Сценарій вистави «Ніч перед Різдвом»

Презентація виступає фоном, декорацією. Для того, щоб в презентації все

працювало(музика, звуки, анімації) треба її завантажувати повністю папкою.

Автор

- Минувся останній день перед Різдвом. Прийшла зимова ясна ніч. Зазорилося.
Місяць пишно виплив на небо посвітити добрим людям та всьому мирові, щоб
весело було всім колядувати та Христа прославляти. Мороз брався дужче, зате
кругом було так тихо, що за півверстви чулося, як рипить мороз під чобітьми.
Ще жоден гурт парубоцький не проявлявся попід вікнами; тільки місяць зазирав
крадькома до хат, мовби виманював дівчат, які прибиралися та чепурилися, щоб
хутчій повибігати на рипучий сніг. Аж ось в одній хаті з комина посунув дим і
хмарою пішов по небі, а разом із димом верхи на мітлі вилетіла відьма.

СОЛОХА (На сцену на мітлі вилетіла відьма Солоха. Краде з неба зорі. Незабаром
відьма назбирала їх повний рукав. Чотири чи три ще блимало).

Автор.

- А от собі чорт, якому остання ніч зосталася блукати на білім світі та

під'юджувати на гріхи добрих людей.

ЧОРТ Ох, і морозище довкола. Копита відмерзли, хвіст відмерз – ху-ху-хууух

(потирає руки і хухає у долоні), якби лише зігрітись до чогось. (виглядає з-під долоні),
о, а диви, видно вогні десь далеко. (робить вигляд, що летить). Оп, і що це за хутір?
Ага! (читає). Ди –кань-ка!! О, Диканька. Тут то я нині зігріюсь. До своєї кумоньки
Солохи зайду. (роздумує), але як то з порожніми руками прийду я до такої поважної
газдині. (Поглядає у небо). Що б то їй принести? (роздумує і бачить у небі місяць). А
може щось таке блискуче, яскраве, надзвичайно гаряче та неймовірно недосяжне!
(Бачить зірки). Ого-го як їх багато. Розсипав хтось їх по небу так високо. Я за рік не
визбираю оту дрібноту. Ну і зорі!!!!! Ага (потирає руки). Є у мене варіант Б – і
великий і яскравий, і недосяжний, і Солосі Точно сподобається – Місяць! (починає
звучати музика) Чорт танцює і під час танцю дістає місяць. Викрадає його і втікає за
куліси.
 Дія друга

Чуб

-То ти, куме, кажеш, що не був іще у дяка в новій хаті? Там тепер буде славна гульня!
Аби-но тільки нам не спізнитись!

(Чуб поправив пояса, що тісно підперізував кожуха, глибше насунув свою шапку,
стис у кулаці батога — страх та кару для в'їдливих собак, але, поглянувши вгору,
зупинився...)

- Що за дідько! Глянь, глянь-но, Панасе!..

Панас - А що? (підвів голову теж догори)

Чуб -Як то що? Та ж місяця нема!

Панас - Що за недобра мати! Таки й справді нема місяця!

Чуб - І треба ж було (утираючи рукавом вуса) якомусь чортяці устромити

свого носа!.. Наче на сміх... Зумисне, сидячи в хаті, заглядав у вікно: ніч гарна
навдивовижу! Ясно, сніг вилискує проти місяця. Все було видно, наче вдень. Не встиг
ступити за поріг, і на тобі, хоч в око стрель! Щоб йому всі зуби поламалися у сухий
гречаник. Ну, як же, куме, що будемо робити? Надворі ж бо темнота.

Панас - Про мене лишаймося хіба вдома.

Чуб - Таки ні, куме, ходім! Так не годиться, треба йти!

Автор - Отак козак Чуб з кумом Панасом попленталися до дяка на гульню.

Дія третя

Автор

- Тепер погляньмо, що робить, сама зоставшися, його дочка-красуня. Оксані не

минуло ще й сімнадцяти, а вже мало не по всьому світі, і по той бік Диканьки, і
по цей бік Диканьки, тільки й мови, що про неї. Парубки гуртом проголосили,
 що кращої дівки й не було і не буде ніколи на селі. Оксана знала й чула все, що
про неї мовилося, і вередлива була, як кожна красуня.

Оксана

- І чого це надумано славити про мене, буцімто я гарна? Брешуть люди, я й

зовсім негарна!Хіба, може, й справді чорні брови та очі мої, — провадила
красуня, не випускаючи дзеркальця, — такі гарні, що вже інших і на світі немає?
Та й яка краса у цьому кирпатенькому носі, і в щоках, і в губах? Буцімто гарні
мої чорні коси? Ой! Інший злякався б їх увечері: вони мов довгі гадюки,
переплелись та обвилися круг голови. Я бачу тепер, що й зовсім не гарна! — І,
помалу відхиляючи від себе дзеркало, скрикнула: — Ні, таки вродлива! Ой, яка
вродлива! Диво дивне! Яку ж радість дала б я тому, чия буду жінка! Як же
милуватиметься мною мій чоловік! Він і пам'ять стратить! На смерть зацілує.

Вакула (прошепотів, увійшовши тихо )

- От так дівчина – і чваниться вона не так, щоб дуже. Може з годину яку стоїть,
вдивляючись у дзеркало, надивитися не може, ще й вихваляє себе вголос!

Оксана

- Таке-то, парубки! Чи я ж вам до пари? Погляньте-но на мене, як я павою

виступаю; сорочка в мене червоним шовком вишита. А стрічки на голові! Вам і
довіку не бачити пишнішого брузументу. Цього всього накупив мені батько,
щоб посватав мене найкращий хлопець у світі.

Усміхнувшись, обернулася вона та й побачила коваля... Скрикнула й суворо стала

перед ним. Коваль і руки опустив.

Оксана (сердито)

- Ти чого прийшов сюди? Може, хочеться, щоб випровадила за поріг лопатою? Ви

всі майстри до нас підсипатися. Миттю пронюхаєте, як батьків удома немає. Е-е-е,
знаю вас!

Вакула
 - Не гнівайся на мене! Дозволь хоч поговорити та поглянути на тебе.

Оксана

- Хто ж боронить – говори й дивися! (Сама ж розвертається до дзеркала)

Вакула - Дозволь же мені коло тебе й сісти!

Оксана - Сідай.

Вакула - Ясочко моя, зоре моя, Оксано, дозволь же поцілувати тебе!

(заохочений коваль пригорнув її до себе, сподіваючись поцілунка)

Оксана відхилила свої щоки і відіпхнула його

Оксана

- Ще чого захотілося! Йому як мед, то вже й ложкою! Геть від мене, в тебе руки
шорсткі від заліза. Та й сам ти димом пропах. Мабуть, геть чисто вимастив мене
сажею (Штовхає від себе Вакулу)

Вакула

- Не любить вона мене (думав собі, голову звісивши, коваль). Їй усе забавки; а я стою
перед нею, мов дурень той, і очей не можу одвести. І все так-о стояв би перед нею, і
повік не зводив би з неї очей! я її так люблю, як ніхто на світі не любив і не любитиме
ніколи.

Оксана - А дівчата чогось не йдуть усе... Що воно за знак? Давно б час

колядувати. Мені вже нудно стає.

Вакула

- Господь із ними, моя кралечко!

Оксана

- Овва! З ними, певно, прийдуть і парубки. Ото заведеться гульня! А скільки-то

вже сміховини всякої наплетуть, тільки здумати!

Вакула - То тобі весело з ними?

Оксана - Та вже ж веселіше, як із тобою… Ага! Стукнув хтось, чи не дівчата з
парубками?

(Гуркіт у двері та голос: "Відчини", що лунко розлігся на морозі)

(Коло хати Чуба зявляється Чуб з кумом , віхола завиває)

Чуб:Стривай, куме! ми, здається, не туди йдемо я не бачу жодної хати. Оце-то
метелиця! зверни-но ти, куме, трохи вбік, чи не натрапиш на дорогу; а я тимчасом
пошукаю тут. І понесе ж нечиста сила плентатися в таку хугу! не забудь гукнути, коли
знайдеш дорогу. Ач, яку купу снігу напустив у вічі сатана!
(Стукіт у двері та голос: відчини! )

Вакула: Стривай, я сам відчиню

(виходить та бачить Чуба, не впізнає)
Вакула: Чого тобі тут треба?
Чуб(на бік) Е, ні, це не моя хата до моєї хати не забреде коваль….(Вголос)
До Вакули. Це я, чоловіче добрий! прийшов вам на втіху поколядувати трохи під
вікнами
Вакула: Забирайся к бісу з своїми колядками Чого ж ти стоїш? чуєш, забирайся зараз-
таки геть
Чуб: Та чого це ти чоловіче добрий так розкричався?я хочу колядувати!!
Вакула: «Еге! та тебе словами не вгамуєш!(штовхає Чуба …А ну геть звідси, Геть!!!
(зачиняє двері)
Чуб: «Дивись, який хоробрий! ! ач який! ото велика цяця! Стривай же, бісів ковалю,
щоб чорт побив і тебе, і твою кузню, ти в мене потанцюєш! бач, клятий шибеник!
одначе, його тепер нема дома. Солоха, мабуть, сидить сама. Гм… воно й недалеко
звідси; піти б! Час тепер такий, що нас ніхто не застане. Може, й теє буде можна… ач,
як боляче побив проклятий коваль!(Іде)

(В хаті Чуба)
Оксана: І де ж то дівчата? Вже ж давно мали прийти
(Чути сміх , забігають дівчата .Одарка весело пританцьовує в нович чобітках і ще
троє дівчат з Одаркою)Звучить народна музика, дівчата стають півколом, а Одарка
пританцьовує. Стихає музика…. Дівчата сміються
Одарка: А погляньте , дівчата , які пречудові черевички купив мені батько на ярмарку
позолочені гарні, а ще стрічок багато та новесеньку хустку (регоче )
Оксана: Ех, Одарко у тебе нові черевики. Ой, які ж хороші! і з золотом! Добре тобі,
Одарко, в тебе є така людина, яка все тобі купує; а мені нема кому дістати такі гарні
черевики
Вакула: «Не тужи, моя люба Оксано , я тобі дістану такі черевики, що мало яка й
панночка носить».
Оксана:Ти? Подивлюся ж я, де ти дістанеш такі черевики, які могла б я надіти на
свою ногу. Хіба принесеш ті самі, що носить цариця».
Дівчата усі разом: Бачиш, яких захотіла
Оксана: А так, будьте ви всі за свідків, якщо коваль Вакула принесе ті самі черевики,
які носить цариця, то, от вам моє слово, що вийду зараз-таки за нього заміж. Звучить
музика……
(Всі регочуть хапають Оксану за руки і втікають колядувати, вибігають із зали)
Вакула: Смійся, смійся Я й сам сміюся із себе! Думаю, і не можу надумати, куди дівся
розум мій? Вона мене не любить — ну, бог з нею! ніби тільки на всьому світі й є, що
Оксана. Хвалити бога, дівчат багато є хороших і без неї на селі. Та й що Оксана? з неї
ніколи не буде доброї хазяйки: вона вміє тільки чепуритися. Ну, годі, час покинути ці
дурощі
(Йде)
Музична заставка («сумний був то святий вечір»), мінус….
Дія 3 (Солоха, Чорт, Голова, Дяк, Чуб, Вакула)
(Нна сцену виходить Солоха та починає мести .)
Солоха:От і свято , а в хаті неметено. І Вакула десь запропастився. Певне знову
заглядає за тією вертихвісткою Оксаною…(ставить мітлу присідає на лаву) Ох літа мої
молоді, злетіли мов птахи.. Он і син виріс.. за дівчатами очима веде. А я сама
самісінька.. От якби ж то Чуба до рук прибрати. та боюся аби та Оксана мені не
завадила.

Бире мітлу і підмітає долівку. Співає пісню «Чи я не хазяйка, чи не господиня?»

Музична заставка (завірюха). У хаті появляється чорт під жартівливу музику.
Витанцьовує зі стільцем, припрошує Солоху сісти на стілець. Цілує їй руки – від одної
руки позаду шиї до другої руки. Усе відбувається під музичний супровід. Танок Чорта
із Солохою.
Солоха. Ох, а ти як тут узявся?
Чорт витанцьовує під музику, залицяється до Солохи, цілує її ручку від правої до
лівої.
Чорт. О, напрекраснішая пані Солохо. Ваше примилосердіє, согрійте свого
благодєтєля, вельмипошанованого із найглубшиг глубин прийшовшего
достопочтімого Чорта.
Солоха сміється ха-ха-ха-ха. І що твоє прелюбодіяніє подарує мені? Га?
Чорт. О, вельми представітєльная Солохо! Щонайдостойніший презент я соізволив
принести тобі. Ось це (витягує місяць із-за пазухи)
Солоха здивована. Ох, який же він великий та гарячий, а який яскравий. (Після
здивування розгубленість). А що ж прикажеш робити з цим презентом. Куди його
встромити на сохранєніє?
Чорт роздумує.
Тут у хату чується стук.
Солоха. Хто там.
Із-за дверей. Пан голова до любязной пані Солохі пожалували.
Солоха перелякано. Ану ховайся. Мерщій ховайся.
Вмикається музика
Чорт та Солоха метушаться по хаті. Лізе Чорт під лаву, намагається залізти у піч.
Солоха хапає мішок і Чорт полізає у мішок. Сама прихорошується.
Із-за дверей. Відчини!!!!!
Солоха. Іду-іду уже!!!!!
Солоха біжить відчиняє двері.
Солоха: Доброго вечора пане голова
Голова:Доброго вечора . Як ся маєте, вельмишановна панно Солохо? А чи є у вас
чарка, дві?
С о л ох а. З iз вашою поміччю, пане Голово! (підводить голову Голову до столу,
саджає.) Проходьте, сiдайте, пригощайтеся.
Го л о в а. Дякую, чарiвна Солохо! Я ото збирався до дяка, та, бач знялася така
заметiль, що i кроку не ступиш. Тож уявiть собi, як я зрадiв, як побачив свiтло у
вашому вiкнi. То ви самi сьогоднi, панні Солохо?
Солоха. Та сама.
Гол о в а (залицяється до Солохи). То, як ваша ласка, я побуду тут, поки заметiль не
стише...
Солоха: пийте пане голова ще чарчинку(наливає,лукаво посміхається)
Співаю двоє пісню Ой на горі шарварок,
Під горою ярмарок.
Дід бабі санки гне,
На ярмарок повезе.
Дід бабу продає,
Ніхто грошей не дає.
(чути стукіт в двері та голос дяка: Високопочтєнная Солохо! Отвори!!)
Голова: «Сховай мене куди-небудь. «Мені не хочеться тепер зустрітися з дяком»
Музична заставка, така, яка й для ситуації Чорт та Солоха.
(Бігають та шукають куди сховати голову.Нарешті Солоха пхає його у мішок.
Йде та одчиняє двері)
Солоха: Проходьте Осипе Никифоровичу
Дяк:Здравія та благодєнствінного житія на многія та благія літа.
Солоха: Спасибі Осипу никифоровичу!
Дяк: Не ожідалі ?А?
Солоха : Ну що ви Осипу Никифоровичу
Дяк: Ко мне сьогодні должна була собратися кумпанія : Пан голова, Чуб,козак
Свербеус, кум,і прочіє достойниє лица, но стихія воспрєпрятствовала тому і я полагаю
шо сіє к лучшему.
( Солоха наставляє на стіл)
Дяк: А що це у вас, велiколєпная Солохо?
Солоха:. Як то що? Рука, Йосипе Никифоровичу
Д я к.:.Рука! Хе - хе-хе! «А це що у вас, дражайшая Солохо?
Солоха: Ніби не бачите, Йосипе Никифоровичу Шия, а на шиї намисто
Дяк: Гм! на шиї намисто! хе! хе! хе! Намисто то намисто , але що он там…
: Ч у б (за дверима). Вiдчиняй швидше, Солохо!
Д я к. Ой, Боже мой, сторонняя особа! Що ж це буде, як застануть особу моєго
званія?.. дiйде до батюшки ( знову чується стукіт,) Стукають, їй – богу, стукають!
Ой, сховайте мене куди – небудь. (Стукіт Відчини) Мать пресвятая царіца небесная
спрячьте меня Чудеснейшая Солохо Ради господа Бога, спрячте…(Відчини..Стукіт)
Стучат , спрячте Хріста раді(солоха пхає його у мішок)
Звучить музика Солоха та дяк метушаться…
Дяк: Акі во чрево кітове. (Говорить з мішка)

Чуб. Здорова будь Солохо! Ти, може, не чекала мене, га? Може я перебив… може, ви
тут і розважалися з ким – небудь! Може, ти кого – небудь сховала вже, га! ( сміється)
(Смiється.)
Солоха: Ну . що ви таке кажете пане Чуб, проходьте, будьте ласкаві.
Чуб: Не ображайся . то я так до слова. «Ну, Солохо, дай тепер випити горілки. Я
думаю, в мене горло замерзло від проклятого морозу. І послав бог таку ніч перед
Різдвом! Як здійнялася, чуєш, Солохо, як здійнялася… Ото задубіли руки: не
розстебну кожуха! Як здійнялася метелиця…як закрутило снігом
(хоче випити аж чути стукіт в двері)
Вакула:Мамо, відчиніть!
Чуб: Та тож Вакула….слухай, Солохо: куди хочеш сховай мене; я нізащо у світі не
хочу потрапити на очі цьому виродкові проклятому, бодай йому, чортовому синові,
набігло під обома очима по пухиреві з копицю завбільшки!
(Солоха ховає Чуба, заходить Вакула) Знуву звучить музика,
Вакула:Мамо, а Чого лежать тут оці мішки? їх давно б час прибрати звідси. Завтра
свято, а в хаті й досі валяється всякий мотлох.
Солоха:То й винеси , а то ходиш сам не знаєш чого хочеш.
Вакула. Ех-хе. Мамо, мамо. Знала б ти, як серце моє крається, коли я і дня і ночі не
можу прожити без думки про оту Оксану. І що ж вона так запала у моє серце..
Солоха. То женись, як вона так люба тобі?
Вакула. Добре тобі говорити: «женись». А вона от захотіла таких черевичків, як сама
Англійська королева носить..
Солоха сміється. : Ох, хіба б це була проблема!
Вакула. А хіба ні!
Солоха. А знаєш, хто тобі допоможе у цьому? Лише один козак – Пузатий Пацюк Іди
ж ти до нього. (накидає хустку та виходить)
Вакула: Невже не виб'ється з голови моєї ця негідна Оксана? «не хочу думати про неї,
а воно все думається, і як навмисно про неї саму тільки. Чого це так, що думка проти
волі лізе в голову? (Пробує мішки підняти) Що за чорт, мішки начебто чогось
поважчали! Тут, певно, накладено ще чого-небудь, крім вугілля. Дурень я! я й забув,
що тепер мені все здається важчим. Скоро вже й від вітру валитимусь. Та ніщо я за
баба! Не дам нікому сміятися з себе! Хоч десять таких мішків, усі підійму(Два мішки,
у яких піп та голова зі сцени ставить у зал, під сцену, а той, де чорт бере на плечі і
виходить) До Пацюка, так до Пацюка!!!

(Пацюк, Вакула)

Музична заставка (колядка) (Мінус української народної.)

Підходить до сцени із зали і сідає на сцену Пацюк. До нього під музику підходить
Вакула. Пацюк сидить і їсть вареники зі сметаною!
Стихає музика.

Пацюк. Кого лиха принесла?

Вакула. Це я, Вакула! Справа є до вас! (підходить ближче і сідає). Пробач, що
заважаю тобі вечерять, шановний Пацюк, но хто й може мені допомогти попасти у
лондон до самої королеви, то це лише ти. Більше нема кому.
Пацюк. А щож це Кузнець забув у царському палаці?
Вакула. Черевички королеви мені потрібні. Ну… вірніше не мені, а моїй Оксані.
Пацюк. Ти, Вакула, як бачу зовсім у кузні перегрівся. А давай ми з тобою краще
посидимо, вареників поїмо, а там і розберемося.
Вакула. Любезний Пацюк, ти мені обіцявся помогти.
Пацюк. Обіцяв – допоможу.
Вакула. Що ж мені робити? Як мені потрапити у Лондон до королеви?
Пацюк. У королеви охорона така, що лише верхи на Чорті туди потрапити зможеш.
Вакула. Та хоч і на Чорті. Та ти скажи, де мені знайти такого чорта, щоб мене відвіз у
самісінький Лондон.
Пацюк. А хто чорта за спиною носить, тому його шукати не довго!
Пацюк встає бере макітру з варениками і виходить, а Вакула бере на плечі мішок з
чортом і проходить коло (музика завірюха) і кладе на підлогу.

Дія (Вакула, Оксана, Чорт)

Вакула. Надоїло мені на своєму горбі ці важкий мішок носити. Краще піду з села.
Нехай Оксана сама своє добро шукає. А я візьму один, щоб їди вистачило, поки не
помру з голоду.
Зупиняється Вакула, ставить мішок на підлогу і прислухається, чути колядників.
Забігають у зал Оксана з парубками та дівчатами
Оксана: Ну що Вакула, знайшов мені черевички , які сама цариця носить?? Знайшов??
Принесеш черевички, вийду за тебе заміж..(дівчата тікають)
Вакула: Ні, не можу; несила більше… Але, боже ти мій, чому вона така з біса гарна? її
погляд, і мова, і все, ну, от так і палить, так і палить… Ні, немає вже снаги перемогти
себе! Час покласти край усьому: пропадай душа, піду втоплюся в ополонці, та й
поминай, як звали!
Вакула. Ох, і Диканька вже далеко. Лише чути як собаки брешуть. Куди мене ноги
несуть, аааа, все рівно куди, лишень би піти далеко-далеко. Може тоді і забуду її,
може тоді і снитись вона мені перестане. Аше, що ж то за провіант з собою захопив?
(підходить до мішка і розв’язує його) У дорозі не тільки від холоду, але й від голоду
померти можна. Подивлюсь, що тут дівчата наколядували…
Із мішка появляється чорт.
Вакула. Що за чортівня?
Чорт. Дуже приємно. (подає Вакулі руку).З ким маю честь
Вакула. Шо-о-о!!!!!
Чорт. Та не шо! Як звати тебе?
Вакула. А, Я!! Вакула, кузнець! А ти хто такий будеш?
Чорт. Та так, проїздом я тут у вас біля Диканьки. (потискає руку). Так, дуже приємно
(ступає крок на зад, хоче утекти).
Вакула. Ага, проїздом. Півночі на моїй спині проїздив. Ану повернись кому говорю!!
Стій!!
(Чорт зупиняється)
Вакула.Та ти, шановний, не хто інший, як сам Чорт. Власною персоною. І як я тебе
зразу не впізнав. Скільки разів приходилось зображувати тебе, але ти в житті ще
гіршим виявився, ніж на моїх малюнках.
Чорт. Так. Зовнішність моя тут ні до чого. Головне – душа. Чесне слово, не хотів
(звертається до глядачів)., але прийдеться. Я ж тобі усією душею допомогти хочу,
чесно.
Вакула. Та звідкіль у Чорта душа візьметься? І чим же ти мені можеш допомогти,
бісівська сило?
Чорт сміється.
Чорт. Та я все можу. Абслютно все. А от черевички королеви дістати – то раз
плюнути.
Вакула. О, черевички говориш? А що ти захочеш взамін за черевички7
Чорт. Та… (сміється іронічно) найменшу дрібницю. Ти навіть не помітиш, що щось
втратив.
Вакула. А як знати, що не обдуриш?
Чорт. А ми з тобою документ підпишемо. Ниньче це контракт називається. Ниньче
без контракту ніяк не можна. (пчихає). Б-р-р-р-р. Правду говорю.
Вакула сидить і читає контракт.
Чорт. Ніяк сере не бережу – все вам віддаю. Все лише вам. Одна сторона, нижче
іменуємо Чорт (сміється) приносить іншій стороні черевички її величності королеви
Англії, друга сторона, нижче іменуємо Кузнєц Вакула у свою чергу зобов’язується
дати першій стороні свою єдину, безсмертну ду-шу. Найменшу дрібничку (сміється)
на вічне користування. На підписуй (дає перо Вакулі). Підписуй, Вакула, підписуй і
Оксанка твоя і черевички твої і в придане тобі усяку всячину понадаю.
Вакула. А чим то підписувати?
Чорт. Як чим? Кров’ю підписуй, кров’ю!!!!
Вакула. Кров’ю говориш. От лиш дістану один цвяшок, десь тут він завалявс.
Вакула витягує із-за пазухи хрестик. Чорт боїться хреста тікає від нього, а Вакула
біжить за ним.
Чорт. Все… Все зроблю для тебе… Чесне чортяче, все зроблю, лише забери це від
мене. І Оксана твоя буде і черевички твої будуть і до Англії тебе повезу.
Вакула. Ах так. Тоді по роках!!! (плескають руку об руку).
Чорт. Сідай мені на плечі і помчали аж до Лондона.
(Вмикається музика, Вакула і Чорт вилітають із зали)

Дія 5 (у королеви Англії)

(Чорт, Вакула, Козак, Козак2, королева, мажорнетки)
Звучить музика англії, звук Біг-Бена
Забігають у зал Чорт з Вакулою.
Чорт. Послухайно? Як велично звучить Біг Бен! Аж за душу бере!
Вакула. Це дійсно Англія? Ось там козаки. Я впізнав їх. Вони були у Диканьці
минулої весни.
Чорт. То йди й поговори з ними, а я тут потанцюю. Ха-ха-ха-ха
Вакула. Я зараз комусь потанцюю! А ну швидко лізь до мене у кишеню.
Чорт. До тебе у кишеню? Фу як гидко … ну добре, добре…
Чорт крутиться на місці і ховається під вікнами. Вакула постукує по кишеті своєю
рукою.
Вакула. Сиди там і не ворушися. Допоможеш мені, якщо знадобиться.
Стоять недалечко троє козаків.
Вакула. Доброго дня, шановні!
Козак 1. Добрий день, брате, хто ти?
Вакула. Я, коваль Вакула з Диканьки.
Козак2. Коваль з села? Важко в це повірити (сміються).
Вакула. Чому? Пам’ятаєте, як ви були у Деканці минулої весни?
Козак 3. роздумує3. Звісно пам’ятаємо. У вас чудове село і гарні дівчата.
Козаки регочуть….
Козак. Агов, брате, яка гарна зустріч і де? У королівському палаці.
Вакула. Що ви робите, тут у палаці?
Козак2. Ми приїхали на прийом до королеви. Вона шанує нас з честю.
Вакула. Хлопці, візьміть мене з собою.
Козак. Вибач, ми не можемо.
Вакула звертається до Чорта. Проси, проси бісівська сило.
Козак.3 Браття, може ми, все ж таки, зможемо..
Козак 2. А чому ні?
Козак. Ходімо!
Козак2. Тільки будь обачним, не кажи нічого. Це дуже важливий прийом. А я знаю,
що люди з вашого села занадто балакучі.

Звучить музика класична.

Входить королева і двоє дівчат-мажорнеток супроводжують її
Козаки вклоняються королеві. Королева проходить і сідає на крісло.
Королева. Вони справжні козаки?
Мажорнетка. Так ваша величність. Справжні. Вони з Запоріжжя.
Королева. А той, найгарніший з усіх, теж козак?
Мажорнетка2. Котрий, ваша величність?
Мажорнетка2. А-а-а-а. Так, він справжній козак.
Королева. Козаче, підійди ближче до мене.
Вакула підходить до королеви, а козаки відходять вбік.
Вакула. Із задоволенням. Але ваша милість, я не козак, я коваль.
Королева. О, коваль.
Мажорнетки з насміхом. Ха-ха-ха, коваль…..
Королева. Тобто ти вмієш підковувати коней?
Вакула. Не тільки, я ще вмію малювати..
Королева. Погляньте, який милий парубок.(Сміються із мажорнетками)
Королева. Скажи, шановний, чого ти бажаєш найбільше від своєї королеви?
Вакула. Маю зізнатися, щойно я побачив ваші чудові черевички, то вже не міг
відвести погляду. Я подумав…
Королева. Що ти подумав?
Вакула. Щоб носити такі гарні чобітки, то ваші ніжки мають бути з цукру.
Королева. А-ха-ха-ха… (Сміється і разом із нею сміються мажорнетки). Ах ковалю,
ти мене дивуєш. Проси, що хочеш доки я прихильна до тебе.
Мажорнетка. Проси, козаче, доки королева добра до тебе.
Вакула дивиться у зал з широко розплющеними очима, а опісля падає на коліна перед
королевою.
Вакула. Дозвольте мені, ваша величність, попросити ваші чобітки. Щоб коли я
дивився на них, то завжди згадував цю величну зустріч.
Королева. (сміється) Ти дивний. Вчора мені привезли чоботи з Голандії, але вони
замалі для мене. Принесіть їх, будь ласка.
Мажорнетка відходить в бік і приносить черевички на м’якій подушці.
Усі здивовано ахають.
Королева. Це буде тобі моїм подарунком.
Вакула. О! Є ж така краса у світі! Я вам щиро вдячний, ваша величність. Більше не
смію вас обтяжувати, мені треба йти.

Звучить музика віхоли вибігають із зали Чорт, Вакула та козаки.

Королева. Ох ці козаки! Запаморочив голову, забирай свої черевики й полиши мій
палац!
Встає королева та виходить зі своїми мажорнетками.
Звучить королівська музика

Дія (Оксана, Чуб, Панас,Вакула)

(Хата Чуба) Оксана сидить при печі та плаче.
Чуб : Гей, донько, та цур тобі, годі плакати. (Звертається до кума)Так випєм же за
новопреставленого коваля Вакулу
Панас: Випєм за упокой.
Чуб. А все-таки добрий коваль був Вакула, і коня мені підкував і піч розмалював.
Панас. Еге ж, а якби ти дав за нього Оксану, то певно й живий би був.
Оксана. (Втирає сльози) Чуєш батьку, гамір якийсь на вулиці.
Чуб з кумом прислухаються.
Чуб. І справді гамір. (Встає з-за столу і виглядає у зал)
Заходять усі учасники дійства. Вакула несе на подушці черевички.
Остап. Господаре, зустрічай сватів.
Чуб. Чого вам.
Остап. У вас товар 0 у нас купець, у вас дівчина – у нас молодець.
Чуб. Який купець? Який молодець? Що ти несеш? Я вам так скажу, якщо ви вирішили
мою єдину дочку за коваля Вакулу віддати, то я вам з порогу гарбуза дам.
Голова. От так на, ти певне нашого жениха не знаєш.
Чуб. Аякже, не знаю. В одному селі живемо (регоче).
Голова. Село селом, лише наш жених сьогодні прилетів із статного Лондона, щоб до
твоєї дочки свататися. (Сміється)
Оксана здивовано виглядає Вакулу, Вакула здивований до Панаса.
Чуб: От тобі і новопреставлений….
Чуб до гостей. Ну, показуйте вашого Лондонського жениха. Подивимося, що там за
принц.
(Звучить музика) Вакула пробирається крізь натовп, Чуб спускається зі сцени, Панас
та Оксана теж.
Чуб, побачивши Вакулу. Ну і ну… А коваля й справді не впізнати. Його ніби й
підмінили. Якби я його з дитинства не знав, то й справді прийняв би за Лондонського
принца.
Усі сміються
Вакула : Шановний козак Чуб, були між нами різні негаразди, за які прошу у тебе
твого прощення. А якщо простити не можеш, то от бери нагайку, і натаскай мене нею
так, як сам того побажаєш своєю батьківською рукою.
Чуб. Ти Вакуло, не хлопчисько, щоб я тебе лупив, але по шиї треба було б дати…. (усі
сміються). Але на це ми почекаємо. Говори для чого прийшов.
Вакула. Хочу твою дочку Оксану в жони взяти. І просити твого батьківського
благословення.
Чуб. Якщо Оксана не проти, я перечити не стану.
Оксана підходить і стає перед Вакулою
Вакула. Дивись, Оксано, які гарні черевички я тобі привіз від самої королеви
Англійської.
Оксана. Не потрібні мені, Вакуло, черевички королеви, лише ти мені потрібен. Буду я
твоєю дружиною.
Автор

-Ця історія схожа на стару добру казку, яка закінчилася хеппі-ендом. А все тому, що
чудеса відбуваються та мрії обов’язково збуваються, а особливо у свята. Пам’ятайте -
світом править любов. Кохайте та будьте щасливими!

Музична заставка «Фінал мюзиклу «Вечори на хуторі »