МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬЕТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА
На тему: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЛІНГВІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ У
РОМАНІ ОСКАРА УАЙЛЬДА «ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ» ТА ЙОГО
ЕКРАНІЗАЦІЇ «ДОРІАН ГРЕЙ» 2009 РОКУ

Виконала студентка ІІ курсу,

Групи 6.0357-3а
Спеціальності 035 Філологія
Спеціалізації германські мови
та літератури (переклад включно)
Освітньої програми Мова та
література (англійська)
Орищак Анна Володимирівна
Науковий керівник канд. філ. наук,
доцент Шевчук О.В.

Запоріжжя – 2019
 ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІНГВІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ..5
1.1 Визначення поняття «лінгвістичний засіб»....................................................5
1.2 Класифікаційна «ієрархія» лінгвістичних засобів.........................................8
1.3 Фактори, які впливають на вживання лінгвістичних засобів у літературі та
жанрі кіно...............................................................................................................13
РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ ВЖИВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ У
РОМАНІ ОСКАРА УАЙЛЬДА «ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ» ТА ЙОГО
ЕКРАНІЗАЦІЇ «ДОРІАН ГРЕЙ» 2009 РОКУ.....................................................17
2.1 Огляд лінгвістичних засобів, які були використані у романі О.Уайльда
«Портрет Доріана Грея».......................................................................................17
2.2 Огляд лінгвістичних засобів, які були використані в екранізації «Доріан
Грей» 2009 року.....................................................................................................21
2.3 Спільні та відмінні лінгвальні засоби, які були використані у романі
Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» та екранізації «Доріан Грей» 2009
року ........................................................................................................................24
2.3.1 Спільні лінгвістичні засоби, використані у романі Оскара Уайльда
«Портрет Доріана Грея» та його екранізації «Доріан Грей» 2009 року........25
2.3.2 Відмінні лінгвістичні засоби, використані у романі Оскара Уайльда
«Портрет Доріана Грея» та його екранізації «Доріан Грей» 2009 року........25
ВИСНОВКИ...........................................................................................................28
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................31
 ВСТУП

Засоби мовної виразності використовуються мовцями для надання

тексту особливого сенсу, краси і глибини. Вони допомагають визначитися зі
ставленням автора до предмета обговорення, звернути увагу на найвиразніші
риси предмета, події чи явища.
Поезію і літературу неможливо уявити, якщо виключити вживання
лінгвістичних засобів. Використання слів, що роблять текст виразним, не
тільки прикрашають його, а й показують рівень майстерності письменника,
його мовну культуру, стиль. Опис звичайного предмета можна зробити
прекрасним і незвичайним, вживши мовні засоби. Слова і вирази, які надають
тексту виразність, умовно ділять на 5 груп: фонетичні; лексичні; синтаксичні;
граматичні та зображально-виражальні.
Детальним дослідженням лінгвальних засобів займались
Л. І. Брюховецка, О.М. Васильєва, В. В. Виноградов, І. Р. Гальперін,
Т. А. Голікова,  Н. О. Горницка, О. Ю.Дубенко, Л. Ю. Іванова, А.О. Кубко,
А. П. Сковороднікова, В. А. Лукін, Б. Р.Мандель.
Актуальність виявлення мовних засобів у романі О. Уайльда «Портрет
Доріана Грей» та екранізації «Доріан Грей» 2009 року полягає у покращенні
розуміння замислу автора щодо розкриття характерів та переживань.
Об’єктом дослідження став роман О. Уайльда «Портрет Доріана Грей»
та екранізації «Доріан Грей» 2009 року.
Предметом дослідження є лінгвальні засоби, використані у романі та
фільмі.
Завдання дослідження:
1) визначити поняття «лінгвістичного засобу», класифікацію мовних
засобів та фактори, які впливають на їх вживання у жанрі кіно та літературі;
2) виокремити різні засоби увиразнення мови у романі та його кіно
версії;
 3) систематизувати та порівняти спільні та відмінні лінгвістичні засоби,
використані у цих засобах.
Методи дослідження. Дослідження здійснювалось на основі
використання таких методів та прийомів: лінгвістичного спостереження та
аналізу, методу аналізу словникових дефініцій та пошуку лінгвістичних
засобів у тексті.
Наукова новизна дослідження полягає у спробі власного дослідження
та виявленні різних мовних засобів у літературі та жанрі кіно.
У першому розділі подаються загальні відомості про лінгвістичний
засіб, класифікацію лінгвальних засобів та фактори їх вживання у літературі
та жанрі кіно.
Другий розділ містить власний аналіз мовних засобів, використаних у
романі та його кіно версії.
У висновках подано узагальнені результати дослідження.
 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІНГВІСТИЧНИХ
ЗАСОБІВ

1.1 Визначення поняття «лінгвістичний засіб»

Сучасний етап розвитку лінгвістичної науки характеризується

постійним пошуком нових рішень центральних проблем організації мови і її
функціонування у контексті повторюваних знань щодо ментальної основи,
про мову у контексті когнітивної здатності, про специфіку людського мозку і
пізнавальні процеси, про відмінні особливості мовної картини світу і мовної
свідомості.
Особливу значущість проблема засобів у лінгвістиці набуває ще й тому,
що мова як складна семіотична система і суспільне явище відрізняється
різноманіттям функцій і форм їх прояву, і тому здатна виступати у різних
якостях. Із одного боку, мова постає як безпосередньо об'єкт лінгвістичних
досліджень у системному і функціональному аспектах, вивчення яких
розкриває багатовимірність її структури і поліфункціональність одиниць як
засобу спілкування. З іншого боку, вона є засобом концептуалізації і
категоризації будь-яких інших об'єктів, у тому числі власне мовних одиниць і
явищ, певним способом форматування отриманих знань.
Лінгвістичні (мовні або лінгвальні) засоби – це ті художньо-виразні
засоби, які надають нашій мові, літературним творам, публіцистичним
виступам (як усним, так і письмовим) яскравість, барвистість, лексичну і
емоційну виразність.
За способом і метою висловлювання лінгвістичні засоби поділяють на:
 фонетичні;
 лексичні;
 синтаксичні;
 граматичні ;
  зображально-виражальні. [Сорокін 1985, с. 45]
1.  Усна мова є основною формою існування мови. Звуковою
організацією мовлення, естетичної роллю звуків займається особливий розділ
стилістики – фоніка. Фоніка дає оцінку особливостям звукового ладу мови,
визначає характерні для кожної національної мови умови милозвучності,
досліджує різноманітні прийоми посилення фонетичної виразності мовлення,
вчить найбільш досконалого, художньо виправданого і стилістично
доцільного звуковому вираженню думки.
Звукова виразність мови, перш за все, полягає у її милозвучності,
гармонії, у використанні ритму, рими та інших засобів. [Топоров 1983, с. 230]
У першу чергу фоніку цікавить звукова організація поетичного мовлення, у
якій значення фонетичних засобів особливо велике.
До засобів фонетичної виразності можемо віднести алітерацію
(повторення однакових приголосних), асонанс (повторення однакових
голосних), звуконаслідування (звукова побудова фрази, яка відповідає
зображуваному явищу).
2. Образність і експресивність художнього мовлення досягається за
допомогою таких лексичних засобів, як: синоніми(слова схожі за значеннях,
різні за написанням і звучанням), антоніми (слова, протилежні за значенням),
омоніми (подібні за звучанням, різні за значенням), історизми, архаїзми,
екзотизми, арготизми, просторіччя, вульгаризми і т.д. До лексичних мовних
засобів також відносять фразеологізми – стійкі поєднання слів, що
відтворюються однаково всіма носіями мови.
3. Синтаксичні фігури займають провідне місце серед використання
засобів мовної виразності. Вони досить поширені в поезії та покликані не
лише індивідуалізувати мовлення автора, а й збагатити його емоційними
нюансами, увиразнити художнє зображення. [Дубенко 2011, с. 152]
Синтаксичні фігури – це мовні звороти, які не використовуються у
повсякденному спілкуванні.
 До таких фігур належать: ампліфікація (використовується для посилення
враження), градація (кожне наступне слово підсилює значення
попереднього), еліпсис (навмисне опускання слова чи словосполучення, яке
можна відтворити за змістом), анаколуф (порушення граматичної
узгодженості між словами, членами речення), асиндетон (стилістична фігура,
яка полягає у пропуску сполучників, що зв’язують окремі слова і фрази).
4. Граматичні засоби виразності менш значні і менш помітні у
порівнянні з лексичними. Граматичні форми, словосполучення і речення
співвідносяться зі словами, і в тій чи іншій мірі залежать від них. Тому на
перший план висувається виразність лексики, виразні ж можливості
граматики відсуваються на другий план. Приклади граматичних засобів:
частки оклику, полісиндетон (навмисне повторення сурядних сполучників
для логічного і емоційного виділення понять), парцеляція (прийом
розчленування фрази на частини або навіть на окремі слова), повтор (свідоме
вживання одного і того ж слова або поєднання слів), синтаксичний
паралелізм (однотипна синтаксична побудова двох або більше суміжних
мовних одиниць) та ін.
5. І останній тип лінгвістичних засобів – зображально-виражальні
засоби. Також їх називають спеціальними засобами виразності. [Гальперін
1981, с. 15]. До них належать тропи, – це слова і словосполучення, які
використовуються в переносному значенні і роблять мовлення більш
емоційним, експресивним і образним. Тропи є неодмінною прикметою,
насамперед, мови художнього твору. Однак, доречно вжиті мовцем у
повсякденному мовленні,вони спроможні значною мірою увиразнити його, а
від так посилити вплив такого мовлення на слухачів. Тобто можна без
перебільшення стверджувати, що лексичні засоби виразності мовлення,
передусім тропи, відіграють неабияку роль у становленні мовної особистості.
[ Виноградов 1959, с. 145]
Основні види троп – це епітет, порівняння, метафора, метонімія,
синекдоха, гіпербола, літота, перефраз, гротеск, алегорія і т.д. Головна
відмінність тропів від стилістичних фігур полягає у тому, що тропи мають
переносне значення та можуть використовуватися у буденному спілкуванні.
Тож, зробимо висновок, що лінгвальні засоби урізноманітнюють нашу
мову, наповнюючи її різноманіттям лексичних, граматичних, синтаксичних
фігур. Щодня ми використовуємо їх, як в усному, так і в письмовому
мовленні, навіть не задумуючись про це. Правильне вживання будь-якого
засобу залежить від стилю тексту.

1.2 Класифікаційна «ієрархія» лінгвістичних засобів

Надбання лінгвістичних наукових досліджень дозволяють описати в тій

чи іншій формі мовну систему і мовну структуру. Будь-яка сучасна людська
мова є складним утворенням, до якого входять різні підсистеми.
Справедливим буде твердження, що мова – це система систем,
впорядкованих і взаємопов’язаних. Структурні зв’язки, що існують між
елементами мови, постійно відновлюють порушену внаслідок змін рівновагу.
Мова належить до відкритих систем, вона охоплює не тільки реалізовані
можливості, а й потенціальні факти і явища, які не суперечать її структурі.
Внутрішні системи мови відзначаються різним ступенем відкритості:
морфологічна, фонетична належать до найменш відкритих, лексична система
є максимально відкритою. [Голікова 2015, с.7] Поряд з системними фактами і
явищами мова допускає використання несистемних фактів і явищ внаслідок
нейтралізації потенцій системи або впливу інших систем, з якими вона
пов’язана.
Перше місце у класифікаційній мовній ієрархії займають, звичайно,
зображально-виражальні засоби (або образотворчі). Найуживанішими є
метафора, метонімія, епітет, алегорія, оксюморон.
Епітетами автор підкреслює властивості, ознаки будь-якого предмета,
надає їм додаткове емоційне забарвлення. [Лукін 1999, с.65] Серед причин
використання епітетів є те, що вони:
 1) Підсилюють виразність, образність мови добутку;
2) Виділяють характерну рису або якість предмета, явища, підкреслюють
його індивідуальну ознаку;
3) Створюють живе подання про предмет;
4) Викликають певне емоційне відношення до них;
5) Допомагають побачити авторське відношення до навколишнього
світу. [Тураєва 2009, с.26]
Метафора завжди підвищує виразність мови, посилює емоційну сторону
твору. В основному виражається іменником або дієсловом, рідше – іншими
частинами мови. Існують різні метафори:
уособлення – це перенесення властивостей людини на неживі предмети
і абстрактні поняття;
метонімія – перенос назви з одного класу об’єктів на інший клас, який
асоціюється з ним за суміжністю;
синекдоха – заміна назви цілого предмета назвою його частини.
Прагнучи надати твору яскраву образність, автор користується
перенесенням по суміжності понять – метонімії.
Існує кілька прийомів подібного перенесення:
1. Зовнішнє вираження і внутрішній стан уподібнюються;
2. Дія уподібнюється знаряддю;
3. Предмет уподібнюється своєму господареві;
Гіпербола – одне з найбільш часто вживаних художніх засобів значного
перебільшення властивостей предметів, розмірів явищ, сили почуттів.
Гіпербола може ідеалізувати предмет або явище, на яке направлена, але
також мати нищівну спрямованість.
Алегорія використовується для посилення виразності поетичного
мовлення, зображує абстрактне поняття за допомогою конкретного образу.
Вона включає смисловий елемент (явище або поняття, зображуване автором,
яке при цьому не називається), а також образно – предметний (конкретний
предмет, який представляє дане явище, поняття).
 Наступний щабель класифікаційної ієрархії – це лексичні лінгвальні
засоби. [Капелюшний 2007, с. 178] Залежно від стилю мови, уживання таких
засобів унормоване правилами. Наприклад, використання вульгаризмів та
фразеологізмів не дозволене у науковому стилі, коли ж у художньому вони
активно використовуються.
Використання синонімів також допомагає зробити письмо яскравішим і
створити інтригуючий образ у свідомості читача.
Антонімія є ключовою рисою повсякденного життя. У літературі
антонімія використовується для створення антитези. [26] Вона також лежить
в основі таких фраз, як "Боязкі чоловіки віддають перевагу спокійному
деспотизму до бурхливого моря свободи", спрямованого на підкреслення та
роз'яснення ідеї. Таким чином, антонім служить потужним інструментом в
аргументації, розповіді, поясненні і описі.
Фразеологічні зрощення, або ідіоми – це семантично-неподільний
зворот, значення якого не виводиться із значень складових його компонентів.
[Звегинцев 2001, с. 248] Для створення певного тону у роботі зазвичай
використовують розмовну, просторічну, ідіоматичну мову. Вона надає
певний "колір"роботі, відрізняє твір від звичайного тексту будь-якого іншого
стилю. Виокремлюється 3 види фразеологічних одиниць:
а) фразеологічна єдність - це стійкий зворот, у якому чітко зберігаються
ознаки семантичної роздільності компонентів. Єдності мотивовані реаліями
сучасної мови і можуть допускати у мові вставку інших слів між своїми
частинами: наприклад, довести (себе, його, кого-небудь) до сказу.
б) фразеологічне сполучення (колокація) - це стійкий зворот, до складу
якого входять слова як з вільним значенням, так і з фразеологічні пов'язаним,
залежним (вживаним лише у даному поєднанні). [Виноградов 1959, с.45]
Фразеологічні сполучення є стійкими, проте їх цілісне значення випливає з
значень складових їх окремих слів; наприклад, в словосполученнях «згоряти
від любові, ненависті, сорому, нетерпіння», слово згоряти є постійним
членом з фразеологічно-пов'язаним значенням.
 в) фразеологічні вирази - стійкі в своєму складі і вживанні
фразеологічні звороти, які не тільки є семантично роздільні, а й складаються
цілком із слів з вільним номінативним значенням. Наприклад, вовків боятися
- до лісу не ходити. [Виноградов 1959, с.47]
Синтаксичні та фонетичні засоби мають однаково важливе значення для
літературної мови. Вони широко використовуються у художніх текстах для
надання милозвучності та деякого шарму тексту.
Алітерація - повтор приголосного або групи приголосних з метою
посилення образності і виразності художнього мовлення. Алітерація
народжує особливі фонетичні ефекти в художньому тексті, що підсилює його
образність і створює яскраве враження у читача.
Асонанс - це літературний прийом, при якому повторюються окремі
голосні звуки або їх поєднання. У результаті змінюються мелодика тексту і
його виразність. У ассонанса є й Інше значення, яке стосується виключно
поезії: різновид неточної рими, заснованої тільки на збігу наголошених
складів. Найбільш поширеним вважається перше значення слова «асонанс».
Повторення голосної «а»: Марш, марш - махаємо прапором, / Маршируємо
на парад.
Останній тип фонетичних засобів – це звуконаслідування —
звуковідтворення, або ономатопія — звук, імітація реальних явищ;
звуконаслідування є зображальним прийомом на противагу виражальному —
звукописові. Умовне відтворення звуків природи, криків тварин тощо: ку-ку,
гав-гав, а також створення слів, звукові оболонки яких тією чи іншою мірою
нагадують позначувані предмети: гавкати, цвірінькати, кувікати, кукурікати,
нявчати. [Гальперін 1981, с. 15]
Відмінною рисою художнього тексту є використання стилістичних
фігур, які урізноманітнюють мовлення. Найуживанішими фігурами є
риторичні питання та оклики, інверсія, оксюморон, антитеза.
Риторичне питання - це питання, на яке не потрібно відповідати, або
відповідь є очевидною. Воно часто використовується для підкреслення факту
запитання та для того, щоб викликати думку та розуміння з боку слухача чи
читача. Наприклад, «Хто зна`?», з «Венеціанського купця» Шекспіра: «Якщо
ти проколиш нас, ми не стечемо кров’ю?».
Градація – кожне наступне слово підсилює або послаблює значення
попереднього, завдяки цьому емоційна напруженість і інтонація
висловлювання зростають; як писав В. Маяковський: «Підірвали, взрили,
змили, схилили.»
Інверсія – це зміна значення слова або виразу шляхом перестановки слів
у реченні. Тобто це нестандартна послідовність слів у реченні, – «Життя ще
довге перед мною, Я молодий, я ще й не жив… Чого ж горючою сльозою
свою я пісню окропив?»
Оксюморон - це стилістична фігура, яка об'єднує слова з протилежним,
взаємовиключних значенням. Наприклад, «гарячий лід», «живий труп».
Останню ланку класифікаційної ієрархії займають граматичні засоби
мови. [22] Це:
1. Асиндетон, — навмисний пропусу сполучників, що зв'язують окремі
слова й частини фраз. Наприклад: «Ліс, вогонь, кобзар, козаки, ціла картина
десь ніби чарами зникла». (Іван Нечуй-Левицький).
2. Полісиндетон – специфічна побудова фрази, при якій всі або майже
всі однорідні члени речення зв'язані між собою одним і тим самим
сполучником. Найчастіше використовується для посилення експресії. «І
наїстись, і напитись,і на нас подивитись».
3. Плеоназм — надлишковість засобів, що використовуються для
передачі лексичного чи граматичного змісту висловлювання, це повторення
лексем. Плеоназм зустрічається в фольклорі: жили-були, смуток-туга, шлях-
доріженька, море-океан. Також цей засіб широко використовується у
художній літературі, зазвичай з метою конкретизації деталей розповіді чи
посилення емоцій, оцінок.
Отже, використання лінгвістичних засобів є надзвичайно важливим для
мови та мовлення. Найчастіше використовуються епітети, метафори, тобто
зображально-виражальні засоби. Лексичні засоби, такі як синоніми,
антоніми, ідіоми, поширені в мові менше, але все одно досить уживані.
Фонетичні і синтаксичні засоби займають провідне місце у цій класифікації,
але їх використання урегульоване особливими правила стилю тексту.
Останні, найменш уживані засоби, це граматичні засоби. Найчастіше вони
використовуються у письмовій мові для виділення значущої частини та
надання експресивності тексту. Тож, використання перерахованих вище
засобів допомагають досягти головної мети – емоційно вплинути на читача
чи слухача.

1.3 Фактори, які впливають на вживання лінгвістичних засобів у

літературі та жанрі кіно

Мова – це соціальне явище, яке обслуговує різні сфери людської

діяльності і, природно, що у різних сферах вона функціонує по-різному.
Функціонування залежить від: форми спілкування (усна/письмова), умов
спілкування (офіційні/неофіційні/контактні), типу роботи свідомості
(узагальнюючий/ пізнавальний/ пізнавально-розвивальний/ інформаційно-
емоційний і т.д.).
Екстралінгвістичні фактори, умови, у яких використовується мова,
впливають на відбір мовних засобів, ймовірність вживання тих чи інших
лексем, граматичних форм і конструкцій, тобто формують систему
функціональних стилів.
Згідно з точкою зору Лукіним, одним з найважливіших факторів, що
впливають на використання мови, є сфера спілкування: офіційно-ділова
документації (сфера правового регулювання життя суспільства), сфера науки
і навчання, сфера словесного мистецтва, сфера суспільно-політична і
побутова сфера.
Академік В. В. Виноградов виділяв такі функції комунікації:
спілкування, повідомлення, впливу.
 Лінгвальні форми мови мають свою специфіку: діалогічну та
монологічну. Однак у художній літературі ці засоби повинні розглядатися в
загальній структурі ідейно-тематичного, жанрово-композиційного і мовного
розмаїття твору.
Академік В. В. Виноградов поряд зі сферою спілкування виділяв і такі
функції комунікації: спілкування, повідомлення, і вплив. [Виноградов 1959,
с. 657] Екстралінгвістичні, або позалінгвістичні, стилетворні фактори – це ті
явища позамовної дійсності, у яких протікає мовне спілкування, і під
впливом яких відбувається відбір і організація мовних засобів, тобто мова
набуває свої стильові характеристики.
Особливо важливі так звані базові (або первинні) фактори. Основні
специфічні стильові риси функціональних стилів формуються під впливом
таких позамовних факторів, як сфера спілкування, пов'язана з тим чи іншим
видом діяльності, співвідносних з формою свідомості (наука, мистецтво,
політика, право, релігія, повсякденне життя); форма мислення (логіко-
понятійна, образна), мета спілкування – основна (на відміну від
індивідуальної інтенції конкретного мовного акту), обумовлена
призначенням у соціумі зазначених видів діяльності; тип змісту (розрізняють
зазвичай у різних сферах спілкування); функції мови (комунікативна,
естетична, експресивна).
Інші (умовно-вторинні) чинники визначають стильові риси, хоча і
характерні для того чи іншого стилю, але несумісні, тому зустрічаються в
інших стилях (зазвичай з модифікацією), але, головне, що формують риси
макростилю, а більш приватних різновидів (жанрових). Як стверджує
Торсуєва, це - умови спілкування і форми мови, які пов'язані безпосередньо
не з призначенням самої форми свідомості і відповідного виду діяльності, а з
реалізацією додаткових завдань спілкування в будь-якому більш
конкретному різновиді діяльності, умовами їх "протікання", урахуванням
своєрідності аудиторії; крім того - міжособистісним або масовим видом
спілкування, безпосереднім або опосередкованим; усною або письмовою
формою мовлення, підготовленою/спонтанного.
Вивченню екстралінгвістичних чинників спілкування, їх впливу на
характер мови і її стильову своєрідність сприяв не тільки розвиток
стилістики, а й соціолінгвістики, психолінгвістики, лінгвосоціопсіхологіі,
теорії мовних актів, прагматики. [О. Галич, В. Назарець, Є. Васильєв 2005, с.
367.]
Вживання мовних засобів у художній літературі, у кінцевому підсумку,
підпорядковане авторському задуму, змісту твору, створення образу і впливу
через нього на адресата. Письменники в своїх творах виходять, перш за все, з
того, щоб вірно передати думку, почуття, правдиво розкрити духовний світ
героя, реалістично відтворити мову і образ.
Авторському задуму, прагненню до художньої правди
підпорядковуються не тільки нормативні фактори мови, а й відхилення від
загальнолітературних норм. Однак будь-яке відхилення від норми має бути
виправдане цільовою установкою автора, контекстом твору. Тобто вживання
того чи іншого мовного засобу в художній літературі має бути естетично
вмотивоване. Якщо мовні елементи, що знаходяться за межами літературної
мови, виконують певне функціональне навантаження їх вживання в словесній
парадигмі художнього твору цілком можна виправдати. [Мандель 2014,
с.443]
Щодо внутрішніх факторів, які впливають на вживання лінгвістичних
засобів у жанрі кіно, то до них можна віднести рівень освіченості автора,
настрої, як усього твору, так і конкретного персонажу, функції зображення
героя (його походження, соціально-побутові умови проживання).
Використання різних засобів мові у кіно зумовлений замислом режисера
поглинути глядача у ту атмосферу, яка притаманна окремій сцені. Також
серед факторів, які впливають на вживання мовних засобів – є прагнення
надати персонажу позитивної/негативної оцінки, типу характеру, шарму.
 Отже, стилістичні засоби, які використовуються і у літературі, і у жанрі
кіно схожі між собою. Щодо факторів, які впливають на їх вживання, то вони
поділяються на лінгвістичні та екстралінгвістичні. До других відносимо
соціальні умови, сферу спілкування тощо. Лінгвальними чинниками, які
впливають на вживання мовних засобів є вік, стать, багатство словарного
запасу тощо.
Важливим фактором вживання лінгвістичних засобів у жанрі кіно є
культурний аспект. Так принципово важлива побудова фрази, тексту,
вживання мовних засобів у повному співвідношенні не тільки з
загальнолітературними нормами, але і з нормами стильовими, з
функціональним призначенням даного тек з функціональним призначенням
даного тексту.
 РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ ВЖИВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНИХ
ЗАСОБІВ У РОМАНІ ОСКАРА УАЙЛЬДА «ПОРТРЕТ ДОРІАНА
ГРЕЯ» ТА ЙОГО ЕКРАНІЗАЦІЇ «ДОРІАН ГРЕЙ» 2009 РОКУ

2.1 Огляд лінгвістичних засобів, які були використані у романі

О.Уайльда «Портрет Доріана Грея»

Художній стиль – це стиль художньої літератури, який

використовується у художній творчості. Провідним завданням цього стилю є
вплив на людську психіку, почуття, думки через зміст і форму створених
авторами поетичних, прозових текстів. Це саме той стиль мови, який може
вміщати усі види лінгвістичних засобів.
Творчість Оскара Уайльда, англо-ірландського письменника,
драматурга, поета, публіциста і журналіста, відрізняється багатогранністю і
різноманітністю тим, які він розглядає у своїх виробах. О. Уайльд - один з
найвідоміших драматургів пізнього Вікторианского періоду, яскрава
знаменитість свого часу. Він відомий своїми п'єсами, повними парадоксів,
крилатих фраз і афоризмів, а також романом «Портрет Доріана Грея» (1891).
Однак його поетичні твори при знайомстві з ними і аналізі їх змісту, мовних
особливостей і стилістичної своєрідності не можуть залишити нікого
байдужим. Можна з упевненістю сказати, що поетичні твори О. Уайльда
дивують читача великою ерудицією автора, ретельним пошуком мовних
засобів і відточеним до досконалості стилем. Розглянемо це на прикладі
роману Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея».
Твір починяється з 25 афоризмів автора, які висвітлюють суть усієї
роботи. У цих 25 рядках широко використовуються такі лексичні мовні
засоби, як:
1. Терміни: The highest as the lowest form of criticism is a mode of
autobiography. [Wilde 1891, p. 2] Найвища, як і найнижча, форма критики —
це різновид автобіографії, The nineteenth century dislike of realism is the rage of
Caliban seeing his own face in a glass. [Wilde 1891, p.2] Ненависть XIX
сторіччя до Реалізму — це лють Калібана, що побачив свою подобу в
дзеркалі, The nineteenth century dislike of romanticism is the rage of Caliban not
seeing his own face in a glass [Wilde 1891, p. 2] Ненависть XIX сторіччя до
Романтизму — це лють Калібана, що не побачив своєї подоби в дзеркалі, All
art is at once surface and symbol. [Wilde 1891, p. 2 ] У будь-якому мистецтві є і
прямозначність, і символ.
2. Антитеза: The highest as the lowest form of criticism is a mode of
autobiography [Wilde 1891, p. 2] Найвища, як і найнижча, форма критики —
це різновид автобіографії, Those who find ugly meanings in beautiful things are
corrupt without being charming. This is a fault. [Wilde 1891, p. 2 ] Ті, що в
прекрасному вбачають бридке — люди зіпсуті, які, однак, не стали через те
привабливі. Це вада, There is no such thing as a moral or an immoral book.
Books are well written, or badly written [Wilde 1891, p. 2] Немає книжок
моральних чи неморальних. Є книжки добре написані чи погано написані,
Vice and virtue are to the artist materials for an art [Wilde 1891, p. 2 ] Пороки і
чесноти для митця — матеріал мистецтва.
Використання термінів та антитези, які протиставляють основні засади
життя, за Уайльдом, допомагає зрозуміти мету роману та зробити
припущення про подальші події.
Щодо самого тексту роману, то він насичений різноманітними
лінгвальними засобами. Серед них епітети, порівняння, метафори, антоніми,
синоніми, перефраз, інверсія та ін. Тож, розглянемо докладніше.
Перше ж речення роману «Портрет Доріана Грея» наповнене епітетами:
rich odour of roses [Wilde 1891, p. 3] п'янкий запах бузкового цвіту, the light
summer wind [Wilde 1891, p. 3] літній легіт, the heavy scent of the lilac [Wilde
1891, p. 3] густі пахощі троянд, delicate perfume of the pink-flowering thorn
[Wilde 1891, p.3] погідніший аромат рожевих квіток шипшини.
 Ними просякнутий увесь твір: fierce beauty[Wilde 1891, p.3] полум’яна
краса, quaint people [Wilde 1891, p.3] дивацький народ, an inspired face»
[Wilde 1891, p.3] одухотворене лице, a beautiful thoughtless creature [Wilde
1891, p.3] прекрасне бездумне створіння, an immense surprise [Wilde 1891,
p.3] безмірний подив, a dead-pale face [Wilde 1891, p.3] мертвотно-бліде
обличчя, a stationary grass [Wilde 1891, p.3] нерухома трава.
Порівняння, як мовний засіб, також відіграє важливу роль у створенні
особливого антуражу у романі «Портрет Доріана Грея». Наприклад: …Lord
Henry Wotton could just catch the gleam of the honey-sweet and honey-coloured
blossoms of a laburnum, whose tremulous branches seemed hardly able to bear
the burden of a beauty so flamelike as theirs. [Wilde 1891, p.3] Лорд Генрі
Воттон, курячи своїм звичаєм одну по одній незліченні цигарки, міг було
бачити лише блиск золотаво-ніжного, як мед, цвіту верболозу, чиє тремтливе
віття, здавалося, насилу витримувало тягар полум'яної краси.
…with your rugged strong face and your coal-black hair, and this young
Adonis, who looks as if he was made out of ivory and rose-leaves [Wilde 1891, p.
27] Ти, з твоїм суворим обличчям і чорним як вугіль волоссям, — і цей юний
Адоніс, наче зроблений із слонової кості й трояндових пелюсток, There was a
rustle of chirruping sparrows in the green as lacquer leaves of the ivy, and the
blue cloud-shadows chased themselves across the grass like swallows [Wilde
1891, p.3] Між зеленим, наче лакованим листям плюща, з цвірінькотом
шерхотіли горобці. Сірі тіні від хмар, мов ластівки, одна за одною
пропливали по траві, She regarded me merely as a person in a play [Wilde 1891,
p.3] Вона розглядала мене наче актора п’єси.
Наступний вид лінгвальних засобів – це алюзія, – художньо-
стилістичний прийом, натяк на загальновідомий історичний, літературний чи
побутовий факт у розрахунку на обізнаність читача. [Лесин, Пулинець 1971,
с.5] Автору немає потреби пояснювати, що мається на увазі, бо читач досить
освічений, щоб розуміти аналогію між обговорюваної у творі темою і
згаданим фактом . Лорд Генрі характеризує Доріана як Адоніса і Нарциса.
Адоніс – персонаж міфів, коханий Афродіти. У «Метаморфозах» Овідія
розповідається легенда про те, як Адоніс загинув, полюючи на кабана.
Нарцис теж персонаж давньогрецьких міфів. Це син німфи, який закохався у
власне відображення і помер, перетворившись на квітку. Так, посилаючись
на легенди Давньої Греції, лорд Генрі двічі характеризує Доріана, як людину
надзвичайно красиву, але яка володіє такими рисами, як самозакоханість та
егоїзм.
Таким чином, через використання алюзії, не маючи можливості
побачити Доріана, лорд Генрі досить точно вловив в рисах обличчя головні
риси його характеру.
Уживання екзотизмів різними героями у романі показує їх належність до
вищого, аристократичного кола суспільства. Також фурнітура, яка оточує
персонажів, описана автором із особливою пишність стилю. Наприклад, On
the wall behind it was hanging the same ragged Flemish tapestry where a faded
king and queen were playing chess in a garden, while a company of hawkers rode
by, carrying hooded birds on their gauntleted wrists. [Wilde 1891, p.45]
And so, for a whole year, he sought to accumulate the most exquisite
specimens that he could find of textile and embroidered work, getting the dainty
Delhi muslins, finely wrought with gold-thread palmates and stitched over with
iridescent beetles' wings; the Dacca gauzes, that from their transparency are
known in the East as "woven air," and "running water," and "evening dew";
strange figured cloths from Java; elaborate yellow Chinese hangings; books
bound in tawny satins or fair blue silks and wrought with fleurs-de-lis, birds and
images; veils of lacis worked in Hungary point; Sicilian brocades and stiff Spanish
velvets; Georgian work, with its gilt coins, and Japanese Foukousas, with their
green-toned golds and their marvellously plumaged birds. [Wilde 1891, p.48]
Уайльд абсолютизував положення, нібито рукотворна краса
досконаліша за природну. У його естетиці виникає перевернута система
порівнянь, де природне порівнюється зі штучним, а не навпаки.
[Соколянський 1990, с.150] Місяць здається йому обробленим шматком
бурштину, зернятка достиглого гранату світяться, як дорогоцінні камені у
кольє, а очі юної дівчини, її погляд нагадують сяйво сапфірів.
Суперечливими були погляди Уайльда і на проблему співвідношення
краси й моралі. «Мораль завжди стає останнім притулком людей, які не
розуміють краси»,— стверджує він в есе «Істина личин», котре також
увійшло до книги «Задуми».
Однак у художній практиці Уайльд часто суперечив власним естетичним
деклараціям. [Соколянський 1990, с.113] Яскраво віддзеркалилось у романі
«Портрет Доріана Грея». Вайльдівський герой власним життям відстоював
позаморальність краси, але у фіналі роману він покараний за це. Остання теза
передмови до роману твердить: «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі».
У грі таких взаємовиключних протиріч і полягають особливості світогляду та
творчості Уайльда.
Отже, система лінгвістичних засобів, використаних у романі Оскара
Уайльда «Портрет Доріана Грея», дозволяє зробити висновок про багатий
словниковий запас автора та його бажання зобразити головного героя,
Доріана Грея, у всій складності протиріч його характеру. Уайльд показав за
допомогою мови, що Доріан – типовий представник аристократії, який навіть
мислить «високим» стилем. Використання великої кількості епітетів описує
інтер’єр та ставлення персонажів один до одного.

2.2 Огляд лінгвістичних засобів, які були використані в екранізації

«Доріан Грей» 2009 року

Величезна кількість творів англомовної художньої літератури, як

сучасної, так і класичної, обумовлює необхідність збереження оригінального
стилю автора та його світосприйняття, тому багато сценаристів намагаються
досконало відтворити суть роману та характери головних героїв через мову
персонажів.
 Основне завдання фільмів за мотивами - показати знайомий твір у
новому ракурсі. Часто подібна форма використовується, коли книгу фізично
не можна перенести на кіноекран буквально: через невідповідність обсягів,
наприклад, або коли дія в книзі замкнута на внутрішні переживання героя,
які важко показати без перетворення в діалоги і події. [Пысина 1986, с.11]
У фільмі «Доріан Грей» 2009 року багато деталей із однойменного
роману було викинуто, тому і лінгвістичне наповнення є набагато меншим.
Можна відзначити такі засоби мовної компетенції, як риторичні фігури,
а саме риторичні питання та оклики. Наприклад: Come on, sir, give us a penny!
Ну ж бо, Сер, дайте пенні!), Run! Тікаймо!, Off you go! Йди звідси!, Being a
little orphan isn't all bad, is it? Бути сиротою вже не так і погано, чи не так?
Мова Сібіл Вейн наповнена вульгаризмами та просторіччями. Це
достовірно показує рівень її освіченості, який є недостатнім для такого
розумного та аристократичного Доріана. У розмові з Джеймсом Вейном,її
братом, Сібіл часто вживає такі вульгаризми та просторіччя, як: «дурник»
Don't you like the name. Oh! you silly boy!, «бридун» Poor-dreadful Mr. Isaacs
will be shouting 'genius' to his loafers at the bar, «глупота» I saw through the
hollowness, the sham, the silliness of the empty pageant in which I had always
played.
Використання синонімів пов’язане з розширенням умов зображення
загального сенсу роману. Так для позначення позитивної оцінки
використовувалися такі синоніми до слова «perfect»: Ophelia is a most
challenging role and your performance this evening was... impeccable; Radley's
very fine Burgundy was spilt on my shirt cuff;, Oh, yes, that picture. Absolutely
wonderful.
У романі О. Вайлда «Портрет Доріана Грея» авторський вимисел не
обмежений суворо межами достовірності, і реальність дуже своєрідно
переплітається із фантастикою. Власне, в історії красивої молодої людини
Доріана Грея, що послужив моделлю художнику Безілу Голуорду для його
кращого портрета, а потім став під впливом проповідника гедонізму лорда
Генрі Уоттона невиправним себелюбцем і байдужим до моралі шукачем
задоволень, скотився на шлях пороку, – все цілком правдоподібно й
укладається в рамки достовірності. Потойбічним є те, що людина і портрет
наче помінялися ролями: Доріан Грей протягом вісімнадцяти років
залишається зовні незмінним, а тяжку функцію старіння приймає на себе
картина, на якій час, пристрасті і пороки залишають свої сліди.
Задля більш точної характеристики, сценаристи фільму також
використали прийом порівняння. Her hair clustered round her face like dark
livesround a pale rose Її волосся було зібране навколо обличчя, як темне життя
навколо блідої троянди; The tulip-beds across the road flamed like throbbing
rings of fire Тюльпани через дорогу палали, як пульсуючі кільця вогню; Then
it became louder, and sounded like a flute. Тоді це стало ще голосніше і почало
звучати, як флейта.
У кіно-версії роману використаний прийом звуконаслідування, а саме
звук Whoa, який ми використовуємо, аби прискорити коня.
Також можна помітити прийом уособлення: I've no doubt London will
give many new friends and adventures for you. Я і не сумніваюся, що Лондон
подарує вам багато нових друзів та пригод.
Можна зробити висновок, що використання лінгвістичних засобів у
жанрі кіно є менш значущим, адже більшість об’єктів навколишнього
середовища та, власне, емоції персонажів показуються не за допомогою
мовлення, а за допомогою візуальної картинки та міміки. Тим не менш, у
фільмі «Доріан Грей» 2009 були використані такі мовні засоби, як:
персоніфікація, ономатопія, порівняння, синоніми, просторіччя та інші.
 2.3 Спільні та відмінні лінгвальні засоби, які були використані у
романі Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» та екранізації «Доріан
Грей» 2009 року

Взаємодія літератури та кіно є на сьогодні чи не найпопулярнішим

різновидом дослідження інтермедіальності. Термін інтермедіальність
з'явився у 80-ті роки в праці О. Ханзен-Леве, який стверджував, що «за
концепцією інтермедіальності стоїть загальноприйняте прагнення до обміну,
змішування, гібридизації».
Літературні твори є основою екранних образів кіно з перших днів його
існування, а кіноінтерпретації цих творів є органічною частиною
кіномистецтва. Давно вже існує проблема екранізацій: чи варто взагалі
переносити твори на екран, чи завжди фільм програє книзі, чи впливає кіно
на сприйняття початкового тексту глядачем тощо. За всю історію існування
кіно були екранізовані тисячі літературних творів. Одні інтерпретації
виявилися більш вдалими, інші менш. Екранізація як місце перетину різних
комунікативних систем (літератури і кіно), а також авторських, читацьких,
глядацьких стратегій представляє характерний інтерес як комплекс різного
роду текстів, різна медійна природа яких стає в цьому випадку об’єктом для
досліджень. [Ellis 1982, р.3.]Вивчення процесу і результату екранізації
актуально тому, що в ньому знайшли своє відображення багато явищ і сторін
сучасної культури, а в українській науковій практиці відсутнє цілісне
теоретичне дослідження, зосереджене на кіноінтерпретації художніх творів з
погляду герменевтики.
Дослідивши лінгвістичні засоби, які були наявні у романі О. Уайльда
«Портрет Доріана Грея», можна зробити висновок, що художня література –
основний тип літератури, у якому можуть бути присутні усі види мовних
засобів: фонетичні, лексичні, граматичні, зображально-виражальні та
синтаксичні.
 2.3.1 Спільні лінгвістичні засоби, використані у романі Оскара Уайльда
«Портрет Доріана Грея» та його екранізації «Доріан Грей» 2009 року

Перш за все, слід відмітити, що жанр кіно не може використовувати усі

мовні прийоми та засоби, які були наявні у книзі. Але, тим не менш, між
ними завжди є щось спільне. Наприклад, використання порівнянь.
У романі порівняння використовувалися впродовж усього тексту.
Наприклад, …Lord Henry Wotton could just catch the gleam of the honey-sweet
and honey-coloured blossoms of a laburnum, whose tremulous branches seemed
hardly able to bear the burden of a beauty so flamelike as theirs…[Wilde 1891, p.
3] …лорд Генрі Воттон, курячи своїм звичаєм одну по одній незліченні
цигарки, міг було бачити лише блиск золотаво-ніжного, як мед, цвіту
верболозу, чиє тремтливе віття, здавалося, насилу витримувало тягар
полум'яної краси.
У фільмі прийом порівняння також набув широкого використання. Her
hair clustered round her face like dark livesround a pale rose. Її волосся було
зібране навколо обличчя, як темне життя навколо блідої троянди; The tulip-
beds across the road flamed like throbbing rings of fire. Тюльпани через дорогу
палали, як пульсуючі кільця вогню.
Нажаль, фільм і книга майже не мають спільних лінгвальних засобів.

2.3.2 Відмінні лінгвістичні засоби, використані у романі Оскара Уайльда

«Портрет Доріана Грея» та його екранізації «Доріан Грей» 2009 року

Щодо відмінних рис між романом та екранізацією, то їх набагато

більше.
1. Звуконаслідування. Цей прийом є наявним лише у фільмі: Whoa.
2. Вульгаризми та просторіччя. Книга О. Уайльда написана вишуканий
стилем, а головні герої, в основному, аристократи. Тому, груба лексика не
використовувалася у романі. Щодо фільму, то одна з головних героїнь, Сібіл
Вейн активно вживала просторіччя. Наприклад, «бридун» Poor-dreadful Mr.
Isaacs will be shouting 'genius' to his loafers at the bar.
3. Терміни були вжиті лише у творі Уайльда. The highest as the lowest
form of criticism is a mode of autobiography. [Wilde 1891, p. 2 ] Найвища, як і
найнижча, форма критики — це різновид автобіографії.
4. Прийом протиставлення також був наявний лише у романі. Those who
find ugly meanings in beautiful things are corrupt without being charming. This is
a fault. [Wilde 1891, p. 2] Ті, що в прекрасному вбачають бридке — люди
зіпсуті, які, однак, не стали через те привабливі. Це вада.
5. Для урізноманітнення мови героїв та уникнення тавтології, у фільмі
«Доріан Грей» були використані такі синоніми: «perfect»: Ophelia is a most
challenging role and your performance this evening was... impeccable; Radley's
very fine Burgundy was spilt on my shirt cuff;, Oh, yes, that picture. Absolutely
wonderful.
6. Риторичні фігури є наявними лише у кіно версії. Come on, sir, give us a
penny! Ну ж бо, Сер, дайте пенні!), Run! Тікаймо!
Отже, кіно і літературу об'єднує можливість просторово-часової
побудови оповіді, здатність розкривати ліричне начало і характер героя через
емоціональний стан. І там, і там обов'язковим є образ-характер. Принципова
ж відмінність між літературою і кіно криється у характері сприйняття і
впливу цих двох видів творчості. Література як вид мистецтва оперує
поняттям «слова», що викликає стійкі художні образи, які виникають у
свідомості читача. Кіно ж - аудіовізуальне мистецтво, і на глядача впливає
зримість зображуваного насамперед. У його сприйнятті бере участь інша
система зв'язку: не від осмислення - до «внутрішнього зору», а від
«зовнішньої» споглядальності до запам'ятовування і далі - до багатозначності
чи однозначності осмислення. [Брюховецкая 1988, с. 7]
Питання про ступінь адекватності кінематографічного і літературного
творів у кожному окремому випадку вирішується по-своєму. Режисер сам для
себе обирає шлях перекодування художнього твору. Незаперечним є лише
факт необхідності збереження основної ідеї першоджерела.
З'явившись майже століття тому, кінематограф став невід'ємною
частиною сучасного життя. Результатом взаємодії кіно і літератури є
екранізація, що сприймається як своєрідний переклад з мови літератури на
мову кіно. [Горницкая 1985, с. 15] Література надає кінематографу сюжетну
лінію фільму, інакше кажучи - сценарій, а кіномистецтво не просто дублює
його як основу, а використовує і трансформує здобутки літературні в новий
художній твір відповідності до закономірностей та особливостей мистецтва
екрану.
 ВИСНОВКИ

Лінгвальні засоби урізноманітнюють нашу мову, наповнюючи її

різноманіттям лексичних, граматичних, синтаксичних фігур. Щодня ми
використовуємо їх, як в усному, так і в письмовому мовленні, навіть не
задумуючись про це. Правильне вживання будь-якого засобу залежить від
стилю тексту.
Використання лінгвістичних засобів є надзвичайно важливим для мови
та мовлення. Найчастіше використовуються епітети, метафори, тобто
зображально-виражальні засоби. Лексичні засоби, такі як синоніми,
антоніми, ідіоми, поширені в мові менше, але все одно досить уживані.
Фонетичні і синтаксичні засоби займають провідне місце у цій класифікації,
але їх використання урегульоване особливими правила стилю тексту.
Останні, найменш уживані засоби, це граматичні засоби. Найчастіше вони
використовуються у письмовій мові для виділення значущої частини та
надання експресивності тексту. Тож, використання перерахованих вище
засобів допомагають досягти головної мети – емоційно вплинути на читача
чи слухача.
Щодо факторів, які впливають на вживання мовних засобів, то вони
поділяються на лінгвістичні та екстралінгвістичні. До других відносимо
соціальні умови, сферу спілкування тощо. Лінгвальними чинниками, які
впливають на вживання мовних засобів є вік, стать, багатство словарного
запасу тощо. Важливим фактором вживання лінгвістичних засобів у жанрі
кіно є культурний аспект. Так принципово важлива побудова фрази, тексту,
вживання мовних засобів у повному співвідношенні не тільки з
загальнолітературними нормами, але і з нормами стильовими, з
функціональним призначенням даного тек з функціональним призначенням
даного тексту.
Система лінгвістичних засобів, використаних у романі Оскара Уайльда
«Портрет Доріана Грея», дозволяє зробити висновок про багатий
словниковий запас автора та його бажання зобразити головного героя,
Доріана Грея, у всій складності протиріч його характеру. Уайльд показав за
допомогою мови, що Доріан – типовий представник аристократії, який навіть
мислить «високим» стилем. Використання великої кількості епітетів описує
інтер’єр та ставлення персонажів один до одного. Була використана велика
кількість епітетів, порівнянь та антитез.
Використання лінгвістичних засобів у жанрі кіно є менш значущим,
адже більшість об’єктів навколишнього середовища та, власне, емоції
персонажів показуються не за допомогою мовлення, а за допомогою
візуальної картинки та міміки. Тим не менш, у фільмі «Доріан Грей» 2009
були використані такі мовні засоби, як: персоніфікація, ономатопія,
порівняння, синоніми, просторіччя та інші.
Дослідивши лінгвістичні засоби, які були наявні у романі О. Уайльда
«Портрет Доріана Грея», можна зробити висновок, що художня література –
основний тип літератури, у якому можуть бути присутні усі види мовних
засобів: фонетичні, лексичні, граматичні, зображально-виражальні та
синтаксичні.
Фільм «Доріан Грей» і книга «Портрет Доріана Грея» майже не мають
спільних лінгвальних засобів.
Принципова ж відмінність між ними криється у характері сприйняття і
впливу цих двох видів творчості. Література як вид мистецтва оперує
поняттям «слова», що викликає стійкі художні образи, які виникають у
свідомості читача. Кіно ж - аудіовізуальне мистецтво, і на глядача впливає
зримість зображуваного насамперед. У його сприйнятті бере участь інша
система зв'язку: не від осмислення - до «внутрішнього зору», а від
«зовнішньої» споглядальності до запам'ятовування і далі - до багатозначності
чи однозначності осмислення.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Брюховецкая Л. И. Литература и кино : проблемы взаимоотношений :

лит.- критич. очерк / - Киев : Рад. письменник, 1988. - 183 с. ; 
2. Васильєва О.М. Основи культури мовлення. М., 1990 – 477 с.
3. Виноградов В. В. . О языке художественной литературы. М.:
Гослитиздат, 1959 – 450 с.
4. Гальперін І. Р. Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження. - М., 1981
-189 с.
5. Голікова, Т. А.Теорія тексту : навчальний посібник /Т. А. Голікова. - -
М.-Берлін : ДиректМедиа, 2015 - 310 c.
6. Горницкая Н. О границах взаимодействия кино и литературы / Н.
Горницкая // Зримое слово. Кино и литература : диалектика взаимодействия :
сб. ст. - Ленинград : Искусство : Ленингр. отд-ние, 1985.- С. 3-59 
7. Дубенко О. Ю. Порівняльна стилістика англійської і української мов.
Вид. 2-е перероб. і допов. Навч. посібник. / Олена Дубенко. - Вінниця: НОВА
КНИГА, 2011 - 328 с.
8. Звегинцев Вл.А. Язык и лингвистическая теория. М.: Эдиториал
УРСС, 2001- 248 с.
9. Іванова Л. Ю., Сковороднікова А. П. Культура російської мови :
енциклопедичний словник-довідник / Електронний ресурс] / Е. н. 3-е вид. ,
стерши. M : Флінта, 2011. - 840 с.
10. Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови:
навчальний посібник ПАІС, 2007 – 399 с.
11. Кубко В.П. Документна лінгвістика. Конспект лекцій для студентів
спеціальності 7.020105-документознавство та інформаційна діяльність денної
та заочної форм навчання. - Одеса: Наука і техніка, 2006 - 92 с.
12. Лукін В. А. художній текст: основи лінгвістичної теорії та елементи
аналізу. - М, 1999- 90с.
 13. Мандель Б. Р. Теорія літератури: відповіді на екзаменаційні питання.
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Бакалаврат,
Магістратура) на допомогу до підготовки до іспитів. - М.: Директ-Медіа,
2014 - 650 с.
14. Меньшиков И. И., Языковые средства дифференциации
функциональных стилей современного русского языка: сборник научных
трудов. Днепропетровский гос. университет, 1982 -176 с.
15. Можаева Т.Г. Кинематографичносгь современной художественной
прозы и языковые средства её создания // Очерки гуманитарных
исследований : сб. науч. Трудов молодых учёных. - Барнаул : Алт.ГУ, 2005 –
110 с.
16. Назарець В., Є. Васильєв. Теорія літератури. Київ: Либідь, 2005- 460
с.
17. Пысина О.Ю. Экспрессивные средства описания внешности
персонажей на материале романа О. Уайльда «Портрет Дориана Грея» //
Образные и экспрессивные средства языка. - С. 11.]
18. Слюсарева Н. А. Категоріальна основа тема-рематичної організації
висловлювання-пропозиції / / Вопр. мовознавство. - 1986. - № 4.
19. Сорокін Ю. А. Психолінгвістичні аспекти вивчення тексту. - М.,
1985 – 98с.
20. Топоров В. М. Простір і текст / / Текст: семантика і структура - М.,
1983 – 420с.
21. Тураєва 3. Я. Лінгвістика тексту (Текст: структура і семантика). м.,
2009 – 65с.
22. Ханзен-Леве Оге А. Интермедиальность в русской культуре. От
символизма к авангарду / Оге А. Ханзен-Леве. - Москва : РГГУ, 2016. - 450 с.
23. Arnold I. V. The English Word. M., 1986.
24. Ellis J. The literary adaptation. An introduction [Text] / J. Ellis // Screen.
– 1982. – № 23 (1). – P. 3–5.
25. Fernando C. Idioms and Idiomaticity. Oxford University Press, 1996.
 26. GinsburgR.S. and others. A Course in Modern English Lexicology. M.,
1979.
27. Matsuoka M. Aestheticism and Social Anxiety in The Picture of Dorian
Gray // Journal of Aesthetic Education. 2003. No.29. P.77-100. 
28. Oscar Wilde «The picture of Dorian Gray», Barnes & Noble Books,
1999. – 241
29. http://ua-referat.com/Виразність_мови_і_її_умови
30. https://scicenter.online/russkiy-yazyik-scicenter/vyirazitelnyie-sredstva-
grammatiki-97098.html
31. https://studopedia.su/10_189_Iierarhiya-movnoi-budovi-ta-mizhsistemni-
zvyazki.html
32. https://yamuzykant.ru/uk/it/expressiveness-of-speech-expressive-
speechssss.html