Семінар 2

студентки групи 31-ап

Лучишин Анни

Складовими системами навчання ІМіК є: Характер соціального замовлення на сучасному етапі

розвитку суспільства, цілі навчання й виховання, принципи і зміст навчання ІМіК.
У структурі с-ми навчання ІМіК у середніх навчальних закладах виділяють 3 рівні.
На першому рівні система навчання розглядається із загальних позицій як система, що створює
взаємодію методики як науки та всієї об’єктно'предметної галузі. На цьому рівні у процесі взаємодії
двох під'систем методики як науки та її об’єктно'предметної галузі відбувається збільшення обсягу
теоретичних знань з методики навчання ІМіК і посилення управління практикою навчання з боку
теорії.
На другому рівні система навчання співвідноситься зі сферою навчання конкретної ІМіК. На цьому
рівні навчання розглядається як складна ієрархіч' на система, що наповнена конкретним змістом,
спрямованим на навчання конкретної ІМіК.
На третьому рівні система навчання ІМіК розглядається як реальний навчально'виховний процес,
головними компонентами/підсистемами якого є учитель, учні і матеріальні засоби навчання.
Отже, система навчання ІМіК — це сукупність основних компонентів нав' чального процесу, які
визначають відбір іншомовного і культурознавчого мате' ріалу для занять, форми його подання,
методи і способи навчання, а також способи його організації. Системне навчання має і свої
особливості: функціо' нальність, складність, відкритість.

2. Основні характеристики комунікативно-діяльнісного підходу:

 Навчання має носити діяльний характер
 Процес навчання передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів
 Основна модель процесу мовленнєвої комунікації
 Оволодіння засобами спілкування, спрямоване на їх застосування у процесі спілкування.
 Учень знаходиться у центрі навчання

Особливості і форми навчання ІМіК

1. За критерієм взаємодії викладача та учня - контактне, дистантне
2. За критерієм способу організації- активне, інформативне
3. За критерієм зв’язку змісту навчання з майбутньою професією- контекстне, позаконтекстне
4. За критерієм реалізації принципу свідомості- інтуїтивне, свідоме
5. За критерієм орієнтованості на учасників навчально-виховного процесу- орієнтоване на
вчителя, орієнтоване на учня
З позицій системного підходу у методиці навчання ІМіК прийнято виділяти такі підсистеми
навчання ІМіК: підходи до навчання, цілі і завдання, зміст, принципи, методи, організаційні
форми і засоби навчання.
 А В С

Елементарний користувач Незалежний користувач Досвідчений користувач

А1 А2 В1 В2 С1 С2

Інтродуктивний Середній Рубіжний Просунутий Автономний Компетентний

або "відкриття" або
"виживання"

Breakthrough Waystage Threshold Vantage Effective Mastery

Рівні володіння ІМ, розроблені Радою Європи

1. У сучасній методиці навчання ІМіК у загальноосвітніх навчальних закладах висуваються

п’ять основних цілей: практичну, виховну, освітню, розвивальну і професійно орієнтовану.
2. Виховна мета реалізується через систему особистого ставлення учня до іноземної мови і нової
культури у процесі оволодіння ними. Згідно цієї мети передбачається виховання в учнів:
культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі; ціннісних орієнтацій,
почуттів та емоцій; позитивного ставлення до ІМ, культури народу, який розмовляє цією
мовою; розуміння важливості оволодіння іншомовною комунікативною компетентністю і
потре' би користування нею як засобом спілкування; таких рис характеру як доброзичливість,
толерантність, колективізм, активність, працьовитість тощо.
3. Освітня мета навчання ІМіК досягається у процесі аналізу текстів, які використовуються на
уроках, бесід з учнями, обговорення актуальних проблем, під час перегляду відеофільмів
тощо. За умов реалізації цієї мети поліпшується практичне володіння не лише ІМ, але й
рідною мовою в результаті зіставлення систем двох мов та існуючих у них засобів вираження
думок
4. В узагальненому вигляді розвивальна мета навчання ІМіК спрямована на вирішення таких
завдань:
 розвиток в учнів мотивації до подальшого оволодіння ІМ і культурою як частиною світової
культури;
 розвиток мовленнєвих і комунікативних здібностей учнів у процесі навчання ІМіК;
 розвиток психічних функцій учнів, пов’язаних з мовленнєвою діяльністю;
 розвиток автономності в оволодінні іншомовною комунікативною компетентністю.
5. Професійно орієнтована мета реалізується переважно у старшій школі. Відбувається
поступовий перехід на оновлений зміст і нову структуру загальної середньої освіти, формується
мережа різнопрофільних класів у старшій школі. Для старшокласників розробляються навчальні
програми з ІМіК для суспільно-гуманітарного, природничо-математичного, технологічного,
художньо-естетичного і спортивного профілів тощо. Особлива увага приділяється створенню
програм з ІМіК для старших класів філологічного профіля.
6. Практичною метою навчання ІМіК визнано формування іншомовної комунікативної
компетентності, тобто — здатність успішно вирішувати завдання взаєморозуміння і взаємодії з
носіями мови, яка вивчається, у відповідності до норм і культурних традицій в умовах прямого й
опосередкованого спілкування.

Основні складові іншомовної комунікативної компетентності (ІКК)

1. Мовленнєві компетентності
2. Лінгвосоціокультурна компетентність
3. Мовні компетентності
4. Навчально*стратегічна компетентність
Іншомовна мовленнєва компетентність (ІМК) — це здатність до реалізації різних видів мовленнєвої
діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма та перекладу/медіації) в життєво важливих для
певного віку сферах і ситуаціях спілкування.

Види мовленнєвих компетентностей (ІМК)

 Іншомовна компетентність в аудіюванні
 Іншомовна компетентність в говорінні
 Іншомовна компетентність у читанні
 Іншомовна компетентність у письмі
 Іншомовна компетентність у перекладі / медіації

В узагальненому вигляді мовленнєві компетентності зумовлюють здатність учня:

 розуміти зі слуху автентичні тексти різних жанрів і видів;
 реалізувати усномовленнєву комунікацію (у монологічній і діалогічній формах) в життєво
важливих для певного віку сферах і ситуаціях спілкування;
 читати автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту в умовах
опосередкованого спілкування;
 реалізувати комунікацію у письмовій формі в життєво важливих для певного віку сферах і
ситуаціях спілкування;
 реалізувати функції медіатора (посередника) культур у процесі міжкультурної комунікації;
 використовувати досвід, набутий у процесі оволодіння рідною мовою і культурою,
розглядаючи його як засіб усвідомленого опанування іноземною мовою і культурою.
Мовна (лінгвістична) компетентність — здатність учня практично користуватися мовною
системою (фонетичною, лексичною, граматичною, техніки читання і письма) відповідно до норм
конкретної мови і культури на основі набутих знань про рівневу структуру цієї системи та
усвідомлення особливостей мовних явищ. Передбачається оволодіння учнем певною сумою мовних
знань і відповідних їм мовленнєвих навичок, пов’язаних з різними аспектами мови — лексичним,
фонетичним, граматичним тощо, а також мовною усвідомленістю.
Отже, Іншомовна лінгвістична компетентність охоплює низку компетентностей, основними з яких є
фонетична, лексична, граматична, у техніці читання і письма.

В узагальненому вигляді мовна компетентність зумовлює здатність учня:

 до коректного артикуляційного та інтонаційного оформлення своїх висловлювань і розуміння
мовлення інших;
 до коректного лексичного оформлення своїх висловлювань і розуміння мовлення інших; до
коректного граматичного оформлення своїх висловлювань і розуміння мовлення інших;
 до сприймання і коректного артикуляційного й інтонаційного декодування графічних знаків
та письмових повідомлень;
 до коректного каліграфічного та орфографічного оформлення писемного висловлювання.
Навчальностратегічна компетентність — це здатність і готовність особистості користуватися
різними навчальними і комунікативними стратегіями у процесі оволодіння ІКК і в ситуаціях
реального міжкультурного спілкування. Ця компетентність складається із двох компетентностей:
навчальної і стратегічної.
Комунікативна стратегія — це усвідомлена лінія комунікативної поведінки учня у конкретній
ситуації спілкування.

В узагальненому вигляді навчальностратегічна компетентність зумовлює здатність

учня:
 користуватися раціональними прийомами розумової праці;
 реалізувати стратегії оволодіння мовленнєвими, лінгвосоціокультурною і мовними
компетентностями;
  удосконалюватися в міжкультурному спілкуванні;
 співпрацювати з іншими учнями і вчителями;
 виконувати навчальні завдання різних типів тощо;
 компенсувати у процесі спілкування недостатній рівень володіння ІМіК;
 компенсувати у процесі спілкування недостатній рівень володіння мовленнєвим і соціальним
досвідом спілкування іноземною мовою;
 користуватися стратегіями міжкультурного спілкування тощо.
4.1 Зміст навчання — базисна категорія методики навчання ІМіК, сукупність того, що учень
повинен засвоїти у процесі навчання, відповідає на запитання “Чого навчати?”
1. Перший компонент предметного аспекту змісту навчання ІМіК, як зазначалося вище,
включає сфери і види спілкування, функції, психологічні і мовленнєві ситуації та ролі,
невербальні (немовленнєві) засоби комунікації; комунікативні цілі і наміри; теми, проблеми і
тексти, необхідні для формування мовленнєвих компетенцій.
2. Другий компонент предметного змісту навчання пов’язаний з необхідністю формування в
учнів лінгвосоціокультурної компетентності і включає, як зазначалося у попередньому
розділі, лінгвосоціокультурний матеріал (країнознавчий і лінгвокраїнознавчий) та соціальні
ситуації.
3. До третього компонента змісту навчання включають мовний матеріал (фонетичний,
лексичний, граматичний тощо), для формування мовленнєвої і лінгвосоціокультурної
компетентностей.
4. Четвертим компонентом змісту навчання є навчальні і комунікативні стратегії. До перших
відносять передусім прямі (оволодіння мовними і мовленнєвими компетентностями) і непрямі
стратегії (соціальні, афективні, метакогнітивні тощо), компенсаторні.

4.2 Комунікативно-мовленнєва ситуація - це динамічна система взаємодіючих конкретних

факторів об’єктивного і суб’єктивного планів, які залучають людину до мовленнєвого спілкування і
визначають її поведінку в межах одного акту спілкування.

Комунікативна ситуація вимагає 4 чинники:

1. Обставини дійсності, в яких відбувається комунікація
2. Мовленнєві наміри
3. Стосунки між комунікантами
4. Реалізацію самого спілкування, яий створює нові стимули до мовлєння.
Під темою розуміють відрізок дійсності, яка відбивається у нашій свідомості. В методичному аспекті
тема визначається як імовірний згорнутий текст, поданий у вигляді короткої тези і який підлягає
розгортанню у процесі говоріння та вилученню інформації і згортанню при читанні та аудіюванні.
Автентичний текст — усний або письмовий текст, який є реальним продуктом мовленнєвої
діяльності носія мови і не адаптований до потреб учнів з урахуванням їхнього рівня володіння
мовою.
Адаптація тексту — це спрощення, пристосування, полегшення або ускладнення тексту щодо рівня
володіння учнями мовними компетентностями.
Мовленнєві знання — це в основному знання про ключові елементи культури мовлення іноземною
мовою; загальне й особливе у мовленнєвих стратегіях тих, хто говорить/пише іноземною і рідною
мовами, що слід враховувати у спілкуванні у кожній із мовленнєвих спільнот; якості мовлення,
позитивні і негативні мовленнєві традиції, які слід враховувати у процесі міжкультурного
спілкування; культури іншомовних вкраплень у рідну мову тощо.
Мовленнєві вміння- вміння виокремлювати ІМ як засіб спілкування у різних сферах і ситуаціях, що
носять творчий характер; вони являють собою результат оволодіння мовою на конкретному відрізку і
ступені навчання.
5. Принципи навчання ІМіК
Дидактичні принципи:
Принцип наочності- забезпечується у навчальному процесі з ІМіК створенням відповідних умов для
чуттєвого сприймання іншомовного оточення.
Принцип міцності- набуває особливого значення у навчанні ІМіК, оскільки опанування мови
пов’язане з накопиченням засвоєного мовного, мовленнєвого і лінгвосоціокультурного матеріалу.
Для здійснення іншомовної мовленнєвої комунікації в пам’яті учня повинна утримуватись певна
кількість лексичних одиниць, мовленнєвих зразків, словосполучень, розмовних кліше тощо.
Принцип свідомості- у навчанні ІМіК вважається одним із головних принципів методики. Цей
принцип передбачає цілеспрямований відбір навчального мовного, мовленнєвого і
лінгвосоціокультурного матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів. Принцип
свідомості реалізується також усією організацією навчання, протягом якої відбувається навчання від
усвідомлення правил виконання дії до її автоматизованого виконання, від формування окремих
елементів діяльності до їх об’єднання.
Принцип науковості навчання означає, що учням пропонуються для засвоєння надійно
обґрунтовані в сучасній науці положення і при цьому застосовуються методи навчання, які за своїм
характером наближаються до методів науки, основи якої вивчаються.
Принцип активності у навчанні ІМіК передбачає мовленнєворозумову активність учнів в
оволодінні іншомовною комунікативною компетентністю.
Принцип виховного навчання ІМіК реалізується в такій організації навчального процесу, який
забезпечує учням можливість проявити себе як особистість, отримати гармонійний і всебічний
розвиток свого соціального статусу, удосконалити свої здібності, сформувати пізнавальні мотиви як
домінуючі у навчальній діяльності. Особлива увага повинна бути спрямована на надання учням
можливості здійснювати самостійну діяльність і самоорганізовуватись.
Принцип систематичності і послідовності - реалізується у виборі тематики, повідомленні знань,
послідовності введення мовного, мов' леннєвого і лінгвосоціокультурного матеріалу та розвитку
навичок і вмінь. Згідно цього принципу у навчанні ІМіК необхідно йти від простого до складного, від
легкого до важкого, від відомого до невідомого.

Принцип врахування індивідуальних особливостей учнів- реалізується у навчальному процесі з ІМіК

шляхом урахування тих індивідуально-психологічних особливостей учня, які значно впливають на
успішність оволодіння іншомовною комунікативною компетентністю.
Принцип доступності і посильності передбачає, що з перших уроків навчальний матеріал подається
відповідно до вікових та інтелектуальних можливостей учнів, а його засвоєння не викликає у них
непереборних труднощів.
Принцип міжпредметної координації передбачає узгодження тем різних дисциплін з метою
виключення їх дублювання і формування у свідомості учня цілісного сприйняття предметів і явищ
навколишнього світу.
Принцип міжкультурної взаємодії передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, при
якій учитель враховує національно культурні особливості учнів в умовах міжкультурної взаємодії з
носіями мови.
Методичні принципи:
Принцип комунікативності є провідним методичним принципом, який сприяє успішному
досягненню головної мети навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах — навчити учнів
здійснювати іншомовне міжкультурне спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу.
Принцип комунікативності передбачає побудову процесу навчання іноземної мови як моделі процесу
реальної комунікації.
Принцип комунікативно спрямованого формування мовленнєвих навичок тісно пов’язаний з
попереднім принципом. Згідно цього принципу оволодіння окремими підсистемами мови (лексикою,
граматикою, фонетикою) і, відповідно, формування мовленнєвих навичок (лексичних, граматичних,
фонетичних тощо) має підпорядковану роль, але повинно органічно вписуватися у процес
формування в учня здатності використовувати ІМ як засіб міжкультурного спілкування.
Принцип інтегрованого навчання видів мовленнєвої діяльності та аспектів мови передбачає у
процесі навчання ІМіК одночасний розвиток мовленнєвих умінь (в аудіюванні, в говорінні, у читанні,
у письмі, в перекладі) в рамках визначеного навчальною програмою їх послідовно-часового
співвідношення на основі загального мовного матеріалу і за допомогою спеціальних вправ.
Принцип взаємопов’язаного навчання мови і культури передбачає реалізацію двох підходів.
Перший полягає в поясненні і демонстрації нерозривного зв’язку кожної конкретної мови і
відповідної культури, в розумінні природи мови як носія культури. Згідно другого підходу
передбачається проведення аналогічної роботи і з одиницями рідної мови. Відповідно, співвивчення
мови і культури рекомендується починати з іноземної мови, простежуючи в ній відображення
культурних цінностей і признаючи їх право на існування.
Принцип урахування рідної мови і культури передбачає проведення попереднього порівняльного
аналізу мовних і культурологічних явищ у рідній та іноземній мовах. Такий аналіз здійснюється з
метою прогнозування труднощів, з якими можуть зіткнутися учні при оволодінні нерідною для них
мовою, і побудови методики навчання, покликаної допомогти і вчителеві і учням подолати ці
труднощі.
Принцип домінуючої ролі вправ передбачає таку організацію навчальної діяльності учнів, при якій
можуть бути успішно сформовані навички і розвинені вміння іншомовного спілкування. Цей
принцип реалізується у навчальному процесі шляхом виконання учнями різноманітних вправ, що
спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові
операції.
Принцип автентичності навчальних матеріалів передбачає відбір і використання у навчальному
процесі автентичних навчальних матеріалів.
Принцип професійної спрямованості іншомовного навчального спілкування передбачає
врахування майбутньої спеціальності і професійних інтересів учнів на заняттях з ІМіК та інших
предметів навчального плану.

Завдання для самостійної роботи №1

Цілі навчання Зміст навчання Метод навчання
 1. виховання в учнів культури
спілкування.
5. мовленнєва компетентність
6. мовна компетентність
17. лінгвосоціокультурна
компетентність
3. залучення учнів до діалогу
культур
18. сфера спілкування 13. принцип активності
4. комунікативно-мовленнєва 14. принцип комунікативності
ситуація 15. принцип урахування
7. навчальний матеріал рідної мови
2. демонстрація
8. ознайомлення
9. організація вправляння
11. показ
12. пояснення

1. Обгрунтуйте необхідність використання комунікативного методу в

навчанні ІМіК
Розвиток комунікативних здібностей людини, який покладено в основу комунікативниго методу,
призводить до формування комунікативної культури. В свою чергу, комунікативна культура включає
в себе наступні компоненти- психологічні особливості людини, особливості міркування та соціальні
установки (зацікавленість процесом, спілкування, мотивація). Є. І. Пасов у своїй роботі
‘’Комунікативний метод навчання іншомовному говорінню’’ зазначає, що навчати говорінню,
прицьому не навчати спілкуванню та не створюючи на уроках умов мовленнєвого спілкування.
В процесі оволодіння іноземною мовою студенти засвоюють матеріал, який показує функціонування
мови в її рідному середовищі, мовну поведінку носіїв мови в різних ситуаціях спілкування та
розкриває особливості поведінки, пов’язані з народними традиціями, соціальною структурою
суспільства, етнічною належністю. Це здійснюється за допомогою автентичних матеріалів
(оригінальних текстів, аудіозаписів, відеофільмів), які є нормативними з точки зору мовного
оформлення містять лінгвокраїнознавчу інформацію. Цінність комунікативного підходу полягає у
можливості індивідуалізувати цілі та зміст навчання, його методи та засоби.
Комунікативний метод, що грунтується на комунікативному підході до вивчення мов, увібравги все
позитивне, що було в традиційних методах, розвивається з урахуванням сучасних вимог. В ньому
поєднуються6 використання рідної мови студентів для розкриття значення навчального матеріалу,
сприйняття мови в процесі навчання, як засобу спілкування, розвиток усного мовлення при вивченні
іноземної мови, вивчення граматики в мовних моделях, що сприяють кращому засвоєнню мови.
Використання саме цього методу напряму впливає та формування іншомовної комунікативної
компетентності, яка є однією з найважливіших у вивченні мови.
Основними перевагами комунікативного методу навчання є органічне поєднання свідомих і
несвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови, тобто засвоєння правил іншомовних
моделей відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією.
Таким чином, значна перевага комунікативного методу в тому, що процес навчання іноземних мов
будується на адекватно реальному процесі мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є
моделлю процесу мовленнєвої комунікації.