Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра теорії та історії світової літератури

РЕФЕРАТ
з історії світової літератури

«ВАЛЬТЕР СКОТТ ЯК ЗАСНОВНИК ЖАНРУ ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ»

Студентки гр. ІМ-21

Новак І. О.

Науковий керівник:
доц. Бєлова С. А.

Рівне 2020

1
 ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................3

Розділ 1. Вальтер Скотт – основоположник жанру історичного роману...............5

1.1 Життєвий і творчий шлях В. Скотта.................................................................5

1.2 Історія та особливості жанру в цілому.............................................................7

1.3 Характерні риси історичного роману В. Скотта.............................................9

Розділ 2. Історизм у романах Вальтера Скотта......................................................11

1.1 Відображення історичної доби в романі «Айвенго».....................................11

1. 2. Життя Середньовічної Англії в романах письменника: «Веверлі», «Роб

Рой», «Квентін Дорвард».......................................................................................13

ВИСНОВКИ...............................................................................................................16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................19

2
 ВСТУП
  Недаремно літературні твори, які розповідають про далекі часи, мають
багато шанувальників серед сучасних читачів. Минувшина завжди здається
таємничою і загадковою. Вона приховує в собі багато недоказаного, відкриває
завісу таємничості, переносить нас у той світ, який назавжди залишився в
минулому.
Історичний роман займає особливе місце в художній літературі, оскільки
постійно цікавить читачів. Як зазначав відомий дослідник історичного роману
С.М. Петров: «Гнучка і об'ємна форма роману надала письменнику найбільш
широкі можливості для відтворення історичного минулого. Про це свідчить
бурхливий розвиток історичного роману в ХIХ і ХХ століттях». Саме
історичний роман надав письменникам можливість показати історичну епоху в
усьому її різноманітті. Важливість пізнавальної ролі історичного роману
визнавалася вже з появою романів Вальтера Скотта і не втрачала своє значення,
незважаючи на появу все нових історичних творів і підручників з історії. Поява
історичних романів В. Скотта збіглася з найважливішими історичними подіями,
які пробудили загальний інтерес до історії.
Скотт виробив принципи історичного методу, що дозволяли створювати
захоплюючі, звільнені від надмірної архаїзації мови і такі, що разом з тим
сповна передають своєрідність і характерні риси описуваної епохи, романи.
Звідси і випливає актуальність обраної теми.
Метою даної роботи є доведення того, що В. Скотт - зачинатель
історичного роману.
Згідно з метою роботи мною поставлені наступні завдання:
– розкрити життєвий і творчий шлях В. Скотта;
– дослідити його внесок у розвиток світової літератури та особливості
жанру історичного роману;
– показати відображення історичних події у романах письменника.
Вищезгадані завдання дають зрозуміти, що об’єктом дослідження є

3
Вальтер Скотт, а предметом стали його твори, які реалізують спрямованість
даного жанру на створення історичного колориту, що відображає минуле
певного суспільства.
Структура роботи. Реферат складається зі вступу, двох розділів,
висновків, списку використаної літератури та джерел.

4
 Розділ 1. Вальтер Скотт – основоположник жанру історичного
роману
1.1 Життєвий і творчий шлях В. Скотта
Вальтер Скотт народився 15 серпня 1771 року в Единбурзі – столиці
Шотландії, в родині адвоката. Він був дев’ятою дитиною у сім’ї, яка дала
життя дванадцятьом дітям. Шестеро з них (як це часто бувало в ті далекі часи)
померло ще немовлятами. Сам Вальтер теж був дуже хворобливим і батьки
весь час турбувалися, чи не помре він. Хлопчика відправили до діда-фермера,
де, на свіжому повітрі, його організм зміцнів і переміг хворобу, хоча – на все
життя – він залишися кульгавим. У Вальтера була прекрасна пам’ять, він знав
багато шотландських балад, легенд, казок, пісень. Разом зі своєю тіткою, котра
возила його по курортах (щоб поправити здоров’я), він багато подорожував. На
одному із курортів він вперше побачив одну із п’єс Шекспіра, враження від якої
залишилося у нього на все життя. Напевно після цього, він став мріяти про
заняття літературною творчістю.
В сім років Вальтера повернули до батьків і відправили до школи. Через
п’ять років він вступив до Единбурзького коледжу, на юридичний факультет,
як цього хотів його батько. Юридична праця не цікавила хлопця, та він не хотів
суперечити батькові і розумів, що для того, щоб далі жити, йому треба
забезпечити себе матеріально. Він починає виконувати різні доручення в
адвокатській конторі свого батька, а з 1789 року вивчає право.
В цей же час В.Скотт захопився збиранням творів шотландського
фольклору, спогадів про героїчне минуле свого народу. Він подорожує,
знайомиться із місцями героїчних подій, оглядає руїни стародавніх замків. В
1802-1803 роках, на основі зібраних матеріалів, він видав три збірки давніх
шотландських пісень. Ці ж матеріали послужили основою для написання ним
історичних романів. Хоча й адвокатська служба Скотта була успішною (він
став шерифом і секретарем Вищого суду Шотландії), але його, все ж таки,
більше цікавила літературна праця.

5
 Він постійно друкується у літературних журналах, видає свої перші твори
– баладу «Вечір Святого Іоанна», збірки власних балад «Пісня останнього
менестреля»(1805), «Марміон»(1808), «Діва озера»(1810). Вже ці, перші твори,
приносять йому славу і визнання.
Вальтер Скотт став відомий, як поет. Сам король Георг IV запросив
його стати своїм придворним поетом, але Вальтер Скотт відмовився , не
вважаючи, що він є видатним літератором. Його обрали почесним
громадянином Единбурга, він став баронетом, а його портрет пензля
знаменитого художника Томаса Лоуренса помістили у галереї королівського
палацу.
Чому ж автор таких прославлених балад сам відмовився від пропозицій
стати «національним поетом» своєї країни? Дослідники його творчості
вважають, що однією із вагомих причин була поява в цей час на літературному
олімпі постаті славнозвісного поета Джорджа Байрона. Скотт, як реаліст,
розумів, що змагатися із самим Байроном – марна справа і вирішив посвятити
себе іншій справі – написанню історичних романів. Як людина скромна і
виважена, він вирішив друкуватися анонімно і в 1814 році видав свій перший
роман – «Веверлі». Потім вже, як «автор Веверлі» , надрукував цілу низку
інших романів – «Пуритани»(1816), «Роб Рой» (1818), «Айвенго»(1820),
«Квентін Дорвард»(1823), «Вудсток»(1826) «Перська красуня»(1828).
Мало хто з письменників приховував від читачів свої літературні заслуги
так ретельно, як робив це Вальтер Скотт. Довгий час читачі не знали, хто є
автором історичних романів, де так чудово, зі знанням літературної справи і
всіх нюансів далекого минулого, зображені літературні герої в хитросплетіннях
доль, котрі викликали велике вболівання і зацікавлення всього європейського
суспільства. Тривалий час його твори виходили анонімно (без зазначення імені
автора) або під вигаданим прізвищем. І хоча сучасники здогадувалися, чиєму
перу належать романи, що здобули неабияку популярність, Скотт уперто
оберігав свою таємницю, відхиляючи будь-які натяки. «Великим невідомим»

6
звали Вальтера Скотта до тих пір, доки він сам не зізнався, хто є автором
таких, небачених ще в європейській літературі, чудових творів.
Крім історичних романів, яких Вальтер Скотт написав аж двадцять вісім,
він ще видав декілька оповідань та повістей, написав історичні праці – «Історію
Шотландії» і «Життя Наполеона Бонапарта».
Все своє життя Вальтер Скотт залишався надзвичайно скромною і
доброю людиною. Він скептично ставився до своє слави, але постійно
допомагав молодим, починаючим літераторам, усім бідним та тим, хто
потребував допомоги.
Помер Вальтер Скотт 21 вересня 1832 року в Абботсфорді. Він залишився
в пам’яті людства навічно, як засновник історичного жанру, великий
письменник, громадяним і просто добра людина.
1.2 Історія та особливості жанру в цілому
Історія, на думку романтиків, - це життя народу, тому його інтереси і
пристрасті, його думки входять в зміст історії. Та чи інша подія може набути
значення в залежності від того, як відбилася вона у свідомості народу.
Історичний роман присвячений подіям минулого, від яких нас відокремлює
щонайменше 50-60 років. Історичний роман будується на фактах, документах,
на народній пам’яті про давні події та їх учасників.
Кожна епоха вирішує особливу задачу, що визначає усі її процеси,
створює її єдність і відрізняє її від інших. Історичний роман повинен зрозуміти
цю задачу і цю єдність і пояснити події не дрібними причинами психологічного
характеру, не випадками, що виникають у житті, не примхою государя і не
капризами двору, а законами епохи.
Проте усе, навіть особо прославлені історичні романи повні
біографічних, побутових, психологічних деталей, і всякого роду випадків, що
вторгаються в мирне життя героя і спрямовують його на нові, несподівані
шляхи. Пригода ніяк не виключена з господарства історичного роману, -
навпроти, вона для нього характерна, але випадок, що раптом перевертає хід

7
подій, втрачає свою самостійність. Він є результатом обставин і тенденцій,
взаємовідносин сил епохи, що борються. Вторгнення випадку є прояв
закономірності і доказ її.
Одним із законів історичного жанру був закон перспективи, без якої
неможливо було б осмислити події і створити єдність твору, - а про це
романісти-романтики тривожилися не менше, ніж драматурги-класики.
Потрібно було показати, куди ведуть події, до чого приходить епоха, показати
майбутнє, що виникає з руїн минулого в катастрофах сучасності. Романи, що
зображують середньовіччя, повні трагічних і страшних подій, - інакше
історична правда була б перекрученою. Але чим страшніше і трагічніше події,
тим світліше обрії, виразніше поступальний хід історії і доцільність подій, що
відбуваються.
Героями історичного роману можуть бути як реальні історичні особи,
так і персонажі, створені уявою письменника. В історичному романі важливими
є історичний ( сукупність особливостей, характерних прикмет, наявних у
художньому творі про далеке історичне минуле. Це і згадки про історичні події
й імена героїв, й описи їх зовнішності, одягу, звичаїв, вживання у мові слів і
виразів, які тоді були поширеними) і місцевий колорит, які передають загальну
атмосферу подій та особливості життя людей у ті давні часи.
Щоб написати історичний роман, письменник вивчає тогочасні
документи, працює в бібліотеках, архівах, збирає яскраві свідчення, вчитується
у хроніки, літописи, церковні записи. Його увагу привертають промовисті
факти з повсякденного життя людей, описи звичаїв, традицій народу тощо. Але
найцікавіше відбувається тоді, коли автор вигадує захопливу інтригу, змушує
свого героя долати неймовірні перешкоди – і все це в конкретному минулому,
на основі історичних документів і фактів. Історичний роман справляє враження
невигаданості, здається, саме так, або приблизно так, все і відбувалося.
Письменники-романтики захоплювалися Середньовіччям, духом пригод і змін,
який так відрізнявся від одноманітності й сірої буденності їхнього часу.

8
 Події тих часів сприймалися як таємничі, захоплюючі – адже документів
було обмаль. Отож письменники зверталися до народних переказів і легенд.
Широкою течією ввійшов у роман фольклор в усіх його формах, - від переказів
і пісень до повір'їв і прислів'їв. Історична правда наполегливо потребувала
чудесного, тому що чудесне жило у свідомості далеких епох, відбивало
інтереси народу і спонукало його до дії.
Отже, історичний роман — епічний твір, який у художній формі
відтворює певний період історії і в якому життя народу, окремих людей
розкривається на тлі історичних подій і обставин.
1.3 Характерні риси історичного роману В. Скотта
«Вальтер Скотт створив, відкрив…, угадав епопею нашого часу –
історичний роман», - писав російський критик першої половини ХІХ ст.
Віссаріон Бєлінський. Вальтера Скотта вважають засновником історичного
роману в світовій літературі. Виник цей жанр 1812 року коли вийшов друком
перший роман письменника «Веверлі», названий на ім’я головного героя.
Коли Вальтер Скотт задумав писати твори на історичні теми, він був
переконаний, що найбільш вдалою формою для таких оповідей буде роман. Цей
жанр дає змогу авторові охопити багато подій за тривалий проміжок часу,
відтворити кілька сюжетних ліній ф зобразити велику кількість персонажів.
Вальтерові Скотту належить і вироблення основних вимог до
історичного роману. Серед них дві головні:
– перша – роман повинен будуватися на основі історичних джерел
(архівні матеріали, літописи);
– друга – далеке минуле має бути зрозумілим сучасному читачеві.
Тобто завдання письменника полягає в тому, щоб пояснити події та
вчинки героїв давноминулих часів, викликати в людей зацікавлення історією.
Автор історичних романів – це своєрідний перекладач із мови історії на мову
свого часу.

9
 Вальтер Скотт зумів поєднати у творах історичні факти з художнім
вимислом. Такий тип роману отримав назву «вальтерскоттівського», вплинув
на подальший розвиток цього жанру в європейських літературах.
Своєрідність історичних романів В. Скотта у тому, що:
– у сюжеті він поєднує історичні факти із художньою вигадкою,
відкриває широку панораму минулих віків, показує історії через долі
окремих людей;
– героями є історичні особи й вигадані персонажі. Представники
різних соціальних класів, вищих і нижчих верстві суспільства. Немає
поділу на позитивних і негативних героїв;
– конфлікти у Скотта поєднуються історичні з соціальними,
національними й моральними;
– обумовлює події і характери соціально-історичними умовами.
Історію показує в розвитку;
– автор загалом об’єктивно відображає хід подій, виражає свої думки
через дещо ідеалізованих персонажів;
– мова є наближеною до епохи, але зрозуміла сучасному читачеві.
За Я. Левковичем: «Вальтер Скотт був засновником реалістичного
історичного роману на Заході. Він привніс у свої романи розуміння історичного
періоду як необхідного етапу в розвитку народу; беручи за основу
документальний матеріал, він прагнув до утворення образів типових
представників обраної епохи у всій своєрідності їхніх звичаїв, уявлень та
пристрастей, зумовлених часом та середовищем. Романи Вальтера Скотта
розглядали минуле з його буденного боку».

10
 Розділ 2. Історизм у романах Вальтера Скотта
1.1 Відображення історичної доби в романі «Айвенго»
Майже всі історичні романи Вальтера Скотта можна поділити на два
цикли: «шотландський і англійський». Твори першого циклу присвячені
відносно недалекому минулому в історії шотландського народу («Роб Рой»,
«Пуритани»). Романи «Річард Левове Серце», «Айвенго», «Абат» охоплюють
історію середньовічної Англії.
«Айвенго» (1820 р.) — один з найпопулярніших романів Вальтера
Скотта; він став важливою віхою в творчому житті письменника. У романі
«Айвенго» дія відбувається у XII столітті, в глибині середньовіччя, і з перших
розділів набуває динаміки і драматизму. Розгалужений сюжет витворюється з
переплетіння кількох сюжетних ліній, які формуються на основі мотивів
різного змісту і характеру, що дозволяє авторові широко представити епоху,
зобразити її життєвий устрій і звичаї, суперечності й конфлікти.
Перший мотив можна визначити як відвоювання головним героєм
нареченої. Цей мотив втілюється в сюжетній лінії Айвенго й леді Ровени,
навколо якої й розгортаються події.
Другий мотив — відвоювання влади королем. Це лінія боротьби за трон
короля Річарда Левове Серце з принцом Джоном і феодалами, які скористалися
тривалою відсутністю короля в країні.
Третій мотив — історія красуні-єврейки Ребеки. Ця лінія передусім
характеризує епоху середньовіччя з його забобонами й жорстокими звичаями,
засуджує релігійну й національну нетерпимість.
Четвертий мотив — фольклорного походження, запозичений Вальтером
Скоттом з англійських народних балад про Робіна Гуда, виведеного в романі
під ім'ям Локслі.
Усі ці мотиви разом розкривають ідею твору — необхідність подолання
протистоянь і досягнення згоди основних суспільних сил. Уособленням цієї ідеї
в романі виступає король Річард — реальна історична фігура. У Вальтера

11
Скотта цей образ ідеалізований і має великі розбіжності зі своїм історичним
прототипом. Реальний Річард Левове Серце відзначався винятковою навіть для
свого часу войовничістю і все життя тіровів у війнах, які призвели королівство
до розорення. А у Скотта — це мудрий правитель, який перший усвідомлює
себе королем не лише норманів, а й саксів, тобто всього англійського народу.
Уміння Вальтера Скотта створювати колоритні образи оцінили вже його
сучасники і назвали письменника «Шекспіром роману».
У багатьох поколінь читачів виникало запитання: наскільки намальована
Вальтером Скоттом картина середньовіччя відповідає дійсності? Сучасники не
мали сумніву в її вірогідності. Вони вважали, що для автора «Айвенго»
таємниць в історії не існує. Але з часом ставало зрозумілішим, що і в його
романах чимало домислів, нерідко він досить вільно поводився з історичними
фактами і постатями. Та в найсуттєвішому — у відтворенні духу й колориту
епохи — Вальтер Скотт виявив глибоке розуміння історії, причому не як
учений-історик, а як митець, і створив у романі панорамний художній образ
англійського середньовіччя, по-своєму переконливий і правдивий.
Отже, своєрідність роману «Айвенго» є такою:
– тема – англійська історія XII століття;
– основний конфлікт – боротьба саксів і норманів;
– вигаданий сюжет;
– головний герой – вигадана особа;
– персонажі – історичні та вигадані – представники різних соціальних
верств;
– наявність легенд і легендарних особистостей;
– відтворення широкого історичного тла;
– використання художньої деталі;
– мова – сучасна автору;
– фінал – родинна ідилія;
– зображення впливу історичних подій на життя звичайної людини;

12
 – проблема незмінності людської природи;
– поєднання історичних подій і особистого життя героїв.
1. 2. Життя Середньовічної Англії в романах письменника:
«Веверлі», «Роб Рой», «Квентін Дорвард»
За тематикою і проблематикою всі прозові твори В. Скотта можна
поділити на З групи:
• романи шотландського циклу, написані в основному до 1820 р.
(«Веверлі, чи 60 років тому» (1814), «Гай Маннерінг» (1815), «Антикварій»
(1816), «Пуритани» (1816), «Роб Рой» та ін.);
• романи, присвячені середньовічному історичному минулому Англії
(«Айвенго» (1819), «Монастир» (1820), «Абат» (1820), «Вудсток» (1826)).
• романи, присвячені історії інших європейських країн («Квентін
Дорвард» (1823)).
«Веверлі»
У центрі інтриги роману — молодий, недосвідчений та наївний
англійський дворянин Едвард Веверлі, з родини, котра несла на собі «весь тягар
консервативних симпатій і пересудів, політичних і церковних». Едвард, як
офіцер англійської армії, поїхав служити у Шотландію. На календарі 1745 рік,
саме той рік, коли гірська країна зробила останню значну і відчайдушну спробу
відвоювати в Англії свою незалежність. Очима «людини ззовні» дивився юнак
на чужу і незрозумілу для нього дійсність. Він бачив розбурхану політичними
чварами і суворими сутичками країну, де на кожному кроці можна було стати
жертвою розбійників, грабіжників і здичавілих месників. Події жбурляли
Веверлі з одного ворогуючого табору в інший, йому неодноразово загрожувала
смертельна небезпека. Нарешті, у вирішальному бою він бився проти власної
армії і його, як зрадника, мали стратити. Однак усі складні перипетії долі
молодого англійця завершилися щасливо. Він не лише уник загибелі, а й
одружився з багатою спадкоємицею шляхетного шотландського роду, кохання
до якої було головною пружиною його творчості.

13
 Дуже важливу роль у романі відіграли другорядні постаті, передусім
шотландці, показані зі щирою симпатією співвітчизника й одночасно із
об'єктивністю художника. Такі, наприклад, образи вождя гірського плану Вік
Ян Вора і його сестри Флори.
«Роб Рой»
У цьому романі автор звернувся до історії так званих якобінських
повстань XVIII ст. Він розповідав про події першого великого повстання
горців, яке підготували і здійснили прихильники Стюартів ще у 1715 р., тобто
за 30 років до повного знищення кланів. Письменник детально пояснив, що
якобити (прихильники короля Якова II) отримали поразку, тому що лондонське
буржуазно-аристократичне керівництво володіло великими економічними,
політичними і воєнними перевагами.
Назву твір одержав за прізвиськом шотландського національного героя
Роберта Макгрегора. Роб Рой — Робін Гуд. Він грабував багатіїв, щоб
допомогти бідним. У його образі поєдналися романтичні та реалістичні риси:
він благородний, відданий друзям, наділений богатирською силою. Роб Рой
чудово орієнтувався у справах і разом з повсталими горцями являв собою
грізну силу, з якою не могли не рахуватися чиновники і фінансисти із Глазго.
Заслужила на увагу історія Роб Роя. Чесно і скромно герой жив зі своєю
сім'єю, займаючись продажем худоби. Але у важкий рік він не зумів
викрутитися зі скрутного становища. Одного разу за його відсутності люди
шотландського вельможі герцога Монроза пограбували дім і господарство Роб
Роя, збезчестили дружину, бо він заборгував велику суму грошей.
Повернувшись додому, герой побачив залишки свого сімейного вогнища. Тоді і
вирішив стати розбійником і податися в гори.
«Квентін Дорвард»
Події твору відбувалися у Франції XV ст. В центрі оповіді — чужинець,
який бачив французьке життя доби Людовіка XI неупередженими,
зацікавленими очима. Квентін Дорвард — шотландський вояк, який утік від

14
переслідувань своїх кревних ворогів і вступив на службу до короля Франції,
брав участь у складних перипетіях політичного життя країни, часто мимоволі.
Хлопець із шотландського клану спостерігав важливі події історії сусідньої
держави, коли один із найрозумніших і найдалекоглядніших мужів держави вів
запеклу боротьбу проти сваволі великих феодалів, своїх непокірних васалів.
Автор створив портрет короля — політика мудрого і безжального, для якого
підступність, використання злих і добрих якостей людей — нормальні засоби
ведення політичної гри в ім'я вищих цілей. У романі описано безліч пригод і
романтична любовна історія, яка закінчилася для її героїв, попри всі
випробування і перешкоди, шлюбом.
Тож, як бачимо, новаторство Вальтера Скотта полягало в тому, що він
створив жанр історичного роману, «до нього не існуючий» (за визначенням В.
Г. Бєлінського). В основу світогляду і творчості прозаїка ліг величезний
політичний, соціальний і моральний досвід народу Шотландії, який протягом 4
століть боровся за свою національну незалежність проти економічно розвиненої
Англії. Історичний роман Вальтера Скотта став не лише продовженням
літературних традицій, а невідомим до того художнім синтезом мистецтва та
історичної науки, що відкрило новий етап у розвитку англійської і світової
літератури.

15
 ВИСНОВКИ
Історичний роман - це твір, побудований на історичному сюжеті, в
якому, в художній формі, відображена певна епоха або період історії.
В історичному романі історична правда поєднується з правдою
художньою, історичний факт – з художнім вимислом, справжні історичні
особи – з особами вигаданими, вимисел вміщено в межах зображуваної епохи.
Історичні романи створювалися і до Вальтера Скотта. Але тільки в
його романах найбільш повно розкрилися характерні риси цього жанру. Тому
тип роману, який він розробив і постійно вдосконалював, був названий
«вальтерскоттівським».
Які ж особливості романів цього англійського письменника? Можна
виділити наступні характерні риси творчого методу Вальтера Скотта як
новатора в галузі історичного романтизму: 
– композиція історичного роману Скотта відображає розуміння
історичного процесу письменником: зазвичай долі його героїв тісно
пов'язані з тим великим історичною подією (з революцією, заколотом,
бунтом), зображення якого займає центральне місце у творі;
– зображення історичних подій крізь сприйняття приватного
вигаданого персонажа, провідного любовну інтригу роману і тим
самим дотримання історичної точності разом із збереженням
обов'язкової романічній інтриги; 
– зміна співвідношення перекази і вимислу, створення історичного
тла вигаданими персонажами, які є надзвичайно типовими для
зображуваної епохи і країни і в цьому плані історичні; 
– новаторство художньої мови (Скотт відмовляється від надмірної
архаїзації мови, а використовує мову його епохи); 
– одним з найважливіших нововведень роману Скотта є роль, яку
відіграє народ, маса. Роман Скотта має демократичні тенденції: ми
бачимо, як з усіх сторін вривається на його сторінки народ; 

16
 – розширення меж роману (охоплення великої кількості типів, станів,
класів і подій). 
Виходячи з зробленої мною роботи Вальтера Скотта можна
беззаперечно визнавати засновником історичного роману у світовій літературі.
Він у своїх творах поєднав історичну правду з художньою вигадкою, поряд з
реальними історичними постатями зобразив вигаданих героїв, на долю яких
впливають складні історичні події.
Можна повністю погодитися з думкою А. Долініна, який писав, що
"Вальтер Скотт, безперечно величезний історичний геній нових часів, належав
до тих гнучким рухомим умам, які завжди готові зафіксувати в собі форми тих
предметів, до яких вони наближаються; які здатні воскресити пройшли в всіх
століттях яскравих сліпучих кольорах місцевості і століття; які, так би мовити,
постійно озираються назад, немов прощаючись зі знайомими місцями, з
близькими друзями і родичами, і в годину розлуки силкуються в останній раз
пригадати найменші обставини минулих днів, колишні страждання і радості, і в
свіжому спогаді малюють риси і характери знайомих облич, читають їхні
почуття і думки, і в душевному захваті вдивляються навіть у їхній одяг, їх
звички, їх дивацтва. Кожен з нас, хто тільки з увагою читав твори Вальтера
Скотта, погодиться, що в його романах більш істинної історії, ніж в історичних
творах більшої частини письменників-філософів, що зображали одну з ним
епоху».

17
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Зарубіжна література: Підручник для 7кл. середніх загальноосвітніх
закладів. – К.:Вежа, 2007 ст. 77
2. Зарубіжна література: Підручник для 7кл. середніх загальноосвітніх
навчальних закладів. / Євгенія Волощук, Олена Слободянюк. – Київа: Генеза
2015 ст. 56
3. История зарубежной литературы XIX века : учебник для филолог.
специальностей вузов / В. Н. Богословский, А. С. Дмитриев, Н. А. Соловьева и
др.; под ред. Н. А. Соловьевой. – Москва: Высшая школа, 1991.
4. Орлов С. А. Исторический роман Вальтера Скотта.— Горький, 1960
5. Левкович Я. Л. Историческая повесть / Я.Л. Левкович // Русская
повесть ХІХ века: История и проблематика жанра. — Л. : Наука, 1973. — С. 108
—134.
6. Скотт В. Айвенго. - М., 1962. - С. 32-553.
7. Анікст А. Історія англійської літератури. - М., 2000. - С. 15-26.
8. Долінін А. / Історія, одягнена в роман / А. Долинін - М.: Вища школа,
1988. - 200 - 215с. 
9. Бєльський О.О. / Вальтер Скотт / /
Коротка літературна енциклопедія: У 8 т. / А.А. Бєльський - Т.6. - М.: Сов.
Енциклопедія, 1971. - 900 с. 
10. Койнова, Е. Г. Русский исторический роман XIX века. Ч. І. Эпоха
романтизма: учеб.-метод. пособие. 2-е изд. испр. и доп. / Е. Г. Койнова. –
Тольяти: ТГУ, 2009. – 104С.
11. Персон X. Вальтер Скотт.— М., 1983.
12.  Скотт В. Айвенго: роман / Вальтер Скотт. — М.: Худож. лит., 1983.
— 389 с.

18
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. https://ukr.school-essay.ru/valter-skott-zasnovnik-zhanru-istorichnogo-romanu/
2. https://msn.khnu.km.ua/mod/resource/view.php?id=158288
3.https://vseosvita.ua/library/valter-skott-zasnovnik-zanru-istoricnogo-romanu-
istoria-i-hudoznij-vimisel-v-romani-ajvengo-182639.html
4. https://edufuture.biz
5. http://library.vnmu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/09/Valter-Skott.pdf
6.
https://knowledge.allbest.ru/literature/3c0b65625a3ad78b5c53b89421206d26_0.html
7. https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4361&page=2
8.https://sites.google.com/a/s18.pp.ua/btshmara/ucasniki/foksa-natala/sodennik-
foksa-n-i-
bzsno21/konspekturoku7klastemavalterskott17711832ajvengovskottzasnovnikistoric
nogoromanuistoriaihudoznijvimiseluromaniajvengotlpogliblennaponatproromanistori
cnijroman
9. https://zarlit.com/info/history_XIX_XX/4.html
10. https://studfile.net/preview/8112663/page:4/
11. https://ukr.school-essay.ru/velikij-rozigrash-velikogo-nevidomogo-doba-licariv-i-
licarstva/

19