ПОЛЬ ВЕРЛЕН —

КОРОЛЬ
СИМВОЛІЗМУ
ПЕРЕХІД ДО МОДЕРНІЗМУ

Страница
1
ПОЛЬ ВЕРЛЕН

• Поль Верлен – видатний французький поет,

людина, яка перебувала у вічному пошуку, у душі
якої боролися протиріччя, яка страждала, грішила,
помилялась, шукала істину, своє місце у житті.
• Портрет Верлена: "З першого погляду його можна
прийняти за сільського чаклуна. Голий, гулястий
череп, що виблискує міддю, маленькі косуваті очі
блискучі, кирпатий ніс із широкими ніздрями,
рідка, жорстка, коротко підстрижена борода...”
• «Моя душа народилася для жахливих катастроф»
П. Верлен
ПОЛЬ ВЕРЛЕН

• При народженні: Поль Марі Верлен

• Дата народження і смерті: 30.03.1844-8.01.1896
• Місце народження: Мец, Франція
• Місце смерті: Париж, Франція
• Громадянство: Франція
• Рід діяльності: літературний
• Профіль: поет
• Жанр: поезія
• Напрямок: символізм
 ПОЛЬ ВЕРЛЕН – ТВОРЧЕ НАДБАННЯ

• 1866 р. Перша поетична збірка «Сатурнічні поезії», в якій наявні протиставлення

яскравого минулого й безбарвного сьогодення, естетизація дійсності. Згідно з уявленнями
астрологів, Сатурн - похмура, сумна планета, і Верлен зарахував себе до людей,
народжених під нею, які не мають щастя в житті.
• 1869 р. Друга книга «Галантні свята» - своєрідна спроба поета віднайти притулок у
далекій епосі, за допомогою уяви розчинитися у її казковому, театралізованому світі.

• 1870 р. Збірка поезій «Добра пісня», де йдеться про відродження ліричного героя під
впливом кохання.

• 1874 р. Збірка «Романси без слів», - вершина імпресіоністичної лірики поета; містить
замальовки, мотиви, фрагменти, пейзажі. Поезія «Поетичне мистецтво» - своєрідний
поетичний маніфест поета.
ПОЛЬ ВЕРЛЕН: визначальні риси творчості
• Вірші – «пейзажі душі».
• Живописність, імпресіоністичність.
• Відтворення відтінків та напівтонів відчуттів.
• Музичність.
• Не відображення подій, а навіювання певного настрою (сугестія).
• Символічність образів: осінь – символ згасання життя, вітер –
всемогутній фатум, сутінки – непевність людського життя.
• Основні мотиви: розчарування, самотність, печаль, туга, журба,
ностальгія за минулим.
• Новаторство: у структурі, побудові поезії, алітерація, асонансні рими.
«ОСІННЯ ПІСНЯ» (збірка «Сатурнічні поезії»)

Неголосні
Млосні пісні
Струн осінніх
Серце тобі
Топлять в журбі,
В голосіннях.
Блідну, коли
Чую з імли
Б'є годинник:
Линуть думки
В давні роки
Мрій дитинних.
Вийду надвір -
Вихровий вир
В полі млистім
Крутить, жене.
Носить мене
З жовклим листям.
Переклад Гртгорія Кочура
Страница
6
«ОСІННЯ ПІСНЯ» (збірка «Сатурнічні поезії»)

• В «Осінній пісні» воєдино зливаються осінній пейзаж і « пейзаж душі». Душа

– інобуття пейзажу, а пейзаж –«стан душі». Тому осінь зображується не тільки
як пора року, а й як журба, утома, втрата чогось прекрасного, наближення
кінця. Чому сумує ліричний герой, чому тужить за минулим?
• Сухим листком осіннього листопаду стає душа ліричного героя, що
потрапила під владу фатальної долі.
• У символістсько – імпресіоністичному творі марно шукати відповідей на усі
питання. Автор лише створює настрій, викликаючи певні асоціації.
• Понад сто років «Осіння пісня» приваблює перекладачів, існує понад 30
перекладів українською, і їх перелік не завершується.
• За умови майстерного перекладу зберігаються асонанси, алітерації, які були в
оригіналі вірша французькою. Кожен з перекладачів вірша, по суті, творить
свій шедевр, передаючи своє враження і настрій:
М. Терещенко, М. Москаленко, Б. Тен, М. Лукаш, Г. Кочур ін.

Страница
7
Страница
8
«ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО» (збірка «Романс без слів»)

Вірш «Поетичне мистецтво» став поетичним маніфестом символізму.

«Найперше — музика у слові», — такою є головна теза поета. Поняття
музикальності він трактує досить широко. Це подолання в поезії всього, що
заважає ліричному самовираженню: законів логіки, звичайних форм
віршування, точності змісту.
У власних принципах мистецтва він пропонує: поезія має бути легкою і
линути, «як пісня», не навантажувати читача «добором слів»,
проголошується творча свобода митця ( сп’яніння, творче натхнення), коли
митець інтуїтивно сплітає «невиразне й точне» в межах одного твору.
Поет, за Верленом,- медіум, яким керує інтуїція, а не логіка.

Страница
9
 «ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО» (Переклад Григорія Кочура)
• Найперше — музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.
Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів —
сп'янілий:
Він невиразне й точне сплів,
В нім — любий погляд з-під
вуалю,
В нім — золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
Люби відтінок і півтон,
Не барву — барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.
Винищуй дотепи гризькі ті,
Той ум жорстокий, ниций сміх,
Часник із кухонь тих брудних —
Від нього плач в очах блакиті.
Хребет риториці скрути
Та ще як слід приборкай рими:
Коли не стежити за ними,
Далеко можуть завести.
Хто риму вигадав зрадливу?
Дикун чи то глухий хлопчак
Скував за шаг цей скарб, що так
Під терпугом бряжчить фальшиво?
Так музики ж всякчас і знов!
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав — шукати
Нову блакить, нову любов,
Щоб мчав, де далеч непохмура,
Де чари діє вітерець,
Де пахне м'ята і чебрець...
А решта все — література.
Страница
10
Естетичні погляди Поля Верлена

У своєму мистецькому маніфесті Верлен виступає за новий

погляд на призначення поезії: поезія має бути подібною до
музики - майже безтілесною, побудованою на нюансах,
невизначеною, нериторичною, ірраціональною,
спрямованою до іншого, ідеального світу. Він виступає за
природну музичність вірша, за недомовленість, натяк і
відтінки, бо лише вони можуть з’єднати непоєднуване -
«сурму й флейту, мрію й сон». Поезія(за П.Верленом)має
бути звернена не до розуму, а до почуттів читача, тож
пробуджувати в його уяві неймовірну кількість
різноманітних картин і символів. Саме в цьому полягає
завдання справжньої поезії, якій протистоїть... література,
тобто поезія, що має бодай натяк на якийсь розгорнутий
сюжет. І ось до неї поет ставиться дещо іронічно...

Страница
11
Збірки поезій Верлена українських видавництв

Страница
12
РЕЗЮМЕ

• Поль Верлен — неперевершений поет-лiрик,

який з непересічною майстерністю розкриває у
своїх творах найінтимніші переживання
людини. Його поезії властива сповідальність і
свіжість почуттів, гра напівтонів, відтінків барв
і почуттів, нюансів вражень та емоцій.
• Підхопивши ідею Бодлера про розрив між
дійсністю і мрією, він довів її до логічного
кінця: мрії є єдиним притулком поета.
• Свято віруючи в абсолютну реальність мрій,
Верлен фактично стирає грань між суб'єктивним
і об'єктивним: його вірші впливають не своїм
прямим предметним значенням, а навіяним і
"підказаним" настроєм. Саме тому символісти
вважали Верлена одним зі своїх попередників.

Страница
13
Домашнє завдання
• 1. Опрацювати презентацію.
• 2. Записати у зошит текст із слайду №5.
• 3. Вивчити напам’ять вірш П. Верлена, що сподобався більше.

Страница
14
Джерела

1. Верлен Поль // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської

та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. —
С. 273. — ISBN 966-692-578-8.
2. Верлен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
3. Біографія Верлена на bibliolettres.com
4. Поль Верлен. Вірші (переклади різні)
5. Поль Верлен. Вірші (пер. Микола Лукаш)
6. Циховська Е. Сугестивність лірики Леопольда Стаффа і Поля Верлена // Київські полоністичні
студії: зб. наук. праць. – К.: «МП Леся», 2010. — Т.XVI. — С.282-290.

Ольга Єлсукова
Страница
15