МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ
Навчально-науковий інститут іноземних мов
Кафедра російської мови, зарубіжної літератури
та методики навчання

Спеціальність 014 Середня освіта

ОП Мова і література (англійська, німецька)

До захисту допускаю:
завідувач кафедри
доцент
_____________________

КУРСОВА РОБОТА
освітнього ступеня «бакалавр»

ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ НА УРОКАХ

ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Студентка _________________________

Науковий керівник викладач. ________________________

– 2021
 ПЛАН

ВСТУП

1. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ

МІЖПРЕДМЕТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Визначення поняття «освітні компетентності»
1.2. Потенціал міжпредметних зв’язків на уроках зарубіжної літератури
2. РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МІЖПРЕДМЕТИХ ЗВ’ЯЗКІВ НА
УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
2.1. Методика формування міжпредметної компетентності на уроках
зарубіжної літератури
2.2.Методичні рекомендації щодо формування міжпредметних зв’язків на
уроках зарубіжної літератури.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 ВСТУП
Переді мною, як перед майбутнім педагогом, завдання полягає в наданні
літературної освіти вихованцям задля подальшого її використання в формуванні
особистості. Виховати в школярах можливості для формування моральних та
естетичних якостей, загальну культуру та розвити творче і художнє мислення, є
дуже важливими завданнями для високо-кваліфікованих викладачів. Задля
досягнення цієї мети, використовуються методичні технології, які приводять
механізми самоорганізації, самовдосконалення та саморозвитку учнів в дію.

Традиційна система навчання не враховує сучасних тенденцій та методик

до проблемної організації науки, тому складні проблеми не можуть бути
розв’язаними в рамках сьогоднішніх реалій. Щоб збільшити ефективність
викладання курсу зарубіжної літератури, потрібно систематизувати найбільш
творчі методи освоєння знань та розкрити можливості кожного з цих методів.
Тому, у шкільній практиці вже ведуться пошуки зв’язків гуманітарних,
природничих та точних дисциплін. Викладання зарубіжної літератури вбачає в
собі не лише знання літературних творів, а й інших видів мистецтва, історії,
психології та географії.

«Зарубіжна література» - один з найбільш цікавих гуманітарних предметів

для школярів, бо її зміст логічно пов’язаний з матеріалами інших уроків, вона
культурно збагачує художніми цінностями і розширює межі засвоєння духовних
зв’язків. Разом із вихованцями, вчителі-словесники переживають прочитане,
прослідковують як людство рухається вперед – через безліч помилок та невдач,
безліч злетів і падінь, безліч геніальних досягнень людських думок.

Саме від вчителя залежить, наскільки цікавий і безмежний всесвіт

людських надбань відкриється дітям. Чи збагатяться вони морально і естетично?
Чи стане книжка, будь то казка, фантастика, роман чи детектив важливою
потребою для школярів? «Вміє вчити той, хто вчить цікаво, хто викладає свій
предмет… так, щоб у душі учня зазвучали струни у відповідь і ні на хвилину не
засинала його допитливість». Цей вислів Ейнштейна має повністю відповідати
сучасним педагогічним поглядам.

Досліджувана тема курсової роботи є актуальною тому що, міжпредметні

зв’язки допомагають дітям творчо і цілісно сприймати світ, пізнавати і
надихатись красою навколишньої природи, та сприяють набуттю нових навичок
та уявлень. Метою вивчення гуманітарних дисциплін є не лише передача
інформації, а й глибоке занурення учнів в інші учбові аспекти, такі як історичний
контекст. Психологічні аспекти формування емоційної культури учнів під час
використання засобів мистецтва досліджували Л.Виготський, О.Леонтьєв,
Б.Ананьєв, П.Якобсон, Н.Миропольська.

Ця важлива проблема знайшла відображення у доробку відомих

вітчизняних методистів: Т.Ладиженської, В.Гречинської, П.Стельмаховича,
К.Бабенко та інших. В їхніх методичних працях наголошується на необхідності
використання творів мистецтва на уроках літератури з метою формування
естетичного смаку учнів, посилення інтересу до вивчення предмета, збагачення
духовного світу кожної особистості.

Об’єктом дослідження є освітній процес. Предмет дослідження –

міжпредметні зв’язки на уроках зарубіжної літератури та їх особливості.

Метою дослідження є вивчення та систематизація теоретичних питань з

проблеми формування міжпредметної компетентності на уроках зарубіжної
літератури та обґрунтування методики з формування міжпредметної
компетентності на уроках зарубіжної літератури. У відповідності з метою
дослідження, ставляться такі завдання:

 визначення поняття «освітні компетентності».

 описання потенціалу міжпредметних зв’язків на уроках зарубіжної
літератури.
 розроблення методики з формування міжпредметної
компетентності на уроках англійської мови.
  надання методичних рекомендацій щодо формування
міжпредметних зв’язків на уроках зарубіжної літератури.

Результати досліджень можуть бути використані вчителями-словесниками

також здобувачами вищої освіти у період педагогічної практики при підготовці до
занять зарубіжної літератури.

В роботі використовуються такі методи дослідження: теоретичний аналіз

наукової літератури з теми дослідження з метою відбору й осмислення
фактичного матеріалу; вивчення педагогічного досвіду; структурний;
монографічний та соціологічний.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку

використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає …. сторінок друкованого
тексту.
 РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ

МІЖПРЕДМЕТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Визначення поняття «освітні компетентності»

Компетентність – сукупність досвіду, вмінь та знань, що визначає успішну

професійну та навчальну діяльність. Під поняттям «освітньої компетентності»
маємо на увазі можливість спрямувати навчальний процес на розвинення
фундаментальних якостей особистості. В результаті, формується
загальнолюдська компетентність, яка являє собою сукупність базових
компетентностей та є складною об’єднаною цілою характеристикою особистості.
Саме ця характеристика повинна формуватися в навчальному процесі та
насичувати його досвідом, навичками і знаннями.

«Компетентнісний підхід» в науковому процесі тісно корельований з

особистістю учнів, тому може бути втіленим в життя тільки в процесі
орієнтованого і діяльнісного підходу до освіти. Набуття школярами розумінь і
досвіду спрямовується на подальше вдосконалення їхньої компетенції, тобто
розвитку здатності ефективно виявляти ставлення до вимог часу. Для нашої
країни, як країни з перехідною економікою, це твердження є дуже актуальним, бо
в реаліях сьогодення конче потрібно мати висококваліфікованих та професійно-
компетентих особистостей для всіх груп населення.

Система компетентностей в навчальному процесі являє собою ієрархічну

структуру, рівнями якої є:

 фундаментальні компетентності – можливість учнів виконувати

складні, поліпредметні види діяльностей та результативно
 розв’язувати насущні індивідуальні та соціальні проблеми,
взаємодіяти з соціумом.
 загальноцілинні компетентності – компетентності, які є сформовані
школярами протягом інтегрування смислів тих чи інших освітніх
полів, у всіх класах середньої школи.
 предметні компетентності – складова загальноціллинних
компетентностей, які мають відношення до певних визначених
предметів.

Для того щоб стати компетентним фахівцем варто звернути увагу на

готову формулу компетентності, на сьогоднішній день основними складовими
якої є:

 досвід/знання, проте не просто існуюча інформація, а та, що може

швидко змінюватися. Тобто, така інформація, яку потрібно
відсіювати від непотрібної та переводити у власний досвід.
 вміння використовувати цю відсіяну інформацію для конкретних
ситуацій.
 достеменна оцінка своїх знань, себе, навколишнього світу.

Таким чином, отримуємо таку формулу: компетентність = мобільність

досвіду + гнучкість знань + критичність мислення. Безсумнівно, людина, що
володіє таким набором якостей, стане надзвичайно перспективним і
компетентним фахівцем.

Однак механізм досягнення цьогоо результату досі нерозроблений і,

здається, досить складний. Як вибір, надається модель психолого-педагогічного
супроводу розвитку молоді, спрямована на виховання їх здібностей. У системі
методів навчання, орієнтованих на здібності, модель психологічної та
педагогічної підтримки школярів базується на такому уявленні здібностей:
здатність – це загальна компетентність особистості, позакласна освіта - всебічний
результат навчання, пов'язаний із здатність використовувати знання та особистий
досвід у конкретних життєвих ситуаціях.

Існує багато способів визначити структуру здібностей особистості.

Зверніть увагу, що здібності - це складна освіта, всебічний результат навчання, і
розрізняйте типи чи сфери здібностей. Їх можна розділити на три групи.

1. Соціальна компетентність пов’язана з навколишнім середовищем,

суспільством та особистою соціальною діяльністю (здатність до співпраці,
здатність вирішувати проблеми в різних життєвих ситуаціях, здатність розуміти
один одного, соціальні цінності та навички, здатність до спілкування та соціальні
умови з різною рухливістю).

2. Мотиваційна компетентність та внутрішня мотивація, інтерес, вибір

особистої особистості (здатність до навчання, оригінальність, пристосованість та
мобільність, здатність до успіху в житті, особисті інтереси та внутрішня
мотивація, практичні здібності, самостійний вибір).

3. Функціональна компетентність пов’язана зі здатністю оперувати

фактами, використовуючи наукові знання та фактичні матеріали.

Відповідно до плану впровадження компетентнісно-орієнтованого підходу

в навчальний процес, призначаються такі ключові компетенції:

1. Пізнавальна здатність:

 навчальні досягнення;
 інтелектуальні завдання;
 здатність вчитися та застосовувати знання.

2. Особисті здібності:

 розвиток особистих здібностей і талантів;

 зрозуміти їх сильні та слабкі сторони;
 відбивна здатність;
 динамічні знання.
 3. Здатність до самоосвіти:

 вміння самовиховуватися, організовувати власні методи самоосвіти;

 відповідальність за рівень особистої самоосвітньої діяльності;
 використовувати знання, вміння та навички в умовах, що швидко
змінюються;
 постійний самоаналіз, контрольна діяльність.

4. Соціальні здібності:

 співпраця, робота в команді, навички спілкування;

 здатність приймати власні рішення та прагнути зрозуміти свої
потреби та цілі;
 розвиток особистісних якостей, саморегуляція.

1.2 Потенціал міжпредметних зв’язків на уроках зарубіжної літератури

Через наукову систему та цілі викладання, міждисциплінарні зв’язки є

незмінними в навчальній програмі. Принципи викладання наукових та
систематичних знань вимагають позиціонування окремих предметів у навчальній
програмі таким чином, щоб вивчення одного предмета могло базуватися на знанні
інших предметів. Міжпредметний зв’язок є важливим інструментом
комплексного підходу до навчання студентів. Наявність міждисциплінарних
зв’язків у навчальній програмі дозволяє учням середніх шкіл створювати
концептуальні системи та загальнолюдські закони мислення, а старшокласникам -
загальні теорії та складні питання.

Використання міждисциплінарних зв’язків у процесі навчання цінується

науковцями, викладачами та вчителями-практиками. Вони погодились, що
міждисциплінарний зв’язок у навчальній програмі сприяє глибині та
інтенсивності знань, гнучкості застосування та допомагає розвивати учнів зі
стабільними пізнавальними інтересами.
 На практиці реалізація міждисциплінарних зв’язків у шкільній освіті є
конкретним проявом сучасного процесу інтеграції науки та суспільства. Ці
зв’язки відіграють важливу роль у вдосконаленні практики студентів та
підготовці наукової теорії, а їх основною особливістю є засвоєння студентами
універсального характеру пізнавальної діяльності. Розглядаючи приватні
проблеми в освіті та позакласній роботі, узагальнення дає змогу застосовувати
знання та вміння у конкретних ситуаціях, а отже, у майбутньому виробничому,
науковому та соціальному житті випускників середніх шкіл.

У цьому процесі ролі викладачів та школярів різняться. Вчитель показав

можливість інтеграції, учні здобули знання, набули досвіду та навчились
застосовувати ці знання самостійно. На проміжному та поглибленому етапах
інтегровані елементи можуть бути перенесені на передачу знань між
дисциплінами, тобто від дублювання знань із суміжних дисциплін до
самостійного застосування знань.

Міжпредметний зв’язок є найважливішим фактором для оптимізації

навчального процесу, підвищення ефективності навчання та усунення
навантаження на вчителів та школярів.

Особливе значення має ефективне використання організаційних форм

навчання та цілеспрямована реорганізація міждисциплінарних зв’язків усіх
основних компонентів навчального процесу:

 складна постановка завдань навчальної програми в поєднанні із

завданнями з освіти, розвитку та навчання суміжних дисциплін;
 загальний розвиток змісту курсу, включаючи дослідження загально-
пов'язаних концепцій, провідних ідей у суміжних дисциплінах,
світоглядні проблеми, наукові ідеї та освіта; організація пізнавальної
діяльності учнів, включаючи вивчення складних загальних навичок
та прийомів навчальної роботи, що все є загальне для багатьох
дисциплін;
  комплексне використання засобів для посилення навчальної
діяльності учнів, методів і форм навчальної роботи та наочних
посібників для встановлення зв’язків між ними;

Вибір міждисциплінарного змісту дозволяє вчителям обирати

організаційну форму навчального процесу, що допомагає узагальнити та
інтегрувати знання, розкрити навчальні проблеми. Зазвичай це складні форми
навчання (семінари, екскурсії, зустрічі, домашні завдання, узагальнюючі уроки).
Одночасно посилюються методи та прийоми навчання для забезпечення передачі
знань та умінь учнів. Вчителі також використовують спеціальні засоби навчання
для організації навчальної та пізнавальної діяльності учнів та встановлення
міждисциплінарних зв’язків. Ця перебудова навчального процесу під впливом
цілеспрямованих міждисциплінарних зв’язків впливає на його ефективність:
знання систематизуються, навички стають узагальненими та всеохоплюючими,
що підвищує пізнавальний інтерес учнів до світогляду та формується
ефективніше. З їхніми переконаннями, досягається всебічний розвиток
особистості.

Тому міждисциплінарний зв’язок реорганізовується в систематичному та

цілеспрямованому здійсненні, тим самим реорганізуючи весь процес навчання як
сучасний принцип навчання. Міжпредметний зв’язок створює конфлікт між
наявним засвоюванням учнями інформації у дисциплінарній системі викладання,
тобто між індивідуальним засвоєнням дисциплін та їх інтеграцією, потребами
всебічного застосування в трудовій практиці та життям людини.

Комплексне застосування знань з різних дисциплін - закон сучасного

виробництва, який вирішує складні технологічні та технічні проблеми. Здатність
всебічно застосовувати знання, інтегрувати знання та передавати ідеї та методи
від однієї науки до іншої є основою для інноваційних підходів до науки, техніки
та мистецької діяльності людини в сучасних умовах науково-технічного прогресу.
Без міждисциплінарних зв’язків неможливо вирішити проблеми сучасних
шкільних реформ, а сучасні реформи вимагають поєднання загальної та
професійної освіти для посилення зв’язку між навчанням та виробничою
роботою.

Міждисциплінарні зв'язки, як і будь-який інший принцип навчання, є

універсальними і можуть бути реалізовані в кожному предметі. Сучасні плани
значною мірою відображають системний підхід до вивчення об’єктів, процесів та
явищ природи, суспільства та виробництва, реалізованих у науці. Однак, існуючі
дисциплінарні принципи розподілу знань не дозволяють повноцінно
впроваджувати систематичні методи навчання, без порушення або розмивання
меж існуючих дисциплін. Важливішим є принцип міждисциплінарного зв’язку,
який може повністю розкрити багатогранний характер сучасних освітніх знань та
складних проблем.

При реалізації міждисциплінарного зв’язку психологічний механізм

пізнавальної діяльності учнів включається в інформаційну інтеграцію в процесі
початкового синтезу «емоцій», що має регулятивне та мотиваційне значення при
формуванні програми дій. Особисті спогади та минулий досвід зберігають усі
мотивації, ситуації та стимулюючі подразники, що мали місце раніше.

Сучасне шкільне навчання - це загальний навчальний процес із загальною

структурою та функцією, який може відображати взаємодію між викладанням та
навчанням. Функція навчання - це якісна характеристика навчального процесу,
яка виражає його мету та ефективність у формуванні особистості учнів.

Тому міждисциплінарні зв’язки можуть допомогти реалізувати всі функції

навчання: освіту, розвиток та виховання. Ці функції взаємопов’язані та
доповнюють одне одного.
 РОЗДІЛ 2.
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ МІЖПРЕДМЕТИХ ЗВ’ЯЗКІВ НА
УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2.1 Методика формування міжпредметної компетентності на уроках

зарубіжної літератури

Використання міждисциплінарних зв’язків є одним із найскладніших

методичних завдань для вчителів зарубіжної літератури. Реалізація
міждисциплінарних зв’язків у практиці викладання зарубіжної літератури
включає співпрацю з викладачами інших предметів, участь у відкритих заняттях,
спільну підготовку уроків.

Вчитель-словесник бере до уваги загальну шкільну програму та розробляє

особистий план впровадження міждисциплінарних зв'язків у вивченні зарубіжної
літератури. Як показує шкільний досвід, широке використання
міждисциплінарних зв'язків ускладнюється різноманітними факторами. Ось деякі
з них:

-Відсутність координації між курсами літератури та іншими шкільними

предметами заважає учням свідомо переносити знання, вміння та навички з інших
предметів з інших предметів на зарубіжну літературу та з літератури на інші
предмети.

-Нестача цікавих пізнавальних матеріалів, повторення фактів та подій, які

школярі часто вже знають, що призводить до зниження інформаційного значення
для читачів.

Питання формування міждисциплінарної компетентності на курсах

зарубіжної літератури є особливо важливим, оскільки для вчителів-словесників
зацікавленість студентів не тільки важлива в результатах їх роботи, а й у самому
процесі досягнення цього результату.

Одним із резервів формування міждисциплінарної компетентності на

уроках літератури може бути раціональне використання міждисциплінарних
зв’язків. Відносини між зарубіжною літературою та іншими предметами
різноманітні та багатофункціональні. Найефективніший спосіб вдосконалення
процесу вивчення зарубіжної літератури за умови використання
міждисциплінарних посилань, може покращити зміст предмету та його
процедурні аспекти. У зв’язку з цим ми можемо розрізнити ці два напрямки при
здійсненні міждисциплінарних зв’язків між літературою та іншими дисциплінами.

Перший напрямок пов’язаний з розширенням плану навчання зарубіжної

літератури, збагаченням його використанням словесної інформації з різних
предметних областей.

Другий напрямок - передбачає вдосконалення загальних навчальних

навичок, що дозволяє підвищити ефективність навчання, а також оновити та
систематизувати знання, набуті на уроках літератури та інших предметів для
учнів, а також їхнє подальше використання на курсах зарубіжної літератури та
інших уроків.

Як правило, ідея інтеграції знань з різних дисциплін найбільш ефективно

реалізується в текстах, що містять факти чи явища, події з історії та української
літератури або ж англійської мови. Традиційно українська література та історія є
найближчими предметами. Ці дві дисципліни самі по собі інтегрують дві галузі
знань універсальності та конкретності-історичності та порушують деякі моральні
та загальнолюдські проблеми, які існували завжди.

На рівні початкової школи, на рівні порівняльно-літературних жанрів,

наголошуємо учням, що письменники, які жили в різні епохи та різних країнах,
досліджували різні історичні явища та мали справу з ними в літературі, надавали
їм літературної обробки. Школярі повинні розуміти, що письменники у всіх
країнах звертали увагу на спільні моральні проблеми: вірність батьківщині, зрада,
кохання, дружба та інші теми.

На поглиблених курсах літературознавство систематизується, і учні стають

більш готовими до глибших і серйозніших культурних порівнянь. Вони вже
знають, які теми притаманні літературі, і як вони поширюються. Вони можуть не
лише зрозуміти закономірності розвитку різних літературних періодів, але й
виокреслити подібності в літературі та узагальнити їх, щоб виявити спільності та
відмінності в національній літературі.

Учні сучасних шкіл повинні приймати та бути готовими прийняти різні

культурні зв’язки та керувати поняттями «духовність» та «культура». Себто
успішність сприйняття зарубіжної літератури, залежить від розуміння своєї
національної культури і літератури.

Застосування крос-арт-комунікації в сучасних школах стало особливо

актуальним. Вирішення цієї проблеми спрямоване на ефективну реалізацію
освітніх цілей курсів зарубіжної літератури. Поєднання літературознавства та
художньо-естетичного циклу дисциплін сприятиме формуванню асоціативних
зв’язків та формуванню на їх основі синтетичних образів, що стимулюватиме
розвиток об’єднання школярів та метафоричного мислення та координуватиме
їхні інтелектуальні процеси і емоційний розвиток.

Живопис завжди користувався популярністю у викладачів-словесників.

Художній живопис допомагає учням наблизитися до розуміння проблем,
зображених у літературних творах, або їх загальних ідей. Щоб зупинити свій
вибір на тому чи іншому полотні використовуємо ідеологію, тематику та сюжетну
близькість літературних та живописних творів як свого орієнтира. Можемо
віддати перевагу сюжетним картинам. На відміну від літератури, живопис лише
розкриває перед глядачами життєве явище чи подію, але за допомогою
різноманітних прийомів, характерних для мистецтва, художник завжди дає
зрозуміти, що відбувалося до сюжету, зображеного на полотні, і що буде далі.
Поєднання зарубіжної літератури та образотворчого мистецтва може забезпечити
достатню художню підготовку вчителів. Вчителі-словесники мають розуміти суть
образотворчого мистецтва, його види та жанри, взяті з основних наочних
посібників з одного боку, а також знання та вміння, які набувають учні на уроках
образотворчого мистецтва – з іншого. Наприклад, вивчаючи твір Сервантеса «Дон
Кіхот», пропонуємо учням ознайомитися з ілюстраціями Хосе Морено Карбонеро.

Як ми всі знаємо, література завжди була джерелом натхнення для

композиторів. Коли музика та літературні тексти зливаються в пісні, романтику
та оперу, формується нова художня єдність. Міжнародний характер музики
дозволяє емоційно передати життя людської душі, відкриваючи нюанси
насиченого емоційного світу в звучанні. Наприклад, вивчаючи у 8 класі трагедію
Шекспіра «Ромео і Джульєтта», співставляємо твір з балетом С. Прокоф’єва
«Ромео і Джульєтта» та музикою увертюри-фантазії  Петра Чайковського. Сергій
Прокоф’єв створив у балеті музичний образ Джульєтти. Пропонуємо учням
прослухати фрагмент із балету «Джульєтта-дівчинка».

Звернення до історичних ресурсів у вивченні світової літератури може

допомогти задовольнити вимоги шкільної програми, виховати в учнів здатність
аналізувати та інтерпретувати тексти, розуміти наміри та стилі автора та бачити,
що кожен твір знаходиться в літературному, культурному та історичному
контексті.

Я вважаю, що історія гуманітарних наук є, мабуть, найбільш актуальною

для літератури: в центрі двох дисциплін - люди та події. Доповнення та
інтерпретація літературних матеріалів історичними фактами може допомогти
вирішити важливі ідеологічні та естетичні проблеми: розвиток взаємозв’язку та
взаємозалежності між явищами, посилення сприйняття нових матеріалів та
поглиблення художнього мислення. Звертаємося до історичних коментарів у
повісті, про епоху, літературний напрям, пояснення імен героїв, словниковий твір,
застосування наочності тощо. Звернення до історичних фактів не лише викликає
зацікавленість учнів, але й допомагає їм без особливих труднощів оволодіти
матеріалами та навичками дослідницької діяльності. Інформація про роботу
суміжних предметів у класі та самостійній роботі вимагає невичерпних знань
викладача, що допомагає уникнути втомливості та сформувати серед учнів
досвідчені навички роботи в різних формах документів.

Я думаю, що активна робота, пов’язана з історією, може не лише

допомогти викладачам та школярам глибше зрозуміти таємниці творів мистецтва,
а й змістовно пов’язати минуле, оцінити сьогодення та звернути увагу на
майбутнє.

2.2 Методичні рекомендації щодо формування міжпредметних зв’язків на

уроках зарубіжної літератури.

Міждисциплінарність - це сучасний принцип навчання, який впливає на

вибір та структуру навчальних матеріалів з багатьох дисциплін, зміцнює систему
знань студентів, активізує методи навчання, зосереджує увагу на використанні
складних форм навчання та забезпечує єдність освіти.

У будь-якому випадку, реалізація міждисциплінарних зв’язків у системі

допомагає вчителям пояснити певні закономірності чи явища, не обмежуючись
одним предметом. Коли школярі звикають до того, що їм доводиться вдаватися до
знань інших наук практично з будь-якого предмету, це починає вважатися
цікавим і звичним. Потім учні самі починають використовувати свої знання для
розв’язання проблем, відповідей на запитання та пояснення явищ. Тому
міждисциплінарний зв’язок є необхідною умовою організації навчального
процесу у цілеспрямованій системі. Вони є комплексний засобом навчання та
зміцнюють єдність виховання. В навчальній діяльності учнів здійснення
міжпредметних зв’язків є навчальною умовою їх активізації, систематизації знань,
самостійного мислення та формування пізнавального інтересу.

Відносини між літературою та іншими предметами різноманітні та

багатофункціональні. Найефективнішим способом вдосконалення
міждисциплінарних зв'язків є те, що вони можуть бути використані для
вдосконалення змісту та процедур теми. У зв’язку з цим існує два напрямки
здійснення міжпредметних зв’язків між зарубіжною літературою та іншими
дисциплінами.

Перший напрямок - збагачення плану тематичного читання за допомогою

цікавої інформації з різних предметних областей, розширюючи тим самим план
тематичного читання зарубіжної літератури.

Другий напрямок, який характеризує процедурні аспекти предмета,

включає вдосконалення загальних навчальних навичок, які посилюють
ефективність вивчення зарубіжної літератури та націлюють учнів на
систематизовану актуалізацію досвіду, отриманого на уроках літератури та інших
предметів, і їх подальше використання в навчанні. Як правило, ідея інтеграції
знань з різних дисциплін найбільш ефективно реалізується в текстах, що містять
факти чи явища, події в історії та національній літературі. Українська література
та історія є предметами, найближчими до зарубіжної літератури. Ці два об’єкти
інтегрують власну універсальність та специфічну історичність у дві галузі знань
та порушують багато моральних та загальнолюдських питань, які завжди
зображалися авторами творів. До цієї групи тем належать музика та живопис, які
вирішують загальні проблеми художніми засобами. Важливо також зазначити, що
існує певна взаємозалежність між міждисциплінарними зв’язками та навичками
спілкування. Міждисциплінарний зв’язок є не лише основою формування
комунікативних навичок, а й результатом комунікативної діяльності.

Їх значення полягає в тому, що вони дають можливість інтегрувати всі

знання, отримані в різних класах, в одну систему та отримувати нові знання за
допомогою цих зв’язків. Школярів слід вчити на курсах зарубіжної літератури,
що вони можуть отримувати та застосовувати інформацію, яку вони здобули під
час вивчення інших предметів. Це має відповідати вимогам вчителів та
психологів, тобто «методична спрямованість учнів на здобуття знань повинна
формуватися в навчальній діяльності, а не лише самі знання».

Що стосується загальних навчальних навичок, пріоритет слід надавати

здатності витягувати інформацію з тексту та характеризувати читання як
інформаційний процес, тобто здатність ділити текст на смислові частини,
виділяти основну інформацію та відрізняти основну інформацію від детальної. Ці
та інші навички є основою для формування специфічних міждисциплінарних
навичок, таких як здатність глибоко розуміти специфічні для зарубіжної
літератури національні культурні концепції; здатність розуміти національні
коментарі; здатність встановлювати причини та наслідки між історичними та
географічними фактами під час читання літературних романів, повістей і т.д., а
також встановлювати зв’язки між літературою та іншими шкільними предметами.

Можна сказати, що ці норми є досить переконливими та доводять

важливість та обов’язковість інших предметів в навчальному процесі курсів
зарубіжної літератури.

Спостерігаючи за реальною діяльністю в класі та розмовляючи з

викладачами, можемо бути впевнені, що використання міждисциплінарних
зв’язків є випадковим, через короткий робочий час, а наявні міжпредметні
відносини є рідкісним методологічним відкриттям кількох вчителів. Ця ситуація є
незадовільною, оскільки існуюча література наголошує на важливості
міждисциплінарних даних, визначає освітні та виховні функції міжпредметних
зв’язків, а головне, забезпечує безліч методів навчання для її використання:
міждисциплінарні питання, міждисциплінарні проблеми, складні завдання,
міжпредметні завдання, інтегровані наочні посібники, міждисциплінарні тексти,
кросворди міждисциплінарного змісту, міжпредметне тестування та
міждисциплінарні домашні завдання.

Сучасні уроки зарубіжної літератури - це не лише просте читання творів

мистецтва, а й курси філософії, країнознавства та мистецтвознавства.
Мистецтвознавство та національне дослідження (поєднання географії, історії,
національного мистецтва та літературних знань, що вивчаються) - це інтегрований
комплексний урок. Тому можемо бути твердо впевнені, що вчителі-словесники
зарубіжної літератури повинні знаходитись у тісному контакті з вчителями-
предметниками, які можуть поглибити знання учнів про конкретні теми в класі.
Переконані, що без знання таких матеріалів, як історія, філософія, психологія,
культура, образотворче мистецтво, музика, живопис, скульптура, архітектура,
драматургія, кіно тощо, неможливо вивчати твори зарубіжних авторів - без
належного географічного знання та рідної літератури.

Маємо декілька умов найефективнішої реалізації міждисциплінарних

зв’язків:

1) Використання методів, які плідно сприяють набування учнями знань.

Тобто різні інтерактивні підходи – системи вправ та завдань,
призначених для пізнання нового. Творчі завдання, робота в групах,
освітні ігри, використання публічних ресурсів (запрошення
експертів, екскурсії, відкриті уроки), соціальні проекти та методи
позакласного навчання, обговорення та вирішення складних
дискусійних питань.
2) Творчі завдання – завдання, яке не потребує копіювання
інформації, оскільки завдання містить невідомі елементи та кілька
рішень.
3) Групова робота – одна з найпопулярніших стратегій, оскільки вона
надає можливості для активного спілкування, знову з’являється
мобільний зв’язок.
4) Метод розгалуження та кордонів – загальний метод алгоритму для
пошуку оптимального рішення різних задач.
5) Мозковий метод – метод експертної оцінки, метод вирішення
проблем, заснований на стимулюванні творчої діяльності, коли
учасникам пропонується зафіксувати якомога більше рішень,
включаючи фантазію та абсурд, а потім вибрати найбільш успішний.

Навчальний процес та активізація пізнавальної діяльності здійснюються за

допомогою досвіду та співпраці з урахуванням відмінностей когнітивних методів,
методів пошуку та дослідження та ігрових методів. Вибираючи форму роботи,
вчителі, як правило, дотримуються професійних та особистих принципів.
Інтерактивність дозволяє залучити всю аудиторію з урахуванням особистих
якостей вчителя.

ВИСНОВКИ

1. Компетентність – це не конкретна предметна навичка, і навіть не

абстрактна розумова поведінка чи логічна операція, а специфічна, яка є
необхідною для людей будь-якого роду занять, віку та сімейного стану.

Міждисциплінарна компетентність – вміння дітей використовувати

міждисциплінарні знання, вміння, навички, методи діяльності та установки та
інші міжпредметні сфери діяльності, ці проблеми належать до конкретних
дисциплін та предметних областей. Міждисциплінарна компетентність
формується у взаємозв’язку між змістом і методами однієї чи різних галузей
освіти.

2. Міждисциплінарний зв’язок реорганізовується в систематичному та

цілеспрямованому здійсненні, тим самим реорганізуючи весь процес навчання, як
сучасний принцип навчання. Міжпредметний зв’язок робить протиріччя поміж
школярами наявними у дисциплінарній системі викладання, тобто між
індивідуальним засвоєнням дисциплін та їх інтеграцією, потребами всебічного
застосування у трудовій практиці та життям людини.

3. Вчителі-словесники, беручи до уваги навчальний план школи та

упорядковану роботу, розробляють особистий план реалізації міждисциплінарних
зв’язків у вивченні зарубіжної літератури. Досвід школи показує, що широке
використання міждисциплінарних зв'язків ускладнюється низкою факторів:

 відсутність координації між літературою та іншими шкільними

предметами заважає учням свідомо переносити знання, вміння та
навички з інших предметів на зарубіжну літературу та з літератури
на інші предмети.
 когнітивні термінологічні матеріали, що використовуються в читанні
творів мистецтва, недостатньо цікаві, повторюючи факти та події, які
 студенти часто знають, що призводить до зниження їхньої
інформаційної цінності для читачів.

Питання формування міждисциплінарної компетентності на курсах

зарубіжної літератури є особливо важливим, оскільки для вчителів-словесників
зацікавленість студентів не тільки настільки важлива в результатах їх роботи, а й
у процесі досягнення цього результату.

Одним із резервів міждисциплінарної компетентності на курсах зарубіжної

літератури є раціональне використання міжпредметних зв’язків. Відносини між
англійською та іншими предметами різноманітні та різнобічні. Поліпшення
використання міждисциплінарних зв'язків є найбільш плідним способом
вдосконалення процесу вивчення літератри, який може покращити як зміст
предмету, так і його процес вивчення. У зв’язку з цим ми можемо розрізнити ці
два напрямки з точки зору досягнення міждисциплінарних зв’язків між
літературою та іншими дисциплінами.

Перший напрямок пов’язаний з розширенням плану викладання зарубіжної

літератури: метод збагачення змістовного плану викладання літератури за
допомогою мовної інформації (зовнішньої лінгвістики) з різних предметних
областей. Другий напрямок - це процедурна характеристика предмета, яка
передбачає вдосконалення загальних навчальних навичок, що підвищить
ефективність навчання.

4. Міждисциплінарний зв’язок є необхідною умовою організації

навчального процесу у цілеспрямованій системі. Він є всебічним засобом
навчання та зміцнення його єдності з освітою. В навчальній діяльності учнів
здійснення міжпредметних зв’язків є дидактичною умовою їх активізації,
систематизації знань, самостійного мислення та формування пізнавального
інтересу.

5) Міждисциплінарні зв’язки є невід’ємною частиною роботи викладача

зарубіжної літератури. Він займається роботою з принципами навчання,
орієнтованими на індивідуальність. Завдяки комплексному підходу до вивчення
різних шкільних предметів, він створює всі форми для учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Амплєєва, Л. Ю. Інтегрований урок англійської мови та зарубіжної літератури в

7 класі / Л. Ю. Амплєєва // Зарубіжна література в школі. – 2007. – № 8. – С. 27-
29.
2) Андрієнко, О. В. Бінарний урок світової літератури та французької мови "Ж. де
Лафонтен. Байка "Зачумлені звірі"". 2-й (6-й) клас / О. В. Андрієнко,
С. А. Дерменжи // Зарубіжна література в школі. – 2014. – № 19/20. – С. 16–20.
3) Веремійчук, О. Д. "І народився на землі Вітмен..." : інтегрований урок
зарубіжної літератури та англійської мови. 10 клас / О. Д. Веремійчук,
В. Я. Бойчук // Зарубіжна література в школах України. – 2009. – № 12. – С. 41–43.
4) Грачова Наталія. Міжпредметні зв‘язки як важливий засіб підвищення якості
знань на уроках зарубіжної літератури. Електронний ресурс. З досвіду роботи
вчителя.
5) Гречушкіна Г. Статус міжпредметних зв‘язків у системі сучасної освіти / Г.
Гречушкіна // Зарубіжна література (Шкільний світ). – 2009. – N 21/24. – С. 6–17.
6) Лошкарева Н. А. Міжпредметні зв'язки як засіб удосконалення навчально-
виховного процесу. - М.: МГПН, 1981. - 102 с. - C. 19.
7) Маранцман В. Г. Интерпретация художественного произведения как
технология общения с искусством // Литература в школе. – 1998. – № 8. 3.
Методика розвитку історичного мислення засобами наочності/ Д. Л. Десятов;
вступ. стаття К. О. Баханова. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 141с.
8) Матюшкіна, Т. П. Вивчення світової літератури у взаємозв'язку з творами
кіномистецтва (на матеріалі повісті Елеонор Портер "Полліанна"). 5-й
клас / Т. П. Матюшкіна // Зарубіжна література в школі. – 2014. – № 17/18. – С. 8–
12. – Додаток. – Бібліогр. в кінці ст.
9) Мисник, О. М. Взаємопов'язане вивчення зарубіжної та української
літератур / О. М. Мисник // Зарубіжна література в школі. – 2016. – № 15/16. – С.
4–12.
10) Новачук, О. О. Система взаємозв'язаного вивчення творів світової і
української літератур / О. О. Новачук // Зарубіжна література в школі. – 2015. –
№ 5/6. – С. 68–72.
11) Онищенко, А. П. Вплив кохання на творчість представників епохи
Відродження Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело. Усний
журнал / А. П. Онищенко // Зарубіжна література в школі. – 2008. – № 15-16. – С.
40-44.
12) Підпалько, В. Бесіда любителів байки : українська та зарубіжна література
(бінарний урок) : 6-й клас / В. Підпалько, Г. Михайлюк // Українська мова та
література. Шкільний світ. – 2012. – № 3. – С. 8-12.
13) Севастьянова, І. Протистояння реального і містичного світів у баладі Й. В.
Гете "Вільшаний король" і в однойменному музичному творі Ф. Шуберта :
[бінарний урок з світової л-ра і музичного мистецтва] / І. Севастьянова,
Ю. Осьмякова // Зарубіжна література. Шкільний світ. – 2010. – № 35-36. – С. 37-
40.
14) Терещенко, М. Є. "Тремтіння вічного" в поезії Стефана Малларме :
Інтегроване заняття:література, живопис, музика 10
клас / М. Є. Терещенко // Зарубіжна література в школах України. – 2008. – № 1. –
С. 32-37. – Синтез мистецтв.
15) Ціко, Ігор Проблема формування етнокультурних знань учнів на уроках
світової літератури / Ігор Ціко // Всесвітня література в сучасній школі. – 2013. –
№ 4. – С. 52–57. – Бібліогр. в кінці ст.
16) Шигина, В. В. Равнодушие - преждевременная смерть души :
интегрированный урок по литературе и экологии на тему "Взрослая мудрость
детских вопросов Маленького принца" / В. В. Шигина, Ю. Н. Щедурских,
Л. С. Прилука // Русская словесность в школах Украины. – 2012. – № 2. – С. 28-30.