий, твердий;
в) голосний, заднього ряду, низького ступеня підняття, нелабіалі-
зований, ненаголошений;
г) приголосний, іубний, губно-зубний, сонорний, щілинний, твердий;
ґ) голосний, переднього ряду, середнього підняття, нелабіалізо-
ваний, наголошений;
д) приголосний, передньоязиковий, зубний, свистячий, шумний, глухий,
зімкнено-щілинний (африкат), пом’якшений.
Запишіть слова фонетичною транскрипцією і поясніть вимову свистячих
приголосних звуків.
Міцний, сімдесят, канівець, спів, перелаз, цілий, з'єд-

нати, дзюрчати, дзижчати, ковзкий, цього, перелазь, звір,
дзвонити, підносься, сніг, сидіть, дзелень, сягнути, дзвяк-
нути, польський, сміх, палац, дзвінок, гедзь, цяцька, грязь,
цвях, будз, світло, свято, боязкий, клац, сюди, дзяволіти,
зразок, силос, циліндр.
Ш и п л я ч и м и називаються передньоязикові аль-
веолярні приголосні |ж], [ш|, Ідж], [ч] тому, що струмінь
видихуваного повітря, яке проходить щілинами у ротовій
порожнині, створює шум, що нагадує шипіння. Характер-
ною ознакою цих приголосних є те, що кінчик язика при
творенні цих звуків наближається до бугорка за верхніми
зубами, так званих альвеол. У сучасній українській літера-
турній мові вони стверділи: [б’іжат'], |шило], [джм’іл'],
|хс/джу], |сп’ішат'], ]чек], \жйто], [шапка], [нс?шу[, [ше-
піт], [жезл]. Як напівпом’якшені їж’]; |ш], [дж’І, |ч’]
71
виступають перед голосним [і] та при асимілятивному

подвоєнні: [душ 7|, [реч 7], {не/ж 7], [ф7ждж7],
[узвш/ ’:а], [річ ’:у], [подорож ’:у].
Звук [ж] — приголосний, передньоязиковий, альвео-
лярний, шиплячий, шумний, дзвінкий, щілинний, твердий:
[жаба], [жолоб], \жук\, [жнец'\, \жиетло]. Перед голосним
[і] та при асимілятивному подвоєнні він напівпом’як-
шений: [ж’інка], |чужї], [зб’ж ’:а\, \у’збеиреж’:а],
[пЧдн'іжу:а].
Приголосний [ш], як і |ж|, —передньоязиковий, аль-
веолярний, шиплячий, щілинний, твердий, але глухіш:
|шанс], \швед], [шеле1іст], ]шйти], [шкода], [шукати]. Перед
[і] та при подвоєнні [ш] напівпом’якшений звук: [ш Чс'т],
\мйш 7], [затйш ’:а], ]рдзск Чш ’:у\.
Звук |дж| — приголосний, передньоязиковий, альвео-
лярний, шумний, дзвінкий, зімкнено-щілинний (африкат),
шиплячий, твердий: [джгут], [джеиреило], [джаз], [ джура].
Приголосний [ч] — передньоязиковий, альвеолярний,
шиплячий, зімкнено-щілинний (африкат), твердий, але на
відміну від |дж] — шумний, глухий: [чаї], |чверт'], \чеспи е ї 1,
[чиї], \чотйри], \чужйї], [кл'уч], [качка], [кушч]. Перед
голосним [і], зрідка перед [а], [у] звук м напівпо- м’якшений:
[круч 7], [дсУіич’і|, | п ’іч \у\, | керч’у], [пал'іч’.а], [ждуч'у],
[нехворошч У].
За дзвінкістю — глухістю шиплячі приголосні утворю-
ють пари: [ж] — |ш], [док] — |ч]: [дуж] — [душ], [радж] —
[грач]. Існує також співвідношення за акустичним вра-
женням між свистячими і шиплячими звуками: свистячі: |с|,
|с'|, [з], |з'|, [ц], [ц'], їда], |дз'| шиплячі: |ш] [ж] [ч] їдок].
Вправа 13
Визначте слово за поданою характеристикою звуків:
а) приголосний, передньоязиковий, альвеолярний, шиплячий, шумний,
дзвінкий, щілинний, твердий;
б) голосний, заднього ряду, високого підняття, лабіалізований, не-
в) приголосний, губний, губно-губний, зімкнений, глухий, твердий;
г) голосний, заднього ряду, низького підняття, нелабіалізований,
ґ) приголосний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, носовий,
сонорний, твердий.
72
Фонетика
Запишіть слова фонетичною транскрипцією і поясніть артикуляцію
шиплячих приголосних.
Чашка, дочка, піддашшя, шкіра, джинси, число, кручі,
картриджі, щем, дощі, роздоріжжя, ніжка, кричать, пічка,
джем, стружка, ромашка, нічка, бджілка, жовтий, граєш,
поріж, джип, комиш, щавель, нехворощ, щічка, джиґіт,
сторож, морочиш, клоччя, джунглі, щастя, чоло, шипиш.
Вправа 15
Випишіть із тексту слова, у яких містяться свистячі та шиплячі приголосні,
запишіть їх фонетичною транскрипцією і поясніть артикуляцію
цих звуків.
І
Коли лежиш у полі лицем до неба і вслухаєшся в
многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не
земне, а небесне.
Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз
спадають тільки дрібні, просіяні згуки. Ниви шумлять
навколо і заважають. Жену від себе голоси поля, і тоді на
мене, як дощ, спадають небесні. Тоді пізнаю. Се
жайворонки. Се вони, невидимі, кидають з неба на поле
свою свердл5Ріу пісню. Дзвінку, металеву й капризну, гак
що вухо ловить і не може зловити її переливів. Може,
співає, може, сміється, а може, зайшлось від плачу.
II
Чи не краще сісти тихенько й заплющити очі?..
... Прощайте, ниви. Котіть собі шум свій на позолочених
сонцем хребтах. Може, комусь він здасться так, як мені. І
ти, зозуле, з вершечка берези. Ти теж строїла струни моєї
душі. Вони ослабли, пошарпані грубими пучками, а тепер
натягаються знову. Чуєте? Ось вони бренькнули навіть...
Прощайте. Йду поміж людн. Душа готова, струни тугі,
наладжені, вона вже грає... (М. Коц.).
Д р и ж а ч и й (вібранг) приголосний |р] — передньо-
язиковий, піднебінний, сонорний, може бути твердим і
пом’якшеним. В українській мові навіть колись пом’як-
шений |р’] ствердів у кінці слова та складу: |зв’ір], |кобзар],
|харк’іу], \г’іркш]. Твердий він і на початку складу перед
приголосним: [рвати], ]рнути], \ртут’\. На початку складу
перед голосними, крім |і|, звук |р] буває твердим:
73
[ранок], [рем’ін’], [риба], [робота], [рука], завжди пом’як-

шеним перед голосним [і]: [р’ічка], [дпрЩ, іноді —перед [а],
[у], [о]: [р’асно], [р’уґзак], [тр’ох], [веичер’а]. Якраз
обмеження в мовленні пом’якшеного [р’], поряд з іншими
м’якими та пом’якшеними приголосними, змушує вио-
кремити його при аналізі. Твердий [р] може чергуватися з
пом’якшеним у різних формах того самого слова: [бур*а],
\бур’і], \буре и йу\, \бур\, \бур’ами\, \бур’ах|.
Підберіть слова за поданою артикуляційною характеристикою звуків.
1. а) Приголосний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний (вібрант),
б) голосний, заднього ряду, середнього підняття, лабіалізований,
ненаголошений;
в) приголосний, губний, зімкнено-прохідний, носовий, твердий, со-
норний;
г) голосний, заднього ряду, низького підняття, нелабіалізований,
ґ) приголосний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, носовий,
сонорний, твердий.
2. а) Приголосний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, носовий,
сонорний, м'який;
б) голосний, переднього ряду, високого підняття, нелабіалізований,
в) приголосний, передньоязиковий, зубний, свистячий, щілинний,
дзвінкий, твердий;
г) приголосний, передньоязиковий, зубний, зімкнений, дзвінкий,
твердий;
ґ) приголосний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, дрижачий,
сонорний, пом'якшений;
д) голосний, заднього ряду, низького підняття, нелабіалізований,
ненаголошений.
Поставте іменники в родовому відмінку однини і множини й поясніть
артикуляцію твердого і пом’якшеного звуків ([р] і [р']>:
Базар, кухар, орендар, хабар, комар, шинкар, друкар,

зоря, кур’єр, пломбір, писар, календар, пухир, кар’єр, море,
скляр, маляр, звір, буря, вівчар, шофер, четвер, чинбар,
шифер, чагар, шапкар, шарнір, столяр, крамар, корчмар,
кар’єра, тренер, виноградар, вахтер.
Вправа 18
Запишіть слова фонетичною транскрипцією і поясніть відмінність у вимові
приголосних звуків [р] і [р'].
74
Фонетика
Чотирма, трьома, бур’ян, буряк, дряпати, пір’я, курми,

трясти, трусити, узгір’я, рябий, порядок, порада, серйозний,
чотирьох, повітря, подвір’я, зірниця, зоря, чотири, надворі,
грядка, град, диктор, ріпка, Мар’яна, моряк, трюмо, по
підгір’ю, жартома, зрячий, патріот, ритміка, курйоз,
брьохати, дрючок, друк, згоріти, згори.
Середньоязиковий приголосний [й]
Звук |й] — середньоязиковий, щілинний, м’який, со-

норний приголосний. При його вимовлянні середня частина
спинки язика піднімається до твердого піднебіння й
утворює з ним щілину. Якщо щілина вузька, то
вимовляється приголосний |й). Це відбувається тоді, коли |й|
стоїть перед голосним: \йалшіа\, \йушка], ]його], \йед'п'іс’т'],
]пйут'\, |бйе], |пйат], ]майіс], ]кайута], \за- йава]. Коли щілина
віддалена від піднебіння і шуму не чути, то вимовляється
нескладотворчий приголосний |ї], шо наближається до
голосного [і]. Він буває в кінці складу перед наступним
приголосним і в кінці слова: |раї], ]паіка|, \лиї], |л'йка].
Підберіть чоловічі імена за поданою характеристикою артикуляцій окремих
звуків:
1. а) Голосний, заднього ряду, низького підняття, нелабіалізований,
б) приголосний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, носовий,
в) приголосний, передньоязиковий, зубний, зімкнений, дзвінкий,
твердий;
г) приголосний, передньоязиковий, зімкне»ш-прлхідний, дрижачий,
сонорний, пом'якшений;
ґ) голосний, переднього ряду, високого підняття, нелабіалізований,
д) приголосний, середньоязиковий, щілинний, м’який, сонорний,
нескладотворчий.
2. а) Приголосний, середньоязиковий, щілинний, м’який, сонорний;
б) голосний, заднього ряду, середнього підняття, лабіалізований,
в) приголосний, передньоязиковий, зубний, свистячий, щілинний,
глухий, твердий;
75
г) голосний, переднього ряду, високого підняття, занижений,

нелабіалізований, ненаголошений;
ґ) приголосний, губний, зімкнений, глухий, твердий.
Запишіть слова фонетичною транскрипцією і визначте, коли звучить [й], а
коли [і].
Гайка, стій, Яків, Юля, їжак, працюй, йому, ймовірно,
серйозний, Євген, чайка, знайте, адью, майка, їхав, Юрко,
йшов, пійло, маяк, діють, м’ята, інтерв’ю, роз’їжджай,
вйокати, кон’юнктура, об’єднайте, дев’ять, ескадрилья,
крутій, Марійка, київський, під’язиковий, знає.
Задньоязикові приголосні і глотковий

Звуки |к|, и, |х|, [г| об’єднує те, що вони тверді.
Нанівпом’якшеними вони бувають перед голосним [і) і
зрідка перед |а], [у]: [кЧстка], \г’ірко |, (анг’їна], [г’аур], ]к’ур’і
|, \к'арйз], [хЧна[, [хіба\.
Приголосний [к] —задньоязиковий, зімкнений, шумний,
глухий, твердий: [канава], [кдрба], [покупка], [ква - сол'а],
[кели е х], [крик], [Оксана].
Звук [ґ] — приголосний задньоязиковий, зімкнений,
шумний, дзвінкий, твердий. Він протиставляється приго-
лосному |к| за дзвінкістю — глухістю: [ґул'а[ — [кул'а], [ґлеі]
— [клеї]. У сучасній літературній мові вживається в
небагатьох словах: [ґава], [ґазд, а], [ґалаґан], [ґандж[, [ґа-
пок[, [ґвалт[, [ґедз'\, [ґе и лґотати], [ґелґ’іт[, [ґе и рґотати[,
[ґиґнути], [ґи е рлиґа[, [ґн'іт], [ґлеі], ]ґоґе и л' мдґе и л'[, [ґрати],
[грунт[, [аґрус[, [дзиґа], [ґречниі[, [ґри в нджоли], [ґудзи е к],
[алеґро[, [арго], [б'урґе и р[, [герцоґ[, [ґвинт[, [ґл'анс[, [ґонт],
[ґрант[, [ґума[, [дзи е ґар], ]дзйґли е к], [дри е ґати], \жарґон],
[зи е ґзаг[, |конгрес|, [ле и ґато], [пе и рсдна ґрата], [сленґ], [хуґа[,
Ішваґе и р|, [иіл'аґе и р], [йаґуар]. Це переважно слова
іншомовного походження, здавна засвоєні українською
мовою. Приголосний |ґ] зву'іить у деяких українських
прізвищах: |0;^Ь [папарйґа], [мрйґа[, [салйґа], |бурдйґа],
|ґжйц'киї] та ІІІ., в іншомовних антроионімах: [ве и ргм'іі],
]геґе и л'[, |ґуґд\, [ґал'ілеі[, \ґете[, [кал'іґула], \маге и лан] ч
76
Фонетика
| паґап'ііґі\, | ф ’ііаро], \йадв ’іга] та в деяких географічних

назвах: \гаага], \гамбург\, \гопкдпг\, \гапг\, \ореип6урі\, \пе11
теирбурґ], |чиекаґо], |шл'ісеил'бург] та ін.
Приголосний |х| —задньоязиковий, шумний, глухий,
щілинний, твердий. За способом творення він протистав-
ляється звукові |к] — на відміну від нього він щілинний, а за
дзвінкістю — глухістю — глотковому |г]: |хата], \хиемера\,
|хор], \хек\, ]хвйл'а], |хутро], |храм]\ |хрип] — \грип], ]хо/іка]
— [голка], \кал'іф] — |хал'іф].
Приюлосний | г| —глотковий (фарингальний), щілинний,
дзвінкий, твердий: |гагара], |гора], \гумор], \гречка], [грам],
|груша], |горшчи е к\. \грош’і\, |глади е ти], \грати], \гри е міти].
Перед |і| чується напівпом’якшений звук |г’]: ]туг'і\,
|г’ірл'апда], |г’ірко], ]г’іг’ійеиа], \г’ірпйк], \г’ітара]. У деяких
словах іншомовного походження цей звук напів-
ном’якшений і перед голосними |у), |а|: |г’аур], ]г’урза]. •»
Вправа 21
Підберіть слова за поданою характеристикою звуків:
1. а) Приголосний задньоязиковий, зімкнений, дзвінкий, твердий;
б) голосний, заднього ряду, високого підняття, лабіалізований, на-
голошений;
в) приголосний, губний, губно-губний, зімкнено-прохідний, носовий,
г) приголосний, задньоязиковий, зімкнений, глухий, твердий;
ґ) голосний, заднього ряду, низького підняття, нелабіалізований,
ненаголошений.
2. а) Голосний, заднього ряду, середнього підняття, лабіалізований,
б) приголосний, глотковий, щілинний, дзвінкий, напівпом’якшений;
в) голосний, переднього ряду, високого ступеня підняття, нелабіалі-
зований, ненаголошений;
г) приголосний, передньоязиковий, зімкнено-прохідний, дрижачий,
ґ) голосний, заднього ряду, середнього ступеня підняття, лабіалізований,
д) приголосний, задньоязиковий, зімкнений, глухий, твердий.
Вправа 22
Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть артикуляцію за-
дньоязикових приголосних і глоткового.
Регламент, кхгшка, гірчиця, квітка, харків’янка, хідник,
джигіт, підгрунтя, гігант, гармонія, кірка, кювет, яіуар,
куценькі, гігроскоп, геологія, регіон, кілечко, фіглі, хохітва,
смокінг, сугестія, кенгуру.
77
Асиміляція приголосних
Вправа 23
У виділених словах дайте повну артикуляційну характеристику голосних і
приголосних звуків за порядком розташування.
1. Зимній ранок
Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ґанок І на
шлях за ворітьми Упаде із неба
промінь,
Дим пов’ється з димарів,
На току підніме гомін Зграя галок і
граків.
Школярі свої ґринджоли
З повіток подостають І
по вулиці, мов бджоли,
До сугорка загудугь...
Сніг ясним кришталем блище,
Лютий холод до піка;
Сонце вгору плине вище,
Та не іріє здалека... (Я. ІЦоголів).
2. ... Сучасна наука і техніка, системи освіти й культури
в цілому покликані розв’язувати кардинальні задачі розвитку
людства — виробляти нові парадигми виживання людини й
біосфери, неординарні доктрини виходу цивілізації з
глобальної екокризи, обґрунтувати й аргументувати
концепцію стійкого розвитку й становлення ноосфери.
Способи та ступінь розв’язання цих задач залежать від
багатьох факторів, але насамперед від того, наскільки
вдасться «ноосферизувати» НТП, зорієнтувати еволюцію
соціоприродних і соціотехнічних систем у русло ноосфер-
но-екологічного й соціогуманістичного напрямів, укоріни-
ги в свідомості людей ноосферне мислення, ноосферну
демократію (з газ.).
АСИМІЛЯЦІЯ
ПРИГОЛОСНИХ
У мовному потоці приголосні звуки піддаються впливові

сусідніх приголосних і цілком або частково уподібнюються
до них. Таке явище у фонетиці називається а с и -
78
Фонетика
м і л я ц і с ю (від лат. а8$іті1аІіо — уподібнення).

Асиміляція буває п о в н а і н е п о в н а , п р о -
г р е с и в н а і р е г р е с и в н а . Однак не всі приго-
лосні і не завжди зазнають впливу сусідніх звуків.
В українській мові частіше спостерігається вплив на-
ступного приголосного на попередній, так звана р е-
г р е с и в н а а с и м і л я ц і я . Впливають приголосні
залежно від г о л о с у (дзвінкості і глухості), за ступенем
п а л а т а л і з а ц і ї (м’якості і твердості), за
с п о с о б о м т а м і с ц е м творення звуків.
Регресивна асиміляція
приголосних за голосом
Асиміляція приголосних за д з в і н к і с т ю спосте-

рігається послідовно і систематично. Наступні дзвінкі
приголосні впливають на попередні глухі й одзвінчують їх і
в середині слова: \воґзал], \йаґбй], |фудболка], і на межі двох
слів, особливо при швидкому темпі мовлення: |наж бат'ко],
\сиб жито], \хочуд' знати]. При повільній вимові вплив
дзвінких на глухі менш помітний.
Дзвінкі приголосні перед глухими не піддаються впливу
глухих і вимовляються дзвінко: |д’іжка], \бе и різка ], \гри е бка],
]кладка]. Але приголосний |г] зазнає впливу глухого: \лехко],
]н'іхті], \вдхкиї], |д'ахт'у]. У дієсловах |г] перед глухим не
асимілюється: |допом ’ігши], [б’ігти], \ми е гтйт'],
|пе и ре и могтй].
За г л у х і с т ю регресивна асиміляція приголосних
виявлена слабше. По-перше, дзвінкі приголосні зберігають
свою дзвінкість на кінці слова: \маз'], \парйж], [радж], І сад], |
дуб]. По-друге, дзвінкий не піддається впливу глухого
приголосного наступного слова: [ве и дм’і& кошлати!], \нЧж
тупи!], ]бере и г крутиі].
Не оглушується перед наступним глухим приголосним
нескладовий сонорний (у]: [праука], |указ’іука], [траука].
Звучно, як напівголосний губно-губний, вимовляється цей
звук і в кінці слова: |миу], |зноу], |продау], | чеикау].
79
Найбільшого впливу глухих приголосних зазнають

дзвінкі на початку слова. На межі префікса і кореня
приголосний [з] у префіксах роз- і без - частково оглуїііу-
ється (сильніше у роз - і слабше у без-): [роз с сада[, |роз с к- лад\,
[бе и з с печно[, [бе 1і з с прауйа[. Ще сильніше піддається виливові
глухих префікс з-: [скопати], [схи е лйти], [стоптати],
[сфокусувати]. Перед наступним звуком [с] префікс з-
асимілюється повністю і чується як тотожний йому глухий:
[с:апати], [сунути]. Прийменник з перед глухим наступного
слова також частково асимілюється: [с 3 кул'і |, [с 3 холоду], [с 3
саду], [с 3 ферми]. Приголосні [д], [б], [ж| у кінці префіксів та
прийменників зберігають властиву їм дзвінкість і перед
глухими: [обпікати], [підкинути], [м’іжпланетниї[, [під
хатойу], [об с’т'іну], [м’іж кл'ітин], [над фермойу[.
Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть правильну вимову
глухих та дзвінких приголосних.
Доріжка, надпити, безкрилий, легко, спиляти, швидко,
вогко, безпека, розсунути, безкраїй, лічба, могти, голубка,
підскочити, в’язка, розпитати, безсистемний, без палиці, над
хмарою, об скелю, вудка, стежка, нігті, розкішно, сповідь,
шибка, без краю, анекдот, якби, боротьба, зсипати, перед
тобою, футбол, якже, ось де, ЛІЖКО, КІІТЯМИ, відхилити,
безтарка, плуг, дріб, одуд, голівка, борідка, сформувати,
наш батько, берегти, дьогпо, навстіж, з поля, з села, під
копою, баскетбол, з тебе, зчепити, річ багата, бабка,
відтанути.
Асиміляція приголосних за палаталізацією
Залежно від твердості або м’якості наступного приго-

лосного відбувається р е г р е с и в н а асиміляція
приголосних за м’якістю і твердістю. Найсильніше впливає
наступний м’який на попередній, уподібнюючи до себе
звук, однаковий за місцем творення. Таким чином діє
м'який передньоязиковий звук, особливо альвеолярний, па
твердий передньоязиковий: [&л'а], [с'н'іг], [гдс'т'і], [з'н'ати],
[кут'н'іі[, [дн'і[, [гт'ц'і].
80
Фонетика
Напівпом’якшені приголосні — губні [б’], |п’], |в’], |м’],

ІФ’], глотковий И, задньоязикові |ґ’], Ік’І, |х’], ПІШІЛЯЧІ |ж’],
|ч’1, |Ш’] та ІР’1 — на інші приголосні не впливають,
оскільки вони й самі не м’які: |тв’ір], |др’і- мати], \менш’і\,
\дорожи V], [сп’іу], |тр’іск], |ст’іх], \др’іт\, |у напалм 7],
|кордчш’і], [сп ’ід], \швиедкї\. Але свистячі перед
напівпом’якшеними губними та |р] можуть частково
пом’якшуватися: |с’в’іт], \з’р’тиі\, {с’е’ато], \ц’в’ах], (дз ’в
’акати], \ц'в ’іт\.
Приголосні |д] і |з] перед м’якими їді, М, [З ], [с’], |ц’],
5
[дз9], |л'], |н'] у кінці префіксів та прийменників

вимовляються м’яко: \в’иУ:іл\, [вЧд'т'аг], \пеиреид' дідом],
]пуід'н'ау], 16еиз9 т’аги], |над' л'ісом], \в’ід' ц'ого], \розї-
н'іс':а], \п Чд с'н'ігом). Перед напівпом’якшеними губними,
шиплячими, задньоязиковими, глотковим та [р'], що стоять
на початку кореня, |д] і [з] в кінці префікса не
пом’якшуються: |н'іздрЧ], |збЧрка], |п Чдб’ігти], ]п Чд~
к’іука], |зр ’ідка], [зг’ідниї], (надм’іру], \надр ’ізати], [пЧд- м
Чтати], \розв ’ішати], [п Чдг ’ірйа].
Шиплячі, губні, задньоязикові, глотковий та |р’] перед
м’якими приголосними не пом’якшуються: Ікл'ітка],
|лиежн'а], \гл'ід], \хл'іб\, [гніу], [Ґн'іт], [шл'ах], |гр’ішн'і],
|майачн'а], \кн'аз'], [гл'ан'], \горд’і\.
У деяких словах при словотворенні спостерігається
вплив наступного твердого приголосного на попередній
м’який (асиміляція за твердістю): [м’ідниї], [мЧцнйї],
|колод'азнш], \ш'іс:от], \пйатнадз'ц'ат'].
Вправа 25
Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть наявність чи
відсутність асиміляції приголосних за м’якістю і твердістю.
Кріль, безодня, грядка, голці, трьома, слід, майбутній,
пісні, клятва, круглі, підніс, тля, мужні, ясні, брудні, крісло,
тонші, задля, трюм, немовля, Наталці, мідні, диканський,
тліти, сибірський, ніздрі, дряпати, на гірці, двірня, сніп,
дрюк, підтягти, покірні, піддягнув, сльози, гніздо, жовчю,
зрідка, грім, у спілці, уві сні, пізній, літня, бездіяльний,
кінцівка, вечірня, зрівняти, днювати, співає, стіна, бездітні,
кузня, розділяти, мужністю, радісні, сліпий, зрілий, хрін,
священний, Дніпро, наддністрянський, підхід.
81
Асиміляція приголосних за місцем і способом творення
Р е г р е с и в н а асиміляція за місцем і способом

творення відбувається в різних позиціях між свистячими та
шиплячими приголосними, коли вони розташовані по
сусідству. Так свистячі [з] і [с] можуть повністю або час-
тково уподібнюватися до наступних шиплячих [ж] і |ш]
внаслідок регресивної асиміляції. Повне уподібнення
спостерігається в таких прикладах: \ж:ати\, |ж:иет:а\,
\чеиреиж:ниева\, \ш:йти]9 [приеріш:и\, \беиш:апки], |ш.йбки]
— тут додається ще й повна регресивна асиміляція за
глухістю. Часткова асиміляція відбувається у прикладах:
\пЧшчаниі\, \шчеипйти\, [л’ішчйна], \жджеиреила\ та ін.
Частково або повністю уподібнюються до свистячих
попередні шиплячі, якщо вони стоять поряд: \носиес':а\,
[см’ійес'.а] — повна асиміляція; \на стез'ц'і], |у пл'ас'ц’і],
[розваз ’с ’а], | грус ’ц 7] — неповна.
Повністю асимілюється африката [ч] перед Ід] за місцем
і способом творення й одночасно за м’якістю у прикладах:
[у тумбоц’:і\, \на р'іц’:і\, |вулиец ’.і], [руц ’:і\, [у д'фоц ’:і].
Перед свистячими та шиплячими попередні зубні [д] і [т]
також частково або повністю перетворюються на складний
звук (африкату). Це відбувається як у середині слова, так і
на межі слів: \в’іч:йзна\, [знаїдуц ’:а], [прйч.а], [ч:ут'],
\оц:ем\, [доліц.е], \неизаводз'с'а], \крййеиц ’:а], \мо- лоджшиї],
\кордчшиі\, \в’ідз заїц’а], \в’ідж чи1йіх\.
Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть повну і неповну
регресивну асиміляцію приголосних за місцем і способом творення.
На доріжці, у криничці, матч, запорожці, граєшся, не
поріжся, уквітчаний, на бричці, розчистити, не мажся, з
шумом, у книжці, синичці, з Чоколівки, на Чукотці, без-
честя, незчисленний, яхтсмен, без чуття, з отцем, мишці,
сподіваються, занісши, вітчим, без шуби, зчистити, розшию,
бавишся, з жаху, розжарений, не мучся, зжувати,
розшукати, кришці, Парасчин, між солдатами, зчищати,
безчинство, згризши, пнуться, хутчіш, у хижці, хатчина,
82
Фонетика
ухідчини, в упряжці, дмешся, привізши, убирається,

спасши, розжеврітися, у точці, мережці, зчіплювач.
Вправа 27
Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть (письмово) відомі
вам явища регресивної асиміляції приголосних.
Зсунути, сніданок, заводський, розсипати, кругяться, не
дрімається, слівце, на кріслі, піднятий, розширити, безкраїй,
незчувся, грієшся, коритце, без числа, зціпити, у мисці,
зчищу, У веснянці, розсіяти, міцні, стрічці, з хмари,
п’ятнадцять, шістдесят, лікарський, відсіч, урозтіч, Устя,
відстібати, відсутність, відтягати, Наддніпрянщина,
надзелень, ніжці, підживлення, підліток, підскік, підтятий,
офіціаіггці, марність, людський, у ложечці, копитце,
конвенція, зліт, у діжечці, на ділянці, станція, долізши,
делікатність, з швайки.
Вправа 28
Запишіть текст фонетичною транскрипцією, виділіть слова, у яких
спостерігаєте явища регресивної асиміляції приголосних.
...Часто дивишся фільм і помічаєш, що людські при-
страсті в ньому поступаються місцем субординації взаємо-
відносин нижчих з вищими, підлеглих з керівниками; колізії
та характери поступаються місцем взаємоповчан- піо, і
замість повнокровних, цікавих людей з’являються ходячі
схеми — непереконливі і збіднені. Мені здається, що ця
непереконливість і збіднепість, з погляду художньої правди,
виходить, головним чином, внаслідок утрати горизонту...
(О. Довж.).
Прогресивна асиміляція приголосних
У сучасній українській літературній мові є приклади

прогресивної асиміляції приголосних, що історично
виникли в процесі розвитку фонетичної системи. До них
належать бджола (від колишнього бьчєла), м’які приголосні
у суфіксах -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий), які супроводжувалися
стягненням однакових приголосних, що поставали
внаслідок асиміляції, або спрощенням цих груп:
83
Ігалиец'киї\, [пол'іс'киї], [запоріз'ки1\\ приголосні перед су-

фіксом -ство: [р’іздво\, \св'ідоцтво], |йеиствб\ та ін.
Новим явищем слід вважати м’які і пом’якшені приго-
лосні, які є реалізацією двох пом’якшених фонем: [т':], |д':],
|л':], Ін':], [з':], Іс':], |ц':], |ж’:], [ш’:], |ч’:]. Вони розвинулися
в позиції між голосними внаслідок повної прогресивної
асиміляції в таких групах слів:
а) в іменниках середнього роду другої відміни перед
закінченням -а: [знан'.а], \жиет':а], [колос':а[9 [узвиш’:а\,
[узб’іч’.а], [зб’іж ’:а], [з’іл':а]9 [груд: а], [ галуз':а\, [клон
’:а], [узбе11 реж \ а\;
б) у деяких іменниках чоловічого й жіночого родів
першої відміни: [р’іл'.а], |стат':а], [суд'.а] , Ій'.аі;
в) в орудному відмінку іменників жіночого роду
однини третьої відміни перед закінченням -у: [с’іл':у\, [м
’і&:у], [н'ін ’:у], [стат':у], | гуаш ’:у], [ пдв ’ін':у\, \м ’іц':у\,
[молоду], [маз'у], [дрож’:у\;
г) у деяких формах дієслова подвоюється звук [л]:
[л':у], [л':еіи], [л':е], |л':еимб], [л':еите], [л':ут']\
ґ) у деяких прислівниках: [зран'.а], [науман':а[, [спро-
сдн':а];
д) у слові [л':анш].
У позиції після іншого приголосного відбулося стяг-
нення вищезазначених звуків до нормальної тривалості:
[лйс'т'а], [в ’іс'т'у], [смерт'у].
Вправа 29
Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть наявність чи
відсутність подвоєних однакових фонем.
Весілля, ллється, пісня, коріння, кузня, узлісся, гостя,
озброєння, змагання, лазня, латаття, спання, щастя, мов-
лення, подружжя, диня, купання, волосся, коса, вишня,
зрання, гривня, господиня, круча, залізяччя, буття, дитя,
дозвілля, немовля, купівля, маячня, маля, маяння, курча,
озброєність, лляний, ляля, льоля, лоша, затишшя, ложа,
підніжжя, залоза, заліззя, лиття, листя, лежанка, лежання,
кущення, кутя, вороння, ворона, насіння, насінина, ку-
пальня, куля, торгівля, гілля, критика, укриття, красуня,
кохання, кошеня, корені, коріння, комашня, колода, ко-
лоддя, коліща, колісня, козаччина.
84
Фонетика
Вправа ЗО
Поставте іменники в орудному відмінку. Поясніть наявність або
відсутність подвоєних звуків.
Кліть, клітка, кість, кір, біль, кисть, Керч, зустріч, купіль,
картеч, капля, каліч, каламуть, Казань, ймовірність,
істотність, знать, злість, зелень, здобич, здібність, заполоч,
заповідь, заповіт, заздрість, загибель, заводь, завзятість,
скатерть, жовч, жирність, жерсть, єресь, єдність,
ескадрилья, дуель, домовленість, даль, дань, дальність,
далеч, далечінь, гусінь, грудь, груди, ґречність, Горинь,
гордість, глибінь, глибочінь, гладь, глазур, гать, гастроль,
галузь, газель, зав’язь, в’язкість, вуаль, волость, Волинь,
вогкість, вісь, вічність, відсіч, відстань, відповідь, Білорусь,
благодать, бистрінь.
Вправа 31
Поставте слова-іменники у родовому відмінку множини. Поясніть
наявність або відсутність подвоєння приголосних.
Уміння, знання, стаття, подорож, узбережжя, піддашшя,
узвишшя, смерть, зустріч, суддя, враження, відчуття, життя,
побачення, радість, повінь, повноліття, роздоріжжя,
суцвіття, платгя, чуття, передмістя, забуття, затишшя,
підпілля, трьохсотліття, повір’я, узагальнення, соління,
підпіччя, листя, безлісся, спальня, постать, їдальня, моління,
мішень, міркування, міжгір’я, мить, милість, мечеть,
медаль.
ДИСИМІЛЯЦІЯ
ПРИГОЛОСНИХ
На відміну від асиміляції, в українській мові спо-

стерігається таке фонетичне явище, як д и с и м і л я- ц і я
(лат. с1і$8іті1і$ — несхожий), при якому один із двох
однакових чи подібних приголосних звуків у межах одного
слова замінюється іншим, артикуляційно близьким. Якщо
розподібнюється перший приголосний у сполученні двох
подібних, то така дисиміляція називається р е-
г р е с и в н о ю . Так угворилося поєднання звуків хто (з
давнього кьто); звукосполучення |чн], у якому в обох
85
Дисиміляція приголосних
приголосних наявний елемент зімкнення, розподібпилось на

|шн): \молошниі\, \пшеинйшпиі\, \соп'ашнш\, |м’їс'аш- ни)\ та
іи. У словах соняшник, мірошник, торішній, сердешний,
дворушник ця асиміляція закріпилася і на письмі. Але в
иауковііі мові у згаданих вище словах дисиміляція не
відбувається (пор.: [сдн'ашниі прбм’іїґ], але [сон'ачпа
сиестема\, |м’іс'ашна н'іч\, але |у м’іс’ачниі терм’ін],
\пшеинйшнш хл'іб\, але \пшеинйчнш лап|, |молдшна каша], але
\молочнш комб’інат]).
Унаслідок регресивної дисиміляції утворилося звукос-
получення |сг] в інфінітиві дієслів із колишніх |дт], [тт]: вед
+ ти -> вести, мет + ти мести.
П р о г р е с и в н а дисиміляція, при якій
змінюється другий звук, спостерігається в утворенні вищого
ступеня деяких прикметників та прислівників, коли
кінцевий щілинний кореня збігається з щілинним приго-
лосним суфікса: дуж + ш + ий -» дужчий, вис + и/ + ий -»
вишший -» вищий \вйшчиї\. Таким чином, явища асиміляції і
дисиміляції приголосних звуків сприяють зручності у
вимові і роблять її природною та милозвучною.
Вправа 32
Утворіть від поданих прикметників виший ступінь. Поясніть, у яких випадках
виникає явище дисиміляції приголосних, а в яких воно відсутнє.
Важкий, дорогий, НИЗЬКИЙ, ТЯЖКИЙ, ТОВСТИЙ, короткий,
близький, гарний, швидкий, легкий, глибокий, високий,
далекий, солодкий, вузький, рідкий, малий, слабкий,
широкий, слизький, великий, тихий, тонкий, гладкий,
м’який, поганий, грубий, багатий.
Вправа 33
Від дієслів третьої особи множини утворіть форми інфінітива і відзначте, у
яких із них відбувається дисиміляція, а в яких її немає.
Упадуть, кладуть, ідугь, дадугь, плетуть, гниють, кра-
дуть, бредуть, дійдугь, ведуть, іудугь, ревуть, ирядугь,
стрижугь, попадуть, пливуть, можуть, лізуть, клянуть,
знайдуть, деруїь, біжать, зведуть, трясуть, ростуть, пропа-
дугь, занепадуть, проклянуть, перепливуть.
Вправа 34
Запишіть текст фонетичною транскрипцією. Підкресліть слова, у яких
відбуваються я в и щ а асиміляції та дисиміляції.
86
Фонетика
Коли твої очі ближче до землі — більше бачиш. Вчишся

читати по слідах, по загублених речах, по зрослих квітках.
Це своєрідні літери. З них складаються слова. Потім
розповідь...
Знизу тобі видніше. Від ніг до голови перед тобою
виникають постаті. Чоловіки. Жінки. Старі. Одверті.
Підступні. Добрі. Нахабні. Чесні. Чисті. І ні одна риска на
їхньому обличчі не може сховатись, і під повіками нічого
не може замаскуватись — усе напоказ, голо, відкрито.
І характери розпізнавати легше. Перед тобою не
криються. В жесті, слові, зверненому до твого тіла, прику-
того до чотириколісного майданчика, повністю виражають
свою сугь (Є. Гуц.).
ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ
ТА ПРИГОЛОСНИХ
Чергування голосних
Найдавніші чергування голосних
До найдавніших чергувань голосних належать такі:

Е — О нести — носити, брести — бродити, молоти — мелю\
Е — І: летіти — літати, текти — витікати, пекти —
випікати;
І — А: лізти — лазити, сісти — садити;
О — А: ломити — ламати, скочити — скакати, стояти —
стати;
У — А: вузол — в язати, трусити — трясти;
Е — И — 0: заперу — запирати — прати; заперти —
запирати — запру\
И — У — О з 0: засихати — сохну — сушити — схпути;
У — ОВ: кувати — коваль, сунути — совати та ін.
87
Чергування голосних та приголосних
Поставте на місці крапок відповідні голосні. Поясніть, які зміни
відбуваються в коренях слів. Погрупуйте приклади за чергуванням голосних.
Допом...гати, зач...пити, ск...чити, ВИІІ ... СТИ , зл...мати,
допомогти, зач...пати, розг...нити, зап...рати, заб...ру,
ск...кати, ВИН...СИТИ, зл...мити, перем...гти, с...хнути,
розг...няти, сп...ратися, зап...ру, зм...гатися, заб...рати,
с...шити, ст...рати, зас...хати, розг...нити, зм...гти, ст...рти,
розж...ну, перем...гати, сх...пити, х...пати, покл...нитись,
пом...рати, тр...сити, к...титися, кл...нятися, к...чатись,
сп...ртися, пом...рти, тр...сти, зіп...руся, невм...руіций,
зіт...ру, зіг...нати, пом...руть, підл...тіти, підл...тати.
Вправа 36
Перепишіть речення. Виявіть випадки давніх чергувань голосних.
1. Молода пара, вийшовши на вулицю, повернула
перше вбік поза оселею і стала на краю узгір’я, на тому
шпилі, звідки було видно знайомий нам широкий краєвид.
2. Вода там далеко в берегах стояла, як свічадо, тиха, ніби
нерухома. 3. Вона раптово встала, за нею охоче поспішили
всі інші, уклонившись поважній пані господині. 4. — Як
приїдемо назад, то заграничним доктор- кам ще більше
будуть кланятись! 5. Старі основи громадського життя,
міркування, хисту, як крига навесні, поламались,
закрутились, потрощені, наганяні теплою, вільною течією.
6. Пані Брагова сперлась на руку, в очах їй стали сльози,
далі вона тихо піднесла до лиця свою тонку хусточку. 7.
Помалу розстилались поля, наближались переліски, балки,
виринав хуторець самотній, окритий садовим гіллям, з
криницею під вербою, та й знов поля, поля без кінця. 8.
Люба кликнула Гриця, котрий дуже любив помагати їй:
себто приносити води чи держати іцо-небудь. 9. — Ну, та
глядіте ж! Я буду дожидать ще сьогодня! — гукнула Люба,
проводжаючи гостей на ґаночок. 10. —А Кузьменко дурниці
провадить! (О. Пч.).
Чергування [о] та [е] з нулем звука

Чергуються | о] та [Є] з нулем звука в таких випадках:
а) у коренях слів, якщо вони розвинулися із зредуко-
ваних |ь] і |ь] у сильній позиції, то, потрапляючи в слабку
88
Фонетика
позицію при зміні слова, чергуються з нулем звука: день

— дня, сон — сну, вогонь — вогню, жнець — женця, овес
— в/вш, квітень — квітня, ставок — ставка, палець —
пальця. Такі голосні називаються в и п а д н и м и ;
б) у коренях та суфіксах слів, де відбувається збіг
шумних приголосних із наступними сонорними: сестра
— сестер, соє//# — сосон {-єн), вікно — вікон, крапля —
крапель, відро — відер. Такі голосні називаються в с т а в -
ними.
У деяких словах новоутворені [о] та [е] не чергуються з
нулем звука: лоб — лоба, — вихору, л/ох — люху,
рот — рота.
Вправа 37
У поданих словах змініть форму і поясніть чергування [о] та [е] з нулем
звука. Запишіть окремо слова з випадними і вставними голосними.
Вітер, вузол, валка, буйок, гонка, вершок, лісочок, земля,
казка, хлопець, сотня, швець, вудка, будень, липень, пасмо,
дно, смуток, ярок, посол, турок, німець, доріжка, велетень,
прапорець, дружок, жінка, терти, лялька, свисток, підошва,
папірець, рівень, гребінець, вафля, віконце, садок, стілець,
заперти, журавель, дзвінок, курка.
Вправа 38
Поставте іменники в родовому відмінку однини або множини. Визначте
у кожному слові вставний або випадний голосний.
Січень, півень, чашка, дівка, берізка, діжка, осел, вівця,
кінець, гра, свекор, лежень, дно, дружка, шматок, бранець,
склянка, нянька, ясла, невістка, граблі, коноплі, молодець,
дужка, борець, ялинка, хребет, візок, вінець, ложка, дідок,
вітрець, спілка, пісня, квиток, банка, димок, куртка, купець,
українець, шашка, холодок.
Чергування [о] та [е] з [і]

У сучасній українській мові давні голосні [о] та [е] у
відкритому складі чергуються з |і) у закритому складі. Це
наслідок історичних змін у системі голосних та появи
новоутворених закритих складів.
Чергування [о| та [е] з [і] пов’язане із занепадом
колишніх зредукованих голосних [ь| та |ь]. Спочатку давні
[о| та |е| після занепаду наступних зредукованих |ь| і [ь]
89
подовжилися, пізніше дифтонгізувалися, і тільки після

монофтонгізації дифтонгів розвинувся голосний [і]: конь -»
кбонь -» куонь, куень, куинь, куінь к///ь. Таке чергування
відбувається у різних частинах мови при словозміні: слово
— слів, грому — грім, Канева — Канів, мого —мій, на
широкому —на широкім, семи — сім, нести
— ніс, стерегти — стеріг, стій — стояти, також при
словотворенні: воля — вільний, дім — домашній, творити
— твір, робота — робітник.
У процесі розвитку мови нашарувалося чимало винятків
із цих правил. Вони пояснюються тим, що це або
новоутворені [о] та [е], або слова, засвоєні з інших мов
після дії цього закону, або під впливом закону аналогії. Так,
не чергуються [о|, [е] з [і) в закритому складі, коли вони
вставні (веселка — веселок, сосна — сосон) або випадні
(колосок — колоска, пень — пня)\ у звукосполученнях -оло-, -
оро-, -еле-, -ере- {холод, мороз, шелест, берег, але: поріг,
моріг, оборіг, зберіг); у сполученнях звуків -ев-, -ов-, -ер-, -
о/?- {лев, повний, чорний, гордий, шерсть); у суфіксах -енк-, -
еньк-есеньк-, -оньк-, -ечк-, -очк-, -тель- {Катренко,
гарненький, малесенький, калинонька, донечка, зірочка,
служитель); у дієслівному закінченні -еш {кажеш,
читатимеш); у родовому відмінку множини іменників
середнього роду на -ення {запізнень, вчень); у частинах
складних слів -вод, -воз, -нос, -роб, -ход {діловод, молоковоз,
водонос, винороб, скороход) та в абревіатурах типу юнкор,
повпред тощо.
Вправа 39
Підберіть і запишіть споріднені слова так, щоб у кожній парі слів був
відкритий чи закритий склад. Поясніть чергування [о], [е] з [і] або його
відсутність.
Хід, папір, визволитель, болото, сільський, гомін, зірка,
роковини, коло, явір, космос, бджола, вислів, перехід,
лектор, шепіт, вечір, очерет, вічко, якір, віск, овес, віз,
важіль, ячмінь, Антін, провід, джміль, кільце, ворона,
чверть, відбій, підгір’я, матір, біль, міль, гостя, якість,
бор.ода, рідний, шофер, Федір, спонсор, везти, вона,
водостік, Тернопіль, середа, диктор, загін, колір, піднести,
серце, горох, грізний, літній, Могилів-Подільський, весілля,
кисіль, реиоргер, застерегти, проводити, кізонька, Київ,
сядеш, голівка.
90
Фонетика
Вправа 40
Поставте іменники в родовому відмінку однини. Поясніть наявність або
відсутність чергування [о], [е] з [і].
Сік, ліс, кріп, сніп, горіх, курінь, кремінь, камінь,
Бориспіль, хліб, сіль, тінь, Лютіж, Чернігів, узвіз, поріг,
кошіль, косогір, кукіль, попіл, рід, папір, віск, кріль, кужіль,
куліш, кіт, дід, твір, кріт, брід, двір, звір, тхір, плід, гіркість,
глід, гній, гнів, рів, зір, гордість, емір, дрізд, досвід, докір,
добродій, грім, Гліб, ревінь, дріт, хлів, дзвін, Поділ, намір,
єдність, застій, збір, кір, крій, водій, лій, лицемір, палій,
лоскіт, Львів, манір, мамій, міць, міст, млість, зріст, ріг, ніж,
ніс, облік, обхід, відріз, обстріл.
Вправа 41
Перепишіть текст. Підкресліть слова, у яких можливі чергування [о],
[е] з [і].
Ріс, наливався Олекса Довбуш. Звик до полонинської
свободи, вжився в неї усім своїм єством, знав над собою
тільки наказ природи, веління хмар, зими і холоду могут-
ність, всесильність сонця і туману... Людська воля про-
ходила над ним. Корився ватагові, правда, але ватаг —це ж
та сама природа: всі його веління в остаточності
подиктовані тою ж спекою чи дощами, ростом трав, звуками
громів полонинських... Свобода з кров’ю разом ходила по
жилочках, із диханням вилітала з уст, чулася в ході, в
голосі, в погляді очей. Та й не могло бути інакше там, де все
було вільне: звір, слово, вогонь, вода (Г. Хотк.).
Чергування [о] з [е] після шиплячих та [й]

Голосний звук [е] передається на письмі літерою е, коли
він стоїть після шиплячих та й перед приголосними, які
здавна були м’якими. У сучасній українській мові ці
приголосні можуть бути і твердими (тверді шиплячі, як і
інші приголосні, перед складом із голосними |е] та [и], які
походять із давньоруських |е], [и] в сучасній українській
мові повністю стверділи): пшениця, вечеря, шестеро, боєць.
Перед приголосними, що були завжди твердими, особливо
перед складами з голосними І»1, [о|, [у], [и] , який
розвинувся з давньоруського м, звук |ЄІ перейшов в І®]:
пшоно, вечора, шостий, бойовий, чого.
91
Поясніть чергування [е] з [о] після шиплячих та [й].
Честь, жорстокий, вечеряти, вершок, вечорниці, шор-
сткий, йому, чотири, почесті, щока, чоловік, бджола, жона,
шерсть, чобіт, гайок, очерет, чорний, жерсть, вечоріти,
Чернігів, жорно, жовтий, синочок, щетина, женитися,
чернець, шолом, чорниці, шерех, шокувати, чесний, щеміти,
копісчка, жолоб, ущелина, войовничий, щебінь, ішов,
окраєць.
Чергування [и] з [о]

У звукосполученнях Іри], [ли] в сучасній українській
мові відбувається чергування [и] з давніх [рь], |ль] з [о] у
звукосполученнях [ро], [ло]: кривавий —кров, глитати —
глотка, дривітня — дрова.
Сполучення [ри], [ли] утворилися з давніх [рь], [рь], [ль|,
[ль]: тривога, гримати, блищати, кришити, тримати,
бриніти. У них зредуковані стояли у слабкій позиції. Пот-
рапляючи в сильну позицію, вони переходили в |о|: чор-
нобривий — брова або за аналогією в [и]: блищати — блиск,
кришити — крихта, кривавий — кров.
Вправа 43
На місці крапок поставте відповідні голосні. Поясніть їх появу. Побудуйте з
цими словами речення.
Чорнобр...вець, гл...тка, кр...шити, бл...ск, тр...вожити,
зл...тися, гр...міти, закр...вавити, тр...вожно, тр...вати,
бл...скавка, кр...хкий, стр...маний, др...жати, бл...скотіти,
бл...скітка, др...ж, гр...м, др...ґати, др...в’яний, стр...міти,
гл...тай.
Позиційні чергування голосних [у], [і] з приголосними [в], [й]
Характерною особливістю української мови є чергування

голосних |у], [і] із сонорними приголосними |в] та їй] — Іу] з
|в| та ІМ з |й]: читав у книжці — читала в газеті, Будинок
учених — Будинку вчений, брат і сестра, сестра й брат,
Петро й Данило, Дмитрик і Миколка, він
92
Фонетика
ішов, вона йшла. Ці чергування регулюються такими

правилами:
н щоб уникнути збігу приголосних, уживається |у] як
прийменник і префікс: був у тебе, приїхав увечері, Андрій
упізнав матір\
■ щоб уникнути збіїу голосних, уживається прийменник
|в]: шелестіло в очереті, купили в Одесі, були в однієї жінки;
н на початку абзацу, речення (висловлення), після паузи
перед приголосним уживається [у]: У місті весна;
«Шанують предків. А зберуться разом —у них туг пам’ять
замість вівтаря» (Л. Кост.);
в незалежно від закінчення попереднього слова перед
наступними |в|, |ф| та звукосполученнями |лв|, |св|, [тв], |хв|
тощо вживається ІУІ: заглянула у вікно, була у Львові,
побачили у фільмі, взяли участь у святі, пішли у св'иплицю,
пірнули у хвилі, шукали у твоїй шухляді, написано у творі;
■ тільки | в] уживається на початку речення перед
голосними: В іншій кімнаті щось стукало; В Одесі ярмарок; В
Узині народився Павло Попович; В обличчі затаїлась усмішка;
в черіування не відбувається, якщо слова вживаються
тільки з | в) (влада, взаємини, властивість, власне), або тільки
з [у| (установа, уява, ударник, увага та ін.), або коли слова з
[у] чи [в] мають різні значення (вправа —управа, вдача —
удача, вступ —уступ);
н також не черіується |у| з [в] у власних назвах (Вла-
сепко, Удовенко, Владикавказ, Умань) та в іншомовних
словах (ультра, уніфікація, вуаль, в’юк, варіант, вексель).
Такі ж самі правила щодо черіування [і) з |й|. Не
черіується [і| з |іі| а) при зіставленні понять: легкі і важкі,
палаци і хижки] б) перед словами, що починаються па [й],
|йа|, |йе|, [йу], [йі], [йо|: Микола і Юля\ Марина і Євген,
Микита і Йосип, мати і я.
Вправа 44
Затранскрибуйте слова і словосполучення. Змінюючи порядок слів або
замінюючи слова, відзначте можливі випадки позиційних чергувань [у]
з [в] та [і] з [й].
Поїхали (у, в) інституг; Оксана (у, в) школі; промінь (у,
в) вікні; троянди (у, в) руках; вернулися (і, іі) Іван, (і,
93
й) Ольга, (і, й) Остап, (і, й) Яків; поїзд (і, й)шов поволі,

заїжджаючи (у, в) села, (у, в) районні містечка, (і, й)
пришвидшував свій біг (у, в) лісах; (у, в)никаючи
відповідальності, хлопчики втекли від вогню; (у, в)літку ліс
оживає; працювала (у, в) фотолабораторії; собака (і, й) кіт;
задзеленчав дзвінок — (і, й) всі розбіглися по класах;
учитель (і, й) вчителька.
На місці крапок поставте пропущені літери у, / або в, и, що позначають
відповідні звуки. Поясніть умови вживання цих звуків.
З високої груші, що ...же стукала гіллям ... сусідній
будинок, до господи Лисенків, відокремилося три листочки
..., плавко кружляючи, розлетілися на ...сі боки, ...пали ...
трьох протилежних кутках саду. Погойдуючись, з вулиці
залетів лапатий кленовий лист, довго маяв ... застиглому
повітрі, ніби не хотячи лягати ... землю, ... лад його
хилитанню витанцьовувала грайливо-сумна мелодія: «Зо-
зулечка ... полі кука, нема мого Кармелюка, нема, нема ... не
буде, ох, як тихо, смутно ...сюди!..» (Ю. Хорунжий).
Чергування приголосних
До найпоширеніших давніх чергувань приголосних на-

лежать такі:
и Чергуються [г] — [ж]: луг —луже —лужок; [к] — [ч]:
козак — козаче — козаченько — козачищ [х] — [ш]: горіх —
горішина. Це давнє чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш]
відбувалося перед голосними переднього ряду і називається
п е р ш и м п е р е х і д н и м по-
м ’ я к ш е н н я м . Воно відоме й іншим слов’янським
мовам.
н Чергуються [г] — [з]: ріг — на розі; [к] — [ц]: рука
— руці; [х] — [с]: горох —у горосі; перед закінченням -і в
давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в
місцевому відмінку однини усіх трьох родів, а також у
називному множини слова друг (друзі). Це чергування
відбулося пізніше за перше, і називається воно д р у г и м
перехідним пом’якшенням.
94
Фонетика
■ Відбувається чергування у дієслівних формах між

приголосними: [г| — |ж]: лягати — ляжу, [к| — [ч]: плакати
— плачу; |х] — |ш]: дихати — дишу, |д] — |дж]: водити —
воджу, |т] — [ч]: платити — плачу, [з] — [ж]: мазати —
мажу, |с] — [ш]: косити —кошу, |зд] —[ждж]: їздити —
їжджу, |ст] — [шч]: свистіти — свищу, в однокореневих
інфінітивах: загладити — загладжувати, підмастити —
підмащувати, запросити — запрошувати, виплатити —
виплачувати; приїжджати — приїздити, розкрутити —
розкручувати, розкотити — розкачувати; при творенні
дієприкметників: заросити — зарошений, нагородити —
нагороджений, простити — прощений, випекти —
випечений', при творенні деяких іменників: родити —
урожай, світити — свіча, пустиня — пуща; при творенні
Іменників із суфіксами зменшеності відбувається
чергування |ц] з |ч]: заєць — зайченя, хлопець —хлопчик, лице
— личко, дикий — дичка, криниця — криничка, сонце
— сонечко, лисиця — лисичка.
н Чергування твердих передньоязикових приголосних ІДІ,
[т], [з], |с|, |ц], |да], |л|, [н], |р1 з відповідними їм м’якими в
іменникових формах: сода — у соді, хвіст — на хвості,
перелаз — на перелазі, коса — на косі, серце — серця,
кукурудза — кукурудзі, сила — силі, скриня — скринею, матір
— матері; у дієслівних: кадити — кадімо, котити — котімо,
лазити — лазять, носити — носіть, голити — голять,
нахилити — нахиляти, варити — варіть; у коренях деяких
іменників, числівників, дієслів: діл — долу, тік — току, зоря
— зірка, семи — сім, глід — глоду, кріп — кропу, брести —
брів, плести — плів; при творенні іменників із різними
суфіксами: водити — водій, жовтий — жовтяк, возити —
возіння, колос — колосся, метал — металіст, ціна — безцінь
— цінність, косий — косяк, село — селянин, сірий — сіряк:
при творенні прикметників: чоло — чільний, молодь —
молодий, вода — водянистий, пшоно — пшоняний, кукурудза
— кукурудзяний, дріт — дротяний, просо — просяний, курка
— курячий, коза — козячий.
н Чергуються губні приголосні з губними плюс [л]: |б]
— |бл|: губити — гублять; |в] — |вл|: мовити —мовлять
— мовлячи — мовлений, |п] — |пл]: купити — куплю —
куплений, |м| — |мл]: ломити —ломлять —ломлений, [ф]
— |фл]: графити — графлять, графлений.
95
в Відбувається чергування губних приголосних з губ-

ними ІІЛЮС |й|: |б] — [бй]: бити — б'є, жаба — жаб'ячий,
[пі — [пй|: пити — п ’ють — п'яний, [в] — [вй[: вити — в’є
— в'юн, кров — кров'яний, олово — олов'яний; [м| — [мй[:
споминати — пом'янути — пам'ять; [ф| — |фй]: верф —
верф ’ю — верф }яний\ Ір] — [рй|: перо — пір !я, двір
— подвір 'я. Це чергування приголосних відбувається і при
словозміні, і при словотворенні.
Вправа 46
До поданих іменників доберіть форми того самого слова та однокореневі слова
різних частин мови, в яких би відбувалося чергування приголосних фонем г —
ж — з, к — ц — ч, х — ш — с. Запишіть літерами і поясніть їх.
Поверх, книга, естетика, дорога, сусідка, успіх, заслуга,
архіпелаг, критика, рік, сміх, каталог, рушник, лопух,
допомога, порох, кібернетика, слух, сволок, колега, кожух,
техніка, райдуга, мука, шпак, смуга, класика, дух, іволга,
голка, тривога, електрика, гріх, історик, фізика, лантух,
крах, тайга, молоко, дах, горіх, фонетика, пух, луг, верх,
парубок, страх, рука, нога, плуг, запах, мотлох, туга,
сполох, льох, увага, чоловік, колиска, свекруха, круг, тітка,
черепаха, стріха, центрифуга, нюх, муха, шпак, епоха,
лірика, втіха.
Вправа 47
Поставте дієслова у першій особі однини і третій множини, підкресліть
чергування приголосних і поясніть їх.
Чистити, купити, плакати, платиги, водити, возити,
просити, бити, хотіти, їздити, мостити, громити, оформити,
носити, мазати, пити, пекти, крушти, дробиги, графити,
берегги, казати, робити, красиги, забарвити, виїи, кликати,
колихати, радити, лазити, нагородити, ловити, скакати,
відкусити, допомогти, кріпити, крастися, плести, могти,
стерегти, пустити, знаходити, бігти, обрізати, виростити,
намолотити, посадити, садовити, полота, світити, молоти,
красти.
Вправа 48
Від поданих іменників утворіть прикметники і поясніть чергування
приголосних. Уведіть прикметники в речення.
Пруг, мавгіа, морква, марка, друг, солома, графіка,
округа, школа, заправка, пуск, торф, кіт, дорога, руїнниця,
вареники, віл, корова, полова, молоко, масло, вапно, сонце,
булка, місяць, пустиня, колодязь, гарбуз, пшениця,
96
Фонетика
овес, кропива, скло, гріх, дерево, камінь, сніг, вода, вітер,

вовк, вівця, баран, поле, брат, кукурудза, крупа, дріт,
капуста, кавун, кабан, індик, весна, бунт, болото.
Вправа 49
Простежте наявні і можливі чергування приголосних і голосних звуків.
Поясніть їх.
А втім, був у нього ставок. Озерце. Франко випадково
знайшов його ще в молодості, шукаючи грибів у
Винниківському лісі біля Львова. У ярузі, зарослій з усіх
боків непрочищеною молодою грабиною, на самому дні,
спочивало воно, немов велике чисте око, обрамлене
довгими віями очерету, живлене, певно, підземними
теплими водами, тихе й непорочне; було те озерце глибоке
й чисте, з білим піщаним дном, і не полохані, не ловлені
ніким дивилися на світ, відкривши ротики, потішні
верховодки, шугали зиґзаґами, немов по склі, табунці
мальків, у глибині повисали, ніби невагомі, червонопері
клені, із зеленої осоки визирали вусаті коропи, сонно
позіхаючи чорними ротами, а на самому дні, зарившись у
пісок, спочивав молодий сом, він міцно спав
і, певне, по-риб’ячому хропів, бо з того місця, де була
занурена у дно його паща, злітали аж до поверхні білі
крупинки піску (Р. Іван.).
Чергування груп приголосних при словотворенні
При утворенні прикметників та іменників відбуваються

зміни у звукосполученнях; [г], [ж], [з] + суфікси -ськ(ий), -
ств(о) внаслідок чергування, регресивної асиміляції і
спрощення перетворюються на -зьк(ий)9 -зтв(о): Прага —
празький, француз — французький, Запоріжжя — запорізький,
убогий —убозтво, боягуз — боягузтво; [к], [ч], N + -ськ(ий),
-ств(о) утворюють -цьк(ий), -цтв(о): Прилуки — прилуцький,
Бахмач — бахмацький, Хортиця — хортицький, кріпак —
кріпацтво, каліка —каліцтво; |х], |ш], |с] + -ськ(ий), -ств(о)
дають -ський, -ств(о): Чехія — чеський, Золотоноша —
золотоніський, Черкаси — черкаський, птах — птаство,
товариш — товариство, Полісся — поліський.
97
У деяких словах, запозичених з інших мов, особливо

рідко вживаних в українській мові, чергування приголосних
[г|, [ж], [з], [к|, [ч], [ц|, [х], [ш], [с] перед суфіксами -ськ(ий),
-ств(о) не відбувається: герцоґство, баскський, меккський,
тюркський.
Асимілятивного чергування зазнають приголосні |д] і [т]
перед суфіксом -ськ(ий) — |д] — [Дз'], [т] — |ц']: люд
— \л'удзґс'киї], студент — [студен'ц'с'киі] —орфографічно
зберігаються д, т перед суфіксом -ськ(ий).
Відбувається чергування груп приголосних [ск], [с'к], [зк|
із групами приголосних [шч] (орфографічно [щ]) та [жч]
перед суфіксом -енк(о) та -ук — в іменниках (прізвищах) та
присвійних прикметниках із суфіксом -іш: Ларащенко,
Ващенко, Кужченко, \онйшчиен] (орф. — Онисьчин),
\парашчиен\ (орф. — Парасчин), [вашчиен] (орф. — Васьчин),
Онищук, Ващук.
При утворенні іменників із суфіксом -ин(а) чергуються
групи приголосних [ц'к], [с'к], [ск] з групами приголосних
[чч], [шч] (орф. — щ): Хмельницький — Хмельниччина,
Донецький —Донеччина, Львівський —Львівщина, ліска —
ліщина, пісок — піщина.
Вправа 50
Від поданих нижче іменників утворіть прикметники та іменники із
суфіксами -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий), -зтв(о>, -цтв(о), -ств(о).
Поясніть чергування в групах приголосних.
Острог, молодець, жебрак, киргиз, Збараж, Рига, Кре-
менчук, купець, Буг, Абхазія, Тбілісі, Калуш, Калуга,
Владивосток, Сиваш, завод, Канада, турист, Каракалпакія,
заступник, Овруч, Ірак, Ужгород, Дрогобич, інтендант,
Кагарлик, Гадяч, узбек, Миргород, Дорогобуж, таджик,
Волга, Малакка, Арзамас, Новгород, Оренбург, агент,
Гонконг, Туніс, казах, Гадяч, Лейпциг, Цюрих, Новобіличі,
Нью-Йорк, ткач.
Вправа 51
Уставте пропущені букви і запишіть слова фонетичною транскрипцією.
Поясніть вимову і правопис слів.
Францу...кий, солда...кий, гре...кий, люксембур...кий,
голлан...кий, студентство, бага...ство, бага...кий,
криворі...кий, великолу...кий, черемо...кий, слова...кий,
журналі...кий, гали...кий, норве...кий, лати...кий, гіган...кий,
вишгоро...кий, караба...кий, чиновни...тво,
4 о-зз
98
Фонетика
карпа...кий, яс. .кий, кавка...кий, вибор...кий, балха...кий,

ірлан...кий, норман...кий, агентство, ескімо...кий, сирі...кий.
шве...кий, пру...кий, калми...кий, фінлян...кий.
Вправа 52
Утворіть іменники з суфіксами -ччин(а), -щин(а) і поясніть чергування груп
Гуцульський, сумський, вінницький, батьківський,
гайдамацький, одеський, чернігівський, прилуцький,
ізмаїльський, придністровський, наддніпрянський, черні-
вецький, львівський, черкаський, херсонський, уманський,
вишгородський, донецький, луганський, лубенський,
Васильківський, Хмельницький, турецький, угорський,
курський, воронезький, німецький, обухівський,
білоцерківський, словацький, галицький, канівський, га-
дяцький, кролевецький, коростенський, овруцький.
Вправа 53
Від поданих імен утворіть прізвища з суфіксами - е н к ( о - у к , -ак (-як) та
прикметники з суфіксом -ин. Поясніть явище чергування приголосних.
Ясько, Ісько, Ілько, Гаврило, Палажка, Палагна, Місько,
Калепик, Пасько, Мартин, Харко, Христя, Пріська, Юсько,
ткач, Марина, Мирон, Пазя, Ольга, Кирило, Химка, Карпо,
Петрик, Матвійко, козак, Гуга, Михайлик, млинець, Климко,
шульга, дубець, Васька, Василь, Василько, Хома, Настя,
Горпинка, Маланка, Мелашка, Олекса, Сергійко, Варка,
Харитон, Павло, Павлик, Петриха, Микита, Микола, ївга,
вовк, Онисько, Іванко, Іван, цимбали, скрипка, лисиця, лис,
Остапець, Федір, Сидір.
Вправа 54
Простежте чергування голосних і приголосних звуків. Виділіть історичні
чергування й сучасні живі звукові зміни.
Дома.
Він пізнав це по грушці посеред двору.
— І хата, ось вона — біла, старенька, з теплим
солом’яним дахом.
Федорченко увійшов уже в маленький дворик, який заріс
споришем і ромашкою, і тут з ним діється щось таке, що
примушує його швидко підійти до старого ослончика під
грушею і майже в знемозі не сісти, а начебто впасти на
нього і, спершись рукою на старенький столик, закрити
облич^ія широкою селянською долонею...
99
Склад слова
Генерал не помічає своїх сліз, але зовсім ясно, що, коли

після довгої паузи він у глибокому мовчанні повертає
голову до вбогої своєї хатки, по його грубому зблідлому
обличчю котяться сльози. Полчища спогадів не тільки його,
але всього, очевидно, роду, цілих поколінь стикаються
раптом в його пам’ягі і вириваються на волю, давно-давно
вже приспані, майже поховані під великими
напластуваннями подій більше як сорока років... (О. Довж.).
СКЛАД СЛОВА
У мовному потоці звуки, поєднуючись між собою,

утворюють склади. Вони вимовляються одним поштовхом
видихуваного повітря. З фонетичного погляду склад слова
характеризується наростанням і спаданням сили звучання і
м’язового напруження. Складотворним звуком є голосний,
який і становить основу складу. Залежно від того, на який
звук закінчується склад, він буває відкритий або закритий.
В і д к р и т и й склад закінчується на голосний (бі-га-
ти, пле-че, гри-би), з а к р и т и й склад закінчується на
приголосний (міцчшй, дріб-ний, стіль-чик, під-стриб-нув).
Ще склади поділяються на п р и к р и т і , які
починаються на приголосні (дро-ва, гра-ніт, ме-до- виії) і
н е п р и к р и т і , що починаються на голосний (о-лі-я, У-
ко-оп-спіл-ка, ай-стра, Ма-рі-у-поль).
Здавна для української мови, як і для інших
слов’янських мов, було властиве тяжіння до відкритих
складів і висхідної звучності. Ця тенденція спостерігається
й у сучасній мові, а саме: два приголосні належать до
наступного складу, крім сонорних та нескладових [й] і |у]
(пі-сний, не-сти, кри-хкий, се-стра, але: паль-чик, май-ка, рів-
ний, гар-но), а гакож до наступного складу належать два
однакові приголосні (пав-ма-ння, жи-ття, уз-лі-сся).
Коли приголосних між голосними багато, то перша
частина, якщо в ній є сонорний або дзвінкий, відноситься до
попереднього складу, а решта, особливо глухі, належать до
наступного: по-тріб-пий, под-ра-ту-вав, під-ро-сти Якщо ж
між голосними два сонорні приголосні, то
100
Фонетика
перший належить до попереднього складу, а другий —до

наступного: звер-нув, силь-ний, сум-ний, але: вер-хній, О-ле -к
сан -дра.
Необхідно відрізняти орфографічні правила переносу
слів від фонетичного поділу слів на склади (в орфографії
— ро-зі-рва-ти, обі-йиїли, у фонетиці — ро-зір-ва-ти, о-бій-
иїли). Не слід розривати склади довільно, як це іноді
трапляється в пресі — відривається приголосний від го-
лосного: допом-агають, зобр-ажепня. Такий перенос нега-
тивно впливає на сприймання.
Склад є також опорою для словесного наголосу, адже
іноді значення слова розрізняються за наголосом: стріла
— стріла, склади —склади, виходити —виходити, збігати
— збігати.
Вправа 55
Розбийте слова на склади. Поясніть межі складоподілу. Запишіть слова
фонетичною транскрипцією.
Різко, креслення, гайда, довідник, рівний, оповістив,
скубнути, стрільба, служба, підстрибнути, крапка, міжгір’я,
шишка, кладка, узвишшя, подружка, завзято, згаснути,
Васильківський, морквяний, міністри, каштан, олія,
прохання, берізка, біолог, водограй, Андрій, сонечко, сер-
дечно, фіалка, таємний, слухавка, крадькома, барвінок,
Іванко, укрийся, щасливий, мідний, поспішний, менедж-
мент, народжений, крастися, підірвати, розгорніть, под-
ружжя, заслужений, комплекс.
Вправа 56
У виділених словах зробіть поділ на склади і поясніть межі
складоподілу.
Снігами вітровінь поля відволочила,

Прижовклено збіліла далина —
Дніпровими високими очима Дитинно-сіро
глянула весна.
Весна моєї вільної надії!
Гінка тремтінь у промені доіцу!
Як дні і ночі, як життя і Київ,
Тебе від себе я не відпущу.
Що буде — буде. Більше — помаленько А якщо
ні, то висниться мені,
На зорянім коні мені Шевченко,
Довженко й Київ в серці на коні (М. Вінгр.)
101
Наголос
НАГОЛОС
Зі складом пов’язаний наголос. Він буває с л о в е с -

н и й і фразовий. До ф р а з о в о г о належить наголос
а к ц е н т н о ї групи (поєднання повнозначного і
службового слова: небо було чисте, під лісом), с и н т а-
г м а т и ч н и й (наголос групи слів, тісно пов’язаних за
змістом: Ставок покрився брижами), л о г і ч н и й
(особливе виділення голосом відповідного слова в реченні:
Брат приїде завтра) й е м ф а т и ч н и й (наголос емоції
слова: Ви з-з-н-н-нали про це).
С л о в е с н и й наголос тісно пов’язаний із фоне-
тикою. За фонетичною природою він визначається як
вільний, силовий, динамічний,
якісний і кількісний.
Про те, що наголос вільний, можна спостерегти на
окремих словах (воля, Дніпро, перескочив, підфарбувати) або
у формах того самого слова (голова — голів — голови, рука
— руки — рукою).
Склад і голосний у складі, на який падає наголос,
називаються н а г о л о ш е н и м и , інші — н е н а -
г о л о ш е н и м и . Багатоскладові слова мають ще й
додатковий наголос, що характеризується меншою силою.
Він називається п о б і ч н и й (мимоволі, загаль-
новизнаний, п’ятдесятймільйонний). І незважаючи на те, що
наголос в українській мові рухомий і вільний, просте-
жуються в багатьох випадках стала система і відповідні
закономірності.
В і м е н н и к а х спостерігається переважно наго-
лошене закінчення у називному відмінку множини: зайці,
берегй, шляхи, ластівки, криниці, моря, слова. Але: вікна,
дороги, очі, костюми.
У словах із суфіксом -щин(а), -ччин(а) наголос на основі
сталий: Сумщина, Полтавщина, Вінниччина, Черні- веччина,
але: Галичина.
В іменниках із префіксом ви- наголос падає на префікс:
випадок, виняток, витяг, виклик, виробіток, але: вимова,
видавництво, вирощування (хоча вирощення), виховання (і
виховання), вигода (і вигода). Так само наголошений і
префікс по- у словах: позначка, похибка, посмішка,
102
Фонетика
посвідка, поділка, подруга, повінь, йоді/? (і поділ), але: позем-

ка, показник, покупка, поголоска, поставка.
У трискладових іменниках віддієслівного походження
наголос падає на той склад, на якому він стоїть в інфінітиві:
читання, завдання, навчання, питання, надбання, а в
двоскладових — переважно на закінчення: життя, буття,
спання, звання, але: вмтня, вчення.
У складних іменниках наголошується, як правило,
сполучна голосна: рукопис, гуртожиток, машинопис,
життєпис, літопис, але: лісостеп, листопад, землемір,
пішохід.
В іменниках іншомовного походження наголос пере-
важно сталий. Слова на -метр наголоигуються на остан-
ньому складі: кілометр, сантиметр, міліметр, але: спідо-
метр, манометр, барометр (прилади), за аналогією до
анонім — псевдонім, але: антонім, синонім, паронім; до
квартал — портал, універсал, до цемент — постамент,
документ, але: фундамент, до диспансер — партер, шофер,
револьвер, стажер, до гастрономія — кулінарія, агрономія,
індустрія, але: хірургія, поліграфія, до монолог — діалог,
каталог, некролог, але: психолог, філолог, дерматолог, уролог
(назви за фахом).
При зміні іншомовних слів наголос, як правило, не
змінюється: авансу, авансом, аванси; хш/я — хімією, але:
колір — кольори, професор — професори.
У власних назвах іншомовного походження (в іменах та
прізвищах) наголос ставиться здебільшого на тому складі,
як у тій мові, з якої засвоєно слово: у французькій
— на останньому складі (Олександр Дюма, Луї Арагон,
Віктор Гюго), в англійській — на першому (Байрон, Дік- кенс,
Рассел, але Шекспір), у польській — на передостанньому
складі (Івашкевич, Сенкевич, Жеромський, Словацький).
Серед п р и к м е т н и к і в можна виділити дво-
складові, які мають наголос на закінченні: новий, швидкий,
близький, слизький, легкий, низький, вузький, але: давній,
дружний, тихий. У трискладових словах чимало прикмет-
ників із подвійним наголосом: весняний — весняний, чималий
— чималий, мрійливий і мрійливий, Гумовий і гумовий, зимовий
і зимовий та ін. Таке ж явище спостерігається і в
чотирискладових прикметниках: підметковий
103
Наголос
і підметковий, поважаний і поважаний, повітряний і

повітряний, щасливіший і щаслйвіиіий.
У багатоскладових прикметниках (як і у всіх багатоск-
ладових словах) є ще й побічний наголос: кдреневий,
шиферний, а в складних — і по кілька побічних наголосів:
автомдтолюбйтельськйй, сільськогдсподарський, червдноде-
ревний.
Багатоскладові прикметники, утворені від іменників
іншомовного походження, мають наголос переважно на
тому складі, що й іменники: газ — газовий, нафта —
нафтовий, гіпс — гіпсовий, але: цегельний, курсовий, цеховий,
формовйй, фантастичний.
У числівниках з приводу наголосу чітко діє закон
аналогії: одинадцять, чотирнадцять, бо дванадцять, три-
надцять (наголос па колишньому прийменнику яа); сш-
десят, вісімдесят, бо п ’ятдесят, шістдесят (наголос на
останньому складі); я десяти — то й двадцяти,
тридцяти; одинадцяти, дванадцяти — то й вісімнадцяти,
дев'ятнадцяти; п'ятьох, шістьох — то й двадцятьох,
тридцятьох (наголос на закінченні).
У з а й м е н н и к а х спостерігається така систем-
ність у наголошенні: більшість із них мають наголос на
закінченні: собі, того, цьому, тому. Коли ж
перед займенником вживається прийменник, то наголос
переміщується на основу: до того, при цьому, після нього,
біля мене, за тебе, для цього, у тому. Це буває тоді, коли
займенники тойг, цей, весь із прийменниками означають
абстрагований предмет. Якщо вони називають абстраговану
ознаку, то наголос залишається на закінченні: до того
— до того ставка, при цьому — при цьому будинку, при
всьому народові — при всьому.
Д і є с л о в а м також властива системність у наго-
лошенні, проте вона настільки складна, що в них, як у
жодній частині мови, наявне особливе порушення норм. Тут
виявляється сильний вплив діалектних рис та сусідніх мов.
Так, у першій особі однини теперішнього і майбутнього
часів у дво- і трискладових дієсловах у літературній мові
наголос падає на закінчення (ходжу, візьму, роблю, кажу,
укладу, приведу), однак є чимало дієслів, що мають наголос
на основі (можу, стану, співаю, раджу, маю, буду, читаю).
За аналогією до другої і третьої особи однини
104
Фонетика
іноді замість кажу, пишу, роблю, веду, несу помилково

наголошують мовці перший склад {кажу, пишу, роблю, веду,
несу). Так само припускаються помилок у наголошенні
дієслів цих часів і в множині. Замість беремо — берете,
живемо — живете наголошується другий склад {беремо —
берете, живемо — живете).
Часто неправильно наголошуються двоскладові дієслова
в інфінітиві: замість вести, нести, мести, плести, брести
ставиться наголос на першому складі {вести, нести, мести,
плести, брести). Так само помиляються в наголошенні
дієслів минулого часу однини жіночого роду: замість взяла,
дала, плела, везла наголошують перший склад (<взяла, дала,
плела, везла). У такому разі слід звертатися до орфоепічних,
орфографічних та інших словників і перевіряти, бо
неправильний наголос не тільки відвертає увагу слухачів від
змісту, а й іноді спотворює його. Пор.: я плачу і я плачу, я
ношу і взяв ношу, я кручу і побачила кручу.
У наголошенні п р и с л і в н и к і в помилок тра-
пляється менше, ніж в інших частинах мови. Проте у слові
разом слід ставити наголос на першому складі (а не разом).
Перший склад наголошується і в словах високо, широко,
глибоко (на другому складі наголос можна зустріти лише в
поезії).
Деякі прислівники мають подвійний наголос: байдуже і
байдуже, завжди і завжди, слідом і слідом та ін. Однак
подвійні наголоси в одному слові свідчать про неустале-
ність системи і розхитують літературну норму. Через те у
мові, як правило, закріплюється за словом один наголос, а
другий або вживається рідше, або змінює значення слова.
Вправа 57
Поставте наголос у поданих словах. Згрупуйте їх за правилами.
Щавель, ревінь, решето, ворота, верба, олень, спина,
кропива, ознака, предмет, квартал, кілометр, барометр,
шістдесят, Миколаївщина, до кого, близький, одинадцять,
взяли, плести, сімдесят, після чого, новий, клясти, однина,
кулінарія, шофер, статуя, взяла, постамент, партер, воджу,
заняття, гуртожиток, вести, лікарські рослини,
сільськогосподарський, захворіти, спідометр, легкий, сосна,
прийдемо, прийму, дочка, бюлетень, візьмемо,
105
Інтонація
широко, висіти, колесо, ремінь, читання, дрова, будемо,

машинопис, ненависть, привезли, монолог, завдання,
феномен, агрономія, перекажу, партнер, донька, чотир-
надцять, випадок, старий, вісімдесят, зав’яжу, гіриягель,
подружка, центнер, екскурс, разом, зокрема, комбайнер,
середина, Анастасія.
Поставте наголос у всіх повнозначних словах. Поясніть, у яких випадках
можливі помилки в наголошенні слів.
Дещо забирають сили — енергію людини — тополя,
осика. Але до хворого місця слід їх прикладати, бо якщо
вони енергію забирають, то, безумовно, і заспокоюють
(локально) — наприклад, під час зубного болю. Додають
людині енергії дуб, береза... У наш вік, вік атома,
синтетичної хімії й обчислювальних машин лікарські
рослини (пучечки трав) багатьом здаються чимось заста-
рілим, архаїчним. Особливо така думка поширилася в
перших десятиріччях нинішнього століття. Цьому сприяв
розвиток синтетичної органічної хімії. Здавалося, в хімічних
лабораторіях можна створити засоби проти всіляких
недугів, а від рослинного світу, мовляв, уже взято все, що
можна було взяти. Така думка завдала значної шкоди
розвиткові науки про лікарські рослини — фармакогнозії...
(з жури.).
ІНТОНАЦІЯ
І н т о н а ц і я (від лат. іпіопо — голосно вимов-

ляти) — це ритмомелодійний лад мовлення, який служить
для вираження змістових й емоційних особливостей
висловлення. Інтонація є одним із фонетичних засобів мови.
Вона розглядається як складна єдність висоти, сили, темпу і
тембру мовлення, які є засобом організації словесного
вираження висловлювання й емоційно-вольових показників
виразності. У мовленні це виявляється послідовними
змінами у висоті тону, силі й тривалості звучання, а також
тембрі голосу.
Інтонація визначається сукупністю кількох фонетичних
компонентів: фразового наголосу, пауз, мелодики,
106
Фонетика
тембру і темпу, співвідношення яких може змінюватися при

мовленні залежно від змісту, мети і ситуації висловленого.
Під м е л о д и к о ю мовлення розуміється по-
слідовне підвищення і зниження основного тону голосу, що
служить засобом передачі думок і почуттів. Мелодика
виконує комунікативну та емоційну функції. Комунікативна
функція допомагає розрізняти й розпізнавати синтаксичні
структури — речення, членування їх на синтагми, виділяти
відокремлені члени речення, звертання, вставні і вставлені
конструкції, однорідні члени, безсполучникові складні
речення, двоскладні речення і багатокомпонентні складні
речення. Емоційна функція, поєднуючись із
комунікативною, передає ставлення мовця до
повідомлюваного. Виділяють три типи мелодики:
завершеність, незавершеність, пигальність.
До елементів інтонації належить р и т м — рівномірне
чергування наголошених і ненаголошених складів у
віршованій формі чи в інших формах звукової організації
мови.
Під і н т е н с и в н і с т ю , тобто силою звука, ро-
зуміється м’язове напруження мовних органів при артику-
ляції звука, яка залежить від амплітуди коливання голо-
сових зв’язок. Чим більша амплітуда, тим сильніший звук.
Т е м п мовлення — це швидкість, з якою вимовля-
ються мовні елемента. Він вимірюється кількістю виголо-
шених звуків (складів) за одиницю часу Темп мовлення
тісно пов’язаний з різними формами мовлення, з індиві-
дуальними особливостями мовця та його психофізичним
станом. Він виражає різні види тривалості мовних відрізків і
зупинок між ними. Тому темп мовлення має тісний зв’язок
із паузами.
Отже, н а у з а — це зупинка в мовленні. Вона зу-
мовлюється різними причинами і виконує різні функції. Цс
засіб змістового й емоційного виділення слів або синтагм.
Паузи бувають с и н т а к с и ч н і , що виражають
синтаксичні відношення між частинами речення, зв’язані з
його змістом; н е с и н т а к с и ч н і — зумовлені
фізіологічними або психологічними причинами;
є д н а л ь н і — між однорідними членами речення і
між частинами безсполучникових складних речень з
однотипними частинами {Дорога простягається через степи,
спускається в долини, сірою стрічкою здіймається на
107
Інтонація
косогори. — І Н.-Лев.; Сонце грає промінням, весняний легіт

жене по небесній блакиті, як пух, легенькі білі хмаринки, в
повітрі бринять мухи, цвірінькають горобці, пахне свіжою
ріллею, травицею, фіалками, пахне весною■' — М. Коц.);
п о п е р е д ж у в а л ь н і — служить ионе- редженням
про роз’яснення, яке йде в наступній частині речення (У них
є все: пшениця, хутро, вовна, і риба, й мед, і добрі води рік. —
Л. Кост.; Знав тільки одне: за цей світ, за рідну землю зумів
би достойно вмерти. — М. Ст ); р о з д і л о в і — паузи
кінця речення і ті, що відділяють синтаксичні одиниці одну
від одної (Отаман востаннє оглядав своїх побратимів.
Зібралися тут найсміли- віїиі, найдужчі, найвитриваїіші. Всі
вони справді можуть покластися один на одного в найбільшій
скруті. Адже дорога важка, далека. Можуть і нападники
підстерегти. — М. Слабошп.; Благословенна будь, моя
незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я
завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим.
— О. Довж); п а у з и п р и с у д к а — що виражає
предикативний зв’язок (Війна — це тир, де цілий світ —
мішені. — Л. Кост.).
Т е м б р голосу — це характерне забарвлення звука,
яке створюється кількісним і якісним складом додаткових
тонів (обертонів), що накладаються на основний тон.
Вправа 59
Розбийте текст на речення, а речення — на синтагми.
Погодою у нас на сінокосі казали щось років з півтораста
завідувала ворона це була так би мовити паша фамільна
ворона вона возсідала коло нашого куреня на високій
сокорині і звідти бачила всіх нас і все що ми пили їли яку
рибу ловили чи де зарізали деркачика косою чи перепілочку
бачила усіх пташок у нашім лісі все чула і найголовніше
віщувала погоду вона бездоганно вгадувала наближення
дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі і тільки
вже після того як раптом вона крякне тричі спеціальним
голосом дід починав ні з того ні з сього кашляти і позіхати і
ми тоді вже незабаром кидали граблі й вила і теж позіхаючи
падали як сонні під копиці (О. Довж.).
108
Фонетика
Текст прочитайте вголос. Підкресліть слова, на які падає логічний наголос, і
поставте його (див. примітку).
Із самісінького ранку тиша, її порушують лише голоси
пташок, яких у лісі багато. Ні найменшого вітерцю, повний
безрух, і в повітрі, що встоюється та наче загусає, ніщо не
здригнеться. Хіба що зненацька випростається листок трави,
з якого спаде краплина роси. Чи перестрибне зі стебла на
стебло зелененький коник. Або погрозливо загуде ґедзь.
Повітря встоюється і, ще недавно по-ранковому свіже,
дедалі сухішає і важчає, ніби то важчають самі сонячні
промені, що пронизують його (Є. Гуц.).
Примітка. Логічний наголос позначається двома косими рисочками над
наголошеним складом виділеного слова (напр , сила)
Вправа 61
У тексті позначте відповідними знаками фонетичної транскрипції місця
синтаксичних пауз. Простежте, наскільки вони збігаються з розділовими
знаками.
Данило дивився на батька й чомусь бачив його тепер не
зі складеними на грудях руками, — молитовного,
зіщуленого, в білій сорочці, з спадаючим на плечі білим
волоссям. Він бачив його з отим планкачем, що зараз
стирчить з-за сволока в сінях, обмотаний прокуреною
димом рядниною. Високо над головою батько плавно
піднімає сокиру, рвучко опускає її долу, тешучи довгу
смерекову деревину. Загорілі плечі, загорілі руки, м’язи рук
тугі, пальці туго стискають топорище. Батько мовчазний,
зосереджений. Односельчани, що працюють з ним, теж
зосереджені. Тільки перестук сокир дзвенить над річкою,
лунає ущелиною. В тому перестуці Данило тепер чітко
впізнає дзвін сокири батька. Коли лезо натрапляє на
смерековий сук, рудий, твердий, просмалений живицею,
видзвонює криця голосно, далі на білому тілі балки хтось не
хтось, а Яків Катрич — наче мідяки розклав... (В. Барка).
Дотримуючись правильної інтонації, прочитайте вголос текст, що складається
з розповідних речень. Зверніть увагу на те, з якого слова починається
зниження голосу.
Ми сиділи в садку чудовим весняним вечором. Весна
подихала там лагідним диханням уст своїх, коли вона тільки
що відчинить чарівною рукою двері тепла, радощів,
109
Інтонація
любові. Природа ще не розгорнула всіх див своїх; вона

тільки що прокинулась, тільки що почала творчу працю
свою. Якесь вільне зітхання стояло в тихому, легкому
повітрі, напоєному пестінням. Життя, нове, молоде життя
і
гути було навколо. Молоденька травиця навіть і при ве-
чоровому світлі відбивала ярою барвою від чорної, ще
вогкої землі. Садок стояв нерухомо, укритий більше цвітом,
ніж листом, укритий тим білим та ясно-рожевим цвітом
надії, ніжної, непорушеної краси. Сам соловейко тим
чарівним співом розвивав той цвіт, Тож пісня його єдналася
і з тим цвітом, і з прозорою блакиттю весняного неба; воля,
щастя озивалися в тім співі! {О. Пч.).
Вправа 63
Прочитайте уривки текстів із виразною питальною інтонацією. Зверніть
увагу, на яке слово в реченнях припадає підвищення голосу. Яка
мелодика на місці трьох крапок?
1. «А хто вона, діду, людина ота? Звідки вона?» — «А
Бог її знає, хіба я знаю... Ну, чого стоїш, як укопаний? —
звертався дід до коня, сідаючи на воза. — Но, трогай-бо,
ну...»
2. «Пробачте... Здрастуйте! Скажіть, як пройти?.. Де тут
моя хата?..» — «Яка хата?» — «Федорченка Максима».
— «Почекайте... То ви?..» — «Гнат». — «Гнат?!» —
«Марія?!» — «Так. Це ви?.. Це ви, Гнате?.. Боже мій!..
Здрастуйте».
3. «Дозвольте! В чім, власне, діло? —Харитон Брикун
явно незадоволений. — Для чого мене, наприклад,
викликали? Профіль моєї роботи, як сказати... Я... я... я не
художник, я —спеціаліст по холодильниках» (О. Довж.).
Виразно прочитайте речення з окличною інтонацією.
1. Озеро! Сяйнуло величезним СВІТЛИМ серпом ПОПІД
самою кукурудзою, сягаючи до самої польової доріжки, по
якій ми з’їжджаєм з горба!
Під’їхали, зупиняємось, мовби самі ще не вірячи
знахідці. Вода! Чуєм, як вона пахне...
2. Зате зараз Діденко, виїхавши за межі табору, має
волю гогокати на всю душу:
— Го-го-го-го-о-о!
— Співаєш? — сміючись, питає зустрічний водовоз з
сусіднього полку.
— А що — погано?
110
Фонетика
— Ні, не погано. Так і вовк у степу співає.

— Давай удвох!
— Давай!
І вже у дві горлянки:
— Го-го-го-го! Го-го-о-о! (О. Гонч.).
Зверніть увагу на інтонацію при звертанні. Правильно дотримуйтесь
пауз.
1. «А що я хочу запитати вас, Насте Василівно?» —
м’яким, хлоп’якуватим голосом обізвався директор (Є. Гуц.).
2. «Татку! — тривожно обернулась Нателла до батька,
зачувши знайоме його насвистування десь угорі.
— Ти чуєш, татку? загриміло, неначе грім!» (О. Гонч.).
3. «Прощай, Тетяно! Прощай, Уляно!» — мовила вона
крізь сльози, цілуючись (О. П ч ) . 4. «Спасибі, Саво
Андрійовичу», —почулися голоси ( О . Довж.). 5. Воскрес-
немо, брати і сестри, бо земля наша, хоч і розіп’ята на хресті
історії, але свята (Я. Гоян). 6. «Никоне, Никоне! Піди вилай
Одарю, бо сьогодні од її курей на грядках одбою не було»
(Г. Тют.). 7. І ти, темнава птице, не лети Із мого серця в
летиіце далеке... (М. Вінгр.). 8. «Дітки, беріть хліб, як вам
треба...» (В. Барка). 9. «А як же у вас у дворі, Тетяно? Чи
гак, як було? Піду подивлюсь!» {О. Пч ).
Вправа 66
Відокремлені члени речення перебудуйте так, щоб вони стали
невідокремленими. Простежте, як змінюються при цьому інтонація та
пунктуація.
Означуваний сонцем, проминув кінець зими; з нетерпцем
виглядає сім’я Катранників крізь шибки: на білу запону,
простелену всюди (В. Барка). 2. Іван Франко сидів у кріслі,
опустивши на груди голову, а руки, всипані брунатним
ластовинням, безвільно лежали на колінах... (Р. Іван.). 3. Над
луками, залитими квітневою повінню, холоігув оранжевий
вечір, зануривши в мілкі прибережки далеке полум’я хмар
(Г. Тют.). 4. Приїхав Зарудний, батько Катерини (О. Довж.).
5. Скільки того сміху на городі
— всі соняшники сміються, веселі, але водночас по-доб-
рому замислені, кожен щось хоче сказати тобі, тільки
підійди до нього (Є. Гуц.). 6. На чистому лобі були ніби
намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як
шовк (/. Н.-Лев.). 1. Сидимо на камені, що колись, може, під
час землетрусу, обвалився в море, неподалік стирчить
111
Інтонація
із води інший уламок скелі, на ньому, напівзатопленому,

чайка незворушно стоїть, велика, тонконога (О. Гонч.). 8.
Вода там далеко в берегах стояла, як свічадо, тиха, ніби
нерухома (О. Пч.).
Прочитайте виразно речення, виділяючи відповідною інтонацією вставні
і вставлені конструкції.
І разом з тим я ніколи не зустрічав раніше людини, так
самовіддано закоханої у свій народ, і такого знавця
українського характеру — од дрібних деталей до найвищих
узагальнень. (Йдеться, звичайно, не про «своє болото»,
«наймилііие гніздо», а про почуття культурної людини.
Григорій мав, кажучи словами Чехова, талант людяності. І
вроджений, і вистражданий) (Г. Тют.). 2. І хіба не безглуздо,
що через оці його лисі, з’їжджені скати (ніяк не може
добитися нових!) десь там мусять загинути люди! (О. Гонч.).
3. Ніхто, либонь, і не помічав тієї вишеньки, наче й не було
її, а коли зацвіла — всім одразу впала у вічі (Є. Гуц.). 4. Віз
брався вгору, з правої руки гілив Черемош; коли проїздили
повз нього, його хвилі, здавалося, назавжди змили
роздратування, яке тяглося за Осипом з Чернівців (В.
Шевч.). 5. Горами блукали вогні — здавалося, вони
перелітають з гори на гору... (Р. Іван.). 6. Ніколи й нічого я
ще, здається, так не жадав, як тут, на березі, в оцю хвилину:
щоб став наш світ перед очима народів у величі подвигу
життя (О. Довж.). 7. І щоб усе, що було в нашому
незвичайному житті, — перемоги, труднощі, титанічні
зльоти, многолітні нестатки, самообмеження, вільне й
невільне, і наслідки холоду й спеки, і крові, пролитої у
велетенській війні (немає місця нічому буденному,
дріб’язковому в рисах народу), навіть помилки з їх
найтяжчими наслідками, які випадають на долю великих
первоначинателів, — навіть і вони, — щоб усе з’явилось на
екрані в небуденнім світлі, як знаки перемоги (О. Довж.).
Прочитайте вголос. Зверніть увагу на мелодику частин складного речення і
кінця його.
1. Коли сонце, вже пурпурове, НИЗИЛОС5І за хмарні смуги
при обрії, батько і син вийшли до покинутого дворища (В.
Барка). 2. Наші стародавні предки про спорові рослини,
мабуть, нічого не знали, а тому й вірили,
112
Фонетика
що кожна рослина повинна мати квітку, а що в папороті

квітки ніхто ніколи не бачив, то й виникло багато легенд
про таємничу квітку папороті (О. Вор.). 3. Північний край
неба вже виблискував чистою, прозорою блакиттю, а на
заході ще зловісно чорніла темно-багряна хмара, з якої
проглядало вечірнє сонце (М Стар.). 4. Лист на дубах ще був
цупкий, густий, зелений; він і не збирався спадати; берези
тихо полум’яніли — знизу доверху, — і на жовтому тлі
світлішав стовбур, біле гілля (Є. Гуц.). 5. Адріана роз-
дмухувала ватру, закурився сизий димок — згадка про
пережиту купальську ніч (Р. Іван.). 6. З тихим дзвоном впали
перші краплини, все стрепенулося за вікном, і вже широкою
чарівною музикою зашумів дощ, той цілющий рясний дощ,
про який кажуть, що це сиплеться з неба золото (О. Гоич.). 7.
Над гаєм грає птичий грай, В дощі вдягаються тополі, І
квітів жовто-синя повінь Біжить, біжить навшпиньках до
Дніпра (М Вінгр.).
(ЮЯМШШ
ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ ТА
ЇХ ЗНАЧЕННЯ
Під о р ф о е п і є ю (гр. огШо8 -------

правильний і еро§ — мовлення) розуміється
система загальноприйнятих правил, що ви-
значають норми літературної вимови. Орфо-
епічні норми — це закріплені в практиці
зразкового використання мовні варіанти у
вимові, які найповніше і найкраще виконують
свою суспільну роль. Норми виробляються
всією мовною практикою суспільства,
обґрунтовуються науково й узаконюються
відповідними актами. Орфоепічні норми
охоплюють насамперед вимову звуків у різних
позиціях, у сполученнях з іншими звуками, у
граматичних формах, групах слів та окремих
словах. Крім цього, вони включають і норми
наголошування слів та інтонацію.
Нормативна вимова має велике суспільне
значення: вона підвищує загальний рівень
культури і полегшує процес спілкування.
Адже відхилення від літературної вимови за-
важає взаєморозумінню між мовцями, від-
вертає увагу слухача.
Вимова наголошених голосних в україн-
ській мові чітка і виразна: ]лехко], [тйхиї],
|літо], [рано], [холод], ]вуз'ко] —голосні [е],
114
Орфоепія
|и], |і|, [а], |о|, \у\ вимовляються ясно і не плутаються одна з

одною. Ненаголошені голосні через ге, що послаблюється
напруженість артикуляційних органів, менш виразні,
зазнають невеликих змін. Проте не всі голосні — |а|, |у| в
наголошеній і ненаголошеній позиції майже не змінюються,
хіба що впливають на них сусідні приголосні, завдаючи
незначних змін: [гарниї], [гар'ачиї], [н'ан'ка],
|знаїду], [дудка], [дукати], [д'ушес], [л'убити], [л'утиї|.
Більших змін зазнають голосні [е|, |и|, |о|. Ненаголо-
шений |е| наближається у вимові до |и|, особливо перед
складом з |и|, [і], [у]: [веизй] — [веиз'іт'] — [веизут']. Перед
складами з голосними [е], [о], [а] ненаголошений голосний
[е] менше піддається зміні: [веизе[, [веизла],
|ве1ізл6[. Так само ненаголошений голосний [и] наближа-
ється у вимові до [е] більше перед складом з |е|, [а]: [ливхе[,
[лиеха] і менше перед складами з [и], [і] та в кінці слова:
[лиелй], [пливв’іггі], [дати].
Багато змін зазнають приголосні звуки у мовному
потоці. Є й окремі звуки, які вимовляються неправильно,
спотворюються мовцями. Так, складні звуки [дж| і [Дз] при
вимові часто втрачають зімкнену частину: замість [йіжджу]
вимовляють [йіжжу], [др'Ьсж’і1 замість [др'іжджУ],
[п’ідтвержеиниї] замість [п ’ідтверджеиниї], [зеркало] замість
|дзеркало|, [кукуруза] замість [кукурудза] тощо. Іноді, навпаки,
уставляють зімкнену частину там, де її не повинно бути,
наприклад: [в’іджчуджеиниї], [зона в’іджчу- джеин':а[. Мовці
забувають (або й не знають), що ці звуки вимовляються
злито. Навіть у словах, у яких пишемо дві окремі літери д і
ж, д і з внаслідок злиття звуків у мовному потоці (явище
асиміляції), хоч вони належать до різних морфем,
відчувається їх злиття: [в’ідзс'іч], [надззвиечаїно], \п
7джжйулеІІн':а].
Звук [ґ], діставши в сучасному алфавіті своє позначення,
за звичкою не вимовляється носіями мови у словах [ґул'а\,
[ґатунок], [ґава], [ґрати] та ін. У цьому разі виливає те, що в
друкарнях відсутня літера ґ. В іншомовних словах іноді
вимовляють [ґ| у тих словах, у яких цей звук відсутній.
Наприклад, нема його у грецьких словах | г 7/76*], |г ’ігант|,
[геигеимдн'ійа], [де1імагдг 7ш |, [ орган], [дрг'ійа]. У латинських
словах, засвоєних українською
115
Орфоепічні норми та їх значення
мовою, він теж плутається із звуком |г|: [ґонг], |готи],

\жаргдн\, [реге1інт[, |танго], [сленг], [смог], [реиглан],
\реигламеинт], |шлагбаум], |суґес'т'ійа] тощо.
У власних назвах також літери г і ґ плутаються, що
відбивається й на вимові. Звук |ґ| треба вимовляли у словах:
[Вашингтон], [Вт'фг’анг], [Ґете], [Ґриг], [Маге^лан], |Паґан'ін'і],
| Родрйґо], але: [Гегеил'[, | Г’уґо], [Габсбург], [Гамбург], |Гаага],
[Копеингагеин].
Дзвінкі приголосні і в кінці слова, і в середині слів перед
глухими вимовляються в українській мові дзвінко: [л'ід], [віз],
[дуб], [н'іжка], [кладка], [губка], [обпеиктй], [п ’ід’т'агтй[, але:
[лехко], [вахко], [н'іхт'і], [к’іхт'і], [спиетау], [с тоббйу],
|розссйпати[, [беизс тебе].
Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова
піддаються впливу дзвінких і одзвінчуються: [вогзал],
[аізбеирі\, |фудбал], [козґба], [молодба]. Навіть на стику слів
спостерігається одзвінчення глухих [н'ідж була мЧс'ашна],
[брад дау книжку].
Шиплячі звуки в кінці слова і складу, а також перед
голосними |и], |е], |а], |о], [у], крім подвоєних, вимовляються
твердо: [и'іч], |плач], \йідеиш], [р'іж], [доіич], [тиша], [брошура],
[шостім |, [чорнйти], [ чеибрец'], [шеп'іт], [чйстш], |жити],
[жур’і]. Перед [і], а після подвоєних і перед |а], [у] шиплячі
напівиом’якшені: |коми'ш’Ц, \кл'уч’і], \межї|, \узвиш ’:а\, \узЄіч
':а\, \п ’ід’н'іж':а\, [по’друж у], \рдз'к 'іш ':>■], \н’іч:у].
Твердо вимовляються губні в усіх позиціях: [л'убду],
\твойа\, \степ\, |пеуниі\, [мир], [сором], |кроуйу], [мйата],
[верфйу[, [голуб], [бйти], (п й а т [ в й у т '), |бйе]. Але перед |і]
та в деяких словах перед [а] губні напівгюм’якшені: Іб’ілиї],
[скуп ’і], [м’ірка], [в’іхот'], [у тдрф’і], [ц'в’ах], | дз'в ’акати[, |с’в
’ашченик].
Приголосний |р] в українській мові ствердів. Він твердо
вимовляється в кінці слова і складу: [писар], [харк'іу], |зеґір],
[т'урма], [бурйап], [мат'ірйу]. На початку складу ній може
буга і таердим, і пом’якшеним: [р'абш|, [радиеі], [р ’інка],
[ріібка], [буру], [бур'у].
Перед голосними |е], |и] приголосні вимовляються
твердо: |лекц’ійа], [леиб ’їдка], [котлета], [небо], \дереиво],
116
Орфоепія
\діистор\, \лйпа\, \в’інеиґрет], \дйзеил'\, [Сйдороу\, (Купи- цин\,

\теилеибачеин':а\. М’яка вимова приголосних перед |е]
спостерігається лише в кількох випадках: м’який при-
голосний |н'| в кінці основи прикметників середнього роду
м’якої групи: [п’&н'е], \колйшн'е) та в деяких прикметниках,
утворених від іменників на -ння, -ття: \жиет':евиї],
|моулеин':евиї\, \значеин':евиї\, \миет’:евш\, а також у дієсловах
\л':е\ і \л':ец’:а].
Слід дотримуватися правил вимови в окремих групах
приголосних: спрощувати [д) і [т] у словах \студен'с'киі\,
[контрасниі], \ш ’існасГз'ц'ат'], [ш’іс:6т], \аґенство\, [іи’із-
деис'ат] або зливати звук |т] із [с] в один складний звук
\брац'киї\, [багацтво], [дац'киї], \деиуйацсот]. Звук |д) перед
свистячими та шиплячими зазнає їх впливу і перет-
ворюється на [дз] або (дж|: |громадзскиї\, [в ’ідззнака],
[в ’іджчаї], |п ’іджжиевйти].
Буквосполучення тц, шц, чц, жц перед закінченням -і в
іменниках давального і місцевого відмінків однини звучать
як Іц':], [с'ц'1, (з'ц'І: \вйкруц’:і], |па'ас'ц'і], \руц':і\, |н'&ц'і\. Так
само зазнають асимілятивного впливу ці ж звукосполучення
і в іменниках чоловічого роду в називному відмінку
множини \пеиреимс&ц’і\> \звиетаЗц’і\ та середнього роду в
місцевому відмінку однини [у йаблуц':і\.
Спрощуються приголосні (д] і [т) у звукосполученнях
\зди\, \стц) перед закінченням -і в іменниках жіночого роду в
давальному та місцевому відмінках однини: \горс'ц'і\,
[пойіз'ц’і\, \пеив’іс'ц'і].
Буквосполучення -ться у дієслівних формах третьої
особи однини і множини теперішнього і майбутнього часу
звучить як \ц’:а\: [коле“ц':а], [закрути6ц':а], [научіц':а\,
[знайомл'ац':а\, а -шся, -жся, -чся —як [С’.а], [з'с'а), \ц'с'а\ у
другій особі дієслівних форм однини теперішнього часу і
наказового способу: \купайеис':а\, \маз'с'а], [мордц'с'а\.
Чітко вимовляйте голосні [о] та [а] у словах в усіх позиціях. Запишіть
свою вимову на магнітну стрічку і прослухайте.
Поради — паради, програти — прагматик, лопата —
лапатий, кропива — краплина, програма — практика,
монастир — мандарин, солдат — санація, кочерга —
117
качан, поганий —багатий, гарячий —годованець, хазяїн

— хороми, оказія —акація, око —ока, оптика —апетит,
маню — монах, копати — капати, згонити — зганяти,
скотити — скачати, допомоїти — допомагати, кропити
— краплі, халява — хозари, голова — глава.
Вправа 70
Вимовте слова з голосними [о] та [у]. Простежте, коли [о]
наближається до [у]. Запишіть слова фонетичною транскрипцією.
Цоколь, чорніти, хомут, ходіння, тротуар, троюрідний,
союз, рубіж, ростбіф, ропуха, розумний, просунути, лопух,
поріг, попутний, попруга, поріддя, мотузка, монумент,
копійка, конюшина, конура, зозуля, жолудь, доступ,
дозувати, горнути, воюючий, волокуша, борсук, брошура,
двоїти, конструкція, конфуз, нормувати, обух, огудина,
подушка, полуда, полумисок, понурий, поруччя, посудина,
потіха, посуха, потужність, простуда, розбурхати, роз-
гублений, сортувати, споруда.
Вправа 71
Правильно вимовляйте ненаголошені голосні в словах. Простежте, у
яких випадках [е] та [и] більше наближаються один до одного, а в яких
— менше.
Рибалка, пшеничний, синоптик, рисунок, письменник,
перевал, оберемок, личинка, летіти, леміш, легенький,
кип’ятильник, кишеня, історія, здивований, здешевити,
застереження, засилати, заселяги, евакуація, електричний,
енцефаліт, енциклопедія, медикамент, материнка, машиніст,
медичний, нехай, недуга, нечистий, нищечком, свердлите,
сережка, синтетика, синочок, терновий, терпіти, диригент,
дециметр, утихомирення, федерація, флегматик, химера,
хитати, херувим, цикламен, шиньйон, шериф, шедевр,
циркуляр, центрифуга, чемпіон, преамбула.
Вправа 72
Виправте помилки в словах при вимові приголосних африкат [дж] і [дз].
Запишіть слова фонетичною транскрипцією.
Затвержений, дріжжі, приїжжий, відчудження, проці-
жений, роз’їжжені, їжжу, підгверження, лужений, заїж-
жати, нагороження, бжола, зеркало, жерело, звонять, зе-
лень-зелень, зюрчить, зюркіт, жемпер, джунглі, звінок,
жерсі, жентльмен, жаз, кукуруза, затвержена, бжолиний,
жміль, звякати, зю-до, ґезь, зиглик, ґринжоли, розгалуд-
ження.
118
Орфоепія
Правильно вимовте звуки [дж] і [дз] та поясніть Тх появу у словах.
Воджу, походження, вроджений, продзвенів, заїждже-
ний, омолоджений, дослідження, народжена, задзеленчати,
дзюркоче, джмелиний, дзьоб, джеркотати, джіуг,
джерельний, дзяволити, віддзеркалений, дзвонар, джутовий,
дзвінко, дзенькнути, дзьобати, бджоляр, дріжджовий,
дзигарі, джиґун, лудження, попереджений, раджу, роз-
ріджений, дзенькіт, приїжджати, приладжувати, принад-
жений, посаджено, засуджений, дзінь, пробуджений, роз-
ряджати, просиджений, розладжуватися, роз'їжджати.
Вправа 74
За словником перевірте, у яких словах звучить [г], а в яких [ґ].
Правильно вимовляйте ці звуки у словах. Напишіть [г] і [ґ] у них.
Гніздо, гирлига, гречний, гречка, гребінь, гриміти,
грішити, гроно, грати, гратчастий, грунт, гудзик, гурт, гуля,
гулянка, гумка, підгрунтя, шлагбаум, фрагмент, регіон,
спагеті, тренінг, персона грата, гармонія, гімназія,
грунтовний, гондола, гандж, зигзаг, грант, джигіт, гангстер,
гофре, гвалтувати, гарно, аргонавт, агрус, галактика, агонія,
герметичний, гастроном, гімнастика, фата морга- на, реглан,
регалія, танго, губернія, горизонт, енергетика, егоїстичний,
раїу, ягдташ, елегантний, жонглер, інкогніто, легітимний,
гяур, ягуар, швагро, ремигати, дригати, конгломерат,
конгрес, гіпноз, гімн.
Вправа 75
Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть, яких змін зазна-
ють приголосні перед іншими приголосними.
Людський, відшкребти, відступ, канадський, відсидіти,
вологодський, відчуття, відстань, відзнака, людство,
відстріл, відщіпати, відстань, громадський, підшивка,
відзвук, підчепити, підшипник, підзвітний, підживити,
відчай, відсоток, підзолистий, відчіпний, відсікти, від-
саджений, підшефний, підшлунковий, підщепа, відсвіт,
волгоградський, підступити, пілотський, вселюдський,
дамський, новгородський, піднгукати, відчеплений, за-
водський, готський, гранадська, братський, персидський,
п’ємоіггські, підземелля, покутський, представництво.
Вправа 76
Прочитайте правильно слова і запишіть фонетичною транскрипцією.
Зверніть увагу на спрощення приголосних.
119
Анархістський, аспірантці, аіггифашистський, демок-

ратці, невістчин, волюнтаристський, дантистці, шістдесят, у
кістці, поїздці, радистці, п’ятсот, імпресіоністці, індиві-
дуалістський, карпатський, кельтський, колективістці,
камчатський, комендантський, контрабандистський, кур-
сантці, лаборантці, лауреатський, масштаб, медалістці,
меценатці, парламентський, мілітаристський, модистці,
монополістський, наймитський, націоналістський, пара-
шутистці, у пастці, первістці, у звістці, президентський,
пропагандистський, садистський, студентство, гігантський,
антисемітський, спекулянтці, статський.
Прочитайте подані нижче слова. Затранскрибуйте їх і звірте за
орфоепічним словником, чи правильно вимовляєте їх.
У книжці, на дошці, на сережці, стежці, у пічці, на річці,
у діжці, звитяжці, запоріжці, дужці, у тумбочці, хусточці,
качці, кришці, пучці, дочці, ручці, переможці, у пляшці,
кришці, ніжці.
Кругишся, не мучся, привізши, зшити, зчистити, з
жолоба, з жиру, вернешся, доберуться, знайдеться, про-
йдіться, горнеться, з шахти, сховаються, не поріжся,
смієшся, піднісши, з Черкас, з Жашкова.
Розклад, безшовний, безпечний, розтоптаний, розчулено,
без того, розчин, безкраїй, безхарактерний, безпутній,
безшумний, розкладено.
Вогко, нігті, легко, дьогтю, бігш, могли, кігтя, берегти.
Вправа 78
Зробіть фонетичний аналіз поданих слів за такою схемою:
Слово подайте в орфографічному записі.
Назвіть літери, якими записується слово.
Запишіть слова фонетичною транскрипцією.
Назвіть фонеми і визначте їх кількість. Установіть
відповідність між фонемами і літерами.
Дайте повну артикуляційну характеристику кожної
фонеми в головному вияві.
Визначте звуки і встановіть варіант, у якому реалізу-
ється кожна фонема слова.
Виявіть і проаналізуйте зміни приголосних, що вини-
кають у слові в мовному потоці (асиміляція, дисиміляція,
спрощення).
120
Орфоепія
Виявіть і проаналізуйте можливі чергування голосних і

приголосних фонем при словозміні або словотворенні в
корені слова. Коротко поясніть це чергування.
Слова для аналізу: любов, горіх, покрівля, сузір’я, розщепити.
ЗРАЗОК ПОВНОГО
ФОНЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ У
ЗВ’ЯЗКУ
З ОРФОГРАФІЧНИМ,
ГРАФІЧНИМ
ТА ОРФОЕПІЧНИМ СЛОВА
ЛЛЄТЬСЯ
1. Словоформа для аналізу в орфографічному записі

ллється.
2. Словоформа, записана фонетичною транскрипцією
\л':ец':а\.
З У слові два склади: |л':е - ц':а\\ обидва відкриті і
прикриті.
4. У слові лише основний наголос, він на першому
складі.
5. У слові сім літер: ел, ел, є, те, м’який знак, ес, я; у слові
шість фонем: |л'], [л'], |е'], |т'|, (с'|, [а]; вони реалізуються у
звуках: [л'І, [л'], [є'], (ц'], [ц'І, |а] — шість звуків.
6. Відповідність між літерами, фонемами, звуковим
оформленням їх виявляється так: літера ел, фонема [л'],
звуковий вияв [л'І; літера ел, далі характеристика така сама
— [л']; літера є, фонема [е], її звуковий вияв (варіант
фонеми) — [е]; літера те —фонема [т'|, її звуковий вияв
(варіант фонеми) — [ц'І; літера ес, фонема [с'], її звуковий
вияв (варіант фонеми) — [ц'І; літера я, фонема [а], її звуковий
вияв — [а].
7. Артикуляційна характеристика кожної фонеми в
головному вияві:
121
Зразок повного фонетичного аналізу
|л'| —приголосний, передньоязиковий, альвеолярний,

зімкнено-прохідний, боковий, сонорний, м’який;
[Л'І — характеристика така сама;
|е| — голосний, переднього ряду, середнього підняття,
нелабіалізований, наголошений;
(ц'| — приголосний, передньоязиковий, зімкнено-
щілинний (африкат), шумний, глухий, м’який;
[Ц'1 — характеристика така сама;
[а] — голосний, заднього ряду, низького підняття,
нелабіалізований, ненаголошений.
8. У процесі вимови в слові відбуваються асимілятивні
зміни звуків |т'] і |с']: регресивна і прогресивна, повна,
суміжна за способом і місцем творення асиміляція, в
результаті якої |т'1, [с'] -> [ц'], |с'] -> |ц':]. Звукові зміни не
передаються в орфографічному письмі. В аналізованому
слові наявне асимілятивне подвоєння звуків: |л'] -4 |й| -> |л':1
— прогресивна, повна, суміжна, за способом і місцем
творення асиміляція, відбита в орфографічному письмі.
9. Чергування голосних і приголосних при зміні ана-
лізованого слова і при словотворенні не виявляється.
10. На початку словоформи вимовляється два м’які
звуки |л':] у сполученні з наступним |е|; [т'] і [с'] вимов-
ляються як два м’які [ц':1.
11. Орфограми аналізованого слова лається:
а) подвоєння літери ел для позначення двох фонем |л') і
Іл'І;
б) літери є, я позначають фонеми |е], [а] після м’яких
приголосних;
в) літери те, м’який знак, ес позначають фонеми |т'], [с'І,
які вимовляються як [ц':].
* 12. Правила і принципи правопису орфограм:
а) в особових формах дієслова лити літера л [ел] под-
воюється перед ю, є; дві літери ел, ел, позначаючи подвоєння
м’яких приголосних фонем між голосними, пишуться за
фонетичним принципом;
122
Орфоепія
б) голосні |е], [а] після м’яких приголосних познача-

ються літерами є, я, що пишуться за традиційним прин-
ципом;
в) у дієслівних формах третьої особи однини і множини
після т [те] перед часткою -ся пишеться м’який знак за
фонетичним принципом. Кінець слова -ться у формах
дієслів третьої особи пишеться за морфологічним прин-
ципом.
Зробіть фонетичний аналіз виділених слів.
1. В лугах сіріли стіжки сіна (Є. Гуц.). 2. Дзвінко
розходиться луна в тонкім повітрі (О. Пч.). 3. З тяжким
серцем залишив Шеліоженко приміщення станції, сів на
мотоцикл (О. Гонч.). 4. Не всі погоджуються в тому, що
український характер є в своїй основі хліборобський (О.
Ольж.). 5. Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують
Щедрий Вечір як значне свято різдвяного циклу з добре
розвиненою обрядовістю (О. Вор.). 6. Думка Найди
працювала з гарячковою швидкістю (М. Стар.). 1. В оці слова
складаю я просьбу свою до вас, братці мої, — про опіку над
наймолодшою самітною дитиною моєю... (О. Коб.). 8. Можна
було б, звичайно, побазарувати й дядьковою машиною,
інвалідською, так несправна ще з літа (Гр. Тют.).
ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО
ПРАВОПИСУ
Г р а ф і к а (гр. £гарЬіко8 від £гарЬо —

пишу, креслю, малюю) — це сукупність усіх
засобів даної писемності, сукупність накрес-
лень, якими усне мовлення передається на
письмі. Під цим терміном також розуміють
систему співвідношень між літерами алфавіту
і звуками мови. Графіка визначає ті
можливості, що їх дає письмо для передачі
окремих звуків і словосполучень. Для графіки
важлива лише звукова сторона мови, а
етимологічні та морфологічні моменти для неї
суттєвого значення не мають.
Ступінь досконалості графічної системи
визначається тим, наскільки точно літери
письма відповідають звукам (фонемам) мов-
лення. Сучасна українська графіка в цьому
відношенні одна з найдосконаліших, тому що
більшість літер українського алфавіту
однозначні.
Найважливішим принципом графіки є
відповідність між алфавітом і системою звуків
(фонем) певної мови. Для раціональної
побудови графіки ставляться такі основні
вимоги: 1) кожна літера повинна позначати
ь звук, тобто не повинно бути літер, які не
позначають звука; 2) кожна літера позначає
124
Графіка та орфографія
лише один звук, а не сполучення звуків; 3) кожна літера в

усіх випадках позначає один і той самий звук, а не різні
звуки.
Проте в українському письмі, як і в інших, є випадки
порушення графічних вимог.
Особливості української графіки такі:
■ Більшість літер позначає звук, і до того ж один. На
позначення голосних фонем уживаються літери а, о, у, и, і,
е, на позначення приголосних фонем — літери б, в, г, ґ, д, ж,
з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, X, ц, ч, ш, й.
в Порушенням першої вимоги до алфавітного письма є
вживання літери ь (м’який знак), яка звука (фонеми) не
позначає, а передає м’якість попереднього приголосного.
■ Літери я, ю, є, ї передають відповідно два звуки (дві
фонеми) [йа], [йу], [йе], [йі], суперечачи другій вимозі
графіки у позиціях на початку слова, після голосної, м’якого
знака та апострофа. Ці ж літери, крім ї, всупереч третій
вимозі, в позиції після приголосного позначають також
голосні [а], [у], |е] і м’якість попереднього приголосного.
■ Літера щ завжди позначає два звуки (дві фонеми) |шч].
в Буквосполучення дж і дз двозначні: можуть позначати
один кореневий звук (фонему) [дж] і [дз], а при належності
д до префікса, а ж чи з до кореня — окремі два звуки,
наприклад: джміль \джм'іл'\, дженджик [дженджик] , дзвінок
[дзв ’індк]; підживити [п ’ідживвйтие), підзолистий
\п’ідзоливстией\.
в Літера г передає в українській мові фарингальний звук-
фонему [г]: голова, загадка, сніг. Але в ряді слів, зокрема в
словах іншомовного походження, цим знаком може
передаватися звук [г], який закономірно відтворює звук [Ь]
мови-першоджерела, звідки запозичено слово (Гаваї, Гавана,
Гаїті, Гамбург, Гімалаї), і звук [г], який вживається згідно з
традицією на місці звука [§] мови- першоджерела: Англія,
Генуя, Бельгія, галера, грот, граніт, галоп, магазин. Пор.: гавань
(Иауеп) —газон (^агоп).
Крім того, в фонологічній системі української мови
певне місце посідає і фонема [ґ] — задньоязиковий про-
125
Принципи українського правопису
ривний звук, який вживається переважно у запозичених чи

звуконаслідувальних словах: аґрус, ґрати, ґуля, ґедзь, ґирлиґа,
ґанок, ґандж, ґава, жарґон, дзиґа, ґудзик, аґу, ґел, ґе-ґе-ґе, дриґ У
похідних прізвищах: Гудзь, Гедзь, Дзиґа тощо. У зв’язку з цим
нова редакція Правопису української мови ввела у вжиток
літеру ґ для позначення задньоязикового проривного звука-
фонеми [ґ].
В Для позначення м’яких приголосних в українській
мові, крім зазначених ь, я, ю, є, використовують також літеру
і {сік, тіні). Деякі м’які приголосні не позначаються на
письмі зовсім (цвях —вимовляємо |ц'в’ах], ніжинський
— вимовляємо \н'іжиен'с’кией\).
О р ф о г р а ф і я (від гр. ОГІО 8 — правильний і
вгарЬо — пишу) — розділ мовознавства, в якому розгля-
даються правила передачі звукової мови на письмі.
Орфографія і графіка тісно пов’язані між собою, але не
тотожні. Можна вважати, що графіка є засобом, інвентарем
орфографії, а орфографія — це правила вживання графічних
засобів. Українська орфографія базується на трьох
принципах правопису: фонетичному, морфологічному та
історичному, або традиційному. Ф о н е т и ч н и й
принцип полягає в тому, що слова пишуться так, як
вимовляються, тобто за вимогами графіки, наприклад: рука,
калина, жовта, лісник, жайворонок.
М о р ф о л о г і ч н и й принцип написання полягає в
тому, що значеннєві частини слова (морфеми) в усіх
споріднених словах передаються однаково, незважаючи на
їх неоднакову вимову в різних формах того самого слова.
Так, у слові дивишся пишемо ш (хоч вимовляємо \дйвиес?:а\),
щоб зберегти закінчення — показник другої особи однини
теперішнього часу — -і/ш для фіксації його зорового
буквеного образу.
І с т о р и ч н и й , або традиційний, принцип полягає
в тому, що написання зберігається традиційно, не
спираючись ні на вимову, ні на морфологічну будову слова,
наприклад, кишеня, левада, катер тощо.
. У жодній мові орфографія не базується виключно на
одному принципі, можна говорити лише про переважаль-
ний принцип, провідний. В основу української орфографії
покладено фонетичний і морфологічний принципи.
Крім того, для українського правопису важливі також
так звані змістові, або диференційні, написання. Ідеться
126
про вживання великої й малої літери залежно від значення

слова: земля (ґрунт) — Земля (планета), гедзь (комаха)
— Гедзь (прізвище).
Вставте в слова літери г чи ґ.
...ора, ...удзик, ...уси, дзи...а, ...лина, ...лей, ...едзь, ...ату-
нок, ...рунт, ...римить, ...валт, під...рунтя, реми...ати,
...речка, ...речний, за...рати, за ...рати, ...лянець, зи...за...,
об...рунто- ваний, а...рус, ...уля, ...андж, ...ніт, дзи...лик,
...ирли...а, ...і...існа, ...атка, ...упати, ...о...ель-мо...ель, ...ава,
...арно, ...анок, ...алка, фата мор...ана, ...удзь, ...ерцо...,
...азда, ...ала...ан, ...винт, ...ран-прі, ...ліокоза, джи...іт,
...раматика, слен..., смо..., спа...еті, енер...ія, ...лінерин,
персона ...грата, ста...нація, фу., а, ху...а, я...дташ, ...армонія,
ра...у, дема...о...ія, ...ума, ма...незія, ...ел...огати, ...ан...стер,
...і...ант, ...алактика, ...офре, а...онія.
Поясніть, за яким принципом орфографії написано подані слова, якою
мірою відповідає вимова приголосних літерам, що їх позначають.
Казка, каска, вудка, дід, стежка, вогкість, безпечний,
спитати, рід, зсунути, списати, розкішно, якби, натхнення,
розсипати, сфотографувати, підступитись, дьогтю, анекдот,
берегти, мерехтіти, нігті, пов’язка, навстіж, ягідка, голуб,
швидко, пругкий, безкраїй, з тобою, ліжко, могти, схилити,
голубка, молотьба, ворог, книжка, берізка, міраж.
Вправа З
Випишіть із тексту слова, у яких: а) звуків менше, ніж літер; б) звуків
більше, ніж літер. Поясніть, які звуки позначає кожна літера в цих
словах і як кожний звук зображений графічно.
Я до тебе йшов...
Я до тебе йшов крізь далі, через роки І
зустрів тебе одну-єдину в світі:
Ти стояла на порозі на високім В синім
платті, синьоока, в синім цвіті.
Уклонилась, повела мене в світлицю,
Пригощала за столом новотесовим,
ГІив я воду, пив холодну із криниці —
Срібнодзвонну, срібно плинно- проліскову.
Як ішли ми зелен лугом к зелен гаю,
Солов’ї нам ткали пісню диво-дивну.
Той мотив мені і досі ще лунає —
Незабутній, неповторно переливний.
127
Принципи українського правопису
Зупинилась. Зашаріли ніжно щоки.

Ти звела на мене очі. Роси впали.
Я читав в твоєму погляді глибокім:
Ти чекала.
Ти чекала того сонячного слова,
Неповторного і вічно молодого.
Я ж — неначе відібрало в мене мову —
Мовчки квіти обривав собі під ноги.
Ти зітхнула, ти сказала: — Будь щасливий. —
І пішла, а я зостався серед квітів.
Раптом серце защеміло (біль — як злива): «Дожени!
Вона ж твоя — єдина в світі».
Я рвонувся швидше вітру через луки І,
здалось, уже пізнав твою хустину,
Ще два кроки — й доторкнусь, простягти руку...
Тільки небо, тільки далеч синьо-синя.
Та дуби про щось зажурено шепочуть...
І тепер, куди б не йшов я, що б не думав,
В моє серце задивились твої очі
Синім ранком, синім квітом, синім сумом (Б. Ол.).
Вправа 4
Назвіть усі м'які приголосні в словах, і поясніть, чим позначається Тхня
м’якість.
Століття, п’ють, сльози, журналістський, ілюстрація,
матриця, мініатюра, суспільство, співи, задумається, лі-
нійка, зйомка, фейлетон, бюрократ, комюніке, чіткість,
Бєлов, барельєф.
•> Вправа 5
Доберіть десять—п’ятнадцять слів, у яких літери я, ю, є передавали б два
звуки (як це позначається на письмі?), і десять—п’ятнадцять слів, де
літери я, юу є передавали б один звук і м’якість попереднього
приголосного. Наведіть декілька прикладів з літерою /. Які звуки вона
передає?
Вправа 6
Які звуки ми чуємо при вимові у поданих словах? Як ці звуки переда-
ються графічно? Чим пояснити різницю у вимові і графіці?
Розшарування, безжальний, смієшся, вокзал, боротьба,
сміх, тіні, берізка, зшивати, постіль, ллється, морквяний,
беріть, щастя, пестливий, український, президія, в’ється,
сім’я.
Вправа 7
Прочитайте текст згідно з правилами української літературної вимови.
Виділіть слова, які викликають труднощі при вимові, і ті, у яких є
розходження між вимовою і написанням.
128
Осінній малюнок
Минає літо. Осінь вже бреде,
Лісів багрець торкнувся вересневий.
І пахне чебрецем, і листя де-не-де,
Кружляючи, лягає під дерева.
Спить озеро, дрімає сон-вода.
Про що їй очерет шепоче тихо,
Де жолудь золотий додолу опада,
І ходить по гриби старенька лісничиха?
Щось марить дуб, вклоняючись землі.
Ніхто того, мабуть, не розуміє...
Ген, потяглись у вирій журавлі,
Та глід в кущах, мов жар, полум’яніє.
І музикою сповнюється ліс,
Як зашумлять осики стрункостволі, —
Тоді чомусь і в серці мимоволі Звучить
мелодія, зворушлива до сліз.
Минає літо, осінь вже бреде,
Лісів багрець торкнувся вересневий.
І пахне чебрецем і листя де-не-де,
Кружляючи, лягає під дерева (Л. Тенд ).
Вправа 8
Поясніть, за якими принципами правопису пишуться подані слова.
Сиваський — казахський, шести — шостий, багатство
— кріпацтво, одеський — ясський, агентство — убозтво,
потьмяніти — розім’яти, Надія — надія, Північнокрим-
ський канал — північнокримський степ, наостанку — на
світанку, анотація — апперцепція, шістдесят — десять, пів-
Києва — півозера, уманський — колодязний, священний —
священик, нагору — на гору, західноєвропейський — івано-
франківський, дит’ясла —безіменний, громадський —
обласний, Вінниччина — Галичина, портьєри — фюзеляж,
зиґзаґ — геолог, ґудзик — гурток, б’ються — бюлетень.
Напишіть текст як диктант. Поясніть правопис виділених слів.
Крайнебо
Туман пах бузковим цвітом, безліччю трав, вічністю. А
коли почав розходитись, крізь його тонкий просинюватий
серпанок виступили по горі численні бузкові вали, і
вишневі чагарі з молодого гіллястого пагіння, і духмяні
129
Голосні
старі яблуні, похилені ще замолоду буйними вітрами з

Дніпра, а над кручею з червоної і морквяного кольору глини
цвіли терни.
Між бузковими валами, округлими, пишними, стояв
солдат у зрошеній туманом плащ-палатці, з опущеним у
руці автоматом і дивився на Дніпро, біля якого востаннє в
житті потрудився тяжко й до кінця.
Від солдата вниз до води, мовбито потканої клаптями
останніх тьмяних туманців, вилась, мов черв’як, вузенька
стежечка. Нею поволі брався на кручу рибалка, спираючись
одною рукою на горіхове вудлище, а другою придержуючи
дошку на плечі та мокру, зшиту з грубого полотна торбину з
рибою поверх неї. Вибравшись, обчепурив паличкою чоботи
у глині і сів перепочити лицем до Дніпра.
Сонце вже зійшло, бризнуло промінням і торкнулося
води, спершу під цим берегом, а згодом під низовим, і
Дніпро несказанно зарожевів угору і вниз по течії.
Рибалка, перепочивши, підвівся, легко виважив дошку
разом з торбою на ній, узяв вудку, як ціпок, і, дивлячись
собі під ноги, пішов до вузенького провулка поміж дерезою
з майбутньою колискою на плечі. А солдат на п’єдесталі у
рожевій проти сонця росі дивився на Дніпро і за Дніпро
низовий, у піщаних косах та соснових борах, і тихо, лагідно
сяяло над ним його крайнебо (за Г Тют.).
ГОЛОСНІ
Правопис ненаголошених голосних у коренях слів
Голосні звуки української мови |а], [о|, [у), [е|, |и), [і), коли
вони стоять під наголосом, вимовляються чітко, виразно,
однозначно: дерева, око, вулик, кава, вишня, сіно. Написання
букв, що їх позначають, не викликає труднощів і
підпорядковується фонетичному принципу орфографії
(пишемо так, як вимовляємо).
5 003
130
Нснаголошені голосні |е], |и], |о] в процесі мовлення

втрачають своє виразне звучання і наближаються до інших,
близьких за вимовою голосних. Щоб розрізняти літери, які
передають їх на письмі, слід знати певні правила. Зокрема,
потрібно пам’ягаги, що в коренях слів пишуться літери е, и,
о, коли вони відповідають цим же звукам у наголошеному
складі того самого чи спорідненого слова: зупинятися —
зупинка, риплять — рипнули, розумний — розум, село — селище
(морфологічний принцип).
Проте є такі слова, в яких сумнівні голосні не можна
перевіриш, наприклад: літера а пишеться у словах: багатий,
багатир (багач), багаття, гарячий, гаразд, калач, кажан, качан,
хазяїн; літера о — у словах: гончар, лопата, поганий, богатир
(велетень), монастир; літера и: минулий, мисливець, пиріг;
літера е: левада, леміш, медаль тощо. Написання таких слів
підпорядковується традиційному принципу і уточнюється за
орфографічним словником.
Вправа 10
На місці крапок поставте пропущені літери (е, и, о). Запишіть слова у
три колонки відповідно до принципів українського правопису.
Бл...щати, 1ШН...СЄНИЙ, м...не, ш...рочезний, акт...візувати,
ші...парний, д...сятий, скр...ніти, характ...р...зувати,
тр...типа, зас...лити, кр...тичпий, л...йт...нант, зал...шити,
результат, рот., вати, зал...вати, б...р...жливість, первинний,
мат...мат...ка, ж...ве, в...рховина, запитання, весняний,
нракт...кант, щ...б...тати, т...хнічний, категорія,
страт..лічний, гл...бинний, д...р...гснт, ст...хати, пробле-
матичний, р...сурси, в...л...чати, д...сц...плінарний,
ефективність, ст...повий, с...міііар, р...кіх>рат, рефера тивний,
нрод...ш...вити, к...рунати, заіц...міти, з...зуля,
нр...нц...повий, розд...влятися, к...жух, т...рплячий,
Деф...р...нціальний, конц...нтрувати, сполучення, сл...-
в’яни, г...рячий, з...ря, к...зак, кр...хмаль, ...таман, кр...пива,
б...рсук, К...МИШ. ...рендувати, п...ром, х...зяйну- вати,
б.латство, к...р...вай, п...ром, с...ніє, т...раса.
131
Голосні
Правопис голосних е-щ о-а у дієслівних коренях
В основах дієслів може відбуватися зміна голосних, яка

легко сприймається на слух і передається відповідними
літерами: водити — вести, летіти — літати, сідати —
садити — сидіти.
Труднощі виникають у написанні літер, що передають
голосні [е] — [и| та [о] — [а] в окремих дієслівних основах,
де такі голосні вимовляються нечітко і їх не можна
перевірити наголосом. У цьому випадку треба пам’ятати: а
та и пишуться, якщо в наступному складі з’являється
голосний [а], переважно наголошений, а дієслово означає
тривалу чи багаторазову дію. Е та о вживаються тоді, коли
дієслово має значення одноразової дії й [а] в наступному
складі відсутній: застелити — застилати, допомогти —
допомагати.
Однак значна кількість дієслів має кореневий о, що не
чергується з а: вимовити — вимовляти, виростити —
виростати, простити — прощати, проводити — проводжати;
кореневий е, що не чергується з и: мерзнути — замерзати,
вистелити —вистеляю, хоч згідно \ правилом: перестелю —
перестилаю.
Вправа 11
Установіть характер дієслівної семантики поданих слів і поясніть пра-
вопис кореневих голосних.
а) Вит (и, е) рти — вит (е, и) раги, приб (и, с) ру — приб
(е, и) раю, заб (е, и) ру — заб (е, и) раю, ст (и, е) лю — заст
(е, и) лаю — заст (и, е) ляю, зд (е, и) ру — зд (и, е) раю, вим
(е, и) рти — вим (е, и) раги, нов (и, е) рнути — пов (и, е)
ртати, вим (е, и) рзнути — вим (и, е) рзати, пом (е, и) рати
— невм (е, и) руті.
б) Перем (о, а) гати — перем (о, а) іти. ск (о, а) кати
— ск (о, а) чити, г (а, о) нити — г (о, а) няти, укл (а,
о)пятися — кл (о, а) нятися, доиом (а, о) іти — допом (о,
а) гати, ск (о, а) тити — ск (о, а) тати, зл (а, о) мити — зл
(о, а) маги, вим (о, а) гати — м (а, о) іти.
Вправа 12
Уставте пропущені літери і поясніть правопис виділених слів.
Жили ми в новіші гармонії з силами природи. Зимою мер
їли, літом смаж...лись на сонці, восени місили грязь,
132
а весною нас зал...вало водою, і хто цього не знає, не знає

тієї радості і повноти життя. Весна пл...вла до нас з Десни.
Тоді ніхто не чув про перетворення природи, і вода тоді
т...кла куди і як попало. Часом Десна розл...валась так пишно,
що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси. Цілі села тоді
потопали, гукаюч... собі порятунку. І тут починалась наша
слава. Як ми з батьком і дідом рятували людей, корів і
коней, про це можна нап...сати цілу книгу (О. Довж.).
Правопис и та і в коренях слів
У вимові голосні звуки [и] та [і] іноді наближаються один

до одного. Тому на письмі можлива помилка у вживанні
літер, які їм відповідають. Це пояснюється тим, то звук [и] в
українській мові за місцем творення так само, як і [і],
високого піднесення, переднього ряду і спинка язика при
його вимові порівняно з [і] лише трохи відтягається назад —
на відміну від російської мови, де звук [ьі] — середнього
ряду, високого піднесення і тому чіткіше відділяється від
російського звука [и].
Найчастіше помилки трапляються при написанні и, і
після шиплячих та г, к, х.
Слід пам’ятати, що в коренях слів після шиплячих та
г, к, х пишеться и: широкий, щит, чистий, жито, кислий,
хитрий, гиря. Літера і пишеться тоді, коли вона позначає
звук, який при словозміні чергується з о та е: гірка — гора,
шість — шести, жінка — жона, загін — загону.
Вправа 13
На місці крапок напишіть и чи і. Обґрунтуйте їх вибір. До слів з літерою
і підберіть споріднені слова з літерами о чи е.
Щ...рий, ш...рина, Ж-.-рний, шістнадцять, к...нець,
щ...тка, г...рко, ш...ти, к...дати, щ...льно, ч...тати, ш...бка,
ж...ття, г...сть, ПОЖ...ВНИЙ, г...рло, к...стка, к...піти, Ч...ЙСБ,
4.. .пати, ш...шка, наш...птувати, щ...чка,
к...льце, к...п’яток, х...жак, х...д, х...тати, х...лити, ч...нити,
ч...сло,
4.. .ЛЬНИЙ, Ч...СТОВИК, Ч...ПЛЯТИСЯ, К..ВШ, К...НЧИК,
к...сень, к...нний, г...чка, г...нка, г...рчиця.
133
Голосні у словах іншомовного походження
ГОЛОСНІ У СЛОВАХ
іншомовного
ПОХОДЖЕННЯ
Правопис и, і9 ї
У правописі слів іншомовного походження поєднуються

різні принципи української орфографії —фонетичний,
традиційний, морфологічний. Мають місце також і дифе-
ренційні написання, частіше в поєднанні з фонетичним
принципом.
Написання и, і, ї в словах іншомовного походження
підлягає фонетичному принципу української орфографії і
контролюється такими правилами:
в У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (правило
«дев’ятки») в основах слів перед наступною літерою, що
позначає приголосний, крім й, пишеться и, а не і: дилема,
музика, цистерна, інститут, режим, трикотаж, джип, а перед
літерами, що позначають голосні та й, пишеться і:
діалектика, тіара, фізіологія, авіація.
в Після літер, які позначають усі інші приголосні, у
загальних назвах пишеться и чи і залежно від вимови: віраж
— вимпел, лімфа — лимон, кімоно — кипарис, хімія
— химера.
Зокрема, традиційно пишеться и відповідно до вимови у
багатьох словах, давно засвоєних українською мовою:
бурмистер (хоч бургомістр), миля, єхидна, мирт, нирка, спирт,
імбир; башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кишлак, кисет; у
словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, митра,
митрополит тощо.
Пишеться і на початку другої частини складних слів та
після префікса, що закінчується на голосний чи приго-
лосний: староіндійський, новоіракський, безініціативний,
дезінфекція, доісторичний; у кінці невідмінюваних слів: журі,
таксі, візаві, парі, мерсі.
в У власних назвах загалом втримується правило
«дев’ятки», тобто після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед
приголосними, крім й, пишеться и (у тому числі в
134
географічних назвах з кінцевими -ида, -ика та у буквоспо-

лученнях -ки, -ри, -/яи- перед приголосним): Вашингтон,
Лейпциг, Тибет, Бразилія, Чилі, Шиллер, Сицилія, Флорида,
Корсика, Крит, Китай. Але традиційно зберігається і у
словах: Гельсінкі, Гельсінгфорс, Грімм, Дідро, Дізель (хоча
дизель), Лессінг, Міссісіпі, Россіні, Сідней, Торрінеллі та деяких
інших.
У прізвищах іншомовного походження після шиплячих
та ц пишеться літера и: Вашингтон, Джигарханян, Цицерон,
Чиковані, Чингісхан, але Жіоно, Тиціан (перед голосним).
Після інших приголосних, перед голосними, перед й та в
кінці слова пишеться і: Лісабон, Греція, Віші, ІІІіофок, Поті.
Але: Єгипет, Єрусалим (згідно з вимовою).
■ У похідних словах, шо утворилися від власних назв,
зберігається та літера, яка була в непохідному слові:
арктичний, чилієць, філіппінець.
■ Після літер, що позначають голосні звуки, пишеться,
як і у власне українських словах, ї, а не і: мозаїка, наївний,
прозаїк, Енеїда, Каїр.
Вправа 14
На місці крапок поставте и, і або ї і поясніть закономірність їх
вживання. Поясніть значення виділених слів.
Агност...ц...зм, аж...тац...я, аж...отаж, А...да, аквар...ум,
акме...зм, альтру...зм, ам...доп...р...н, аморт...зац...я,
аморт...ф...кац...я, антагон...зм, ант...б...от...к, ар...тм...я,
ар...озо, ате...зм, афор...зм, баст...он, беду...н, бук...н...ст,
в...раж, вульгар...зм, геро...чний, де...зм, д...в...з...он,
д...с...м...ляц...я, д...адема, ел...пс...с, емп...р...окр...т...-
ц...зм, ...д...л...я, ...ндустр...ал...зац...я, ...н...ц...ат...ва,
...нту...ц...я, катол...ц...зм, к...пар...с, коде...н, кол...бр...,
кол...з...я, кол...т5 колокв...ум, кру...з, ма...с, мао...зм,
мульт...пл...кац...я, нац...ст, п...рам...дон, пров...н- ц...ал...зм,
с...он...зм, сто...ц...зм, сю...та, такс...ст, такс..., ш...мпанзе,
ш...фон, ш...хта, шк...пер, шов...н...зм, шр...фт, штат...в.
Вправа 15
На місці крапок поставте и, і, Г, поясніть правила їх вживання.
Алж...р, Антаркт...да, Аргент...на, Баст...лія, Б...рма, Б.-
.тлз, Браз...л...я, Ваш...нгтон, Всрг...лій, Гал...лей, Гр...г,
Гр...нв...ч, Д...дро, Єг...г!ет, Кал...форнія,
135
Голосні у словах іншомовного походження
Єрусал...м, К...пл...нг, К../гай, Кр...т, Л...ван, Лу...с,

Паган...н..., Палест...на, С...нгапур, Т...ц...ан, Ток...о,
Узбек...стан, Хем...нгуей, Х...рос...ма, Шелл... .
На місці крапок поставте пропущені и, ї. Від власних назв утворіть
похідні слова, поясніть можливі чергування приголосних.
Зразок: Африка — африканець, африканка —
африканський.
Австрал...я, Амер...ка, Аргентина, Браз...л...я, Єг...пет,
Л.тва, К...пр, Пар., ж, Р...га, Сард...нія, С...ц...лія,
Тадж...к...стан, Тавр...я, Та...ті, Т...бет, Ф...л...ппіни, Х...ва,
Ч...лі, Балт...ка.
Вставте пропущені літери і поясніть значення кожного слова, ввівши
його у речення.
Аквамар...н, аз...муг, акціонер, альтру...зм, амб...ція,
галюц...нації, д...в...зія, д...ктат, д...намізм, д...скр...мі- нація,
д...станція, ід...омат...ка, інту...ція, л...міт, м...літаризм, р..
.тор...ка, тар.. .фікація, гр...в.. .альний, утилітарний,
циркуляр.
Вправа 18
Напишіть невелику творчу роботу, використавши слова іншомовного
походження (15—20 слів) із вправ, що подані вище.
У написанні е, є в основах слів іншомовного походження

поєднуються різні принципи української орфографії.
Правопис е, є рсіулюється такими правилами:
о Після літер, що позначають приголосні, пишеться е
(приголосні вимовляються твердо): декада, пленум, літе-
ратура, інспекція, лекція, симетрія.
■ Після голосних а, о, у також пишеться е: поет, дует,
менует, Рафаель, проект, але — траєкторія.
■ На початку слова пишеться е або є залежно від
вимови: елегія — єлейний, ефект — єфрейтор, ефедрин —
єретик тощо.
136
■ Після апострофа, м’якого знака, й, е, і у середині

слова пишеться є: прем'єра, модельєр, фойє, феєрія, аудієнція.
Але після префіксів на початку кореня пишеться е
(діелектрик, реевакуація, деескалація, реекспорт), а також у
слові діез.
Замість крапок поставте е або є та умотивуйте відповідними правилами
їх вживання. Поясніть значення виділених слів.
Р...ф...рат, клі...нт, аг...нтура, ад...кватний, про...кг,
адр...наліл, фе...ричний, ал...бастр, ф...йл...тон, він...гр...т,
ал...ксандрит, ал...горія, фой..., альв...оли, ан...ст...зія,
ф...й...рв...рк, фломаст...р, поліомі...літ, про...кція,
рак...тонлан...р, ре...міграція, р...йхсгаг, д...з...ртир,
мань...ризм, р...кордсм...н, т...л...тайпс...т...р, генеральний,
трі...р, ко...фіці...нт, ф...ном...налізм, компрометація,
конве...р, д...лікатний, інт...л...кт, тра...кторія, с...л...кція,
інт...ліг...нт, Ф...й...рбах.
Вправа 20
Вставте пропущені літери. Поясніть написання и, і, ї, е, є. З виділеними
словами складіть речення.
Альт...рнатива, ап...нд...цит, арх...тектоніка, аф...рист,
в...нт...ляція, верс...фікація, геро...ка, д...пресія, д...т...кгив,
д...р...ктива, д...р...геит, ІІІТ...Л...ГЄНТ, ім...тація, інц...дент,
комб...н...зон, комп...ляція, компром...тувати, поз...тивізм,
пр...зидія, пр...в...л...йований, прим...тивізм, про...кт,
р...пресія, р...ц...див, с...нсація, сп...ц...фічний, ст...лізація,
ульт...матум, факс...міле, ц...в...лізація, експр...сивний,
еруд...ція, сю...та, ате...ст.
ГОЛОСНІ У ПРЕФІКСАХ
ІНШОМОВНОГО
ПОХОДЖЕННЯ
■ У префіксах д е р е - пишеться літера е: реакція,

реконструкція, декомпенсація. А в складних словах з першою
частиною ди-, що означає подвійний, двічі, пишеться літера
и: дилогія, дивакцини, дивініл, диграма.
137
Голосні у префіксах іншомовного походження
о Слід розрізняти також значення префіксів д е д е з - та

диз-, дис-, від чого залежить значення слова в цілому і
правильне вживання голосних е чи и. Префікс де- означає
усунення, припинення, втрату чогось: деблокування, дегазація,
деколонізація, декваліфікація. Префікс дез- має значення
знищення чи спотворення чогось: дезінфекція, дезорієнтація,
дезінтеграція. Префікси диз-, дис- падають слову значення
розладу, поділу, позбавлення чогось і передають негативний
або протилежний зміст щодо без- префіксального слова.
Пор.: дизасоціація — асоціація, дисгармонія — гармонія,
диспропорція — пропорція.
в Завжди пишеться и в префіксі анти- та після ц у
словах, які починаються на деци- (від лат. сіесеш — десять):
антипод, антитеза, децима, децибел, дециметр.
У ряді слів іншомовного походження иенаголошепі

голосні е, и не підпорядковуються правилам правопису в
основах слів. Такі слова треба запам’ятовувати. Нагір.:
президент, речитатив, предикат, дресирувати, декрет,
репетиція, диригент, вінегрет, рефрижератор, рецидив.
Правопис інших голосних підлягає фонетичному
принципу української орфографії і особливих труднощів не
викликає. У словах брошура, журі, парашут після шиплячих
пишеться у відповідно до французького и, а також у словах
парфуми, парфумерія. Пишеться о в слові шоколад згідно з
вимовою. У словах транспарант і пропаганда в
переднаголошеному складі пишеться а (від франц. 1гап$-
рагепі і лат. ргора§апсЗа).
На місці крапок поставте пропущені літери. Підкресліть слова, в яких
немає префіксів, і поясніть їх значення.
Р...абілітація, р...агувати, р...кошет, д...вальвація, д .лема,
д...цибел, р...аісгавний, д...ригент, аігг...історичний,
д...героїзація, д...фтонг, р...кредитив, р...торика,
д...ференціал, ант...гігієнічний, р...акліматизація, р. туал, д
иктатор, д...диференціація, ар...тмія, д...пігментація,
р...тмічний, д...сахариди, р...продуктор, р...трансляція, д .
ескалація, д...компресор, д...версія.
138
«*> Вправа 22
На місці крапок поставте пропущені літери, які позначають голосні.
Поясніть значення виділених слів і складіть з ними речення.
Абор...г...н, автор...т...т, альгру...ст, ант...с...м...т...зм,
аит...іІІТ...л...ктуал...зм, аск...т...зм, в...т...р...нар,
г...л...ом...тр, д...з...нт...гратор, д...з...нф...кц...я,
д...ц...м...тр, д..л...тант, д...сбакт...р...оз, д...скр...д...та-
ц...я, д...ф...р...нц...ац...я, і...рарх...я, інт...л...г...нтний,
КОМИ...Т...ІГГПИЙ, кр...т...р...й, м...р...д...ан, п...н...ц...л...н,
гір...амбула, п...р...ф...р...я, п...р...скоп, п...р...фраз, пр... д...
кат, пр... з.. .д... ІІТ, пр...т...нд...нт, пр...ор...т...т,
нр...н...г...нд...ст, р...в...з...он...зм, ре...страц....я, р...ж...сура,
р...з...д...нц...я, р...кв...з...ц...я, р...ф...р...ндум.
Вправа 23
Контрольний диктант.
Агентство, авторефрижератор, антагонізм, акомпане-
мент, абонемент, акордеоніст, акредитив, апеляція,
ахіллесова п’ята, арбітражний суд, безпрецедентний, бюд-
жет, бакалавр, балотуватися, белетристика, вінегрет,
велосипед, ветеринар, вентиляція, вермішель, генеалогія,
генетичний, дезертир, дезінфекція, дефіцит, дивізія,
дивіденди, дилетант, директива, делікатес, демісезонний,
дисидент, дифірамб, десерт, дефект, детектив, дезінфор-
мація, депонент, депресія, диверсія, диригент, дискреди-
тація, дискримінація, дирижабль, дезінтеграція, дилер,
інтерпретація, індексація, інгредієнт, ідентифікований,
індиферентний, інкримінувати, інцидент, департамент,
компенсація, карикатура, комбінезон, коментувати, комер-
ційний, компетентний, комплімент, компонент, ком-
прометація, конвеєр, конвенція, кондиціонер, конверто-
ваний, конфіденційний, конденсатор, кордебалет, корес-
пондент, корекгувати, коригувати, корифей, кредит, кри-
мінальний, критерій, маркетинг, меценат, макулатура, ме-
неджер, сертифікат, речитатив, синдром, семафор, сепа-
ратизм, семітизм, сенсаційний, сентиментальний, син-
хронний, територіальний, тренувати, юрисдикція.
139
Голосні у російських та інших слов ’япських прізвищах
ГОЛОСНІ У РОСІЙСЬКИХ ТА ІНШИХ

СЛОВ’ЯНСЬКИХ ПРІЗВИЩАХ І
ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВАХ
Правопис е, є
При написанні російських та інших слов’янських

власних назв і похідних від них слів українською мовою
слід ураховувати такі правила:
о Російська літера е, що стоїть після літер, які позна-
чають приголосні, відповідає українській літері е: Лєрмон-
тов, Александров, Бещев, Воронеж, Веслав, Зеленогорськ.
в Російська літера е передається українською є у таких
випадках: на початку слова (Єршов, Єгоров, Євтушенко); у
середині слова, коли перед нею стоїть літера, що позначає
голосний (Достоєвський, Чапаєвськ), та після літер, що
позначають приголосні, коли відчувається ро щільна
вимова (Аркадьєв, Аляб'єв, Григор'євськ). Також літера є
пишеться у суфіксах -єв, -єєв, якщо перед нею стоїть літера,
яка позначає приголосний, крім шиплячого, р, ц: Матвєєв,
Коренєв, Алексєєв, Гордєєв, але: Плещеєв, Бесту- жев, Писарев,
Андреєв, Румянцев. Літера є пишеться також у коренях слів,
якщо в спорідненому українському слові в усіх формах
виступає і (яке походить із давнього *Ь): Бєлов, Бєлінський
(пор.: білий, білого), Рєпін {ріпа, ріпою), але: Лебедєв (пор.:
лебідь, лебедя), Каменєв (камінь, каменя).
Вставте пропущені літери. Запишіть слова, згрупувавши їх згідно з
правилами вживання голосних е, є.
Зайп...в, П...тров, Голуб...в, ..лізаров, Усп...нський,
Єгорич...в, Перев...рз...в, Мойс ........ в, Іса...в, Гур'...в, Бла-
гов...іц...нськ, Пис...мський, Л...вітан, Тург...н...в,
Дл...кс ...... в, Л. .сков, С...ров, Верхоянськ, Горл ................. в,
Малині...в, Муромц...в, Перв...нц...в, Ор...хово-Зуєво,
Бакш ..... в, Б...рьожін, Прокоф’...в, Б...лгород, М...інков,
Ал...кс...... вка, С...рг......... в, Вороб...в, Зу...вка, Губар...в,
Н...ст...р...во, Тр...п...тов, Єфр...мов, Н...ва, К)р’...в,
140
Ясн...в, Б...лор...цьк, Л...на, Ас ........... в, Б..ловезька пуіца,

Мал ..... в, Собол.в, Д...МИЧ...В, Іноз...мц...в, Ф...дос ...........в,
Косар...в, В...слав, С...нк...вич, Н...дич, Чап...к, Міцк...вич,
С...длач...к, Бот...в.
Правопис и, і, ї
в Російську літеру и (укр. і) передаємо через і в

українській мові на початку слова та в середині після літер,
що позначають приголосиі, крім шиплячих та ц: Ісаєв,
Ігпатов, Багіров, Гагарін, Мічурін, Пушкін.
в На місці російської літери и пишеться українська и:
а) Після шиплячих і ц перед приголосним: Рощин,
Гаршин, Жилін, Чичиков, Дорожин, Циганков.
б) У суфіксах: -ик, -иц, -ич, -ищ та в префіксі при-\
Новиков, Голицин, Григорович, Ягич, Радищев, Пришвін.
в) У словах, семантично та етимологічно спільних для
української і російської мов: Борисов, Тихомиров, Данилов,
Глинка, Мирний, Владивосток, Виноградово, але: Нікітін,
Ніколаєв, Філіппов тощо — основа імен, відмінних від
українських.
в Російська літера и передається через ї після букв, що
позначають голосні (Воїнов, Трощьк) та після приголосних
при роздільній вимові (Захар 7//, Мар’їно, Гльїна).
в На місці російської літери ьі в українській мові завжди
пишеться и: Черних, Іртиш, Колима, Мартинов, Сиктивкар,
Рибаков.
в В інших випадках написання російських та інших
слов’янських назв відповідає переважно правилам україн-
ської орфографії і передається близько до вимови: Водо- п
’янов, Ареф ’єв, Соловйов, Головльов, Вятка, Вязьма, Вяземський,
Севастьянов, Серьогін, Свьонтек тощо.
Вставте пропущені літери і запишіть слова з літерою и в першу колонку,
з і — в другу, 3 1 — в третю.
Бород...но, Гр...бачов, Пущ...н, Т...хонов, Бєл...ков, Т-
.лов, Риж...ков, Дворн...ков, П...рк...н, Браг...на, Іль...нський,
Тат...щев, Веніам...нов, Чиж...ков, Мар’я-
141
Голосні у російських та інших слов ’янських прізвищах
нов.,.4, Гол...цин, Мельн...ков, Кл...мук, Гагар...н, Со-

кольники, Ш...ршов, Шар...ков, Рибн...ков, Мар’...нськ,
Логв...нов, Тропк...н, Альох...н, Салтиков-Щедр...н,
Ш...роков, Уточк...н, Челябінськ, Ситн...ков, Чурс...н,
Купр...янов, Щук...но, Долг....х, Круш...нський, Про- жог...н,
Н...к...т...н, М...нін, Плотн...кова, Мит...іці, Ключ...ков,
Лев...тов, Д...рявко, Та...ров, Огрен...ч, Дерюг...на, Вдов . н,
К.рчанов, Ярошев. ч, Масленії...ков, Вас...льєва,
Кольчуг...на, Дан...лов.
Запишіть власні назви українською мовою.
Лебедев, Королев, Подьячев, Фадеев, Ананьино, Пок-
рьипкин, Ковалев, Андреев, ІЦипачев, Гольїшев, Нев- ский,
Мичуринск, Афанасьев, Третьяков, Мацеев, Мес- течкин,
Железноводск, Елкино, Бугаев, Лихачев, Гурьин, Липецк,
Приволжье, Муравьево, Нарьян-Мар, Березники, Ртищево,
Коперник, Караджич, Синицьін, Пеш- ковский, Муромцев,
Ветчинов, Герасимов, Мясоедова, Локтев, Москалева,
Менделеев, Мечников, Елютин, Овчинников, Малицьш,
Петровичев, Лехтинский, Любое- вич, Ижевск, Братчиков,
Лисицьш, Яковлев, Смирнов, Лиходеев.
Вправа 27
Перепишіть текст. Вставте пропущені літери (е, є, и, і, ?) та поясніть
Тх правопис.
1. Якось стояв «Констант...н» на якорі біля невеличкого
острова. 2. Бутаков з Макш...євим та Акиш...вим поїхали на
берег для зйомки, а штурман Посп...лов з Істом...ним взяли
рушниці і пішли полювати, щоб внести приємний додаток
до корабельної їжі, і Вернер з Шевченком лишилися віч-на-
віч (3. Тул.). 3. І. С. Турген...в підтримував дружні стосунки з
Т. Г. Шевченком, клопотався про посмертну публікацію
його творів за кордоном. 4. Високо цінував творчість Т.
Шевченка і Марка Вовчка Дм. Писар...в. 5. Вірші В.
Гарш...на українською мовою перекладав П. Грабовський. 6.
Понад 60 романсів і пісень створив відомий російський поет
І. Нік...т...н. 7. Художники-передвижники: А. Арх...пов, В.
С...ров, В. Сур...- ков, В. П...ров, М. Кузн...цов та інші —
ставили собі за мету суспільно-естетичне виховання
народних мас, для чого і організовували пересувні художні
виставки. 8. Пись- менник-публіцист Іван Пересв...тов був
вихідцем із
142
захілноруських земель. 9. У 1969 р. у Чугуєві Харківської

обл. відкрито художньо-меморіальний музей І. Р...піна. 10.
Варвара Р...пніна, якій Т. Шевченко присвятив поему
«Тризна», клопоталася про полегшення його становиша під
час заслання. 11. Б...л...ков — головний персонаж
оповідання А. Чехова «Людина у фуглярі». 12. Органі-
зовуючи цю експозицію на батьківщині А. Ку...нджі, ху-
дожники України хотіли продемонструвати і вдячну пам’ять
про великого майстра живопису... (з жури.).
Запишіть текст як пояснювальний диктант.
Рослинний світ України налічує близько 30-ти тисяч
рослин. З давніх-давен наші предки жили поруч з рослинами
й тваринами, відчували себе невіддільною часткою того, що
їх оточувало, робили природу рівною собі й намагалися
жити в мирі та злагоді з навколишнім світом.
Наші предки, орачі й сівачі, особливу увагу приділяли
тому, що допомагало чи перешкоджало їм у веденні зем-
леробства. Найдавніші свідчення про розвиток землеробства
на теренах України — це розкопки селища поблизу
сучасного села Трипілля, де археологами були знайдені
велетенські череп’яні посудини для зберігання зерна, зер-
нотерки, залишки зерен пшениці, проса, ячменю. Вік цих
знахідок — близько семи тисяч років! Уже в ту сиву
давнину люди, що населяли цю територію, наші далекі
предки, дуже багато знали й про зміни пір року, й про вплив
на розвиток рослин фаз Місяця, й про грізні явища природи
та їх провісників. Цей досвід накопичувався з покоління в
покоління, передаючись від батька до сина у вигляді
прикмет, приказок, прислів’їв, стаючи одночасно й
фенологічними спостереженнями, й народним епосом.
Вивчення цих фольклорних матеріалів саме по собі
надзвичайно цікаве. Вони свідчать, що наші предки,
особливо в язичницькі часи, жили в гармонії з Природою.
Це відобразилось і в менталітеті українського народу, якому
властиве гуманне, дбайливе ставлення до навколишнього
природного середовища, до всього, що живе поруч з
людиною під Сонцем (з підр.).
143
Приголосні
ПРИГОЛОСНІ
Правопис подвоєних приголосних
Подвоєння приголосних, що утворилося внаслідок

прогресивної асиміляції, передається на письмі подвоєнням
літер у таких випадках:
в Подвоюються літери д, т, з, ц, л, н, ж, ч, ш, що
позначають м’які приголосні, якщо вони стоять між го-
лосними (колишнє сполучення названих звуків із звуком |й|.
Напр.: статья — стаття). Це явище найчастіше
проявляється:
а) В іменниках середнього роду та в похідних від них
словах: життя, обличчя, багаття, гілля, колосся, життєвий,
гіллястий, збіжжя.
б) У деяких іменниках чоловічого й жіночого роду
першої відміни (за винятком родового множини із
закінченням -ей)\ суддя, рілля, стаття, суддю, суддів,
статтями, у статтях, але — статей.
в) В іменниках жіночого роду третьої відміни в оруд-
ному відмінку однини: молоддю, повінню, миттю, маззю,
сіллю, подорожжю, розкішшю.
г) У поодиноких прислівниках: навмання, спросоння,
попідтинню.
д) На початку кореня перед голосним у слові лляний, у
формах теперішнього часу дієслова лити (ллю, ллєш, ллємо)
та в похідних від нього: виллю, переллєш, наллються.
в Подвоюються тверді приголосні в словах: Ганна,
бовваніти, овва, ссавці, ссати та в похідних від них.
в Не відбувається подвоєння букв д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч,
ш: якщо вони не стоять між двома голосними, иор.:
озброєння — озброєнь, знаряддя — знарядь, суцвіття — суцвіть,
обличчя — облич, роздоріжжя — роздоріж; нри збіїу двох
різних приголосних: молодістю, щастя, жовчю, Керчю Не
подовжуються приголосні у словах: кутя, попадя, тертя та
іи.
144
в Подвоюються також літери, що позначають однакові

приголосні при їх збігові на стику двох значеннєвих частин
слова: префікса і кореня (віддати, беззбройний, оббити), двох
префіксів (возз'єднання, беззастережний), кореня і суфікса
(законний, причинний, осінній), двох суфіксів (письменник,
іменник), у зворотних дієсловах минулого часу з основою на
-с (перед часткою -ся): розрісся, піднісся, але — підносься.
в Подвоєнням літер передається збіг приголосних на
межі морфем у складноскорочених словах: військкомат,
міськком, юннат, але юний.
в Подвоюються літери, що позначають приголосні у
наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах -
ш, -анн-, що передають: збільшувально-підсилювальне
значення (здоровенний, страшенно), значення можливості або
неможливості дії (здійсненний, невблаганний, непримиренно); у
прикметниках старослов’янського походження:
благословенний, блаженний, священний, але священик. З одним -
н- пишуться слова: шалений, жаданий, довгожданий.
в В українській мові ніколи не подвоюється літера -н- у
суфіксах дієприкметників та похідних від них словах, напр.:
сказаний, намальований, зроблений, даний, подарований,
відданість, напруженість, самовіддано.
Подвоєння приголосних у словах іншомовного поход-
ження підпорядковується фонетичним та морфологічним
принципам української орфографії, частково пов’язується з
традицією написання та поділом іменників на власні і
загальні, а саме:
в У загальних назвах літери, які позначають приголосні
звуки, звичайно не подвоюються: кореспондент, тераса,
бароко, беладона, інтелектуальний, інтермецо, лібрето, стакато,
шасі, група. Подвоєння зберігається лише в окремих
загальних назвах: бонна, брутто, мадонна, манна, нетто, вілла,
булла, мірра.
в У власних назвах подвоєння приголосних зберігається,
якщо воно наявне у мові першоджерела: Марокко, Калькутта,
Міссурі, Ніцца, Торрічеллі, Шиллер, а також: марокканець,
яффський (Яффа) — похідні слова.
в При збігові однакових приголосних префікса і кореня
подвоєння зберігається лише тоді, коли в мові вжи
145
вається паралельно непрефіксальне слово: іррадіація (бо є

радіація), імміграція (бо є міграція), ірреальний (бо є реальний),
інновація (бо є новація), сюрреалізм (бо є реалізм), але:
акліматизація, анотація, апеляція.
Вправа 29
Замість крапок поставте, де потрібно, пропущені літери. Згрупуйте слова
відповідно до правил їх правопису.
Покликан.. .я, безсмерт...я, повноліт...я, повніст..ло,
весіл...я, навман...я, узбереж...я, вічніст...ю, роздоріж...я,
папорот...ю, дерт...ю, радіомовлен...я, засил...я, ател...є,
6ЄЗЧЄСТ...Я, НІЧ...Ю, безліч...ю, шерег...ю, затвердій...я,
дин...я, Іл...я, мудріст...ю, щаст...я, скрин...я, їдальн...я,
лист...я, безліс...я, ріл...я, мід...ю, скатерт...ю, пам’ят...ю,
л...ється, постат...і, повін...ю, засил...я, молод...ю,
МОЛОДІСТ...Ю, ЖОВЧ...Ю, рішел...є, у піднебес...і,
подвір...я, радіст...ю, стат...я, стат...ей, стат...ю.
•> Вправа ЗО
Утворіть іменники від поданих слів. Поясніть наявність або відсутність
подвоєння літер.
Жити, віддати, горіти, плести, здобути, мислити, зни-
щити, зібрати, твориги, марити, вчити, прагнути, злиденний,
смітити, чути, змагатися, зобов’язатися, завдати, зберегти,
зберігати, хотіти, мужній, захопити, твердити, нагородити,
згуртувати.
Поставте іменники в орудному відмінку. Поясніть їх правопис.
Сіль, заповідь, вихованість, чверть, розкіш, мідь, за-
полоч, мати, вісь, путь, тінь, міць, відданість, верф, єдність,
смерть, юність, любов, сталь, деталь, стійкість, пристань,
грань, осінь, жовч, зелень, врожайність.
Поставте іменники в родовому відмінку множини. Поясніть їх правопис.
Озброєння, подовження, вітальня, заняття, змагання,
їдальня, прагнення, вчення, завдання, збереження, захоп-
лення, питання, почуття, відкриття, узбережжя, знання,
бажання, обличчя, вишня, спальня, доповідь, галузь, пос-
тать.
146
Вправа 33
На місці крапок поставте, де потрібно, літеру и. Поставте наголос і
поясніть правопис слів.
Бездоганний, невин...ий, захоплен...ий, нездолан...ий,
вихован...ість, вогнян...ий, вогнен...ий, несказан...о,
НЄСКІНЧЄН...ИЙ, натхнен...ий, машин...обудівний, само-
відцан...ий, багатомільйонний, священ...ий, шалсн...ий,
ІІСЗЛІЧЄН...ИЙ, вітрин... ий, письмен...ий, незбагненний,
бездон...ий, иташин...ий, впевнен...о, вимушен...ий,
невпинно, стомлен...ий, безнастан...о, востан...є, не-
зрівнян...о, иезвідаи...ий, недобудован...ий, надвікон...ик,
гостин...о, віддален...ий, старан...о, стриман...ий, удавай...ий,
силуван...о, прихован...о, зацікавлен...ий, не- знан...ий,
напружен...ість, озброєн...ість, надбан...ий, зро- ШЄП...ИЙ,
нагіоєн...ий.
Вправа 34
Із словосполучень утворіть складні та складноскорочені слова. Поясніть
їх правопис.
З р а з о к : три тисячі — тритисячний.
Двадцять п’ять мільйонів, чотириста тисяч, військовий
комісаріат, п’ятдесят' чотири тонни, міський комітет, сто
років, шістдесят років, юний натураліст, двісті сімдесят
тонн, сімсот вісімдесят чотири мільйони.
На місці крапок поставте, де потрібно, пропущені літери. Поясніть
правопис слів. З виділеними словами складіть речення. Підкресліть
слова, де збереглося подвоєння літер.
Аб...ревіатура, кор...ектор, ак...орд, май...а, фін..., кас .
ега, ак...ордеон, ак...умулятор, аргил...ерист, конгрес...,
тон...а, форгис...имо, грип..., ком...ентатор, бон ..а,
дрес...ирувати, п’ятитон...ка, кол...оїд, аг...естат, брут...о,
н’ятитон...ий, крос..., труп...а, бар...икада, ал...ея,
ніаніс...имо, бал...істичний, ап...еляція, крос...ворд,
кор...ектний, інтермец...о, гал...ерея, бюл...егень, ас...имі-
ляція, гам...а, барок...о, дес...ерг, сгак...ато, новел...а,
кол...екція, клас...ицизм, мас...ивний, і7м...анізм, віл...а,
кас...ир, діаграм...а, ван...а, депрес...ія, ам...іак, нет...о,
пан...о, вет...о, бал...онний, бел...етристика, дол...ар, дон...а,
ан...отація, ім...унітет, дис...ертація, кол...ега, ат..аше,
бел...адон...а, ат...ракціон, іл...юзія, суф...ікс, стсл...аж,
диф...узш, ком...юніке, мас...аж.
147
Замість крапок поставте, де треба, пропущені літери. Поясніть правила їх
вживання.
Арар...ат, Андор...а, Анкар....а, Ангар....а, Дік...енс,
Галіл...ей, Рос...іні, Паган...іні, Арден...и, Апені...ни,
Пан...ама, Гарон...а, Гаван...а, Ат...ика, Пуч...іні, Лес...ииг,
Леоикавал...о, Ел...ада, Дел...і, Голландія, Ас...ирія,
Марок...о, Рол...ан, Пір...енеї, Ізабел...а, Брю- с...сль,
К.утаїс...і, Ліл...ь, Ельзас..., Сомал...і, Йоган...ес- бург,
Салон...іки, Яф...а, Хакас...ія, Хібін...и, Дюс...ель- дорф,
Жан...а, Тор...ічел...і, Кентук...і, Бір...обіджан, Ахіл...,
Апол.-.он, Фірдоус...і, Тал...ім..., Бремен..., Шил...ер,
Мек...а, Ліс...абон, Пал...адій, Скагер...ак.
Замість крапок поставте, де треба, пропущені літери. Проаналізуйте
слова за будовою і розбийте на дві колонки: у першу запишіть слова без
префіксів, у другу — з префіксами (написання перевірте за «Словником
іншомовних слів»).
Ас...оціація, ас...иметрія, імматеріалізм, ас...ортимеігг,
ір...еальний, ал...егорія, ак.. .омпанемент, ас...иміляція,
ім...обілізація, ам...оніти, ам...оральний, оп...озиція,
ам...етист, ал...огізм, оп../шмізм, ои...ортупізм, ам...ор-
тизація, ан...іліновий, іммігрант, ак...узатив, ат...еїзм,
контр...еволюційний, ал...егро, ан...али, іи...ервація,
ан...омалія, ан...отація, ас...инхронний, ак...омодація,
ан...ормальний, ас...орті, оп...онеігг, ам...орфізм, ал...ергія,
ан...улювати, ас...имгггоми, ак...ордеон, транс...портир,
сюр...еалізм, суперрегенератор, оп...еративний, ок...азіо-
налізм, ем...іграція, ап...асіонато.
Вправа 38
Наведені слова запишіть українською мовою. Згрупуйте їх у дві колонки:
у першу занесіть слова з подвоєнням літер, у другу — без подвоєння.
Виділені слова введіть у речення.
Аббревиатура, аккомодация, аккорд, Аккра, аккреди-
тив, аккуратньїй, аккумуляггор, аллегрегго, аннальї, анно-
гания, Апеннипьі, Аполлинарий, аипетит, апелляция,
аплликация, аиробация, атташе, ассисгеїгг, ассортимент,
аттестация, баллон, барокко, бацилла, босс, коммеїггарий,
конгресе, имитация, дискуссия, кассега, корригировать,
пресс-коифереиция, шасси, прогрессивньїй, иресса,
интермеццо, коммугатор, комгіромисс, либретго, парал-
лель, миссия, иммунитет, корректор, территориальньїй,
колега, иривилегированньїй, оішонент, нанно.
148
Вправа 39
Замість крапок поставте, де потрібно, пропущені літери. Поясніть пра-
вопис виділених слів.
1. І от днями до редакції надійшло повідомленая про те,
що головне управління торгівлі скасувало своє розпо-
ряджен...я, яке завдало людям у чергах стільки клопотів і
незручностей (з газ.). 2. Лілеями сумними, злотоокими
Цвітуть у серці давні почут...я; Лілеями минулого жит...я
Встають вони з безодні забут..я Такими ніжними, такими
одинокими... 3. Чолом тобі, життя стражден...е! Хай стисне
зранен...а рука, Як меч, перо своє натхнен...е! Хай сяє нам
благословенне Ім’я славетного Франка! 4. Він не плакав, бо
серцем прозрів, що народ, Відпочивши від мук лихо літ. ..я,
Зрозуміє причини колишніх пригод і завдан...я нового
століт...я (М. Вінгр.). 5. Зіграй мені осін...ій плач калини. 6.
Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий, без
ГОЛІН...Я. Він там сидить, як чортик у трубі, і тихо вилучає
вам сумлін...я (Л. Кост.). 7. Пізніша традиція, що вважала
Запоріжжя важливим осередком і головою козач...ини, й
його рішен...я, а не рішен...я військової ради городових
полків, авторитетними для всієї козач...ини, мала таким
чином свій корінь і оправдай...я у відносинах ще з середини
XVI століт...я (з жури.). 8. Пекельна пастка у моїм жи...ті.
Час завертівся в кратері відчаю. Та диво дивне: в лютій
тісноті я відчу...тя безме...жя не втрачаю (М. Руд.). 9.
Здається, вчора я відкрив простої істини корі...ня: жи...тя
тримає двоє крил
— закоханість і устремлі...ця (М Под.). 10. Цей світлий день
з непроханим прозрі...ням (Т. Скрипч.). 11. Колись цю річку
звали Бор...стеном, А Скіфією —всі оці краї. Як пахли по
ст...пах тоді нестерпно кочівками осін...і кураї!.. (Б. Моз.).
Вправа 40
Напишіть твір на тему «Осіння мелодія», використавши подані слова.
Спросоння, зрання, дозвілля, роздоріжжя, верховіття,
гілля, узбережжя, навмання, коріння, радістю, вдячністю,
павутиння, випромінювання, курликання, надвечір’я, ба-
гаття, піднебесся, листя, узлісся, затишшя, бовваніти,
насіння, притишений, ранній, нескінченні, первозданний,
здоровенні, беззахисні, незрівнянно.
Запишіть текст під диктовку. Поясніть правопис виділених слів.
149
В ясний день з високого берега материка можна бачити

на обрії, у відкритому морі, чималий острів. Рівний,
повигий синюватою млою, він здалека майже зовсім
зливається з поверхнею моря, тане в ньому м’якими кон-
турами берегів. Серед місцевих жителів острів має назву
Чаїного.
Під час лютих осінніх штормів на Чаїному знаходять
собі пристановище рибалки, а з весни узбережні колгоспи
вивозять гуди свої пасіки. Ніде, мабуть, на всьому Півдні
немає кращих медоносів, як на Чаїному. В травні і в червні
весь він цвіте, мов справжній степ. Власне, це і є шмат
степу, самою природою відділений колись від материка,
подарований морю. Більша, степова частина острова —
кілька тисяч гектарів цілини — була оголошена державним
заповідником. Відтоді на рівнинних, звідусіль охоплених
морською синявою просторах Чаїного, в незайманих його
травах, що де-не-де змінюються густими заростями
очеретів, літо й зиму живе на привіллі безліч дикої птиці,
ніким не стріляної, не полоханої.
Острів майже безлюдний. Лише в одній із бухт його
притулився понад самим берегом невеликий рибальський
хутірець з приймальним пунктом та радіостанцією рибза-
воду. Осторонь, на крайньому південному виступі Чаїного,
височить маяк, видніючись своєю вишкою далеко навкруги.
Біля підніжжя маяка біліє на піщаному пагорку всього
один-однісінький будинок, новий, капітальний. Там живе
старший доглядач та нечисленна обслуга маяка.
Хоч маяк і стоїть осторонь великих морських доріг,
проте вважається першорозрядним, віддаленим, і маячани
немало цим пишаються, як і тим, що капітани рибальського
флоту жартома величають їхнє поселення Мисом Доброї
Надії (О. Гонч.)
Спрощення в групах приголосних
При збігові кількох приголосних в основі слова відбу-

вається, як правило, спрощення, тобто один із звуків зникає
у вимові, що фіксується на письмі пропуском відповідної
літери згідно з фонетичним принципом орфо-
150
графи: тріск — тріснути, місто — міський, бриж —- бризнути.

Найчастіше відбувається спрощення в групах приго-
лосних -с/гш-, -стл-, - ж д н - з д н - , -зкн-, -с#ся-. Але в словах
шістнадцять, пестливий, хвастливий, кістлявий, зап 'ястний,
хвастнути, хворостняк буквосполучення -стн-, -с/ял-
зберігають літеру /я, хоч у вимові спрощення відчутне.
У словах іншомовного походження також спостері-
гається спрощення приголосних при вимові, але на письмі
літера зберігається за морфологічним принципом
правопису: студентський, контрастний, агентство, жур-
налістськийі, туристський.
Вправа 42
На місці крапок, де потрібно, поставте пропущені літери. Поясніть
правопис слів.
Пристрас...ний, контрас...ний, прихвос...ні, со...іще,
ЧЄС...НИЙ, мес...ник, сер...це, студен...ський, фашистський,
влас...ний, очис...ний, дилетантський, доблес...ний,
кож...ний, повіс...ці, пос...лати, ровес...ник, свис...нути,
СОВІС...НИЙ, ус...ний, хрус...нути, ЦІЛІС...НИЙ,
словес,..ний, виїз...ний, шіс...десят, зліс...ний, у кіс...ці,
шіс...надцять, ях...смен, капос..,ний, форпос...ний,
балас..,ний, щас...ливий, корис...ний, зап’яс...ний.
Вправа 43
Перекладіть украТнською мовою і поясніть правопис слів.
Радостньїй, страстньїй, участник, счастливнй, буре-
вестник, костлявьій, проездной, невестке, корьістньш,
защитник, безжалостньїй, стелить, агентство, блеснуть,
нсдельньїй, шестьсот, солдатский, хлестиуть, каждьій, го-
ролской, качественньш, целостньїй, компостиьій, завист-
ливьій, несчастиьій, гигантский, хвастливий, постньїй,
неиавистньїй.
Зміни приголосних при словозміні та словотворенні
При словозміні і словотворенні приголосні в українській

мові можуть змінюватися, що передається на письмі
відповідними літерами.
151
в Г, к, х змінюються на ж, ч, ш у формах того самого

слова або при творенні нових слів (так зване перше
перехідне пом’якшення): друг — друже, козак — козаче, дух —
душно.
В Г, к, х чергуються із з, ц, с перед і в іменниках, що
стоять у давальному відмінку однини жіночого роду та в
місцевому відмінку однини іменників усіх трьох родів (так
зване друге перехідне пом’якшення): дорога — дорозі, рука
— РУЦІ> свекруха — свекрусі, ріг — на розі, вухо — у вусі, око —
на оці.
Підберіть однокореневі слова і форми того самого слова, у яких
відбулося б чергування приголосних г—з—ж, к—ц—ч, х—с—ш: нога —
позі — ніжка.
Книга, дорога, архіпелаг, заслуга, каталог, друг, діалог,
допомога, фаланга, колега, райдуга, утюг, крига, пересто-
рога, яранга, іволга, біг, смуга, тривога, тайга, луг, тута,
увага, плуг, круг, центрифуга.
Естетика, критика, кібернетика, рік, рушник, космо-
навтика, сволок, техніка, віник, мука, шпак, класика, лірика,
голка, електрика, перука, історик, фізика, молоко, діжка,
логіка, фонетика, парубок, чоловік, колиска, тітка, сусідка.
Поверх, успіх, сміх, лопух, порох, слух, горох, кожух,
дух, лантух, фартух, гріх, крах, рух, дах, горіх, пух, верх,
страх, запах, мотлох, сполох, огріх, льох, свекруха, чере-
паха, стріха, нюх, муха, віха, епоха, втіха.
Вправа 45
Подані слова поставте в місцевому відмінку однини, і поясніть правопис.
З виділеними словами складіть оповідання, використавши різні їх
форми.
Епілог, біг, універмаг, берег, подвиг, ріг, ранг, спінінг,
ворог, бульдог, варяг, друг, туга, дорога, крига, облога, дуга.
Бак, словак, електрик, піджак, рюкзак, мак, бік, сатирик,
павук, звук, земляк, маяк, онук, ознака, гайдамака, ковпак,
техніка, моряк, балка, мряка, барак.
Страх, казах, чех, патріарх, пастух, монарх, розмах, шлях,
слух, бідолаха, нюх, невдаха, щебетуха,
152
Зміни та правопис кореневих приголосних при

сполученні їх із суфіксами -ськ(ий), -ств(о)
в При словотворенні деякі приголосні у сполученні з

суфіксами -ськ(ий), -ств(о) зазнають певних фонетичних змін
в усному й писемному мовленні.
К, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о):
парубок — парубоцький — парубоцтво, ткач — ткацький
— ткацтво, молодець — молодецький — молодецтво.
Г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) дають -зьк(ий), -зтв(о): убогий —
убозтво, колеж —колезький, боягуз — боягузький
— боягузтво.
X, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о)\ птах —
птаство, товариш — товариський — товариство, залісся —
заміський.
Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) хоч
і змінюються у вимові, проте на письмі букви зберігаються:
люди — людський — людство, брат — братський
— братство, богатир — богатирський.
в У словах іншомовного походження та при творенні
прикметників від географічних назв чи назв народів зміни
приголосних г, ж, з; к, ч, ц; х, ш, с у сполученні з
наступними суфіксами -ськ(ий), -ств(о) відбуваються як в
усному, так і писемному мовленні за загальними правилами
чергування приголосних: Лейпциг — лейпцизький, Париж —
паризький, Сиракузи — сиракузький, Лодзь — лодзь/сий;
Кременчук — кременчуцький, таджик — таджицький, Ніцца —
ніццький, Суець — суецький, Овруч — овруцький; Ясси —
ясський, тунгус — тунгуський, Карабах
— карабаський, Золотоноша — золотоніський, латиш —
латиський; але: Дамаск —дамаський, Мекка —меккський, тюрки
— тюркський, казах — казахський, баски — баскський.
Від поданих слів утворіть нові слова за допомогою суфіксів -ськ(ий), -
ств(о), сформулюйте правила написання їх.
Буг, Оренбург, Золотоноша, Воронеж, Кременчук,
Цюрих, Волга, Запоріжжя, француз, убогий, киргиз, Великі
Луки, Балхаш, Сиваш, Виборг, Черкаси, Вільнюс, Прилуки,
Острог, Кавказ, Онега, Уж, тюрк, Черемош,
153
Калуга, Калуш, Тбілісі, багач, узбек, Канада, Поділля,

Новобіличі, Ірпінь, Козелець, Хортиця, Владивосток, Прага,
Ясси, чиновник, каліка, Сорочинці, Петербург, дивак,
Бортничі, Карпати, брат, половець, гігант, Углич, Донець,
Кагарлик, чех, Рига, Херсонес, Норвегія, полярник, Збруч,
Умань, Бахмач, Галич, моряк, Лейпциг, боягуз, чуваш,
Полісся, латиш, Вишгород, Дрогобич, ткач, Вінниця,
Рословичі, Случ, Карабах, Ніцца, Дамаск, Париж,
Іванковичі.
Вправа 47
Вставте пропущені літери і поясніть правопис слів.
Вороне...кий, францу...кий, кременчу...кий, золо-
тоні...кий, солда...кий, нью-йор...кий, заво...кий, гре...кий,
дослідни...кий, співробітни...тво, пра...кий, фашис...кий,
криворі...кий, велетен...кий, балха...кий, оде...кий,
заступни...тво, студен...кий, гіта...тво, кирги...кий,
турис...кий, люксембур...кий, голлан...кий, гаа...кий,
туні...кий.
Напишіть російські слова українською мовою і поясніть їх правопис.
Острожский, рижский, кипрский, прилукский, абхаз-
ский, нацистский, румьінский, амурский, поркский, чер-
кесский, калужский, иракский, сивашский, ужгородский,
прусский, уральский, каракалпакский, крепостничество,
баграчество, овручский, казанский, заиорожский, буха-
рестский, персидский, измаильский, дрогобьічский,
Миргороде кий, интендантство, гадячский, гонконгский,
кагарльїкский, таджикский, дорогобужекий, сузцкий,
волжекий, мозамбикский, арзамасский, малаккский.
Зміни і правопис приголосних при творенні похідних

іменників та прикметників
.Зміни приголосних відбуваються у вимові іі переда-

ються на письмі при творенні Іменників з суфіксом -ин(а) від
прикметників:
а) прикметниковий суфікс -цьк- змішоєгься на -чч<
донецький — Донеччина, вінницький — Вінниччина, кріпацький
—кріпаччина, але: галицький — Галичина',
154
б) суфікс -сья> у прикметниках та частини -сок, -ся>, -

и/я> в іменниках перед суфіксом -ин(а) та прикметниковим -
ан(ий) змінюються на щ: черкаський — Черкащина, віск —
вощина, пісок — піщина — піщаний, дошка — дощаний;
в) частини -сбя>, -ск- в іменниках — назвах імен —
чергуються із щ у назвах прізвищ: Васька — Ващенко —
Ващук, Параска — Паращенко — Паращук. Але при творенні
присвійних прикметників ці суфікси не змінюються, і слова
пишуться за морфологічним принципом: Пріська — Прісьчин,
Параска — Парасчин. Суфікс -зьк- дає відповідно -зьч<
Кузько — Кужченко —Кузьчин, суфікс -жл> трансформується
в -жч-\ Палажка — Па- лажченко — Палажчин.
Вправа 49
Утворіть іменники з суфіксами -чин(а), -щин(а). Запишіть їх відповідно
у дві колонки. Поясніть правопис.
Гуцульський, харківський, батьківський, прилуцький,
донецький, дрогобицький, вінницький, турецький, гайда-
мацький, чернівецький, одеський, київський, черкаський,
галицький, Хмельницький, львівський, чехословацький,
козацький, полтавський, смоленський, житомирський,
уманський.
Особливості правопису приголосних при творенні

вищого ступеня порівняння прикметників та
прислівників
У вищому ступені порівняння прикметників та при-

слівників приголосні [г|, [ж], [з] у сполученні з суфіксом -ш-
(-ии, -а, -е) змінюються на -жч- (-ий, -а, -е), а приголосний
[с] з суфіксом -Ш- (-ИЙ, -а, -е) переходить у -щ- (-і/#, -а, -е):
дорогий — дорожчий, дорожча, дорожче; дужий — дужчий,
дужча, дужче; високий — вищий, вища, вище\ вузький —
вужчий, вужча, вужче.
Примітка. Зміна приголосних при творенні вищого ступеня порівняння
прикметників і прислівників пояснюється такими фонетичними
явищами, як регресивна асиміляція і дисиміляція, які в окремих
випадках діють одночасно: дорог + ш(ий) -» до- рожш(ий) —>
дорожчий; високий — вис + ш(ий) -> вишш(ий) -»
155
-» вишчий -» вищий. Крім того, тут спостерігається випадання

суфіксів -к-, -ок-, -ек-. вузький — вужчий.
Утворіть вищий ступінь порівняння прикметників, поясніть зміни
Низький, глибокий, близький, В И С О К И Й , рідкий, дужий,
легкий, молодий, дорогий, далекий, тонкий, вузький,
гарний, слабкий, малий, поганий, швидкий.
Правопис приголосних при чергуванні їх у дієслівних

формах
Давні чергування приголосних спостерігаються при

словозміні у дієслівних формах: г — ж (допомогти —
допоможу), к — ч (плакати — плачу), с — ш (носити — ношу),
х — ш (іколихати — колишу), т — ч (котити — кочу), з —ж
(возити — вожу), д —дж (водити — воджу), зд — ждж (їздити
— їжджу), ст — щ (мостити — мощу), б — бл (губити —
гублю), п — пл (купити — куплю), в — вл (ловити — ловлю), м
— мл (шуміти — шумлю), ф — фл (графити — графлю), ск —
щ (вереск — верещати), зк — жч (брязк — бряжчати).
Поставте дієслова в першій особі однини та третій особі множини.
Поясніть чергування приголосних.
Берегти, стерегти, казати, пекти, досягти, стригти, лізти,
платите, плакати, лизати, могги, одягти, в’язати, присікти,
лягти, порізати, полоскати, бігти, повзти, повзати, кликати,
гукати, гасити, годити, низати, колихати, оголосити,
гладити, вразити, підвісити, плескати, летіти, остудити,
розводити, крякати, текти, нагородити, місити, вразити,
пустити, махати, косити, народити, розбудити, їхати,
переносити, попередити, озолотити, бродити, зросити,
любити, хотіти, сердитися, зломити, блистіти, ліпити,
ствердити, крутити, розбити, бомбити, вертіти, трудитися.
Вправа 52
Утворіть пасивні дієприкметники від дієслів. Підкресліть приголосні,
ЩО
чергуються.
156
Узгодити, закрутити, випрямити, зарядити, скосити,

скрутити, розграфиш, загородите, виломити, намостити,
занросиги, спекти, заквітчати, заправиш, приголубити,
розбити, розпорошити, засудити, виїздити, виробити, роз-
класти, ознайомите, запровадите.
Зміни приголосних ку ц перед суфіксом -н-
Приголосні к, ц перед суфіксом -//- змінюються при

вимові в деяких словах на ш замість очікуваного ч (явище
дисиміляції): пшениця — пшеничний, молоко — молочний,
ячмінь — ячний. На письмі в таких випадках зберігається ч,
за винятком слів рушник, рушниця, соняшник, дворушник,
торішній, вранішній, мірошник тощо. У словах сердечний і
сердешний пишеться ч або ш залежно від значення слова:
сердечний (приступ), сердешний (у значенні «бідолашний»).
Вправа 53
Поставте замість крапок пропущені літери ч або ш. Поясніть правопис
слів.
Піврі...ний, торі... Н І Й , П І В Н І . . . Н И Й , С О Н Я . . . Н И К , С О Н Я Ч Н И Й ,
міро.. . Н И К , Я Є . . . Н Я , П Ш Є Н И . . . Н И Й , Р У . . . Н И К , С Т І . . . Н И Й ,
да...ник, серде...ний, околи...ній, ру...ниця, нару...ники,
я...ний, сма...ний, безпе...ний, міся...ний, рі...ний.
Вправа 54
Історики й досі сперечаються, коли скіфи вперше
з’явилися в Європі. Самі скіфи, як свідчить Геродот,
вважали, що це сталося в середині другого тисячоліття до
нової ери. Найвірогідніше, що на береги Чорного моря
скіфи переселялися кількома хвилями і спочатку уживалися
тут з кіммерійцями, виступаючи з ними спільно і проти
передньоазіатських держав. За свідченням грецьких
істориків, скіфи були мудрим, волелюбним і разом з тим
жорстоким народом. Війна для скіфів була повсякденністю,
і всі дорослі чоловіки не розлучалися зі зброєю. Скіфи
підкорили величезну територію від Дону на сході до Дунаю
на заході і до степової смуги сучасної території України на
півночі. Відтоді майже тисячу років історія
південноукраїнського степу була пов’язана з іменем скіфів,
а країна називалася Скіфією.
157
Найбільшої могутності Скіфія досягає в IV столітті до н.

е., коли могили степовиків з’являються навіть на широті
Києва. Проте могутність Скіфії поступово занепадає. На
початку другого століття до н. е. територія Скіфії
обмежується Кримським півостровом і вузькою смугою
Нижнього Подніпров’я. Але ще близько чотирьох століть
скіфи залишалися на історичній арені чорноморського
узбережжя грізною силою, яка з успіхом протистояла і
варварським племенам, і грекам-колонізаторам.
Остаточної поразки на початку третього століття н. е. їм
завдали готи. Відтоді Скіфія перестає існувати як етнічне й
політичне утворення. Лише грізне ім’я «скіф» пережило
віки. Античні автори довго ще надаватимуть його всім
народам, що хвиля за хвилею прокочувалися
південноукраїнськими степами. Навіть давньоруський
літописець називає свою країну «Велика Скуфь» (Велика
Скіфія). Такого довголіття не знало ім’я жодного старо-
давнього народу, що жив на території нашої Батьківщини.
Вітер історії і нині проносить його над степами (Б. Моз.).
Поясніть правопис виділених слів.
І
1. Сміється сонце з небозвода, кудись хмарки на конях
мчать. 2. Вітер. Не вітер — буря! Трощить, ламає, з землі
вириває... 3. Десь на дні мого серця заплела дивну казку
любов. 4. Засміялося сонце у тузі. 5. Гнівно брівоньки
зламалися (77. Тич.). 6. В війни годину, в нічку зловорожу
побачив я, чого забуть не можу. 7. Могутні крони яворів
ростуть над спокоєм могил, і колос п’є зелений сік, і жайвір
дзвонить з вишини. 8. Тоді, з півночі до світанку, від пізніх
зір до ранніх зір, шовкову тиху колисанку я простелю у
отчий двір. 9. За тих, що впали у бою під жар землі і клекіт
злий, ти душу лагідну свою в гарячу думу перелий (А. МОЛ.).
10. Месники дужі приймуть мою зброю, кинуться з нею
одважно до бою (Л. Укр.).
II
Україні
Коли крізь розпач випнуться надії І
загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію І
сумую іменем твоїм.
158
Коли грозує далеч неокрая У

передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає І
крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю І в
твоєму імені живу! (В. Сим.).
ВЖИВАННЯ
АПОСТРОФА
Для позначення роздільної вимови твердих приголосних

перед наступними я, ю, є, ї ставигься апостроф у таких
випадках:
■ Після літер б, п, в, м, ф, що позначають губні
приголосні: в'ється, сап'янці, м'ята, солов'ї, мереф'ян- ський,
б'ю, в'яжу, слов'яни.
в Після літери р, якщо вона позначає твердий приго-
лосний у кінці складу* подвір 'я, бур 'ян, матір 'ю, у міжгір 7,
кур 'єр, пір 'я.
В Після к у слові Лук'ян і похідних від нього: Лук 'янівка,
лук 'янівський, Лук 'янченко.
в Після б, п, в, м, ф, шиплячих, г, к, х та р у словах
іншомовного походження, коли чується роздільна вимова.
Пор.: б'єф, Рив'єра, інтерв'ю, Ф'єзоле, комп'ютер, миш'як,
Руж'є, к'янті, Тх’ямас, Монтеск'є, кар'єра, прем'єр, але:
бюджет, гяур, фюзеляж, кювет, Гюго, бязь, рюш.
в Після префіксів, що закінчуються на твердий приго-
лосний: під'їзд, без'ядерний, роз'яснення, з'єднати, під'їжджати;
за тих же умов — після префіксів у словах іншомовного
походження: об'єкт, ін'єкція, транс'європейський, ад 'ютант,
кон 'юнктура, диз 'юнкція.
в У складних та складноскорочених словах, перша
частина яких закінчується на твердий приголосний: дит
'ясла, пан 'європейський, пів 'яблука, двох 'ярусний, Мін 'юст.
159
Вживання апострофа
■ Якщо перед б, п, в, м, ф е літера, що позначає

приголосний (крім р), який належить до кореня, апостроф
не пишеться: священний, різьбяр, тьмяний, цвях, духмяний.
Коли ж перед губним стоїть кореневий р або будь-який
приголосний, що належить до префікса, тоді після б, п, в, м,
ф апостроф ставиться: верб’я, торф’яний, черв’як, розм
’якнути, піде ’яяений, зв ’язок.
Вправа 56
Замість рисок поставте, де треба, апостроф. Згрупуйте слова згідно з
правилами його вживання.
Зав/язь, круп/яний, присв/ята, крем/яний, знічев/я,
зобов/язання, грав/юра, дерев/яний, мавп/ячий, кав/яр- ІІЯ,
кров/яний, коров/ячий, львів/янин, надв/язати,
напівкам/яний, иоголів/я, пом/яиути, слов/янський,
п/ятирічка, солов/іний, безправ/я, варшав/янка, брукв/я-
ний, в/єтнамка, в/язка, г/юрза, п/юиітр, ар/єргард, к/ювет,
кур/йоз, нрем/єра.
Замість рисок поставте, де треба, апостроф, поясніть його вживання.
Амудар/я, безвітр/яний, Лук/яненко, бур/ячиння,
Валер/ян, звір/ячий, Лук/янович, повір/я, сер/йозний,
повітр/я, міжгір/я, пор/ядок, довір/я, Лук/янчук, кар/сра,
всер/йоз, тр/юм, Гур/св, підгір/я, матір/ю, Р/єпін, з
матер/ями, бур/я, р/ясно, кур/йозний, забур/янений, вітр/як,
валер/янка, Гур/івка, між/ярусниіі, зв/ялити, В/яземський,
Солов/йов, Св/ятослав, б/язевий, сім/янин, В/єлград,
обов/язок, б/юро, полум/яніти, в/язсиь, зат/я- ми'ги,
запам/ятати, Дерев/янко, торф/я ний, медв/яний, сап/янці,
моркв/яний, арф/яр, черв/як, присв/ячений, в/юнкий,
верф/яний, В/язьма, В/ячеслав, дріб/язковий, В/ятка, Губ/св,
досіх)ііам/тний, духм/яний, взаємозв/я- заний, рутв/яний,
потьм/яніги, різьб/ярство, зав/язка, підрум/янений,
зм/якшити.
Замість рисок поставте, де треба, апостроф. Підкресліть префікси та
складні слова. Поясніть вживання апострофа.
Роз/ятрепий, від/смний, трьох/етанний, без/ідейний,
без/адсрний, з/організувати, де з/орієнтація, сан/інструк-
чор, Із/ясла», від/іжджати, суб/сктивний, під/йомник,
возз/сднання, в/йокнуги, нсоб/іжджений, фотоз/йомка,
об/сктивний, об/іжцчик, нідв/язаги, пів/ящика, дит/ясла,
нів/Євфрага, иів/язика, двох/ярусний.
160
Розкрийте дужки й утворіть з префіксами слова.
Без- (-язикий, -ядерний, -ініціативний); з- (-юрмитись, -
їхати, -обов’язаний, -ясований, -єднаний, -явитися, -їсти, -
грати, -йомка); під- (-юджувати, -їжджати, -язиковий, -йом);
об- (-їздити, -явити, -єднати, -ємний, -їстися); від- (-їхати, -
ємний, -рваний, -в’язати).
Вправа 60
Запишіть слова у дві колонки: з апострофом і без нього. Поясніть
правопис слів.
Інтерв...ю, б...юджет, грав...юра, деб...ют, к...ювет,
інтер...єр, ін...єкція, кар...єра, ком...юніке, кон...юнктивіт,
кур...йоз, кур...єр, к...юре, Лур...є, МОНТЄСК...Є, 6...ЮЛЄ- тень,
прем...єра, п...єдестал, П...ємонт, Руж...є, Ф...єзоле, бар...єр,
комп...ютер, кон...юнктура, п...югіітр, ад...югант,
б...єф, ар...єргард, г...яур, б...язь, транс...європейський, ф...
юзе ляж, верф...ю.
ВЖИВАННЯ
М’ЯКОГО ЗНАКА
В українській мові м’який знак пишеться:

О Після літер д, т, з, с, дз, ц, л, н, які позначають м’які
приголосні в кінці слова (сядь, честь, мазь, вісь, ґедзь, міць,
біль, кинь) та в середині слів перед літерами, що позначають
тверді приголосні: близько, сядьмо, візьму, спільний, синька.
М’який знак зберігається й перед літерами, що позначають
м’які приголосні при зміні форми цього ж слова (спільні,
синьці, візьміть) та при утворенні від нього нових слів:
близькість, спільність.
в Після літер, що позначають м’які приголосні, в
дієслівних закінченнях третьої особи однини та множини
теперішнього та майбутнього часу дійсного способу, в
дієсловах наказового способу та в коротких формах
інфінітива: дізнається, гримить, візьмуться, напишуть,
станьте, сядь, сядьмо, казать, заспівать.
в Після м’якого приголосного перед о в середині складу:
льон, дзьоб, чотирьох, тьохкати, дьоготь; але: баталь
161
Вживання м якого знака
йон, павільйон, медальйон — на відміну від російського:

батальон, павильон, медальон.
в У буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч-,
якщо вони походять від -льк-, -ньк-, -ськ-, іменників
давального і місцевого відмінків однини жіночого роду та
утворених від них присвійних прикметників: лялька — ляльці
— ляльчин, нянька — няньці — няньчин, Пріська — Прісьці —
Прісьчин; але: сопілка — сопілці — сопілчин, жінка — жінці —
жінчин, Параска — Парасці
— Парасчин, бо утворені від -лк-, -нк-, -ск-.
В У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-: київський, волзький,
донецький, людськість, близько, по-українському, по- німецьки;
але: різкий, боязкий, в'язкий, ковзкий, баский, бо тут з, с разом
із к не утворюють суфіксів -зк-, -ск-.
В У словах іншомовного походження після д, т, з, с, л, н,
які позначають м’які приголосні, перед я, ю, є, ї при
роздільній вимові: альянс, конферансьє, ескадрильї, Нью- Йорк,
монпансьє, марсельєза, мільярд, портьєра; але: мадяр, ілюзія,
нюанс — немає роздільної вимови.
М’який знак не пишеться:
в Після м’яких приголосних, крім л, перед іншими
м’якими приголосними: пісня, користю, кутній, але: сільський,
стільці. В и н я т о к : різьбяр, тьмяний і похідні від них.
в Після р у кінці складу чи слова: повірте, лікар, Харків,
тепер.
в Між подовженими м’якими приголосними: зілля,
ллють, каміння.
в Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -
ськ(ий): інжир, менший, кінчик, Уманщина, селянство,
волинський.
в Після губних та шиплячих, що в українській мові
стверділи: степ, любов, голуб, Перм, верф, ріжте, Січ, просиш,
боїшся, нехворощ.
Вправа 61
Замість крапок поставте, де треба, м’який знак, поясніть правила його
вживання.
Низ.-.ко, пал...ма, Ірпін...ський, різ...блений, пот...мя-
нілий, бояз...ко, близ...кий, КОВЗ...КИЙ, напал...м, слиз...-
162
ко, власний...кий, колодяз...ні, їдален..., Уман...щина,

діл...ниц., в’яз...кий, спіл...ні, низ...ка, камін...чик,
промін...чик, мен...ший, тон...ший, шіст...надцять,
п’ят...десят, близ...кіс...ть, бур..., Хар...ків.
Вправа 62
Поставте іменники в давальному відмінку однини. В одну колонку
запишіть слова без м’якого знака, в іншу — з м’яким знаком.
Спілка, дочка, донька, циганка, тітонька, фіалка, синька,
калинонька, тіточка, рибалонька, сиротинка, білка, колиска,
люлька, тарілка, сиротинонька, веселка, вчителька,
футболка, бджілка, жилка, полька, динька, яблунька,
партизанка, віялка, ліщинонька, валер’янка, нічка,
вихователька, кладка, кулька, ніченька, сівалка, зіронька,
галка, сопілочка, голка, жменька, доріженька, діжка, свічка,
ручка, колиска.
Вправа 63
Утворіть присвійні прикметники з суфіксом -ші. Складіть невеличке
оповідання з новоутвореними словами.
Русалка, ненька, креолка, вчителька, іспанка, нянька,
рибалка, Параска, приятелька, Пріська, кицька, Галька,
тітка, вихователька, дочка, лялька, Марічка, донька, На-
талка, Оленка, Маринка, матінка, львів’янка.
На місці крапок поставте, де треба, м’який знак. Поясніть, у яких
випадках м’якість приголосного в українській мові не позначається.
Кіп...кіс...т..., сіл...с...кий, Закарпат...с...ка облас...т...,
МІЦ...НІС...Т..., ДІЯЛ...НІС...Т..., від...ділен..., КОС...ТЯ,
С...МІ- ливіс.-.т..., щас...тя, с...вятковий, пал...ці, радіс...т...,
віс...тю, Нас...тя, з...ріліс...т..., Ізмаїл...с...кий, Іл...ля,
всес...віт...ня, вугіл...ля, піз...ня, майбут...нє, Поділ...-
с...кий, галуз...зю, гордіс...т..., маз...зю, весіл...ля, в
намис...ті, вітал...ня, читал...ня, воз...ня, повіс...ті,
Терещенківс...ка, Трет...як, винос...ся, Ул...янД в’яз...-
кіс...ть, іщал...ня, волин...с...кий.
За допомогою суфікса -ськ(ий) утворіть від іменників прикметники і
поясніть їх правопис.
Поділля, Черемош, Тернопіль, республіка, Ужгород,
Ніжин, Умань, Познань, Світязь, Польща, завод, Коростень,
рибалка, співробітник, Сиваш, Сімферополь, студент,
любитель, Судан, інтернаціоналіст, Севастополь,
163
Вживання м 'якого знака
Славутич, Одеса, люди, Байкал, таджик, інтелігент, Прип’ять,

Лепетиха, Ворзель, Лохвиця, Дорогобуж, Черепо- вепь,
Ясногородка.
Азербайджан, Бранденбург, Гринвіч, Ельбрус, Корея,
Марокко, Непал, Перу, Шотландія, Італія, Токіо, Алжир,
Нью-Йорк. Бретань, Цюрих, Суец, Сиракузи, Лос- Анджелес,
Люксембург, Сочі, Ангола, Балхаш, Мекка, Сілезія,
Барнаул, Фінляндія, Румунія, Гданськ, Чикаго, Молдова,
Грузія, Індія.
•ф Вправа 66
Вставте у слова буквосполучення -ьи-, -й- чи Поясніть правила їх
вживання.
Батал...он, міл...он, ...от, л...отчик, ма...ор, павіл...он,
л...он, бул...он, Акс...онов, чотир...ох, під...ом, л...оду,
мелал...ои, д...оготь, Вороб...ов, компан...он, Панф...оров,
шампін...он, Мурав...ов, кан...он, т...охкати, монсен...ор,
гіл...отипа.
Поставте, де потрібно, м’який знак. Поясніть правопис слів.
Буквар..., близ...ко, бунтар..., хар...ківс...кий, слиз...ко,
в’яз...кий, виноградар..., низ...кий, токар..., сухар. ,
поліс...кий, тюр...ма, відмір../ге, узбец...кий, мен...ше,
казан...с...кий, календар..., нян...чить, гір...кий, п’ят...десят,
КОВЗ...КНЙ, ішст...надцять, бас...кий, лицар. ., удар...те,
воротар..., повір...те, плос...кінь, кут...ній, лікар..., чес...тю,
хорол...с...кий.
Вправа 68
Поставте, де потрібно, м’який знак або апостроф. Слова випишіть у три
колонки: у першу — з м’яким знаком, у другу — з апострофом, у третю
— без м’якого знака і апострофа. Поясніть правопис та значення цих
слів.
Авен...іо, автопавіл...йон, ал...янс, ател...є, барел...єф,
батал...йон, бл...юз, бл...юмінг, бутон...єрка, б..лоро,
6., юст, вал...юта, вар...єте, В...єтнам, вол...єра, вуал. .то,
дез...інформація, дос...є, дубл...яж, д...юшес, ж...урі,
3.. .економити, камарил...я, конферанс...є,
кон...юнктура, кс...ондз, кур...йоз, к...ювет, к...юрі,
Лавуаз...є, л...юкс, л. лотня, мад...яр, медал...йон,
мезал...янс, мільйонер, модел...єр, Мол...єр, М...ЮЗИК-ХОЛ,
н...юанс, Ньюфаундленд, п...єдестал, порт...єра, прес-пап...є,
рант, .є, Рив ..єра, Севіл...я, фаміл...ярний, фокстер...єр,
ф..лозе-
164
ляж, Х...юстон, шев...йот, ШИН...ЙОН, шансон...є,

шампін...йон.
Поясніть правопис виділених слів (способи позначення м’яких приго-
лосних, вживання апострофа, ненаголошені голосні).
1. Сидить пес на сіні: сам не їсть і другому не дає.
2. Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.
3. Як снасть ламається —то чоловік ума набирається, а як
худоба пристає — то чоловікові ума не стає. 4. На годину
спізнився — за рік не доженеш. 5. Сип коневі мішком — не
ходитимеш пішком. 6. Згайнуєш на жнивах хвилину —
втратиш не одну зернину. 7. Як сіно косять, то дощів не
просять — самі йдуть. 8. Учись — на старість буде як
знахідка. 9. Ранні пташки росу п’ють, а пізні — сльози ллють
(н. те.). 10. Він одразу піднісся духом. 11. Підносься хоча б у
своїх очах. 12. Я не бузок — колючий глід, не соловей, а
пісня ллється! Ми розминемось... Гляну вслід і, знаю, серце
розірветься (М. Под.).
1. І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте
пом’янути незлим тихим словом (7і. Шевч.).
2. Бережи, утверджуй, розвивай, піднось свою людську
гідність! (В. Сухомл.). 3. З ранковим променем зросту, з
росою в лузі не зів’яну, щоб бачить міць твою просту і душу
дивно-полум’яну (А. Мал.). 4. Чвяхкотіла земля у старих
постолах, похилилися верби в осінньому шматті (Л. Кост.). 5.
А в кузні готують чересла вчорашні повстанці, а в небі зоря
озуває червоні сап’янці. 6. Хай на ньому цвіте росяниста
доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї.
7. ...Солов’їно за'гьохкать дай мені вночі, струмків і рік твоїх
ключі ввіллються в серце відгомінно (А. Мал.). 8. Будуть знов
листки міцні та дужі, як простори літо обів’є. А весною на
краю калюжі знов їх синій пролісок проб’є (М. Рил.). 9. Коли
в’яне зелена трава, тоді клепають коси (О. Виш.). 10. На домні
— постать верхолаза, немов пір’їнка між хмарок. 11. О земле
ти моя, нема рід ніш за тебе! До старості тебе у пісні я зберіг.
Ті гори крейдяні, духмяних трав прибої, коли я з фронту
йшов на заводські вогні... 12. Обсипалися юності сади, але їх
цвіт в душі моїй не в’яне (В. Сос.).
165
Вживання м 'якого знака
то Вправа 71
На місці крапок поставте, де треба, м’який знак чи апостроф. Поясніть
правила їх вживання.
1. По дорозі, здіймаючи хмари куряви, безконечним
потоком мчат... до поля переповнені бійцями П...ЯТИТОНКИ {О.
Довж.). 2. С...міються, плачуть солов...ї І б...ють піс.-.нями в
груди (О. Ол.). 3. Над Прип...ятт...ю світання зайнялося {В.
Стус). 4. С...вітить сонце Колими з-за взгір...я (В. Стус). 5.
Невже задарма с...тільки серць горіло до тебе
найсв...ятішою любов...ю? (І. Фр.). 6. Князь Ігор... очі до
зеніту звів І бачить: сонце під покровом т...м...я- ним,
Далека Русь за обрієм багр...яним (М. Зер.). 7. У цих садах, в
сонатах солов...їв він чує тихі кроки бракон...єра. Він пастки
жде від погляду, від слів, і цей спектакль йому вже не
прем...єра (Л. Кост.). 8. Різдв...яне гадання (О. Чекм.). 9.
Похмурого неба т...м...яніє гора (М Под).
10. Окремі росинки Т...М...ЯНО поблискуют... с...рібними
пухир...чиками (О. Донч.). 11 І я дивлюс... любовно в очі —
Щасливі, П...ЯНІ без вина —в оці хлоп...ячі і дівочі, Де сяє
радіст...ю весна (М. Вінгр.). 12. Глян..., як хвилі від срібла
блищат...ся! Глян..., як небо синіє вгорі (Л. Укр.). 13. Не дуже
весело, а здебільшого т...м...яно Пройшли мої дитячії літа...
Кохану нен...ку потерявши рано, Росла я в бат...ка сирота.
14. Глядіт... же, патріоти, не сваріт...ся, Щоб вам у пазурах
котів не опинит...ся (М. Вінгр.).
На місці крапок поставте, де треба, пропущені літери. Поясніть правопис
цих слів.
І
1. Люблю слова ще повно...звонні, як мед пахучі та
п...янкі, слова, що в гл...бині бездон...ій пролежали глухі
віки {Др'-Хм.). 2. Вітрами й со...нцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тв...рда й сувораі. О краю мій, мо'іх
ясних пр ..вітів Не діст ..вав від мене жодний ворог (О. Тел.).
3. Темряву тр...вожили криками півні, Танцювали леб...ді в
хаті на с...тіні, Лопотіли крилами і рожевим пір...ям,
Лоскотали мар...во золотим сузір...ям.
4. Жод...н віт...р Сонця не остудить, Пів...нь землю всю не
розгр...бе! Україно! Доки жити буду, Доти відкр...ва- тиму
тебе (В. Сим.). 5. М...ні війнула в очі сив...на, Та я нічого не
в... зу додому, Лиш горточок старого полотна І виш...те моє
ЖИТ...Я на ньому (Д. Павл ).
166
II
Над кручуватим урв...щем, над бер...гом Славути, над
скелями порога Ненаситця, завмер у думній думі вершник...
Все там р...вло внизу, стогнало, ринуло поміж громад...
ям, а той нерушний к...зарлюга здавався чи не вит...саним з
кам...ню порогів.
Нараз, торкнувши вороного білогривая, к...зак, ніби
оживиш, рушив через біснувату воду, навпр...стець, на лівий
бер...г (чи не з острова Чортомлика, де була тоді Січ), і плив
конем через вир, а Дніпро, з тісн...ни вириваючись на
простір Низу, к...гіів і нуртував між чорним камінюч...ям,
звідкіль не поверталося ж...вим ніщо ж..ве.
Мріючи в перлистім шумовин...і — далі й далі, то
вир...нав, то потопав той небояка, і щось страшен...о гупало
над урв...щем, притлумлююч... навіть рев...ще порогів: то
к...латало к...закове серце, аж стугоніли береги Дніпра.
Було колись на Вкраїні... (О. Ільч.).
III
Мені відкрилась іст...на начальна: жит...я зн...кає, як
ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки, ріка вже стане спогадом
ріки.
І тільки верби знаг.мугь старі:
киян хр...етили в ній, а не в Дніпрі (Л. Кост.).
...А степ уже сивий на поминках літа.
Осіннього неба остан.. і гл...бини.
І гілка суха, як рука карм...літа, тр ...має у жмені оранж
горобини.
Як глян...ш упростяж — дорога в намис...ті.
Ці барви ч...рлені і жовтог...рячі,
ці щедрі сади у багр...яному лис...ті! —
а люди бр...дугь і бр...дугь, як незрячі ... (Л Кост).
IV
...Тоді була золотокоса осінь. На Вкраїні сіяло сонце,
зел...ніли, мов оксамит, ро...кіііші вруна озим...ни і на
л...вадах та на заплавних луках зб...ралось пггаство на
нев...селі осін...і грища. Вже де-не-де холодним иолум...ям
г...ріли клени і на сухій меглиці обабіч шляху порозвішу-
вало свої срібляс...ті нигі бабине літо...
167
Вживання м якого знака
Ще на узвозі Григорій стр...бнув з візка для півчих,

зв...рнув праворуч і золотистим лісом понад Дніпром пішов
у бік Подолу. Старі дуби та клени прост...рали над ним
могут...ні руки Й ВСТ...ЛЯЛИ стежку жовтог...ряч...м лис...тям
(В. Шевч.).
Запишіть текст як диктант. Написане звірте з надрукованим.
Вночі, коли з глибин космосу проступають зорі,
пробиваються скупим світлом до нас, ми відчуваємо, що
йдемо не просто по землі — йдемо по планеті. Це, мабуть,
простір та відкритість степів дає нам оце відчуття — що
йдемо по планеті. Несемо з собою дивну певність, що з усіх
витворів природи, з усіх світів, що десь блукають в
космічній безмежності, немає кращої, як оця наша — тепла,
зелена планета, так добре створена для життя на ній флори,
і фауни, і дивовижних розумних істот...
Небо вдень велике, а вночі ще більше. Всією темрявою,
зірками, глибинами всесвіту нависає над нами. Ще недавно
в це небо підіймалися райдуги весняні і там світилися
соковито; сонцем курились після дощу неозорі, насіяні
людиною хліба, і людина стояла серед них, ніби в океані,
радуючись своєю працею, плодючістю землі... А нині
палають по степах елеватори, наповнені колгоспним хлібом,
і небо не в райдугах, а в прожекторах та ракетах,
і лежать ностріляні по степу пастухи і колгоспні механі-
затори. Вони, як і ми, теж відступали степами, і кулі
месершмітів наздогнали їх серед незахищеності степових
просторів...
Зоряна ніч піднялася небом над степами, висока, велика,
і ми йдемо крізь неї з вірою, що жертви наші недаремні, що
ми покоління людей на землі, яке змушене було брати
зброю до рук.
Гул фронту ближчає, пожежі ростуть. Здається, сама
земля горить по обріях, тривожним багрянистим світлом
виповнює всю цю вітряну степову ніч. Палаючі степи,
палаючі на планеті міста, тривожно-багрове небо над нами
— може, все це видно навіть жителям інших планет? Може,
й звідти видно в потужні телескопи оце велике
спустошення, що охопило нашу рідну землю у 41-й рік XX
сторіччя?..
Ідемо, ідемо. Хочемо пройти крізь цей степ, як торпеди,
крізь його аеродроми, засади, крізь усі небезпеки, що
зустрінуться нам на путі. Хто з нас проб'ється? Хто з
168
нас загине в оцих оточенських, загравами охоплених степах?

Ми не в одних ще будем боях, і пропадатимем безвісти, і
питимем воду з боліт, і гинутимем в концтаборах, але, навіть
гинучи, віритимем, що після нас буде інакше, і все це більше не
повториться, і щаслива людина, розряджаючи останню бомбу в
сонячний день перемоги, скаже: це був останній кошмар на
землі (О. Гонч.).
ПРАВОПИС
ПРЕФІКСІВ
Префікси пре-, при-. У префіксах, що мають ненаголо- шені

голосні, пишеться е чи и залежно від значення слова (змістові
написання).
Префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках
чи прислівниках для вираження найвищої міри ознаки:
преславний, премудрий, презлий, прехитрий, прекрасно, препогано,
претісно, предобре.
Префікс пред- старослов’янського походження і вживається
тому в словах із відповідним відтінком значення: предтеча,
предстати, предводитель.
Префікс пере- не викликає труднощів і вживається в словах
із значенням завершеності дії, переділу, прояву певних зусиль
тощо: перевірити, перегони, перемогти, перегородити, перепони,
переділити, передати.
Префікс при- вживається: у дієсловах із значенням
наближення, приєднання: прийти, прилетіти, присунути,
притулитися, прибитися; в іменниках і прикметниках із
значенням розміщення поруч: Приморськ, присадибний,
придніпровський, прибережний, прикордонник, Придесення; у
дієсловах, що означають частковість дії чи її результат:
присісти, пригубити, причинити, приборкати, примусити,
придумати.
Написання деяких слів треба запам’ятовувати чи пере-
віряти за орфографічним словником: президія, презирство,
преподобний, преосвященство, престол, предикат, презентація,
пристойний, присяга та ін.
Префікс прі- (з колишнього про-) пишеться лише в трьох
словах: прізвище, прізвисько, прірва.
169
Правопис префіксів
Префікси на -з-. За фонетичним принципом префікс з- на

письмі передається літерою с перед к, п, т, х, ф, що позначають
глухі приголосні: сказати, спитати, створити, сформувати. В
усіх інших випадках пишеться префікс з-: зшити, збити, зорати
(іноді із-: «ізігнувся, як дуга»). Перед двома кореневими
приголосними чи сполученням губного і йотованого пишеться
префікс зі-, рідше зо-: зізнатися, зігріти, зіткнення, зіставити,
зів ’ялий, зіп ’ястися, зомліти.
У префіксах, що закінчуються на -з- (роз-, без-, через-) чи на
інші приголосні (від-, над-, між-, об-), літера, що позначає
кінцевий дзвінкий приголосний, не змінюється: безпорадний,
безболісний, розпалити, розбудити, міжпланетний,
надпотужний, підтримка, черезплічник, розімлілий, надірваний,
обібрати.
Вправа 74
На місці крапок поставте літери е9 к чи і. Згрупуйте слова відповідно до
правил вживання е, іг, і.
Пр...давній, представити, пр...азовський, пр...берегти,
пр...зирство, пр...бій, преамбула, пр...дтеча, приблизно,
пр...красно, пр...крашати, пр...бічних, пр...дихативний,
пр...борканий, пр...хилити, президент, пр...хитрий,
пр...фронтовий, пр...оритет, пр...варений, пр...зводити,
пр...кумедний, пр...звисько, пр...мат, пр...святити, прикраси,
пр...стиж, пр...вабити, пр...землитися, пр...д’явник,
пр...парувати, пр...гнобити, п...р...орати, пр...дковічний,
пр...своїти, пр...права, п...р...права, пр...буток, пр...старий,
пр...балтійський, п...р...дача, п...р...ферія, пр...мовляти,
пр...горілий, пр.-.гощати, п...р...фраз.
Вправа 75
Замість крапок вставте пропущені літери з або с. Поясніть правила їх
вживання.
Бе... посеред ній, неспроможність, ...характеризувати, в
ро...палі, ро . садник, ...фабрикувати, бе...силля, ...хвалити,
безпрецедентний, ро...сохнутися, ...чинити, ро...пач, бе...соння,
...ціпити, бе...коштовний, ...клеювати, ро...клад,
бе...характерний, бе...карний, ...цементувати, ...сохнути,
ро...суд, бе...культурний, ро...саджувати, бе...перечний,
ро...формувати, ро...пущений, ...кріпити, шкребти, ...щипати.
170
За допомогою префіксів утворіть від наведених основ нові слова.
Обгрунтуйте правопис цих префіксів.
Роз- (тривожити, класти, грати, терти, ширити, гнути, -
кладати, -стебнути, -граш, стріляний, стелити, смоктати, -
п'ятий).
Без- (страшний, -соромний, іменний, контрольний, карний, -
силий, збройний, життєвий, законний, преце- дентний,
смертний, -тактний).
З- (робити, кинути, сипати, фотографувати, писати, брати,
рпати, скочити, орати, в’язати, явитися, юрмитися).
Під- (скочити, палити, садити, гнати, йти, класти, ступити,
рвати, крутити, м’яти, -яремний, -юджувати, -їжджати, -дягти).
Від- (їхати, йти, тягти, ділити, -ємний, -щепенець,
штовхнуги, шкодувати, -чужений, ступити, рвати, цвісти,
слати).
Об- (пекги, являти, -юшити, шпарити, шкрябати, трусити,
їсти, -єктивний, -їзний, пнути, лляти, кошений, нрисканий).
Від кожного з поданих дієслів утворіть слова з різними префіксами.
Сіяти, класти, бути, нести, просити, тягти, м’яти.

На місці крапок поставте пропущені літери. Поясніть правопис і вимову
цих слів.
1. ...Гонили полями вітри тінь од гречаних кіп, і ...чорніле
поле хапало на стежці поли довгої свити і півкопою котило
попід ставом ро...христану, без хустки, жіночу постать (Г. Кос.).
2. У широко ро...чинені вікна, ...ковзаючись по хиткій лазурі
шибок, вливався шумливий, зелений день... (В. Сос.). 3. Чи
болить же кому, Що поет безпритульний ридає?! (М. Вінгр.). 4.
Може, хвиля тобі ро...казала Все, що думала я в ту мить? (Л.
Укр.). 5. Легких образів, тіней проноситься рій У прозорій імлі
ро...колисаних мрій. 6. Хто шукає щастя-долі У ро...кошах та
ішшанні; Я ж у щирому братанні Та в труді на ріднім полі (М.
Вінгр.). 7. Торік ро...почалася реконструкція будинку театру (з
журн.). 8. Нехай пр...сняться рушники хрещаті (О. Чекм.). 9.
Клюють ліщину співом коси, дзвенить, мов мідь, широкий
шлях. Іде ро...сміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах (Б.-
І. Ант.).
171
Правопис префіксів
Запишіть текст як диктант. Поясніть правопис виділених слів.
Колоски СТОЯЛИ, ЯК ЛЮДИ.
Той високий, випростаний, ніби на варті. Той менший,
похилився, думає. Поспліталися вусами, посхилялись, незліченні,
один на одного в мовчазній переджнив’яній задумі. А той,
дивись, з підламаним колінцем і зовсім провалився в гущавину і
все наче хоче піднятись. Буря його зламала, чи дощ, чи осколок?
Тих, що в задумі, найбільше: все поле думає колоскове.
Коли вітерець торкне, задзвенить шорстким металевим
дзвоном.
Дим розійшовся, чад розвіявся, і знову дише поле гарячими
пахощами літа. Перепелиний, кониковий світ оточує свіжу
студентську могилу. Бере зка польова поблизу в’ється по
стеблах, звисає білими чарочками, степовий горошок червоніє
краплинами крові...
А день згасає. Тривожне, марсово-червоне сонце лежить над
хлібами, а там, де стояла на пагорбі хата біла, чиїмись
чудовими руками побілена, вже дотліває чорна купа руїн. І
тільки рожі високі, стрункої дівочої краси, як і раніш, стоять на
причілку, просвічені сонцем, ще більш яскраві, ще більш
розпалахкотілі в цей передзахідний час...
Вночі пішов дощ. Після денної спеки враз війнуло вітром,
зашумів ліс, магнієво зблиснуло небо, розламуючись у
бомбових ударах грому, — розгулялась справжня горобина ніч.
Все небо, здавалось, здригається, трепеще спалахами світла,
голубого, нетутешнього. Спалахне й вихопить з темряви
контури хмар водянистих, розбухлих дощем, з розвіяними по
небу пасмами. Ще видно стає ліс, розшарпані вітром дерева, і
крізь блискуче листя верховіть знову зблискує, здригається в
магнієвих спалахах небо. Грім гуркоче й гуркоче на різні лади в
глибині хмар, ударами неземної сили стрясає, розколює небо в
різних його секторах — то ближче, то далі, то вище, то нижче.
Ще туг не вщухло, а вже вибухає там, сердиго перекочується, і
вся земля ніби жде чогось неминучого, катастрофічного.
З годину, мабуть, отак здригалося небо, бушувала гроза, а
тоді, нарешті, відгриміло, відблискало, і тільки зосталась
темрява і лив, лив дощ. Немає неба, ніде ні зірки, тільки
темрява й хаос, і по всьому лісу — плюскотіння води. Справді
ніби прорвалося небо. Чорний нічний дощ ллє і ллє, як у Ноєві
часи, коли все потопив гіогопом.
172
Та що цей дощ, що пітьма, коли в темряву поринула вся

планета. Фашистська ніч огорнула Європу, хвиля вандалізму
накочується все ближче. Рушиться, руйнується все, і нічим уже,
здається, не поправити становища. Були мрії, були перспективи,
а тепер війна сяє під ногами чорним бездонним проваллям. І як
далеко ще до сонячного Дня перемоги! (О. Гонч.).
ВЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ
ЛІТЕРИ (БУКВИ) І МАЛОЇ
Складність написання великої і малої літер полягає в

труднощах розмежування понять в л а с н і н а з в и —
з а г а л ь н і н а з в и . Це буває тому, що не завжди
подається достатня характеристика власної назви, міра її
індивідуалізації, адже перехід власних назв у загальні може
бути ще не завершений. Напр.: А скільки отаких Горпищенків ми
зустрічаємо на нашому українському степу! (журн.); Останнім
часом густо насіялися лободи у нашому суспільстві (журн.).
Пишеться київські аеропорти, але аеропорт Жуляни,
Бориспільський аеропорт; українська хата, але Український дім;
зал засідань, але Колонний зал імені Миколи Лисенка. Залежно від
контексту вживається: У Канаді відбулася Міжнародна
конференція з екології і поряд Як багато таких міжнародних
конференцій організовано за останні п 'ять років.
Велика літера у власних назвах осіб, загальних назвах

людей, назвах посад, звань, чинів, титулів тощо
За загальним правилом власні імена пишуться з великої

літери: Леся Українка, Іван Семенович Нечуй-Левиць- кий,
Михайло Драгоманов, Архімед, Цицерон, Гомер, Шекспір,
Боккаччо.
173
Вживання великої літери (букви) і малої
Власні імена, що стали загальними, пишуться з малої літери:

донжуан, меценат, ментор, ловелас, каїн, юда, макінтош.
Назви релігійних свят та міфологічних істот пишуться з
великої літери: Ісус Христос, Матір Божа, Покрова, Пресвята
Богородиця, Різдво, Бог, Зевс, Аллах, Магомет, Будда, Брахма.
Зі словами анти-, пан-, квазі-, псевдо-, які пишуться з малої
літери і через дефіс, власні назви пишуться з великої: пан-
Дарвін, анти-Дюринг, квазі-Франко, псевдо- Рафаель.
Артиклі, прийменники, частки в західноєвропейських
власних назвах осіб пишуться з малої літери: Людвіг ван
Бетховен, Леонардо да Віті, Антуан де Сент-Екзюпері, де ла
Мотт. Якщо вони злилися з прізвищем в одне слово, то
пишуться з великої літери і через дефіс або разом: Ван-Дейк,
Декарт, Дюбуа, Лаплас.
Ірландська частка О’, шотландська Мак-, італійські і
французькі Сан-, Сен-, Сент- пишуться з великої літери:
О'Коннор, Мак-Грегор, Сен-Сане, Сент-Бев.
Арабські, тюркські, персидські частинки слів і службові
слова -аш, -ага, -аль, -ас, -бей, -бек, -заде, -зуль, -огли, -паша, -уль,
-хан, -шах, -ель вживаються з малою буквою: Карім-ага, Ібн-аль-
Фарид, Ізма'їл-бек, Омар-аш- Шариф, Мамед-огли, Надир-шах.
Прикметники, утворені від власних назв, пишуться з великої
літери: Гегелева «Логіка», Ван-Дейкова мадонна, Зевсів гнів,
Маріїна хустина, Віталіїв дипломат, але: ахіллесова п ’ята,
геркулесові стовпи, езопова мова, базедова хвороба.
Прикметники, утворені від власних назв, що входять до
словосполук із значенням «імені когось», «пам’яті когось»,
вживаються з великою літерою: Симоненківські читання,
Тичинівська премія, Нобелівська премія, Гнатюків- ський музей,
але: шевченківський стиль, франківська рима, малишківські
епітети, по-драгоманівському (-и).
Назви найвищих державних посад в Україні і міжнародних
посад пишуться з великої літери: Президент України, Голова
Верховної Ради України, Генеральний секретар ООН, Генеральний
прокурор України, Прем'єр-міністр, а також найвищих
державних посад інших країн: Президент Франції, Прем'єр-
міністр Польщі.
174
Назви посад міністрів, послів, президентів академій тощо в

офіційних документах, а також для підкреслення урочистості
пишуться з великої літери: Міністр охорони здоров’я України,
Посол Республіки Угорщина, Президент НАН України, Міністр
енергетики України.
Назви посад, звань, учених ступенів тощо пишуться з малої
літери: директор, голова, президент компанії, академік, доктор
наук, лауреат, народний артист, заслужений діяч мистецтв,
генерал-майор, секретар. З малої літери пишуться також назви
титулів, рангів, чинів: князь, граф, герцог, принц, король.
Вправа 80
Правильно напишіть слова з великої або малої літери і поясніть
вживання їх.
Володимир (в)еликий, (к)аменяр, (п)атріарх, (рентген.
(г)аліфе, (к)иянин, (і)мператор, (п)рем’єр-(м)іністр (м)олдови,
(л)ауреат (д)ержавної премії імені Тараса Шевченка, (п)анас
(м)ирний, (м)уза, (д)ід-(м)ороз, (п)апа (р)имський, (є)пископ,
(р)ектор (к)иївського (університету, (р)осіянин, (п)рокурор,
(г)еркулес, (м)итрополит,
(а)нгел, (б)огородиця, (і)сус (х)ристос, (н)ародний
(а)ргист України, (а)рхангел (м)ихаїл, (р)обінзон, (м)іністр
(о)світи України, (а)кадемік ВШ України, (г)олова профкому,
(к)обзар, (д)епутат (в)ерховної (р)ади.
Велика літера в географічних та астрономічних назвах
Офіційні географічні назви, крім назв родових понять,

пишуться з великої літери: гори Карпати, річка Буг,
Східноєвропейська рівнина, Кривий Ріг, Сіверський Донець,
Володимир -Волинський.
Неофіційні назви із суфіксами -щина та префіксами за-, над-
, по-, при-, під- пишуться також із великої літери: Сумщина,
Забужжя, Наддністрянщина, Придніпров’я, Поволжя.
Складні прикметники, утворені з двох прикметникових
основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей,
залізниць тощо і мають при собі номенклатурні
175
терміни, приміром, море, гора, хребет, ліс, озеро, низовина, острів

і таке інше, пишуться разом і з великої літери: Східносибірське
море, Північнокримський канал, Північно- моравська область,
Південнокитайське море. Але з великої літери пишуться слова як
родові назви, що перейшли до складу географічних назв:
Протасів Яр, Вітряні Гори, Чеський Ліс (хребет), Руська Поляна,
Золотий Ріг, Красний Лиман, Лисі Гори (населений пункт).
Назви титулів, звань, посад і т. ін. у складних географічних
назвах пишуться з великої літери: острови Королеви Шарлотти,
острів Земля Принца Карла, мис Капітана Джеральда, набережна
Лейтенанта Шмідта, острів Святої Олени, затока Святого
Лаврентія, бульвар Академіка Вернадського.
З великої літери пишуться іншомовні родові позначення, що
входять до складу географічних назв, але не вживаються в
українській мові як загальні назви: Йошкар-Ола (ола — місто),
Ріо-Колорадо (ріо — ріка), Сьєрра-Невада (сьєрра — пасмо гір).
Але ті позначення, що увійшли до складу як загальні назви,
пишуться з малої літери: Уолл- стрит, Мічиган-авеню, Берклі-
сквер, Бонн а-фіорд.
Артиклі, прийменники, частки, що вживаються на початку
іншомовної географічної назви, пишуться з великої літери і
приєднуються дефісом: Ла-Манш, Ле-Крезо, Сан- Франциско,
Санта-Крус.
Службові слова в середині складних слів — географічних
назв — пишуться з малої літери: Ріо-де-Жанейро, Орадур-сюр-
Глан, Пінар-дель-Ріо, Шуазі-ле-Руа.
Астрономічні назви пишуться з великої літери: Галактика,
Земля, Сатурн, Чумацький Шлях, Гінчі Пси, Море Дощів, Океан
Бур (на Місяці), але: Сонячна система, туманність Андромеди,
зірка Ерцгерцога Карла, альфа Малої Ведмедиці, бета Вагів,
протуберанці на Сонці.
Вправа 81
Напишіть слова і словосполучення з великої літери або з малої.
Поясніть їх написання.
Сан-(с)альвадор, (м)оре (л)аптєвих, (р)усалка, (Прикарпаття,
(с)анкг-(г)аллен, (д)ід (м)ороз, (л)а-(п)лата, (ф)ранкфурт-(н)а-
(м)айні, (н)ептун, (п)олтавщина, (г)улак-(а)ртемовський,
(м)ісяць крутиться навколо (з)емлі, а (з)емля навколо (с)онця,
(п)рометей, (п)а-(д)е- (к)але, (в)енера, (м)олочний (ш)лях,
(в)інниччина, (я)рос-
176
лав (м)удрий, (м)арія-(т)ереза, (т)рептов-(п)арк, (г)ора

(г)оверла, (с)хід (с)онця, (п)івденноукраїнський (к)анал, (і)ссик-
(к)уль, (ч)атир-(д)аг, (т)ечія (г)ольфстрім, (б)ал- канський
(п)івострів, (м)істо (ж)овті (в)оди, (л)ос-(а)нд- желес,
(п)енсільванія-(а)веню, (п)анамський (п)ере- шийок, (в)улиця
(г)енерала (п)отапова, (н)аталка (п)ол- тавка, (п)ланета
(м)еркурій, (у)країнська (з)емля, (д)і (в)ітторіо, (д)’(а)ламбер,
(д)е (г)олль, (г)аличина.
Назви держав, організацій, політичних партій, установ,

історичних епох
Офіційні назви держав пишуться з великої літери:

Французька Республіка, Республіка Польща, Україна, Литва,
Російська Федерація, Південно-Африканська Республіка,
Китайська Народна Республіка.
Назви блоків держав (об’єднань, союзів) також пишуться з
великої літери, крім родових назв: Скандинавські країни, Східна
Європа, країни Близького Сходу, Союз держав Центральної
Африки.
З великої літери пишуться офіційні назви частин держав:
Північна Італія, Правобережна Україна, Західна Білорусія,
Європейська Туреччина.
Назви автономних республік пишуться з великої літери:
Автономна Республіка Башкортостан, Карельська Автономна
Республіка. Назви автономних областей, округів, країв,
областей, районів, сільрад, адміністративних одиниць
зарубіжних держав, вулиць, провулків, площ, майданів,
історичних священних місць, залізничних станцій, вокзалів,
аеропортів тощо іакож пишуться з великої літери, крім
родових понять: Хакаська автономна область Російської
Федерації, Ямало-Ненецький національний округ, Хабаровський
край, Івано-Франківська область, Прилуцький район, Козарівська
сільрада, департамент Верхні Піренеї (Франція), префектура
Хоккайдо (Японія), штат Нага-Прадеш (Індія), провінція Сичуань
(Китай), земля Вюртемберг-Баден (Німеччина), майдан Незалеж-
ності, Андріївський узвіз, вулиця Миколи Лисенка, провулок
Михайлівський, Європейська площа, гора Щекавиця, станція
Кагарлик, Львівський вокзал, Донецький аеропорт.
177
Назви станцій метро беруться в лапки і перше слово в них

пишеться з великої літери: станція «Золоті ворота», станція
«Палац «Україна».
У назвах найвищих світових, державних, урядових установ
та організацій усі слова пишуться з великої літери: Рада
Безпеки Організації Об'єднаних Націй, Кабінет Міністрів України,
Конституційний Суд України. У назвах державних, партійних,
громадських, профспілкових установ та організацій як України,
так і інших держав з великої літери пишеться тільки перше
слово: Збройні сили України, Українське товариство охорони
пам'яток історії та культури, Всеукраїнське товариство
«Просвіта» імені Тараса Шевченка, Асоціація товариств
української мови імені Тараса Шевченка, Демократична партія
України, Народний рух України, Республіканська асоціація
україністів, Гельсінська спілка, Федерація незалежних профспілок
України, Республіканське виробниче об'єднання «Радар», Парк
культури імені Максима Рильського, Інститут журналістики
Київського університету імені Тараса Шевченка, Центральна
наукова бібліотека НАН України імені В. І. Вернадського,
Центральний універсальний магазин Києва.
Назви іноземних підприємств, фірм, організацій беруться в
лапки і перше слово в них пишеться з великої літери: концерн
«Дженерал моторе корпорейшн», фірма «Юнайтед фрут
компані», французький автомобільний концерн «Пежо».
Назви історичних епох і подій, як правило, пишуться з
великої літери: Стародавня Греція, Римська імперія, Давня Русь,
епоха Відродження, Ренесанс, Реформація, Семилітня війна,
Міжнародний астрономічний з'їзд, Міжнародний день
солідарності журналістів. Назви історичних подій, які стали
загальними, пишуться з малої літери: античний світ,
громадянська війна, світова війна (слова Перша і Друга пишуться
з великої літери), трипільська культура, християнська доба.
Вправа 82
л Напишіть слова і словосполучення з великої або малої літери. Поясніть
правила їх написання.
(х)арківський тракторний завод, (к)иївське (виробниче
(о)б’сднання «(м)аяк», (с)ередньовіччя, (дохристиянська (д)оба,
(р)еспубліка (м)олдова, (а)соціащя міст України, (м)іжнародний
(б)лагодійний (ф)онд конкурсу
178
В. Горовиця, (н)аддніпрянський (р)айсуд Черкас, (молодіжна

(о)рганізація «(м)олодь — надія України», (київська міська
виборча (к)омісія, (д)ніпровський район Києва, (у)правління
(д)ержавної пожежної охорони ГУМВС України, (м)узей
західного та східного мистецтва,
(б)удинок (у)чителя, (с)окальський район, (ц)ентральна
(в)иборча (к)омісія України, (у)країнська (с)оціал-
(д)емократична (п)артія, (в)улиця (м)арганецька, (п)о-
вітрофлотський (п)роспект, (л)іга (ч)емпіонів УЄФА (н)аукова
(т)ехнічна (р)ада (м)іністерства промислової політики,
(о)деський (і)нститут сухопутних військ, (національний
(б)удинок органної та камерної музики, (і)нституг (к)оло'ідної
хімії і хімії води, (г)рупа розвитку ООН, (н)аціональний
художній (м)узей, (м)істо (к)ура- тиба у (б)разилії, (ш)тат
(п)арана, (н)аціональний (м)узей літератури України.
Назви сортів рослин, вин, порід тварин
Назви сортів рослин, фруктів, овочів, квіток у спеціальній

літературі пишуться з великої літери: малина Мальборо, яблуня
Китайка золота рання, аґрус Слава Микільська, морква Нантська,
картопля Чарівниця, Епікур, Ела, пшениця Дніпропетровська-521,
тюльпан Чорний принц, троянда Марія-Луїза, фіалка Пармська.
У текстах, не перевантажених назвами сортів рослин,
овочів, фруктів, ці назви беруться в лапки і пишуться з малої
літери: полуниця «вікторія», яблука «шафран- китайка»,
жоржина «Світлана», бузок «мадам Лемдан», обліпиха «чуйська»
або без лапок: яблуні — білий налив, бойкен, пепенка; сливи —
ренклод, розмарин, угорка; вишні
— шпанка, лутовка, пріорська; іван-чай.
Загальновідомі сорти вин і їх назви не сприймаються як
індивідуальні і пишуться з малої літери: бордо, мускат,
портвейн, рислінг, шампанське. Назви марок вин пишуться з
великої літери: «Перлина степу», «Сонячна долина», «Чорний
доктор», портвейн «Айгешат», шампанське «Абрау-Дюрсо».
Назви порід тварин пишуться з малої літери: холмогорка,
сименталка (корови); болонка, сенбернар, бульдог
179
(собаки); білий амур, короп, лящ (риби); сибірський, ангорський,

свійський (коти); ваговоз, рисак, донська, гуцульська, верхова
порода (коні); легорн, первомайські, полтавські, ппімутрок
(кури); миргородська, біла степова, ряба степова порода (свині);
асканійська тонкорунна, прекос, сокільська порода (вівці);
роменська, велика сіра, переяславська (гуси).
Вправа 83
Напишіть слова з великої літери чи з малої і поясніть їх написання.
Випшя (г)ріот (у)країнський, бузок (у)горський, виноград
(л)ідія, (к)олорадський жук, гриб (н)ідосичник, (т)улузька іуска,
гречка (б)огатир, груша (л)имоика, диня (к)олгоспниця, білка
(з)вичайна, яблуня (д)онешта, шуліка (ч)орний, черешня
(д)айбера, хурма (к)авказька, пшениця (к)арликова (б)езоста,
собака (н)удель, сосна
(в)еймутова, жито (т)аращанське-4, виноград (м)ускат
(г)амбурзький, ворона (с)іра (звичайна), бджола (медоносна,
вишня (л)юбська, вино (у)країнське (і)гристе, гриб (б)ліда
(н)оганка, джміль (п)олювий, вино (б)ургундське, груша
(і)ллівка, вино (к)агор, акула (к)атран, виноград (ш)асла (б)іла,
вино (х)ерес, голуб (б)ельгійський, горицвіт (в)есняний, горіх
(в)олоський, помідор (в)олове серце, суниця (с)адова.
Правильно напишіть назви сортів плодових рослин.
Достигають яблука в різні строки. Уже в кіпці червня є
стиглі плоди сорту (м)амуговський... Трохи пізніше достигає
(г)рушівка (м)осковська, за нею всім відомий сорт (н)алив
(б)ілий... Різновид цього сорту називають (п)апіровкою, або
(н)аливом (п)рибалтійським. Згодом починають достигати
місцеві сорти (б)оровинка, (т)итівка і вихідці з Америки —
(м)елба й (в)іргінське рожеве...
Відомо, що дуже поширений сорт груш (л)имонка було
виведено в садах Києва... Раніше за всіх, у середині червня,
достигає сорт (в)ишнеплідна (с)короснілка з дуже дрібними,
але досить смачними плодами... На Західному Памірі розводять
ірушу (к)айон з плодами масою до 1 кг. Плоди сорту
(б)езсім’янка, прищепленого на айві, мали масу 1360 г.
Світовий рекорд належить (а)нжуйській (к)расуні...
Найцінніший виноград (л)абруска, від якого походить
багато сортів, зокрема таких як (і)забелла, (л)ідія, (в)іль-
180
дер, (к)онкорд. Ягоди цього виду мають суничний присмак...

Окремі сорти та гібриди мають високу зимостійкість і
декоративність і можуть використовуватися без укриття на
зиму ((е)кстра, (р)осійський (к)онкорд, (в)іль- дер, (л)ідія,
(с)іянець (к)ащенка) (з журн.).
Правильно напишіть назви порід тварин.
1. До речі, не всім (т)узикам до вподоби процес одягання
перед черговою прогулянкою. 2. Як правило, «татусі і мамусі»
не шкодують грошей на високоякісне ексклюзивне вбрання від
місцевих кутюр для своїх (б)оксерів чи
(б)ультер’єрів. 3. Обов’язковій стрижці, згідно зі стандартом на
породу, підлягають усі різновиди (п)уделів, (к)окер-(с)панієлі,
(е)рделі, (ш)науцери та всі жорстко- шерсті (т)ер’єри. 4. Коллі,
(с)еттер, (н)ьюфаундленд, (а)фганський (х)орт потребують
незначних стрижок- коригувань. 5. То був (п)ушок — так
назвали те зайченя, а помістилося воно на В'іриній долоні (газ.).
6. Поширені породи качки свійської: (п)екінські, (у)країнські
((с)ірі,
(г)линясті й (б)ілі), (ч)орні (б)ілогруді, (д)зеркальні, (х)акі-
(к)емпбел. 7. В Україні поширені представники родів (в)ухата
сова, (с)іра сова, (б)олотяна сова, зрідка взимку залітає (б)іла
сова. 8. Кефаль — рід риб родини кефалевих... У Чорному й
Азовському морях відомо п’ять видів, з яких три ((л)обан,
(с)ингіль та (г)остроніс) мають промислове значення (з єни,.).
Назви транспортних засобів
Індивідуальні назви кораблів, поїздів, літаків пишуться з

великої букви і беруться в лапки: корабель «Сагайдачний»,
ракета «Вихор», поїзд «Верховина», літаки «Антей», «Руслан».
Серійні назви літаків позначаються буквеними абре-
віатурами з числовим показником: АН-24, АНТ-25, ІЛ-18, ЯК-15,
ТУ-144 (у спеціальній літературі тільки перша літера — велика).
Офіційні серійні назви літаків іноземних фірм пишуться з
великої літери: «Боїнг-747», «Хейнкель-111», «Юн-
181
керс-88».У розмовно-побутовому мовленні —з малої (без

цифрових позначок), але в лапках: «дуглас», «хейнкель», «боїнг»,
«цеппелін» (дирижабль), «леопард», «пантера», «тигр» (танки).
Назви марок машин пишуться з великої літери і бе- ругься в
лапки: «Нива», «Запорожець», «Чайка», «Москвич», «КрАЗ», але
«газик». Назви марок іноземних автомобілів пишуться з малої
літери і в лапках: «тойота», «віліс», «джип», «форд», «вольво»,
але: «Варшава».
Назви космічних кораблів, станцій також беруться в лапки і
пишуться з великої літери: «Аполлон-12», «Союз- 23» (кораблі),
«Венера-7» (станція), «Космос-1443» (штучний супутник Землі),
«Вертикаль-4» (геофізична ракета).
Назви тракторів «ХТЗ-7», «Білорусь», холодильників «Ока»,
«Саратов», пральних машин «Еврика», «Бджілка» та ін.
пишуться з великої літери і беруться в лапки.
Вправа 86
Правильно напишіть назви транспортних засобів, марок машин і
поясніть вживання великої і мало! літер.
Автомобіль (т)аврія, холодильник (а)тлант, (о)пель, трактор
(чтз), (м)ерседес, літак (х)еншель, криголам (а)дмірал
(м)акаров, танк (л)еопард-2, експрес (Прикарпаття, крейсер
(в)аряг, (р)ено, трактор (дт-20), автомобіль (камаз), потяг
(у)гольок, літак (ан)-24, (ж)игулі, винищувач (р)ептор,
автомобіль (с)тудебекер, потяг (т)иса, автобус (лаз),
холодильник (н)орд, тролейбус (ш)кода, телевізор (п)анасонік,
автомобіль (в)олга, трактор (мтз)- 50, (п)антера, легковик
(м)іцубісі, автомобіль (т)алант, літак (ф)окке-(в)ульф-189,
(ю)нкерс.
Умовні власні назви, абревіатури
У текстах офіційних повідомлень, договорів та інших

документів з великої літери пишуться словосполучення Високі
Договірні Сторони (особливо в актах міжнародного значення),
Надзвичайний і Повноважний Посол — в офіційних
повідомленнях, а в авторських договорах з великої літери
пишуться слова Автор, Видавництво. В офіційних документах і
листах слова Ви і Ваш також вживаються з великої літери.
182
З великої літери пишуться абревіатури, які означають назви

установ та організацій, якщо словосполучення у повному
вигляді пишеться з великої літери: КМДЛ (Київська міська
державна адміністрація), ХДПУ (Християнсько-демократична
партія України), ІМФЕ ім. Рильського НЛН України (Інститут
мистецтвознавства, фольклористики та етнографії імені
Максима Рильського Національної Академії наук України),
УСПП (Українська спілка промисловців і підприємців), ГУ БО3
(Головне управління МВС у справах боротьби з організованою
злочинністю), НКРЕ (Національна комісія з регулювання
електроенергетики), Київміськрада, Укрінформ, Кабмін України,
Мінздороввідділ (але: міськрада, страйкком, райвійськко- мат,
райвно, облпрофрада).
У складних абревіатурах, утворених із назв літер іншо-
мовного алфавіту, з великої літери пишеться тільки перша
частина: Бі-бі-сі (Британська радіомовна корпорація), Сі- ай-сі
(Американська розвідка).
Вправа 87
Запишіть абревіатури словосполученнями у повному вигляді і поясніть
вживання великої літери.
ОБСЄ, МАУ, МЗС України, СБУ, НРУ, держкомпанія
«Укрспецєкспорт», ВМС України, ГУАМ (блок держав),
комплекси ППО, МО України, НБУ, АвтоЗАЗ, УНІАН,
Мінвуглепром, Міненерго, ДПА, Мінекобезпеки, ЧАЕС, ЦВК,
ТСН, ТРК «ЕРА», УТН, АЗС, НЛО, ДАІ, УПЦ КП, ГУ МВС.
Напишіть договір про видання вашої праці, враховуючи такі складові
елементи: назва установи, назва документа, дата укладення договору, місце,
предмет договору, адреси сторін, підписи представників, печатки.
Вправа 89
Правильно напишіть слова з великої або малої літери і поясніть їх уживання.
1. Колегія (м)іністерства (з)акордонних (с)прав України
вирішила активізувати роботу щодо висунення кандидатури
нашої держави до складу (т)имчасових (ч)лснів (р)ади (б)езпеки
ООН на 2000—2001 рр. 2. На (ж)ито- мирідині та (в)інниччині
— сильні дощі. 3. Живе (н)ижнє (с)елище, як у сиву давнину,
натуральним господарством.
4. Особливо приємно, що і (п)резидент України, і (г)олова
(в)ерховної (р)ади, і (п)рем’єр-(м)іністр відразу підтри
183
мали це починання. 5. Учора о 4.30 після завершення планового

ремонту підключено до енергомережі третій енергоблок
(з)апорізької (аес). 6. Щорічний продаж легковиків у державах
(снд) і (с)хідної (є)вропи в останні роки досягнув 2,2 млн
одиниць. 7 Після півторарічної перерви «(а)вто(ваз)» знову
почав випуск автомобілів «(н)ива» з дизелем «(п)ежо». 8.
Всесвітньовідома японська (а)втомобільна (к)орпорація
«(м)іцубісі» підготувала для відвідувачів січневого
(д)етройтського (а)втосалону сюрприз — одну з версій
транспортного засобу третього тисячоліття. Ім'я цієї
незвичайної машини — «(ш)алений (м)акс», він створений на
базі легковика «(м)іцубісі», «(а)тлант», має повний привід,
чотиридверний кузов типу «(у)ніверсал» і схожий на «круті»
спортивні авто. Швидкість, яку розвиватиме «(ш)алений
(м)акс», повністю відповідає його назві. 9. Проблеми зі
спустошенням природних паливних джерел збуджують
конструкторську думку світових автовиробників. Нещодавно
«(ф)ольксва- ген» презентував широкому загалу свою новітню
розробку
— автомобіль, що працює на воді. У своїх пошуках
(н)імецький (к)онцерн намагається не відставати від головних
конкурентів «(д)аймлер-(к)райслера» та «(о)пеля», які вже
сповістили, що їхні новинки з’являться в серійному
виробництві до 2004 року (з газ.).
Найважливішим способом збагачення мови
новою лексикою є словотворення. Нові слова
виникають у ній на власному матеріалі
відповідно до властивих мовних закономір-
ностей. Вивчення законів словотвору розкриває
перед нами внутрішні ресурси та перспективи
утворення нових слів у мові, що впливає не
тільки на збагачення лексичного запасу, а й на
свідоме засвоєння її взагалі.
Словотвір, як і будова всієї мови, має
системний характер. Під системою розуміється
єдине ціле, частини якого перебувають у
закономірних співвідношеннях і постійних
взаємозв’язках. Уся системна сукупність
словотворчих засобів, які можна класифікувати з
різних боків, свідчить про системний характер
словотворчої будови мови. Система словотвору
тісно зв’язана із системою граматичної будови,
лексичним складом, а також із фонетикою та
орфографією. Словотвір класифікується з
погляду морфології, семантики, міри
продуктивності словотворчих засобів,
регулярності, синонімії, омонімії тощо.
С л о в о т в і р — це розділ мовознавства,
в якому викладено способи творення нових слів
на основі словникового запасу та їх морфемну
будову. У ньому, як і в кожному розділі, наявні
відповідні йому терміни. В середній школі учні
знайомляться з основою слова, закінченням
(флексією), коренем,
185
Словотвір
суфіксом, префіксом, складними словами, складноскоро-

ченими словами (абревіатурами). У вищій школі
термінологічний запас розширюється: тут вивчають такі
поняття, як морфема, морф, афікс,
твірна основа, твірне слово, ети-
мологічний (первинний) корінь,
вторинний корінь, словотворча мо-
дель, зв’язаний корінь,
суфіксоїди, префіксе їди, інфікс
тощо.
Морфема (від гр. тогрЬе — форма) — найменша значеннєва
частина слова. Розрізняють морфеми к о р е н е в і і
а ф і к с а л ь н і . К о р і н ь слова (вторинний)
— це найменша словотворчо неподільна частина слова,
семантично спільна для ряду коренево-споріднених слів
(відомий, відомість, відати — корінь -від-). П е р в и н н и й
(етимологічний) корінь — основна етимологічна частина слова,
яка далі не розкладається на частини і стала основою для
утворення ряду етимологічно споріднених слів. Етимологічний
корінь -від- спільний і для іншого ряду слів: свідчити, свідок,
посвідка, посвідчення, освідчитися, хоч семантичний зв’язок із
попереднім коренем -від- уже втрачено. У цьому ряді
виділяється корінь -свідч-. Це новий корінь, або вторинний.
Отже, під в т о р и н н и м , а б о н о в и м , коренем
розуміється спільна споріднена словотворча частина слів, яка
вже не поділяється на менші словотворчі частини без втрати
свого семантичного значення. Етимологічний корінь -гойдав
ряд вторинних коренів: годин-а, годин-ник, годин-ник - ар; погод-а
— погід-н-е (небо), погод-н-і (умови).
А ф і к с о м (від лат. айіхик — прикріплений)
називається значуща частина слова, що змінює лексичне або
граматичне значення кореня (основи) слова і виражає
відношення між словами у словосполученні і реченні: добр-ий
— добр-як, добр-іш-а-ти, по-добр-і-ти. Тут етимологічний корінь
-доб-, виявлений у словах доб-а, по-доб-а, по-доб-а-ти-ся, по-діб-
н-ий, дав корінь -добр- як вторинний. Афікси бувають
формотворчі (наприклад, флексії) і
с л о в о т в о р ч і (переважно суфікси і префікси). Як
кореневі, так і афіксальні морфеми беруть участь у
словотворенні.
Щоб добре вивчити морфемну структуру слова, закони
словотворення, треба вміло провадити морфемний і
словотвірний аналізи.
186
Словотвір
М о р ф е м н и й аналіз — це розбір слова за будовою, а

с л о в о т в і р н и й аналіз вияснює мотивацію похідного
слова, що виникло з твірного. Якщо метою морфемного аналізу
є виявлення значеннєвих частин слова і пояснення їх значення,
ролі і функції в сучасній мові, то головним поняттям
словотвірної системи є мотивованість або похідність, при яких
значення і звучання одного слова випливає із
спільнокореневого іншого слова. Напр.: зелений — мотивуюче
слово для зелень, яке утворилося безафіксним способом від
першого, а не навпаки. Для слова повітряний мотивуючим
словом є повітря, а не вітер, хоч слово вітер було твірним для
лексеми повітря.
Отже, під с л о в о т в о р о м розуміється такий розділ
мовознавчої науки, який вивчає творення нових слів на основі
вже наявних у мові відповідних лексико- граматичних засобів.
У кожному повнозначному слові виділяються значеннєві
частини слова — м о р ф е м и . Ц е к о р і н ь (основне
лексичне ядро слова), п р е ф і к с , суфікс та
з а к і н ч е н н я : ви-бор-о-ти
(ви ------ префікс, -бор ---------- корінь, -о -------- суфікс і -ти —
формотворчий суфікс). Проте починати морфемний аналіз
найкраще з поділу повнозначного відмінюваного слова на
основу і закінчення: дудк-а (дудк-------------------------- основа, -а
— закінчення). В основі визначаємо корінь дуд- і суфікс -к>. Це
похідна основа, що утворилася від твірного слова дуда (твірна
основа дуд-). При творенні іменників із зменшено-пестливим
значенням досить продуктивним є суфікс -к-: діж-к-а, річ-к-а,
руч-к-а, ніж-к-а, ніч-к-а, піч-к-а, дір-к-а, миш-к-а, лав-к-а, гір-к-а,
зір-к-а, пуч-к-а.
Слово дудка утворилося з непохідної твірної основи дуд - і
може стати твірним для іншого однокореневого слова (дудочка).
Твірна основа дудочк- утворилася з твірної основи дуд - з
допомогою продуктивного суфікса -очк- (пор.: куп-очк-а, груд-
очк-а, гус-очк-а, лав-очк-а, скиб-очк-а). Під т в і р н о ю
основою розуміється така основа, що служить для утворення
нового похідного слова: ліс — лісний — лісник — лісничий —
лісництво; ліс
— лісовий —лісівник —лісівницький —лісівництво. Отже,
словотвірний аналіз робиться тоді, коли треба зв’язати утворене
слово (похідне) з твірною основою, щоб виявити мотивованість
похідного слова. Нове (мотивоване) слово зумовлюється
значенням і звучанням іншого однокорене-
187
Словотвір
вого(мотивуючого) слова, яке вважається первинним ЩОДО нього

(основним, вихідним, тобто твірним). У мотивованому слові
треба виявити твірну основу, а в ній кореневу й афіксальну
морфеми і встановити с л о в о т в і р н у м о д е л ь .
Під нею розуміється зразок, за яким творяться нові слова,
причому вони з’являються в тісному єднанні з давніми на
основі словотворчих елементів. Ця особливість мови дає змогу
творити нові слова і заново пізнавати створені раніше,
звільняючись від запам’ятовування величезної кількості слів,
яку фіксують різні словники української мови. Адже слово-
твірних моделей набагато менше, ніж слів у мові. При
визначенні словотвірної моделі враховуються твірна основа і
словотворчий афікс. Так, досить продуктивними є моделі, за
якими творяться нові слова від дієслівних основ за допомогою
суфіксів -нн-я, -тт-я, -к-а із значенням узагальненої дії: чита-
нн-я, запроше-нн-я, поби-тт-я, здобу-тт-я, достав-к-а, наклад-к-а,
наклей-к-а. Моделі віддієслівних іменників із суфіксом -ш
непродуктивні: палій, крутій, водій, носій.
Твірні основи бувають н е п о х і д н и м и і п о -
х і д н и м и . Непохідні основи містять у собі кореневу
морфему, тобто звучанням збігаються з коренями. Проте корінь
слід відрізняти від основи. Основу виявляємо в кожному
повнозначному слові, а для визначення кореня потрібно
добирати ціле словотворче гніздо (групу одноко- реневих слів,
що утворені від одного і того самого мотивуючого слова і
перебувають з ним та одне з одним (за ступенем спорідненості)
в ієрархічній залежності): кут — куток, закуток, покуття,
трикутник, кутовий.
Вправа 1
Утворіть словотворчі гнізда, розміщуючи Тх послідовно з наростанням
афіксів в основі слова.
Меблевий, порозкидати, ймення, ганьба, кидати, ганити,
мебльовик, ганьбити, іменний, мебльований, розкидати,
ганьблений, ім’я, підкинути, іменувати, перекинутий, ганебний,
іменований, меблювати, кидатися, мебляр, йменнячко,
закиданий, ганебність, кидок, меблювання, меблювальник,
перекиданий, меблі.
Зробіть морфемний аналіз слів за таким зразком:
Звільнення — звільненії- (основа), -я (закінчення); -віль- (корінь), з-
(префікс), -н, -енн- (суфікси).
188
Словотвір
Зворухнути, індивідуаліст, мастило, медоносний, обвінчати,

слухняність, попоїжджу, платіжний, переманювати,
іммігрантський, подарунковий, куплю, розграфлений,
робітничий, обвинувачувати, ізольованість.
Вправа З
Виявіть твірні основи у наведених похідних словах.
Качанистий, імпортування, засолений, гардеробник,
місткість, пополохати, примітка, нормований, нововведення,
матеріалізувати, масажист, інтербачення, гнаний,
боговідступник, бронебійний, роз’єднувати, кип’ятильню:,
килимарство, легковажно, розстебнути, закуплений, повинний,
перекипіти, раптом, повідривати, ворогувати, кип’ячений.
У коренях слів і на межі морфем відбуваються різні мовні

явища, недотримання яких негативно впливає на культуру
мовлення. Ці явища висвітлює розділ мовознавчої науки
м о р ф о н о л о г і я , в якому фонема вивчається як
елемент побудови морфем і словоформ. При словотворенні та
словозміні в цих випадках відбуваються фонетичні зміни, що
впливають на звуковий склад морфем та слів: чергування,
усічення, нарощення, накладання.
Ч е р г у в а н н я — це закономірна взаємозаміна
фонем в одній і тій самій морфемі в різних формах одного слова
або в кількох словах: рік — року, кров — крівця — кривавий,
шість — шести — шостий, дух — душа, крига
— на кризі, купити — куплений, мостити — мощу, спересердя —
сердитий, дорога — дорожній.
У с і ч е н н я — морфонологічне явище, зв’язане із
зникненням окремих фонем або й морфем твірної основи у
морфемній структурі похідного слова: вторгнення (від
вторгнутися), свиснути (від свистати), акумуляція (від
акумулювати), нещасний (від нещастя), масний (від масло) та
ін.
Н а р о щ е н н я — це поява фонем у морфемній
структурі нового слова, яких не було у твірній основі твірного
слова (слідкувати — від слід) або, навпаки, з’являються окремі
фонеми в корені мотивованого слова: паст-ух (від пас-ти).
189
Словотвір
Н а к л а д а н н я — це суміщення фонеми кінця

попередню!' морфеми і фонеми початку наступної словотворчої
морфеми мотивованого слова: кавказ(с)ьк-ий, ні- мец(с)ьк-ий,
тбіліс(с)ьк-ий, вільнюс(с)ьк-ий, черкес(с)ьк-ий.
У мовній практиці спостерігається одночасна дія
морфонологічних явищ: чергування і накладання (чех-ськ- ий ->
чеиіськ-ий -» че(с)ськ-ий; запоріж(с)ьк-ий — запоріз(с)ьк-ий —
запорізьк-ий; чергування й усічення: народ-и-ти — народж-ен-ий
— народ.
О п р о щ е н н я м називається такий історичний
процес, при якому мотивоване слово втрачає здатність виявляти
первісну морфему. Грані між морфемами стираються,
з’являються нові кореневі морфеми, які утворюють нові
кореневі гнізда: да-ти -» да-р -» дар-ува-ти -> дар-унок\ біл-ий -»
білизн-а (постільна білизна); гурт -> гурток (гурткова робота);
баяти дуже -» байдуже; голий (лисий) голова, гілля (гол’є).
П е р е р о з к л а д — це такий історичний процес, при
якому в складі слова переміщуються межі морфем. Наприклад,
відбулося скорочення основ на користь закінчень (нос-иш —
нос-ить — нос-имо — нос-ите — носять), злилися суфікси в
один блок (робіт-ник, напиль-ник, рубиль-ник), з’явилися
протетичні приголосні у словах г-оріху г-острий, в-улик, в-улиця;
від горно утворилися слова горщик, горня(тко), гончар та ін.
Вправа 4
Утворіть від іменників прикметники з суфіксами -ськ(ий), -цьк(ий),
-зьк(ий) і поясніть різні морфонологічні явища.
Словак, грек, ткач, Гаага, Карабах, Лейпциг, Гринвіч,
Кавказ, Виборг, Запоріжжя, Кривий Ріг, Кременчук, таджик,
чуваш, Золотоноша, Рига, Кобеляки, Чернівці, Калуш, Калуга,
Ясси, Черкаси, Сиваш, баски, Мекка, латиш, Владивосток,
волох, Гамбург, Воронеж, Норвегія, Кандалакша, узбек, Галич,
Дамаск, чех, Польща, Казбек, Абхазія.
Вправа 5
Утворіть від прикметників іменники з суфіксом -ин(а) і поясніть
морфонологічні явища.
Київський, прилуцький, галицький, Хмельницький,
вінницький, батьківський, сумський, одеський, рівненський,
івано-франківський, полтавський, донецький,
190
Словотвір
миколаївський, ізмаїльський, турецький, папський, козацький,

херсонський, кам’янець-подільський, московський.
Вправа 6
Утворіть від прикметників та прислівників вищий ступінь і поясніть різні
фонетичні явиша на межі морфем.
Легкий, швидкий, дуже, низько, високий, далекий, молодий,
близький, красний, коротко, дорогий, вузько, широкий,
слизько, глибокий, міцний, важко, тяжкий, крихкий, довгий,
тонко, малий, товстий.
Вправа 7
Поясніть, у яких словах літери г, н, в, й протетичні.
Вугілля, у вічі, про нього, вівтар, вівці, вівса, вогонь,
відбивати, вісім, вночі, вдова, відкуп, вуглекислота, вуглець,
вудка, вузол, вуж, вузько, вуз, вуздечка, вуйко, вулкан, вус,
вуста, вухо, вчений, вчитель, гойдалка, голка, голова, гордий,
горіховий, гострити, гарба, гарбуз, гавкати, галузь, гайда, ҐВИІІТ,
голуб, господар, гукати, гумор, гуркати, густий, Євсевій, Ярина,
Юля, єдиний.
СПОСОБИ
СЛОВОТВОРЕННЯ
У сучасній українській мові є чимало способів слово-

творення, які об’єднуються у дві групи, — а ф і к с а л ь н і
і б е з а ф і к с н і . В афіксальних способах (від лат. а№хи$
— прикріплений) основним засобом вираження словотвірного
значення похідного слова виступає афікс. У різних підручниках
він називається морфологічним способом. Але після
відокремлення словотвору від морфології його доцільніше
називати а ф і к с а л ь н и м способом. Адже у
східнослов’янських мовах афікс посідає провідне місце. Він
змінює лексичне або граматичне значення кореня в похідному
слові при його сполученні з твірною основою: піднести,
зрізати, міжгір я, міжнародний, спеціальність, кількість,
доброта, голота.
191
Способи словотворення
Суфіксальний спосіб
С у ф і к с а л ь н и й спосіб полягає в тому, що за

допомогою суфікса як словотворчої морфеми змінюється
лексичне значення кореня. Суфікс повторюється у різних
словоформах одного і того ж слова: механ-ік, -а, -ові, -ом, -у, -и, -
ів, -ам, -ами, -ах\ квасол-ин-а, -и, -і, -у, -ою, -ам, -ами, -ах. Суфікси
властиві усім основним частинам мови, причому похідні слова
можуть належати як до тієї самої частини мови, що й твірні
основи, так і до іншої: селянин — селянство, око — очко, щедрий
— щедрість, чорний — чорніти, веселий — веселенький —
веселити — весілля, діяти — діяльний — діяльність, білий —
білизна — біло, гарний — гарно, птах — пташиний — птаство,
чемний — чемно.
Від і м е н н и к і в творяться іменники з о ц і н н и м
з н а ч е н н я м (кіт — котик, коточок, котисько, котище;
брат — братик, браток, братусь, братунь, братчик; рука —
ручка, рученька, ручисько, ручище; вітер
— вітерець, вітрець, вітрюган, вітрисько, вітрище) ; і з
збірним значенням (птаство, учительство,
професура, апаратура, шопеніана, олімпіада) ; із зна-
ч е н н я м одиничності (пташина, травинка,
соломинка, цибулина) ; і м е н а дітей та назви малих
тварин (Михась, Мишко, каченя, цуценя, Степанко, Миколка,
Оленка, Іванко, Маруня, Маруся); н а з в и , що походять від
іменників чоловічого роду (киянин — киянка, італієць —
італійка, англієць — англійка, співак — співачка, москвич —
москвичка, але співець, читець); іменники із з н а ч е н н я м
о с о б и (газетяр, маляр, практикант, дипломник, комбайнер,
циркач, бородань, вихователь) ; із значенням
місткості, приміщення (попільниця, салатниця,
стайня, кав'ярня); із з н а ч е н н я м м і с ц я ( городище,
попелище, просище, пшеничнище).
В і д п р и к м е т н и к і в творяться іменники із
значенням у з а г а л ь н е н о ї ознаки (ніжність,
доброта, жовтизна, глибина) ; назви осіб,
живих і неживих п р е д м е т і в — носіїв
ознаки (бідняк, роботяга, хитрюга, чернетка, порожняк, вечірка,
академка).
Від д і є с л і в творяться іменники із значенням
у з а г а л ь н е н о ї д і ї (читання, переноска, боротьба,
192
Словотвір
листування); із значенням т в о р ц я д і ї — назви осіб,

знарядь, інструментів {учитель, борець, брехун, віялка, пилка); із
з н а ч е н н я м м і с ц я д і ї (читальня, сушарка,
училище, вітальня, їдальня, пекарня).
Вправа 8
Випишіть іменники; поясніть значення суфіксів.
1. Помалу розстилались поля, наближались переліски,
балки, виринав хуторець самотній, вкритий садовим гіллям, з
криницею під вербою, та й знов поля, поля без кінця... (О. Пч.).
2. Білі пушинки снігу легенько падали на землю, в ямки
кінських копит і, здавалось, хотіли замести і слід кривавих
гостей... (Г. Кос.). 3. Сивий туманець підіймається від води і
покриває долину тремким серпанком (В. Шевч.). 4. Худорлявий
дядько (начищені чоботи, чорний піджачок, плаский картузець,
акуратна щіточка вусів) стоїть коло машини, але, видно, їхати
нікуди не збирається... (Є. Гуц.). 5. Отакий собі мамин
пестунчик у білих штанцях до колін і з шлейками. З бантом на
шиї. Фу, яка була бридота, той костюмчик! (В. Шевч.). 6. І сонна
вулиця знову позіхнула, збила ногами дітвори пісок і покотила
дитячий вереск так сильно, що порушила у соняшниках сон
собаки Жука; він, не розкриваючи очей, клацнув зубами,
загарчав і заспокоївся... Хотів гавкнути, але рішив — даремне і
пересунув за сонцем голову в гарбузиння (Г. Кос.). 7.
Господиня, дивлячись десь убік, сказала, що півників не
продасть, бо тримає на пір’я (Є. Гуц.). 8. — Це Юрко Чорний, —
каже Борис, і Вовка Кравченко тицяє мені величезне ручисько
(В. Шевч.).
П р и к м е т н и к о в і суфікси менш різноманітні, ніж
іменникові. З ними творяться прикметники здебільшого від
і м е н н и к о в и х основ: а) від тих, що означають
н е ж и в і п р е д м е т и (шкіль-н-ий, стін-н-ий, сосн-ов-
ий, гір-ськ-ий, дощ-ан-ий)\ б) від тих, що означають і с т о т и
(Вал-ин, сестр-ин, Марі-їн, брат-ів, студент-ськ-ий, дит-яч-ий,
бобр-ов-ий, хохул-ев-ий).
Від д і є с л і в н и х основ утворюються
прикметники із значенням п р о ц е с у а л ь н о ї
ознаки: повтор-н-ий, поспіш-н-ий, шип-уч-ий, кол-юч-ий, леж-ач-
ий, вис-яч-ий, розсип-част-ий, розваж-лив-ий.
Від п р и с л і в н и к і в утворився ряд прикметників
за допомогою суфікса -я- та інтерфікса -ш-: учорашній,
завтрашній, сьогоднішній, вранішній.
193
Д і є с л о в а творяться від іменникових і прикмет-

никових основ (прас-ува-ти, форм-ув а-ти, вчител-юва- ти; сол-и-
ти, зл-и-ти, чорн-і-ти, весел-і-ти), від займенників та вигуків
(ох-а-ти, ой-к -а-ти, ти-к-а-ти, я-к-а-ти, ну-к-а-ти, няв-ч-а-ти).
Дієслівні суфікси часто складаються з одного голосного
звука (вод-и-ти, терп-і-ти, гр-а-ти), або з двох (да-ва- ти, ста-
ва-ти, крик -ну-ти), чи рідше з трьох (мал-юва- ти, дар-ува-ти,
базар-у ва-ти). А в іншомовних словах можуть поєднуватися
кілька суфіксів (марш-ир-ува-ти, дрес-ир -ува -ти).
Прислівникові суфікси — це закам’янілі колишні закінчення
іменників чи прикметників або суфікси, що вживаються у
прикметниках: добр-е, широк-о, блискуч-е, верх-и, трох-и, пішк-и,
двіч-і, низ-еньк-о, дорог-уват-о.
•> Вправа 9
Випишіть різні частини мови. Поясніть суфікси, визначивши їхнє
словотвірне значення.
І
Вони прокинулись уранці і, взявши снасті, подались до
Десни. Сонце ще не зійшло, і по сивуватій воді курівся
туманець. Він сходив де-не-де пасемками, волокнистими
хмарками, розливався білявими озерцями над водною гладдю, а
річка бистро бігла під тими химерними заростями, і вони теж
наче злегка посувались над течією... Човен, пофарбований у
голубе, рясно вкрився маковим зерном роси, і весла, що стояли
вночі коло намету, теж були мокрі... Хоч би тобі вітрець війнув
— тихо було, і лише човен порушив ту тишу, шерхнувши
днищем по піску, та весла сонно булькнули у воду (Є. Гуц.).
II
Боги святкували весілля. Одна лише Еріда, богиня чвар, не
брала в ньому участі. Самотньо блукала вона біля печери,
підступно виношуючи помсту богам, що не покликали її.
Нарешті придумала. Узяла золоте яблуко і крадькома кинула
його на весільний стіл — найпрекрас- нініій. Ось тут і
спалахнула суперечка між трьома богинями: Герою, Афіною і
Афродітою. Кожна вважала себе найпрекраснішою... Дорого
коштувала ця суперечка. Вона призвела до Троянської війни та
загибелі Трої. Так свідчить про «яблуко розбраіу» відома
грецька легеїща. А ще
194
Словотвір
вона свідчить про те, що то було не звичайне яблуко, а золотий

плід айви: у місцях, де відбувалися ці події, ні культурних, ні
дикорослих яблунь тоді просто не було... (з газ.).
Вправа 10
Уставте замість крапок пропущені суфікси. Поясніть словотвірне значення
суфіксів.
А круг., мене було так радісн.., так хорош..! Кут., у гаю був
повний жи..я, розкошів. Сонце зазир..ло крізь гілля на мою
галяв..у, грало пром..м і там дал.., на якомусь озер..і; близько
мене жвав.. гула бджіл..а над свіжою ліс..ою квіт-.ою. А над
всім розляг..вся щебет солов..ий: десь так близько, в гущав..і,
соловей співав так голоси.., так відрадісн..!.. Він нагадав мені
соловй..ий спів тієї ночі, —хоч тепер лунав по-інш..: в тому
ніч..ому співі, у гаю, обли..ому місяч..им світ..ом, чут.. було
щось таєм..е, а тепер, ясним, соняч..им, свіжим ран..ом,
соловй..ий спів лунав рад..ами, чистим щастям, волею... Та він
рвав мені душу (О. Пч.).
Префіксальний спосіб
Префіксальний спосіб словотворення — це творення

похідних слів за допомогою префіксів. Префікси приєднуються
до граматично оформленого слова.
Найбагатша і найвиразніша префіксація —у дієсловах:
під'їхати, доїхати, заїхати, переїхати, від'їхати, наїхати,
об'їхати, проїхати, приїхати, з'їхати, в'їхати; засміятися,
посміятися, відсміятися, насміятися, досміятися, розсміятися,
висміяти.
За допомогою префіксів творяться прикметники (най +
кращий, пре + гарний, над + звуковий, не + розумний, про +
фашистський, без + формний).
Серед префіксів чимало іншомовних, наприклад: екстра +
модний, ір + раціональний, архі + модерний тощо.
За допомогою префіксів відбувається творення й деяких
іменників: не + стана, не + спокій, дис + гармонія, де +
кваліфікація, ультра + звук, суб + тропіки.
Із власне українських та праслов’янських префіксів відомі
малопродуктивні: уз- (узвіз, узвар, узвишшя), пра-
195
(правнук, пращур), су- (сусід, сузіря, сув'язь), па- (пасербиця,

пасклин, пагорбок, пасинок).
Для творення прислівників уживаються ті самі префікси,
що й для прикметників: пре- (препогано, прекрасно), не-
(неякісно, нечемно), над- (надзвичайно, наднормативно) архі-
(архісерйозно), супер- (суперсучасно, супермодно).
Вправа 11
Визначте у словах префікси та поясніть їх словотвірне значення.
Зачувши людину, дятел перестав щокати, повів гартованим
дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки?
Здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у
вузькому дуплі шишку. Олесь хотів дістати ії і покуштувать, та
передумав — і притулився вухом до стовбура. Його ледве
помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скрипіло, а
внизу під підошвами в Олеся ворушилося коріння — иомирає
сосна... Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, уграмбував
його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, гіогицав
через замети до школи (Г. Тют.).
Перепишіть, замість крапок вставте префікси, які найточніше
відповідають слову в контексті.
Інакше було, коли повінь ..ступала перед жнивами. Тоді все
..мулила вода, і збіжжя ..гнило на пні. Ліго, коли це діялось,
було дуже сльотаве. ..насташшй дощ тучами і хмароломами
казав сподіватися повені. Люди були перед тим ..помічні. Сіна
не можна було ..брати, бо ..днини дощ, ніщо не могло ..сохнути.
Кожний тремтів і боявся не так уже ..врожаю, як того лиха
— повені, котра, крім того, що ..бирає всю працю з поля,
..береться ще й до хат і туї' біди ..робить. Люди лягали снага не
..дягаючись, ..стали ..іаняти худобу на пасовище, а годували її з
рук чим хто мав — торішньою соломою тощо. Кожний знав, шо
якби повінь ..хопила худобу на оболоні, тоді вона певно ..пала
б.
Дністер робив людям ..сподіванки. Не раз було ..збирас води
повні береги, здастеся, ось-ось вода ..ллється, а тут пі з цього ні
з тою вода кудись дінеться, та хіба ..мул на ..бережних вербах
..казує, як високо вода сягала. Іншою знов разу, часом у
погідний день, ..хлине Дністром стільки води, що аж берег
..ливає (А. Чайк.).
196
Словотвір
Префіксально-суфіксальний спосіб
Префіксально-суфіксальний спосіб словотворення — де

творення похідних слів за допомогою одночасного приєднання
префікса і суфікса до твірної основи: до-воєн- н-ий, під-гір-ок, по-
повн-и-ти.
За допомогою цього способу творяться переважно:
п р и к м е т н и к и від іменних та дієслівних основ
(безземельний, дошкільний, надхмарний, приморський, небез-
печний, нерозважний); п р и с л і в н и к и від префіксів
прикметникового походження та суфіксів, що виникли із
закінчень прикметників, іменників (по-товариськи, по-
шахрайському, вчетверо, помалу, влітку, уранці).
Випишіть слова, побудовані за допомогою афіксального (морфологічного)
способу словотворення.
Наставання весни шлях відчував першим — жадібно ловив
щедре проміння і відігрівав свою задубілу натруджену спину. А
потім, вдоволений, парував теплом і розсував на узбіччя
почервонілі від злості кучугури. І мчав на привілля — через
горби та видолинки, через поля й луки.
І гналися по ньому валки машин. На шлях виходили села й
хутори, махали руками, просили і погрожували, але машини
летіли, мов очманілі, випускаючи за собою чорні, сизі клуби
диму. І тільки добрі та вмісткі автобуси ласкаво зупинялися і
запрошували до себе на коротку гостину.
Такий закон шляху (Д. Прил.).
Осново- і словоскладання
Цей тип словотворення досить продуктивний в іменниках та

прикметниках і непродуктивний у дієсловах та прислівниках.
Іменники, наприклад, творяться за продуктивними моделями
корінь + корінь: і м е н н и к а й д і є с л о в а
( землекоп, водомір, гуртожиток)', і м е н н и к а та
іменника {лісостеп, водолікарня, нафтобаза) ;
прислівника й дієслова ( скоропис,
всюдихід)-, прикметника й іменника
( і білоручка, сірошийка).
197
За цими самими моделями утворені й деякі складні

іменники — прізвища людей (Голобородько, Синьогуб, Криворот,
Високос, Жовтобрюх). Деякі іменники творяться без сполучної
голосної за моделлю числівник + Іменник (чотирикутник,
тригранник, дворушник, п'ятиборець, шестиденка), дієслово +
іменник (Назовибатько, Перебий- ніс, Тягнирядно, Вітрогон,
Непийпиво, Залийвода).
Зверніть увагу: іменники зі сполучними голосними
пишуться разом, за винятком тих, які означають одиниці
виміру (.літако-виліт, людино-година, пасажиро-кілометр,
тонно-миля). Якщо сполучна голосна відсутня, іменники
можуть об’єднуватися в одне поняття: прес-бюро, прес- пап'є,
прем'єр-міністр, плащ-дощовик, бал-маскарад, барометр-
висотомір, динамо-машина, крейсер-авіаносець, бать- ко-мати,
хліб-сіль.
Для творення складних прикметників уживаються моделі
прикметник +- о + прикметник (синьо-жовтий, блідо- зелений,
машинно-тракторний), числівник ■+■ іменник + (іов) (н) ий
(двадцятичотирьохповерховий, п'ятдесяти- шестикілометровий,
стосімдесятип 'ятилітній). А в утворенні таких складних
прикметників, як сільськогосподарський, повітряно -десантний,
східноукраїнський, використані синтаксичні та морфологічні
засоби: з підрядного словосполучення утворено одне слово,
оформлене відповідними суфіксами та флексіями.
З погляду культури мовлення звернімо увагу на творення
складних прикметників із числівниковою основою два, три,
чотири. Якщо друга частина складного прикметника
починається на приголосний, то числівники в першій частині
стоять у називному відмінку (чотиригранний, триметровий), а
якщо на голосний — то в родовому {трьохелементний,
чотирьохактна п 'єса, двохаршинний). Це правило не
поширюється на складні прикметники, першою частиною яких
виступає складений числівник (двадцятичотирьохлітровий,
дев'яностотрьохградусний, п 'ятдесятидвохкілометровий).
Правила правопису складних прикметників (через дефіс чи
разом) реіулюються способами їх творення. Якщо складні
прикметники утворені сурядним способом (одна складова
частина не залежить від другої), то вони пишуться через дефіс:
машинно-шляховий, синьо-зелений, історико-філологічний,
садово-городній, блідо-рожевий, темно-синій, кисло-солодкий,
випукло-вгнутий. Коли спо
198
Словотвір
сіб творення підрядний (одне слово залежить від іншого), то

складний прикметник пишеться разом (карі очі — кароокий,
білий сніг — білосніжний, Біла Церква — білоцерківський).
Запам’ятайте, що складні прикметники з першою
числівниковою основою необхідно відрізняти від складених
порядкових числівників, які пишуться окремо (двісті двадцять
другий і двохсотдвадцятидвохкілогра- мовий). Але порядкові
числівники з останньою частиною -сотий, -тисячний, -
мільйонний, -мільярдний пишуться разом, а два, три, чотири
стоять у родовому відмінку (двохсотий,
чотирьохсотсорокатисячний, шестисотсім-
десятишестим'тьйонний).
Вправа 14
Поясніть правила вживання і написання складних слів у тексті.
1. Майже кожний, хто проїжджає автотрасою біля дива-
саду восени, зупиняється, щоб помилуватись червоно-
золотавими, зеленими, білосніжними плодами з п’янким
медовим ароматом (з журн.). 2. Пахла чорна земля на пагорбах
між заплавами — пахла весняною жагою родити і вимерлими
травами, трухлим сухостоєм і молодим пагіллям — пахла
вічністю і скороминущою порою... (Г. Тют.). 3. Тому при
розрахунках ми повинні враховувати два показники — кількість
відпрацьованих людино- днів і нормо-змін (з журн.). 4. Перед
очима виплив із темряви куцовидий Гусько і багатозначно так
посміхнувся, ніби думи його підслухував (Д. Прил.). 5. Форму-
вання низькопггамбових скоростиглих дерев —нескладна і
петрудомістка робота (з журн.). 6. По-новому глянув на толоку,
всіяну рожево-білими «гусячими» квітками та кротовими
купинами, на чашу неба, обведену по берегах вузькими
смужками білих ниткуватих хмарин, на гребінь лісу, що чітко
виділявся на блідому небі, на хатини, приліплені до юрбка, які в
перспективі здавалися особливо мальовничими, на розкішний
голубувато-сизий клубок перекотиполя біля його ніг і ще раз
впевнився в тому, що це — не сон, а дійсність: він живе! (/.
Вільде).
Випишіть складні слова і словосполучення у три колонки: у першу ті,
що пишуться разом, у друїу — що через дефіс, у третю — що окремо.
Лзбесто/ібаї ачувальний, науково/технічний, всесвітньо/
відомий, різко/виявлений, яскраво/червоний, вагоно/
199
ремонтний, стоп/кран, життя/буття, радіо/фізичний,

залізо/бетон, колісно/гусеничний, обернено/пропор-
ціональний, світло/захисний, загально/декоративний,
фото/монтаж, пасажиро/кілометр, жук/носоріг, спортив-
но/оздоровчий, близько/споріднений, темно/шкірий,
темно/шоколадний, зовні/спокійний, прямо/залежний,
лужно/кислотний, прямо/пропорціональний, постачаль-
но/збутовий, динамо/метр, учитель/словесник, жокей/ клуб,
східно/український, радіо/комітет, художник/ портретист,
вище/зазначений, суспільно/корисний, попе-
речно/шліфувальний, зерно/бобовий, електронно/
обчислювальний, навчально/виховний, взаємно/вигідний,
біло/зубий, ніжно/голубий, контрольно/ревізійний.
Абревіатури
А б р е в і а т у р и (від ігал. аЬЬгеУіаіига — скоро-

чення) — це складноскорочені слова, які утворюються з
окремих частин або букв повнозначних слів.
Є абревіатури і н і ц і а л ь н і , що розподіляються на б у
к в е н і (МП — мале підприємство, ВКВ — вільно конвертована
валюта, СПУ — Спілка письменників України, СВУ — Спілка
визволення України, АТС — автоматична телефонна станція,
МВС — Міністерство внутрішніх справ) та з в у к о в і
(ООН — Організація Об’єднаних Націй, ПЕОМ — персональна
електронна обчислювальна машина, АСОУ—автоматизована
система організаційного управління, ЛАК — Ліга арабських
країн, ЛАЗ — Львівський автобусний завод). До ініціальних
приєднуються ініціально-цифро- в і
абревіатури, які позначають здебільшого сировину, обладнання,
машини, установки, пристрої і виступають засобом економії в
мові: КАЗ-150, ВАЗ-2101, ЕО-2628 (екскаватор), АН-24, А-20, Т-40
(танки), М-105, АШ-62 (мотори), БФ-2 (клей), АОТ-52-6
(електродвигун). Іноді цифри додаються до літери без тире (Е
16 — бабіт; П 2, П 7 — плоскісні транзистори; АК 2802
(автоколона); КР 100 — кранові рейки; ШХ 15 (сталь)), цифрова
частина може замінюватися буквеною (телевізор 2/77, 2677; ЗАЗ
968М; ГАЗ — М).
200
Словотвір
Буває ще с к л а д о в и й тип абревіатур, перша

частина яких може бути короткою чи довгою залежно від
звучання і значення (райвиконком, техінформ, виконроб,
військкомат). Сюди відносяться і такі слова, як рація, мопед та
частковоскорочені абревіатури, утворені від частини першого
слова і цілого другого (нацбанк, завкафедрою, замдекана,
завклубом, страхагент, інформбюро, авіакомпанія,
електроінструмент, телебачення, радіомовлення, держустанова).
Від них іноді у вжитку залишаються усічені слова: зав, зам, пом,
спец.
Зрідка в одному слові поєднується кілька типів. Такий
спосіб — м і ш а н и й : УВЧ-терапія, облвно, УкрНДІ- Мет,
УкрНДІшвейпром. До усічених слів відносяться бук- вені
позначення літаків АН-24, ТУ-154, ЯК-15.
Запишіть абревіатури повнозначними словами за допомогою «Словника
скорочень в українській мові» (К., 1988).
ПКБ, ОНДІС, СКА, ДЕК, ФІФА, сане підстанція, РТС, НАП,
НД1ПІ, ОМ, ДВРЗ, ПРЗ, ПТІ, САДУ, СВЕМА, АСУ, МІБІ,
дорсанупр, КЮФ, Мінфін, міськ- електротранспорт, МІС.
Утворіть складноскорочені слова від повнозначних слів, дотримуючись
моделей творення абревіатур.
Професійно-технічне училище, Спілка африканських
журналістів, санітарно-епідеміологічне відділення, пер-
фораційна обчислювальна машина, міський електричний
транспорт, Міністерство транспорту України, норми
будівельного проектування, окружний комітет, Організація
українських націоналістів, Українська республіканська партія,
управління побутового обслуговування населення, навчально-
виробниче підприємство, начальник господарського
управління, автоматизована інформаційна система, інститут
науково-технічної інформації, Іноземна юридична колегія,
універсальний магазин.
Виберіть із сучасної преси десять абревіатур різного способу творення і десять з
цифровими та буквеними позначеннями.
201
Лексико-синтаксичний спосіб
При цьому способі похідне слово утворюється шляхом

злиття словоформ синтаксичного словосполучення в одне
слово: споконвіку, впівголоса, запанібрата, утридорога, на-
тщесерце, Панібудьласка, Нерозлийвода.
Зливатися можуть службові слова з повнозначними:
попідвіконню, по-вашому, по-третє, по-товариськи, по-
джентльменськи, злегка, згарячу. Або зливаються повнозначні
слова: Вишгород, вічнозелений, зірвиголова, пройдисвіт, злодій,
добродій, тепловій, теплотраса, теплохід, сінокіс.
Морфолого-синтаксичний спосіб
Цей спосіб застосовується тоді, коли у мові відсутні

лексичний паралелізм і потрібна заміна однієї частини мови
іншою: зернові, злакові, диспетчерська, приїжджі, майбутнє. У
таких словах змінюються семантика і граматичні категорії.
Розрізняють такі процеси переходу слів з однієї частини
мови в іншу.
1. С у б с т а н т и в а ц і я (перехід частин мови в
іменники): рідні та близькі, завідуючий, минуле, бобові, цивільний,
черговий, варенична, набережна, колишнє, Лозова, Приозерне,
лісничий, відпочиваючі, поранені.
2. А д ’ є к т и в а ц і я (перехід дієприкметників у
прикметники): варений (ячмінь), молотий (овес), печена
(картопля), смажені (факти).
3. А д в е р б і а л і з а ц і я (перехід різних частин мови
у прислівники): верхи, зимою, зроду, лежачи, добре, блискуче. Тут
спостерігається лексикалізація граматичних форм
(перетворення елементів мови в окреме повнозначне слово):
вкупі, нарешті, довіку, доволі.
-4. П р о н о м і н а л і з а ц і я (перехід різних частин
мови в займенники): певний, даний, цілий, діло, справа, факт,
один.
5. П р е п о з и ц і о н а л і з а ц і я (перехід інших слів
у прийменники): близько (півночі), навколо (сосни),
202
Словотвір
всередині (палацу), назустріч (вітру), завдяки (друзям), залежно від

(обставин), на чолі (групи), протягом (доби), наперекір (долі), у
зв'яжу з (відсутністю) та ін.
6. К о н ’ ю н к ц і о н а л і з а ц і я (перехід інших частин
мови у сполучники): проте, зате, що, незважаючи на те що, так
що, у зв ’язку з тим що, після того як, відтоді як, через те що,
тому що.
Лексико-семантичний спосіб
Цей спосіб словотворення називаєтеся ще омонімним, тобто

таким, коли слова в мові з’являються внаслідок розщеплення
значення слова на окремі самостійні значення, причому досить
далекі від своєї першооснови: байка (матерія) — байка (жанр
літератури), бокс (вид спорту) — бокс (вид зачіски, стрижки) —
бокс (хромова шкіра спеціальної обробки) — бокс (ізольована
кімната в лікарні, .гуртожитку тощо), вал (насип) — вал (хвиля
на морі) —вал (технічна деталь), провідник (у літаку, поїзді) —
провідник (в електриці), бар (малий ресторан) — бар (одиниця
атмосферного тиску) — бар (поперечна мілина в гирлі ріки чи
коло берега) — бар (деталь гірничого комбайна або врубової
машини), вечірка (зібрання людей) — «Вечірка» (газета).
Вправа 19
Поясніть, яким способом утворилося те чи інше слово, введіть його в
речення.
Ланка, КрАЗ, могутність, міськком, шістнадцятиповерховий,
толока, колона, профспілка, зелень, безпідставний,
розщедритися, газифікація, тонно-кілометр, утридорога,
народногосподарський, у галузі культури, посівна, «Київ»,
узлісся, колискова, щедрівка, під час канікул, балка, ТУ-134,
машинодень, Кам’янець-Подільський, лезоподібний.
Різноманітні за своєю семантикою і гра-
матичними ознаками слова сучасної української
мови утворюють систему лексико-граматичних
розрядів, які називаються частинами мови. При
визначенні частини мови враховується вся
сукупність характерних для слова рис, зокрема
його значення, морфологічні властивості і
синтаксичні функції в реченні.
Кожна частина мови, об’єднуючись з іншими
частинами мови окремими спільними рисами,
має свої специфічні особливості, свої словотвірні
засоби, свої спеціалізовані морфеми, а отже, і
свої орфографічні норми, систему правил
правопису, характерних для кожної лексико-
граматичної категорії слів. Уміння розпізнавати
належність слова до тієї чи іншої лексико-
граматичної групи є обов’язковою умовою для
успішної орієнтації в орфографічній конституції
слова будь-якої частини мови.
У сучасній українській мові розрізняються,
як відомо, самостійні частини мови (іменник,
прикметник, числівник, займенник, дієслово,
прислівник) та службові частини мови — частки
(прийменник, сполучник, частка). Відокремлено
стоїть вигук. Слова кожної частини мови
виконують у реченні певну синтаксичну
функцію, виступаючи членом речення (підмет,
присудок, додаток, означення, обставина) чи
вказуючи
204
Частини і частки мови
на різні синтаксичні відношення між синтаксичними

одиницями речення.
Правопис частин і часток мови як складових усного і
писемного мовлення є змістом цього розділу.
Вправа 1
Спишіть текст. Визначте, до якої частини мови належить кожне слово,
звертаючи увагу на його лексичне значення та граматичні ознаки.
Широкою долиною між двома рядками розложистих гір
тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед
долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби
потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й
ясно блищить проте сонця висока біла церква з трьома банями,
а коло неї невеличка дзвіниця неначе заплуталась у зеленому
гіллі старих груш. По обидва береги Раставиці через усю
Вербівку тягнуться сукупні городи та левади, не одгороджені
тинами. Як заллє Вербівку літнє палке сонце, як засипле її
зверху золотом та сріблом сонячне марево, то вся кучерява
долина здається залитою буйними зеленими морськими
хвилями, що десь набігли з моря, й залили, й затопили долину,
й скам’яніли, піднявшись високо вгору (/. Н.-Лев.).
Вправа 2
Розберіть слова тексту за частинами мови та членами речення.
Підкресліть слова, що не є членами речення.
Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе, як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори (Л. Кост ).
Вправа З
Згрупуйте всі слова вправи за частинами мови, послідовно записавши їх.
Охарактеризуйте лексико-граматичні ознаки кожної частини мови.
Проголошення незалежності України дало зелене світло
розвою ще мало вивчених досліджень із такої важливої
проблеми, як історія виникнення і розвитку української
державності. Є й перші, офіційно зафіксовані досягнення, в
тому числі у такому важливому і складному питанні як
періодизація. В сучасній українській історіографії дедалі
більшого поширення набуває думка, що
205
Правопис іменників
українська державність після Київської Русі пройшла два етапи

і, зібравшись з силами та використовуючи сприятливі умови,
вступила в третій. Першу спробу створення Української
держави відносять до Козацької України 1648—1654 рр., другу
— до 1917—1918 рр., третю — до 1990—1991 рр. (М. Скр.).
ПРАВОПИС
ІМЕННИКІВ
Закінчення іменників
П е р ш а відміна.
■ В о р у д н о м у відмінку однини іменники твердої
групи мають закінчення -ою: водою, перемогою,
книжкою; іменники м’якої та мішаної груп ------------- ею\ долею,
піснею, молодицею, межею; після голосного та апострофа
----- єю. конституцією, лінією, сім ’єю, Амудар ’єю.
■ У к л и ч н о м у відмінку однини іменники твердої
групи закінчуються на -о: мамо, Миколо, Олено Степанівно,
березо, хмаро; іменники м’якої й мішаної груп
— на -е: земле, доле, молодице, Мотре, Ілле, теще, душе\ після
голосного та апострофа — на -є: Анастасіє, мріє, сім ’є.
■ Деякі пестливі іменники м’якої групи мають закінчення -
ю. доню, бабусю, матусю, Наталю, Таню, Ясюню.
Д р у г а відміна.
У р о д о в о м у відмінку однини іменники пишуться по-
різному.
Закінчення -а (-я) мають:
а) назви живих істот: студента, дядька, Івана, Сергія
Зленка, ведмедя, звіра; назви рослин, конкретних предметів:
явора, осокора, кореня, ножа;
б) назви населених пунктів: Львова, Парижа, Амстердама,
Миргорода, Гвоздова, але: Кривого Рогу, Давидового Броду,
Зеленого Гаю\
206
в) терміни іншомовного походження: атома, радіуса,

сектора, катода (але синтаксису); назви машин та їх частин:
комбайна, трактора, мотора;
г) назви мір довжини, ваги, часу: метра, грама, дня,
гектара, мільйона, тижня (але віку, року), листопада (але
листопаду — дія).
Закінчення -у (-ю) мають:
а) назви країн, областей, будь-яких територій (власних і
загальних): Алжиру, Афганістану, Донбасу, Кавказу, Кіпру; краю,
байраку, лугу, майдану, яру, але: хутора, а також — ліска, ярка —
зменшені форми на -к;
б) гідронімічні назви (власні і загальні): Бугу, Дунаю,
Черемошу, Дону, Світязю, Синевиру (але Дінця, Псла, Дністра —
кінцевий наголошений склад); лиману, потоку, ставу, але:
ставка, потічка — суфікс -к;
в) назви явищ ирироди: вітру, граду, землетрусу, грому,
снігопаду;
г) назви сукупних понять: ансамблю, колективу, оркестру,
кодексу, бузку;
ґ) речовинні іменники: азоту, кисню, граніту, гіпсу,
цитрамону, ячменю;
д) абстрактні назви (назви почуттів, процесів, станів
тощо): болю, жалю, страху, конфлікту, сорому, заліку, екзамену,
іспиту, рейсу;
е) назви ігор, танців: футболу, тенісу, хокею, вальсу, але —
гопака;
є) назви споруд, їх частин: палацу, метрополітену, коридору,
але куреня;
ж) літературознавчі терміни: жанру, нарису, памфлету,
альманаху, образу.
■ У д а в а л ь н о м у відмінку іменники чоловічого
роду закінчуються на -ові, -еві, -еві\ -у, -ю\ Петрові, братові
(тверда група), журавлеві, секретареві, водієві (м’яка ірупа),
товаришеві, керманичеві (мішана група). А також — Петру,
журавлю, керманичу. Але у власних назвах на -ів, -їв, -ов, -ев, -ин,
-ш, -ш пишеться лише закінчення -у: Києву, Львову, Лебедину,
Пришвіну, Пскову. Іменники середнього роду мають закінчення -
у (-/о): селу, морю, прізвищу, серцю (зрідка — селові, серцеві).
Паралельні форми мають іменники середнього роду (назви
істот) із
207
суфіксом -л>: теляткові — телятку, дівчаткові — дівчатку,

ведмежаткові — ведмежатку.
н У к л и ч н о м у відмінку однини:
Закінчення -у (-ю) мають: іменники твердої групи із
суфіксами -ик> -ок, -ник, -к(о): братику, синку, садівнику, батьку,
а також іменники: діду, тату, сину:; іменники іншомовного
походження на г, к9 х. Жаку, Людвігу Фрідріху\ іменники м’якої
групи: Сергію, краю, коню, лікарю; мішаної (загальні назви) з
основою на шиплячий (крім ж): слухачу, товаришу.
Закінчення -е (-є) мають: безсуфіксні іменники твердої
групи: Петре, Іване, морозе, дубе, козаче; іменники м’якої групи
із суфіксом -ець: молодче, хлопче (але: бійцю, знавцю, борцю);
мішаної — власні назви з основою на шиплячий та загальні з
основою на -р, -ж: Довбуше, стороже, каменяре.
Т р е т я відміна.
иВ о р у д н о м у відмінку однини кінцевий приголосний
основи (крім губних, р, щ) подвоюється, якщо стоїть після
голосного: віссю, в ’яззю, миттю, ніччю, тінню, але: любов'ю,
матір'ю, нехворощю, жовчю, якістю\
■ У к л и ч н о м у відмінку однини іменники цієї
відміни мають закінчення -е: подороже, любове, радосте.
Ч е т в е р т а відміна.
Іменники четвертої відміни у всіх відмінках, крім
називного, знахідного і орудного однини, мають суфікси -ат-у -
ят-: козеня, коліща; козеняти, коліщати; козеняті, коліщаті;
козеня, коліща; козеням, коліщам; на козеняті, коліщаті і т. д
Суфікс -єн- вживається у всіх відмінках, крім називного і
знахідного однини: плем'я, племені, племені, плем'я, племенем, у
племені і т. д. Крім того, в родовому і орудному однини можуть
бути паралельні форми: племені — плем 'я, племенем — плем
'ям. Кличний відмінок збігається з називним.
1
Див. тему «Правопис подвоєних приголосних»
208
Вправа 4
Поділіть іменники за відмінами та групами і поясніть, за якими ознаками
вони групуються.
Слово, ягнятко, дитя, батько, Ілля, староста, суддя, коліща,
тиша, маги, Дніпро, буря, основа, поле, сонечко, чудовисько,
кобзар, двір, хабар, комар, Діггяр, Дмигро, дівча, юнь,
нехворощ, коліщатко, козеня, дочка, світло, грязь, болото,
житнище, рілля, ніч, душа, лихо, море, колесо, морока, оборіг,
кущ, голова, шофер, сирота, Ігор, Василь, цуценя, Марія,
телятко, весілля, гривня, сироватка, зустріч, базіка, хлоп’я,
скляр, вівчар, Андрій, Ніпель, любов, вишня.
Вправа 5
Поставте виділені слова у кличному відмінку.
1. Будеш, батько, панувати, поки живуть люди. 2. Зоря моя
вечірняя, зійди над горою. 3. Моя ти доля молодая, не иокидай
мене. Вийди, Катря, з хати. 5. Вона тебе, Марко, дожидає (Т.
Шевч). 6. Я пізнаю тебе, я знаю, мій любий, рідний стоголосий
край (М. Рил.). 7. О мій русявий Прометей, загублений в ночах
війни (А. Мал.). 8. Без мови рідної, юнак, й народу нашого нема
(В. Сос.). 9. Моя любов, я перед тобою, бери мене в свої
блаженні сни. 10. Чоловік мій, запрягай коня. 11. Богуш, я
пам’ятаю Вас. 12. Я йшов, Маруся, у повстання. 13. А я за тебе,
Гриць, не піду. 14. Іван, брат, як ти встиг? 15. Оце і все, що є
тепер у мене, моя матуся, неня моя, неня (Л. Кост.). 16. Верни до
мене, пам’ять моя. 17. Дозволь мені, мій вечоровий світ, упасти
зерням в рідній борозні. 18. О земля втрачена, явися бодай у
зболеному сні (В. Стус). 19. Як тобі ведетеся там, Василь? (І.
Др.). 20. Як вам живеться, емігрантка, моєї юності весна? (В.
Крищ.). 21. Ой, не шуми, луг, зелений байрак, не плач, не
журися, молодий козак (нар. п.). 22. Прощай, Іван, найвірніший
друг, шляхетна іскра вічного вогню (Л. Кост.). 23. Збирайся до
школи, хлопець (Л. Письм.). 24. Душа моя, тікай на корабель. 25.
Оце твоя, поезія, дорога (М. Зер.).
Вправа 6
Запишіть іменники у три колонки відповідно до твердої, м’якої і мішаної
груп. Поставте всі іменники в родовому, орудному відмінках однини та
родовому множини. Поясніть правопис закінчень.
Випускниця, помилка, програма, продукція, експлуатація,
тисяча, торгівля, квітка, буря, станція, площа, експозиція, армія,
війна, груша, нянька, бочка, стаття,
209
ескадрилья, прірва, мітла, миша, дільниця, діжа, марка, сім’я,

круча, сестра, читальня.
Вправа 7
Поставте іменники в орудному відмінку однини. Виділені іменники поставте в
орудному відмінку і введіть їх у речення.
Туча, межа, сторож, каша, Саша, втеча, круча, предтеча,
вежа, лапша, тиша, душа, рожа, пороша, суша, малеча,
листоноша, суддя, скеля, посуха, столиця, кукурудза, зоря,
мрія, рілля, Надія.
•> Вправа 8
Розбийте іменники на дві колонки, поставивши їх у родовому відмінку
однини. У першу запишіть слова із закінченням -а (-я), у другу
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
у
(-/о). Поясніть правопис.
Курс, кандидат, округ, блок, факультет, кущ, мир, комітет,
лауреат, вапняк, колектив, ювілей, виробіток, план, аналіз,
вагон, мільйон, успіх, журнал, керівник, імпульс, декан,
стандарт, актив, прогул, спеціаліст, брат, розвиток, прапор,
внесок, Поділ, господар, учасник, снігопад, край, тролейбус,
фейлетон, радіус, фініш, цвях, футбол, звук, Головкиївміськбуд,
благоустрій, загін, острів, берег, пошук, соняшник, ступінь,
ключ, сторож, чемпіонат, гість, маршрут, інтер’єр, плащ,
приріст, трамвай, випуск, Алтай, Іран, Кіпр, Лондон, Рим,
Канів, четвер, Буг, Волгоград, Сахалін, спосіб.
В іменниках першої та другої відміни твердої групи в
орудному відмінку одншіи пишеться закінчення -ою , -ом,
м’якої і мішаної — -ею , -ем (-єю, -єм) незалежно від наголосу:
фабрикою, заводом, задачею, споришем.
Вправа 9
Поставте іменники в орудному відмінку однини, поясніть правопис голосних у
закінченнях виділених слів.
Пропажа, торпеда, сажа, вежа, межа, буря, продавець,
мережа, ханжа, саржа, ключ, кобзар, огорожа, плащ, палець,
гуляш, терлич, пряжа, школяр, база, таблиця, плющ, смерч,
молодиця, палац, саквояж, світлиця, передача, виграш, саранча,
пугач, притча, сурмач, паяц, кряж, чесуча, посланець, вигязь,
круча, лівша, матрац, тираж, тисяча, пілотаж, горобець, шарж,
комар, абзац, шантаж, листоноша, жнець, муляр, календар,
фюзеляж, книгоноша, гуща, звір, гвардієць, бліндаж, чаша.
210
Вправа 10
Введіть у речення подані слова в різних відмінках однини.
Календар, командир, пілотаж, корабель, фюзеляж, пейзаж,
буря, хмара, простір, радіопередача, екіпаж, стюардеса, грім,
сторожа.
Вправа 11
Розбийте іменники на три групи — тверду, м’яку і мішану; поставте їх в
родовому, давальному та орудному відмінках однини і поясніть правопис
закінчень.
Командир, кобзар, шахтар, скляр, звір, майстер, характер,
сухар, газетяр, друкар, диктор, Ігор, Віктор, Лазар, Назар,
гончар, муляр, комар, календар, бондар, бетоняр, ювіляр, маляр,
проводир, володар, господар, шофер, директор, перукар, столяр,
санітар, лікар, зброяр, пухир, кухар, долар, хабар, різьбяр,
гектар, аптекар, лицар, касир, пустир, стовбур, комбайнер,
футляр, хутір, пісняр.
Вправа 12
Поставте іменники в родовому відмінку множини. Складіть речення,
використавши в них виділені іменники в різних відмінках. Поясніть правопис
закінчень.
Зобов’язання, зусилля, змагання, обличчя, досягнення,
здійснення, узбережжя, завдання, озброєння, введення, узбіччя,
відставання, управління, відділення, враження, рішення,
приміщення, угіддя, знущання.
Вправа 13
Поставте іменники в родовому та орудному відмінках однини, визначте їх рід,
відміну і поясніть правопис закінчень.
Можливість, біль, Умань, Керч, продуктивність, зустріч,
подорож, харч, гордість, відсутність, пам’ять, ефективність,
галузь, якість, далечінь, творчість, сіль, жовч, сучасність,
молодь, пристрасть, любов, занедбаність, тюль, вісь, постать,
стаття, ніч, нехворощ, степ.
Вправа 14
Складіть речення, використавши подані іменники в різних відмінках і числах.
Визначте відміну іменників.
Курча (курчатко), дівча (дівчатко), кошеня, цуценя, теля
(телятко), лоша, порося, каченя, індича, гусеня, дитя.
Вправа 15
Перекладіть з російської мови на українську. Утворіть, де можливо, множину і
провідміняйте подані іменники в однині та множині, порівнявши закінчення.
211
Имя, племя, семя, вьімя, пла.мя, знамя, стрсмя, темя, бремя.

Вправа 16
Розкрийте дужки і поставте іменники в потрібному відмінку. Поясніть
правопис відмінкових закінчень.
І
До (монумент) веде широка алея. Не померкне слава
(подвиги), здійснених біля стін (Київ). Ворог втратив тут понад
100 тисяч (солдати), (офіцери). У (Київ) встановлено 105
(пам’ятники) і пам’ятних (знаки) воїнам і полководцям, що
полягли на полі (бій), у тому числі 20 (пам’ятники) і пам’ятних
(знаки), присвячених обороні (Київ) в 1941 році, загиблим
(підпільники, партизани), жертвам (фашизм). У Нових
Петрівцях відкрито пам’ятник-музей воїнам Першою
Українського (фронт) (з газ.).
II
Взяли ми, вклонились і поїхали усі четверо (різні шляхи).
Довго бився я по (пущі та бездоріжжя), аж поки прибивсь до
одного (хутір). Ліс навкруги густий такий, що тільки (небо та
земля) видко, а хатинка стоїть одним одна і набік уже
похилилась і в землю вросла, а солома на їй уся од (мох) та од
(бур’ян) аж зазеленіла. Ні (дорога), ні (стежка) до тії хатки
нема; тільки повз самий причілок тече невеличкий рівчак.
Думаю собі: видно ж, тут нема пікою. Коли дивлюсь, аж у
(піддашшя) за (хата) сидить дід, сивий-сивий. Брови йому
понависали аж на очі, а борода до (пояс). Сидить і сіруже
(струг) держално на ратище, а біля його під (повітка) стоїть з
десяток (рато- вища) зовсім ютових (77. Кул.).
Суфікси іменників
У суфіксах іменників написання голосних реіулюсться

такими правилами.
■ Пишеться и:
а) у суфіксі -ив(о), який надає слову значення збірності
понять, що означають матеріал чи продукт праці: вариво,
212
печиво, добриво, морозиво, паливо, прядиво, мереживо, меливо, але

марево;
б) у суфіксі -ин(а)\ долина, яловичина, далечина, дівчина,
хмарина;
в) у суфіксах -ич, -ичок: дідич, керманич, возичок, вогничок,
коничок;
г) у суфіксі -ичк(а), що походить від -иц(я): горличка,
вуличка (вулиця).
0 У суфіксах -ечк(а), -єчк(а), -ечк(о), -єчк(о), -ечок, -ЄЧ0/Є
пишеться літера е(є) — переважно після м’яких приголосних чи
шиплячих: діжечка, баєчка, Олечка, словечко, яєчко, вершечок,
краєчок. У суфіксах -очк, -очок пишеться літера о — після
твердих приголосних: куточок, стрілочка, рядочок, хатиночка.
У суфіксах -еньк-оньк- пишеться літера е, якщо перед
суфіксом генетично м’який приголосний чи шиплячий:
доленька, душенька, серденько; пишеться літера о після твердого
приголосного: думонька, голубонька, але: лебедонько, хоч —
лебідь.
н У суфіксах -ик, -ник, -івник, -чик у словах українського
походження завади пишеться и: братик, двірник, трудівник,
хлопчик; у словах іншомовного походження перед -к пишеться
и, і, ї відповідно до правила дев’ятки: історик, хімік, прозаїк.
В іншомовних суфіксах -ир, -ист, -изм також пишеться и
після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (дев’ятка): командир, пейзажист,
романтизм; після інших приголосних — і: гарнір, піаніст,
реалізм; після голосних — ї: конвоїр, егоїст, героїзм.
я У чоловічих іменах по батькові завжди вживається суфікс
-ович: Петрович, Сергійович, Васильович; у жіночих іменах по
батькові вживається суфікс -івн(а), від імен на -й ївн(а):
Петрівна, Василівна, Сергіївна.
На місці крапок поставте пропущені літери е, є, и і поясніть правопис
суфіксів.
Велич...на, печ.-.во, всяч...на, город...на, намист...чко,
струж...чка, бат...чко, подуш...чка, множ...на, пташ...чка,
копі...чка, юш...чка, пал...чка, серед...на, книж...чка, галяв...на,
сит...чко, буз...на, стеж...чка, мереж...во,
213
вікон...чко, вул...чка, дощ...чка, запад...на, петруш...чка,

пал...во, дяд...чко, пряд...во, лож...чка, тіст...чко, вар...во,
блюд...чко, котуш...чка, міс...во, свіж...на, кач...чка.
Вправа 18
Напишіть твір на тему «Осінь», використавши слова з суфіксами -ив-,
-ин-, -ичк-, -ечк-.
•£> Вправа 19
Спишіть речення, вставте пропущені літери, поясніть правила їх
вживання.
1. Талант — це вогн...ще свободи (М. Руд.). 2. Ліхта- р...ки
нехай замерехтять (Л. Кост.). А рай земний —лише солодке
мар...во на берегах молочної ріки. 3. Постелються доріжки
рушн...чками (М. Под.). 4. Всю душу з’їв цей шлак лілово-сірий,
це гілет...во заламаних доріг {В. Стус). 5. На хвил...чку лише на
ній (воді) ти вчиниш слід.., (Б. Леп.). 6. І невідкличні прагн...ння
твої — як сонце у холодній високості (О. Ольж.). 7. Ми були
молодими учора, а тепер, як туман, сив...на. 8. Не тужу, що
дол...нь- ка забула {В. Олеф.). 9. Ой у полі кринич...нька, там
холодна водич...нька {нар. п.). 10. Тут дзвенить обітн...цею
колос (Є. Мал.). 11. Моє містечко таємниче в хлоп’ячих
СПОМ...НІВ заслоні (Б.-І. Ант.). 12. Ясна, дзвінка закінченість
сонета. 13. Могутніх ферм мереж...во прозоре. Для нас на
двор...щі багаття тліє (М. Зер.). 14. Люблю слова ще
повнодзвонні, як мед, пахучі та п’янкі, слова, що в глиб...ні
бездонній пролежали глухі віки (М. Драй- Хм.). 15. Там, на
галяв...ні, темна фіалка (В. Свідз.). 16. Ущухло вогн...ще, злягло
(А. Мал.). Всі шляхи і стеж...чки між садами вишитою долею
йдуть до мами.
7. Сільський учит...ль — син свого народу — своє життя
народу й присвятив (В. Олеф.).
Вправа 20
Вже багато днів стояла спека, а дощу не було. Навіть у лісі,
у темній гущавині, дихалось важко. Тільки навісні комарі
нахабно дзижчали й кусалися мов несамовиті.
— Не буде дощу, то все повигоряє, — бідкався дід Улян-,
дістаючи з кишені домашнє куриво. — І хліб не вродить, і
городини не буде.
Все чекало дощу, притихло від спеки, завмерло від
передгрозового напруження. В полі мерехтіло марево. В лісі не
росли гриби, вони теж чекали дощу. Мілка річечка
214
давно пересохла, а глибока зробилась вузенькою і мілкою.

Прив’яли навіть бур’яни.
Аж ось надвечір насунула кудлата чорна хмарища, ударили
блискавки, грюконув грім й полило таке, що доки Федь добіг до
хата — змок як хлюїц, земля перетворилась па місиво, намокло
нічим не прикрите паливо, а вся городина стояла у воді,
піднявши вгору свої голівки та вершечки. Всю ніч ревів
вітрище, блискало, лило й ревло сердитим буряним голосом.
Ліс стугонів, а сосна із щоглою гойдалася, мов тонка бадилина.
Вранці сонечко встало вмите, веселе, і тато відразу завів
свого мотоцикла й поїхав вузенькою вуличкою дивитись — чи
не пошкодила буря у лісі чого. Мама пішла на город, де росяно
блищало зело: огіркове огудиння, мереживо моркви, купа
прив’ялого бурячиння, стрілочки цибулі, горох. Мама почала
підсипати добриво під кущики смородини.
Малий Федько, зачинивши віконечко, вийшов з хати, взяв
невеличкий кошичок і подався до лісу. Мокра ліщина раз у раз
висипала на Федя по цілому відру рясних краплин з гілля, але
то не страшно: сонечко блисне, сорочечка висохне, і від
водички не залишиться й сліду... Ага! Перший боровичок! Федь
присів навпочіпки, узяв першого боровичка і пішов далі шукати
гриби та роздивлятись всяку всячину, якої доволі було в лісовій
іущави- ні. Його радо зустрів дуб-велетень, зачіпали ожинові
зарості, вітали цвірінькуни-горобенята, що сиділи зграйкою
високо на ясені і, як завжди, брала в полон незбагненна
чарівність правічного лісу (за Л. Письм.).
ПРАВОПИС
ПРИКМЕТНИКІВ
Закінчення прикметників
о Прикметники чоловічого роду м’якої групи в називному

відмінку однини та всі прикметники жіночого роду у
давальному й місцевому відмінках однини мають
215
Правопис прикметників
закінчення -ій (-їй): пізній вечір, добрій людині, на лісовій

галявині. Прикметники чоловічого роду твердої групи в
називному відмінку однини закінчуються на -ий: зелений явір,
колючий дріт, широкий простір.
в Прикметники дієслівного походження з основою на
шиплячий у називному відмінку множини закінчуються на -і,
на відміну від дієприслівників з основою на -и: діючі пристрої
— діючи на відстані.
и Прикметники з основою на шиплячий в орудному
відмінку однини жіночого роду завжди закінчуються на -ою, на
відміну від іменників з основою на шиплячий, які в орудному
відмінку однини мають закінчення -ею: найбільшою удачею,
колючою пущею.
в Прикметники чоловічого й середнього роду в місцевому
відмінку однини можуть мати паралельні закінчення -ому, -ім:
на гарячому — на гарячім. Закінчення -їм місцевого відмінка
однини не слід плутати із закінченням -им орудного відмінка
однини цих же самих прикметників: широким полем — на
широкім полі. Це стосується лише прикметників твердої групи.
У прикметників м’якої групи закінчення збігаються: майбутнім
святом — на майбутнім святі.
На місці крапок поставте пропущені літери и чи #. Складіть речення,
використовуючи подані словосполучення.
На найбільш...й чорноморський нафтобазі, найбіль- ш...й
чорноморський корабель, з нафгов...м родовищем, на пафтов...м
родовищі,,у тропічн...й країні, тропічн...й клімат, у тепліш...й і
вологіш...й частині країни, тепліш...м
і вологіш...м повітрям, тепліш...й і ВОЛОГІШ...Й клімат, у
буденн...м одязі, буденн...м життям, у порожн...й сумці,
порожній чемодан, мальовничіш... краєвиди, мальовничіш...м
краєвидом, у мальовничіш...м місті, мальовничі- ш...х
краєвидів.
Вправа 22
Випишіть словосполучення у такій послідовності: у називному відмінку однини
чоловічого роду, потім — у давальному й місцевому відмінках однини жіночого
роду, за ними — в родовому множини, в орудному однини чоловічого й
середнього роду й нарешті в місцевому відмінку однини цих же родів.
Дівоч...й голос, дівоч...й красі, у дівоч...м голосі, діво-
ч...м голосом, по віти... м досягненням, новіти..х досяг
216
нень, дівоч...х голосів, гаряч...ш...м днем, гаряч...м залізом,

гаряч...ш..х днів, у лисяч...й норі, лисяч...й слід, палаюч...й
промінь, у палаюч...м промені, на коліоч...й гілці,
КОЛЮЧ...Ш...Х шипів, КОЛЮЧ...Ш...М поглядом, на
висок...й ноті, висок...м парканом, на висок...м паркані,
висок...й будинок, плакуч...й вербі, плакуч...х верб, пла- куч...
верби.
Вправа 23
Складіть речення з поданими словами, визначте, до якої частини мови
ці слова належать.
Ведучи, ведучі; голублячи, голублячі, голублячий; палаючи,
палаючі, палаючий; колючи, колючий, колючі; сяючі, сяючи;
пахнучи, пахучі; ревучи, ревучий, ревучі; лежачи, лежачий,
лежачі; дрімаючи, дрімучі; шипучий; сипучі; згасаючи,
згасаючий, згасаючі.
Вправа 24
Поставте на місці крапок пропущені літери — и чи #.
Ідуч... додому, квітуч... лук..., невмирущ...й ПОДВИГ,
викликаюч... на змагання, робоч...й день, робоч...й хвилині,
регулююч... вуличний рух, летюч... піски, летю-
4.. .й голландець, гусяч... лапки, минаюч... село, доруч... це
мені, робоч... рук..., пахуч... ноч..., у творч...й напрузі, у
творч...й колектив, ОВЄЧ...Й жир, В ОВЄЧ...Й шкурі, б’юч... в
барабан, вузькоплеч...й юнак, уміюч... танцювати, болю-
4.. . рани, знаюч... життя, квітуч...х нив, пахуч...ми тра-
вами, у пахуч...й траві, творч...й атмосфері, творч...х
здібностей, вовч...й апетит.
Вправа 25
Провідміняйте в однині і множині прикметник білолиций. Поясніть
особливості його правопису.
Перекладіть з російської мови на українську. Поясніть правопис
відмінкових закінчень.
Могучий, дикорастущий, волчий, кроличий, лисий, заячий,
черепаший, медвежий, аистовнй, коровий, бат- рачий, мужичий,
бьгчий, воловий, куриннй, вороний, иетушиньїй, воробьиннй,
мьішиньїй, лягушачий, певучий, цветуїций, трудящийся,
свиной, беличий, лошадиньїй, обезьяний.
217
Спишіть текст. Вставте замість крапок пропущені літери.
1. Край прогнутого вечорового неба, врізаюч...сь у зоряну
імлу, і досі трудиться старий нагорблен...й вітряк (М. Ст.). 2.
«Я, діду, ненавиджу фашизм усією душ...ю» (О. Довж.). 3.
Стояч... збоку в ніш..., Сагайда пропускав роту (О. Гонч.). 4.
Вноч... рога окопувалась уже на нов...й вогнев...й позиції. З
настанням ноч... ринули до висоти підводи, навантажен...
боєприпасами (О. Гонч.). 5. Після
бо... на набережн...й мінометники, залетівш... в приміщення
Парламент..., зіткнулися біля вход... з Ференц...м (О. Гонч.). 6. В
небі, чист.-.м і прозор...м, сонце сяє (М. Рил.).
Вставте в закінчення прикметників голосні и чи і. Визначте м’яку і
тверду групи прикметників, розбивши їх на дві колонки.
Каламугн...й, дорожн...й, порочн...й, трикугн...й, житії...й,
пересічи...й, природи...й, СЄМИЛІТН...Й, народи...й, завтрашн...й,
перелітн...й, нинішн...й, базарн...й, звороти...й, вечірн...й,
людн...й, давн...й, газети...й, дивн...й, кутн...й, надприродн...й,
суспільн...й, дружи...й, колиш-
Н...Й, сьогодиішн...й, полуденн...й, МІДН...Й, будн...й, верхн...й,
СОНЯЧН...Й, мужн...й, сердечн...й, лужн...й, самоти...й, весільн...й,
обідн...й, самітн...й, пізн...й, учо- раши...й, належн...й,
середи...й, наступи...й, нижн...й, холоди... й, білолиц...й,
вранішн...й, величн...й, великодн...й, автодорожн...й, МОЛОЧН...Й,
тутешн...й, місячн...й, порожній, культури...й, сусіди...й,
могутн...й, ПШЄНИЧН...Й, майбутн...й, ближн...й, солідн...й,
справжн...й, прийдеш- н...й, художн...й, домашн...й, зовнішн...й,
порожн...й, то- ТОЖН...Й, бідолашн...й, заможн...й, продажн...й,
книжн...й,
ОСВІТН...Й.
Суфікси прикметників
■ ---------------------- У присвійних прикметниках після

приголосних, крім й, пишеться суфікс -ин: мамин, Галин,
сестрин, тітчин, орлиний, горобиний, вельможин; після літери й,
апострофа і голосних - їн: зміїний, Софіїн, Майїн.
218
■ Написання суфіксів -ичн(ий), -ічн(ий), -їчн(ий) роз-

різняється за таким правилом: після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р
уживається суфікс -ичн(ий): класичний, діагностичний,
медичний; після інших приголосних — -ічн(ий): педагогічний,
академічний; після голосних --------------------- їчн(ий): архаїчний,
героїчний. Якщо ж прикметники утворилися від іменників з
суфіксом -иц(я), вживається лише суфікс -ичн(ий): рушниця —
рушничний, вулиця — вуличний.
в Слід розрізняти написання суфіксів -ов-, -ев-, -єв-, -ів-, -Ге-.
Після м’яких та шиплячих приголосних твірної основи
вживається суфікс -ев- (-єв-), а після твердих (крім шиплячих)
--------------------- ов-, якщо наголос падає на основу: алюмі-
нієвий, плюшевий, сланцевий, але: кварцовий, калиновий,
ланцюговий. Якщо наголос падає на закінчення, вживається
суфікс -ов-\ дощовий, польовий, грозовий; у присвійних
прикметниках суфікси -ов-, -ев-, (-єв-) чергуються (відповідно до
роду) з -ів- (-їв-): Іванова — Іванів, Василева — Василів,
учителева — учителів, майстрова — майстрів, Гордійова —
Гордіїв.
и У прикметниках дієслівного походження з наголошеними
суфіксами -енн-, -анн- пишеться нн: невблаганний, нездійсненний,
нездоланний, нескінченний (але жаданий).
■ У прикметниках та дієприкметниках з ненаголо-
шеними суфіксами -ан- (-ян-), -ин-, -їн-, -єн-, -н- пишеться
завжди одна літера н: шкіряний, піщаний, солом ’яний,
горобиний, солов 7ний, скошений, зроблений, здвоєний, виданий. Не
подвоюється літера н і в суфіксах -он-, -ован-: солоний,
завойований, організований1.
Вправа 28
На місці крапок поставте е(є) чи о(ьо), йо й поясніть правопис суфіксів.
Оранж...вий, вермішел...вий, кизил...вий, коричн...вий,
замш...вий, марганц...вий, марш...вий, груш...вий, вогн...вий,
деш...вий, ситц.-.вий, гутаперч...вий, черепах...вий, свинц...вий,
вол...вий, перц...вий, чесуч...вий, песц...вий, алич...вий,
парч...вий, раді...вий, бо...вий, квітн...вий, емал...вий, овоч...вий,
шагрен...вий, пул...вий, плеч...вий, ясен., вий, промен...вий,
ключ...вий, га...вий.
1
Див тему «Правопис подвоєних приголосних» С 143
219
Утворіть прикметники та дієприкметники від поданих частин мови.
Поясніть їх правопис.
Стіна, срібло, туман, рано, пізно, зелень, осінь, диво, весна,
година, буква, глина, тварина, юнь, вікно, давно, реформа, тьма,
крига, кінь, камінь, вік, коліно, нужда, надія, знесилити,
знешкодити, присвятити, розкласти, розграфити.
•» Вправа ЗО
За допомогою префіксів і суфіксів утворіть прикметники й дієприкметники,
поясніть їх правопис.
Без- (ім’я, зоря, сон, зброя, дно, захист, підстава, талан).
Роз- (нести, сииати, сідлати, чистити, грати, брати, бомбити,
в’язати, дати, лущити, садити, стелити). Під- (топтати, жарити,
креслите, купити, мовити, гнати, сікти). Від- (вернути, в’язати,
значити, ломити, гнуги, дати, правити, редагувати). Об-
(валити, вирити, городити, ділити, клеїти, красти, лицювати,
нести, сіяти, числити, юшити, бити, мостити, морозити).
Запишіть слова у дві колонки залежно від -/<- чи чиї- у кожному слові.
Поясніть правила правопису їх.
Нагромаджсн...ий, дарован...й, погашен...ий, виїжд-
жен...ий, заслужен.. .ий, незбагнен...ий, незбагнен...ий,
скопійован...ий, збудоваи...ий, сформульован...ий, нездоланний,
нездолан...ий, П Є О Ц І Н Є И . . . И Й , неоцінен...ий, невблаганний,
несказап...ий, несказан...ий, нескінчен...ий, нескінчен...ий,
сюіян...й, дан...й, дерев’ян...й, натх- ІІЄН...ИЙ, організован...ий,
иезрівнян...ий, олов’яп...ий, віддай... ий, розиродан...ий,
згуртован...ий, гречан...ий, паиисан...ий, лебедин...ий,
возз’єднан...ий, роззбро- ЄН...ИЙ, безсон...ий, беззахисн...ий,
зібран...ий, жадай...ий, старап...ий, вихован...ий.
Вправа 32
Використовуючи будь-які слова із попередньої вправи, напишіть
невеликий твір-фантазію: «Несказане лишилось несказанним»
(У/.Кост.).
220
ПРАВОПИС
СКЛАДНИХ СЛІВ
Загальні правила правопису складних слів
В основу написання складних слів разом і відповідних їм

словосполучень окремо покладено так званий диферен- ційний,
або змістовий, принцип. За цим принципом залежно від
значення гой самий звуковий комплекс може писатися разом як
складне слово або окремо як словосполучення (напр.: проте і
про те). Проміжне місце між написанням разом і окремо займає
правопис слів через дефіс. Дефіс уживається тоді, коли окремі
компоненти втрачають свою самостійність і виражають одне
поняття, але ще не злилися в одне слово: людино-день, синьо-
білий.
Правила написання мовних одиниць разом, окремо і через
дефіс ґрунтуються на семантиці, на способах творення різних
частин мови та їх морфологічній будові. Тому правопис
складних слів і відповідних їм словосполучень подається за
окремими частинами мови.
Спільними для слів будь-якої частини мови можуть бути
лише декілька найбільш загальних правил, а саме:
в Складні слова утворюються за допомогою сполучних
голосних о, е, є чи без них. О пишеться після основи, що
закінчується на твердий приголосний або шиплячий (ісвітогляд,
чорногуз, пішохідний), та після основи прикметника м’якої групи
(середньовіччя, давньоруський), але: овочесховище, очевидний,
кожум 'яка, Кожедуб. Е пишеться після основи іменника, що
закінчується на м’який не подовжений приголосний: землемір,
працездатний, зорепад, але: свинопас, костоправ, коногон. Є
пишеться, якщо основа першої частини закінчується на й або на
подовжений м’який приголосний: краєзнавство, життєдайний,
боєприпаси.
в Складні слова пишуться р а з о м а б о ч е р е з
дефіс.
Р а з о м пишуться:
и Склад носко рочені слова й похідні від них: Нацбанк,
райрада, профспілковий. У тому числі складноскорочені
221
Правопис складних слів
слова, першою частиною яких є морфеми: авіа-, авто- агробіо-,

веловодо-, гео-, екстра300-, лже-, макро мікро-, псгвдо-, теле-,
турбо-, астропалео-, нео-.
и Складні слова, першою частиною яких є числівник:
трикутник, п ’ятимісячний, дев ’яностолітній, тисячоліття,
шістдесятиріччя, двадцятичотирьохповер- ховий, першооснова,
але: 100-ліття, 80-річний.
Ч е р е з д е ф і с пишуться:
кз Повторення того самого слова: ходив-ходив, білий- білий,
тихо-тихо, дзень-дзень; чи слів з тим самим коренем, але з
різними афіксальними морфемами: з діда- прадіда, великий-
превеликий, чужаниця -чужина, давним- давно, сила-силенна.
■ Поєднання синонімічних чи антонімічних слів: часто-
густо, зроду-віку, говорили-балакали; більш-менш, видимо-
невидимо, постачально-збутовий, купівля-продаж.
■ Поєднання слів, що передають одне поняття: батько-
мати, хліб-сіль, щастя-доля, життя-буття.
н Поєднання слів, що означають приблизність: день- два,
година-друга, не сьогодні-завтра, п’ять-шість.
Складні іменники
Складні іменники пишуться р а з о м або через д е ф і с .

■ Складні іменники, утворені з двох основ за допомогою
сполучних голосних о, е, є: лісостеп, водограй, чорнозем,
землетрус, дощомір, життєпис, боєготовність.
■ Складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі
та іменника: горицвіт, Продайвода, держидерево, перекотиполе,
Затуливітер.
ш Складні І М Є Н Н И Ю І , утворені за допомогою частин пів-,
напів-, полу- та іменника: піваркуша, півдині, пів'яблука, піввідра,
півкуля, півострів, напівсон, полумисок, але пів-Києва, пів-Азії
(власні назви).
222
в Іменники, що означають спеціальність, професію: лікар-
кардіолог, хімік -органік, палеонтолог-стратиграф, інженер -
конструктор.
в Іменники, що означають державні посади, вчені, наукові,
військові звання тощо: прем'єр-міністр, генерал- губернатор,
приват-доцент, контр-адмірал, унтер-офіцер.
в Іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-,
максі-, міді-, міні-, обер-\ віце-прем 'єр, екс- президент, міні-
спідниця.
в Словосполучення, що означають переважно назви рослин:
євшан-зілля, мати-й-мачуха, розрив-трава, брат- і-сестра.
в Словосполучення, в яких перше слово є носієм певної
прикмета (ознаки, особливості) того, що названо другим
словом: буй-тур, жар-птиця, свят-вечір, дизель- мотор, стоп-
кран.
в Іменники, що означають складні одиниці виміру: тонно-
кілометр, кіловат-година, людино-день, але: трудодень.
В Складні прізвища та географічні назви: Нечуй-Ле- вицький,
Корсунь-Шевченківський. Коли ж до складу таких топонімів
входять компоненти ново-, старо-, верхньо-, нижньо-, мало-,
велико-, то вони пишуться разом: Ново- біличі,
Старокостянтинів, Нижньо гірське, Маломиколаївка.
в Прикладки, що стоять у постпозиції до означуваного
слова і співвідносні з прикметником: дівчина-красуня (дівчина
красива), завод-велетень, хлопець-богатир. Якщо ж така
прикладка стоїть у препозиції, дефіс не ставиться: красуня
дівчина (красива дівчина), велетень завод.
в Прикладки, що виражають родову назву: Дніпро-ріка
буркун-трава, Ведмідь-гора. Якщо ж у ролі прикладки виступає
видова назва, дефіс не ставитеся: ріка Дніпро, трава буркун, гора
Ведмідь.
в Прикладки, що входять до складу термінів: жук- короїд,
льон-довгунець, рак-самітник, заєць-русак, орлан- білохвіст.
В інших випадках прикладки иишугься через дефіс
незалежно від місця: дівчина-доярка, доярка-дівчина, ху
223
дожник -пейзажист, пейзажист-художник, хлопець-фран- цуз,

француз-хпопець, учитель-хімік, хімік-учитель.
Складні слова напишіть разом або через дефіс і поясніть їх правопис.
Випишіть слова в окремі колонки відповідно до правил.
Мікро/міліметр, націонал/соціаліст, лісо/смуга, люди-
но/година, інженер/механік, лісо/степ, літак/снаряд, пів/години,
пасажиро/кілометр, крути/голова, нечуй/ вітер, мало/літражка,
бджоло/знавство, багато/тиражка, радіо/фізик, альфа/промені,
водо/грай, Мало/катери- нівка, агро/ґрунто/знавство,
Ново/українка, буряко/ком- байн, водо/масло/заправник,
барометр/анероїд, авіа/мо- торо/будування, блок/апарат,
Велико/бриганія, земле/ впорядкування, життя/буття,
Ново/волинськ, жокей/ клуб, жень/шень, житло/кооперація,
земле/трус, пів/ озера, пів/лимона, зерно/елеватор, стоп/кран,
жирно/ молочність, фото/монтаж, восьми/класник, динамо/
машина, динамо/метр, жук/носоріг, пів/Африки, залізо/ бетон,
пів/листа, Південно/сахалінськ, льон/довгунець, полу/станок,
напів/фабрикат, 50/річчл, сто/шістдесяти/ річчя,
Старо/михайлівка, Сов’як/Круковський, Туган/Ба- рановський,
Тугар/Вовк, щастя/доля, Білгород/Дністров- ський,
жук/плавунець, Переяслав/Хмельницький, Бесту- жев/Рюмін,
Дольд/Михайлик, Нетуди/Хата, Новоград/ Волинський,
пів/Ялти, пів/острів, екс/прем’єр, євшан/ зілля, полин/трава,
дід/хлібороб.
Вправа 34
Запишіть в одну колонку речення, в яких складні слова пишуться разом,
в іншу — через дефіс. Поясніть правопис складних слів.
1. Михайлик, невмирущий дух народу, заніс до храму
київський завіт: Ворота Золоті із Цар/городу/. 2. Володимир,
князь/сонце/ у пурпурі, за ним Роман, Данило, Мономах ... ідуть
... (В. Пач.). 3. Життя — це дві противні сили, що між собою в
бій вступили; одна з них — велетень/гнобитель/, а друга —
геній/визволитель/. 4. І хто поезію/царицю/ посміє кинуть у
в’язницю? (М Вор.). 5. І марили айстри в розкішнім пів/сні/. 6.
Степи/брати/ і мати/Січ/ — свідки життя, краси і сили. 7.
Зроблю я з себе старця/каліку/ (О. Ол.). 8. Земля —до ніг
пів/пуда/ налипає (Л Кост.). 9. За всі віки безхліб’ям не загнала
нікого в землю Україна/Русь/. 10. Моя душа/небога/ йде через
дріт колючий на прорив. 11. Це ж пів/століття/ в
224
пам’яті жило. 12. А непідкупний вірш/недрема/ мовчить, води

набравши в рот (М. Руд.). 13. Йому не дістатися зелен/води/. 14.
Так ломи/камінь/квітку/ я відкрив.
15. Безчубенко/явір/ — нікому не любий. 16. Його не беруть
яворенки у сотаю супроти нещадного вітру/меча/ (М. Под.). 17. Чи
ти чуєш, нечуй/вітре/, ти, що коливаєшся... 18. Встала між нами
розрив/трава/. Там гори/цвітом/ розгоряється. 19. Мечі з піхов
добували, князівну/полонянку/ із чарів визволяли (В. Свідз.). 20. Ви
вже давно ступили за поріг житія земного, лірники/пів/ боги/ (М
Зер.).
Складні прикметники
Складні прикметники пишуться р а з о м або через д е ф і с .

■ Складні прикметники, утворені від складних іменників, які
пишуться разом: водопровідний, лісостеповий, чорноземний,
кулеметний, краєзнавчий.
■ Складні прикметники, утворені від сшггаксично залежного
словосполучення (підрядний зв’язок між словами), а саме:
а) від іменника та узгоджуваного з ним прикметника:
сільськогосподарський, білокорий, народнопоетичний (народна
поезія);
б) від іменника та дієслова: машинобудівний, електро-
зварювальний;
в) від сполучення прислівника і прикметником чи
дієприкметником: далекоглядний, високоавторитетний,
вищезазначений, нижчепідписаний, але: трохи вище згаданий (бо
є пояснювальне слово). Крім того, пишуться окремо
словосполучення: суспільно необхідний, суспільно корисний, прямо
протилежний і т. п., коли ирислівник логічно наголошується і
виступає членом речення, напр.: Він висловив діаметрально
протилежну думку.
■ Складні прикметники, утворені з кількох прикметників —
неоднорідних означень, які вважаються термі
225
нами: складносурядне речення, новогрецька мова, давньо-

верхньонімецький діалект; а також — глухонімий.
в Складні прикметники, утворені від складних іменників, які
пишуться через дефіс: генерал-губернаторський, екс-чемпіонський,
дизель-моторний.
в Складні прикметники, частини яких з’єднані між собою
сурядним зв’язком (між ними можна вставити сполучник і):
навчально-виховний (навчальний і виховний), науково -технічний,
державно -монополістичний, суспільно - політичний,
літературно-художній, народно-визвольний, аг- рарно-
сировинний, всесвітньо-історичний, але: всесвітньо відомий.
в Складні прикметники, перша основа яких закінчується на -
ико, -іко, -ово, -енно: історико-культурний, хіміко-біологічний,
військово-інженерний, воєнно-стратегічний, але:
військовозобов'язаний, військовополонений (бо утворені з
підрядних словосполучень: зобов'язаний до війська, полонений у
війську).
в Складні прикметники, компоненти яких означають: якість із
додатковим відтінком; поєднання кількох кольорів чи відтінків і
кольорів в одному предметі: кисло- солодкий, гіркувато-солоний,
жовто-блакитний, молочно - білий, темно-зелений, але
червоногарячий, жовтогарячий.
в Складні назви проміжних сторін світу (північно- східнийу
південно-західний) та географічні назви, у складі яких є ці ж
слова: Південно-Західна залізниця, Північно- Східне геологічне
управління, Північно-Західний фронт, але: західноукраїнські землі,
південноукраїнські степи, Північно- кримський канал,
Східноєвропейська рівнина — пишуться разом за загальним
правилом підрядної залежності словосполучень.
в Зверніть увагу на написання деяких географічних назв та
утворених від них прикметників: Пуща-Водице — пуща-водицький,
Віта-Поштова — віта-поштовий, Кам ’я- нець-Подільський —
кам'янець-подільський, Одеса-Товарна
— одеса-товарна, Івано-Франківськ — івано-франківський,
Михайло-Коцюбинське — михайло-коцюбинський, Ростов- на-
Дону — ростовський-на-Дону, Гуляйполе — гуляйпіль- ський, Біла
Церква — білоцерківський.
8 003
226
еф Вправа 35
Випишіть складні прикметники і відповідні їм словосполучення у три
колонки: у перії^ ті, що пишуться разом, у другу — через дефіс, у третю
— окремо.
1. Науково/технічний, вісімнадцяти/градусний, атом-

но/молекулярний, буряко/збиральний, суспільно/шкідливий,
вогняно/червоний, віце/адміральський, військово/ повітряний,
арматурно/зварювальний, зовнішньо/політичний,
культурно/освітній, лісо/захисний, оберне- по/пропорціональний,
індо/європейський, світло/за- хисний, яскраво/червоний,
різко/виявлений, темно/шоколадний, темно/шкірий,
торгово/кооперативний, ткацько/обробний, рожево/золотий,
суспільно/політичний, жовто/гарячий.
2. Всесвітньо/відомий, колісно/гусеничний, політично/зрілий,
загально/демократичний, золотаво/зелений,
вокально/інструментальний, експериментально/дослідний,
єдино/кровний, матеріально/технічний, суспільно/корисний,
всесвітньо/історичний, електро/ акустичний, електронно/ядерний,
англо/сакський, близько/споріднений, внутрішньо/політичний,
ветеринарно /зоотехнічний, зовні/спокійний, внутрікласовий,
водно/спортивний, вагоно/ремонтний, прямо/залежний,
вертикально/свердлильний, афро/азіатський,
виробничо/споживчий, північно/атлантичний, радіо/фізичний,
лампово/детекторний, спортивно/оздоровчий, критико/б
ібліографічний, вище /зазначе ний.
3. Масово/політичний, мовно/стилістичний, лужно/
кислотний, мало/досліджений, морально/побутовий,
зерно/очисний, старо/церковно/слов’янський, профе-
сійно/кваліфікаційний, м’ясо/рослинний, біло/сніжний,
яро/зелений, тепло/прийнятий, роздільно/пелюстковий,
соціально/культурний, сніжно/білий, широко/доступний,
м’ясо/консервний, ремонтно/будівельний, соціально/небезпечний,
водо/лікувальний, лічильно/обчислювальний, лісо/меліоративний,
вітро/енергетичний, високо/піднятий, свердлильно/шліфувальний,
логіко/граматичний, м’ясо/яєчний, овоче/консервний,
зерново/тваринницький, ясний/яснесенький, опукло/ ввігнутий.
Спишіть речення, розкривши дужки.
1. Виглядаю долю довго(ждану). 2. Ніч блукає, наче кінь
стри(ножений), по байраках, виярках, степах. Від-
227
ігусти мене, ясно(псльможиий): бачу Україну в тьмяних снах. 3.

Нею душу з’їв цей шлак лілово(сірий), це плетиво заламаних доріг.
4. Горить сосна —червоно(чорна) грива над лісом висип» (В.
Стус). 5. Перо, мій скальпелю во- гнсіший, Ти мій жорстокий
лихо(дій), Мій дикий поклик ціло(денпий), Перво(ивіт) мій.
перво(люб) мій! Нас розтинали дні ці карі До серцевини, до зорі,
Куди не дійдуть яничари В облудній слово(блудній) грі. Про-
менисто (легко) важні, горбаті дні, мозільні дні (/. Др.).
Вправа 36
Від поданих словосполучень утворіть, де можливо, складні іменники і
прикметники. Поясніть їх правопис.
Короткий час, вище зазначити, знати край, красно мовити,
подібний до купола, креповий сатин, кривавий і червоний, круті
гори, збирати зерно, культура і побут, лікувати кумисом, подібний
до крил, легко розчиняти, падає листя, лівий опортунізм,
лікувальний і профілактичний, насаджувати ліс, знавець
літератури, ломити камінь, дробити лід, заготівля льону, мало
вимагати, очистити льон, медичний і хірургічний, між ріками,
різати метал.
Знати мистецтво, мікроскопічний об’єкт, мілке дно, знати
мову, середні віки, знавець музею, очистити нафту, низькі хмари,
осінь і зима, охолоджувати повітря, очистити насіння, панчохи і
шкарпетки, людина високої кваліфікації, 75 літ, відомий на весь
світ, житловий кооператив, управління заводу, зовнішня політика,
видобувати золото, водити літаки, червоний і білий, молоти
борошно, висока якісп>, народна поезія, Європа і Азія, Південна
Осетія, Західний Сибір, південна Африка, південний Китай,
північний Казахстан.
Вправа 37
Від поданих власних іменників утворіть прикметники і поясніть їх
правопис.
Кривий Ріг, Кзил-Орда, Улан-Батор, Біла Церква, Нагірний
Карабах, Копет-Даг, Великі Луки, Гола Пристань, Коста-Ріка, Ла-
Манш, Нове Озеро, Південний Буг, Йошкар-Ола, Ростов-на-Дону,
Жовті Води, Сіхоте-Алінь, Волго-Дон, Верхня Хортиця, Кара-
Богаз-Гол, Нова Каховка, Пушкінські Гори, Слов’янськ-на-Кубані,
Стара Русса, Красний Яр, Широкий Яр, Кизил-Мажалик, Ясна
228
Поляна, Великий Бурлук, Золотий Потік, Івано-Франківськ,

Микільська Борщагівка, Красний Кут, Новий Буг, Південна Чехія,
Північна Земля.
Вправа 38
Розділіть слова на три групи відповідно до правил їх написання.
Високо/кваліфікований, вольт/ампер, вольт/метр,
адміністративно/управлінський, азото/добувний, броне/ бійний,
вище/зазначений, світло/бузковий, водо/газо/не- проникний,
взаємно/вигідний, взаємо/вигідний, безмежно/відданий,
азотно/водневий, повітряно/десантний, воєнно/стратегічний,
військово/зобов’язаний, акуратно/складений, гама/промені,
агітаційно/пропагандистський, навчально/оздоровчий,
безмежно/самовпевнений, нижче/згаданий, прямо/пропорційний,
всесвітньо/відомий.
Вправа 39
Утворіть складні слова від таких словосполучень (по десять прикладів):
а) прикметника та іменника (наприклад, червонобокий);
б) прислівника і прикметника (високоавторитетний);
в) прислівника і дієприкметника (нижчепідписаний);
г) прикметника і прикметника (темно-сірий, жовто-блакитний);
г) іменника та іменника (залізобетон, вестибюль-фойє).
Вправа 40
Складіть п’ять речень із складними прикметниками, що є термінами, і
п’ять з відповідними словосполученнями (наприклад: швидкодіючий і
швидко діючий).
Вправа 41
Підкресліть складні слова, поясніть їх правопис та спосіб утворення.
0 не дивуй, о не дивуй мені — моє
життя для мене не збагненне.
Воно й мені чуже — і не про мене
чужіти в чужаниці- чужині,
де я зацвів у потойбічні дні
1 щедро попускаю закрайсвіту свою
одлеглу душу, часом криту
у всесвіту великого на дні (В. Стус).
229
о* Вправа 42
СХІДНІ СЛОВ'ЯНИ
Слов’яни виникли з індоєвропейського населення Східної
Європи. Більшість учених додержується думки, що
прабатьківщина слов’ян охоплювала північні схили Карпат,
долину Вісли та басейн Прип’яті. Звідси вони стали розселятися в
усіх напрямках: на північному сході заглибилися в землі угро-фінів
до Оки та верхньої течії Волги; на заході їхні поселення сягали р.
Ельби у Північній Німеччині. Та найбільший потік колонізації
пішов на південь, на Балкани, куди слов’ян, наче потужний магніт,
притягували родючі землі, багаті міста й тепліший клімат. Якщо
порівнювати цей процес із міграцією кочовиків, то розселення
слов’ян являло собою повільний рух із праслов’янських земель, у
процесі якого зберігалися зв’язки з прабатьківщиною. Внаслідок
цього він охопив великі території. Цікавою рисою цієї експансії
був її мирний характер. За винятком окремих сутичок на кордонах
з Візантією слов’яни просувалися на нові землі головним чином як
колоністи, а не загарбники.
Згодом слов’яни налічували близько чотирнадцяти великих
племінних союзів. Найважливішими серед них були поляни, що
жили в Центральній Україні на берегах Дніпра. До інших
східнослов’янських племен України належали древляни — на
північному заході, сіверці — на північному сході, уличі й тиверці
— на півдні. У західній частині країни жили волиняни та дуліби.
Східнослов’янських поселень існувало багато, хоч за розмірами
вони були невеликими. Села будувалися за одну-дві милі одне від
одного і налічували від чотирьох до сімдесяти дерев’яних жител.
Кожна нова група поселень виростала на відстані ЗО—40 миль. У
центрі зводилися гради, тобто укріплені фортеці, що служили для
захисту, проведення племінних сходів і культових обрядів.
Східні слов’яни були знані як непохитні й загартовані ' воїни,
здатні витримувати мороз і спеку, споживати мінімум їжі.
Впертість і витривалість були їхніми найбільшими перевагами як у
війні, так і під час миру. У середині IX століття Наддніпрянщина в
господарському, культурному та політичному відношенні
залишалася тихою заводдю. Але через 150 років вона стала
серцеви
230
ною Київської Русі — могутнього політичного об’єднання, котре

швидко перетворювалося на одне з найбільш розвинених і
економічно процвітаючих суспільств тогочасної Європи (О.
Субт.).
ОСОБЛИВОСТІ
ВІДМІНЮВАННЯ
ТА ПРАВОПИСУ
ЧИСЛІВНИКІВ
Різноманітна будова числівників породжує різні системи

відмінкових закінчень.
н Подібно до прикметників відмінюються числівники один,
одна, одне (о-), усі порядкові числівники. Одна має паралельні
закінчення у родовому та орудному відмінках однини: однієї
(одної), однією (одною).
я Окремий тип відмінювання становлять числівники два, три,
чотири, кілька, багато та збірні (у збірних при відмінюванні
суфікс -ер(о) випадає): три, трьох, трьом; двоє, двох, двом;
четверо, чотирьох, чотирьом, чотирма; п ’ятеро, п ’ятьох і т. д.
я Числівники 5—20, ЗО, 50, 60, 70, 80, а також кільканадцять,
кількадесят у родовому, давальному і місцевому відмінках мають
закінчення -и, в орудному відмінку — -ма. вісім, восьми, вісьма
(вісьмома), на восьми. Вони можуть мати такі паралельні
закінчення в родовому, давальному та місцевому відмінках, як
збірні числівники: восьми — вісьмох, восьми — вісьмом, на восьми
— па вісьмох.
я У назвах десятків 50—80 при відмінюванні змінюється лише
друга частина (на відміну від російської мови, в якій ці числівники
відмінюються в обох складових частинах): шістдесят,
шістдесяти, шістдесятьма і т. д.
в У порядкових числівниках, утворених від назв десятків 50—
80, першою складовою частиною є основа н а з и в н о г о
відмінка, яка у всіх відмінкових формах залишається незмінною:
шістдесятий, шістдесятого, шістдесятим і т. д.
231
Особливості відмінювання та правопису числівників
и Числівники 40, 90, 100 в усіх відмінках, крім набивного і

знахідного, мають закінчення -а.
о у назвах сотень при відмінюванні змінюються обидві
частини: шестисот, шестистам, шістьмастами, на
шестистах.
о У дробових числівниках чисельник відмінюється як
відповідний кількісний числівник, а знаменник як порядковий: одна
п уята, однієї п ’ятої, одній п 'ятій, одну п ’яту, однією п ’ятою,
на одній п 'ятій.
ш У складених кількісних числівниках відмінюється кожне
слово: шістсот п'ятдесят чотири, шестисот п'ятдесяти
чотирьох, шестистам п'ятдесяти чотирьом, шістьмастами п
'ятдесятьма чотирма і т. д.
т У складених порядкових числівниках відмінюється лише
останнє слово: сімсот вісімдесят п'ятий, сімсот вісімдесят п
'ятого і т. д.
а У числівниках від 11-ти до 19-ти м’який знак пишеться
тільки у кінці слова: п'ятнадцять, сімнадцять, дев 'ятнадцять.
□ Назви десятків 50—80 та сотень 500—900 пишуться без
м’якого знака у середині слова: шістдесят, сімдесят, п'ятсот,
дев'ятсот.
в При творенні складних слів числівникові основи двох-,
трьох-, чотирьох- вживаються: коли друга частина слова
починається з голосного: двохатомний, трьохелементний,
чотирьохопорний; при творенні будь-яких порядкових
числівників: двохмільйонний, трьохтисячний, чотирьохсотий; у
складних прикметниках з декількома числівниковими основами:
двадцятичотирьохповерховий, сімде- сятитрьохрічний. Основа
дво-, три-, чотири- вживається, коли друге слово починається на
приголосний: двобічний, триденний, чотиригранний.
■ Кількісні числівники, які є першою частиною складних слів
(іменників, прикметників, прислівників), вживаються у формі
родового відмінка (п'ятиденка, шестилітній, семиразово), за
винятком числівників 90 і 100, що зберігають свою початкову
форму (століття, дев'яносторічний), та числівника тисяча, після
основи якого вживається сполучний голосний [о]: тисячоголосий,
двохтисячоліття.
232
в Складні числівники пишуться разом у будь-якому відмінку,

наприклад: сімсот — семисот — сьомастами, вісімдесятий —
вісімдесятого — вісімдесятому. Разом пишуться складні
порядкові числівники й схожі на них прикметники, останньою
частиною яких є компонент: -сотий, -тисячний, -мільйонний,
напр.: сорокасемитисяч- ний, двохсотий,
стодвадцятип’ятимільйонний, кількати- сячний,
багатомільйонний.
Складені числівники, кількісні і порядкові, пишуться окремо,
напр.: шістсот сімдесят дев'ять, шістсот сімдесят дев'ятий1.
Вправа 43
Запишіть цифри у словосполученнях словами.
1. Добратися до 60 кілометра. 2. За 7 замками. 3. Жонглювати
11 м’ячами. 4. У 90 питаннях із 100. 5. На 136 маршруті автобуса.
6. Запросити 25 студентів. 7. Вручити мандати 478 делегатам. 8.
Користуйтесь 9 джерелами.
Напишіть порядкові числівники словами.
425 000-й, 6 000-й, 136 000 000-й, 248-й, 50 000 000-й, 143-й,
2000-й, 364-й, 8 000 000-й, 190 000-й, 5 000-й, 450-й, 899-й, 900 000
000-й, 60-й, 290 000-й, 120 000-й, 70 000-й, 400-й, 651 000-й, 70-й,
147-кілометровий, 65- хвилинний, 783-метровий.
Утворіть складні прикметники, у яких перша частина — числівники.
25 кілограмів, 60 років, 157 днів, 345 кілометрів, 1 000 рук, 746
літрів, 7 тонн, 3 000 літ, 259 вулиць, 356 метрів, 22 вагони, 594
грами, 3 поверхи, 50 років, 125 літ, 736 тонн, 69 центнерів, 54
секунди, 72 доби, 67 хвилин, 365 гектарів, 21 поверх.
Запишіть цифри словами.
Територія України простягається із Заходу на Схід на 1316 км,
а з Півночі на Південь — на 893 км. На Півдні Україна омивається
Чорним морем, площа якого досягає 422 тис. км2, глибина —до
2210 м. Воно відоме більше як
1 Див. Загальні правила правопису складних слів. С. 220

233
Особливості відмінювання та правопису числівників
2000 видів морських організмів. Азовське море (теж Південь

України) має площу в 40 тис. км2 та глибину від 8 до 15 м.
Переважна частина території нашої держави (95 %) має
рівнинний характер, пересічна висота якої дорівнює 175 метрам
над рівнем моря, а найвища — 515 метрам (г. Берда на Хотинській
височині). На гірські області — Карпати Українські з найвищою
вершиною г. Говерлою, що досягає 2061 м, і Кримські гори —
припадає близько
5 % території держави. Територія України давно відома 43
нафтовими, 114 газовими і 46 нафтогазовими родовищами,
кількість яких збільшується.
В Україні налічують 73 тис. водотоків, з яких 131 — ріки
завдовжки понад 100 км кожна, та близько 20 тис. озер і лиманів, з
яких 7 тис. площею понад 0,1 км2. Річковий стік пересічно за рік
характеризується 83,5 км3 (без Дунаю), з них 47,3 км3 припадає на
місцевий стік.
На території України виділяють понад 1200 грунтових видів,
маємо також багату флору і фауну. У складі природної флори —
близько 30 тис. видів вищих і нижчих рослин та понад 44 800 видів
тварин (ураховуючи акваторії Чорного і Азовського морів). Є
національним багатством і потребують охорони понад 5320
територій та об’єктів загальною площею більше 1 млн. га, у тому
числі 12 заповідників, 4 заповідно-мисливські господарства, 2 при-
родні національні парки, 221 заказник і 123 пам’ятки природи
(єни,, словник).
Провідміняйте числівники обоє, семеро, багато, 861, 13, 367-ий, 1074,
23-ій, обидва, кільканадцять, півтора, 1/3, 25/7, нуль, 53/10, 86, 485,
689, 598, 756-ий.
Вправа 48
Запишіть речення, поставивши числівник у потрібному відмінку.
1. Чи може людина говорити 20—25 мовами? А 40? Історія
зафіксувала: людина може оволодіти 26, 27, 28 мовами (є такі
приклади) чи вільно розмовляти 19 і знати Ще близько 12 мов, а
працювати, користуючись словниками, з 54 мовами.
2. Найдовше слово, що вживалось у комедії Аристофа- на,
складалось із 182 букв, а складне слово — із 195 знаків, що може
бути транслітероване 428 буквами латинського алфавіту, було
написане на санскриті.
234
3. Англійська мова має близько 490 тисяч слів, з них біля 300
тисяч технічних термінів, а звичайний мовець, то говорить
англійською мовою, вживає понад 60 тисяч слів. Словниковий
.запас Міжнародного філософського товариства складається в
середньому із 36 250 слів. ІІІекспір у своїх творах використовував
близько 33 тисяч, слів.
4. Найдавніший алфавіт був знайдений у Сирії; він датується
1450 роком до н. е. і являє собою дощечку з 32 клиновидними
літерами на ній. А найдавніша буква «о» залишилась у тому ж
вигляді, в якому вона була прийнята у фінікійському алфавіті у
1300 році до н. е. (за О. Кула- ківською).
Вправа 49
Розкрийте дужки, поставте іменник у потрібному відмінку, узгодивши
його з числівником.
Два (будинок) й справді було вже заселено (Л. Письм.). Три
(поверх) уже збудували. Чотири (місяць) тривала облога міста.
П’ять і дві десятих (кілометр) дороги заасфальтовано. Сім і одна
десята (день) тривав експеримент. Три (тиждень) ішли дощі.
Чотири (віз) стояли на подвір’ї. Шість з половиною (рік)
вирощували сад. Шість і три п’ятих (рік) пройшло з того часу. Два
(камінь) лежали на дорозі. Три (брат) жили разом. Чотири (дід)
ловили рибу. Вранці стрілись два (сусід) й завели розмову (В.
Євт.). Два (півник) горох молотили (я. те.).
ПРАВОПИС ДІЄСЛІВ
Закінчення дієслів
Дієслова в теперішньому і майбутньому (простій формі) часі

поділяються на дві дієвідміни залежно від тематичних голосних та
особових закінчень. Крім традиційного способу визначення
дієвідмін за основою теперішнього часу та закінченням (до першої
дієвідміни належать дієслова, які в третій особі множини мають
закінчення -уть, -ють, до другої —дієслова, що в третій особі
235
Правопис дієслів
множини мають закінчення -ать, -ять), можна визначити

дієвідміну за основою інфінітива.
Дієслова другої дієвідміни у формі інфінітива перед суфіксом -
ти мають голосні и, і (ї) або а (після ніиплячого приголосного),
що у першій особі однини зникають: бачити — бачу, бачать,
веліти — велю, велять, кроїти — крою, кроять, кричати —
кричу, кричать. Вони мають такі
особові закінчення: перша особа однини ---------------- у (-ю), друга
----- иш (-їш), третя ------------ ить (-їть), перша множини —
-имо (-їмо), друга ------------ ите (-їте), третя --------- ать (-ять):
ношу, стою; носиш, стоїш; носить, стоїть; носимо, стоїмо;
носите, стоїте; носять, стоять.
Крім того, до другої дієвідміни належать: а) дієслова з основою
на -отіти: свистіти, булькотіти, сокотіти — свистять,
булькотять, сокотять; б) окремі дієслова: боятися, стояти,
спати, бігти.
Інші дієслова належать до першої дієвідміни. Вони
мають такі особові закінчення: перша особа однини ------------------ у
(-ю), друга ---------- еш (-єш), третя ------------ е (-є). Перша особа
множини--------- емо (-ємо), друга ----------- ете (-єте), третя —
-уть (-ють): досягну, досягнеш, досягне, досягнемо, досягнете,
досягнуть, пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть.
Крім того, до першої дієвідміни належать: а) дієслова на -оло-
, -оро-: колоти, пороти, боротись — колють, порють, борються;
б) дієслова з основою на -отати: булькотати, сокотати —
булькочуть, сокочуть; в) дієслова з суфіксом -а- не після
шиплячих: колихати, полоскати, свистати; г) окремі дієслова:
сопіти, ревіти, хотіти, гудіти, іржати, стелити.
В особових закінченнях дієслів ненаголошені голосні е, и у
вимові наближаються один до одного. При написанні їх слід
розрізнягги.
У закінченнях дієслів першої дієвідміни в другій і третій особі
однини та в першій і другій особі множини теперішнього і
майбутнього часів завжди виступає тематичний голосний е (є), у
цих же особах другої дієвідміни
— и (ї): ходиш, пишеш, опинишся; ходите, пишете, опинитесь;
ходить, пише, опиниться; ходимо, пишемо, опинимось.
Вправа 50
Поставте дієслова в другій і третій особі однини та множини теперішнього або
майбутнього часу дійсного способу. Визначте дієвідміну кожного слова.
236
Боротися, зупинитися, клеїти, колоти, повірити, вручити, мати,

виходити, цікавитися, кликати, зумовити, підвищити, знаходити,
забезпечити, перемогти, перемагати, міститися, розширюватися,
розширитися, розв’язати, визволити, визволяти, знайти, об’єднати,
досягти, досягати, їздити, виїжджати, нагромадити, нагромаджу-
вати, відбутися, відбуватися, вирости, виростити, вйзиати,
являтися, явитися, відвернути, показати, роззброїти, роззброювати,
відзначитися, дихати, зневажати, наполягати, наполягти,
домагатися, долати, зоріти, зорити.
»» Вправа 51
Складіть речення, використавши подані дієслова в різних особах однини чи
множини.
Збиратися, поспішати, спиратися, спостерігати, дихати,
втомитися, захопитися, розказати, описати.
Вправа 52
Утворіть від поданих інфінітивів всі особові форми дієслів і визначте
дієвідміну.
Зупинятися, зупинитися, полоти, виполоти, сконцентрувати,
запізнитися, боротися, клеїти, хотіти, купити, вивершити,
видужати, видужувати, простежити, тесати, гриміти, воркотіти,
воркотати, насидітися, зцідити, зсувати, зсунути, джеркотати,
джеркотіти, догоріти, догоряти, грубити, грубіянити, молоти,
озеленити, бурмотіти, вечоріги.
Вправа 53
Від поданих дієслів утворіть форми першої і другої особи однини та першої,
другої та третьої особи множини. Простежте чергування приголосних,
підкресливши їх.
Водити, возити, розграфити, припекти, скакати, полоскати,
захотіти, наздогнати, переходите, викосити, натравити, їздити,
ненавидіти, нагородити, приладити, потекти, випросити, голубити,
мазати, лазити, скотити, скочити, трусити, закупити, дихати,
смикати, косити, лепетати.
Вправа 54
На місці крапок поставте потрібні букви і поясніть їх вживання.
1. Щоразу розбу...уіоть уяву хлопців ці палаюч.. простори
заходу, коли сонце, сідаюч..., вже купа...ться в багряних туманах
або сухо догор...є край степу кострищем (О. Гонч.). 2. Де тоді гасає
(Той, що греблі рве), коли
237
вм...раючи, лілеї кл...нять до теплої води голівки в’ялі.

3. А мені, якби не пом...гав мій друг одвічний, мій щирий приятель
осінній дощик, пришилось би згинуть з парою!
4. Вже час до лісу бидло виг...няти (Л. Укр.). 5. За Харківкою, за
мостом, у тумані, як вві сні, дог...няла я підводи — не підводи, а
пісні (И Тич.). 6. Моїх чуттів розвіяна руїна Нагадує в пісках
померлу річку. Та є ще Бог... І є ще Україна... Для них я зб...р...жу
у грудях свічку.
7. В моїх очах колиш...ться дерева, І очерет у плавнях не зачах, І
білокрила чайка, горда мева, На води падає в моїх очах (М. Руд.).
8. Буває мить якогось потрясіння: побач...ш світ, як вперше у
житті. 9. В золотих поземках звіробою, на громів гуркочуч...й
гарбі, — маю тільки небо над собою, маю тільки душу при собі (Л.
Кост.). 10. Де він спочине на землі, Під курним небом в ночі злі?
А з ним за дальніми містами, За ріками і за мостами Курлич...ть
мирні журавлі. 11. Ще день чи два — і він, нівроку, Глибінь
Дніпра, ясну, широку, Не в човні —сам перепл...ве. 12. А в ліску
Кленове листя по піску Лежить багряною габою, А чорногузи між
собою Кл...коч...ть на старім містку. 13. І Катерина півжива Дитя в
хуртечі спов...ва, Сніги колиш...ться над нею, Орел жадібний
Прометею Криваве серце розб...ва (А. Мал.). 14. Сонця
хлюпоч...ться в озерах (В. Стус). 15. Ти мене наклич...шся ночами
(А. Мал.).
Суфікси дієслів
Треба розрізняти написання суфіксів -ува- (-юва-) і -ова- (-йова-

). Суфікс -ува- (-юва-) пишеться в дієсловах: забувати, малювати,
муштрувати. У віддієслівних Іменниках і віддієслівних
прикметниках пишеться суфікс -ува- (-юва-), якщо голосний
суфікса у (ю) — ненаголошений: віршування, підсинюваний; якщо
ж перший голосний цього суфікса наголошений — вживається
суфікс -ова- (-йова-): фарширувати — фарширований,
муштрувати — муштрований, завоювати — завойований.
Іншомовного походження суфікс -ир- (-ір-) в українській мові
втрачається, пор. з російською мовою: форми- ровать —
формувати, информировать — інформувати,
238
комментировать — коментувати, дублировать — дублювати.

Суфікс -ир- зберігається лише при необхідності усунення
небажаної омонімії чи невиразності значення, напр.: буксирувати
(бо є буксувати), репетирувати (бо є репетувати),
компостирувати (бо є компостувати), а також: пікірувати,
лавірувати, марширувати тощо.
Вправа 55
Перекладіть дієслова на українську мову та утворіть від них, де можливо,
похідні слова (іменники, дієприкметники).
Коїтировать, иллюстрировать, игнорировать, маскиро- вать,
агитировать, конкретизировать, констатировать, конструировать,
телеграфировать, комментировать, реги- стрировать, третировать,
планировать (от планер и от плай), полировать, тренировать,
корректировать, сумми- ровать, санкционировать, бойкотировать,
бронировать, контролироваті>, лозировать, апробировать,
теоретизиро- вать, специализировать, травмировать.
Подані дієслова поставте в першій особі однини. Від виділених слів утворіть
пасивні дієприкметники минулого часу. Підкресліть чергування приголосиих,
узагальніть їх відповідним правилом.
Могти, спекти, колихати, в’язати, носити, чесати, хотіти,
возити, свистати, полоскати, водити, їздити, вертіти, носити,
вимостити, підтвердити, виростити, принадити, садити, сидіти,
завадити, збудити, пустити, крутити, бігти, розчесати, лопотіти,
лазити, полагодити, ладити, зловити, любити, згубити, робити,
розграфити, купити.
Запишіть речення, вставте пропущені голосні е, и, чи сг, у та вмотивуйте їх
уживання. Визначте дієвідміну дієслів.
]. 1 біль душі, цей виллаканий спів, в своїх октавах вил..ваю. 2.
Затр...мтів, очима блиснув і зірвавсь на рівні ноги. 3. В піснях до
бою закл...каю. 4. І почав казати тихо мову зрадженого хана. 5.
Тяжко віку дож...вати під вагою самотини. 6. Словом, піснею
своєю всіх до себе привертати. 7. Не тобі, ЗНЄМОЖ..НІЙ землі,
подати ліки на моє безсилля. 8. Розкажи, ж поб...ваюсь я за ним і
дні, і ночі. 9. Подались вони обоє, обм...наючи сторожу (М. Вор.).
10. По самий обрій стел...ться трава. 11. Ніхто мені не див...ться у
спину. 12. Гетьман підняв безсонням обпал...пі очі. 13. Добр...ла я
додому толі звідтіля.
239
14. Розійд...мось, чи стрій...мся коли? (Л. Кост.). 15. У тих світах є

зливи й грози, і ріки, вилови...ні вщерть. 16. Весь світ земний
воруш...ться в мені. 17. І жоден дощ хребет не обм...не (М. Руд.).
18. А здалека шуміт...ме море, переможене, безпечне. 19.
Розкин...ться земля від заходу на схід, неділ...на, ціла (Б. Лепк.).
20. Візьмемось за руки воєдино — солов’їна кличе нас пора (М.
Под.). 21. Так гостро дивлюсь, а бачу тільки вид...ме. 22. Нехай
зоря розсипл...ться по вербовій віті (В. Свідз.). 23. Сонця
хлюпоч...ться в озерах. 24. Чотири вітри полоіц...ть душу (В.
Стус). 25. Квіти сипл...ться з вишень (В. Пан.). 26. А гуси знов
ґелґоч...ть на озерах, і пахнуть медом плавні навесні (Б. Мозол.).
27. І дерева, як тіні предковічні, мене до себе клич...ть і зовуть (В.
Стус).
Вправа 58
Напишіть текст як контрольний диктант, підкресліть дієприкметникові та
дієприслівникові звороти. Поясніть утворення і правопис дієслівних форм у
них.
По північному небу, гнані верховим вітром, мчали довгі, схожі
на химерні рибини, хмари, й кругла діжа місяця то ховалася за них,
то знову викочувалася на небесну оболонь. Те місячне кружало
було велике-пре- велике, здавалося живим, велетенською мордою,
котра дивиться й бачить, думає і знає щось, невідоме людям.
Місячне сяйво було зелене, ядуче, і в ньому пливли кудись у
безвість левади, високі осокори, сонні хати, а в них пливли люди,
самі не відаючи куди, навіки віддані на волю вищих, невідомих їм
сил.
На краю села на пласкому горбі, над схованою в очеретах та
пожухлих осоках річечкою стояла стара роз- садиста, перекрита
свіжою соломою хата з новеньким дерев’яним півнем на димарі,
вже закутана на зиму в загату з просяної соломи, так що з чотирьох
круглих шибок двох її вікон виднілося по дві, й коли в них
заглядав місяць, то бачив убоге хатнє начиння, дві шаблі та дві
рушниці на кілочку біля дверей, червоних павичів на білому
комині й рядок дитячих голівок — більших, менших, ще менших
— на довгому дерев’яному полу під жердкою, а біля них чорняву,
у важких косах голову матері. И чотири чоловічі постаті біля печі
на засланих рядниною, розперезаних кулях соломи.
На тину під хатою поблискували лисини горшків та
їладущиків; посеред двору, важко опустивши на землю
240
оглоблі, дрімав віз і не прокинувся па скрип у леваді іншого воза,

також господарського — злодійські вози не скриплять, — на
польовому озерці перегукувалося перше перелітне птаство. Терпко
пахло сухою нехворощю, гру- шами-гниличками, повіви вітру
доносили з лугу про- гіркло-медовий запах пізнього дрібноцвіту,
але всі ті запахи перебивав кислий запах вимочених у воді коно-
пель, які стійма сохли під клунею. В лозовій кошарі біля неї
ремигала пара гнідих волів.
На яблуні за хатою продиркотів північ молодий півник, йому
відповів інший, теж молодий, теж тріску- чий, і, немов сердячись
на таку мистецьку недосконалість, у хліві вивів своє високе, чиста,
дзвінке крещендо старий досвідчений півнячий дискант. Починало
світати (за Ю. Мушк.).
ПРАВОПИС
ПРИСЛІВНИКІВ
Складність правопису прислівників полягає в тому, що ця

частина мови продовжує поповнюватися новими словами.
Особливо багато їх утворюється від сполучень іменників з
прийменниками. Деякі з цих сполучень стали прислівниками, інші
зберігають ознаки сполучення іменника з прийменником. Тому
вони пишуться разом і через дефіс. Окремо пишуться
прислівникові сполучення, як- от: без краю, в далечині, до обіду. У
розрізненні написання прислівника і прислівникового сполучення
важливу роль відіграє контекст і синтаксичні зв’язки їх з іншими
словами в реченні, а також те, наскільки збережене значення
предметності в іменниках, від яких вони походять.
в Прислівники, утворені від іменника, колишньої короткої
форми прикметника, числівника, займенника, прислівника у
поєднанні з одним прийменником чи кількома: додому, вбік, ускач,
увечері, знову, сповна, нашвидку, вдруге, надвоє, потім, внічию,
післязавтра, звідси, попідтинню, спідлоба.
241
Правопис прислівників
в Прислівники, утворені від кількох основ (із прийменником чи

без нього): мимоволі, натщесерце, привселюдно, стрімголов,
чимдуж, повсякчас, нашвидкуруч, запанібрата, мимоїздом.
в Прислівники, першою частиною яких є префікс що (частка
перейішіа у префікс): щодня, щосереди, щонайвище.
Примітка У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається:
тільки що, поки що, хіба що.
О к р е м о пишуться:
в Прислівникові сполучення, утворені від іменника з
прийменником. Найчастіше вживаються в них такі прийменники:
без (без пуття, без у гаву, без упину); в (у) (в міру, в ногу, в обріз, в
обмін, уві сні, у вись, у вічі, у стократ); до (до вподоби, до краю, до
загину, до останку, до побачення); з (з розгону, з дому, з переляку, з
радості); на (на жаль, на щастя, на добраніч, на весну, на
протязі, на самоті, на відшибі, на світанку, на ходу, на око); під
(під боком, під силу, під час, під вечір, під кінець); по (по правді, по
суті, по двоє, по змозі, по щирості, по черзі, по честі). У складних
випадках написання слід звертатися до словників.
в Прислівникові сполучення, у яких повторюються основи,
розділені прийменниками: з боку на бік, з ранку до вечора, час від
часу, а також сполучення, утворені поєднанням іменника в
називному відмінку з іменником в орудному відмінку: кінець
кінцем, одним одна, честь честю, сама самотою.
в Прислівники, у яких повторюються основи: рано- вранці,
ледве-ледве, видимо-невидимо, зроду-звіку, з давніх- давен, без
кінця-краю (синонімічні та антонімічні прислівники).
в Прислівники, у яких повторювані в однаковій формі основи
розділені прийменниками, що перейшли у префікси, та частками
(ставиться два дефіси): де-не-де, як-не-як, будь-що-будь, коли-не-
коли, хоч-не-хоч, всього-на- всього (але: раз у раз, рік у рік, день у
день, сам на сам).
в Прислівники, утворені від прикметників і займенників на -
ому (-єму), -ськ(и), -цьк(и), -зьк(и) та приймен
242
ника по, що перейшов у префікс: по-вовчому, по-вашому, по-моєму,

по-французькому, по-товариськи, по-німецьки.
в Прислівники, утворені з прийменника-префікса по- і
порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по- тридцяте.
в Прислівники по-латині, на-гора, геть-чисто, десь- інде, десь-
інколи, десь-колись.
Уточніть, як пишуться подані прислівники і прислівникові сполучення.
Поясніть їх правопис, перевіривши за словником.
В/гору, в/цілому, у/низу, до/лиця, до/щенту, до/волі, на/весні,
на/весну, на/поруки, на/бік, на/виліт, що/разу, на/совість,
на/тще/серце, по/одинці, у/сто/крат, по/сусідству, до/речі, на/диво,
у/третє, то/рік, у/щерть, на/вибір, під/час, на/мить, з/рештою,
до/тла, зо/зла, на/зло, на/видноті, на/показ на/прокат, у/пору,
в/наслідок, на/останку, що/неділі, поки/що, до/останку, до/дому,
в/волю, за/багато, в/знаки.
На/світанку, на/виворіт, в/нічию, без/вісти, до/запитання,
на/спіх, на/стільки, на/поготові, на/рівні, на/силу, на/половину,
на/самоті, до/пари, в/розсип, під/силу, за/світла, за/пані/брата,
за/північ, з/вечора, по/можливості, в/слід, на/низ, над/міру,
попід/віконню, чим/раз, в/шир, до/пори, в/далечінь, без/ліку,
на/ура, на/біс, до/лиха, на/голову, по/волі, чим/дуж, у/поперек, на/
різно, по/суті, у/поміч, до/обіду, на/славу, на/відріз, за/одно, з/о
кола, без/відома, за/очі, з/горда, по/закону, по/гретє, на/в/знак.
•£> Вправа 60
Напишіть, де потрібно, прислівники і сполучення слів разом, окремо,
через дефіс. Звірте за словником і поясніть правопис.
1. Все/одно, віч/на/віч, вряди/годи, час/від/часу, спід/тишка,
на/віки/віків, сто/крат, ось/ось, в/різно/біч, давним/давно,
з/роду/віку, на/віки/вічні, живо/силом, волею/не/волею,
всього/на/всього, слово/в/слово, з/дав- ніх/давен, хоч/не/хоч,
з/діда/прадіда, не/ до/вподоби, яко/мога, тим/часом, пліч/о/пліч,
кінець/ кінцем, поза/ вчора, в/решті/ренгг, сама/самотою, в/одно/
час, рука/в/ руку, час/від/часу, більш/менш, рік/у/рік,
один/за/одним, раз/по/раз, як/не/як.
24.1
Правопис прислівників
2. Видимо/пе/видимо, мало/по/малу, з/роду/в/рід,

тишком/пишком, раз/за/разом, лснь/у/день, без/ кіпця/краю,
з/року/в/рік, не/сьогодні/завтра, коли/ нс/коли, з/ранку/до/вечора,
з/боку/на/бік, одним/один, о/пів/ночі, на/нівець, геть/чисто,
по/исяк/деішо, десь/ інде, иа/в/простець, по/друге, по/одному,
на/в/тікача, по/латииі, в/основному, десь/колись, на/гора, по/люд -
ськи, по/десятсро, на/в/скіс, під/гору, по/н’яте, с/під/ лоба,
в/цілому, на/голову.
Вправа 61
У поданих реченнях правильно напишіть прислівники і прислівникові
сполучення. Поясніть їх правопис, звіривши за словником.
1. Тихе полуденне небо, і тихо/тихо, немовби все заснуло. 2.
Старі люди по/дідовому кашлю вгадували навіть погоду (О. Деси.).
3. Бути поетом — це означає розростатися в/шир, пустити корінь
в/глиб, піднестись думкою у/височінь. (П. Тич.). 4. З/дня/на/день
ждали в село землемірів (А. Гол.). 5. Море, що с/першу прозоро
просвічувало аж до дна і з/верху було веселим, синім, що/далі
мовби темнішає, важчає, воно стає і с/правді чорним, можна
зрозуміти, чому його так назвали.
6. Віталій час/від/часу озирається через плече на далеке, ледь
мріюче судно, щоб тримати курс просто на нього.
7. Один/однісінький серед морської рівнини бовваніє крейсер
в/далині, і, крім нього, ніде ні паруса, ні катерка.
8. Дитячим щебетом починається райок на одному з мальовничих
півостровів, що по/тутешиьому зветься просто кут (О. Гонч.). 9.
Чоловікам з/давніх/давеп не личило купатись за звичаєм (О. Десн.).
10. Зоріє світанок, а він лежить, спить солодко, і мати ходить
на/в/шпиньках, щоб не розбудити, обережно ставить йому біля
узголів’я склянку трав’яного настою —хай вип’є на/тіце/серце, як
прокинеться. 11. Везуть його мовби на/в/мання, кудись
на/в/простець, бо всі шляхи зима позамітала, тільки на/весні
відкриється туг кожна польова доріжка, відродиться кожна
стежина (О. Гонч.). 12. Гуде бджола. Вертаються в село Селянські
гарби, різнотрав’я повні... Це ж півстоліття в пам’яті жило — Як із
глибин продерлося на/зовні? (М. Руд.).
Складіть або виберіть з газет чи художніх творів речення з такими
прислівниками і співзвучними з ними словами:
244
Навіки — на віки, назустріч — на зустріч, удень — у день,

знизу — з низу, збоку — з боку, утрьох — у трьох, по-перше — по
перше, доволі — до волі, по-батьків- ському — по батьківському,
востаннє — в останнє, вголос — в голос, нарешті — на решті, по-
своєму — по своєму, угору — у гору, напам’ять — на пам’ять.
ПРАВОПИС
ПРИЙМЕННИКІВ
■ Прийменник як службова частина мови, що вживається при

повнозначному слові, пишеться о к р е м о від нього: при
орденах, на полі, у тебе, із знаком якості.
в До прийменника, що закінчується на приголосний, перед
словом з кількома приголосними для полегшеної вимови додаються
голосні і або о (із (зі), перед! (о), наді(о)): зі світу, переді(о) мною,
наді(о) мною, піді(о) мною.
в Складні прийменники пишуться разом: поміж (травами),
понад (дорогами), навпроти (редакції), щодо (цього), наприкінці
(виступу).
Виняток становлять прийменники, першою частиною яких є з
(із). Вони пишуться через дефіс: із-за (гаю), з-під (землі), з-поміж
(друзів).
ш Похідні прийменники прислівникового походження, як
правило, пишуться разом: вслід командирові, обабіч шляху,
попереду колони, наперекір долі, назустріч вітру, позаду отари. їх
треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з
іменником: стояв збоку — з боку Дніпра, назустріч сонцю — на
зустріч з композитором, похололо всередині — в середині речення,
виступив спочатку
— з початку семестру, стояти скраю — з краю лісу.
В Складені похідні прийменники, утворені з іменників та
прийменників і прислівників з прийменниками, пишуться окремо: у
зв ’язку з, згідно з, відповідно до, залежно від, на шляху до, за
допомогою, незважаючи на, під час, на чолі, але внаслідок. Такі
прийменники відрізняються від співзвучних сполучень
ослабленням лексичного значення.
245
Правопис прийменників
в Прийменники впливають на правопис займенників. Особово-

вказівні займенники у непрямих відмінках пишуться з н на початку
слова, якщо перед займенником стоїть прийменник: зустрів його
— підійшов до нього, привітався з нею. В орудному відмінку
вживається н і без прийменника: горджуся нею (ним, ними). Слід
розрізняти особово-вказівний займенник у родовому відмінку з
прийменником і присвійний невідмінюваний займенник при
іменнику (у присвійному займеннику н не вживається): був у нього
— був у його родичів ( у неї — у її родичів).
н Прийменник у чергується з в. Правил чергування слід
дотримуватися й у вимові, і в написанні. Якщо для префікса
існують певні обмеження при чергуванні у з в, то у прийменника
таких обмежень майже не існує: у з в чергується для
милозвучності, особливо в тих випадках, коли нанизується кілька
приголосних на стику слів, важких для вимови, наприклад: зайшов
у кімнату, зайшла в кімнату.
На початку речення й абзацу треба писати у. В пишеться тоді,
коли наступне слово починається на голосний, напр.: У Крим
далекий виряджали сина (Л. Кост.); В Україну ідіть, діти (Т.
Шевч.).
Вправа 63
Розкривши дужки, напишіть слова разом, окремо або через дефіс.
Поясніть правопис прийменників і префіксів.
1. Коли зірок і куль гримучий сплав Мене прийняв до себе у
науку — Не /наче/ із/за/ хмари хтось поклав Мені на по/перек/
залізну руку. 2. Нічне повітря з/давлене/, густе. Сусіда у/ві/ сні в
подушку плаче. А у мені акація цвіте — Давно в/же/, мабуть,
зрубана... Дитяча. 3. За вишкою, що на каплицю схожа, Вечірнє
сонце стомлено сідає. Палає небо — наче думка Божа По/за/
паркан колючий заглядає. 4. В часи, коли дух по/над/ зорі летів,
Людина збагнути повинна, Що розум з’явився і/з/ гами чугтів (М.
Руд.). 5. Це травень, вічний єретик, — Так з/під/ землі бомбить
зелено На/рівні/ вічних партитур! (/. Д р . ) . 6. Де тільки не
зустрінеш земляка з/по/над тихого Бугу чи мрійливої Ворскли, і/з/
степових балок Одещини і поліських пущ! (В. Речм.). 7. А/ні/
одного козака з/межи/ війська не втеряли (н. те.). 8. Він простував
у/бік/,
246
протилежний од/того/, куди скотилося сонце (Ю. Муиік.).

9. Тумани линуть /в/гору, /в/гору, а хмари — /в/низ.
10. На/в/коло ліс, а перед нами сам Дніпро (П. Тич.).
11. Вузький глибокий Прут блиснув в/реиггі/ з/за прибережних
верб, а по/під/ горами зазеленів розкішний килим виноградників.
12. Мельникова постать раптом зникла з/перед/ очей, мов
розпустилась в імлі (М. Коц.). 13. Редакція запросила /на/зустріч з
юними прихильниками журналу письменників, художників,
майстрів дитячої іграшки (з газ.). 14. На/зустріч/ сонце гімн свій
ллє... (77. Тич.). 15. Почало боліти десь /у/середині, біля кістки.
16. Проте /в/середині танка мороз дошкуляв не менше, ніж на
броні (Ю. Муиік.). 17. Мати не тямилася з радості: приїхав Тимко,
її найстарший. Приїхав /не/зважаючи на негоду, на бездоріжжя (В.
Речм.). 18. Корній Іванович знову легесенько ногою трюхнув
/із/під землі (В. Вин.).
Додайте, де потрібно, до прийменника голосні і, о.
1. За татарським бродом (...)з сивого жита, (...)з червоного маку
народжується місяць, і коло козацької могили, як повір’я,
висікається старий вітряк (М. Ст.). 2. Снилося, що ніби йду в себе
на острові, а перед (...) мною суниця червоніє, розміром з баклажан
(О. Гонч.). 3. Сказавши жінці й матері, що він поїде по лісах
оглядати, де кращий матеріал, та забариться, мабуть, з (...) два дні,
Семен подався в свою мандрівку (...) з налагодженим заздалегідь
«прошенієм» (М. Коц.). 4. Ми гребли (...) з усіх сил під мудрим
керівництвом нашого батька. 5. Ото як вийти (...) з сіней та
подивитись навколо —геть-чисто все зелене та буйне (О. Довж.).
6. А тим часом унизу, засіяні торік (...) з кленового летючого
насіння, густо зародили крихітні кленочки (77. Загр.). 7. Клен
повільно прогрівався сонцем, оживав, але повного голосу ще не
видобувалося (...) з старого й могутнього дерева (77. Загр.).
Вправа 64
Де потрібно, додайте п до займенника, поставивши його у відповідному
відмінку.
1. Не зневажай душі своєї цвіту, бо з (він) виросло кохання
наше. 2. У кожного люду, у кожній країні живе такий спогад, що в
(він) в давнині були золотії віки. 3. Я не знаю, на щастя чи на горе
тая воля, та я ще не скувала (вона) кайданів. 4. Не рідний він, хоч
водяного роду,
247
Правопис прийменників
зрадлива і лукава в (він) вдача. 5. «Он бачиш, там питає дика рожа:
«Чи я хороша?» А ясень (вона) киває в верховітті: «Найкраща в
світі». — «А я й не знав, що в (вони) така розмова». 6. Насунула
важка, червона хмара, гула в (вона) громом братобійна чвара, вона
покрила цілую країну і повернула всю (вона) в руїну. 7. Бринить у
(вони) радість, лунає і горе, шумить у (вона) спогадів, мрій ціле
море, навколо (вони) розпач хаосом чорніє, над (вони) веселка
надій променіє (Л. Укр.).
Складіть речення, в яких би подані слова і словосполучення ілюстрували
перехід повнозначних частин мови в прийменники. Поясніть, які частини мови
поповнили прийменники.
За допомогою, на шляху до, у зв’язку з, протягом, з погляду, в
силу, в результаті, на адресу, в ім’я, на честь, на чолі, з приводу.
З р а з о к : Слухачі звернулися за допомогою до лектора.
За допомогою певних видів рослин відшукують підземні води, вста-
новлюють глибину їх залягання (з підр.).
Вправа 66
Подані слова введіть у речення так, щоб в одному випадку вони вживалися як
прийменники, а в другому — як прислівники або іменники з прийменниками.
Близько, поряд, збоку, скраю, попереду, навколо, поруч,
кругом, навпроти, поблизу, внаслідок, зсередини.
Вправа 67
Перекладіть з російської мови на українську. Зверніть увагу на різницю у
вживанні прийменників.
С глазу на глаз, бросаться в глаза, иметь в виду, иметь в
мьіслях, принимать к сведению, принимать близко к сердцу,
принимать во внимание, положа руку на сердце, в течение года,
несмотря ни на что, в большинстве случа- ев, по образу и подобию,
по мере сил, помимо всего прочего, по об щему мнению, притча во
язьіцех, приходить в голову, рассудку вопреки, растекаться
мьіслию по древу, руководство к действию, сверх всякого
ожидания, у всех на виду, факт налицо, зто не в счет, ни за какие
блага, с ВЬІСОТЬІ своего величия, уходить в глубь веков (в
древпость).
Складіть речення з похідними прийменниками.
248
У напрямі до, згідно з, залежно від, в галузі, відповідно до,

слідом за, поряд з, в міру, порівняно з, незважаючи на, в Ім’я, у
справі, в інтересах, за умови, з метою.
Вправа 69
У кожному з виділених словосполучень замініть вжитий прийменник
можливим синонімом, підібравши його з поданих прийменників.
1. Біля хати розкішний молодий сад (з газ.). 2. Сама присіла на
колесі біля нього (О. Гонч). 3. Народився і виріс- біля моря. 4.
Мати ще фактично була біля немовляти (з газ.). 5. Рука черкнула
кам’яну скіфську бабу, що стоїть біля двору старої Дорошенчихи
(О. Гонч.). 6. Трудиться біля верстатів, біля станків, за кермом
машин і тракторів.
7. Сучасний взуттєвик працює біля машин, володіючи цілим
комплексом взуттєвих спеціальностей. 8. Біля входу яскравіє
великий плакат. 9. Загони зустрілися біля Білої Церкви. 10.
Вільний час проводили біля дизелів (з газ.).
п р и й м е н н и к и : поблизу, з, поруч з, навколо, при, під, за, поряд з,
на, коло.
Вправа 70
Спишіть речення парами і поясніть різницю у значенні виділених
прийменників кожної пари.
1. Слухав товаришів, що стовпилися біля нього (О. Гонч.).
Все навколо нього рухається, вирує, сміється (з газ.). 2. Під час
одного з привалів друзі зібралися коло Духновича (О. Гонч.).
Навколо імені поета ніколи не вщухатимуть пристрасті (з газ.). 3. Я
сидів у човні близько коло діда Платона (О. Довж.). Хлопчик
ніяково щулиться біля Тоні (О. Гонч.). 4. Зненацька неподалік від
себе побачив двох пташин (М. Стельм.). Поблизу Запоріжжя
протікали дві річки (з газ.).
Вправа 71
Запишіть речення. Який з ужитих прийменників у виділених словосполученнях
найбільш нейтральний, загальний за значенням, чим відрізняються від нього
інші прийменники? Підберіть по декілька синонімів до кожного з них.
Під гаєм в’ється річечка (Л. 7л.). Не називаю її раєм, тії
хатиночки у гаї над чистим ставом край села. В таку добу під
горою біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає (Т.
Шевч.). Зустрілися під Крутами. Бій ішов поблизу Петрівців (з
газ.). Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла
хатка стоїть на самоті, живе там
249
Правопис сполучників
дід і баба (Л. Кост.). Квітник, городець, яблуневий сад — оце і все,
що має при обійсті (М. Луків).
Вправа 72
Охарактеризуйте відтінки значень та визначте відмінки, з якими
вживається кожний прийменник у виділених словосполученнях.
Богдан, нахмурившись, стоїть біля столу (О. Гонч.). Ми сиділи
при столику, сердито мовчали і сьорбали холодний чай (Ю. Смол.).
Господар сидить коло столу (П. Загр.). Богдан, присівши край
столу, обдумував питання (О. Гонч.). Сидить батько кінець стола
(Т. Шевч.). Скинув хутро опанчі, до столу сівши (М Баж.). Дівер
примостився за столом (А. Дім.). Він розсівся перед столом,
недбало, незалежно (ІО. Збан.).
ПРАВОПИС
СПОЛУЧНИКІВ
в Складні сполучники, утворені поєднанням колишніх

займенників з прийменниками або частками чи сполучників з
частками, пишуться, як правило, разом: адже, аніж, абощо, зате,
мовби, ніби, неначебто, отже, отож, притому, причому, тож,
теж, також, тобто, якби, якщо, щоб, проте, тощо, аби,
немовбито, себто, нібито, цебто. Пор.: Працювали багато, зате
маємо добрі наслідки. Нагородили його за те, що план виконав
достроково.
Примітка. Якщо частки то, ж, би(б) зберігають підсилювальне значення, то
пишугься окремо: все ж таки, бо ж, але ж, хоч би, коли ж, коли б
то, що ж до, але: тому-то, тим-то, тільки но, отож то.
в Складні сполучники щоб, проте, зате, причому, притому,
якщо, якби, таж, тож, теж, які пишугься разом, слід відрізняти
від однозвучного поєднання повнозначного слова з часткою або
прийменником. Сполучник як службове слово виконує
синтаксичну функцію поєднання членів речення або окремих
речень, однозвучні сполучення слів виступають членами речення, і
до них можна поставити питання.
250
Сполучники Самостійна частина мови з

часткою або прийменником
1. Щоб ЖИТЬ ------ ІІІ в кого Що б вам заспівати?
права не пиггаюсь. Щоб
жить — я всі кайдани
розірву (П. Тич.).
2. Проте тут є міст, пос- — Та все про те ж... Що
тавлений твоїми предками, його тепер не всі й визнають,
а більш ніде його нема (П. — роздумливо каже
Загр.). Заболотний (О. Гонч.). Йому
3. Та зате вже — що там не дали орден за те, що віл
кажи — Горобці живуть на найшов спосіб різати метал в
світі довше (Б. Ол.). десять разів швидше, ніж
різали раніш (І. Багм.).
4. Сервіс за святковим столом — Совість... зілля... А при
— річ важлива. Причому чому тут ви? (О. Гонч.)
маються на увазі не лише
вишукані, гарно оформлені
страви, а й те, як подадуть
їх гостеві (з газ.).
5. Добре було б, якби отакий
співучий разок намиста
впав із неба на землю... (Є.
...як би там не було, комусь
Гуц.).
належало це перевірити,
6. Тож і виникло в нього нід
ризикуючи власним життям...
час хвороби таке бажання
(О. Гонч.).
— мати в себе справжній
— То ж хто ви? — дівчатка
інструмент... (О. Гонч.).
ще більш заінтриговані.
— Звідки ви? З якої країни?
(О. Гонч.).
® У складених сполучниках усі компоненти пишуться окремо:

так що, тому що, через те що, замість того щоб, з того часу як, в
міру того як, та й, з тим щоб, після того як, незважаючи на те
що, дарма що.
Вправа 73
Визначте будову сполучників, поясніть їх написання.
1. Чиїм ім’ям цей град назвати, щоб вознести на цілий світ (Б.
Ол.). 2. Шанують лиш того народи, хто власну ниву розорав (М.
Руд ). 3. Якби ж то знаття, де я опинився (В. Речм.). 4. — А хіба я
знаю, хто вони такі? Тож
251
відповідаю, що не знаю ніяких партизанів, — і з хати (Є. Гуц). 5. І

тебе лиш вигадав такою, зате й вірнішу тебе не знайти (Б. Ол.). 6. А
що я особисто зробив для того, щоб Київ став ще кращим, щоб
ширилася його слава? (з газ.). 7. Моя душа — це світ з материками,
де серед гір снується сто доріг (М. Руд.). 8. Якщо зовсім пізно
повертались, то вчитель брав школярську нашу бригаду до себе
ночувати... (О. Гонч.).
о» Вправа 74
Поясніть написання складних сполучників та однозвучних з ними сполучень
слів. У сполученнях слів визначте частини мови.
Ну що б, здавалося, слова (Т. Шевч.). Щоб між нами не вгасало
Проміння величне, Ти поставив «на сторожі» Слово твоє вічне (Л.
Укр.). Як би я тепер хотіла У мале човенце сісти І далеко на схід
сонця Золотим шляхом поплисти! (Л. Укр.). 2. Якби здоров’я, то
ще й пожити можна (Є. Гуц.). 3. Проте до терема нелегко було до-
ступитись, бо тільки Сварг відчинив ворота і зайшов на двір, до
них кинулись величезні пси (С. Скл.). 4. Про що думає хірург,
приступаючи до операції? Звичайно, скажете ви, про те, щоб
урятувати життя людини (М. Кол). 5. Отож лізе таке в голову (О.
Довж.). 6. «Ні, цього не віддаю», — скаже хмуро батько. «А то ж
чого?» — «Цьому ще рано. Хай підросте» (О. Гонч.). 7. Але ж і
хутір не обминули карателі — спалили за те, що сюди партизани
навідувались. 8. Зате як хороше на перервах (І. Багм.). 9. — Мо-
лочка випийте на дорогу, як же ви так поїдете (Є. Гуц.).
10. ...парашут вітром віднесло далеко від призначеного місця
приземлення, тож юна радистка, ще нічого не встигнувши,
потрапила в руки фашистським посіпакам.
11. ..впізнавали її по мачинках-родимках на щоках, що ніде не
зникли, не злиняли, бо то ж їх мама своїй донечці на щастя дала!..
(О. Гонч.).
Вправа 75
Розкрийте дужки, напишіть слова разом або окремо. Поясніть, якими
частинами мови вони виступають.
і. Раз у раз на її ясні очі мов(би) хмарки набігали (Є. Гуц.). 2.
Та(ж) не в тім річ, — хвилювалась дівчина (О. Гонч.). 3. Що(ж),
отак і приходить вечір, по-лисячому тихо, без стуку (Б. Ол.). 2. —
При(чому) тут подвиг? — пролунали запитання (/. Багм.). 5. І як
було б цікаво, як(би) раптом посеред зими випав на наше село
синій
252
сніг, синя завірюха захурделила — зареготала! (Є. Гуц.).

6. О, мармур був досить вчений! Він міг би сказать про(те), Що
бравсь одкривать Шевченка уже не один митець (Б. Ол.). 1. Чисте
полуденне небо, і тихо-тихо, немов(би) все заснуло (О. Довж.). 8. І
сьогодні злободенно звучать слова поета, нагадуючи нам про(те),
що пісня особливий жанр... (газ.). 9. Ой коню, коню, не продам я
тебе. Як(би) часом не було мені трудно, як турки й татарва не
обступали на торгу мене, не розлучуся з тобою ні за яку ціну (О.
Довж.). 10. Вирішив і доб’юся того, що(б) то не стало (/. Багм.). 11.
ІЦо(б) тебе, малого, взяли на ярмарок, це треба було заслужити...
12. Я те(ж) такої думки, —згоджується Заболотний (О. Гонч.).
Вправа 76
Визначте прості, складні і складені сполучники, поясніть їх правопис.
1. Людина живе для того, щоб піднести на щонайвищу вершину
натхнення в своєму ділі, звідати захват від величі духу (77. Загр.).
2. А вони таки справді були невеселі, і тому перед тим, як їх
описувати, згадаю краще я щось утішне, а далі вже й до коней
перейду (О. Довж.). 3. Духом хлопець міцний, вірить у своє бойове
щастя, але ж у повітряних боях всяко може бути. 4. Справжнє
почуття хоча ні на кого й не зважає, проте й не ображає нікого,
скоріш воно викликає симпатію, зацікавлює вас і приваблює, як
усе прекрасне, що зустрічається, на жаль, не так і часто в житті (0.
Гонч.). 5. Якби мої думи німії на струни пророчисті впали,
зайшлись би плачем мої струни і сміхом дитячим заграли (Л. Укр.).
6. Як же будеш, синку, У чистому полі За панами конем уганяти,
Не раджу я, синку, Тобі кров людськую Річеньками марне
проливати (П. Кул.). 7. А проте цей край розкішний Не звабля мене
красою (М. Вор.). 8. На смак ягідки пасльону солодкі, аж нудні, а
проте ми охоче ними ласуємо, бо ж то для нас плід
найдоступніший. 9. Тож їдьте собі і їдьте, з дороги не звертаючи, а
якщо виникне бажання випити гарячої кави чи треба дозарядити
машину пальним, тоді, будь ласка: на узбіччі траси, осторонь від її
відпрацьованих газів, вас уже чекає станція обслуговування машин
і придорожня кав’ярня (О. Гонч.).
Вправа 77
Наведіть приклади речень, у яких були б подані слова і словосполучен-
253
Притому — при тому, тож — то ж, якже — як же, щоб — що б,

таж — та ж, якщо — як що, проте — про те, теж — те ж, причому —
при чому.
«о- Вправа 78
Розкр'ийте дужки. Складіть з поданими словами речення і вкажіть, які
це частини мови.
Ад(же), ад(же)ж, ото(ж), або(ж), тако(ж), але(ж), (а)ні(ж),
мов(би), немов(би), немов(би)то, коли(б)то, наче(б), наче(б)то,
хоч(би), ніби(то), це(б)то, то(б)то, як(то), тому(то), тільки(но),
тим(то), тому(що), хіба(що), то(що), дарма(що), як(що),
через(те)що, (не)зважаючи на(те)що, тим(часом), в(міру)того(як),
замість(того)щоб, за(тим)щоб, тільки(що), що(духу), що(правда),
поки(що), казна(що), будь(що).
Вправа 79
Виберіть потрібний прийменник чи сполучник, дотримуючись правил
чергування у з в, і з й.
І
370 літ виповнилося у /в/ 1991 році з часу звитяжної перемоги
доблесного українського козацтва і /й/ вояків Речі Посполитої у /в/
Хотинській війні 1621 року. У /в/ цій вікопомній битві українські
лицарі, очолювані гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним,
зіграли вирішальну роль у/в/ розгромі величезної армії Османської
імперії, що впродовж кількох століть кривавим турецьким
ятаганом упокорювали народи Європи і/й/ Азії. Незчисленних
пограбувань, спустошення і/й/ наруги зазнала тоді і/й/ українська
земля.
Споконвіку волелюбний, працьовитий і/й/ духовно багатий
український народ не хотів миритися зі своїм невільницьким
становищем. На захист багатостраждальної отчої землі постали її
вірні сини — козаки. У/в/ кровопролитній, виснажливій боротьбі з
турецькими завойовниками і/й/ кримсько-татарськими
нападниками вони зажили невмирущої слави і/й/ своєю доблестю
та відвагою прислужилися рідному народові (з журн.).
II
Взимку 1960 року мені випало побути разом з Григорієм у/в/
Кам’янці-Бузькій близько трьох тижнів. Жив він тоді у/в/
двоквартирному будиночку по Шевченка, 13, на Другому поверсі.
Був цей поверх схожий чимось на ман
254
сарду у/в/ двох невеликих кімнатах та з комірчинами по боках. У/в/

кімнатах вітряними зимовими днинами стояла холоднеча...
Опівдні ми сідали снідати і/й/ обідати заразом, а по обіді ЙІШІИ
на прогулянку — або до саду шукати опалі пізні яблука у/в/ листі
під снігом, або у/в/ старий чудовий парк недалеко від будиночка
(Григорій казав, шо у/в/ тому парку народився не один розділ
«Виру»), або на леваду, до Бугу, який чорнів згори звивистою
смугою — ще не змерз.
Та найлюбішими нам були вечори, коли ми гомониш у/в/
мансарді, не вмикаючи світла, притуливпгись спинами до теплого
кахляного комина, у/в/ якому затишно, по-сільському потріскували
дрова, а по стінах шастали червоні відблиски од полум’я. У/в/ один
з таких вечорів я і/й/ наважився сказати Григорієві, що хотів би
прочитати йому своє оповідання. До півночі оповідання було
прочитано...
Другого дня зранку погода була пречудова: білів сніг у/в/
далеч, за чорний Буг, сяяло соїще, омела на деревах — як
гайворонячі гнізда, а тиша стояла свята. Ми вирішили, що сидіти
у/в/ такий ранок у/в/ хаті гріх, позичили у/в/ школі лижі і/й/
рушили садом на леваду...
А влітку Григорій приїздив на відпочинок у/в/ Шилів- ку, хоч
відпочинок то був дещо умовний, — у/в/ селі йо\гу, либонь,
найкраще працювалося. Здебільшого Григорій працював дома, за
хатою, у/в/ холодку, де росла бузина і/й/ затуляла його од людей,
що проходили вуличкою, або у/в/ хліві, де лежало паливо і/й/
містилися ластівки. Одного разу я прийшов до нього раніше, ніж
ми домовилися, і/й/ почув, що у/в/ хліві клаца машинка. Я ліг у/в/
дворі на спориші і став ждати, поки він закінчить роботу (за Г.
Тют.).
Вправа 80
Пояснювальний диктант.
Пєрвоміст
Ця земля не знала жодного мосту з каменю. Тут не вірили в
камінь, ставилися до нього із засторогою, лякалися його холоднечі
й замкненості, не вірили, що може захистити він людину в стужу, в
лютий мороз, в осінню хвишу; в усьому надавало перевагу дереву,
255
приступному, узвичаєному, близькому. Тому й усі мости в цій

землі були дерев’яні, через що людям захожим — мандрівникам,
завойовникам, апостолам або й пройдисвітам — здавалося, ніби
тут і зовсім немає мостів, ніби лежить ця земля в неприступності й
непрохідності, мов од сотворіння світу. Та й як вони могли
запримітити руські мости, коли прокладалося все те лиш при
доконечній потребі, а небавом і розруйновувалося, усувалося або
ж самими будівниками, а ще частіше — силами вищими, які
бували іноді й спільниками людини, але переважно виступали як
сторона ворожа їй, і ті сили спричинялися до безслідного щезання
навіть того, що мало б ще слугувати людині...
І зненацька — цей міст, який, хоч зроблений з дерева, став не
скороминуще, а твердо й надовго показався цілому світові,
проголосив свою тривалість, міст, який годилося б звати голосно,
викричати в ньому кожен звук, щоб чутно стало повсюдно, щоб
пролунало над цілою землею, прокотилося, загомоніло,
розклекоталося, прогриміло: МІСТ!
З багатьох причин можемо назвати його так: Перво- міст. Про
нього літописець записав коротко: «Того же літа (6625) збудував
міст через Дніпр Володимир». Звичайно, князь наперед не вмів,
мабуть, побачити всю вагу майбутнього мосту, .для князя була
лиш потреба переправи через Дніпро для швидкого зв’язку Києва з
берегом протилежним, з берегом чернігівським, а найперше —
переяславським, бо Переяслав був найлюбіший серцю Мономаха,
який довго там князював.
Але Великий київський князь Володимир Мономах, муж
многоумний, змалку навчений багатьох мов і премудро стей,
володів рідкісним вигадництвом: знайшов спосіб, як передати
далеким потомкам про події свого часу й діла князів передніх.
Звелів літописцям зібрати все вже написане в Руській землі і,
відкинувши дріб’язкове, неістотне, що затемнювало світ діяння
великих предків, звести в єдину державну книгу, додавши туди й
усе творене ним самим, Мономахом, але знову ж таки добираючи
найголовніше і витрачаючи на дієписання якнайменше слів,
атраменту й пергаменту.
Так з’явився в Головному літописі єдиний рядок про Первоміст
через Дніпро коло Києва — як споруду важливу І конче потрібну
державі (за П. Загр.).
256
ПРАВОПИС ЧАСТОК
Частки з різними частинами мови можуть писатися

р а з о м , о к р е м о і ч е р е з д е ф і с .
Р а з о м пишуться словотворчі частки аби-, ані-, чи-у де-, -
ся (-сь), ні-, що- і формотворчі як-, що-, -ся (-сь): абихто, абиде,
деякі, сміятися, щось, колись, ніскільки, щонеділі, якнайбільше,
щонайсильніший, будуватися(-сь). Якщо між часткою і
займенником ставиться прийменник, то всі слова пишуться
окремо: аби з ким, де про що, ні з якими, ні від скількох. Так само
розділяють слова частки не, ж: що не година, що ж до, все ж
таки. Частка що, коли вона стоїть після слова, до якого
відноситься, пишеться окремо: поки що, хіба що, тільки що,
дарма що.
О к р е м о пишеться більшість часток: фразові частки,
що надають різних смислових, модальних та емоційно-
експресивних відтінків: ось, це, саме, лиш, хоч, аж, навіть, хай,
тільки, невже, що, за, ще, ж, же, ну, вже, просто, якраз, майже
та ін. Напр.: Ще назва є, а річки вже нема (Л. Кост.).
Частки би (б), же (ж), то у складі інших часток і сполучників
пишуться разом. При такому написанні вони виконують різні
функції, наприклад: пішов би, пішла б — формотворча частка би
(б) утворює умовний спосіб, але: мовби, немовби, нібито, начеб,
неначебто, тобто, якби, щоб; знайшов же, знайшла ж —
підсилювально-видільна частка же (ж), але: отже, аякже, тож,
атож, таж, теж, авжеж; то сестра приходила — вказівна
частка то, але: тобто, начебто, нібито немовбито.
Ч е р е з д е ф і с пишуться частки -бо, -но, -то. -от, -
таки з різними частинами мови та словотворчі частки будь-, -
небудь, казна-, хтозна- з неозначеними займенниками та
прислівниками: іди-бо, тільки-но, тому- то, пішов-таки, будь-що,
хто-небудь, казна-який, хтозна- скільки, де-небудь, хтозна-коли.
Примітка. Ці ж частки вживаються з словами окремо, якщо вони розділені з ними
іншими частками або прийменниками і#и ж бо, тому ж то, будь із
ким, казна в чому, хтозна у скількох, пішла ж таки Якщо частка таки
стоїть попереду того слова, до якого відноситься, то вона пишеться
окремо: знав-таки ^ таки знав
257
Правопис часток
Напишіть слова разом, окремо або через дефіс і поясніть їх правопис.
Аби/коли, тільки/б, так/то, що/правда, хіба/що, аби/хто,
тому/таки, чи/що, хтозна/як, аби/тільки, ні/де, мов/би/то,
а/ні/когісінько, тому/то, ні/скільки, наче/б/то, куди/небудь,
казна/з/якими, де/хто, аби/як, будь/як, ні/як, ніби/то, а/вже/ж,
а/ні/який, будь/що, що/ночі, тільки/що, як/найсерйозніше,
будь/коли, а/ні/коли, коли/б/то.
Хоч/би, але/ж, тоді/то, тоб/го, той/таки, де/в/кого, а/ні/як,
де/які, хтозна/де, де/небудь, що/до, все/таки, пізнав/таки,
таки/зрозумів, усе/ж/таки, як/от, от/вискочить, що/ж/до, поки/що,
що/хвилини, що/наймиліше, де/в/чому, будь/де, ось/де, дарма/що,
що/суботи, а/го/ж, а/все/ж/таки, з/ким/небудь, аби/куди, ні/чого,
будь/що/ будь.
Вправа 82
Складіть чи підберіть речення з поданими словами та сполученнями слів
і поясніть їх правопис. Визначте частини мови.
Абиде — аби де, абощо — або що, авжеж — а вже ж, ані — а
ні, ато — а то, хтозна — хто зна, зате — за те, атож — а то ж,
анізащо — ані за що, аякже — а як же, нінащо — ні на що, щодо
— що до, теж — те ж, таж — та ж, нібито — ніби то, якби — як би,
щоб — що б, якже
— як же, чимало — чи мало, щоразу — що разу, тож — то ж,
отже — от же, дещо — де що, так-от — так от, щосуботи — що
суботи.
Вправа 83
Підкресліть частки, виявивши їх значення або словотвірну чи формотворчу
функції.
1. Якби мені не тиночки та не перелази, ходив би я до дівчини
по чотири рази. 2. Ой куди ж ти од’їжджаєш, сизокрилий орле. 3.
Бурлак робить-заробляє, аж піт очі заливає. 4. Ой не світи,
місяченьку, не світи нікому, тільки світа миленько\гу, як іде
додому. 5. Чи ігула ти, Дівчинонько, як я тебе кликав? 6. Не сам же
я плачу — плачуть карі очі, що нема спокою ані вдень, ні вночі
(нар. я.).* 7. Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні, сумні,
немов криниці дно студене? 8. Являйся, зіронько, мені! Хоч в сні!
9. Ось туди пішла вона ( І . Ф р . ) . 10. Неначе Цвяшок, в серце
вбитий, ото Марину я ношу (Т. Шевч.). 11- І вповилось село тихе
сном, опочиває. Лиш в одній
9 о-зз
258
іще хатині світло не згасає (Ст. Руд.). 12. І тільки степ, і тільки
спека, спека і озерявин проблески скупі. 13. Вже в стільниках
стерні немає меду сонця. 14. А ми з тобою все-таки джигіти (Л.
Кост.). 15. Тому вже, мабуть, років п’ятдесят. А я ще й досі бачу
так яскраво: моє село, старий вишневий сад і вечорів підсинені
заграви (М. Руд.).
Вправа 84
Уставте пропущені літери, поясніть правила їх вживання.
Молитва до жінки
Світай мені... і яблуко зривай...
Нам ВЄЛ...НО в Писан...і согрішити.
І що робить, коли дістався рай
Нам саме цей — безладний, наспіх збитий.
Світай мені, прошу Тебе, молю
Крізь рай, що пахне яблуками й цвіл...ю.
Дай силу я бе...сило пр...хилю На
всеп...р...магаюче бе...сил...я.
Ще буде все — Потоп новий і Ной,
Новий Месія і новіти...й Юда,
Все буде гак, як напророч...в Той,
Хто нам на двох створив хистке це чудо.
То все колись, а завтра — вигнан...я З освяч.
.них гріховністю чертогів...
Ось замр...мо .. й відчу...мо — земля Мам стел .
ть в ноги куряву дороги,
І вітер запах яблук відг...ня...
І гаснуть зорі у сльозі пр...чистій...
І наше миле рідне сонч...ня Л...жить і мудро
мруж...ться в колисці.
Світай мені... Світай мені...
Амінь! (О. Чекм.).
ПРАВОПИС ЧАСТКИ НЕ
Написання не разом чи окремо з різними частинами мови

залежить від того, чим виступає не — часткою при певній частині
мови чи префіксом у слові. Якщо не є заперечною часткою, то вона
з усіма частинами мови пишеться окремо, коли ж не вживається як
префікс, то пишеться разом.
259
Правопис частки не
Р а з о м частка не пишеться в таких випадках:

@ 3 іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками,
якіцо вони без частки, яка стала префіксом, не вживаються: негода,
немовля, негайний ненавидіти, незчутися, незабаром.
ш 3 іменниками, прикметниками, прислівниками, коли
утворюються нові слова, які можна замінити близькими за
значенням словами (синонімами): недовіра (підозра), нешвидкий
(повільний), негарно (погано), або коли слова з часткою не
утворюють єдине поняття: недорід, несказанний, незнайомий,
неждано-негадано, невже.
@ У складі префікса недо-, що надає значення неповноти
якості чи дії в іменниках, прикметниках, дієсловах
(дієприкметниках і дієприслівниках), прислівниках: недогляд,
недороблений, недоважувати, недокритий, недоладно,
недочуваючи.
в 3 дієприкметниками, якщо дієприкметник є означенням і не
має при собі пояснювальних слів: нерозроблені питання,
недозволені ігри, незагартований організм.
О к р е м о частка не пишеться:
® 3 іменниками, прикметниками і прислівниками, коли наявне
протиставлення: не воля, а рабство; не глибокий, а мілкий; не
голосно, а тихо.
■ 3 дієсловами (дієприслівниками), числівниками,
прийменниками, сполучниками, деякими прислівниками і з
більшістю займенників: не подолати, не виконавши, не десять, це
для..., не то..., не завтра, не тут, не тебе, не їхній.
в 3 дієприкметниками, коли є протиставлення чи залежні від
них слова: ще не розв'язані проблеми, не спростований ніким
факт, не сказане, а написане привітання. Або коли
дієприкметник з часткою не виступає присудком: проблеми не розв
язані.
Вправа 85
Напишіть мастку не разом або окремо із словами і поясніть правопис.
Не/жить, не/нависть, нс/мічний, не/активний, не/увечері,
не/гаразд, не/абиякий, не/блаї«надійний, не/можна, не/має,
не/боязкий, а хоробрий, не/видимість, не/зважаючи, не/впізнанний,
не/добрати, не/дозрілий, не/зчутися,
260
не/абищо, не/впорядкований, не/врожай, не/дбалий, не/завжди,

не/захищений від вітру, не/абихто, не/мовби, не/званий,
не/з’ясоване досі питання, не/доліт, не/ясний, а похмурий,
не/любов, не/начебто, не/досягати, не/зайнятий справами,
не/досушити, не/доробляти.
Напишіть частку не з словами разом або окремо і поясніть правопис.
1. Сонце вилізло із-за обрію, червоне, не/жарке, заблищало на
металевих боках механізмів, що безладною чередою збилися коло
штабного вагончика: знову там за чимось затримка... 2. Яке це
складне створіння, людина! Як багато ще в ній не/розгаданого, сил
не/досліджених...
3. Вдома Віталика ніхто не/зустрів. Матері ще не/було з роботи. 4.
І вже, як у не/легкому, сліпучому сні, ідуть батько, мати й Тоня з
льотчиками до колодязя, щоб напитися з нього на прощання. Вали
рихлої не/обваленої землі дедалі вищають, ростуть (О. Гонч.).
Правильно напишіть слова з часткою не, поясніть їх правопис.
1. Вже й Віталій, і Тоня не /зводять з судна очей. Для Тоні воно
повне таємничості. Все воно — не/доступність і заборона. 2.
«Прийдете вдруге в такому вигляді — обіду не/дам. Тут вам
не/пляж». Бульдозеристи з крайнього столу делікатно звільняють
місця жінкам-археологам, дарма що спини у них вже надто оголені
і облазять, мов на ящірках, начальникові розкопок, літньому
чоловікові, жилавому, худорбастому, наче він не/доїдає, теж дали
місце, не/найшлося місця тільки для студента, — хай постоїть, щоб
не/був такий розумний, прийшов між люди безштаньком, та ще й
покивує на їхній напис над віконцем. 3. В тітки Катерини обличчя
іконно-темне, суворе, передчасно зів’яле, а очі молоді, повні
не/згасного блиску... 4. 1 якось не/звично серед цього безгоміння
та не/порушносгі раптом побачити силует газика, що жваво
рухається по обрію, маленький, як миша, серед високих блискучих
ракет (О. Гонч.).
Вправа 88
1. До поданих дієприкметників додайте частку не і побудуйте з ними
речення так, щоб в одному випадку частка не з дієприкметником писалася
разом, в інших — окремо.
Розгорнутий, підготовлений, випущений, підписаний,
оформлений, розташований, виданий, зосереджений, за
261
Правопис частки не
безпечений, реалізований, зіпсований, рекомендований, зміцнений,

пробитий, ржавіючий.
2. Побудуйте слова з часткою не, які:
а) без частки не не вживаються;
б) в одному випадку пишуться з часткою не разом, у другому — окремо;
в) пишуться з часткою не тільки окремо.
е* Вправа 89
Приїхавши до Чорнобиля на початку травня 1986 року, я (та
хіба лише я?) неначе зазирнув у дивний, неймовірний світ
Задзеркалля, забарвлений у невидимі і від того ще зловісніші тони
підвищеної радіоактивності. Побачив те, що напередодні ще важко
було уявиш навіть у пайфан- тастичніших снах, хоча усе мало
досить буденний вигляд. А згодом, у настунпі приїзди, все уже
здавалося звичним.. Але вперше...
Це було місто без жителів, без дзвінких голосів дітлахів, без
звичайного повсякденного, по-районному неквапливого життя.
Наглухо позачишовані віконниці, замкнені й опечатані всі
будинки, установи і магазини. На балконах п’ятиповерхових
будинків біля пожежної частини стояли велосипеди, сушилася
білизна. У місті не лишилося свійських тварин, вранці не мукали
корови, лише бігали здичавілі собаки, кудкудакали кури та шашки
безтурботно щебетали в листі дерев. Пташки не знали, що
запилюжене листя стало в ті дні джерелом підвищеної радіації.
Але, навіть залишене жителями, місто не було мертве Воно
жило і боролося. Тільки жило за суворими і абсолютно новими для
всіх нас законами надзвичайного стану атомної епохи (10. Щерб.).
Я заздрю всім, у кого є слова.
Немає в мене слів. Розстріляні до слова.
Мовчання тяжко душу залива Ословленість —
дурна і випадкова.
Я заздрю всім, у кого фарби є —
Жагучі коні з дикого мольберту.
До мене жодна фарба не встає,
Сховавши в сіре суть свою роздерту
Я заздрю всім, до кого лине звук, — Лічильник
Гейгера пищить так потойбічно.
262
На кожній арфі чистить дзьоба крук І

«№УЄГ шоге» кує мені стоїчно.
Я випалив до чорноти жури Свою прокляту
одчайдушну душу І жестами, німий,
возговорив...
Хай жестами. Але сказати мушу (/. Др.).
ВПРАВИ НА
ПОВТОРЕННЯ
Вправа 90
Зі слів, поданих у дужках, утворіть складні слова, які є в поезіях
М. Т. Рильського, врахувавши розмір вірша і його зміст.
І
1. Ніколи я не знав, що так люблю — До болю, до
смертельного жалю — Понад Дніпром сріблясті (верби, лози),
Березу, що прозорі ронить сльози На тиху, присмирілу мураву. 3.
О, прийде час весни на Чехії луги, Заграють радісно (живе,
творити) сили, У зелень проросте, квітчаючи могили, Усе
прокинеться і набере снаги. 4. Зоря моя вечірня простилає Останні
смуги на хисткій воді, Стихає річ — то співи молоді Ростуть, як
паруси, на (край, небо).
5. Брехня, що лук тугий не трісне від напруги, Що не буває жертв,
коли руйнують дім, Що (красти, свято) — пан у храмі (все,
людський), Що кривда — це сестра відважної потуги. 6. Троянди
паморозь (іскристий, сизий) вкрила, Хоч бідні пуп’янки ще
прагнуть розцвісти; Летить до вирію, до теплої мети Гусей
згуртованих черга (широкий, крило). 7. В (суворий, добрий, душа)
простоті, Скупим на слово, на думки багатим Він жив. Колись
мене назвав він братом, І слово це — як зірка у путі. 8. Цибуля,
сіль, (половина, хліб), три тарані, (половина, пляшка), запасні
гачки, чайник — Усе, либонь... Рибалка здавна звик Перевірять
припаси в тиші ранній.
II
1. Я пізнаю тебе, тебе я знаю, Мій любий, рідний (голос, сто)
краю! 2. Іще, здається, вчора тут гули Гро
263
Вправи на повторення
мовим криком бойові загони, І грізний тупіт (огонь, грива) коней

Будив луну серед тяжкої мли. Проїдай, кохання (крило, біле), І сум
нічний і сяйво днів! 3. І (злий, ворожий) падає стіна, І непорочний,
як зоря ясна, В багрянім сяйві виникає Канів. 4. Прекрасний Києве
на (предки, вічні) горах! (Много, страждати) хвала тобі, хвала! Хай
на просторищах, де смерть, як ніч, пройшла, Воскресне день житгя
і весен неозорих. 5. Я новий обрій серцем угадав, Я віддаюся
вільній переміні, Я полюбив поля (молочні, сині). 6. Два серця
трепетні, високі два уми
— (Широка, віть) дуб і ясен (тонке, листя) — Не слави марної, не
ситої користі Вони, страждаючи, нгукали між людьми. 7. А вечір
глибшає, (Рожевий, сизий) мла Оповиває степ, людські голубить
душі... 8. Знак терезів — доби нової знак. Як розгойдалися (весь,
світ) шалі! Бліді серця і погляди зів’ялі, Ховайтесь! Бурі носить
зодіак. 9. У пущах, де лише стежки звірині, Серед потворно
сплетених гілок Буває в небо просвіт (ніжний, синій)... 10. Нехай
не знає втоми та рука, Що добре зерно в добру землю сіє, Що
зневажає чорні (віяти, сухий) 1 щедра, як напровесні ріка!
III
1. І шум людський, і велемудрі книги, І п’яних струн (бентежний,
милий) спів, І славу й злото — битія вериги
— Я все забув, все занедбав, спалив. 3. Нащадки сіверян, нолян,
дулібів, Малята вчать ті сонячні слова, що ніби (діяти, чари) з
рукава Ти сипав їм — і в доброті не схибив.
4. То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий, Ясною вільгістю
оббризкавши цвітінь, То сонце вигляне (ласкавий, променистий) І
знов сховається, і знову дощ і тінь.
5. Тому клонюся (густий, листя) липам, Де запалала гострим
смолоскипом На цілий світ поетова любов.
6. Спокійно поглядає на В’язинку, Де починав свій (трудитися,
много) вік, І ніби й нині чує все около, Склопяючи перед поетом
чоло, Його (прекрасний, гордий): я мужик. 7. О мисле! Спогадів є
гідра мовчазна, Що спить на дні твоїм під (зливи, дощі). А в
супокійну мить рве серце пазурами. 8. Над плесом озера я юність
пригадав, Вечірні небеса і посвист крил качиних, Туман, Що
молоком біліє по долинах, В лататті й комишах (прозорий, вода)
став. 9. Він проспівав орлину славу тим, Хто серце має мужнє й
непоборне. Сам чистий серцем, як
264
наюрний сніг, Він в музиці до «Кобзаря» воздвиг Народу

монумент (не, творити, руки).
Утворіть прислівники і прислівникові сполучення, поясніть їх правопис.
З’ясуйте, які прислівники можуть бути однозвучними із сполученнями
слів.
В (у) — бік, вечір, далина, два, день, дім, глибина, гора, загал,
замінити, запас, зима, лівий, літо, низ, ніч, нічия, основний, пень,
перед, перший, півголоса, півсили, підбирати, плавати, поперек,
позичка, пора, притуляти, п’ятеро, раз, ранок, решта, рівень, різний
бік, розгонити, розрізати, розтікатися, ручний, ряд, середина,
серйозний, суперечити, сон, сюди, тричі, в три дорого, унісон,
цілий, шість.
З — бік, верх, високий, вільний, всім, вечір, віддалік, відки,
верхній, відусюди, гора, гарячий, глибокий, давній- давиій,
далекий, даль, зовні, зло, надворі, нехотя, край, низ, новий, нагода,
окремий, початок, привід, правий, раз, ранок, перед, рідкий, косий,
рід-вік, середина.
За — без ціни, видно, надто, кордон, новий, північ, рано, раз,
світло, тепло.
Зав — більший, глибший, вищий, товщий, ширший.
На — багато, рік, борг, весна, вилітати, вік, глухий, голий,
голова, гора, виріб, два, двір, диби, диво, діло, дні, добраніч,
довгий, даремне, жаль, завтра, зовсім, завжди, зло, зразок, зустріч,
одинець, око, останок, пам’ять, певний, перед, прокат, переганяти,
перед днем, перерізати, поруки, початок, показати, протяг, при
кінці, проти, півголосний, півдороги, решта, різний, рука, світанок,
скрізь, сміх, слава, смерть, спід, справді, стільки, сторожа, чистий,
школа, швидкий, щастя.
Нав — випередити, знак, здоганяти, коло, коліна, перебивати,
манівці, переймати, половина, присідати, проги, простувати,
помацати, скосити, скакати, тікати, хрест, круг.
Над — вечір, міра, ранок, сила, голод, зелень, то.
По — близько, батьків, братній, ваш, вздовж, вік, воля, всюди,
два, дев’ятий, дитячий, дружній, звірячий, змога, зимовий, латинь,
людський, мій, можливість, нині, ніч, одинець, парний, перед,
перший, полудень, право,
265
половина, різний, середина, сусідство, той, третій, частина, чому,

щирість.
о» Вправа 92
Напишіть прийменники правильно і введіть їх у словосполучення.
По(над), по(під), з(під), з(над), іто(між), з(нро)між, з(по)над,
з(по)під, по(серед), з(по)серед, по(за), з(по)за, на(проти),
по(перед), з(за), на(в)коло.
*> Вправа 93
Поясніть, як правильно будувати сполучення слів.
Сміятися з кого чи над ким? Чекати кого чи на кого? Згідно
чого чи згідно з чим? Дійти до згоди чи дійти згоди? Знущатися з
кого чи над ким? Доглядати хворого чи доглядати за хворим?
Прибути на наступний день чи наступного дня? Повернутися за
годину чи через годину? Піти по воду чи за водою? Думати про
нього чи за нього? Перекласти українською мовою чи на
українську мову? Дякувати на добрім слові чи за добре слово?
Бути прикладом чи бути за приклад?
Поясніть написання слів.
Спитати — з-під хати, спочатку — з початку, спереду — з-
перед, спромігся — з-проміж, спідлоба — з-під явора, з-за кордону
— з закордону, Схід — спід — з-під, спостерігати — з-посеред,
поза городами — по закутках, поміж деревами — по міжряддю,
попід горою — по підгір’ю, з надвечір'я —з-над хмар, спопелиги
—з-попід, навпроти ранку — на противагу, із-за гаю — із застави.
Перекладіть з російської мови на українську. Поясніть уживання
прийменників.
Скучать по тебе, избавиться от бедьі, бьггь у власти, жениться
на ней, разбирагься в игре, считагь необ- ходимьім, отречься от
убеждений, избавиться от опас- нос ги, стремиться к славе,
принимать к сердцу, обратиться по делу, увеличить по всем
направленням, рассказать обо вссм, прийти в семь часов,
удивляться неугомонности, в "гечение месяца, вследствие
землетрясения, согласно расішсанию, по случаю праздника, на
прогяжении двух часов, насчет урока.
266
*о Вправа 95
З’ясуйте синонімічні можливості прийменників. Поясніть відтінки їх
значення.
1. Люди мовчки стояли на березі й важко дихали (Я. Гал.). 2. В
березі човнів уже не було (Ю. Смол.).
3. «Невже він дома, в своїм селі, на березі своєї Многи?» (В.
Шевч.). 4. «Це я про перевибори Рад на селі» (О. Виш.).
5. Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. 6. Ще на
Україні веселі і вольнії пишались села тоді... 7. ...З Залізняком
Весілля справляє В Уманщині... (Т. Шевч.).
8. На Київщині... побачив під хатою дивом уцілілу серед чорного
виру війни високу рожу (О. Гонч.). 9. У Сваляві, що па Закарпатті,
цього року відпочивали діти з різних районі» України (з газ.). 10.
Родичі Іванові жили на Буковині і в Закарпатті {О. Виш.). 11. А я
гадав, що ви втекли на Запоріжжя {Вал. Шевч.). 12. На місці навіть
толу не знайшлось, його літаками доставляли в Запоріжжя (О.
Гонч.). 13. Миє жінка у квартирі ввечері підлогу (//. Глаз.). 14. Я
влаштував майстерню у себе на квартирі (О. Довж.). 15. Коні в
шахті... Три чверті кілометра під землею. 16. На шахті ви такого
ніколи не почуєте (О. Виш.). 17. На всіх машинах Ботом почуваєш
себе. 18. Люди в машині напружуються всім тілом. 19. Блищить на
сонці лита з бронзи могутня постать поета. 20. Лежить синок,
вигріває спину проти сонця (П. Глаз.). 21. Спочивай тихо під
сонцем (М. Коц.).
Вправа 96
Розкрийте дужки і правильно напишіть слова та словосполучення,
з'ясуйте, до яких частин мови вони належать.
І. Іде на(зустріч)... Відрами хига... З(під) хустки волосинка
золота Промінням виграє... (М. Рил.). 2. Ад(же) навіть мимо його
волі обставини можуть скластися так, іно опиниться він для тебе в
не(досяжності), війна(ж) триває, і Заболотний не(втрачас) надії, що
літати він (таки) буде, що не(раз) ще зів’ється в небі його
«яструбок», все(далі) сягаючи на захід, йдучи на ворога лоб(у)лоб
(О. Гонч.). 3. То(ж) поплавець, не(встигши) добре й стати, Пірнає в
воду... Що(бо), па не-брате! Зловився й сам? — Не(все)ж тобі
ловить! (М. Рил.). 4. —Я те(ж) такої думки,
— згоджується Заболотний (О. Гонч.). 5. І з думкою, що ніч і(іце)
там хто(зна)де, На захід буду йти, куди тропа веде, Немов(би)
знаючи, як людям жити треба. 6. Буває так: ще темна ніч на(дворі),
Ще сон колише землю, як
267
маля, Німус небо, і мовчить земля, Зірок (не)видно в тиші

(пе)проюрій. І в(раз) прокинешся. Думки бадьорі Роєм налинуть
хто(зна) відкіля, Запрагнуть праці руки, і (з)даля Поллється
шелест віт на осокорі... 7. Жену (в)перед коня, іцо(б) линув ні(би)
птах, Ліси, яри, шпилі біжать (на) зустріч оку, Подоба бистрого
хвилястого потоку, — Сп’яніння прагну я найти у тих дивах. Але
зморився кінь. Тоді в моїх очах, (не)наче в дзеркалі, розбиті
з(не)наро- ку, У час, коли туман долину вкрив широку, Примарою
встає той весь казковий шлях (М. Рил.).
Вправа @7
З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова. Поясніть їх правопис.
На відміну від своїх батьків, людей веселих і компанійських, ця
Ліда Дударевич — серйозне, може, аж надто серйозне дівча. Сірі
очі старші за неї, завжди сповнені задуми чи якогось докору.
«Типове дитя віку акселерації»,
— жартівливо каже про свою донечку сам Дударевич, котрого не
вперше доля зводить із Заболотним на довгій дипломатичній
дорозі. Тож і Ліда для Заболотних уже як своя. В товаристві Соні-
сан вона перебуває, здається, навіть частіше, ніж біля рідної
матері, викликаючи іноді ним з боку своєї матусі легкі ревнощі. А
втім, Ліда не є щодо цього винятком, бо й діти з інших
дипломатських родин також горнугься до Заболотної, що, здається,
уже звикла до ролі їхньої підмінної матері й добровільної
терплячої виховательки, надто ж коли їй довелося після травми
якийсь час відсиджуватись удома...
Дударевич на добрий десяток років молодший за свого колегу
Заболотного і на цій; підставі вважає себе дипломатом більш
сучасним і тим-то службово перспективнішим, хоча виходить
чомусь так, що коли йдеться про підвищення по службі, то
Заболотний бодай трохи, але щоразу опиняється попереду, дарма
що не докладає до іщого ніяких зусиль, чим особливо дивує
Дударевича (О. Гонч.).
Вправа 98
Диктант «Перевір себе». Поясніть правопис прислівників та часток.
День мій суботній

Прокидаюсь я щосуботи од сонця й золота, що, здається, тече
крізь вікно з недавно позолочених хрестів на Андріївській церкві.
Якщо сонце вже височенько,
268
хрести відбиваються на вицвілих стінах моєї кімнати (я живу тут

недавно, ремонту зробити не встиг та вже й не встигну) і ледь
помітно тремтять серед сріблястого хатнього пороху. Я дивлюся
на хрести і уявляю собі, куди сягала їхня тінь, коли сонце тільки-
но зійшло. А сягала вона, це я недавно бачив, аж на дальні, вкриті
молоденькою зеленню ирииодільські кручі, на яких з ранку до
вечора гасає дітвора з м’ячем: кручі ті найраніше зустрічають
весну. Потім тінь усе коротшала й коротшала, доки не зникла
поміж старовинними будинками на Узвозі, тихій вуличці,
вимощеній бруківкою, мабуть, ще за руських князів. Я подумав
тоді: «Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя»,
— і пішов на Житній ринок базарувати, одразу ж забувши свою
думку. А сьогодні вона знову явилася мені, і, як це часто бувало зі
мною й раніше, я раптом побачив себе збоку, чужими очима —
напевно, так бачить себе актор у фільмі, де він грає: кожен свій
крок, слово, вчинок — і гостро, як біль, відчув, що став не самим
собою, а кимось іншим і що ця роль мені важка (Г. Тют.).
Вправа 99
Виконайте вправу як диктант.
І
Зранку наступного дня з Бородаєм ніби щось сталося, ніхто із
співробітників Мосдіпротрансу не впізнавав його, перші півгодини
він нервував, йому не сиділося на місці, щось йому заважало, і
тільки коли начальник експедиції наказав якнайшвидше розшукати
всі матеріали вивчення і розпланування траси на центральній
ділянці, більшість працівників, в усякому разі ті, хто не мав
стосунку до названого району, полегшено зітхнули, інші ж
задалися питанням: «Що могло трапитися?» Бородай не належав
до тих людей, які люблять панікувати з приводу якоїсь дрібниці,
одначе він мав одну ваду — не міг, хоч як би намагався, приховати
свої почуття. У нього все завжди було на виду. У такі хвилини
ставав мовчазним, замкнутим, прагнучи сам обміркувати ситуацію.
А тим часом працівники експедиції, не знаючи, що могло так
стурбувати начальника, починали думати догадками. Вони знову
уявно проходили весь шлях на своїх ділянках, згадували всі важкі
дороги на болотах і морях, на узгір’ях, перевалах, через бурхливі
тайгові ріки і круті, недоступні хребти...
269
Невдовзі Бородай переконався, що вся документація складена

правильно і не підлягає сумніву жоден пункт, хлопці постаралися
все зробити якнайкраще, не виникало сумнівів і в нього самого,
врешті, на такій майже рівнинній місцевості не могло бути ніяких
неясностей, та й розвідувальна партія, якою керував Куликов,
підбиралась сумлінно.
Десь через годину начальник викликав до себе в кабінет двох
вільних на той час геологів і попросив негайно виїхати на трасу і
взяти в кількох місцях груїтги для проби. Потім слухав пояснення,
що, мовляв, зараз на місці немає бурової машини, точніше, є одна,
але з мотором щось там негаразд. Геологи потупцювалися біля
дверей і нарешті, не почувши жодного слова з вуст начальника,
переглянулись і вийшли з кабінету — все і так було зрозуміле.
Бородай не любив повторювати двічі, і цього разу він не
сумнівався, що хлопці зрозуміли його правильно... (О. Луп.).
II
Боротьба за Шевченка тому й тривала так довго, тому й була
такою гострою, що це — боротьба за душу українського народу.
Бувши плоттю від плоті і кров’ю від крові свого бага-
тостраждального народу, безмежно люблячи його і належачи йому
всією своєю істотою, він ненавидів у ньому те, іцо було виховане
століттями соціального поневолення і національного розтління.
Взявши від народу все краще і життєдайне, він відкинув гірше,
ветхе. Та він не лише взяв від народу — він йому сторицею
віддячився. Він присвятився гуманістичній освіті, демократичному
і революційному вихованню мас. Велика його заслуга перед
українським народом насамперед, а потім і перед іншими
народами — в тому, що він уперто вще плював у його свідомість
ідеї демократизму, народного самоврядування, соціальної та
національної справедливості, правди і свободи. Велика заслуга
його і в тому, що, доклавши стільки зусиль для пробудження
національного самоусвідомлення українського народу та
виховання національної гідності, він спрямовував їх не в бік
національної замкненості, винятковості чи ворожнечі, а в бік
взаємопізнання та взаємоповаги, рівноправного спілкування,
дружби та братерства народів.
270
Та Шевченко належить не лише Україні — всьому людству,

хоч кожне його слово — про Україну.
Тут відбувається нечасте в історії літератури, — але підвладне
генієві, — щасливе перетворення: поезія, породжена злобою дня,
живе вічно; поезія, зміст, характер, призначення якої безпосередню
національні, набуває загальнолюдського значення, виростає до
світових масштабів, стає «родовим» явищем людського духу (/.
Дз.).
Вправа 100
Запишіть текст як диктант.
Степ переймав воду гранітними скелями, але вода виявилася
дужчою, розірвала камінні обійми й клекотіла,
і скипала буком, й мчала вниз, до моря, спадаючи грізними
лавами. Перша лава спадала чистим, схожим на нерухоме скло
потоком, крізь який подекуди просвічується каміння.
Вище першої лави — високий камінний острів, на ньому верби,
осокори та велетенські дуби, неначе зачаровані, вкриті молодим
зеленим листом, і кипучий дубняк понад водою, й верболози в
низинній частині острова, який кінчається піщаною косою. Нижче
острова кілька маленьких острівців, декотрі з піску, декотрі з
каменю, закучерявлені лозою, схожі на кинуті на воду зелені
шапки.
Там, де лави спадали, було біло-біло й піняво, переко- лочено,
окремі струмені цвіркали високо в небо, а далі вода знову мчала
рівним ясним потоком, ледь-ледь запінюючись подекуди над
схованими в глибині каменями або перекочуючись через них. У
повітрі стояв різкіш запах спіненої води, розпеченого каменю,
водяного зілля, яке обривали зі скель бурхливі потоки.
Клекіт і гуркіт, і все одно тиша, тихіша за будь-яку іншу тишу;
згуки природи — то не гомін, то безгоміння, вслухавшись у яке
можна почути плин власної думки і крові в жилах. Ще й на багато
верста довкола — нікого- нікого, тільки вода, та камінь, та чайки,
та баклани, які німими чорними привидами сидять на високих, з
побіленими послідом верхівками стрімких скелях правого берега.
Лівий берег низинний, сірий, хапає пустельністю за серце, й коли
людина дивиться на нього, її огортає безпричинна туга. Коли ж
вона дивиться зі скелі на Дніпро, який перед нею неначе на долоні,
на боріння
271
води та каменю, вона думає про вічне, невмируще, підноситься

душею й навіть забуває про власну смерть. Тут упокорення і
благість, і думки про велич Бога, про смиренність та покору, про
добро та істину. Тут можна сидіти непорушно годинами, днями —
вічно, перетворившись у камінь та навіки замкнувши в собі раз
знайдену, єдино правдиву думку (за Ю. Мушк.).
©Ф> Вправа 101
Напишіть текст як диктант.
За вишкою, що на каплицю схожа,
Вечірнє сонце стомлено сідає.
Палає небо — наче думка Божа Поза паркан
колючий заглядає.
Дротину позолочує іржаву Туман прозорий —
лісова полуда.
Душа моя вдивляється в заграву І жде на чудо,
котрого не буде.
Далека Конча не поверне весни,
Що відпливли з дніпровською водою.
Кохання храм у серці не воскресне,
А грішниця не зробиться святою.
Моїх чуттів розвіяна руїна Нагадує в пісках
померлу річку.
Та є ще Бог...
І є ще Україна...
Для них я збережу у грудях свічку (М Руд.)
П у н к т у а ц і я , яка є складовою
частиною загальної системи українського письма
(графіки в широкому розумінні слова), належить до
неалфавітних графічних знаків, що їх
використовують поряд із літерами. їхня роль
полягає в членуванні писемного мовлення, тобто у
відображенні синтаксичної структури мовного
відрізка, яким є речення й текст.
Розділові знаки — що нотні знаки: вони цупко
тримають текст і не дають йому розсипатися;
надають словам правильного співвідношення, а
фразі — правильного звучання, ясності й легкості.
Писемне мовлення без розділових знаків або при
неправильному, неточному їх використанні дуже
важке для розуміння. Таким чином, розділові знаки
дають можливість сказати на письмі значно більше,
ніж можна записати літерами. Іноді ж розділові
знаки читають навіть замість слів, але така ситуація
© передбачає обопільне
— і того, хто пише, і того, хто читає, — достатнє
володіння системою пунктуації. За допомогою
пунктуації увиразнюється комунікація й
мисленнєва діяльність суспільства.
Українська пунктуація спирається на
синтаксичну та інтонаційну структури речення і
його семантику. Провідним принципом, що
регулює правила обов’язкового вживання
розділових знаків, є формально- граматичний.
Змістовий та інтонаційний принципи виступають як
додаткові.
273
Основи пунктуації
Розділові знаки бувають в і д д і л ь н і і в і д о -

к р е м л ю в а л ь н і. Перші служать для розмежування
попереднього й наступного речень, частин у складному реченні та
однорідних членів. До них належать крапка (.), знак питання (?),
знак оклику (!), кома (,), крапка з комою (;), двокрапка (:), тире (—
) і три крапки (...). В і д д і л ь н і розділові знаки можуть бути
одиничними й повторюваними (кома й крапка з комою): Тут
недоречні печаль, чи смуток, чи гнів (О. Ірв.). Лист на дубах ще
був цупкий, густий, зелений; він і не збирався спадати; берези
тихо полум'яніли... (Є. Гуц.).
В і д о к р е м л ю в а л ь н і розділові знаки вживаються
для позначення меж таких синтаксичних конструкцій, які
вставляються в речення з метою доповнення, пояснення, розкриття
змісту одного чи кількох членів речення або й речення в цілому,
тобто ними відокремлюють звертання, вставні і вставлені
конструкції, відокремлені члени речення. До них належать
п а р н і розділові знаки: подвійна кома, подвійне тире, дужки і
лапки. Напр.: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже
почалось... (Л. Кост.); Проте, чи на радість, чи на жаль, — тут
кожен вільний у трактуванні, — не ми собі вибираєм батьків,
державу, вік і стать... (П. Мовч.).
У художніх творах та публіцистиці можуть використовуватися
гак звані ф а к у л ь т а т и в н і розділові знаки. Термін
факультативні пунктуаційні знаки протилежній за змістом терміну
знаки кодифіковані, або обов’язкові. Факультативні знаки — це в
основному знаки авторські, зумовлені умовами контексту.
Індивідуально-авторське застосування і комбінування
розділових знаків необхідні для передачі найтонших смислових та
емоційних відтінків. Такі знаки можуть суперечити
загальноприйнятим нормам, але не сприяють розхитуванню
пунктуаційної системи: Добро на світі творять, а зло на світі —
роблять (П. Ск.); Може, десь є лотоси і гінкго, тихі ріки і рожева
даль —у краю неляканих фламінго, де цвіте неламаний мигдаль
(Л. Кост.).
Проте авторська пунктуація не вичерпується випадками
контекстуальними. Можна говорити також про ^хшіьність певного
автора до певних стильових прийомів, п°^УДовапих на тому чи
іншому розділовому знакові (у вустк Драча багато тире, у Є. Гуцала
часто використо- ся кРаика з комою): Природа —в усьому. В
зеленому
274
клекоті Дерев мідногорлих при буйній погоді, В шуганнях ракет і

в пташиному клекоті — Слава природі! (І. Др.); Вишнево-
яблуневі садки, ще сьогодні зранку такі змерзлі й розпачливі,
подобрішали, потеплішали; село звеселіло; людські обличчя
погіднішими стали (Є. Гуц.). Такі знаки передають емоційний лад
мовлення, який відповідає даній індивідуальності. їхня функція —
створення експресій: вони сприяють динамічності або, навпаки,
плавності викладу, різкості чи ліричності звучання. Часто їх
функція
— стилістична.
Однак індивідуальність у використанні розділових знаків
полягає'не в порушенні пунктуаційної системи, а в розширенні і
збагаченні практики її застосування: знаки в такому випадку
допомагають читачеві осягнути глибину думок і почуттів автора.
Якщо ж від надмірної індивідуалізації втрачається соціальна
значимість пунктуації, то це призводить до пунктуаційної
неграмотності.
Отже, сучасна пунктуація, відбита в друкованих текстах, являє
собою сукупність загальноприйнятих правил користування
розділовими знаками, рекомендованих «Українським правописом»,
а також особливостей індиві- дуально-авторського їх уживання.
Вправа 1
Прочитайте речення вголос. Простежте, чи завжди фразова пауза позначається
розділовим знаком.
ї. 1. У полі спить зоря під колоском І сонно слуха думу
колоскову, ї сонна тиша сонним язиком Шепоче саду сиву
колискову (М Вінгр.). 2. Було йому літ сімдес5гг чи, може, й
більше (О. Довж.). 3. Ти проростаєш над сюжетом, Його, мов
плівку, проявляєш, Коли ти ледь помітним жестом Своє волосся
поправляєш (О. Ірв.). 4. Хай розквітне веселково у невиданій красі
наша мова калинова, паче сонце у росі (П. Тич.). 5. Із ферми несуть
корови па рогах Бідони й цистерни молочні, І пісню про жінку в
доіцах і снігах Співають коров’ячі очі (М. Вінгр.). 6. В останньому
промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед
очима (М. Коц.). 7. Не хвалися, йдучи на торг, а хвалися, йдучи з
торгу. 8. Розпрягайге, хлопці, коні та й лягайте спочивать (н. те.).
II. Прокоментуйте з погляду інтонаційної структури речення
— висловлювання мовознавця Д. М. Ушакова «Пунктуація — це
не ноти для читання».
275
Вправа 2
Поясніть, які розділові знаки в тексті віддільні, а які відокремлювальні; які з
них одиничні, а які парні; в яких випадках розділові знаки збігаються.
Тут, у цьому, мабуть, найсвятішому місці на землі — місці, де
народжується нове життя, де йде боротьба за продовження роду
людського, —діти доктора Ґейла дуже швидко познайомились з
маленькими пацієнтами, не відчуваючи жодних мовних чи
ідеологічних перешкод, обмінялися подарунками, разом заспівали
пісшо «Хай завжди буде сонне». Потім маленька Тал грала на
скрипці, а синьоока Шир шкодувала, що немає фортепіано, — вона
також показала б своє вміння...
У реанімаційному відділенні ми довго стояли біля пластикових
кувезів, підключених до складної техніки: тут лежали крихітні
створіння, майбутні люди XXI століття, яким незнані ще були
жодні атомні тривоги, що хвилюють нас сьогодні (Ю. Щерб.).
Вправа З
Які принципи українсько! пунктуації переважають при виборі розділового
знака в наведених газетних заголовках?
1. ...Плюс досвід тисячоліть. 2. З’їжджалися в гості
президенти... 3. З Ґренландії ... в Сибір? 4. Ось що залишилось за
кадром. 5. Пожежа в метрополітені: а потерпілі все-таки були. 6.
Чашка чаю і газета — кращий початок дня! 7. СНІД: чи засвоєно
урок? 8. Третя дитина
— ось що нам потрібно! 9. Жив собі лікар...
Вправа 4
Проаналізуйте, як пунктуація впливає на сприйняття тексту: через
оформлення змістових відгалужень у потоці авторської думки; через передачу
розділовими знаками іронії, нового, неусталеного значення, окреслення
розглядуваного поняття; сприяє появі в читача внутрішніх монологів —
продовжень авторської думки.
1. Я впізнаю цих «зодчих» з плантаторськими замашками,
підпорядкованих відомчим інтересам. Гадаєте, він не розуміє, що
будує і де будує? Гадаєте, хоч один такий «зодчий» встав і сказав:
не буду отут топтати кістки предків і славу народу, не буду отут
нищити й без того пошматовану землю? Ні(Л/. Шевч.). 2. Б.
Гребеншиков, супер- популярний «поет» (лапки наші не
випадкові), лідер «касетної культури» (А. Вознесепськиії), дає
прості, як аршин, пояснення: «Ми шукаємо якихось причин,
пояснень того, І1і0 відбувається. А насправді просто змінюється
клімат
276
Землі, моральний клімат» (П. Мовч.). 3. Проте «нову хвилю» іноді

так складно розпізнати, оскільки вона мімікрує, маскується під
мейнстрим. 4. А ось те, як сьогодні виглядають «Подробиці»,
справа комп'ютерної «мишки» Тані Соловйової. Вона «вдягла» їх
один раз. У шапку, перебивки й кінцівку — це звичайний сленг
дизайнерів.
5. Цього року, втім, як і минулого, зима настала несподівано.
Цілком природно (!?), спеціальні міські служби були не готові до
такого «стихійного лиха» (з газ.).
6. Щодня про це пишуть в центральній і нецентральній пресі.
Але... Про це «але» й поговоримо (Є. Дуд.).
Щоб за допомогою розділових знаків забезпечити тому, хто
пише, і тому, хто читає, однакове розуміння речення й тексту, слід
знати пунктуаційні правила. Пунктуаційне правило — це
інструкція, в якій указуються умови вибору розділового знака.
Умови вибору розділового знака пов’язані з граматичними,
змістовими та інтонаційними особливостями речень і їх частин.
Можна назвати такі умови вибору розділового знака: 1) м о р -
ф о л о г і ч н і (наявність дієприкметників, дієприслівників,
вигуків, сполучників, певних прийменників та часток); 2)
с и н т а к с и ч н і (наявність двох і більше граматичних
основ, однорідних членів речення, прямої мови); 3)
ф о н е т и ч н і (наявність особливої інтонації, наприклад
звертання, та ін.); 4) з м і с т о в і (вираження причини, умови,
допустовості тощо).
Вимовте наведені слова про себе, подумки вслухайтеся в Тх інтонацію
та продовжіть речення. Яке значення передає кожен розділовий знак?
Так. Так! Так? Так?! Так... Так, Так: Так — .

Встановіть умови вибору розділового знзка.
1. Звичайно, кожен повинен займатися своєю справою: швець
має шити взуття, лікар — лікувати, а студент
— здобувати знання (з газ.). 2. Більшість людей одма- хується від
історії, щоб легше жити, простіше. Тягар історії не кожному під
силу. Все можна виправдати, окрім освіченого варварства. От з
ним і воюю. 3. З правосуддям не граються — то воно веде сувору
гру зі світом, девіз якої: незалежність і непідкупність:
непідкупність суджень, непідкупність спогадів, непідкупність уяви
(Я. Загр.)■
277
4. Пишемо: «Бережіть красуню природу!» Закликаємо: «рятуймо

бенгальського тигра!» Страуса нанду і якогось черв’яка заносимо
в Червону книгу. А жінку губимо. Щодня, щогодини, щохвилини
(Є. Дуд.). 5. Який він, сьогоднішній студент? (з газ.). 6. Він почував
себе мандрівником, що, опинившись на далекій станції, оточений
чужою обстановкою, має чекати жаданого потягу (В. Підмог.). 7. О
націє, що над добро і над зло, над долю,
і ласку, і кару поставила тих, що їх сотні лягло у дні незабугні
Базару (О. Канд.).
Вправа 7
Поясніть,як графічна система української мови обслуговує ті сторони
писемного мовлення, які не можуть бути виражені літерами. Чи в усіх
наведених прикладах можна розділовий знак передати інтонаційно при усному
відтворенні тексту.
1. Ось летить м’яч, «мов пущене ядро з гармати» (випірнув
рядок незабутнього Тичини), але на його шляху постає «черлений
щит» Блока. 2. Та раптом ... повернувся додому (з газ.). 3. День
закінчився оглядом Києва. День закінчився оглядом «Києва». 4. А
по шовковому Дівиному волоссю ходять на прекрасну «Діву»
люди грішні і милуються морем, горами, краєвидами (О. Виш.). 5.
«...Єго (Ібсена. — С. И) треба знати, як хочеся «мати вікно до
Європи» — от вибачайте за фразу», — писав Василь Стефаник у
листі до Ольги Гаморак 29 лютого 1896 р. (Стефаних, який не
любить теоретизувати, не випадково бере фразу про Європу в
лапки, ще й вибачається за неї, ніби підкреслюючи, що вислови
такого роду не в його стилі.) (С. Павл.).
Вправа 8
Що хотів донести читачеві кожен автор, використовуючи індивідуальну
пунктуацію?
1. Телеграфує начальник гарнізону Роздільної.
Ми всі напружено нахилилися над білою стрічкою, яка поволі
розгорталася, а на ній чорними крапками й рисками божевільно
довго повзли слова:
■— П-о-з-о-в-и-т-е к т-е-л-е-г-р-а-ф-у в-о-е-н-к-о- м-а.
Йому відповідають:
"77 И-о-е-н-к-о-м з-а-н-я-т, в-с-е с-п-о-к-о-й-н-о (А С о с .).
Чорне — біле — золоте — зелене —
спалахнуло — блиснуло — знялось!
278
Грім ударив особисто в мене,

око сонця кров’ю налилось (Л. Кост.).
3. Де б ти хто б ти коли б ти яким би ти досі ие був Возлюби
розлюби а затим возлюби його заново Цей народ що
оплакав не раз Маріанну й рабиню Ізауру А про Мотрю
і про Катерину нараз прочитав і забув Що кумирів
нових не надбав а старих розгубив Що втомився від
рішень та їхньої колегіальності Навіть гідність свою
розбудив возлюбив розлюбив Запевняючи брата і свата
і ката
у власній лояльності Цей
народ що з дев’ятого поверху ліфтом з’їжджа на
город
Що вистоює черги на митниці альбо на мітинги Що
крім грошей не хоче ніяких уже нагород І слухняно
таврує чуже
і виконує все що намітили
Не запитуй: навіщо? для чого? куди? і чому?
Все одно не збагнеш хоч би скільки в пророки не пнися Тож
зіжмакай гординю свою і всміхнися народу цьому Чи й самому
собі
чи й нікому —
а все ж усміхнися
Усміхнися і йди
і усмішку з губи не згуби Хай ніхто не
збагне: ти сякаєшся в небо чи каєшся Возлюби розлюби
возлюби розлюби возлюби Бо від нього
нічого подібного
не дочекаєшся (О. Ірв.).
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПОЧАТКУ ТА

КІНЦЯ РЕЧЕННЯ
У позиції початок речення/тексту вживається єдиний розділовий

знак три к р а п к и в поєднанні з аб- зацним відступом.
З н а к п о ч а т к у р е ч е н н я позначає:
в Різкий перехід до нової теми: І цієї хвилини з# соснами, в
лісовому хутірці, віщуючи зорю, засурмили півні.
279
Розділові знаки початку та кінця речення
...Я підняв важкі повіки: у ранковому присмерку наді мною з

мітлою в руках стояв двірник:
— Що, трохи перебрали, молодий чоловіче? (В. Др.)
@ Чергування окремих тем розповіді: І сниться мені щось
химерне, ба навіжене...
... Нібито Поет іде до мене вже багато століть, і багато
століть іду до нього я, а стрітися не можемо...
... Ось ми біжимо полем навстріч одне одному у чомусь
білому, як лелеки. Наші погляди злилися, наші руки шукають
обіймів, але між нами свистять половецькі стріли. Одна цілить
у мене, та він перехоплює її і враз даленіє... (К. Мотр.).
ш Включення в новий відрізок часу й простору:
Епітафія великому дзеркалу у спілці письменників України, яке
збільшувало всіх поетів
Наше дзеркало Тяжко дзенькнуло —
Тільки скалочки по землі...
...А тепер ми усі — малі (М. Сом).
о Наявність попередньої купюри в прямій мові: — Чому ж про
це мовчать ? — Мовчать багато про що і скрізь. Я теж не можу
говорити про все на загал. Проте дещо, не для преси, звичайно, я
все-таки вам покажу. — ...Ось так я допомагаю тим, хто справді
приходить по допомогу і вірить у це, —закінчив свою розповідь
ясновидець (з газ.).
Р о з д і л о в і з н а к и к і н ц я р е ч е н н я
членують текст на речення. До їх складу входять крапка, знак
питання, знак оклику й три крапки. Вони виконують функцію
попередження про те, що наступна лексема не належигь даному
реченню. Домінантною у вираженні Цього значення є крапка, інші
ж знаки мають додаткові значення. Знак питання семантично
ускладнює значення кінця речення, в якому є пряме запитання. На
знак оклику нашаровується позначення експресивності та
емоційності. Три крапки передають формальну чи змісто- ВУ
незакінченість речення. Ці знаки закріплені за реченнями
відповідно до мета повідомлення: крапку ставлять у кінці
розповідних речень, знак питання —у кінці питальних речень, знак
оклику — в кінці окличних речень.
Для позначення оцінності та експресії розділові знаки ^нця
речення, крім крапки, можуть вживатися:
280
о за рахунок створення підсилювальних радів (? —. ??

— ???: ! — !! — !!!) або комбінації знаків (?! — !? — !..
?..): Сервісний центр «Десна» приймає техніку на ремонт тільки
за наявності талона на гарантійне обслуговуванняЩ (з газ.).
и У ролі самостійної діалогічної репліки; три крапки
позначають відсутність реакції: У тролейбусі людей, як
оселедців у бочці. Чую — потягли мою сумку й затисли.
— Хто там тягне мою сумку? — питаю.
— ... — тобто мовчать.
Поки витягла — гаманця як не було!., (з журн.).
Висока культура писемного мовлення передбачає віртуозне
володіння й повним репертуаром розділових знаків кіпця
речення. Невміння послуговуватися ними, «глухота» до них
буває через:
недостатнє проникнення в зміст писемного мовлення,
виразником чого є й розділовий знак;
невміння читати розділові знаки, розуміти їх зміст; брак
емоційного відгуку на фразу, текст; брак чутливості до
інтонації, яка виражає закладений у реченні зміст, а звідси й
невміння виразно чигати взагалі.
Вправа 9
Керуючись тезою: «В писемному мовленні слід самим створювати ситуацію,
уявляти її», визначте передані в реченнях зі знаком оклику: а) різноманітні
почуття (радість, захват, здивування, схвалення, гордість тощо; докір, образу,
погрозу, насмішку, тривогу, попередження, гнів); б) спонукальність (наказ,
команду, вимогу, прохання); в) звертання, привертання уваги, привітання,
прощання, побажання.
1. Назривав їх трошки. Це волошки? —Зорі! Ниточки
тоненькі — мрії весняні; правда —любо жити? —Дуже! Дуже!
Дуже! (В. Чум.). 2. Курс на тополю іржаву Тримайся, стара
хато! (/. Др.). 3. Молодьож!.. Не має совісті! По ногах старій
товчеться!!! (О. Ірв). 4. Хай бV тебе муха вбрикнула! («. те.). 5.
Боже, які тумани!.. 6. Аж князь — несхитний. Дзуськи! — Цить,
обірванці і поети!.. 7. Бійся Бога, Іване! (/. Малк.). 8. Доброго
ранку пане Василю!.. Просили батько, мати просили! (О. Ірв)
9. Хлопче, носи бадилля! 10. Чоловік мій на нього я:
закричить: «Ах ти ж сякий-такий! Убирайся геть, щоб : тебе не
задушив!» (В. Барка). 11. Чудове місто Миргород Яких тільки
будівель тут немає! (М. Гог.). 12. Гей, ное
281
Розділові знаки початку та кінця речення
Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій! 13. Чую

ваш голос простий і ласкавий, предки безсмертні мої: праця
людини — окраса і слава, праця людини — безсмертя її! (В.
Сим.). 14. Спочатку вони пішли нагору зі своїми речами, а потім
прибіг переляканий лікар-дози- метрист і кричить: «Що ви
робите? Вони ж «світяться»!» (Ю- Щерб).
Вправа 10
Прочитайте речення, використовуючи потрібну інтонацію як спосіб
вираження їх змісту в усному мовленні. Поясніть змістові та емоційно-
експресивні значення розділових знаків початку та кінця речення.
1. «Не журися, — втішав дружину Марко, — переросте. З
отаких вредних путящі люди виходять».
...Як тільки починалося навчання, Марка мало не щотижня
викликали до школи {К. Мотр.).
2. — Ах, я забула спитати: у вас тоді все закінчилося
благополучно? Я так зрозуміла, що ви помітили якогось
злочинця і. — Не смійтеся, прошу вас... (П. Загр.).
3. — Дістати зброю! — тихо звелів Коснячкович. — Во-
рота!!! {Вал. Шевч.). 4. —Чого це Ви, бабо, корову узули?
— А що радіація, Ви, мабуть, не чули?! (/. Др.). 5. Запитав у
нього про індивідуальні дозиметри. — Які дозиметри?! Ти
знаєш, який фон?.. (Ю. Щерб.) 6. Коли уже Крим забалакає
суржиком? Хай татарським! Коли Львів знов з’єднається з
Віднем? Коли свисне рак? Коли Андрухович підпишеться
Пушиком? Понесло. Риторика, друже, небезпечна вельми. 7.
Але з’являються люди з іншої парафії, люди, які розуміють не
лише призначення поезії, а й своє місце і своє призначення в цій
поезії... Варто назвати хоча
б одне прізвище — ... (В. Небор.). 8. Ти не прийшла в
вечірній час... Без тебе день вмирав сьогодні, без тебе захід
смугно гас і сонце сходило в безодні... Ти не прийшла в вечірній
час (О. Ол ). 9. — Як він виглядає? — Високий, одягнутий в...
гарно... — Скільки йому років? — Років двадцять п’ять... Може,
трохи більше... Або менше... (.В. Небор.).
3. ..................................Услухайтесь,
який протяжний, таємничий спів у
горлечку у горлички гуркоче
і булькає у ніч: немовби сам Господь самотньо
дме у глиняну зозульку... (І. Малк).
282
ПУНКТУАЦІЯ В
ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ
Тире між підметом і присудком
Графічний пунктуаційний з н а к т и р е — це зоровий

поділ речення на групу підмета і групу присудка, коли
вираження головних членів морфологічно однотипне, наприклад,
Іменникове або інфінітивне. Таким чином тире в писемному
мовленні виконує комунікативну функцію — членує речення на
тему й рему, дане й нове. Ця функція знака гаре забезпечується
морфологічними (частиномовне вираження граматичної основи),
фонетичними (паузи) та змістовими (бажання автора підкреслити
те, що повідомляється про підмет) умовами. Між підметом і
присудком ніколи не с т а в и т ь с я кома.
Тире с т а в и т ь с я між групою підмета і групою
присудка на місці пропущеної (нульової) зв’язки:
а Якщо іменна частина складеного присудка й підмет
виражені іменниками, кількісними числівниками або суб-
стаїггивованими частинами мови в називному відмінку7. Такі
речення є формулюваннями, що містять логічні визначення:
Мова —явище космічне (П. Мовч.); Проблема виховання —вічна
проблема людства (з газ.); Три рази по три —дев'ять.
Найдорожче в Києві —простір (П. Загр.).
■ Коли обидва головні члени або один з них виражається
неозначеною формою дієслова: Тікать — дієслово, що виключно
стосується живих речей (О. Виш.); Заміж іти
— не дощову годину перестояти (н. тв.). Такі речення теж
містять логічні визначення.
® Коли для підсилення поділу речення на тему й рему до
складу присудка вводяться частки це, то, ось або слово значить.
Перед цими частками в усному мовленні завжди наявна значна
пауза, а в писемному — тире: Професор медицини — це не
просто вершина, а вершина добра (П. Загр.); Футбол в тумані, де
гравець, як мім, — то, може, найдивніша з пантомім (Л. Кост.);
Зрозуміти час, культуру, мову далекої епохи наших предків —
значить
283
Пунктуація в простому реченні
зрозуміти себе. Не китайця або копта, а себе (П. Мовч.). Тире

перед цими частками ставиться навіть за наявності зв’язки:
Народна пісня —то є глибока поезія (з журн.).
Якщо ж головні члени мають інше морфологічне вираження,
тоді н е м а є п о т р е б и знаком тире показувати перехід
від групи підмета до групи присудка — він і так зрозумілий.
Проте при необхідності підкреслити відтінки зіставлення,
протиставлення, порівняння або вказати на незвичність,
несподіваність тверджень про підмет між групою підмета й
групою присудка ставиться тире.
Додатковий зміст увиразнюється за допомогою гире, якщо
перед іменною частиною складеного присудка, вираженого
іменником, стоїть частка не або порівняльні сполучники як, що,
мов, немов, наче, ніби, немовби, неначе та ін. Пор.: Молодість —
буйність, а старість не радість (н. тв.); Промені як вії сонячних
очей! (П. Тич.) (без увиразнення). Але: Зате я — не актор, для
мене усе дуже серйозно (В. Др.); У нього очі — наче волошки в
житі (А. Гол.).
Тире не с т а в и т ь с я між підметом і присудком,
вираженими іменниками, якщо між ними з’являються вставні
або вставлені конструкції: Виховання, безперечно, справа тонка!
(з газ.).
Коли ж між підметом та іменною частиною складеного
присудка, вираженою іменником, з’являється відокремлений
член речення або підрядне речення, то після них на місці
пропущеної зв’язки ставиться тире, якому передує кома, що
відмежовує відокремлений член чи підрядне речення: Ліс, або,
як кажуть серби, шума, — це не просто сосни і дуби... (М. Рил.);
Головне, що відкрилося Лідії Панасівні в Надії, — здатність
близько брати до серця чужий біль (з газ.).
Вправа 11
На підставі названих вище критеріїв поясніть наявність або відсутність
тире між підметом і присудком.
Л. «А ви новий учитель?» — запитав хтось із них. «Я —
новий директор» (Ю. Збан.). 2. Ідуть мовчазно ковалі, І в хлопця
руки в мозолі. Він, може, теж коваль?.. (А. Мал.). З- Давнє
кохання — це пам’ять дерева про листя, яке облетіло (Я. Кир.). 4.
Місто немов сузір’я (Ю. Андр.). 5. Поезія — не ужиткова.
Ужитковий текст — не поезія.
284
Неужитковість поезії — це шанс людини порятувати себе від

ужитковості, від навали предметів, які перетворюються на
сміття, — зона чистого дихання, місце втечі (В. Небор.). 6. Слово
— прізвище думки тепер, а частіше
— її псевдонім (Л. Кост.). 7. Ти не близька, бо ти —-
найближча, ти — наслідок, а не причина (О. Ірв.).
8. Картинки маленькі, в пласких нефарбованих рамах, писані
різучо яскравими фарбами і навіщось полаковані (77. Загр.). 9.
Алея —довга і порожня, старанно вгорнута у ніч. 10. ї царство
це — минеться без клятв і без карань (В. Стус). 11. Жити — це
лицедіяти, кожен з нас грає якусь роль (В. Др.). 12. Ніч — хоч в
око стрель! (н. те.). 13. Любий друже, ти і сам наче мій двійник
(В. Небор.).
Вправа 12
Поясніть, у яких реченнях потрібен показник комунікативної установки
автора — тире.
1. Вона і я поділені навпіл містами, кілометрами, віками. 2.
О, ти єси тепер довіку вільний в нестерпному своєму всебутгі
(В. Стус). 3. Заткнути вулиці і обставити площі, роблячи з них
кам’яні мішки, це знищити Київ, вбивати його клітина за
клітиною. 4. Для юриста злочин симптом особистого або
соціального неблагополуччя (77. Загр.). 5. Буги собою означає
здобути право на культурну та економічну суверенність (77.
Мовч.). 6. Неправда це ще зовсім не брехня. Неправда це
предмет торгівлі й торгу (О. Ірв.). 7. Кінотеатри і вокзали в світ
спроектовані екрани, які в минуле перегнали найкращі дні, як
фільми в Канни (В. Небор.). 8. Язиком вихати не ціпом махати.
9. Диплом без праці пустенька цяця (//. те.). 10. Всі вулиці в
Вербівці ніби обсаджені вербами (Н.-Лев.). 11. Весна неначе
карусель, на каруселі білі коні. 12. Ні, ми до того ще не звикли,
що наша молодість не вічна. 13. Ця пісня серцю наче камінь, а
все ж її співати треба. 14. Хай на очах землі печать тьми чорна
штольня! І день не день, і ніч не ніч, і спів не віщий нам (Б.-І.
Апт.).
285
Тире в неповному реченні
Комунікативну функцію (поділ речення на тему й рему)

виконує т и р е також і в неповному реченні, тобто коли
опущений один із його членів. Найчастіше пропускається
присудок, рідше — підмет або додаток і ще рідше (їх нестача
майже не помічається) означення, а також обставина.
Це залежить від змістових та ритмомелодійних особливостей
тексту. На місці пропущеного члена (компонента реми або,
рідше, теми) в неповному реченні с т а в и т ь с я тире, якщо в
усному мовленні цей пропуск позначається паузою. Напр.:
Посеред степу — скирта соломи, двоє на ній —молоді, як пилок
(Д. Павл.); Вперед! Сім миль кохання і остання —смутку (Б.-І.
Ант.).
Якщо ж смислового (рематичного) виділення та паузи як
показника пропуску немає, тире не с т а в и т ь с я . Тоді
комунікативне членування речення відображається тільки у
фразовому наголосі: На космічній орбіті навколоземної поверхні
знову пожвавлення (з газ.).
о* Вправа 13
Поясніть, яка комунікативна установка автора в кожному з наведених речень.
1. Науці належить розум, а поезії — споконвіку душа (В.
Шевч.). 2. У човен не взяли ми зайвої ваги. Оце —для голоду,
ось трошки для жаги, папуша тютюну, дві-три любимі книги (М.
Рил.). 3. Угорі — небо. Внизу — земля (О. Виш.). 4. А мені —
мов ніж у серце (Ю. Збан.). 5. Тут кожен — як у себе у господі.
6. Навколо — вир снігів (М. Рил.). 7. У цих трьох книгах, що
стали настільними для мільйонів людей, — цілі розсипища
мудрого всенародного досвіду. 8. Високий зріст — серйозна
перешкода для гімнаста (з газ.). 9. «У Києві ділова, робоча
обстановка»,
— запевняли газети, радіо й телебачення, і це була правда (Ю.
Щерб.). 10. Обабіч асфальту —двоповерхові будинки з
водогонами, центральним опаленням, усіма вигодами (з газ:).
Вправа 14
Прочитайте уважно текст, осмислюючи комунікативне членування речень і
звертаючи увагу на їх ритмомелодику. Поставте, де слід, між підметом і
присудком та на місці пропущених членів речення тире.
286
Про найбільш, здавалося б, просте і зрозуміле —

покликання, призначення шахів — ніколи не існувало й не існує
досі єдиної думки.
Ось що, наприклад, було сказано з цього приводу великим
російським письменником Л. Толстим: «Шахи прекрасна
розвага: за грою ми відпочиваємо від робота й забуваємо про
знегоди»
Зовсім інша думка лежить у крилатому афоризмі Гете:
«Шахи не пробний камінь людського розуму».
Що ж все-таки є шахи? Тут, напевно, корисно надати слово
шаховим королям, що осягли їх тонкощі й премудро іці.
М. Е й в е: «Шахи це боротьба».
Е. Л а с к е р: «їхня характерна риса є боротьба».
А л ь о х і н: «Для мене шахи не гра, а мистецтво».
Т. П е т р о с я н : «Шахи це за формою гра, за змістом
мистецтво, а за труднощами оволодіння грою це наука».
А ось яку думку висловлює гросмейстер С. Таргаковер: «На
перший погляд, шахи просто гра, гра на дошці, як і багато
інших, насправді ж вони грандіозний відбиток людських
поривань, дивовижна симфонія пристрастей, пісня пісень
переможця» (з журн.).
Тире як знак індивідуального стилю автора
Досить часто в текстах можна натрапити на тире як засіб

змістового виділення членів речення, об’єднаних паузою, що не
ґрунтується на відомих правилах і, таким чином, не є
обов’язковим. Такі вживання тире слід віднести до
індивідуальної манери автора передавати за допомогою
синтаксичних засобів найтонші відтінки думок. Частіше гаку
пунктуацію подибуємо в поезії або в передачі усного мовлення.
Індивідуально-авторське тирс виконує такі функції:
в Виділяє межі синтагм всередині речення. Такі сиіггагми,
маючи в усному мовленні інтонацію переліку зі значними
паузами, привертають увагу слухача/читача до
287
регулярної зміни предметів, явищ, дій. Напр.: Плюски —

шелестіння — викінчені гами, — я їх, наче лялю, тішив
пелюстками ясочок-волошок (В. Чум.); Пригнувсь — націлив —
влучив — і на Заході прапор червоний розвив! (IX Тич.).
в Указує на межу між другорядними членами речення та
попередньою частиною речення з еліптичним присудком: Мати
має не одну сотню на ощадній книжці. Але сотні ті —лише через
шість місяців по... —такий закон (В. Др.);
— Стіну свою запалимо, — сказав Василь. — А ми її — водою,
щоб не горіла (В. Шевч.).
в Указує місце в реченні, де підмет — предмет розмови, що
відповідає номінативному реченню уяви, — змінюється
міркуванням про нього: А ще мені добре буває на музичних
вечорах у консерваторії. Оперний — у пім щось є від параду (В.
Др ).
в Відділяє частину речення після сурядного сполучника від
сполучника, коли необхідно привернути увагу до цього відрізка
мовлення або протиставиш його іншій думці: На те я лірик, щоб
запитувать, не тільки холодно озватися, не тільки лозунги
почитувать, а — дивуватись, дивуватися/ (П. Тич.).
в Розподіляє речення на дві групи, щоб підсилити
протиставлення їхнього змісту або сконцентрувати увагу на
певному члені речення. Звичайно цей поділ підтримується
паузою та емоційним характером висловлювання. Нанр.: Не —
відбувалось. Не —тремтіло. Не —золотіло. Не —текло. Не —
полотніло. Не —біліло. Не... Господи!..
— не —не було!.. (М. Вінгр.); —Біля оперного —згодні?
— Саме біля оперного і шукаю (В. Др.).
□ Розділяє подвійний присудок на дві групи: група першого
присудка означає рух, а друга — мету, що особливо
підкреслюється як важливе в повідомленні: Вийшли старші
класи на суботник — церковище перекопувати, тепер там сад
шкільний (В. Др.).
Вправа 15
Прочитайте речення з відповідною інтонацією. Поясніть, які нюанси
думки передає в наведених реченнях авторське тире. Які синтагми
виділяє цей знак?
І. 1. Ви — мене послухайте! Бо люди такого набалакають! 2.
Поробили ми там, може, з рік, коли — війна.
288
3. Люди біжать на роботу, з роботи — наввипередки в метро, в

трамваї, в автобуси. 4. Легкових машин було набагато рясніше,
ніж завжди, ніби вони тільки й чекали нагоди, щоб вихопитися
із диктових та жерстяних хижок — на вулиці. 5. Я спроквола
проходжу між креслярських дощок, за якими —вони, хто
сьогодні ігнорував мене, хто засудив мене сьогодні на
самотність (В. Др.).
II. 1. За п’ять хвилин вони уже були на «ти», за десять
— йшли Володимиреькою, за півгодини —сиділи в нього в
хаті й пили пахучу каву під млосні співи Русоса. 2. Характер у
нього був несучасний — мрійний і романтичний. А ще —
незмінний, як і костюм, в якому він ходив роками. 3. Оратор!
Просто — Цицерон... 4. Потому знову сів за кермо, подав
машину й одразу ж — на задній хід! Машина на мить завмерла,
а далі —пішла, пішла з баюри!
5. Тепер не міг сказати, чому воно так сталося, хто винен,
де зламалося його коріння. Йому незле жилося, не помічав, що
знизу —тільки каміння (В. Шевч.).
III. 1. Не хочеш — не купуй. В магазині^— там дешево, а
йдуть не туди, а до мене. 2. — У Нью-Йорку, в ресторані
«Перигор» на Першій авеню. Федоре, я щось забув. Перигор — з
чим це пов’язано? — 3 Монтенем.
3. Мальвіно, в нашім домі — і така сварка! — Мальвіна
Вітольдівна стала біля дверей беззахисним докором своїй
роз’юшеній доньці. 4. Давай оригінальне, нове, хоч ти вмри!
Давай — і душа з тебе! Новий рік — знов давай почин! 5.
Найдорожче в Києві — простір. Отой, з зелених гір на
Задніпров’я і Задесення, в безмежжя до Чернігова, Смоленська,
Новгорода, а в другий бік — у степи до самого моря (//. Загр.).
IV. 1. Галасу, метафор тут немає, вірші гарні, але —з ніг
читача не збивають (з газ.). 2. Гей, дзвін гуде — Іздалеку. Думки
пряде —Над нивами (Я. Тич ). 3. А тепер пануй над мною, смерті
владо, та не цілого мене захопиш, я — твій спадкоємець,
сонячна Елладо, я лишуся — гайним радником Європи (Б.-І.
Ант.). 4. Переживу. Перечорнію. Перекигичу. Пропаду. Зате —
нічого. Все. Німію. Байдужість в голови кладу (М. Вінгр.). 5. Ми
ж, напившись кави, довго-довго-довго-довго — ще блукали (В.
Небор ). 6. Хороша моя! Про кохання й падалі — ні слова (О.
їрв.). 7. Однак чому ця мить — в цю саме мить? (Л. Кост.). 8.
Сльози — очиці — в блакиті, — справді? Чи може... вві сні?.. (В.
Чум.). 9. М’яч, неначе випущений з гармати снаряд, летить —
вище воріт! (В. Др.).
289
Розділові знаки при однорідних членах речення
Функція розділових знаків при однорідних членах речення

номінативна. Розставляючи розділові знаки, автор членує
речення, щоб вказати межі компонентів номінативних рядів, що
називають виконавців дії, їхні ознаки, дії тощо, або — за певних
умов — виділити весь комплекс з однорідними членами.
Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени
речення, якщо вони пояснюють той самий член у реченні і
виконують однакові синтаксичні функції.
Не вважаються однорідними:
н Члени речення, що перебувають у родо-видових
відношеннях: На виставці представлені побутові електричні
прилади вітчизняних виробників (газ.).
я Два присудки (так званий подвійний присудок), один з
яких виражає рух, а другий його мету: Я сяду подумаю, зайду
провідаю.
■ Сполучення слів, що становлять собою одне ціле за
змістом, але різні за формою, з яких друга частина має частку не:
зробити не зробить, тільки обіцяє.
в Стійкі фразеологічні вислови з повторюваним спо-
лучником, які виступають одним членом речення: ні се ні те, ні
риба ні м 'ясо, і сміх і гріх, ні слуху ні духу.
К о м а ставиться між однорідними членами речення:
н Якщо між ними немає сполучників: Схід червоніє,
розжеврюється, голі дерева стоять непорушно, в сережках роси
(О. Гонч.).
0 При протиставних сполучниках: До цієї станції дорога
була крута, нагору, але брукована, а далі йшла грунтова, аж до
райцентру (Гр. Тют.).
в .При єднальних і розділових сполучниках, якщо вони
повторюються: Це ані добре, ні погано (О. Ірв.); Це справді як
заповіт! Дніпро, і гай, і хата, й садок при ній (В. Шевч.); Тут
недоречні печаль, чи смуток, чи гнів (О. Ірв.).
К р а п к а з к о м о ю ставиться між однорідними членами
речення, коли вони поширені, мають свої
і©0*33
290
рошілові знаки при поширювальних компонентах або віддалені

між собою за змістом: Нам потрібне слово суще, здорове, а не
паралітичне; цілісне, а не з вивихнутими суглобами (П. Мовч.).
Т и р е ставиться:
0 При протиставленні: То не хмара — біла пташка хмарою
спустилась (Т. Шевч.).
В Коли наступний однорідний член (присудок) виражає
причину, наслідок, швидку зміну подій, уточнення попередньої
дії: Повернувшись додому, мати вже не застала нікого під хатою,
— порозходились спати. Сіла на призьбі — посумувала трохи (А.
Гол.); Ніч, озеро, комиші внизу шумлять —шумлять дужо,
тривожно (О. Гонч.).
Вправа 16
Визначте однорідні члени речення й поясніть уживання розділових
знаків.
1. Я дивився на тиху чарівну річку, і на берег, і на суворою
кормчого діда, то підіймався наді мною на фоні урочистого неба
(О. Довж.). 2. Кінь басує, —от-от річку, от-от перескочить (Т.
Шевч.). 3. Не всі дома — пішли по дрова (//. те.). 4. Ні з того ні з
сього кума з Ніжина (//. те.). 5. На роздоріжжі осені й зими
нізащо зарікатися не буду я ані від тюрми, ні від суми, тим паче
від сурми Страшного Суду (О. Ірв.). 6. Але, може,
найколоритнішою особою була господиня кав’ярні Світлана
Іванівна, Свєта, пані Світлана, двомовна і двонастроєва, бо мала
або гарний, або поганий настрій, і це відчували всі (В. Небор.).
7. Тихо лежиш, спокійно лежиш; не ворушиш ні ногами, ні
руками... 8. Месьє! Покотився франк! Котиться, та й котиться, та
й котиться! 9. Чоловіки — це те населення, що з бородою, в
картузі або в шапці й з цигаркою в зубах або в руках (О. Виш.).
10. І в Марка нема жінки, нема доньки, але є стара мати, в якої
завжди так гарно пахнуть потріскані руки то весняним зіллям, то
соняшником, то чорнобривцями, то осінніми грибами, то свіжим
хлібом (М. Ст.).
*>о Вправа 17
Поставте, де потрібно, між однорідними членами речення розділові
знаки. Поясніть умови їх уживання.
1. Як нам досягти повноти Слова, в якому б знову
поєдналися і знання і досвід попередніх поколінь і любов
291
і віра і палія? (П. Мовч.). 2. Ой да на Івана ой да на Купала

котилася моя зірка да із неба впала та упала в річку та й
заклекотіла. Видно, моя зірка гаснуть не хотіла... (Л. Кост.). 3.
Ні рак ні жаба а просто п’яна нахаба (я. те.). 4. Цокотала сорока
пугачеві і про теє і про сеє і про Якова і про всякого, а він їй у
відповідь: «Пугу» (н. те.). 5. Жодної української пісні. Хоч бери
та й сам затягни якусь думу про Кафу чи про Байду. Та кому?
Хіба ним старцюючим псам чи чайкам чи небесам. Як знайду
якогось волиняка чи донбашука випадково у черзі до
міжміських телефонних сполучень, переходжу зразу на рідну
мову. І немає ні дорікань ні огуджень щодо суржику. Суржик
здається рідним! 6. Так чим займались ми? Ходили на
літературні зустрічі в театри і йшли на каву і рушали в мандри
збирались в гості цмулили коньяк влаштовували сцени
ревнували самих себе спостерігали, як летять у прірву наші
ідеали (В. Небор.). 7. І в павутинні перехресних барв я палко
мрію до самого рання, щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
гарячу смерть не зимне умирання (О. Тел.). 8. Ось сходить
виростає розцвіта благословеніє не форми суті. 9. Починаючи
старою добою і кінчаючи новітніми поетами, тягнеться червона
нитка самовідданості та героїчної жертвепности для ідеї. Чи то
мітичний Боян чи співець «Слова» чи літописці чи кобзарі чи
Шевченко Леся Українка Франко чи нові поети — тон однаково
витриманий (О. Канд.).
Перепишіть, розставляючи пропущені коми при однорідних членах речення.
З’ясуйте структуру однорідних рядів та місце в них сполучника (з
повторюваного сполучника починається однорідний ряд; повторюваний
сполучник стоїть перед другим однорідним членом; сполучник повторюється
двічі; сполучник вжито один раз; сполучник поєднує пари однорідних;
сполучник поєднує різні ряди однорідних членів).
І. 1. Далеко й лунко оддавався голос солов’я, і бриніла в
йому пиха й погорда пестуна й улюбленця густого й буйного
парку. 2. Проте і чоловік і жінка вчували в йому привичним
ухом знакомі трелі і впізнавали гугірку свого давнього приятеля,
сусіду-співуна. 3. — Ти ж мій соловеєчку, синочку мій коханий,
дорогий... —стиха приказує вона сама собі і сміється й радісно
руки ламає і витирає рукавом сльозу... (С. Вас.). 4. їй-богу, і не
бачив і не чув ніколи... 5. І знову їдуть і нокають і гейкають і
цобкають Дабекають і тпрукають і божаться і хрестяться... 6.
Ми тут
292
не про історію Чаплів і не про географію і не про їхнє «сучасне

становище». 7. А вдень і зимою пасуться вівці. Не годують їх
нічим:, увесь час, і зиму й літо, на пасовиську (О. Виш.). 8. Його
|Ніцше] впливу зазнали Фройд і Гайдеггер Дерріда й Фуко
Кафка й Рільке Музіль та Жід Д. Г. Лоуренс Камю багато інших
(С. Павл.). 9. Ми із Ніною розмірковуємо над там, якою має бути
сучасна українська проза, хто на цій спокусливій ниві орач і
сівач шахтар і коваль... 10. Бачу місяця-молодика вечірню зірку і
хрести (К. Мотр.).
II. 1. Чи програв чи виграв, аби свіжі гроші. 2. Ні те ні се ні
кукуріку (//. те.). 3. Зупинився біля відчиненого вікна навпроти
свого купе і зітхнув чи то втомлено чи полегшено (К. Мотр.). 4.
Овес сій хоч у воду хоч у грязь
— буде він князь (н. те.). 5. Йому [чумакові] любий уже сам
цей рух шум і гамір не купівля волів а саме ляскання по спині чи
боках вола, якого продають, що ось, мовляв, добрий він чи не
добрий витримає дорогу чи не витримає (Г. Данил.). 6. Усі вже
знають, що це іде «пропащий» залицяльник корчмаревої дочки; і
багато хто думав, що він скінчить зле: або заріже себе або
втопиться (Г. Данил.). 1. Хоч їж хоч дивись, аби ціле було й не
голодний був!
8. У нашого Омелька невеличка сімейка: тільки він та вона та
старий та стара та два парубки вусаті та дві дівки косаті та дві
Христі в намисті та дві ляльки в колисці та Грицько та Панас та
той хлопець, що у нас (н. те.). 9. А він розкладав фотокартки то
ще зі шкільних років то з юнацьких студентських то з
недалекого минулого... (з газ.).
Вправа 19
Перепишіть речення, розставляючи пропущені коми між однорідними
членами речення, поєднаними парними сполучниками.
1. Як російська, так і європейська критика усе частіше
звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги
(М. Коц.). 2. І сьогодні всім, кому доводиться виступати
публічно, ознайомлення з теорією античного красномовства
може дата не лише почуття задоволення а й реальну користь (з
журн.). 3. Окрасою березня є хоч і несміливі та дуже вже весняні
й свіжі підсніжники й проліски (з газ.). 4. У полон брали не
тільки дорослих а й дітей (Р. Рат.). 5. Ніщо так не відроджує
людину як любов, і ніщо так не вбиває людину як теж любов
293
(А/. Міщ.). 5. Малий не стільки ковтав скільки намагався за тими

ковтками приховати схлипування, готове щомиті вирватися
назовні (з журн.).
Вправа 20
Поставте пропущені розділові знаки між однорідними членами, вказавши
випадки поглинання цих знаків іншими (при зворотах, частинах складних
речень тощо).
1. Ще розбрівшись з самого рання по парках по бібліотеках
позабиравшись у спорожнілі аудиторії на факультетах сидять
над конспектами студенти готуються до останніх екзаменів (О.
Гонч.). 2. Коли і не писали треба було б тягнутись а так все одно
тягнись не тягнись гаря- чись не гарячись уже все одно
виставили перед цілим районом. 3. Мені сподобався і могутній
ліс що припав грудьми до самого шкільного подвір’я і село
надійно складене з смолянистої сосни і широка піщана вулиця
що побігла кудись у видолинок гуди де проглядала із-за дерев
заржавіла баня сільської церкви (Ю. Збан.). 4. Вони обертаються
і притуляючись плечем до плеча вузькою стежиною йдуть до
села (А/. Ст.). 5. До того як надійти до споживача у
виготовленні виробу беруть участь сотні робітників інженерів
починаючи від тих хто добуває вугілля руду виплавляє метал
обробляє деталі для механізмів або виготовляє сировину для
текстильних виробів і кінчаючи тими хто завершує цикл втілює
спільну працю в продукцію того чи іншого підприємства (з газ.).
6. Марко мліючи заточуючись падаючи і знову підводячись як
міг пішов до соняшників (М. Ст.).
Кома між однорідними означеннями

Комою відділяють тільки однорідні означення.
За загальним правилом однорідними є означення, що
характеризують предмет з одного боку: Отож плив собі
хутірець поруч засмиканого, роздратованого, знервованого світу,
мудрими очима дивився на той світ... (К. Мотр.); або вказують
на ознаки предмета, одного, часто узагальненого Порядку:
Дерева стоять блискучі, мускулясті, щасливо притихлі, мовби
самі прислухаються до свого росту (О. Гонч.); ладке, опасисте, з
одвислими щоками лице Мотрине Розжеврілось (М. Коц.).
294
Завжди однорідними бувають означення, які стоять після

означуваного слова: І так повзла зима, заметільна, сніжна,
морозна і чарівна (Н. Риб.). Однорідними також є художні (вжиті
в переносному значенні) означення (епітети): Хо сидить посеред
галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша (М. Коц.).
Якщо прикметник і дієприкметниковий зворот стоять поряд,
то означення вважають однорідним тоді, коли першим стоїть
прикметник: Лупиться під палаючим сонцем старенький,
вимитий дощами дах (Ю. Збан.).
При зворотному порядку (на першому місці дієприк-
метниковий зворот) означення неоднорідні: На пляжах
купиннями зачорніли викинуті прибоєм морські водорості (О.
Гонч ).
Визначте у словосполученнях однорідні й неоднорідні означення і поставте, де
потрібно, між ними коми.
Урочистий зоряний вечір, сувора гартована мужність,
розкішний яблуневий сад, повні махрові жоржини, синє рожеве
фіалкове цвітіння, молоді радісні голоси, міцні залізні цвяхи,
чорна грозова хмара, чиста прохолодна вода, погрозлива
насторожена тривога, високі цегляні стовпи, правдива чесна
висока принциповість, маленькі густі брижі, розквітлі пишні
троянди, гірка не знана ще туга, міцний гранітний фундамент,
високий світлий ідеал, легкий проторений шлях, жива свіжа
зелень, чорний закіптюжений від сажі димар, засмаглий на сонці
темношкірий юнак, довгі осінні ночі, урочиста народна пісня.
Перепишіть речення. Поясніть уживання розділових знаків при
однорідних означеннях.
1. Присадкуватий, незграбний, у широких вовняних штанях
та в пофарбованій в якусь буро-сірувату фарбу полотняній
сорочці, в засмальцьованій шапці, босий, він нагадував старого,
вилинялого ведмедя, якого галасливі цигани примушують
танцювати по ярмарках (Ю. Збан.).
2. А сам він хлопець славний, сумирний, з нахилом до музики, в
напливі довіри колись признався, що дуже любить скрипку і
дуду і що після переселення сюди, в степи, йому ще довго
ночами вчувалось трембітання трембіти в горах (О. Гонч.). 3.
Середній на зріст, міцно
295
збитий, з широким лобом і запалими щоками, Бабак дивився на

все відвертим і довірливим поглядом (Ю. Збан.).
4. Малюки дивляться на неї, принишклі, зацікавлені, на-
сторожені — тридцять пар очей, тридцять натур, тридцять
характерів (А. Дім.). 5. Все це було далеке, ніби не ним зроблене,
непотрібне і зайве (В. Підмог.). 6. Київ безконечний, пишний,
запаморочливий, таємний (77. Загр.). 7. Ну де б ви не були,
Мамуню, — всюди маленькі, затишні і жваві бістро (О. Чорн.).
Поставте, де потрібно, пропущені коми між однорідними означеннями.
Які означення неоднорідні?
1. Ця спокійна по-господарськи врівноважена хода
службової особи з паризької мерії так вразила Стратона
Стратоновича, що він двічі відмовлявся від поїздки до «Лувра»
(мається на увазі паризький універмаг)... (О. Чорн.). 2. Власне,
Норкою звали сусідську дочку. Білотіла рудоволоса пухка
пампушиста. 3. Молода жінка міряла легкий крислатий
капелюшок перед великим овальним дзеркалом. 4. Саме такий
генеральний директор сидів перед Твердохлібом у
велетенському обшитому, як і приймальня, світлим деревом
кабінеті за широчезним столом... (77. Загр.). 5. Кримські гори —
так само не низенькі не маленькі й не коротенькі... 6. З ними ще
двоє «зелених»
— молоді хлопці, що привчаються до труднощів рибальської на
морі праці. Один чепурний чорнявий стрункий з карими
гострими очима а другий опецькуватий з сонними рачкуватими
баньками з носом угору на небо голубе і з думками рипучими,
як немазана мажара (гарба) (О. Виш.). 7. Над мільйонним сонним
городом свище гарматне ядро: жахливий пронизуючий свист. 8.
І, сміючись, як молодість, покотились серед молочного туману
ранку нервові звуки піаніно: рішучі буйні повстанчі... (Г. Кос.).
9. Одвічним закуреним шляхом тихо посувається валка (М.
Коц.). 10. Льоня його зустрів цікавим гострим поглядом (В.
Шевч.).
296
Пунктуація при однорідних членах з узагальнювальними

словами
Однорідні члени й узагальнювальні слова як поняття різного
ступеня узагальнення (видові й родові, частини й ціле)
відділяються двокрапкою, тире або цілим пунктуаційним
комплексом. Вибір знака мотивується позицією однорідних
членів щодо узагальнювального слова.
Після узагальнювального слова перед однорідними членами
речення ставиться д в о к р а п к а : Борода у діда Яреми
рідкісної пишноти: широка, рівна, біла, мов сніг, у сутінках
світиться (О. Гонч.).
Якщо між узагальнювальними словами й однорідними
членами є слова типу а саме, наприклад, як-от, то перед ними
ставиться к о м а , а після них д в о к р а п к а : Всяке
птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок
— можна було викосити косою в траві, якщо підвернеться, або
впіймати (О. Довж).
Перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних
членів, ставиться т и р е : Чай, лавровий лист, мигдаль, хурма
— все там було, в моєму потертому портфелі (О. Гонч.).
Якщо у реченні після узагальнювального слова ідуть
однорідні члени, а потім речення ще продовжується, то після
узагальнювального слова ставиться д в о к р а п к а , а після
однорідних членів — т и р е : Тут все: і повітря, і тиша, і вода,
і дерева — сповнене такої сили, що й сам мимоволі стаєш
сильнішим (з газ.).
Вправа 24
Відділіть пунктуаційно узагальнювальні слова й однорідні члени речення.
Чим виражаються узагальнювальні слова?
1. Хтось сказав, що є три справи, починаючи які, ніколи не
знаєш, чим вони закінчаться любов кар’єра і революція. 2.
Склалося — не склалося вдало — невдало, на жаль, все це
категорії випадковості а не закономірності. 3. Слідчі не знають,
що таке духовний комфорт. Протистояння зіткнення шорсткість
і жорстокість життя ось їхня доля. 4. Чомусь тільки тепер
подумалося, що в Нечиталюка всі прикмети великого чоловіка
булькатий, як Вергілій потирає руки як Бернард Шоу затаємний
як Гоголь вірнопідданий як Ґете. Якби ще хоч трохи тала-
новитості. 5. Я, для прикладу, пускав три заводи, керував
297
п’ятьма давав продукцію виконував плани сприяв технічному

прогресу (П. Загр.). 6. Із морських тварин, шо я їх бачив на
власні очі, зазначу таких-о дельфін султанка камбала морський
кінь морська корова краб риба-голка медуза... (О. Виш.). 7. Перед
Словом рівні, як і перед світом перед небом землею сонцем. 8.
Дійсно, з мовами відбулося те ж саме, що з людьми
вихолощення духовного вимив золотоносних покладів історичне
зубожіння (Я. Мовч.). 9. Нерухоме зелене вбрання ставка
набрякла трава, зоставлена навколо, очерет, ідо колихався з
боязким тріпотінням, все це було ніби страшенно притомлене
ніби втекло від життя... (В. Підмог.). 10. Жінкам належить
вирішальна роль у народній освіті й охороні здоров’я торгівлі й
сфері побуту всюди, де потрібні умілі руки допитливий розум
хазяйське око чуйне добре серце (з газ.). 11. Майже над кожними
воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця то сова то
сорока то ворона то яструб то орел.,. (І. Фр.).
Розділові знаки при відокремлених членах речення
З функцією відокремлення у складі простого речення

вживаються подвійні (парні) знаки — к о м и й т и р е . Ці
знаки в писемному мовленні служать для виділення і підсилення
ознак, об’єктів мовлення та обставин виконання дії
(другорядних членів речення). За силою відокремлювальної
функції коми — знак слабший, тире
— сильніший. Якщо змістовий відрізок (член речення) за
значенням потребує підсилення і стоїть на початку або в кінці
речення, то один із парних знаків збігається із знаком початку
або кінця речення. У сильній позиції середини речення звичайно
наявні повні парні знаки — коми і тире.
Умови вживання розділового знака при відокремлених
членах речення — морфологічні, синтаксичні, фонетичні та
змістові.
296
Пунктуація при однорідних членах з узагальнювальними

словами
Однорідні члени й узагальнювальні слова як поняття різного
ступеня узагальнення (видові й родові, частини й ціле)
відділяються двокрапкою, тире або цілим пунктуаційним
комплексом. Вибір знака мотивується позицією однорідних
членів щодо узагальнювального слова.
Після узагальнювального слова перед однорідними членами
речення ставиться д в о к р а п к а : Борода у діда Яреми
рідкісної пишноти: широка, рівна, біла, мов сніг, у сутінках
світиться (О. Гонч.).
Якщо між узагальнювальними словами й однорідними
членами є слова типу а саме, наприклад, як-от, то перед ними
ставиться к о м а , а після них д в о к р а п к а : Всяке
птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок
— можна було викосити косою в траві, якщо підвернеться, або
впіймати (О. Довж.).
Перед узагальню вальним словом, що стоїть після
однорідних членів, ставиться т и р е : Чай, лавровий лист,
мигдаль, хурма — все там було, в моєму потертому портфелі (О.
Гонч.).
Якщо у реченні після узагальнювального слова ідуть
однорідні члени, а потім речення ще продовжується, то після
узагальнювального слова ставиться д в о к р а п к а , а після
однорідних членів — т и р е : Тут все: і повітря, і тиша, і вода,
і дерева — сповнене такої сили, що й сам мимоволі стаєш
сильнішим (з газ.).
Вправа 24
Відділіть пунктуаційно узагальнювальні слова й однорідні члени речення.
Чим виражаються узагальню вальні слова?
1. Хтось сказав, що є три справи, починаючи які, ніколи не
знаєш, чим вони закінчаться любов кар’єра і революція. 2.
Склалося — не склалося вдало — невдало, на жаль, все це
категорії випадковості а не закономірності. 3. Слідчі не знають,
іцо таке духовний комфорт. Протистояння зіткнення шорсткість
і жорстокість життя ось їхня доля. 4. Чомусь тільки тепер
подумалося, що в Нечиталюка всі прикмети великого чоловіка
булькатий, як Вергілій потирає руки як Бернард Шоу затаємний
як Гоголь вірнопідданий як Ґете. Якби ще хоч трохи тала-
новитості. 5. Я, для прикладу, пускав три заводи, керував
297
п’ятьма давав продукцію виконував плани сприяв технічному

прогресу (П. Загр.). 6. Із морських тварин, шо я їх бачив на
власні очі, зазначу таких-о дельфін султанка камбала морський
кінь морська корова краб риба-голка медуза... (О. Виш.). 7. Перед
Словом рівні, як і перед світом перед небом землею сонцем. 8.
Дійсно, з мовами відбулося те ж саме, що з людьми
вихолощення духовного вимив золотоносних покладів історичне
зубожіння (П. Мовч.). 9. Нерухоме зелене вбрання ставка
набрякла трава, зоставлена навколо, очерет, що колихався з
боязким тріпотінням, все це було ніби страшенно притомлене
ніби втекло від життя... {В. Підмог.). 10. Жінкам належить
вирішальна роль у народній освіті й охороні здоров’я торгівлі й
сфері побуту всюди, де потрібні умілі руки допитливий розум
хазяйське око чуйне добре серце (з газ.). 11. Майже над кожними
воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця то сова то
сорока то ворона то яструб то орел.,. (І. Фр.).
Розділові знаки при відокремлених членах речення
З функцією відокремлення у складі простого речення

вживаються подвійні (парні) знаки — к о м и й т и р е . Ці
знаки в писемному мовленні служать для виділення і підсилення
ознак, об’єктів мовлення та обставин виконання дії
(другорядних членів речення). За силою відокремлювальної
функції коми — знак слабший, тире
— сильніший. Якщо змістовий відрізок (член речення) за
значенням потребує підсилення і стоїть на початку або в кінці
речення, то один із парних знаків збігається із знаком початку
або кінця речення. У сильній позиції середини речення звичайно
наявні повні парні знаки — коми і тире.
Умови вживання розділового знака при відокремлених
членах речення — морфологічні, синтаксичні, фонетичні та
змістові.
298
Відокремлені узгоджені означення

Узгоджені означення виділяються за змістом та інтонаційно,
а на письмі к о м а м и в таких випадках:
а Якщо означення, виражені прикметниковими й
дієприкметниковими зворотами, стоять після пояснюваного
ними слова: Місто, освітлене вогнями, лежало в долині (з газ.); А
в мене дні бунтують і кричать, підвладні власним, не чужим
законам (О. Тел.).
я Якщо означення, виражені прикметниковими й
дієприкметниковими зворотами, стоять перед пояснюваним
словом і мають додаткове обставинне значення (можливе
додавання слів будучи, бувши): Знесилений, кінь зупинився, важко
дишучи (О. Гонч.); Хоробрий, підступний, Ібрагім-баша весь вечір
просидів па самоті зі своїми планами, думками (С. Плач.).
Означення, виражені зворотами, що стоять безпосередньо
перед пояснюваними словами і не мають обставинного відтінку
у значенні, не відокремлюються: Знесилений неволею па далекій
чужині, з понівеченим здоров ’ям вернувся він [Шевченко] до
Петербурга (П. Мирн.); Очолювана нею ланка стала для
буряководів області справжньою школою передового досвіду (з
газ.).
я Коли два чи більше одиничних означень стоять після
пояснюваного ними слова, перед якими вже є означення: На
ньому незмінна коротенька фуфайка, потерта, сива, як і його
голова та вуса (Б. Ком.).
Якщо ж перед пояснюваним словом немає означення, то ті
означення, що стоять після нього, можуть відокремлюватись або
не відокремлюватися залежно від бажання автора: На узбіччі
стояв ліс, темний, подекуди похмурий... (Є. Гуц.); Поклав руки
свої мозолясті, натруджені, протяг по столу і важко впав на них
головою (А. Гол.).
Іноді, щоб підсилити відокремлені означення, ставиться т и р
е : Ті ж людські очі — сині, карі — чекають, просять: говори (А.
Мал.).
я Якщо означення пояснюють особовий займенник
(незалежно від позиції щодо нього) або відносний займенник:
Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий, без гоління (Л.
Кост.); А що мені, молодому та нежонатому! (н. те.);
Стомлений, він підходив до рідної хати; А там
299
і хата, що, понівечена снарядом, однобоко тулилася до кущів

бужу (з газ.).
в Коли означення стоїть не безпосередньо біля пояснюваного
слова (незалежно від значення і позиції) або коли означення
стосується слова, яке не назване в реченні: То, сполошена
несподіваною перервою в грі, бігла сюди ворожа команда (Ю.
Смол.); Приїхала і, знеможена, відразу лягла (У. Сам1!.).
Відокремлені неузгоджені означення

Неузгоджені означення можуть відокремлюватися лише за
наявності відповідної паузи й особливого змістового
навантаження: Це були неприємні і страшні озера, з чорною водою
і чорними торф’яними берегами (І. Багм.); Ось сонце віри —
чисте і просте, ось сонце міри — з віжками на храпах (І. Др.).
В інших випадках за відсутності інтонаційного й змістового
виділення неузгоджені означення не відокремлюються: А хлопці
в піджаках, у шапках сиділи за книжками (А. Гол.).
Вкажіть умови розстановки розділових знаків при відокремлених означеннях.
Змініть фонетичні та синтаксичні структури речень, щоб означення в них стали
невідокремленими.
1. Десятеро юнаків з розхристаними грудьми, у чорних
трусах та синіх з червоними комірами футболках обступили
одинадцятого, зодягнутого так само (Ю. Смол.).
2. Стояли в пітьмі, що тремтіла, вразлива, шепталися, ледве
знайшовши слова (Ю. Андр.). 3. Сніг. Барикада, вся з круглого —
бочки, колеса, стовпи, булижники, — а враження грізної
кострубатості надзвичайне (И Загр.).
4. Тебе, маленьку, рідну, сивувату, дано навіки в серці пронести
(А. Мал.). 5. Біля майстерень стояли вишикувані трактори,
націлені моторами в степ. 6. Збережений у записах, нас і нині
чарує своєю невмирущою красою голос Оксани Петрусенко. 7.
Підхоплений важкою водою, Гайдамака обома руками
вчепірився в корчомаку, вона, по-оленячому рогата,
перекрутившись, разом із ним занурилась у каламуть, у
льодяний вал (О. Гонч.). 8. У комині вітер загув на інший голос,
густий і добрий, як у бджоли
300
(В. Вин.). 9. І земля, вся засніжена, біла, кличе в срібні простори

свої (В. Сос.).
Поставте пропущені розділові знаки при відокремлених означеннях. Поясніть
умови відокремлення або невідокремлення означень (порядок слів,
поширеність означення, морфологічне вираження пояснюваного слова, тип
зв'язку між означуваним і означенням).
1. Ти смішний до відчаю промовляєш ввічливо: — Ви гака
чорнява, як турецька кава... 2. Студентки йдуть курс перший,
другий, третій (В. Небор.). 3. Цвітуть соняшники. Озвучені
бджолами вони чомусь схожі для мене на круглі кобзи, які земля
підняла зі свого лона на високих живих стеблах (Є. Гуц.). 4. Він
витягнувся перед Остапом на весь зріст худий та розкуйовданий
і вказував на себе пальцем (В. Підмог.). 5. Долинав крізь відкриті
вікна гугнявий, шипучий звук дивний і страшний серед
смертельної сільської тиші (Гр. Тют.). 6. Оздоблена інеєм
вражає красою папороть... (Н Пільг.). 7. Лисий з відстовбурчени-
ми вухами трохи зсутулившись він стояв над могилою, як
старий батько серед своєї родини (О. Гонч.). 8. У тих вуличках, у
тих селах живуть поетичні люди, які співають, носять
старовинну одежу і патріархально-чисті, добродушні. чесні всі
говорять чистою українською мовою (В. Підмог ). 9. Се
жайворонки. Се вони невидимі кидають із неба на поле свою
свердлячу пісню. 10. На галяву вискакує з гущини сарна і
зачарована чудовим концертом зупиняється... (М. Коц.). 11.
Батько стоїть замислений під зеленим наметом запорошений
золотистою пергою (І. Цю- па). 12. Пройнята жахом як вона
кричала тоді! (О. Гонч.).
Розставляючи розділові знаки при відокремлених означеннях, згрупуйте
речення за правилами.
1. Таня вже збиралася йти на роботу, а Петрик щойно
розбуджений матір’ю ще тільки продирав очі. 2. З села прибіг
батько. Тривожний подививсь-подививсь, а тоді зняв шапку й
довго стояв нерухомий простоволосий безпорадний... (А. Гол.).
3. Він стояв на кормі з веслом суворий і красивий і дивився
вперед поверх нас (О. Довж.).
4. Струнке, зелене, веселе воно маяло гілочками, наче раділо і
остям (М. Коц.). 5. Коли врятований хворими він вийшов із
небуггя, то перевів погляд на горішнє місто, на його ансамблі (О.
Гонч.). 6. Сам один, по коліна в твердій землі ти здвигнеш
налитими пружними м’язами і струс-
ЗОЇ
непі планетою. Так буде (У. Самч.). 7. Кунами лежали на столі

товсті зшитки, довгі плани, довгі розрахунки й кошториси
колись такі близькі й необхідні, а тепер занедбані й запорошені
(В. Підмог.). 8. Схвильовані і вражені, веселі й замислені,
щасливі й до краю зворушені на новому березі дивляться вони
на перетворені свої простори (О. Довж.). 9. Низенькі товстоногі
коні запряжені убогим хомутцем тюпають, брязкають
брязкальцями своїми (М. Груш.). 10. Невідомий нікому сідаю на
лавку і дивлюся (М. Коц.). 11. Грицько подивився довго їй услід і
потуплений потягся через терни додому (М Груш.).
Вправа 28
Поставте потрібні розділові знаки при неузгоджених означеннях.
Поясніть уживання коми й тире при них. Чим виражені неузгоджені
означення? За яких умов неузгоджені означення не виділяються?
1. Було вже рішення у нього безповоротне тікати (М. Груш ).
2. До альтанки увійшла господиня в довгій гаптованій сріблом
оксамитовій сукні з дорогими круже- вами на комірі і рукавах
(С. Плач.). 3. У нього очі наче волошки в житі. А над ними з-під
драного картузика волосся білявими житніми колосками (А.
Гол.). 4. ...Одца- леки теж козаки ціла ватага і молоді, і сивоусі, і
з поголеними маківками, і кучеряві (Р. Андр.). 5. Батька
Андрійко бачив зрідка. То був статечний довговусий козарлюга
в синьому жупані, з шаблею при боці (Р. Іван.). 6. Другий був
Василь Биковський, козак років тридцяти середнього зросту,
тілистий, кругловидий, з густою хвилястою мичкою чуба... (Ю.
Мушк.). 7. В неділю після вінчання йшла з церкви Нимидора в
квітках, в стрічках, з вишиваним рушником у руці, весела й
щаслива (Н.-Лев.). 8. От і здійснилась його заповітна мрія
посіяти і собі тут пшеницю (/. Цюпа). 9. Вузькі щілини його очей
на плескуватому тлустому обличчі з набряклими щоками і
мішками під очима обурено блиснули (3. Тул.).
Відокремлені прикладки
Прикладки бувають відокремленими й виділяються
к о м а м и в таких випадках:
■ Коли прикладка з залежними від неї словами чи без них
стоїть після пояснюваного іменника: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі (Л. Кост.).
302
® Якщо прикладка стоїть перед пояснюваним Іменником і

має причиновий відтінок значення: Чудовий піаніст, Лисенко
надзвичайно тонко й художньо передавав твори Шумана,
Шопена, Ліста (В. Дот.).
® Коли прикладка стосується особового займенника
(незалежно від місця в реченні): Молодість, сили, життя — їй
оддам, моїй коханій (М. Коц.).
■ Коли прикладка вживається із сполучником як і має
причиновий відтінок значення: Як справжній син трудового
народу, Іван Франк о розглядав народні та свої власні пісні поряд,
в одному ряду, бо походили вони з спільного джерела, яким було
багатогранне народне життя (О. Дей).
Проте прикладка із сполучником як не відокремлюється
комами, коли вона не має причинового виліпку в значенні, тобто
тоді, коли має значення «в ролі кого, чого»: Як представник і
керівник радикальної партії Франко багато роз’їжджав по
Галичині, виступав на селянських вічах і проводив
пропагандистську роботу (О. Дей); Ліс зустрів мене як друга...
(М. Рил.).
а Коли прикладка приєднуєтеся до пояснюваних нею
іменників чи особових займенників уточнювальними словами
(сполучниками, прислівниками, частками та ін.) тобто, або (в
значенні тобто), наприклад, особливо, в тому числі, зокрема, як-
от, а саме, так званий, навіть, на ім ’я, родом, з походження: Ліс,
або, як серби кажуть, шума,
— це не просто сосни та дуби... (М. Рил.); Атоли, тобто
кільцевидні коралові острови, трапляються найчастіше в Тихому
океані (з підр.).
При словах як-от, а саме к о м а ставитеся перед ними, а
після них — д в о к р а п к а : На клумбах — скромні квіти, а
саме: петунія і красоля, кручені паничі і резеда, бальзаміни і
півонія (Ю. Смол.).
Відокремлені прикладки відділяються т и р е :
в Якщо вони поширені і мають особливе інтонаційне і
змістове навантаження — для уточнення, для самостійності:
Нові люди — молодь без багатих батьків і знатних покровителів
— прийшли в науку, зайняли аудиторії, наукові кабінети й
лабораторії (М. Колом.).
и Коли поширені прикладки уже мають у своєму складі
розділові знаки: Мати —ставна, смаглява гречан
303
ка, що була ніби старшою сестрою Ользі, — саме ув \язувала вузіи,

коли дівчата зайшли до хати (О. Гонч.).
а Якщо поширені й навіть одиничні прикладки стоять у кінці
речення: А па порозі пнеться вже друге мале — Орися, материна
доня (А. Гол ).
Вправа 29
Поясніть уживання при відокремлених прикладках розділових знаків — коми й
тире. Чим виражені пояснювані слова й група прикладки?
1 В реторі вариться коктейль — твоя й моя першооснова,
якої давній менестрель шукав із музики і слова (Ю. Андр.). 2.
Тридцятилітній Буратіно, Я все такий же оптиміст (Ю. Позаяк).
3. На диво витривалий орган — серце. А ми, хірурги, так довго
боялися доторкнутися до нього (М. Колом.). 4. Природний
співак, він любив пісні і в душі пишався своїм артистичним
хистом (В. Дяч.).
5, Місто ранків твоїх юнацьких, воно виростає перед тобою,
мов єдина споруда, зіткана з найніжніших матеріалів
майбутнього (О. Гонч.). 6. Що то за диво, отой справжній гриб,
гриб дубрівний! (Ю. Збан.). 7. Невтомний трудівник, сказати б
точніше, добровільний каторжанин свого жорстокого натхнення,
Малишко був людиною вогнистого темпераменту (Д. Павл.). 8. І
земля — наречена в молочнім цвіту яблунево-рожевих садів —
Мліє солодко (Є. Мал.). 9. У хаті є ще у нього дві дівчини —
Домаха і Меланка (У. Самч.). 10. Син бідного сільського титаря,
Павло Грабовський в дитинстві пізнав не тільки злидні, щоденні
важкі турботи про хліб насущний, а й поетичні обряди,
сумовиту красу народної пісні (О. Дей).
Вправа ЗО
Поставте потрібні розділові знаки при відокремлених прикладках. Визначте
речення, в яких: а) поширені прикладки відносяться до загального іменника; б)
прикладки відносяться до іменника — власної назви; в) прикладки відносяться
до особового займенника; г) прикладки стоять у кінці речення й
відокремлюються тире; ґ) прикладки стоять у середині речення й
відокремлюються тире; д) прикладки стоять перед пояснюваним словом і
мають значення причини; е) прикладки відносяться до відсутнього в реченні
іменника чи займенника.
І. Це ж серпень місяць місяць холодних свіганків (А Багр.).
2. Бабуся батькова мати мала золоте серце і славу на далекі села
(В. Вовк). 3. ...Уперше я почув, що єсть на світі Україна край
боротьби і вічних гроз, що більше я не малорос (В. Сос.). 4.
Прабоже мій, не кинь
304
мене! встають тумани до небес, в тумани вплетена трава мої

сирі, сумні слова... (Т' Осьм.). 5. Ви дивитеся на мене на
беззахисну жінку, і вам не вилазять від сорому очі? (Гр. Тют.).
6. Блискучий художник-карикатурист, талановитий літератор-
публіцист, неповторний поетичний повістяр, найвидатніший
кінорежисер-новатор Довженко був феноменальний у мистецтві
розповідання (Ю. Смол.).
7. Серце святая святих людського організму перед допитливим
оком хірурга остаточно розкрило свою таємницю (М. Колом.). 8.
Хлопці-брати порозходились із дому: старший Пилип у прийми
пристав в інше село, а Федь замолоду в місті на заводі (А. Гол.).
9. Йому так хотілося почути ласкавий голос сестрички Настуні
дорогої любої сестрички (Ю. Збан.). 10. Сам Лисенко
бездоганний рицар української пісні, прекрасний композитор і
піаніст зостався в моїй пам’яті як найчарівливіша людина (М.
Рил.).
11. Ярема гнувся, бо не знав, Не знав сіромаха, що виросли
крила, Що неба достане, коли полетить... (Т. Шевч.). 12.
Пройшла буйна, арештантська весна арештантська юність (М.
Хв.). 13. І от встає із піни Понту Над хвиль розгойданим
свічадом Співуча мрія горизонту Сліпуча Степова Еллада (Є.
Мал.). 14. І стародавній вітер любий вітер моїх далеких пращурів
скакає на чорних конях, ніби вовча зграя... (/. Вирг.). 16.
Пристрасний мисливець, палкий поборник охорони природи
Остап Вишня малює свої пейзажі з прекрасним задушевним
ліризмом (М. Рил.).
Поставте, де слід, при відокремлених прикладках розділові знаки.
Поясніть, коли прикладки зі сполучником як не відокремлюються. Які
прикладки уточнювальні?
1. Відчуваючи впевненість у собі як спеціаліст ти краще
почуваєшся і як людина (Ю. Щерб.). 2. Як ветерана полку його
ховали з усіма військовими почестями, які тільки були можливі
в цих умовах (О. Гонч.). 3. Потрібно зосередитись на отій
розмові, що точилась, поки повз ескалатор, — тема основна була
про сокровенне і високе в житті львів’ян, киян, і про Дніпро як
божество, і Полтву як прокляття, про те, що міф руйнується, і
про слова як дзеркала і як поняття {В. Небор.). 4. Амвросія Бучму
як артиста я знав іще тоді, коли грав він у «Березолі» (М. Рил.). 5.
Як справжній мисливець він терпіти не може,
305
коли «недільні стрільці» без усякої потреби, «для розваги»

нищать усе, що тільки налетить... (А/. Рил.). 6. Будиночок, де
жив протопоп, стояв зараз за Успенською церквою чи Старою
кафедрою, як тоді казали (М. Груш.). 7. Наші вороги чи по-
науковому «опоненти» кажуть нам: там-бо лежить паливо, там
підвищена температура (Ю. Щерб.).
8. 1662 року, квітня місяця, десятого дня, у Києві... умер
суворий гетьман Війська запорозького Петро Конашевич на
козацьке прізвисько Сагайдачний (з журн.). 9. І не випадково, що
в місті час ідентифікувався з речовим замінником тобто
грошима. «Час — це гроші». 10. Культура села, а точніш
народна культура розчинилася в міській субкультурі (П. Мовч.).
11. Критиці в народницькій культурі відводилася особлива роль
а саме роль ідеолога культури (С. Павл.). 12. Уста чи краще
кутки його уст опали і на них їдка, іржава усмішка (У. Самч.).
13. Дворянин з походження піднісся Пушкін могутнім помахом
крил над своїм класом і над своїм часом (М. Рил.).
Вправа 32
Розставляючи потрібні розділові знаки, випишіть речення в такій
послідовності: з відокремленими узгодженими означеннями, з відокремленими
неузгодженими означеннями, з відокремленими прикладками, з прикладками,
що не відокремлюються, з уточню- вальними прикладками.
1. Під сонцем вітер сам ясний, Він над дахами проліта. І
легкокрилий, огняний На обріях перегорта Червоне квіття й
вибляклі жита (С. Горд.). 2. Ти — Вікторія, ти — Суламіта Вірна
подруга вічних годин (Є. Мал.). 3. Збурена, зелектризована
власними похвалами юрма невгавала (М. Коц.). 4. Прекрасний
лелека в польоті, і прекрасний його політ схожий на беззвучну
мелодію таку близьку й потрібну людині на мелодію, що завжди
викликає захват! (Є. Гуц.). 5. Старша донька Катерина Данилиха
Виговська мала батькові палкі очі, чорні кучері, смажні вуста (Б.
Леп.). 6. Значно частіше зустрічаються інші захворювання так
звані пороки серця, які здавна є найнебезпечні- шими ворогами
людства (М. Колом.). 7. Його знають в основному як автора
оповідань, а тим часом він був і драматургом (з газ.). 8. Я чую
музику це чудо і принаду Розмаяних прозоротканих вод (М.
Баж.). 9. Пригадалося інше дівоче обличчя ніжне, наповнене
соковитою вишневою вродою (М. Руд ). 10. Сякий-такий
журавель сякий-
306
такий довгоносий, сякий-такий довгоногий сякий-такий

виступає конопельку все щипає (П. Тич.). 11. Йшов
інформаційний обмін що? де? коли? (В. Небор.). 12. Не цвітуть
па вікнах герані сонний символ спокійних буднів (О. Тел.). 13.
Як люблю я погляди у юрбі знаходити юні іронічні на
Академічній (В. Небор.). 14. Зловіпщй брязкіт днів, що б’ються
на кавалки, І жах ночей, що затискають плач, Ти зраджений
життям, яке любив так палко, Відчуй найглибше, але пробач (О.
Тел.).
Відокремлені обставини
Незалежно від місця в реченні обставини відокремлюються к

о м а м и в таких випадках:
в Коли обставина виражена дієприслівниковим зворотом:
Чуло нащуливши вуха, слухають мрійливо-задумливі комиші тиху
тягучу пісню Наталі (М. Івч.); Там, біля самого малинника,
підминаючи його копитами, ходили попасом рослі коні (М. Ст.).
в Якщо обставина виражена одиничним дієприслівником, що
означає час, причину, умову, спосіб дії: Похли- павши, гармошка
починає снувати й прясти розлогу мелодію (Є. Гуц.); Степ мовби
спочиває, вичахаючи, м'яко оповиваючись духмяними сутінками
(О. Гонч.); Це тільки біля хати притихло на мить, а всюди й
зараз бурхає хуртовина, не затихаючи (А. Гол.).
Обставина, виражена одиничним дієприслівником із
значенням способу дії, що близький до прислівника способу дії,
комами не відокремлюється, якщо стоїть після дієслова-
присудка: Вона сиділа замислившись (Ю. Ян.); Вона говорила
запинаючись і від зусиль морщила чоло (В. Підмог.).
в Коли обставина виражається дієприслівником чи
дієприслівниковим зворотом, який стоїть після сполучника, що
стосується інших членів речення: Мої думки печальні, наче
клоуни, що, сміючись, розмазують сльозу (Л. Кост.); Тільки один
птах не злетів, а, тягнучи по землі крило, одбіг трохи й
зупинився, наставивши на Кузьку хижі блискучі оченята (Гр.
Тют.).
307
Якщо ж сполучники а, і (в ролі підсилювальної частки)

відносяться до відокремленої обставини, то вони відо-
кремлюються разом з нею: На лузі на тім Псьол навесні гуляє,
землю поїть, рівчаки прорізує, ріллі виполіскує, а погулявши,
вертається до круч своїх і тече, лагідний, //есе до Дніпра до
старого прозору воду свою... (О. Виш.).
Коли сполучники і, та, або, чи з'єднують дві обставини,
виражені дієприслівниковими зворотами чи одиничними
дієприслівниками, то обставини вважаються однорідними і кома
між ними не ставиться: Виглядав він сановито, піднявши голову і
трохи перегнувши назад, що виявляло в ньому і панську пиху, і
лицарську відвагу (О. Стор.). Проте такі обставини можуть бути й
неоднорідними: А Кузька обнишпорив усі кущі довкола, шукаючи
Однокрила, і, не знайшовши, побрався в своє кубло (Гр. Тют.).
а Якщо обставини виражені словосполученням, до якого
входять прийменники незважаючи на, всупереч, наперекір: Та,
незважаючи на велику славу, Лейпцизька консерваторія в той час
була досить своєрідним навчальним закладом (В. Дяч.).
Обставини з іншими прийменниками (узв9язкуз, згідно
з, завдяки, відповідно до, на відміну від, залежно від, внаслідок та
ін.) можуть відокремлюватись або не відокремлюватися
залежно від ролі в реченні та бажання автора виділити їх: І
клумба ця, і латка асфальту виникли завдяки настійливості Лукії
Назарівни (О. Гонч.).
Вправа 33
Поставте пропущені розділові знаки при відокремлених обставинах,
виражених одиничними дієприслівниками та дієприслівниковими зворотами.
Визначте вид обставин.
1. Знайомлячись із першоджерелами ми перекладаємо
насамперед ідеї того часу (П. Мовч.). 2. Як часто блукаючи йшли
ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. (Ю. Андр.).
3. Лінивий ученик плачучи до школи йде (//. те.). 4. Парубок
спершись на буланого, молодого, стрункого коника спокійно,
навіть насмішкувато всміхаючись хитав тільки головою... (В.
Вин.). 5. Я дивлюсь на морські береги, які відпливають в
глибоку далечінь, і СХИЛИВШИ голову думаю про всіх трудівників
нового моря (О Довж.). 6. Тільки сонце за «Кішку» сідає,
ховається підморгуючи за її спину кошлату — у Криму вечір на-
стає... (О. Виш.). 7. Шаптала стояв коло церковних ґрат
308
притулившись до їх чолом і дивився, як юрба шикувалась круг

церкви виставляючи наперед кошики з пасками, крашанками й
салом (В. Підмог.). 8. Миколка вихопив із кишені окрайчик хліба
з цибулиною і не зводячи засльо- зених очей з дядьків з’їв харч
як на вогні (М. Вінгр.).
9. Набігавшись за день та нахвилювавшись Кузька лягає біля
багаття, кладе голову на передні лапи й не кліпаючи дивиться на
вогонь (Гр. Тют.).
Поставте потрібні розділові знаки при поширених обставинах та поясніть
морфологічні та змістові умови Тх вживання.
1. Стриманість вислову завдяки емоційній виразності кожної
складової частини образу надає обом гравюрам особливої
впливової сили, властивої народному мистецтву ясності та
концентрованості загальної думки. Подібно до словесного
фольклору, думи, пісні, казки в українському іконопису ритміка,
мелодика, особливі засоби оповідання поєднуються з глибоким
реалізмом деталей, правдивістю життєво конкретних характерів.
На відміну від побутових картин XIX століття ці твори не
критикують суспільні звичаї, а також не призначені для розваги
читача (И Біл ).
2. Кума сиділа порозпускавши всі свої хустки розчер- воніла
попри холод на нетопленій кухні (П. Загр.).
3. Причиною була тут ще й особлива здібність Карповича до
практичних справ, якою попри всі намагання не відзначався Іван
Іванович (/. Багр.). 4. Всупереч зовнішній легковажності Люба
напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О. Гонч.). 5. Згідно з
Декретом Кабінету Міністрів України НаУКМА передано
будівлі та споруди на історичній території Києво-Могилянської
академії загальною площею 56 268 м2 (з газ.). 6. Героїчна доба, в
передовій стежі якої знайшлася завдяки глибині свого
переродження Україна, гряде! (О. Канд.).
•с- Вправа 35
Поставте, де слід, при відокремлених обставинах розділові знаки.
Проаналізуйте пунктуаційні ситуації, коли обставини стоять після сурядних та
підрядних сполучників; коли одиничні дієприслівники не відокремлюються.
1. Він хотів був лягти, та згадавши, що вдома його чекають
розговлятись, важко посунув далі. 2. Тому, що він жив чекаючи,
він став нервовим (В. Підмог.). 3. І враз так знесилів, що
хитаючись мусив був прихилитися до парка
309
ну (В. Підмог.). 4. Ліси загорілись пожежею, горіли не стліваючи

(У. Самч.). 5. Не помітила, як і назвала його ніжним Ім’ям, яке
носила в думках то гніваючись то тягнучись до нього (М. Ст.). 6.
Врахуймо й консерватизм самої мови, яка розвивається
впродовж століть і навіть часом істотно змінюючись затримує
визначальні й питомі саме для неї характеристики (В. Брюх.). 7.
Тоді відповідаємо: погані ті учні, що бачачи помилки свого
вчителя не пішли проти нього бунтом (М. Хв.). 8. Часом
підвівшись він крикне ліниво «гей»... й тягне безкраю пісню
свою (.В. Вин.). 9. Аж тоді Кріт хоч і огинаючись і позираючи
скоса на їжака видобувся з нори і сів біля неї близенько.
10. По цих словах Кріт аж затремтів, а перетремтівши сказав...
11. Каша була ще, мабугь, гаряча, бо вхопивши грудочку
гайворон одразу ж кидав її на землю і ждав, доки вона охолоне,
тоді пожадливо ковтав. 12. Той [вепр] на нього навіть не глянув,
а влучивши мить підкинув Кузьку писком угору так високо, що
він полетів, як м’яч. 13. — Що ж то воно за мара була? —сказав
уголос Арсен і повагавшись рушив стежкою до річки (Гр. Тют.).
Відокремлені додатки
На відміну ві,д означень і обставин, додатки відокрем-

люються рідко. їх відокремлення супроводжується прий-
менниками замість, крім, опріч, за винятком, щодо, що ж до,
прислівниками особливо, зокрема, часто, часом, завжди,
частками навіть, хоч і: А тепер, замість крила парусника, Тоня і
Віталій бачать вдалині темну непорушну гору якусь; Крім Петра
Дем’яновича, небагатьом було відомо, що до того воно якраз і
йдеться... (О. Гонч.).
Додатки зі словом крім (окрім, опріч) відокремлюються
завжди, з іншими словами — залежно від змістового та
стилістичного навантаження: Третю добу замість води ми їпи
сніг; В нашій лоцманській слободі, замість тополь, край шляху
виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю (О. Гонч.).
Вправа 36
Поставте коми при відокремлених додатках, встановивши морфологічні умови
їх уживання. Поясніть семантику цих зворотів (включення, виключення,
заміщення, виділення предмета розмови, уявного предмета чи особи).
310
1. Гнат був заохочений. Зовсім не сподівався, що крім

красуні жінки буде мати ще й такий маєток (У. Самч.).
2. Опріч цього руху намічався ще й другий рух (М. Коц.).
3. Тут багато чого навіть нагромадження рівнозначних «що» в
одному реченні — від Льва Толстого (М. Рил.).
4. Замість лити демагогічну водичку і вигадувати «політичний
млин» ви б з’ясували собі, що таке зерови (М. Хв ).
5. Замість трьохсот комбінезонів <...> до складу надійшло поки
п’ятдесят (Гр. Тют.). 6. Щодо культури то вона публічна,
створена для відкритого існування (з газ.). 7. Прибуток
розподіляється між колгоспами за винятком суми необхідної для
будівництва (з газ.). 8. Там усе стояло на місці крім його споруди
(О. Гонч.). 9. Окрім усього іншого протягом процесу імпічменту
сенаторам не рекомендується послуговуватися зв’язком зокрема
мобільними телефонами й пейджерами, які можуть задзвонити в
невідповідний момент (з газ.).
Відокремлені уточнювальні слова

Уточнювальні члени речення в усному мовленні відо-
кремлюються паузами, а на письмі — к о м а м и й т и р е .
Найчастіше уточню вальними бувають обставини (крім
допусту), рідше — додатки й означення: Так тут, у ніжному
стобарвному саду, Почули ми Шопенову ходу (М. Рил.).
Підмет і додаток уточнюють прикладки: Асимільована
свідомість оперує лише оболонками слів, себто морфемами та
семемами, але не сутнісними ядрами слів (П. Мовч.).
Уточнювальним може бути присудок: Від вибухів у вухах
шуміло — ревло, гуло і гупало (з газ.).
Серед означень уточнювальними найчастіше бувають
узгоджені означення: І ось, коли батарея вже вела бої на землях
сусідньої — Естонської — республіки, довгожданий лист,
нарешті, прийшов (О. Гонч.).
Обставини та означення можуть і не відокремлюватися від
таких же членів речення з ширшим змістом: Юхим та Цигуля,
похмурі обидва, дивились у вікно, де крізь засніжені дерева в
шкільному садку за вигоном чорніли руїни маєтку, і, може, одне
обидва думали (А. Гол.).
311
Вправа ЗУ
Поставте пропущені розділові знаки і поясніть умови уточнення та
відокремлення членів речення.
1. Нещодавно у Конотоп що на Сумщині прибув
незвичайний вантаж 400 квадратних метрів мармурових плит (з
газ.). 2. Попереду метрів за двісті-триста зметнувся в небо вибух
і тихо як у кіно осів на луг землею та сірим димом (В. Шевч.). З І
тоді якось враз блискавично над костьолом повисли темно-сині
шмаття авангардних хмар (Л/. Хв.). 4. Батько й син поцілувались
по-братерському міцно й обривчасто (В. Підмог.). 5. Зважте самі:
наше красне письмо почалося з перекладів і перш за все текстів
релігійних (Я. Мовч.). 6. Ну що ж, сину, будемо жити! Прости,
що зустрічаю отак без радості. Але де ж її взяти було щастя-
радості тої? (А. Гол.). 7. Бо письменники так спроста не бувають
(О. Виш.). 8. Від мами я позаписував і вивчив напам’ять немало
пісень в тім числі також повний весільний цикл (/. Фр.). 9. Тим
часом сподом потай од холодної думки ворушилась тепла,
маленька і добра (М. Коц.). 10. Дякуємо і за думки, які нас
підтримують, і за листи, в яких ви нас критикуєте особливо
незло і конструктивно (з газ.). 11. Під буйнолистим кучерявим
дубом У затінку старих кремезних віт Обнявшися сиділи люба з
любим, як не сиділи цілих двоє літ (О. Піде.). 12. До сьогодні до
цієї миті намагався бадьоритися, обманював себе, ступав по
своєму маленькому царству грізним і дужим гетьманом (Ю.
Мушк.). 13. Десь у верхів’ї у невідомих мені берегах і степах
живуть невідомі села і люди (М. Вінгр.). 14. І так він [полин]
переповнивсь гіркотою. Мов сльози світу в себе увібрав. Важкі
чумацькі, вічні материні, й дрібні як сіль заблу- каних сиріт (В.
Бор.).
Вправа 38
Напишіть текст як контрольний диктант. Поясніть пунктограми.
Дорога за хмари
Дороги звідси на перевал нема. Звідси взагалі нікуди Нема
доріг, є лише вузька ледь помітна стежечка понад потоком униз
в далеку долину, де живуть дядя Леван та тьотя Етері. Під час
навчання в школі Нателла живе там У дяді Левана, а до татка
їздить тільки в гості верхи на коні або на ішаку. Бо тільки так
верхи можна добутися сюди в
312
лісникове підхмар’я, щоб спуститися в долину, треба день, а

щоб піднятися звідти, треба й два. Звісно, машиною було б
набагато швидше, але яка це машина пройде в гори козиною
стежечкою вузьким карнизом понад урвищами, де навіть ішак
ступаючи обережно щомиті ризикує зірватися?
Рідко бувають тут люди. З’явиться часом нав’ючений дядя
Леван, забреде хто-небудь з мисливців, або пройдуть юнаки
виміряючи гори якимись дивовижними інструментами..
Минулого літа забрались сюди навіть столичні піонери юні
натуралісти з рюкзаками за плечима з палицями в руках. Вони
збирали в горах взірці мінералів та рідкісні лікарські рослини, і
Нателла охоче допомагала їм у цьому (О. Гонч ).
Перепишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки при
однорідних та відокремлених членах речення. Поясніть пунктограми.
Забутий курінь
Ніхто вже не пам’ятає, відколи стоїть посеред степу отой
Курінь хатка не хатка, бо ні стін ні вікон ані димаря одначе й
стіжок не стіжок, бо двері є. А за дверима холодний морок,
грибами-поганками пахне та давніми дощами. Є ще у Куреня дві
великі діри по боках. Одна зяє на північ, звідки взимку вітри
холодні, друга на південь, звідки вітри теплі.
Гасають побіля Куреня й інші вітри й вітерці шукають, у яку
б то їм веселу дірочку свиснути: опівнічні вітри чорні вдосвіта
блакитні в полудень прозорі звечора зелені... І всяк свою пісню
виводить у дверях Курене вих та дірках чорний вітер опівнічний
стогне по-совиному блакитний досвітній зітхає спросоння
прозорий полуденний весело свиськає а зелений вечоровий тихо
воркоче, бо хочеться йому спати.
Стоїть Курінь старіє. Мох на ньому послався жовтий і
зелений, бур’яни довкола розкошують не кошені не толочені
полин і вівсюг ковила і молочай горошок і деревій.. А на самому
верху Куреневому тополеня росте залетіло звідкись іще
зернятком. Куди воно мандрувало, звідки — хтозна. Приблудне
тополеня.
Взимку та повесні Курінь відчинено з ранку до вечора і цілу
ніч. Заходь у двері лізь у вікна-діромахи, якщо тобі
313
дверей мало! А восени і влітку — зась, тому що і двері і дірки і

бур’яни довкола засновані павутиною згори вниз уздовж і
впоперек сітями круглими й сітями навкісними... Всякими. Бо
кожен павук по-своєму думає один кругло другий уздовж третій
упоперек... Яка думка, така й сіть!
Незатишно в Курені. Од моху дух похмурий сходить, а
всередині усе щось гуде чи то протяги степові чи, може, джміль
залетів та ніяк не вибереться.
Забутий Курінь (Гр. Тют.).
Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях
■ Вставні слова й словосполучення в реченні виділяються к

о м а м и. За значенням вони поділяються на такі групи:
а) вставні слова, що виражають імовірність чи вірогід-
ність повідомлюваного: мабуть, можливо, певно, здається,
зрозуміло, безперечно, як відомо, очевидно, вочевидь, видно,
природно, правда, припустімо, розуміється, швидше всього та ін.;
б) вставні слова, які вказують на ступінь звичайності
викладених фактів: буває, бувало, трапляється, як звичайно, як
завжди, як водиться та ін.;
в) вставні слова, що виражають різні почуття (радість, горе,
обурення, задоволення тощо): на щастя, чого доброго, па жаль,
як па зло, грішним ділом, дивна справа, нічого гріха таїти та ін.;
г) вставні слова, що вказують на джерело повідомлення: за
словами..., кажуть, як повідомляють, на думку... , за
визначенням... , по-моєму, мовляв, за відомостями... , з точки
зору... , із свого боку, пам’ятаю, чую, бачу, пам'ятається та ін.;
ґ) вставні слова, що вказують на зв’язок думок,
послідовність викладу, висновки: до речі, по-перше, проте, однак,
отже, словом, нарешті, взагалі, далі, з одного боку, перш за все,
між іншим, зокрема, головним чином, наприклад, виходить,
повторюю, підкреслюю, навпаки і под. (не на початку головного
чи підрядного речення);
314
д) вставні слова, що вказують на прийоми та способи

оформлення думок: іншими словами, грубо висловлюючись, з
дозволу сказати, словом, коротше, крім жартів, між нами
кажучи, можна сказати, по правді кажучи, признатися, так би
мовити, точніше та ін.;
е) вставні слова, що вживаються як інтимізуючий засіб,
щоб привернути увагу співбесідника: уявіть собі, пробачте,
дозвольте, даруйте, прошу, розумієте, вірите, нам 9ятаєте,
послухайте та ін.
Напр.: На годиннику з гербами, як завжди, година друга, і
крадеться вслід на нами, може, туга, може, фуга... (Ю. Лндр.);
Це все закінчиться за тиждень, Ну, максимум, за 8 днів (О. Ірв.);
Письмо, за виразом Платона, стало «засобом не для пам'яті, а
для пригадування» (П. Мовч.).
и К о м а м и виділяються також вставні словосполучення й
речення, якщо вони починаються сполучниками та сполучними
словами, а також без них: Полювання, як ви потім побачите,
потребує чимало часу (О. Виш.); Та ще, як сама знаєш, поміж
ними є чимало й таких, що нових свят не святкують (Б. Лепк.).
Коли ж сполучники, що стоять перед вставними
конструкціями, відносяться до інших членів речення чи цілих
речень, то комами відокремлюються самі вставні конструкції без
сполучників: Наші розмови з Сашком точилися годинами, а
бувало, що й з ранку до вечора або, навпаки, з вечора до ранку (Ю.
Смол.); Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх
суспільне життя визначає їх свідомість (з журн.).
0 Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що
чергуються, пропущено слово, тоді замість коми ставиться
т и р е : На Закарпатті відбувалися свої особливі процеси
трансформації давньоукраїнської літературної мови під впливом,
з одного боку, місцевих говірок, а з другого — російської
літературної мови (з журн.).
а Вставні слова, що входять до складу відокремлених членів,
комами, як правило, не в і д д і л я ю т ь с я : Творцями
середньовічних «кам'яних баб» звичайно, та мабуть помилково,
вважають самих тільки половців (П. Біл.).
Вставні конструкції, які не вважаються членами речення,
часто бувають співвідносними з іншими однозвучними словами,
що є членами речення. Пор.: Справді, у
315
світлому великому небі.., де, мабуть, лише реактивні літають,

йдуть табуни птиць (О. Гонч.); Розумова робота справді охоплює
всі сфери життя (з газ.).
Вправа 40
Поставте, де слід, розділові знаки й поясніть значення вставних конструкцій та
співзвучних з ними членів речення.
1. А працьовитість його та сумлінність будуть і в цьому ділі
якраз до речі (А. Гол.). 2. Останнюю |Л. Толстого] до речі дехто
вважає за оптиміста, але це глибока помилка (М. Хв.). 3. І все
здається Ярославні: Гуде, вертається похід (А. Мал.). 4. Це був
один з тих підйомів, коли здається моторові не вистачає якоїсь
краплини сил, щоб взяти його (О. Гонч.). 5. Таким чином без
жодного пострілу ми взяли не один, а два гарнізони (Ю. Збан.).
6. Захоплена роботою, вона видно зовсім не помічала
скульптора, їй було не до нього, в неї була своя творчість (О.
Гонч.). 7. Села в пітьмі вже не видно було... 8. Налагоджено
виробництво кустарне правда деякого спорядження та ручних
гранат (А. Гол.).
9. Така терпка, така остання правда, Закута в мармур майже
римських строф... (Є. Мал.). 10. Слів на описи не трачу, словом
не передаси їх земної, безсловесної, дивовижної краси (В. Сим.).
11. Певності звичайно не було (А. Гол.). 12. Іванов прощається з
дружиною звичайно як і більшість з простих людей, що йдуть на
війну (О. Довж.).
Вправа 41
Поставте пропущені розділові знаки при вставних конструкціях. Встановіть
їхні значення (упевненість, невпевненість, достовірність, сумнівність; радість,
жаль, обурення, здивування; ступінь звичайності викладених фактів; вказують
на спосіб оформлення думок; вказують на логічний зв'язок думок,
послідовність викладу; на джерело повідомлення; вжиті для привернення уваги
читача; знаки ввічливості).
1. Либонь тринадцятая осінь В пустім саду оце шумить (Є.
Мал.). 2. О! На ловця ж кажуть і звір біжить. 3. Як і завжди на
Ніну озиралися чоловіки, й це дратувало (В. Шевч.). 4. Леся
Українка навпаки належала до критиків Нїцше (С. Павл.). 5. А
мені ж може просто хочеться Щастя, тугого й солодкого, як
шоколад! (Л. Кост.). 6. Тут так би мовити фокуси фортуни — і
тільки (М. Хв.).
7. Хоче показать, що мовляв — ось то я! (н. те.). 8. На вулиці
нікого не було. Точніше не було нікого видно (О. Ірв.). 9. Отже
сувій цей відішлю я морем (В. Небор.).
10. За традиційним звичаєм хату починали будувати в час
«повного місяця», щоб у ній був достаток — «було всього
316
повно» (з газ.). 11. Мужича кров тече у твоїх жилах. Велика бач
цяця — мішанка! (Я Мирн.). 12. Ця думка розпалювала ненависть
до тієї несправедливості, якої проте не можна обійти, бо вона
заведена залізним законом життя... (Г. Тют.). 13. Земля як і
завжди пахтіла своїм тяжким п’янливим запахом (У. Самч.). 14. І
сонце висить у повітрі, як велике, гартоване ядро, що от-ог
здається впаде на синьо-голубі небесні води (Г. Кос.). 15. У тебе
знать не було ще непроханих гостей (Б. Лепк.). 16. Безперечно
цей селянин у гранатовому костюмі в білу смужку мав цнотливу
душу (Р. Андр.). 17. Двигуном історії є як відомо так званий
«змінний стосунок» — людина — природа. Інакше кажучи ми
маємо справу з боротьбою громадської людини проти природи.
Отже те живе творіння, що його ми ототожнюємо з
психологічним фактором, і є по суті громадська людина (М Хв.).
Поставте потрібні розділові знаки при вставних конструкціях. Визначте,
коли сполучник стосується вставних слів і словосполучень, а коли інших
структур речення.
1. Щось із нього світилося — якась сакральна сила,
войовнича державна субстанція Святої Русі — дух Івана Калити,
Петра Першого, а може й маршала Ахромєєва.
2. Тут хвіст не менший, ніж у моєї, а може й більший. 3. А на
столах — безліч по-музейному дорогого срібла, кришгалю,
порцеляни теж не бракувало, як і зрештою фаянсу. 4. Найдужче
тебе цікавило тільки те, як би звідси урити, опинившися нарешті
десь на поверхні іце можливо існуючого міста Москви. 5. Він
різко озирнувся і в мить, коли ти застрибнув у розповзлі двері
вочевидь до пер, що ти справді ніякий не Владік, а можливо
поет з України.
6. Сашко сардонічно зареготався, а може й закашлявся від надто
вогкої сигарети (Ю. Андр.). 7. У чоловічій перукарні, окрім
польки і боксу, стригли ще й наголо, але як правило за
перерахуванням з райвідділу міліції. 8. Мав Клавдій
Миколайович також оригінальні вуха: вони були приставлені до
голови перпендикулярно, і здавалося їх неможливо притиснути
ні руками, ні шапкою (О. Чорн.). 9. Купив білет ик «Спринту»
навмання І виграв «Жигулі», а може й «Волгу»... (О. Ірв.). 10.
Наше діло —література, а точніше життя. Все решта —
політика... (В. Небор.). 11. Може то тіні, а може на високих
стовпах конає розіп’ягий разом з
317
синами і балярами король Бож? (В. Малик). 12. Коли скінчив і

вгамував, поклавши руку, струни, сказав з журбою в голосі, в
якій проте було і щось бадьоре {Вал. Шевч.). 13. Першим кроком
у цьому напрямі повинно бути створення власної економічної
доктрини, або як дехто вважає парадигми, яка б обіймала
програми і сценарії перебудови народного господарства
України (з журн.). 14. Феміністичні ідеї Лесі Українки не
завжди лежали на поверхні, як наприклад у Кобринської чи
навіть Кобилянської в ранніх її творах (С. Павл).
Вставлені конструкції, на відміну від вставних, передають
додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена.
Вони виділяються комами, тире або
д у ж к а м и . Ці відокремлювальні пунктуаційні знаки
розрізняються між собою за силою виділення, тобто це
градуальний ряд розділових знаків.
Найсильніший відокремлювальний знак — д у ж к и :
вони, фактично, ізолюють уміщений у них текст від речення, яке
включено в дужки. Меншу відокремлюваль- ну силу мають
п о д в і й н е т и р е і особливо п о- д в і й н а к о м а .
Крім змісту, при виборі розділового знака враховують також
насиченість розділовими знаками самого речення, в яке
вводиться вставлене, а також знак кінця вставленого речення.
Вставлені конструкції можуть поєднуватися із вставними,
виражаючи одночасно і ставлення мовця до висловлюваної ним
думки і даючи додаткову інформацію: Розповідають, що бачили
його [Остапа Вишню] і різким, колючим, навіть грубим на слово (і
це, напевне, так, адже таким буває він і в своїх творах), мені ж
все випадало бачити його в розливі доброти, яку він мовби
випромінював на співрозмовника (О. Гонч.).
Д у ж к а м и виділяються:
а) слова, якщо вони вживаються як додаткове зауваження:
За селом зелено-зелено. І по хвилях переливи червоні (од сонця) (А.
Гол.);
б) прізвище автора і назва твору, які стоягь після цитата,
або посилання на місце, справжнє прізвище тощо: У Ротенбурзі
(Німеччина) відбулося гала-шоу, де було названо імена
футболістів і воротарів, визнаних кращими на своїх
континентах (з газ.);
318
в) вставлені речення, які доповнюють, уточнюють усе

речення або якийсь його член і різко випадають із синтаксичної
структури речення: Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
(хто ворогів не мав!), — а все-таки катюзі, як кажуть, буде по
заслузі (Л. Гл.). Потрібні розділові знаки самого речення (кома,
тире, двокрапка, три крапки) ставляться після вставленої
конструкції, як у наведеному реченні.
Вставлені конструкції, які нема потреби різко відме-
жовувати від основного речення, виділяються, як правило,
т и р е , рідше — к о м а м и: Як не полум'я, то крига. Завжди
ставалося те вночі, а ночі — мовби хто вибирав навмисне — були
чорні, холодні, похмурі, ще звечора нічого не заповідалося (П.
Загр.); Так, місто пришпорило саме життя, прискоривши
природні ритми, спородивши загальноміську стресовість і, як
захисну реакцію, —стереотипність поводження, мислення,
мовлення (П. Мовч.).
Якщо вставлена конструкція виділяється тире, а без неї мала
б бути кома, то така конструкція виділяється к о м а м и й
т и р е : Не було ще такого літнього ранку,
— хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Буїилею,
всидів дома (Гр. Тют.).
Вправа 43
Поставте потрібні розділові знаки при вставлених конструкціях (вони виділені
курсивом), враховуючи ступінь їх змістової віддаленості від основного речення,
а також при вставних словах.
1. Тут вам асфальт і на тротуарах, тут вам асфальт і там, де
пролітають бадьорі автомобілі таксі! і де вже не плентаються
зовсім сумні, допотопні візники. 2. Тепер як запевняє Методій
Кирилович про Методія Кириловича читайте далі на цій вулиці
ви не зустрінете жодного чиновника того ж таки
імператорського режиму. 3. О, тоді мій герой теж відчув би
якусь тривогу на душі власне не на душі пробачте за цей
безпардонний ідеалізм! а якось більш моністично. 4. — Але, —
продовжував мій герой, — ми таких місіонерів не приймаємо!..
Голоси: «Правильно! Правильно!». 5. Правда славетний винахід
про нього далі, це саме той винахід, що зробив ім'я Івана
Івановича безсмертним! примушує автора написати ще
невеличкий розділ (М. Хв.). 6. І, коли вже стане темно, з
неопалених покоїв я здається вівся чемно, я нічого не накоїв, у
жаркі вогні нсонні повертаємось навіки (Ю. Апдр.). 7. Мабуть
319
ще людство дуже молоде. Бо скільки б ми не загинали пальці,

XXвік\ а й досі де-не-де трапляються іше неандертальці (Л.
Кост.). 8. Вибачте мій чорний фантасмаго- рійний іумор, але
уявім собі, що вийшло б і чи вийшло якби Котляревський писав
«Еиеїду» мовою Сковороди чи Шевченко творив би «Кобзар»
мовою Котляревського? (В. Небор.). 9. Вони неокласики творили
нову мову, однак це була не мова міської вулиці, а мова міського
інтелектуала, що, як наприклад Рильський, любить ідилії па лоні
природи з келихом вина й гарною книжкою під рукою (С. Павл.).
10. Познайомилися вони па дні народження в слідчого з
кавказьким прізвищем. Безглузде словосполучення: «на дні
народження». День і дно. Дно дня чи день дна? І чи буває дно
народження? (П. Загр.). 11. Олена Пчілка хоча й значно меншою
мірою за свою дочку, але так само була амбівалеіггиою постаттю.
З одного боку вона вигадала собі й дочці народницькі
псевдоніми, з іншого являла собою освічену людиігу
європейської орієнтації, феміністку (С. Павл.). 12. А чимало
перекладачів-самоуків, пізнавши верхній пласт мови опанувавши
словник, а не мову, не заігуряться ніколи підкреслюю ніколи бо ж
треба присвятити усе своє життя цьому в нурти чужої мови (П.
Мовч.). 13. Де ж ліс думаю я і, ніби в просіяну на густому ситі
кукурудзяїгу муку, вдивлявся в місячну далину (М. Вінгр.).
Вправа 44
Перепишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки при
вставних і вставлених конструкціях. Поясніть пунктограми.
Іван Іванович
Теккерей наприклад каже, що Свіфт ви пам’ятаєте
«Гулліверову подорож»? справляє на нього враження великого
гіганта і що загибель його Свіфгова нагадує йому Теккерею
загибель грандіозного царства.
Так думав про названого автора і Іван Іванович і думав саме
в ті дні, коли його було вигнано з третьою курсу юридичного
факультету за «вольтер’янство». Він тоді навіть обіцяв комусь
на випадок перемоги «революційного народу» зробити
«Гулліверову подорож» настільною книгою і положити її з
правого боку від Рабле «Ґаргатггюа і Пантагрюеля» він уже
давно дістав за невеличку ціну у букініста. Але по-перше це
було страшенно давно, а по-
320
друге Іван Іванович просто забув про Свіфтове існування.

Правда сьогодні підростає його симпатичний синок, що колись
все можливо! зупинить свій «вольтер’янський» погляд на
чіткому силуеті злого англійського сатирика, та на жаль
оповідання це не про сина, а про батька.
Але хто ж цей Іван Іванович? Мій герой уже прийшов
додому і поставив свою парасольку в сонячну пляму того сонця,
що благословляло його важку путь саме важку, бо щось із
серцем не ладно своїми мажорними рожево- білими проміннями.
Хто ж цей Іван Іванович?
Ах, Боже мій! Хіба ж не ясно? Це на погляд Семена Яковича
про Семена Яковича теж читайте далі, це — зразковий член
такої-то колегії, такого-то тресту. Правда утримання його
складається всього з 250 карбованців. Словом матеріальний стан
мого героя нижче нормального, коли взяти на увагу бюджет
нашого сучасного буржуа чи то курс червінця і особливо той
факт, що Іван Іванович людина мало не з вищою освітою.
Товариш Жан Іван Іванович свій високий лоб і свої рогові
окуляри протирає завжди білосніжною хусткою і говорить так
би мовити баритональним басом (М. Хв.).
Розділові знаки при звертанні
Звертання на письмі виділяється к о м о ю або

з н а к о м о к л и к у (залежно від інтонації) на початку
речення і к о м а м и з д в о х б о к і в у середині
речення. Якщо ж звертання стоїть у кінці речення, то кома
ставиться перед ним: Південний краю! Як тепер далеко Лежиш
від мене ти! (Л. Укр.); Так ми, панове, подорожуємо в абсолют
між Галицьким ринком і коридорами бібліотеки Стефаника (В.
Небор.); Посивів, Дніпре мій (П. Тич ).
Якщо при звертанні є вигуки, вони відділяються комою:
О, всемогуча пісне! Твоєму чарові лише глухий, як пень, Не
підкоряється (М. Рил.); Ах, розбійнице! Тепер білка знищить не
одне гніздо (О. Коп.).
Підсилювальні частки о, ой разом із звертанням становлять
собою одне ціле в емоційному плані і тому комою від звертання
не відділяються: О мстива необорна мріє, Це ти
— призначення моє (Є. Мал.).
321
Поставте розділові знаки при звертаннях і поясніть їх. З’ясуйте, чим
виражені звертання (словом, словосполученням, реченням).
1. О Націє що над добро і над зло, Над долю, і ласку, і кару
Поставила тих, що їх сотні лягло У дні незабутні Базару. 2. Хто
має уші^ хай слуха! Хто має серце люби! (О. Канд.). 3. Поети чи
згвалтована душа спроможна вільно вимовити слово? (Л. Кост.).
4. Поезія — це мова молодих. О незвичайна, чародійна мово;
Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не
затих (Д. Павл.). 5. Припливайте до колиски лебеді, як мрії.
Опустіться тихі зорі синові під вії (В. Сим.). 6. Гей ви роки
крилаті, гей життя кучеряве в небі зорі чудесні і любов на землі
(В. Сос.). 7. Вставай хто серцем кучерявий Нова республіко
гряди! Хлюпни нам море свіжі лави! О земле велетнів роди! (77.
Тич.). 8. Господи хто з письменників потайки не мріє, щоб його
не забули після смерті?! (з журн.). 9. Що скажеш ти безумче! Ти
ж бо сам Розпечений кривавою жагою (7. Коч.). 10. З розпоротої
на прапори порепаної Європи я мріяв давно текти до Тебе
незаймана, біла, цнотлива моя Антарктидо! (О. Ірв.). 11. Агов
мої маленькі чортенята! (70. Андр.). 12. Дівчино^з осені Інно
осіння, Хоч осіяння, як не воскресіння Прагне від тебе душа. 13.
Вклякніть белетристи Від Благої Вісти, —Ми не просто Хтось
Там, — Ми є Бубабісти (О. Ірв.). 14. Ой ти дівчино з горіха
зерня, чом твої очі — колюче терня? (7. Фр.). 15. Я вуйку цілую
вам щедрую руку За мед чудодійний (77. Вор.). 16. Дай, Боже,
щоб наші вороги рачки лазили! (//. те.). 17. Чоловіче мій>
запрягай коня! (.Л. Кост.). 18. Ой Звіздочолий не куштував ти
ще пужална, — погрожує новий погонич (Д. Бедз.).
Розділові знаки при вигуках, стверджувальних,

заперечних та питальних словах
Вигуки можуть стояти на початку і в середині речення.

Залежно від сили вимови при них ставляться к о м и а б о
з н а к о к л и к у : Здрастуй, здрастуй, Прометею! А!
бунтуєш? —ну, бунтуй! (П. Тич.); Глянь де вода! — Ого-го!
Далеченько (О. Гонч.).
11003
322
Якщо вигук стоїть на початку речення перед особовим

займенником, а за ним іде звертання, комами він не відділяється:
Ой ви, сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе (Т. Шевч.).
Якщо звертання немає, то вигук відділяється відповідним
знаком: Куди ти летіти хочеш? — На Місяць. — О! Ти щось
там забув? (О. Гонч.).
Треба розрізняти вигуки ой, ну, ах, ох і однозвучні
підсилювальні частки: В мене екзамен був. — Ну і як? —
поцікавився батько (О. Гонч.); Ану! Бо як бухну, так і очима
блимнеш. —Ну-ну, без жартів (П. Загр.); Ой! — дико скрикнула
Олександра і зняла руки, щоб закрити голову (М. Коц.); Ой чого
ти, дубе, на яр похилився (н. тв.).
Стверджувальні, заперечні, питальні та окличні слова
виділяються в реченні комами, знаками оклику та знаками
питання залежно від ііггонації. Після стверджувальних і
заперечних слів може ставитися крапка, якщо вони
вимовляються без особливої сили: Авжеж! Тепер він вовкулака
дикий! (Я. Укр.); Ну що ж, —після паузи сказала Мирослава. —
Гаразд (А. Гол.); Фатьма придивлялась до маїїюка. Так, так.
Вона таким собі і уявляла (Ю. Ян.).
Виїуки о, ой перед словами так, ні комами не виділяються:
Не вип ’ють прокляті заброди живущу кров мою. О ні! (А. Мал ).
Вправа 46
Поставте розділові знаки, враховуючи фонетичні та змістові особливості
речення.
1. Так я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні
(Л. Укр.). 2. Не минає й хвилини, а вже на високому стовпі
з’являється перша листівка. «А що коли б приклеїти хоч одну
біля старосгату?» (/4. Шиян). 3. —Ач подалися навтьоки! (А/.
Баж.). 4. О Ми знали, що таке війна (ІО. Смол.). 5. — А що не я
казав? Так ви ж і вуха позатикали. А бачите в людей. О ці не
дадугь собі в каїну наплювати, не те, що ми, справді, як бабаки
(А. Гол.).
6. Від себе відпгговхиув гонець По вінця повний поставець: «Ні
я не буду з вами пить. Ідіть од мене! Геть ідіть!» (М. Баж.). 7. —
Ой хліборобе мій, отакий малий! —Тепла ласка налляла очі
материні (А. Гол.). 8. А що не я тобі казала: не йди! (Я. Мир.). 9.
О вже й розвиднялось (Л. Укр.). 10. Ой не шуми луже зелений
байраче (//. те.).
11. Еге ж цс —запитання! —сказав Цигуля і зітхнув. —
323
І навіть дуже прикре (А. Гол.). 12. Гей ви зорі ясні!.. Тихим
місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?.. (В. Сос.). 13. Ми за
життя горіли в пеклі — О незнищенна мить огнива! Ми
переходили всі кола — О жаден Даігг того не бачив! (Є. Мал.).
14. Га іппійоне над шпійонами! Ти від мене, від Гайки-Хвоста
не сховаєшся. У Дніпрі па дні знайду... (Т. Осьм.).
Вправа 47
Прочитайте текст уголос, стежачи за інтонацією. Поставте потрібні
пунктуаційні знаки кінця речення.
А чи не занадто вже я славословлю старих своїх коней,
і село, і стару свою хату Чи не помиляюсь я в спогадах і
поігуттях
Ні Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні
старовини в цілому Я син свого часу і весь належу сучасникам
своїм Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись
воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке
минуле своє благословення, я роблю ту лише «помилку», яку
роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні
живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства
Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі
враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну,
дорогоцінну Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява,
коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та
юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не
гріє її, не будить радості ані людяного суму Безбарвна людина
ота, яку посаду не посідала б вона, і труд її, не зігрітий теплом
проміння часу, безбарвний
Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє Чому ж я
мушу зневажати все минуле Невже для того, щоб навчите онуків
ненавидіте колись дороге й святе моє сучасне, що стане теж для
них минулим (О. Довженко).
Поставте пропущені розділові знаки середини речення. Визначте роздільні та
відокремлювальні знаки. Установіть, які синтаксичні структури позначають ці
розділові знаки.
У білі сліпучі дні весни чи раннього літа дівчата з місцевого
медучилиіца проводять па території фортеці заняття з
протиповітряної оборони. З ношами у важкому спецодязі з
сумками Червоного Хреста через плече роз
324
сипавшись по замковому пустирищу юні медички з сміхом

долають уявну радіоактивну зону долають навчальну смерть і
все когось рятують рятують рятують...
Територія саме для таких учень ями горби бур’яни. Споруда
римських чи ще раніших часів фортеця давно вже нікого не
відлякує. Де колись римлянин чи турок зубами скреготів
тягнучи з укріплення свою розпатлану жертву нині юні медички
крізь протигазні маски сміються очима до перехожих.
А в перерві між заняттями посідавши на мурах, де провіває
вітерець, далеко біліють у своїх халатиках наче табунчик гусей і
жартами зачіпають археологів, що риються в одній із ям поруч.
Коли випаде, що під час занять з дівчатами буде Віра
Костянтинівна улюблена викладачка, то юні медички свою
увагу більше віддаватимуть їй. З місією Червоного Хреста в
далекій південній країні вона була. То ж бо країна поетів любові
чорних очей, пластики рук жіночих, що вміють зачарувати
навіть змію...
Ось вона стоїть дибки маленька бенгальська рептилія схожа
на польову ящірку твого дитинства. Може далекий нащадок того
змія, що спокусив колись Єву? Насторожилось дивиться аж
моторошно стає: а що як стрибне? Неотруйне чи може
смертельне?
— Віро Костянтинівно а що все-таки ви почували там?
— Почувала дівоньки, що мушу повинна. Як ото мовиться
місія така тобі випала рятувати.
Для них це голос фронтовички тієї, що фото її усміхненої
зовсім юної дівчини в шапці-вушанці можна побачити на Дошці
слави в їхньому медучилищі. Такою вона була їхня Віра
Костянтинівна, що посріблена тепер сивиною сидить серед них.
Невже мине час і вони її вихованки теж стануть такими? (О.
Гонч.).
325
Пунктуація в складному реченні
ПУНКТУАЦІЯ В
СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ
Розділові знаки в складносурядних реченнях
Складносурядне речення багато в чому подібне до простого

ускладненого речення з однорідними членами, при яких
уживаються сполучники сурядності. Проте, на відміну від
простого речення, у кожній сурядній частині є свої головні
члени речення (або один головний член в односкладному
реченні). Пор.: Берези, сосни, і пісок, і птичий свист, і вітер, і
ялини (М. Рил.) —складносурядне речення. Я знав міста, ліси і
гори і в морі бачив кораблі (А. Мал.) — просте речення з
однорідними додатками й присудками.
■ У складносурядному реченні к о м а с т а в и т ь - с
я між його компонентами перед усіма сполучниками
сурядності, як одиничними, так і повторювальними: Як шатра
бронзові, стоять каштани, І жовтиною липи підпливли (Зеров);
Тож панство і челядь поснули, і коні поснули, і нам не ввійти в ці
кімнати (Ю. Андр.); Шлях часом відходив до річки, або річка
огинала природні пагорби землі і відходила від шляху (І. Ле); їв би
очима, та душа не приймає (н. те.).
Не с т а в и т ь с я кома:
■ Перед єднальними й розділовими одиничними спо-
лучниками, коли є спільний другорядний член або спільне
підрядне речення до обох компонентів складносурядного
речення: Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь (В.
Сос.); Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю і
зелено потемніли води в озерах, коли Михайло і Соломія
попрощалися з лісником і лісничихою (М. Ст ).
в Перед цими ж сполучниками, коли спільними для обох
компонентів є видільна чи вказівна частка або вставне слово:
Лише гул од копитів степом котився та хліба шелестіли (А.
Гол.); Взяти б хоч цей вірш: «Вітер, —не вітер, — буря». Це,
звичайно, революція і, звичайно, вона «трощить, ламає» (який
шаблон! — В. П.) і плакатне «мільйон мільйонів мускулястих
рук» (В. Пол.).
326
в Якщо обидві частини складносурядного речення однотипні

(називні, безособові, окличні або питальні речення): Ми на
будові. Стукіт і гуркотнява; Хто режисер кінофільму і як він
називається? (з газ.).
а Якщо частини складносурядного речення далекі за
змістом або мають уже всередині розділові знаки, то
ставиться к р а п к а з к о м о ю : Свіжість хмелить, од
неї солодко в роті, в зволожених очах, у душі; і здається, десь у
твоєму єстві шовком шелестить і пахне весняна травичка... (Є.
Гуц.).
а Якщо в другій частині складносурядного речення
висловлюється наслідок або швидка зміна подій чи
протиставлення, замість коми ставиться т и р е : Може, квіти
зійдуть — і настане ще й для мене весела весна (Л. Укр.); А
потім пізно, уже вночі, в хаті в Тихона було повно людей. Як
нагло: трах-дзеньк! — і посипались склянки... (А. Гол.).
Зіставте й проаналізуйте пунктуаційні ситуації в складносурядних
реченнях та в реченнях зі сполучниками при однорідних членах речення.
1. Минають дні... Минають літа... Час і горами двига!
І сум не такий, і радість не та... І тільки незмінна книга (Є.
Плуж.). 2. Оженився дурний та взяв біснувату, та не мали що
робити — підпалили хату (н. те.). 3. Сонце обливало землю
рожевим світлом і ніжно цілувало тисячами своїх гарячих
іскорок (Я Мирн.). 4. Реве Дніпро, й лани широкополі медами
пахнуть, колосом шумлять (А. Мал.). 5. Місяць клав йому тінь на
половину обличчя,
і здавалось, що та половина спить (В. Підмог.). 6. Небо там було
червоне, і вода в калюжах поміж молодою травою, і цвіт на
груші також були червоні (Гр. Тют.). 7. На цей раз ми тут не
мали наміру зупинятися, але все-таки зупинилися, і подбав за це
наш «фіят» (У. Самч.). 8. А жниця вийшла із-за полукіпка і, ще й
звідси поправляючи снопа, позиркує на шлях до солдата (О.
Гонч.). 9. Земля покрита білою габою, і вітер під вікном, жебрак-
скрипаль (Д. Павл.). 10. Або рибку з’їсти, або на дно сісти! (н.
те.).
11. На городі бузина, а в Києві дядько (н. те.). 12. Дим не
порідшав, а ще став густішим, і ця обставина вже не гнітила, як
перш, Івана, а додавала йому снаги й рішучості (В. Шевч.). 13.
Навкруг рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у
пам’яті не тане (М. Рил.).
327
оо Вправа 50
З’ясуйте синтаксичні умови, коли кома не ставиться між компонентами
складносурядного речення (є спільний другорядний член, спільне підрядне
речення, спільні вставні слова, частки, два компоненти синтаксично
однотипні).
1. Чи, може, щось наплутано віками і атом вручено нам
безрозсудно рано? (Я. Ск.). 2. І якраз у цей момент глухо загуло
й з шумом і свистом та своєрідним стогоном десь почали
одвалюватись глиби вугілля й летіти повз нього. 3. Але, на жаль,
іронія прозвучала кволенько, і Чапчик замислився (М. Хв.). 4.
Коли прийшла підвода, Свиридона взяли разом з постіллю, і
Мушка вибігла за хазяїном, провела до самого інфекційного
барака (Ю. Ян.).
5. Так буває перед грозою, коли замирають дерева і десь далеко
синіє грізний тайфун (М. Хв.). 6. Знаю, всяка влада від Бога,
намісником Господа є на землі цар і його веління повинні
виконувати всі (Ю. Мушк.). 7. Раптом його очі поширились і він,
як і тоді, дуже зблід (А/. Хв.).
8. Глибоке небо, білі хмари Та плюскіт срібної води (Є. Мал.).
9. Зі мною ти Чого ж мені іще? О аромат волосся молодого І
тишина задуманих очей! (В. Сос.).
10. Тільки-но вибухає Арсен своє «кахи!», гак поперед нього
або сонний заєць підскочить і дремене геть, або припутень з
гнізда зірветься, або вепр злякано хрокне й затріщить сухим
хмизом, тікаючи (Гр. Тют.). 11. Чи то було справді, та, може, то
тільки наснилось йому (О. Гонч.).
12. Тихо і тепло, так наче і справді весна (Л. Укр.).
Поставте пропущені розділові знаки та поясніть їх уживання при однорідних
членах речення та компонентах складносурядного речення.
1. Збігло якихось сорок — сорок п’ять літ і ми стали
свідками того, як щойностворені мегаполіси майже поглинули
село (Я Мовч.). 2. Біля кожного кошика запалювалась свічка і
круг церкви утворилось полохливе вогняне коло. 3. Я розмовляв
з тобою й ти відповідала (В. Підмог.). 4. Жінки завжди ждуть од
життя чогось особливого а все кінчається примітивним рабством
(Я Загр ). 5. А уночі вже сад шумів і крізь гілля сміялись зорі (В.
Сос.). 6. Лише трьох волхвів із усього наброду Впустила Марія і
ті увійшли (Ю. Андр.). 7. Досвітні поля в червні чи в липні після
теплої або задушливої ночі пемов зеленкуватим маревом укриті
а те марево легке й примарне — чи їх) з зірок плаває пил у
повітрі чи місячна
328
курява не вляжеться (Є. Гуц.). 8. Над землею кружляли заметілі й

лютувала війна (Ю. Збан.). 9. Отак ми їхали, то з надсадним
виттям мотора пнучись угору то повільно спускаючись униз і
Чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку а потім з
правого і гори злітали увись із святковою легкістю... (Є. Гуц.).
10. Всі дівчата голуб’ята а де ж ті чортові баби беруться? (//.
те.). 11. То сонце вигляне то знову туча і блискавка і дощ (П.
Тич.).
12. — Мовч! — сердито, як і на Зульфата, сказав їй дідусь
Гареєв і хлопцям стало від цього ніяково (Гр. Тют.). 13. А ще ж
був оскуд на хліб і на овочі й зима накочувалася на місто, як
білий саван (Ю. Муиік.). 14. Учительська семінарія, монастир а
також і наша школа мали великі бібліотеки і з ними я мав дуже
близький, постійний контакт (У. Самч.).
Поясніть уживання в складносурядному реченні тире та коми й тире.
1. Здригнулася земля — і запах м’яти над нею хвилями
зашелестів. 2. В самотній келії впивай, читцю смиренний, науку
мудрих книг — і легкокрилий геній тебе навідає (А/. Зеров). 3.
Там, у курені, напевно, харчі! Я біжма побіг
— і не помилився (В. Підмог.). 4. Я споглядаю сам себе. Там, на
базарі, де моя подруга продає пиріжки, — сварка, лайка,
заздрість, брехня, — а я виростаю з цього, як холодна
хризантема на угноєній землі... (В. Підмог.).
5. Прислухайтесь, як дише Пій, — і досить (/. Сет').
6. Котився час — і кожен рік, як злодій, мій дух і серце тупо
окрадав (М. Зеров). 7. Ми стаємо плечима до плечей
— І на чотири боки шаблі! (Ю. Ян.). 8. Накричала, нагукала,
розвела їх — і відтоді спокій. 9. Читаю — і очі на лоб мені
лізуть, усе вище й вище (Д. Гум.). 10. Підростали діти — і вже
від раннього дитинства всі мусіли працювати (У. Самч.). 11. Ще
— от день — і все ми, все покинемо Для блакитнокрилої плавби
(М. Рил.). 12. Потахне світ наш, гей, потахне, по собі не полише
й крихт — і ми відлинемо, як птахи, хоча без крил, хоча без
крил (І. Кал.).
13. Ніби до цього очі в нього були засліплені, —і ніжність її
рухів, вся її постать наче не западали в його погляд (Є. Гуц.).
З’ясувавши синтаксичні та змістові умови речень, поставте в них пропущені
коми та крапку з комою.
329
1. То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий, Ясною

вільгістю оббризкавши цвітінь То сонце вигляне ласкаво
променисте і знов сховається і знову дощ і тінь (Л/. Рил.). 2. Й
одразу якось почистішав навколишній день, повищав, прояснів і
дорога тут була сухіша й біліша, бо піску побільшало й повітря з
важкого полегшало й соковитішим стало (Є. Гуц.). 3. Напроти
скирти він підвів голову, сказав щось до коней і вони
зупинилися (Гр. Тют.). 4. Ой мій милий на току а я йому пирогів
напеку. Ой мій милий на поріг а я йому на тарілку пиріг (н. те.).
5. Хто ви і чого вам треба? (Ю. Ян.). 6. Серце його [Пилипкове),
як у невеличкої пташки, стукало, билось, дух затинався в грудях
а малі ноженята, байдуже про непомірні чоботи, своє робили:
він ними швидко чекри- жив все вперед та вперед (Я Мирн.). 1.
Сніжинки з інеєм крутилися, збивалися в купу і та купа росла,
більшала і, наче стовп, підіймалася вгору (Я Мири.). 8.
Частенько з панночками граюсь І лащуся до них І м’яко спать
мені і ласо можна їсти І бігаю не в бур'янах Сухенькі лапки,
хвостик чистий, Не так, як твій, у реп’яхах... (Л. Гл.).
9. Ліва рука від незвичайної ваги зомліла і Харитя не могла її
зігнути (М. Коц.). 10. Життя ж — це вічна боротьба і тільки
сильними народи куються в нації, ідуть крізь бурі в радісні
походи, торують для нащадків путь (В. Сос.).
11. Вірі там докопувався до кожної дрібниці й за короткий час
його знали навіть рядові рудокопи (М. Хє.). 12. Пройдуть літа,
загояться рани, приорються ворожі кладовища, забудуться
пожарища і многі події поплутаються в сивих головах од частих
спогадів і перетворяться уже в оповідання але одне останеться
незмінно вірним і незабутнім — високе і благородне почуття
товариства і братства всіх юнаків, що розбили і стерли з лиця
землі фашистське божевілля (О. Довж.).
Вправа 54
Перепишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки між однорідними
членами речення та компонентами складносурядних речень. Поясніть умови
пунктограм.
Письменник і Генерал
Того року плітку полікуватись і відпочити Ґете поїхав з
Ваймара до Карльсбада. Тричі на день, вранці, в обід і ввечері,
він виходив до джерела в парк, щоб тут, за пора
330
дою лікаря, випити корисної для здоров’я мінеральної води. Він

ходив привітною і затишною вуличкою в холодку дерев і по
дорозі кожного разу зустрічав людину поважного віку, що,
спираючись на тростину чорного дерева з золотою іулею,
проходила повз нього.
Розпитавши, Гете довідався, що то був одставний за-
служений Генерал австрійської служби, який походив з давнього
й відомого аристократичного роду. Коли Ґете проходив
вуличкою й проминав його, Генерал спинявся й, спираючись на
тростину, стояв, дивлячись йому вслід.
... Очевидячки, Письменник справив на старшого віденця
враження цілком респектабельної людини і Генерал, закінчивши
оглядини, продовжив розмову.
— Але, — звернувся він знов до поета, — скажіть мені,
будьте ласкаві, що саме ви, власне, написали?
— Дещо! — відповів з готовністю Поет. — Дещо! Від
Адама до Наполеона, від Арарата до Бльоксбергу, від кедра до
терна.
По обличчю Генерала пробила легка тінь.
— Шкода, — зауважив він, — що досі мені не довелося
прочитати жодного з ваших творів, бо я раніше ніколи, па жаль,
нічого не чув про вас. Сподіваюся, що протягом цього часу
з’явилися нові, доповнені й поліпшені видання ваших творів?
— О так і чимало!
— І, певне, ще з’являться? — допитувався Генерал,
уточнюючи справу щодо видань.
— Треба сподіватися, що вони з’являться!
— Ну ось, бачите! — з гіркістю признався Генерал. — Це
мені дуже прикро, бо я не куплю ваших творів!.. Прошу зважити
на те, що я купую лише остаточні видання. Тому, з цих
міркувань, щоб усе було певне, я чекаю завжди на смерть автора
раніше, ніж купити його твори. Прошу не прийняти це за зле,
але це в мене принцип, якого я стало притримуюсь і я не можу
відступити від цього принципу також і для вас, пане Ґете!
І Генерал в ознаку, що він уважає розмову закінченою, знов
підніс з вишуканою чемністю свого капелюха над головою і
Письменник з такою ж чемністю повторив той самий жест і вони
розлучились (В. Дом.).
331
Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
Частини складнопідрядного речення розділяються, як

правило, к о м а м и: Відтоді, відколи праця перестала бути
працею, а стала героїчною, вона стала відповідно абсурдною (П.
Мовч.).
із Якщо підрядні речення приєднуються до головних
складеними сполучниками типу через те що, для того щоб, після
того як, незважаючи на те що, в міру того як, внаслідок того що,
так що, кома ставиться або перед усім складеним сполучником,
або в середині його, але тільки один раз. Місце коми
визначається змістом речення: І ось тепер, після того як над
світом відгриміла найбільша з воєн, мені дорога знову стелеться
до Харкова, до моєї альма- матер (О. Гонч.); Обличчя його було
землисто-сіре... навіть після того, як він витер з нього пилюку (О.
Гонч.).
и Якщо підрядне речення стоїть на першому місці (перед
головним), то сполучники комою не розділяються: Дарма що
стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах
вздовж шляху (Ю. Смол.); Після того як Ленінград скинув із себе
тягар блокади, ми з покійним Остапом Вишнею побували в цьому
прекрасному, величному і гордому місті (М. Рил.).
в Якщо підрядні речення з’єднуються з головними
складеними сполучниками навіть коли, перш ніж, в той час як,
лише коли, кома ставиться перед усім складеним сполучником:
Здавши документи в штаб, Черниш, перш ніж іти в батальйон,
з'явився, за офіцерським звичаєм, відрекомендуватись командирові
полку (О. Гонч.).
Підрядні речення не в і д д і л я ю т ь с я к о м а - м и
від головних, якщо вони складаються лише з одного слова:
Підв'язуючи світлий виноград, сміється дівчина не знати з чого
(М. Рил.); Дайте, тіточко, води напитись, бо так їсти хочу, що
аж переночувати нема де (н. тв.).
Вправа 55
Поставте потрібні розділові знаки між компонентами складного речення.
Визначте тип підрядних речень та сполучники, якими вони приєднуються до
головного.
332
1. 1 зерно мусить вмерти, щоб дата В житгєдавчому житі —

Життя (Є. Мал.). 2. Бо Ісус якого в народі звали Христом знав
уже що немає межі зречення для тих що досі називали себе Його
учнями (В. Домонт.). 3. Коли не рахувати останніх трьох то
Марія зустріла й провела двадцята шість тисяч двісті п’ятдесят
вісім днів (У. Самч.).
4. Скоро війнуло на нього повітря занедбаного саду скоро
заслали його дерева своєю тінню він відчув спокій у своїй душі
(В. Підмог.). 5. Хоч ох та вдвох! (н. те.). 6. Де ж бачили ви
вчителів таких які б того навчали що для них відоме добре? (Є.
Плуж.). 7. Коли б ковбасі та крила то б кращої птиці на світі не
було (//. те.). 8. А є ж слова-Ге- родоти які спроможні пояснити
історію і народу, і людства (Я. Моеч.). 9. Є й такі що каву не
вживають але залюбки споживають розмову яка за кавою
точиться... (В. Небор.). 10. Поїду як з’являться грошики лиш За
200 км у містечко Париж В жому живе і чекає мене
Французький письменник Торвік Боракне (О. Ірв.). 11. Є міста до
яких неможливо зайти через браму. Є міста до яких неможливо
зайти (Ю. Андр.). 12. Пили сикизку, деренівку І кримську
вкусную дулівку Що то айвовкою зовугь (/. Котл.). 13. Чи, може,
нас уже влаштовує те що з трьох граматичних категорій нам
залишається лише теперішній? Аби майбутній час був присутній
у нашій свідомості ми повинні думати не лише про виживання, а
й про мету нашого існування (Я. Мовч.).
Поставте пропущені розділові знаки при складених підрядних сполучниках.
Поясніть, у яких випадках можлива подвійна пунктуація.
1. Одні зникають з жиггя тому що їх просто руйнують
хвороби, другі ж згоряють, як бійці в атаках, падають опалені на
тяжких безнастанних вогнях своєї праці і творчості. Таким мені
уявляється Малишко... (О. Гонч.).
2. Ввесь комплекс, уся сума слів, уживаних нашими поетами,
росте й змінюється відповідно до того як росте й змінюється
наше життя (А/. Рил.). 3. Василь Скалій сів скраю, біля дверей.
Не через те що був такий скромняга, а з певною собі метою (В.
Шевч.). 4. Дмитро дарма що став ширшим у плечах і наче
побільшав па зріст, легко зіскочив па цю пругку землю (А/. Ст.).
5. Вони наважились покинути небезпечне місце незважаючи на
те що Остапові грудно було пускатися в далеку дороіу (А/. Коц.).
6. На
333
небі збиралися великі хмари так що можна сподіватися доїду (Н.

Риб.). 7. В природі ніч існує для того щоб у тиші росло усяке
зілля і відпочивала людина (М. Ст.). 8. Дощ тут вшіав менший
гак що ледве прибив пилюку яка пахла після дощу так як пахне
змазана глиною черінь печі (Гр. Тют.). 9. Усвідомивши що таїна
воскресіння поневоленого народу — це насамперед відродження
рідної мови С. О. Єфремов працював заради того аби
український народ уже ніколи не втрачав свого національного
обличчя (з журн.). 10. — Так ти кажеш, що нікуди на канікули не
поїдеш, — раптом кидає дядько Степан так, мимохідь дарма що
Микулка Недич йому нічого не говорив, ні на кого і ні на що не
скаржився (/. Чен.).
Вправа 57
Поставте розділові знаки між компонентами складнопідрядних речень.
Зробіть схеми цих речень.
1. Пишіть листи і надсилайте вчасно коли їх ждуть далекі
адресати коли є час коли немає часу і коли навіть ні про що
писати (Л. Кост.). 2. Приїздіть до Відня і коли приїдете
зверніться до мене (В. Дом.). 3. За переказами, псевдонім
ІСліпий] походить від одного предка Йосипа якого в 1709 р.
було осліплено вояками Петра І за те що він під Полтавок)
боровся на боці гетьмана Івана Мазепи (з журн.). 4. Нині коли
Українська держава стала реальністю здається що національне
військо, синьо-жовтий прапор та інші матеріалізовані деталі
творів Олеся існували завжди (з журн.). 5. Творець людину вивів
на дорогу іцо без початку і що без кінця (О. Тарн.). 6. Вона дає
закон добра і злого — не знаючи де зло і де добро (О. Тарн.).
7. Яким почував що треба щось сказати товаришеві, бадьорити
його. Але не знав як (А. Гол.). 8. В останні роки дуже
популярним у літературних колах став афоризм Григора
Тютюнника про те що немає загадки таланту а є лиш вічна
загадка любові (М Наєнко). 9. Сідали де хто хотів (В. Шевч.). 10.
І свої хрести шукали хто як міг і хто де міг... (Я. Мовч.). 11.
Батько й мати у глибинах своїх душ чекали що відчиняться
зненацька двері і Олюся завітає в кімнату, свіжа й весела, ніби
повернувшись з далекої гулянки (В. Підмог ). 12. Коли б не було
смерті й минуле можна було змінювати люди не знали б страху
й страждань (/7. Загр.). 13. Подумалось що кінець світу давно
почався — можливо, навіть звідси що ті хто населяє ці
334
піски обпалені, але не переможені що пісок — мірило часу — є

мірилом смерті. Себто мірилом не живого, а віджилого (П.
Мови.). 14. Питала як живе її рідне село Гуджули її чи багато
цвіту в їхньому саду чи багато нагідок (А/. Лазор ).
Пунктуація в порівняльних конструкціях
К о м а перед порівняльним сполучником с т а-

в и т ь с я в тих випадках, коли порівнюються предмети,
ознаки, обставини, тобто коли є порівняння.
в Комами відділяються порівняльні звороти, які
приєднуються за допомогою сполучників як, мов, немов, ніби,
наче, ніж, що, хоч та ін., виступаючи різними членами речення:
Зараз над поворонілою водою в ріст людини, мов прив9язана,
висить тонка й прозора намітка синьої імли (М. Ст.) —
означення; Та дальні, раптові, як вибух, і нестримні, як стихія,
події з цієї виняткової зустрічі були б зовсім незрозумілі (І. Ле) —
прикладка; Київ, Київ!.. Я тобі, як чуду, у піснях молюся голубих
(В. Сос.) — додаток; Як жива, між віттям павутина пропливла,
а сонце світить тихо, мов крізь вії (М. Рил.) — означення й
обставина.
в Відокремлюються також неповні та повні порівняльні
речення, приєднані тими ж сполучниками: Шелестить берізка
білостанна, Мов зійшла з картини Левітана (І. Нех.); Зелений
Київ наш так само, як весна Зелена щоразу на кулі цій зеленій І
як морська вода, струмисто-за- паїина (М. Рил ).
в При порівняннях-зіставленнях кількості, міри, якості, що
поєднуються сполученням більш ніж, менш ніж, не раніше ніж,
не довше ніж, кращий ніж і под: Любов відкрити важче, ніж
Америку (Л. Кост.); Людей по місту снувало разів у десять
більше, ніж у звичайні буденні дні (Вал. Шевч.).
Коли ж самого порівняння немає, а сполучення не більше
ніж і под. стають просто фразеологізованою формулою, то кома
в таких конструкціях не ставиться: Поїзд прибуде не раніше ніж
о десятій.
335
н Відокремлюються комами сполучення як правило, як

виняток, як раніше, як завжди, як звичайно, як ніколи та ін.: Як і
раніше, горять, сяють очі молодим вогнем, і так же по-дівочому
грають сміхотливі ямочки па смаглих вишневорум’яних щоках
(О. Гонч.).
Не с т а в и т ь с я к о м а при порівняльних кон-
струкціях:
и Якщо перед порівнянням стоять слова майже, зовсім: І от
стоїть перед нею син заввишки майже як батько.
и Коли порівняльні звороти входять до складу присудка або
тісно до нього прилягають: Промінь срібного місяця впав на
каштанове волосся Немічки, і Лесі здавалося, що це волосся, ці
кучері — як хвилі бистролетних днів (М. Хв.) (тире вжито для
підсилення); Харитя опинилась наче на дні в морі (М. Коц.).
н Коли зворот виступає обставиною способу дії: І верби в
шумі втомлені. Аж ось паде як мед настояно-за- гуслий останній
лист (В. Стус).
в Якщо вони є сталими порівняннями-фразеологіз- мами з
приглушеною чи й втраченою образністю: ллє як з відра,
вискочив як обпечений, білий як сніг, все йде як по маслу, свіжий
як огірочок; зробити як слід, були як один чоловік, їли що попало,
жах як страшно.
Вправа 58
Поставте, де слід, при порівняльних конструкціях відокремлю вал ь {І ий
знак кому та встановіть, якими синтаксичними одиницями ці конструкції
виступають.
1. Сонний ліс тихо спав у таких як і сам сонних снігах (М.
Вінгр.). 2. Людська душа наче дрімучий ліс: зовні він темний,
мовчазний, а зайдеш в нього, то знайдеш і сонячні галявини, і
яскраві фарби, і веселий гомін птаства (С. Добр.). 3. Ми
переходимо цю зустріч як переходжуємо грип (О. Ірв.). 4. Я в
районному автобусі як у Ноєвім ковчезі. Шофер наче Каліостро
глипнув знаюче і гостро, — половинкою білета ощасливлює
поета. Гамір наче на базарі, тварі всякої по парі: гуси, кролики і
бройлери, і два колеса до ровера (О. Ірв.). 5. Галичина як море
колій шляхів і т. д. і т. гі. огортає (В. Небор ). 6. Єдине, що від
нас іще залежить, — принаймні вік прожити як належить (Л.
Кост ). 7. Закрутив носом як тертого хріну понюхав! (//. те.). 8.
Ти, може, думаєш оцим схилянням Мені немов
336
би дівчинці якій Розчулить марне, славолюбне серце? (М. Зеров).

9. Величезний віковий ліс мовчав як дитина у сні... (Г. Хотк.).
10. Дискусія більше видовисько ніж читання, масовіше й
пікантніше (В. Підмог.). 11. І як важкі повільні бегемоти машини
йшли по фари у воді (Л. Кост.). 12. А кругом молоко гречки
наче море яке запашне (Др.-Хм.). 13. Його вихваляли на всі
заставки ніби пройдисвіт надуту шкапу (В. Сим.). 14. Аж
мружився рожевий гладіолус так наче він щасливий, а не я (О.
Пахл.). 15. Пливуть собі ніби з дому так буцім гуляють (Т1
Шевч.).
Встановіть, в яких конструкціях з порівняльними сполучниками не втрачена
порівняльна модальність, і, відповідно, поставте потрібні розділові знаки.
1. Парові казани немов скупчились та схилились один до
одного у спокійному сні (В. Підмог.). 2. Нащо ж тоді ті вуса і та
борода такі великі й такі м’які? Так і просяться запустити у них
рученята і потягти як слід (У. Самч.).
3. Не можу сказати, що молодь працювала більше ніж інші, але
що поводилася вона гідно — то це факт (Ю. Щерб.). 4. Із цього
місця бачив мов на долоні все товариство (В. Шевч.). 5. Будь
здорова як вода, а багата як земля (н. те.). 6. І гомін вулиць
многооких як плеск немовчної води (М. Рил.). 7. Він сам млів
душею більш ніж під ту лиху завірюху, що зачепила й його (П.
Мирн.).
8. Марія для мене як рідна, а Ганнуся як своя дочка (Є. Гуц.). 9.
Хочеш буду ніжною як вишня? Білосніжний цвіт і світло в сад...
На губах — пелюстки слів колише лагідний як травень листопад
(С. Йов.). 10. Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а
далі полив як з відра (/. Я.-Лев.). 11. Я розумів, що в’язнути до
людини з запитаннями більш ніж нетактовно (Ю. Збан.). 12.
Василь Кравчина був темний як ніч (О. Довж.). 13. Студент-
заочник був темний як ніч (з журн.).
Вправа 60
Поставте, де потрібно, коми і поясніть їх уживання при конструкціях з
порівняльними сполучниками.
1. Це є поезія найвища, Це є найвища простота, Коли
передаються вірші Як поцілунки — з уст в уста (О. Ірв.).
2. Сивий голубе, біль мій зичений, вечоровий і пелехатий,
більше чутий аніж помічений, більше мічений ніж кри
337
латий (В. Стус). 3. Що є кращого в світі як образ ніжної як

голубка прекрасної як сонце милої й лагідної як пестливий
весняний вітер жінки?! (У. Самч.). 4. Мода на соціалізм була [в
кінці 19 ст.] не меншою ніж мода на Ніцше (С. Павл.). 5. Але
нью-йоркський «Перигор» —це просто вишукана французька
харчевня. Вина, сири, все як слід (П. Загр.). 6. Може,
найважливішим з наших завдань як національної спільноти
було, є і буде пізнати себе (Є. Мал.). 7. Як музикант Франц
Шуберт дебютував у придворній віденській капелі (з журн.). 8.
Нема м’яса як свинина риби як линина, а дівчини — Марини (н.
те.).
9. У колі друзів багато говорилося про майбутнє Лисенка як
першого українського музиканта. 10. Микола Лисенко як
найталановитіший музикант серед студентів університету скоро
став у центрі етнографічної діяльності.
11. Перед ним же як перед українським композитором постало
завдання створити музичний репертуар для українського театру
(В. Дяч.). 12. Сюди наїжджали його [О. К. Толстого] двоюрідні
брати Олександр, Володимир та Олексій Жемчужникови,
широко знані колись і тепер як один автор Козьма Прутков (Є.
Гуц.). 13. Як поета з тонким і ніжним відчуттям людських
переживань П. Гра- бовського особливо вабили народні пісні (О.
Дей) 14. Чорні, голі дерева стояли в садку, настовбурчившись
замерзлими гілочками і наче мертві не ворушилися од вітру. 15.
А я нині вранці такі бачив медівники в пекарні... ну, такі, що
ніколи не бачив... Оце тобі коржик, а на коржикові наче сметана
солодка-солодка... зверху помащено червоним та притрушено
маком... (М. Коц.).
Вправа 61
Визначте тип підрядного речення зі сполучником як.
1. Він гак ніколи не чекав вечірньої години, як того душного
дня (М. Хв.). 2. І варт буде на світі жить, як матимеш кого
любить (Т. Шевч.). 3. В міру того, як він голо дніє і слабне від
утоми й задухи, його думки робляться сумніші (/. Фр ). 4. Але
варто було мені до неї простягнути руки, як вона щезала (О.
Чорн.). 5. Кроки часу не так руйнують, як людська байдужість.
6. Моєю ти була, ще як Земля із полум’я творилась (О. Пахл.). 7.
Але куди він може втекти від МДБ? Це так само неможливо, як
кинутому в море втекти від води (В. Вин.). 8. Але що я можу
зробити, як в мені багато мене?! (Л. Кост.). 9. Її тільки
338
дивують ці мужчини: не встигне поцілуватись два чи то три рази

з тою чи іншою жінкою, як уже ту чи іншу жінку починає
вважати за свою власність і починає на неї страшенно кричати
(М. Хв.). 10. Вмирав самотній, як усі вигнанці (О. Пахл.). 11.
Якби ти знав, як солодко нестерпно і як спочатку я тебе люблю
(Л. Кост.). 12. Ніколи в головах дядьків не ворушилось стільки
думок, як тепер (М. Ст.). 13. Як вийшов зі стодоли, то перед
самим носом пролетіла зграйка снігурів і всілася на вишневому
гіллі на хатню му причілку (Є. Гуц.). 14. Я не спекулюю на
цьому, бо знаю, ти чинитимеш так, як я тобі казатшгу, як я
проситиму тебе. 15. Дивно, як цього не може зрозуміти слідчий
(О. Чорн.). 16. Як не люблю — я не співаю (Я. Тич.). 17. Як уміє,
так і піє (//. те.).
Вправа 62
Поставте пропущені розділові знаки й поясніть Тх уживання. Зробіть
синтаксичний аналіз речень та накресліть їх схеми.
1. Максим думав про скриню Паїшори. Вся справа в тому в
чиїх руках буде ключ від скрині і жим способом будугь
знешкоджуватися злі духи ч що в ній замкнені (Я. Риб.). 2.
Василь Мисик, за плечима якого більш як півстоліття
поетичного досвіду очима ясновидця дивиться в глибину речей
(/. Др.). 3. Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче
злякалася несподіваного лиха^ і кілька зелених глиць упало на
сніг (М. Коц.). 4. Дуже рано починалася,за старих часів
професійна на селі освіта. Тоді вона починалася коли Ванька або
Одарочку було вже «одлучено» і,коли Вапькові або Одарочці
сорочка підіймалася вище того місця, про яке ви зараз не
думаєте і зав’язувалася вузлом на спині (О. Виш.). 5. В українця
зринає із уст: «Я, тьі знаешь, забьіл свою мову!» Як цього
зрозуміть молодця, що не здатен свого розкумекать,коли навіть,
заблудла вівця не забуде по-своєму мекать? {ДЛІ. Біл.). 6. А він
забув про весло, що лежало під ногами і боявся поворухнутися;
щоб не сполохати її голосу — тихого як наводок і чистого як
подих землі на пагорбах посеред заплав (Гр. Тют.). 7. Вона |Ніна
Матвієнко] сприймає весь духовний світ як рідница своє
бушгвласігу супіість~як його органічну часточку, і в гой же час
розуміє що може тоиуги очима в блакиті неба, пити в уяві яскра-
во-зелену барву трави батьківського подвір’я відчувати на
відстані осінній запах груші коло отчої хати лише то му що є
мати, що є її село її Полісся її У країна,а з нею — великий
339
добрий людський світ (В. Качк.). 8. Рвонув на себе провід коли

кінець гармати зрівнявся з вільхою, в останню мить згадавши що
там не справжня міна і,що гармата вибухає не тої ж миті коли із
неї зірвеш чеку (В. Шевч.).
Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях
У складному безсполучниковому реченні використовується

майже повний репертуар віддільних пунктуаційних знаків
середини речення. Два знаки — к о м у і к р а п к у з
к о м о ю — можна вважати формальними: вони розділяють
компоненти складного речення. Так, к о м а в складі речення
— елементарний засіб графічного членування складного
речення.
Другий знак — к р а п к а з к о м о ю — харак-
теризуєтеся наявністю граматичного підсилення. Уживається в
тих же випадках, що й кома, але в ускладнених ситуаціях: а) при
більшій кількості членованих компонентів; б) при значній
змістовій віддаленості компонентів; в) при насиченості
компонентів іншими розділовими знаками.
До семантизованих пунктуаційних знаків належать т и р е
і д в о к р а п к а , оскільки, крім членування речення, вони
передають відношення причини і наслідку, умови, пояснення,
протиставлення між компонентами безсполучникового речення.
Коли складові частини безсполучникового речення ут-
ворюють єдність складної думки, в якій виражається
одночасність, послідовність чи сумісність дій, між цими
складовими с т а в и т ь с я к о м а : Обабіч дороги в
золотих полумисках соняшників бенкетували бджоли, на
синюватих стеблах сизіли дзвіночки вівса, прив'ядали сердечка
листя рясного стручкуватого гороху (М. Ст.).
Якщо окремі частини безсполучникового складного речення
не мають тісного зв'язку у змісті або в середині частин є свої
коми, то між ними с т а в и т ь с я крапка з
к о м о ю : Врожайне літо завжди наливає хлібороба добрим
спокоєм і певністю; так наливає воно колос дорідним зерном (М.
Ст.); Десна справді вже розли
340
лася, озеро наше давно вийшло з берегів; холодні буруни б'ються

люто об сумовиті стовбури, котяться через луг до нашої бригади,
хлюпочуться перед нашим двором (Ю. Збан.).
Д в о к р а п к а в ж и в а є т ь с я в таких випадках:
в Якщо друга частина складного речення пояснює, доповнює
чи пояснює зміст першої: Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почата (Л. Кост.); Давай дружити: то я
до тебе, то ти мене до себе (н.- тв.).
в Якщо в першій частині є дієслова мовленнєвої чи
мислеїшєвої діяльності типу знати, чути, бачити, розуміти,
вирішувати, дивуватися, дивитися тощо, які разом з від-
повідною інтонацією попереджають, що в наступній частині
викладатиметься якийсь факт: Я знаю: слабкість
— це одна з диверсій. А я ще в диверсантах не була (Л. Кост.);
... Нам —однієї прагнути мети: Крізь біль, крізь бруд, крізь
тундру пронести Свого мистецтва полум'я високе (Г. Кочур).
в Коли в другій частині міститься причина або підстава
того, про що говориться в першій: І взяти участь у битві
Чубенкові не довелося: плацдарм відбив усі атаки, захопив
дванадцять танків та панцирників, розгромив ущент білий
корпус (Ю. Ян.).
Т и р е в безсполучникових реченнях с т а в и т ь -
с я:
в Коли виражається швидка зміна подій чи раптовий
наслідок або висновок: Ви одгортаєте рукою галузки яблуневих
верховіть, що заважають вам, — аж три яблуні потрапили
якось у цей закуток і розрослися тут напрочуд пишно (А. Любч.);
Його не люблять —і це зрозуміло. Його бояться — це його доля.
Його неохоче пускають до солідних установ —це його службова
голгофа (П. Заїр.).
в При зіставленні чи протиставленні змісту частин
безсполучникового складного речення: Долають простір не
істоти, не механізми і не звуки — предмети, літери і ноти над
головою, наче круки (В. Небор.).
я Якщо в першій частині зазначається час або умова того,
про що говориться в другій: Проходив вартовий — кроки лунко
під склепінням коридору розмірено — гуп, гуп... (А. Гол.); Любиш
смородину —люби й оскомину (н. тв.).
341
Оскільки складні безсполучникові речення за відношеннями

між компонентами можуть бути багатозначними, то на практиці
часто спостерігається вживання тире замість двокрапки і
навпаки.
Поясніть уживання формальних та семантизованих розділових знаків у
безсполучникових складних реченнях.
1. Хтось мовчки підвівся з-перед ясел волхва, І той
озирнувся: з порога на діву Дивилась, мов гостя, зірниця Різдва
(Ю. Андр.). 2. Вам зненацька кортить сказати їй втішне слово.
Підійти отак близенько до людини й так сказати — це її, мабуть,
трохи отверезить (С. Горд.).
3. Всім, хто тоне й не знає, За що вхопитись, Хто вже з останніх
Вибився сил: Попереджаю — я не колода, Попереджаю — я
крокодил (Ю. Позаяк). 4. А істина ж така нудна: Усі слова збери,
мій любий, — Душі не вичерпать до дна! (Є. Плуж.). 5. Й раптом
тиша мені незнана Кривить сміхом покірний рот, — Ах, і в серці
гаряча рана — Остогидлий всім анекдот! (Є. Плуж.). 6. Біло,
біло довкола — аж очі мружаться маленькій дівчинці (А. Любч.).
7. Розвиднилось траві, — упали такі роси! (Л. Кост.). 8. Ти
давно вже дружина другого, я ж — відомий вкраїнський поет (В.
Сос.). 9. Не прав ведмідь, що корову з’їв, — не права корова, що
в ліс пішла (н. те.). 10. Дурниці вареники й варениці — інша
справа борщ: хоч поганий, так до біса! (н. те.). 11. Тоді в
уявленні пересічного громадянина сфера послідовного вживання
української мови в повсякденному житті була чітко
детермінована — соціально і політично: нею послуговувалися
колгоспне селянство, заокеанські емігранти і буржуазні
націоналісти (В. Жит.). 12. Дорога котилася вниз; я рапгом
від'гув красу глибокої ночі, гострі шпильки зворушення
кольнули мої груди (Є. Гуц.). 13. А порядки в нього кругі,
корабельні: протягом ночі — вахта, а на ранок вся оптика
мусить бути в чохлах, двір підметений; на камбузі все повинно
блищати. 14. І розсадник у мене був відповідний до тих
можливостей: притиснувся біля хати —долонею накриєш (О.
Гонч.).
Вправа 64
Поставте відповідні розділові знаки. Умотивуйте вживання коми й крапки з
комою між компонентами безсполучникових речень. Накре- сліть схеми цих
речень.
342
1. Хай тобі щастить будувати сіяти творить нехай в тебе буде

дім багатий сяйвом книг картин і статуй хай тебе твоя доба нова
золотим вінком сповива! (М. Рил.).
2. 5 000 000 ковтають ранкові бульйони їх ковта в свою чергу
голодне ранкове метро (О. Ірв.). 3. Мені не треба численних
читачів мені досить кількох мені досить одного мені навіть
досить жодного (Монтень). 4. Трошки гречки трошки проса
трошки взута трошки боса (н. те.). 5. Єсть ім’я жіноче м’яке і
ясне в йому і любов і журба і надія воно як зітхання бринить
весняне: Марія (М. Рил.).
6. Гори! Життя — єдина мить для смерті ж — вічність ціла (О.
Ол.). 7. Стрункі сосни велично впираються вершинами в небо
купками шепочуться про щось білокорі золотисті берези
дрімають у розкішних козацьких папахах лісові дуби (Ю. Збан.).
8. Вишнево-яблуневі садки ще сьогодні зранку такі змерзлі й
розпачливі подобрішали потеплішали село звеселіло людські
обличчя погіднішими стали (Є. Гуц.). 9. Метлинський не
відчував того погляду був задубілий і знерухомілий вуста
шепотіли перебираючи й карбуючи слова здавалося ті слова
зіслизали з його тонких вуст і засипали кімнату (Вал. Шевч.). 10.
Вона вже йшла спокійно і непоспіхом повільно із-за верховіть
його викочувалося сонце зітхало поле блищала трава в росинах
діамантових (А. Сол.). 11. Наші їдуть ваші йдуть ваші наших
підвезуть (н. те.).
Поставте, де слід, тире. З’ясуйте змістові відношення між компонентами
складних безсполучникових речень (швидка зміна подій, наслідок,
висновок, оцінний коментар, зіставлення, протиставлення, час або
умова).
1. На тротуарах не лілеї, не лебединий в небі крик ясна
безодня над землею дзвінкими барвами горить (В. Сос.).
2. О милі сноби, снобки, снобики! Дивіться: сонце світить факт!
(С. Горд.). 3. Я вийшов Київ, Сквер, вода, Тролей- бус-коник
розскрипнув двері (Ю. Позаяк). 4. Край села не сходяться на
вечірні свята Кожен дивиться свій телевізор у хаті (Н. Кир.). 5.
Не наше засипалось не наше й мелеться (я. те.). 6. Але раптом
усе туманилось тоді виростали перед очима дикі поля й
розстріляний горизонт (М. Хв.).
7. Режим напівсвободи так у них зветься це собаче життя (О.
Гонч.). 8. На небі сонце серед нив я (М. Коц.). 9. Вітер війнув
листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло (П. Тич.). 10. Не
умен до двадцять не жонат до тридцять
343
не багат до сорок кругом дурень (//. те.). 11. Не русалонька

блукає то дівчина ходить (Т. Шевч.). 12. Ходім. Нам є де йти
дороги неозорі, ще сизуваті в прохолодній млі (В. Стус). 13.
Хмари чи грози не гнись (Є. Мал.). 14. Гляне молоко кисне (//.
те.). 15. Такому відкрий кордон він за ніч змотається в Африку,
чимось там розживеться, по дорозі продасть і привезе додому ще
чогось (П. Загр.). 16. На його берегах снували тут і там немов
червоні, білі та чорні мурашки то були люди (І. Фр.). 17. Цілуй,
цілуй, цілуй її знов молодість не буде (О. Ол.). 18. А прийшла
п’ятниця поховала Гриця (н. те.). 19. Не поможуть сльози
щастю Серцю легше буде (н. те.). 20. Стукотить, гуркотить
комар з дуба летить (н. те.). 21. У натовпі здіймається раптове
замішання, потім настигає раптова коротенька тиша вона
знепритомніла (А. Любч.).
Вправа 66
Поставте, де слід, потрібні розділові знаки. Поясніть змістові
відношення між компонентами складного безсполучникового речення,
які передає знак двокрапка (пояснення, доповнення, з’ясування,
причина, підстава).
1. Ворушилися займаючись буденним ділом хто снідав хто
обідав а хто вечеряв (Вал. Шевч.). 2. Уявіть собі просто був
такий день коли ви лишились на самоті (А. Любч.).
3. Щойно ми народились Нам вручили по ложці І сказали в
майбутнім Вас чека бочка з медом (Ю. Позаяк). 4. У нього палка
потреба у нього жадання слізне окраєць нічного неба піймати у
фокус лінзи... (Ю. Андр.). 5. Перо в руках наукових працівників
має бути не скальпелем а патерицею пророка у кожнім слові
поясненому розтлумаченому розглянутому з усіх боків але не
препарованому повинно пульсувати життя. 6. Ось мати-батько
товчуть дитині учись вивчай англійську французьку... людиною
будеш. Але параметри «людини» в даному випадку явно
завужені маються на увазі матеріальні вигоди рівень бла-
гополуччя (П. Мовч.). 1. Полярник вирішив ще раз уважно
розглянути наскельний студентський витвір чимось-таки він
приваблював (О. Гонч.). 8. Так і в поезії так і в житті людському
крізь порох труд і піт крізь сумніви і втому ми здобуваємо свою
височину (М. Рил.). 9. Тої неділі був чудесний соняшний ранок
сонце небо серпень (В. Дом.).
10. Тася одягла маркізетову блюзку синю спідничку ажурні
панчохи тільки в виборі черевиків завагалася їздивши за місто
одягала вона звичайний хром але сьогод
344
ні, задля урочистости, наважилась одягнути лаковані (В. Дом.).

11-Ти добре знав суворий древній міф під нами Хаос і над нами
Хаос (О. Пахл.). 12. Ось подивись цей край — Сибір одягнений у
хвою шумигь дрімучий темний бір що зветься тут тайгою (Н.
Заб.). 13. Ну, а далі ви знаєте від паршивого берега відчалив а на
паскудний — прибився (М. Ст.).
Поставте потрібні розділові знаки, вмотивовуючи їх змістовими
відношеннями між компонентами складного безсполучникового речення.
1. Була б колиска-будуть діти («. те.). 2. Вона спини-
лася»упала хустка біла (О. Зуєв). 3. Двері цілого дому були
розкриті-дядьки йшли шукати «дохтіра» через ждальню й
ординацію всіма кімнатами а не найшовши там заходили в сад і
город (В. Вовк). 4. Я бачу все' час зморшками обличчя зриє а
теплі коси вкриє іней незчисленних зим (Б. Бойчук). 5. Чужинця
шани ждатимеш дарма В твій слід він кине сміх-погорду ІД.
Павл.). 6. Все повторялось і краса й потворність. Усе було;
асфальти й спориші. 7. І плаче коник серед трав; нема мелодій
(Л. Кост.). 8. Не степами і не горами простяглася твоя [України]
географія на півкулях мільйонів сердець і крізь невидимі
простори пісень (Ю. Тари.). 9. Я б вибрав найвищу почесть У
чистім і чеснім бою На чорному мармурі ночі Зорю записати
свою! (Б. Ол.). 10. В однієї таємниці — очі карі У другої
таємниці — сині очі. В однієї таємниці — добре серце У другої
таємниці — зле і хиже.В однієї таємниці — срібен перстень А в
другої — звичайнісінька обручка (/. Др.).
11. Об руїни крешуть червоних блискавиць коні‘облюбовує собі
Перун місце для капища (/. Кал.). 12. Зашаруділа кропива
пройшовся вітер запалюючи в глибині ночі метушливі спалахи
ніч народжувала перелесників. 13. Величезна піч виставляла,
наче роти, кілька жерел; з них куріло синьо-брунатним
димом.що пах сосновою живицею попід стелею навішано пучків
сохлих квітів та трав (Вал. Шевч.).
Запишіть текст як диктант. Поясніть уживання розділових знаків.
Чумаки
Слово «чумак» досі пояснювали назвою чуми, яку чумаки
начебто завозили з Криму, через що вони носять
345
і чумну дігтярну сорочку. А слово «чумак» по-татарському

означає просто «перевізник». Чумак знаходить якусь славу в
своїх мандрах. Чи самий тільки інтерес рухає чумаком? Ні, з
інтересом поєднується й щось інше: якийсь підсвідомий потяг
до мандрів, пригод, товариського життя і самозвільнення від
родинних зв’язків.
Перший сніг приковує чумака до місця. З тієї пори у нього
одна думка — відгодувати волів на весну. І він годує їх сам або
віддає на винокурню, на барду. Прилаштовано волів — усе інше
йому байдуже.
А тим часом дні йдуть за днями. Серпень змінився вереснем,
який «на рябих волах їздить»; жовтень-грязник, веде за собою
листопад. А ось прийшов і грудень-студень. Жінки дивляться:
якщо випадуть теплі святки, будуть молочні корови, а світлі
святки — несучі кури.
На святках справляють дівчата свої улюблені ворожіння.
Нарешті тісто на пироги замісено; смужечки тіста в маслі, що
звуться орішками, обсмажено; зроблено ще й сластьони —
оладки, що плавають у маслі; і пиво поставлено на стіл.
Починають їсти й ворожити.
Лютий-бокогрій несподівано й негадано приносить перше
ледь відчутне тепло. Чухається й чумак-господар, частіше
встаючи з печі, де пролежав усю зиму, і навідуючись до волів.
Воли — то перша турбота чумака. Вони взагалі незамінні у всій
Малоросії і як робоча сила для хліборобства та перевезення
вантажів, і як предмет торгівлі — їх продають гуртами на забій
для м’яса й жиру. Незважаючи на турботи про волів, чумак іноді
витворяє з ними дивні речі: ні сіло ні впало візьме та й прогуляє
їх усіх до одного в корчмі (за Г. Данил.).
Запишіть текст як пояснювальний диктант.
Завжди ставалося те вночі, а ночі —мовби хто вибирав
навмисне — були чорні, холодні, похмурі, ще звечора нічого не
заповідалося, Дніпро лежав закутий у кригу, причаєно зітхав
крізь пролизні, а посеред ночі зненацька бахкало щось у чорноті,
розлягалося шаленим гуком і тріском, і в тиші, що залягала по
тому, чувся холодний шерех: то зрушав з місця лід. Він сунувся
відразу на міст, і тоді міст перетворювався на таку собі тоненьку
ниточку між двома берегами, ледь помітну павутинку, що
порветься від найменшого доторку. Зате люди на мосту, хоч ще
346
менші й, здавалося б, кволіші, становили для ріки перешкоду

досить поважну, через що ріка щоразу мовби намагалася
ошукати людей, вдавалася до хитрощів, розгадати які не під
силу було навіть найдосвідченішим. Вона завжди рвала на собі
крижаний покрив у найнесподіванішу мить і відразу посилала
всі льодяні поля в натиск на міст, щоб зчистити його з своєї
поверхні без сліду
Однак люди, щоб не опинитися заскоченими зненацька,
догадалися вибудувати у воді перед кожною мостовою опорою
міцні льодорізи з товстенних дубових колод, ті льодорізи твердо
зустрічали перший натиск ріки, розколювали кригу, розбивали
суцільні льодові поля на дріб’язок і, хоч ріка не здавалася і
пхала нові й нові маси кріпи, які, навіть розколювані, вже не
спливали вниз за течією, а громадилися навколо льодорізів, у
невпинному тріскові, шерехові, скреготі творили височенні
стоси, облягали льодорізи, дерлися на них, поглинали їх, і вже
мали б постати на тім місці рухомі гори криги і рушати далі на
міст і тут нарешті стерти його та знищити, але на той час на
мості вже заготовлялися люди, ставало старе й мале, дуже й
немічне, і кожен мав у руках чи то важкий залізний гак, чи
просто довгого дрюка, починалося змагання (Я Загр.).
Пунктуація в складних синтаксичних конструкціях
Компоненти складних синтаксичних конструкцій по-

єднуються між собою різними типами синтаксичних зв’язків:
сурядним, підрядним або безсполучниковим. Відзначаючись
ускладненістю структури, речення цього типу зберігають ті ж
основні принципи вживання розділових знаків, які характерні
для окремих типів складних речень. Але, полісемічні за своєю
характеристикою, такі речення вимагають певних навиків
швидкої орієнтації в їх будові для правильної постановки
розділових знаків.
Особлива складність спостерігається тоді, коли збігаються
два сполучники — обидва підрядні або сурядний і підрядний.
Напр.: Отут, серед цвіту, здається, що якби людина навчилася
мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі (Є.
Гуц.).
347
Якщо у складному реченні збігаються два підрядні

сполучники або сполучник сурядності й підрядності, то к о м а
між ними с т а в и т ь с я тільки в тому разі, коли вилучення
підрядного речення з другим сполучником не вимагає
перебудови речення з першим сполучником. Напр.: Став він ще
більше спати, ніж звичайно, хоронився від протягів, яких ніколи
не боявся, і, хоч було вже зовсім тепло, не починав купатися (В.
Підмог.). Але: за наявності в останній частині складного речення
слів то, але, зате перебудова речення необхідна, і к о м а між
сполучниками не с т а в и т ь с я : Мій біль бринить, зате
коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю (О. Тел.).
Іноді в складних синтаксичних конструкціях, зокрема в
періоді, може ставитися т и р е а б о к о м а й т и р е
для чіткішого зорового поділу речення на дві частини: Горе
тому, що сидить на печі: сюди пече, туди гаряче; добре тому, що
в дорозі, —лежить собі на возі (н. тв.).
К о м а н е с т а в и т ь с я у складних синтаксичних
конструкціях:
■ Між двома компонентами складного речення,
поєднаними єднальним чи розділовим сполучником, що мають
спільне підрядне речення: На селі хутко, як сонце закотилось,
помовкли голоси і помер всякий звук (М. Коц.).
н Між двома компонентами складного речення, поєднаними
підрядним зв’язком та єднальним або розділовим сполучником,
які мають спільний головний компонент: Тому з огляду на це
сподіваємось, що ситуація зміниться і духовний дисбаланс
врівноважиться необхідними заходами (П. Мовч.).
Поставте потрібні розділові знаки. Встановіть спосіб поєднання
компонентів у складних синтаксичних конструкціях. Накресліть схеми
речень.
1. Намалюй одну світову річ уважно й правдиво і вона
нагадає тобі мільйони живих істот нашого світу які разом
заговорять про одного універсального бога що зветься не увагою
не Правдою а Любов’ю (Т. Осьм.). 2. Острах що він під час
блукання загубить свою мрію що вона загине непотрібна ніким
не спізнана обхоплював його і стиснувши тремтячі руки він
заплющував очі. 3. Шаптала став ще більше мовчазним та ще
більш уподобав самотність бо
348
ніколи не лишався наодинці мрія жила в ньому і коли тихо було

навкруги вона неясними обрисами мерехкотіла перед очима і
Шаптала побожно схиляв перед нею голову (В. Підмог.). 4.
Глянув попід машиною і похолов на нього суігув плямистий
танк той самий що він підірвав чи інший який зумів прибрати
підбитого з дороги чи обійти.
5. Обабіч де припікало сонце вже зеленіла тонка квітнева травка
і на кущах верби та вільхи прокльовувалася тужава брость (В.
Шевч.). 6. Очі ніби з весняної хмари у них і ГІОДИВ від того
білоповеневого квіту що затоплює новесні цей підлісний масив
міста і якась сторожкість яку можна побачити тільки в очах
матері і мудра задума що влягається десь глибоко барвою
яблуневої нори золотої осені (В. Качк.). 7. Цепок яким він був
прикований до вільхи натягло видно повінь покидаючи цю
місцину хотіла забрати з собою й човна та не подужала прив’язі
(Гр. Тют.).
8. А бабуся гомоніла нанизуючи нитку на нитку і все що коїлось
на базарі де вона продавала ковбаси в кого був трус де зайнялося
повстання про™ влади скільки людей розстріляно з наказу
Надзвичайної Комісії про все те можна було дізнатися від неї (В.
Підмог.). 9. Правий був Платон стверджуючи що письмове слово
не знає з ким можна розмовляти а з ким не варто воно може
стати знаряддям і для достойного і для невігласа (П. Мовч.).
10. Тоді через воду переїжджають на плавучих помостах які
ходять не по линві їх відводять на веслах вище берегом і
пускають за течією з допомогою керма (Г. Данил.). 11. В
примітивній свідомості спростачепих та «згоголізованих»
поколінь саме ім’я «Україна» стало віддавна синонімом якоїсь
бездержавної безієрархічної безструктурної і остаточно
безформеної Аркадії де тихі води і ясні зорі де вічно співає
соловейко без перерви квітнуть вишневі садки а в них у холодку
людність перманентно відпочиває на борщах і варениках і в
затишку мальовничі козаченьки невтомно кохають так само
мальовничих дівчат... (Є. Мал.).
Поставте потрібні розділові знаки між компонентами складних речень.
Встановіть умови, коли знак розділовий не потрібен.
1. Коли все затихло і згасла церква темним дозорцем
лишилась на порозі степу Шаптала відчув свою самотність і
свідомість її залила йому душу теплом (В. Підмог.). 2. А як буря
лиха тебе з місця зіб’є або хмара-гора тебе громом
349
уб’є Світ почує ту смерть і повітря здрижить і ліси загудуть і

земля задвижить (/. Фр.). 3. Коли Юля вийшла на вулицю
сніжинки ще кружляли дерева стояли білі й волохаті урочисто
мовчазні {О. Донч.). 4. Чи ти сину не доріс чи ти сину переріс чи
не рублена хата що не люблять дівчата? (//. те.). 5. Був один
такий рік (1912) коли жоден студент у Києві не був арештований
жодного не били нагаями під час відзначення шевченківських
роковин (з журн.).
6. Максим думав про скриню Пандори. Вся справа в тому, в
чиїх руках буде ключ від скрині і яким способом будуть
знешкоджуватися злі духи що в ній замкнені (Я. Риб.).
7. Щоб залишитись в історії драматургії досить написати кілька
драмоподібних витворів і тебе неминуче поминатимуть у своїх
працях усі дослідники цього підрозділу літератури (М. Наєнко).
8. Там де я сидів із пирію ще правда подихало гарячим денним
духом та від річки з-під осоки тягло вже холодком і лепехом не
по-деннім пахло і випливав із-за лози туман (О. Вирг.). 9. Чути
було як у вікна б’є дрібний осінній дощик і як Іван Іванович
протирає свої рогові окуляри білосніжною хусткою (М. Хе.). 10.
Він шукав. Придивлявся до облич що миготіли перед очима
ходив довго з вулиці на вулицю і дріж проходила йому по тілу
коли візники гукали на нього або дзвоник трамваю несподівано
бринів йому коло вуха (В. Підмог.). 11. У хаті вже було повно
людей і тютюновий дим ходив над головою хвилями коли
Юхим переступив через поріг (А. Гол.). 12. Шаітгала спинився
на березі та почав стежити як борються на небі яскраві фарби
гарячого сонця з прийдешньою пітьмою як сірішає Дніпро і
гудки пароплавів зовсім низько стеляться над водою (В.
Підмог.). 13. Аби хто захотів об’їхати козацькі землі і якби його
кінь ішов по сто верст на день, то довелося б йому втратиш на
це сімнадцять днів, бо їхні землі не лише на Запоріжжі, а й по
усіх диких степах, озерах та річках праворуч та ліворуч Дніпра
(М. Вінгр.).
Вправа 72
Поставте пропущені розділові знаки. Поясніть уживання коми між
двома сполучниками.
1. Де б життя не носило і яких мені б звань не дало воно Та
коли запитально подивиться Мені в очі Апостол Петро Я скажу:
«Я — солдат будівельного батальйону. Я — ніхто...» (О. Ірв.). 2.
Голос її не підносився й не стихав і
350
коли бабуся починала розповідати кіт Ковелько облишав свої

іграшки й спокійно засипав. 3. Удари цього міського
формалізму Степан відчував щороку і хоч як виправдував їх
об’єктивними причинами вони не ставали від того менш
дошкульними. 4. Тепер він лиш чекав і до того часу поки
прийде сподівана звістка він завмер (В. Підмог.).
5. Він відчував погляд польського війська своїм животом бо
коли у нього починав мерзігути живіт навіть під кожухом то
небезпека стояла поруч. 6. В темних корчуватих козацьких
пальцях це бамбукове паліччя здалеку ще виглядало так-сяк та
як тільки козаки доправляли його до рису воно раптом непевно
ворушилося розповзалося налізало одне на одне
перехрещувалося стирчало врізнобіч як ракові клешні. 7.
Сотники знали що коли Наливайко починає про гречану кашу й
овес то щось має буги або ж похід або ж бій (А/. Вінгр.). 8. От,
— каже, — бачучи що вже туг чортяка заварив собі кашу що
вже Сомкові і в сто голів помоги не видумаєш махнув рукою та
щоб не бачити того лиха і не чути про його і хотів ото з’їхати з
України. 9. Взявши на ліву руку од дороги пішов узепькою
стежечкою і як не звертав свої думки то на панотця де то він
обертається то на тривогу по Вкраїні а серце знай своє шепче (Я.
Кул.). 10. Концерте неначебто втихомирювали його і що
могутніше гули інструменти що могутніше шаленів оркестр то
спокійнішим ставав Дапько (/. Сет.).
11. Сонце уже стояло в полудні і припікало так що поки
вийшли за вал у поле добряче впріли і потомилися (В. Шевч.).
Прочитайте наведені періоди, інтонаційно поділяючи їх на дві змістові
частини. Поясніть розділові знаки в них.
1. І поки Ромко розповідав, як Трубая догнав вовкодав у лісі
вже мертвого, як він весь змерз, бо йти більше не зміг, і, ніби
птаха, до останньої хвилини життя відводив звіра від родинного
гнізда, — Тосько стояв у нього перед очима усміхнений, у
вишитій червоним і чорним сорочці під старою грушею (О.
Довж.). 2. Гнів розпалювався, хапався за меч при поясі, його
довгі закарлючені пальці миготіли Митусі перед очима,
множилися розжареними лучинами, відсахнутися мав охоту
Мигуса від того дражливого миготіння, а ще хотів би він сісти,
як належить людині, що перебула неблизьку й важку дорогу,
пере
351
хилити ковток вина — і опісля тільки розпочинати бесіду,

— але, приневолюючи, однак, до мовчання власні бажання, він
приглядався князеві, котрий поступово дозволив заволодіти
собою Гніву ( Н Б і ч у я ) . 3. І все одно був красивий, — стільки
крилося в ньому багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи
на діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно
били поліцаї, — однаково ( О . Довж.). 4. Народний учитель,
учитель народу — серце і сумління села, зразок і предмет
наслідування для дитини, достойний, чистий, авторитетний,
ушанований батьками, — нема, нема у нас народного учителя
(О. Довж.).
Вправа 74
Запишіть текст як пояснювальний диктант, розставляючи розділові знаки.
Люди мабуть відчували що будуть такі сніги і перед тим як
захуртечило загодя подбали про коней і про корів свиней та
овечок. Понаносили в стайні сажі кошари сіна і буряків
намішали висівок одне слово понаставляли худобі всіляких
харчів і пійла. Не забули й про себе бо з-під снігів на різдвяний
той вечір з гусятинських димарів чорніючих й поодиноких яких
чудом не позамітало витікав дух калачів та грушевих узварів. З
димарів пахло запеченим м’ясом вудженими на вишняку
ковбасами й вовки що відтепер не обминали Гус5ггина а ходили
над ним гіішки встромляли у димарі носи й нанюхувались до
почамріння. А після всього ніби в якомусь чаду вовки задирали
над тими ж димарями морди й тоскно вили-плакали так що їх
жаліли не лише сховані під снігами люди а й висіяні зверху над
ними різдвяні зорі...
Робити на свята було гріх і через те ніхто з гусятинців
відкопуватись і не збирався. За білими святковими столами в
натоплених хатах люди сиділи та дослухалися чи хто де щедрує?
В декотрих сім’ях щедрували самі чоловік жінці дід бабі а діти
так ті щебетали усім. Або ж виспівували сім’єю гуртом й
обдаровували самих себе горіхами стрічками грішми та
частувалися чарочкою.
Де живуть Галя з матір’ю Наливайко звісно знав але тепер ні
він ні обидва його тутешні свати Горошкової хата знайти не
могли. Її як і увесь над Збручем куток закидало снігом. І аби хоч
який-небудь знак! Приміром якесь височеньке дерево скажімо
верба чи тополя ніде нічого!.. А поруч перед очима і під ногами
палахкотіли снігові горби (А/. Вінгр.).
352
«*с> Вправа 75
Перепишіть текст, розставляючи розділові знаки. Поясніть пунктуацію
в простому та складному реченнях.
Окрім козаків-запорожців і козаків-зимівчан іще є одна
козацька порода. І вона ця порода не живе ні на Січі ні по
зимівниках. Це козаки-самітники або ж відлюдьки. І обертається
кожен із них у степу сам із собою. Видно їм так щось у житті
допекло або й вони допекли комусь що позабігали у найглухішу
глушу і кожен лишається із своєю волею віч-на-віч і від того їм
добре. Викопає собі такий відлюдько у степу десь біля річки чи
озера яму обплете її зсередини лозою чи очеретом зведе над
ямою з каменю невисокі стіни і дах обмастить їх від свого ж
коня кізяком проробить у стінах одне-два віконечка і живе. Такі
зем- лянки-хати татари називають бурдюгами і по-їхньому це
означає шкіряна торба для води. Влітку такому козакові-
самітнику співає птаство а взимку заметілі й вовки. Дверей він
ніколи не замикає. Буває як де піде чи зачепиться довгенько на
полюванні а до його бурдюга із степу хтось приблукає то
заходить просто в хату. Господар все лишив на столі і хліб і сало
пшоно рибу бутилець міцненького меду. Все у подорожнього
перед очима і під рукою дістане кресало викреше вогню
розпалить кабицю зварить підкріпиться схоче на ліжку і
відпочине. Засне чи так полежить а як йому треба вже йти а
господаря ще нема то він робить з очерету чи гілочок
невеличкого хрестика і ставить його на столі дякую мовляв тобі
господарю за хліб за сіль. І йде собі далі. А як зайде той
мандрівний чоловік і застане хазяїна бурдюга вдома то зрадіють
вони один одному як рідні... Але й ті козаки-самітники коли
трапилось що на Січі татарський напад приміром на Україну або
скажімо козацький похід на турків а чи татар покидають усі
сідлають коня і гайда на Запоріжжя!.. (М. Вінгр.).
Пунктуаційно - орфографічний комплекс у

контексті з прямою мовою та цитатами
Контекст з прямою мовою оформляється не окремими

розділовими знаками, а ідіоматизованим п у н к т у а -
ційно-орфографічним комплексом,
353
в якому передбачена строга регламентація вживання великої

літери, двокрапки, парних лапок, одиничних та парних коми та
тире, залежних від позиції слів автора й способу записування
прямої мови (в абзац чи в рядок).
При контексті з прямою мовою ставляться розділові знаки за
такою схемою:
о Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після
них ставиться д в о к р а п к а , а сама пряма мова
б е р е т ь с я в л а п к и . Перше слово її пишемо з
великої літери: Думала сумна смерека: «Де краса у мене? Ось у
інших розвилося Листячко зелене. А я стою однакова Літом і
зимою; Як мій дуб мене покине, Що буде зі мною ?» (Д. Павл.).
У середині прямої мови ставляться такі самі розділові знаки,
як у простому реченні. Якщо ж вона складається з кількох
речень, то між ними с т а в л я т ь с я крапка,
з н а к п и т а н н я чи о к л и к у залежно від
інтонації. В кінці прямої мови з н а к питання,
знак оклику, три крапки ставляться
перед лапками, а к р а п к а після лапок: А що, коли Пороша
зараз підійде до неї, і той погляд буде не ніжним, не тихим, не
привітним, а грізним і немилосердним: «Чого ти прийшов сюди?
Я тебе не чекала» (В. Земл.).
■ Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то її знаки
— з н а к питання, з н а к оклику, три
к р а п к и с т а в л я т ь перед другими лапками, а після
лапок — т и р е ; замість крапки прямої мови ставлять
к о м у після других лапок, а потім т и р е : «Це ти,
Андрію?» — спитала з полу мати (П. Панч); «Сьогодні буде
шторм», —каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе
повітря, наче п ’яниця запах горілки. «Буде шторм на десять
балів», —каже рибалка (Ю. Ян.).
■ Якщо слова автора розривають пряму мову, то лапки
ставляться тишки на початку і в кінці її. Інші знаки ставлять так:
а) Якщо слова автора розривають пряму мову, то перед ними
вживається к о м а , т р и к р а п к и і т и р е , а після
них — к о м а й г и р е , якщо перша частина прямої мови
не становигь закінченого речення: «Невже оце та гречка, —
кажу до Духновича, — що так біло нам цвіла у Чугуєві?» (О.
Гонч.), або з н а к п и т а н н я ,
003
12
354
з н а к о к л и к у , т р и к р а п к и й т и р е перед
словами автора, а після них — к р а п к у й т и р е ,
якщо перша частина є закінчене речення. Після коми й тире
перше слово другої частини прямої мови пишеться з м а л о ї
л і т е р и , а після крапки й тире — з в е л и- к о ї: «Антон не з
таких, — сказав Мартин Джура. — Проти своїх Антон не піде»
(П. Паші).
б) Якщо в словах автора є два дієслова, з яких одне
стосується першої частини прямої мови, а друге — другої, що
стоїть після слів автора, то після першої частини прямої мови
перед словами автора ставляться розділові знаки за загальним
принципом, а перед другою частиною після дієслова ставиться
д в о к р а п к а і т и р е . Перше слово другої частини
прямої мови пишеться з в е л и к о ї л і т е р и : «Свій мед,
першої взятки, — не втерпів боцман, щоб не похвалитись. І,
звертаючись до Марії‘ додав: — Вже чотири вулики маємо, ціла
пасіка...» (О. Гонч.).
■ Коли мова діалогічна (записана в абзац), тоді замість
лайок уживається перед кожною реплікою т и р е. Кожна репліка
починається з а б з а ц у , а зв’язок зі словами автора
супроводжується такими розділовими знаками, як і при записі
прямої мови в один рядок:
— Вмивайся, Михайлику, та й поїдемо жати.
— Я зараз. А де ж дід Корній ?
— Він уже, мабуть, перший сніп зв ’язав.
— Чого ж ви мене раніше не збудили ? Я б йому спасибі
сказав.
Тато сумно усміхнувся:
— Жалів, дитино, бо хто тебе потім, як одкотишся од пас,
пожаліє у світі? (М. Ст.).
В При цигатах ставляться такі розділові знаки, як і при
прямій мові. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск
позначається т р ь о м а к р а п к а м и , коли ж неповна
цитата вплітається в канву твору, то вона пишеться з
м а л о ї л і т е р и і б е р е т ь с я в
л а п к и : Так чорним по білому й написано: «Усі його
(Хвильового) заклики до психологічно-художнього та інте-
лектуального прийняття Європи я вважаю лише за ліричний
рефрен». Але не зайвим буде й з'ясувати, в якій мірі наші заклики
були «лише ліричним рефреном» (М. Хв.); На їх думку, «... будь-
яка «трансформація» може бути зведена до
355
скорочення і додавання одиниць. ...рівень узагальненості

повідомлення збільшується при скороченні або знижується, коли
застосовується операція додавання» (з журн.).
Цитата може супроводжуватися вказівкою на автора або на
джерело, і тоді ця вказівка б е р е т ь с я в д у ж к и ,
а к р а п к а виноситься аж після неї (якщо вона йде
безпосередньо за текстом)': «Леся Українка почала ліричними
поезіями, і ліричної струни не занедбала вона до кінця віку!» (М.
Рил.); або ставиться відразу ж після цитати, коли джерело
наводиться нижче: «Рабство — річ ганебна, але рабська
психологія в свободі — гідна зневаги» (Ф. Шиллер).
Вправа 76
Поясніть, який пунктуаційно-орфографічний комплекс використовують
у кожному реченні з прямою мовою.
1. «Викладайте, товаришу Братусь, свій план», — спокійно
звертається до мене Лідія Тарасівна, наш агроном (О. Гонч.). 2.
Хлопчик під муром на ринку — Хто б не проходив — гука:
«Пане, купуйте ялинку. Гляньте-но, гарна яка...» (Д. Павл.). 3.
«Треба написати про тебе нарис у газеті, — докинув Отава. —
Це так мило: з простого селянського хлопця виріс видатний
лікар» (П. Загр.).
4. «Іди вже спати, Платоне, —сказав його батько, повертаючи
до двору, — бо нам теж удосвіта на поле» (П. Панч). 5. Син
приїхав з заводу, просив тебе в місто: «Тут же, мамо, в селі
скільки люду натулиться». — «Ні, — сказала, — хоч в місті і
затишно, й чисто, Та артільних корів не поставиш на вулиці» (А.
Мал.). 6. «Ваш випад, сеньйоре, я пропускаю мимо вух, —
недбало кинув Вовик і звернувся до Марії: — Тобі туї', Марійко,
здається, не дуже весело буде...» (О. Гонч.). 7. —Директор
пообіцяв:
— Роботу знайдемо і для вашої дружини.
— Як тільки морози спадуть, Анна Павлівна буде тут, —;
запевнив Казка. І сказав довірливо: — Бачите, ми з нею очікуємо
поповнення...
— Он як!
— А що?
— Нічого, — всміхнувся директор. — Просто я подумав, що
ви ж наче такий ще молодий...
— Еге, був колись! — Аркадій Васильович зареготав.
— А тепер маю вже двадцять дев’ять. Скоро тридцятка
стукне. Пора й про нащадків подумати... (О. Шугай).
356
Поставте потрібні розділові знаки. Установіть, які знаки в пунктуаційно-
орфографічному комплексі при прямій мові парні, а які одиничні.
1. Жінки люблять, щоб на їхній душевній складності було
наголошено подумав Кожна з них вигадує себе і полюбляє, коли
в її химери вірять (В. Др.). 2. Жінко, а де гроші? Які? А шість кіп
Дурень: копу на сіль, копу за сіль, за копу солі купили, копу
пропили, копу борг віддали, а копа єсть (н. те.). 3. Друзі з
легким зворушенням у голосі заговорив Мартофляк поки
принесуть печеного зайця, я прошу кожного з вас прочитати по
останньому віршеві. Адже ви щось понаписували останнім
часом? (Ю. Андр.).
4. Уста шепочуть Люблю, кохаю, тебе чи іншу — хіба я знаю
(О. Ол.). 5. Прийде коза до воза і скаже Ме! (и. те.).
6. Чого б ото людям не зробити однакове письмо — читане і
писане журиться мати над наукою, а далі наказує Біжи, сину, до
дядька Миколи, хай прийде прочитає (М. Ст.). 7. Ти,
Галакточко, як гадаєш звертається мій герой до своєї дружини
невже всі мають по чотири кімнати? Звичайно, не всі! рішуче
інформує Марфа Галактіонівна Коли б всі мали по чотири, то
тоді, може, не було б і квартирної кризи (М. Хв.). 8.1 той
архімандрит, якого підсилали до мене, казав Владико,
покайтесь, і ми вас знову приймемо Я відповів Ні І звернувся до
нього з такими словами Ви ж, отче, — архімандрит України.
Чому ж захищаєте інтереси Москви? А він у відповідь Тіло у
мене українське, а душа — русская (Філарет).
Запишіть діалогічну мову в рядок.
— Дядьку Себастіяне, у вас під шинелею стеєр?
— А ти звідки знаєш? — дивується чоловік.
— Сорока на хвості принесла.
— Краще б вона тобі чоботи принесла.
— Ви його в бандитів забрали?
— В бандитів. ,;
— А він добре б’є?
— Нічого.
— От аби мені хоч раз бабахнуги, — аж мружусь від
задоволення, уявляючи, як би я стрельнув із стеєра.
— Найшов забавку! — хмуріє обличчя дядька. — Краше
було б, дитино, аби ні ми, ні ви не знали цих забавок (М. Ст.).
357
Перепишіть текст, розставляючи потрібні розділові знаки. Поясніть
пунктограму при прямій мові.
І Свирид і козачки в блакитних козакинах Розумовсько- го
що їх Свирид поманив із передпокою дружно підхопили
До-о-жидайся дівчинонько
На другую весну...
...Граф невдоволено жмурячись од тану свічок обернувся
спертий на руб ватрану стояв чоловік у темному сурдуті.
Пане ван Бетховене скрикнув Розумовський Ми гак
заспівалися що й не спостерегли коли ви увійшли...
Будьте ласкаві співайте ще ексцеленціє промовив ван
Бетховен.
Це іграшки маестро патріотичний сантимент... Це одна з
пісень моєї співучої батьківщини. Вона така багата на них...
Знаю кивнув головою Бетховен Тому її хочу слухати... Я
крім вашого козака за Дунаєм не чув нічого...
Козаки це українські флібустьєри спитав перегодом
Бетховен У свій час своїми набігами вони були здається
погрозою Порти?
О ні маестро Козаки це скоріше організація на зразок
мальтійських кавалерів правда посміхнувся граф із сим-
патичним вам демократичним забарвленням.
Так задумано промовив Бетховен Що Україна завжди
прагнула долі не я знаю... Мене дивує стрепенувся він і очі його
вперлися гостро у графові як ви ексцеленціє будучи патріотом
своєї країни працюєте для імперії що позбавила волі вашу
батьківщину?..
Амбасадор оторопів але за мить посміхнувся. Бетховен іноді
бував шорсткий і говорив те чого не слід було говорити.
Політична негоціація маестро нічого більше. Козак
Розумовський працює для імперії гак само як і поляк
Чарторийський; себто і один і другий дуже мало Не уявляєте як
далеко ідуть і можуть піти застереження щодо мене в
Петербурзі...
Бетховен уважно й довго дивився на графа.
Ви хочете сказати ексцеленціє шо посполу з Чарторий-
ським наче два Самсони розвалюєте із нутра храм філі-
стимлян?..
Амбасадор нічого на це не відповів (Ю. Косач).
358
За допомогою пунктуаційно-орфографічного комплексу оформіть уведення
цитат у речення (цитати виділені курсивом). Поясніть тип цитат.
1. Існує цапіванекдотична оповідь про те, як заледве чи не на
одному й тому столі зустрілися височайший указ про надання
чиновникові казенної палати Панасові Руд- ченку звання
дійсного радника за отменно старательную службу і
жандармський циркуляр про розшук якогось Панаса Мирного,
що нібито перебуває в губернії на нелегальному становищі... {О.
Гонч.). 2. Я дуже радію, що мій тато живий і здоровий, чого й
нам бажає, а далі мою радість підмиває сміх, бо читається те, що
є в кожному листі а передайте ще поклон до самої сирої землі
моєму близькому родичу Гнату, синові Данила, що тримає Оляну,
дочку Петра з Микитівського подвір'я... (М. Ст.). 3. Вірд- жинія
Вулф, котра пильно вивчила аналогічну проблему в англійській
літературі, дійшла до висновку історія чоловічої опозиції до
жіночої емансипації, можливо, цікавіша за історію самої
емансипації. 4. Ще в ранніх щоденниках Кобилянська записала
... я не хотіла б вийти за нього заміж, бо він такий самий
чоловік, як і всі інші, а я ненавиджу чоловіків (С. Павл.). 5. Тут
діє дуже давнє правило щодо розуміння «великих» речей — як
Бог, Істина, Батьківщина той, хто не любить брата свого, якого
бачить, як може любити Бога, якого не бачить? (з газ.). 6.
Заслуговує на увагу щодо нього важливий висновок, згідно з
яким ... з утратою лексико-граматичними засобами основної ролі
при передачі модального відношення, смислорозрізпювальна роль
інтонації підвищується (з журн.).
Вправа 81
Запишіть текст як пояснювальний диктант, розставивши потрібні розділові
знаки. Окремо виділіть структуру пунктуаційно-орфографічного комплексу.
У нашому житті часто доводиться нарікати на відсутність
елементарних речей. Але якщо тримати логічний зв’язок, то
відсутність цих речей лише сигнал про відсутність цілих масивів
континентів стихій як скажімо відсутність качконоса свідчила б
про відсутність Австралії де він тільки й існує.
Якось у 30-х роках наркома освіти Луначарського на зустрічі
з молоддю дещо наївно запитали, що треба зробити щоб стати
інтелігентом. Він відповів треба закінчити
359
три інститути. І коли прозвучало Які? Які? відказав треба щоб

інститут закінчив ваш дід ваш батько й ви самі.
Життя й справді складається з простих необхідних речей.
Вони необхідні тому їх неможливо обійти вони прості тому їх не
можна спростити. Без розуму скажімо в житті не обійтися тобто
він необхідний. І разом з тим це проста річ або він є або немає
«Простий» це не примітивний, «Простий» означає що річ не
можна роз’єднати на окремі частини що вона існує тільки
цілком не можна бути трошки вагітною.
Отже є нерозривний зв’язок між головними необхідними для
нас простими речами й особистістю. Нерозривний тому що коли
немає особистості немає і таких речей.
Але як зробити щоб їх було більше одразу подумки чуєш
термінові заходи формування особистості? На подібне
запитання треба дати відповідь схожу на відповідь про
інтелігентність. Нагадаю історію про туриста який побачив в
англійському парку розкішний газон був ним надзвичайно
захоплений і запитав як завести такий і собі. Відповідь була
посійте цю траву кожного дня поливайте підстригайте і черед
двісті років матимете такий самий (Е. Щерб.).
ЗАВДАННЯ НА
ПОВТОРЕННЯ
Вправа 82
Укажіть комунікативну й відокремлювальну функцію тире. Якими умовами
(морфологічними, синтаксичними, фонетичними, змістовими) забезпечується
кожна функція?
1. Театр та кінотеатр — рідні брати, бо обидва вони театри.
Але коли один — кустар, а другий фабрикант, то вони не
можуть жити дружно (Г. Кос.). 2. Ввічливість зовсім не «проста»
річ: по-справжньому подякувати — теж одна з дорогоцінних
простих речей, на яких тримається світ і яка сягає своїм
корінням у неосяжні й вічні глибини (Е. Щерб.). 3. Література —
це не просто сукупність написаних книжок (чи кінематограф —
фільмів), а
360
засіб для постановки та обговорення проблем (Е. Щерб.).

4. --------------------------------------------------------------------------------- О
н у двір іде з дружкою молода — гарно вбрана, у вінку, з цілою
хвилею барвистих стьожок, що в’ються за плечима (О. П ч ) . 5.
М а з а й л о. — По радіо читають, в анатоміях пишуть: серце —
орган, що гонить кров, орган кровогону. Нічого подібного!
Серце — це перш за все орган, що передчуває і вгадує. Однині
вірю йому, а більш нічому в світі. Серйозно кажу! ( М . Кул.). 6.
На селах гуляла п’яна осінь. Кривавий лист калини на грудях,
чоботи — рілля, а сама плювала у стен і мрякою-дощами давила
села (Г. Кос.). 7. У л я. — Коли я дурна, а ти розумна, то скажи
мені, що б ти сказала, коли б ти була я, а я —та, себто коли б він
тебе отак проводжав? — «Що б я сказала?..» — «Так». — «Коли
б я була ти, а ти — я?» — «Так». Р и н а. — Мені здається, що
він закохався. У л я (в люстро). — Що ти кажеш, Рино? (М.
Кул.).
8. --------------------------------------------------------------------------------- Т
ихо-тихо шуміло колосками жито, хилило повний колос до
босих ніг Рублеві —співало якусь сонячну пісню золотого степу,
ніжну, радісну... 9. Легко, безжурно ляскав хвилями Дніпро,
прорізував старий нові напрямки, розмовляв з соромливою
шилягою і — кожною хвилею --------------------------------------------
вперед, вперед. А сонце математично лило електрику на зубаті
кам’яні городи, чорно-сиві степи... ой, хороше цілувало кучері
Дніпра —хвилі... (Г. Кос.). 10. —Улю! Ви ж українка! — Воронь
боже! Не українка! — Українка! — А нізащо! Ні! Ні! — У вас
прізвище українське — Розсоха!
— Ні! —Та що там прізвище —у вас очі українські, губи, стан!
(М. Кул.).
Поясніть, якими правилами пунктуації регулюється графічне
відтворення однорідності на письмі.
1. А цій землі^ нічого не забракло — ні рік, ні моря, ні озер,
ні трав. 2. Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу. Крізь дощ і сніг,
дебати і дебюти. Ми є тому, що нас не може бути (Л. Кост.). 3.
Це все було просто до дрібниць: і я, і заспаний ранок, і сивий
степ. Я пам’ятаю хороше тільки ранок: заплаканий у росах,
молодий і трохи засоромлений сонцем, що смушо купалося у
стрижні. 4. І степ, і сонце, і далекий бір — все співало разом з
журавлиною піснею у грудях Василя (Г. Кос.). 5. Крізь грати
часом маячить нужденне, замліле обличчя, дивиться на вільне,
широке видноколо... (О. Пч.). 6. Я пив її, свіжу, холодну, ще
повну
361
снів, і хлюпав нею собі в лице. 7. (Земля) Вона моя. Всю її,
велику, розкішну, створену вже, —всю я вміщаю в собі (М.
Коц.). 8. Що їй ввижалось — чи шаблі, чи струпи? (О. Пахл.). 9.
Ми поріднили думи і чуття і зближуємо небо з отчим краєм (М.
Синг). 10. Не студить вітер уст — зігрівся коло них (О. Тел.). 11.
Чого тільки немає у Даниловому лантусі: туї’ і ніж, і ложка, і
шматок дрогу, і казанок; пшоно і сало, цибуля й борошно,
картопля й сіль, хліб і сухарі; а ще великі садівницькі ножиці,
пилка, сокира, терпуг; а ще гачки, важки та поплавці до вудок;
ще коробочок десять сірників, загорнутих у шмат парусини, щоб
не одвологли в дощ ( Г р . Тют.).
Поясніть, якими правилами пунктуації регулюється графічне
відтворення відокремлених членів речення на письмі.
1. Окрім легенд, є дані наукові, теорії, складніші теорем (Л.
Кост.). 2. Ще далі, за Грунею, простяглося друге велике узгір’я,
обгортаючи понад Пслом широку долину; внизу підгір’я
видніють села, понад ними красують різними барвами картаті
ниви, веселі гаї, а ще вище, на самім обрію, стоять високі,
думливі могили, насипані у прадавні часи невідомим племенем
(О. Пч.). 3. Не німе було козакові те небо, і місяць, і зорі: чи
погляне на місяць, на його плями, чи погляне на зорі, то й серце,
і думка його розжевріє, як од божого слова. 4. Ще, може, звіку
не сходились на сих полях такії два рубаки, одної сили, одної
хисті, одного завзяття (П. Кул.). 5. На галяву вискакує з іущини
сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється... (М. Коц.).
6. Ось, волочучи кайдани, покволом, віками цілими, проходять
люди, забиті, залякані люди, і не насмілюються звести очі на Хо,
глянути страхові в вічі... Хо знає, що тільки одиниці зважуються
на се, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани... (М.
Коц.). 7. Вони приходять бозна-звідки, ці самородки, думав він, і
роблять з подиву гідною легкістю те, на чому інший заживає
горба. Син кріпака, чи шевця, чи загумін- кового попа, з грубим
обличчям та неартистичним тілом, викрешує зі свого мозку такі
іскри, що не начудуєшся (Вал. Шевч.). 8. Степ зустрічає
низькими поклонами пашні вітер, а він проходить полями —
теплий, ніжний, смикає за вуса горду пшеницю, моргає до вівса
й довго, довго цілує кучеряві голови гречок — п’є меди степові
362
(Г. Кос.). 9. Отямившись, вже й руку простягла до цієї небаченої

ніколи квітки (А. Соломко).
Обґрунтуйте вживання парних ком, тире та дужок.
1. Ми хочемо сказати тільки, що в наше завдання входило
потривожити те мертве болото, куди встряли й «добрі, хороші»
люди. (Висушувати ж це багно доведеться багато й багато років)
(М. Хв.). 2. Легко повіяв вітер, далі притих, послухав горе-журбу
матері і, здавалось, сам заплакав над потолоченою кіньми
пшеницею... (Г. Кос.).
3. Опріч пісень, приповісток, обрядових примовлянь, єсть, на
мою думку, ціла окрема царина, мовляли, «народної
словесності»: це розповідання снів (О. Пч.). 4. До того ж стояв
барак у такому веселому місці, що його з усіх боків осяювали
воші — зі станції, з вагоноремонтних майстерень та від шахти,
— і він плив щоночі в тих вогнях, наче корабель у сріблястому
морі (Гр. Тют.). 5. Чубрієнко задоволено затягся, дістав з моєї
торби пшеничний сухар (вій дурно нічого не розказував!) і
розпочав широко, з деталями... Смеркало. Кущами Щербачкової
ліщини, обережно розмовляючи, крались сіро-чорною смугою
постаті озброєних людей (Г. Кос.). 6. Мош Костаки, високий
огрядний молдуван, із червоним, мов перчиця, обличчям і ще
червонішою шиєю, що так виразно відбивалась від його білої
одежі — довгої, за коліна, сорочки, підперезаної червоним
поясом, та білих штанів, — сидів на лаві і енергічно вимахував
руками та мотав головою, вкритою копицею рудого, з сивиною
волосся (М. Коц.). 7. Глядачі чекали появи народного артиста
України А. Паламаренка, бо ще з минулого року їм
запам’яталося, з яким натхненням читав він поему «Сон» («У
всякого своя доля...») (з газ.). 8. Завдяки своєму
термоакумуляційному дну посуд дозволяє знизити споживання
електроенергії (газу) до 70 % (!), води, жирів і солі до 80 % (!!) і
більше (!!!), а також зекономити час і нерви на приготування їжі
(рекл.).
Напишіть текст як контрольний диктант і визначте віддільні й
відокремлювальні розділові знаки та поясніть їх уживання.
Плекаймо, люди, пісню...

Український народ упродовж свого існування завжди був
неперевершеним творцем чарівної пісні, яка вирізня
363
ється своєрідністю, неповторністю на тлі світової музичної

культури. Це найдорожчий скарб народу, неоціненна частка
його поетичної душі. У ній зберігається історія і характер,
обдарованість і краса людська, в ній, немов у своєрідному
комп’ютері, запрограмований морально- етичний код і духовна
велич української нації.
У вік музичного модернізму, задушливого смоіу біт-, хіт-,
поп-, рок-музики, що заполонив душі широких мас, особливо
молоді, наша пісня повинна стати своєрідним базисом
духовності для тих, хто здатний відчувати красу рідної мови,
вслухатись у соловейкову мелодію... Українська пісня не тільки
спроможна лікувати тих, хто опинився у незавидному становищі
безбатченка. Вона з давніх- давен здатна єднати людей у любові
один до одного, у любові до Батьківщини. Свого часу ПІиллер
писав: де співають — там лишайся жити. Лихі люди не співають
пісень. Тільки там, де народ співає, співає не абияк, а
багатоголосо, там, де голоси творять диво-плетиво, багате на
контрапункт та підголосову орнаментику, міг народитися
Леонтович — неповторний майстер філігранної обробки
пісенних зразків, що довів свою професію до високої
досконалості.
Вже сам по собі відбір Миколою Дмитровичем першоджерел
для мистецької оздоби став процесом вельми важливим, бо
добиралися пісні найцінніші з цінних, лише ті, що найбільше
хвилювали поетичну душу Майстра. Вони перетворювались у
шедеври, вплітаючись самоцвітами у вінок усенародної
музичної культури (А. Авд.).
Вправа 87
Напишіть текст як диктант. Поясніть синтаксичні основи пунктуації в
простому реченні.
Слово Косинки
У двадцятих роках нашого століття часто влаштовувались і в
Києві, і в Харкові, і по інших містах літературні вечори з
обов’язковими тоді дискусіями. На одному з таких вечорів я
вперше побачив і почув Григорія Косинку. Стрічався я з ним,
правда, і раніше в якійсь редакції, і він вразив тоді мене
категоричною рішучістю своїх естетичних оцінок, гостро
критикуючи, пригадую, переклад одного Бодлерового вірша.
«Жахливий переклад», — різким голосом повторив він
кілька разів, і стосувалось те, власне, не так перекладу, бо
364
французької мови Косинка не знав, а самої поетичної системи

Бодлера, такої чужої психологічному строєві селянського сина,
здорового й фізично, і душевно хлопця. (Щоправда, і Бодлера, і
інших західноєвропейських письменників він з цікавістю читав
— у перекладах, звичайно). Але то була в мене хвилинна зустріч
(...) Він читав одно з своїх невеликих оповідань, чи, як він
полюбляв говорити, одну з своїх новель (так тоді й писалося —
новеля). Читав, і це був його звичай, напам’ять, що рідко
траплялося між прозаїків. І знов той самий різкий металічний
голос, знову та сама впевненість, рішучість. Видно було, що
самому авторові подобається його твір, подобається кожна
соковита, рельєфна, густо забарвлена, круга, коротка, енергійна
фраза. Енергією, життєвою силою віяло й від його невисокої,
міцно збудованої постаті. І це передавалося в публіку: йому
охоче плескали... (М. Рил.).
Спишіть текст, встановіть, які розділові знаки кодифіковані, а які
авторські.
Пісня! Вона — серце народу, його душа, його крила.
Витворена народом, пісня пахне майовими дощами, синіми
льонами, материними руками... Пісня порушує паіїтоіппі струни
людини.
Вона часом вихлюпує з душі повенево й затоплює, здасться,
весь світ —звучить хорально, набатно, потряса- ючи нашу
пам’ять: будьмо пильні!.. А то черкне ластів’ї- ним крильцем
вечірній небокрай, приторкнеться невидимої струпи наших
почуттів — і добуде, мов діамант, чисту сльозинку з очей,
заглаїть, як дитячі, чийсь біль, комусь залікує давню рану...
І все це пісня. Такої неземної сили наша народна Пісня!.. (В.
Качк.).
Поставте потрібні розділові знаки і поясніть, які структурно-граматичні
підстави вживання кожного з них.
Отче поле
Завжди коли випадає відвідати рідні місця я використовую
нагоду пройтися кілька кілометрів навпростець- кою стежкою
через Саньчине поле. Та дарма що знайомі візники чи власники
легкових автомобілів запрошують на автоіупинці до сво'іх
повозів крізь вікна «Жигулів» або й
365
навіть на возі не відчуєш усієї принади й первозданності рідного

поля. Тут кожен кущик кожен видолинок чи пагорб зберігають
живу пам’ять дитинства і юнацьких літ нетлінні сліди твоїх
предків односельців які обробляли цю землю оберігали
ощедрювали дорідними врожаями.
Ранньої провесни коли після снігів і спраглих дощів
набереться сили ця рілля освячуєшся радістю як вільготно дихає
вона на повні груди видолинки і навкісні пагорби усіваються
дитинносвіжою зеленню починає трубити жито дзвенять у
високості золоті струни жайворонків серед розповні літа поле
вигойдує половілим а затим і золотаво-брунатним дорідцям
колосся по осені над розлогою стернею тремтить живим
маревом бабине літо. В будь-яку пору року Саньчине поле має
свою принаду свою неповторність навіть і тоді як періщить
надокучлива осіння сльота чи січе хурделиця... (В. Скурат.).
Вправа 90
Поставте потрібні розділові знаки. Вставте на місці крапок пропущені
літери. Напишіть слова разом, окремо чи через дефіс.
Біля сараю були німці. Тільк... тепер Хома помітив що вони
не/висаджували двері а навпаки заб...вали їх чимось обливаюч...
з/верху. Блиснув вогник в одного в руці і полум’я лизнуло
масивні двері. Тої/ж миті Хома випустив чергу з автомата. Двоє
чи троє одразу впали інші пр...ги- наюч...сь кинулися в/розтіч.
Хаєцький майнув у/перед. Вже вискакуюч... сходами він почув
як в/середині сараю страшен...о ревуть волають ніби киплять
числен...і людські голоси.
Об...рнувши автомат прикладом Хаєцький вдарив ним по
здоровен...ому замку. В/середині одразу пр...тихло заніміло а
за/мить закричало ще з більшою силою зд...чавіло страшно
не/по/людськ... .
Уже тлів рукав уже потріскався приклад проте замок ие
піддавався. Хаєцький оз...рнувся до/вкола побачив уламок
рейки. Він був такий важкий що іншим разом Хома певно
ні/за/що його не підняв би. Але зараз сили помножились і він
розмахнувся синіюч... від напруги вдарив по замку і замок
ро...чахнувся.
Мимо Хоми замере...тіли смертельно/бліді спотворені жахом
обличчя чоловіч... й жіноч... кістляві бе...кровні.
Лише одне якесь дівча схоже на лижницю в своїх шароварах
зупинилося на Хомин оклик глянуло на нього за/мигь вирослими
великими очима упало йому на груди.
366
Наші знеможено заплакало дівча Наші Наші А Хома веселий

і радісний зривав з їхніх рукавів жовті як гус...нь нашивки і
відкидав геть (О. Гонч.).
Поставте потрібні розділові знаки. Проаналізуйте виділення структур простого й
складного речень.
1. У кухлі Климко й знаходив гостинець пригірщ пряників-
срібноголовців або гроно прозорих півників на паличках
зв’язаних докупи білою ниткою або ще щось таке. 2. То бачили в
ній |в балці] вовка що ніс на спині ягня з колгоспівської кошари
то чули як там щоночі плакав або реготав пугач на самотньому
всохлому кленові (Гр. Тют.). 3. Берези сосни і пісок і яр і птичий
свист і віїтер і ялини (М. Рил.). 4. От і братія сипнула у сенат
писати та відписувать та драти і з батька і з брата (Т. Шевч.).
5. Думка обірвалася на тихому жалібному тоні сопілка
вислизнула з рук і Семен заплющив очі заколисаний тою
чудовою тишею що буває виповнена усякими згуками і дзвінкою
піснею жайворонка і дзижчанням польових мух і тихим
мелодійним шелестінням стиглого жита підрізаного серпами (М.
Коц.). 6. Отак земля жаліла його коли він ще не нажившися мав
прощатися з нею напевне тому й виживав що бачив не хижі
химери і страхіття націлені надзьоблені на людське серце а тиху
матір з немовлям і росяну в пилку пшеницю кучерявий овес у
видолинку і селянську хату з соняшниками і рожею перед нею
різно- цвіти і пізньоцвіти біля неї і кумедно бундючного лелеку з
лелечатами на ній який туманного місячного вечора здасться
вже не птицею а самим сном (М. Ст.). 7. Та ось дим перепах чи
перемінивсь річковий вітер і на тому вапняковому березі
з’явилися вовки й лисиці. 8. Повітря між ними бриніло і
сплющувалось і коли воно стало тонким як лезо шаблі жовніри й
гусари ударилися з козаками і обнялися... (М. Вінгр.).
Передайте наявні змістові відношення між компонентами речень, поставивши на
місці крапок потрібні розділові знаки й сполучники.
1. І на оновленій землі Врага не буде, супостата ... буде син ...
буде мати .. будуть люди на землі (Т. Шевч.).
2. Тонкий промінь торкнувся зголубілого вікна ... на склі наче
накипіли шротинки золотого сяйва. Я спав .. цей промінь
постукав у мої очі, постукав у мою душу ... тепер
367
пробуджені очі пильно приглядаються до тієї вузької калюжки,

якою стала шибка ... душа все більше сповнюється певністю, що
вона теж поступово золотіє, заквітаючи жовточолим соняхом (Є.
Гуц.). 3. Тільки небо тоне ... пахне небом степова імла (А. Мал.).
4. Та минуло кілька днів ... знову на трасі Сімферополь—Ялта
з’явилися колони автобусів із знайомими написами «Артек» (з
газ.).
5. Тебе нема ... дні — як ночі ... сад хитається в журбі (В. Сос.).
6. Цвіте земля садами і людьми ... люди — дітьми, діти —
таїною (П. Ск.). 7. Пройшов весняний дощик ... рідне місто
ожило (з г а з ) . 8. Ночами земля вже тужавіла ... вдень
розм’якала проти сонця ... озимі посіви весело бігли вдалину
( М . Ст.). 9. Вчора був я лоцманом. Синіли ... ревіли темнокосі
хвилі ... сьогодні я господар вілли, Де в саду блукають пави білі
(М. Рил.). 10. Дубок повертається боком до вітру, щогли
зарипіли ... вже бугшприт іде над водою ... ніс ріже плюскотливу
хвилю (Ю. Ян.).
Поставте розділові знаки в складних реченнях, поясніть Тх уживання,
накресливши схеми речень.
1. Черкаєш крилом і співає блакить дума сонцеиовна над
світом летить (П. Мовч.). 2. Вже листопад підкрався з-за дубів і
гай знімає золоту перуку (Л. Кост.). 3. Сонне крило ночі
засивіло в тумані простяглося зубцями на сході
і ждало коли погасне остання зоря. . Світало. Десь недалеко в
селах співали півні і сонний степ трусив уже кошлатою
заспаною головою над Дніпром умивався до зорі.. (Г. Кос.). 4.
Чутливе материне серце обіллялося жалем па одну думку що
дитина мерзла б або й зовсім замерзла в далекій холодній дорозі
(М. Коц.). 5. Тоді були невеселі голубі дзвони то йшов піст і
каланча перекликалася з іншими церквами (М. Хв ). 6. Гості ще
зоставались не зриватися ж мовляв зараз по вечері треба
посидіти (О. Пч ). 7. М о к і й (м’якше): — Можна сказати аеро
бринить. А от іще кажуть сніжок бринить. Це як випаде а тоді
зверху в повітрі ледве примітний такий бринить (М. Кул ). 8.
Кати чекали допомоги а юрба яка могла у будь-яку хвилину
розтерши казнокрада чи крамольника старовіра чи вбивцю глухо
мовчала і жодна рука не піднялася па німі речі |книжки) в яких
таїлася недосяжна мудрість (Р. Іван.). 9. Бувало що перший день
нічого не
368
ласгь і козаки вибирають кошового й другого й третього ліія а

коли вже нарешті зупиняться на комусь одному то десятеро
йдугь до нього в курінь і кажугь йому що віднині вій кошовий
(М. Вінгр.). 10. Скрізь у натовпі скоморохи декотрі в дивовижних
масках і в несусвітнім убранні ще інші з бубнами а тамті з
ведмедями на ретязях скоморохи просторікують не стидаються
говорити що на думку спаде кепкують із усіх довкруги і з себе
теж насміхаються на те вони скоморохи вічно ризикуючи
загробним щастям і земним спокоєм говорять усе що заманеться
(Я. Бічуя).
Поставте потрібні розділові знаки. Поясніть умови відокремлення другорядних
членів речення.
1. Двісті п’ятдесят років тому маловідомий чоловік на ім’я
Левенгук вперше заглянув у новий таємничий світ населений
найдрібнішими істотами одні з яких злі й смертоносні інші
дружні й корисні. 2. Левенгук неоспіваний і напівзабутий тепер
так само мало відомий як невідомі були його маленькі
дивовижні тварини й рослини в той час коли він їх відкрив. 3.
Левенгук навчився виробляти найдрібніші лінзи менші за 1/8
дюйма в діаметрі. 4. Він досліджував поперечні зрізи різних
порід дерев і примружившись вдивлявся в насіння рослин. 5. То
тут то там у Франції Англії та Італії почали з’являтися люди які
підходили з сміливою критикою до всього що стосувалося науки
і філософії. 6. Левенгук був шукач-маніак і кому ще крім цієї
дивовижної людини могло спасти на думку звернути свою лінзу
на краплю чистої прозорої води яка щойно випала з хмар? Що
могло бути в цій воді крім... води? 7. Він доведе Нідхемові що
той і цього разу помилявся і ще не довівши цього він уже
глибоко й радісно зітхнув. 8. Захоплений славою та почестями
він ладен був уже думати що всі його потайні мрії здійснилися
наяву але... (Поль де Крюї).
Поставте, де потрібно, коми й поясніть їх уживання при конструкціях з
як.
1. На народну пісенність як на школу поетичної майстерності
М. Павлик орієнтував і своїх сучасників почат- куючих
письменників. 2. Почавиш свою діяльність як му шкант-
етнограф Лисенко природно зрозумів що осно
369
вою хорової культури повинна стати народна пісня (О. Деії). 3.

Як піаніст Микола Лисенко написав чимало творів для
фортепіано широко використавши народну мелодію ритм і
образи народної пісні (В. Дяч.). 4. Від Наливайка вже як від
княжого сотника вони чекали чогось нового і про Косинського
та козаків про князя Василя Острозького та його сина Януша... 5.
І покрученими як горохові стручки пальцями перехрестив Нали-
вайка військо ріку і хмари (М. Вінгр.). 6. — Я молодиком теж
вірив у фатальну заклятість, — сказав Руданський. — Пізніше
перестав. І не через те що як лікар виводжу все з фізіології, а
через переконання. Все залежить від того хто
і як щось робить (Вал. Шевч.). 1. Баба Секлета схоплюється з
ліжка хворого і приносить аркуш. Такий точнісінько бланк як і
на залізному бильці ліжка... — Не думай же про мене лихого як
за рідного болію душею за тебе молодого (В. Чередн.). 8. Кузька
біжить слідом раденько виляючи хвостом він знає зараз як і
торік і позаторік почнеться найвеселіша робота (Гр. Тют.). 9.
Студентський поп-гурт мав великий успіх як у рідних стінах
інституту так і на міжвузівських оглядах (з газ.). 10. Ще не було
ріднішого як ти (Л. Кост.). 11. Проза як і драма звужуючи свій
об’єкт до «народу» чи селянства прирікала себе на естетичний
тупик (С. Павл.).
Вправа 96
Поставте потрібні розділові знаки. Поясніть їх синтаксичне, змістове та
інтонаційне навантаження.
1. З тернового куща недалеко стежки злетіла якась заспана
пташка вона ніби зраділа з такої ранньої зустрічі з Кирилом бо
не встигла розправити закляклі за ніч крила як дзвінко голосисто
защебетала йому над головою п-і-і п-і-і п-і-і!.. 2. На вулицях
тихо-тихо десь недалеко горить як свічка маленька крамниця
вітер помалу підлизує своїми червоно-жовтими язиками іскри
крутить незадово- лено полум’я по тонких балках і як звір важко
дихне і перескакує до нової жертви зеленого штахету.., (Г. Кос.).
3. Батько зостався вірним своїм переконанням і вибрав перше
сказавши що хоч йому дуже тяжко бачити велику перешкоду на
синовому життєвому шляху коли хлопець не могтиме скінчити
гімназії та йги далі але він батько волить прийняти вже таке
лихо аніж висікти сина різками не бито його малим тим паче
неможливо завдавати йому
370
такої ганьби коли він став дорослим юнаком (О. Пч.).

4. Ми мовчки встали сонце вже давно звернуло з обіду і
Татарські шпилі з голими покришками підіймалися над зеленою
Долиною мов стовпи до великих-великих воріт (Г. Кос.). 5.
Природа ще не розгорнула всіх див своїх вона тільки що
прокинулась тільки що почала творчу працю свою (О. Пч.). 6.
Полковник Сашко Шостак що чорнів оселедцем між хвилями
під переднім з двома гарматами возом переживав як ніхто
Сашко іще звечора сам промацав проміряв прощупав дно і
ногами і дишлом вода сягала по груди значить з табором на
плечах можна було через неї брести (М. Вінгр.).
Напишіть текст як контрольний диктант.
... Вечірня вулиця — в берегах вишневого цвіту. Вечірня
вулиця — наче дно річки, по якому ти йдеш, ідеш по грузькому
піску, а з обох боків над тобою здибилися білі пахучі хвилі.
Вони поки що застигли, вони поки що дивлягься цікаво на тебе
кожною своєю квіточкою, вони ніби очікують слушної миті,
щоб линути донизу, в цей неприродний вакуум, і залляти його
до верхів. Накрапає теплий, справді-таки дрібен-дрібен дощик,
дерева стоять чи то в парі, чи то в ріденькому туманці, який
зм’якшує все, злагіднює, і маєш таке відчуття, ніби зараз ти
присугній при акті першотворення, ніби ти перенісся в первісні
часи. Бо й тоді так само цвіло дерево...
Ще ж наче й не одцвітати садкам завтра чи позавтра, бо
яблуні лише збираються випустити цвіт на волю, а проте на
землі вже біліє опалими пелюстками. Й чорна земля здається від
них ще темнішою* відмоложеною. І хоч криницю накривають
дерев’яною накривкою, а проте у витягнутому відрі води
плавають змарнілі, зводянілі пелюстинки, бо ж вишня стоїть над
самою криницею. Ось ти сам нахилився — і з голови твоєї
посіялось два чи три кружливих крилечка.
Можна стежити, як смеркає небо, повітря, — й розквітлі
дерева теж смеркають. Частку за часткою свого пелюсткового
світла віддають вони похмурим посланцям ночі, проте не все,
проте дещо залишають і собі. А тому, гаснучи, не зовсім
пригасають, і пізнього вечора вони обачно так, хворобливо
світяться; а потім і вночі, коли вийдеш на них подивитися, вони
вперто не примеркають,
371
випромінюючи хоч і коротке, хоч і зжухле, та все ж таки світло;

а далі вже, під ранок, вони, ніби омившися свіжістю, починають
теж розвиднятися разом із досвітком, і недавно прижухле їхнє
світло займається невбитою внутрішньою снагою. І хоч як
прагла погасити їх ніч, хоч як силкувалася вбити їхню чисту
душу — але не вбила, й ось тепер, при сонці, всі вони раптом
вибухнули ясним цвітінням, і воно таке яскраве, що затьмарює й
цей день... (Є. Гуц.).
Зробіть пунктуаційний аналіз твору.
Школо моя! Радість моя! Невпізнанною зробили тебе роки, а
ти в пам’яті моїй живеш такою, якою побачив уперше, в той
далекий тридцять шостий рік, коли ступив на твоє подвір’я ще
молодим та зеленим учителем...
А колись вона була мов лялечка — весело сміялась білизною
своїх стін, вабила до себе привітним блиском широких вікон.
Над нею вдень і вночі шуміли могутні, повні сил і снаги
осокори, а біля них, на світлій сонячній галяві, мов сестра у
пишному вбранні, молода білокора береза, весела й привітна,
безтямно закохана у вітер, який так любив ранками й вечорами
розчісувати їй довгі зелені коси...
Давненько все те було. Але його не забудеш, не викинеш із
життя.
Нехай сьогодні недалеко від старої, занедбаної, гордо
височить новозбудована школа. Вона молода, повна сил,
зневажливо коситься глумливим блиском вікон на стару,
присадкувату, почорнілу. Пишається вікнами, важкими
карнизами і навіть гострим шпилем, без якого не зміг обійтись
архітектор, віддаючи данину нерозумній моді. Нова школа
хизується на всю околицю своєю писаною обновою, і саме на
ній, а не на тій, старенькій, що бачила все і пережила все,
спиняється око перехожого.
Ну що ж — кожному своє; побажаймо новій школі побачити
в сво’іх стінах стільки ж хорошого й доброго, скільки його
бачила стара, напівзабута, яка скромно, по- старечому тулиться
до нової, молодої... (Ю. Збан.).
372
Вправа 99
Напишіть текст як диктант. Поясніть уживання розділових знаків та правопис
виділених слів.
На схід сонця
На Федориному городі жоржини розквітли останніми. Поруч
із ними ще тяглися їжакуватими голівками до нещедрого
вересневого сонця блідо-рожеві айстри, паперово шелестіли під
незримими пальцями вітру запечалені хризантеми. Хоч як
кохалася у квітах Федора, та не любила подовгу просиджувати
біля них без діла — відпивалося їй від незапашного цвіту
журливістю осені.
Дивною була ця Федора — на селі її хто недолюблював, а
хто й побоювався. Суха, рівна, як палиця, і по- чоловічому
висока, жилава, зодягалася у щось вдовине, чорне, запиналась
грубою хусткою по самі брови і ходила селом, що та мара,
неговірка і сувора.
Здавалася Федора старішою за саме село, за ту чорну землю,
на якій жила. Старішою й за гай той далекий, з-за якого ранками
викочувалося сонце, і тоді дерева пломеніли щораз, ніби
охоплені пожежею; старішою за геть порослий мохом, покритий
пліснявою давній колодязь біля циганської могили — лисого
піщаного пагорба, що гулею вискочив серед рівного, як тарілка,
степу. Усьому чорному, хмарному, прадавньому, що було у
нашому селі, Федора доводилася немовби ріднею. А ще мала
звичку, яка була об’єктом гострої цікавості сільських хлопчаків.
У негоду чи заметіль, у днину погожу й теплу, як сон немовляти,
у вітровій чи непролазну розталь виходила Федора в степ
зустрічати сонце. Стояла, що та вогнепоклонниця, від першого
промінчика до врочистого виходу з-за гаю вогненної
велетенської кулі — і хилила ніколи й ні перед ким не схилену
голову, і сиве пасмо вибивалося з-під чорної хустки. Колись
давно, саме в такий ранковий час, фашисти розстріляли її сина,
її єдину дитину. Тому й ходить зустрічати сонце. Наче хтось
посилає — іди, Фе- доро, іди, може побачиш сина... (О.
Ніколаєвська).
Напишіть текст як диктант. Сформулюйте правила вживання розділових знаків
у складних реченнях. Виділіть складні синтаксичні конструкції та
охарактеризуйте способи поєднання простих речень у складне.
Певно, на глибинних струмках народних традицій, умілості й
досвіду трудового люду викладають цямриння
373
своїх криниць талановиті майстри народної творчості... Хтось із

них, може, ходить в яр весною, коли ще сплять вербові котики,
до того місця, де вперше ще в дитинстві побачив, як тут на очах
заструмувала водиця, згадує, як загачували її на загінчику його
закоцюблі пальці, а потім пускали на прибулій скаламученій
воді човники з сірникових коробочок. А хтось, може, рано-
порано, доки спить старенька мати, вингугне крадькома
навшпиньках до сіней, добудеться до рипучої скрині — єдиного
спадку з діда-прадіда, торкнеться вустами не збляклого від часу
вишивання прабабчиних рук, і розбрунькуєтеся його уява,
спалахне фантазія. А хтось, можливо, пізнього вечора, коли
після сповненого працею дня всіх зморить солодкий сон, дістане
з полотняної торбини зжовклі, передривнілі аркушики, на яких
неоковирними літерами записано народну пісню, що була,
певно, дуже жалібна й сповнена болю та гіркої журби-розпуки:
«До криниці ішла — наплакалася...». А хтось... а ще хтось
устане до схід сонця, принесе своє майстерське начиння до того
місця, де збігає подвір’я на схилі, і візьме перші штихи лопатою:
тут буде криниця. А через літо викопають криницю, і під золоту
шапку осені з її глибин людина викрутить корбою відро води,
вип’є кухоль цього цілющого трунку, як заповідає давній
звичай, — на тих місцях, де впали крапельки води, виростуть
ружі, калина, бузок...
Хто йде, погляне — і засяє його обличчя. Розпагі- няться
людська щедрість, доброта... (В. Качк.).
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
А. Авд. — Анатолій Авдієв- ський В. Іван. — Василь Іванишіщ

А. Гоя. — Андрій Головко В. Качк. — Володимир Качкан
А. Дім. — Анатолій Дімаров В. Крищ. — Вадим Крищенко
А. Любч. — Аркадій Любченко В. Мал. — Володимир Малик
А. Мал. — Андрій Малишко В. Небор. — Віктор Неборак
А. Сол. — А. Соломко В. Олеф. — Володимир Олефі-
ренко
A. Чайк. — А. Чайковський
Б.-І. Ант. — Богдан-Ігор Ан- В. Пач. — Василь Пачовський
тонич В. Підмог. — Валер’ян Підмо-
Б. Лепк. — Богдан Лепкий гильний
Б. Ком. — Борис Комар В. Плуж. — Валерій Плужник В.
Б. Моз. — Борис Мозоле всь- кий Пол. — Валер’ян Поліщук В.
Б. Ол. — Борис Олійник Вал. Речм. — Валентин Речмедін
Шевч. — Валерій Шевчук В. Свідз. — Володимир Свід-
B. Бор. — Василь Боровий зінський
В. Брюх. — В’ячеслав Брюхо- В. Сим. — Василь Симоненко
вецький В. Вин. — Володимир В. Сос. — Володимир Сосюра
Винни- ченко В. Сухомл. — Василь Сухо-
В. Дом. — Вікгор Домонтович В. млинський
Др. — Володимир Дрозд В. Дяч. — В. Чер. — Варвара Чередни-
Василь Дяченко В. Євт. — Віктор ченко
Євтушенко В. Жит. — Володимир В. Чум. — Василь Чумак
Житії ик В. Шевч. — Василь Шевченко
В. Земл. — Василь Земляк Газ. — Газета
Г. Данил. — Григорій Дани-
левський
Г. Кос. — Григорій Косинка
Г. Коч. — Григорій Кочур
375
Список умовних скорочень
Г. Тют. — Григорій Тютюнник Л. Письм. — Лариса Письменна

Гр. Тют. — Григір Тютюнник Г. Л. Тенд. — Леонід Тендюк
Хотк. — Гнат Хоткевич Д. Біл. Л. Уіср. — Леся Українка
— Дмитро Білоус Д. Гум. — М. Баж. — Микола Бажан
Докія Гуменна Д. Бедз. — Дмитро М. Вінгр. — Микола Вінгранов-
Бедзик Д. Павл. — Дмитро ський
М. Гог. — Микола Гоголь
Павличко Д. Прил. — Дмитро М. Груш. — Михайло Грушев-
Прилюк Др.-Хм. — Михайло ський
Драй- Хмара М. Зер. — Микола Зеров
Е. Щерб. — Едуард Щербенко Є. М. Івч. — Микола Івченко
М. Колом. — Микола Коло-
Гуц. — Євген Гуцало Є. Дуд. — мийченко
Євген Дудар Є. Мал. — Євген М. Коц. — Михайло Коцю-
Маланюк Журн. — Журнал 3. бинський
М. Кул. — Микола Куліш
Тул. — Зинаїда Тулуб І. Багм. —
М. Лазор. — Микола Лазор-
Іван Багмут І. Багр. — Іван ський
Багряний І. Вирг. — Іван Вирган М. Луків — Микола Луків
І. Вихов. — Іван Вихованець І. М. Міщ. — Микола Міщенко
Др. — Іван Драч Г.Дз. — Іван М. Наєнко — Михайло Наєнко
Дзюба І. Кал. — Ігор Калинець І. М. Под. — Микола Подолян
Когпл. — Іван Котляревський Рекл. — Реклама
І. Коч. — Іван Кочерга І. Коп. — М. Рил. — Максим Рильський
Іван Копиленко І. Малк. — Іван
М. Руд. — Микола Руденко
Малкович /. Нех. — Іван Нехода М. Синг. — Микола Сингаїв-
И Сенч. — Іван Сенченко І. фрш ський
— іВан Франко І. Чен. — Іван М. Скр. — Микола Скрипник
М. Слабошп. — Михайло Сла-
Чендей К. Бас. — Костянтин бошпицький
Басенко К- Мотр. — Катерина М. Ст. — Михайло Стельмах
Мотрич Л. Гл. — Леонід Глібов Л. М. Хв. — Микола Хвильовий
Кост. — Ліна Костенко М. Шевч. — Михайло Шевченко
Нар. п. — Народні перлини
Н. Заб. — Наталя Забіла
Н.-Лев. — Іван Нечуй-Леви-
цький
376
Список умовних скорочень
Н. Кир. — Надія ІСир’яи П. Мирн. — Панас Мирний

Н. Пільг. — Ніна ГІільгук П. Мовч. — Павло Мовчан
Н. Риб. — Натан Рибак Підр. — Підручник
Н. те. — Народна творчість П. Ск. — Петро Скунць
О. Виш. — Остап Вишня П. Тич. — Павло Тичина
О. Вор. — Осип Воропай Р. Андр. — Роман Андрія шик
О. Гонч. — Олесь Гончар Р. Іван. — Роман Іваничук
О. Довж. — Олександр До- Р. Рат. — Роман Ратушний
вженко
С. Вас. — Степан Васильченко
О. Донч. — Олесь Дончик С. Горд. — Святослав Гордин-
О. Ільч. — Олександр Ільченко ський
О. Ірв. — Олександр Ірванець С. Добр. — Степан Добро-
вольський
О. Канд. — Олег Кандиба
С. Йов. — Світлана Йовенко
О. Коб. — Ольга Кобилянська С. Павл. — Соломія Павличко
О. Коп. — Олександр Копиле нко
С. Плач. — Сергій Плачинда Ст.
О. Луп. — Олесь Лупій
Руд. — Степан Рудансь- кий
О. Ол. — Олександр Олесь С. Скл. — Семен Скляренко
О. Ольж. — О. Ольжич Т. Осьм. — Тодось Осьмачка
О. Пахл. — Оксана Пахловсь- ка Т. Скрипч. — Тетяна Скрип -
О. Піде. — Олександр Гіідсуха О. ченко
Пч. — Олена Пчілка О. Стор. — Т. Шевч. — Тарас Шевченко
Олекса Сторожен- ко У. Самч. — Улас Самчук
О. Субт. — Орест Субтельний Ш. Руст. — Шота Руставелі
О. Тарн. — Остап Гарнавський Ю. Андр. — Юрій Андрухович
О. Тел. — Олена Теліга Ю. Збан. — Юрій Збанацький
О. Чекм. — Олександр Чекми-
Ю. Муиік. — Юрій Мушкетик
шев
О. Чорн. — Олег Чорногуз П. Біл. Ю. Позаяк —- Юрко Позаяк
— Плато н Білецький П. Вор. — Ю. Смол. — Юрій Смолич
Ю. Тарн. — Юрій Тарнав- ський
ГІлаюн Воронько П. Глаз. —
Ю. Шев. — Юрій Шевельов Ю.
Павло Глазовий П. Загр. — І
Щерб. — Юрій Щербак Ю. Ян.
Іавло За гребельний
— Юрій Яновський Я. Гал. —
П. Кул. — Панько Куліш
Ярослав Галан
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Ангисуржик / За ред. О. Сербенської. Львів, 1994.

Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. ІС, 1991.
Бурячок А. А. Орфографічний словник. К., 1995.
Головащук С. І. Словник-довідник з правопису та слововживання.
ІС, 1989.
Гринчишин Д. Г., Сербенська О. А. Словник паронімів. ІС, 1986.
Караванський С. Практичний словник синонімів. ІС, 1993.
Караванський С. Російсько-український словник складної лексики.
К., 1998.
Коваль А. П. Культура ділового мовлення. К., 1975.
Колотєць М. П., Регушевський Є. С. Короткий словник перифраз.
ІС, 1985.
Кочерган М. Словник російсько-українських міжмовних омонімів.
ІС, 1997.
Культура української мови. Довідник / За ред. В. Русанів- ського.
ІС, 1990.
Непийвода Н. Сам собі редактор. ІС, 1998.
Орфографічний словник української мови. К., 1994.
Пазяк О. М.у Кисіль Г. Г. Українська мова і культура мовлення. ІС,
1995.
Погрібний М. /. Орфоепічний словник. К, 1983.
Полюга Л. М. Словник антонімів. ІС, 1987.
Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні иоради. ІС, 1999.
Різун В. В. Літературне редагування. ІС, 1996.
Словник іншомовних слів. ІС, 1985.
378
Список рекомендованої літератури
Словник труднощів української мови. ІС, 1989.

Сучасна українська мова / За ред. О. Д. Понамарева. ІС, 1997.
Терлак 3. М., Сербенская А. А. Украинский язьік для начи- нающих.
Львов, 1991.
Тоцька Н. /. Сучасна українська літературна мова. Фонетика.
Орфоепія. Графіка й орфографія. Завдання і вправи. К., 1995.
Тоцька Н. І., Шевченко Л. Ю. Збірник вправ і завдань з фонетики.
К., 1998.
Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови: У 2 т.
ІС, 1984.
Українська літературна вимова і наголос. Словник-довідник. ІС.,
1973.
Український правопис. ІС, 1998.
Українсько-російський і російсько-український фразеологічний
словник. ІС, 1978.
Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. ІС, 1997.
Фразеологічний словник української мови: У 2 т. К., 1993.
Чак Є1. Чи правильно ми говоримо? К., 1997.
Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В. Сучасна українська
мова: Довідник. ІС, 1996.
Ющук І. П. Практикум з української мови. К., 1996.
ЗМІСТ
Передмова . ... ... ......................................................... ... З

ЛЕКСИКОЛОПЯ ................................................................................ 5
ФРАЗЕОЛОГІЯ 45
ЛЕКСИКОГРАФІЯ 54
ФОНЕТИКА ........................................................................................................ 59
ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ ... .59
ГОЛОСНІ ЗВУКИ . . ..................................... 61
ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ .63
Губні приголосні ............................................ 64
Язикові приголосні . . . .
66 Передньоязикові приголосні .66
Середньоязиковий приголосний )й] . 74
Задньоязикові приголосні і глотковий 75
АСИМІЛЯЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ................................. 77
Регресивна асиміляція приголосних за
голосом . . . . . 78
Асиміляція приголосних за палаталізацією . . 79
Асиміляція приголосних за місцем і способом
творення . . .............................................................. 81
Прогресивна асиміляція приголосних 82
ДИСИМІЛЯЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ 84
ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ 86
Чергування голосних ... 86
Найдавніші чергування голосних 86
Чергування [о] та [е] з нулем знука 87
380
Зміст
Чергування )о] та [е] з [і] .............................................. 88

Чергування | о] з |е] після шиплячих
та |й] ................................................................... 90
Чергування [и| з [о] .......................................... 91
Позиційні чергування голосних [у], |і1 з
приголосними [в], Ій] . . . .91
Чергування приголосних . . .93
Чергування груп приголосних при словотворенні
..................................................................... .96
СКЛАД СЛОВА ........................................................................... 99
НАГОЛОС .......................................... 101

ІНТОНАЦІЯ ............................................................................... 105
ОРФОЕПІЯ ......................................................................................................................... 113

ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ . . . . 113
ЗРАЗОК ПОВНОГО ФОНЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ У
ЗВ’ЯЗКУ З ОРФОГРАФІЧНИМ, ГРАФІЧНИМ ТА
ОРФОЕПІЧНИМ СЛОВА ЛЛЄТЬСЯ . ... 120
ГРАФІКА ТА ОРФОГРАФІЯ 123
ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ . 123
ГОЛОСНІ .................................................................................. 129
Правопис ненаголошених голосних у коренях слів . . ..............
129
Правопис голосних е—и, о—а у дієслівних коренях
............................................................................. . 1 3 1
Правопис и та і в коренях слів ............................................... 132
ГОЛОСНІ У СЛОВАХ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
..................................................................................................... 133
Правопис и, і, ї ........................................................... 133
Правопис е, є .............................................................................. 135
Голосні у префіксах іншомовного походження
................................ 136
ГОЛОСНІ У РОСІЙСЬКИХ ТА ІНШИХ СЛОВ’ЯНСЬКИХ
ПРІЗВИЩАХ І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВАХ 139
Правопис е, є . 139
Правопис и, і, ї 140
ПРИГОЛОСНІ . 143
Правопис подвоєних приголосних .......................................... 143
Спрощення в групах приголосних . .149
381
Зміст
Зміни приголосних при словозміні та словотворенні

........................................................................................ .....
Зміни та правопис кореневих приголосних
при сполученні їх із суфіксами -ськ(ий), -
ств(о) ................................................... 152
Зміни і правопис приголосних при творенні
похідних іменників та прикметників .. . 1 5 3
Особливості правопису приголосних при творенні
вищого ступеня порівняння прикметників та
прислівників .................................................... 1 5 4
Правопис приголосних при чергуванні їх у
дієслівних формах ................................ .155
Зміни приголосних к, ц перед суфіксом
-н- ................................................................................. 156
ВЖИВАННЯ АПОСТРОФА ............................. 158
ВЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА ............................................ 160
ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ ........................................................ 168
ВЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ (БУКВИ)
І МАЛОЇ ................................. .................................................. 172
Велика літера у власних назвах осіб, загальних
назвах людей, назвах посад, звань, чинів, титулів
тощо 172
Велика літера в географічних та астрономічних
назвах............................................................. 174
Назви держав, організацій, політичних партій,
установ, історичних епох ... 176
Назви сортів рослин, вин, порід тварин . 178
Назви транспортних засобів ............................................. 180
Умовні власні назви, абревіатури 181
184
СЛОВОТВІР
СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ 190
Суфіксальний спосіб . ^ 191
Префіксальний спосіб ....................................................... 194
Префіксально-суфіксальний спосіб 196
Осново- і словоскладання ............................................. 196
Абревіатури .................................................................. 199
Лексико-синтаксичний спосіб 201
382
Зміст
Морфолого-синтаксичний спосіб .201

Лексико-семантичний спосіб . 202
ЧАСТИНИ І ЧАСТКИ МОВИ 203
ПРАВОПИС ІМЕННИКІВ .205
Закінчення іменників .205
Суфікси іменників ...................... . , . 211
ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКІВ . 214
Закінчення прикметників .214
Суфікси прикметників .217
ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ 220
Загальні правила правопису складних
слів 220
Складні іменники 221
Складні прикметники .224
ОСОБЛИВОСТІ ВІДМІНЮВАННЯ ТА ПРАВОПИСУ
ЧИСЛІВНИКІВ .230
ПРАВОПИС ДІЄСЛІВ ..................................... 234
Закінчення дієслів ............................ 234
Суфікси дієслів . 237
ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ . 240
ПРАВОПИС ПРИЙМЕННИКІВ 244
ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ . 249
ПРАВОПИС ЧАСТОК 256
ВПРАВИ НА ПОВТОРЕННЯ 262
ОСНОВИ ПУНКТУАЦІЇ 272
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПОЧАТКУ ТА КІНЦЯ
РЕЧЕННЯ .278
ПУНКТУАЦІЯ В ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ 282
Тире між підметом і присудком , , 2 8 2
Тире в неповному реченні 285
Тире як знак індивідуального стилю
автора 286
Розділові знаки при однорідних членах
речення . 289
Кома між однорідними означеннями. 293
Пунктуація при однорідних членах
з узагальнювальними словами , 296
383
Зміст
Розділові знаки при відокремлених членах

речення ............................................................. 297
Відокремлені узгоджені означення . .298
Відокремлені неузгоджені означення . 299
Відокремлені прикладки . . . . .301
Відокремлені обставини . . . . . зоб
Відокремлені додатки ....................................... 309
Відокремлені уточнювальні слова . . . 310
Розділові знаки при вставних і вставлених
конструкціях ................................................................ 313
Розділові знаки при звертанні . 320
Розділові знаки при вигуках, стверджувальних,
заперечних та питальних словах . . 3 2 1
ПУНКТУАЦІЯ В СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ 325
Розділові знаки в складносурядних реченнях .............
325
Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
.................. ... . 3 3 1
Пунктуація в порівняльних конструкціях 334
Розділові знаки в складних безсполучникових
реченнях .................. .339
Пунктуація в складних синтаксичних конструкціях
... 346
Пунктуаційно-орфографічний комплекс у контексті
з прямою мовою та цитатами 352
Завдання на повторення . . 359
Список умовних скорочень 374
Список рекомендованої літератури . . . . . . . 3 7 7
Навчальне видання
Пазяк Ольга Михайлівна Сербенська Олександра Антонівна

Фурдуй Марія Іванівна Шевченко Людмила Юріївна
УКРАЇНСЬКА МОВА
Практикум
Художнє оформлення та редагування О. 1\ Григора Технічний

редактор Л. І. Швець Коректори А. В. Дрожжина, Л. Ф. Іванова,
А. І. Бараз, А. В. Бородавко Оператор II. В. Громова
Підп. до друку 29.02.2000. Формат 84 х 108/32. Іїапір офсет, № 1.

Гарн. Тип Гаймс. Друк офсетний. Ум друк, арк. 20,16. Ум. фарбовідб. 20,58. Обл.-вид.
арк. 21,3. Вид. № 3978. Зам. № 0-33
Видавництво «Либідь» при Київському університеті 01001 Київ, вул. Хрещатик, 10
Свідоцтво про державну реєстрацію № 05591690 від 23.04.94
ВАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” 0 9 1 1 7 м. Біла

Церква вул. Л.Курбаса, 4

Українська мова (практикум) Пазяк О.М

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Українська мова (практикум) Пазяк О.М

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Допущено Міністерством освіти і науки України

Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу вилавнинтиа

Р е ц с н з е и т и: д-р філол наук Н. 1. Тоцька,

Головна редакція літератури з гуманітарних наук Головний редактор С. В.

У45 Українська мова: Практикум: Навч. посібник/ Пазяк О. М.,

І8І^ 966-06-0144-1 © О. М. Пазяк,

Здобуваючи вишу освіту, не кожен студент усвідомлює, що з

Другий бік фахової комунікації — писемне мовлення. Оскільки

що в слові співіснують з о в н і ш н є (звуковий склад) і

Під час вивчення с п е ц і а л ь н о ї л е к с и к и

Село сувоєм сну сповите, Садок сумирно спочиває, спокою

виду змагань. Клавдій через герольдів сповістив, що під час ігор

місця для сентиментальних почуттів і прагнень. 3. А між тим

В океані рідного народу

Сонячне проміння врізується в прогалини незвичайно ясними,

Фронтовий — фронтальний — фронтонний; функціональний

роїу (Неміч). 16. З села до міста хтіли прокладати міст, І вийшли з

у лаіпух своє добро, замикає сторожку, руїнницю в руки і гайда. 7.

кінчає і кінчаючи починає. 2. Брехливий, але й правдивий.

Із газет випишіть десять—п’ятнадцять слів (у словосполученнях)

Які діалектні назви на позначення продуктів харчування вживають у

1. Ти узорами узорсь, до глибші переирозорсь. 2. Радійте, гори,

зміцнює національну державу; шовініст зацікавлений у

тував, радіючи, що один з усіх смертних зумів вернутись з

Брехні остерігайтесь, і пияцтва, і облуди, від того душа гине і

мілий, майже містичний жах і жартома пояснював свій стан: а чи

Таємниця украденого імені

сов, проживающих на территории России, то через очень

землю. Бо як є Велика Британія, то є й Мала —Бретань на півночі

вживання слова «жид»: не роби комусь того, чого не хочеш, аби

видцем і учасником подій, про які він оповідає в своєму літописі,

гують у них тисячі людей. Слова активного осуду йдуть на адресу

Не зраджу тебе , Україно!

Агатангел Кримський з дитячих років вільно володів

Свої останні дні Агатангел Кримський доживав у тамтешній

Засоби масової інформації і культура

мачила Ганна Арендт у своїй «Кризі культури». Розвиток техніки

друге. Мовлення майже цілком нехтується в структуралістській

ного й фундаментального інтересу до діяльності соціологів, то

Урядові обмеження безпосередньо стосувалися до української

Фразеологічні одиниці входять у синонімічні відношення між

Джерелом утворення фразеологізмів є:

думали про розірвання кайданів, були, як люди, що б’ються

працівників машинного доїння. Кожного місяця з воріт виходить

народним афористичним словом, яке робигь наше мовлення

Правильним слід визнати усне або писемне мовлення, що

Невербальне інформування. Процес спілкування не

Мова — універсальна, але користування нею вкрай

i Багмут Андрій. Словник синонімів української І

Дорошенко М., Стапіславський А/., Страшкевич В.І;

Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. К., ?

часна українська мова: Довідник. ІС, 1993. |

Для правильного засвоєння фонетики,

■ Звуки, які під час вимовляння набувають виліпку

Звуки, які є виявом голосних фонем, вимовляються чітко

звук [а]: | олеин'\, {солома]. Між м’якими приголосними та

Вимести, тортури, застелити, доручення, отрута, за-

Прийшла зима. Випав перший сніг, наступили морози, і

Приголосних звуків у мовленні дуже багато. Відомо

1 Див : Сучасна українська мова / За ред. О. Д Пономарева. С. 20—21.

У творенні губних приголосних активну участь беруть

словах і перед [а], [у] приголосний [в] напівпом’якшений:

Язикові приголосні поділяються на п е р е д н ь о -