Міністерство освіти і науки України

Інститут спеціальної педагогіки НАПН України

НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ ДЛЯ 5-9 (10) КЛАСІВ

СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

УКРАЇНСЬКА МОВА

8-10 класи

Укладачі: Остапенко Л.І., старший вчитель,

вчитель-дефектолог,
директор спеціальної школи-інтернату
№17 м. Києва

Висоцька А.М., кандидат педагогічних наук,

стрший науковий співробітник;

Київ - 2016
 ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА1
Українська мова – важлива складова загального змісту освіти в основній школі, оскільки є не тільки окремим навчальним предметом,
а й найважливішим засобом навчання, виховання і розвитку особистості у процесі опанування всіх інших навчальних дисциплін.
Метою навчання української мови як навчального предмета є формування у школярів навичок і вмінь вільно, комунікативно
доцільно користуватися засобами української мови в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо),
забезпечення достатнього рівня комунікативної компетентності з урахуванням інтересів і можливостей учнів середніх і старших класів,
корекція недоліків психофізичного розвитку. Зазначена мета передбачає здійснення навчальної, розвивальної й виховної функцій освітнього
змісту навчального предмета.
Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення таких завдань:
 виховання позитивної мотивації до вивчення української мови;
 формування у школярів компетентностей комунікативно доцільно й виправдано користуватися засобами мови в різних жит-
тєвих ситуаціях і сферах спілкування, дотримуючись норм українського етикету;
 формування знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні та достатні для формування базових лексичних, граматичних,
стилістичних, орфоепічних і правописних мовленнєвих навичок і вмінь;
 формування навичок і вмінь з усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання і письма), забезпечення їх
гармонійного розвитку; працювати з текстом, здійснювати пошук інформації в різноманітних джерелах; здатності передавати її в
самостійно створених висловлюваннях;
 залучення до національної культури народу, мова якого вивчається;
 сприяння розумовому, моральному, соціокультурному та естетичному розвитку особистості;
 формування вміння вчитися.
Водночас із розвитком основних видів мовленнєвої діяльності в середніх і старших класах розв’язуються й специфічні завдання,
спрямовані на корекцію відхилень у розвитку. Такими є: порушення процесів пізнавальної діяльності (сприймання, уяви, пам’яті, уваги,
мовлення й мислення), недорозвиток емоційно-вольової сфери, недостатня розвиненість артикуляційної моторики, порушення моторики та
координації рухів та ін.
Саме тому спеціальним завданням навчального курсу української мови визначено формування та корекцію зв’язного мовлення, що
має відбуватися в тісному зв’язку з розвитком пізнавальної діяльності дітей, зокрема, сенсорики, предметно-дієвого, наочно-образного,
словесно-логічного, абстрактного мислення, спостережливості, уваги тощо. Відтак зміст цього навчального предмета, з метою посилення
його компенсаторно-корекційних та розвивальних функцій, має комунікативно-практичну спрямованість: містить фактичний матеріал,
1
Навчальну програму з української мови розроблено з урахуванням змісту чинних навчальних програм для 5-9 класів загальноосвітніх
навчальних закладів (Г.Т.Шелехова, М.І.Пентилюк, В.І.Новосьолова, Т.Д.Гнаткович, Н.Б.Коржова, К.В.Таранік-Ткачук); для 5-10 класів
спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей (Н.П.Кравець); для дітей із помірною розумовою
відсталістю (Л.С.Вавіна).
опанування якого має забезпечити формування комунікативних умінь, конкретизацію в слові чуттєвого і практичного досвіду учнів,
розвиток основних пізнавальних процесів на предметно-практичній і вербальній основі.
Навчання мовлення здійснюється на міжпредметному рівні в системі, що передбачає виховання потреби у мовленнєвому спілкуванні,
мовленнєвої активності; широке використання збереженого потенціалу та можливостей різних аналізаторів; постійне тренування у
сприйманні та розумінні зверненого мовлення та продукуванні власного мовлення; набуття позитивного досвіду контактів з однолітками,
вчителями, іншими людьми; усвідомлення норм і правил співжиття в колективі.
У програмі з української мови реалізовано такі основні змістові лінії: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна.
Мовленнєва змістова лінія, яка є основною, передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнього вміння користуватися
мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу; забезпечення цілеспрямованого формування й удосконалення навичок і вмінь в усіх видах
мовленнєвої діяльності – аудіюванні, читанні, говорінні, письмі; оволодіння базовими вміннями й навичками використання мови в життєво
важливих для певного віку сферах й ситуаціях спілкування.
Мовна змістова лінія спрямована на засвоєння школярами системних знань про мову й формування на їх основі відповідних умінь
(орфоепічних, лексичних, граматичних, правописних, стилістичних) як засобу пізнання, спілкування та самовираження людини.
Соціокультурна змістова лінія передбачає формування в учнів уявлення про мову як форму вияву культури українського народу;
розширення уявлень школярів про свою державу Україну, культуру українського народу, засвоєння національних формул мовленнєвого
етикету тощо. Ця робота має органічно поєднуватися з іншими аспектами навчання і реалізовуватися за допомогою дібраних навчальних
текстів, тем для побудови діалогів і монологічних зв’язних висловлювань різних видів, використання тематичних груп слів, стійких
висловів, у яких відображаються особливості матеріальної і духовної культури народу, його національного характеру.
Діяльнісна змістова лінія спрямована на формування у молодших школярів уміння вчитися, яке дає їм змогу організовувати і
контролювати свою навчальну діяльність і забезпечується послідовною мотивацією навчання, розвитком здатності докладати власних зусиль
для досягнення результату, виконувати мисленнєві операції і практичні дії, формуванням навичок самоконтролю і самооцінки.
Ці змістові лінії відображено в програмі для кожного класу в таких розділах: «Мовленнєвий розвито к», «Знання про мову. Мовні
вміння», «Загальнонавчальні вміння».
Розділ «Мовленнєвий розвиток» передбачає роботу з розвитку мовлення школярів. Для формування та розвитку навичок
мовленнєвої діяльності надзвичайно важливим є уміння сприймати і розуміти усне мовлення. З огляду на це змістом програми передбачено
навчання учнів уважно слухати, розуміти усне мовлення, розуміти пояснення, завдання та інструкції вчителя. Значна увага приділяється
розвитку вміння розрізняти інтонації та розуміти їхнє значення, правильно сприймати емоційне забарвлення зверненого мовлення,
співвідносити слова з відповідними предметами та явищами довкілля.
Надзвичайно важливо навчити дітей сприймати і правильно розуміти фактичний зміст сприйнятого висловлювання (тексту, завдання,
пояснення, інструкції тощо). При цьому не завжди передбачається виконання учнями якогось усного чи письмового завдання. Завданням,
наприклад, може бути виконання доручення та дотримання інструкції вчителя про його виконання; виконання описаної в тексті дії; підбір
предметів (малюнків) до змісту тексту та ін.

2
 Головна мета з розвитку усного мовлення (говоріння) в основній ланці – продовжувати навчати учнів будувати власні висловлювання;
формувати у них навички та вміння діалогічного та монологічного мовлення; спонукати їх до самостійних висловлювань. Для цього
передбачається проводити роботу з формування у дітей уміння відповідати на запитання, репліки, самим формулювати і ставити запитання.
Слід також навчати учнів правильно, емоційно сприймати мовлення дорослих і однолітків, використовувати під час спілкування різні
засоби: природні жести, міміку, інтонацію тощо. Необхідно залучати школярів до діалогу, до участі в колективних видах роботи
(обговоренні прочитаного, побаченого; інсценуванні), до передачі змісту епізодів прочитаного тексту; залучати їх до спеціально
створюваних ситуацій, які спонукали б їх висловлюватися, виявляти відповідні емоції.
Навчання української мови, як і інших дисциплін, на певному етапі передбачає читання завдань, вправ тощо, перевірки розуміння
сприйнятого. Тому у роботі з розвитку читання, як одного з найважливіших видів мовленнєвої діяльності, слід звертати увагу на
розуміння учнями прочитаного, а також правильне вимовляння звуків і слів, наголошування слів, інтонування різних за метою
висловлювання речень, дотримання пауз як у середині речень, так і між реченнями та частинами тексту.
Варто також звернути увагу на добір мовленнєвого матеріалу (зокрема формулювання завдань), який повинен відповідати
можливостям дітей (знайомі слова, прості конструкції, адаптовані тексти тощо).
Розвиток письма як виду мовленнєвої діяльності має бути спрямованим на те, щоб навчити учнів користуватися писемним мовленням
не лише на уроках української мови (виконання вправ; списування, в тому числі вибіркове, нескладних слів, речень, текстів; написання під
диктовку (з навчальною, а не контрольною метою) тощо), а й під час вивчення інших предметів.
Розділ «Знання про мову. Мовні вміння» передбачає засвоєння школярами системних знань про мову й формування на їх основі
відповідних умінь (орфоепічних, лексичних, граматичних, правописних, стилістичних) як засобу пізнання та спілкування.
Відповідно до цього програмою передбачено вивчення таких підрозділів, як: «Звуки і букви. Алфавіт», «Склад. Наголос» (5 клас),
«Слово», «Речення», «Текст». При цьому головна увага приділяється практичному формуванню в учнів мовних умінь: стежити за розвитком
думки під час сприймання або читання, поділяти тексти на складові частини, визначати тему й головну думку тексту (про що йдеться у
тексті); будувати розповіді за сюжетними малюнками, змістом прочитаного, за власними діями та спостереженнями. Учні знайомляться з
різними за метою висловлювання реченнями, навчаються встановлювати зв’язки між словами за допомогою запитань.
Протягом усього періоду навчання ведеться робота щодо розуміння та побудови учнями поширених нескладних, типових для
української мови, синтаксичних конструкцій; навичок їх розпізнавання та побудови. Формування свідомого ставлення до побудови
висловлювань поєднується з цілеспрямованим розвитком чуття мови через постійне тренування у сприйманні та розумінні мовлення і
говорінні на всіх уроках як мовного, так і немовного циклів.
Розширення словника дітей доцільно здійснювати на предметно-практичній основі у процесі живого спілкування, навчання, ситуація
та умови якого є вирішальними для добору словесного матеріалу. Робота з лексикою має індивідуальний характер і зорієнтована на
збагачення словника кожної дитини, оскільки, залежно від задатків, інтелектуальних можливостей, рівня підготовки дитини лексичний запас
на початкових етапах навчання може суттєво різнитися.
Для розвитку мовлення вихідними є практичні мовленнєві навички, що формуються, та необхідні для цього знання про мову. Вони
формуються на мовленнєвому матеріалі близької дітям, цікавої і доступної тематики (розд. «Орієнтовна тематика мовленнєвого матеріалу»).
3
Зміст навчального матеріалу є наскрізним для всіх мовленнєвих тем. Учитель самостійно вирішує, які саме навички відпрацьовувати на тому
чи іншому матеріалі, як часто і в якому обсязі необхідно приділяти увагу їх формуванню, зважаючи на контингент учнів класу.
Одним із важливих завдань, що вирішується в середніх і старших класах, є формування загальнонавчальних умінь: уміння
аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо. З цієї причини «Загальнонавчальні уміння» у програмі
виділено в окремий підрозділ, хоча відповідна робота відбувається постійно під час вивчення будь-якої граматичної теми і виконання будь-
якого завдання.

Орієнтовна сітка розподілу навчальних годин

за темами програмового матеріалу2

8 клас
№ Зміст навчального матеріалу Кількість годин
пор.
Українська мова 102
1. Повторення
2. Мовленнєвий розвиток
3. Знання про мову. Мовні вміння
3.1. Слово
3.1.1. Лексичне значення слова
3.1.2. Будова слова
3.1.3. Складні слова
3.1.4. Іменник
3.1.5. Прикметник
3.1.6. Дієслово
3.1.7. Займенник
3.1.8. Службові слова
3.1.9. Звертання
3.2. Речення
3.3. Текст
3.4. Ділове мовлення
4. Загальнонавчальні вміння
5. Повторення та узагальнення вивченого
2
Пропонований розподіл навчальних годин є орієнтовним і за необхідності може змінюватися вчителем.
4
 протягом року
Усього 102

9 клас

№ Зміст навчального матеріалу Кількість годин

пор.
Українська мова 70
1. Повторення
2. Мовленнєвий розвиток
3. Знання про мову. Мовні вміння
3.1. Слово
3.1.1. Лексичне значення слова
3.1.2. Будова слова
3.1.3. Складні слова
3.1.4. Іменник
3.1.5. Прикметник
3.1.6. Дієслово
3.1.7. Займенник
3.1.8. Числівник
3.1.9. Прислівник
3.1.10. Службові слова
3.2. Речення
3.3. Текст
3.4. Ділове мовлення
4. Загальнонавчальні вміння
5. Повторення та узагальнення вивченого
протягом року
Усього 70

10 клас
5
№ Зміст навчального матеріалу Кількість годин
пор.
Українська мова 70
1. Повторення
2. Мовленнєвий розвиток
3. Знання про мову. Мовні вміння
3.1. Речення
3.1.1. Просте речення
3.1.2. Складне речення
3.2. Текст
3.3. Ділове мовлення
4. Загальнонавчальні вміння
5. Повторення та узагальнення вивченого
протягом року
Усього 70

8 КЛАС
6
 (102 год. на рік, 3 год. на тиждень)

№ К-сть Спрямованість корекційно-

Зміст навчального матеріалу Навчальні досягнення учнів
п/п год. розвивальної

Вступ.

Українська мова – державна мова

України. Краса і багатство
української мови.

1. Повторення.

Учень:
Будова слова. – з допомогою вчителя розрізняє значущі Конкретизація уявлень про
частини слова; предмет, слово і його значення;
Частини мови (іменник, прикметник). – знаходить іменники та прикметники серед активізація засвоєння семантичної
Граматичні категорії іменника. інших частин мови в реченні, наводить (смислової) сторони слова;
Граматичні категорії прикметника. приклади; (*з допомогою вчителя);
– узгоджує слова (різні частини мови) під час збагачення словника іменниковою
усного мовлення та на письмі (практично, без та прикметниковою лексикою;
визначення понять, з допомогою вчителя); формування навичок адекватного
(*повторює за вчителем, списує); використання її в усному та
– з допомогою вчителя визначає рід і число писемному мовленні;
іменників;
– з допомогою вчителя змінює іменники за формування уміння
числами та відмінками (практично); (*повторює диференціювати речення за їх
за вчителем); ритміко-інтонаційними
– з допомогою вчителя визначає число, рід, особливостями;
відмінок прикметника за числом, родом,
відмінком іменника (практично); розвиток уміння використовувати
Види речень за метою – розрізняє речення, різні за метою набуті знання;
висловлювання. висловлювання, дотримується правил вживання
7

2.
Відомості про мовлення.
Види мовленнєвої діяльності
(аудіювання, говоріння, читання,
письмо), їх особливості.
Різновиди мовленнєвого спілкування:
усне й письмове, монологічне й
діалогічне. Мета спілкування й
адресат мовлення; основні правила
спілкування (бути ввічливими,
привітними й доброзичливими;
уважно, не перебиваючи, слухати
співрозмовника; уміти доброзичливо
висловити незгоду з позицією
співрозмовника; не розмовляти без
потреби голосно, не використовувати
грубих слів, говорити про те, що
цікаво адресатові мовлення тощо
(практично).
розділових знаків у кінці речення; стимулювання активності та
– уміє інтонувати різні за метою висловлювання самостійності в роботі; виховання
речення; (*наслідує вчителя); уважності, сумлінності,
– складає різні за метою висловлювання старанності.
речення на задану тему (при необхідності – з
допомогою вчителя); (*з допомогою вчителя
будує прості речення із поданих слів);
– використовує допомогу вчителя.
Мовленнєвий розвиток
(протягом року)
Учень:
– має уявлення про види мовленнєвої Формування розуміння того, що
діяльності, про спілкування і мовлення; усне і писемне мовлення повинно
– розрізняє усну й письмову, монологічну й відповідати певним вимогам;
діалогічну форми мовлення (*з допомогою
вчителя); розвиток слухової уваги та пам’яті;
– усвідомлює основні правила спілкування,
вимоги до мовлення (*дотримується простих розвиток усного зв’язного
правил спілкування під контролем та з мовлення;
допомогою вчителя);
– з допомогою вчителя прогнозує розвиток мовленнєвої активності;
висловлювання залежно від мети спілкування та
адресата мовлення; регулювання інтонаційної
– під контролем учителя орієнтується в ситуації виразності мовлення;
спілкування, дотримується основних правил
спілкування; збагачення лексичного запасу;
формування культури мовлення та
культури поведінки;
8
Культура мовлення і спілкування.
Особливості мовленнєвого етикету.
Найпростіші українські формули
мовленнєвого етикету (вітання,
прощання, прохання). Українські
форми звертання до дітей і дорослих
(Галинко, Олесю, Віро Миколаївно,
Василю Петровичу).
Вживання займенників Ви, Вас, Вам
в усному та писемному мовленні.
Аудіювання (слухання-розуміння).
Слухання-розуміння текстів різного
типу (розповідь, опис, міркування);
різних жанрів мовлення (казка,
загадка, прислів’я, приказка, легенда,
вірш, оповідання).
– практично володіє різними формими
звертання до співрозмовника (слова ввічливості, виховання любові до рідної мови;
які вживаються під час зустрічі і прощання); виховання бажання читати, писати,
– самостійно або після нагадування вітається, говорити й спілкуватися
прощається (*під контролем учителя); українською мовою;
– *знає і вживає (під контролем учителя)
найпростіші українські форми мовленнєвого виховання уміння та бажання
етикету вітання, прощання, прохання; дотримуватися правил
українські форми звертання до дітей і дорослих; мовленнєвого етикету під час
– за завданням учителя вміє самостійно (або спілкування.
після нагадування чи з допомогою педагога)
запитати, відповісти, попросити, подякувати,
вибачитись; (*з допомогою вчителя);
– під контролем учителя дотримується правил
правопису займенників Ви, Вас, Вам під час
вживання їх у шанобливому значенні (у листах,
вітальних листівках тощо);
– з допомогою та за нагадуванням учителя
дотримується правил культури спілкування
(*під контролем та з допомогою вчителя).
Учень:
– *уважно слухає та розуміє мовлення і читання Вдосконалення слухового
вчителя; сприймання;
– відповідає на запитання щодо змісту
прослуханого, з допомогою вчителя виконує розвиток довільної уваги;
завдання (ділить текст на частини, знаходить
указані частини, підбирає малюнок до тексту, розвиток цілеспрямованості та
вибирає один із пропонованих варіантів усвідомленості сприймання;
відповіді на запитання за текстом та ін.);
– розрізняє тексти розповідного й описового формування уміння пригадати
9
 характеру (з допомогою вчителя); значення знайомих слів, щоб
– з допомогою вчителя (практично) відрізняє зрозуміти зміст тексту;
міркування від інших типів текстів;
– *розуміє висловлювання інших людей, формування вміння уявляти те, що
звукозаписи; прослуховується;
– *з допомогою вчителя дотримується
інструкцій до виконання практичних завдань. формування навичок користування
інструкціями вчителя при
виконанні завдання.

Говоріння. Учень:
Переказ тексту за поданим планом. – переказує тексти різного типу за поданим Формування навичок діалогічного
Вибірковий переказ. планом; (*переказує короткі тексти за планом з й монологічного усного мовлення;
допомогою вчителя);
– за завданням учителя самостійно переказує формування вміння ініціювати та
вказані ним епізоди (частини) прочитаного підтримувати діалог;
(прослуханого) тексту;
Діалогічне мовлення. Діалог, його – *включається в діалог з учителем, учнями, формування вміння орієнтуватися
розігрування відповідно до батьками тощо; на ситуацію спілкування (учасники
запропонованої ситуації спілкування, – під керівництвом вчителя бере участь у діалогу, їх настрій, місце
пов’язаної із життєвим досвідом розігруванні діалогів певного обсягу проведення діалогу);
учнів (діалог етикетного характеру, (орієнтовно 2-4 репліки для двох учнів)
діалог-розпитування, діалоги за відповідно до пропонованої ситуації формування чіткості та виразності
поданим початком, малюнками). спілкування (за зразком, готовими репліками, усного мовлення;
формулами мовленнєвого етикету, опорними
словами, малюнком); (*робить спроби з формування вміння змістовно,
допомогою вчителя); граматично правильно, логічно
– під контролем учителя дотримується норм висловлюватися та доцільно
української літературної мови; використовувати слова в
– виявляє активність у спілкуванні з допомогою конкретному значенні;
та за нагадуванням учителя: звертається із
запитаннями та проханнями до вчителя, формування невербальних засобів
однокласників у навчальних і побутових спілкування (міміка, природні
10
 ситуаціях; жести);
Монологічне мовлення (самостійне – будує висловлювання з допомогою вчителя (з
висловлювання). Конструювання використанням знайомого мовленнєвого формування та розвиток емоційно
висловлювань: опис (предметів, матеріалу, в типових навчальних, ігрових, та інтонаційно виразного
людей, явищ природи); повідомлення побутових ситуаціях); мовлення;
про діяльність; висловлення – словесно описує спостережувані предмети та
прохання, побажання. Розповідь (про явища (за питаннями вчителя, з опорою на виховання уважного,
події, що відбулися, особисті малюнок, план); (*робить спроби з допомогою доброзичливого ставлення до
враження) за питаннями, за серією вчителя); співрозмовника;
малюнків тощо. – *розповідає про побачене, почуте,
відповідаючи на запитання вчителя; розвиток культури спілкування.
– з допомогою та за питаннями вчителя
коментує та пояснює власні дії.

Читання. Учень:
Читання мовчки (розуміння, – читає мовчки нескладні за змістом тексти
запам’ятовування) текстів. (*нескладні слова, речення); *розуміє ситуацію,
описану в прочитаному творі;
– розуміє значення текстів, різних за
інформаційним змістом (художніх творів,
інструкцій та завдань підручника тощо);
Читання вголос (розуміння, – читає виразно вголос цілими словами з
запам’ятовування) текстів. поступовим переходом до фразового читання
Виразність читання. доступні за змістом тексти;
– *читає вголос слова і прості речення з
доступних текстів у повільному темпі, розуміє
їх зміст;
Робота з книжкою: виділення слів, – за завданням учителя вибирає в тексті певні
частин змісту в тексті. частини змісту, влучні слова та вислови, які
характеризують дійових осіб, події, картини
природи тощо; (*разом із учителем);
– переглядає текст і знаходить у ньому вказані
Розвиток навички читання-
розуміння слів, речень, текстів;
розвиток навичок розпізнавання
знайомих слів;
формування навичок слухання-
розуміння та читання-розуміння
текстів різного призначення;
формування навичок правильного
плавного читання цілими словами;
розвиток виразності читання та
усного мовлення;
формування уміння вживати у
11
 елементи (слова, написані з великої літери, власному мовленні слова і фрази з
слова з апострофом та ін.). прочитаних текстів.

Писемне мовлення. Учень:

Написання під диктування речень і – пише під диктування доступні речення і Формування правильної
текстів. тексти; (*слова, речення з 2-3 слів (після граматичної будови мовлення;
відповідної підготовчої роботи);
Складання речень за запитаннями, – складає і записує прості речення за розвиток мислительних операцій
малюнками, на тему. запитаннями, малюнками, на тему (з допомогою аналізу, порівняння, синтезу;
Речення з правильним і вчителя); (*складає з допомогою вчителя прості
неправильним порядком слів речення); формування та розвиток навичок
(деформоване речення). – з допомогою вчителя упорядковує самодиктування слів при
деформовані речення (слова даються у списуванні та написанні під
правильній граматичній формі), записує їх; диктовку;
– відповідаючи на запитання вчителя, поширює
речення новими словами; (*з допомогою формування навички правильно
вчителя доповнює речення відповідним змісту обирати поставу під час письма;
словом).
Перевірка власних письмових робіт. – з допомогою вчителя перевіряє власні розвиток логічно зв’язного
письмові роботи, знаходить і виправляє писемного мовлення;
помилки (*робить спроби).
– дотримується охайності записів, помічає; під формування навичок
контролем учителя знаходить і виправляє самоконтролю;
допущені помилки.
виховання охайності,
самостійності.

3. Знання про мову. Мовні уміння

(протягом року)

Учень:
12
Мова як засіб спілкування. Рідна, – знає назву держави, її столицю, державні Формування шанобливого
державна та інші мови. символи; (*називає з допомогою вчителя); ставлення до української мови;
– *знає, що українська мова – державна мова бажання її вивчати;
України, мова спілкування українців;
– відрізняє на слух українську мову від інших розвиток уявлень учнів про
мов. сигніфікативну функцію мовлення
(функцію позначення).

Слово

Учень:
Лексичне значення слова. Групи – розрізняє групи слів за значенням; пояснює (у Формування та розвиток
слів за значенням: синоніми, нескладних випадках) значення усвідомлення конкретного змісту
антоніми, омоніми загальновживаних слів; (*розуміє значення слів;
загальновживаних слів);
– розрізняє слова, протилежні за значенням; (*з конкретизація уявлень про
допомогою вчителя вибирає пари слів предмет, слово і його значення;
протилежного значення із запропонованих слів); активізація засвоєння семантичної
–розрізняє слова, подібні за значенням; (смислової) сторони слова;
знаходить слова, подібні за значенням, серед
низки запропонованих слів (*з допомогою розвиток слухового та зорового
вчителя); сприймання;
– з допомогою вчителя замінює слова у
словосполученнях та реченнях словами удосконалення навичок звукового,
подібного значення; звуко-буквеного, складового
- розрізняє слова однакові за звучанням, але аналізу слів;
різні за значенням (*з допомогою вчителя);
Знайомство з тлумачним словником. – має уявлення про словник та його розвиток розумових операцій
Іншомовні слова. Словник призначення; аналізу, синтезу, порівняння,
іншомовних слів. – з допомогою вчителя визначає значення слова узагальнення;
Професійна термінологія. з допомогою словників;
13
 – знає основні професійні терміни (відповідно розвиток асоціативного мислення;
до профілів трудового навчання);
Будова слова. Повторення будови – з допомогою вчителя розрізняє значущі формування та закріплення
слова. Префікс, корінь слова, суфікс, частини слова, виокремлює основу слова; правильної вимови слів;
закінчення, – частини слова. – має уявлення про спільнокореневі слова;
Визначення основи слова розрізняє і знаходить їх в усному та писемному формування уявлень про складні
(практично). мовленні; слова; вміння застосовувати їх у
Спільнокореневі слова. – з допомогою вчителя наводить приклади власному мовленні;
спільнокореневих слів, добирає однокореневі
слова; (*повторює за вчителем); формування уміння уважно
Словотворча роль префіксів і – розуміє словотворчу роль префіксів і сприймати інструкцію вчителя
суфіксів суфіксів, за зразком утворює нові слова; щодо виконання завдання,
Розрізнення префікса і прийменника – розрізняє на письмі префікси і прийменники, аналізувати зразок виконання
(практично). дотримується правил правопису (з допомогою завдання, оцінювати виконане
вчителя); (*дотримується правил правопису з завдання;
допомогою вчителя);
Складні слова. Утворення складних – знаходить у тексті складні слова (*разом із розвиток навичок самоконтролю
слів. Сполучні голосні е, о у складних учителем); під час мовленнєвої діяльності;
словах. – утворює складні слова за допомогою
сполучних голосних е, о, записує їх (*списує під розвиток уміння виділяти головне
контролем учителя). з-поміж другорядного;

формування вміння користуватися

словником.

Іменник. Синтаксична роль
іменника. Повторення граматичних
категорій іменника: рід, число,
відмінок. Відмінювання іменників за
відмінками (практично). Вживання
кличного відмінка іменника при
Учень:
– знаходить іменники серед інших частин мови
в реченні, наводить приклади; (*з допомогою
вчителя);
– розрізняє власні і загальні іменники,
дотримується правила написання великої букви
у власних іменах; (*пише (списує) з великої
Збагачення словника іменниковою
лексикою; формування навичок
адекватного використання її в
усному та писемному мовленні;
розвиток уміння використовувати
14
звертанні (практично).
Прикметник. Синтаксична роль
прикметника. Повторення
граматичних категорій прикметника:
число, рід, відмінок. Визначення
числа, роду, відмінка прикметника за
числом, родом, відмінком іменника.
Узгодження прикметників з лексико-граматичної
іменниками в усному і писемному
мовленні.
букви під контролем вчителя); набуті знання;
– розрізняє слова (іменники), що стоять у
множині та однині за закінченнями, групує їх із формування та розвиток здатності
допомогою вчителя; до словотворення, до змінювання
– співвідносить іменники в однині і множині з слів та речень;
відповідною кількістю предметів; (*з
допомогою вчителя); виховання уважності, дисцип-
– з допомогою вчителя визначає рід іменників; лінованості, відповідальності;
– з допомогою вчителя змінює іменники за довільної поведінки на уроці.
числами та відмінками (практично);
(*повторює за вчителем);
– застосовує кличну форму іменника при
звертанні (*з допомогою вчителя);
– використовує допомогу вчителя.
Учень:
– знаходить прикметники серед інших частин Збагачення словника
мови в реченні, наводить приклади; (*з прикметниковою лексикою;
допомогою вчителя); формування навичок адекватного
– з допомогою вчителя розрізняє (практично) використання її в усному та
граматичні категорії прикметника; писемному мовленні;
– в усному мовленні та на письмі дотримується
сполучуваності розвиток процесів сприймання,
прикметників з іменниками (під контролем запам’ятовування, пригадування,
учителя). відтворення;
формування уміння контролювати
власну мовленнєву діяльність;
формування уявлень про роль
прикметників у художньому стилі
мовлення.
15

Дієслово. Синтаксична роль дієслова.
Повторення граматичних категорій
дієслова: час, число.
Часи дієслова. Змінювання дієслова
за часами (практично).
Число дієслова. Визначення числа
дієслова за числом іменника.
Правопис частки не з дієсловами.
Займенник. Роль займенників у
мовленні. Особові займенники.
Займенники присвійні, вказівні,
питальні й відносні, заперечні,
означальні й неозначені, присвійні,
Учень:
– знаходить дієслово серед інших частин мови в Збагачення словника дієслівною
реченні, наводить приклади; (*з допомогою лексикою; формування навичок
вчителя); адекватного використання її в
– з допомогою вчителя визначає часи дієслова; усному та писемному мовленні;
– з допомогою вчителя змінює дієслова за часом
(практично); (*повторює за вчителем); розвиток аналітико-синтетичного
– з допомогою вчителя визначає число дієслова; сприймання;
(*повторює за вчителем);
– розрізняє слова (дієслова), що стоять у формування та закріплення
множині та однині за числом іменника (з правильної вимови слів;
допомогою вчителя);
– дотримується правопису частки не з формування уміння уважно
дієсловами (під контролем учителя); сприймати інструкцію вчителя
– використовує допомогу вчителя. щодо виконання завдання,
аналізувати зразок виконання
завдання, оцінювати виконане
завдання;
розвиток навичок самоконтролю
під час мовленнєвої діяльності;
формування культури усного і
писемного мовлення.
Учень:
– має уявлення про займенники та їх роль у Збагачення словника
мовленні; займенниковою лексикою;
– з допомогою вчителя знаходить займенник у формування навичок адекватного
реченні, наводить приклади (без визначення використання її в усному та
розряду) (*разом із учителем); писемному мовленні;
16
зворотний (на вибір, ознайомлення). – використовує займенники у власному
Вживання займенників Ви, Вас, Вам мовленні; формування уміння
у шанобливому значенні. – під контролем учителя дотримується виокремлювати займенники в
написання займенників Ви, Вас, Вам з великої усному та писемному мовленні;
літери під час вживання їх у шанобливому
значенні. розвиток уміння використовувати
набуті знання;

формування навичок культурного

мовлення.

Службові слова. Прийменники,
сполучники. Їх роль в мовленні
Правопис прийменників
сполучників. Вживання сполучників
для зв’язку однорідних членів
речення.
Учень:
– має уявлення про службові слова та їх роль у Розвиток слухової уваги,
мовленні; сприймання, уваги, пам’яті;
і – з допомогою вчителя знаходить прийменники
і сполучники у реченні, наводить приклади розвиток зв’язного мовлення;
(*разом із учителем);
– під контролем учителя дотримується правил формування та закріплення
написання прийменників і сполучників (*списує правильної вимови слів;
під контролем учителя);
– використовує прийменники і сполучники у формування навичок
власному мовленні (*під контролем учителя). самоконтролю;

виховання самостійності при

виконанні завдань.

Учень: Збагачення активного словника;

Звертання. Місце звертання у – має уявлення про звертання та їх роль у
реченні: на початку, в середині, в мовленні; формування навичок адекватного
кінці. – з допомогою вчителя знаходить звертання у використання звертання в усному
реченні, наводить приклади (*разом із та писемному мовленні;
учителем);
17
Розділові знаки при звертанні: кома, – під контролем учителя дотримується правил формування та закріплення
знак оклику. вживання розділових знаків при звертанні правильної вимови слів;
Застосування звертання при (*списує під контролем учителя);
написанні листів, листівок тощо. – під контролем учителя використовує формування правильної
звертання у власному мовленні (усному і граматичної будови мовлення;
писемному) (*під контролем та з допомогою
вчителя); формування навичок
– наслідуючи вчителя, дотримується правильної самоконтролю;
інтонації при звертанні в усному мовленні
(*намагається наслідувати). виховання культури мовлення.

Речення

Учень:
Речення як одиниця мовлення, його – має уявлення про речення (складається зі слів, Формування осмисленості
ознаки. виражає завершену думку); сприймання (розуміння суті того,
– розуміє й адекватно відповідає на запитання, що сприймається);
із чого складається речення та про що йдеться в
ньому; формування практичних
– знає правило про написання великої букви на мовленнєвих навичок на базі
початку речення, дотримується його; доступних відомостей про речення
(*застосовує з допомогою вчителя); як таке, що виражає закінчену
– дотримується пауз між реченнями в усному думку;
мовленні (за необхідності – після нагадування
вчителя); (*під контролем учителя); формування мислительних
– знає про відокремлення речень на письмі операцій аналізу, порівняння,
розділовими знаками (крапкою, знаком питання, узагальнення;
Види речень за метою знаком оклику);
висловлювання: розповідні, питальні, – розрізняє речення, різні за метою формування уміння дотримуватися
окличні. Розділові знаки в кінці висловлювання, дотримується правил вживання правил правопису на письмі;
речень. Інтонування речень, різних за розділових знаків у кінці речення;
метою висловлювання. Складання – уміє інтонувати різні за метою висловлювання формування уміння користуватися
18
різних за метою висловлювання речення; (*наслідує вчителя); мовленнєвими, інтонаційними та
речень на задану тему. – з допомогою вчителя добирає розділовий знак, немовними засобами виразності
який необхідно поставити в кінці речення (робити паузи, обирати темп
(крапку, знак питання, знак оклику); читання, інтонацію, вираз обличчя,
– складає різні за метою висловлювання та змінювати їх залежно від
речення на задану тему (при необхідності – з розділових знаків та змісту);
допомогою вчителя); (*з допомогою вчителя
будує прості речення із поданих слів); розвиток інтонаційної виразності
– дотримується охайності записів, помічає; під мовлення;
контролем учителя знаходить і виправляє
Головні члени речення: підмет і допущені помилки; виховання вміння відчувати
присудок. – має уявлення про підмет і присудок як головні емоційний настрій висловлювання;
Другорядні члени речення члени речення;
(практично). – з допомогою вчителя визначає головні й формування вміння виправляти
другорядні члени речення (практично, допущені помилки;
Поширення речень другорядними відповідаючи на запитання);
членами за допомогою запитань. – разом з учителем, за допомогою запитань, стимулювання активності та
встановлює зв’язки слів у реченні; поширює самостійності в роботі; виховання
речення другорядними членами за допомогою уважності, сумлінності,
запитань; (*разом із учителем виконує прості старанності.
завдання);
– з допомогою вчителя і самостійно будує
речення з використанням мовного, предметного
та ілюстративного матеріалу; (*з допомогою
вчителя будує прості речення із поданих слів);
– дотримується охайності записів; помічає, під
контролем учителя знаходить і виправляє
допущені помилки.
Речення, ускладнені звертанням. - під контролем учителя будує речення із
звертаннями, дотримується правильного їх
інтонування (*з допомогою вчителя вирізняє
речення із звертаннями);
Речення з однорідними членами - має уявлення про однорідні члени речення;
19
речення
Повторення вивченого про текст.
Заголовок тексту. Відповідність
заголовка змісту тексту.
Структура тексту (зачин, основна
частина, кінцівка).
Поділ текстів на логічно завершені
частини за даним планом.
Складання простого плану тексту.
Відновлення текстів із деформованою
будовою.
Тексти різних типів: розповідь, опис,
міркування.
- вирізняє в реченні однорідні члени речення;
правильно інтонує речення з однорідними
членами; (*з допомогою вчителя)
Текст.
Учень:
– розрізняє заголовок і зміст тексту, добирає до Формування практичних
тексту заголовок із запропонованих учителем мовленнєвих навичок на базі
(при необхідності – з допомогою вчителя); доступних відомостей про текст як
– з допомогою вчителя поділяє текст на частини завершений твір чи його фрагмент;
(зачин, основна частина, кінцівка); разом із
учителем відслідковує зв’язок розгортання формування осмисленості
основної думки з новою частиною тексту; сприймання (розуміння суті того,
– з допомогою вчителя поділяє тексти на що сприймається);
логічно завершені частини за даним планом;
– разом із учителем складає простий план формування мисленнєвих операцій
прочитаного тексту; аналізу, синтезу, порівняння,
– разом з учителем відновлює тексти з спостереження за мовними
деформованими частинами на основі явищами;
встановлення логічних зв’язків між частинами
тексту, з’ясування послідовності подій; розвиток логічного мислення;
– уважно слухає (читає) тексти різних типів:
розповідь, опис, міркування; разом із учителем сприяння усвідомленню логічної
визначає різницю між ними; (*слухає і читає послідовності побудови
прості тексти різних типів, залежно від висловлювань;
мовленнєвих можливостей учня);
– переказує текст за планом (*переказує за формування навичок самостійного
планом простий знайомий текст); висловлювання;
– розрізняє тексти розповідного й описового
характеру; відрізняє міркування від інших типів формування вміння регулювати
мовлення; власні дії у відповідності з планом
20
 – уміє будувати усну розповідь про певну подію та інструкцією щодо виконання
із власного життя. завдання;

формування вміння виявляти і

виправляти допущені помилки;
формування позитивного
ставлення до виконуваної роботи.

Ділове мовлення

Учень:
Сфери використання ділового – має поняття про ділове мовлення, знає сфери Удосконалення знань про
мовлення. Повторення: лист, його використання; епістолярний стиль мовлення,
листівка, запис адреси на листівці та – уміє правильно записати адресу на листівці, дотримання вимог ділового
конверті. Написання листа рідним, конверті; мовлення;
друзям. – з допомогою вчителя і самостійно складає
листи рідним, друзям, правильно їх записує, збагачення словникового запасу
пояснює складові запису листа, підпису лексикою ділового мовлення;
листівки; (*списує зі зразка);
– дотримується культури мовлення під час формування поваги до старших,
написання листа, поздоровлення на листівці. культури поведінки;

виховання охайності.

4. Загальнонавчальні уміння
(протягом року)

Організаційно-контрольні вміння.
Учень:
– з допомогою вчителя визначає мету власної Формування вміння
діяльності та складає план її виконання; послуговуватися наочно-дійовим,
(*спільно з учителем визначає мету діяльності наочно образним та частково
та основні етапи роботи); словесно-логічним мисленням;
21
 Загальнопізнавальні вміння.
Творчі вміння.
Естетико-етичні.
5.
– реалізує визначений план; з допомогою
вчителя оцінює здобутий результат; (*з формування вміння виконувати
допомогою вчителя); операції аналізу, синтезу,
– з допомогою вчителя аналізує мовні й абстрагування, узагальнення,
позамовні поняття, явища, закономірності; порівняння, класифікації з
порівнює, узагальнює їх; виділяє головне з- одиницями різних мовних рівнів;
поміж другорядного;
– з допомогою вчителя здобуває інформацію з розвиток уміння уявляти та
різноманітних джерел (довідкової, художньої відтворювати (усно і письмово)
літератури, ресурсів Інтернету тощо); (*залежно словесні еталони;
від психофізичних можливостей учня);
– працює з текстами вивчених типів, стилів і розвиток уміння відчувати красу
жанрів мовлення; (*працює з доступними образних слів; виявляти почуття
текстами з допомогою вчителя); радості, задоволення від правильно
– уявляє словесно описані предмети і явища; виконаного завдання;
– з допомогою вчителя переносить раніше
засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; формування вміння застосовувати
– з допомогою вчителя звертає увагу (вміє прийоми контролю та
помічати) на красу в мовних явищах, явищах самоконтролю під час виконання
природи, мистецтві, вчинках і звершеннях завдань.
людей;
– з допомогою вчителя оцінює власні вчинки;
(*уважно слухає й розуміє оцінку вчителя).
Повторення та узагальнення
вивченого протягом року
22
 Орієнтовні вимоги до навчальних досягнень учнів на кінець року:

– знати, що державною мовою є українська;

– розрізняти усну й письмову, монологічну й діалогічну форми мовлення;
– читати мовчки та вголос доступні за змістом тексти;
– писати під диктування доступні речення і тексти;
– розрізняти групи слів за значенням: синоніми, антоніми; добирати їх із допомогою вчителя;
– з допомогою вчителя розрізняти значущі частини слова (префікс, корінь слова, суфікс, закінчення), виокремлювати
основу слова;
– утворювати нові слова з допомогою суфіксів, префіксів;
– розрізняти префікси і прийменники;
– виділяти і знаходити в реченні вивчені частини мови (з допомогою вчителя);
– під контролем учителя дотримуватися узгодження слів та правильного написання закінчень;
– змінювати іменники за числами та відмінками (практично); з допомогою вчителя визначати рід іменників;
– дотримуватися правила вживання великої літери у власних назвах;
– в усному мовленні та на письмі дотримуватися лексико-граматичної сполучуваності прикметників з іменниками (під
контролем учителя);
– дотримуватися правопису частки не з дієсловами (під контролем учителя);
– під контролем учителя дотримуватися правил написання займенників, прийменників і сполучників;
– розрізняти речення за метою висловлювання;
– практично розрізняти головні та другорядні члени речення, однорідні члени речення (за питаннями, з допомогою
вчителя);
– виділяти звертання в реченні; вживати звертання в мовленні;
– упорядковувати деформований текст (разом із учителем);
– добирати заголовок до тексту відповідно змісту;
– складати простий план прочитаного тексту (з допомогою вчителя);
– переказувати текст за поданим планом.

*Орієнтовні вимоги до стану сформованості життєвої компетентності учнів на кінець року:

23
– уважно слухати, орієнтуватись у ситуації спілкування;
– знати, що державною мовою є українська;
– слухати і читати прості слова і речення (залежно від мовленнєвих можливостей); розуміти ситуацію, описану в
прослуханому (прочитаному) творі;
– писати під диктування слова, речення з 2-3 слів (після відповідної підготовчої роботи);
– повторюючи за вчителем, наводити приклади спільнокореневих слів, добирати 2-3 спільнокореневі слова;
– дотримуватися правил правопису префіксів і прийменників (з допомогою вчителя);
– з допомогою вчителя знаходити вивчені частини мови в реченні;
– дотримуватися правила написання великої букви у власних іменах (під контролем вчителя);
– співвідносити іменники в однині і множині з відповідною кількістю предметів; (з допомогою вчителя);
– наслідуючи вчителя, інтонувати різні за метою висловлювання та структурою (з однорідними членами, звертанням)
речення;
– правильно списувати речення і розділові знаки в кінці речення;
– з допомогою вчителя визначати загальну тему тексту;
– переказувати простий знайомий текст за планом з допомогою вчителя.

Орієнтовна тематика мовленнєвого матеріалу:

Наша країна – Україна.

Родина.
Школа.
Пори року.
Друзі, дружба.
Події з власного життя, життя класу, школи.
Місто (село).
Тварини.
Рослинний світ.
Канікули.
Свята (народні обрядові).
Ігри, розваги.
Теми за вибором учителя.
9 КЛАС
(70 год. на рік, 2 год. на тиждень)
24
№ К-сть Спрямованість корекційно-
Зміст навчального матеріалу Навчальні досягнення учнів
п/п год. розвивальної

Вступ.

Українська мова – державна мова

України. Краса і багатство
української мови.

1. Повторення.

Учень:
Будова слова. – з допомогою вчителя розрізняє значущі Конкретизація уявлень про
частини слова; предмет, слово і його значення;
Частини мови (іменник, прикметник, – знаходить іменники, прикметники та дієслова активізація засвоєння семантичної
дієслово). Граматичні категорії серед інших частин мови в реченні, наводить (смислової) сторони слова;
іменника. Граматичні категорії приклади; (*з допомогою вчителя);
прикметника. – узгоджує слова (різні частини мови) під час збагачення словника іменниковою
усного мовлення та на письмі (практично, без та прикметниковою лексикою;
визначення понять, з допомогою вчителя); формування навичок адекватного
(*повторює за вчителем, списує); використання її в усному та
– з допомогою вчителя визначає рід і число писемному мовленні;
іменників;
– з допомогою вчителя змінює іменники за формування уміння
числами та відмінками (практично); (*повторює диференціювати речення за їх
за вчителем); ритміко-інтонаційними
- з допомогою вчителя визначає число, рід, особливостями;
відмінок прикметника за числом, родом,
відмінком іменника (практично); розвиток уміння використовувати
Граматичні категорії дієслова (час, -з допомогою вчителя визначає та змінює час та набуті знання;
число) число дієслів (практично); (*повторює за
вчителем); стимулювання активності та
25
 Види речень за метою – розрізняє речення, різні за метою самостійності в роботі; виховання
висловлювання. висловлювання, дотримується правил вживання уважності, сумлінності,
розділових знаків у кінці речення; старанності.
– уміє складати та інтонувати різні за метою
висловлювання речення (при необхідності – з
допомогою вчителя); (*з допомогою вчителя
будує прості речення із поданих слів, наслідує
вчителя);
– використовує допомогу вчителя.

2. Мовленнєвий розвиток
(протягом року)

Відомості про мовлення. Учень:

Види мовленнєвої діяльності
(аудіювання, говоріння, читання,
письмо), їх особливості.
Різновиди мовленнєвого спілкування:
усне й письмове, монологічне й
діалогічне. Мета спілкування й
адресат мовлення; основні правила
спілкування (бути ввічливими,
привітними й доброзичливими;
уважно, не перебиваючи, слухати
співрозмовника; уміти доброзичливо
висловити незгоду з позицією
співрозмовника; не розмовляти без
потреби голосно, не використовувати
грубих слів, говорити про те, що
цікаво адресатові мовлення тощо
(практично).
Усна і письмова форми тексту
– має уявлення про види мовленнєвої Формування розуміння того, що
діяльності, про спілкування і мовлення; усне і писемне мовлення повинно
– розрізняє усну й письмову, монологічну й відповідати певним вимогам;
діалогічну форми мовлення (*з допомогою
вчителя); розвиток слухової уваги та пам’яті;
– усвідомлює основні правила спілкування,
вимоги до мовлення (*дотримується простих розвиток усного зв’язного
правил спілкування під контролем та з мовлення;
допомогою вчителя);
– з допомогою вчителя прогнозує розвиток мовленнєвої активності;
висловлювання залежно від мети спілкування та
адресата мовлення; регулювання інтонаційної
– під контролем учителя орієнтується в ситуації виразності мовлення;
спілкування, дотримується основних правил
спілкування; збагачення лексичного запасу;
формування культури мовлення та
- розрізняє усну і письмову форму тексту, культури поведінки;
26
(висловлювання).
Культура мовлення і спілкування.
Особливості мовленнєвого етикету.
Найпростіші українські формули
мовленнєвого етикету (вітання,
прощання, прохання). Українські
форми звертання до дітей і дорослих
(Галинко, Олесю, Віро Миколаївно,
Василю Петровичу).
Вживання займенників Ви, Вас, Вам
в усному та писемному мовленні.
Аудіювання (слухання-розуміння).
Слухання-розуміння текстів різного
типу (розповідь, опис, міркування);
різних жанрів мовлення (казка,
загадка, прислів’я, приказка, легенда,
вірш, оповідання).
висловлювання.
– практично володіє різними формими виховання любові до рідної мови;
звертання до співрозмовника (слова ввічливості, виховання бажання читати, писати,
які вживаються під час зустрічі і прощання); говорити й спілкуватися
– самостійно або після нагадування вітається, українською мовою;
прощається (*під контролем учителя);
– *знає і вживає (під контролем учителя) виховання уміння та бажання
найпростіші українські форми мовленнєвого дотримуватися правил
етикету вітання, прощання, прохання; мовленнєвого етикету під час
українські форми звертання до дітей і дорослих; спілкування.
– за завданням учителя вміє самостійно (або
після нагадування чи з допомогою педагога)
запитати, відповісти, попросити, подякувати,
вибачитись; (*з допомогою вчителя);
– під контролем учителя дотримується правил
правопису займенників Ви, Вас, Вам під час
вживання їх у шанобливому значенні (у листах,
вітальних листівках тощо);
– з допомогою та за нагадуванням учителя
дотримується правил культури спілкування
(*під контролем та з допомогою вчителя).
Учень:
– *уважно слухає та розуміє мовлення і читання Вдосконалення слухового
вчителя; сприймання;
– відповідає на запитання щодо змісту
прослуханого, з допомогою вчителя виконує розвиток довільної уваги;
завдання (ділить текст на частини, знаходить
указані частини, підбирає малюнок до тексту, розвиток цілеспрямованості та
вибирає один із пропонованих варіантів усвідомленості сприймання;
відповіді на запитання за текстом та ін.);
– розрізняє тексти розповідного й описового формування уміння пригадати
характеру (з допомогою вчителя); значення знайомих слів, щоб
27
 – з допомогою вчителя (практично) відрізняє зрозуміти зміст тексту;
міркування від інших типів текстів;
– *розуміє висловлювання інших людей, формування вміння уявляти те, що
звукозаписи; прослуховується;
– *з допомогою вчителя дотримується
інструкцій до виконання практичних завдань. формування навичок користування
інструкціями вчителя при
виконанні завдання.

Говоріння. Учень:
Переказ тексту за поданим планом. – переказує тексти різного типу за поданим Формування навичок діалогічного
Стислий переказ. Вибірковий планом; (*переказує короткі тексти за планом з й монологічного усного мовлення;
переказ. допомогою вчителя);
- за завданням учителя самостійно переказує формування вміння ініціювати та
вказані ним епізоди (частини) прочитаного підтримувати діалог;
(прослуханого) тексту;
- може стисло і вибірково усно переказати текст формування вміння орієнтуватися
розповідного типу; (*з допомогою вчителя); на ситуацію спілкування (учасники
Діалогічне мовлення. Діалог, його – *включається в діалог з учителем, учнями, діалогу, їх настрій, місце
розігрування відповідно до батьками тощо; проведення діалогу);
запропонованої ситуації спілкування, - під керівництвом вчителя бере участь у
пов’язаної із життєвим досвідом розігруванні діалогів певного обсягу формування чіткості та виразності
учнів, теми спілкування (діалог (орієнтовно 2-4 репліки для двох учнів) усного мовлення;
етикетного характеру, діалог- відповідно до пропонованої ситуації, теми
розпитування, діалоги за поданим спілкування (за зразком, готовими репліками, формування вміння змістовно,
початком, малюнками). формулами мовленнєвого етикету, опорними граматично правильно, логічно
словами, малюнком); (*робить спроби з висловлюватися та доцільно
допомогою вчителя); використовувати слова в
- намагається висловити особисту позицію щодо конкретному значенні;
теми розмови;
- дотримується інтонації в усному мовленні, формування невербальних засобів
розділових знаків під час продукування діалогу спілкування (міміка, природні
на письмі; (*з допомогою та під контролем жести);
28
 вчителя);
– під контролем учителя дотримується норм формування та розвиток емоційно
української літературної мови; та інтонаційно виразного
Монологічне мовлення (самостійне – виявляє активність у спілкуванні з допомогою мовлення;
висловлювання). Конструювання та за нагадуванням учителя: звертається із
висловлювань: опис (предметів, запитаннями та проханнями до вчителя, виховання уважного,
людей, явищ природи); повідомлення однокласників у навчальних і побутових доброзичливого ставлення до
про діяльність; висловлення ситуаціях; співрозмовника;
прохання, побажання. Розповідь (про – будує висловлювання з допомогою вчителя (з
події, що відбулися, особисті використанням знайомого мовленнєвого розвиток культури спілкування.
враження) за питаннями, за серією матеріалу, в типових навчальних, ігрових,
малюнків тощо. побутових ситуаціях);
– словесно описує спостережувані предмети та
явища (за питаннями вчителя, з опорою на
малюнок, план); (*робить спроби з допомогою
вчителя);
– *розповідає про побачене, почуте,
відповідаючи на запитання вчителя;
– з допомогою та за питаннями вчителя
коментує та пояснює власні дії.

Читання. Учень:
Читання мовчки (розуміння, – читає мовчки нескладні за змістом тексти Розвиток навички читання-
запам’ятовування) текстів. (*нескладні слова, речення); *розуміє ситуацію, розуміння слів, речень, текстів;
описану в прочитаному творі;
– розуміє значення текстів, різних за розвиток навичок розпізнавання
інформаційним змістом (художніх творів, знайомих слів;
інструкцій та завдань підручника тощо);
Читання вголос (розуміння, – читає виразно вголос цілими словами з формування навичок слухання-
запам’ятовування) текстів. поступовим переходом до фразового читання розуміння та читання-розуміння
Виразність читання. доступні за змістом тексти; текстів різного призначення;
– *читає вголос слова і прості речення з
29
 доступних текстів у повільному темпі, розуміє
їх зміст;
Робота з книжкою: виділення слів, – за завданням учителя вибирає в тексті певні
частин змісту в тексті. частини змісту, влучні слова та вислови, які
характеризують дійових осіб, події, картини
природи тощо; (*разом із учителем);
– переглядає текст і знаходить у ньому вказані
елементи (слова, написані з великої літери,
слова з апострофом та ін.).
формування навичок правильного
плавного читання цілими словами;
розвиток виразності читання та
усного мовлення;
формування уміння вживати у
власному мовленні слова і фрази з
прочитаних текстів.

Писемне мовлення. Учень:

Написання під диктування речень і – пише під диктування доступні речення і Формування правильної
текстів. тексти; (*слова, речення з 2-3 слів (після граматичної будови мовлення;
відповідної підготовчої роботи);
Складання речень за запитаннями, – складає і записує прості речення за розвиток мислительних операцій
малюнками, на тему. запитаннями, малюнками, на тему (з допомогою аналізу, порівняння, синтезу;
Речення з правильним і вчителя); (*складає з допомогою вчителя прості
неправильним порядком слів речення); формування та розвиток навичок
(деформоване речення). – з допомогою вчителя упорядковує самодиктування слів при
деформовані речення (слова даються у списуванні та написанні під
правильній граматичній формі), записує їх; диктовку;
– відповідаючи на запитання вчителя, поширює
речення новими словами; (*з допомогою формування навички правильно
вчителя доповнює речення відповідним змісту обирати поставу під час письма;
словом).
Перевірка власних письмових робіт. – з допомогою вчителя перевіряє власні розвиток логічно зв’язного
письмові роботи, знаходить і виправляє писемного мовлення;
помилки (*робить спроби).
– дотримується охайності записів, помічає; під формування навичок
контролем учителя знаходить і виправляє самоконтролю;
допущені помилки.
виховання охайності,
30
 самостійності.

3. Знання про мову. Мовні уміння

(протягом року)

Учень:
Мова як засіб спілкування. Рідна, – знає назву держави, її столицю, державні Формування шанобливого
державна та інші мови. символи; (*називає з допомогою вчителя); ставлення до української мови;
– *знає, що українська мова – державна мова бажання її вивчати;
України, мова спілкування українців;
– відрізняє на слух українську мову від інших розвиток уявлень учнів про
мов. сигніфікативну функцію мовлення
(функцію позначення).

Слово

Лексичне значення слова. Учень:

Однозначні й багатозначні слова. - з допомогою вчителя розрізняє однозначні й Формування та розвиток
Пряме і переносне значення слова. багатозначні загальновживані слова (*розуміє усвідомлення конкретного змісту
Вживання слів у прямому і значення слів); слів;
переносному значенні (практично) - з допомогою вчителя розрізняє пряме і
переносне значення слова; вживає слова в конкретизація уявлень про
переносному значенні (*розуміє значення слів); предмет, слово і його значення;
- має поняття про походження слів; розрізняє в активізація засвоєння семантичної
українській мові окремі слва іншомовного (смислової) сторони слова;
Походження слів. Власне українські походження; (*розуміє значення слів, повторює
та запозичені слова. їх за вчителем); розвиток слухового та зорового
Фразеологізм. Прислів’я як різновид - розрізняє прислів’я як різновид сприймання;
фразеологізмів. фразеологізмів, наводить приклади;
31
 - має уявлення про словник фразеологічний та удосконалення навичок звукового,
іншомовних слів, з допомогою вчителя звуко-буквеного, складового
Словник фразеологічний та використовує їх; аналізу слів;
іншомовних слів. - тлумачить зміст та адекватно добирає
прислів’я на відповідну тему чи до тексту; розвиток розумових операцій
(*прочитує та записує з допомогою вчителя); аналізу, синтезу, порівняння,
узагальнення;
Будова слова. Префікс, корінь слова, – з допомогою вчителя розрізняє значущі
суфікс, закінчення, – частини слова. частини слова, виокремлює основу слова; розвиток асоціативного мислення;
Визначення основи слова
(практично). формування та закріплення
Утворення слів за допомогою - з допомогою та за зразком утворює слова правильної вимови слів;
префіксів, суфіксів (практично) префіксальним та суфіксальним способом;
(*списує під контролем учителя). формування уявлень про складні
Складні слова. Утворення складних – з допомогою та за зразком утворює складні слова; вміння застосовувати їх у
слів (у різний (без уточнення) спосіб, слова у різний спосіб, в тому числі за власному мовленні;
практично). Сполучні голосні е, о у допомогою сполучних голосних е, о, записує їх
складних словах. (*списує під контролем учителя). формування уміння уважно
Абревіатура як особливий вид слів - має загальне уявлення про абревіатуру (без сприймати інструкцію вчителя
(оглядово). вживання та запам’ятовування терміну) як щодо виконання завдання,
слова, що утворилися шляхом скорочення; аналізувати зразок виконання
- вирізняє та знаходить абревіатуру серед інших завдання, оцінювати виконане
слів у тексті; (*з допомогою вчителя); завдання;
- запам’ятовує окремі абревіатури, може їх
прочитати, записати під диктування (*списує, розвиток навичок самоконтролю
читає під контролем та з допомогою учителя); під час мовленнєвої діяльності;

розвиток уміння виділяти головне

з-поміж другорядного;

формування вміння користуватися

словником.

32

Іменник. Загальне значення, ознаки,
синтаксична роль іменника. Іменники
– назви істот і неістот. Іменники
загальні і власні. Велика буква і
лапки у власних назвах (повторення)
Граматичні категорії іменника: рід,
число, відмінок. Відмінювання
іменників за відмінками (практично).
Прикметник. Синтаксична роль
прикметника. Повторення
граматичних категорій прикметника:
число, рід, відмінок. Визначення
числа, роду, відмінка прикметника за
числом, родом, відмінком іменника.
Узгодження прикметників з лексико-граматичної
іменниками в усному і писемному
мовленні.
Учень:
– знаходить іменники серед інших частин мови
в реченні, наводить приклади; (*з допомогою
вчителя);
– розрізняє назви істот і неістот, власні і
загальні іменники, дотримується правила
написання великої букви, вживання лапок у
власних іменах; (*пише (списує) з великої букви
під контролем вчителя);
– розрізняє слова (іменники), що стоять у
множині та однині за закінченнями, групує їх із
допомогою вчителя;
– співвідносить іменники в однині і множині з
відповідною кількістю предметів; (*з
допомогою вчителя);
– з допомогою вчителя визначає рід іменників;
– з допомогою вчителя змінює іменники за
числами та відмінками (практично); (*повторює
за вчителем);
– використовує допомогу вчителя.
Учень:
– знаходить прикметники серед інших частин
мови в реченні, наводить приклади; (*з
допомогою вчителя);
– з допомогою вчителя розрізняє (практично)
граматичні категорії прикметника;
– в усному мовленні та на письмі дотримується
сполучуваності
прикметників з іменниками (під контролем
учителя).
Збагачення словника іменниковою
лексикою; формування навичок
адекватного використання її в
усному та писемному мовленні;
розвиток уміння використовувати
набуті знання;
формування та розвиток здатності
до словотворення, до змінювання
слів та речень;
виховання уважності, дисцип-
лінованості, відповідальності;
довільної поведінки на уроці.
Збагачення словника
прикметниковою лексикою;
формування навичок адекватного
використання її в усному та
писемному мовленні;
розвиток процесів сприймання,
запам’ятовування, пригадування,
відтворення;
33

Дієслово. Повторення граматичних
категорій дієслова: час, число.
Поняття про дієслово. Синтаксична
роль дієслова.
Часи дієслова. Змінювання дієслова
за часами (практично).
Число дієслова. Визначення числа
дієслова за числом іменника.
Правопис частки не з дієсловами.
формування уміння контролювати
власну мовленнєву діяльність;
формування уявлень про роль
прикметників у художньому стилі
мовлення.
Учень:
– знаходить дієслово серед інших частин мови в Збагачення словника дієслівною
реченні, наводить приклади; (*з допомогою лексикою; формування навичок
вчителя); адекватного використання її в
– з допомогою вчителя визначає часи дієслова; усному та писемному мовленні;
– з допомогою вчителя змінює дієслова за часом
(практично); (*повторює за вчителем); розвиток аналітико-синтетичного
– з допомогою вчителя визначає число дієслова; сприймання;
(*повторює за вчителем);
– розрізняє слова (дієслова), що стоять у формування та закріплення
множині та однині за числом іменника (з правильної вимови слів;
допомогою вчителя);
– дотримується правопису частки не з формування уміння уважно
дієсловами (під контролем учителя); сприймати інструкцію вчителя
– використовує допомогу вчителя. щодо виконання завдання,
аналізувати зразок виконання
завдання, оцінювати виконане
завдання;
розвиток навичок самоконтролю
під час мовленнєвої діяльності;
формування культури усного і
писемного мовлення.
34
 Учень:
Займенник. Повторення вивченого – має уявлення про займенники та їх роль у Збагачення словника
про займенник. Особові займенники. мовленні; займенниковою лексикою;
Роль займенників у мовленні. – з допомогою вчителя знаходить займенник у формування навичок адекватного
Займенники різних розрядів (без реченні, наводить приклади (*разом із використання її в усному та
вживання термінів): загальне учителем); писемному мовленні;
значення, роль у мовленні – використовує займенники у власному
(практично, за вибором вчителя) мовленні; формування уміння
виокремлювати займенники в
усному та писемному мовленні;

розвиток уміння використовувати

набуті знання;

формування навичок культурного

мовлення.

Учень:
Числівник. Поняття про числівник. - має уявлення про числівник, відрізняє Збагачення словника
Числівники кількісні і порядкові. числівник від інших частин мови; (*з числівниковою лексикою;
Числівники прості і складені. допомогою вчителя); формування навичок адекватного
Дотримання правильного - з допомогою вчителя розрізняє кількісні і використання її в усному та
наголошення числівників. порядкові числівники, прості і складені писемному мовленні;
(*повторює за вчителем);
– під контролем учителя дотримується правил розвиток процесів сприймання,
написання та наголошення числівників (*списує запам’ятовування, пригадування,
під контролем учителя); відтворення;
- використовує числівники у власному мовленні
(*під контролем учителя). формування уміння контролювати
35
 власну мовленнєву діяльність;

формування умінь писемного

мовлення на основі написання
простих і складених числівників.

Учень:
Прислівник. Поняття про - має уявлення про прислівник, як незмінну Збагачення словникового запасу
прислівник як незмінну частину частину мови, усвідомлює, для чого прислівниковою лексикою,
мови. Роль прислівника в реченні. використовують прислівники в мовленні; формування навичок адекватного
Утворення прислівників від інших - відрізняє прислівник від інших частин мови, використання її в усному та
частин мови. Правопис прислівників доцільно використовує в мовленні; (*з писемному мовленні;
з іншими словами в реченні. допомогою вчителя);
- наводить приклади прислівників; (*повторює формування умінь вирізняти
за вчителем); прислівники серед інших частин
- з допомогою вчителя утворює прислівники від мови на основі операцій
інших частин мови (*повторює за вчителем); порівняння, класифікації,
узагальнення;

удосконалення комунікативних
умінь на основі знань про
прислівники.

Учень:
Службові слова. Поняття про – має уявлення про службові слова та їх роль у Розвиток слухової уваги,
прийменники, сполучники. мовленні; сприймання, уваги, пам’яті;
Правопис прийменників і – з допомогою вчителя знаходить займенник у
сполучників. Вживання сполучників реченні, наводить приклади (*разом із розвиток зв’язного мовлення;
для зв’язку однорідних членів учителем);
речення. – під контролем учителя дотримується правил формування та закріплення
написання прийменників і сполучників (*списує правильної вимови слів;
під контролем учителя);
– використовує займенники у власному формування навичок
36
 мовленні (*під контролем учителя). самоконтролю;

виховання самостійності при

виконанні завдань.

Речення

Складне речення, його ознаки. Учень:

Будова складного речення - розрізняє на слух і на письмі прості та складні Формування осмисленості
(складносурядного, речення; сприймання (розуміння суті того,
складнопідрядного, – без визначення - знає ознаки складного речення, з допомогою що сприймається);
термінів). Засоби зв’язку у складному вчителя визначає засоби зв’язку простих речень
реченні. Розділові знаки між в ньому; (*разом із учителем виконує прості формування практичних
простими реченнями. завдання); мовленнєвих навичок на базі
Смислові зв’язки та розділові знаки - з допомогою вчителя визначає прості речення доступних відомостей про складне
між простими реченнями у у складі складного речення (практично) речення;
складному. (*повторює за учителем);
Утворення складних речень за - з допомогою вчителя та за зразком утворює формування мислительних
допомогою сполучників і, а, але, складні речення з використанням сполучників операцій аналізу, порівняння,
сполучних слів який, коли, де, що, та сполучних слів (із застосуванням мовного, узагальнення;
щоб, тому що. предметного та ілюстративного матеріалу);
Розділові знаки у складному реченні. (*повторює за учителем). формування уміння дотримуватися
- дотримується інтонації в усному мовленні та правил правопису на письмі;
розділових знаків на письмі у складних
реченнях (*списує під контролем вчителя). формування уміння користуватися
мовленнєвими, інтонаційними та
немовними засобами виразності
(робити паузи, обирати темп
читання, інтонацію, вираз обличчя,
та змінювати їх залежно від
розділових знаків та змісту);
37
 розвиток інтонаційної виразності
мовлення;

виховання вміння відчувати

емоційний настрій висловлювання;

формування вміння виправляти

допущені помилки;

стимулювання активності та
самостійності в роботі; виховання
уважності, сумлінності,
старанності.

Текст.

Повторення вивченого про текст. Учень:

Заголовок тексту. – розрізняє заголовок і зміст тексту, добирає до Формування практичних
тексту заголовок із запропонованих учителем мовленнєвих навичок на базі
Структура тексту (зачин, основна (при необхідності – з допомогою вчителя); доступних відомостей про текст як
частина, кінцівка). – з допомогою вчителя поділяє текст на частини завершений твір чи його фрагмент;
(зачин, основна частина, кінцівка); разом із
учителем відслідковує зв’язок розгортання формування осмисленості
основної думки з новою частиною тексту; сприймання (розуміння суті того,
Складання простого плану тексту. – разом із учителем складає простий план що сприймається);
прочитаного тексту;
Відновлення текстів із деформованою – разом з учителем відновлює тексти з формування мисленнєвих операцій
будовою. деформованими частинами на основі аналізу, синтезу, порівняння,
встановлення логічних зв’язків між частинами спостереження за мовними
тексту, з’ясування послідовності подій; явищами;
Тексти різних типів: розповідь, опис, – уважно слухає (читає) тексти різних типів:
38
міркування. розповідь, опис, міркування; разом із учителем
визначає різницю між ними; (*слухає і читає
прості тексти різних типів, залежно від
мовленнєвих можливостей учня);
– розрізняє тексти розповідного й описового
характеру; відрізняє міркування від інших типів
мовлення;
– уміє будувати усну розповідь про певну подію
із власного життя.
Ділове мовлення
Учень:
Ділове мовлення. – має уявлення про ділове мовлення, знає сфери
Заява. Автобіографія. його використання;
Усний і письмовий звіт про виконану – має уявлення про заяву, автобіографію, звіт
роботу. про виконану роботу;
– пояснює, для чого і коли використовують ці
ділові папери; правильно записує їх після
аналізу з учителем та за опорою на зразок;
(*списує зі зразка);
– дотримується зразка виконання завдання та
інструкції;
розвиток логічного мислення;
сприяння усвідомленню логічної
послідовності побудови
висловлювань;
формування навичок самостійного
висловлювання;
формування вміння регулювати
власні дії у відповідності з планом
та інструкцією щодо виконання
завдання;
формування вміння виявляти і
виправляти допущені помилки;
формування позитивного
ставлення до виконуваної роботи.
Удосконалення знань про мову
ділових паперів, дотримання вимог
ділового мовлення;
збагачення словникового запасу
лексикою ділового мовлення;
формування поваги до старших,
культури поведінки;
39

4.
Організаційно-контрольні вміння.
Загальнопізнавальні вміння.
Творчі вміння.
– помічає і виправляє допущені помилки, виховання охайності,
контролює правильність виконання завдання, працелюбності.
адекватно оцінює виконану роботу (при
необхідності – з допомогою вчителя).
Загальнонавчальні уміння
(протягом року)
Учень:
– з допомогою вчителя визначає мету власної Формування вміння
діяльності та складає план її виконання; послуговуватися наочно-дійовим,
(*спільно з учителем визначає мету діяльності наочно образним та частково
та основні етапи роботи); словесно-логічним мисленням;
– реалізує визначений план; з допомогою
вчителя оцінює здобутий результат; (*з формування вміння виконувати
допомогою вчителя); операції аналізу, синтезу,
– з допомогою вчителя аналізує мовні й абстрагування, узагальнення,
позамовні поняття, явища, закономірності; порівняння, класифікації з
порівнює, узагальнює їх; виділяє головне з- одиницями різних мовних рівнів;
поміж другорядного;
– з допомогою вчителя здобуває інформацію з розвиток уміння уявляти та
різноманітних джерел (довідкової, художньої відтворювати (усно і письмово)
літератури, ресурсів Інтернету тощо); (*залежно словесні еталони;
від психофізичних можливостей учня);
– працює з текстами вивчених типів, стилів і розвиток уміння відчувати красу
жанрів мовлення; (*працює з доступними образних слів; виявляти почуття
текстами з допомогою вчителя); радості, задоволення від правильно
– уявляє словесно описані предмети і явища; виконаного завдання;
– з допомогою вчителя переносить раніше
засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; формування вміння застосовувати
– з допомогою вчителя звертає увагу, (вміє прийоми контролю та
помічати) красу в мовних явищах, явищах самоконтролю під час виконання
природи, мистецтві, вчинках і звершеннях завдань.
40
 людей;
Естетико-етичні. – з допомогою вчителя оцінює власні вчинки;
(*уважно слухає й розуміє оцінку вчителя).

5. Повторення та узагальнення
вивченого протягом року

Орієнтовні вимоги до навчальних досягнень учнів на кінець року:

– знати, що державною мовою є українська;

– розрізняти усну й письмову, монологічну й діалогічну форми мовлення;
– читати мовчки та вголос доступні за змістом тексти;
– писати під диктування доступні речення і тексти;
– розрізняти групи слів за значенням (синоніми, антоніми, однозначні, багатозначні), та за походженням (власне
українські, іншомовні);
– з допомогою вчителя розрізняти значущі частини слова (префікс, корінь слова, суфікс, закінчення), виокремлювати
основу слова;
– утворювати слова за допомогою суфіксів, префіксів; окремі складні та скорочені слова;
– виділяти і знаходити в реченні вивчені частини мови (з допомогою вчителя);
– змінювати іменники за числами та відмінками (практично); з допомогою вчителя визначати рід іменників;
– дотримуватися правила вживання великої літери та лапок у власних назвах;
– в усному мовленні та на письмі дотримуватися лексико-граматичної сполучуваності слів, що належать до різних частин
мови (під контролем учителя);
– дотримуватися правопису частки не з дієсловами (під контролем учителя);
– під контролем учителя дотримуватися правил написання числівників, прислівників, займенників, прийменників і
сполучників;
– розрізняти речення за метою висловлювання, структурою (прості і складні речення);
41
– практично розрізняти головні та другорядні члени речення (за питаннями, з допомогою вчителя);
– утворювати із простих речень складні;
– упорядковувати деформований текст (разом із учителем);
– практично розрізняти прості та складні речення, особливості їх побудови;
– під контролем учителя застосовувати правила вживання розділових знаків у складному реченні;
– складати простий план прочитаного тексту (з допомогою вчителя);
– користуватися зразком виконання завдання при написанні заяви, автобіографії, звіряти виконане завдання зі зразком.
– переказувати текст за поданим планом;
– складати діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування;
– складати монолог відповідно до теми висловлювання.

*Орієнтовні вимоги до стану сформованості життєвої компетентності учнів на кінець року:

– уважно слухати, орієнтуватись у ситуації спілкування;

– знати, що державною мовою є українська;
– слухати і читати прості слова і речення (залежно від мовленнєвих можливостей); розуміти ситуацію, описану в
прослуханому (прочитаному) творі;
– писати під диктування слова, речення з 2-3 слів (після відповідної підготовчої роботи);
– повторюючи за вчителем, наводити приклади спільнокореневих слів;
– дотримуватися правил правопису слів, різних за будовою (з допомогою вчителя);
– з допомогою вчителя знаходити вивчені частини мови в реченні;
– дотримуватися правила написання великої букви, лапок у власних іменах (під контролем вчителя);
– співвідносити іменники в однині і множині з відповідною кількістю предметів; (з допомогою вчителя);
– наслідуючи вчителя, інтонувати різні за метою висловлювання речення;
– правильно списувати речення і розділові знаки в кінці речення;
– переказувати простий знайомий текст за планом з допомогою вчителя.

42
Орієнтовна тематика мовленнєвого матеріалу:

Наша країна – Україна.

Родина.
Школа.
Професії.
Пори року.
Друзі, дружба.
Події з власного життя, життя класу, школи.
Місто (село).
Тварини.
Рослинний світ.
Канікули.
Свята (народні обрядові).
Ігри, розваги.
Теми за вибором учителя.

10 КЛАС
(70 год. на рік, 2 год. на тиждень)

43
№ К-сть Спрямованість корекційно-
Зміст навчального матеріалу Навчальні досягнення учнів
п/п год. розвивальної

Вступ.

Мова - найважливіший засіб

спілкування. Українська мова –
державна мова України.

1. Повторення.

Слово як основна одиниця мовлення.
Значення слова. Слова однозначні,
багатозначні. Слова – синоніми,
антоніми, омоніми. Пряме і
переносне значення слова.
Учень:
– усвідомлює номінативну функцію слова;
– розрізняє групи слів за значенням;
– добирає слова на певну тему; (*з допомогою
вчителя)
– розрізняє багатозначні і однозначні слова, з
допомогою вчителя вживає багатозначні слова в
прямому і переносному значеннях відповідно до
їх смислу, наводить приклади;
Конкретизація уявлень про
предмет, слово і його значення;
активізація засвоєння семантичної
(смислової) сторони слова;
збагачення словника іменниковою
та прикметниковою лексикою;
формування навичок адекватного
використання її в усному та
писемному мовленні;

Словосполучення. Відмінність – розуміє поняття словосполучення і його формування уміння

словосполучення від слова. Головне відмінність від слова; диференціювати словосполучення
та залежне слово у словосполученні. – з допомогою вчителя виділяє головне та за семантико-граматичним
залежне слово у словосполученні; (*з поєднанням слів;
допомогою вчителя)
– узгоджує слова в словосполученні (*повторює розвиток уміння граматично
за вчителем, списує) узгоджувати слова в
словосполученні;
Речення. Види речень за метою – розрізняє речення, різні за метою
висловлювання. висловлювання, дотримується правил вживання розвиток уміння вичленовувати
44
 розділових знаків у кінці речення; словосполучення в мовному
– складає різні за метою висловлювання матеріалі;
речення на задану тему (при необхідності – з
допомогою вчителя); (*з допомогою вчителя формування уміння
будує прості речення із поданих слів); диференціювати речення за їх
– використовує допомогу вчителя. ритміко-інтонаційними
особливостями;

розвиток уміння використовувати

набуті знання;

стимулювання активності та
самостійності в роботі; виховання
уважності, сумлінності,
старанності.

2. Мовленнєвий розвиток
(протягом року)

Відомості про мовлення. Учень:

Види мовленнєвої діяльності
– має уявлення про види мовленнєвої Формування розуміння того, що
(аудіювання, говоріння, читання, діяльності, про спілкування і мовлення; усне і писемне мовлення повинно
письмо), їх особливості. – розрізняє усну й письмову, монологічну й відповідати певним вимогам;
Різновиди мовленнєвого спілкування:
діалогічну форми мовлення (*з допомогою
усне й письмове, монологічне й
вчителя); розвиток слухової уваги та пам’яті;
діалогічне. Мета спілкування й – усвідомлює основні правила спілкування,
адресат мовлення; основні правила вимоги до мовлення (*дотримується простих розвиток усного зв’язного
спілкування. правил спілкування під контролем та з мовлення;
допомогою вчителя);
Культура мовлення і спілкування. – з допомогою вчителя прогнозує розвиток мовленнєвої активності;
Особливості мовленнєвого етикету. висловлювання залежно від мети спілкування та
45
Найпростіші українські формули
мовленнєвого етикету (вітання,
прощання, прохання). Українські
форми звертання до дітей і дорослих
(Галинко, Олесю, Віро Миколаївно,
Василю Петровичу).
Вживання займенників Ви, Вас, Вам
в усному та писемному мовленні.
Аудіювання (слухання-розуміння).
Слухання-розуміння текстів різного
типу (розповідь, опис, міркування);
різних стилів мовлення (розмовний,
науковий, художній, публіцистичний,
офіційно-діловий).
адресата мовлення; регулювання інтонаційної
– під контролем учителя орієнтується в ситуації виразності мовлення;
спілкування, дотримується основних правил
спілкування; збагачення лексичного запасу;
– практично володіє різними формими
звертання до співрозмовника (слова ввічливості, формування культури мовлення та
які вживаються під час зустрічі і прощання); культури поведінки;
– самостійно або після нагадування вітається,
прощається (*під контролем учителя); виховання любові до рідної мови;
– *знає і вживає (під контролем учителя) виховання бажання читати, писати,
найпростіші українські форми мовленнєвого говорити й спілкуватися
етикету вітання, прощання, прохання; українською мовою;
українські форми звертання до дітей і дорослих;
– за завданням учителя вміє самостійно (або виховання уміння та бажання
після нагадування чи з допомогою педагога) дотримуватися правил
запитати, відповісти, попросити, подякувати, мовленнєвого етикету під час
вибачитись; (*з допомогою вчителя); спілкування.
– під контролем учителя дотримується правил
правопису займенників Ви, Вас, Вам під час
вживання їх у шанобливому значенні (у листах,
вітальних листівках тощо);
– з допомогою та за нагадуванням учителя
дотримується правил культури спілкування
(*під контролем та з допомогою вчителя).
Учень: Вдосконалення слухового
– *уважно слухає та розуміє мовлення і читання сприймання;
вчителя;
– відповідає на запитання щодо змісту розвиток довільної уваги;
прослуханого, з допомогою вчителя виконує
завдання (ділить текст на частини, знаходить розвиток цілеспрямованості та
46
 указані частини, вибирає один із пропонованих усвідомленості сприймання;
варіантів відповіді на запитання за текстом та
ін.); формування уміння пригадати
– розрізняє тексти розповідного й описового значення знайомих слів, щоб
характеру, тексти-міркування (з допомогою зрозуміти зміст тексту;
вчителя);
– з допомогою вчителя (практично) відрізняє формування вміння уявляти те, що
тексти різних стилів мовлення; прослуховується;
– *розуміє висловлювання інших людей,
звукозаписи; формування навичок користування
– *з допомогою вчителя дотримується інструкціями вчителя при
інструкцій до виконання практичних завдань. виконанні завдання.

Говоріння. Учень:
Виразне читання вголос текстів - правильно, чітко, в оптимальному темпі, Формування навичок діалогічного
різних типів, стилів і жанрів виразно читає тексти різних типів, жанрів й монологічного усного мовлення;
мовлення. стилів мовлення; (*читає з допомогою
вчителя); формування вміння ініціювати та
- пояснює значення незрозумілих слів; підтримувати діалог;
Переказ тексту за поданим планом. – переказує тексти різного типу за поданим
Стислий, повний, вибірковий переказ. планом; (*переказує короткі тексти за планом з формування вміння орієнтуватися
допомогою вчителя); на ситуацію спілкування (учасники
– за завданням учителя самостійно переказує діалогу, їх настрій, місце
вказані ним епізоди (частини) прочитаного проведення діалогу);
(прослуханого) тексту;
Діалогічне мовлення. Діалог, його – *включається в діалог з учителем, учнями, формування чіткості та виразності
розігрування відповідно до батьками тощо; усного мовлення;
запропонованої ситуації спілкування, – під керівництвом вчителя бере участь у
пов’язаної із життєвим досвідом розігруванні діалогів певного обсягу формування вміння змістовно,
учнів (діалог етикетного характеру, (орієнтовно 2-4 репліки для двох учнів) граматично правильно, логічно
діалог-розпитування, діалоги за відповідно до пропонованої ситуації висловлюватися та доцільно
47
поданим початком, малюнками). спілкування (за зразком, готовими репліками, використовувати слова в
Діалог-дискусія. Аргумент як спосіб формулами мовленнєвого етикету, опорними конкретному значенні;
обґрунтування думки. словами, малюнком); (*робить спроби з
допомогою вчителя); формування невербальних засобів
– бере участь в діалогах дискусійного спілкування (міміка, природні
характеру, з допомогою вчителя аргументує жести);
власну думку;
– під контролем учителя дотримується норм формування та розвиток емоційно
української літературної мови; та інтонаційно виразного
Монологічне мовлення (самостійне – з допомогою вчителя і самостійно добирає мовлення;
висловлювання). Конструювання лексику для творів описового та розповідного
висловлювань, складання творів. характеру; виховання уважного,
Опис предметів, людей, тварин, явищ – з допомогою складає простий план твору доброзичливого ставлення до
природи (натуральних об’єктів, за описового і розповідного характеру на задану співрозмовника;
малюнком). тему;
Розповідь (про події, що відбулися, – *з допомогою вчителя складає фрази на розвиток культури спілкування.
особисті враження) за питаннями, за задану тему;
серією малюнків тощо. – дотримується плану під час конструювання
Роздум (про вчинки людей, охорону висловлювання, написання твору;
природи) – адекватно використовує дібрану до творів
лексику, знає і пояснює значення вжитих слів,
дотримується їх лексико-граматичної
сполучуваності;
– контролює хід виконання завдання, звіряє
свою роботу зі зразком.

Читання. Учень:
Читання мовчки (розуміння, – читає мовчки нескладні за змістом тексти Розвиток навички читання-
запам’ятовування) текстів. (*нескладні слова, речення); *розуміє ситуацію, розуміння слів, речень, текстів;
48
 описану в прочитаному творі;
– розуміє значення текстів, різних за
інформаційним змістом (художніх творів,
інструкцій та завдань підручника тощо);
Читання вголос (розуміння, – володіє фразовим виразним чинанням;
запам’ятовування) текстів. – *читає вголос слова і прості речення з
Виразність читання. доступних текстів у повільному темпі, розуміє
їх зміст;
– за завданням учителя вибирає в тексті певні
частини змісту, влучні слова та вислови, які
Робота з книжкою: виділення слів, характеризують дійових осіб, події, картини
частин змісту в тексті. природи тощо; (*разом із учителем);
Писемне мовлення. Учень:
Написання під диктування речень і – пише під диктування доступні речення і
текстів. тексти; (*слова, речення з 2-3 слів (після
відповідної підготовчої роботи);
Складання речень за запитаннями, – складає і записує прості та невеликі складні
малюнками, на тему. речення за запитаннями, малюнками, на тему (з
Відновлення порядку слів у реченні допомогою вчителя); (*складає з допомогою
(робота з деформованим реченням). вчителя прості речення);
Відновлення деформованого тексту. – з допомогою вчителя упорядковує
деформовані речення, деформовані тексти,
записує їх;
– відповідаючи на запитання вчителя, поширює
речення новими словами; (*з допомогою
розвиток навичок розпізнавання
знайомих слів;
формування навичок слухання-
розуміння та читання-розуміння
текстів різного призначення;
формування навичок правильного
плавного читання цілими словами;
розвиток виразності читання та
усного мовлення;
формування уміння вживати у
власному мовленні слова і фрази з
прочитаних текстів.
Формування правильної
граматичної будови мовлення;
розвиток мисленнєвих операцій
аналізу, порівняння, синтезу;
формування та розвиток навичок
самодиктування слів при
списуванні та написанні під
диктовку;
формування навички правильно
49
 вчителя доповнює речення відповідним змісту обирати поставу під час письма;
Перевірка власних письмових робіт. словом).
– з допомогою вчителя перевіряє власні розвиток логічно зв’язного
письмові роботи, знаходить і виправляє писемного мовлення;
помилки (*робить спроби).
– дотримується охайності записів; під формування навичок
контролем учителя знаходить і виправляє самоконтролю;
допущені помилки.
виховання охайності,
самостійності.

3. Знання про мову. Мовні уміння

(протягом року)

Учень:
Мова як засіб спілкування. Рідна, – знає назву держави, її столицю, державні Формування шанобливого
державна та інші мови. символи; (*називає з допомогою вчителя); ставлення до української мови;
– *знає, що українська мова – державна мова бажання її вивчати;
України, мова спілкування українців;
– відрізняє на слух українську мову від інших розвиток уявлень учнів про
мов. сигніфікативну функцію мовлення
(функцію позначення).

Речення

Учень:
50
Просте речення. Види речень за
метою висловлювання: розповідні,
питальні, спонукальні. Розділові
знаки в кінці речень. Окличні
речення.
Головні та другорядні члени речення.
Однорідні члени речення.
Узагальнююче слово при однорідних
членах речення.
Звертання.
Розділові знаки в реченнях,
ускладнених однорідними членами
реченнями, звертаннями. Двокрапка і
тире при узагальнюючих словах у
реченнях з однорідними членами.
Складне речення. Смислові зв’язки
в складному реченні між простими
реченнями (складносурядне та
складнопідрядне речення).
Сполучники та розділові знаки в
складному реченні.
– розрізняє види речень за метою Формування осмисленості
висловлювання та емоційним забарвленням сприймання (розуміння суті того,
(розповідні, питальні, спонукальні, окличні), що сприймається);
ставить розділові знаки в кінці кожного
речення; ( *з допомогою вчителя) формування практичних
– складає різні за метою висловлювання мовленнєвих навичок на базі
речення на задану тему (при необхідності – з доступних відомостей про складне
допомогою вчителя); (*з допомогою вчителя речення;
будує прості речення із поданих слів);
– визначає головні й другорядні члени речення формування мислительних
(практично, відповідаючи на запитання); (*з операцій аналізу, порівняння,
допомогою вчителя) узагальнення;
– разом з учителем, за допомогою запитань,
встановлює зв’язки слів у реченні; поширює формування уміння дотримуватися
речення другорядними членами за допомогою правил правопису на письмі;
запитань; (*разом із учителем виконує прості
завдання); формування уміння користуватися
– усвідомлює відмінність між однорідними мовленнєвими, інтонаційними та
членами речення, узагальнюючими словами, немовними засобами виразності
звертаннями в реченні; (робити паузи, обирати темп
– з допомогою учителя розставляє розділові читання, інтонацію, вираз обличчя,
знаки між однорідними членами, при та змінювати їх залежно від
узагальнюючих словах, звертаннях; (*списує розділових знаків та змісту);
текст);
розвиток інтонаційної виразності
мовлення;
– розрізняє на слух і на письмі прості і складні
речення; виховання вміння відчувати
– знає ознаки складного речення, з допомогою емоційний настрій висловлювання;
вчителя визначає засоби зв’язку простих речень
в ньому; (*разом із учителем виконує прості формування вміння виправляти
завдання); допущені помилки;
– з допомогою вчителя визначає прості речення
51
 у складі складного речення (практично) стимулювання активності та
(*повторює за учителем). самостійності в роботі; виховання
уважності, сумлінності,
– з допомогою вчителя та за зразком утворює старанності.
складні речення з використанням сполучників
та сполучних слів (із застосуванням мовного,
предметного та ілюстративного матеріалу);
(*повторює за учителем).
– дотримується інтонації в усному мовленні та
розділових знаків на письмі у складних
реченнях (*списує під контролем вчителя).

Текст.

Повторення вивченого про текст. Учень:

Заголовок тексту. Відповідність – розрізняє заголовок і зміст тексту, добирає до Формування практичних
заголовка змісту тексту. тексту заголовок із запропонованих учителем мовленнєвих навичок на базі
(при необхідності – з допомогою вчителя); доступних відомостей про текст як
– встановлює відповідність заголовка змісту завершений твір чи його фрагмент;
тексту, (при необхідності – з допомогою
вчителя); формування осмисленості
Структура тексту (зачин, основна – з допомогою вчителя поділяє текст на частини сприймання (розуміння суті того,
частина, кінцівка). Тема (зачин, основна частина, кінцівка); разом із що сприймається);
висловлювання. учителем відслідковує зв’язок розгортання
Поділ текстів на логічно завершені основної думки з новою частиною тексту; формування мисленнєвих операцій
частини за даним планом. – з допомогою вчителя поділяє тексти на аналізу, синтезу, порівняння,
логічно завершені частини за даним планом; спостереження за мовними
Складання простого плану тексту. – разом із учителем складає простий план явищами;
прочитаного тексту;
Відновлення текстів із деформованою – разом з учителем відновлює тексти з розвиток логічного мислення;
будовою. деформованими частинами на основі
встановлення логічних зв’язків між частинами сприяння усвідомленню логічної
52
 тексту, з’ясування послідовності подій;
Тексти різних типів: розповідь, опис, – уважно слухає (читає) тексти різних типів:
міркування. розповідь, опис, міркування; разом із учителем
визначає різницю між ними; (*слухає і читає
прості тексти різних типів, залежно від
мовленнєвих можливостей учня);
– переказує текст за планом (*переказує за
планом простий знайомий текст);
– розрізняє тексти розповідного й описового
Стилі мовлення: розмовний, характеру; відрізняє міркування від інших типів
науковий, художній, публіцистичний, мовлення;
офіційно-діловий. – уміє будувати усну розповідь про певну подію
із власного життя.
послідовності побудови
висловлювань;
формування навичок самостійного
висловлювання;
формування вміння регулювати
власні дії у відповідності з планом
та інструкцією щодо виконання
завдання;
формування вміння виявляти і
виправляти допущені помилки;
формування позитивного
ставлення до виконуваної роботи

Ділове мовлення

Місце і роль ділового мовлення в
житті людей. Ділові папери.
Лист, адреса. Телеграма.
Заява.
Автобіографія. Доручення. Розписка.
Оголошення.
План роботи. Звіт про виконану
роботу.
Пояснювальна записка.
Протокол, витяг з протоколу.
Учень:
– розуміє і пояснює значення ділового мовлення Збагачення словникового запасу
в житті людей, навоить приклади; лексикою ділового стилю
– має уявлення про ділові папери (заява, мовлення, адекватне використання
автобіографія, доручення, розписка, її у власному мовленні;
оголошення, протокол тощо);
– з допомогою вчителя і самостійно, формування вмінь правильно
користуючись зразком, оформляє ділові папери; оформляти ділові папери;
(*списує із зразка);
– помічає, виправляє допущені помилки, формування почуття
ефективно використовує надану допомогу; відповідальності
– дотримується зразка, інструкції та плану
виконання завдання.
53
4. Загальнонавчальні уміння
(протягом року)

Організаційно-контрольні вміння.
Загальнопізнавальні вміння.
Творчі вміння.
Естетико-етичні.
Учень:
– з допомогою вчителя визначає мету власної Формування вміння
діяльності та складає план її виконання; послуговуватися наочно-дійовим,
(*спільно з учителем визначає мету діяльності наочно образним та частково
та основні етапи роботи); словесно-логічним мисленням;
– реалізує визначений план; з допомогою
вчителя оцінює здобутий результат; (*з формування вміння виконувати
допомогою вчителя); операції аналізу, синтезу,
– з допомогою вчителя аналізує мовні й абстрагування, узагальнення,
позамовні поняття, явища, закономірності; порівняння, класифікації з
порівнює, узагальнює їх; виділяє головне з- одиницями різних мовних рівнів;
поміж другорядного;
– з допомогою вчителя здобуває інформацію з розвиток уміння уявляти та
різноманітних джерел (довідкової, художньої відтворювати (усно і письмово)
літератури, ресурсів Інтернету тощо); (*залежно словесні еталони;
від психофізичних можливостей учня);
– працює з текстами вивчених типів, стилів і розвиток уміння відчувати красу
жанрів мовлення; (*працює з доступними образних слів; виявляти почуття
текстами з допомогою вчителя); радості, задоволення від правильно
– уявляє словесно описані предмети і явища; виконаного завдання;
– з допомогою вчителя переносить раніше
засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; формування вміння застосовувати
– з допомогою вчителя звертає увагу, (вміє прийоми контролю та
помічати) красу в мовних явищах, явищах самоконтролю під час виконання
природи, мистецтві, вчинках і звершеннях завдань.
людей;
– з допомогою вчителя оцінює власні вчинки;
54
 (*уважно слухає й розуміє оцінку вчителя).

5. Повторення та узагальнення
вивченого протягом року

Орієнтовні вимоги до навчальних досягнень учнів на кінець року:

– знати, що державною мовою є українська;

– розрізняти усну й письмову, монологічну й діалогічну форми мовлення;
– читати мовчки та вголос доступні за змістом тексти;
– писати під диктування, дотримуючись правил правопису слів, доступні речення і тексти;
– виділяти і знаходити в реченні вивчені частини мови (з допомогою вчителя);
– під контролем учителя дотримуватися узгодження слів та правильного написання закінчень;
– в усному мовленні та на письмі дотримуватися лексико-граматичної сполучуваності слів, що належать до різних частин
мови (під контролем учителя);
– дотримуватися правопису частки не з дієсловами (під контролем учителя);
– під контролем учителя дотримуватися правил написання займенників, прийменників і сполучників;
– розрізняти речення за метою висловлювання, структурою (прості і складні речення);
– практично розрізняти головні та другорядні члени речення, просте та складне речення, словосполучення (за питаннями, з
допомогою вчителя);
– упорядковувати деформований текст (з допомогою вчителя);
– складати простий план прочитаного тексту (з допомогою вчителя);
– переказувати текст за поданим планом.
– складати діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування;
– складати монолог відповідно до теми висловлювання;
– розрізняти тексти різних типів і стилів мовлення ( з допомогою вчителя);
– користуватися зразком виконання завдання при складанні ділових паперів, звіряти виконане завдання зі зразком.
*Орієнтовні вимоги до стану сформованості життєвої компетентності учнів на кінець року:

– уважно слухати, орієнтуватись у ситуації спілкування;

– знати, що державною мовою є українська;
55
– слухати і читати прості слова і речення (залежно від мовленнєвих можливостей); розуміти ситуацію, описану в
прослуханому (прочитаному) творі;
– писати під диктування слова, речення з 2-3 слів (після відповідної підготовчої роботи);
– повторюючи за вчителем, наводити приклади спільнокореневих слів;
– дотримуватися правил правопису префіксів і прийменників (з допомогою вчителя);
– з допомогою вчителя знаходити вивчені частини мови в реченні;
– дотримуватися правила написання великої букви у власних іменах (під контролем вчителя);
– наслідуючи вчителя, інтонувати різні за метою висловлювання та структурою речення;
– правильно списувати речення і розділові знаки в кінці та середині речення;
– переказувати простий знайомий текст за планом з допомогою вчителя;
– брати участь у діалозі на задану тему;
– називати назви і призначення ділових паперів.

Орієнтовна тематика мовленнєвого матеріалу:

Наша країна – Україна.

Родина.
Школа.
Пори року.
Друзі, дружба.
Події з власного життя, життя класу, школи.
Професії
Місто (село).
Тварини.
Рослинний світ.
Канікули.
Свята (народні обрядові).
Ігри, розваги.
Теми за вибором учителя.

56