Планування 5 - 9 Ротарь

ВСТУП
Вивчення світового досвіду реабілітації дітей з вадами фізичного чи

розумового розвитку доводить, що реалізація їхнього права на освіту та
максимальний розвиток здібностей набуває особливого значення для
повноцінної життєдіяльності таких дітей і благополуччя суспільства.
Найактуальнішою проблемою в роботі з дітьми з особливими освітніми
потребами є проблема навчання таких дітей. Це проблема педагогічної науки
й практики, особлива складність якої полягає в тому, що вона стосується
суміжних галузей: педагогіки, педагогічної та вікової психології,
дефектології, а відтак двох систем шкіл – масової і спеціальної.
Для вирішення цієї проблеми потрібні неупереджені підходи.
Реформується освіта, яка стає дедалі мобільнішою, відкритішою до світового
досвіду й переосмислення власного. Тому все більш нагальною на
сьогоднішній день стає проблема правильного вибору форми навчання дітей
з особливими освітніми потребами (спеціальна школа-інтернат, інтегрована,
інклюзивна, індивідуальна форми) і підвищення рівня професійної
компетентності педагога щодо роботи з дітьми даної категорії.
Останнім часом у зв’язку з інтеграцією дітей з особливими освітніми
потребами в єдиний освітній простір з’явилась практика індивідуального
та інклюзивного навчання дітей з вадами психофізичного розвитку. Тим
самим створюється можливість дітям даної категорії навчатись за місцем
проживання, не відриваючись від родини для навчання у спеціальній
школі-інтернаті згідно п. 1.7 „ Положення про індивідуальну форму
навчання в загальноосвітніх навчальних закладах” за № 732 від 20.12.2002
року та «Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх
навчальних закладах» № 872 від 15 серпня 2011р.
Індивідуальне навчання здійснюється в загальноосвітніх навчальних
закладах усіх типів і форм власності. Учні, які навчаються індивідуально, є
учасниками навчально-виховного процесу одного з навчальних закладів. Їх
права та обов’язки визначаються Законами України “Про освіту”, “Про
загальну середню освіту” та іншими нормативно-правовими актами.
Серед дітей, що навчаються індивідуально або в умовах інклюзії, є учні з
легкою розумовою відсталістю.
Такі учні можуть продовжити навчання за індивідуальним планом та
програмами.
Індивідуальні навчальні плани складаються на основі типових
навчальних планів, затверджених Міністерством освіти і науки України.
Освітній рівень учнів, які навчаються за індивідуальною формою, має
відповідати вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти.
Випускникам, які навчалися за програмами для розумово відсталих дітей,
видається документ встановленого зразка для загальноосвітнього
навчального закладу, учнями якого вони були. У додатку до свідоцтва про
базову загальну середню освіту або до атестата про повну загальну
3
середню освіту вказуються лише ті предмети, які вивчав учень у процесі
навчання. (Лист заступника міністра Міністерства освіти і науки, молоді та
спорту України Жебровського Б.М.)
Знання особливостей психічної діяльності розумово відсталих дітей –
одна з передумов успішного їх навчання. Найкраще, коли корекційне
навчання з інтелектуальним недорозвитком здійснюється спеціалістом –
олігофренопедагогом. У випадку відсутності дефектолога, навчання
проводиться вчителем масової школи, які перед початком роботи з учнем з
психофізичними вадами, повинні ознайомитись з основами
олігофренопедагогіки, вивчити психологічні особливості розумово відсталих
дітей, які впливають на процес навчання. Результат діяльності педагога
загальноосвітньої школи, який навчає розумово відсталу дитину, значною
мірою залежить від ступеню його обізнаності про форму психічного
недорозвинення у дітей, можливості розвитку, особливості пізнавальної
діяльності, здатності до соціальної взаємодії їхніх вихованців і усвідомлення
найбільш адекватних і продуктивних засобів розвитку цієї категорії дітей.
Знання про своєрідність розвитку цих дітей необхідні всім учасникам
навчально-виховного процесу для того, щоб краще розрізняти і оцінювати
глибину відставання у психічному розвитку дитини, яку вони виховують і
відповідають перед суспільством за правильність і рівень її психосоціальної
реабілітації.
Всім, хто причетний до виховання і опіки дітей з розумовою відсталістю,
необхідно усвідомлювати, що ці діти можуть ефективно розвиватися, якщо
навчально-виховна робота з ними здійснюється з урахуванням їхніх
специфічних особливостей і труднощів когнітивного функціонування, з
опорою на компенсаційні процеси та використання збережених чи менше
ушкоджених функцій.
Враховуючи принцип диференційного навчання, учні з розумовою
відсталістю можна поділити на два відділення (I та II): учні з більшими
пізнавальними можливостями вчаться за програмою I відділення, а школярі з
меншими можливостями – за програмою – II відділення. Програма II
відділення містить в собі значно менше матеріалу, він дещо спрощений, але
при цьому без порушень логіки дисципліни.
З метою раціонального розподілу годин, враховуючи дефект розвитку та
здійснюючи індивідуальний підхід до кожного учня з особливими
потребами, можна, при погодженні з адміністрацією, вносити зміни та
корективи у розподіл годин по предметах. Так, при перевазі усної форми
навчання недоречно велику кількість годин виділяти на мову, трудове
навчання, малювання, де дитина не зможе через вади розвитку себе
реалізувати.
При складанні тематичного планування та розподілі годин потрібно брати
до уваги усі предмети відповідного класу інваріативної частини. Потрібно
пам’ятати, що більша частина годин виділяється на основні предмети:
читання, мову, математику. Такі предмети, як музику та основи здоров’я,
4
можна проводити раз на місяць і виділяти на них відповідно по 0,25 години.
Години з фізкультури не входять в гранично допустиму кількість годин. Ці
уроки, якщо дозволяє дефект, учень може відвідувати разом з іншими дітьми.
Заняття з психологом та логопедом проводяться в позаурочний час.
В даному посібнику подане календарне планування з таких предметів,
як українська мова, читання, історія України, Я і Україна, образотворче
мистецтво, математика, природознавство, географія, фізика і хімія в побуті,
основи здоров’я для учнів 5 – 9 класів, аналіз програм з дисциплін для
розумово відсталих дітей, критерії оцінювання знань учнів даної категорії,
нормативні показники швидкості читання, обсяг текстів для списування (у
словах) по відділеннях.
Основною метою даного збірника є методична допомога вчителям
масових шкіл, у яких серед решти дітей навчаються діти з особливими
потребами.
5
Пояснювальна записка з української мови
Одним з основних предметів, що вивчаються у спеціальних
загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з інтелектуальною
недостатністю, є українська мова. Українська мова – це державна мова
України, основний засіб спілкування її народу. Як навчальний предмет,
вона виконує функції пізнання і слугує об’єктом пізнання, засобу корекції
та розвитку особистості, її самовираження.
Метою предмета «Українська мова» є надання учням такої мовної
освіченості та мовленнєвого розвитку, які б допомогли їм успішно ввійти
в соціокультурний простір країни й адаптуватися та інтегруватися в ньому
по закінченні школи. Завданнями навчання української мови учнів 5-9-х
класів виступають: навчання усного і писемного мовлення, формування
вмінь спілкуватися у різних ситуаціях, прищеплення етичних і моральних
рис школярам, їх розумовий розвиток та корекція психофізичних
недоліків, виховання любові до української мови, надання особистісних
рис засобами української мови.
Відповідно до вимог сьогодення, змінюється стратегія і тактика
навчання розумово відсталих учнів української мови. Головна увага
приділяється актуальній меті мовної освіти: різнобічний, зокрема
мовленнєвий розвиток учнів, чому й підпорядковано завдання системного
вивчення мови.
Програму побудовано за лінійно-концентричним принципом із
дотриманням дидактичних принципів доступності, послідовності ,
системності, доцільності, достатності, подання дисциплін за принципом
від простого до складного, зокрема подачу нового матеріалу базового на
вже відомому та в тісному зв’язку з ним.
Учні оволодіватимуть мовою в процесі мовленнєвої діяльності.
Головна увага має зосереджуватися на формуванні та розвитку у школярів
чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання (слухання-розуміння),
говоріння, читання, письма.
Матеріал предмета «Українська мова» дібрано з метою сприяння
мовному та мовленнєвому розвитку школярів і з урахуванням трьох
основних принципів навчання української мови: функціонального
комунікативно-лінгводидактичного, українознавчого та проблемно-
пошукового. Добір матеріалу з української мови зумовлено подвійною
природою мови: а) мови як системи знань і вмінь; б) мови – в дії мовленні.
Змістовий матеріал дібрано з урахуванням його доступності для
спілкування і отримання інформації в різноманітних життєвих ситуаціях і
подано, зважаючи на такі чинники: відповідність матеріалу розумовим і
фізичним можливостям учнів; лінійно-концентричне розміщення
матеріалу впродовж періоду навчання; послідовне засвоєння (практичним
шляхом) наукових понять; системне розміщення матеріалу, чим
6
забезпечується адекватність його сприймання, розуміння,
запам’ятовування з подальшим усвідомленням для використання у
власній діяльності; реалізація у змісті системи млоральних , етичних,
естетичних уявлень, що відповідають вимогам, які ставляться до
виховання національно свідомих громадян. Поданий зміст
характеризується українознавчою спрямованістю.
Матеріал предмета «Українська мова» дібрано з урахуванням між
предметних зв’язків, що сприятиме розширенню світоглядів учнів,
формуванню в них умінь застосовувати отримані знання й уміння з мови
при вивченні інших предметів.
Для реалізації мети і завдань, що з неї випливають, а також задля
надання шкільному курсу «Українська мова» більш практичної
спрямованості зміст програми для кожного класу диференційовано на
чотири змістові лінії, що тісно взаємопов’язані, а саме: комунікативну,
лінгвістичну, українознавчу та діяльнісну. Реалізуються змістові лінії за
розділами : «Лексикологія», «Частини мови», «Слово», «Речення»,
«Зв’язне мовлення». Учні мають навчатися й отримувати знання про
одиниці різних мовних рівнів: звуки мови, слово в його лексичному і
граматичному значеннях, речення, текст.
У комунікативній змістовій лінії подано зміст роботи з формування
вмінь сприймати усне та писемне мовлення, відтворювати його,
працювати з усними і письмовими висловлюваннями різних типів, стилів
і жанрів мовлення, з якими учні щоденно стикатимуться як у процесі
навчальної діяльності, так і в подальшій майбутній діяльності. Також
закладено матеріал з мовленнєвознавчих понять: спілкування і мовлення,
текст, діалог, монолог, типи, жанри та стилі мовлення. Тому вона має два
складники: а) відомості про мовлення; б) перелік основних видів робіт.
Формування вмінь слухати-розуміти українське усне мовлення – одна з
найважливіших складових, які забезпечують комунікативну змістову
лінію. Поданий у ній матеріал допоможе учням вникати у смисл тексту-
вправи, розуміти зміст завдань. Учитель проводить значну роботу з
опанування школярами значень слів, словосполучень, речень, розуміння
смислу абзаців, тексту загалом. Повноту розуміння учнями прослуханого
вчитель перевіряє шляхом роботи над змістом прослуханого тексту
(запитання, бесіди, робота з предметними та сюжетними малюнками
тощо). Навчаючи учнів слухати-розуміти чуже мовлення, одночасно він
навчає їх і відтворювати його – говорити, тобто навчає українського
усного мовлення. Навчання цьому відбувається на двох рівнях:
репродуктивному і продуктивному. Репродуктивний рівень
забезпечується відтворенням школярами зразків, даних учителем
(вибірковий, близький до змісту переказ прослуханого чи прочитаного
тощо). Репродуктивні вміння сприяють активному засвоєнню лексики,
формуванню частково-мовленнєвих умінь, які лежать в основі
орфоепічних, граматичних, лексичних. Належний рівень їх сформованості
7
забезпечує вміння слухати-розуміти і правильно відтворювати, а також
читати та писати.
Продуктивний рівень передбачає самостійну побудову учнями
запитань, власних висловлювань, діалогів, розповідей про прослухане,
почуте, прочитане (за допомогою плану, наочного матеріалу тощо).
Продуктивне мовлення передбачає мотив (бажання щось повідомити, про
щось дізнатися), орієнтацію в ситуації мовлення співрозмовника або
слухачів (у разі монологічного мовлення) і результат, якого учень
(мовець) прагне досягти.
Формуючи у школярів уміння говорити, вчитель спирається на готові
зразки мовлення (озвучені тести діалогічного і монологічного характеру),
так і на різноманітний дидактичний матеріал (запитання, опорні слова,
предметні та нескладні за змістом сюжетні малюнки, спеціально створені
уявні мовленнєві ситуації спілкування тощо).
Потреба учнів у спілкуванні забезпечується також озвученням
(інсценуванням ) казок, уривків із прочитаних творів, участю у
інсценівках до свят тощо. Оскільки усні і письмові перекази і твори –
основні види робіт щодо формування лексичних і комунікативних умінь,
програмою рекомендується проводити їх у тісному взаємозв’язку: від
переказу усного до переказу письмового, від письмового переказу до
усного твору. Тобто усні і письмові завдання розміщуються у порядку
наростання труднощів. Розумово відсталі учні самостійно писати твори не
можуть, тому програмою передбачено навчальні письмові твори, які вони
виконують з допомогою вчителя.
Формування комунікативних умінь передбачає навчання учнів
добирати мовні засоби відповідно до типу і стилю мовлення з
урахуванням ситуації спілкування. Настанова на вивчення мови як єдності
смислу та системи мови дасть змогу співвідносити слова з предметами
дійсності. У нормі слова викликають у свідомості внутрішні мисленнєві
образи предметів, і учень не лише сприймає звукову оболонку слів, а й
водночас пригадує і уявляє означуване ними. У розумово відсталих
повноцінні адекватно-цілісні внутрішні мисленнєві уявлення образів
предметів не формуються внаслідок забраклості відчуттів і сприймань.
Особистісний смисл, який учні вкладають у те чи інше слово, нерідко не
збігається з його значенням. Порушується формування емпіричних
понять, конкретного мислення. Отримана інформація не перетворюється
на знання і не стає особистим надбанням учнів. Тому лексико-
семантичний підхід до вивчення предмета «Українська мова» передбачає
введення розділу «Лексикологія». Мається на увазі, що учні
ознайомляться з основними лексико-граматичними розрядами слів, а
також зі словами, що належать до різних функціональних стилів, з
окремими лексикологічними поняттями: антонімами, синонімами,
багатозначними словами тощо. Для цього використовується система
спеціальних завдань, розроблена на основі лексичних вправ (лексико-
8
логічних, лексико-граматичних, лексико-стилістичних), виконання яких
забезпечить опанування лексичними вміннями. Такий підхід до вивчення
української мови сприятиме поглибленню знань учнів, передбачатиме
уважне ставлення до вибору слів у власному мовленні, дозволить краще
розуміти чуже мовлення. Використання системних лексичних об’єднань
сприятиме поступовому усвідомленню учнями того, що лексичне
значення кожного слова не лише містить певне поняття, а й залежить від
граматичних ознак тієї частини мови, до якої належить, та від контексту,
зв’язку з іншими словами. Тому навчання учнів мови і мовлення
передбачає концептуальну опору на текст - зв’язне висловлювання. Учні
працюватимуть з мовними одиницями, що є зразками мавлення: текстами,
діалогічними єдностями, повними реченнями. Бідність і стереотипність
самостійного мовлення школярів долатимуться завдяки роботі над
правильним вживанням часових і відмінкових форм, над різноманітними
типами речень і текстів.
Такий підхід допомагає об’єднати навколо одного і того самого змісту
різноманітну лексику та синтаксичні конструкції.
Індивідуальна система письмових робіт, групова форма проведення
занять з усного мовлення сприятимуть розвитку зв’язного мовлення
учнів, корекції його недоліків, дадуть школярам можливість спілкуватися,
сприятимуть їхньому розвитку під час висловлювання особистих думок і
почуттів.
Програмою передбачено виконання таких завдань, які активізують
мовленнєву діяльність школярів: зміст переказів і творів, пов’язаний з
життєвим досвідом учнів, максимально наближає їхню мовленнєву
діяльність до реальної , зацікавлює учнів, викликаючи інтерес до предмета
мовлення та прагнення висловлювати свою думку вголос. Це забезпечить
оволодіння вміння вміннями діалогічного та монологічного мовлення,
культурою мовлення (слухати уважно, не перериваючи співрозмовника,
намагатися бути ввічливим, тактовно відповідати на запитання).
Відповідно до цього у програмі подається перелік основних видів робіт з
аудіювання (слухання-розуміння чужого мовлення); читати вголос і
мовчки текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення; говоріння (переказ)
– відтворення прослуханого, прочитаного; складання діалогів.
Розвиток зв’язного мовлення учнів передбачає роботу над
формуванням навичок виразного читання, які спираються на мовне чуття.
Це закладено у формуванні таких умінь, як уміння розрізняти наголошені
й ненаголошені склади, інтонувати різні за метою висловлювання і
структурою речення, підвищувати та знижувати голос під час читання,
прискорювати і уповільнювати темп мовлення.
Лінгвістична змістова лінія – це курс мовної системи, якою учні
мають оволодіти для поліпшення свого мовлення. Вона забезпечує певний
обсяг знань з мови, доступний розумово відсталим школярам (орфоепічні,
лексичні, граматичні, стилістичні знання) та сформовані на цій базі мовні
9
вміння і навички. Передбачено, що орфоепічні й граматичні норми
української літературної мови учні засвоюватимуть під час вивчення тем з
фонетики, лексикології, словотвору, морфології, синтаксису, а також у
ході роботи над зв’язним мовленням.
Зміст роботи щодо засвоєння норм української літературної мови
подано в рубриці «Культура мовлення».
Мовна теорія, доступна для вивчення розумово відсталими учнями,
подається логічно завершеними частинами, що дає змогу одночасно
ознайомитися із системою понять, а не розрізнено. взаємозв’язки між
поняттями реалізуються на основі групування часткових, видових і
загальних, родових понять (наприклад, поняття слово є базовим для
вивчення частин мови); за контрастом (водночас вивчаються співвідносні
протилежні поняття – наприклад, звук і буква, антоніми і синоніми тощо).
В українознавчій змістовій лінії закладено перелік тем із розвитку
мовлення, які орієнтують учителя на добір відповідних текстів, що
знайомлять з історією, звичаями, традиціями, ремеслами, духовною
культурою українського народу, загальнолюдськими моральними
нормами. Теми подано в певній цілісній системі. Зміст текстів стає
опорою і зразком для створення учнями власних зв’язних висловлювань,
збагачення словникового запасу на основі використання поданих зразків,
формування моральної культури кожного учня. Українознавча змістова
лінія сприяє збагаченню граматичної будови усного та писемного
мовлення, розширенню лексичного запасу школярів, засвоєнню
етнокультурознавчих явищ та понять, пов’язаних з народними
традиціями, звичаями, ремеслами, побутом. Українознавчий принцип
навчання рідної мови є базовим і реалізується на всіх уроках української
мови.
Матеріалу комунікативної і українознавчої змістових ліній належить
головна роль у набутті школярами досвіду спілкування, емоційно-
цілісного ставлення до свого оточення, формування особистісних якостей.
В учнів з порушенням інтелекту низький рівень розвитку вищих
психічних функцій негативно позначається на якості засвоєння загальних
уявлень і понять. У навчальній діяльності вади мислення виявляються
насамперед у недорозвитку його евристичного начала. Зокрема, учням
недоступне виконання простих проблемних завдань. Допомагає долати це
бесіда евристичного спрямування, яка подається до тексту твору.
Евристично спрямовані запитання оптимізують активну діяльність
школярів щодо засвоєння ними змісту навчального матеріалу.
Інформаційно-евристичний метод навчання спрямовується не лише на
відкриття нових знань і вмінь. Під час такого навчання учні оволодівають
уміннями слухати й розуміти запитання та залежно від їх змісту
правильно формулювати на них відповіді. Важливо, щоб кожен учень
сформулював відповідь на проблемне запитання теми, подане вчителем.
Адже одним з основоположних дидактичних принципів навчання учнів
10
української мови виступає проблемно-пошуковий, спрямований на
саморозвиток школярів.
Діяльнісна змістова лінія має суто процесуальний характер. Її зміст на
рівні знань у програмі не відображено, а подано на рівні узагальню
вальних умінь. Реалізується вона через систему вправ і завдань
комплексного характеру як їх органічна складова. Усвідомлення учнями
структури власної самостійної діяльності, розвиток їхніх мисленнєвих
здібностей, оволодіння базовими мисленнєвими прийомами під час
опанування рідної мови (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння,
класифікація, систематизація та ін..) відображені в діяльнісній змістовій
лінії , яка передбачає належне оволодіння мовою в самостійному
мовленні, набуття вмінь самостійно навчатися. З огляду на значущість
самостійності у здобутті необхідної інформації як під час шкільного
навчання, так і в подальшому житті, діяльнісна змістова лінія пронизує всі
інші.
Розвитково-корекційний характер навчання розумово відсталих учнів з
оволодінням ними системи загальноосвітніх і професійних знань, умінь і
навичок передбачає засвоєння узагальнених прийомів навчальної
діяльності. Прийоми розглядаються як послідовні дії з урахуванням того,
що дія має ту саму структуру, діяльність. Найпродуктивнішим шляхом
формування прийомів навчальної діяльності є поетапне оволодіння.
Система завдань із навчання учнів прийомів самостійної навчальної
діяльності передбачає три основні етапи формування вмінь, а саме:
підготовка до майбутньої діяльності, орієнтування у змісті діяльності та її
виконання. Кожен етап розподіляється на конкретні дії – формуючі
вміння. Конкретні вміння кожного з етапів діяльності виділяється окремо.
Так, формування готовності до майбутньої діяльності передбачає
володіння такими вміннями, як організація робочого місця і добір
потрібних для роботи посібників, матеріалів. Орієнтування в майбутній
діяльності забезпечують такі вміння, як уявлення кінцевого результату
своєї діяльності, мети і способів її досягнення, вміння аналізувати зразок
виконання завдання, розуміти його спосіб або послідовність.
Безпосередньо виконуючи завдання, учні навчаються регулювати свої дії
відповідно до інструкції та зразка, користуватися планом та інструкцією,
складати план власної діяльності, поетапно її оцінювати, виправляти
допущені помилки, адекватно оцінювати виконану роботу.
Під час формування у школярів умінь навчальної діяльності особливе
значення надається інструкції. Учитель навчає учнів, як користуватися
інструкцією для виконання того чи іншого завдання. Спершу він
використовує ілюстративно-інтерпритаційну методику навчання, в якій
словесна інструкція поєднується з наочним і практичним показом порядку
виконання дій(операцій) та з елементами поетапного планування ходу
діяльності. Інструкція вчителя включає навідні запитання, які акцентують
увагу учнів на допущених помилках, сприяє уточненню дій під час
11
виконання завдання. Учні прослуховують інструкцію і розглядають зразок
виконання завдання, потім повторюють її, тобто навчаються плануючого
висловлювання і лише після цього починають виконувати завдання.
Зробивши завдання, самостійно розповідають про послідовність роботи.
Це допомагає усвідомлювати сутність і послідовність ходу виконання
завдання, сприяє формуванню вмінь звітувати про виконану роботу.
У процесі формування вмінь орієнтуватися у майбутній діяльності
звертається увага на розвиток здатності та звички уявляти результат своєї
праці. Учитель використовує прийом зіставлення результату роботи
(виконане завдання, графічну модель речення та ін..) зі зразком,
порівнюючи його із завданням, яке потрібно виконати; учні сприймають і
відтворюють його частини в суворій послідовності, що сприяє
формуванню усвідомлення необхідності порівнювати виконані завдання зі
зразком перед початком їх виконання.
Якість виконання будь-якого усного чи письмового завдання залежить
від того, наскільки правильно і точно школярі можуть аналізувати його
зразок. Поелементний роздільний аналіз зразка допомагає сприйняти всі
його частини в їх послідовному зв’язку. При роздільно-цілісному аналізі
окремі елементи зразка не аналізуються. Оволодівши роздільно-цілісним
аналізом зразка, учні навчаються згорнутого, цілісного його аналізу, тобто
повністю самостійно аналізують зразок виконання завдання. Організоване
таким чином навчання підводить їх до того, що шляхом зіставлення й
аналізу зразка вони можуть легко уявити результат майбутньої діяльності
та зрозуміти шляхи досягнення мети.
Оволодіння орієнтувальною основою діяльності передбачає навчання
способів і послідовності виконання завдання. Учитель знайомить
школярів з необхідністю дотримуватися плану під час виконання будь-
якого усного чи письмового завдання. Виконуючи дії в чіткій
послідовності, вони переконуються, що недотримання послідовності
плану призводить до незавершеності роботи, допущення помилок,
усвідомлюють необхідність знання послідовності дій. Дотриманню
учнями плану виконання завдання допомагає використання вчителем
зовнішніх опор (схем, графічних моделей слів, речень, зразків, інструкцій
та ін..). Завдання вчителя – навчити школярів використовувати під час
планування роботи зовнішні опори. Бажано, щоб учні зрозуміли, що
інструкція у вигляді схеми, моделі слова, речення, плану переказу чи
твору – це також план виконання завдання, але поданий і оформлений в
іншому вигляді. Дотримуючись їх, можна виконати завдання без
допомоги вчителя.
Формуючи вміння виконавчої діяльності, учитель виходить з того, що
учні повинні не лише зрозуміти та засвоїти послідовність дій, а й
навчитися правильно їх виконувати. Увага звертається на необхідність
дотримання плану під час виконання всієї роботи, орієнтування на зразок,
що загалом сприятиме правильному виконанню завдання.
12
Успішність самостійної навчальної діяльності залежить від
сформованості вмінь бачити і вчасно виправляти допущені помилки й
описки, оскільки в розумово відсталих дітей названі вміння спонтанно не
формуються. Спершу вчитель навчає дітей виправляти помилки та
описки, наслідуючи його дії, потім – за допомогою зразка та інших
зовнішніх регуляторів (навідних запитань, плану, інструкцій, графічних
моделей, сюжетних малюнків і т.д.), і насамкінець – працювати
самостійно, використовуючи в ролі допоміжних засобів зразок і план.
Важливою умовою, що сприяє якісному поліпшенню виконавчої
діяльності школярів, є вміння адекватно оцінювати кінцевий результат
своєї діяльності. Для розумово відсталих характерні некритичність
мислення, завищена самооцінка, що негативно позначається на якості
виконуваного ними завдання. Учитель поступово формує їх уміння
оцінювати кінцевий результат своєї діяльності. Спершу він сам оцінює
виконану учнями роботу. Для порівняння використовує зразок виконання
завдання. Учні спостерігають, слухають, беруть участь в оцінюванні робіт
однокласників. Потім самі, користуючись зразком і планом, оцінюють
виконане завдання за дванадцятибальною шкалою оцінювання. Оцінку
обов’язково коментують, що дає вчителю змогу перевірити рівень
засвоєних ними вмінь.
Таким чином, учитель поступово на уроках української мови формує в
учнів самостійної навчальної діяльності, яка є однією з найважливіших
умов успішного засвоєння знань і спеціальних умінь.
У програмі подано такі загально навчальні та спеціальні знання й
уміння, якими мають оволодіти учні: а) загально навчальні знання, вміння;
б) спеціальні (часткові) знання й уміння.
До загальнонавчальних умінь належать: уміння аналізувати,
синтезувати порівнювати, користуватися тлумачним словником, робити
висновки.
До спеціальних умінь належать: навчально-умовні (уміння розрізняти
різні за характером звуки, букви, частини мови, значущі частини слова та
ін.., групувати мовні одиниці за певною ознакою, робити їх розбір);
комунікативні вміння (сприймати, відтворювати, створювати власні
висловлювання); лексичні вміння (розрізняти слова за значенням, доречно
добирати їх до власних усних і писемних висловлювань); правописні
(уміння правильно писати слова, розставляти розділові знаки в реченнях);
нормативні уміння (правильно вимовляти голосні і приголосні звуки,
вживати форми слів, складати словосполучення й речення, об’єднувати
речення у зв’язне висловлювання та ін..).
Зміст навчального матеріалу, вправи та запитання, практичні завдання
спрямовані на здобуття учнями знань про мову та мовлення, види
мовленнєвої діяльності, основні одиниці мовлення, форми мовлення.
13
Обсяг тексту для списування (у словах)
Рівень розвитку учнів
Вищий рівень Нищий рівень
клас
розвитку розвитку
Кількість слів
5 24-26 20-22
6 28-30 24-26
7 32-34 28-30
8 36-38 32-34
9 40-42 36-38
Обсяг диктанту (у словах)
Рівні розвитку учнів Рівні розвитку учнів
Нищий Вищий Нищий

Вищий рівень
клас рівень клас рівень рівень
розвитку розвитку розвитку
розвитку
Кількість слів Кількість слів
5 35-40 20-25 8 65-70 50-55
6 45-50 30-35 9 75-80 60-65
7 55-60 40-45
Нормативи оцінювання диктанту в балах

Кількість помилок Кількість помилок
Бали Орфографічні Пунктуаційн Бали Орфографічн Пунктуаційн
помилки і помилки і помилки і помилки
1 25 і більше 8-10 7 10-12 3-4
2 20-25 8-10 8 8-10 3-4
3 18-20 8-10 9 6-8 3-4
4 16-18 7 10 4-6 1-2
5 14-16 7 11 2-4 1-2
14
6 12-14 7 12 1-2 1-2
Оцінювання контрольного диктанту(списування)

У контрольному диктанті (списуванні) оцінюванню підлягають:
дотримання письма по лініях сітки в межах обмежувальних ліній; якість
написання букв (дотримання ширини, висоти як елементів букв так і окремих
букв); дотримання правильного поєднання букв; дотримання гігієнічних
умінь письма; спосіб діяльності ставлення до виконуваної роботи та уміння
сприймати допомогу; темп письма; кількість помилок; ставлення до
виконуваної роботи; уміння використовувати допомогу; дотримання
гігієнічних навичок письма.
Рівень Бал Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

Графіка букв, їх поєднання порушені; учень пише зі
І – початковий
1 значними помилками (перестановки, пропуски букв,

складів, слів, не дописує закінчень у словах); письмо
побуквене, правил правопису не дотримується;
гігієнічних навичок письма не додержується; до роботи
байдужий; потребує постійної допомоги і контролю з
боку учителя; допускає 21-22 орфографічних і 4-5
пунктуаційних помилок – І відділення; відповідно 23-24
і 5 – ІІ відділення.
Письмо побуквене, учень допускає пропуски,
2 перестановки букв, складів, іноді спостерігаються
пропуски слів; меж речення, розділових знаків не
дотримується; письмо неохайне, графіка букв порушена;
до роботи байдужий; потребує постійної допомоги і
контролю з боку учителя; допускає 19-20 орфографічних
і 4-5 пунктуаційних помилок – І відділення; відповідно
21-22 і 5 – ІІ відділення.
15
Письмо побуквене зі значними пропусками,
перестановками букв; учень іноді пропускає склади, не
3 дописує закінчень слів, особливо на й, ь, приголосний;
гігієнічних навичок письма не дотримується; письмо не
охайне; пасивний, потребує допомоги і контролю за
діяльністю; допускає 17-18 орфографічних і 4-5
пунктуаційних помилок – І відділення; відповідно 19-20
і 5 – ІІ відділення.
Письмо побуквене, порушена графіка окремих букв,
ІІ – середній
учень не дотримується правильного поєднання букв,

4 правил правопису; гігієнічних навичок письма не
дотримується; письмо не охайне, з багатьма помарками;
до роботи інтересу не проявляє; потребує контролю за
діяльністю; допускає 15-16 орфографічних і 3-4
пунктуаційних помилки – І відділення; відповідно 17-18
і 4-5 – ІІ відділення.
Письмо побуквене, учень намагається диктувати те, що
пише, але спостерігаються пропуски букв, складів,
5 недописування закінчень слів; видів поєднання букв не
дотримується; порушена графіка окремих букв (я, т, к,
н); не дотримується вивчених правил правопису; багато
виправлень, оскільки намагається контролювати письмо;
гігієнічних навичок письма дотримується при
постійному контролю з боку учителя; починає проявляти
деякий інтерес до виконуваної роботи; потребує
постійного контролю за діяльністю; допускає 13-14
орфографічних і 3-4 пунктуаційних помилки – І
відділення; відповідно 15-16 і 4-5 – ІІ відділення.
16
Письмо в основному побуквене з проговорюванням, але
окремі двоскладові слова з відкритими складами учень
6 пише по складах після другого прочитування;
спостерігаються пропуски, перестановки букв, у
окремих словах не дописує закінчення; не завжди
дотримується графіки букв; допускає помилки у
поєднанні букв; правил правопису дотримується
частково; гігієнічних навичок письма додержується
після контролю з боку учителя; намагається самостійно
контролювати письмо (виправляє допущені помилки),
починає проявляти зацікавленість до виконуваної
роботи; потребує контролю і стимулу до роботи;
допускає 11-12 орфографічних і 3-4 пунктуаційних
помилки – І відділення; відповідно 13-14 і 3-4 – ІІ
відділення.
Двоскладові слова учень пише по складах, слова зі
ІІІ – достатній
збігом приголосних, трьохскладові – по буквах; допускає

7 помилки на вивчені правила правопису, пропуски букв,
складів, закінчень у словах; частково порушена графіка
букв; не дотримується видів поєднання букв, особливо
нижнього; гігієнічних правил письма дотримується
частково; починає проявляти інтерес до виконуваної
роботи; допускає 9-10 орфографічних і 2-3
пунктуаційних помилки – І відділення; відповідно 11-12
і 3-4 – ІІ відділення.
Учень пише по складах, окремі слова зі збігом
приголосних і трискладові – по буквах; письмо
8 намагається контролювати, але допускає окремі помилки
на вивчені орфограми; намагається писати охайно;
гігієнічних навичок письма дотримується після
інструкції учителя; проявляє інтерес до виконуваної
роботи; потребує контролю за діяльністю; допускає 7-8
17
Учень пише по складах, двоскладові та трискладові
слова з відкритими складами пише після другого
9 проговорювання; допускає пропуски букв, не дописує
закінчень у словах на й, ь, приголосний; речення записує
правильно, дотримується вивчених правил правопису;
намагається самостійно контролювати письмо
(самостійно виправляє допущені помилки; допускає
помилки у нижньому поєднанні букв, гігієнічних
навичок письма дотримується частково; цікавиться
виконуваною роботою; потребує стимулу; допускає 4-5
Учень пише по складах, окремі слова пише цілісно після
ІV – високий
першого прочитування, інколи допускає пропуски букв,

10 особливо у трибуквених складах зі збігом приголосних;
графіка букв в основному в межах нормативних вимог,
лише з незначними порушеннями: допускає помилки у
нижньому поєднанні букв; правил правопису
дотримується, намагається контролювати правильність
письма; гігієнічних навичок письма дотримується після
інструкції; до роботи ставиться з інтересом; потребує
стимулу – заохочення, похвали; допускає 3-4
Двоскладові слова учень пише цілими словами,
трискладові та зі збігом приголосних – після другого
11 прочитування; графіка букв в межах нормативних вимог;
іноді допускає 2-3 пропуски букв, особливо у словах зі
збігом приголосних; інколи є порушення нижнього
поєднання букв; гігієнічних вимог письма додержується;
до роботи ставиться з інтересом; працює самостійно;
допускає 2-3 орфографічних і 1-2 пунктуаційних
помилки – І відділення; відповідно 3-4 і 2-3 – ІІ
відділення.
Учень пише цілими словами після першого їх
12 прочитування; графіка букв в межах нормативних вимог,
дотримується правил поєднання букв, гігієнічних
навичок письма; до роботи ставиться з інтересом;
працює самостійно; допускає 1-2 орфографічні і 1-2
пунктуаційних помилки – І відділення; відповідно 2-3 і 2
– ІІ відділення.
18
Календарно-тематичне планування
Українська мова
5 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Українська мова – державна мова нашої країни.
2. Повторення вивченого. Правопис дзвінких і глухих приголосних.
3. Подвоєння приголосних у словах.
4. Правопис апострофа в словах.
5. Спільнокореневі слова.
6. Ненаголошені голосні в коренях слів.
7. Вживання великої букви в словах.
8. Контрольне списування.
9. Групи слів за значенням: синоніми.
10. Групи слів за значенням: антоніми.
11. Синоніми. Антоніми.
12. Добір синонімів та антонімів у тематичну групу.
13. Однозначні і багатозначні слова. (2)
14. Вживання багатозначних слів в прямому і переносному значенні.
15. Аудіювання.
16. Контрольна робота.
17. Аналіз контрольної роботи.
18. Корінь, закінчення, префікс, суфікс – значущі частини слова.
19. Значущі частини слова.
20. Корінь слова. (2)
21. Спільнокореневі слова, що належать до різних частин мови.
22. Добір спільнокореневих слів до різних частин мови.
23. Закінчення слів. (2)
24. Визначення префікса в словах.
25. Утворення слів за допомогою префікса. (2)
26. Розрізнення префіксів і прийменників.(2)
27. Визначення суфіксів у словах.
28. Утворення слів за допомогою суфіксів.
30. Розбір слів за будовою.(2)
31. Використання спільнокореневих слів для зв»язку речень у тексті.
34. Текст. Заголовок тексту.
35. Поділ тексту на абзаци.
36. Відновлення деформованого тексту.(2)
37. Складання тексту на основі зачину і основної частини.
19
38. Складання тексту на основі заголовку, плану, сюжетного малюнку.
39. Говоріння. Відтворення готового тексту.
40. Типи мовлення.
41. Розповідь.
42. Опис.
43. Роздум.
44. Контрольний диктант.
45. Аналіз контрольного диктанту.
Значення мови в житті кожної людини. Мовлення – основний засіб
46.
спілкування.
47. Основні правила спілкування.
Ознайомлення з вимогами до мовлення: правильність, послідовність,
48.
зміст.
49. Діалогічне і монологічне мовлення.
50. Тема висловлювання.
53. Вживання слів ввічливості.
54. РЗМ. «Ти і Ви у звертанні»
55. Підсумковий урок.
ІІ семестр
1. Загальне поняття про частини мови.(2)
2. Загальне поняття про іменник. (2)
3. Іменники, що означають назви істот і неістот. (2)
4. Власні та загальні іменники.(2)
5. Велика буква у власних іменниках (2)
6. Число іменників. (2)
7. Іменники, що вживаються тільки в однині.
8. Іменники, що вживаються тільки в множині.
9. Рід іменників. (2)
11. Навчальний диктант із завданням. Узагальнення знань про іменники.
12. Відмінювання іменників. (2)
13. Називний відмінок.
14. Родовий відмінок.
15. Давальний відмінок.
16. Знахідний відмінок.
17. Орудний відмінок.
18. Місцевий відмінок.
19. Розрізнення закінчень іменників ж.р. в Н.в. та З.в.
20. Розрізнення закінчень іменників ж.р. в Д.в. та М.в.
21. Закінчення іменників ж.р. в О.в. однини.
22. Розрізнення закінчень іменників ч.р. та с.р. в З.в однини.
20
23. Вживання прийменників в Р.в.
24. Розрізнення закінчень іменників ч.р. та с.р. однини у Д.в. та М.в.
25. Відмінювання іменників у множині. (2)
26. Вживання іменників у різних відмінках.
29. Речення.
30. Головні члени речення – підмет і присудок.(2)
31. Другорядні члени речення. (2)
32. Побудова речень за поданими словами з використанням ілюстрацій.
33. Види речень за метою висловлювання.(2)
34. Розповідні речення.
35. Спонукальні речення.
36. Питальні речення.
37. Розділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень.(2)
38. Складання різних за метою висловлювання речень.
39. РЗМ. Весняні звичаї та обряди українців.
40. Переказ тексту за поданим планом.(усно)
41. Переказ тексту з допомогою вчителя за простим планом.
44. Вибірковий (усний) переказ художнього тексту. Аудіювання.
45. Діалог.
46. Створення діалогу відповідно запропонованої ситуації спілкування.
47. Підпис листівки.
48. Написання листа рідним.
49. РЗМ. Діалог. «В аптеці»
50. РЗМ. Вулиця, на якій розміщена наша школа.
51. Повторення. Іменник як частина мови.
52. Граматичні категорії іменника.(2)
53. Відмінювання іменників.
56. Головні члени речення.
57. Другорядні члени речення.
Підготовка до проведення Шевченківських днів. Екскурсія до
59.
пам’ятника.
60. Шевченківські читання.
61. Екскурсія до краєзнавчого музею.
Покладання квітів до пам’ятника генералу Боброву в парку
62.
ім.Шевченка.
21
Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:
Учні повинні знати :

- способи перевірки написання слів з ненаголошеними голосними –е, -и у
коренях слів;
- граматичні ознаки іменника;
- види речень за інтонацією;
Учні повинні уміти :

- перевіряти написання ненаголошених голосних, дзвінких і глухих
приголосних змінюванням форми слова і добором спорідненого слова ;
- позначати апострофом на письмі роздільну вимову звуків;
- розрізняти префікси та прийменники;
- виділяти іменник як частину мови;
- правильно писати відмінкові закінчення іменників;
- ставити потрібні розділові знаки в кінці речень і однорідних членах;
- писати диктант і зв’язно висловлюватись усно, письмово ( за допомогою
вчителя ).
6 клас
№ ТЕМА
п/п
І семестр
1. Повторення вивчення про будову слова.(2)
2. Види речень за метою висловлювання. (2)
3. Однозначні і багатозначні слова.
4. Вживання багатозначгих слів у прямому і переносному значенні.
5. Групи слів за значеням. Синоніми.
6. Групи слів за значеням. Антоніми.
7. Добір синонімів та антонімів до певної тематичної групи. (2)
8. Будова слова. Корінь слова.
9. Корінь слова.
10. Чергування голосних і приголосних у корнях слів.
12. Аналіз котрольної роботи.
13. Розрізнення префіксів і прикметників. (2)
22
14. Правопис префіксів роз-, без-
15. Правопис префіксів з-, с-.
16. Вживання апострофів після префіксів.
18. Навчальний диктант.
19. Розвиток зв’язного мовлення. Осінь – виявлення краси природи
України.
20. Систематизація і розширення знань про іменники.(2)
21. Основні граматичні категорії іменників.
22. Правопис власних іменників.
23. Змінювання іменників за відмінками.(3)
24. Кличний відмінок іменників.
25. Правопис іменників чоловічого роду.
26. Правопис іменників жіночого роду.
27. Правопис іменників чоловічого і жіночого роду імен по батькові.
28. Розвиток зв’язного мовлення. Правила мовленнєвого етикету під час
звертання до дорослих.
31. Текст. Повторення вивченого матеріалу.
32. Структура тексту. Простий план власного висловлювання.
33. Типи мовлення. Переказ тексту розповідного характеру, що містить
елементи опису.
34. Відновлення деформованого тексту.
36. Аналіз котрольного диктанту. Аудіювання.
ІІ семестр
1. Роль прикметника у мовленні.
2. Прикметник як частина мови.
3. Якісні прикметники.
4. Відносні прикметники.
5. Присвійні прикметники.
6. Визначення числа прикметника а числом іменника.
7. Визначення роду прикметника за родом іменника.
8. Визначення відмінка прикметника за відмінком іменника.
9. Відмінювання прикметника в однині. (2)
10. Відмінювання прикметника в множині.
11. Написання прикметників із суфіксами. (2)
12. Прикметники – антоніми.
13. Розвиток зв’язного мовлення. Зима.
14. Аудіювання. Використання прикметників у різних типах мовлення.
23
16. Аналіз контрольного диктанту. Підсумковий урок.
17. Речення.
18. Розрізнення словосполучення і речення.
19. Речення поширене і непоширене.
20. Поширення речень за допомогою питання.
21. Поширення речень другорядними членами.
22. Грамртична основа речення – підмет і присудок.
23. Граматична основа речення.
24. Навчальний диктант із завданням.
25. Другогядні члени речення. (2)
26. Поширення речень другорядними членами речення. (2)
27. Однорідні члени речення. (2)
28. Однорідні підмети, присудки, другорядні члени речення.
29. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами.(2)
30. Зв'язок між однорідними членами без сполучників.
31. Зв'язок між однорідними членами за допомогою сполучників і.
32. Розвиток зв’язного мовлення. Твір – опис на основі власних
спостережень «Весна»
34. Аналіз контрольної роботи. Підсумковий урок по темі.
35. Усний твір-опис за поданим планом та ілюстаціями.
36. Складання письмового твору-опису за малюнком.
37. Твір-опис на основі власних спостережень.
39. Діалог. Уявлення про ситуативне мовлення.
40. Розвиток зв’язного мовлення. Весняні звичаї та обряди українців.
41. Вживання слів ввічливості під час спілкування.
42. Повторенняю Граматичні категорії іменників.
43. Відмінювання іменників.
45. Аналіз конрольної роботи.
46. Граматичні категорії прикметників.
47. Розбір речень за будовою.
Вимоги на кінець навчального року:
Учні повинні знати:

- будовуслова;
- способи перевірки написання слів з ненаголошеними голосними і
сумнівними приголосними;
24
- граматичні ознаки прикметника і іменника;
- розділові знаки в простому і складному реченні;
Учні повинні вміти :

- аналізувати слова за будовою;
- добирати споріднені слова;
- відрізняти префікси від прийменників, правильно їх писати;
- правильно писати відмінкові закінчення іменників і прикметників;
- визначати рід , число ,відмінок прикметника за родом, числом і відмінком
іменника;
- будувати просте і складне речення, речення з однорідними членами і
звертанням;
- зв’язно висловлюватись усно й письмово ( за планом), культурно
спілкуватись;
- користуватись словниками.
7 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Краса і багатство української мови
2. Повторення. Правопис іменників і прикметників з частинами мови
3. Граматичні категорії іменника, прикметника
4. Види речень за метою висловлювання
5. Контрольний диктант
6. Аналіз контрольного диктанту
7. Лексикологія. Українські і запозичені слова
8. Використання загальновживаних слів
9. Професійні слова і терміни
10. Фразеологізми
11. Прислів’я, як різновид фразеологізмів
12. Повторення будови слова. Корінь слова
13. Словотворча роль суфікса і префікса
14. Утворення складних слів
25
15. Сполучні голосні е, и в складних словах
16. Правила вимови та запис слів з ненаголошеними е, и
19. Повторення вивченого про текст. Структура тексту
20. Назва і тема висловлення. Вимоги до висловлювання
21. Складання простого плану висловлювання
22. Стилі мовлення
23. Типи мовлення
24. Аудіювання
25. Повторення відомостей про іменник
26. Граматичні категорії: рід, число, відмінок
27. Відмінювання іменників
28. Вживання кличного відмінку при звертанні
29. Велика буква у власних назвах
30. Чергування приголосних при відмінюванні
31. Велика буква у власних назвах (3)
34. Категорії прикметників
35. Визначення числа, роду прикметників
36. Відмінювання прикметників
37. Узгодження прикметників з іменниками
38. Роль прикметника у художньому стилі
39. Використання прикметника у описах
42. Читання текстів різних стилів
ІІ семестр
1. Займенник. Роль в реченні
2. Особові займенники
3. Відмінювання особових займенників (2)
4. Зворотній займенник «себе»
5. Правопис прийменників із займенниками
6. Вживання Ви, Вас, Вам з великої літери
7. Вживання займенників відповідно до змісту попереднього речення
10. Дієслово. Загальне значення, синтаксична роль
11. Зв»язок дієслова з іменником
12. Неозначена форма дієслова
13. Утворення неозначеної форми дієслова
14. РЗМ. Твір «Техніка безпеки в майстерні»
26
15. -ся, -сь в неозначеній формі
16. Число дієслів
17. Часи дієслів. Теперішній час
18. Часи дієслів. Минулий час
19. Часи дієслів. Майбутній час
20. Особа дієслів
21. Змінювання дієслів за числом, часом, особою
22. Дієвідміни. Дієслова І і ІІ дієвідміни
23. Змінювання дієслів теперішнього часу
24. Змінювання дієслів минулого часу
25. Змінювання дієслів майбутнього часу
28. Правопис не з дієсловами (2)
29. Дієслова – синоніми, дієслова – антоніми
30. Прийменник і сполучник
31. Вживання прийменників для зв’язку слів
32. Сполучники
33. Вживання сполучників для зв’язку однорідних членів речення
34. Розрізнення прийменників і сполучників
37. Звертання. Місце звертання у реченнях
38. Вживання звертання за межами речення
39. Розділові знаки при звертанні
40. Звертання поширені і непоширені
41. Виразне читання речень із звертанням
44. Речення. Головні члени речення
45. Другорядні члени речення
46. Поширення речень за допомогою другорядних членів речення
47. Речення з однорідними членами речення
48. Види речень за метою висловлювання
49. Речення ускладнені звертанням
52. Повторення. Граматичні ознаки іменників
53. Повторення. Прикметник, узгодження з іменником
54. Повторення. Розряди займенників
55. Повторення. Дієслово
27

- способи перевірки написання голосних і приголосних в коренях слів;
- назви вивчених частин мови, їх граматичні категорії;
- правопис великої букви у власних назвах;
- правопис розділових знаків в простому і складному реченнях, при звертанні;
- розбирати слова за будовою;
- відрізняти префікс від прийменника;
- правильно писати складні слова, власні назви, чоловічі і жіночі імена та по
батькові;
- розрізняти вивчені частини мови;
- правильно писати вивчені форми займенників і дієслів;
- будувати просте і складне речення;
- писати під диктовку текст з дотриманням вивчених правил правопису і
розділових знаків;
- писати за планом переказ, твір;
- оформляти вивчені види ділових паперів;
- користуватися словниками.
8 клас
№
ТЕМА
п/п
І семестр
1. Повторення. Речення поширені і непоширені
2. Однорідні члени речення
3. Розділові знаки при однорідних членах речення
4. Звертання. Розділові знаки при звертанні
5. Звертання поширені і непоширені
6. Спільнокориневі слова
7. Добір тематичних груп спільнокореневих слів
8. Спільнокориневі слова і форми слова
11. Слово. Будова слова. Корінь слова
12. Словотворча роль префікса і суфікса
13. Закінчення слова
14. Розбір слів за будовою
28
18. Поняття про числівник
19. Числівник, як частина мови
20. Кількісні числівники
21. Порядкові числівники
22. Відмінювання кількісних числівників
23. Відмінювання порядкових числівників
24. Числівники прості і складні
25. Написання разом числівників, що закінчуються на тисячний
26. Правлпис кількісних числівників у непрямому відмінку
27. Правильне вживання числівники для позначення дати
30. Займенник. Особові займенники
31. Присвійні займеники
32. Зворотній займеник себе
33. Використання займенників у різних стилях мовлення
36. Текст. Простий план тексту
37. Переказ тексту за поданим планом
39. Міркування. Книга в житті людини
40. Продовження міркування за початком.
41. Практичне складання на задану тему елементів міркування
42. Ділове мовлення. Вітальна листівка
ІІ семестр
1. Діалогічне мовлення
2. Складання діалогу відповідно до ситуації
3. Розділові знаки при діалозі
4. Дотримання правил спілкування (2)
5. Розвиток зв’язного мовлення. Переказ. Сила слова
6. Монологічне мовлення
7. Побудова висловлення епізоду з власного життя
8. Складання твору за картиною художника
9. Прислівник – незмінна частина мови
10. Утворення прислівника від інших частин мови
11. Правопис прислівників оазом
29
12. Правопис приілівників окремо
13. Прислівник, як засіб зв’язку речень у тексті
17. Речення повні і неповні
18. Вживання неповних речень у діалозі
19. Речення із звертанням
20. Вставні слова в реченні
21. Розділові знаки при звертанні і вставних словах
22. Використання звертаня для передачі ставлення до адресата
23. Складні речення, його ознаки
24. Складні речення, його будова
25. Засоби зв’язку в складнопідрядних реченнях. Розділові знаки
27. Складнопідрядні речення
28. Засоби зв’язку в складнопідрядних реченнях
29. Смислові зв’язки між реченнями
30. Утворення складнопідрядних речень за допомогою сполучників
31. Утворення складнопідрядних речень (2)
34. Типи мовлення
35. Повторення вивченого про текст
36. Розповідь. Складання тексту за планом
37. Текст-опис за картиною
38. Складання тексту-міркування
39. Стилі мовлення (2)
41. Розвиток зв’язного мовлення. Конспекти
43. Повторення. Числівник
44. Повторення. Діалог і монолог
45. Повторення. Складне речення
46. Підсумковий урок
30
- вивчені частини мови, їх значення й граматичні категорії;
- найбільш поширені правила правопису слів;
- розділові знаки в простому й складному реченнях;

- розбирати слово за будовою, утворювати слова за допомогою префіксів і
суфіксів;
- розрізняти частини мови;
- будувати просте поширене речення, просте поширене речення з
однорідними членами речення, із звертанням, утворювати з простих складне
речення;
- писати під диктовку тексти з дотриманням вивчених правил правопису слів;
- писати твір і переказ ;
- оформляти вивчені види ділових паперів;
9 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Повторення. Частини мови. Іменник, прикметник, займенник.
2. Двєслово, прийменник, прислівник.
3. Прості речення.
4. Складні речення.
5. Речення поширені і непоширені.
6. Тренувальний диктант. Члени речення.
7. Розділові знаки в складних реченнях. (2)
8. Професійні слова-терміни. (2)
9. Велика буква у власних назвах. (3)
10. Звертання поширені та непоширені..(2)
11. Тренувалдьний диктант. Розділові знаки при звертанні.
12. Поширені і непоширені звертання. (3)
13. Розділові знаки в реченні із звертанням. (3)
16. Тематичне опитування.
17. Повторення вивченого про текст. Структура тексту.
18. Назва і тема висловлювання.
31
19. Типи мовлення.
20. Виразне читання. Аудіювання вголос текстів різних типів. (2)
21. Стислий усний і письмовий переказ з елементами опису приміщення.
22. Повний усний переказ тексту з елементами опису приміщення.
ІІ семестр
Стислий усний і письмовий переказ тексту з елементами опису
1.
приміщення.
2. Повний усний переказ тексту з елементами опису приміщення.
Розвиток зв’язного мовлення. Стислий усний переказ тексту з
3.
елементами опису природи.
Розвиток зв’язного мовлення. Повний усний і письмовий переказ
4.
тексту з елементами опису природи.
Стислий усний і письмовий переказ тексту з поєднанням різних типів
5.
мовлення.
Повний усний і письмовий переказ тексту з поєднанням різних типів
6.
мовлення.
7. Повний усний і письмовий переказ з елементами опису праці.
8. Переказ тексту з елементами опису зовнішності людини.(2)
Розвиток зв’язного мовлення. Творча робота: інтер’єр класу, спальні,
11.
кімнати. (усно)
12. Складання плану досягнення результату власної діяльності.
13. Твір-опис тварини за власним спостереженням.
14. Твір-опис приміщення за власним спостереженням.
15. Твір-опис природи за власним спостереженням.
16. Твір-опис процесу праці за картиною і власним спостереженням.
Твір-опис зовнішності людини за картиною і власним
17.
спостереженням.
Розвиток зв’язного мовлення Твір-розповідь про професію батьків,
18.
родичів.
Розвиток зв’язного мовлення Твір «Українські народні ремесла і
19.
промисли».
20. Визначення мети власної діяльності, плану її досягнення.
21. Замітка до шкільної газети про випадок із шкільного життя.
22. Замітка до стінгазети про збереження рідкісних квітів, птахів, тварин.
23. Розвиток зв’язного мовлення. Зовнішня краса жінки, чоловіка. (усно)
Розвиток зв’язного мовлення. Внутрішня краса людини: порядність,
24. взаємоповага, вихованість, скромність, доброта, людяність, любов до
ближнього.
Розвиток зв’язного мовлення. Складання діалогу (усно) на пошті,
25.
виклик швидкої допомоги.
32
26. Культура мовлення. Дотримання формул етикету під час спілкування.
Оцінювання результатів власної діяльності та діяльності
27.
однокласників. (усно)
28. Ділове мовлення. Лист, листівка, запис адреси.
29. Заява. Автобіографія.
30. Усний і письмовий звіт про роботу.
Дотримання структури усних і писемних висловлювань. Повторення
33.
вивченого.
34. Доручення, довідка. Правильне оформлення ділових паперів.
35. Автобіографія. Заява. Розписка.

- частини мови, їх граматичні категорії ;
- найпоширеніші правила правопису;

- робити звуко – буквенний аналіз слів;
- розбирати слова за будовою, утворювати слова зав допомогою префіксів і
суфіксів;
- розрізняти самостійні і службові частини мови;
- будувати прості і складні речення, дотримуючись потрібних розділових
знаків;
- писати на слух тексти, застосовуючи правила написання слів;
- писати невеликі за обсягом перекази і твори;
- оформляти всі види ділових паперів;
Пояснювальна записка з читання
33
Матеріал програм з читання для 5-6-х класів структуровано за
тематико-хронологічним принципом. Програми з літературного читання для
7-9-х класів структуровано за хронологічним принципом. Таке розміщення
матеріалу забезпечуєкраще розуміння сутності епохи, відображеної у творах.
Тому, починаючи з 7-го класу і до кінця шкільного навчання, учні працюють
з літературними творами окремих акторів, оскільки починається так зване
літературне читання. Школярі ознайомлюються з кращими творами
української класичної та сучасної літератури або з фрагментами цих творів, а
також з біографіями авторів творів, які вивчають.
Метою предмета «Читання» у 5-9-х класах є: сформувати основи
читацької культури школярів, потребу читати художню літературу,
прищепити інтерес до книги як до джерела інформації, навчити сприймати
художній твір як явище мистецтва, розумовий розвиток учнів і корекція його
недоліків засобами художньої літератури, формування особистості розумово
відсталого учня засобами художньої літератури.
Завдання навчання читання: формування міцної навички читання,
читацької самостійності, інтересів, виховання засобами літератури любові до
України, її народу, його мови, прилучення до кращих літературних надбань,
вироблення вмінь працювати з текстами різних жанрів, типів і стилів
мовлення, розвиток і корекція пізнавальних процесів.
Концепція програми грунтується на таких принципах:
 Антропологічному – в центрі уваги – особистість учня, корекція
недоліків його розумового розвитку;
 Репрезентативному – на кращих літературних художніх зразках
демонструються набутки української літератури від давніх часів до
сьогодення;
 Взаємозв’язку українознавчого й естетичного підходів до вивчення
художнього твору в школі;
 Збалансованості між доступністю творів учнівському сприйняттю і
розумінню та вимогам сучасної літературознавчої науки (у доборі
текстів, їх структуровані, формуванні їх доступності).
Добір змістового наповнення прогпами грунтується на дотриманні
дидактичних принципів доступності, послідовності, системності, доцільності,
достатності, наступності в навчанні. Оновлений зміст подається, зважаючи
на такі чинники: відповідність матеріаллу розумовим і фізичним
можливостям учнів; послідовність практичного засвоєння літературознавчих
понять; системне розміщення матеріалу, що забезпечує адекватність його
сприймання, розуміння запам’ятовування з подальшим усвідомленням для
34
використання в навчання та життєдіяльності; реалізація у змісті системи
моральних, етичних і художньо-естетичних уявлень, що відповідають
вимогам виховання національно свідомих громадян України. Для оновленого
змісту характерною є українознавча спрямованість.
Програмовий матеріал подано з урахуванням міжпредметних зв’язків,
що забезпечить розширення світогляду учнів, формування в них умінь
застосовувати знання з читання на інших предметах і в повсякденному житті.
Узмісті програми виокремлено такі блоки читання: а) твори,
обов’язкові для опрацювання в класі; б) твори для позакласного читання; в)
твори для самостійного читання.
Об’єктом вивчення курсу є художній твір, його духовно-етична
сутність, естетична специфіка, що зумовлює відповідну організацію уроку
читання. В цетрі уроку поставлено аналіз й інтерпретацію художнього твору.
Тому домінантною формою навчання є діалог, який відбувається на всіх
етапах навчальної діяльності. Учитель залучає до нього учнів, спонукає
міркувати, висловлювати власні думки.
У старших класах, як і в молодших, центральною на уроках є робота
над текстом твору. Для цього вчитель вибирає різноманітні методи та
прийоми: розповідь, бесіду (вступну, узагальнювальну, еврестичного
спрямування), смисловий і структурний аналіз тексту твору, самостійну
роботу учнів із текстом, роботи з констуювання і переконстуювання тексту,
поєднання слова вчиеля з різноманітними наочними засобами (художніми
ілюстраціями, картинами, фото-, відео- записами тощо).
Особлива увага звертається на розуміння змісту тексту твору. Для
розумово відсталих учнів характерні порушення сприймання, розуміння й
усвідомлення навчального матеріалу. Навіть якщо учень і відтворює зміст
тексту, це ще не означає, що він розуміє його сутність. Розуміння
прочитаного полягає в уміння знаходити істотні зв’язки (причинно-
наслідкові, часові, просторові) в зображованому, класифікувати,
диференціювати істотне і неістотне, порівнювати, узагальнювати,
висловлювати особисте ставлення до зображених подій, до героїв, їх вчинків.
Сприймання і розуміння тексту твору полягає у взаємодії мотиваційного,
змістового й операційного компонентів діяльності учня. У структурі уроків
читання це виявляється в емоційній і змістовій підготовці учнів до
сприймання твору, у роботі над текстом твору (вправляння у правильності
читання, вибіркове пояснення значень слів, висловів, розгляді ілюстрації
тощо). Учитель коментує події, факти, проводить супровідну роботу над
словом, чим забезпечує усвідомленість сутності читаного в процесі
читання.
35
Значна увага приділяється з текстом після його прочитання. Це
визначення причино-наслідкових, часових і просторових зв’язків для
розуміння смислу тексту твору, визначення теми, головної думки, виявлення
оцінного ставлення до героїв, їх вчинків, зображених подій.
Враховуючи особливості психофізичного розвитку школярів, учитель
індивідуалізує їхню читауьку діяльність, дотримуючись принципу
диференціації навчання, оскільки останніми роками в кожному класі вчаться
учні як з більшими, так і з меншими пізнавальними можливостями.
Зважаючи на це, учитель застосовує використання завдань на вибір, враховує
в оцінювання навчальних досягнень учнів їхні індивідуальні та типологічні
особливості.
Основою стрктурування програми виступають змістові лінії
Державного стандарту з читання: художні твори для читання та їх зміст (коло
читання); формування навички читання; смисловий і структурний аналіз
тексту; художньо-естетичний розвиток; елементи літературознавчої
пропедевтики, бібліотечно-бібліографічні знання й уміння.
Художні твори для читання та їх зміст. Коло читання охоплює кращі
художні твори, доступні учням певного класу. Це твори усної народної
творчості: легенди, казки, перекази, думи; також малі фольклорні жанри
(загадки, скоромовки, лічилки, приказки, прислів’я тощо; доступні учням
твориукраїнської класичної та сучасної літератури; твори з дитячої
переодики – газет, часописів. За тематичним спрямуванням це твори про
Україну, минуле й сьогодення, про любов і шану до рідног краю, до
української мови й історичнго минулого України.
Формування навички читання. Упродвж навчання в молодших
класах учні певною мірою вже оволоділи навичкою читання. Починаючи з 5-
го класу, вчитель працює над удосконаленням навички читання у школярів,
зокрема таких якісних ознак читання, як темп, усвідомленність і виразність.
Дедалі більше уваги приділяється мовчазному читанню. Читання мовчки – це
читання без застосування зовнішніх рухівартикуляційного апарату, «без
голосу». Воно характирезується зростанням темпу і , порівняно з читанням
уголос, активізацією процесів розуміння, запам’ятовування та засвоєння
прочитаного. У навчанні читання важливо, щоб учитель розмежовув роботу
над читанням уголос і мовчки. Мовчазного читання вчитель починає навчати
тоді, коли учні оволоділи технікою читання цілими словами. Поступово він
привчаї їх читати без проговорювання, без зовнішніх рухів губами, язиком,
без поворотів голови за рухом очей по рядках. Основна увага звертається на
вміння стежити за ходом втіленої в тексті думки, розуміння того, що
читають, по можливості швидко рухаючись поглядом по тексту. Але
36
прихованого артикулювання недостатньо для встановлення зв’язку між
зоровим, слухо-мовленнєвим і смисловим компонентами, тому і в 5-7-х
класах, а інколи й у 8-х класах(залежно від того, як учні опанували навичку
читання) вони повинні читати твори вголос. Це сприятиме кращому
осмисленню змісту прочитанного.
Здебільшого читиати цілими словами учні починають з 5-го класу,
поступово переходячи на етап синтетичного читання. У 7-му класі вони
переходять на етап автоматизованого читання, одиницею якого є
словосполучення або речення. У цей період підвищується розуміння
читаного, оскільки зором швидше охоплюється певний відрізок тексту, що
сприяє швидшому його осмисленню, ніж вимовляння. Відбувається
оволодіння навичками швидкого і свідомого читання. Властива розумово
відсталим учням косність нервових процесів заважає переходити від
поскладового читання до читання цілими словами. Тому вчитель стежить,
аби учні під час читання не вгадували наступне слово, тому що вони його, як
правило, прочитують неправильно. Швидкість читання у школярів
уповільнена через вузкість поля читання: вони добре бачать лише той склад,
на який у поточний момент спрямовано їхній погляд.
Учитель пам’ятає, що в кожному класі навчаються учні з різною
сенсорною, мовленнєвою й інтелектуальною недостатністю, тому навичкою
читання вони оволодівають за різний проміжок часу: одні читають швидше
цілими словами, інші – повільно , протяжно цілими словами. Є й такі учні,
які ще у 5-6-х класах зберегли поскладове читання. Це пояснюється тим, що
вони в молодших класах не досить досконало засвоїли образи складів,
працюючи з таблицею складів.
Щоб учні навчилися швидше читати мовчки та розуміли те, що
читають, учитель пропонує їх план тексту, який вони читають. Розуміння і
швидкість – основні характеристики мовчазного читання.
Робота над розумінням прочитаного передбачає розвиток умінь
усвідомлювати фактичний зміст тексту. Свідчення розуміння є не лише
вміння переказувати близько до змісту тексту , але й перефразовувати його,
виокремлювати певні фрагменти тексту, частково змінювати послідовність
викладу без порушеня логіки змісту, скорочувати чи розширюват зміст
тексту. Важливим свідченням розуміння тексту є антиципація (смислова
загадка), яка виникає на рівні прочитаного слова, словосполучення, речення.
У старшокласників техніка читання здебільшого сформована. Значну роль
під час читання починає відігравати зоровий образ мовленнєвої одиниці:
слово, словосполучення, речення з його значенням. Тому смислове
переопрацювання прочитаного відбувається на рівні не лише
37
зоросприймаючих одиниць, але й матеріалу, що прогнозується. Оскільки
розумово відсталі внаслідок порушень пізнавальної діяльності не володіють
уміннями прогнозування, нерідко вони починають вгадувати кінець слова,
словосполучення, речення, читаючи неправильно. На це має звертати увагу
вчитель.
Смисловий і структурний аналіз тексту. Працюючи над аналізом
тексту літературного твору, учні вчаться аналізувати його як мистецтво
слова. Завданнями смислового і структурного аналізу художнього твору є
сприймання художнього образу, розуміння того, що хотів сказати авторцим
твором, а наково-пізнавального тексту – розуміння смислових зв’язків, ознак,
понять, висновків, явищ.
Поглиблений смисловий і структурний аналіз тексту твору після його
прочитання сприяє повнішому його розумінню, зокрема теми і головної
думки.
Перед початком аналізу тексту твору учні мають цілісно,
безпосередньо його сприйняти, перечитати з певним відповідним завданням.
Вони з’ясовуютьчим розпочинається твір, яким чином розгортаються
зображені в ньому події, чим закінчується твір. Учитель навчає аналізувати
смислові зв’язки між частинами тексту твору, зв’язки між персонажами,
місцем дії та подіями. Насамперед аналізуються ті елементи тексту, які
найбільш чітко виражають тему і головну думку твору. Глибше сприйняти
зміст допомагає складання плану твору, виконання творчих завдань у зв’язку
з прочитаним ( словесне малювання, переказ, продовження змісту твору,
складання твору за аналогією, реконстуювання тексту, складання загадок
тощо).
У ліричному творі головним для розуміння його змісту є сприймання
засобів художньої виразності, якими автор відтворює художній образ.
Художньо-естетичний розвиток. Зважаючи на особливості розвитку
пізнавальної діяльності розумово відсталих школярів, учитель під час роботи
над літературними творами фрмуєв учнів уміння сприймати засоби
художньої виразності відповідно до їх функцій у художньому творі.
Передусім звертається увагв на мову твору, зокрема мову героїв, описи їх
зовнішності, описи природи, зображуваних подій. Завдяки слову як засобу
створення художнього образу учні вчаться сприймати й оцінювати
зображене. Усвідомлення ролі засобів виразності у творі сприяє кращому
відтворенню змальованих у ньому подій, встановленню зв’язків між ними,
допомагає зрозуміти й перейнятися емоційним змсто твору. Це створює
умови для формування мотиваційної сфери, здатності емоційно реагувати на
зображене у творі, виявляти оцінне ставлення до нього. Працюючи над
38
змістом твору як до виду мистецтва слова, що сприяє формуванню художньо-
естетичних смаків, навчаються емоційно переживати, виражати свої думки і
почуття шляхом словесного малювання, переказу змісту прочитаного з
творчим завданням, інсценізувати, складати загадки, план твору і за ним
переказувати його зміст.
Елементи літературознавчої пропедевтики. Основним у літературній
пропедевтиці є ознайомлення учнів з літературою різних жанрів і стилів,
текстами різних типів мовлення. Ознайомлюються вони й із доступними
літературознавчими поняттями, потрібними для аналізу твору: це текст,
заголовок, тема твору, головна думка тощо. У доступній формв вчитель
подає їм найпростіші уявлення про тему і головну думку твору, сюжет і
композицію (без вживання терміналогії), засоби художньої виразності, про
персонаж в епічному творі та художній образ – у ліричному, про авторську
позицію (ставлення автора до персонажів, до зображуваних подій).
Матеріал змістової лінії «Бібліотечно-бібліографічні знання й уміння»
передбачає ознайомлення учнів із різними видами видань, уміння працювати
з художньою і науковою книжкою, працювати у шкільній та сільсікій
(міській) бібліотеці, зокрема користуватися каталогами та вибирати книжки
на певну тематику.
Програма рекомендує для опрацювання в 9-му класі не лише художні
твори, а й науково-пізнавальні статті публіцистичного й наукового стилів
мовлення, передбачаючи роботу з періодикою – газетами, часописами. Увага
звертається на формування вмінь самостійно працювати з творами різних
жанрів, типів і стилів викладу, що готуватиме школярів до опанування
навчального матеріалу під час продовження навчання після закінчення
школи. Учні вчаться критично опрацьовувати твори, конспектувати їх,
висловлювати оцінне ставлення до прочитаного.
Учні 5-9-х класів обов’язково ведуть зошити для читання, записи в
яких щомісяця перевіряє вчитель.
Складовою частиною предмета «Читання» є позакласне читання. Мета
його – ознойомити учнів з доступною їм художньою та науково-
пізнавальною літературою, розширювати знання про творчість письменників
і поетів, твори яких вивчали на уроці, закріпити читацькі інтереси,
формувати інтереси до художньої книжки, виховувати позитивне ставлення
до читання художньої літератури, формувати особистість розумово
відсталого читача засобами художньої літератури.
Робота з позакласного читання у старших класах підпорядклвується
кількома етапами. Це такі етапи:
І – перехідний (5-6-ті класи, один урок на місяць);
39
ІІ – основний (7-9-ті класи):
7-8-мі класи (коло читання обмежене, один урок на місяць)
9-й клас ( без обмеження кола читаннясамостійне читання
художньої і науково-публіцистичної літератури, один урок на місяць).
У кожному класі учні обов’язково ведуть зошити з позакласного
читання.
Вимоги до знань, умінь і навичок учнів подано напркінці програм.
Нормативні показники швидкості читання
Пізнавальні можливості учнів

Вищий рівень Нижчий рівень
Клас розвитку розвитку
Кількість знаків (букв-звуків) за хвилину
5 200-220 120-130
6 230-240 140-150
7 250-260 160-170
8 270-280 180-190
9 290-300 200-210
40
Читання
5 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. М.Сингаївський «До школи»
2. В.Сосюра «О мова моя!»
3. В.Скуратівський «Після канікул»
4. П/ч. Б.Антоненко – Давидович «Якої великої ваги…»
5. О.Моторний «Мудрі порадники.»
6. В.Скуратівський «Наум наведе на ум»
7. О.Пчілка «Як швидко літо проминуло»
8. А.Волкова «Перший подих весни»
9. Г.Симакович «Лісова пошта»(2)
10. А.Волкова «Похмура осінь»
11. З журналу «Перші сніжинки»
12. П.Боднарчук «Батьківщина»
13. Деравний прапор України. Державний гімн України.
14. А.Костецький «Основний закон»
15. Д.Кононенко «Отчий край»
16. З.Мензатюк «Михайлівський золотоголовий собор»
17. О.Лупій «Дорожчої нема»
18. В.Уткін «Знай, люби, бережи»
19. В.Чухліб «Яблука з криниці»(2)
20. .Черінь «Українські квіти»
21. М.Чернявський «Рідний край»
22. В.Уткін «Там, на високій полонині»
23. В.Скуратівський «Калина»
24. О.Кобець «І.М.Гончар – видатний український митець»
25. П/ч. О.Ємченко «Перший космонавт незалежної України»
26. В.Скуратівський «Рушник»
27. А.Лотоцький «Нові прихідці»
28. А.Лотоцький «Двобій за сестрицю Либідь»
29. А.Лотоцький «Похід князя Ігоря»
30. А.Лотоцький «Князь - лещар».
31. З журналу «Фортеці в степах»
32. А.Григорчук «Сторінки літопису»
33. В.Білецький «Дещо про звичаї слов»ян»
34. О.Олесь «Початки Києва»
41
35. М.Коцюбинський «Харитя»(2)
36. С.Васильченко «Дощ»
37. П/ч. В. Сухомлинський. Казка «Пелюстка і квітка»
38. А.Григорчук «Кобзарі»
39. Д.Даревич «Данило-козак»
40. В.Скуратівський «Без толоки – як без рук»
41. Стаття «Спасова борода»
42. А.Волкова «Грудень – ворота зими»
43. А.Качан «Гості зими»
44. Л.Крюкова «Життя під снігом»
45. П/ч. Письменники Буковини. О.Кобилянська.
46. А.Волкова «Січень - просинець»
47. В.Скуратівський «Три свята в гості»
48. І.Кирій «Вечеря для зайця» (2)
49. Я.Щоголів. «Зимній ранок» А.Качан «Крихта хліба»
50. А.Волкова «Лютий» В.Скомаровський «Чому лютий»
51. К.Ушинський «Витівки старої зими»
52. В.Костюченко «Леся Українка»
53. Л.Українка (вірші)
54. Народна творчість. Колядки, щедрівки.
55. О.Сенатович «Веселий сніг»
ІІ семестр
1. В.Приходько «Біла шубка»
2. О.Цегельська «Пригода під ліском»
3. У.Кравченко «Зозуля»
4. В.Приходько «Квакта грозу накричала»
5. Г.Тютюнник «Громовик»
6. В.Приходько «Бджолина метеостанція»
7. Д.Кирилюк «Артисти»(2)
8. Б.Грінченко «Собаки»
9. П/ч. Казка «Зерна»
10. Д.Чухліб «Випадок з кенгуру»(2)
11. В.Бондаренко «Житла звірів»
12. В.Струтинський «День, як пісенька весела»
13. В.Чухліб «Хатинка під соснами»(2)
14. В.Чухліб «Дядьків скарб»
15. В.Нестайко «Чи роблять так друзі»
16. Б.Комар «Груші дві і одна»
17. Д.Головко «Мишко – помічник»(2)
18. Б.Харчук «Калина»
19. М.Стельмах «Гуси-лебеді летять»
20. П/ч. Письменники Буковини - дітям.
42
21. Стаття. «Як до людей прийшла книжка»
22. Стаття. «Як листи стали прудкими»
23. Стаття. «Стережись грози!»
24. Стаття. «Зелені розвідники»
25. Стаття. «Чи сумують тварини»
26. Л.Бачинський «Як звірятка рятуються від…»
27. Є.Давиденко «Для чого цвітуть дерева?»
28. І.Прокопенко «Мікруха, Мокруха і дівчинка…»(2)
29. О.Білоусенко. Т.Шевченко.
30. О.Іваненко «У школі»
31. П/ч. До днів Шевченка в школі. Вікторина.
32. Стаття. Музей Т.Г.Шевченка
33. Т.Шевченко «Встала й весна…»
34. Т.Шевченко «У нашім раї…»
35. Т.Шевченко «Зоре моя…»
36. П.Капельгородський «Та це ж весна»
37. Казка «Як квітень до березня в гості…»
38. Л.Крюкова «Весна прийшла»
39. Н.Наркевич «Лесина квітка»
40. В.Яворівський «Стрічаю весну»
41. В.Скуратівський «Пташок викликаю»
42. І.Прокопенко «Чому травень трави жене»
43. Г.Бондаренко «Великдень»
44. О.Соломаченко «Що ми знаємо про писанки»
45. Р.Роляник «У зелені свята»
46. Стаття «День матері»(п/ч)
47. Д.Ткач «Моя мама»
48. О.Жолдак «Мати»
49. Г.Демченко «На полі»
50. А.Волдкова «Дарунки літа»
51. А.Качан «Сезон тиші»
52. А.Волкова «Полудень року»
53. А.Сахаров «Джерельце»
54. М.Слаботницький «Чудасія на балконі»
55. В.Сухомлинський «Красиві слова і красиві діла»
56. О.Олесь «Після грози»
57. А.Дімаров «Урок»
58. В.Чухліб «Радість»
59. Н.Кобринська «Зрадник»
60. П/ч. Казка «Ведмідь і павучок»
61. А.Волкова «Жнивень»
62. Л.Глібов «Коник - стрибунець»
63. А.Литвин «Цвіркун»
43
64. А.Костецький «Канікули»
66. Підготовка до проведення Шевченківських днів у школі.
67. Шевченківські читання.
Вимоги до знань дітей на кінець навчального року:

- авторів і назви прочитаних творів ;
- напам’ять 8-10 віршів і одну байку ;
- теми творів, прочитаних у позаурочний час ;

- читати правильно,виразно вголос ;
- читати про себе, виконувати завдання вчителя ;
- відповідати на запитання за змістом прочитаного ;
- переказувати прочитане за допомогою вчителя і самостійно ( нескладні
опрацьовані тексти або уривки з них ) ;
- формулювати за допомогою вчителя тему і основну думку твору ;
- поділити твір на частини і скласти план за допомогою вчителя;
- користуватись шкільною бібліотекою.
Читання
6 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. А.Малишко «Буду я навчатися»
2. А.Коваль «Здрастуй, школо!»
3. І.Цьопа «Книга – джерело знань»
4. Є.Пермяк «Без чого не можна жити»
5. Казка «Нікудишній коваль»
6. С.Носань «Остання двійка» (2)
7. Вірші про осінь
8. В.Скуратівський «Що край – то звичай»
9. Є.Гуцал «Якого кольору слова»
10. В.Пархоменко «Тихе полювання»
11. О.Підсуха «Хвалилися гриби»
12. М.Слабошницький «Озеро Олдан» (3)
13. Позакласне читання. Казка. «Названий батько»
44
14. В.Терен «Не забудь»
15. О.Барвінський «Ми - українці»
16. П.Дубів «Прапор України»
17. Стаття «Герб України»
18. Стаття «Гімн України»
19. Позакласне читання. Легенда. «Ангел-хранитель Києва»
20. О.Копиленко «Київ»
21. А.Коваль «Наша мова»
22. Стаття «Барвінковий край»
23. О.Кириченко «Український віночок»
24. Стаття «Шумлять верби в кінці греблі»
25. О.Кириченко «Хліб у звичаях і повір»ях»
26. М.Романіка «Як хліб ходить»
27. Л.Артюх «Хліб»
28. Р.Завадович «Наша Батьківщина»
29. Стаття «Про Запорізьку Січ та про запорожців »
30. Д.Яворницький «Як виглядали козаки»
31. Легенда «Цілющі озера» (2)
32. Позакласне читання. Буковинські письменники. О.Кобилянська
33. Р.Завадович «Маруся Богуславка»
34. А.Литвин З історії стародавнього Переяслава.
35. М.Слабошницький «Чумацькі шляхи»
36. М.Пригара «Михайлик – джура козацький» (2)
37. І.Малкович «А чи ви знаєте?»
38. В.Скуратівський «Свята в січні»
39. Д.Білоус «Щедрий вечір»
40. Народна творчість. Колядки, щедрівки. Підсумковий урок.
ІІ семестр
1. М.Вовчок «Горпина» (4)
2. Л.Українка «Колискова»
3. М.Коцюбинський «Ялинка» (4)
4. Стаття «Валерчине покликання»
5. Стаття «Улюблена професія»
6. В.Кава «Чого усміхалися шибки»
7. М.Сингаївський «Дощ із краплі починається»
8. Ю.Гойда «Двірники», В.Крищенко «Медсестра»
9. Ю.Ружанський «Я труджуся»
10. Д.Білоус «Роби, щоб не перероблять»
11. В.Святовець «Тітчин гостинець» (3)
12. Р.Завадовен «Пророк України – Т.Г.Шевченко»
13. Позакласне читання. До Шевченківських днів. Вікторина.
14. О.Іваненко «Тарасові шляхи» (3)
15. Т.Шевченко «Мені тринадцятий минало»
45
16. В.Сухомлинський «Байдужість до батька-матері»
17. Казка. «Батьківські поради»
18. Стаття. «Свято матері»
19. Д.Білоус «Звертання»
20. Позакласне читання Я.Стельмах «Нахаба»
21. В.Чистяков «Фото на згадку» (2)
22. А.Коваль «Що таке такт»
23. В.Нестайко «Одиниця з обманом»
24. Я.Пінясов «Ким бути і ким не бути»
25. Стаття «Що таке вихованість»
26. В.Святовець «Ліфтописець»
27. В.Чимерис «Чорна кішка, або… »
28. Є.Дудар «Треба»
29. А.Коцюбинський «Не вистачило сил»
30. Є.Наумов «Як ми змістовно відпочили»
31. Позакласне читання. Як я проводжу свій вільний час.
32. А.Калінчук «Батьківщина»
33. С.Журахович «Дерева не плачуть»
34. А.Шиян «Лелеки» (2)
35. М.Чабанівський «Свято дерева»
36. Стаття. «Брати наші менші»
37. О.Ємченко «Драма на болоті»
38. Позакласне читання. Буковинські письменники дітям.
39. В.Кучер «Ваник»
40. А.Давидович «Надзвичайна подія»
41. В.Святовець «Андрійкове джерело» (1 ч.)
42. В.Скуратівський «Священні правила»
Вимоги на кінець навчального року:

- авторів і назву вивчених творів;
- основні події (сюжет) і героїв вивчених творів;
- твори для вивчення напам’ять;

- правильно, свідомо, швидко читати вголос художні і науково-популярні
тексти;
- свідомо читати про себе;
- виразно читати вивчені вірші напам’ять ( 8-10 );
- визначати тему і головну думку прочитаного твору;
46
- переказувати усно ( докладно, вибірково ) невеликі твори або уривки з
невеликого за розміром тексту;
- розповісти про героя літературного твору;
- висловлювати своє ставлення до подій та героїв, зображених у творі;
- користуватись шкільною бібліотекою;
- давати усний відгук про самостійно прочитаний літературний твір.
Читання
7 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Значення усного слова і книги в житті людей
2. Поняття про усну народну творчість
3. Народна казка «Кирило Кожум’яка»
4. Народна казка «Мудра дівчина»
5. Казка «Хитрий півень»
6. Народні пісні. Побутові пісні «Вчора була суботонька»
7. «Ой піду я лугом»
8. Колискові пісні «Ходить сон»
9. Календарно-обрядові «Радуйся земле»
10. Веснянки
11. Купальські та жнивні пісні
12. Історичні пісні
13. Українська народна загадка
14. П/ч Українські народні казки, казки народів світу
15. Г.Сковорода. Життя і творчість
16. Г.Сковорода «Бджола та шершень»
17. Г.Сковорода «Ворона і чиж»
18. Г.Сковорода «Собаки і Вовк»
19. Т.Г.Шевченко. життя і творчість
20. Т.Г.Шевченко «Якби ви знали, паничі»
21. Т.Г.Шевченко «І виріс я на чужині»
22. Т.Г.Шевченко «Сонце заходить…»
23. Т.Г.Шевченко «Сон»
24. Т.Г.Шевченко «Мені однаково, чи буду…»
25. Т.Г.Шевченко «І длсі сниться…»
26. Т.Г.Шевченко «Іду я тихою ходою»
47
27. Т.Г.Шевченко «Художник»
28. П/ч «Шлях до Чернечої гори»
29. Л.І.Глібов. Життя і творчість
30. Л.І.Глібов «Щука»
31. Л.І.Глібов «Вовк та Ягня»
32. Л.І.Глібов «Ластівка та Шуліка»
33. Л.І.Глібов «Лев та Миша»
34. Л.І.Глібов «Журба»
35. П/ч О.Кобилянська – видатна українська письменниця
36. М.Вовчок. Житьтя і творчість
37. М.Вовчок «Козачка» (2)
38. М.Вовчок «Два сини»
39. П/ч М.Вовчок «У панському саду»
40. П.Мирний. Творчий шлях
41. П.Мирний «Морозенко» (3)
ІІ семестр
1. І.Я.Франко. Життя і творчість
2. І.Я.Франко «Ходить вітер по житті»
3. І.Я.Франко. Казка «Осел і Лев»
4. П/ч І.Я.Франко «Малий Мирон»
5. Л.Українка «Життя і творчість»
6. Л.Українка «Колискова»
7. Л.Українка «Вечірня година»
8. Л.Українка «Соловейковий спів навесні»
9. Л.Українка «Конвалія»
10. О.Олесь «Життя і творчість»
11. О.Олесь «Снігурі»
12. О.Олесь «Степ»
13. О.Олесь «На чужині»
14. П.Тичина. Життя і творчість
15. П.Тичина «Розкажи, розкажи мені»
16. П.Тичина «Мова»
17. П.Тичина «Де тополя росте»
18. М.Рильський. Життя і творчість
19. М.Рильський «Мова»
20. М.Рильський «Ознаки весни»
21. П/ч Л.Українка. Поетична світлиця
22. М.Рильський «Шпаки»
23. В.Сосюра. Життя і творчість
24. В.Сосюра «Любіть Україну»
25. В.Сосюра «Рідна мова»
26. В.Сосюра «Дуб»
27. О.Донченко «Лісничиха» (4)
48
28. М.Стельмах. Життя і творчість
29. М.Стельмах «Гуси-лебеді летять» (4)
30. А.Малишка. Життєвий шлях
31. А.Малишко. Пісенна творчість
32. А.Малишко «Буду я навчатись мови»
33. Ю.Збанацький. Творчий шлях
34. Ю.Збанацький «Дике козеня»
35. П/ч Ю.Збанацький «У розвідці»
36. О.Гончар. Творчий шлях
37. О.Гончар «Бригантина» (3)
38. Д.Павличко. Творчий шлях
39. Д.Павличко «Ти зрікся мови рідної»
40. Д.Павличко «Весна»
41. В.Симоненко «Лебеді материнства»
42. В.Симоненко «Матері»
43. Д.Білоус «Хто сказав, що наша мова груба?»
44. В.Чухліб «прилетіли ластівки»
45. В.Чухліб «Найвище дерево»

- назви авторів і зміст вивчених творів;

- свідомо й виразно читати вголос;
- докладно і стисло переказувати зміст прочитаного;
- складати простий план прочитаних творів;
- знаходити в тексті слова і вирази, що характеризують літературного героя,
головних дійових осіб;
- знаходити в тексті художні засоби, вжиті для описів картин природи й
характеристики дійових осіб;
- виразно читати напам’ять вірші (8-10) ;
- систематично читати твори, визначені для позакласного читання;
- користуватись шкільною бібліотекою.
Читання
8 клас
49
№ ТЕМА
п/п
І семестр
1. Художнє відтворення життя засобами літератури.

2. Усна народна творчість. Народні думи.
3. Дума про козака Голоту.
4. Українські народні пісні. Пісня про Байду.
5. Ой Морозе, Морозенку.
6. Гей, вдарте в струни кобзарі.
7. Ліричні пісні.
8. Коломийки.
9. Пісні, приписувані Марусі Чурай.
10. Прислів’я та приказки.
11. Народні звичаї – скарб українського народу.
12. П/ч. Т. Бардуляк. Перший раз.
13. Т.Шевченко. Життя і творчість.
14. С. Васильченко. Дитинство Шевченка. (3)
15. Заповіт. Т. Шевченка.
16. Т. Шевченко. Сон.
17. Т. Шевченко. Доля.
18. Т. Шевченко. Зацвіла в долині.
19. Т. Шевченко. Лілея.
20. П/ч. Т. Шевченко. Т. Шевченко – художник.
21. І. Франко. Життя і творчість.
22. І. Франко. Спогади про дитинство.
23. І. Франко. Грицева шкільна наука.(4)
24. І. Франко. Захар Беркут. (3)
25. Музичний світ І. Франка.
26. Б. Гринченко. Олеся. (2)
27. П/ч. Письменники Буковини. О. Кобилянська.
28. Б. Гринченко. Украла.
29. П. Грабовський. Життя і творчість.
30. П. Грабовський. Вірші.
31. М. Коцюбинський. Життя і творчість.
32. М. Коцюбинський. Маленький грішник. (2)
33. М. Коцюбинський. Ранок у лісі. Підсумковий урок
ІІ семестр
1. Л. Українка. Життя і творчість.
2. Л.Українка. Досвітні вогні.
3. Л.Українка. Вірші.
4. Л.Українка. Хотіла б я піснею стати.
5. П/ч. Л.Українка. Лісова пісня.
50
6. О.Олесь. Життя і творчість.
7. О.Олесь. Печенізька облога.
8. О.Олесь. Вірші.
9. О.Вишня. Життя і творчість.
10. О.Вишня. Солов’яча яєчня. (2)
11. О.Вишня. Як засмажити коропа.
12. О.Вишня. Моя автобіографія.
13. П. Тичина. Життя і творчість.
14. П. Тичина. Вірші.
15. П/ч. Буковинські письменники. М. Білогорка.
16. О. Довженко. Життя і творчість.
17. О. Довженко. Воля до життя. (2)
18. О. Довженко. Зачарована Десна.(3)
19. Л.Смілянський. Життя і творчість.
20. Л.Смілянський. Лідер.(3)
21. М. Рильський. Життя і творчість.
22. М. Рильський. Вірші.
23. П/ч. А. Тесленко. Школяр.
24. В. Сосюра. Життя і творчість.
25. В. Сосюра. Вірші.
26. А. Малишко. Життя і творчість.
27. А. Малишко. Вірші.
28. М. Стельмах. Щедрий вечір.(3)
29. Д. Павличко. Життя і творчість.
30. Д. Павличко. Вірші.
31. О. Гончар. Життя ітворчість.
32. О. Гончар. Письменницькі роздуми.
33. О. Гончар. Ялинка за річкою Іпель.
34. В. Симоненко. Життя і творчість.
35. В. Симоненко. Вірші.
36. П/ч. В. Симоненко. Цар Плаксій і Лоскотон.
37. Л. Костенко. Маруся Чурай.
38. Л. Костенко. Вірші.
39. Б. Олійник. Вірші.
40. І. Драч. Вірші.
41. Є. Гуцало. Життя і творчість.
42. Є. Гуцало. Лось.
43. Розповіді про художників. В. Тропілін, М. Пимоненко.
44. Розповіді про художників. К. Білокур.
51
- авторів, назви і зміст вивчених творів;
- імена письменників, поетів-класиків української літератури;
- авторів , назви і зміст самостійно прочитаних творів;
- напам’ять 10-12 віршів, прозовий уривок;
Учні повинні уміти:

- свідомо,швидко, правильно читати вголос;
- усвідомлено читати про себе;
- виразно читати вивчені напам’ять вірші;
- визначати тему та ідею твору;
- переказувати зміст прочитаного докладно, вибірково, стисло;
- систематично самостійно читати художні твори, газети, журнали;
- вести зошит з позакласного читання;
- користуватись шкільною та районною бібліотеками.
Читання
9 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
Вступ. Література в системі інших мистецтв. Художня і наукова
1.
література.
2. Усна народна творчість. Казка. «Дарунки з двох зернин».
3. Дума про Самійла Кішку.
4. Легенди. Смерть князя Олега.
5. Заснування Києва.
6. Місто Сміла.
8. «Чудодійна криниця».
9. Повторення вивченого. Тематичне опитування.
10. «Учітесь, читайте» Т.Г.Шевченко. Біографія.
11. «І мертвим і живим».
12. «Лічу в неволі дні і ночі…»
13. «Не гріє сонце на чужині».
14. Іван Підкова.
15. «Вітер з гаєм розмовляє», «Зацвіла в долині червона калина».
16. П/ч «Художник» (уривок з повісті) (2)
17. Розвиток зв’язного мовлення. Складання усної розповіді про життя
52
Т.Шевченка.
18. Марко Вовчок. Життя і діяльність.
19. Кармелюк.
20. Кармелюк. Складання плану.
21. «Два сини». (2)
22. П/ч. «Сестра» (2)
23. І.Франко. Життя і діяльність.
24. «Добрий заробок».
25. «Олівець».
26. Борис Грінченко. Біографія.
27. Борис Грінченко. Оповідання «Грицько».
28. П/ч. Самостійне читання «До праці».
ІІ семестр
1. Леся Українка. Біографія поетеси.
2. «Красо України - Подолля».
3. «Лісова пісня» (3)
4. Михпайло Коцюбинський. Творчість.
5. «Весна» (Уривок з повісті «На віру»)(2)
6. «Весна».
7. «Подарунок на іменини».
8. П/ч Самостійне читання «Нюрнберзьке яйце».(2)
9. О.Олесь. Біографія
10. «Наші предки слов’яни»
11. «Ярослав Мудрий»(2)
12. Володимир Винниченко – біографія.
13. «Федько-халамидник». (2)
14. П/ч Самостійне читання «Сонячна машина».
15. Володимир Сосюра. «Я знаю силу слова».
16. «Білі акації будуть цвісти». «Хто в ріднім краю».
17. Дмитро Павличко. Біографія.
18. «Весна»
19. «Добрий день».
20. «Здоров’я – цінність людини».
21. Значення фізичних вправ для організму людини.
22. Шкідливий вплив тютюнопаління на організм людини.
23. Шкідливий вплив наркотиків на організм підлітка.
24. Робота з періодичною пресою. П/ч.
25. П/ч Читання газет (місцевих).
26. П/ч Читання дитячих газет.
27. П/ч Читання журналів
28. Складання плану твору. «День Перемоги».
29. Складання плану твору В.Симоненко «Україні».
30. Складання оповідання за планом (усно).
53
Складання оповідання за планом. «Визволення України від
31.
фашистів».
32. Узагальнюючий урок.

- прізвища ( псевдоніми ) та біографічні відомості про письменників,
творчість яких вивчалась;
- назви творів, які ґрунтовно вивчались;
- жанри літературних творів;

- свідомо,правильно, виразно й досить швидко читати про себе твори та
аналізувати їх за такими ознаками : тема, ідея, головні дійові особи, головні
події;
- систематично читати рекомендовану літературу і вести зошит з
позакласного читання;
- висловлювати власне ставлення до прочитаного, знаходити в творі
приклади для наслідування.
Пояснювальна записка
з початкового курсу історії України
Історичні знання мають величезне значення в національній системі
освіти, допомагають виховувати свідомих громадян України, її патріотів.
У допоміжній школі вивчається початковий курс історії України. Це
самостійний навчальний предмет, що має на меті сформувати в розумово
відсталих учнів уявлення про найважливіші сторінки історії українського
народу.
54
Вивчення історії України у допоміжній школі здійснюється за
програмою початкового курсу історії України для 5-го класу
загальноосвітньої школи.
Програма адаптована до особливостей розвитку розумово відсталих
учнів. До неї внесено відомості про суспільний лад і державний устрій
України, про права та обов’язки громадян. Крім того, програма націлена на
уповільнений порівняно з масовою школою темп навчання, невелике за
обсягом дозування навчального матеріалу на уроках із складних і важливих, з
точки зору розвитку в учнів історичного мислення, тем або розділів. При
визначенні змісту матеріалу враховувався також загальний обсяг часу,
виділений чинним навчальним планом з історії України.
Матеріал з історії України подано у певній системі, з дотриманням
історичної хронології згідно з особливостями пізнавального розвитку учнів
допоміжної школи.
Групування матеріалу у 7-9 класах здійснюється за такими темами:
«Від найдавніших часів до встановлення державності» (7-9 клас), «Подорож
у козацькі часи до початку ХХ століття» (8 клас), «Від Української Народної
Республіки до сучасних подій» (І півріччя 9-го класу), «Основи правових
знань»(ІІ півріччя 9-го класу).
Оскільки на даний момент відсутні підручники та методичні розробки з
даного курсу історії України для допоміжних шкіл, програму складено у
дещо розгорнутому вигляді.
Початковий курс історії України у допоміжній школі ставить за мету
ознайомлення учнів з історичним України, прилучення їх до
загальнолюдських цінностей, досягнень національної культури, ідеалів
гуманізму та демократії, орієнтацію їх на активну участь у розбудові
Української держави, збереження і розвиток української культури,
національних традицій і звичаїв.
Основний підхід до вивчення шкільного курсу історії: пізнання
важливих , суттєвих знань вітчизняної історії, які розкривають окремі
сторінки історичного процесу, і пробудження в учнів національної
самосвідомості та гідності, формування в них громадянської позиції,
знайомство з загальнолюдськими цінностями.
Учитель добирає принципово важливі історичні факти, явища, події,
які доступні для розуміння й усвідомлення розумово відсталими учнями,
шукає емоційну форму для донесення цієї інформації і прагне адекватного
відгуку їх на історичний зміст. У центрі всієї роботи на уроках історії стоїть
проблема формування високих морально-етичних якостей у розумово
відсталих учнів, любові до України, почуття гордості за її історію, за
приналежність до українського народу, поважного і толерантного ставлення
до представників інших націй.
У процесі вивчення курсу історії України повинна здійснюватися
робота з виправлення в учнів вад мови і мислення, корекція формування
особистих якостей. Учитель працює над прищепленням практичних навичок
55
роботи з історичними джерелами, вміння застосовувати набуті знання з
історії у повсякденній діяльності, для орієнтації у громадському житті.
Уроки історії передбачають інтелектуальний і духовний розвиток учнів
на історичному матеріалі через сприйняття, усвідомлення й осмислення
загальнолюдських цінностей, формування мотивації та творчої діяльності.
Значна увага приділяється ознайомленню розумово відсталих учнів з
оточуючим середовищем, рідним краєм Україною.
Вивчення звичаїв, обрядів, свят, народних пісень, дум і легенд, текстів
з художніх творів, які становлять золотий фонд української національної
культури , - все це не лише духовно збагачує учня, змушує його усвідомити
свій зв’язок з народом, а й дає можливість дізнатися про історію свого краю,
свого народу. Краєзнавство і регіональна історія повинні стати не лише
доповненням, а й складовою частиною вітчизняної історії. Як правило,
місцевий матеріал треба використовувати для ілюстрацій загальних
закономірностей розвитку.
Виклад матеріалу за підручником О.С.Кучерука «Оповідання з історії
України» для 5-го класу середньої школи малодоступний учням допоміжної
школи. Навіть учні І відділення зі значними труднощами сприймають
матеріал, який насичений абстрактними термінами. Через це чільне місце
займає спеціальне педагогічне опрацювання змісту навчального матеріалу,
забезпечення його якомога більшою кількістю коригуючи одиниць,
визначення форм діяльності учнів та способів її організації та регулювання.
Учитель, готуючись до уроку, визначає певну порцію знань, планує
послідовність викладу нового матеріалу, завдання для самостійної роботи,
встановлює кількість фактів, які слід ґрунтовно пояснити на даному уроці, а
які – побіжно, добирає словесний матеріал для пояснення і визначає його
послідовність тощо.
Один з принципів корекційно-виховної роботи на уроках історії
вимагає певного спрощення структури знань під час їх подачі розумово
відсталим учням, простішої форми викладу. Цінним корекційним прийомом є
також систематичне використання слова при розчленуванні цілісного
об’єкта, явища на частини і створення відповідних окремих абстракцій.
Ураховуючи, що розумово відсталі діти, мислячи фрагментарно,
схильні сприймати кожний історичний епізод поза зв’язками з іншими,
рекомендується частіше використовувати короткі вступні огляди перед
вивченням теми, узагальнюючи бесіди після вивчення теми або розділу.
Засвоєння історичних знань учнями допоміжної школи значною мірою
залежить від того, як вони узагальнюють історичний матеріал. Тому
особливу увагу слід звертати на формування в учнів умінь виявляти загальне,
пізнавати найважливіше, найістотніше, яке в змісті оповідань нерідко
приховане, виділяти суттєві загальні властивості явищ і фактів, без яких
неможливе узагальнення.
Значну роль в узагальненні історичного матеріалу відіграє
використання у допоміжній школі повторювально-узагальнюючих уроків, на
56
яких висновки робляться на основі фактів і деталей, з якими учні
ознайомилися на попередніх уроках.
Наявність стійких порушень різних компонентів пізнавальної
діяльності розумово відсталих дітей ставить перед учителем історії важливе
завдання – будувати навчальний процес так, щоб розв’язуючи інтелектуальні
завдання, учні допоміжної школи постійно узагальнювали вивчений на уроці
матеріал не лише шляхом зіставляння спостережень з набутими знаннями, а
й шляхом творчої їх переробки.
Недостатня увага до концентрації матеріалу знижує рівень засвоєння
учнями історичних понять і створення в них уявлень про окремі події чи
явища.
Якість засвоєння історичного матеріалу розумово відсталими учнями
визначається не лише особливостями їхньої пізнавальної діяльності, а й тими
методами, які використовуються у процесі вивчення історичного матеріалу.
Використання загальновідомих методів і засобів навчання на уроках історії
має свою специфіку. Це пов’язано з недостатнім рівнем розвитку мислення в
розумово відсталих учнів. Зокрема, наявна невідповідність між
узагальнюючим характером навчального матеріалу, з одного боку, і
недостатнім розвитком в учнів процесів узагальнення і абстрагування – з
другого. Ось чому методи навчання і варіанти їх поєднання мають
відповідати рівневі розвитку пізнавальних можливостей учнів. Саме це і є
необхідною умовою для колекційного впливу навчання на розвиток учнів
допоміжної школи.
Розумне чергування методів і прийомів на уроці є запорукою свідомого
засвоєння історичних знань, підтримки в учнів уваги і працездатності гна
оптимальному рівні, викликає інтерес у дітей до історії.
Найбільш дохідливою формою викладення історичного матеріалу є
розповідь, яка характеризується високим теоретичним рівнем, науково
правильно підібраними фактами, оцінками, висновками, узагальненнями, має
чітку логічну структуру, правильну побудову, елементи проблемного
характеру тощо.
Розповідь учителя, побудована за планом підручника, організовує
перше сприймання історичного матеріалу учнями, тоді як текст підручника
розрахований на читання учнями вже засвоєного історичного матеріалу.
Бесіда на уроках історії не може виступати методом повідомлення
нових для учнів історичних знань. І все ж бесіда у навчанні історії відіграє
значну роль як метод обговорення, розумового опрацювання з учнями
викладеного історичного матеріалу. Слід не забувати і про роботу з
історичними документами, які сприяють конкретизації матеріалу, насичують
його живими образними уявленнями.
Варто подбати і про те, щоб учні не розгубилися у великій кількості
фактів. Їм треба допомогти зосередити свою увагу на найголовнішому.
У створенні у розумово відсталих учнів позитивних емоцій, крім
емоційно забарвленого викладу вчителя, виключна роль належить наочності.
57
Наявність в учнів точних зорових образів забезпечує їм можливість
проникнення в суть історичних подій, наповнення понять, що формуються,
предметним змістом. Тому слід ураховувати специфіку сприймання розумово
відсталих учнів: уповільненість, обмеженість, недостатню
диференційованість. Їм важко виділити головне, суттєве, помітити окремі
деталі. Ось чому виховання і розвиток у розумово відсталих учнів активного
сприймання художніх образів – одне з завдань навчання історії.
У допоміжній школі за відсутності спеціальних наочних посібників
використовуються історичні картини, портрети, ілюстративний матеріал,
карти, плакати, діафільми тощо.
Особливого значення набуває керівництво сприймання розумово
відсталими дітьми наочних посібників.
На позитивний результат можна розраховувати лише тоді, коли слово
систематично використовуватиметься з метою переведення чуттєвих
сприймань, зовнішньої констатації та опису явищ в абстрактне мислення про
них.
Локалізація історичних фактів у часі, просторі – обов’язкова, хоч і не
єдина умова усвідомлення школярами окремих фактів як послідовних
ланцюжків закономірних історичних процесів. І ось тут слід пам’ятати про
історичну пропедевтику, яка розпочинається на уроках пояснювального
читання історичного матеріалу в молодших класах.
Невід’ємний аспект загальної системи навчання історії на всіх етапах
навчального процесу – формування в учнів допоміжної школи вмінь
використовувати хронологічні відомості. Пам’ятаючи, що учні старших
класів з великими труднощами засвоюють поняття історичного часу, вчитель
повинен постійно порівнювати історичні події, вказувати на їх зв’язки,
обчислювати час між подіями, встановлювати їх давність порівняно з
теперішнім часом. Виклад учителя повинен не лише містити вказівки на
послідовність історичних фактів, а й давати точне визначення часу.
При вивченні історії робота з часовою локалізацією фактів
взаємопов’язана з роботою над їх локалізацією у просторі. Вчителю історії,
спираючись на між предметні зв’язки, необхідно озброїти учнів знаннями
історичної картографії, які допоможуть використовувати карту як засіб
активного пізнання історичного розвитку. Завдання вчителя: навчити учнів
«читати карту», як читають історичну книжку, тобто розкрити учнями її
специфічну мову. Слід учити їх швидко знаходити, правильно показувати і
коментувати картографічний матеріал. З метою свідомого сприймання
учнями змісту карти застосовуються різні прийоми її «оживлення».
Ефективним прийомом є поєднання вивчення учнями тексту підручника з
роботою над історичною та географічною картою.
Кращому осмисленню і закріпленню в пам’яті змісту історичних карт
сприяє робота учнів з контурними картами на уроках та в позаурочний час.
Одним з найважливіших дидактичних і корекційно-виховних засобів у
навчанні історії є систематичне повторення вивченого матеріалу в
58
різноманітних видах і формах, яке пронизує всі компоненти навчання.
Вагоме місце надається кількаразовому повторенню з обов’язковим
включенням у сферу сприймання нових об’єктів. Завдяки цьому
уточнюються історичні знання, усвідомлюється матеріал.
Критерії оцінювання
Рівень Бал Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень

навчальних знань учнів
Учень виділяє (називає) об’єкт вивчення та деякі його
1 елементи. Розуміє звернене до нього мовлення.
Потребує посиленої допомоги вчителя.
Учень розрізняє об’єкт вивчення, має нечіткі уявлення
1 – елементарний про нього, виділяє його несуттєві елементи. Виявляє
2
(низький) здатність елементарно вивсловлювати думку з певною
допомогою вчителя.
Учень фрагментарно відтворює незначну частину
3 навчального матеріалу. З допомогою вчителя виконує
елементарні завдання.
Учень з допомогою вчителя фрагментарно відтворює
4 основний навчальний матеріал, виконує за зразком
певну операцію, дію, виправляє помилки.
Учень фрагментарно відтворює навчальний матеріал.
ІІ – початковий Правильно виконує завдання за допомогою вчителя,
5
(нижче за зразком контролює власні дії, потребуючи
середнього) стимулювання з боку вчителя.
Учень відтворює основний навчальний матеріал
здатний виконувати завдання за зразком. За
6
допомогою вчителя застосовує знання в добре
знайомих ситуаціях. Частково контролює власні дії.
ІІІ – середній Учень правильно відтворює навчальний матеріал, а
його відповідь неповна, знання недостатньо
7 осмислені. Застосовує під керівництвом вчителя
знання в знайомих ситуаціях. Контролює власні дії за
інструкцією.
8 Учень розуміє навчальний матеріал, дає правильну,
повну відповідь. Застосовує знання в знайомих
умовах. Контролює власні дії за інструкцією. Робить
висновки з допомогою вчителя.
59
Учень розуміє навчальний матеріал, дає правильну,
повну відповідь за змістом, здатний виконувати
завдання, робити правильні висновки за допомогою
9
вчителя. Застосовує знання у стандартних ситуаціях.
Уміє контролювати власну діяльність, виправляти
помилки.
Учень володіє вивченим навчальним матеріалом, уміє
узагальнювати інформацію під керівництвом учителя,
10
контролювати власну діяльність, виправляти помилки.
Правильно і самостійно виконує завдання за зразком.
Учень має достатні знання в межах навчальної
програми, застосовує їх у стандартних умовах.
Контролює власну діяльність, виправляє помилки.
11
Знаходить необхідну інформацію в підручнику і
користується нею. Самостійно здійснює основні види
навчальної діяльності.
ІV – достатній Учень має міцні знання в межах вимог навчальної
програми, використовує їх у стандартних та
аналогічних ситуаціях. Уміє знаходити потрібну
12 інформацію в підручниках, користуватися іншими
доступними джерелами інформації. Здатний
самостійно здійснювати всі види навчальної
діяльності.
Історія України
7 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Про що розповідає історія.
2. Як ми дізнаємося про життя людей в далекому минулому.
3. Україна – наша Батьківщина.
60
4. Мала Батьківщина.
5. Україна – незалежна суверенна держава.
6. Український народ.
7. Українська діаспора.
8. Державні символи України.
9. Державний Гімн України.
10. Державна мова.
11. Найдавніше життя на українських землях.
12. Зміни в житті стародавніх людей.
13. Від кочового до осілого життя.
14. Кочевники на території України.
15. Наші предки – давні слов’яни.
16. Заняття східних слов’ян.
17. Побут східних слов’ян.
18. Вірування східних слов’ян.
19. Звичаї східних слов’ян.
20. Підсумковий урок по темі.
22. Перші князі Києва Аскольд і Дір.
23. Князь Олег.
24. Князі Ігор і Ольга.
25. Святослав Хоробрий.
26. Київська держава за Володимира Великого.
27. Запровадження християнства.
28. Ярослав Мудрий.
29. «Руська правда». Повторення вивченого.
ІІ семестр
1. Князівські міжусобиці.
2. З’їзд князів у Любечі.
3. Боротьба з половцями.
4. Князь В.Мономах.
5. «Повчання дітям».
6. Київська держава 9-12 ст. Устрій.
7. Господарство у Київській державі. Землеробство.
8. Ремесло і торгівля в Київській державі.
9. Побут населення Київської держави.
10. Культура Київської держави.
11. Усна народна творчість. Література.
12. Архітектура і живопис.
13. Роздроблення Київської держави.
15. Монголо-татари.
61
16. Бій на річці Калці.
17. Навала орди хана Батия.
18. Завоювання Києва монголо-татарами.
19. Галицьке князівство.
20. Волинське князівство.
21. Данило Галицький.
22. Нащадки Данила Галицького.
23. Українські землі під владою Польської держави.
24. Повстання князя Глинського.
25. Люблінська унія 1569р.
26. Церковна унія 1596р.
28. Захист прав українського народу.
29. Братства і їх діяльність.
30. Братства і братчики.
31. Виникнення козацтва.
32. Заняття козаків.
33. Запорозька Січ.
34. Козацький устрій.
35. Реєстрові козаки.
36. Звичаї козаків.
37. Екскурсія в музей архітектури і побуту.
8 клас
№ ТЕМА
п/п
І семестр
1. Повторення вивченого у 7 класі.
2. Героїчні сторінки історії нашої Держави. Київська Русь.
3. Звідки взялися козаки-запорожці.
4. Життя і звичаї запорожців.
5. Запорозька Січ.
6. Січове життя.
7. Перший козак гетьман Д. Вишневецький.
8. Реєстрові козаки.
9. Гетьман П. Сагайдачний.
10. Хотинська битва.
11. Початок Визвольної війни українського народу.
12. Б. Хмельницький – ватажок визвільної вйни.
13. Початок війни. Битва під Корсунем, Жовтими водами.
14. Пилявецька битва.
62
15. Визвольний похід на західній українській землі восени 1648 р.
16. Битва під Берестечком, під горою Батіг.
17. Переяславська рада 1654р.
18. Березневі статті.
20. Україна за Хмельниччини.
21. Устрій. Військо в козацькій державі.
22. Розбрат в Україні.
23. І. Виготський. Конотопська перемога.
24. Поділ України на Правобережну і Лівобережну.
25. Андрусівська угода 1677р.
26. Гетьман Д.Многогрішний.
27. Гетьман І. Самоцлович. Підсумок по темі.
28. Гетьман І. Мазепа.
29. Наш край в другій половині 17 століття.
30. Підсумковий урок. Повторення вивченого.
31. Підсумковий урок за семестр.
ІІ семестр
1. Конституція П. Орлика.
2. Обмеження прав Укр. і козацтва.
3. Гетьман І. Скоропадський.
4. Павло Полуботок.
5. Останні гетьмани.
6. Скасування Гетьманщини.
7. Зруйнування Запорозької Січі.
8. Занепад запорожців після ліквідації Січі.
9. Стани і господарства в Україні.
10. Народні рухи за козаками. Гайдамаччина.
11. Коліївщина.
12. Опришки.
13. Освіта в Україні в козацькі часи.
14. Усна народна творчість. Мізика. Театр.
15. Архітектура і живопис.
16. М. Кривоніс – соратник Б. Хмельницького.
17. Полковник І. Богун.
18. Кошовий атаман І. Сірко.
19. Мандр. філософ Г. Сковорода.
20. Діяльність. П. Могили.
21. Підсумковий урок по темі. «Подорож у козацькі часи».
22. Українські землі під владою Росії та Австро-Угорщини.
23. Національне відродження в Україні. І. Котляревський.
24. Перші університети в Україні.
25. Ганебний указ 1876р.
63
26. Відродження Галичини. Гурток «Руська трійця».
27. Альм. «Русалка Дністровая».
28. Скасування кріпацтва.
29. Розвиток промисл. Роб. і страйки.
31. Український національний рух. М. Драгоманов. І. Франко.
32. Українські партії.
33. Революційні події початку ХХ ст.
35. Культурне житя в Україні.
36. Освіта і наука. Література.
37. Живопис. Театр і музика.
38. Підсумкове повторення «Героїчні сторінки історії України».
39. Підсумковий урок за рік.
9 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Повторення вивченого в 8 класі.
2. Відгомін в Україні лютневої революції в Петрограді.
3. Українська Центральна Рада. М.Грушевський.
4. Переворот в Петрограді.
5. УНР – незалежна деожава.
6. Боротьба за владу продовжується.
7. С.Петлюра. Станція Крути.
8. Злука УНР і ЗУНР.
9. Політика «воєнного комунізму».
10. НЕП. Утворекння СРСР.
11. Здобутка і втрати індустріалізації.
12. Насильственна колективізація на селі.
13. Голодомор 1932-1933 рр.
14. Репресії в Укріїні.
15. Розстріляне відродження.
16. Західні українські землі напередодні війни.
17. Репресії на Західній Україні.
18. Напередодні війни. Приєднання українських земель.
19. Напад фашистської Німеччини на СРСР.
20. Бої в Україні. Битва за Дніпро.
21. Окупаційний режим.
22. Боротьба з ворогом на окупованих територіях.
23. Звільнення України. Перемога.
24. Втрати України. Українці – герої війни.
64
25. Відбудова України.
27. Засудження культу Сталіна. Нові надії, старі проблеми. М.С.Хрущов.
28. Роки «застою» (1964-1984 рр).
29. Чорнобильська катастрофа.
30. М.Горбачов і політика перебудови.
32. Здобуття незалежнесті. Підсумкове повторення.
ІІ семестр
Основи правознавства
1. Україна – незалежна демократична держава.
2. Прийняття основного закону держави.
3. Народ України – єдине джерело державної влади.
4. Право. Культура. Мораль.
5. Державна влада. Верховна Рада.
6. Три гілки влади. Виконавча влада.
7. Президент України.
8. Кабінет Міністрів України.
9. Судова влада.
10. Прокуратура України.
11. Права і свободи громадян України.
12. Основні права громадян України. Політичні права і свободи.
13. Соціально – економічні права і свободи українців.
14. Право на працю.
15. Трудовий договір. Трудова дисципліна.
16. Охорона праці підлітків трудовим законодавством.
17. Право на охорону здоров’я.
18. Сімейне право. Державний захист сім’ї і дитинства.
19. Право на житло.
20. Єдність прав і обов’язків.
21. Правопорушення, юридична відповідальність.
22. Юридична відповідальність. Кримінальна відповідальність.
23. Поняття і види злочинів.
24. Примусові заходи виховного характеру.
25. Види кримінальних покарань.
26. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
27. Адміністративні правопорушення.
28. Адміністративна відповідальність неповнолітніх.
29. Декларація прав людини. (2)
30. Права і обов’язки дітей.
31. Основні правознавчі документи (кодекси).
65
33. Повторення вивченого.
Я І Україна
Інтегрований навчальний курс “Я і Україна” (1-6 класи у загальноосвітніх
навчальних закладах для розумово відсталих дітей є складовою освітньої
галузі “Людина і світ”. Метою його вивчення є усвідомлення школярами
своєї приналежності до природи і суспільства, створення елементарної бази
для засвоєння учнями, відповідно до їх вікових особливостей, різних видів
соціального досвіду, морально-правових норм, традицій.
Завдання навчального предмета “Я і Україна”:
 Формування в розумово відсталих школярів системи уявлень і
елементарних понять про об’єкти неживої та живої природи, соціальні
норми, традиції українського народу, культурні і статево-рольові
стандарти поведінки;
 Формування практичних навичок і умінь поведінки у природі та
соціальному середовищі;
 Забезпечення первинними ціннісними орієнтаціями щодо природи,
природоохоронної діяльності, культурної спадщини України, регіону,
сім’ї;
 Підвищення рівня готовності учнів до засвоєння природничо-
географічного матеріалу в наступних класах шляхом уточнення,
розширення і систематизації уявлень про окремі явища природи, про
життя і працю людей;
Вивчення даної дисципліни вирішує спільні навчальні та виховні завдання,
що сприяє всебічному розвитку особистості учня, корекції його пізнавальної
сфери (розвитку сприймання, уваги, пам’яті, мислення, збагачення уявлень).
Використання індивідуального диференційованого підходу сприяє
досягненню означених ефектів під час вивчення предмета “Я і Україна”.
66
У межах даного курсу необхідно вчити дітей пізнавати природні явища в їх
причинному зв’язку і постійній взаємодії. Ефективність засвоєння розумово
відсталими учнями природничого матеріалу досягається за допомогою
методів, які використовуються природничими науками: проведення
спостережень, дослідів, практичних робіт, демонстрація натуральних
об’єктів.
На уроках, під час екскурсій, прогулянок, практичних занять у куточку
живої природи, на шкільній навчально-дослідницькій ділянці значна увага
приділяється безпосереднім спостереженням учнів за природою.
Змістом спостережень є зміни в неживій природі, температура повітря,
стан неба, опади; сезонні зміни в розвитку рослин та поведінці тварин; праця
людей у різні пори року в саду, на полі, городі.
Організовувати спостереження за погодою й сезонними змінами у природі
необхідно щодня, оскільки вони сприяють накопиченню в дітей уявлень про
навколишній світ, розвивають увагу і пам’ять.
Важливе значення для вивчення даного навчального курсу мають екскурсії
до лісу, парку, в поле, на річку, тваринницьку ферму, у музей, бібліотеку,
магазин, під час яких предмети та явища розглядаються в об’єктивних
умовах. Програма визначає мінімум обов’язкових екскурсій, необхідних для
вивчення кожної теми. Вчитель може вносити зміни в тематику екскурсій.
Під час екскурсій необхідно проводити виховну роботу, в процесі якої
розкривають багатства і красу рідного краю, звертати увагу учнів на
бережливе ставлення до природи, пояснювати правила поведінки у
громадських місцях.
Під час вивчення даного предмета використовується практична діяльність,
яка допомагає школярам виділити суттєві ознаки, об’єднувати і
класифікувати предмети, знаходити в них подібні і відмінні риси, робити
висновки й узагальнення. Практичні роботи допомагають учням
використовувати набутий досвід.
При організації практичної діяльності (робота на пришкільній ділянці,
посильна участь у справах дорослих, проведення свят, малювання, складання
композицій із природничого матеріалу, сюжетно-рольова гра) необхідно
залучати учнів до самостійного пошуку знань, формувати в них прийоми
навчальної діяльності, використовуючи при цьому завдання на порівняння,
класифікацію, виділення головного, встановлення причинно-наслідкових
зв’язків.
Під час проведення спостережень, екскурсій, практичних робіт
вирішуються і завдання розвитку мовлення дітей: активний словник учнів
поповнюється лексикою, що позначає природничо-географічні об’єкти і
соціальні явища, їх якості. Опановуючи зміст даного предмета, учні
навчаються називати, описувати (усно і письмово) предмети, явища. Під час
бесід, спостережень дітей потрібно навчати висловлювати свої враження і
судження, формулювати відповіді на запитання, ставити запитання,
правильно будувати речення, зв’язно висловлювати думку.
67
Зміст програми умовно поділений на напрями: суспільствознавчий і
природничо-науковий. Дані напрями представлені навчальними темами:
знайомство з найближчим оточенням, пори року, жива природа, нежива
природа, рідний край, які дають учням початковий рівень уявлень про живу і
неживу природу, рослинний і тваринний світ, місце людини в реальному
світі, про культурну спадщину України, регіон, сім’ю.
При вивченні теми “Знайомство з найближчим оточенням” учнів першого
класу знайомлять з поняттям “природа”, навчають розподіляти предмети
навколишнього середовища на ті, що зроблені руками людини, і ті, що
належать до природи. Зміст даної теми спрямовано на накопичення учнями
досвіду особистісного ставлення до системи цінностей навколишнього світу
як спільного дому для себе і всіх людей, усього живого. Вивчаючи ім’я,
прізвище, необхідно підкреслювати їх персональність, пояснювати соціальну
роль кожної дитини. Звертається увага дітей на роль їхніх органів чуттів у
пізнанні навколишньої дійсності. Ознайомлюючи школярів із призначенням
шкільних приміщень, слід пояснити правила поведінки в них. Доцільно при
цьому вивчати імена педагогічного і технічного персоналу школи. У
наступних (другому і третьому) класах вивчення даної теми спрямовується
на узагальнення й уточнення опанованого матеріалу.
Вивчення теми “Пори року” у 1-3-х класах передбачає засвоєння
школярами явищ і понять, що характеризують кліматичні особливості кожної
пори року, місяця, їх послідовності і вплив на живу природу та працю людей.
Вивчення теми “Жива природа” у першому класі передбачає на
доступному рівні ознайомлення учнів із представниками рослинного і
тваринного світу. Увага дітей звертається на властивості об’єктів, які
уможливлюють їх класифікацію (колір, розмір, умови існування; фрукти-
овочі; тварини-птахи).
Надалі, у 2-3-х класах, вивчення об’єктів живої природи має здійснюватись
у певній системі: особливості будови, живлення, розмноження живих
організмів. Використовуючи натуральні об’єкти, муляжі, малюнки, таблиці,
учнів ознайомлюють із зовнішньою будовою рослин і тварин, із основами
поділу (класифікацією) тварин і рослин за особливостями будови (тварини,
птахи, риби, комахи; кущі, дерева, трави; листяні, хвойні рослини), умови їх
життя (свійські і дикі тварини, перелітні і зимуючі птахи; дикорослі і
культурні рослини. У 4-5-х класах учням пояснюють механізми
пристосування рослин і тварин у природі. На доступному рівні (демонстрація
і пояснення ланцюжків живлення) дітям доводять спільне існування
рослинного і тваринного світу.
У 4-6-х класах передбачається вивчення неживої природи рідного краю,
що вимагає від учнів засвоєння на доступному рівні таких природознавчих
понять: рельєф і його складові (гори, рівнини, яри), грунт, вода (агрегатні
стани, кругообіг води в природі, водойми), повітря, корисні копалини. При
вивченні даного навчального матеріалу необхідно максимально
використовувати наочність (макети, малюнки), практичні роботи, досліди.
68
Необхідно викликати в учнів зацікавленість розгорнутими поясненнями,
звертаючи увагу на практичне існування явищ і об’єктів неживої природи в
їхньому житті.
Провідним для всього курсу “Природа і людина” є питання охорони
природи. Учні повинні усвідомити, що життя людини тісно пов’язане з
природою, що природу необхідно оберігати, примножувати її багатства. Не
розкриваючи поняття про біологічну рівновагу в природі, дітям необхідно
дати уявлення про те, що загибель одного природного об’єкта може
призвести до загибелі інших.
Зміст теми “Рідний край” реалізується через вивчення державної
символіки, історичного минулого і традицій рідного краю, свят України. Під
час вивчення природи України відбувається ознайомлення з господарською
діяльністю людей, народними звичаями, мистецтвом, культурними
пам’ятниками, особливостями життя людей у різних регіонах України.
Визначені програмою теми є близькими до соціального та практичного
досвіду розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку та забезпечують
їх соціалізацію й інтеграцію в природне середовище.
Зміст програми та вимоги до рівня навчальних досягнень учнів розраховані
на дітей, які навчаються в першому відділенні. Вимоги до рівня навчальних
досягнень учнів другого відділення визначає вчитель відповідно до їх
пізнавальних можливостей.

2
ІІ – початковий Учень з допомогою вчителя фрагментарно відтворює
(нижче 4 основний навчальний матеріал, виконує за зразком
середнього) певну операцію, дію, виправляє помилки.
5 Учень фрагментарно відтворює навчальний матеріал.
Правильно виконує завдання за допомогою вчителя,
за зразком контролює власні дії, потребуючи
стимулювання з боку вчителя.
69
6
Учень правильно відтворює навчальний матеріал, а
8
ІІІ – середній Учень розуміє навчальний матеріал, дає правильну,
9
помилки.
10
11
Я і Україна
5 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
70
Рідний край. Географічне і адміністративне положення нашої
1.
місцевості.
Визначення на політичній карті географічного положення рідного
2.
краю.
3. Історичні традиції рідного краю.
4. Обрядові свята.(2)
5. Промисли рідного краю.
6. Будівлі рідного краю.(2)
7. Страви рідного краю.
9. Різноманітність форм поверхні землі.(2)
10. Зображення на фізичній карті форм поверхні землі.(2)
11. Рельєф.
12. Рельєф. Практична робота. Малювання рельєфу.
13. Поверхня нашої країни. (гори, рівнини)
14. Поверхня нашої країни.
15. Корисні копалини. Визначення, склад, походження.
16. Корисні копалини. Практична робота. Визначення корисних копалин.
17. Визначення корисних копалин своєї місцевості.
18. Охорона земних надр і поверхонь суші.(2)
Екскурсія. Ознайомлення з формами рельєфу навколишньої
19.
місцевості.
20. Грунт нашої місцевості.
21. Грунти. Охорона грунтів.
22. Значення грунтів. Практична робота. Досліди.
ІІ семестр
1. Твй родовід. Реліквії роду.
2. Дім твого життя. Затишок, тепло батьківського дому.
3. Назви міст, сіл, рік, озер.
4. Довкілля, природа.
5. Рідна хата, рідне місто.
6. Рідна школа, рідна земля.
7. Історичні традиції, обрядові свята.
8. Промисли, будівлі рідного краю.
9. Страви рідного краю.(2)
10. Назви і використання найхарактерніших рослин краю.
11. Різноманітність рослин у природі.
12. Якими бувають дерева, кущі, трави. Екскурсія.
13. Пристосування рослин у природі.
14. Свійські і дикі тварини рідного краю. Назви, використання.
15. Різноманітність тварин у природі, їх довкілля.
16. Як тварини добувають корм, як захищаються.
17. Червона книга України.
71
18. Охорона рослин і тварин.
19. Національний склад рідного краю.
20. Основні пам»ятні місця рідного краю. Екскурсія.
21. Різноманітність форм поверхні України, своєї місцевості.
22. Кримські гори. Рослинний та тваринний світ.(3)
23. Екскурсія «Поверхня своєї місцевості»,ознайомлення з рельєфом.
24. Корисні копалини. Визначення, склад, використання.
25. Охорона земних надр і поверхонь суші.
26. Грунти. Використання, охорона. Практична робота.
27. Вода, джерело, колодязь, струмок, річка.
28. Значення води, охорона води від забруднення.
29. Погода. Метереологічні служби і прогноз погоди.
30. Стихійні явища. Погодні явища рідного краю.
31. Ліс, луки – природні угрупування.
32. Прісна водойма – болото. Природні угрупування.
33. Промисловість рідного краю.
Я і Україна
6 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Ми – українці.
2. Радість життя.
3. Людське «Я»
4. Дбай про своє добре ім’я.
5. Людські чесноти.
6. Зовнішність.
7. Акуратність.
8. Ввічливість.
9. Дружба.
10. Добро і зло.
11. Чи варто бути правдивими?
12. Людська гідність.
13. Досягнення.
14. Додержуй даного тобою слова.
15. Що таке щастя?
ІІ семестр
1. Держава і закон. Обов’язки батьків і дітей.
2. Права і обов’язки громадян.
3. Основні правопорушення серед підлітків.
72
4. Відповідальність за правопорушення.
5. Твої життєві правила.
6. Сонячна система.
Обертання Землі: доба, пори року. Зображення поверхні землі на
7.
глобусі, карті. (2)
Материки і океани. Населення землі. Охорона навколишнього
8.
середовища.
9. Україна на планеті Земля. Подорож картою України.
10. Найбільші міста України. Назви міст, сіл, рік, озер України.
11. Багатства України.
12. Українські звичаї, реліквії, традиції.
13. Народні пісні, прислів’я, приказки, легенди.
14. Рідний край на території України.
73
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Значний соціально-педагогічний потенціал образотворчого мистецтва
дозволяє реалізовувати корекційно-виховні завдання особистісного розвитку
учнів з інтелектуальними порушеннями, плідно розвивати пізнавальну та
емоційно-чуттєву сфери, збагачувати, поглиблювати й систематизувати
знання, формувати художні здібності, естетичні потреби та інтереси.
Впливаючи на внутрішній світ школяра, мистецтво залучає його до людських
емоцій, виховує здатність орієнтуватися в навколишньому житті, пробуджує
сприйнятливість до прекрасного, стимулює розвиток образного мислення,
асоціативної пам’яті, елементів творчої уяви. Стаючи зв’язкою для ідей та
почуттів, воно олюднює інші сфери пізнання, збагачує духовне життя.
Шкільний курс «Образотворче мистецтво» переслідує мету
особистісного розвитку учнів на основі досягнення освітньої (засвоєння
елементарних художньо-естетичних знань та оволодіння графічно-
практичними уміннями і навичками) та корекційно-розвиткової (сенсорний,
інтелектуальний, емоційний розвиток) цілей. Зміст курсу реалізується в
процесі опанування художньо-естетичних знань, сприймання, розуміння й
репродукування художніх образів та оволодіння графічно-практичними
уміннями й навичками за обов’язкової корекційної спрямованості
навчального процесу.
Програмою передбачено активне впровадження різних форм діяльності
учнів, а саме: пізнавальної, художньо-практичної, оцінної у вербальних та
невербальних варіантах. При цьому важливо зацікавити, захопити,
примусити відчути й захотіти пізнавати красу навколишньої дійсності та
мистецтва й відтворювати її на елементарному художньо-естетичному рівні.
Підвалинами програми стали принципи: від простого до складного (від
елементарної вправи до тематичної композиції); від дійсності через
мистецтво до життя; єдність пізнавально-репродуктивної та творчої
діяльності; систематичний розвиток здібностей емоційного сприймання
художнього образу в мистецтві та житті й посильного відтворення його у
самостійних роботах з урахуванням психофізичних особливостей розвитку та
практичного досвіду учнів.
Головні завдання викладання образотворчого мистецтва:
1. Збагачення знань і уявлень про види та жанри образотворчого
мистецтва, його роль у житті людей; ознайомлення учнів із кращими
творами декоративно-ужиткового та народного мистецтва, живопису,
скульптури, архітектури, графіки.
2. Активізація, корекція і спеціальна спрямованість пізнавальної
діяльності учнів шляхом систематичного, цілеспрямованого розвитку
вмінь: розпізнавати й визначати форму, будову, розміри та пропорції
окремих частин, колір, просторове розташування предметів у
навколишній дійсності й у творах мистецтва; аналізувати, порівнювати
74
(виявляти подібність і відмінність) предмети та явища, знаходити
суттєві ознаки, встановлювати логічні зв'язки; визначати послідовність
роботи під час малювання, здійснювати контроль за своєю роботою,
відповідно оцінювати результати.
3. Розвиток адекватності проявів емоційних реакцій у процесі сприймання
творів образотворчого мистецтва; стимулювання свідомого емоційно-
ціннісного ставлення до естетичних явищ дійсності й мистецтва;
розвиток усвідомленості, відповідності та самостійності оцінних
суджень, інтересу до художньої творчої діяльності; здатності до
сприймання, розуміння і відтворення художніх образів.
4. Формування елементарних навичок декоративного малювання,
малювання з натури, з пам’яті, за уявою та уміння застосовувати їх в
навчальній, трудовій та суспільно корисній діяльності.
5. Виправлення недоліків моторно-рухової сфери, розвиток елементів
сенсорної культури (чуття кольору, форми, ритму, симетрії, пропорції,
розмірів тощо).
6. Збагачення, уточнення й активізація словникового запасу за рахунок спеціальної
лексики, удосконалення фразового мовлення.
7. Виховання в школярів основних моральних якостей особистості,
працелюбності, охайності, наполегливості, уміння працювати
самостійно й у колективі.
8. Розвиток особистісної цілісності, духовності, національної
самосвідомості та послідовне формування елементів естетичної
культури.
Для вирішення цих завдань у програмі передбачено такі різновиди
занять: декоративне малювання, малювання з натури, тематичне малювання,
бесіди про образотворче мистецтво.
Малювання з натури. Змістом уроків малювання з натури є зображення
різноманітних предметів, дібраних з урахуванням графічних можливостей
учнів. Об'єкти зображення розташовуються зазвичай дещо нижче за рівень
зору. Для роботи слід організовувати дві-три однотипні постановки, що
забезпечить хорошу видимість для всіх учнів. Моделі невеликих розмірів
роздаються на робочі місця.
Малюванню з натури обов'язково передує вивчення зображуваного
предмета: визначення його форми, конструкції, розміру складників, їх
кольору та взаєморозташування. Важливо виробити в учнів потребу
порівнювати свій малюнок із натурою і окремі деталі малюнка між собою.
Істотне значення для цього має розвиток у школярів уміння застосовувати
середню (осьову) лінію, а також користуватися допоміжними (додатковими)
лініями для перевірки правильності малюнка.
Декоративне малювання. Змістом уроків декоративного малювання є
складання різних візерунків, призначених для прикраси предметів ужитку, а
також оформлення святкових листівок, плакатів, запрошень тощо.
75
Паралельно з практичною роботою на уроках декоративного малювання
учні ознайомлюються зі зразками народного декоративно-ужиткового
мистецтва. Демонстрація творів народних майстрів дозволяє дітям зрозуміти
красу виробів і доцільність використання їх у побуті. Під час занять школярі
отримують відомості про застосування візерунків на тканинах, килимах,
шпалерах, посуді, іграшках, ознайомлюються з художнім різьбленням по
дереву і кістці, склом, керамікою та іншими виробами – предметами побуту.
Завдання з декоративного малювання мають подаватися з дотриманням
певної послідовності: складання візерунків за готовими зразками, за поданою
схемою, з поданих елементів, самостійне складання візерунків. У ході уроків
відпрацьовуються уміння гармонійно поєднувати кольори, ритмічно
повторювати або чергувати елементи орнаменту, що має корекційно-
розвиткове значення для розумово відсталих школярів.
Малювання за темою. Змістом уроків тематичного малювання є
зображення предметів і явищ навколишнього світу та ілюстрація уривків із
літературних творів. У 5 – 6-х класах малювання за темою має тісно
пов'язуватися з уроками малювання з натури. Уміння й навички, отримані на
уроках малювання з натури, учні переносять на малюнки тематичного
характеру, які зазвичай зображують групу предметів, об'єднаних загальним
сюжетом і певним чином розташованих у просторі.
Корекційно-виховні завдання уроків тематичного малювання
вирішуватимуться значно ефективніше, якщо перед практичною роботою
школярів проводити відповідну підготовчу роботу. Необхідно запропонувати
школярам визначити сюжет, назвати й усно описати об'єкти зображення,
розповісти, як, де й у якій послідовності їх намалювати. Для точнішої
передачі предметів на малюнку доцільно використовувати, за можливості,
реальні об'єкти, а для чіткішого розташування елементів малюнка на аркуші
паперу слід активізовувати комбінаторну діяльність учнів із моделями та
макетами. З метою збагачення зорових уявлень школярів доцільно
використовувати книжкові ілюстрації, плакати, листівки.
Бесіди про образотворче мистецтво. У 5 – 6-х класах для бесід
виділяються спеціальні уроки. На одному уроці рекомендується показувати
не більше 3 – 4-х творів живопису, скульптури, графіки однієї тематики чи 5
– 6 предметів декоративно-ужиткового мистецтва. Учитель має приділяти
увагу виробленню в учнів умінь визначати сюжет, розуміти зміст твору та
його головну думку, а також усвідомлювати деякі, доступні для осмислення,
засоби художньої виразності. Розуміння художнього образу має спиратися на
створення емоційного контакту з твором, на вдосконалення навичок
аналітико-синтетичної діяльності, а також на збагачення емоційно-
особистісного досвіду школяра з урахуванням виховних, освітніх та
коригувальних аспектів, закладених у самому змісті мистецтва. Слід
постійно спонукувати учнів розповідати про характер зображених
персонажів, композиційне та колористичне рішення, техніку митця тощо.
76
У програмі передбачається звернення до одночасного охоплення
спільних елементів художньої мови різних мистецтв: образотворчого
мистецтва, музики, художнього слова, театральних, екранних видів
мистецтва, – адже всі види мистецтва споріднені між собою і взаємозв’язок
між ними означає як встановлення внутрішніх зв’язків між живописом,
музикою, літературою тощо, так і знаходження зв’язку між цими видами
мистецтва й життям. Поєднання елементів мистецтв у процесі художнього
сприймання певного твору (музики, поезії, живопису, вистави тощо) вимагає
цілісного його бачення, результатом якого є повне й осмислене сприймання
художнього образу як єдності виражальних засобів і задуму автора; наявності
уміння не лише проаналізувати художній твір, а й висловити своє ставлення,
адекватно мотивувати його, дати емоційно-особистісну, морально-естетичну
оцінку твору.
Організовуючи бесіди про мистецтво, слід проводити екскурсії до
музеїв, картинних галерей, майстерень художників та скульпторів, на місця
народних художніх промислів.
Сприймання образотворчого мистецтва та практично-художня
діяльність передбачають створення на уроці особливої атмосфери творчості,
що зобов’язує вчителя обирати найбільш оптимальні шляхи подання
навчального матеріалу та структурування уроку. Зважаючи на це, наводимо
орієнтовну структуру уроку образотворчого мистецтва, що включає кілька
етапів.
Структура уроку образотворчого мистецтва
I. Підготовча частина.
1. Організаційний етап (загальна організація дітей, підготовка
необхідних матеріально-технічних засобів).
2. Вступна бесіда (мобілізація уваги, створення емоційної
зацікавленості, підвищення мотивації практично-художньої
діяльності школярів).
3. Установлення зв'язку між новим і попереднім матеріалом
(проведення вправ, закріплення чи повторення пройденого).
II. Основна частина.
1. Аналіз об'єкта зображення (натури або зразка), його форми, розміру,
будови, забарвлення, положення в просторі чи визначення сюжету
малюнка (у тематичному малюванні).
2. Визначення послідовності виконання малюнка (планування
діяльності).
3. Вказівки до початку роботи (рекомендації щодо композиції й
техніки виконання зображення, запобігання можливих помилок).
4. Робота учнів над малюнком і керівництво процесом відтворення
художнього образу (здійснення фронтального, диференційованого
та індивідуального керівництва; повторне звернення уваги дітей до
об'єкта зображення; активізація і стимуляція діяльності учнів;
додатковий показ технічних прийомів малювання та ін.).
77
III. Заключна частина.
1. Підведення підсумків уроку (розгорнутий аналіз результатів роботи
учнів; фіксування уваги дітей на навчальних досягненнях та
окремих недоліках; оцінка результатів роботи).
2. Організація закінчення уроку.
Плануючи урок образотворчого мистецтва, учитель повинен
передбачати єдність таких компонентів: навчально-виховні та корекційно-
розвиткові завдання; тема або об’єкт роботи; вид роботи (декоративне
малювання, малювання з натури, тематичне малювання, бесіди з
образотворчого мистецтва); техніка малювання; матеріально-технічні засоби
тощо.
Складаючи календарний план на рік, учитель має творчо підходити до
розподілу тем, зважаючи на поступове ускладнення завдань, місцеві
кліматичні умови, традиційні для певної місцевості види декоративно-
ужиткового мистецтва.
Образотворче мистецтво
5 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
Бесіда про образотворче мистецтво. Т.Яворська «Ранок», В.Сєров
1.
«Діти»
2. Малювання візерунка у смужці з елементами, що повторюються.
Самостійне складання у смужці візерунка з рослинних елементів.
3.
(чергування)
4. Малювання геометричного орнаменту в крузі. (круг за шаблоном)
5. Малювання простого натюрморта (яблуко і глечик)
6. Малювання симетричного малюнка (за зразком)
7. Декоративне малювання в крузі (круг за шаблоном)
8. Малювання з натури «Прапор України»
9. Тематичне малювання «Народні символи України»
10. Бесіда «Декоративне народне мистецтво»
11. Малювання з натури дорожніх знаків (місце стоянки)
12. Виконання інших знаків (3-4 ескізи на аркуші)
13. Малювання з натури об»ємного предмета конічної форми (піраміда)
14. Декоративне малювання (оформлення новорічного запрошення) 7*30
15. Малювання новорічних карнавальних окулярів (10*30)
16. Малювання на тему: «Ліс узимку»
ІІ семестр
1. Бесіда з образотворчого мистецтва «образ людини в українському
78
живописі»
2. Малювання з натури «Святковий подарунок»
3. Тематичне малювання «Зачарований ліс»
4. Декоративне малювання «Декоративні образи Петриківки»
5. Малювання з натури «Людина в стані спокою»
6. Малювання з натури «На кухонному столі»
7. Бесіда «Скульптура – вид образотворчого мистецтва.»
8. Малювання з натури «Вербові кошики»
9. Декоративне малювання «Листівка 8 Березня»
10. Малювання з натури «Ескіз машини» (автобус)
11. Малювання з натури «Світ тварин у мистецтві» (кішка)
12. Тематичне малювання «Образ казкового героя» (рукавичка)
13. Тематичне малювання. Ілюстрація до казки.
14. Декоративне малювання. Композиція до Великодніх свят.
Бесіда про образотворче мистецтво. «Архітектура – як вид
15.
образотворчого мистецтва»
16. Малювання з натури «Біля дороги яблуня росте»
17. Декоративне малювання «Візерунок на вишиванці»
18. Тематична композиція із зображення фігур у русі.
19. Малювання з натури «Танок метеликів»
6 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Бесіда про образотворче мистецтво. «Народна творчість»
2. Складання сітчастого візерунка для тканини.
3. Малювання нескладного натюрморта, що складається з фруктів.
4. Малювання нескладного натюрморта, що складається з овочів.
5. Малювання з натури Герба міста Чернівців.(2)
6. Малювання з натури іграшки.(автобус)
7. Малювання з натури будинку.
8. Малювання на тему: «Що ми бачили на будові»(2)
9. Бесіда «Скульптура – як вид образотворчого мистецтва».
10. Малювання новорічної листівки.(2)
11. Виготовлення новорічних карнавальних масок.
12. Малювання з натури предметів циліндричної форми.
13. Бесіда про образотворче мистецтво. «Зимовий пейзаж».
79
ІІ семестр
1. Бесіда «Героїчні образи в українському мистецтві»
2. Декоративне малювання. Композиція «Свято» (витинанка)
Тематичне малювання «Створення обкладинки до улюбленої
3.
книжки»
4. Малювання з натури «Фігурний посуд»
5. Малювання з натури. Натюрморт «Святковий стіл»
6. Тематичне малювання «Український народний танок»
7. Малювання з натури «Розшите сонцем народне вбрання»
8. Декоративне малювання «Розробка ескізу оголошення»
9. Бесіда «Український національний костюм»
10. Малювання з натури «Людина в праці»
11. Малювання з натури «Портрет мами»
12. Бесіда «Художні образи в різних видах образотворчого мистецтва».
13. Тематичне малювання «Птахи – наші друзі».
14. Малювання з натури натюрморт «Великдень».
15. Декоративне малювання «Чарівний світ писанки».
16. Малювання з натури «Стоять дерева під моїм вікном» (силуети)
17. Декоративне малювання «Віночок весняних квітів».
18. Малювання з натури. Графічно-лінійне зображення птахів (шпаки).
7 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Бесіда на тему «Натюрморт».
2. Різноманітність кольорів. Спектр кольорів споріднених між собою.
3. Малювання нескладного натюрморта в теплих тонах.
4. Малювання нескладного натюрморта в холодних тонах.
5. Малювання натюрморта (ваза з овочами).
6. Екскурсія в парк. (збір природного матеріалу).
7. Створення композиції відтиском листя на папері.
8. Бесіда на тему «Пейзаж»
9. Малювання «Осінній пейзаж (техніка по мокрому)»
10. Пейзаж «Дощ» (техніка по мокрому)
11. Декоративна композиція «Розпис керамічної тарілки»
12. Декоративна композиція . Вишиванка «Дерево».
13. Малювання «Маска казкового персонажу»
80
14. Конструювання. Виготовлення сніжинок.
15. Виготовлення новорічної листівки в техніці витинанка.
ІІ семестр
1. Конструювання. Виготовлення серветки. (витинанка)
2. Конструювання. Виготовлення вазона. (витинанка)
3. Малювання з натури птахів (диких).
4. Малювання з натури птахів (свійських).
5. Бесіда на тему «Портрет».
6. Малювання з натури «Портрет приятеля або однокласника».
7. Зображення фігури людини в русі.
8. Зображення людини з натури. (вивчення пропорцій).
9. Тематичне малювання «Моя сім»я».
10. Декоративна композиція. Орнаментальна смужка.
11. Декоративна композиція «Рушник» (рослинний орнамент).
12. Декоративна композиція «Український костюм».
13. Пейзаж «Весна пробуджується».
14. Бесіда про образотворче мистецтво. К.Білокур «Квіти»
15. Малювання з натури тварин (кішка).
16. Малювання тварин (казкові герої).
Пояснювальна записка з математики

Програма з математики для 5-9 класів складена відповідно до
навчального плану спеціальної загальноосвітньої школи для розумово
відсталих дітей із тижневим навантаженням від 4 до 5 годин.
Основними завданнями викладання математики є:
 Формування доступних кількісних, просторових, часових уявлень та
понять, знань про величини, основи наочної геометрії;
 Корекція та розвиток психічних процесів, пізнавальної діяльності,
особистості учня;
 Формування практичних умінь і навичок, що створюють умови для
інтеграції розумово відсталих дітей у суспільство.
Зміст програмових вимог щодо знань і вмінь учнів математичного
матеріалу подано в двох варіантах: для учнів з більшими пізнавальними
81
можливостями (І відділення) й, відповідно, з меншими пізнавальними
можливостями (ІІ відділення).
Оскільки дана програма має забезпечити математичну підготовку
розумово відсталих учнів як І так і ІІ відділення з одних і тих самих тем
(розділів), відмінність ІІ відділення полягає у певному спрощенні
математичного матеріалу без порушення логіки дисципліни.
У процесі навчання математиці учні засвоюють поняття про натуральне
число та нуль, натуральний ряд чисел і його властивості, поняття про
звичайні і десяткові дроби, уявлення про основні величини (довжина, вага,
вартість, швидкість, час, площина, об’єм); отримують знання про
метричну систему мір, про користування вимірювальними та
креслярськими приладами, про виконання чотирьох арифметичних дій з
багатоцифровими числами й дробами; про розв’язання простих і
складених арифметичних задач (2-3 дії); одержують уявлення про
площинні та об’ємні фігури, їх властивості.
У старших класах значна увага приділяється розвитку в учнів умінь
лічити усно. Зокрема, передбачається ознайомлення школярів із
прийомами усних обчислень у межах 100.
Місце усної лічби на уроці залежить від мети, з якою вчитель включає
її, лічбу, в урок. Усною лічбою може розпочатися чи завершуватися та
частина уроку, якій вона підпорядкована. На усну лічбу відводиться 5-10
хвилин на кожному уроці математики.
Внесення розділу «Усна лічба» до даної програми в календарні плани
буде сприяти методично правильній послідовності проведення
повторення, вдосконалення, автоматизації усних обчислювальних
прийомів у розумово відсталих учнів.
З метою розвитку активності в школярів необхідно урізноманітнювати
форми усної лічби, наповнювати матеріал життєвим змістом, цікавими
завданнями, нескладними задачами.
В усній лічбі бажано, щоб приймала участь значна кількість учнів
класу, при цьому слід використовувати наочні посібники, дидактичний
матеріал.
Усна лічба може проводитися на початку уроку для активізації розумової
діяльності школярів. Пропонуються завдання на закріплення раніше
здобутих обчислювальних навичок. З метою підвищення інтересу поряд з
цим видом діяльності бажано використовувати задачі у вигляді віршів,
загадок, ребусів, кросвордів.
Усна лічба використовується і як прийом перевірки домашнього
завдання. У цьому випадку для обчислення слід пропонувати задачі,
аналогічні до опрацьованих учнями, але з меншими числами.
Правильність розв’язання прикладів перевіряється, наприклад, шляхом
виконання арифметичних дій з одержаними результатами.
Перевірка засвоєння нового матеріалу, повторення та його закріплення
теж можуть здійснюватися в процесі усної лічби. Корисним є проведення
82
процесі усної лічби стає можливим актуалізація у дітей тих знань, на
основі яких відбуватиметься засвоєння нових знань.
Якщо метою усної лічби є закріплення обчислювальних прийомів, то
вона проводиться після ознайомлення з новим матеріалом або в кінці
уроку.
Завдання з усної лічби передбачають розв ’язання як прикладів, так і
задач. Задачі для усних обчислень беруться з невеликими числами з
практичним, життєвим змістом. Усна лічба може проводитись й
одночасно з розв’язанням прикладів і задач. Вправи з усної лічби
пропонуються учням у слуховій, зоровій, зорово-слуховій формах.
Вміння учнів лічити усно обов’язково оцінюється вчителем. Доцільно
систематично вести спостереження за розвитком, удосконаленням,
автоматизацією обчислювальних навичок школярів.
Значне місце у даній програмі відводиться розв’язанню арифметичних
задач. Такий вид роботи дає змогу не тільки формувати в учнів потрібну
кількість математичних понять, але й має велике корекційно-розвиваюче
спрямування навчального процесу. У школярів розвивається здатність до
аналізу й синтезу, конкретизації; розвивається мовлення і збагачується
словниковий запас.
Учні повинні навчатися самостійно читати текст задачі вголос і «про
себе», розуміти її зміст, виділяти відомі та невідомі величини,
встановлювати залежність між ними, скорочено записувати задачу
Або ілюструвати її малюнком чи кресленням, таблицею, складати план
розв’язання, вибирати дії, виконувати обчислення, перевіряти
правильність розв’язання, записувати відповідь.
На розв’язання арифметичних задач необхідно відводити не менше, ніж
половину навчального часу, приділяти значну увагу самостійній роботі.
Під час навчання слід використовувати схеми, пам’ятки, поступово
ускладнювати завдання, переходячи від предметної наочності до схем,
креслень, діаграм, символічних рисунків.
У допоміжній школі учні мають розв’язувати задачі на рух . Поняття
про швидкість рівномірного прямолінійного руху доцільно формувати
шляхом безпосереднього спостереження швидкостей пішоходів і машин,
велосипедистів, лижників. Такі спостереження за рухомими об’єктами
учням дають змогу зрозуміти залежність між швидкістю, часом і
відстанню, усвідомити та вибрати правильний спосіб розв’язання
арифметичної задачі.
Особлива увага у 5-9 класах приділяється задачам на обчислення часу,
оскільки більшість учнів допоміжної школи відчувають значні труднощі
при їх розв’язуванні.
Задачі на обчислення площі та об’єму розв’язуються перш за все на
основі безпосередніх практичних робіт учнів на вимірювання.
Підбираючи арифметичні задачі, вчитель не повинен обмежуватися
лише матеріалом підручника, а використовувати матеріали з газет,
83
науково-популярної літератури, відомості з практичних робіт учнів. З
цією метою вчитель і вихователь організовують цілеспрямоване
спостереження учнів за явищами природи, а також предметно-практичну
та ігрову діяльність, пов’язану з вивченням окремої математичної теми.
Поряд із готовими арифметичними задачами слід вчити учнів
перетворенню та складанню нових задач, тобто творчій роботі. Це сприяє
кращому засвоєнню структурних компонентів задачі та загальних
прийомів роботи над нею.
Геометричний матеріал вивчається на спеціально відведених уроках
математики. Повторення знань і формування графічних умінь і навичок
відбувається на інших уроках математики.
Формування геометричних понять сприяє розвитку просторових
уявлень учнів і таких психічних функцій, як мислення, спостережливість,
увага, пам’ять, мовлення. У процесі вивчення геометричного матеріалу
учні вчаться розпізнавати площинні та геометричні фігури на моделях,
малюнках, кресленнях навколишніх предметів, знайомляться з
властивостями геометричних фігур, засвоюють елементарні графічні
вміння, оволодівають вимірювальними інструментами, набувають
практичних умінь розв’язування задач.
Практичні вправи на вимірювання, креслення та моделювання доцільно
застосовувати з урахуванням змісту професійно-трудового навчання
учнів.
Оцінка знань учнів допоміжної школи з математики проводиться
систематично й здійснюється на основі результатів їх усного опитування,
письмових і практичних робіт.
Усне опитування дозволяє вчителю виявити ступінь розуміння учнями
вивченого матеріалу, знань правил і вмінь застосування їх у практичній
діяльності, а також – ступінь техніки обчислень.
Запитання, поставлені вчителем, повинні вимагати від учнів пояснень
власних дій, міркувань, уміння застосовувати знання в новій ситуації. За
один урок вчитель має опитати кожного учня. Це дозволяє вивчити
особливості засвоєння математичних знань кожним учнем і своєчасно надати
йому допомогу.
Письмова перевірка знань проводиться на уроках математики за
допомогою самостійних і контрольних робіт.
Самостійні письмові роботи проводяться на кожному уроці. Це
розв’язування задач, прикладів, різні практичні роботи й інші завдання.
У старших класах самостійна робота може тривати 25-30 хвилин.
Контрольні письмові роботи проводяться після вивчення теми чи
розділу, в кінці чверті, року. Вони можуть мати різну мету: перевірка знань
нумерації, законів або властивостей арифметичних дій (переставна
властивість додавання, множення, порядок дій); перевірка вмінь
обчислювання прикладів, розв’язання задач різних типів; перевірка навичок
вимірювання, креслення, знань властивостей геометричних фігур і т.ін.
84
Контрольна робота виконується учнями самостійно, без будь-якої
допомоги вчителя. На контрольні роботи відводиться одна навчальна година.
Обсяг кожної контрольної роботи має бути таким, щоб учні мали змогу
протягом визначеного часу виконати й перевірити її.
Приблизний обсяг завдань для контрольних робіт.

кла
І відділення ІІ відділення
с
Одна задача на 2 дії, 2-4 Одна задача на 1-2 дії, 2-
приклади, 4 приклади з двома
математичний диктант, числовими
практичне завдання з компонентами,
5
геометричного математичний диктант,
матеріалу. практичне завдання з
геометричного
матеріалу.
Одна задача на 2-3 дії, Одна задача на 1-2 дії,
2-4 приклади, 2-3приклади, які мають
математичний диктант, по 2-3 числових
6
практичне завдання з компоненти,
геометричного математичний диктант,
матеріалу. практичне завдання.
Одна задача на 3 дії, 4-6 Одна задача на 2 дії, 4
прикладів, приклади, математичний
математичний диктант, диктант, практичне
7
практичне завдання з завдання з
геометричного геометричного
матеріалу. матеріалу.
Одна задача на 2-3 дії, Одна задача на 2 дії, 2-4
4-6-8 прикладів, приклади, математичний
практичне завдання з диктант, практичне
8
геометричного завдання з
матеріалу, геометричного
математичний диктант. матеріалу.
9 Одна задача на 2-3 дії, Одна задача на 2 дії, 6-8
6-10 прикладів, прикладів, математичний
математичний диктант, диктант, практичне
85
практичне завдання з завдання з
геометричного геометричного
матеріалу. матеріалу.
Типи помилок у роботах з математики

Помилки, які трапляються в письмових роботах і усних відповідях
учнів, поділяються на грубі помилки та недоліки.
Грубими помилками треба вважати ті, які свідчать про незнання або
нерозуміння учнем опрацьованого програмового матеріалу, невміння
застосувати правила для виконання арифметичної дії, плутання порядку дії
тощо. Наприклад:
1. Помилки в обчисленнях, пов’язані з незнанням прийомів і правил
виконання дій або із незнанням табличних результатів арифметичних
дій, із незнанням порядку дій;
2. Помилки в розв’язанні задач:
- неправильний вибір дій;
- виконання дії не над тими числами;
- пропуск окремих дій;
- виконання непотрібних дій;
- неправильне формулювання запитань;
- невідповідність дії запитанню;
- нерозуміння залежності між величинами в задачі;
- невміння розв’язати задачу, аналогічно до розв’язаної у класі і
вдома;
- неправильний запис найменувань при числах та ін.
Недоліками слід вважати ті помилки, які є наслідком неуважності
учнів. До недоліків слід відносити: не зовсім точне формулювання правил,
нераціональне обчислення, нераціональний запис цифр і знаків дій, помилки
при списуванні завдання, пропуск найменувань або постановка їх там, де не
слід.
Примітка.
1. За граматичні помилки в письмовій роботі оцінка з математики не
знижується. Ці помилки слід брати до уваги при оцінюванні роботи з
мови.
2. Учням з порушенням моторики, яке впливає на зовнішній вигляд
письмової роботи, оцінка з математики не знижується.
86
Математика
5 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Додавання і віднімання чисел в межах 100. (повторення)
2. Усі види усної лічби в межах 100.
Усна та письмова нумерація в межах 1 000. Лічба круглими сотнями
3.
(пряма і зворотня)
Тисяча, як нова лічильна одиниця. Назва, запис і читання чисел, які
4.
складаються з круглих сотень і десятків, із сотень, десятків і одиниць.
Десятковий склад числа (розкладання чисел на розрядні доданки й
5.
складання числа з розрядних доданків)
Поняття про розряд. Порівняння розрядних одиниць. Порівняння
6. чисел сусідніх розрядів. Нуль, як показник відсутності одиниць,
десятків, сотень у числі.
Натуральний ряд чисел. Пряма і зворотня лічба одиницями і рівними
7.
числовими групами.
Місце числа в числовому ряді. Порівняння чисел за величиною.
8. Числа одно-, дво-, три-, чотирицифрові. Найбільше та найменше
числа в кожному розряді.
9. Числа парні і непарні.
10. Заокруглення чисел.(2)
11. Римська нумерація.
14. Міри довжини. Співвідношення між ними.
15. Міри маси. Співвідношення між ними.
16. Практична робота з використанням метра та терезів.
17. Додавання круглих сотень і десятків.
Додавання і віднімання без переходу через розряд в межах 1 000.
18.
Назви компонентів.
19. Різницеве порівняння чисел.(2)
22. Додавання і віднімання без переходу через розряд в межах 1 000.
23. Додавання та віднімання з переходом через розряд в межах 1 000.
24. Віднімання з переходом через розряд в межах 1 000.
25. Табличне множення і ділення. Назви компонентів.(2)
26. Переставна властивість множення.
27. Властивість нуля і одиниці при множення і ділення.
28. Множення чисел 10, 100 і множення на 10, 100.
87
29. Ділення чисел на 10, 100 без остачі.
32. Кратне порівняння чисел.
33. Число днів у році. Високосний рік.
34. Розв»язання простих і складених арифметичних задач на 2 – 3 дії. (3)
Розв»язання простих арифметичних задач на різницеве і кратне
35.
порівняння чисел.(2)
38. Систематизація вивченого матеріалу.
ІІ семестр
1. Усна та письмова нумерація в межах 1 000.
2. Лічба рівними числовими групами (2, 20, 200, 5, 50, 500, 25, 250)
Множення і ділення круглих сотень (200 х 4; 600 : 3). Назви
3.
компонентів.
4. Множення круглих десятків 20 х 3, 40 х 3.
5. Ділення круглих десятків (80:2, 460:2, 180:2)
6. Множення двоцифрового числа на одноцифрове.
Множення одноцифрового і двоцифрового чисел на одноцифрове та
7.
одиницю з нулями та навпаки.
Множення трицифрових чисел, що закінчуються нулем на
8.
одноцифрове.
Множення трицифрових чисел на одноцифрове без переходу через
9.
розряд.
Множення трицифрових чисел на одноцифрове з переходом через
10.
розряд в одному випадку.
Множення трицифрових чисел на одноцифрове з переходом через
11.
розряд в двох випадках.
Множення з переходом через розряд, коли в середині множення є
12.
нуль.
Ділення на одноцифрове число, коли одиниці кожного розряду
15.
діленого діляться на дільник без остачі.
Ділення, коли при діленні десятків залишається остача, яку потрібно
16.
роздробити в одиниці. Перевірка ділення множенням.
17. Ділення, коли залишаються сотні, які потрібно роздробити в десятки.
18. Ділення, коли одиниці нижчого розряду потрібно роздробити.
19. Ділення, коли в середині або в кінці частки одержуємо 0.
20. Перевірка дії множення. Крайнє порівняння чисел.
88
23. Абстрактні та іменовані числа.
24. Просте і складене іменоване число.
25. Міри довжини, їх співвідношення.
26. Міри ваги, їх співвідношення.
27. Роздроблення простих іменованих чисел.(2)
28. Перетворення іменованих чисел. (2)
29. Додавання простих і складених іменованих чисел без перетворення.
30. Віднімання іменованих чисел без роздроблення.
Додавання іменованих чисел з перетворенням у більші одиниці мір.
31.
(2)
32. Віднімання іменованих чисел з роздробленням. (2)
Звичайні дроби. Знаходження половини конкретної величини і
35.
конкретної кількості.
Знаходження третьої і четвертої частини конкретної кількості і
36.
конкретної величини.
Знаходження п»ятої і десятої частини конкретної кількості і
37.
конкретної величини.
38. Утворення і позначення частин ½; 1/3; ¼; 1/5; 1/10.
39. Чисельник і знаменник дробу, їх значення.
Знаходження ½; 1/3;1/4;1/5;1/10 від конкретної кількості або
40.
величини.
41. 1 мм = 1/10 см; 1 см = 1/10 дм; 1 дм = 1/10 м.
Порівняння дробів з однаковими знаменниками і різними
42.
чисельниками.
Порівняння дробів з однаковими чисельниками і різними
43.
знаменниками.
44. Правильні і неправильні дроби.
45. Мішані числа. Порівняння мішаних чисел.
Усне і письмове додавання і віднімання без переходу через розряд в
48.
межах 1 000.
49. Додавання і віднімання в межах 1 000 з переходом через розряд.
Табличне та поза табличне множення і ділення. Множення і ділення
50.
круглих сотень і круглих десятків.
Множення і ділення чисел на одноцифрове без переходу і з
51.
переходом через розряд в межах 1 000.
52. Усне і письмове додавання і віднімання іменованих чисел без
89
виконання перетворень.
Додавання і віднімання іменованих чисел з роздробленням і
53.
перетворенням.
Геометрія
5 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
Повторення геометричного матеріалу, вивченого в попередніх
1.
класах.(2)
2. Трикутники.
Побудова рівнобедренного трикутника за даними довжинами сторін
3.
за допомогою циркуля та лінійки.
Побудова рівнобедреного трикутника. Побудова рівностороннього
4.
трикутника.
5. Побудова різностороннього трикутника.
6. Прямокутники.
7. Квадрат.
8. Суміжні сторони, діагоналі.
9. Многокутники.
10. П’ятикутник. Побудова.
11. Шестикутник. Побудова.
Розв’язання завдань на побудову трикутників, п’ятикутників,
12.
шестикутників.(2)
ІІ семестр
1. Ламана лінія. Її позначення буквами.
2. Вимірювання довжини ламаної лінії.(2)
3. Побудова ламаної лінії за даними розмірами і за сумою відрізків.(2)
4. Поняття про симетрію.(2)
5. Коло. Круг. Радіус. Центр. Дуга.(2)
6. Побудова кола за допомогою циркуля.
7. Трикутники; види трикутників за кутами. Побудова.
8. Види трикутників за кутами. Побудова.
Трикутники. Побудова трикутників за даними сторонами за
9.
допомогою циркуля і лінійки. (2)
Види ліній. Ламана лінія. Побудова ламаної лінії за даними
10.
розмірами.
11. Многокутники. Побудова правильного шестикутника за допомогою
90
циркуля і лінійки.

- напам'ять таблицю множення одноцифрових чисел і відповідні випадки
ділення;
- назви і порядок чисел до 1000;
- співвідношення між одиницями довжини, маси, часу.
Учні повинні вміти:

- читати, записувати, відкладати на рахівниці і порівнювати числа до
1000, виконувати усно і письмово додавання і віднімання чисел у
межах 1000, усно множення і ділення на одноцифрове число;
виконувати перевірку множення і ділення ;
- множити 0, 1 і множити на 0, 1; ділити 0; ділити на 1; множити 10, 100 і
множити на 10, 100; ділити на 10, 100;
- перетворювати числа , отримані при вимірюванні одиницями вартості,
довжини, маси;
- читати, записувати звичайні дроби, розпізнавати чисельник і
знаменник дробу, правильні і неправильні дроби, змішане число і дріб,
порівнювати дроби, змішані числа;
- розпізнавати і розв'язувати прості текстові арифметичні задачі на
знаходження частини числа, на різницеве і кратне порівняння, складені
задачі, які вимагають двох-трьох арифметичних дій;
- розпізнавати види трикутників;
- креслити трикутники за допомогою циркуля і лінійки за заданими
довжинами відрізків;
- вимірювати ламану, креслити ламану за заданими довжинами сторін;
- розпізнавати взаємне положення фігур на площині;
- користуватися знаком ~, позначеннями одиниць величин (км, г),
деякими буквами латинського алфавіту, записувати числа від 1 до 12
римськими цифрами.
Примітки.
1. Дозволяється всі випадки додавання і віднімання у межах 1000 і з
переходом через розряд в межах 100 виконувати письмово;
2. Не обов'язково множити числа 10, 100 і на числа 10, 100; ділити на 10, 100;
3. Прості текстові арифметичні задачі самостійно розв'язуються лише на
різницеве порівняння;
4. Не обов'язково креслити трикутник за даними довжинами сторін;
5. Не обов'язково віднімати від числа, отриманого при вимірюванні великою
одиницею (5 гр.; 5 м), число, отримане при вимірюванні дрібною одиницею
( 5 гр.78 к.).
91
6 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
Повторення нумерації в межах 1000. 1, 10, 100, 1000 як лічильні
1.
одиниці.
2. Усне і письмове додавання і віднімання в межах 1000.
3. Нумерація чисел в межах 10 000.
4. Прості і складені числа.
5. Округлення чисел до десятків.
6. Округлення чисел до сотень.
7. Римська нумерація чисел І – ХХ.
Пряма і зворотня лічба тисячами в межах 10 000. 10 000 як нова
8.
розрядна одиниця. Запис, читання.
Розрядна таблиця. Визначення кількості розрядних одиниць, десятків
9.
у числі.
10. Числа парні і непарні.
Пряма і зворотня лічба розрядними одиницями. Лічба по 5, 50, 500,
11.
5 000.
12. Пряма і зворотня лічба по 25, 250, 2 500.
13. Пряма і зворотня лічба по 2, 20, 200, 2 000.
14. Порівняння розрядних одиниць. Порівняння 2, 20, 200, 2 000.
Десятковий склад числа. Визначення кількості розрядних одиниць і
15.
загальної кількості одиниць
Визначення кількості розрядних одиниць і загальної кількості
16.
десятків. Найбільші і найменші чотиризначні числа.
19. Усне і письмове додавання чисел в межах 10 000.
20. Усне і письмове віднімання чисел в межах 10 000.
21. Знаходження невідомих компонентів при додаванні.
22. Знаходження невідомого зменшуваного.
23. Знаходження невідомого від»ємника.
24. Зміна суми при зміні доданків.
25. Зміна різниці при зміні зменшуваного.
26. Зміна різниці при зміні від’ємника.
27. Розв’язування простих арифметичних задач.
28. Розв’язування складених арифметичних задач.
92
32. Множення в межах 1 000. (повторення) Назва компонентів. (2)
Множення в межах 10 000 на одноцифрове число. Назви
33.
34. Множення в межах 10 000.
35. Розв’язання вправ на множення в межах 10 000.
36. Ділення з остачею.
37. Ділення на одноцифрове число. Назва компонентів ділення.
38. Перевірка множення.
39. Перевірка ділення.
Розв’язування вправ на ділення в межах 10 000 на одноцифрове
40.
число.
41. Розв’язування вправ на ділення. (2)
42. Знаходження невідомого множника.
43. Знаходження невідомого діленого.
46. Роздроблення і перетворення іменованих чисел. (повторення)
Множення чисел, знайдених при вимірюванні 1-2-х одиниць вартості,
47.
довжини, маси.
48. Множення іменованих чисел на одноцифрове число.(2)
Розв’язування арифметичних задач на 2-3 дії. Вправи на множення
49.
іменованих чисел.
Розв’язування арифметичних задач на 2-3 дії. Вправи на ділення
50.
іменованих чисел на одноцифрове число . (2)
51. Ділення іменованих чисел на одноцифрове число .
52. Розв’язування вправ.
53. Розв’язування арифметичних задач на 2-3 дії. (2)
ІІ семестр
1. Роздроблення простих іменованих чисел.
2. Роздроблення складених іменованих чисел. (2)
Перетворення іменованих чисел, коли в результаті виходить просте
3.
іменоване число.
Перетворення іменованих чисел, коли в результаті виходить складне
4.
іменоване число. (2)
5. Додавання іменованих чисел без перетворень.
6. Додавання іменованих чисел з послідуючим перетворенням. (2)
7. Віднімання іменованих чисел без роздроблення.
8. Віднімання іменованих чисел з роздробленням. (2)
93
9. Додавання і віднімання іменованих чисел.
12. Множення простих і складених іменованих чисел без перетворення.
Множення простих і складних іменованих чисел з послідуючим
13.
перетворенням. (2)
Ділення простих іменованих чисел з роздробленням і перетворенням.
14.
(2)
Ділення складених іменованих чисел з роздробленням і
15.
перетворенням. (2)
16. Швидкість. Відстань. Час. (2)
17. Множення та ділення простих і складених іменованих чисел. (2)
Утворення, читання і запис звичайних дробів. Чисельник і знаменник
20.
дробу.
21. Правильні і неправильні дроби. Мішані числа.
22. Перетворення цілого числа у неправильний дріб.
23. Перетворення мішаного числа у неправильний дріб.
24. Порівняння дробів і мішаних чисел.
25. Основна властивість дробу.
26. Скорочення дроів.
27. Виключення цілого числа з неправильного дробу.
30. Додавання дробів з однаковими знаменниками.
31. Додавання мішаних чисел.
32. Віднімання дробів з однаковими знаменниками.
33. Віднімання дробу від 1.
34. Віднімання дробу від цілого числа.
35. Віднімання від мішаних чисел дробового числа.
36. Віднімання мішаних чисел. (2)
37. Знаходження однієї частини від числа.
38. Знаходження кількох частин від числа. (2)
41. Повторення. Додавання і віднімання в межах 10 000. (3)
42. Множення і ділення в межах 10 000. (3)
43. Додавання і віднімання мішаних чисел. (3)
44. Множення і ділення іменованих чисел. (4)
45. Додавання і віднімання звичайних дробів і мішаних чисел. (5)
46. Знаходження однієї частини від числа.
47. Знаходження кількох частин від числа. (3)
94
Геометрія
6 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Відрізок. Креслення та вимірювання відрізків.
2. Додавання відрізків.
3. Віднімання відрізків.
4. Збільшення та зменшення відрізка на заданий відрізок.
5. Поділ відрізка на 2 рівні частини за допомогою циркуля і лінійки.
6. Мірило.
7. Напрямки прямих ліній: вертикальні, горизонтальні, похилі.
8. Висок. Рівень.
9. Напрямки прямих ліній. (повторення)
10. Взаємне розміщення прямих на площині.
11. Перпендикулярні прямі. Позначення перпендикулярних прямих.
12. Паралельні прямі. Позначення.
13. Креслення паралельних прямих. (2)
ІІ семестр
1. Види трикутників за сторонами.
2. Побудова трикутників за сторонами.
3. Периметр трикутника. Практичне обчислення периметра трикутника.
Периметр прямокутника. Практичне обчислення периметра
4.
прямокутника.
5. Периметр квадрата. Практичне обчислення периметра квадрата.
6. Трикутник. Основа, бічні сторони, вершина. Позначення трикутників.
7. Види трикутників за величиною кутів.
8. Висота трикутника.
9. Чотирикутник. Види чотирикутників. Периметр чотирикутника.
10. Обчислення периметра чотирикутника.
11. Шестикутник. Побудова правильного шестикутника.
12. Периметр шестикутника.
13. Коло. Круг. Хорди. Центр, радіус, діаметр.
14. Коло. Круг. Хорди. Дуга.
95
Порівняння кругів шляхом накладання, за довжиною радіуса і
15.
діаметра.
16. Залежність величини круга від величини радіуса, діаметра.
17. Систематизація геометричного матеріалу за рік. (2)

- нумерацію в межах 10 000;
- основну властивість дробу;
- мірило;
- горизонтальне,вертикальне,похиле положення ліній;
- лінії в крузі;
- паралельні та перпендикулярні прямі,пересічні й непересічні прямі;
- периметр;
- висоту трикутника ;

- читати,записувати,порівнювати числа в межах 10 000;
- усно й письмово додавати,віднімати й множити та ділити на одноцифрове
число числа,одержані при вимірюванні однієї,двох одиниць
вартості,довжини,маси,вартості;
- перетворювати й порівнювати звичайні дроби ;
- додавати й віднімати дроби та мішані числа з однаковими знаменниками;
- знаходити одну та кілька частин від числа;
- розв’язувати складені арифметичні задачі;
- практично використовувати мірило 2 :1,10 :1, 100 :1;
- креслити перпендикулярні,паралельні прямі на зазначеній відстані одна від
одної;
- знаходити периметр трикутника ,прямокутника,квадрата;
- користуватись рівнем,виском;
- користуватись знаками // та ;
7 клас
96
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Повторення нумерації в межах 10 000.
2. Усне і письмове додавання і віднімання чисел в межах 10 000.
3. Усне і письмове множення і ділення в межах 10 000.
4. Утворення, запис і читання чисел в межах 10 000.
Поняття про клас: клас одиниць і клас тисяч. Таблиця класів та
5.
розрядів.
Натуральний ряд чисел. Пряма і зворотня лічба розрядними
6.
одиницями і рівними числовими групами.
Визначення кількості розрядних одиниць і загальної кількості сотень,
7.
одиниць і десятків тисяч у числі.
8. Порівняння розрядних одиниць. Порівняння чисел. (2)
Найбільше та найменше число кожного розряду. Числа прості та
9.
складені.
10. Округлення чисел до заданого розряду.(2)
Додавання і віднімання багатоцифрових чисел в межах 100 000.
13.
Назви компонентів.(2)
14. Знаходження невідомих компонентів при додаванні. (2)
15. Знаходження невідомих компонентів при відніманні. (2)
Усне і письмове множення і ділення на одноцифрове число в межах
16.
100 000. Назви компонентів. (2)
17. Знаходження невідомих компонентів при множенні.(2)
18. Знаходження невідомих компонентів при діленні. (2)
19. Ділення з остачею. Перевірка ділення з остачею.(2)
Множення та ділення двоцифрового числа на двоцифрове. Легкі
20.
випадки ділення (36:12; 60:15)
23. Усне і письмове множення на одноцифрове число в межах 100 000.
24. Усне і письмове ділення на одноцифрове число в межах 100 000.
Усне і письмове ділення на двоцифрове число в межах 100 000. Назви
25.
компонентів.(5)
Множення і ділення на двоцифрове число в межах 100 000. Назви
26.
27. Усне і письмове ділення на двоцифрове число в межах 100 000.
28. Ділення на двоцифрове число. Розв»язування вправ.(3)
29. Знаходження невідомих компонентів при множенні.
30. Знаходження невідомих компонентів при діленні.
97
31. Дужки. Порядок дій. (3)
34. Знаходження середнього арифметичного.
35. Задачі на знаходження середнього арифметичного(2)
36. Розв’язання задач на 2-3 арифметичні дії. (2)
ІІ семестр
1. Прості і складні іменовані числа. Таблиця мір.
2. Роздроблення іменованих чисел.
3. Перетворення іменованих чисел.(3)
Додавання простих і складених іменованих чисел з роздробленням.
4.
(2)
Віднімання простих і складених іменованих чисел з роздробленням.
5.
(2)
6. Додавання і віднімання іменованих чисел.
Множення складеного іменованого числа на одноцифрове з
9.
послідуючим перетворенням.(2)
Ділення простого і складеного іменованого числа на одноцифрове з
10.
роздробленням і перетворенням. (2)
Множення простого і складеного іменованого числа на двоцифрове
11.
число.(2)
Множення простого і складеного іменованого числа на одноцифрове
12.
та двоцифрове число.(2)
Ділення простого іменованого числа на двоцифрове без роздроблення
13.
і з роздробленням.(2)
14. Ділення складеного іменованого числа на двоцифрове число.
Ділення складеного іменованого числа на двоцифрове число з
15.
попереднім роздробленням і послідуючим перетворенням.
Множення і ділення простого та складеного іменованого числа на
16.
двоцифрове число.
Міри часу. Число календарне і арифметичне. Перетворення
19.
календарного числа в арифметичне.
20. Роздроблення мір часу. (2)
21. Перетворення мір часу.(2)
22. Додавання мір часу з послідуючим перетворенням. (2)
98
23. Віднімання мір часу з роздробленням. (2)
24. Визначення початку події за кількістю минулих літ.
25. Визначення кінця події за її початком і кількістю минулих років.
Визнаяення часу між двома подіями, шляхом заміни календарного
26.
числа арифметичним.
30. Додавання мішаних чисел.
32. Віднімання дробу від 1.
33. Віднімання дробу від цілого числа.
34. Віднімання мішаних чисел.
35. Знаходження частини від числа.
36. Знаходження кількох частин від числа.
Утворення і читання десяткових дробів; знаменник десяткових
39.
дробів.
40. Запис десяткового дробу у вигляді звичайного і навпаки.
41. Порівняння десятих, сотих, тисячних частин між собою.
42. Порівняння десяткових дробів.
43. Місце десяткового дробу в таблиці класів та розрядів.
44. Зведення десяткових дробів до спільного знаменника. (2)
45. Скорочення десяткових дробів. (2)
Вираження мір вартості, довжини, ваги десятковим дробом і навпаки.
46.
(2)
47. Знаходження 0,1; 0,01; 0,001.
Усне і письмове додавання і віднімання багатоцифрових та
50.
іменованих чисел. Всі випадки. (2)
Множення і ділення багатоцифрових та іменованих чисел на
51.
одноцифрове число. (2)
Множення і ділення багатоцифрових та іменованих чисел на
52.
двоцифрове число. (2)
53. Звичайні дроби. (2)
54. Десяткові дроби. (3)
55. Узагальнення та систематизація знань.
Геометрія
99
7 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
Коло. Круг. Центр. Радіус. Діаметр. Креслення кола і круга за
1.
зазначеним радіусом і діаметром.
2. Коло. Круг. Хорда. Дуга.
3. Кут. Види кутів.
4. Порівняння кутів шляхом накладання.
5. Незалежність величини кута від довжини сторін.
Поняття про градус. Транспортир. Градусне вимірювання кутів
6.
розташованих в різних положеннях.(2)
7. Побудова прямих кутів, розміщених у різних положеннях.
Вимірювання гострих і тупих кутів, розміщення у різних
8.
положеннях.(2)
9. Побудова гострих і тупих кутів в різних положеннях.(2)
10. Суміжні кути. Сума суміжних кутів.
11. Визначення величини кута, якщо відомий суміжний з ним кут.
ІІ семестр
1. Вимірювання і побудова кутів всіх видів.
2. Суміжні кути, їх сума.
3. Визначення величини кута, якщо відомий кут, суміжний з ним.
4. Вимірювання кутів трикутника за допомогою транспортира.
5. Сума кутів трикутника.
6. Побудова трикутників за двома сторонами і кутом між ними.
Побудова трикутника за стороною і двома градусними мірами кутів,
7.
прилеглих до цієї сторони.
8. Многокутники. Чотирикутники.
9. Ромб. Висота і периметр ромба.
10. Паралелограм. Висота і периметр паралелограма.(2)
11. Порівняння квадрата і ромба, квадрата і прямокутника. (2)
12. Порівняння прямокутника і паралелограма. (2)
Вимірювання і побудова кутів всіх видів. Визначення величини кута,
13.
якщо відомий суміжний з ним кут.
14. Вимірювання кутів трикутника. Сума кутів трикутника.
Побудова трикутника за даними довжинами двох сторін і градусною
15.
мірою кута між ними.
100
- розряди й класи одиниць і тисяч,їх місце;
- десяткові дроби;
- градусну міру прямого,розгорнутого ,повного,гострого ,тупого кутів;
- суму суміжних кутів,суму кутів трикутника;
- властивості паралелограма та ромба;
- читати,записувати й порівнювати числа до 100 000;
- усно й письмово додавати,віднімати,множити,ділити на одноцифрове та
двоцифрове числа;
- усно й письмово додавати,віднімати,множити,ділити на одноцифрове число
числа,одержані при вимірюванні однієї-двох одиниць маси,вартості,довжини;
- усно й письмово додавати та віднімати числа,одержані при вимірюванні
однієї-двох одиниць часу ;
- додавати та віднімати десяткові дроби;
- розв’язувати задачі на знаходження середнього арифметичного,задачі на
рух,задачі на 3-4 арифметичні дії;
- виділяти паралелограм,ромб,прямокутник,квадрат серед інших
чотирикутників;
- порівнювати паралелограм і ромб,прямокутник і паралелограм,ромб і
прямокутник ( за сторонами та кутами ).
8 клас
№ ТЕМА
п/п
І семестр
1. Повторення нумерації в межах 100 000.

2. Усне і письмове додавання і віднімання в межах 100 000.(2)
3. Утворення, читання і запис в межах 100 000.
4. Таблиця класів і розрядів в межах 100 000.
5. Розклад чисел в межах 100 000 на суму розрядних доданків.
6. Лічба рівними числовими групами. (2)
7. Порівняння чисел.
8. Римська нумерація І-ХХХ
101
11. Усне і письмове додавання і віднімання в межах 100 000.
Назва компонентів. Перевірка дій.
13. Усне і письмове ділення на одноцифрове число в межах 100 000.
14. Знаходження невідомих компонентів при додаванні.
15. Знаходження невідомих компонентів при відніманні.
16. Знаходження невідомих компонентів при множенні.
18. Властивості арифметичних дій (сполучна і переставна).
19. Прості арифметичні задачі на обчислення тривалості дії, часу її початку
та кінця.
20. Прості арифметичні задачі на обчислення швидкості.
21. Складені задачі на рух. (2)
25. Повторення вивченого матеріалу.
26. Усне і письмове додавання і віднімання в межах 100 000.
28. Усне і письмове множення і ділення на одноцифрове число в межах
100 000.
29. Множення на двоцифрове число. (2)
30. Множення на 10, 100, 1000.
31. Перевірка правильності виконання дій. (2)
32. Знаходження невідомих компонентів при множенні.(2)
36. Десяткові дроби.
37. Додавання і віднімання дробів.
38. Обчислення тривалості дії, часу її початку і кінця.
39. Обчислення тривалості дії, часу її початку і кінця.
ІІ семестр
1. Додавання десяткових дробів.
2. Віднімання десяткових дробів.
3. Додавання іменованих чисел, записаних у вигляді десяткових дробів.(2)
4. Віднімання іменованих чисел, записаних у вигляді десяткових дробів.(2)
5. Множення десяткових дробів на 10, 100, 1000.
6. Множення десяткових дробів на одноцифрове число. (2)
7. Множення десяткових дробів на круглі десятки. (2)
8. Множення десяткових дробів на двоцифрове число. (2)
102
11. Аналіз контрольної роботи. Длення десяткових дробів на 10, 100, 1000.
12. Ділення десяткових дробів на одноцифрове число. (2)
13. Ділення десяткових дробів на круглі деятки. (2)
14. Ділення десяткових дробів на двоцифрове число. (2)
16. Знаходження десяткового дробу від числа.(2)
17. Множення іменованих чисел, записаних у вигляді десяткових дробів. (2)
19. Виключення цілого числа з неправильного дробу.
20. Основна властивість дробу.
21. Скорочення дробів.
22. Зведення дробів до спільного знаменника, коли знаменники взаємно
прості числа.
23. Зведення дробів до спільного знаменника.
26. Порівняння дробів.
27. Порівняння дробів, що мають різні знаменники.
28. Додовання дробів з однаковими знаменниками та мішаних чисел.
29. Віднімання дробів з однаковими знаменниками.
30. Віднімання дробу від 1 і будь-якого цілого числа.
31. Віднімання мішаних чисел.
32. Знаходження дробу від числа.
33. Знаходження числа за однією його частиною.
34. Знаходження числа за його десятковим дробом.
36. Аналіз контрольної роботи. Чотири арифметичні дії над
багатоцифровими числами.
37. Чотири арифметичні дії над іменованими числами.
39. Додовання та віднімання дробів з однаковими знаменниками .
40. Додавання, віднімання, множення, ділення десяткових дробів.
42. Аналіз контрольної роботи. Розв’язування задач.
43. Арифметичні дії над багатоцифровими числами.
44. Арифметичні дії над іменованими числами.
45. Повторення та систематизація знань.
103
Геометрія
8 клас
№ ТЕМА
п/п
І семестр
1. Геометричні фігури.
2. Геометричні тіла: куб,(вершини, грані, ребра).
3. Геометричні тіла: прямокутний паралелепіпед.
4. Вісь та центр симетрії.
5. Побудова відрізка симетричного відносно осі та центра симетрії.
6. Побудова трикутника симетричного відносно центра симетрії.(2)
8. Площа фігури. Одиниці площі: см2, м2, км2.
9. Співвідношення мір площі.
10. Перетворення чисел одержаних при вимірюванні одиниць площі.(2)
11. Площа прямокутника. Площа квадрата.
12. Розв’язування задач на обчислення площ прямокутника і квадрата.
ІІ семестр
1. Міри площі.
2. Таблиці мір площі.
3. Роздроблення квадратних мір.(2)
4. Перетворення квадратних мір. (2)
5. Розв’язування задач на обчислення площ прямокутної форми.
6. Розв’язування задач на обчислення площ квадратної форми.
7. Розв’язування задач.
8. Куб. Основи, грані, ребра, вершини. Рощгортка куба.
9. Обчислення бічної і повної поверхні куба.
10. Прямокутний паралелепіпед. Основи, грані, ребра, вершини. Розгортка
паралелепіпеда.
11. Обчислення повної і бічної поверхні паралелепіпеда..
12. Циліндр(правильний). Основи, бічна, поверхня, висота.
13. Конус. Основа, бічна поверхня, висота.
14. Піраміда.
15. Куля.

- натуральний ряд чисел від 1 до 1 000 000;
- геометричні фігури і тіла;
104
- одиниці вимірювання площі фігури, земельних площ, їх позначення та
співвідношення;
- розгортку куба й прямокутного паралелепіпеда ;

- читати,записувати,порівнювати числа в межах 1 000 000;
- додавати,віднімати,множити,ділити на одно-і двоцифрове числа в межах 1
000 000;
- множити й ділити десяткові дроби на 10,100,1000;
- додавати,віднімати,множити,ділити на одно - і двоцифрове числа цифри,
одержані при вимірюванні одиниць вартості, довжини, маси й записаних у
вигляді десяткових дробів;
- обчислювати час тривалості дії, її початок, кінець;
- знаходити число за його частиною;
- перетворювати числа, одержані при вимірюванні одиниць площі;
- вимірювати й обчислювати площу прямокутника, квадрата;
- креслити розгортку куба, прямокутного паралелепіпеда;
- користуватись позначенням : s ( мм2, см2, дм2, м2, км2);
- розрізняти циліндр, конус, піраміду, кулю.
9 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
Повторення нумерації в межах 1000 000. (всі види вправ з нумкрації
1.
попередніх класів)
2. Таблиця класів та розрядів.
3. Додавання та віднімання багатоцифрових чисел.
Властивості дій додавання та віднімання, їх використанні під час
4.
усних і письмових обчислень.
Зміна результатів додавання та віднімання зі зміною компонентів
5.
додавання та віднімання. (2)
105
8. Множення та ділення багатоцифрових чисел на одноцифрове число.
9. Множення та ділення багатоцифрових чисел на двоцифрове число.
10. Ділення багатоцифрових чисел на двоцифрове число.
11. Властивості дій множення та ділення.
Зміна результатів дій множення та ділення залежно від зміни
12.
13. Зміна результатів дій множення залежно від зміни компонентів.
14. Зміна результатів дій ділення залежно від зміни компонентів.
15. Порядок виконання дій.
16. Ділення з остачею.
17. Перевірка арифметичних дій.
19. Розв’язування задач на знаходження середнього арифметичного.
Повторення: додавання та віднімання дробів з однаковими
22.
знаменниками.
23. Порівняння дробів. (усі випадки)
24. Додавання та віднімання дробів із різними знаменниками.
26. Додавання та віднімання дробів з різними знаменниками. (2)
28. Розв’язування прикладів зі звичайними дробами на 2-3 дії. (4)
Розв’язування простих арифметичних задач на знаходження дробу
31.
від числа. (2)
32. Розв’язування складених арифметичних задач на 2-3 дії. (2)
35. Розв’язування складених арифметичних задач на 2-3 дії. (2)
ІІ семестр
1. Поняття про десятковий дріб. Запис і читання десяткових дробів.
2. Зведення десяткових дробів до спільного знаменника.
3. Вираження іменованого числа десятковим дробом.
5. Вираження десяткового дробу іменованим числом.
6. Порівняння десяткових дробів.(2)
7. Додавання десяткових дробів. (2)
106
8. Віднімання десяткових дробів. (2)
Додавання і віднімання десяткових дробів та іменованих чисел з
9.
попередньою їх заміною.
13. Множення десяткових дробів на одноцифрове число.
14. Множення десяткових дробів на двоцифрове число.(2)
Ділення десяткових дробів на одиницю з нулями. Зменшення дробу у
15.
10, 100, 1000 разів.
Ділення десяткових дробів на одно і двоцифрове число, коли цілі
16.
діляться без остачі або з остачею. (2)
Ділення цілого числа на ціле, коли в частці одержимо десятковий
18.
дріб.
19. Ділення цілого числа на ціле.
20. Ділення десяткових дробів, коли в частці одержуємо нулі.
24. Множення десяткових дробів на одноцифрове число.
25. Множення десяткових дробів на двоцифрове число.(2)
Ділення десяткових дробів на одиницю з нулями. Зменшення лробу у
26.
10, 100, 1000 разів.
Ділення десяткових дробів на одноцифрове і двоцифрове число, коли
27.
цілі діляться без остачі або з остачею.
Ділення цілого числа на ціле, коли в частці одержимо десятковий
29.
дріб.
30. Ділення цілого числа на ціле.
31. Ділення десяткових дробів, коли в частці одержуємо нулі.
32. Знаходження десяткового дробу від числа.
33. Знаходження числа за його десятковим дробом.
36. Поняття про відсоток.
Запис сотих частин у вигляді звичайного, десяткового дробів та
37.
відсотків.
38. Заміна десяткових дробів відсотками.
39. Заміна відсотків десятковими дробами.
40. Знаходження 1% числа.
41. Знаходження кількох відсотків числа.(2)
107
42. Заміна знаходження відсотків числа, знаходження частини числа.(2)
43. Знаходження числа за 1%.
44. Знаходження числа за 2%, 5%, 10%.
45. Знаходження числа за 20%, 25%, 50%.
46. Знаходження відсотків числа та числа за відсотками.
49. Нумерація багатоцифрових чисел, арифметичні дії.(повторення)
50. Арифметичні дії над іменованими числами. (повторення) (2)
54. Додавання, віднімання, множення, ділення звичайних дробів.(2)
55. Систематизація і узагальнення знань за рік.
Геометрія
9 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
Симетрія. Побудова відрізків симетричних даним відносно осі,
1.
центра симетрії.
Побудова трикутника, симетричного даному відносно осі, центра
2.
симетрії.
Побудова квадрата, симетричного даному відносно осі, центра
3.
симетрії.
4. Куб. Прямокутний паралелепіпед.
5. Конус.
6. Циліндр.
7. Піраміда.
8. Куля.
9. Площа фігури. Міри площі, їх співвідношення.
10. Міри земельних площ. (2)
11. Обчислення площі прямокутника за формулою Sпр. = а х в
12. Обчислення площі квадрата за формулою Sкв. = а х а
Розв’язання складених арифметичних задач, для розв’язання яких
13. необхідно використовувати залежності між площею прямокутника та
довжиною його сторін.
ІІ семестр
108
1. Поняття про об’єм. Міри об’єму. Їх визначення.
2. Співставляння мір об’єму з лінійними і квадратними мірами.
Виведення таблиці кубічних мір, користуючись таблицею лінійних
3.
мір.
4. Розроблення кубічних мір, користуючись таблицею мір.
5. Перетворення кубічних мір. (2)
6. Обчислення об’єму паралелепіпеда.
7. Обчислення об’єму куба.
8. Обчислення периметра квадрата і прямокутника (повторення).
9. Обчислення площі квадрата і прямокутника.
11. Співставлення периметра і площі чотирикутників.
13. Геометричні фігури і геометричні тіла.
Геометричні фігури і тіла. Основи, грані, ребра, вершини. Їх
14.
властивості.
15. Обчислення об’єму куба.
16. Прямокутний паралелепіпед. Властивості.
17. Обчислення об’єму прямокутного паралелепіпеда.

- натуральний ряд чисел у межах 1 000 000;
- геометричні фігури і тіла;
- об’єм фігури, одиниці вимірювання об’єму, їх співвідношення ;

- читати,записувати, порівнювати числа в межах 1 000 000 ;
- додавати та віднімати, множити та ділити на одноцифрове число числа,
одержані при вимірюванні одиниць вартості, маси, довжини та записані у
вигляді десяткових дробів;
- додавати та віднімати звичайні дроби з різними знаменниками;
- знаходити дріб від числа та число за його дробом;
- замінювати десяткові дроби відсотками, відсотки десятковими дробами ;
- знаходити відсотки від числа та число за його відсотком ;
- користуватись позначеннями : мм , см , дм . м. ;
- вимірювати й обчислювати об’єм прямокутного паралелепіпеда, куба.
109
Природознавство
Вивчення природознавства у загальноосвітніх навчальних закладах

для розумово відсталих дітей передбачає ознайомлення учнів з доступними
для них елементами неживої природи, будовою і життям рослин і тварин, а
також організмом людини.
Зміст програми складають чотири самостійні розділи: нежива
природа (6-й клас), рослини (7-й клас), тварини (8-й клас), людина (9-й
клас).На вивчення цих розділів відводиться в усіх класах по 68 годин – 2
години на тиждень. У навчальній програмі пропонується орієнтовний
розподіл годин на вивчення окремих розділів та тем.
Основними структурними компонентами змісту природознавства є
знання (уявлення і поняття) про навколишнє середовище, про живу та
неживу природу, про зв’язки і залежності в живій та неживій природі, вміння
виявляти причинно-наслідкові залежності та робити висновки.
Добір навчального матеріалу з природознавства здійснено на основі
врахування загальнодидактичних принципів навчання і передусім принципів
достатності (необхідності) навчального матеріалу для формування в учнів
уявлення про світ навколо людини, усвідомлення своєї належності до
природи, розуміння суті об’єктів неживої та живої природи, зв’язку між
природою та трудовою діяльністю; доступності матеріалу для сприймання та
засвоєння учнями допоміжної школи.
Програму подано за новою табличною структурою, що складається з
кількох колонок. У колонці „Зміст навчального матеріалу” подано оновлений
зміст навчання природознавства. У наступній колонці подаються „Навчальні
досягнення учнів”, де уточнюються знання, навички та вміння, які учні
мають опанувати в процесі навчання. У колонці „Спрямованість корекційно-
110
розвивальної роботи” розкривається головний напрям корекційної роботи,
яка конкретизує, уточнює, коригує певні знання і вміння; стимулює
навчально-пізнавальну діяльність і пов’язані з нею психофізичні процеси.
В основу побудови навчальної програми покладено екологічний,
фенологічний та сезонний принципи. Обов’язковим є врахування
краєзнавчого принципу, який орієнтує вчителя на те, що вивчення будь-якої
теми має пов’язуватися з місцевими природними та виробничими умовами.
Природознавство має багато спільного з географією, малюванням,
трудовим навчанням, зокрема, сільськогосподарською справою, столярною
справою, квітникарством, декоративним садівництвом, рідною мовою,
соціально-побутовим орієнтуванням, що дає змогу здійснювати
міжпредметні зв’язки.
Метою навчального предмета „Природознавство” у загальноосвітніх
навчальних закладах для розумово відсталих дітей є формування в учнів
знань про природу шляхом спостережень окремих об’єктів неживої та живої
природи, уявлень та елементарних понять про конкретні об’єкти неживої та
живої природи, усвідомлення в учнів належності людини до природи та
суспільства; створення передумов для бережливого ставлення до
навколишнього середовища.
Зміст предмета забезпечує вирішення таких завдань:
1) надати учням знання про основні елементи неживої та
живої природи, про будову і життя рослин, тварин,
людини;
2) сформувати в учнів цілісне уявлення про живу та неживу
природу, про місце в ній людини; розкрити в доступній
формі зв’язки між природою та трудовою діяльністю
людей;
3) сформувати в учнів правильне розуміння природних явищ і
ставлення до них;
4) сприяти усвідомленню учнями необхідності охорони
природи та раціонального використання її ресурсів;
5) сформувати практичні вміння з вирощування рослин та
догляду за тваринами;
6) прищепити учням навички, що необхідні для збереження
та зміцнення особистого здоров’я, попередження
захворювань;
7) сформувати зацікавлене ставлення до вивчення природи.
Вирішення цих завдань забезпечується відповідними змістовими
лініями побудови навчального матеріалу, як освітнього, так і корекційно-
розвивального характеру. Так, освітня мета реалізується за допомогою
наступних змістових ліній:
- нежива природа;
- жива природа (рослини, тварини);
- людина як особистість.
111
Відповідно до корекційно-розвивальної мети матеріал будується за
такими змістовими лініями:
- розвиток позитивного ставлення до природи і праці людей;
- формування бережливого ставлення до об’єктів та предметів
навколишнього середовища;
- виховання працелюбності, любові та поваги до природи і людей
праці;
- формування усвідомленості навчальної діяльності та корекція
складових психічного розвитку дитини.
Викладання природничого матеріалу має сприяти формуванню в
учнів уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати та узагальнювати явища
і предмети, виділяти головні ознаки, розуміти та пояснювати сезонні зміни та
явища в природі, встановлювати найпростіші причинно-наслідкові
відношення та залежності.
Форми організації навчання учнів з природознавства мають
динамічний характер. Навчання проводиться не лише в класі, а й на вулиці, у
лісі, парку, біля водойм, на полі, в саду, зоопарку, фермі, музеї тощо.
Ефективність засвоєння учнями природничого матеріалу досягається
за допомогою методів: спостережень, дослідів, демонстрування натуральних
об’єктів, колекцій, муляжів.
Спостереженням учнів надається особлива роль в навчанні
природознавству. Завдяки спостереженню учні навчаються самостійно
здобувати знання, робити узагальнення. Спостереження, досліди
поєднуються з різноманітними практичними роботами. Під час практичної
діяльності необхідно систематично залучати учнів до пошуку знань,
використовуючи для цього завдання на порівняння, класифікацію, виділення
головного, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
Важливе значення для вивчення природничого матеріалу мають
екскурсії, під час яких предмети і явища розглядаються в природних умовах.
У ході екскурсій здійснюється різноманітна виховна робота, звертається
увага учнів на багатства і красу рідного краю, на раціональне використання
природних багатств, прищеплюється бережливе ставлення до природи.
На уроках природознавства обов’язковим є систематичне проведення
словникової роботи. Розширення словникового запасу розумово відсталих
школярів про предмети і об’єкти природи, допомагає їм правильно
використовувати слова і терміни.
Так, в 6-му класі програма складається з чотирьох розділів: ”Вода”,
„Повітря”, „Корисні копалини”, „Грунт”.
У розділі „Вода” вивчаються властивості води, розглядаються
розчинні речовини й розчини, стан води в природі, температура води та її
вимірювання. В зміст програми внесені такі теми, як кругообіг води в
природі, опади та їх види. Обсяг розділу „Вода” збільшено за рахунок
відомостей про водойми України, значення води та використання її в побуті,
промисловості.
112
Розділ „Повітря” охоплює відомості про основні властивості повітря
та його склад. Передбачається ознайомлення учнів з використанням цих
властивостей у побуті. При вивченні складу повітря учнів ознайомлюють з
киснем і вуглекислим газом, з властивостями цих газів, їх використанням. До
розділу введено нові теми: „Вітер та його значення”, „Сухе та вологе
повітря”, „Погода. Завбачення погоди та її значення для господарської
діяльності людини”, „Температура повітря”, „Стихійні лиха”.
Корисні копалини в програмі розділені на групи за ознаками їх
основного використання так:
1) корисні копалини, що використовуються як будівельний матеріал;
2) горючі корисні копалини;
3) корисні копалини, з яких виробляють мінеральні добрива;
4) металеві руди;
5) кам’яна сіль.
Вивчаючи цей розділ, учні знайомляться із зовнішнім виглядом,
властивостями корисних копалин, їх видобуванням та використанням в
господарстві. До змісту цього розділу введена тема „Охорона корисних
копалин в Україні”.
У розділі „Грунт” учні ознайомлюються зі складом ґрунту, з його
мінеральною й органічною частинами, з розрізненням ґрунтів за кольором та
механічним складом, з властивостями піщаних і глинистих ґрунтів.
До кожного розділу програми включено перелік дослідів, практичних
робіт та екскурсій, що мають бути проведені під час вивчення відповідного
навчального матеріалу.
В 7-му класі учні вивчають будову органів квіткової рослини,
особливості вирощування і використання найбільш поширених для даної
місцевості овочевих, польових, плодових, ягідних, декоративних рослин.
Вивчення рослин починається з пояснення того, що рослина - це
частина живої природи, з ознайомленням учнів з їх зовнішньою будовою та
функціями. Основну увагу слід звертати на роль органів рослини в її житті. З
цією метою доцільно проведення ряду дослідів. Для більш усвідомленого
засвоєння знань, учні повинні брати участь у закладанні дослідів і проводити
спостереження за їх результатами.
У наступних темах програми пропонується ознайомлення учнів з
групами рослин, об’єднаних місцем зростання: рослини лісу, поля, саду,
овочеві рослини. Після вивчення кожної з цих тем бажано провести
екскурсію до місця зростання рослини (до лісу, саду і т.д.)
Програма визначає мінімум обов’язкових екскурсій, необхідних для
вивчення відповідної теми. Вчитель може вносити зміни в тематику
екскурсій, їх кількість.
Для розвитку активності і самостійності розумово відсталих учнів
при вивченні квіткових рослин рекомендується проводити фенологічні
спостереження. Рекомендується збирання опалого листя, плодів, насіння, а
також доцільно використовувати на уроках роботу з роздатковим матеріалом.
113
Під час вивчення розділу „Кімнатні рослини” слід використовувати в
класі або куточках живої природи таблички з назвами рослин.
Вчитель може змінити послідовність вивчення окремих розділів.
У 8-му класі учні засвоюють знання про будову тіла тварин, спосіб їх
життя, відмінні особливості різних груп тварин.
Вивчення розділу починається з того, що учням пояснюють, що
тварина - це теж частина живої природи, про взаємозалежність рослин і
тварин. Спочатку розглядається будова тіла найпростіших тварин і
закінчується ознайомленням з високоорганізованими тваринами. Таке
подання навчального матеріалу дає змогу вчителеві показати ознаки схожості
та відмінності груп тварин, елементи їх класифікації. Під час вивчення
природознавства учні ознайомлюються з вирощуванням та доглядом за
свійськими тваринами, що може слугувати підставою для вибору подальшої
професії (особливо в сільській місцевості).
Учні продовжують знайомитися з Червоною книгою на прикладі
представників тваринного світу, які занесені до неї.
У 9-му класі програма передбачає вивчення основних понять, що
стосуються будови організму людини, процесів життєдіяльності та розвитку,
збереження і зміцнення здоров’я людини, запобігання різним
захворюванням. Головна мета програми 9-го класу – навчити учнів, як
зберегти, зміцнити своє здоров’я та здоров’я оточуючих людей.
В оновленій програмі для 9-го класу змінена кількість годин
відведених на вивчення основних розділів. У зміст програми внесені такі
теми, як значення для здоров’я людини зелених насаджень, чистого повітря.
Тема „Харчування і травлення” доповнена попередженням таких
захворювань травного шляху, як гастрит і виразка шлунку. Обсяг розділу
„Шкіра” збільшено за рахунок відомостей про правила користування
природними факторами загартування.
Разом з вивченням організму людини дітей ознайомлюють з
елементами валеології, з основами здорового способу життя, а саме: як
зберегти і зміцнити здоров’я, як правильно харчуватися, тренуватися, як
правильно розподілити свій особистий час та виконувати режим дня.
Для кращого засвоєння навчального матеріалу проводяться практичні
роботи, на яких учні ознайомлюються з наданням першої медичної допомоги
при кровотечах, травмах, опіках, тепловому та сонячному ударах,
обмороженні тощо. Рекомендується провести екскурсію в медичний пункт,
який знаходиться в школі, для ознайомлення дітей з роботою медичного
персоналу.
Для проведення уроків з природознавства необхідно мати відповідне
обладнання і різноманітні наочні посібники. Під час викладу матеріалу
вчитель демонструє натуральні об’єкти, проводить досліди, використовує
муляжі, таблиці, малюнки, альбоми, колекції корисних копалин, чорних та
кольорових металів, гербарії, а також вчитель повинен мати достатню
кількість роздаткового матеріалу.
114
На уроках природознавства доцільно використовувати технічні
засоби навчання для демонстрування діафільмів, кінофільмів, що підвищує
ефективність засвоєння навчального матеріалу.
Уроки з природознавства обов’язково слід проводити в спеціально
обладнаному кабінеті.

2
5
6
ІІІ – середній 7 Учень правильно відтворює навчальний матеріал, а
осмислені. Застосовує під керівництвом вчителя
115
8
9
помилки.
10
11
6 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Жива і нежива природа.
2. Тверді тіла, рідини, гази.
3. Властивості води.
4. Розчинні і нерозчинні речовини.
5. Прозора і каламутна вода.
6. Очищення каламутної води.
7. Розчини. Використання розчинів.
8. Мінеральна та морська вода.
116
9. Питна вода.
10. Три стани води.
11. Кругообіг води.
12. Туман, роса, іней, хмари.
13. Опади, їх види.
14. Температура води, її вимірювання.
15. Значення води. Охорона.
16. Властивості повітря.
17. Пружність повітря, використання.
18. Теплопровідність повітря.
19. Розширення повітря при нагріванні.
20. Стискання повітря при охолодженні.
21. Маса повітря.
22. Тепле і холодне повітря.
23. Вітер, значення.
24. Склад повітря і кисень.
25. Значення кисню.
26. Вуглекислий газ. Застосування.
27. Значення повітря.
28. Погода. Завбачення погоди та значення.
29. Температура повітря, її вимірювання.
ІІ семестр
1. Стихійні лиха, правила поведінки під час їх виникнення.
2. Корисні копалини.
3. Граніт.
4. Вапняк.
5. Пісок, глина.
6. Горючі корисні копалини. Торф.
7. Кам’яне вугілля.
8. Утворення, видобування, використання.
9. Нафта. Видобування нафти.
10. Продукти переробки нафти, використання.
11. Природний газ (властивості)
12. Правила поводження з газом у побуті.
13. Корисні копалини, з яких виробляють мінеральні добрива.
14. Кам’яна сіль.
15. Фосфорити.
16. Корисні копалини, з яких одержують метали.
17. Залізні руди.
18. Чорні метали. Чавун.
19. Чорні метали. Сталь.
20. Кольорові метали.
21. Розпізнавання чорних і кольорових металів.
117
22. Грунт. Склад грунту.
23. Мінеральні і органічні частини грунту.
24. Органічна частина грунту.
25. Мінеральна частина грунту.
26. Відмінність грунтів за їх складом.
27. Властивості грунтів.
28. Випаровування води з грунту.
29. Родючість – основна властивість грунту.
30. Типи грунтів. (2)
31. Обробіток грунтів на полях с/г машинами.
32. Руйнування грунтів.
33. Охорона грунту.
34. Підведення підсумків за рік.
35. Екскурсія до парку.
Вимоги до знань кчнів на кінець навчального року:

(Нежива природа)
Вимоги до навчальних досягнень учнів:
- має уявлення про взаємозв’язок живої та неживої природи;
- знає основні ознаки живої та неживої природи.
- розуміє значення води у природі;
- знає відмінні ознаки рідини;
- знає деякі властивості рідких тіл;
- знає про заходи щодо охорони води.
- має уявлення про значення кисню для дихання рослин, тварин, людини.;
- знає властивості повітря;
- знає склад повітря;
- знає про заходи щодо охорони повітря;
-вміє користуватися термометром.
- знає властивості твердих тіл;

- знає відмінні ознаки основних корисних копалин, корисні копалини своєї
місцевості;
- знає про заходи щодо охорони корисних копалин;
- вміє користуватися найпростішим лабораторним обладнанням.
- знає про склад ґрунту та його частини;
- знає властивості ґрунтів;
- знає відмінні ознаки піщаного, глинистого, чорноземного ґрунту;
- знає місцеві типи ґрунтів;
- має уявлення про заходи щодо охорони ґрунту своєї місцевості.
- вміє проводити нескладний обробіток ґрунту на шкільній ділянці.
- має уявлення про значення неживої природи для життя на Землі.
118
7 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Різноманітність рослинного світу. Значення та охорона.
2. Органи квіткових рослин.
3. Корінь. Типи кореневих систем.
4. Стебло. Типи стебел.
5. Осінні явища природи.
6. Листок.
7. Будова квітки.
8. Поняття про суцвіття.
9. Утворення плодів та насіння.
10. Визначення схожлсті насіння.
11. Будова насінини квасолі та зернівки пшениці.
12. Рослина – цілісний організм.
13. Бактерії.
14. Водорості.
15. Гриби.
16. Мохи та лишайники.
17. Папороті.
18. Голонасінні.
19. Покритонасінні.
20. Органічні квітково-декоративні рослини. (братки)
21. Багаторічні квітково-декоративні рослини.
22. Однорічні овочеві культури. Огірок.
23. Однорічні овочеві культури. Квасоля.
24. Дворічні овочеві культури. Морква.
25. Багаторічні овочеві культури. Цибуля.
26. Багаторічні овочеві культури. Часник. Значення.
27. Вплив зовнішніх умов на ріст і розвиток рослин.
28. Будова бульби картоплі.
ІІ семестр
1. Хвойні дерева. Сосна, ялина.
2. Листяні дерева. Дуб.
3. Кущі – калина.
4. Ягідні кущі. Чорниця.
5. Трави – конвалія.
6. Екологічне значення лісу. Охорона лісів.
7. Екскурсія до парку.
8. Плодові дерева. Яблуня.
9. Груша.
119
10. Вишня.
11. Значення свіжих фруктів.
12. Ягідні кущі. Смородина.
13. Малина.
14. Ягідні трави. Суниця садова.
15. Захист рослин саду від шкідників. Догляд за садом.
16. Садовий інвентар.
17. Екскурсія до саду.
18. Рослини поля.
19. Пшениця.
20. Кукурудза.
21. Гречка.
22. Технічні культури. Картопля.
23. Технічні культури. Цукровий буряк.
24. Засоби, що використовуються для обробітку грунту.
25. Бур’яни. Пирій повзучій.
26. Боротьба з бур’янами.
27. Праця людей в полі.
28. Кімнатні рослини. Бегонія.
29. Пеларгонія.
30. Алое.
31. Особливості вирощування. Значення для людини.
32. Догляд за кімнатними рослинами.
33. Пересаджування кімнатних рослин.
34. Охорона рослин. Рослини Червоної книги України.
35. Екскурсія в ботанічний сад ЧНУ.
Вимоги до навчальних досягнень учнів :

- має уявлення про різноманітність рослинного світу.
- знає зовнішню будову та назви органів квіткової рослини;
- має уявлення про особливості вирощування найбільш поширених місцевих
сільськогосподарських рослин.
- вміє розрізняти кущі, дерева, трав’янисті рослини за зовнішнім виглядом;
- вміє розповісти про промислове використання дерев;
- вміє розрізняти культурні та дикорослі рослини;
- має уявлення про лікувальні властивості дерев;
- має уявлення про різноманітні рослини лісу (кущі, дерева, трави).
- розповідає про корисність рослини лісу;
- знає назви рослин, що занесені до Червоної книги України.
- знає зовнішню будову та особливості вирощування найбільш поширених
місцевих сільськогосподарських рослин;
- має уявлення про практичне значення рослин у природі та житті людини;
120
- має уявлення про вирощування та використання овочевих культур
людиною;
- вміє доглядати за рослинами на шкільній ділянці;
- вміє вирощувати деякі овочеві рослини;
- має уявлення про види культурних рослин поля – розповідає про зернові
культури їх значення; - розповідає про використання технічних рослини
поля;
- знає назви та зовнішній вигляд поширених бур’янів поля своєї місцевості;
- має уявлення про основні заходи у боротьбі з бур’яном;
- називає та розповідає про засоби підвищення врожаю.
- знає назви та зовнішній вигляд вивчених кімнатних рослин;
- має уявлення про особливості вирощування різноманітність кімнатних
рослин;
- вміє доглядати за рослинами в класі.
- знає назви та зовнішній вигляд вивчених декоративних рослин;
- розповідає про використання квітково-декоративних рослин.
- має уявлення про різноманітність квітково-декоративних рослин;
- вміє розпізнавати рослини саду, городу, поля, лісу;
- знає про практичне значення рослин у природі та житті людини.
8 клас
№ ТЕМА
п/п
І семестр
1. Різноманітність тваринного світу.

2. Значення тварин у природі та житті людини. Охорона.
3. Загальні ознаки безхребетних тварин.
4. Дощовий черв’як.
5. Черви – паразити.
6. Молюски.
7. Ракоподібні. Речковий рак.
8. Ракоподібні. Різноманітність.
9. Павукоподібні.
10. Корисні комахи (бджола).
11. Шкідливі комахи (кімнатна муха).
12. Паразиточні комахи (вощі).
13. Спостереження за комахами.
14. Середовище життя, загальні ознаки класу Риби.
15. Вивчення зовнішнбої будови риби на вологому препараті.
16. Розмноження і розвиток риб.
121
17. Річкові риби (щука).
18. Морськи риби. Загальні ознаки земноводних.
19. Особливості зовнішньої будови, значення, охорона.
20. Інші земноводні. Ропуха.
21. Загальні ознаки плазунів.
22. Живлення, дихання, розмноження плазунів (ящірка прудка).
23. Різноманітність плазунів.
24. Загальна характеристика класу Птахи.
25. Розмноження і розвиток. Живлення.
26. Птахи, які годуються у повітрі. Ластівка.
27. Птахи лісу (синиця велика).
28. Хижі птахи (орел).
29. Водоплавні птахи. Птахи, що мешкають біля житла людини.
ІІ семестр
1. Свійські птахи. Курка.
2. Утримання, розведення курей.
3. Клас Ссавці.
5. Гризуни (миша).
6. Гризуни (хом’як).
7. Гризуни (білка).
8. Заєць.
9. Розмноження.
10. Хижі звірі. Вовк.
11. Лисиця.
12. Рись.
13. Сніговий барс.
14. Ведмідь.
15. Ластоногі. Тюлень.
16. Морж – вигляд та середовище існування.
17. Морж – значення охорона.
18. Кит.
19. Дельфін.
20. Хоботні тварини. Слон.
21. Мавпи.
22. Парнокопитні.
23. Свійські свині.
24. Корови.
25. Породи корів, утримання.
26. Коза.
27. Вівці.
28. Породи овець.
29. Непарнокопитні. Коні.
122
30. Утримання коней.
31. Кролі.
32. Розведення кролів. Значення.
33. Охорона тварин в Україні.
34. Тварини Червоної Книги України.
35. Екскурсія до музею.
36. Повторення.
Вимоги до навчальних долсягнень учнів:

- має уявлення про різноманітність тваринного світу.
- знає загальні ознаки безхребетних тварин;
- знає особливості зовнішньої будови безхребетних тварин;
- має уявлення про спосіб життя найтиповіших представників безхребетних
тварин;
- знає загальні ознаки хребетних тварин;
- знає особливості
зовнішньої будови та спосіб життя риб;
- розподіляє риб на прісноводних і морських;
- має уявлення про рибальство і рибництво;
- знає основні заходи охорони риб.
- знає загальні ознаки земноводних;
- має уявлення про спосіб життя, розмноження та розвиток земноводних;
- знає про значення та охорону земноводних;
- знає загальні ознаки плазунів;
- має уявлення про спосіб існування плазунів;
- вміє працювати з колекціями, муляжами.
- знає загальні ознаки птахів;
- знає особливості
зовнішньої та внутрішньої будови птахів;
- розподіляє птахів за видами;
- має уявлення про значення птахів у природі, господарській діяльності
людини;
- знає загальні ознаки ссавців;
- називає їх особливості та спосіб існування;
- має уявлення про тварин, які занесені до Червоної книги;
- знає про умови утримання, догляду та годівлі деяких сільськогосподарських
тварин;
- пояснює необхідність охорони тварин;
- вміє здійснювати нескладний догляд за деякими сільськогосподарськими
тваринами (для сільської школи).
- вміє розпізнавати тварин, що вивчалися.
123
9 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Значення знань про будову та функції організму людину.
2. Будова клітини і тканин людини.
Органи та системи органів (травлення, дихання, кровоносна, опорно-
3.
рухова с-ми).
4. Органи та системи органів (видільна, органи чуття).
5. Організм – як єдине ціле.
6. Значення опорно-рухової системи.
7. Основні органи опори і руху.
8. Скелет (череп).
9. Скелет (хребет, грудна клітина).
10. Скелет (верхні та нижні кінцівки).
11. Склад і будова кісток.
12. Типи з’єднань кісток: суглоби, зв’язки.
13. Перша допомога при переломах.
14. Перша допомога при розтягах і вивихах.
15. М’язи, групи м’язів.
Значення фізичних вправ для правильного формування скелету і
16.
м’язів.
17. Органи кровообігу.
18. Пульс. Підрахунок пульсу.
19. Велике та мале кола кровообігу.
20. Попередження серцево-судинних захворювань.
21. Кров та її значення.
22. Мікроскопічна будова крові.
23. Види кровотеч.
24. Перша допомога при кровотечах.
25. Шкідливий вплив куріння та алкоголю на серце і кровоносні судини.
26. Значення дихання. Будова та функції органів дихання.
27. Газообмін у легенях. Гігієна органів дихання.
Хвороби, що передаються через повітря. Техніка накладання
28.
гірчичників, компресів.
29. Вплив нікотину на органи дихання.
ІІ семестр
124
1. Значення харчування.
2. Харчові продукти. Білки.
3. Органи травлення.
4. Травлення в ротовій порожнині. Догляд за зубами.
5. Травлення в шлунку та кишечнику.
6. Гігієна харчування.
7. Запобігання шлунково-кишкових захворювань.
8. Глистові захворювання.
9. Запобігання харчових отруєнь.
10. Профілактика харчових отруєнь.
11. Профілактика інфекційних захворювань (дизентерія, холера, Боткіна)
12. Вплив алкоголю та паління на процеси травлення.
13. Перша допомога при харчових отруєннях.
14. Екологічно чисті продукти харчування.
15. Органи сечрвидільної системи. Значення.
16. Запобігання нирковим захворюванням.
17. Шкіра та її значення. Роль у терморегуляції.
18. Гігієна шкіри та гігієнічні вимоги до одягу.
19. Сучасні косметичні засоби. Догляд за волоссям, шкірою обличчя.
20. Загартування організму.
21. Перша медична допомога при тепловому та сонячному ударах.
22. Перша допомога при опіках та обмороженні.
23. Жіноча статева система.
24. Чоловіча статева система.
25. Гігієна статевих органів. Хвороби статевої системи.
26. Нервова система. Значення та будова.
27. Режим дня, гігієна розумової праці.
28. Сон та його значення.
29. Вплив алкоголю, нікотину, наркотиків на ЦНС.
30. Значення органів чуттів.
31. Будова та функцції органу зору.
32. Будова та функції органу слуху. Гігієна.
33. Органи смаку, нюху, дотику.
34. Перша медична допомога при травмах органів чуттів.
35. Місце знаходження людини в природі.
36. Вплив навколишнього середовища на організм людини.

Вимоги до знань учнів:
125
- має уявлення про єдність людини та навколишнього середовища.
- має уявлення про організм як єдине ціле;
- має уявлення про основи здорового способу життя.
- має уявлення про організм як єдине ціле;
- має уявлення про основи здорового способу життя.
- знає основні органи опори та руху;
- знає про вплив фізичного навантаження на організм;
- має уявлення про першу медичну допомогу при ушкодженнях опорно –
рухової системи.
- знає органи кровоносної системи;
- має уявлення про основи здорового способу життя;
- знає про шкідливий вплив куріння та алкоголю на організм людини;
- має уявлення про надання першої медичної допомоги під час кровотеч.
- знає органи дихання та їх функції;
- має уявлення про хвороби та профілактичні заходи їх запобігання;
- вміє накладати гірчичники та компреси.
- має уявлення про вплив харчування на здоров’я людини;

- знає органи травлення;
- знає про правильне та раціональне харчування;
- має уявлення про санітарно-гігієнічні правила;
- має уявлення про надання першої медичної допомоги при харчових
отруєннях.
- знає органи сечовидільної системи та їх значення;
- має уявлення про запобігання нирковим захворюванням;
- знає органи сечовидільної системи та їх значення;
- має уявлення про запобігання нирковим захворюванням.
- знає функції статевих органів;
- вміє дотримуватись правил особистої гігієни.
- має уявлення про значення нервової системи;
- знає про фактори, що зберігають здоров’я, і такі, що порушують його;
- має уявлення про значення органів чуттів;
- має уявлення про надання першої медичної допомоги при травмах органів
чуттів;
- вміє застосовувати набуті знання про будову та функції людського
організму у повсякденному житті з метою збереження та зміцнення здоров’я
126
Географія
Основним завданням викладання географії в спеціальних
загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей є
ознайомлення учнів з природними умовами, корисними копалинами, життям
та господарською діяльністю населення України і зарубіжних країн.
Програма з географії складена з урахуванням особливостей
розумового розвитку учнів.
У процесі вивчення географії розумово відсталі учні навчаються
пізнавати природні явища в їхньому причинному зв’язку та постійній
взаємодії, у них розвивається спостережливість, увага, пам’ять, абстрактне
мислення, збагачується уява.
Учням VI-VIІ класів спеціальної школи основні географічні уявлення
викладаються в обсязі, який передбачений курсом природознавства для учнів
ІV-V класів загальноосвітньої школи. Однак учням VIII - IX класів
спеціальної школи, з урахуванням їх психофізичних і вікових особливостей,
для загальної підготовки даються деякі теми з курсу середньої школи
(географія материків, ознайомлення з частинами світу). Дані теми
відрізняються за кількістю і складністю понять, які в них містяться,
глибиною розкриття причинно-наслідкової залежності.
В основу програми з географії, яка побудована з урахуванням всіх
дидактичних і специфічних принципів олігофренопедагогіки, покладені
127
також краєзнавчі та родинознавчі принципи. На основі вивчення місцевості
рідного краю шляхом порівняння і зіставлення розумово відсталі учні
отримують знання про форму земної поверхні, орієнтування на місцевості,
види водних басейнів, океанів, морів, озер, річок, рослинний і тваринний
світ.
Програма з географії для спеціальної школи відрізняється від
загальноосвітньої школи корекційно-виховною направленістю уроку;
концентричністю навчального матеріалу; практичною спрямованістю,
пов’язаною з підготовкою розумово відсталих учнів до життя, праці,
специфікою методів навчання.
Дана програма складена з урахуванням міжпредметних зв'язків і
наступності в навчанні.
У програмі пропонується самому вчителю враховувати пізнавальні
можливості учнів при визначенні обсягу навчального матеріалу, кількості
географічної номенклатури, рівні узагальнення при вивченні різних тем.
Навчальний матеріал програми розподілений за роками навчання: VI
клас – “Природа рідного краю” (68 годин); VII - Фізична географія ( 68
годин); VIII – “Географія світу (материків і океанів)” (68 годин); IX –
“Географія України” (68 годин).
В програмі вказано приблизну кількість годин на проходження тієї чи
іншої теми, а також перелік практичних робіт та екскурсій, які необхідно
виконувати з учнями.
Практичні роботи, проведені в процесі вивчення географії, спрямовані
на те, щоб озброїти учнів необхідними практичними уміннями й навичками,
які вони могли б використовувати у своїй подальшій діяльності. З самого
початку вивчення географії необхідно організувати систематичні
спостереження за природою своєї місцевості, за погодою, що фіксуються в
календарі природи, працею людей у найближчому оточенні і продовжувати
їх по IX клас включно.
У проведення екскурсій по ходу вивчення тем, пов'язаних із
навколишньою місцевістю, вносяться елементи краєзнавства. Це сприяє
естетичному вихованню учнів, дбайливому ставленню до природи. Можна
організувати краєзнавчі походи для ознайомлення з навколишнім
середовищем за полегшеною програмою.
Систематична словникова робота на уроках географії розширює
словниковий запас дітей спеціальної школи, дає їм уявлення про природні
явища, допомагає їм правильно вживати ці слова.
В програмі враховані пропедевтичні знання географічного змісту, які
учні отримали при вивченні курсу “Я і Україна” в підготовчому та 1-5
класах.
Програма подається у вигляді таблиці, що містить три колонки. У
першій колонці наводяться зміст навчального матеріалу, у другій –
навчальні досягнення учнів, у третій – спрямованість корекційно-
128
розвивальної роботи, яка уможливлюється змістом та організацією
навчання.
Курс VI класу повністю присвячений географії рідного краю (області),
перегляду фізичної карти області, знайомства з її кордонами, назвою районів,
природою, кліматом і працею людей у своїй області. Даються короткі
відомості про природні багатства області і основні заняття населення. Також,
цей розділ побудований з таким розрахунком, щоб на знайомому
краєзнавчому матеріалі сформувати у дітей початкові уявлення про
системоутворюючі географічні поняття.
Розділ “Орієнтування на місцевості” сприяє формуванню у розумово
відсталих дітей просторових уявлень та навичок орієнтування, необхідних в
житті, а також для переходу до вивчення плану місцевості і карти.
При вивченні розділу “План і карта” необхідно дотримуватися логіки в
переході від сприймання реальної місцевості до її зображення на карті: учнів
спочатку доцільно ознайомлювати з макетом та планом шкільної ділянки;
вчити орієнтуватися на плані свого населеного пункту; визначати місце
шкільної ділянки на цьому плані. Тільки після засвоєння цих знань та умінь
можна досягти свідомого використання картографічної наочності в навчанні
розумово відсталих дітей. Ознайомлюючись з фізичними та політико-
адміністративними картами різного масштабу, учні повинні вміти визначити
географічне положення своєї місцевості, району, області, країни.
В шостому класі для розумово відсталих учнів створюються
можливості наочно пізнавати природні явища, систему розселення,
особливості господарської діяльності людей тощо. Здобуті знання сприяють
прищепленню в учнів почуття любові до рідної Землі, створюють підгрунтя
для того, щоб у подальшому перейти до засвоення шкільних курсів фізичної
географії, географії світу та географії України.
Учитель має враховувати несформованність у розумово відсталих учнів
цього віку абстрактного мислення, тому наочні методи навчання,
ознайомлення з основними поняттями і термінологією географії повинно
формуватися на конкретних прикладах, які зрозумілі учням, оскільки
знаходяться навколо них, постійно використовуються в життєвих ситуаціях.
В VII класі, в розділі “Фізична географія”, приводяться в систему
отримані знання з географії в попередньому класі.
В розділі “Земна куля” учні знайомляться з глобусом і картою півкуль,
розміщенням на них частин світу і океанів, з географічним положенням
нашої країни.
Велике значення для розумово відсталих дітей має знайомство з
розділом “Форма поверхні землі і води на Землі”, при вивченні якого учні
вивчають засоби позначення їх на карті, знайомляться з формами поверхні
землі, а також одночасно з різноманітністю водних ресурсів.
У курсі “Фізична географія” учні отримують знання про те, які
природні зони є на земній кулі. Школярі, характеризуючи кожну із зон,
129
вивчають її фізико-географічне положення, природні багатства, основні
заняття населення, зміни природних умов під дією праці людини.
Практичні роботи, передбачені програмою 7 класу, покликані
сформувати навички роботи з географічними картами, глобусом, окремими
приладами. Особливе значення мають практичні роботи з контурними
картами, без чого подальше вивчення шкільної географії значно
ускладнюється.
Курс VII класу „Географія світу” складається з двох розділів.
Розділ “Короткі відомості про Землю, Сонце, Місяць” надає
елементарні знання учням про Сонце, як одну із зірок, навколо якої
рухаються планети: Земля і її супутник – Місяць. Пояснює причини
затемнень, дає відомості про штучні супутники Землі, про політ людей у
космос; про виверження вулканів, землетрусу та інші стихійні явища.
У розділі „Географія материків і океанів” учні одержують відомості
про географічне положення кожного материка, знайомляться з природними
умовами держав, їхнім населенням і столицями. На уроках слід
використовувати доступний розумінню учнів матеріал із сучасного
економічного та політичного життя країн. Методична різноманітність
викладання курсу формує правильні погляди на процеси взаємодії природи і
людьского суспільства, сприяє розвитку пізнавальної діяльності школярів,
підвищує інтерес до предмету.
При вивченні материків та окремих країн світу особливу увагу слід
звертати на формування в учнів умінь визначити та описувати їх географічне
положення. Використовуючи набуті знання, учні повинні вміти складати
географічні характеристики на кожну країну, що вивчають (визначити
географічне положення, природні умови, корисні копалини, господарську
діяльність населення тощо).
Вчителю надається можливість самому визначати рівень узагальнення
програмного матеріалу.
В курсі IX класу “Географія України” учні знайомляться з загальним
оглядом географічних, економічних та соціальних особливостей нашої
держави – України.
Курс “Географія України” включає такі розділи: „Фізична географія
України” і „Економічна та соціальна географія України”.
Об’ектом вивчення фізичної географії України є територія, природні
умови і природні комплекси України.
Важливо підкреслити перехід від завершених у 9 класі фізико-
географічних знань про свю державу до вивчення її з позицій соціально-
економічної географії, поєднуючи теоретичний матеріал із харатеристикою
територіальної організації життя країни.
Розділ „Економічна та соціальна географія України” закладає основи
для усвідомлення розумово відсталими школярами основних
закономірностей у розміщенні населення і господарства на окремих
територіях держави і в цілому. В цьому розділі розглядається структура і
130
напрямки економічних, культурних і політичних зв'язків України з іншими
країнами світу.
Враховуючи складний характер соціально-економічної інформації, що
міститься в цьому розділі, вчитель сам повинен визначити рівень
узагальнення матеріалу для вивчення в межах відведеного навчального часу.
Закінчується курс географії IX класу вивченням географії своєї області
або району. Ця тема, будучи підсумковою в курсі елементарної географії в
спеціальній школі, носить краєзнавчий характер. Її вивчення повинне бути
складене на використанні досвіду учнів та їх значеннях, отриманих в
попередні роки навчання, на предметних уроках, уроках географії,
природознавства.
Вибір об’єктів вивчення району чи області встановлює вчитель
залежно від місця знаходження спеціальної школи для розумово відсталих
дітей, територіального розміщення промислових підприємств, на яких
зможуть працювати випускники школи.
В процесі вивчення географії в спеціальній школі слід використовувати
диференційований підхід до учнів, пред’являти їм різні вимоги до знань
залежно від їх загального розвитку та індивідуальних можливостей
засвоєння учбового матеріалу. Розумово відсталим учням необхідно
приділяти особливу увагу, бажано давати індивідуальне домашнє і класне
завдання, забезпечувати посильну практичну діяльність.

2
ІІ – початковий 4 Учень з допомогою вчителя фрагментарно відтворює
(нижче основний навчальний матеріал, виконує за зразком
131
5
6
8
9
помилки.
10
11
132
Географія
6 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Значення географічних знань для практичної діяльності людини.
2. Жива і нежива природа.
3. Наша місцевість.
4. Екскурсія на природу. З’ясування географічних уявлень.
5. Поняття про горизонт.
6. Лінія і сторони горизонту.
7. Орієнтування на місцевості за сонцем.
8. Орієнтування на місцевості за місцевими ознаками.
9. Народні прикмети.
10. Компас. Будова. Правила користування.
11. Вправи на орієнтування.
12. План і рисунок, їх відмінність.
13. План шкільного двору.
14. Умовні знаки плану.
133
15. Позначення сторін горизонту на плані.
16. Масштаб плану.
17. Плани найближчого оточення. (міста, вулиці)
18. Місце шкільної їдальні на плані школи.
19. Відмінність плану від карти.
20. Масштаб карти.
21. Умовні кольори карти.
22. Види карти.
23. Значення географічних карт у житті людини.
24. Екскурсія в місто.
25. Пізнай свій край. Наша Батьківщина.
26. Географічне положення нашої місцевості.
27. Власні спостереження.
28. Історія свого краю.
29. Форми земної поверхні Буковини, України.
30. Грунти Буковини.
31. Корисні копалини Буковини.
32. Використання корисних копалин.
ІІ семестр
1. Корисні копалини України.
2. Охорона природних багатств України.
3. Червона книга України.
4. Виконання закону про охорону природи – обов’язок кожного.
5. Погода, її складова. Стан повітря.
6. Вітер. Хмарність. Опади.
7. Вимірювання температури повітря.
8. Спостереження за погодою.
9. Прогнозування погоди.
10. Народні прикмети.
11. Календар погоди.
12. Водойми свого краю. Річки, характер течії. Живлення.
13. Джерела. Підземні води.
14. Рослини і тварини краю. (дикі)
15. Умови для існування і розвитку рослин і тварин.
16. Культурні рослини, домашні тварини.
17. Охорона рослин і тварин. Червона книга.
18. Населення. Кількість. Села. Міста.
19. Національний склад.
20. Традиційні заняття місцевого населення.
21. Обряди. Народні звичаї.
22. Історичні пам’ятники.
23. Екскурсія по вулицях міста.
24. Господарська діяльність краю.
134
25. Види господарської діяльності.
26. Промислові підприємства.
27. Особливості сільського господарства.
28. Землеробство.
29. Тваринництво.
30. Шляхи сполучення.
31. Види транспорту.
32. Екскурсія по вулицях міста.
33. Зв»язок.
34. Екскурсія на Головпоштамт.
35. Вікторина «Чи знаю я свій рідний край»
36. Екскурсія до водойму.
37. Екскурсія в музей.
Вимоги до знань учнів на кігннець навчального року:

- про предмет географії і його значення для практичної діяльності
людини; загальну мету вивчення курсу «Природа рідного краю»;
- характерні ознаки живої і неживої природи;
- особливості своєї місцевості та праці людей в різні пори року на цій
- необхідність бережного відношення до природи.
- що таке горизонт, лінія та сторони горизонту;
- про орієнтування на місцевості за сонцем, за місцевими ознаками;
- про будову компаса;
- призначення масштабу, його позначення;
- основні умовні кольори та знаки плану і карти;
- ознаки відмінності плану від карти;
- знання учнів про особливості та призначення фізичної і політичної
карти;
- географічне положення своєї місцевості.
- особливості географічного положення України;
- історію столиці України - Києва;
- географічне положення своєї місцевості: району, області, населеного
пункту;
- про історію свого краю;
- які форми поверхні переважають на Україні;
- про рельєф своєї місцевості;
- умовні позначення основних форм поверхні своєї місцевості;
- основні види грунтів свєї місцевості;
- значення грунту для сільского господарства;
135
- які корисні копалини видобуваються в своїй області;
- способи використання корисних копалин;
- про Червону книгу України та її значення для людини;
- знати свої обов’язки по охороні природи;
- правила поведінки в природі.
- визначення погоди та її складових (температура, вітер, хмарність,
опади);
- основні причини зміни погоди ;
- призначення термометра та його будову;
- умовні знаки календаря погоди.
- основні відомості про великі річки та озера свого краю;
- причини утворення джерел, підземних вод та боліт;
- причини забруднення водоймищ;
- заходи по збереженню водних богатств та вимоги до людини по
охороні водоймищ свого краю.
- про різноманітність рослин і тварин свого краю;
- типових представників дикоростучих та культурних рослин своєї
місцєвості;
- типових представників диких та свійських тварин свого краю;
- представників рослинного і тваринного світу рідного краю, які занесені
до Червоної книги;
- причини необхідності охорони рослинного і тваринного світу
- про чисельність населення свого краю (села, міста, області) та його
національний склад;
- народні звичаї та календарні обряди населення області;
- про основні заняття населення свого краю;
- історичні місця та пам’яткі свого краю.
- про основні галузі промисловості свого краю;
- географічне розміщення промислові підприємства свого краю;
- про основні галузі сільського господарства своєї місцевості;
- чому саме ці галузі сільського господарства спеціалізуються в області.
- особливості землеробства і тваринництва та їх значення для місцевого
населення;
- шляхи сполучення між населеними пунктами;
- про головні залізничні та автомобільні маршрути;
- яким транспортом зручніше користуватися для поїздки між різними
населеними пунктами області;
- про засоби зв’язку: пошта, телеграф, телефон.

- робити записи в календарі погоди;
- працювати з макетом шкільної ділянки;
- складати план спостережень;
136
- використовувати здобуті знання на практиці.
- визначати сторони горизонту, орієнтуватись за сонцем та місцевими
ознаками в кабінеті географії та на шкільному подвір’ї;
- уміти користуватися компасом;
- правильно виконувати всі дії по приведенню компаса в робочій стан та
по визначенню сторін горизонту;
- визначати відстань за заданим масштабом, виконувати необхідні
обчислення;
- встановлювати просторові відношення об’єктів на плані класу, читати
нескладні плани місцевості;
- робити схематичні малюнки, складати прості макети та плани
- читати умовні кольори та знаки географічних карт;
- визначати на карті місце свого проживання.
- знаходити та показувати на карті столицю України;
- визначати фізико - географічне положення своєї місцевості на карті;
- складати короткий нарис про історію свого краю за наданним планом.
- за умовними позначеннями знаходити на фізичній карті задані форми
рельєфу своєї місцевості;
- розрізняти види грунтів за зразками і малюнками;
- співвідносити корисні копалини з їх умовним позначенням;
- знаходити та показувати на карті області родовища корисних копалин;
- наводити приклади охорони пррироди;
- виконувати правила природооохоронної поведінки.
- спостерігати за погодою;
- визначати погоду за народними прикметами;
- користуватися термометром при вимірюванні температури повітря;
- вести календар погоди;
- на основі власних спостережень елементарно прогнозувати погоду.
- знаходити на карті річки та озера;
- давати елементарний фізико-географічний опис річок за схемою;
- використовувати отримані знання з теми під час проведення екскурсії
та в повсякденному житті.
- визначати умови життя та розвитку рослин і тварин;
- встановлювати причино-наслідкові зв'язки між природними умовами і
особливостями рослинного та тваринного світу свого краю;
- визначати шляхи охорони рослин і тварин своєї місцевості;
- використовувати на екскурсії знання, отримані на уроках географії з
вивченого розділу.
- надавати географічний опис пам’яток історії краю відносно свого
місця проживання;
- встановлювати зв’язки між національним складом та традиціями
жителів своєї місцевості;
137
- відображати звичаї, обряди засобами мистецтва (малюнки, альбоми,
пісні, перекази)
- показувати на карті крупні підприємства своєї місцевості, визначені
вчителем;
- використовуючи легенду показувати на карті своєї області основні
шляхи сполучення;
- розповідати про трудову діяльність батьків;
- визначити вид транспорту, яким зручніше користуватися для поїздки між
різними населеними пунктами області.
Географія
7 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Уявлення про землю в давні часи. Форма і розміри Землі.
Глобус – модель земної кулі. Поняття про екватор і полюси.
2.
Меридіани і паралелі. Практична робота.
3. Градусна сітка та її призначення. Умовне зображення поверхні Землі.
Материки й океани на глобусі та карті півкуль. Практична робота з
4.
контурними картами.
Перші кругосвітні подорожі Магелана і Колумба. Пр.р. Позначення
5.
на контурній карті шляху Магелана.
Обертання Землі навколо своєї осі. Зміна дня і ночі. Пр.р. Показ за
6.
допомогою телурія зміни дня і ночі.
7. Нерівномірність нагрівання поверхні земної кулі Сонцем.
8. Теплові пояси. Зображення їх на глобусі і карті півкуль.
9. Поняття про клімат.
10. Залежність клімату від географічного положення місцевості.
11. Океани Землі.
12. Материки світу.
13. Зміна пір року.
14. Кругосвітні подорожі навколо світу.
15. Нерівномірність нагрівання Землі Сонцем.
16. Теплові пояси. Зображення їх на глобусі і карті. Пр.р.
17. Поняття про клімат.
18. Залежність клімату від географічного положення місцевості.
138
19. Форма поверхні Землі. Вода на Землі.
20. Внутрішня будова Землі.
21. Форми земної поверхні. Рівнини.
22. Височини (горби), низини.
23. Гори. Пр.р. Малювання гір.
24. Руйнування гір.
25. Яри. Утворення. Боротьба з ярами. Пр.р.
26. Світовий океан. Пр.р. (контурна карта).
27. Солона і прісна вода.
28. Вода в найближчому оточенні. Пр.р. досліди.
29. Річки.
30. Озера.
31. Озера. Стави. Болота.
32. Болота.
ІІ семестр
1. Природні зони Землі.
2. Закономірності розміщення природних зон Землі.
3. Карта природних зон. Пр.р. контурна карта.
4. Зона арктичних пустель. Положення на карті.
5. Полярні ночі. Північне сяйво.
6. Рослини. Тварини. Пр.р.
7. Освоєння Арктики.
8. Зона Тундри. Острови. Напівострови. Пр.р. контурні карти.
9. Особливості природи. Рослини. Тварини.
10. Населення. Його основні види занять.
11. Лісова зона. Корисні копалини.
12. Клімат лісової зони.
13. Тварини лісу. Пр.р.
14. Рослини лісу. Пр.р.
15. Яку користь приносить ліс.
16. Населення лісів. Заняття.
17. Зона степів. Природа. Клімат.
18. Рослини. Тварини. Пр.р.
19. Населення. Заняття.
20. Зрошення степів. Лісові смуги.
21. Зона пустель. Клімат.
22. Рослини і тварини пустель. Пр.р.
23. Зона субтропіків. Положення і клімат.
24. Рослинність субтропіків. Пр.р.
25. Населення. Його заняття.
26. Тропічна зона.
27. Рослини і тварини тропічної зони. Пр.р.
28. Висотна поясність в горах. Пр.р.
139
29. Зміна природи гір залежно від висоти.
30. Особливості життя в горах.
31. Оповідання «Пінгвіни».
32. М.Черемшина оповідання «Як ми знайшли джерело».
33. «Для допитливих».
34. «Мурахи – шанувальники красивого». Екскурсія в ліс.(2)
35. Екскурсія до водойми. Вікторина «Природа – мій дім».

- географічне положення своєї місцевості та своєрідність її природи.
- еволюцію уявлень людей на форму Землі;
- про дійсну форму Землі;
- що глобус – модель земної кулі;
- визначення понять “екватор”, “полюси”, “градусна сітка”;
- про умовне позначення Землі на площині та карті півкуль;
- розподіл суші і води на Землі;
- географічне положення материків та океанів на глобусі і карті півкуль;
- значення кругосвітніх подорожів, які доводять, що Земля – куля;
- про обертання Землі навколо своєї осі,
- причині зміни дня і ночі;
- про різницю в освітленні і нагріванні земної поверхні Сонцем;
- про закономірності розміщення теплових поясів на Землі;
- визначення поняття “клімат”;
- про залежність клімату від географічного положення місцевості.
- еволюцію уявлень людей на форму Землі;
еволюцію уявлень людей на форму Землі;
140
- про внутрішню будову земної кулі.
- про основні форми рельєфу земної поверхні та їх суттєві ознаки;
- визначення понять, які характеризують різноманітні форми рельєфу;
- класифікацію форм поверхні Землі в залежності від їх розташування
над рівнем моря;
- способи зображення форм поверхні Землі на карті;
- значення води для життя на Землі;
- заходи щодо охорони води від забруднення;
- елементи гідросфери, їх суттєві ознаки та способи зображення на
карті;
- види водоймищ та їх відмінності;
- про вплив рельєфу місцевості на характер течії річок;
- основні частини річок, суттєві ознаки гірської та рівнинної річок;
- про способи утворення озер і ставків та їх значення для природи;
- причини виникнення боліт, їх осушення і використання осушених
земель;
- про кругообіг води у природі;
- суттєві ознаки острова і півострова.

- показувати свою місцевість на карті;
- проводити досліди кулеподібності Землі;
- визначати сторони горизонту на глобусі;
- вказувати на різницю в зображені меридіан і паралелей на глобусі і
карті;
- орієнтуватися по глобусу і карті півкуль в процесі вивчення теми;
- показувати та словесно визначати географічне положення материків та
океанів на глобусі та карті півкуль;
- уміння показувати на карті шлях Х. Колумба, Ф.Магеллана;
- показувати теплові пояси на глобусі і карті півкуль;
- встановлювати залежність клімату від прямих і похилих променів
Сонця
- - проводити досліди кулеподібності Землі;
141
карті;
Сонця
- проводити досліди кулеподібності Землі;
карті;
Сонця.
- знаходити рівнини та гори за їх зображенням і умовними кольорами
карти.
- називати й показувати частини горба, гори, яру на різних видах
наочності (макет, малюнок, схема) .
- відрізняти висоту гір за умовним кольором фізичної карти.
- виконувати схематичні малюнки, виготовляти прості макети форм
земної поверхні;
- знаходити на фізичній карті елементи гідросфери;
- давати характеристику річки по карті;
- знаходити з допомогою умовних кольорів карти найбільші і найменші
глибини в світовому океані;
- знаходити острова і півострова на карті ;
- читати умовні знаки і кольори географічних карт, складати на основі
карт і картин описи об’єктів, які вивчаються;
- виявляти і описувати на місцевості особливості рельєфу та водоймищ
під час екскурсій.
142
Географія
8 клас
№ ТЕМА
п/п
І семестр
1. Земна куля, теплові пояси.

2. Фізична карта та карта природних зон.
3. Поняття про Всесвіт.
4. Сонце, його розміри. Значення сонця для життя.
5. Земля – планета. Вода та суша на землі.
6. Обертання Землі навколо своєї осі та навколо сонця.
7. Затемнення сонця і місяця.
8. Польоти людини в космос.
9. Явища природи. Вітер.
10. Опади. Урагани. Шторми. Гроза.
11. Землетруси.
12. Вулкани.
13. Що вивчає географія материків і океанів.
14. Материки і океани на фізичній карті півкуль.
15. Світовий океан. Тихий океан.
16. Атлантичний океан.
17. Індійський океан.
18. Північний Льодовитий.
19. Африка. Географічне положення.
20. Пустеля Сахара. Річки. Клімат.
21. Рослини, тварини Африки.
22. Країни Африки.
23. Австралія. Острови. Рельєф. Клімат.
24. Рослини, тварини Австралії.
25. Населення Австралії.
26. Великі міста Австралії.
27. Антарктида. Відкриття.
28. Природа Антарктиди.
29. Вивчення Антарктиди.
30. Америка. Південна. Північна.
31. Острови, півострови Америки.
32. Природа північної Америки.
ІІ семестр
1. Рослини і тварини Північної Америки.
2. Держави Америки.
3. Євразія. Європа. Океани. Моря.
143
4. Гори. Клімат.
5. Острови. Півострови.
6. Річки Європи.
7. Рослини і тварини.
8. Природні зони.
9. Країни Західної Європи.
10. Франція.
11. Італія.
12. Великобританія.
13. Німеччина.
14. Іспанія.
15. Греція.
16. Румунія.
17. Болгарія.
18. Польща.
19. Чехія. Словаччина.
20. Норвегія. Фінляндія. Швеція.
21. Білорусь.
22. Молдова.
23. Росія.
24. Австрія. Угорщина.
25. Швейцарія.
26. Азія. Кордони.
27. Океани. Моря.
28. Рослини і тварини Азії.
29. Держави Азії. Китай.
30. Японія. Корея.
31. Індія.
32. Туреччина.
33. Країни Середньої Азії.
34. Ірак. Іран.
35. Афганістан. Пакістан.
Вимоги до навчальних досягнень учнів на кінець навчального

року:
– розміщення теплових поясів та природних зон на земній кулі;
– позначення умовними кольорами природних зон на карті.
– відомості про Сонце, як найближчу до Землі зірку та його значення для
життя на Землі;
144
– відомості про Землю як планету; Місяць як супутник Землі; відмінності
Місяця від Землі; причини зміни дні і ночі, пори року;
– значення запусків у космос штучних супутників та польотів людей на
космічних кораблях;
– різноманітність явищ природи, причини їх виникнення;
– заходи застереження від стихійних лих.
– мету вивчення курсу географії материків;
– розміщення материків на фізичній карті півкуль.
– фізико – географічне положення океанів, їх господарське значення.
– особливості географічного положення, контурів берегів Африки;
– особливості рельєфу, природних умов та клімату материка;
– типових представників рослинного і тваринного світу;
– назви держав, їх положення на материку; основне населення і столиці.
- географічне положення Австралії та островів Нова Гвінея і Тасманія;

- особливості рельєфу, природних умов та клімату материка;
- типових представників рослинного і тваринного світу;
- особливості побуту населення Австралії.
- географічне положення Антарктиди
- особливості природних умов та клімату материка;
- особливості географічного положення Північної і Південної Америки,
островів і півостровів: Гренландія, Куба, Вогняна Земля, Аляска,
Флорида, Каліфорнія;
- особливості основних форм рельєфу;
- господарське значення та використання великих рік Америки;
- своєрідність природних умов Північної і Південної Америки ;
- назви держав, їх положення на материку; основне населення і столиці.
- фізико - географічне положення материка Євразія, поділ материка на
дві частини світу.
- особливості фізико-географічного положення Європи;
- назви та положення великих островів та півостровів Європи;
- основні форми поверхні Європи та їх особливості;
- господарське значення та використання великих рік Європи;
- своєрідність природних умов Європи;
- назви країн Західної, Центральної та Східної Європи, їх положення на
материку, столиці;
- національний склад населення країн Європи.
- фізико-географічне положення Азіі та кордони з Європою;
- назви та положення великих островів та півостровів Азіі;
- назви морів і океанів, що омивають Азію;
- особливості поверхні Азії;
145
- про різноманітність природних умов та своєрідність клімату;
- назви найбільших країн Азії, їх положення на материку; основне
населення і столиці.
Учні повині вміти:

– показувати кордони теплових поясів на глобусі і карті;
– показувати межі природних зон на карті природних зон.
– встанавлювати причиново-наслідкові зв’язки між явищами природи;
– робити нескладні описи явищ, які спостерігаються в природі;
– знаходити на карті півкуль райони найбільш частих землетрусів і
виверження вулканів;
– відрізняти материк від частини світу;
– знаходити і показувати материки і частини світу на карті півкуль;
– визначати географічне положення материків.
– знаходити і показувати океани на карті півкуль;
– складати опис фізико-географічного положення океану за схемою
– визначати за картою півкуль географічне положення і контури берегів
Африки;
– знаходити і показувати на карті географічні об’єкти, що передбачені
програмою;
– встановлювати причиново-наслідкові залежності рослинного світу від
клімату;
– наводити елементарний опис природних умов за схемою;
– знаходити на політичній карті держави, що вивчаються, їх столиці;
– позначати на контурної карті острів Мадагаскар, півострів Сомалі,
пустелю Сахара, найбільші річки і гори Африки, держави та їх столиці.
– визначати за картою півкуль географічне положення Австралії;
програмою;
клімату;
– наводити цілісний монологічний опис Австралії за наданою схемою;
– показувати шлях подорожі в Австралію М.М. Міклухо – Маклая.
– визначати за картою півкуль географічне положення Антарктиди;
– складати опис фізико-географічного положення материка за схемою;
– показувати на карті науково-дослідні станції.
Північної і Південної Америки;
– знаходити і показувати на карті географічні об’єкти, вивчення яких
передбачене програмою;
– давати опис фізико-географічного положення гір Корділ’єрів за наданою
схемою;
146
клімату;
– знаходити на політичній карті великі держави та їх столиці;
– позначати на контурної карті Америки столиці основних держав, їх
кордони
– знаходити материк Євразія, показувати умовну межу між Європою та
Азією.
Європи, її островів і півостровів;
– елементарно описувати природні умови Європи за наданим планом;
програмою та позначати їх назви на контурній карті;
– пояснювати причиново-наслідкові залежності між об’ектами природи
при складанні схем зв’язків;
– знаходити на політичній карті держави Європи, їх столиці, переносити їх
назви на контурну карту;
- визначити за картою півкуль географічне положення Азії та показувати
кордони з Європою;
- знаходити і показувати на карті географічні об’єкти, які передбачені
програмою та позначати їх назви на контурній карті;
- встановлювати відмінність між кліматом Азії і Європи;
- давати елементарний опис природних умов за планом;
- знаходити на політичній карті найбільші країни Азії та їх столиці,
переносити їх назви на контурну карту.
Географія
9 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Предмет географії України.
2. Державні символи України.
3. Географічне положення України.
Фізико-географічне положення України, його значення для розвитку
4.
господарства.
5. Територія, морські та сухопутні кордони України.
6. Форми поверхні України.
8. Яри. Сейсмічні явища на території України. Екологічні проблеми.
9. Кліматичні умови, кліматичні пояси та області.
147
10. Стихійні природні явища. Екологічні проблеми.
11. Прогноз погоди.
12. Особливості Чорного та Азовського морів.
13. Річки.
14. Стави, лимани, озера.
15. Стихійні природні явища, пов’язані з внутрішніми водами.
16. Типи грунтів.
17. Боротьба з ерозією, хімічним забрудненням, засоленням грунту.
18. Рослини України.
19. Тварини України.
20. Вплив людини на флору і фауну України.
21. Природні зони в Україні. Лісова зона.
22. Лісостепова зона.
23. Степова зона.
24. Гірські області України.
25. Екологічні проблеми (заболочування, ерозії, зсуви, засухи).
26. Природоохоронні заходи.
27. Населення та трудові ресурси.
28. Чисельність і густота населення.
29. Етнічний склад.
30. Міське і сільсіке населення.
31. Розподіл трудових ресурсів.
32. Промислові комплекси.
ІІ семестр
1. Галузі господарства України.
2. Міжгалузеві комплекси України.
3. Паливно-енергетичний комплекси. Вугільна промисловість.
4. Нафтова і газова промисловість.
5. Електроенергетична промисловість.
6. Один з найбільших заводів України.
8. «Кислота з неба» (за Г.Синкевичем).
9. Чорна металургія. Металургічний комплекс.
10. Кольорова металургія.
11. Галузі машинобудування.
12. Хімічна промисловість.
13. Лісова промисловість.
14. Промисловість будматеріалів.
15. Агропромисловий комплекс. Рослинництво.
16. Тваринництво.
17. Харчова промисловість.
18. Транспорт. Види.
19. Соціальний комплекс. Сфера послуг. Виробництво промтоварів.
148
20. Чернівецька область. Положення на карті. Кордони.
21. Поверхня. Клімат.
23. Річки. Озера.
24. Рослини нашого краю.
25. Тварини нашого краю.
26. Екологічні проблеми.
27. Населення краю.
28. Промисловість. Провідні галузі.
29. Сільське господарство.
30. Транспорт.
31. Обласний центр. Міста. Села.
32. Екскурсія до водойми.
33. Охорона природних багатств Буковини.

- загальну мету вивчення курсу географії України
- походження назви “Україна” та державної символіки України.
- фізико-географічне положення України, його значення для розвитку
господарства та життя людей.
- морські та сухопутні кордони України .
- основні форми рельєфу України;
- визначати та відрізняти основні форми рельєфу в близькому оточенні
та за їх зображенням;
- про закономірності розміщення корисних копалин, умовні позначення
на карті;
- основні заходи боротьби з ярами.
- про фактори, які визначають клімат України;
- закономірності розподілу тепла та вологи.
- про головні річкові системи та басейни річок України, їх комплексне
використання;
- про значення Чорного та Азовського морів для природи та головні
напрямки використання в господарській діяльності населенням
України:
- місця розміщення водосховищ та їх господарське значення;
- заходи раціонального використання і охорони водойм.
- основні типи ґрунтів;
- значення меліорації для підвищення врожайності;
- типових представників рослинного та тваринного світу України;
- закономірності поширення рослинності та фактори, які їх зумовлюють;
- фізико-географічне положення та кордони природних зон;
149
- особливості природних зон на території України;
- складові природних комплексів;
- причини створення заповідників та інших засобів збереження
рослинного і тваринного світу.
- - визначати правила особистої природозахисної поведінки людини у
трудовій та побутовій сферах;
- про чисельність та щільність населення України, його національний
склад;
- співвідношення міського та сільського населення, закономірності
розподілу трудових ресурсів за галузями господарства;
- причини, які зумовлюють міграцію населення.
- складові частини та структуру господарства;
- фактори, що визначають його розвиток;
- - структуру міжгалузевих промислових комплексів;
- про структуру паливно-енергетичного комплексу та його компоненти;
- основні райони видобутку вугілля, нафти та газу;
- - про типи електростанцій, їх відмінність;
- про структуру металургійного комплексу;
- чинники, які сприяють розвиткові металургійної промисловості в
Україні;
- - територіальне розміщення підприємств чорної та кольорової
металургії, особливості виробництва;
- показувати на карті розташування великих металургійних комбінатів.
- роль машинобудівного комплексу в економіці України;
- найважливіші галузі машинобудування, їх територіальне розміщення;
- міжгалузеві та внутрішньо-галузеві зв'язки машинобудування;
- уміння показувати на карті центри машинобудування;
- встановлювати зв'язки машинобудівного комплексу з паливно-
енергетичним
- про сировинну базу хімічної промисловості;
- територіальне розміщення центрів хімічного виробництва;
- склад галузі;
- територіальне розміщення центрів лісової промисловості;
- призначення целюлозно-паперової промисловості та основних
перспектив її розвитку.
- структуру галузі;
- значення промисловості будівельних матеріалів для господарства
України.
- про основні галузі сільського господарства;
- розташування основних компонентів агропромислового комплексу в
України, своєї області;
- роль переробної промисловості у сільському господарстві;
- основні види транспорту;
150
- роль транспорту у формуванні народногосподарського комплексу
України.
- про структуру галузі;
- розміщення підприємств текстильного виробництва на території
України;
- географічне положення своєї області та історію її утворення;
- про основні форми поверхні;
- фактори, що визначають клімат області;
- про кількість населення області та, його національний склад;
- особливості розвитку народного господарства області;
- основні види транспорту та пояснювати причини і можливості
розвитку транспортної мережі на території області;
- причини екологічних проблем, та основні шляхи їх вирішення.

- відрізняти державні символи України від символів інших держав;
- порівнювати розміри території України з розмірами інших держав.
- знаходити і показувати височин та низовин на фізичній карті України;
- визначати роль природних процесів у формуванні рельєфу;
- пояснювати вплив ярів на землеробство та будівництво;
- розкривати поняття “сейсмічні явища”,
- причини та наслідки екологічних проблем;
- показувати кліматичні пояси та області на території України;
- пояснити, як долати наслідки стихійних природних явищ.
- давати характеристику клімату своєї області за планом, складати
прогноз погоди за певними ознаками.
- пояснювати причин та наслідків стихійних явищ, пов'язаними із
внутрішніми водами;
- розповідати про використання внутрішніх вод у господарській
діяльності;
- знаходити і показувати на фізичній карті та позначати на контурній -
моря, найбільші річки та озера України;
- показувати основні морські порти і розповідати про їх значення для
України;
- давати визначення поняття “ґрунт”;
- користуватися картою ґрунтів;
- описувати по карті поширення різних видів рослинності на території
України.
151
- встановлювати причиново-наслідкові зв'язки між рослинним і
тваринним світом, діяльністю людини;
- показувати кордони природних зон на карті;
- проводити фізико-географічний опис природних зон по карті;
- пояснювати причини негативних фізико-географічних процесів,
вірогідності їх виникнення в тих чи інших регіонах України;
- знаходити напрямки природоохоронної діяльності й обґрунтувати її
необхідність;
- встановлювати прогнози впливу на природу діяльності людини;
- показувати на карті заповідні природоохоронні об’єкти лісової та
степової зон;
- позначати на контурній карті заповідники України.
- розкривати поняття “міграція населення”, “трудові ресурси”;
- пояснювати відмінності в щільності населення областей;
- встановлювати причиново-наслідкові зв'язки між щільністю населення
та розвитком виробництва.
- пояснювати зв'язки між природними ресурсами та галузями
промисловості.
- розповідати про розвиток вугільної, газової та нафтової промисловості
на території України;
- показувати на карті найбільші електростанції;
- уміння пояснювати причини основних екологічних проблем
комплексу;
- позначати на контурній карті основні родовища паливних ресурсів
України, нафто - та газопроводів, найбільших електростанцій, ЛЕП.
- пояснювати наслідки впливу металургійної промисловості на
навколишнє середовище;
- встанавлювати зв’язки між великими родовищами корисних копалин і
промисловими центрами;
- уміння пояснювати значення галузі для розвитку народного
господарства;
- показувати на карті райони хімічної промисловості;
- розкривати причини та наслідки екологічних проблем у районах із
розвинутою хімічною промисловістю.
- обґрунтовувати розташування лісової промисловості в окремих
регіонах України; - показувати райони заготівлі лісу на території
України;
- розповідати про раціональне використання відходів деревини.
- показувати на карті центри розміщення підприємств із виробництва
цегли, цементу, залізобетонних конструкцій, скла на території України.
- пояснювати причини збору, збереження, транспортування
сільськогосподарської продукції на переробні підприємства.
- встановлювати причиново-наслідкові зв'язки між галузями сільського
господарства та відповідними агропромисловими комплексами
152
- пояснювати причини і можливості розвитку транспортної мережі на
території України;
- показувати на карті великі транспортні вузли;
- обгрунтувати вплив широкої транспортної мережі на міжнародні
транспортні зв’язки;
- пояснювати значення легкої промисловості в господарстві України й
житті громадян;
- характеризувати виробництво товарів культурно-побутового та
господарського призначення;
- визначати географічне положення області по карті;
- складати фізико-географічну характеристику своєї місцевості;
- визначати основні шляхи охорони природних багатств області.
153
Фізика і хімія в побуті
Вивчення даного предмета у спеціальних загальноосвітніх навчальних

закладах для розумово відсталих дітей покликано забезпечити формування в
учнів елементів знань про основні властивості фізичних тіл і речовин, про
найважливіші фізичні і хімічні процеси, явища та їх закономірності.
Програма з фізики і побутової хімії спрямована на посилення корекційно-
виховного впливу на учнів, на поліпшення їхньої соціально-трудової
адаптації та готовності до самостійного життя.
Вивчення елементів фізики і побутової хімії дає змогу уточнити і
розширити уявлення учнів про навколишній світ і про ті зміни, які
відбуваються в ньому в результаті тих чи інших внутрішніх процесів і
зовнішніх причин. Пояснення причин фізичних і хімічних явищ попередить
виникнення помилкових уявлень, марновір’я. Цим буде закладено основи
наукового розуміння дійсності.
Знайомство учнів з найпростішими фізичними та хімічними явищами і
процесами дозволяє дати початкові політехнічні знання, виробити в них
життєво необхідні вміння і навички, які ґрунтуються на знаннях
властивостей речовин, фізичних і хімічних закономірностей, необхідних для
самостійної трудової діяльності.
Цей навчальний предмет має великі можливості для формування
світогляду, розвитку пізнавальної діяльності учнів, збагачення чуттєвого
досвіду, а також корекції психіки розумово відсталих учнів. В процесі
знайомства з фізичними і хімічними властивостями речовин необхідно
розвивати в учнів спостережливість, уявлення, мовлення і мислення, вчити
установлювати найважливіші причинно-наслідкові відношення та зв’язки.
Добір змісту предмета «Фізика і побутова хімія» здійснено на основі
загальних та спеціальних дидактичних принципів, виходячи з наукового
розуміння сутності і специфіки процесу навчання розумово відсталих учнів.
Найвагомішими серед них є принципи: єдності освітньої, розвивальної та
виховної функції; доступності змісту навчання з урахуванням пізнавальних
можливостей учнів; диференційованого та індивідуального підходу до учнів;
наочності навчання при оптимальному поєднанні словесних, наочних та
практичних методів; стимулювання мотивації та позитивного ставлення
учнів до навчання; створення оптимальних умов для перебігу навчального
процесу в спеціальній школі. Обов’язковою є корекційна спрямованість
навчальної роботи, що передбачає цілеспрямований вплив педагогічного
процесу на виправлення недоліків у різних сферах розвитку дитини,
створення умов для його поліпшення на основі активізації та формування
компенсаторних процесів психіки.
154
Навчальний матеріал в програмі розміщений в предметній
систематизації фізики і тісно пов’язаний з професійно-трудовим навчанням, з
соціально-побутовим орієнтуванням, з життям і практичною діяльністю
учнів.
Викладання фізики і побутової хімії в умовах загальноосвітнього
навчального закладу для розумово відсталих дітей обмежується якісною
характеристикою фізичних і хімічних явищ та їх закономірностей в
математичних формулах.
В процесі навчання фізики і побутової хімії учнів потрібно привчати
спостерігати явища, помічати характерні, суттєво важливі закономірності та
властивості предметів, виявляти причинні зв’язки між ними, вчити пізнавати
дію законів природи в найпростіших технічних процесах і враховувати в
своїй практичній діяльності.
З цією метою необхідно збільшувати питому вагу таких методів і
прийомів навчання, які дають змогу викликати та підтримувати пізнавальні
інтереси учнів, активізувати мислення та мовлення, створювати такі умови
навчальної діяльності, які сприяють формуванню й задоволенню потреб учня
у спілкуванні, самореалізації, досягненні успіху.
В процесі вивчення курсу необхідно широко використовувати
життєвий досвід учнів, їхні спостереження, практичні вміння і навички,
набуті ними у процесі навчання професійної праці, соціально-побутового
орієнтування, в побуті тощо.
Для розвитку активності і самостійності розумово відсталих учнів при
вивчення всіх розділів програми рекомендується проводити лабораторно-
практичні роботи, екскурсії, спостереження, організовувати демонстрацію
дослідів. Це допоможе учням відтворити природні явища в лабораторних
умовах, спостерігати прояви тих чи інших фізичних (хімічних)
закономірностей, властивостей речовин, зрозуміти взаємозв’язок фізичних
(хімічних) особливостей того чи іншого явища з його дією на людину,
природу, оточення.
Практично-лабораторні роботи дозволяють виробити необхідні вміння
і навички, що ґрунтуються на одержаних знаннях, закріпити ці знання.
Необхідно проводити екскурсії на промислові підприємства, в
навчально-виробничі майстерні, на природу. Слід також використовувати
сучасні аудіо та відеотехнічні засоби.
Викладання фізики і хімії в загальноосвітньому навчальному закладі
для розумово відсталих дітей необхідно будувати з максимальним
використання дидактичних засобів. Кожний урок слід обладнати
необхідними фізичними і хімічними приладами, посібниками, придбаними в
навчколекторі чи виготовленими вчителями, широко використовувати на
уроках фізичні і хімічні речовини, таблиці, плакати, малюнки, колекції.
Крім цього необхідно мати зразки корисних копалин, фізичних і
хімічних тіл та речовин, а також в достатній кількості роздатковий матеріал.
155
Учні повинні не тільки спостерігати за дослідами, роботою приладів,
розглядати таблиці, малюнки, плакати тощо, а й самі працювати з
роздатковим матеріалом, виконувати практичні роботи, вправи, робити
відповідні записи.
Успіх вивчення найважливіших понять з фізики і побутової хімії багато
в чому залежить від здійснення зв’язку викладання цього навчального
предмета з уроками професійно-трудового навчання, соціально-побутового
орієнтування, математики. Здійснення цього зв’язку повинно бути
спрямоване, з одного боку, на удосконалення трудової підготовки, з другого
– на більш доцільне вивчення фізики і побутової хімії.
При вивчення доступних відомостей з фізики і побутової хімії
необхідно приділяти більше уваги розвитку мовлення учнів, збагаченню
їхнього словника фізико-хімічною лексикою (тертя, тиск, теплопровідність,
важелі, блоки, ізолятори, провідники, розчинність тощо).
Для фіксації навчального матеріалу з елементів фізики і побутової хімії
учням необхідно мати зошити, в яких вони роблять малюнки, схеми,
відображають проведені досліди. Тексти повинні бути чіткими, короткими і
включати нові для учнів терміни, вирази.
Уроки по вивченню елементів фізики і побутової хімії проводяться в 7-
9 класах по 2 години на тиждень. У 8-9 класах допускається проведення в
один день на тиждень двох уроків підряд, бо виконання практично-
лабораторних робіт вимагає значної затрати часу.
Всі навчальні заняття доцільно проводити в спеціально обладнаному
кабінеті фізики і побутової хімії.
Відсутність досвіду викладання фізики і побутової хімії в умовах
загальноосвітнього навчального закладу для розумово відсталих дітей
створює певні труднощі у плануванні навчального матеріалу. При складанні
планів (календарних, робочих) учителі можуть допускатися до двох
крайностей – або перенасичувати зміст зайвим, абстрактним матеріалом,
або, навпаки, спрощувати його за рахунок теоретичної частини чи
узагальнень.
Тому вчителю фізики і побутової хімії необхідно враховувати
психофізичні особливості учнів і подавати матеріал, зміст якого був би
доступним для дітей даної категорії і в той же час забезпечував розуміння
положень найпростіших відомостей про фізичні і хімічні явища та їх
закономірності.
Вперше навчальна програма розроблена та подається за новою
структурою, що складається з п’яти колонок. Так в четвертій колонці
подається орієнтовний перелік навчальних досягнень, які є передумовою
успішного виконання учнями певних видів навчальної або практичної
діяльності (наприклад, засвоєння знань, умінь, навичок). У розумово
відсталих учнів ці психічні властивості формуються найуспішніше у
спеціально створених умовах колекційного навчання, спрямованого на
максимальне подолання порушень психічних структур, процесів, функцій.
156
Для найефективнішого розв’язання корекційних завдань, у п’ятій
колонці наведено перелік найважливіших психічних процесів, які можуть
бути розвинені або сформовані у процесі вивчення того чи іншого розділу
навчальної програми.

2
5
6
ІІІ – середній Учень правильно відтворює навчальний матеріал, а
8 Учень розуміє навчальний матеріал, дає правильну,
157
9
помилки.
10
11
158
Фізика та хімія в побуті
7 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Що вивчає фізика.
2. Поняття «тіло», «речовина».
3. Три агрегатних стани речовин.
4. Маса.Визначення маси тіла.
5. Практична робота. Визначення маси тіла на терезах.
6. Густина. Врахування густини в техніці.
Сталість форми та об’єму твердих тіл під дією сили. Використання
7.
цієї властивості в техніці.
8. Пружність твердих тіл.
9. Використання властивості пружності в техніці, побуті.
Пластичність твердих тіл. Використання властивості пружності в
10.
техніці та побуті.
11. Практична робота на пружність і пластичність твердих тіл.
12. Крихкість твердих тіл.
Горючі і негорючі тіла. Врахування властивості цих тіл в техніці та
13.
побуті.
14. Боротьба з пожежею. Способи гасіння пожеж.
Розширення і стиснення тіл при нагріванні і охолодженні.
15.
Врахування цієї властивості в техніці та побуті.(2)
Поняття про температуру. Термометр і його будова. Вимірювання
16.
температури.
Одиниця вимірювання – градус. Температура вище і нижче 00. Запис
17.
температури.
18. Врахування властивостей твердих тіл при нагріванні і охолодженні.
19. Зміна властивостей твердих тіл при нагріванні і охолодженні.
20. Перехід тіл з одного агрегатного стану в інший.
21. Плавлення і затвердіння.
22. Практична робота на відливання виробів з воску, парафіну.
Практична робота на паяння за допомогою паяльника і паяльного
23.
олова.
Теплопровідність твердих тіл. Врахування теплопровідності твердих
24.
тіл в будівництві, техніці, побуті. Одяг людей в різні пори року. (2)
Чорні метали. Властиволсті чорних металів. Загальні властивості
25.
металів.
Використання чорних металів. Залізна руда. Виробництво чавуну і
26.
сталі.(2)
ІІ семестр
1. Корозія металів. Способи запобігання корозії.
159
2. Практична робота по запобіганню ржавіння станків, швейних машин.
3. Кольорові метали. Алюміній, його властивості та застосування.
4. Мідь, її властивості та застосування.
5. Цинк, його властивості та застосування.
6. Свинець і олово.Їх властивості та застосування.
7. Вправи на диференціацію властивостей кольорових металів.
8. Благородні метали. Їх властивості та використання.
9. Сплави: бронза, латунь, паяне олово.
10. Практична робота на диференціацію сплавів.
11. Основні властивості рідин.
Відмінні властивості рідких тіл від твердих. Порівняння рідин за
12.
зовнішніми ознаками.
13. Густина рідини.
Практична робота по визначенню густини рідких тіл. Порівняння
14.
густини води з густиною інших тіл.
15. Рідини як розчинники.
16. Очищення води від домішок.
17. Охорона водних ресурсів.
Лабораторна робота: а) відстоювання сумішей; б) фільтрування води;
18.
в) видалення жирової плями з одягу.
19. Розширення і стиснення рідини.
20. Кипіння рідини. Температура кипіння води.
21. Перехід води з одного агрегатного стану в інший.
22. Кругообіг води в природі.
23. Випаровування. Конденсація. (2)
24. Лаборатарна робота на випаровування бензину, ацетону, спирту.
25. Лабораторна робота, що демонструє кругообіг води в природі.
26. Тиск у рідині.
27. Передавання тиску рідинами.
28. Застосування тиску рідини у техніці.
29. Сполучені посудини.
31. Використання закону сполучених посудин у техніці.
32. Практичне завдання.
34. Виштовхувальна сила рідини.
35. Лабораторна робота: Визначення виштовхувальної сили.

160
- Учень розуміє, що таке природа;
- виділяє фізику, як окрему науку; переконується в перебуванні природи
в безперервній зміні, або русі;
- встановлює закономірність цих змін, або рухів;
- переконується в важливості законів фізики і їх використанні;застосо-
вує нові фізичні терміни.
- Вміє спостерігати за явищами, які відбуваються в природі;
- досліджує зміну явищ;
- робить вимірювання при проведенні дослідів;
- визначає фізичні величини;
- застосовує одиниці вимірювання фізичних величин;
- вимірює фізичні величини;
- використовує прилади для вимірювання фізичних величин;
- визначає основні характеристики вимірювальних приладів.
- Вміє вимірювати об’єм рідини і об’єм твердого тіла неправильної фор-
ми.
- Розуміє словосполучення «фізичне тіло»;
- відрізняє поняття «тіло» і «речовина»; знає про існування частинок, з
яких складається речовина;
- Розуміє, що всі молекули даної речовини однакові; дізнається: про по-
діл молекул на атоми;
- про величину молекул;
- встановлює відмінність у молекулярній будові твердих тіл, рідин і га-
зів. Поділяє фізичні тіла на три класи: тверді, рідкі і газоподібні;
- розуміє, що речовина у природі перебуває в трьох станах: твердому,
рідкому і газоподібному;
- порівнює збереження форми і об’єму твердими тілами, рідинами і га-
зами;
- встановлює загальні властивості твердих тіл, рідин і газів. Встановлює
причини зміни руху тіла;
- зазначає дію сили на тіло при зміні швидкості руху тіла;
- пояснює деформацію тіла під дією сили; переконується в дії сили при-
тягнення Землі іншими тілами;
- дізнається про припливи і відливи води в океанах і морях;
- переконується в існуванні маси тіла;
- встановлює залежність дії сили тяжіння від маси тіла.
161
- Вміє вимірювати масу різних тіл за допомогою терезів; встановлює
одиниці вимірювання маси.
- Досліджує залежність маси тіл однакового об’єму від речовин, з яких
зроблені ці тіла;
- встановлює, що тіла однакової маси, виготовлені з різних речовин, ма-
ють різні об’єми;
- вміє визначити густину речовин;
- користується одиницями вимірювання густини;
- вміє користуватися таблицею густини речовин, визначити масу тіла за
його об’ємом і густиною речовини, з якої зроблене тіло;
- вміє визначити об’єм тіла за його масою і густиною речовини, з якої
зроблене тіло.
- Розпізнає тверді тіла за їх формою;
- відзначає, що форма твердих тіл не змінюється за нормальних умов;
- встановлює, що форма твердих тіл змінюється при дії на них певної
сили;
- дає визначення деформації тіла;
- встановлює сталість об’єму твердого тіла за нормальних умов;
- Досліджує виникнення сили пружності;
- розрізняє деформацію пружності від інших видів деформації;
- наводить приклади різних пружних тіл;
- розрізняє різні види пружних деформацій;
- вміє розпізнавати деформації розтягування, стиснення, згинання, кру-
чення. Оприділяє такі властивості тіл як пластичність і крихкість;
- розпізнає зміну форми пластичних тіл, використання цієї властивості в
побуті, будівництві;
- відзначає руйнування тверди Класифікує тверді речовини на горючі і
не горючі;
- визначає умови горіння твердих речовин;
- відзначає виділення світла і теплоти при горінні;
- досліджує важливість повітря для підтримання горіння;
- вміє використовувати негорючі речовини, знає якими способами мож-
на припинити горіння.
- знає використання крихких тіл на практиці.
- Демонструє зміну об’єму твердих тіл при нагріванні; демонструє на
приладах розширення твердих тіл при нагріванні , і стиснення — при
охолодженні; визначає залежність розширення твердих тіл;
- усвідомлює врахування теплового розширення і стиснення твердих тіл
у техніці, на залізничному транспорті, газо- і водопроводах.
162
- Характеризує тепловий стан тіл — їх температурою; вміє вимірювати
температуру тіл термометрами; розрізняє різницю в будові різних тер-
мометрів;
- усвідомлює про точність вимірювання температури тіла людини;
- оцінює поділку шкали термометра;
- користується одиницею вимірювання температури — градусом;
- розрізняє і відповідно позначає температуру вище і нижче нуля.
- Переконується в зміні властивостей пружних тіл, які при нагріванні
стають пластичними, а при охолодженні — знов стають пружними; ві-
дзначає зміну властивостей крихких тіл, які при нагріванні стають пла-
стичними, а при охолодженні набирають попередніх властивостей;
- встановлює зміну твердості пластичних тіл при нагріванні і тверднен-
ні.
- Залежно від умов встановлює агрегатні стани речовин;
- усвідомлює перехід речовин з твердого стану в рідкий та газоподібний
при поступовому нагріванні і навпаки;
- оприділяє процес плавлення і тверднення при досягненні нагрітості ре-
човини до певної температури;
- визначає за таблицею тугоплавкі і легкоплавкі речовини;
- переконується в сталості маси речовини в процесі плавлення і твердне-
ння. Вміє самостійно виконувати досліди і спостерігати за процесами
плавлення і тверднення; використовує плавлення при паянні електропа-
яльником; при відливанні форм.
- Пояснює процес передачі тепла від більш нагрітого до менш нагрітого
тіла;
- за таблицею відзначає добрі і погані проповідники тепла (холоду);
- знає як враховується теплопровідність в будівництві, техніці, побуті;
- використовує в своїй практичній діяльності теплопровідність твердих
тіл.
- Класифікує метали на чорні, кольорові і благородні;
- розділяє властивості металів на фізичні, хімічні й механічні;
- відносить до фізичних властивостей металів: колір, температуру плав-
лення, теплопровідність, теплове розширення, електропровідність;
- виділяє найголовнішу з хімічних властивостей металів — корозійну
стійкість;
- виділяє механічні властивості металів: блиск, міцність, твердість, пру-
жність, в’язкість, пластичність.
- Виділяє особливу властивість чорних металів - притягання магнітом;
- зазначає проявлення властивостей, які мають всі метали; порівнює між
собою на твердість залізо, чавун і сталь;
- знає, де використовують чорні метали і що з них виготовлюють.
- Знає, з чого виробляють залізо, чавун і сталь;
- знає, що залізну руду видобувають із надр землі; дає характеристику
доменної печі, в якій виплавляють чавун, і сталеплавильної печі, в якій
163
виплавляють сталь; - стверджує руйнування твердих металів у наслідок
ржавіння (їх взаємодія з навколишнім середовищем); визначає інтенси-
вність корозії;
- виділяє способи запобігання корозії.
- Виділяє з кольорових металів алюміній, мідь, цинк, свинець, олово;
- дає їх характеристику та використання в машинобудуванні, на транс-
порті, будівництві, в електротехніці; радіоапаратурі.
- Виділяє благородні метали — золото, платину, срібло;
- дає характеристику золота, використання як валютного металу, в юве-
лірній справі, зубопротезуванні;
- дає характеристику платині, його використання в хімічній промислово-
сті, електротехніці, медицині, ювелірній справі;
- дає характеристику сріблу, його використання для виготовлення гро-
шей, прикрас, медичних інструментів, хімічного посуду, фото справі;
- підкреслює дію срібла по знезаражуванні води.
- Знає, як утворюються сплави;
- характеризує утворення латуні, бронзи, дюралюмінію, силуміну, паяль-
ного олова;
- знає про використання кожного із зазначених сплавів;
- обґрунтовує виготовлення деталей з того чи іншого сплаву.
- Порівнює властивості рідин з твердими тілами за формою і об’ємом;
- встановлює відмінність цих властивостей — приймання рідинами фор-
ми посудини, в яку їх наливають;
- пояснює ці властивості на основі молекулярної будови рідин;
- виділяє такі властивості рідин, як колір, запах, смак;
- розрізняє рідини за цими ознаками.
- Порівнює густину рідин з густиною твердих тіл на основі молекулярної
будови рідин і речовин твердих тіл;
- розрізняє різні рідини зо об’ємом і масою;
- виділяє рідини, важчі і легші за воду;
- вміє визначати густину рідини; користується таблицею густини рідин.
- виділяє речовини, які розчиняються і які не розчиняються у воді;
- вміє приготувати розчини; поділяє розчини на насичені і ненасичені;
- підкреслює, що розчинність газів ефективніша при охолодженні;
- виділяє значення властивості води розчиняти речовини для рослин,
тварин і людей;
- розуміє необхідність очищення природної води від домішок;
- виконує досліди по відстоюванню і фільтруванню води; розуміє чому
потрібно охороняти водні ресурси, економити використання питної во-
ди.
- Розуміє, як рідини розширюються при нагріванні і стискуються при
охолодженні;
164
- розкриває залежність розширення рідин від зміни температури, об’єму
рідин і від виду речовин; звертає увагу на особливості розширення во-
ди;
- знає, чому потрібно враховувати розширення рідин при нагріванні в
техніці і побуті.
- Розуміє, як відбуваються процеси плавлення, тверднення, пароутворен-
ня;
- пояснює кругообіг води в природі;
- усвідомлює, яке значення має зміна агрегатних станів речовини в прак-
тиці.
- Визначає означення кипіння як процес перетворення рідини в пару;
- переконується, що під час кипіння рідини її температура не змінюється,
відзначає застосування явища кипіння в техніці і побуті;
- пояснює пароутвореня як процес переходу рідини в пару;
- засвоює, що випаровування відбувається з поверхні рідини;
- встановлює залежність швидкості випаровування від виду рідини, пло-
щі поверхні рідини, температури рідини, під час вітру;
- проводить дослід по конденсації пари рідини; пояснює виникнення ту-
ману, хмар, опадів у вигляді дощу, снігу граду, виникнення роси, інею;
- розуміє синоптичні повідомленні про погоду.
- Переконується про існування тиску рідин, його дію на дно і стінки по-
судини;
- встановлює залежність тиску рідин від висоти стовпа рідини;
- доводить, що на відміну від твердих тіл, рідини передають зовнішній
тиск в кожну її точку; наводить приклади застосування тиску рідин у
техніці;
- пояснює будову і дію гідравлічних машин;
- Знає, що таке сполучені посудини і як в них встановлюється рівень рі-
дини;
- називає приклади сполучених посудин в техніці і побуті;
- пояснює будову і дію водомірного скла в парових котлах;
- знає, за яким принципом шлюзуються судна;
- відзначає роль водонапірної башти при проведені водопроводу;
- може пояснити дію східчастого фонтану;
- Досліджує, як виникає виштовхувальна сила рідини;
- встановлює залежність виштовхувальної сили рідини від густини ріди-
ни;
- визначає величину виштовхувальної сили, що діє на занурене в рідину
тіло;
- Знає умови плавання тіл в залежності, від густини тіла і густини рідини
та різницю між силою тяжіння і виштовхувальною силою рідини;
- встановлює, що тіла можуть плавати на поверхні рідини, або тонути
залежно від густини речовини тіла і рідини.
165
Фізика і хімія у побуті
8 клас
№ ТЕМА
п/п
І семестр
1. Використання фізичних властивостей газів людини. Інструктаж з ТБ.

2. Горючі і негорючі гази. Запобіжні заходи під час використання газів.
3. Розширення і стиснення газів при нагріванні й охолодженні.Порівняння
з розширеним і стисненим твердих тіл і рідин.
4. Конвенція газів.
5. Застосування конвенції в н/г.
6. Рух повітря в природі. Флюгер. Використання сили вітри людиною.
7. Теплопровідність людини.
8. Використання повітря як поганого провідника тепла.
9. Повітряна оболонка Землі. Фтмосферний тиск.
10. Розв’язування завдань.
11. Вимірювання атмосферного тиску. Дослід Торрічелі.
12. Барометр анероїд. Зовнішній вигляд, схема будови.
13. Використання властивостей повітря в н/г. Нагнітальний насос.
14. Всмоктувальний насос.
15. Садовий обрискувач. Пневматичні машини та інструменти.
16. Склад повітря.
17. Властивості кисню.
18. Лабораторна робота (одержання кисню). ТБ.
19. Властивості вуглекислого газу.
20. Лабораторна робота (одержання вуглекислого газу).
21. Механічний рух. Відносність руху і спокою.
22. Види рухів: поступальний,коливальний, обертальний.
23. Рівномірний і нерівномірний рухи.
24. Швидкість. Одиниці швидкості.
25. Вправи на обчислення швидкостей.
26. Інерція.
27. Взаємодія тіл. Сил.
28. Маса тіла. Вага тіла. Динамометр. Робота на зважування тіл.
29. Сила тертя.
30. Тиск. Одиниці тиску.
ІІ семестр
1. Момент сили.
2. Важіль. Рвновага сил на важелі.
3. Центр ваги.
4. Стійкість тіл.
166
5. Лабораторна робота: «Визначення центра ваги плоских пластин».
6. Прості механізми.
7. Двоплечий важіль. Рівноплечий важіль. Будова важелів.
8. Використання рівноплечих важелів.
9. Нерівноплечий важіль.
10. Практична робота по переміщенню тягарів з використання важелів.
Умова рівноваги сил на важелі.
11. Односторонній важель.
12. Прості механізми, які грунтуються на дії одностороннього важеля.
13. Практична робота з різними інструментами, принципи роботи яких
грунтується на дії важелів.
14. Нерухомий блок, будова і дія блока.
15. Співвідношення шляху дії сили і висоти.
16. Практична робота по підніманню тігарів за допомогою блоків.
17. Рухомий блок. Будова, дія, використання.
18. Механізми, робота яких грунтується на принципі дії блоків.
19. Лабораторна робота: «Умови рівноваги сил на рухомому блоці».
20. Поліспаст.
21. Використання поліспастів в різних механізмах.
22. Лабораторна робота: «Підняття вантажа за допомогою поліспаста».
23. Екскурсія на будівництво (демрнстрація дії поліспаста). Коловорот.
24. Похила площина. Практична робота по підніманню вантажуза
допомогою похилої площини.
25. Клин. Будова і дія клина. Інструменти, в яких діє принцип клина.
26. Види передач. Пасова передача.
27. Типи передач з плоским пасом.
28. Данцюгова передача.
29. Екскурсія в шкільні майстерні.
30. Зубчаста передача. Будова, принцип дії, галузі використання.
31. Види зубчастих передач.
32. Фрикційна передачаю Принципи дії, використання.
33. Види з’єднань.
34. Рухомі і нерухомі з’єднання.
35. Розміні і нерозміні з’єднання.
36. Екскурсія в шкільні майстерні.
- Знає: що гази не мають сталої форми і об’єму;

- що гази можуть стискуватись;
- відзначає, що гази тиснуть в усіх напрямах однаково;
167
- доводить на дослідах, що гази мають масу;
- наводить приклади використання фізичних властивостей газів.
- Класифікує горючі і негорючі гази;
- пояснює хімічну реакцію під час горіння газів; дає характеристику
природному газу і його використання;
- знає, які гази використовують для різання і зварювання металів;
- розрізняє нейтральні і отруйні гази;
- застерігає про обережне поводження з горючими і отруйними газами;
- називає запобіжні заходи під час використання газів; знає способи гасі-
ння пожеж;
- Пояснює на досліді розширення газів (повітря) при нагріванні і стисне-
ння при охолодженні;
- спирається на експериментальні досліди про однакове об’ємне розши-
рення всіх газів;
- встановлює відмінність розширення (стиснення) газів від розширення
(стиснення) твердих тіл і рідин;
- підкреслює практичне врахування розширення (стиснення) газів;
- дає визначення конвенції як поширення теплоти через переміщення
шарів газів;
- вміє визначити напрям і силу вітру по флюгеру;
- пояснює будову і роботу центрального водяного опалення;
- дає характеристику урагану, шторму, виникнення бризів на берегах
морів;
- знає, як використовується сила вітру людиною.
- Вміє пояснити погану теплопровідність повітря;
- порівнює теплопровідність повітря з теплопровідністю твердих тіл і рі-
дин;
- знає, чому термос довго зберігає чай гарячим, квас — холодним;
- відзначає, як людина використовує погану теплопровідність повітря
при носінні одягу зимою і літом.
168
- Подає визначення атмосфери; пояснює існування атмосферного тиску
на основі знань про масу повітря;
- проводить досліди, які підтверджують існування атмосферного тиску;
- усвідомлює, як змінюється густина атмосфери зі збільшенням висоти;
- встановлює залежність між висотою і тиском повітря; знає: як і чим
вимірювати атмосферний тиск;
- що береться за нормальний атмосферний тиск;
- пояснює зміну погоди, пов’язуючи її із зміною атмосферного тиску;
- пояснює будову і дію барометра, манометра.
- Знає будову і дію нагнітального насоса;
- пояснює будову і дію компресора;
- знаходить різницю між велосипедним насосом і насосом для накачува-
ння м’ячів;
- знає будову і дію всмоктувального насоса;
- пояснює будову і дію садового оприскувача, відбійного молотка, пуль-
веризатора пневматичного гальма.
- Знайомиться з експериментальним визначенням складу повітря;
- запам’ятовує процентний склад суміші газів в повітрі — кисню, азоту,
вуглекислого газу, водяної пари, а також оксиду сірки, метану, аміаку,
оксиду вуглецю;
- розуміє шкідливість забруднення повітря для здоров’я людини;
- відзначає засоби збереження чистоти повітря від забруднень;
- виділяє значення атмосферного кисню для дихання людини і тварин;
- розкриває фізичні і хімічні властивості кисню;
- знає про застосування кисню в промисловості, медицині, космонавти-
ці;
- розумію значення зелених насаджень для поповнення атмосферного
кисню;
- вміє добувати вуглекислий газ із вапняку;
- визначає джерела утворення та властивості вуглекислого газу і його
шкідливість для людини і тварин.
- Характеризує різні види рухів, наводить приклади поступального,
обертального і коливального рухів. Виділяє рівномірні і нерівномірні
рухи. Знає одиниці швидкості і руху.
- Дає визначення швидкості тіла в рівномірному русі;
- знає, як визначити швидкість тіла в рівномірному русі;
- засвоює і використовує формулу для визначення швидкості руху;
- називає одиниці швидкості;
- розв’язує задачі на визначення швидкості, шляху, часу.
- Визначає стан спокою і стан руху;
- засвоює визначення інерції;
- знає врахування інерції людиною;
- знає причини зміни швидкості руху тіла;
- пов’язує швидкості тіл при взаємодії з масою тіл;
169
- знає, як виміряти масу тіла і яким приладом;
- називає одиниці маси; дає визначення тиску; засвоює та використовує
формулу для визначення тиску;
- встановлює залежність тиску від дії сили і площі.
- Дає визначення розділу механіки — що така статика;
- визначає плече сили;
- встановлює фізичну величину — момент сили;
- засвоює існування моменту сили за стрілкою годинника;
- оприділяє коли тіло перебуває в рівновазі; знаходить центр ваги тіла
плоскої фігури;
- називає види рівноваги тіл: стійка, нестійка, байдужа;
- називає різне походження прямовисної лінії відносно точки опори.
- Знає, що таке важіль, його елементи;
- розділяє важелі на рівноплечі і нерівноплечі;
- наводить приклади використання рівноплечих і не рівноплечих важе-
лів;
- розуміє, як встановити рівновагу двоплечих важелів;
- розраховує виграш у силі при користуванні двоплечими важелями в за-
лежності від довжини пліч важелів;
- описує золоте правило механіки за рівністю роботи рушійної сили і ро-
боти сили опору.
- Показує схематично дію одностороннього важеля;
- вміє визначити виграш в силі в залежності від шляхів, пройдених тілом
і точкою прикладання сили;
- називає механізми, які ґрунтуються на дії одностороннього важеля;
- підкреслює зручність в роботі і економії сили при використанні важе-
лів.
- Дає визначення, що представляє собою блок; поділяє блоки на нерухо-
мий і рухомий;
- оприділяє, що таке нерухомий блок;
- розглядає нерухомий блок як важіль;
- підкреслює, що нерухомий блок виграшу в силі не дає, а лише змінює
напрям дії сили;
- називає застосування нерухомих блоків.
- Дає визначення рухомого блока; розглядає рухомий блок як важіль;
- підкреслює, що рухомий блок дає виграш у силі в 2 рази, але відстань
збільшується в 2 рази;
- називає механізми, в яких застосовують рухомі блоки.
- Розглядає поліспаст як об’єднання рухомих і нерухомих блоків; поді-
ляє поліспасти на кратні і з блоками на спільній осі;
- підраховує виграш у силі і програш у відстані в залежності від кількос-
ті блоків;
- називає приклади застосування поліспастів;
170
- розв’язує задачі на знаходження виграшу в силі при користуванні полі-
спастом.
- Знає, як знаходити виконану механічну роботу через прикладену силу
до тіла і пройдений шлях тілом;
- схематично розглядає похилу площину у вигляді прямокутного трику-
тника;
- підраховує виграш у силі в залежності від довжини і висоти похилої
площини;
- знає як і для чого використовують похилу площину;
- називає різні приклади похилої площини;
- Дає пояснення, що являє собою клин;
- розглядає клин як тверде тіло, повздовжнім перерізом якого є прямоку-
тний трикутник;
- називає елементи клина — обух і щоки;
- пояснює дію клина;
- визначає виграш у силі в залежності від товщини обуха і довжини що-
ки;
- називає, в яких інструментах і знаряддях використовують клин;
- виділяє два види клина — розділювальний і для розклинування. Класи-
фікує види передач; дає визначення пасової передачі;
- називає основні складові пасової передачі;
- оприділяє роль ведучого і веденого шківів; встановлює залежність
швидкості обертання від діаметрів шківів;
- зазначає зміну обертання шківів при перехресній передачі; н
- наводить приклади використання пасової передачі; дає визначення лан-
цюгової передачі; зазначає, що шківами при ланцюговій передачі слу-
жать зірочки, зв’язані нескінченим ланцюгом;
- порівнює між собою пасову і ланцюгову передачі;
- виділяє переваги ланцюгової передачі;
- наводить приклади використання ланцюгової передачі.
- Знає, коли для передачі обертового руху застосовують зубчасті колеса
(шестерні); дає визначення зубчатої передачі;
- з’ясовує залежність обертання веденої шестерні від кількості зубів ве-
деної і ведучої шестерні;
- підкреслює надійність і довговічність роботи зубчастої передачі;
- знає де застосовується зубчата передача;
- зображає зубчату передачу на кінематичних схемах;
- наводить приклади різних видів зубчастої передачі.
- Класифікує різні види з’єднань;
- дає визначення рухомих і нерухомих, рознімних і не рознімних з’єд-
нань;
- розрізняє (виділяє) з’єднання: болтові, гвинтові, штифтові, шпонкові,
шпилькові, зварні, заклепкові;
- застосовує стандартні з’єднувальні деталі при взаємозамінюванні;
171
- знає деталі і особливості болтового та шпилькового з’єднання, виділяє
відмінність між ними;
- застосовує на практиці гвинтове з’єднання;
- порівнює рознімні і не рознімні з’єднання;
- відносить до нерознімних з’єднань зварні і заклепкові з’єднання;
- виділяє заклепкові з’єднання в напуск і в стик;
- виділяє зварні з’єднання стикове, кутове, таврове, внапуск;
- вказує на недоліки не рознімних з’єднань при заміні деталей.
Фізика та хімія в побуті

9 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Значення електрики в житті людини. Галузі використання електрики.
2. Техніка безпеки при користуванні електроприладами.
3. Електричний заряд. Електризація тіл при терті.
4. Практична робота.
5. Два роди зарядів. Взаємодія заряджених тіл.
6. Провідники та ізолятори електричних зарядів. Електроскоп.
7. Електричний струм. Сухий гальванічний елемент. (2)
8. Електричний струм. Акумулятори.
9. Динамомашина, генератор електричного струму.
Електроенергетика України, її масштаби і значення для будівництва
10.
національної економіки.
11. Електричні явища в атмосфері.
12. Спостереження іскри. Блискавка. Блискавковідвід.
13. Передача електричного струму. Поняття про електричний струм.
14. Електричне коло та його складові частини.
15. Напрям електричного струму в колі. Техніка безпеки.
16. Лабораторна робота: «Складання електричного кола за схемою». ТБ.
Сила струму. Одиниці сили струму. Вимірювання сили струму
17.
амперметром.
Лабораторна робота: «Складання електричного кола та вимірювання
18.
сили струму в різних його ділянках».
172
Поняття про напругу. Вимірювання напруги вольтметром.
19.
Ввімкнення вольтметра в коло. Одиниці вимірювання напруги.
Опір провідників. Залежність опору від довжини, товщини
20.
провідників і матеріалу, з якого вони воготовлені.
Реостат – прилад для зменшення або збільшення опору. Залежність
21.
сили струму від опору. Використання реостата.
Лабораторна робота: «Складання кола з ввімкненням реостата і
22.
амперметра».
Послідовне з’єднання провідників в електричному колі. Недоліки
23.
даного виду з’єднань.
Змішане з’єднання провідників в електричному колі. Використання і
24.
розгляд електромережі в класі.
Лабораторна робота: «дослідження послідовного та паралельного
25.
з’єднань провідників».
26. Будова і призначення вимикача. Усунення пошкоджень. ТБ.
27. Будова і призначення вилки та розетки. Усунення пошкоджень.
28. Будова і призначення патрона. Усунення пошкоджень. (2) ТБ.
Нарощування та відгалуження шнура. Нагрівання провідників
29.
електричним струмом. Електричні прилади. ТБ.
ІІ семестр
Нагрівання провідників електричним струмом. Електронагрівальні
1.
прилади. ТБ.
2. Будова електричної лампи розжарювання.
3. Електронагрівальні прилади, їхня будова.
4. Будова електричної праски й електричного паяльника.
Практична робота: розібрати і розглянути будову електропраски;
5.
усунути пошкодження.
Коротке замикання, причина, попередження короткого замикання.
6.
ТБ.
Типові несправності побутових електроприладів і способи їх
7.
усунення.
Постійні магніти. Дія магнітів на чорні метали. Взаємодія магнітних
8.
полів.
Магнітна дія електричного струму. Прилади, принцип роботи, яких
9.
грунтується на магнітній дії струму.
10. Електромагніти та їх застосування.
Лабораторна робота: «складання електричного магніту та
11.
випробування його дії»
12. Електричний дзвінок. Будова, призначення.
13. Рух провідника зі струмом у магнітному полі.
Електродвигун. Будова, застосування. Лабораторна робота:
14.
«Вивчення електричного двигуна постійного струму»
15. Змінний струм.
173
16. Трансформатор.
17. Передавання електричної енергії на великі відстані.
Лічильники електричної енергії. Обчислення плати за спожиту
18.
електроенергію.
19. Миючі засоби.
20. Синтетичні миючі засрби.
21. Кислоти.
22. Хлоридна кислота.
23. Сульфатна кислота.
24. Оцтова кислота.
25. Луги: їдкий натрій (сода), їдкий кальцій, їдкий калій.
26. Мінеральні добрива. Азотні добрива.
27. Мінеральні солі.
28. Фосфорні добрива.
29. Калійні добрива.
30. Складні добрива.
31. Виведення плям і чищення одягу.
32. Чищення кухонного посуду.
33. Засоби боротьби з побутовими комахами. Засоби дезінфекції.
34. Засоби ароматизації побутових приміщень.
35. Засоби ароматизації побутових приміщень. Практична робота.
Екскурсія в господарський магазин (засоби чищення господарського
36.
посуду).
37. Екскурсія в магазин (дезінфікуючі засоби.)
Фізика 9 клас
Вимоги до знань учнів

- Підкреслює значення електрики в житті людини;
- називає галузі народного господарства на яких використовується елек-
трична енергія; називає електроприлади, які використовуються в поб-
уті;
- зазначає доцільність використання електроенергії;
- підкреслює про небезпеку електричного струму для життя;
- знає і постійно дотримується правил техніки безпеки при користуванні
електроенергією;
- пам’ятає, що потрібно робити при ураженні електричним струмом. Пі-
дкреслює значення електрики в житті людини;
174
- називає галузі народного господарства на яких використовується елек-
трична енергія; називає електроприлади, які використовуються в поб-
уті;
- зазначає доцільність використання електроенергії; підкреслює про неб-
езпеку електричного струму для життя;
- знає і постійно дотримується правил техніки безпеки при користуванні
електроенергією;
- пам’ятає, що потрібно робити при ураженні електричним струмом.
- Демонструє дослід притягання клаптиків паперу гребінцем після розч-
ісування сухого волосся;
- визначає, що тіла при натиранні наелектризовуються, оприділяє що т-
аке електризація тіл;
- підкреслює, що в електризації завжди беруть участь два тіла;
- азначає, що при натиранні двох різних тіл, вони обидва наелектризову-
ються;
- підкреслює, що заряд з наелектризованого тіла можна передати до і-
ншого доторканням до нього;
- виділяє два роди зарядів: позитивний, який виникає на скляній паличці,
натертій шовком і негативний на ебонітовій паличці, потертій хутром;
позначає знаком «+» позитивний заряд, і знаком «-» — негативний з-
аряд.
- Класифікує тіла, які є провідниками і непровідниками електричних з-
арядів;
- самостійно проводить досліди з провідниками електричних зарядів;
встановлює тіла, які є добрими і поганими провідниками електричних
зарядів;
- наводить приклади провідників зарядів і ізоляторів;
- знає будову і принцип дії електроскопа;
- наводить приклади використання провідників електричних зар-
ядів і ізоляторів.
- На основі дослідів переконується в існуванні електричного поля
навколо зарядженого тіла;
- засвоює визначення електричного струму як впорядкований на-
правлений рух заряджених частинок;
- встановлює, що електричний струм в провіднику створює джер-
ело струму;
- відзначає роль джерела струму — розподіляти на позитивно та н-
егативно заряджені частинки на полюсах;
- знає, як виготовити найпростіший гальванічний елемент;
- називає різні види джерел струму і принцип їх дії;
- розрізняє принцип роботи кислотного і лужного акумуляторів;
- знає, як і де використовують різні джерела струму;
- розповідає про електроенергетику України;
175
- зазначає, що до складу електроенергетики України входять тепл-
ові, атомні і гідроелектростанії;
- називає найпотужніші електростанції України.
- Розуміє з власних спостережень, що блискавка, як явище прир-
оди, супроводжується громом;
- зазначає, що блискавка — це величезний розряд, який відбуваєт-
ься між хмарами, які мають різні розряди, а також між хмарою та зе-
млею;
- розуміє, яку небезпеку може спричинити блискавка;
- знає, що захистити будинки та інші споруди можна, встанови-
вши блискавковідвід;
- розказує і показує на схемі будову блискавковідводу.
- Пояснює будову речовини;
- дає визначення електричного струму у металах як впорядкований напр-
ямлений рух електронів;
- підкреслює, що для отримання електричного струму у провіднику тр-
еба створити в ньому електричне поле;
- розуміє, що для подачі до споживачів електроенергії потрібно скласти
коло;
- зазначає, що коло складається за схемою;
- зображає на схемі всі складові частини кола умовними позначеннями;
- уміє креслити необхідні схеми і за ними складати електричне коло;
- пояснює напрям руху електричного струму по колу;
- відзначає про дотримання правил безпечної роботи з електричними
приладами.
- Встановлює залежність роботи споживачів від джерела струму;
- виражає цю залежність через переміщення меншої чи більшої кількості
електричних зарядів;
- дає визначення сили струму через кількість електронів, що проходить
через поперечний переріз провідника за одиницю часу (1 с);
- запам’ятовує, що одиницею сили струму є Ампер (1 А);
- вміє вмикати в електричне коло амперметр і визначати за показами си-
лу струму;
- складає електричне коло та вимірює силу струму в різних його ділян-
ках.
- Пояснює залежність роботи джерела струму, що затрачається на пере-
міщення заряду, через величину, яку називають напругою;
- запам’ятовує, що напругу вимірюють одиницею, яку називають воль-
том (1В);
- вміє вмикати в електричне коло вольтметр і визначати за показами на-
пругу на різних ділянках кола;
- складає електричне коло за схемою з ввімкненням вольтметра та вимі-
рює напругу на кінцях різних його ділянках.
- Дає визначення електричного опору провідників;
176
- встановлює залежність опору провідників від її довжини, площі попе-
речного перерізу і матеріалу, з якого зроблено провідник;
- досліджує залежність сили струму від опору провідників;
- диференціює провідники з малим і великим опором;
- запам’ятовує, що опір вимірюється одиницею — 1 Ом;
- знає будову і дію реостата, його використання;
- засвоює та використовує формули для знаходження сили струму, нап-
руги і опору провідників.
- Називає послідовне, паралельне і змішане з’єднання провідників;
- дає визначення послідовного з’єднання провідників;
- визначає загальний опір провідників при послідовному з’єднанні про-
відників;
- вираховує напругу на кінцях окремих ділянок кола на основі Закону
Ома;
- підкреслює, що при послідовному з’єднанні сила струму на любій ді-
лянці кола однакова;
- досліджує послідовне з’єднання провідників, використання послідов-
ного з’єднання і його недоліки;
- дає визначення паралельного з’єднання провідників; пояснює: що нап-
руга на кінцях усіх паралельно з’єднаних провідників одна й та сама;
- загальна сила струму при паралельному з’єднанні дорівнює сумі сил
струмів в окремих провідниках;
- загальний опір при паралельному з’єднанні провідників менший від
опору кожного з провідників;
- досліджує паралельне з’єднання провідників;
- використання паралельного з’єднання провідників і його переваги;
- дає визначення змішаного з’єднання провідників і його використання
на практиці.
- Знайомий з побутовою електроарматурою;
- знає будову, дію і застосування вимикача, розетки, вилки, лампового
патрона;
- вміє розібрати і скласти зазначену електроарматуру;
- знаходить пошкодження і усуває їх; пояснює, як вмикається електроа-
рматура в електричне коло. А) Називає прилади, принцип дії яких ґрун-
тується на тепловій дії струму;
- пояснює будову і призначення побутових електронагрівальних приладів,
їх вмикання в коло;
- розбирає електронагрівальні прилади, знаходить і усуває пошкодження,
складає їх; називає основну деталь приладу — нагрівальний елемент;
- знає, як користуватися електронагрівальними приладами;
- звертає увагу на дотримання правил безпеки при роботі з електронагріваль-
ними приладами.
Б) Дає характеристику і причини короткого замикання в електромережі;
177
- розуміє, що для уникнення короткого замикання необхідні в мережі спеціа-
льні пристрої — запобіжники;
- знає будову плавкого запобіжника і його дію;
- виділяє окремо запобіжник з біметалевою пластиною;
- вміє самостійно замінювати плавкий запобіжник;
- застерігає від застосування саморобних запобіжників, так званих «жуч-
ків».
- Дає визначення, що таке постійний магніт;
- називає різні форми магніту;
- відзначає існування полюсів магніту;

- пояснює взаємодію магнітних полів постійних магнітів;
- знає будову, призначення і дію компаса;
- відзначає існування магнітного поля навколо Землі.

- Пояснює дію струму на магнітну стрілку;
- демонструє дію магнітного поля котушки зі струмом;
- знає будову, дію електромагніту та його застосування;
- називає властивості електромагнітів; серед електроприладів розпізнає
ті, принцип роботи яких ґрунтується на магнітній дії струму.
- Називає електричний дзвінок як прилад, що працює на магнітній дії
струму; знає будову
- електродзвінка, його призначення і дію;
- називає спеціальний вимикач — кнопку, її призначення і будову;
- може накреслити схему підключення дзвінка.
- Знає будову, дію і призначення електродвигуна;
- пояснює передавання обертання вала якоря до робочої машини;
- наводить приклади застосування електродвигунів в промисловості, на
транспорті, в сільському господарстві, в станках і швейних машинах
тощо.
- Дає визначення змінного струму;
- розглядає і пояснює будову, дію і призначення генератора електрично-
го струму;
- називає струм, який виробляє генератор, змінним струмом;
- називає відмінність між постійним і змінним струмом.
- Знає будову, дію і призначення трансформатора;
- розділяє трансформатори на знижувальні і підвищувальні; к
- реслить схеми ввімкнення знижувального і підвищувального трансфор-
матора.
178
- Знає про способи вироблення змінного струму і передачу його на відс-
тані по лініях електропередач;
- володіє знаннями, що для зменшення втрат енергії треба зменшувати
силу струму і опір проводів;
- пояснює: для збереження потужності використовують підвищувальні
трансформатори, які збільшують напругу і відповідно зменшують силу
струму;
- на місці споживання електроенергії використовують — знижувальні
трансформатори;
- креслить схему передавання електричної енергії від електростанції до
споживача.
- Розуміє, що електричний струм виконує роботу (у кіловат-годинах);
- називає прилад — лічильник, який фіксує цю роботу.
Хімія в побуті 9 клас

Вимоги до знань учнів
- Класифікує синтетичні миючі засоби;
- пояснює про склад господарського, туалетного, медичного мила, їх за-
стосування;
- називає допоміжні засоби для прання, сировину для їх виготовлення;
- підкреслює властивості та використання.
- Знайомиться з оцтовою, лимонною, сірчаною і соляною кислотами;
- використовує індикатори для виявлення кислоти;
- називає властивості кислот, дію на лакмус, місця застосування кислот;
- дотримується правил техніки безпеки при роботі з кислотами.
- Знайомиться з лугами: їдким натрієм, їдким кальцієм, їдким калієм;
- пояснює, як добувають луги;
- називає фізичні і хімічні властивості лугів;
- наводить приклади застосування лугів в народному господарстві;
- застерігає про обережне поводження з лугами.
- Називає азотні, фосфатні і калійні добрива;
- відзначає значення і застосування в народному господарстві;
- дає коротку характеристику добрив;
- застерігає, як вносити добрива в грунт.
- Класифікує засоби чищення за призначенням;
- виділяє засоби для виведення різних плям на одязі та їх дію;
179
- використовує і називає препарати для полегшення і поліпшення догля-
ду за кухонним посудом, раковиною, ванною;
- називає засоби догляду за меблями, за підлогою;
- поділяє засоби догляду на тверді і рідинні;
- підкреслює, як і де зберігати засоби догляду за меблями, підлогою та
засоби для чищення.
- Класифікує дезінфікуючі засоби для знищення побутових комах;
- виділяє засоби для боротьби з блохами, комарами, мухами, тарганами,
блощицями;
- знає застосування гіпохлориту кальцію, монохлораміна, хлорного вап-
на; пояснює, для чого проводять дезінфекцію приміщень, посуду, одя-
гу;
- називає дезодоранти, їх дію і використання;
- підкреслює, для чого і як ароматизують приміщення.
Основи здоров’я
Одним з основних завдань спеціальної освіти і, зокрема, навчальних
закладів для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, є формування в
учнів умінь відчувати небезпеку і берегти власне здоров'я та життя.
На кожному віковому етапі життя людина може потрапити у різні
небезпечні ситуації. Для розумово відсталих учнів молодших класів
небезпеку становлять падіння, пустощі із сірниками, ігри на будівельних
майданчиках, неправильний перехід дороги, купання у водоймищах тощо.
Розумово відсталі старшокласники частіше потрапляють у соціальні
небезпеки: шахрайство, молодіжні та релігійні секти, купівля і продаж
наркотичних речовин тощо.
Застереженням небезпеки може бути очікування на захист з боку
сторонніх (держави, дорослих, перехожих тощо) або вміння самостійно
діяти. Про безпеку школярів молодшого віку в основному дбають батьки,
вихователі, вчителі. Учні старших класів значною мірою самостійно повинні
турбуватися про власну безпеку.
Основним завданням предмета "Основи здоров'я" є розвиток
компетентності розумово відсталого учня відносно самостійно (відповідно до
віку та особливостей психофізичного розвитку) оберігати та турбуватись про
власне життя та здоров’я.
Навчання з основ здоров'я має на меті опанування учнями знань про
здоров'я людини, виховання в учнів свідомого ставлення до власного
здоров’я, формування здорового способу життя, збереження та зміцнення
180
здоров'я, опанування навичками безпечної для особистого здоров'я та
здоров'я оточуючих поведінки.
Пріоритетним напрямом цього предмета вважається набуття певних вмінь
запобігати нещасним випадкам шляхом формування свідомого ставлення до
особистого здоров'я та безпеки оточуючих .
На уроках з основ здоров'я звертається увага на засвоєння учнями типових
моделей поведінки під час небезпечних обставин: соціальних, природних,
антропогенних. Розумово відсталих школярів потрібно навчити діяти за
алгоритмом, тобто знаходити відповіді на основні питання: що трапилося, в
яких умовах потрібно діяти, які засоби захисту є у наявності, що треба
робити, який результат передбачається.
Виховання правил поведінки розумово відсталих учнів у надзвичайних
(екстремальних) ситуаціях повинно здійснюватись на основі знань законів
України, моральних норм і правил, вмінь користуватися ними, не
зневажаючи прав інших людей.
Учні мають навчитися користуватися моделями безпеки та збереження
здоров'я: визначати небезпеку, що наближається або виникла, з’ясовувати її
рівень, обирати правильне рішення та свідомо діяти, щоб відвернути
небезпеку або зменшити її наслідки.
Тому завдання шкільного предмета „Основи здоров'я” полягає у:
 формуванні основ здорового способу життя;
 забезпеченні знань, умінь, навичок безпеки життєдіяльності;
 формуванні в учнів готовності адекватно діяти у разі наближення чи
виникнення небезпек, умінь і навичок свідомого прийняття рішень;
 корекції порушень психофізичного розвитку;
 вихованні позитивних рис особистості;
 вихованні в учнів бережного ставлення до природи;
 формуванні уявлень про небезпеки пов'язані з навколишнім
середовищем.
Таким чином, зміст предмета „Основи здоров'я” спрямований на
підготовку розумово відсталої дитини до усвідомлення її поведінки та
активної участі в забезпеченні повноцінного життя в системі „людина –
людина – соціальне середовище”.
Програма має практичне спрямування та побудована на засадах інтеграції
теоретичних і практичних знань, які здобувають учні під час вивчення
шкільних навчальних дисциплін (природознавства, фізики і хімії у побуті,
фізичного виховання, соціально побутового орієнтування, трудового
навчання, „Я і Україна” тощо) та набутого життєвого досвіду відповідно їх
віковим, психофізичним особливостям та пізнавальним можливостям.
Програма має наскрізні змістові лінії, що формують:
• моделі безпеки під час виникнення побутових, природних, техногенних
надзвичайних ситуацій;
• свідому громадянську позицію щодо небезпек, що призводять до
порушення прав людини;
181
• здоровий спосіб життя;
• навички профілактики захворювань і домедичної само- та взаємодопомоги.
На кожному етапі навчання (циклі програми) в учнів формуються певні
знання і поняття про типові небезпеки. Поряд з оволодінням теоретичними
знаннями учні мають оволодіти практичними вміннями та навичками.
Корекційна складова змісту предмета забезпечується формуванням
пізнавальної діяльності відпрацюванням вмінь, навичок, закріпленням
моделей поведінки учнів.
При моделюванні ситуацій, які розглядаються, необхідно: вчити учнів
визначати небезпеку та рівень її загрози; аналізувати небезпечні ситуації;
знайомити з типовими прикладами виходу з них; оцінювати особистісні
можливості. Навчання повинно бути спрямовано на формування в розумово
відсталих учнів моделі безпеки в надзвичайних ситуаціях у побуті, на вулиці,
в школі, транспорті, лісі, на воді, у громадських місцях тощо.
Необхідно формувати у старшокласників особисту відповідальність за їхні
дії, спрямовані на захист та збереження безпеки себе та інших людей.
Водночас необхідно ознайомити учнів з державою нормативно-правовою
базою, що стосується прав людини на працю, освіту, медичне
обслуговування та відповідними установами, діяльність яких спрямована на
захист особистості в надзвичайних ситуаціях.
При календарно-тематичному плануванні вчитель може в межах існуючих
тем, самостійно змінювати кількість годин на їх вивчення. При цьому
потрібно враховуючи місцеві (регіональні) умови (географічні, економічні,
етнічні, демографічні, екологічні, суспільно-політичні) та соціальні потреби.

2
ІІ – початковий 4 Учень з допомогою вчителя фрагментарно відтворює
(нижче основний навчальний матеріал, виконує за зразком
182
5
6
8
9
помилки.
10
11
183
5 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Що таке безпека і небезпека. Чинники небезпеки.
2. Надзвичайні ситуації.
3. Порядок дій у надзвичайних ситуаціях.
4. Засоби захисту органів дихання.
5. На відпочинку у лісі.
6. Пожежа в лісі.
7. Відпочинок біля води.
8. Правила безпечної поведінки під час зимових канікул.
ІІ семестр
1. Безпека взимку.
2. Причини виникнення пожежі.
3. Безпека вдома.
4. Сам удома.
5. Особиста безпека.
6. Безпека на вулиці.
7. Правила дорожнього руху для пішоходів.
8. Поводження під час літніх канікул.

184
- має уявлення про здоров'я та його складові;
- розуміє та пояснює з допомогою вчителя значення світла, повітря, води,
продуктів харчування, вітамінів для росту та розвитку організму;
- за наочністю розповідає про умови безпечного прийняття сонячних та
повітряих ванн;
- має уявлення про безпечну поведінку під час відпочинку біля водойм та на
воді;
- має уявлення про способи рятування потерпілих на воді;
- має уявлення про основні та додаткові продукти харчування, про вплив
цукру і солі на здоров'я;
- з допомогою вчителя називає хвороби, до яких призводить нестача
вітамінів (рахіт, затримка розвитку тощо);
- з допомогою вчителя розповідає про небезпечність вживання
недоброякісних продуктів;
- знає про способи запобігання отруєнням, інфекційним кишковим
захворюванням.
- має уявлення про правила переходу вулиць, перехресть, транспортних
магістралей;
- знає правила руху великими групами;
- з допомогою вчителя пояснює особливості переходу вулиць;
- з опорою на наочність (схеми, маюнки) та за підказкою чителя визначає
конструктивні елементи безпеки у громадському транспорті;
- має уявлення про особливості руху біля залізниці;
- знає правила поведінки під час переходу залізниці;
- з допомогою вчителя пояснює вказівки дорожніх знаків, що вивчалися в 1-5
класах;
- знає правила поведінки у громадському транспорті;
- називає правила поведінки на зупинці та біля неї;
- має уявлення про поведінку під час ДТП;
- має уявлення про засоби першої домедичної допомоги (джгут, бинт) та ліки
(пігулки, краплі);
-має уявлення про природні екологічні проблеми;
- називає наслідки екологічних криз;
- має уявлення про способи збереження природи;
- визначає умови виникнення пожеж;
- має уявлення щодо шляхів профілактики виникнення та розвитку пожежі;
- має уявлення про цінність життя людей та турботу держави про життя
дітей;
- має уявлення про небезпечність ігор, що можуть призвести до потрапляння
до закритого простору, з якого важко вибратися;
- з допомогою вчителя визначає негативні наслідки користування відкритим
вогнем у обмеженому просторі;
- має уявлення про правила поведінки в обмеженому просторі;
- має уявлення про приватну та державну власність;
185
- має уявлення про відповідальність за посягання на права та майно
громадян;
- з допомогою опорних схем будує репліки-відповіді відмови брати участь у
крадіжках (злочинах);
- за інструкцією добирає та описує особисті дії при зустрічі із злодієм
(крадієм, шахраєм) з метою сомозахисту;
- має уявлення про способи звернення по допомогу до відповідних
державних та громадських органів
6 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Продукти. Збалансованість харчування. Режим харчування.
2. Відбір продуктів харчування.
Типові ознаки хвороб, що викликаються вживанням неякісних
3.
продуктів.
4. Шкідливі звички. Як стають курцями.
5. Вміння надати допомогу при харчових отруєннях.
6. Допомога хворим.
7. Допомога хворим при захворюванні грипом.
8. Підсумкова бесіда.
ІІ семестр
1. Безпека велосипедистів.
2. На дорозі з твариною.
3. Забруднення природного середовища.
4. Дитина в автономній ситуації (в лісі, степу).
5. Дитина в автономній ситуації (на воді).
Держава на захисті життя і гідності людини. Основні рятувальні
6.
служби.
7. Вміння володіти собою в екстремальних ситуаціях.
Практичне виконання правил безпеки руху, вміння користуватися
8.
дорожніми знаками і розміткою.
186
- має уявлення про необхідність збалансованого харчування;
- з опорою на наочність (таблиці) пояснює зміст основних позначок на
упаковці продуктів;
- має уявлення про хвороби, до яких призводять неякісні продукти;
- має уявлення про способи надання домедичної допомоги при харчових
отруєннях або кишкових хворобах;
- має уявлення про поняття „шкідливі звички”;
- розповідає про наслідки шкідливих звичок для особистого здоров'я та
здоров'я оточуючих;
- має уявлення про аварії на підприємствах;
- розповідає за допомогою опорних схем про небезпечний вплив підприємств
на здоров'я людей;
- має уявлення щодо особистого захисту у випадку аварій на підприємствах;
- розповідає про основні конструктивні елементи велосипеда;
- має уявлення про правила безпечного руху для велосипедистів, дорожні
знаки та дорожню розмітку;
- розповідає за інструкцією правила поведінки велосипедиста під час ДТП;
- має уявлення про правила перегону тварин;
- має уявлення щодо керування гужовим транспортом;
- має уявлення про значення води для людини;
- розповідає про способи очищення води;
- має уявлення про правила поведінки в умовах автономного існування в лісі,
степу, на воді;
- має уявлення про поживні властивості рослин, ягід, грибів та про небезпеку
для здоров'я деяких з них;
- має уявлення про способи повідомлення про своє місцезнаходження.
- називає основні державні рятувальні служби;
- має уявлення про напрямки діяльності рятувальних служб;
- повідомляє про стан свого настрою та почуття;
- має уявлення про способи впливу на свій настрій.
7 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Емоційне здоров’я. Моє здоров’я.
2. Стресовий стан та психологічна рівновага.
3. Шкідливі звички.
4. Пожежна безпека. Пожежнонебезпечні речовини та матеріали.
5. Пожежа у домі.
6. Дії у разі виникнення пожежі.
7. Газ у побуті.
187
8. Дії у разі витоку газу.
ІІ семестр
1. Основні відомості про будову автомобіля.
2. Активна та пасивна безпека автомобіля.
3. Причини ДТП.
4. Малювання дорожніх знаків.
5. Екскурсії на міському транспорті.
6. Забруднення навколишнього середовища.
7. Фактори, що негативно впливають на організм людини.
8. Дискримінація. Види дискримінації.

- має уявлення про стрес та типові причини його виникнення;
- за допомогою вчителя відтворює ознаки позитивного та негативного стресу;
- за запитаннями розповідає про способи подолання особистого стресового
стану;
- має уявлення про небезпеку використання наркотичних речовин;
-назває ознаки наркотичної залежності;
- усвідомлює відповідальність за розповсюдження наркотичних речовин.
- знає правила пожежної безпеки; - має уявлення про правила поводження під
час пожеж;
- з допомогою вчителя словесно визначає власні дії при пожежі в квартирі,
кімнаті, класі;
- має уявлення про застосування підручних захисних засобів;
- має уявлення про способи надання допомоги потерпілому при отруєнні
газом ;
- має уявлення про правила використання газовими приладами та
відключення їх від мережі в разі виникнення небезпечної ситуації;
- розповідає про правила поведінки у разі витоку;
- усвідомлює небезпечність дихання чадним та зрідженим газами;
- знає правила поведінки в легковому автомобілі;
- за допомогою наочного матеріалу (таблиці з дорожними знаками)
самостійно або з допомогою вчителя пригадує та називає дорожні знаки, що
вивчалися в 1-7 класах;
- має уявлення про способи захисту від травмування в легковому автомобілі;
- за запитаннями вчителя розповідає про негативний вплив автомобіля на
людину і природу;
- має уявлення про особистий захист від надмірного шуму, брудного повітря.
- має уявлення про поняття „дискримінація”, називає її види;
- має уявлення про захист держави від проявів дискримінації відносно
людини;
- має уявлення про конфлікт;
188
- з допомогою вчителя розповідає про причини виникнення конфліктів і
стадії їх розвитку, про способи запобігання конфліктів і можливі шляхи їх
подолання.
8 клас
№ ТЕМА
п/п
І семестр
1. За здоровий спосіб життя. Моє здоров’я. Статеві відносини.

2. ВІЛ- інфекція. СНІД, венеричні хвороби, шляхи розповсюдження.
3. Психічне та фізичне насилля над особистістю.
4. Пожежна безпека. Пожежна безпека електричних мереж.
5. Використання пожежного інвентарю та підручних засобів на Ф стадії
розвиткупожежі. Правила безпеки у навчальних кабінетах, квартирах.
6. План евакуації при пожежі, способи оповіщення населення про пожежу.
7. Я пасажир мотоцикла та вантажного автомобіля. Безпека руху
мотоцикла. Хто може керувати мотоциклом.
ІІ семестр
1. Безпека руху мотоцикла.
2. Особливості руху мотоцикла з причепом та без нього.
3. Поведінка пасажира вантажного автомобіля.
4. Організація дорожнього руху. Правила дорожнього руху.
5. Дорожні знаки.
6. Вплив сільськогосподарської діяльності людини на стан
навколишньоого середовища. Добрива. Пестициди.
7. Служби охорони грамадсткого порядку. Міліція. Суд. Прокуратура.
Адвокатура. Функції по захисту життя і гідності людини.
8. Що таке кримінальна ситуація. Визначення небезпечних зон в місцях
проживання.

- за допомогою таблиць та схем називає ознаки фізіологічної дорослості,
вагітності;
- має уявлення про користування природними методами регуляції зачаття;
-за допомогою вчителя може назвати ознаки венеричних хвороб, віч-
інфікованості, СНІДу;
189
- за запитаннями вчителя та, використовуючи додатковий наочний матеріал
(таблиці), може розповісти про шляхи розповсюдження венеричних хвороб
та про способи і засоби їх профілактики;
- має уявлення про наслідки венеричних хвороб стосовно себе, родини і
нащадків;
- має уявлення про поняття „сексуальна образа”, про правила поведінки щодо
запобігання сексуального насилля;
- за інструкцією може розповісти правила захисту при нападі ґвалтівника;
- має уявлення про особливості користування шприцами, презервативами.
- під керівництвом вчителя або дорослого намагається слідкувати за
особистим станом здоров'я;
- за допомогою вчителя намагається передбачати наслідки своїх поведінки і
зовнішнього вигляду щодо провокування сексуальної образи;
- за допомогою вчителя намагається розпізнавати (під час змодельованої
ігрової ситуації) сексуального звабника (ґвалтівника) та захищатися від
нього;
- за інструкцією відтворює правила безпечного користування електричними
приладами та правила гасіння пожеж, викликаних електричним струмом;
- знає та намагається дотримуватися правил пожежної безпеки у навчальних
кабінетах, квартирі, домівці;
- має уявлення про відповідальність за підпал;
- за питаннями може розповісти основні правила для мотоциклістів;
- за допомогою наочного матеріалу (таблиці) розповідає про особливості
купання у місцевих водоймах;
- має уявлення про вплив сільськогосподарської діяльності на стан
природного середовища.
- під контролем вчителя намагається користуватися первинними засобами
пожежогасіння (вогнегасниками, пожежними кранами, які є в наявності у
школі) та допоміжними засобами;
- за допомогою вчителя або дорослого намагається обирати (в умовах
змодельованої ігрової ситуації) дії по самозахисту під час пожеж;
- під керівництвом та контролем вчителя може надавати допомогу при
опіках;
- намагається самостійно користуватися правилами дорожнього руху для
пішоходів;
- за вказівкою вчителя намагається використовувати підручні засоби для
допомоги потопаючому;
- має уявлення про механізми захисту життя та гідності людини, про
діяльність відповідних служб охорони громадського порядку;
- має уявлення про існування зон криміногенного характеру, місця їх
знаходження у своєму населеному пункті;
- за інструкцією може відтворити правила поведінки при зустрічах з
хуліганами, шахраями;
- має поняття про межу самозахисту;
190
- під керівництвом вчителя (у штучно створеній, ігровій ситуації)
намагається самостійно знаходити шляхи виходу з небезпечної ситуації
загрози насилля;
- під контролем вчителя намагається використовувати свої фізичні та
психічні можливості з метою протистояння небезпекам.
9 клас
№
ТЕМА
з/п
І семестр
1. Вступ. Поняття безпеки і небезпеки.
2. Оцінка наслідків, що може спричинити надзвичайна ситуація.
3. Надзвичайні ситуації геологічного походження.
4. Надзвичайні ситуації геологічного походження.
Причини виникнення та особливості розвитку надзвичайних
5.
ситуацій.
Надзвичайні ситуації техногенного походження. Поняття аварій,
6.
катастрофи.(2)
7. Правила поведінки під час виникнення аварій.
8. Надзвичайні ситуації на транспорті.
ІІ семестр
1. Типові правила поведінки і моделі виходу з них.
2. Проблеми виживання морей за наслідками аварій.
3. Індивідуальна аптечка.
4. Домедична допомога при термічних і хімічних опіках.
5. Надання медичної допомоги при кровотечах, травмах.
6. Як берегтися від хімічного ураження органів дихання та шкіри.
7. Вміння одягати протигаз на себе та іншу людину.
Надзвичайні ситуації, що загрожують безпеці громадян. Права
8.
людини.
9. Напад, шантаж. Засоби самозахисту. Кримінальний кодекс України.

- з опорою на наочність (схеми, малюнки) розповідає про основні ознаки
статевого дозрівання;
- має уявлення щодо особливостей стану шкіри в підлітковому віці;
191
- з допомогою вчителя та за запитаннями може порівнювати та назвати
ознаки змін на шкірі обличчя, ознаки типів шкіри,
ознаки косметичних проблем підлітків;
- намагається застосовувати необхідні заходи для усунення косметичних
проблем підліткового віку;
- має уявлення про чинники ризику індивідуального розвитку;
- з опорою на наочність визначає ознаки статевого дозрівання;
- усвідомлює необхідність догляду за шкірою та вплив належного догляду на
стан шкіри;
- має поняття про необхідність рухової активності в
підлітковому віці, а також про необхідність застосування
косметичних засобів за віком;
- з допомогою та за запитаннями вчителя коментує та пояснює показники
свого індивідуального розвитку;
- намагається самостійно або за підказкою вчителя спостерігати за
показниками індивідуального розвитку;
- під контролем педагога слідкує за станом шкіри обличчя;
- з допомогою вчителя визначає ндивідуальний рівень фізичного здоров’я,
стан шкіри обличчя;
- під контролем вчителя
намагається самостійно добирати засоби індивідуальної гігієни та
необхідні засоби для догляду за шкірою;
- самостійно за інструкцією користується
індивідуальними косметичними засобами;
- намагається самостійно дотримуватися правил
догляду за шкірою та користуватися засобами індивідуальної гігієни;
- має уявлення про порушення умов життя при виникненні стихійних лих,
аварій та катастроф;
- за запитаннями вчителя може розповісти про типові причини виникнення
стихійних лих та техногенних аварій;
- має уявлення про попередні ознаки стихійного лиха, що наближається;
- з допомогою та за запитаннями вчителя коментує та пояснює можливу
(вдома, на вулиці та інших місцях) власну поведінку під час відповідних
стихійних лих та техногенних аварій;
- має уявлення про вплив екстремальної ситуації на психічний стан людини;
- за інструкцією або з опорою на наочність (схеми,малюнки) намагається
пояснити власні дії під час гасіння одягу, що загорівся на людині або на собі;
- має уявлення про шляхи запобігання ураженню органів дихання та шкіри
шкідливими хімічними речовинами;
- знає про сигнали попередження населення про НС (надзвичайні ситуації);
- має уявлення про правила надання домедичної допомоги;
- намагається оцінювати ризик, запропонованої вчителем, ситуації, знаходити
альтернативи виходу з неї з найменшими негативними наслідками
(розробляти план дій), аналізувати наслідки прийнятого рішення;
192
- разом з вчителем та під його керівництвом намагається управляти своїми
почуттями, не панікувати, допомагати дорослим організовувати по
можливості рятувальні роботи, влаштовувати сховища;
- має уявлення про домедичну допомогу;
- намагається допомагати дорослим під час надання домедичної допомоги
потерпілим при тривалому здавленні тканин, отруєннях окисом вуглецю,
парами бензину, керосину, попаданнях хімічних речовин на шкіру, а також
під час зупинки артеріальних і венозних кровотеч, обробки ран, застосування
штучного дихання різними способами та непрямого масажу серця;
- під контролем вчителя може використовувати за призначенням засоби
індивідуальної аптечки;
- допомагає дорослим виносити постраждалих з зони небезпеки (різні
способи);
- з допомогою вчителя може інформувати про характер НС за телефоном;
- намагається під контролем педагога одягати протигаз на себе і на іншу
людину.
- має уявлення про норми законів України щодо захисту життя, здоров'я,
майна громадян від злочинних посягань та покарання за скоєні злочини та
правопорушення;
- за запитаннями вчителя може співвідносити власні фізичні, фізіологічні,
психологічні можливості та шляхи виходу із надзвичайних ситуацій;
- має уявлення про дозволені засоби самооборони (газові балончики, зброя
тощо) та правила їх придбання, використання;
- під контролем вчителя, під час штучно створених, ігрових ситуацій,
намагається передбачати та уникати небезпечних наслідків;
- з допомогою вчителя та з опорою на наочність (таблиці, схеми) намагається
знаходити оптимальні дії по саморятуванню та рятуванню інших людей
відповідно ситуації, що склалася.
193
ЗМІСТ
Вступ 3-5
Пояснювальна записка з предмету «Української мова» 6 – 18
Календарне планування з предмету «Українська мова» 19 – 34
Пояснювальна записка предмету «Читання» 35 - 41

Календарне планування з предмету «Читання» 42 – 56
Пояснювальна записка з початкового курсу
«Історія України» 57 - 62
Календарне планування з початкового курсу
«Історія України» 63 – 68
Пояснювальна записка з предмету „Я і Україна” 69 – 72
Календарне планування з предмету „Я і Україна” 73 – 76
Пояснювальна записка з предмету
«Образотворче мистецтво» 77 – 80
Календарне планування з предмету
«Образотворче мистецтво» 81 – 84
з предмету «Математика» 85 – 89
Календарно-тематичне планування з
предмету «Математика » 90 - 114
Пояснювальна записка з
предмету «Природознавство» 115 - 120
Календарне планування з
предмету «Природознавство» 121 – 132
предмету «Географія» 133 – 138
з предмету «Географія» 139 – 159
предмету «Фізика і хімія в побуті» 160 – 164
Календарно-тематичне планування з
Предмету «Фізика і хімія в побуті» 165 - 185
Пояснювальна записка з предмету „Основи здоров’я” 186 – 189
Календарне планування з предмету „Основи здоров’я” 190 – 199
Використана література 201
194
Схема написання психолого-педагогічної літератури 201 - 203
Використана література:
1. М.П. Матвеєва, Миронова С.П. Корекційна робота в системі освіти

дітей з вадами розумового розвитку. Навчально – методичний посібник
– Кам’янець-Подільський, 2005 рік – 163 с..
2. Програми для спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з вадами
розумового розвитку - Київ: - Неопалима купина, 2006 рік.
3. Борщевська Л., Вавіна Л., Масенко В., Мерсіянова Г., Загальні критерії
оцінювання навчальних досягнень учнів з особливостями
психофізичного розвитку спеціальних шкіл різних типів I- IIступенів. //
Дефектологія. – 2001. - № 3. С. 2 – 6.
4. Гаврилов О. Математика в допоміжній школі. – Кам’янець –
Подільський, 2004. – Ч. 1. – 269 с..
5. Нижник Л. Сагірова О. Допомога дітям з особливими потребами. –
Київ: Редакції загально педагогічних газет, 2004. – 119с.
6. Чубарук О., Луценко Т. Навчання учнів з особливостями
психофізичного розвитку // Дефектолог. – 2006 р. – С. 34 – 44.
7. Кравець Н. Критерії оцінювання навчальних досягнень зрозумово
відсталих учнів з української мови та читання // Дефектолог. – 2008 рік
- № 1. –С. 32 – 56.
8. Типовий навчальний план спеціального загальноосвітнього
навчального закладу для розумово відсталих дітей з навчанням
українською мовою: Інформаційний збірник Міністерства освіти і
науки України. –К., 2004 рік. - № 23 – 24.
195
СХЕМА
Написання психолого-педагогічної характеристики на учня
1. Загальні відомості про учня.

Прізвище. Ім’я. Дата народження. Рік вступу до школи. В яких класах, за
яким типом програми і скільки вчився.
2. Фізичний статус.
Фізичний розвиток дитини, чи відповідає він віку учня? Відхилення у
фізичному розвиткові. Стан моторики. Порушення рухів. Координація рухів.
Стан аналізаторів. Чи є хронічні захворювання. Втомлюваність.
3. Особливості пізнавальної діяльності.
а) Увага. Швидкість, обсяг уваги, її стійкість, особливості переключення
уваги.
б) Сприймання. Швидкість, обсяг, точність, осмисленість сприймання.
Сприймання форми, величини, кольору, часу, простору.
в) Пам’ять. Швидкість, повнота, міцність запам’ятовування цифрового,
наочного, словесного матеріалу. Особливості довільного, мимовільного
запам’ятовування. Осмисленість, точність, повнота відтворення.
Використання прийомів запам’ятовування, рівень розвитку логічної пам’яті.
Індивідуальні особливості пам’яті.
г) Особливості мовлення. Рівень мовного розвитку. Темп і ритм мовлення.
Словниковий запас. Дефекти звуковимови. Особливості голосу. Емоційна
забарвленість мови. Особливості активного і пасивного словника.
Граматична будова мови. Стан діалогічного та монологічного мовлення.
Особливості письмової мови.
д) Мислення. Особливості аналізу та синтезу, узагальнення та абстрагування.
Рівень розвитку наочно-образного мислення та логічного мислення. Вміння
встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Розуміння головного в
літературному тексті. Здатність робити висновки самостійно.
4. Емоційно-вольова сфера.
Глибина та стійкість почуттів. Переважаючий настрій. Ступінь емоційної
збудженості. Наявність афекту. Особливості волі. Наявність товариських та
родинних почуттів.
5. Загально навчальні вміння та навички.
Вміння слухати, виконувати словесні завдання, працювати з наочними
посібниками, підручниками, зошитом.
Вміння планувати свою діяльність, працювати за планом. Навички
самоконтролю. Особливості та труднощі засвоєння нового матеріалу,
196
використання засвоєних знань. Самостійність у засвоєнні та застосуванні
знань. Вміння підібрати власні приклади, пояснювати свої дії. Наявність та
особливості переносу знань та навичок у нову ситуацію.
6. Особливості засвоєння окремих навчальних предметів.
Відношення до навчальної діяльності, її мотиви. Старанність. Відношення до
оцінки, похвали, покарання. Відношення до уроків праці та трудової
діяльності. Рівень засвоєння програмового матеріалу ( математика, мова,
читання).
7. Особистість учня.
а) Спрямованість особистості. Характер інтересів, рівень зазіхань.
Самооцінка. Дотриманість правил поведінки в школі, в сім’ї. Особливості
б) Самостійність поведінки. Взаємовідносини у дитячому колективі та з
дорослими.
в) Дисциплінованість. Поведінка на уроці, перерві. Найбільш властивий
стан: збудливий, гальмівний.
г) Риси характеру. Працьовитість, лінощі, щирість, грубість, впертість,
агресивність, егоїзм, замкнутість, стриманість.
8. Особливі здібності учня.
Малює, співає, грає на музичних інструментах.
197
198

Планування 5 - 9 Ротарь

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Планування 5 - 9 Ротарь

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ВСТУП

Вивчення світового досвіду реабілітації дітей з вадами фізичного чи

Нищий Вищий Нищий

Нормативи оцінювання диктанту в балах

Оцінювання контрольного диктанту(списування)

Рівень Бал Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

1 значними помилками (перестановки, пропуски букв,

учень не дотримується правильного поєднання букв,

збігом приголосних, трьохскладові – по буквах; допускає

першого прочитування, інколи допускає пропуски букв,

Учні повинні знати :

Учні повинні уміти :

Вимоги на кінець навчального року:

Учні повинні знати:

Учні повинні вміти :

Учні повинні знати :

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

Учні повинні знати :

Учні повинні уміти :

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

Учні повинні знати :

Учні повинні уміти :

Пояснювальна записка з читання

Нормативні показники швидкості читання

Пізнавальні можливості учнів

Клас розвитку розвитку

Кількість знаків (букв-звуків) за хвилину

Вимоги до знань дітей на кінець навчального року:

Учні повинні знати :

Учні повинні вміти :

Вимоги на кінець навчального року:

Учні повинні вміти :

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

Учні повинні уміти :

1. Художнє відтворення життя засобами літератури.

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

Учні повинні уміти:

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

Учні повинні уміти:

Рівень Бал Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень

Рівень Бал Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень

Пояснювальна записка з математики

Приблизний обсяг завдань для контрольних робіт.

Типи помилок у роботах з математики

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

Учні повинні вміти:

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

Учні повинні вміти:

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

1. Повторення нумерації в межах 100 000.

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

Учні повинні знати :

Учні повинні вміти :

Учні повинні знати :

Учні повинні вміти :

Вивчення природознавства у загальноосвітніх навчальних закладах

Рівень Бал Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень

Вимоги до знань кчнів на кінець навчального року:

- знає властивості твердих тіл;

Вимоги до навчальних досягнень учнів :

1. Різноманітність тваринного світу.

Вимоги до навчальних долсягнень учнів:

Вимоги до знань учнів на кінець навчального року:

- має уявлення про вплив харчування на здоров’я людини;